автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.02
диссертация на тему: Украинская комическая опера: генезис, тенденции развития

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинская комическая опера: генезис, тенденции развития"

ол

V.',;, . КИЇВСЬКО ЛЕРШНА КОНСЕРВАТОРІЯ ІИ.ПЛ.ЧАЙКОВСЬКОГО

Спеціалізована вчена рада Д 092.14.01.

На правах рукопису

СІКОРСЬКП ІРИНИ ШАЙЛШІА

УКРАЇНСЬКА КОМІЧНА ОПЕРА: ГЕНЕЗИС. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

Спеціальність 17.00.02 - Музичне мистецтво

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата кистецтвознавства

Київ - 1933

Дисертацією с рукопис

Роботи виконано и відділі музикознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології їм.М.Т.Рильського ЙН України' Науковий, керівник-- доктор мистецтвознавства.

, професор ГОРДІЙЧУК

Никола Максимович Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства.

професор ЧЕРКАІИНА-ГУБйРЕНКО Карина Романівна кандидат мистецтвознавства РОІОК Володимир Іванович Провідна організацій: Львівський вший деріавний музичний Інститут Ім.И.В.Лисенка Захист дисертації в1дбудетьсяи^_"_і.‘^і^52.1994рі

о 15 год. ЗО хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.092.14.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступени доктора наук пр» Київській деріавній консерваторії Ім.П.І.Чайковського за адресов: 252001. Київ-1, вул.К.Маркса 1-3/11, 2-й поверх. ауя.Зб.

З дисертацією’моїна ознайомитись у бібліотеці Київської деріавної консерваторії Ім.П.І.Чайковського.

Автореферат розісланий ___1994 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат мистецтвознавства С.В.ТИІКО

Заповнення’білих плям”в Історії вітчизняної культури останнім часом набуває особливо важливого значення, йдве тільки її повна, цілісна картина дозволить осмислити сучасний стан та окреслити перспективи розвитку. Однов з таких невідомих сторінок в українській музичній культурі £ національна комічна опера. Якао класичним її зразкам - первістку -"Запорощи за Лунаєм" С.Гулака-Артсмовського та деяким творам М.Лисенка музикознавці ве приділяли певну увагу, то рента композицій, зокрема радянської доби, в б 1льаост1 невідомі не тільки аирокому колу слухачів, а й спеціалістам.

На тлі загального руху “до джерел", «о охопив дослідження в галузі Історії, літератури та мистецтва, пов'язаного з прагнення* повернути народові України його культурну спадщину в її реальному обсязі, звернення до проблеми становлення 1 розвитку жанрі] національної конічної опери є закономірним 1 актуальним. Відродження української культури, нове мислення стимулюють спробу неупередженого аналізу цього процесу, дозволяють розставити нові акценти в загальноприйнятих оцінках музичних явиц.

В Історії європейської музики комічній опері належить особливе місце. Пов’язана своїми джерелами з народно* творчістю. вона здавна закріпила за собою роль найбільи демократичного музично-театрального жанру. В.XX столітті до комічної опери зверталися провідні композитори світу, серед яких К.ОрФ. С.Прокоф’єв, М.Равель.

І.Стравинський. Д.Востакович, Р.Втраус. Сам цей перелік свідчить про значення комедійної драматургії в сучасній опері, про віддзеркалення в ній основних напрямків музики ниніннього століття.

Своєрідність української комічної опери зумовлена, насамперед. особливостями національного менталітету. Адже гумор українського народу справедливо визнається однією з визначальних рис його свідомості. Саме гумористичне світосприйняття, поєднане з вродженим оптимізмом, життєлюбністю, дозволили українській нації вижити, перенести всі лихоліття та допомогли реалізувати одвічний потяг до волі.

Комічна опера, яка ц своєму формуванні пройжла довгий влях від первісних елементів, захованих у початкових Формах народного театру. до "повнометражного" сценічного твору у його традиційному розумінні. відзначається своєрідніста. синтетичними жанровими ознаками.

Сам термін "конічна опера” передбачає два значення: вузьке -як визначення певного жанрового типу - діалогічної опери доби ХУІІ-

поч.ХІХст., демократичного за змістом та засобами виразності; 1 ви-роне - безліч різновидів, де ознаки жанру проявлявться в наявності комічного свжету, особливостях ««зичної драматургії, відповідному зкалїванні характерів та ситуацій. /Л.Данько. Комическая опера в XX вет.-П.. 1986/. .

Tos українська комічна опера /як у вузькому, так 1 в вирокому значенні/ 1 стала центральний об’єктом даного дослідження.

Переваана більвість праць, присвячених комічній опері, пов’язана' з періодом її зародження 1 розвитком у межах XYI ст. При цьо-цу проблема розглядається в контексті окремих національних культур, принцип історизму /В.Брянцева / поєднується з монографічним /В.Ко-нен, Т.Крунтяєва, С.Чорна/. Російська побутова комічна опера розглядається в світлі просвітницького рухд Росії 70-х p.p. XYB ст. /П.Бсрков, К.ДрускІн. Ю.Келдив та 1н./. Специфічним прийомам втілення комічного в музиці та системі виражальних засобів присвячено дисертаціє Г.Григор’свої. В останні роки спостерігається підвившій Інтерес до проблеми комічної опери як у плані розширення її функціонування в час! /К.Гейвандова/, так 1 в дослідженні специфічних проявів комічного /Т.Малиїева, 0.Соломонова/.

Одначе І сьогодні неперевервеними по глибині вивчення проблеми. як у теоретичному, так 1 в Історичному аспектах, заливавться роботи Л.Данько. У них виявлені основні іанровоутворввчі принципи комічної опери; акцентовані спільні тенденції при становленні національних оперних «кіл /порівнвяться onepa-buffa, onepa-coelque, зінг-впіль, російська побутова опера/, подається загальна періодизація розвитку жанру від народження до 70-х p.p. XX ст.. виводяться основні типологічні групи та розглядаються нові типи комічної опери XX ст у світлі розвитку традицій. Теоретичні положення підкріпловться 1 сто ричними розвідками та монографічними нарисами. При всій широті,"все-охопленостГпраць Л.Данько. ерудиції автора «одо різних національних оперних «кіл, Україна залишилася поза увагов дослідника. Одначе, як-цо рівень більшості українських комічних опер радянського часу /до 70-х р./ значно поступався російським, а надто світовим зразкам, то ігнорування опер класичних, зокрема С.Гулака-йртемовського та М.Ли-сенка, видається нам несправедливим. Це можна також погодитись з оцінкою М.Гогмя як виклично російського письменника.

Українське музикознавство приділяло певну увагу національній опері. Розвиток опери від джерел до сучасності поданий у грунтовних монографіях Л.АрхІмович, окремим її жанрам присвячені ряд дисертацій: камерній - Н.Толовняк. героїко-револвційній - В.Рожка. 1 стори-

- З -

ио-революційній - НЛІекрасооої. психологічній - Н.Окувко; втіленню тематики Вітчизняної війни - 0.Петренко: взаємодія драми 1 музичної драматургії показана у дисертації І.Каичура.

Національна комічна опера в українському музикознавстві розглядалася лиіе в аспекті її ролі у становленні вітчизняної оперної «коли /книги Л.йрхіиович, загальні Історичні праці та 1н./. а такоа у монографіях, присвячених творчості окремих композиторів: Орхімо-вич та М.Гордійчука, Т.Булат, К.ііайбурової. Оихайлова та Е.Яворсь-кого, Н.їурової та інвих.

Наукова новизна роботи.

Запропонована дисертація е первои спробою створення цілісної картини становлення І розвитку української комічної опери. Послідовно простехується процес зародження 1 еволпції названого «аііру як специфічного яви*а. Вперие проаналізовані комічні опери Я.Ступки, И.ВерикІвського. О.Сандлера, Г.Іуковського. В.Кирейка, В.Губаренка, В.Зубицького та їй.: визначається їх місце 1 роль у вітчизняній, а таков у європейській культурі. Розкрита національна самобутність яанру 1, водночас, його типовість у райках соїтового культурного процесу. Дослідіені особливості комічного театру М.Лисенка як окремого феномена. Виявлена спадкоємність творів пововтневого періоду I класичних зразків.

Музичним матеріалом дисертації послужили понад 20 українських комічних опер. Причому опублікованими з них с лине "Запороіець за Лунаєм" С.Гулана-йртемовського та опери Н.Лисенка І "Пан сотник'

Г.Козаченка. Реята творів Існують ливе в рукописах, перевавно в одному примірнику, в рукописних фондах бібліотек, архівах, приватних зібраннях. Для відтворення цілісної картини розвитку комедійної драматургії 20-30-х p.p. розглянуті такої оперети С.ЛрІмцова та

О.Рябова.

Більшість творів у силу різних причин не були поставлені на сцені. Загальновідомо. *о опера - *анр синтетичний - здатна виконувати свов суспільну Функцій ливе при наявності її театрально-сценічного виття. Отіе не всім творам, so розглядаються у даній роботі, судилося відіграти помітну роль в історії національної культури. Проте всі воші внеслк певний вклад у розвиток яанру, сприяли його утвердхенно в композиторській творчості.

а своїй роботі дисертант керувався основополоїинми дослідяен-нями з естетики комічногс, окремими полокеннями робіт Н.БахтІна. Б.ііземидока, Г.Лпб.'ікозої, Д.Школаєва, Й.Федя та інвих.

На висвітлення проблеми псвкоа иірои вплинули роботи, присвя-

- і -

чані втіленню комічного у музиці, зокрема М.Бонфельда, Б.Бородіна.

В.Сумарокової. Т.їербо.

Оскільки в навій дисертації розглядаються головним чином оперні твори, теоретичної! Оазов дослідження послужили роботи Б.йсаф’є-ва. Т.Ліванової. І.Нестьева, С.Павлижин, Н.Тараканова, Н.Черкаии-ної-Губаренко. Б.Ярустовського та Інві дослідження зарубіжного 1 вітчизняного оперного мистецтва.

Виявлення джерел української комічної опери та етапів її становлення змусило дисертанта розииритн бібліографію. Так, в полі зору опинилися численні роботи з Фольклористики, літературознавства, театрознавства, Історії тоцо.

Результати по('«>п»»инв мп»мтц йити ппдктиимл вииппигтяні я кіт-

сі Історії української музики, становити певний Інтерес для режисерів театрів, а також для кирокого кола музикознавців.

Апробація дослідження. Дисертація обговорена на засіданні відділу музикознавства Інституту мистецтвознавства. Фольклористики та етнології їм.К.Т.Рильського ОН України. Окремі положення роботи змайвли відображення у публікаціях, у доповідях на численних наукових конференціях.

На захист виносяться такі положення:

- українська комічна опера в своєму становленні пройила влях аналогічних жанрів багатьох європейських країн у відповідності зі специфічними умовами розвитку української національної культури:

- особливість української комічної опери - її безпосередня Фольклор-

на основа, жанрова синтетичність, а також превалювання лірико-ко-мічного різновиду: .

- українська комічна опера має багате джерельне підгрунтя /основні її типажі та принципи музичної драматургії сформувалися в Інтермедіях вкільної драми та світській частині вертепу, закріпилися у п’єсах вітчизняного музично-драматичного театру поч.-сер.XIX ст./:

- комедійна творчість К.Лисенка - стабілізація національного жанру:

- комічні опери пожовтневого періоду - наслідування 1 оновлення національних традицій.

Структура роботи. Дисертація включає вступ, три глави, нотографіє /24 позиції/, бібліографів /321 позиція, з них 314 вітчиняних видань/, додатки, яо містять нотні приклади /1/ та хронологічну таблицю /2/.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається предмет 1 завдання дослідження, подається огляд літератури з питань

Історії 1 теорії опери, її джерел. Особливо наголожується невід'ємність процесу розвитку української комічної опери вія Історії країни, її зв’язок з певними рисами національного характеру.

Як відомо, джерелами української опери були народні пісні, икі-льна драма, вертеп, п’єси українського музично-драматичного театру.

У первій главі розкривається їх виняткова роль у становленні саме комічної опери /Глава 1."Джерела української комічної опери"/,

їлях вітчизняної комічної опери від окремих проявів театралізованого гумору у фольклорі простежується у першому розділі /1.1,Комічний театр української народної пісні/. В роботі здійснена спроба внутрівньожанрової класифікації українських жартівливих пісень як "вокальних номерів" майбутньої комедійної музичної драматургії.

Провідне місце в ряді гумористично-сатиричних жанрів фольклору належить жартівливій пісні. Вона конденсує усі відтінки жартівливого: від легкої посмівки до бурхливого реготу. Пісні жартівливого змісту зустрічаються І в обрядовій. 1 в позаобрядовІА народній творчості. Гумористичні образи й ситуації знаходимо в думах, веснянках, колядках, щедрівках тожо.

Значне місце у фольклорному пласті посідать безпосередньо жартівливі пісні: застольні, бесідні. а також приспівки. Саме вони Ідеально підходили для розігрування "в лицях". В них формувалися зародки театральності, відпрацьовувалися основні прийоми драматизації й музично-поетичного комізму. Ось чому в процесі розвитку народного театру вони так органічно увійжли до спектаклю: діалогічні пісні -як дуети, монологічні - як портретні характеоистики героїв, описові

- як монолоґи-ремінісценції. танки - як Фіксація певного емоційного стану, створення чи поглиблення національного колориту.

Народіїа Ьміхова культура, «о протягом сторіч складалася я від-«ліфовувалйсь у видовижних та музично-поетичних формах народної творчості, запліднввала сдбоп зразки професійного мистецтва, зокрема літераіури. «об, стабілізуваввись. .повернутися в середовице “низької "культури. Таким прикладом стала вкільна драма /1.2./.

Наві спостереження дозволяють класифікувати «кільний театр яь синтетичне театральне дійство, «о .мало конічну орієнтацій. 1 розглядати його як етап на жляху народження національної'комічної опери.

Особлива роль у цьому процесі належить Інтермедії.

Попервах Інтермедії, но виконувались в антрактах, були немовби пародієп на основний акт. З часом зв’язок з основнов дією став необов’язковим. подеколи вони набували навіть більвого значення завдяки популярності їх героїв 1 сежєтів. В Інтермедіях діать неначе спн-

сані.з натури Циган-пройдоха. темний Селянин, «о віддає сина ”в науку". дотепні селяни, пивсрізи, які мандрують по світу та ін. Б них знаходимо елементи "мовної" комедії, комедії ситуацій, де комічні непорозуміння виникають під час діалогу різними мовами.

Аналіз Інтермедій свідчить, цо матеріал вони запозичували переважно Із народного побуту, збагачувались образами вертепної драми, тому в них так багато спільного о ситуаціях, характерах та образах персонажів.

Музика інтермедій не збереглася, одначе певну уяву про неї мокне скласти на підставі численних ремарок /вказівки про сольні номери інструментальні епізоди, хорові канти точо/. .

Паралельно зі вкільнов драков іирокого розповсюдження набула вертепна драма - різновид музичного народного театру /1.3./. їй нале вить особлива роль у збереженні 1 збагаченні здобутків шкільного теа тру, особливо його Інтермедійної частини. Відомо, «о вертеп - народ ний ляльковий театр - є однією з найдавніших форм українського влас не драматичного театру. Якчо у його 1-ій частині дія розгорталася за законами драми, то сцени 2-ої були майже не зв'язані мім собою. її своєрідність - у принципі"нанизування" сцен. жо робило дів динаміч-нов. відкритою для імпровізації. Для становлення української комічної опери особливо важливу роль відіграла саме 2-га частина. П учасниками були комічні персонажі народних пісень та представники різних національностей, зібрані в пари. Героєм, котрий їх об’єднував 1 виходив за комічні рамки своєв мужністю і патріотизмом, був Запорожець.

Очевидно, но вертепна драма містила численні елементи, які пізніве запозичила національна комічна опера: комічні народні типи, охарактеризовані за допомогов моторної танцювальної музики, жартівливими діалогічними піснями, самостійні танцввальні епізоди. Тут мали місце спроби інструментального звукозображення, характеристики героїв через національні танці, елементи музичної драматургії сольний музичний "вислів"- прообраз арії, початкові Форми монотематизму тожо. Кироке побутування вертепної драми створювало передумови для народження більш розвинених форм народного театру.

Відсутність в Україні відповідних умов та посилення національного гніту у вможливлювали створення у ХУ1 ст. професійної театральної труп” 1 надовго відсунули дату народження української опери. Становлення ж репертуару українського музичного театру /і.4./ тісно пов’язане з літературним процесом. Виникнення “Наталки Полтавки" та "Сватання на ГончарівцГ обумовлене, з одного боку, безпосередньою

- ? -

діяльністп обох авторів як керівників театральних труп, нагальнои необхідністю створення п'єс Із иісцевим колоритом, з Іниого - загальним процесом культурного відродження.

"Наталку Полтавку" І.Котляревський назвав ‘калоросійськов оперов". її драматургія Формувалася на чергуванні розмовних діалогів з музичними номерами. Цей яе принцип був провіднии у тогочасному західноєвропейському театрі, зокрема у таких його жанрах. як Італійській опер1-бцффа, французькій комічній опері, німецькому та австрійському з 1нгвпіл1, а такоа у російській побутовій комічній опері. Проте, на відміну від комічних опер європейських країн, по виникали під впливом життєвих потреб демократизації віє сформованої оперної культури, процес цей в Україні був пов’язаний з народженням національної опери як оригінального жанру. Взяваи за зразок уже усталені європейські оперні Форми, І.Котляревський, завдяки орієнтаці на вітчизняну театрально-музичну культуру, зокрема на вкільну Інтермедій й на вертепну драму, написав цілком оригінальний, новаторський за змістом та драматургічними особливостями твір. При цьому, хоча сюжет "Наталки Полтавки" далекий від комедійного, комічний елемент посідає надто важливе місце в драматургії твору. 1 є його невід’ємним складовим чинником. Поєднання я лірики 1 комедійності - характерна риса українського музично-драматичного театру взагалі. Важливо зазначити, «о І.Котляревський був автором не лише тексту "Наталки Полтавки". а. водночас, 1 музичної драматургії. Основу ЇҐ складає українська народна пісня /чи близький їй авторський варіант/, яка є багатофункціональною.

' Виняткову роль у становленні комічної опери відіграла п’єса Г.КвІтки-Основ’яненка “Сватання на Гончар1вці“. Особливо вдалими в ній вийвли комедійні характери. Г.Квітка вдався до принципу наскрізного розвитку дії в його зародковому вигляді. Нузична драматургія була розвиненівов, ні» у “Наталці Полтавці“/відповідно до вимог комічної опери, українським прообразом якої її можна вважати/.

Комічну лінів в українському музичному театрі продоваувть водевілі, початок яким поклав І.Котляревський "Носкалем-чарівником" /1813/. Хоча роль музики у цих п'єсах була набагато скромнінов, ніж у"народних операх". їх музично-драматичні принципи були схожими: Фо-льклоризація музики /опора на побутові, передусім на гартіпливо-тан-цввальні пісні, на лвбовннй кант, міський романс/, основна роль пісні - характеристика персонажів через відповідний ванр. Показовий зв’язок водевіли э українськими інтермедіями.

Створення українського репертуару для музично-драматичного те-

аїру проходило не без миреного залучення західноєвропейських п’єс, здійсненна їх численних переробок 1 адаптації. Особливо поширеним це явизе було у Галичині, де попервах оригінальний репертуар був майже відсутній. Назва подібних творів -“комедіо-опера"- підкреслювала їх музичну спрямованість. З часом вона помирилась 1 на вітчизняні твори. ОсобливIctd театрального процесу в Галичині Сула участь у створенні музики до п’єс професійних композиторів /Н.Вербицьмй,

С.Воробкевич та 1н/, «о відчутно позначилося на музичній драматургії.

Ваїливу роль у комедійних п'єсах українського музично-драматичного театру відігравали патріотичні мотиви.

На початок 60-х p.p. український репертуар нараховував понад 150 п’єс, де більїість становили водевілі 1 комедії зі співами. Водночас склалися умови для народження якісно нового, виїого зразка музичної драматургії - опери. Нею 1 став "Запороіець за Дунаєм"С.Гула-ка-йртемовського, який, хоча 1 народився у Санкт-Петербурзі.був підготовлений усім попереднім розвитком музичного театру в Україні.

Иузична драматург1я"Запороіця за Дунаєм"/1862/ знаходилась на якісно Інюму, більш високому рівні, ніж у спектаклях з музикою,хоча й містила розмовні діалоги. Саме тому цей твір по праву вважається першою національною українською оперою /1.5./. "Запорожець" увібрав у себе характерні риси західноєвропейської комічної опери, зокрема. творів Моцарта, Россіні, Дон 1цетт1 /формотворення, деякі драматургічні прийоми, специфіку побудови речитативів токо/. Одначе він являє собою зразок саме української комічної опери. С.Гулак-fip-темовський лише 8 поодиноких випадках включив Фольклорні зразки. В цілому і він, не вдаючись до прямого цитування, відтворив структурні засади народної пісні /куплетну, діалогічну Форми, мелодичні звороти. типові каданси, ладові та метрориїлічні особливості 1 т.ін./

1 створив оперу, національний характер якої не підлягає су^ліву.

У другій Глав1-"Ком1чний театр М./1исенка"-зосередіено увагу на розкритті загальної проблематики комічного театру М.Лисенка -автора класичних творів національного комічного жанру, а також його зв'язки та впливи на подадьмий-розвиток музично-театрального мистецтва.

М.В.Лисешо закріпив 1 розвинув традиції української комічної опери, затверджені "Запорожцем аа Дунаєм" С.Гулака-Артемовського. Вільність опер композитора пов’язані з комедійним жанром. Так,"йнд-р1а*іада”/*066/ та "Енеїда"/1911/ названі автором операми-сатирами. "Різдвяну н1ч"/2-га ред.1602/ композитор визначив як лірико-комічну. "Утоллена"/1884/ має позначку "лірико-фантастична", а "Чорноморці" /1872/ та редакція "Наталки Полтавк\Г/1889/ належать до народно-по-

бутових. Комедійна Інтрига, розвинена лінія комедійних персонаиіа дозволяє всі згадані твори /хай деякі 1 частково/ визначити як комічні. Всі вони сукупно утворили феномен, який моана визначити як “комічний театр И.Лисенка“/2.1/.

Комедійна Інтрига, при зовнівній схожості, в кожному творові унікальна. Свяет. а такої композиційні прийоми"ЧорноморцІв'' надзвичайно споріднені з “Наталкою Полтавкою". Комедійні ситуації виникають у процесі розвитку дії. Специфічна особливість "Різдвяної ночі"

- введення комічних Інтермедій в руслі традицій національного театру ХУВ ст. Елементи мовного комізму сполучаються з комедією полонень та характерів. В"Утоплен1й"дра*атург1чда цілісність твориться злиттям ліричної, комедійної 1 Фантастичної ліній. Кожній сфері приділено окрему дів - з власно» драматургією, автономними етапами розвитку - так утворюється структура потрійної експозиції.

Спираючись на традиції національного театру. М.Лисенко, все

і, не оминає здобутків західноєвропейської комічної опери з розмовними діалогами. Так, в "Утопленій" лають місце характерні для неї перевдягання, комічні непорозуміння, численні ансамблі - руяії дії, масові Фінали - згустки, концентрати дії.

Опера"Енеїла", заверяувала ряд музично-драматичних творів М.Лн-сеика в комічному іанрі. Сатирична спрямованість поеми 1.Котляревського обумовила І концепцію опери. Центр ваги був перенесений на другу дів - сцени на Олімпі, цо й дозволило створити оперу-сатиру. В “ЕнеїдГ, комедійна інтрига розвивається шляхом поєднання елементів мовної комедії, хсхедії положень, характерів, причому текст 1 музика виступають "на рівних”.

М.Лисинко продовжив традицію написання творів синтетичних жанрів. Так. ряси зінгшпіля 1 т.зв.“народної опери” сполучені в "Чорноморцях”. ?амки комедійного жанру в "Утопленій" розсуваються за рахунок елементів народної фантастики, поглиблення ліричного начала. Міс тила досить вагомий "багаж" ліричної побутової опери й "Енеїда". У всіх розглянутих операх лірична лінія тісно переплітається з комічною. Драматургічний конфлікт полягає у перевкодах, ио виникають на «ляху закоханих пар до часливої розв'язки - весілля.

Всі опери /кр1м"Андріаяіади“/ демонструють усталену орієнтацію композитора на первісні ФольклОргіІ жанри - народну пісню, танець,романс, кант тоцо. Проте, підхігі його до організації музичного матеріалу принципово відмінний. У "Чорноморцях" народна пісня виступаг основним чинником Формотворення, виконує Функції арії, монологу, дуету то*о. В "Утопленій” М.Лисенко. зберігаючи автентичний сольклорішй

текст, подає авторський варіант пісні. 5) "Різдвяній ночГмузична ио-* ва зіткана з народно-пісенних зворотів, узагальнених на рівні інтонаційної типізації. Так створюється авторська музика, близька до того чи Інвого пісенного або танцювального зразка. В "ЕнеїдГ' принцип Інтонаційного узагальнення викристалізовується, стає провідним, завдяки чому деякі сольні, ансамблеві й хорові номери наблиіавться до звучання української народної пісні.

Прийом асоціативної пам’яті став провідник у комічних операх сатиричного спрямування -"АндрІавІадГ та "ЕнеїдГ’. Музика відбиралася за емоційнов аналогією, а також по контрасту, невідповідності висловлювання героя «одо музичного чи літературного оригіналу. Принцип невідповідності спрацьовує на декількох рівнях: змістовному, ситуаційному, тембровому тоио.

Прийом цитування "чуїого" музичного матеріалу в сатиричному контексті, провідний в "АндрІаиІадГ, трансформувався у створення оригінальних тем. Інтонаційно близьких до "периоджерела"- моделі. Вона слуаияа лиге зразком, проте добре впізнавалася у новій, авторській музиці “Енеїди". Відтворюючи Інтонаційні аналоги, М.Лисенко звертається до російської та зарубівної класики. При цьому стилізація відбивається у пародійному, сатиричному чи гротесковому клвчі.

В оперній творчості М.Лисенка формується певний національний тип ліричного 1, водночас, комічного героя, які й утворввть унікальний лисенк1вський”театр"/2.2.Герої театру М.Лисенка/. Рельєфно окреслені комедійні персонажі /2.2.1/, яких умовно мовна розділити на дві групи. До перної відносимо героїв, до яких автор ставиться доброзичливо. їх образи розкриті через жанр жартівливої танцввальної пісні, відрізняться багатоплановість Друга група - герої сатиричні. Віднонення до них - підкреслено негативне.

Комічний театр був би збідненим без ліричних персонажів /2.2.

2./. Як 1 в західноєвропейській традиції сольні висловлювання Фіксують емоційний стан героїв, розкривають риси їх характерів. На відміну від комедійних персонажів, у вокальних партіях лереважавть романсові звороти, розгорнені аріозні форми.

Комічні опери М.Лисенка збагачені розгорненими обрядовими сценами /2.3.Обрядовість в комічних операх М.,Лисенка/, Бони охоплвють майже весь календарний цикл /колядки - зида, веснянки - весна, троїцькі - літо, весілля - осінь/. Своїми,поетичними обрядовими сценами композитор підтвердив, «9 жанровість є сталоп закономірною традицією українського музидого театру й комічної опери зокрема.

Таким чином, $ комічних операх М.Лисенко продемонстрував інди-

відуально-творче опрацювання й переосмислення лексично-стильових 1 аанрових властивостей фольклору на професіональному рівні. На фольклорних засадах ним утворений національний Інтонаційний словник - в рамках побутової лірико-комічної опери українська народно-пісенна і мовна Інтонація перенесена у професійну плоаину. Так М.Лисенко не тільки підсумував усі попередні надбання українського музичного театру. переплавивші традиції вертепу. Інтермедій шкільної драми, діалогічної опери, але й. створивни власиий комічний театр, накреслив ыовлив1 вляхи розвитку занри в подальвоиу.

У другій главі таков приділено увагу нолодаии .сучасникам Я.Лисенка - детально аналізуються маловідомі твори Г.Козачеика“Пан Сотник" та Я.Лопатинського “ЕнеЯ на иандрівці" - останній порівнвє-ться з "Енеїдоп" М.Лисенка /2.4.3анров1 "аіксти”/.

Так. опероа "Пан Сотник" /2.4.1. Орієнтація на російську оперу/ Г.Козаченко синтезував краці національні традиції та збагатив їх досягненнями класичного музичного театру. Незвававчи на деяку' еклектичність стилв. твір цей. безсумнівно, був явищем у тогочасній українській культурі.

Порівняльний аналіз “Енея на мандрівці" .та "Енеїди" /2.3.2.Орієнтація на західноєвропейську оперету/ засвідчив, чо ці твори, написані майіе одночасно, різняться за драматургічними принципами, естетичними концепціями: И.Лисенко мав на меті створення добре випробуваного у власній творчості типу побутової -лірико-комічної опери, спорідненої з традиціями національного музичного театру."Еней на мандрівці" Я.Лопатинського зорієнтований на західноєвропейську оперету /Фривольність, легковавність героїв, деяка поверховість у розкритті образів, панування аріозності та куплетної Форми/. Водночас, опера Я.Лопатинського тявіла І до комічної опери західних зразків /відсутність розмовних діалогів, наскрізний розвиток дії, великі хорові фінали, буфонада тоцо/.

Третя глава -"Комічна опера радянської доби"- являє собов низку аналітичних нарисів комічних опер, створених у 20-80-тІ р.р.ХХст. Матеріал систематизований згідно типології комічної опери, виведеної Л.Данько /Комическая опера XX в. Генезис, аволвция, типологические черты: Автор.дисс...д-ра ис-воведения.-М..1982/. Перевавна більшість українських радянських творів калевить до типу народно-побутової опери /3.1-3.5./. Виняток -опера-буффа О.СандлераЧобака на с1нГ/3.4./. Детальне описування партитур викликане баванням автора познайомити спеціалістів з майве невідомими творами, ввести їх у науковий обіг.

Буремні події в Україні 1914 - початку 20-х років не сприяли

пияві комічних опер, току комічна опера-пантоміка Я.Ступки"Вареникн" /1926, за байкою Л.ГлІбова/ є не лййе цікавим прикладой незвичного для жанру різновиду..а я унікальним зразком комічної опери 20-х p.p. /З.! .Перші композиторські спроби/. Традиції класичної народно-побутової опери, які наслідував автор, поновлені сучасною гармонією. У "Варениках" виразно відобразилися новаторські поіуки та естетичні віяння епохи.

Відсутність комічних опер певною мірою компенсувалася переробкою класичного репертуару. Зрозуміло. *о відповідно до вимог часу твори редагувалися з відверто Ідеологічних позицій /наприклад,"Запорожець за Лунаєм" у постановці М.Круиельницького/.

В 30-ті роки с’.’перечності міх уславленою’радянською дійсністю” та природою комічної опери це біль* загострилися, тому композитори реалізували потяг до комедійності в опереті - жанрі біль* легкому Я "безпечнівому"/С.Др1мцов, О.Рябов,/.

' Кінець 30-х років продемонстрував зворотню тенденцію: М.ВерикІв-ський написав оперету "Вій" за И.Гоголем-Х.Кропивницькии, шо виходила за рамки зазначеного жанру 1 більше тяііла до опери. Прагнучи відтворити гоголівський бурлеск та фантасмагорію, композитор вдався до розгорненої музичної драматургії, згодом /у 1946р./ переробив*и тв10 на повнометражну оперу /3.2.Інтерпретація класичних сюжетів/.

Загалом"В1й" являє тип народно-побутової опери, вирішений у традиційному для вітчизняної опери лірико-комедійному ключі, проте останній аспект значно посилений завдяки смішним ситуаціям, у яких опиняються ліричні герої, а Фантастичні сцени демо“заземленГза рахунок уведення побутовізмів 1 комедійних персонажів - данина віянням часу. Всі характери подані в динаміці, об’ємні й різнобічні.

М.ВерикІвський залишається вірним традиції української комічної опери в широкому використанні жанрово-побутових сцен. Присвячуючи картині ярмарку цілий акт. він не тільки передав його атмосферу, забезпечив барвисте тло для показу основних подій, а й розгорнув цілу галерею українських національних типів, з особливостями їх характеру та музичної мови,“своїм"1нтонац1йним комплексом. Вперше до опери було введено лірницькі псальми 1 бурсацькі канти. В речитативах моделюється мовна Інтонація. Перевага надасться комізмові ситуацій. 0соблив1сть”Вія"-масов1сть усіх комедійних сцен, ко підсилює комізм.

Творчим переосмисленням національної традиції стало введення інтермедії про вигнання Запорожцем царя Ірода, хоча в ній фольклорні Фрагменти чергувалися з чисто оперними.

Продовження традицій української комічної опери виразно поміт-

не в опері 0.Киреї»ка"Верн1сая нз арнарку“/1985/ за"Салдацьким латре-тоїгГ.КвІтки-Основ’яненка. Аналізуючи цей твір, ми відзначаємо його традиційність. Проте, на відміні/ від творчої Інтерпретації традиції Ц.ВерикІвськии, цей твір майже в усьому демонструє лиие наслідування вітчизняним класичним зразкам. Як у них. за основу музичної мови взято народну піснв /цитатний принцип поєднаний з її моделюванням/. Одним Із головних недоліків даного твору є невиправдана серйозність лібретистів 1 композитора у відтворенні “побрехеньки", “роздування" її розмірів, пряне наслідування класичних прийомів /в даному випадку було б доречніие їх Іронічне переосмислення/. В той ге час опера має 1 ряд позитивних рис: вдала стилізація народних пісень. їх театралізація. яскраві нанрово-побдтові сцени. Спільні з "Вієм" Н.Вери-ківського свяетні моменти спричинили деякі Інтонаційно-обраяні збіги. Одначе в цілому "Вернісаа на ярмарку" вважаємо твором прохідним.

Продукт доби “соціалістичного реал1зму“/3.3/ - народно-побутова опера Г.їуковського'Чудернацька бувальвина"/19?0/, по розповідає про пригоди Козака зі старовинного килима, - не стала видатним твором. Безперечний талант композитора, його багатий мелодичний дар виявилися недостатніми: відсутність справінього конфлікту спричинила Ілюстративність музики, статичність дійових осіб. Вільність сцен е занадто патетичними, репліки героїв декларативними, музичний конфлікт - прямолінійним.

"Собака на сіні" О.Сандлера /1947, за Лопе де Вега/ була єди-нов спробою створити повнометражну комічну оперу в формі класичної опери-ЬиГГа /3.4.Експеримент у класичній формі/. Разом з тим виразно помітна спрямованість творчості композитора на оперету. Попри мелодійність, яскравість музичних характеристик, свжет розкритий деио поверхово, Іспанський колорит вельми епізодичний, незмінно тричас-тинна форма аріозо та ритмічна одноманітність гальмують дів І сприймаються надокучливо.

80-80-тІ роки ХХст. характеризуються посиленням творчої активності українських композиторів у всіх жанрових різновидах опери, одначе народно-побутова опера заливається провіднов серед творів комічного спрямування. Це підтверджувть дві опери Л.Грабовського -"Ведмідь" та "0св1дчення"/19б2, за одноактними комедіями Й.Чехова/. їх камерність, спричинена літературним пержоджерелом, водночас перегукувалась Із загальною тенденцією радянського музичного театру /Г.Банщиков, П.Буцко та їй./. Втілення чеховського прозового тексти призвело до переважаючої декламаційності, при моделюванні мовної Інтонації композитор творчо інтерпретує традиції, започатковані "Одру-

■кііням" М.Иусоргського. Зросла роль оркестру: він виступає як звчко-зобравальний засіб, передає різний стан І почуття героїв /гнів, розпач, радість тово/. а такок містить основні лейтмотиви /кохання, впертості та 1н./. Музична мова опер Л.Гсабовського досить ворстка -в ній переваїавть дисонантні сполучення, політональність, полілідо-вість. Композитор знаходить цікаві темброві зіставлення, пародіює російський романс, салонні танці.

Опери В.Губаренка"Сват мимоволГ/1902,за Г.КвІткос-Основ’янсн-ком/ та "В степах України"/І987,за 0.Корнійчуком/ таков становлять сплав традиційних для України законів лірико-комічного ванру з сучасним композиторським мисленням /3.5.Класичні традиції І сучасність/.

Традиційні драматургічні засади народно-побутової комічної опери, продиктовані композитору класичним сеієтом ■їельменка-деіци-ка", йому вдалося у "Сваті мимоволі" збагатити завдяки наскрізному розвитку дії та розгалуженій лейтмотивній системі. Оскільки в опері панує декламаційність, різко, зростає роль Інструментальних лейтмотивів як додаткової виразної комедійної Фарби.

11а противагу“благородним"комед1йним персонавам - їпакам, Опець-цьковським, Лопуцьковському, де композитор віддає перевагу Інструментальним лейтмотивам 1 пародійній стилізації салонних танців, кмітливий 1 дотепний Пельменно змальований за допомогов традиційного прийому: узагальнення через (акр іартівливої народної пісні. Образ цей найбільш динамічний. Його музична характеристика позначена Інтонаційним розмаїттям І об’ємніств. У його змалвванці В.Губаренко не виходить за рамки традиції, одначе Інтерпретує її за допомогов сучасних вираіальних засобів.

Таким чином, однією з головних особливостей “Свата мимоволГе використання автором дуже різноманітного іанрово-інтонаційного матеріалу /цитати, обробки, стилізації українських народних пісень, салонних танців, романсів, оперної лексики тово/. Водночас В.Губа-ренкові вдалося поєднати, переплавити все завдяки Індивідуальному авторському етили,- отже опера сприймається цілісною.

У порівнянні зГСватом мимоволі", музична мова опери “В сте-

пах України’ стала "прозорівов" й лаконічнівов, хоча загальна музично-тематична образність змін не зазнала. Незваїавчи на різні епохи, до яких належать еввети. спільний основний евветний хід - здолання перевкод закоханими - призвів до численних подібностей як у драма-

тургії творів, так.1 в музичному вирівенні образів.

Установку на декламаційність, провідна в опері В.Губареика “В степах. України", е протвлеянов по відновешів до концепції сдноінен-

мої опери О.Сандлера /1958/. В дисертації дама їх порівняльна характеристика.

"В степах України" О.Сандлера написана и аанрі пісенної опери, як 1 більшість оперних творів 40-50-х p.p. сучасної тематики. Значної> ы1 роп ие обумовлювалось схвалення» подібних опер владними органами. Використання народної пісні як формотворчої одиниці, як основного засобу характеристики героїв було повирене в українській класичній конічній опері. Свого часу ця фольклорна традиція відіграла надзвичайно позитивну роль у становленні національного музичного сти лв. Та s тенденція, зведена у ранг провідної в 50-т1 p.p. XX ст., свідчила скоріве про регрес в оперній драматургії. Обмеаення музичної драматургії опери пісеннов сферош робило її поверховою, наблиаа-ло до оперети.

В.Губаренко і, вірний собі, симфонізує драматургів, майстерно аолеллє різноманітну мовну Інтонацій, використовує сучасні засоби виразності: кластери, нетерцові співзвуччя, розростання музичної тканини, півтонові зруяення пластів, єдність горизонталі 1 вертикалі тово.

Окрему групу становлять сатиричні опери /З.6./. Сатирична опера. започаткована в Україні Лисенковоп "Андріашіадов", в радянський час до 80-х р. майже не була розвинута. Об’єктом єдиної сатиричної мініатври И.ВерикІвського “'Діли небесні“/193!. за гуморескою 0.Вишні/ стала релігія, офіційно затаврована владою.

Оскільки дія відсутня, головує монологічний текст, на оркестр покладена Ілюстративна Функція. Подекуди композитор не уникає відвер того звукозоОраження. Значне місце відведено псалмодії й зворотам, характерний для духовної музики, трактованим у сатиричному контексті Деякі сцени вирішені в балаганному клвчі. Для М.Вериківського ця мініатюра стала своеріднов творчов лабораторієв: відшліфовувався речитатив. проходили експериментальний відбір нові гармонічні засоби -модуляції через"звуков1 плями“-кластери, розростання музичної тканини шляхом поступового підключення звуків - того, по стане провідним через багато років у творчості В.Губаренка.

Приблизно в цей «е час /20-30-тІ p.p./ в жанр 1 сатиричної опери експериментував Я.ЛрибІк, який написав 8 мцзично-драматичних етюдів за А.Цеховим:“Нерви"."Забув",“Сирена"."Невдача",“Радїсть","Сповідь", “Тяганина","Антрепренер під диваном", цікаві моделюванням російської мовної Інтонації.

Сатиричну монооперу Г.Тостова "Смерть чиновника"/1988. за А.Цеховим/ відділяють від творів М.Вериківського та И.Прибіка більше.

ні і півстоліття. Одначе багато виразних засоОІв 1 прийомів збігаються /панівна декламаційність, відтворення мовної Інтонації, Ілюстративна роль оркестру/. Проте система лейтмотивів більв розвинута. .

Вирізняється яскравим національним колоритом сатирична опера В.Кирейка "Марко в пеклГ/196Є, за комедією 1.Кочерги/, де перевежа-вть гротескові барви.

Іанр сатиричної фантастики відкрив перед композиторок аирокий простір для використання найрізноманітнівих художніх прийомів 1 засобів: камерність сполучається з елементами "великої" опери: експресивна музика картин пекла не заперечує стилізації української протяжної пісні: гостро дисонантна мова оркестрових фрагментів "сусід-ствує"з нарочито пргчітивними пісеньками.

Інтонаційна палітра опери багата й різноманітна, для кожної групи персонажів композиторові вдалося відібрати яскраві Індивідуальні інтонації. За основу музичної мови править речитатив.

В умовах переважаючої декламаційності важливого значення набувають лейтмотиви; кожній образній сфері притаманна своя, характерна лейттема /шахрайства, пекла, та 1н./. Лейтмотиви також характеризують окремих дійових осіб /Марка, Марусю. Ліліт та 1н./.

В.Кирейко розгортає цілу галерею сатиричних типів /залізничні шахраї, підлабузники, псевдоестет Козерог, пекельні гріиники то-іо/. Елементи сатири наявні такої в образі головного героя Марка.

Опера вийала цілісною, музика В.Кирейка збагатила й загострила сатири І.Кочерги, спроба створення сатиричної феєрії увінчалася успіхом.

Сатирична опера В.Зубицького "До третіх nlBHlBV1982/ цікава, насамперед, тим, цп поєднала п собі проблеми сучасного суспільства та традиційну Форму слов’янського фольклору казку.

Драматургія опери розвивається за каскадним принципом. Зважаючи на тотальну декламаційність, як 1 в попередніх творах, зростає виражальна Функція оркестру.

Композитор вводить частівку, романс, ліричну протяжну пісню, російську танкову, класичну арію, джаз, рок, епізод* "'вйсокоГ'акаде-мічної музики - їх об’єднує загальна сатирична спрямованість. Така полістилістика вписувалась у загальну тендейцію розвитку сучасної радянської музики /Р.ИедрІн, А,Петров/.

Отже магістральна лінія у розвитку української конічної опери радянської епохи, накреслена. зревтСО, косить пунктирно, належала лі-рико-комічиону жанру, реалізованому g народно-побутовому типу. Режта спроб були поодинокими 1 не завжди плідними. Загалом же українська

комічна опера радянської доби и більвості демонструє залешність від Ідеологічних настанов Гкампаній".

а висновках подається загальна періодизація української комічної опери згідно Із запропоновано» класифікаціє» Л.Данько. Синхронна порівняльна таблиця свідчить, по вітчизняна комічна опера розвивалась у фарватері європейської традиції. Одначе, поступове перетворен ня України на колонів, низведення її до стану окраїни Імперії, призвели до гальмування природних процесів.

Загальне відставання від європейських культурних процесів позначилось 1 на 2-му етапі розвитку комічного іанру - його стабілізації. періоді створення класичних зразків, по зберегли своє еталонне становище для наступних епох/"3апоро«ець за Дунаєм,,С.Гулака-Артемов-ського/. Неперевервені І сьогодні опери И.Лисенка - результат захоплення композитора Ідеями слов’янського романтизму /позначеного особливо»! увагов до національного Фольклору, обрядовості, надзвичайної його поетизації, фольклоризації музичної мови, сильним ліричним отру менеа, внесенням патріотичних мотивів тоцо/. Спільні Ідеї, викликані пробудменням 1 консолідаціє» національно-патріотичних сил у країнах Східної Європи. призвели до подібності процесів у культурному аитті цих народів.

Хоча 2-ий етап розвитку української комічної опери розпочався Із запізненням, у подальшому. завдяки"концентрац1ї часу"у творчості одного композитора - М.Лисенка - відбивається певне вирівнпвання 1 синхронізація процесів. Так. 3-й етап, чо характеризувався новими ознаками, насиченням ширми* колон Ідейно-худоініх проблем, збагаченням оперних форм, сценарної драматургії, розпочинається в Україні з приходом нового століття 1 позначається подвійнов орієнтацією: на Схід /"Енеїда" М.Лисенка, "Пан Сотник" Г.Козаченка/, та на Захід /"Еней на мандрівці" Я.Лопатинського/.

Катаклізми війн І револмій не сприяли народіешів творів конічного іанру. Неминуче вплинула на його розвиток І суцільна Ідеологізація, уніфікація радянського мистецтва. 4-ий етап розвитку комічної опери, позначений прагненням до універсалізму, внутріїанрового й міжвидового синтезу, Індивідуалізацієв стильових манер при збереіен-ні 'константних ознак конічної опери. Цей процес в Україні /як 1 в Радянському Совзі/ «тучно гальмувався, внаслідок чого далеко не всі твори виходили високохудожніми.

Насамкінець подавться прогнози кодо подальшої долі вітчизняної комічної опери, про перспективність її розвитку.

По темі дисертації опубліковані такі роботи:

1.Конічний театр И.В.Лисенка // Українське музикознавство.-Вип.27.-К..1992.-С.130-145.

2.Комічні опери К.Лисенка // Никола Лисенко та музичний світ./до 150 річчл від дня народження Миколи Лисенка/. Тези Міжнародної наукової конференції.-К..1992.-С.26-29.

3.Никола Лисенко та Ярослав Лопатинський // Науково-теоретична конференція, присвячена 150-рІччв від дня народїення Миколи Лисенка. Програма 1 тези наукових повідомлень.-Львів.1992.-С.68-70.

4.Марко Лукич Кропивнииький - автор народних оперет // Творча Індивідуальність И.Л.Кропивницького 1 розвиток української культури. Тези республіканської наукової конференції, присвяченої 150-рІччв від дня народженні М.Л.Кропивнииького.-Кіровоград,1990.-С.41-44.

5.Михайло Старицький 1 українська комічна опера // Тези доповідей 1 повідомлень наукової конференцІГ'Н.П.Старицький: творче обличчя 1 місце в національній культурі".-К., 1990.-С.80-83.

0.Обрядовість в українській комічній опері // Тези доповідей республіканської науково-теоретичної конференції “Проблеми збереження 1 відродження народних традицій,звичаїв 1 обрядів".-Львів.1991 .-

С.36-38.

7.Оперета // Історія української музики.-Т.4.-К.,1992.-С.378-390.

0.Украинская вертепная драма /к проблеме изучения в курсе истории украинской музики/ // Тезисы научно-практической конференции "Актуальные проблемы перестройки и усоверженствования учебно-воспитательного процесса.-Кировоград,1990.-С.116-118.

9.Українська комічна опера та її місце у вітчизняній культурі // Тези доповідей рнспубліканської науково-практичної конференції "Проблеми виявлення, охорони та вивчення пам’яток народної культури".-Кіровоград,1989.-С.72-74.

Ю.Іляхи розвитку та сучасний стан української комічної опери // Мистецтво та народна творчість кінця XX століття". Тези конференції молодих вчених.-К..1990.-С.76-78.

Підписано до др?ху Формат 60*84 \/ІЬ

Ум

Друк. 3Р*- 0,9. Обл. вид-ярк. 1,0. Тираж ІОО . Зам. 1994 р. Боомтний

Поліграф. д-ЦП Ін-ту історії України АН України Киів-1, Груиігкького, 4