автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему: Украинская рукописная книга в XV - первой половине XVII ст.: производство и распространение

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинская рукописная книга в XV - первой половине XVII ст.: производство и распространение"

НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМ1Я НАУК УКРА&Ш 1исппут украшознавстоа ш. I. Крип'якевича СпешалЬоаана вчена рада Д 04.09.01

РГБ ОД

? « : ■ На правах рукопису

БОЯШВСЬКА Марта Богдашвиа

укра!нська рукописна книга в xv — перш1й половши xvii ст.: виробництвоiпоширения

Спец}альн}сть 07.00.02—1сгор'1я Укра'ши

Автореферат дмсертацй на здобуття каукового сгупеая кандидата кггоричипх наук

льы»—1994

Днсертацдею е рукопнс

Робота онконана в шддЫ ¡сторН середшх Dit^iB Институту украТнознавства iM. I. Крип'якевича Нащоналыю! академП наук Украпш

Науковий кершннк —доктор ¡сторичних наук, академк ИДН Украши Ярослав Дмитрович 1СА6ВИЧ

Офвд/Ы опоиекта:

1. Доктор ¡сторичних паук, професор Васнль Фадейович 1НКШ !' ■ •'

2. Кандидат ¡сторичних наук, доцент Жанна Мшсолашна КОВБА

Проощна оргаишшл — Ьгституг рукоаасу Нгщаиалыю!' шуи

УкраТин (Киш)

Захнст в!дбудеться _ 1994 р. о rociiia зас1дшш

Спсшал1зовано1 Ьчено! ради Д 04.09.01 s Гнституп украТноз^австаа ¡и. I Крип'якевича HAH Украши (290003, Лшв, Бул. Впзишчснка, 24) . •

3 дисерташею можна ознайомнтися в б1блютсц5' 1нституг украшознавства ¡м. I. Крнп'яксзнча HAH Укращи (290008, Льыа, сул Виннич. ка,24)

Автореферат роз1Слаио^/\1' 0% 1994 року. ^

. „Л

Вченнй секретар

Cncuianiioaaiioi вчейоШДи С,^^ . к.!. н. Ф. I. СГЕБЛ1Й

Актуальней, 1 ступ!нь науковоТ розробки теми. У розвитку духовно! культури. одну з ч!льних ролей в^д^грае хннга, Досладжсиня розпитку украшсько! рукописно! книжности як явкща культурн, станошггь одну з вахлнвих дшянок ¡сторично! науки, що визначае актуальшеть обрано! теми.

Яхщо !сторно укражського друкарства висв!тлено в наукових ярацях*, то розвиток рукописно! книги, особливо периоду ссредки^чпя I ранньоиодерно! доби, аде не дсстатиьо воображено в спитетнчмнх гранях. Розрсблялнся лише окрам! аспект» кннзкково! культури,. так! як взаемосшшои рукописно! та друковано! книги на злам! ХУХ-л'УИ ст., ¡шетецтво озлобления пам'яток, д!ялыпсть ,окремня кшишшиз, форираггкя деякнх кннжкоокх гб^рок. Гаомплгкспз винчения ' рукоггпазгЗ апзгскост! як явтца не V гладилось. Дос! кемаз досл1д;:сеннл, що подавало б угагальнюгачу п:рт!:иу пронесу гиготеялгпия шфиличннх рукспнсних пам'яток та I" функш'онуяэдня о сусшльстЕ?, 8' от::<е — внзкачало б !х роль 5 г:!сцз а розигтху культурн ззгалом. Датн спробу такого внвчеиня ^Ергшського кгшгопнсашш XV — першо! половгшн XVII ст. 5 е кзтои> даиого дослЗ&яспия.

•ДкссртзщПна робота сисупаг так! эаадаипя: I) ензкачитн тагштл'ш! I тополог!«!!! особлкпост! украшсько! рукописно! книжки; 2) еггевптлптм соц|альяк,1 статус переписувач!в та замовншаа, дззл1дити ссгз!тпШ 5 фахозий р!вгш> вяробшодв книги; 3) датн г.?.раптсрпстпку оеззозкпх цситрЬ кипгопнеаннл, аилвити !х зпа'гзпия,. пср!одн паПактш5п!шо! д!ялькост1, взасмозв'язкн, сидисгга таподогг'ш! гругт кжсгсшвсняк осера/цав; 4) выявит шеце

1 Кглгэ 1 друкарстер вз'УкраТн!, - КиЬ: Шухова думкз, 1965; 1саевчч Я. Д." Псршодруяср Ьза фадороз 1 ¿¡плпшешш друкарства на Украпн. -Лыйз: Вгкяз кколз, 1533.

, •'■■' I

i •

рукописно! книги в розвитку культури, подавши огляд основних сфер i! поширення, процест формування книжковн^ зб!рок, папрямк1в i форм книккових Mirpauift.

МстодолоНчною базою дисертащйного дослщження с сукупшсть застосованих тдходЬ. Структурно-функщоналъннП а;шпз i пов'язанс з ним ¡сторичне моделювання далн змогу впчлспити ociioBHÍ елементи, ix взаемозв'язки та фуикцН при розгляд1 книгописания та кннгопошнрення як сощалышх явищ. При цьому мастково застосовувався метод кторнчно-кодиколопчиого ыодс- . люианпя. OcTamiifl передбачас внвчення рукописных кодсксш не лнше як цшеннх об'ектш (тобто як едшеть змнлу та формн), а П дослщження рукописно! кннжност! як невщ'емно!.частики ссього культурного процссу i floro сплыву па цеП процее 2.'При aimisi

кннгопнеання i кннгопошнрення як явтц у розвитку (зокрсиа для

- i .

виявлеиня ix динамжн i основних тсндсншП) було аастосо^ано насади icTopiiKO-nopiBiiflflbiíoro истоду. ч;

Джсрсльиу базу. досл1джсш1Я склалн ориг1налын) рукописи!. кодсксн XV. — першо! половина XVII ст., зокрема збережеш внх'цуц записи псрепнсувач!в та . maniuii маргшалц (noupatuii нотатки) ífc чнтач'т, власшшв та жертводавадв. Автор опрацювала помд l2Sß рукопнених книжок, якгниш збсрЗгаються в khijjccxobiiuwx Kueca, Львова, С..::кт-Петербурга, Москви, В1дня, Нью-Йорка. При написании роботн внкорнстано також imiñ документальш дзкерела, зокрема швентарш описи б1бл"штек, заповгга, даш судовнх процесса, що збер^гаються, зокрема, в Центральному державному >сторнчному apxiai у Львову В1дд5лах рукописна Лъв|вськоТ науково! б!блютеки ím. В. Стефаника HAH Украши, Центрально! науково! б1бл10теки ím. В. ;

2 Дубровина Л.Кодиколопя та кодикограф1я украшсько! рукописно! книги. - Кшв, 1992. - С. 17,27,97-9?. : . ^ ; .

2

Вернадского HAH Украшк (Кпш) тощо. ДисертацМне досл1Джеиия грунтуеться тако:к на внданих у XIX—XX ст. описах i каталогах рукописных збфок. При робот! над дисерташею опрацьоаано моиографП i наукоЕ! cTarri з пнтань кирилнчного книгопнсання украТнсь^нх (I. Свенцщького, В. Перетцз, JI. Дубровпкй) i закордоиннх (П. Б. Влад1м1рова, М. М. Розова, Б. С. Сапунова, М. В. Николаева, В. Гюзелева) д0сл1диик!в, а також npaui з icTopit украшсько! культур», л^тературп, церкви (М. Грушевського, М. Возняка, I. Франка). .

Новизна дослш:ксння полягае в комплексному внвченш ухраГнських рукописи«* книг як пам'ятог; культури. Для науковах спостережень обрапо масив кнрилнчиих кодекса, лги за 'походженням репрезентують piassi репони Украшн, а за пркзиачскиям — р!зш групи читач!п (чн корнстувач!в). Як об'ект вивчошя пперщг з вщпов!днок> повнотою снкористано марпнальш записи, я sei стосуються 1идив!дуального спрнЙняття книги й зага-лом евггогляду П чнтача. До паукового o6iry вводиться низка pauiuis не агадупаиих рукописных пам'яток (головшш чином ¡з s6ipxn Наукового товарнстпа Ы. Шевченка в Льв!вськ>(1 науковМ б!бл1отеш). У деяния итадках уточнено дата внготовлення кодекеш (здебЫьшого на глдстав! фЫгранолопчиого анал1зу), походження та oupeni факти з icTopil книг. Впсрше для украГнського кпнгописання зазначеного периоду выявлено його тендеицп, динамику, взаемозв'язкн з шшими культурнини i социальными процесг tu о сусгальстгц.

Практично значения робот»; Досл)джения можс бутн внкористаке як додаткове джерело для праць з icTopil книги, б5бл!отекозиавства, icTopil лпгературн, церкви, icTopil культури. Материал» днеертацп можуть бутн застосоваш як нявчальннП поыбинк з icTopil "книги" (для студент!» книгознавчих i

бШлютекознавчих спешалыюстей), культурн, давньо! Л1тератури (для внщих шк1'л гумаштарного проф'иио). | I '

Апробац1я робот». Окрем] аспекта тем» дисертацн писштлено в виступах автора на науковнх конфереиц!ях, снйпоз1умах та семшарах, таких як молод!жна наукова конференц1я "Еколопя культурн: ¡стор1я, траднцп, сучасшсть" (Льв^в, 1990), иауковнй симпоз1ум "Т. Шевченко I украшська национальна культура" (Львт, 1990), М1жнародна наукова конференц«я "Культура Украшськнх Карпат: траднцп 1 сучасн!сть" (Ужгород, 1993), Мшнародннй ссмшар "Атлас монастнрського руху в Центрально-СхщшП £вропГ (Люблш [Полыца], 1993), IV 1 V наукой сесн "Науковс товарнство ,1м; Шевченка" (Льв1в, 1993 I 1994), 1У .Круглий спл "1стор|я релНй в УкрашГ (Льв!в, 1994), Перил Ставротг|йськ1 чнтання (Л,ьшо, 1994) та !п. Вийшли друком 11 публЫашй (книжка^ статп, тсэи'.впстутв).

Структура роботн. Дисерташя складасться з вступу (з характеристикою ¡стор'юграфП питания та оглядом'^колскцШ

украШСЬКИХ руКОПМСННХ КННГ), ТрЬОХ рОЗД1Л1В, р1>СИ0ВК1В,

б1блюграф!чного списка онкористано! л'|тсратури, покажчика залучених рукопненнх джерел, перел!ку скорочень. Обсяг дисертаци — 180 стер.

У першому розд1л! характеризуются осноаш ¡сторцчм д

О

культурш передумовн кнрилнчного книгописання в Укра?ш в XV — перний половши XVII ст.

Внасл'щок втрати державноетт в XIV ст. I розподшу украшськнх земель ?»ж кражами з рЬним полтмним статусом, для розвитку украшсько! культурн протягом XV — перша! половина XVII «гг. булл властна» певш' вщмшносп в рЬиих репонах. Однак повсюдно зберц-ались в1зантН1сько-православннй характер культур;!, едина пи^мшеть (що шнрклася посередшщтяом кнрилнчиих пам'яток) 1 мова в П функцюналышх рЬновндах: "елггарна" церковно-

слов'янська i "посполита" розмовна, а також вироблена згодом украТнська книжна.

HepißiionipiücTb сошально-культурного розвитку характерна 5 для pismix хронолопчних nepiofliB. Так, в украшських землях'у склад! Великого княз'тства Лнтовського, як! до середини XVI ст. 36epiraли певне самоврядувзиня i в якнх украшсько-б^лоруська мова мала статус державно?, украТнська культура функшонувала в загалом спрнятливнх умовах. В!д середшш XVI ст., коли верх1вка княз'тства почала все ширше нереЯматн польсью та шмецыа формн сощального Л духовного життя, роль украшсько! культурн в | сусш'льиому розвитку злачно змеишилась. Аналопчне явшце дещо • дран!ше вщбулося и Галичнш', на Холмщшй та ГПдляшин (що в!д XIV \ ст. входили до складу Польського корол1вства), де штеисившшим буп процсс асии1ляш1 украТнсько! пол!тично! елггн. Загалом час тя XV до серсдмш XVI ст. можна було б иазвати перюдои "нагромадзхенця" i коисервацП культурного потенциалу, внроб-лекого за час!в Кн!всько! Pyci. Головннмн культурними осередками протягом цнх п!втора стол!ття булн монастнр!, декотр! з якнх утрпмувалн невелик] початков» школи, об'еднувалн вченнх-GorocaoBip, киижшша-перепнеувачхэ.

Об'еднаннл Лнтовсько! держави з Польською актом Лгаблшсько! yiiii 1569 р., з одного боку, скасувало решткн трздищйно украшських форм адм!н!страц!! i остаточно прнзначяло укра!нськ1й культур! й peniril и!сце другорядних. 3 шшого ж боку, прилучеиня б!льшост1 украшських земель до одного поличного утварення сприяло ix б!льш-менш синхронному розвнтковь Вщ 70-х pp. XVI ст. до середини XVII ст., коли внаслщок розшнрення контактов з ЗахЫгаю i Центральною .Европою практично на eeix украшських землях поенлено розвнвалися Bei д!лянки сустльного та економ1чного життя, украшська" культура переживала час

s 5

национального Ыдродження, Суть цього феномену полагала о творчому засвоенН! на власиому грунта реформащйннх вЦнь, засад ренссансу ! бароко. Завдякн цьому украшська культура сформувалася в яккно новнП тнп нацюнально! культур«!.

Потреба реформ» украТнського православ'я, яке иаприкжц! XVI ст. перебувало в крнзовому сташ, не була реал!зов;ша. Невдала спроба модершзувати нащональиу церкву стала оджею з причин виннкиення в 1596 р. ще одного П р!Зновнду — ушатсько!. Бшьцлсть украшц'т спрнйняли унш як зас!б позбавити !х нашоналыш! рел>ги П культури, тому чинили !й р'шучнй спротив. ЦсИ антагошзм наскр!3ь нройняв уС1 Д1ЛЯНКИ ПОЛГГИЧНОГО » культурного життя украшшв. - ". •

Внинкла к1лькаступсиспа система осв5ти, що; включала початкову, серсдню I внщу ланки. Розшнрсиня осо1тньо1 нереж! ] запровадження европеПсько! гуманистично! осв1тн ^¡дбулося псрсдуЫм завдякн д1яльност1 братств, як! великою мфою*. впливали

Ц

на розвиток шших Д1ляиок культурн — друкарства, Л1^сратури, млстецтва, арх1тектурн. Розвиток друкарства запо^аткувал» Апостол I Буквар (Льв1в, 1574) 1вана Федорова. Виникали друкарш рЬного типу — навчалышх осередк!», братств, монастнр)в, лриватних друкар!в. З'явились нов1 жанри оригинально! художньо! литератур», зросла частка св^тських творш. Кярдинальш змши торкнулнея майже пйх ¡нших царнн духовного жнття —; театру, музикя, арх'ггектури, малярства тощо.

Наотл! культурннх процеав та в ткшй взаемоди з ними дал1 пошнрювалось украшське книгописання, важлнвою передумовою рознитку якого булн також книжш траднцП, що склалися за чааз Кшвсько! Руси

У другому роздш! — "Украшське. йнигопнеання XV — першо! поЯовннн XVII ст." — здШснено огляд тематичного х типолопчного

б ■ Г.'

репертуару переписувано! книжки, основних внд!в кннгопнсних осерсдкш та 1х розташування в р13(шх регионах УкраТни, социального стану ос1б, безпосередньо прнчетних до виготовлення кодекЫв, тобто Гх замовшшв та перепнсувачЬ.

Пор!вияно з попередш'ми ст0л1ттями, вже в XV ст. тематичне яоло украшсъкого кннгопнеання збЫьшнлося маПже вдвии^. Великою »¡роьэ цьому спрняло пожвавлення контактов з Ыздеинсслов'янсысими культурами, через посередннцтво як их в Украшу проннкллн нов! редакцп I перекладл низки творив з!запт!йськкх I латпномооннх, а також тогочасш шпдешю-слов'лнськ! Л1тератур!п твори. УрЬномаштнегшя тематичиого репертуару в1д друго! половин» XVI ст. вщбувалось 1 завдякк розцшреншо сфсри обмшу з кннжшши культурами Зах»дноГ I Центрально! €вропи. 3 поширеннлм реформашПнсго руху п у::.рап;гыл земл! почал», проннкати протестантами пндапня Снятого Письма :1ац!оналыг:>мн попами. 3 зикорнстанням латннських, чеських та польськнх д.'керел було внкоизно низку переклад^, як'| рогповс'одггчувллнсь у копиях упродозж XVI ст. (Крех!вськиП Апостол ссргднш! XVI ст., НосиП Запсв1Т Б. Негалепхьксго 1531 р.). Зростания гащкголения зиданнямн О. Скорннн выявилось у ЕГГК01!2На1 Я Друпй ПЭЛОШШ{ XVI СТ. « рукопненнх кош'й (51бЛ11 1568 р. Василя Жугаевнчз, 1596 р. Луки з Тернополя). Пришитого новим яоищем стала пояса украшськнх перекладов б!бл!й1шх текспз (Перзсошшиьке ввгпгелгс 1556-1561 рр.).

3 Соболевский А. И. Южнославянское влияние на русскую письменность bXIV-XV веках. - СПб., 1894. - С. 16.

7

Тнполопчну характеристику украшсько! рукописно! книжмост)

XV — першо! полоонни XVII ст., як i книжности д^вньорусько^, дошлыю даватн, виходячи з П функшонального прнзиачення. За niera ознакою вндшяготь два основш тнпн — книга цсрковна i "четья". При цьому сл!д зважати на те, що церковиа книга збер1галась особливо ретелыю, тому дШшла до нашого часу в значно повинному обсягу. Тематнчно серед пам'яток обох тип'ю псреважають бвангсл^я. НаПб1льша частина спискш припадав на другу половину XVI ст., хоч вони поспйно поповнювалнся протягом усього досл!джуваного иерюду. Приблнзно такс ж сп'тв'щношення внявлеио стосовно Minett, Тр'юдей, ОктоГха, Пролога. Нат6»исть б!лышсть вщомнх Konirt Б¡6ли датуються XVI ст., Псалтиря — XVI i

першою половиною XVII ст. В'щ кшця XVI ст. d тнполопчному

• • •

репертуар! з'явилася нова пам'ятка — нотний 1рмоЛой^ чаете

ииготовлення якого спостер1галось в!д 30-х pp. XVII ст. ^агалом, за

i

прнблизхимн птрахункамн, здШсиеннми на ochodi biao^iix кошй, ualtuouuiptiiimi церковш книги можна розташуватн в так|1й ряд у порядку спадания за к>льк!ст:о списк1в: Евангелие те.р, Mineî, Апостол, 1рмолоП, Tpiofli, Пролог, Псалтир.

В тематнчнону спектр! книги, прнзначено! для читання, найширше представлеш твори патристики (ЙЙана Золотоуста, Василия ьеликого, Ефрема Сирина), найб1льше збережеинх спнсюв якнх «датуетьел першою половиною XVII ст. Пам'ятки цього жанру иходилц, як правило, до складу зб1ршшв. Великою популярною корпстувався Псалтир, що nopimiano часто виготовлявся наприкшщ

XVI — в ncpmift половин! XVII ст. Вщ XVI ст. поширювався новнй для Украши вид проповщннцько! проза — Учнтельне Свангел!е, до

—О---:--. /' ;

4 Розов H. H. Киша в Древней Русн XIOCIV вв. - Москва: Книга, 197'

С. П.

тексту якого активно проникали елементи розмовно! мови. В ¡стор'юграф^чшй проз1, порЬняно з перекладннмн (Хронографа, Хрош'кп, Пале!), зросла' частка орнппалышх пам'яток, особливо а XVI 1 периий половши XVII ст. (давньорусыи, "захщнорусый", М1сасз1 л'пгопнсн). У цей же пер1од злачно розширився репертуар худо.чшьо! литература, за рахуиок як нових перекладних пам'яток ("Александр^", Пов!сть про Варлаама I Йоасафа, "1стор!я Троянсько! вШнн" Гв5до де Колумна), так 1 срнгшальннх творив (морал1'стична поез|'я, полеш'чна публщнстика, драма), як! пошнрюпалнея здеб'|льшого в рукописному вигляд1 — у склад1 гОНрникт. Репертуар апокриф1ЧНо! 5 прнродознавчо! Л1тературн був представлений а основному успадкованнмн вщ в5зант!йсько! лГгератури творамн (Шестнднев, Ф1з!олог).

В1д друго! половипи XVI ст. поширювалнсь нов*1 внди пам'яток: юрнднчна л!терзтура св.'тського характеру (Другнй Литовський статут), орлгшальш мовознавч! тпорн {Л. Знзашя, М, Смотрицького в рукописна* котях з друковаких вндань), полсм1чна публщнстика (з склад! тематнчпнх збфинк!в), навчальна-педагопчна книга (статут« 1 кавчальн! курен братськнх ш:ил). В!д середшш XVI ст.

¡СТОТПО Зб!льш!!лась х1л°Ы({СТЬ р131!0ЕЯД13 КНИГ!! С!!НТСТИЧНОГО Т!5пу — гб!рникш, як! поеднували озиаки книг церковних I прнзначскнх для чптацяя. Найб1лылого поширгн!!я зазнали зб(рники зм1'шаного зн!сту, ада схладались 13 фрагментов твор!в рпиих жанров, Розповсюджувались також зб1рннки сталого змюту (Пчола, Гзмарагл) ! укладен! за певиим" тематично-фушец) она льнам принципом (морально-повчалыи, каношчн!, 1стор!ограф1Чш, полеьпчш).

Загалом тематнчно-типолопчннй анал!з репертуару украшсько! киши XV — першо! половики XVII ст. внявляе так! и риси. Поряд 1э пам'ятками, що б у ли успадковат вщ КнТвсько! Рус! 1 вщбивали

ЫззнтШську траднц!ю, поширювалнся нош типа, книг, щс складалися на национальному грунт! п!д впливо^ зах!дно< сиропеПсько! книжково! культурн. Сшввдоюшення М1Ж пере-кладними 1 оригшалышмн пам'яткамн (за к)льк!стк> назв ! шдомш кошП) в!д друго! половили XVI ст. почало зм!июватнсь на корисп останшх.

Судячи ¡з зберсженнх I вщомих спискЬ, можна охарак-теризувати дннам1ку розвитку книгопнеання. До 80-х рр. XVI ст спостср)галось швндке зростання к!лькост1 внготовлених рукопнсннх книг. 3 внникненням друкарства цеП лроцсс на одие-два десятнл!ття дещо впов!лышвся. Проте вщ початку XVII ст., внаслщок актив^заци культурних процесш (друкована книга не встигала задовшьнятн запнтн зростаючого кола оса1чсних ос!б), книгопнеання знову зазнало шднесеннл. I '

Основиими центрами книгопнеання в ХУ-ХУ! ст,\були вЬлик1 монастир» — ки!вськ], галицьк!, волилськ!. НаЯваг&м!шу роль в1д1гравала Киево-Печсрська лавра, дс ¡нтслсктуальиа та книгош1сна справа практично не перёривалась, | >нав1ть за пограбуваиь 1 знищень монастиря. Д!яльн!сть П мала вНначалышй вплнв на розвиток православных культур, деппсемшпам'яткнэ цього осередка спрнймалнся як наПавторнтетн1ип. Тут, очевидно, ¡снував професШннА скрнптор!й, до якого сткййнсь псрсппсупачГ а р1зни„ украТнськнх земель. Зокрема в!домо, що в лавр! о XVI ст. перелисували книги Дануло НовицькиИ ¡з С, Студеннх Вод поблизу Воло^имира, дячок Несторець \г Сокаля в Галнчиш.

Рукописи! пам'ятки внготовлялись > в позачернечих колах. Часто книги кошювали при церквах (у Володнмир!, Галнч'1, Перемншл!). Бже в)'д XV ст. в!дом! й шлком евггоди ^осередкн кпигописання, що виникалн здеб!льшого в »метах. В'|д .передний XVI

ст. пам'яткн копновались 1 при школах. Так, Апостола 1551 р. виготовив ВлаЫй "у школЬ Сяноцкоп"^.

Для рпкнх рспошв УкраТни характер«! спещЦмчш особлнвост! кннжност!, що вообразилось I па видах та формах дельное™ II осередк!в. Так, у НаддшпрянськШ Украйп перепнеувапня книг протягом усього досл1'джуваного перюду зосереджувалося здеб1льшого в монастирях. Окр!м Псчерського, як книжкой! центр» »¡догм також Мнхайл!вський Золотоверхи/!, Межнпрський, Пустннно-Мшильський, Кан'шськнП монастпр!.

Осередки кпигопнеапня в Галичип!, на Холмщшп И Шдляинш (!х актившщл спостер1галась в1д середннн XVI ст.) були гкшш чипом пов'язан! з лЫлымстю братств, навчалышх закладЬ початкового ! середнього р1вня, хоч немало книг переписувалось ! при церквах. Важлионм центром на початку XVI ст. був Сянок (Апостол 1502 р. спящсннка Павла). В!д друго? чверт» XVI ст. помггио ложвпаилось книгоппсання у Львов!. Тут внготовляли кннгн при церквах, Успснському братству а також. приватно, прнчому не лише м!сцев1 духовн! (священнк Антон 1ринкозич) 1 сштсыи особ:: (Савз Грнгор!евич), а й шшдщ з шншх м!ст (¡ерей АндрШ з Ярослава). У XVI ст. книгоппсання розвнвалося також в аншх местах (Перемишл!, Ярослав!,: Городку, Дрогобич!, Стрнго), а в периий половин! XVII ст. кннгп внготовляли ! в деяких селах. Частину пам'яток переписузалн при монастирях — Ушвсысому, Спас!вському п Лавров», Крех1вському, Яблочииському, Скит! Манявському.

На Волин! центра рукописно! кннжност! були зосереджеш головним чипом у маетках шляхтич!в, як! протегувалн навчалышм осередкам I монастирям. Так, за шдтримкн князя Костянтина

5 Свсншцький I. Наркси з ¡сторц украшсъко! мови. - Льв1в, 1920. - С. 71.

11

Острозького вщбувалась кннгопнсна д^ялыисть в Остроз!, Дерманському П Дубенському монастнрях. Княгиня Анастяр!я Засланська спрняла виготовлешпо Перссопннцького €вангсл1и 15561561 рр. в Дворецькоиу 1 Пересопннцькому монастнрях. За шннативн князя Петра Богдановича Загоровського в другой половши XVI ст. було виготовлено ннзку книг у Загортському монастир! або поблнзу нього. Вщ початку XVII ст. украшська пол!тична елгга на Волиш, у зи'язку з П ноступовою асшнлящею, втрачала штерес до культурннх справ, тому вщтод] волннськ! осерсдки кннгописания зоссрсджувалнсь здсб!льшого в местах (Луцьку, Володимир!, Рати!), а також у селах.

Джсрела подають спорадичш втомост! про розвнток

кннгописания в ¡ншнх репонах Украши. На Под1ЛЛ1 памятки

плготоплялнсь псрсважно в мктах та мктсчках (причому вж4 в!д

XVI ст. здеб!льшого заходами свлгських осШ) — у Смотрши,

Тернопол1, Бучач!. Иа Закарпатт1 книги псрсписувалис^ у

монастнрях (Мукачшському, Грушшському) та в церковник 5

антськнх оссредках в Ужгород!, Мукачеи, ТячевК 3 цього репоиу

походять, зокрема, Евангелие 1401 р. з Королсвого, Скотарське

Учительне €пангел1с 1588 р. 3 буковинських рукописна ощома Мшся

1504 р. попа 1гнат1я з Кшманя. Ймов'фно, на Полтавщши було

О

скошйовано Псалтир з Часословцем (перед 1608 р.), в Переяслав! —

Тр'юдь . чпну XVI ст. .

с

Загалом можна зробнти висновок, що найрозвинешшнм було кннгописания0 в Киев!, Галичнш (для яко! характерна найб1льша Иого розгалужешсть), на Холмщиш й Шдляшни, Волин! та Под^лл!. В ¡ншнх репонах виготовлення книг в!дбувалось спорадично, а основний книжковий фонд формувався, очевидно, не за рахунок Д1ялыюсп м'юцсвнх книжников, а шляхом поширення пам'яток з тих осередмв, де кннгопереписна справа була добре налагодженою.

ВпрШ!альпа роль у книгописашм належала тдшпдуалыпИ шшатнв! замовшшв кодекав 5 самих перепнсувачш. Замовннкамн книг найчаст!ше виступалн священики i ченш. Даючи роэпорядження внготовнти ту чн ¡ншу пам'ятку, icpapxii (митр'ч1полнтн, сппскопн, !гумени монастнрЬ) внступали в рол1 cuoEpiflimro духовного цензора, якнй силою власиого авторитету здШсшовав апробацио з дектькох ieiiyio4nx того списка, що з точки гору каношчнсст! ппажався авторитетннм i MÎr служнтн для ¡юле»чтивиого вжитку клиру, Лмов'фно, духовт особи, лк'| аамовлялн переписувачам книжки для власиого читання, теж попередньо мдбирали справш текста.

В'1Д XV ст. о рол1 замозшшэ фггурусали заможш CBircbKi особи, як), головинм чипом, жертвувалн книги до xpaMia. У XVI ст. у НадднтрднеькШ Укранн i на Волши ними иайчастлше були магнат» , i шляхтич! (¡шлз! Острозыс!, Загоровсш', Заславськ!, Чорторнйськ!, Четвсртинсы»). Вжс шд ссргднпи XV! ст. з'явЛЯЛ11СЯ замоышки 3 серед1'Лх npouinpr.in сусшльств?. (особливо пошнреним не явите було э Галич:!!!«)', здеб!льшого з м!щан (Львова, Жидачева, Острога). Середнюзаможш ипдпнн набусзлн доснть багато книг для дару!!ку !Х до церков i, таким чином, стимулгавали кннгопнсання, тому жертводпзшв гсодексш правом!рио вважатн потенщНиими замовинками. Характерно, що в!д XVI ст. практикувалося пожертвусаинл книг с!д тулгЛ громздн села, або дектысох сшей.

Серед переписувач!э книг XV — першо! полозтш XVII ст. ио>:«а вид?лити три групи: свггськ! особи (блнзько половин» протлгсм дослдакуваного перюду), Снле духовенство i ченцК В pi3iii хрополопчш В!др1зкк сгшмдиошенпл ai ж ними змшювалось. Так, у XV ст. серед nepenucysa4În перевакалн ченц!, в XVI ст. спостгр1г8лось вирззкз доишування се!тських oci6, частка яких дещо зиемшнлась на корпеть б ¡лого духовенства в перш.'Я половши XVII

г *

s •*■'.'

ст., однак залишалась наИвагомшою. Цс останне стало, зокрема, насл|дком секуляризацп книгопереписувания. ; I

Б'!льш!сть св1тськпх перепнсувач!в у XVI ст. працювалп в Местах, у псрш1й половши XVII ст. 1х Д1яльшсть поширнлась 5 на села. На шдмшу шд шшнх труп, так» коппсти пор1вняно рщко виготовлялн книгу на замовления, натом1Сть часто продавали кодекси одраэу ж по закшченню свое! працК Очевидно, для багатьох з них псрспнсувания було професШною справою, основним або вахслнвнм засобом зароб!тку (праця копнста т'нувалася доснть внсоко, с ссрсдньому в!д 5 до 10 злотнх за книгу в друлЛ половши XVI ст.).

У груш псрепнсувач1в-представпик*1в б>лого духовенства

ф!гурувалн здсб1льшого свящсники \ дякн. Однак останшх до

духовенства можна шдноснти лише умовио. Адже назв^! "дяк" з

часом стала сииошмом писаря, а згодом ) вчнтеля. Серёд тахнх

дяк1в>псрспнсувач1в вщомнй, зокрема, учитель школи Псрс-

мнщши Ссмнон ДубсцькнП (копнет Сваигсл^я 1604 р.). Протягом

ХУ-ХУ1 сг. дякн ссрсд нсрепнсувач10 1СТ0Т»0 пересажал»!. Вопи

виготовляли книги здебшьшого в М1стах, часто не для власиих

потреб, а на замовления свггськнх осШ або духовенства. Особливо

маИстерним був Василь Богоносик, якиП сам перепнеував книги I,

можливо, створив у Стрию якийсь хнигописпнй осередок, з якого -

О

внАшли два Евангелия зламу XVI-XVII ст., Апостол 1611 р.6 У

перипП половши XVII ст. питома вага священик!в ¡стотио о

з&льшилась 1 иав|ть дещо перевзжала над чисткою дя&Ь>, Тзхг змжа зумовлена, зокрема, ¡снуючою потребою в церкошпП кии31, друковаш прим'фникн яко! були мало доступнимн в мгецях, ищлаленнх о1д видавничнх центров (саме на пернферн зосереджена

6 ашско Я. П. Орнамеитальне оформления укра!иськоГ рукописно ксчги. - Кнш: Видавництво Академ!! наук УРСР, 1960. - С. 105.

14 .

щяльпкть них шгробшгкЬ кодеков) 1 яку в силу ТГ влсокоГ ш'шг не кожна середньозаможна особа могла прндбати.

Третя група переписува'пв — чернецтво — не мала монополп в кннгоплсанш, як це спостср!галось у роайськП» серсдньош'чнШ культур». Це поясиюеться, зокрема, в!дсутшстю в Украии таких великих монастнр!в, як у деяких регионах Московсько1 держапи, а тахож децентрал!зовашстю украшсько! православно! церкви. Серед псрепиеувач!а-«екц!э можиа Ш1д!лити дв! категорн — простих ченцш ! езнозне духовенство (!сромонах!й, !еродиякошв, архимандрит«»). ПерШим доручали перепнеувзти иаПпотр'1бшци для церкви пам'яткн — £ваигсл!я, М!неТ, Прологи. Иатом!сть книги, призначет для вжитку осв!чених клнршов, — "ел^арш" (твори церковних письменник!в) — окрем! ¡еромонахн виготовляли власноруч. Ченц! переписували книги здеб!льшого за вел!нням сво!х духовиих звсрхннк!в або за власним бажанням — для моиастирЬ та особистого читання.

Поряд 13 звичайннмн коппстамн, серед укра!нських нере-ппсувач)'в ф!гурувалн й осв!чен! книжники, ям иершко редагувалн текст», вносили п!слямовн, передмови, коментар!, ргзного роду похЗуЯЧЯхи, в яких виявлялася 1х об!знаш'сть не лише з широким колом л!тературних пам'яток, а й з грецькою, латннською, поль-ськолз, чеською мовамн (перекладач Пересопницького £вангел!я 1556-1561 рр. ГригорМ)..

, Загалом праця. переписувача в УкрзТн! носила шдивщуальний характер: джерела не подають вщомостей про !снування якихось профес'Шних корпорашй, великих скрипторив. Згадкн про дек1лька книг одного кописта траплягаться нечасто. Очевидно, ¡снувалн як!сь формн ствпрац! копист!в м!ж собою та з мппатюристами й золотопнецями. Проте так! контакти вщбувзлись швндше спорадично, ш'ж закономфно.

У третьему роэд!л! роботн — "Поширеиия рукописно! кннжкн" — характеризуются осношм сферн 1 форм» функшоиуваннл пам'яток, а також напрямкн 1х географршого розповсюдження,

Осноиним користувачем рукописно! кннжкн XV — перше! половннн XVII ст. були церковш шстнтуцП, для якнх внготовлялась I де оещала переважна б*1лышсть пам'яток. Богослужбов! кодекс!! систематично вжноалнея при ¡¡¡¡травах. Пан'ятки "четь!" також здеб!льшого внкористовувало духовенство — для подготовил пропов'1деп, »ндни!дуалы;ого чнтания (особливо в яонастнрях). 1снувала певна градация функционально! служб» книги, В'|дпоыдно до !х рол! у виклад! в>ровчсн11я та снмвол!чиого значения при лпгурги, иам'ятками сакралышми вважались €сангел!я, особливо сштарщ, лк! збср!галнсь ¡з особливою шанобою I окремо вщ шших кодекеш. Головины чипом саме до них вносились документальш записи рЬиого характеру: про дарування церквам та моиастирям книг, упдь ! земель (збсреглися здеб'!льшого в кодексах кшвського I волинського походжения). Так! дн оформлялись, як правило, с прнсутиост! св!дк!о 1 за встановленою формулою, яка максимально була наближена до стил'!стнки ! структуры запиив в актових книгах. Одним з найшкавших з цього оглпду е £вангел!е тетр XVI ст. з Мнхайл!вського Золотоверхого монастиря. У запису 1526 р. перел!чено бс> маетногп обител!, в шзшшнх нотатках XVI — першо! половннн XVII ст. заф!ксовано земелым дари 1 грошов! пожертвн В1Д кшвськнх и^щап, ченщв, свящешшв, шляхттив > иав!ть козака^. В 6вангел!я вносились також коротк! монастирсыа та церковш хрон!ки, 1нвентар! церковного I иоиастирського майна, юридпчш

7 ЩНБ, 417 П / 1635, арк. 249-252] (Петров Н. И. Опнсаине рукопнеш собраний, находящихся о городе Киеве. - Вып. 2. - Москва, 189б.~С. 13 134, N417).

угоди М)Ж параф!янами, списки ¡мен для поминания. Спецнф!чиими книжками, що внготовлялнся i вживалися майже виключно в моиастирях, були пом'яники (синодики). В менталитет» середньовЬшого шдиш'да турбота про потоПб/чпе жпття душ» займала одне з центральннх м!сць. Тому пом'яники започатковувались i хронолопчно поповнювалнсь особливо ретельно. Одним !з найдавшшнх серед збережсних е Пом'яник Киево-Печерсько! лаврц 1482-1526 pp., якнй став своершюю пам'ятною книгою украТнсько! П б!лорусько! цсрковно! та полггично! СЛ|Тц8,

Другою великою сферою вжнтку рукопнсннх пам'яток була освггня д!лянка. Найрозповсюджешш! книги — так| як Псалтнр!, Часословц!, €вангсл1Я, Апостоли, Б»блЯ — були одиочасно й пособниками для навчання грамоти в елсмснтаршй школ!. Нимало списки) цнх книг збсрсгли сл!дн самого пронесу навчання: школярськ! вправн в написани: абетки, окремнх складш, нот. В глобальному розум!пн! книга призиачалась для внховання засад християнського св!тогляду й морал!.

Поширення рукопнсннх пам'яток в церковних шстнтушях та ссв!т1пй д!ляиц!, де користувачем завжди внступала социальна група, колектнв, — розкривзе суть найважлив!ших сусп!льннх функш'й книгн — !дейно!, етнчно! ! осв!тньо!. Мехаш'зм !х дн, а також конкретно-предметне трактування рукописного кодексу можна виявнти при анаЛ1з! зв'язку книга — !идив!дуалы1яй хорнстувач.

8 [Кшв, Державна !сторична б^лютека, N 136172 (1482)] (опублл Голубев С. Т. Древний помянннк Киево-Печерской лавры (ко^ца XV к начала XVI столетня) // ЧИОНЛ. - Киев, 1S92. - Кн. VI. - С. 1 -83).

17

Дпо1стн11 характер рукописно» пам'яткн як вллення зм!сту 1 форми псредбачае дв! сферн 11 функц'юнування — "духовну" 1 "матср|альну". Перша в!дбнвае зв'язок чнтача 31 зм!стом пам'яткн, друга характсрнзуе Лого прагматичний шдхщ до книжки, що мае наследном застосування н в конкретно нрактичшй Д1яльиост>^. Однак жодну ¡з сфер не можна розплядати шлком ¡зольовано, оск!лькн вони зумовлюють одна одну.

Чнтацыи нотатхн дають шдставу вважатя, що рукописна книга в Укранп шнувалась насамперед як пам'ятка духовик культур». Зокрсма, про активной процес чнтання свщчать чнслснн! коментар!, корсктурн, тлумачення ксзрозум1лих сл1в, яю стають частшнми 1 рЬномаштшшими вщ друго! половики XVI ст. Пер'щко в такого роду нотатках зафксопано ставлсння до чнтання як духовно! поживи, трактування тих ни шших висловлеиих у текст! думок. 1мколи вщбито й псиш шштично-рслгпПш ор!ентацн. Так, "Бссщи" Йоана Золотоуста XVI ст. зберегли протикатолицьк! комснтор! "волн»-ського вольнодумия"

Спрнймаючи рукописиу книжку як матср1альну пам'ятку, пдошдуалышП користувач реагував насамперед на умови П' функцшнування. Часто такс ставлення сиявлялось у турбото про и збережсння. Тому велнке значения издавалось оправлению книг, яке фшансували здеб!Льшого заможш особи (княгиня Соф|'я Полу-бенська и другШ половши XVI ст., галнцькнй райця Кшдрат Гребншнкович. у 1568 р.) або сольсыи громади. Вщ друго! половши

9 й^ко^к! Е. К$1дгка г$корВт1сппа V киЛигге РоНк! 4гес1п1оу1ссгпе). -\7аг$га\«1. 1984. - 5. 177-178.

Ю [ЛБАН, Вас. 772] (Мнцько I. 3. 1деолопчна боротьба'иа Укранн I формування та склад б!бл]отек // Б!бл'юграф1чиа шформашя I сучасшсть. - Ки!в, 1981. - С. 109).

XVI ст. нщивщуалышй користувач почав оцппЗвати пам'ятку також як предмет особнсто! власност$, який можс переходит» в сладок, даруватися Í1 продаватися ¡ навить бути метою крад1жкн. Гйд цього часу в заповггах ocnrieinix духовиих ос!б, м1щан нередко фн-урувдли й книжки (ченця Герасима Микулича 1617 р.).

В5д друго! половини XVI ст. част1'шалн випадкн куп!вл1-продажу кннжок, хоч про снстематичну кннжкову торговлю джерела не дають шдстави говорити. В середиьому рукописи! кодекси ощнювалися досить дорого — в!д 5 до 10 злотнх. Це складало доснть велнку суму: за 5 злотнх теслярсш в XVI ст. noTpi6no було працюватн близько 30 дню!*. Проте nina рукопнсних пам'яток була значно ннжчою порЬняно з взрп'стю друкованнх книг (Апостол 1639 р. з друкарн! М. Сльозки mí г коштуватн в!д 12 до 1536 злотня1^).

В!д ссредннн XVI ст. траплялнся, а ьщ к'шця XVI ст. частшалн випадкн викрадания кннжок 5э церкви. Саме тому майже кожей дарчий запис закшчувався закляттям проти майбутшх злодПв. Анал1зуючн причини викрадания кннжок ¡з цсрков, можна внявнти головинй мотив таких д!й: прагнеиня набутнй кодекс поместит до ¡ншого храму вжс вщ свого ÍMeni i, отже, вчиннтн богобажану справу. Такнй факт внявляе взаемопов'язатсть прагматичного i духовного аспектов у ставлент шднвща до рукопнсних пам'яток.

Характерннм показннком формн фунхцюнування рукописннх кодекЫв було !снування кннжковнх зверок. НаПрепрезентатипшии колекци мали монастнр! i братськ! оргатзацп. Вагому частину

H Hoszowskl S. Ceny we Lwowie W XVI wlcku. - Lwôw. 1928. - S. 112. 138. 12 Isaievych I. The Book Trade in eastern Europe in the seventeenth and early eighteenth Centuries // Consumption and the Word of Goods. - London; New York, 1993.-P. 386.

фонду моиастирш становили рукописи! пам'яткн, причому не лише украшськ!, а й б^лорусыи, роЫйсыа, менше — грецьк!, латннськ!, польсьм. Колскшонувалнся й друковаш книги. Так1 кннгозборш попойнювалися як книгами, що !х псрсписували ченш й шш! особи при моиастирях, так I за рахуиок подарункш. Одн¡сю з найбольших була б!блютека Киево-Печерсько! лаврн, де в 1554 р. нал'|чувалося 60 томш (24 назви) церковних I "четьГх" рукопнеких ккиг^З. Колекшоиування книг вщбувалось { в ¡ншнх моиастирях — Мнхайл!вському, Межипрсь'/ому, Пустинио-Мнмльському. Серед галицьких монастнрЬ багатимн кннжковими зборкамн волод!ЛИ Городиський, Уншський, Крех1вськнй. У б1бл!отец| останнього персбувалн твори р13номаштно! тематики украшськнх 5 чужоземинх авторш, вндаш' друком 1 в рукопнених кошях (за ¡коситарси 1637 р. — близько 90 том'т). Серед манускриптов була низка видатних книжковнх пам'яток, зокрема Креховсышй Апостол ссрсдшш XVI ст., копи полсм1чннх твор1в ("Отпис" Клирика Острозького на другий лист 1пат«я Поти). Чнмало зборкн шли Загор'овськоой, Дубснський, Дсрманський монастир! на Волин!. В остаиньому, одна::, пересажали друковаи; пам'яткн. Такс ж стшдиошения характерна для боблютек братств 'I навчалышх закладЬ, що почали фор-муватнсь вод друго! половини XVI ст. До наибольших належали зборки Льшвського Усггенського, Кн1всысого та Луцького братств, а також Острозько! академн.

Зб!ркн при церквах за тематикою 1 колыЛстгэ прим1рнооков зиачно поступалнся иопередшм: храмн мала здебольшого лише мЬпмум осодексов, необхщних для богослужбоо К чптания свящеошков.

13 Голубев С. Киевский митрополит Петр Могрла и ёго сподвижники (Опыт исторического исследования). - Т.-1. - Прилож. - Киев, 1883. - С. 7-10 (друго! папнацП).

Ймогнрно, при мюьких церквах оещало б!льше книг (до дск!лькох десятав том!в), тж при альськнх храмах (не б!льше десяти).

В XVI — першШ половин! XVII ст. велик'« приватш зб!ркн мали здеб1Льшого 1срархн. Так, Петров! Могил! належало 3304 друкованнх ! руколненнх украшськнх та ¡ноземннх кннг^4, Значш зб1рки мали пнсьменннки, зокрема Л. Зизан!й, М. Смотрнцькнй, К. Т. Ставровецький, Л. Калыюфойський. В б!бл!отси! останнього переважали латшгськ! I польськ! друкован! книжки^. Вщ друго! половини XVI ст. власш кннжков! зб!рки мали чнмало осв^ченнх м>щан, серед яких а!дом> льв5всыи братсью д!яч1 1ван 1 ЮрМ Рогатннш, Лесько Маленький, Роман Стр'1лецькнй. У 1х власносл перебуоало В1Д 20 до 100 книг, тод» як середньозаможному м'ицашшоп! належало не больше 5 книг, здсб')Льшого друкованнх^. Нсзслши книжков! зб|рочки мали 1гумени й архимандрнтн моиастирЬ, священики й чснц5 (до 5 то>нв), школи я козаки. У бШлютеках п)равослзвно! шляхстсько! верх5вкн переважали' латнномовна й польськомовна л5тература 1 друкова!» видання. Зршка до таких збфок потраплялн й кнрнлнчш рукописи» пам'ятки.

География кннжкового обмшу охоплювала здеб^льшого ареал пошнрения православно-впантМсько! культури. Тут кннжкова ш'гращя ш'дбувалась у двох формах —- торгопельшК (стнхШшй) та

Голубев С. О составе библиотеки Петра Могилы // Труды III

археологического сгезда в Киеве 1874 г. - Киев, 1878. - Т. 2. - С. 257.

15 Aïeksahdrovyï V. The Will and Testament of Afanasij Kal'nofojs'kyj // Harvard

Ukrainian Studies. -1991. - Vol. XV. - No 3-4. - P. 416-417.

Ц Исаевич Я. Д. Круг читательских интересов городского населения

О

Украины в XVI-XVII вв. // Федоровские чтения. 1976. - Москва, 1978. - С. 67-68.

штелектуалыпИ (шлеспрямовашИ). Для друго!, що „домшувала впродовж дослщжуваного пер'юду, характерна циркуляц!я кодексов у внгляд! обмшу м!ж кннжковнми центрами та пошнрення Ix п таких осередков на псрнфер!ю. Найважлив!шпм у культурному вщиошенш був шлях взаемообм'шу з ссрбськнмн та болгареыснмн книжниками, як! працювалн на АфонЬ Тут посередникамн школн виступалн украшськ! д!яч0. Так, 1ван Вншенськнй надснлав з Афону книжки в Украшу (Зб!рннк сл'ю i новчань Тр'юдо hícthoI початку XVII ст.) i передавав для тамтешн!х книгозбфень пам'яткн укра!нського походжеиня ("Лразннчи! словй" nepmol чверт! XVII ст.). Взаемообмш ¡з сербами та болгарами в доллиц) книжност! в!дбувався як прямим шляхом, так i через посередннцтво швдеинобуковниських моиастирЬ (Путнянського, Нямецького, Драгомирно), де нерщко працювалн такок украшськ! кшшкш;«^, TicitiiMH булн контакт» галицьких земель з Молдавськнм i;h«3Íbctbom. У ¡X межах вщбувався обм!н не лише книжками, & Г. персписувачами. Зокрсма, дяк-"волошпнп 1477 р. прашоваа у Льгоз!, a nin íioaii si Стаинлпщ — при молдавському господарев! Ыашу.

Трнвав кннжковий обмш кншеькнх та аолмиських земель Украшн з Б!лоруссю та прасославшши осередками в Лнтв!. Поступи зв'язки шдтрнмувалнел м!ж голоошши монастырями Украшп П Binopyc! — Кнево-Печерськнм та Супрасльськни. 3 Киева до Супрасля привозилнея пам'яткн украшського, болгарского ?а сербського походжеиня, пршздили чешц-перепнеувач!, 3 Б!лорус! в Украшу передавали нов! редакци полем!чиих TBopia, переписи л!тург!йннх та "четъТх" пам'яток. Зокрема, в XVI ст. на Волин! поширювалнсь бморуськ! копи Апостола XVI ст., Л!ствшц XVI ст.

17 Горбач О. Слоа'япськ! рукописи, ианастирсысих б!бл!отек у ПутиШ ДрагомЗршй // Bohoslovija. - Romae, 1968. - Vol. 32. - P. 191.

22

ПорЬняио штеиснвннм був шлях книжка'?"* м!грац!й м!ж Украшою I Московською державою. В украшськнх списках прибувалн до рос1Йськнх'земель чимало пам'яток лггературн 1 освт! з Центрально! 5 Зах!дно! Европн, а також твори орнгшального пнсьменства. Головним змштом зворотшх книжковнх м^рашй була передача традищйннх пам'яток в1зантШсько-православкого зразка, багато з якнх збереглн арха!чш рнсн церковнослов'янського тексту. Саме через цю ознаку до московськнх списк!в ставнлися як до найавторнтетшшнх т» д'1.44'1, як» готували до друку канош'чш пам'ятки (К. Острозькнй, льв!вськ> братчикн). Завдякн пере-кладацьк>й д!яльност1 гуртка ропйського ем!грантй князя А. М. Курбсьхого в УкраГш поширювались переписи твор!в та перехладт Максима Грека, старця Артем!я, Феодоая Косого.

Книжков! м!грацн вщбувалнсь I в межах украшськнх земель. Найчастше книжки мандрували з м!сць !х активного лродукувзння (Кшвщини, Галичнни, Волнш) в т! репонн, де книгописання було менш розвинутнм (па Сх1д Укра!пи, Закарпаття). Осиовна ж частнна кинжок оещала в мкцях !х походжелия, осмлькн рукописна книга, на в!дмшу вщ друковано!, внготовлялась у беипосередтй блпзькост1 до корнстувача.

У впепопках тдеумовано, що кнрнлична рукописна книга розповсюджувалась в уах прошарках сусшльства. За це говорить не лише значне розшнрення П тематнчного репертуару, а й географ1чна розгалужешеть осередк1в виготовлення та внкористання. Вщ XVI ст. пам'яткн переписували не лише в великих культурних центрах (Киев!, Львов!, ВолодимнрО, а й у малих мгстах та жколн в селах. Характерно, що виготовлення книг не було прерогативою чернещгва (як у Московськ1Й держав!). В рол! переписувач!в част>ше ф1гу-рували евггеьк! особи — дяки-вчител!, профеЫйн! копистн, подекуди писар! канцелярий. Через вщеутшеть власно! державу, в Укранп

роэииток книжпост! залежав в!д ¡шшативи приватных ос»б — церковних i культурнкх Д1яч5в, лацюиалыю св!дом01 шляхетсько! верхЬки, самих переписувачю.

Основного сферою вжнтку рукописно! книги були церко&ш шституци — церкви та монастирЬ Проте низку пам'яток внкорнстовувалн також як шдручннкн в елсментарннх школах. Про поширення книг у ргзних прошарках сусшльства свщчнть ¡снування кннжковнх збфок. Поряд Í3 великими монастирськимн, bía.XVI ст. формувалнся приватш aflipuii, прнчому не лише елпгариих к!л (icpapxÍB, пнсьмсшшюв), а И середньозаможннх м>щаи.

Б!льш!сть киижкових Mirpauitt були локальними i мали на hctí к1льк1снс пошнреннл пам'яток. Розвнтков! ж кннжност! значно спрняо обмш пам'ятками ¡з ссрбськкми, болгарськими, мол-давськими, б!лоруськнми та рос>йськнми д^ячамн. Завдяки цим взасмозв'язкам у майже замкнутому (до ссредини XVI ст.) срсал! пошнреннл правослап'я, кннжкова культура продовжувала роз виватн tí риск, як0 склалнся тд вплнвом ШзантН ще в чао KiiÍBCbKoI Pyci. Проте в|д середшш XVI ст., вщколн дедал» шнршал сфера контактов э римо-католицьккм cbitom, украшська кннжшсп творчо засвоюючи культур»! е>яння доби ренесансу й барок/ надавала традиш Иному нацюнальному шдгрунтю иовнх, сшвзвучш з часом, форм i, таким чином, поступово вливалася в контек* загальиоевропейського культурного розвитку.

Окрсм! аспект» дисертацШкого досл!джепня викладено публ!кац1ях:

1. Перепнсувач! книжок як культурн! дЫч! УкраТнн. XV перша половина XVII ст. — Львш, 1994. — 42 с.

2. Рукописи! книги // Памятники Украши. — 1?8бч— 3- — 20-23 (в сп'шавторств'1 з Я. 1саевичем).

3. Рукописи сиво! давнкнн // Прнкарпатська правда. — 1985 22 червнл.

о

4. Украшський перепнсупач книжок в XV — середин') XVII ст. як об'ект ¡сторико-книгозиавчих студ'Ш // Записки НТШ. — Лы»в, 1994.

— Т. 228. — 1,09 авт. арк. (друкуеться).

5. М!сце закарпатсько! рукописно! книги в укражсьюй рукописшй кннжност! ХУ1-ХУН ст. // Культура Украшських Карпат: Зб!рник. — Ужгород. 1994. — 0,45 авт. арк. (друкуеться).

6. Рукописна книга Волиш перюду средньов1*ччя // Минуле 1 сучасне Волнш: Тези доп. та пов!д. ВолннськоТ репон. ¡ст.-крзезн. конф. Луцьк, 26-28 вересня 1985 р. — Луцьк, 1985. — С. 147-150.

7. Записи п рукописных книгах как источник изучения нх распространения (По материалам собраний ПНР) // Киига в России до середины XIX века: Тез. докл. 3-Й Всесоюз. науч. конф. Ленинград, 2-4 октября 1985 г. — Ленинград, 1985. — С. 36-37.

8. Марпналыи записи в украшських рукописах ХУЬХУИ ст. як джерело внвчення !стори !х чнтача (за матср'юламн зб!рок Львова) // Молод! учеш-сустльетвознавц! — 70-р1ЧЧ)о Великого Жовтня: Тези доп. респ. иаук.-теорет. конф. Льв)в, 17-18 грудня 1987 р. — Льв!в, 1987.— С. 202-203.

9. АидрШ КесарШськнй // Укра!нська л!тсратуриа енцнклопед!я.

— Кшв, 1988. — Т. 1. — С. 65.

10. Братства та антнушатськз полем!чна книжн!сть (к!нець XVI'

— 30-! рр. XVII ст.) // Прогреснвна сусп!льно-пол!тнчна думка в боротьб! проти феодально! реакц» тз католнцько-ушатсько! експансП на Украш!: Тези респ. наук.-теорет. конф. Льн!в, 20-22 кв!тня 1988 р. — Льв!в, 1988. — С. 70-72.

11. Колекш'1 рукописних книг НТШ // Т. Шевченко ! нацюнальна культура: Материал» наук. снмпоз!уму. Льв1в, 8-9 червня 1989 р. — Льв1в, 1990. — С. 135-136.

12. Укра!нськ! рукописи! 'пам'яткн XV — середшш XVII ст.: до пнтання каталопзацн за допомогою ЕОМ // Еколопя культури: !стор!я, траднцн, сучастсть: Тези доп. ... молод, конф. Льв!в, 11-12 травия 1990 р. —Львш, 1990. — С. 114-115.

13. Л!тург!йна рукописна книжка в Украш! в XVI — середин! XVII ст.: до пнтання про сакрал1защю // 1стор1Я рел!пй а УкраГш: Тезн пов!д. IV круглого столу. Лмлп, 9-10 травня 1994 р. — Ки!в; Льв!в, 1994. — С. 22-24.

Boianivska, M. В. The Ukrainian manuscript Book in the 15lh through the 1st Half of the 17th Centuries: Production and Dissemination.

A dissertation submitted for the Kandidate of History degree with the specialization 07.00.02 — History of Ukraine, Ivan Ktypiakevych Institute of Ukrainian Studies of National Academy of Sciences of Ukraine, L'viv, 1994.

The dissertation submitted concern? a study of the bookwriting as a social phenomena by the analysis of bookmakers and bookusers activities. It is shown that Ukrainian bookwriting was characterized by a wide geographical diversity, û fairly equal dissemination in both the clerical and the secular spheres, traditional Byzantine-onhodox orientation towards the end of the 16th century, and then broader contacts with Roman Catholic culture which helped Ukrainian bookwriting to gradually integrate the context of the general European cultural process. In some instances, it has been possible to give more exact dates, to specify the geographical provinence, and to trace the histoiy of certain manuscript codices.

Бояиивська, M. Б. Украинская рукописная книга с XV — первой половине XVII вв.: изготовление и распространение.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 — История Украины, Институт укранноведения Национальной академии наук Украины, Львов, 1994.

Защищается текст диссертации, содержащий исследование рукописной книжности как социального явления посредством анализа процесса ее изготовления и использования. Выявлено, что украинскую книжность характеризуют широкая географическая разветвлснность, приблизительно равномерное бытование с церковных и светских кругах, до конца XVI в, традиционная внзантийско-православная ориентация, затем — расширение контактов с западной католической культурой, что содействовало постепенному включению украинской книжности о контекст общеевропейского культурного процесса. В ряде случаев уточнены датировка, происхождение, история бытования отдельных рукописных кодексов.

Ключов! слова:

книгописаннл, перепнеувач, кннгозО!рня. ...