автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.07
диссертация на тему: Украинские новогодние традиции (проблемы реконструкции ритуала и мировоззрения)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинские новогодние традиции (проблемы реконструкции ритуала и мировоззрения)"

v НАЦЮИМШ ДЗДЕШЯ ЯШ

•) 1 ^ 1НСТЮУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, МЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГП

1ШШ М.Т.РШЬСЬКОГО

На правах рукопису

К У Р О Ч К I H Омександр Вододимирович-

УКРА1НСЬК1 H0B0PI4HI ТРАДИЦП (проблеыи реконструкцН ритуалу й cbí тог ладу)

P7.00.£^f- етолог1я

Автореферат дисертацИ на адобуття наукпзого ступеня доктора icmopuiHux наук

KuSb - 1995

'Дисартац1ею в рукощо.

Робота виконана в 1нотитут1 мисгецтвознавства, фольклористики та еигологи' 1м. М.Т.Рильського Нац1онально1 АкадеыП наук У1фа1£нй. ' •

0ф1ц1йн1 опонанти:

Пров!дна установа:

доктор 1сгоркганих наук

b.к.борисенко

доктор мисгецтвознавотва, професор А.1.1ВШЦШЙ

доктор !сторичних наук, црофеоор

C.И.ПАВШОП

1нституг шотецтвознавства, етнографП та фольклору АН Беларус!

Захист в:Едбудеться " " 1995 р. на зао1-

данн! спец!ал!зовано1 ради Д.016.36.01 по захиоту днсартац1а на здобуття наукавого мзташ доктора наук при 1нститут1 шотецтвознавства, фольклористики та етнологП 1м. Ы.Т.Рильського Нац1онельно? Академ!? наук Украпи /252001, м.Ки!в, вул.Грушев-ського, 4, 17 поверх/.

3 дисертац!ею можна ознайоштиоь у <Нбл!отец1 1нститугу.

Автореферат роз1оланя1 " V " (Г^С^^Зо 1998 р.

Учений севретар спец1ал!эовано1 ради, кандидат ф!лолог1чних наук

Аит.уадън1огь теми. У вивченн! етно- i культурогенезу унра-Хноького народу чимаяо прогалин i затемнения м!сцъ. Щсемн! документа й археолог!чн! памияткн далеко не завжди спроможн! в!д-гворити цШсну картину минулого, особливо коли йяеться про !дволог1чн!, св!тоглядн! аспекта яиттед1яльност! широких варств селянства - "великого н!мого" пзрв1сного i феодального сусп!ль-отва. За цнх умов ц!нним, а нер!дко й единим дл ера л ом i стор:-гч-но1 !нформац!'1 стае традиц!йна обрядов!сть та обрядова поез!я, яка донесла до насях íhíb jhjbí голоси й св!дчення далеких чао!в. Щоправда, вони старт! й затуманен! п1зн1шими напласгуванняш t тоыу сьоголиi íx доводиться розшифровувати як забуту шву.

Невичерплою скарбницею 1сторично! пам"ят! с календари! сама й обряли, що належать до найдревншого виду фольклорной творчост!. Форгдуэтлсъ у про дев?, bíkíb i тисячоя!ть, вони yaitípg-ли в себе най!стотн!о! рнсп соц1ального 5 экономного та г та народу, в!добразкли floro громадськяй устр!й, с!мейно-нобутов! sisnooHHH, особливост! худоинього мислення, психолог!!' та мора-л!. Значш ысдашвост! календарной звячаевост! 2 фольклору в розкритт! даэрел рал1г1йнизс i м1фолог!чншс уявлень слов"янсысо-го поганства. Ыдправним моментом таких досл!дешнь ноже служити пл!дна г!потэза М.С.ГруЕезського, зНдно а якою pi^mili С1ль-ськогосподарсыотй круг укра5нц!в - цэ i в "властяво едина наша рэл!г№а система, недороблана, на унята в якусь 1дайну ц!л1сть, передчасио розбита í зруйновака новш.м церковними захода:.::!"1.

Проблема в!дтворення духовного ун!вэрсуму людай iiiimnc епох i культур, реконструкц! i архаЗЁчних моделей св!тогляду ÍÍ ритуально Í Практики» базпзречяо, налеаагеь до найб!лыя скяаднтс у сучасному народознавств!. Вяр1иення П гальмустьоя низкою об"ек-тивнюс причин. Цэ, паредус|м, оймэкен4оть докушнтал!зоваяюс фолью10рно-етнограф1чнкх джерел до XIX от., склада!сть страти-грсф!чного розиеаування на "рел!ктсв!" * "актуальн!" форми, эагалшй нязышй р!вэнь власйф!кацП та анал!эу арха^чноХ об-рядовоХ символ 1ки, нер!вном!рн!стЬ обстекення pismo; д!блакт-них зон тощо. Перед досл!дника(,ш генезису традиц!й у ритуал1о-тяц! та !деолог!К, як! ставлягь перед собой нету рекоцструкцП, в!дкриваютвся два можливих шляхи: пароввктутвнпй i ретроспектив-

I Грушевоьхий МяхаЗло. 1отор1я украХноькоХ л1тзратуря. -К., 1993. - T.I. - 0.171.

рий. Периий грунтувться на йаних 1ндоевропвйоького ыовоанав-ства та порхвняльноК 1сторкгано? и!фояог!Х /ним часг1ше корио-туються л1нгв!сти/, другий - на фольклорно-втногра$1чних данях. Поеднанвя цшс напрямк1в, як эасвхдчуе наукова практика оотанаЬ: дасягид!ть, приносить найб!льи вагой! результата /прац! А.К.Бай-бур!на, Н.М.Велэцько!, М.В,Поповича, Б.О.Рибакова, В.ВЛванова, В.М.Топорова, Ivl.lt 1 С.Ы.Толстюс, Б.А.Уопенського та 1н./.

Важливо п!дкреслити, що досл!дашпня реконструктивного плану эа г.:атер!алами обрядовост! й обрядового фольклору ыають в укра'1аоьк1й етнограф!* давню трапвд1ю, уособлену 1менами Ы.Макг-оимовэта, Ы.Костомарова, О.Потебн1, ш.Оуьцова, Ф.Вовка, М.Гру-шевського, К.Кодержинського та 1н. Ала ця традиц!я об¡рвалась иа рубек! 20 - 30-х рошв, юли 1оторячна наука в Укра'йи зазнала жорстокгх репрэсШ 2 була насильно переведена на рейки "марк-сястсько! методологН". Народовнавство, ор1ентоване на пощуки генетичнпх витохйв нац!онально'г свмобутност! й культурной свое-р1дност1, не впиоувалось в канони стал!нсько* казармено! Геологи 1 квал!ф1кувалось як "класово ворона", "патр!архальна", "нац1онал1сотчн9" тощо. На довг! роки по сут! була црипинена серйозна наукова робота в галуз! этногенезу, егн1чно1" 1оторИ', народних в!рувень, демонологИ, архаично! семантики звича¥в 1 фольклору. До розряду "табуйованих" лотрашшс терм!н "ритуал" . 1 вся ритуальна проблематика.

На сучасному етап!, в умовах державного 1 культурного в!д-родкення Укра1ни,значн0 зр1с 1нтервс до вивчення обрядово!" ар-хашг та фольклору, як! по праву ввакаютьоя фундаментом само-св1домост! нацН. Перед украЯнськиш атнологами стоить благородна завдання повернута свобод народов! його вабуту I репре-совану культурну .-спащину, в1дновити роз1рвану спадкоемн!сть наукових поколхнь, розбудлти пряспане почуття гмносг! й шва-ги до нац!ональних духовних ц!нностей.

Мета 1 завдання досл!даення. Дисертац!я е лог!чним прояов-женням полереднього г,юнограф1чного досл1даення автора - "Ново-р!чн! свята украшц1в: Трацвд! 1 1 сучасн!сть" /К.: Наукова думка,. 1978/. Обядв! прац! дов"язан! тематично, однак в!др!зняють-ся як задумом, так I колом порушаних проблем. У дерш!й йшлося про аагальну характеристику зимового циклу аграрно-календарних свят у план! висв1тл0ння ооц1ально! траноформацП народних зви-

чаХв доби 1ндустр{альяого суоп1льотвв. Мета даного досл1дасешш 61льш овдадна й пошукова - рэконструювати архаХчн! новор!та! ритуали укра¥нц1в, пов"язан?. з 1нетитутом рядка шш, ггрового та церемон!ально~атикегаого перевт1лення, простегавши, наск!ль-ки це ногаиво, йш! генетичн! днерояа, просторову 1 часову динам!^. Цэ пэрша под1бна спроба у в:тчкзнян1й етнологП.

Яскрава 1ндив1луальн1сть укра¥нського позорхччя неодноразово' висв!тлювалась у план! звичайно! описово! характеристики, яка.однак.не давала в1дловШ на чясленн! запитання, пов"язан! з походженням 1 трансформац1ею конкрэтних форм календарной ри-туал!отлки. Дзсдртент, поставивии перед собою 1сторико-рекон-мрунтявне завдання, ндкагався розглядати традиции! обряди 1 • фольклор як сшкратотиу едн1оть, цШсну систему, в рамках яка К взаемод1яяп 1 перэшпталися п!сая, танець, рзл!г!йн1 в!ру-вання, маг1чи! акта, нвродний театр, этикет, !гри, спортивна роэваги тощо. Вад!лзння найб!лш значима компонентов обрядового комплексу, яке вкличало 1нтерпретац1ю Ухнього функц!онально-го 1 семанткчного зм!сту, аа авторским задумом, мае розкрити аагалвну /1нвар1ангну/ структуру числанних локальнях вар!ант!в, в1дтворити арха2<шШ овятковий сценар!й в його ганетичннх пра-формах.

Великий евряотитаий потанц!ад для роконструкцП поя1семан-тячноХ 1 пол1функц!онально! си о те ми новор1чно! ритуал1стики м!стить в соб! феномен обрядовоК маски, явно недооц1ненпЙ у сх!днослов"янськоцу ча укра^'нському народознавотв!, Чэрэо традицию народно! маски, яка виступае у р1знюс !достасях: худож-нього символу, сакрально-маг1чно¥ реч1, святкового рэкв!эиту, обрядового персонажу, автор прагиув заглибитись у древн! плао-тя каландарноУ звичаевост! та фольклору, розшфрувати окрем! фрагмент картини св1ту 1 каттед!ялыго'—оусп1лвстаа аграрного типу. Ваяливою метою досл!дкання е такоя вкявленда зв"язку ри-туальних комплекс!в з баздосередиьою господарською д!яльн1стю, соц!альноа структурою, о!мвЙним побутом, формами гронадськоК ов1домост! й худоаиьо! творчост!. Особлива увага прид1яена дискуссиям проблемам взасмов1дношешш язичеських 1 хрйотиянсышх уявлень, сх1днослов"янського рядяення 1 зах1дноевропе&ського карнавалу, життездатноот! народних обряд1в ! обрядових масок.

Л-

ХронолоНчн! тамки досл!дження. У дисертацП розглядаються як прафорш новор!чних ритуалхв, так i 1j.ui сучасн! 1нтерпрета-цЦ'. Такий п1дхвд зумовяв досить широкх хронологхчн! рамки до- ' сл!дкення - вхд доби язичництва до наших дн!в, хоча основний фактак роботи складають фолыиорно-етнохраф!чн1 матер1али друго! половини Х1Х-ХХ ст. Це час, коли традиц]йно-календарна обрядо-в!ть укра'1нц:в переживала без дерход свого занепаду, ала сама тод! вона була найвраще в;пзчена 1 документал1зована.

У региональному в1дноиенн1 досл1дааиня охоллюе: сучасну те-ритор!ю Укради, а також етноконтакти! вони на стику украшав а белорусами та саиднимя романцяш.

Методология \ методичн! принщгпи досл!дяення. Вявчення таких складних об"ект1в наукового шэнання, якиш е новор!чний ритуал х новор!чна маска, вимагае щлеспрямованоХ хнтеграцН р!з-нкх сусп1льствозкавчих дисципл1н, застосуванкя ц1яо! системи метод1в I спец1альних дослхдницьких п1дход!в; гензтичного, ти- . полог 1ч1юго, структурно-сеы*отютого, 1сторико-дор1вщш>ного, ареаяьного та 1нших. Ильки а врахуванням ц1е'1 коышхексност! ыохна наблизитись до правильного розумшт 1дейа;н штив!в, фунщИ, семантики архаХчних календарних звича!в, що, в свои чэргу, допомоде яращэ зрозум1тя символ1чну природу народной маоки й синкретичний св!тогляд П носНв.

Пераорядне значання при тлумачана! окремих деталей 1 еле-мент1в звичаевост!» е там бхльша при спроб! раконструюзата ге-терогенн! рдтуальн1 комплекс-,!, мае 1сторжо-пор1ваяльний або компаративной метод. Опрацьованкй багатьма покоя1ншши досл!д-ншив, в!н допомагав виявити щшмати оряг1налъыост1 укра'1Ноь-еих новор1чншс традицИ, р1зн! стад!альн1 пласта 1хньо1 еволю-ц!Х, розкрити багатоман!таг наследии конкрзтнпх етнокультурних зв"язк1в, пояснити' сп1льнб 1 в!дшнне, автохтонно I эапозичвне, з урахуванняы всього широкого контексту ооцхально-1сторичншс умов розвитку обрядово-звичаевих явшц.У ход1 доол1дшэння вдавилось, цо ун1верспльна природа маска однаково виправдовуе залу-чення паралелей I як хз обрядових систем народ¿в, генегично спо-р!днених з украинцами, так 1 чиото типологии юс.

1ст<?рико-пор1вняльний aнaлiз традицШних новор1чншс ритуа-даредбачав досл1джання оотанн!х на лиша в час! /"по вертикал!"/» але й в просторовому вшюшенн! /"по горизонтал!"/. Цэ

обумовило необх!дн!сть эастосування методу етнограф!чного карто-графування, який дозволив визначата кордона обстенених фрагмен-т!в звичаевост!, прояснити деяк! особливост! культурогенезу ук-раУнц!в 2 межуючих з ниш етнос!в. Для висновк!в 1 г!потез, крхм фольклорно-егнограф!чного» залучався л!нгвхсияний, архео-логхчний, хсторичнш! матер!ал, дан! музнкознавства, народно! хореографхХ, образотворчого мистецтва тощо.

' При збиранн! емп1ричню£ факт!в у ход! ыаршрутних експеди-цхй 1 експедиц!Йних вхдрядкень викорястсцзався метод безпосеред-нього /1нкопи в ключевого/ спостереяання п1л час вяконання календарей* обряд1в. Вербаяьна 1иформац1я отриму валась за допомо-гою питальнивд в процес1 !нтерв"ю або опосередковано, шляхом анкетування, Усього охоплено виб!ркою 206 населених пункт!в Укради та Мсядови.

Дкепальна база достижения. При написанн! дисертац!У вико-ристовувались р!зноман1тн! дхерела: писылов!, фольклора!, архео-лог!чн1, 1конограф1чн!. 0крем1 в!домост! про новоргш! звичах та обряди украУнц!в зустр!чаються вжа в л!тературних пам"ятках се-рёдньов!ччя. Ряд св!дчень в!дноситься до ХУ1-ХУШ ст., але голов-на маса фольклорно-егнограф!чних матер!ал!в була нагроыаджена протягом XIX - початку XX ст. Значн! успххи збирацькоУ робота в цей пер!од пов"язан! з актившш процесом формування ухфаХн-ськох наци, становлениям 1 розвитком в!тчиэняного народознав-ства.

Важливим джерелом вивчення проблема е докуыантальи! зб!р-ники укра'хнсысси етнографН та фольклору - '"Труды этнографиче-ско-статиотичаской экспедиции в Западно-Русский край" П.Чубин-ського /1872, Т.Ш/| "Народные песни Галвдкой и Угорской Руси" Я.Головацького /1878. Ч.Ш/} "Гуцуладина" В.Щухевича /1898. Ч.1У/$ "Еизнь и творчество 1фестьян Хагысовской губернии" ВЛванова /1898. ТЛД "Колядки ! щедрхвки" В.Гнатюка /1914. Т.1-2/1 "Материалы для этнографии Херсонской губернии" 1.Беоса-раба /1913/, а також публ!кац!1 й отагтх М.Номиса, ЬБенькоз-ського, Б.Грхцченка, О.Кольберга, В.Мялорадовича, 11,Сумцова, Х.Ящурнннсысого, Б.Яцимирського та 1нших.

Окраму групу джерел становлять заф!ксован!'доол!дниками народн! календар! — спец1альн! етнограф!чн! нотатки про киття та лсбут селян УкраУнн в р!зн! поря року, ч!лыю м!оца в якнх о*

вхдводилося характеристик свят i обряд!в. До них налегать описи календарного року, здШсненх П.Чубпнським, I.Франком, Ф.Колоссе®, 1,1.Дикаревим, Ы.Зубицьким, А.Онвдуком, В.Доманицьким та in. Прив"язал1 до певно'х територП, вони мхстять багатий фактнч-ний материал.

Огляд.лхтератури, присвяченох вивченню звичаевост! й фольклору новор1чнах свят укра'1нцзв, показуе, що ц! питания приверта-ли увагу як в1тчизнябих, так i заруб нших вченга. фундаканталь-Hi пор!вшш.н1 студП за матер1алаш украхнських колядок i щед-р!вок, а та кож пов"язаних э ниш обряд!в,проводили О.Потебпя, О.Веселовський, В.Гнатюк, Г.!. Коробка, I.Сванцкцький, П.Караман, К.Кв1тка, В.Чичеров, С.Килимнак, О.Воропай, О.Дей, В.Гошовоький, Л.Виноградова та !н. Дроте доводиться констатувати, що в cxijiHo-слов"янському,>зокрема, украхнському народознавств! надто мало уваги прид!лялося генезису колядних обходiB, досл!дженню ново-pi4HKtx масок i обрядового рядеення. Всеб1чний, об"ективний aHanls ц!ех науковох' теми тривалий час гальмувався через в!дсут-HicTb теорзтичних розробок свхтоглядних аспектов механхзму ритуально? травестИ i карнавал1зацП, брак узагаяьшоючмх, синте-тичннх праць з проблем обряд обо! символам слов"янського язиче-ства i шфодогГх, а також внаслхдок iHiimx об"активних i суб"ек-тивних причин.

Кр1м опубл!кованих, у дисертацН використан1 й рукописи! дкерела, що збер!гааться в рхзнгас наукових закладах i установах, аокреыа в Центральному державному !сторнчному apxiBi Укрги'ни у м.Киев!, обласних деркавних арх!вах Закарпатсшн, Р!вненськоХ, Чери!вецькоХ облаотей, рукописное в!дд1л! Центрально! науково! б!бл!отеки 1м. В.Веркадського HAH Украхни.

Особливо багато матер!ал!в а доол1джуваноЗЕ теми м!стять рукописи i фонди 1нститугу мистецтвознавства, фольклористики та от но лог И !ы. М.Т.Рильського HAH УкраХни /фонд Етнограф!чно1' ком!с!1 УАН, фонд В.Гнатюка, фонд НТШ, фонд В.Кравченко та iH./. Певна частина 'ix вперше вводиться до наукового ortiry.

Найб1лыл поЕним i сиотемаюгзованим дяерелом у робот! над дисертац!® послужили польов! катер хал и, э!бран! автором п!д чао марщрутних експздиц!й i в!дряджень 1972-1992 рр. до б!лыпос-ri областей Украйни та деяких район1в Молдови. Це, зокрема, описи кааендарних обряд!в з елементами ыаскування, в!дпов!д! на

спед1алъно розроблену анкету-заштальник, магн!тофонн! вашей обрядових trop та виста в, п!сень i шлод!й, закальовки Й фото-rpa$ií, як i дали мозклив1сть представим доол!ддуване явшце на-оччо i pÍ3B06i4H0. Отрякан! в!д i вариатор Ib етнограф!чн! в!до-ыоот! довоыогли охарактердзувати но лише сучаснкй отан тради-HíJIhoí новор1чноХ обрядовост!, алэ й в!дтворити ретроопективпо картину VI побутування в мянулому.

• Новизна робота полягае насамперод в тому, що вперше в ук-раХисыйй етпологН як повпоц!ннз !сторичне дкорояо взкориотову-аться новор!чн! обрядов! маоки й традкц!Ине рядеэшш, об"сктом вшгшшя слугують шло знай i доо! плаоти карнавально! звичаевоо-т! та фольклору. Таким чином, у в!г«шшгому народознавств! за-початковано новкй досл!дтздысий надрямок - культуролог!чне мао-коанавотво, що вяз давно ! доенть усп!пно розвивасться в бага-тьох нраХнах св!ту.

Автором введено в науковий об!г нов! арх!вн!, польов! та музеАн! катер! а ля. Цэ дало Mcsonmicrb розширити уяву цро нац!о-пальму самобутн!сть новор!чного свята укра!нц!в, внести íctoth! корективи в розум!ння його генезису, семантики, конкретно-вторично ¥ та св!тоглщшо'£ еводоцП. Вперпе систематнзовано чиоланн! локальн! варiaura двох основних типiв новор!чяюс обход!в з масками на терен! Украпт - "Коза" i "¡Ладанка", «о дозволило рекон-струювати арха5Ечкий|Ъцвнар!йи календарного ритуалу, вид!лити в ньому основн! структуры! ланки /посвячувальяа церемония, процз-с!я масок, виконання обрядово! п!сн1, Marión! акта, драматично-{грово д!йство, ритуальн! безчинства, обдаровування, загально-с1льський танець-сход на роздорЬтях, м!жгрудав! змагання - аго-ни, очищения масок водою та Еогием/. Вячленування uieí структура послужило не лише способом узагальнення матер!аду, ало й методом Лого анал!эу га !нтерпретац!í.

Дисертантом !сготно прояснен!. географ!чн! аспекти побуту-вання новор!чних обход!в з масками в УкраШ, визначен! головн! й другорядн! ареалыго-типолог!чн! компдекси й л!н!1 кордон1в м!ж ними, Вперше складена карта-охёма "Укра1нськ! новор!чн! ри-туали; "Коза" i "I/.а/а/ланка". В робот! порушена дискусШна проблема сп!вв!дношешщ сх!днослов"янського рядкення ! зах1дноевро-пейського карнавалу, уточнюються сп!льн! момента, що зблшкують ц1 самоот!Йн1 'кулыгурно-!сторичн! системи, значно розширено з -

уяву про спектр функдШ новор!чних масок ухфа?нц!в, установлено IX ГЛИбпННИЙ ЗВ"ЯЗОК 3 КЕСТеЦТВО!,! скоморох!в, виявлено типо-логхчн1 паралел1 з обрядовою практикою парубочих дружин кален-дарних ряджешос !нших народ!в бврош. За матерхалаш новор!чно1 звичаевост1 простезкен1 хсторична законои1ргпсть трансформадН маячного обряду в худохсне дравдтично-1грове дШство, шляхи 1 мэтодц "трансплантацхх" христпяксько'1 1деологП в живу тканину фольклорно! культура. У шдсумках досл1дквння визначаютьоя 1н-вархангах ознаки хюлядника-рядженого, його стШи типолохпчн! /надетнхчнх/ характеристики, автором формулюеться влаона концеп-ц!я походаення звкчаа обрядового ыаскування.

Шд кутом зору аналхэу проблема Еитгездагност1 традиц1й охарактерлзованш! сучасний стан функц!онування новор!чних зви-ча^в укра1нц1в, повпязанкх з рядкенням 1 масх;уваннш, простежа-н1 осиовнх напряшя Ьсньо!' трансфорыацП та актуал1зад1х у контекст! розвктку нац!онально1 культури 1 шстедтва. В ход1 плано-м1рних ексшдиц!5них: обстэжень вдавлен! ун!калып осерэдки ав-тенткчного народного карнавалу, як1 й надал1 моауть прислушти-ся як лаборагорхя вивчення фодьклорних продесхв.

Практична значения роботи полягае у науковому вков1тленн1 генези й евсгаюцП новор1чиих традидМ укра?нц!в п!д впливом со-ц!ально-еконошчшгх, 1деодог!чних, природно~географ!чншс та !н-иих фактор!в. КошкексниЯ. акс1олог1чно-етнолог!чний анал!з ка-ландарно! обрядовое« дозволив виявити в н!й перекиткоь! й жит-тездатн! еяементи, эапропонувати коыкрегн! заходи додо в!дрод-ження самобутнЬс карнавальна звичаХв украЪ'нського новорхччя.

Матер1али й теорегкчнх полояення дисертацГх можуть бути застосованх при читаннх сиед1ального курсу "Народн1 свята ук-рахндхв", у курсх-лекцхй "Етнографхя УедаХни", а також при напи-сашп узагальндачих прадь з 1сторП духовнох культурп, св!то-гляду, народного мистецтва, звячаевост!, рел!гй' та М1фологП.

Вионовки 1 конкретний фактаж дасертадй" лридадуться прз-.ц!вникам 1сторичнюс, краезнавчих ыузе1в, музеЗсв народно! арх!-.тектури 1 побуту при формуванн! тематичних екопозшцй, присвя-чоних показу традиц1йно! обрядово! символ!ки, продесхв взашо-яэичшщъких х християнськюс уявлень у фольклор!. 3!браннй автором оркг1наяьний !люстратквний матер!ал мода прислужитись у творч!а пошуках шгцхв к!но, театру, хореограф! 1", живопису й

.1нших галузей нац1онально¥ культура. Сшраючись на влаений до-сл1дницький доробок, дисертант наступив,.зокрема, як науковий консультант при зйоиках науково-докумэнтальних ф!льм!в "Забут! боги" /Творче об"еднання центрального телебачення "Екран", Москва, реямоер A.Bisyripic, 1989 p./j "Суине i св!тле свято наш" /Кихвнаучф^льм, режисер К.Храйн1й, 1990 p./j "Бачу тебе, Буковино" /КВС-Чэтвер, КиКвнаучф1льм, режисер К.Крайн1й, 1992/j мульт$1лы>5у "Мороз i морозики" /Укран1маф1льм; рваисер Л.Зару-б!н, 1991 p./t художньо? CTpi4i® "Закоханий чорг" /к1ностуд1я 1м.0.Довженка, роялсер М.Раиеев/, а такой у зд{£сненн! деяких 1ншкх творчих прозкт1в.

Апробаи1я робота. Дисертац1я обговорена t рекомендована до захисту на сильному зао1данн! в1дд1лу народши звячахв i обряд!в та в!дд1лу етнологН 1нституту мистецтвознавства, фольк-яориотики та етнолоНХ iMSHi М.Т.Рильського HAH У крайни. Ii ру-копис рекомеядований до друку Вченда радою ¡нституту.

Основн! принципа i результата досл1дяення ацробовувалиоь такоя у допов!дях, виотупах t тезах: на П конгрес! етнограф!1£ i фольклору бврош Д1осква-Суздаль, 1982/, шкнародгпй конферен-. ■ цИ "Сучасн! етнокультурн! процеои у краКнах Cxijmoi бвропи" /Льв1в, 1936/, евродейському сишоэ!ум1 "Фольклор i оучасний св1т" /КиУв, 1990/, м!кнйродн1й науков!й конференцх? "Етногра-ф!чна спадщина i нац!оаальнз в1дродк8ння" /КиУв, 1992/, X мхж-народному зн?зд1 слаэ!от1в /Соф!я, 1988/, XI мЬвдародаому з"Хз-д! caiOBtcTiB /Брат1олава, 1993Д Воэсоюзних ово1ях, црисвячених насл!дкам польовнх етнограф!чнкх t антрополог1чнжх доол1джань /Душанбе, 1976/, /Зерн1вц1, 1984/, /Йошкар-Ола, 1986/, /Алма-Ата, 1990/1 ВоэсоюзнШ науков!й етнографхчнй конфэренцИ "Тра-диц1! в багатонац!оиальному сусп1льотвГ' /Шноьк, 1990/j рео-цубл1канських наукових конференц!ях е№огреф1в, фольклорист!в, краезнавц!в /Еитомир, 1975/, /Кам"янець-Под1льсышй, 1986, 1991/, /Шв, 1987/, /Чэрн1вц1, 1990/ га 1иш,

За матер1алами дисартшдН п!дготовлено i опубл!ковано дв! 1ндив1дуальн! монограф!Y, 5 роэдШв у ксяектавиих монограф!ях та ряд статей.

Структура роботи. Дисертац!я /432 стор!нки машинопиоу/ складаеться з вступу, трьох розд!л!в, biichobkIb, описку вико-риотаноХ л!тератури та imaroc джерел /389 позиц!й/, списку обсте-J*

жених населаних пункт!в /206 позиций/, карти-схеми, 1люстратив-ного додатку /114 фото 1 малшк!в-реконотрух{ц!й, зведених в 41 типолог!чну таблиц»/«

основниЯ амют роботи

У вступх обгрунтована актуальн!сть цроблеми реконструкцИ явад градицШоХ духовно* культура укра?нц1в, розглянуто значения кдючовкх терм!н!в - "шока", "карнавал", "ритуал", сфор-мульован! цШ 1 завдання досл!дження, Його найваклив!ы! мето-долог!чн! прянципи, подано 1стор1ограф1чний огляд та короткий аналхз використаних д&ерел.

Тут не шститься загальна характеристика гетерогенного за своХм складом р1здвяно-новор!чного циклу календарних свят укра-хнц!в, аргументусться наобх!Дн1сть вивчення його найдрева!шого кару, пов"язаного з традицию колядного обходу. В структур! оо-таннього видхлено два основних ритуали !з застосуванням масок -"Коза" I "¡.'аланка", ¡до мають св!2 власний обрядовий сцркарШ, свои територЬо розповсюдкення, в!др1зняються складом виконав-ц:в, п!еенним, музнчншл 1 драыатячниы репертуаром.

Розд!л I. Ритуал "Коза" /реконстр.укшя 1 структурно-семанткчний анал!з/

Сх1днослов"янськх драматиэован! эвича'х' з маскою кози в&е давно у пол! зору народознавчо'Х науки, Цротягом XIX—XX ст. у р!эних фольклорно-етно1раф!чних виданнях публ!кувались описи ритуал!зованого дШстза й текста оупровхдних календарних п1-сень, нахремадана швна досл^няцька л!тература з даного питания. Прац! 1Л,Костомарова, ОЛотебн!, О.Веселовського, С.Кар-ського, О.БЪгецького, В.Чичерова, В.Дрогша та !ниих значною ьйрою сприяли прояснению генетичних битокле "дхпетва кози", ро-зум!нжо його як релита арха'Хчнкх в!рувань 1 евкоглядних уяв-' лець. Уке в шнулому стол!тт1 було д1лког,з ясно, що з символ!ч-нкш образами кози /козла/ в народн!й поез!Х "з"еднуються рештки язичеськох старовшш" Д1.Костомаров/.

Розповсюджена на широкому простор: Сх!дноХ Свропи, тради-ц1я новор!чнпх обход!в э "козою", суяроводжуваних виконанням спец!альни тематичиих колядок ищу "Го-го-го, Коза", особливо от!йко зберхгаласъ на украхнсько-б!лоруському Пол!сс1. Саме

тут було зроблено найб!лыие записав характерного карнавального Д1йства в його розгорнутих i архахчних варгантах. Пор1вняльшш анал1э цих фольклорно-етнографхчних матер!ал!в, зд!йсненкй впер-шз дасертантом, засвхдчуе значну зшстовну i структурну одно-р!дн!сть ноЕор1чного рядкення у лредставшцйв обох ыеяуючих етн1чш:х сшльностей. Перед нами, по cyTi, единий, монолхтшш ареал коноэрвацГх apxaí4Hoi календарно? звячаевост!. Необххд-н!сть floro погяибленого вивчення стас самоочевидною у зв"язку !з загальновязнанои в icTopiraufi Kayni роллю Пол1сся як резервата слов"янських староЕитностей i одного з найбыьш ümobíphik осередк!з слов"янсько? прабатьк!вщини.

Як i обряд д!онхс!й, з якого внроола давньогрецька траге-д!я /у буквальному переклад!- ~ "козлпна ni гая"/, сх1днослов"ян-ськпй ритуал "Коза" перв!сно мав тричленну структуру впконав-Uíb /жертовна тварииа - корней /"д!д"/ - хор/. За иатер!алаш XIX-XX ст. к!льк1сть виконавщв у р!зних мхсцевостях íototho варкшалась: эвичайна ватага нал!чувала 5-10 чоловхк, але могло . бути i мение /3-4/ i б!льие /15-20/. Особлива увага прщплялася визначенню головного персонака маокувашш. На роль "козл" !нод! обирали за допомогою неребкувагшя, але чаот!ше вязначалышм моментом слугували apracTirmi зд!бност! конкретного парубка, його спритнхсть i здатн!сть до !!.шров!зацН.

Анал!зуючи иаявн1 записи дхиотва "Кози", дисертант доходить висновку, що його архахчну пораооснову складае в!дпов!дна кадендарна п!сня з сюжетно пов"язаною з нею i синхрон!зованою в час! пантоы!мою. Вяходячи з того, що новорхчна пхсня побнхстю позбавлена християнських мотив!в i е, по сут!, язичницькою, культово-ыаг!чнок>, робитьоя спроба !нтерпретувати Гх як слов"ян- ■ \ оький м!фолог!чшгй текст. Семантшса його прояснюеться через оп!вв!днесення вербального компонента обряду з акц!ональнок> практикою. Для ¡яфопоетичнох свхдоыост1 характерна сприйняття д!йсност! 1ф!зь призщ архетипншс образ!в ! моделей, в результат! чого з!дбувазться пост!йне перекидання в минуло, своер!д-на хронолоНчна субл!мэц!я. Иодарма К.Лзв1-Строс називав н!ф "машиною для руйнування часу". Под!бний глехан1эм "працюз" ! в дослхцхуван!!! каленнарнШ п!сн!. Повторвючись незм!нно з року в piK, вона нвначебто повертала i учасник!в ! глядачхв обряду в !рреальну ситуащю коскогон!чного акту - пераотворення всього сущого на земт!. г

На раз в!ды!чався т!сний звпязок маски "кози" 8 ¿деею ро-дючост! взагад: й аграрной родючост! аокрема. Цей мотив ч!тко висту пае у текст! обрядовой п!сн!, да в гипербол ¡зованих образах змальовуеться картина майбутнього щедрого врожаю; "Де коза ходить, там жито родить. Де коза ногою, там'жито копою..."

Аналогична формула добре ведома 61лорусам, полякам, рос!я-нам, що идтвердауе яров Iдну юоподарсько-шг1чщг функц!ю кар-навальних обходов з "козою", покликаних, як 1 !нш! обряди ново-рхчного цаклу, дарувати сеяянянов! омр 1яний. достаток. 1нколи залешпсть мхк зооморфной маскою ! врояаем передаеться через зворотний зв"язок - показом безрад!снох картини осшнього поля, що нз вродидо; "Де /коза/ не бувае, там /даго/ вилягае", або "А з того краю нома врожаю". Таким чином немовби перекидаеться смиоловий гасток м!ж святочним 1 янивним циклами землеробського ■календаря. Законом1рн!сть дано! парадел! першим визначив'1 про-аналхзував О.Потебня.

Перзшглй хл!бороб добре знав цикл !чне коло трансформаций хлхба /зерно - колос - зерно/, але не вьпв матер1ал!стично по-яснити продуктивну здатшсть зеылх оживлювати "мэртве" зерно 1 давати йому ново! якоот!« Б рамках миолог иного свхтогляду ца протирхччя,розв"язуваяося завдяки створенню особливого ¿нотиту-ту культових посередник!в-ствдулятор!в 1 носГхв родючост!. До цих демон!в вегетащI належить ! м!фолог1чний образ "кози", предстаадений у трад:щхйн1й ритуалхстиц! слов"ян у к!лькох !по-стасях: жива тварина, ыаскований персонаж, останнШ сн!пчнезжа-того колосся. Тут доречно нага дата, що здатн!сть до р!зноплано-' вих перевтмень /!нкарнвц!й/ особливо характерна для архаУчного св догляду. У цьому сеыантгчноаду контекст! не видаються випад- ■ ковими св!дчення етнографхв про те, що в деяких районах УкраУни, зокрема на Волин 1, новор!чного пос1вальника, рядженого козою, спец!ально оздоблазали хл!бним колоссям.

' У мхфологП Я фольклор! багатьох народ!в коза /козел/ ви-ступають символом родючост! й життево2 сили. Пригадаймо козло-подхбних бог!в грецького ! римського пантеону час!в античност! -Пана, Д!он1са, $авна, Сатира, що буди покровителями землероб-ства I скотарства. Афрод!та - грецька богиня краси ! кохання-часто зобракувалась в образ! вершницх на бхл!й коз!; богинх Гер!, котра вважалася вг!ленняы небесного ! земного достатку,

приносилися в жертву чор;п кози; р!г козк Аыалфз!, яка вигодува-ла сво'йл молоком Зевса, мав чудод!йну здати1сть давати все, чого прагнув володар - звхдси р1г достатку. Примхтно , що цен давнШ мотив знайшов в!дображення I в укра!нськог,!у фольклор:. 1579 р. на Буковин1 /с.Вашкхвц!, Вижницъкпи р-н/, автором записана ново-р!таа шсня про козу з такиг.л словами:

■ Ой п1шла коза за крутх гори, Принесла - т!льки одн! роги. А. в одн хм рхжку тмвця варила, А в другхм - гост! садила...

Чому к в е^ценхр! аграрно! магП опинявться та або 1шна тварина? Зрозум1ло, наприклад, коли йдеться про вола, коня, та виконували функц!'! тягла при оранцх и !ниих с1льськогосподар-ських роботах. У наиому випадку дана ¡.ютивахця явно не спрацьо-вуе. Тут, очевидно, б1льше ваглть та обставина, що коза була одним !з перших об"ект!в донестпсацП. Початки скотарства, як правило, розвивались у Ясному зв"язку з розвитком эешероб-ства. Шрех1д до нових форм ыатер1ального виробництва ознамену-вався значними зрушенняш 1 в сфер! Геологи. Основною формою одомашнено? кози вважаеться ,Сарга ае^аегиз - безоарова коза, що мешкала в г!рських районах Мало! Азх!, Зах!дного 1рану, Крх-ту, К1пру. Щкаво, що саме цх облает! стали вогницаш утворення прим!тивного аграрного государства, яке виникае тут приблизно 10 тисяч рок1в до н.е.

Питания про генезис культу кози /козла/ залишаеться ще не до к1нця прояснении. Враховуючи незначну роль кози у господар-ськ!й лрактиц! слов"ян, зокрема на Пол1со1 /що п!дтвер,дяуеться авторитетит.® св!дченнями етнгараф!в/, ! водночао П вакливе м!сце в аграрно-магхчних обрядах, южна прицустити, що ритуальна функц!я ще! тварини перейшла до зе"чероб1в у спадок в!д мисливцхв. Саме у них, в!рог!дно, вперше сформувався дослхджу-ваний тер!оморфний культ. Посередньо це шдтверджуе ! сам текст досл!джуванох обрядобо! пхен!, да коза виступае скорше дикою, л1совою, ан!ж свШською твариною.

Мисливська тема найвиразнхвз розкриваеться через мотив смерт! та воскрес1ння, що становить сшслове ! композицШш ядро м!фу-шсн! про козу. Дисертанг посл!довно розглядае кокну ланку його 'архаичноI структури. ЭДудру козу э золотими р!хками або ко-

.питцяш в украХнсько-б!лоруських текстах пхдстер!гають три 'згубн! напастх у такхй посл!довност1: вовк, стр!льц!-молодц1, старка д!д. Зустр!ч з ксжним з цих ворог!в моке стати для неХ фатальною.

Конфяхкт кози з вовком у коляда! намхчений дуже схематично; "На гор! коза з козеняташ, у долин! вовчок з вовченятами. Де взявся вовчок, за козу чок-чок! А вовченята - за козенята..." Сам ритуал у даному раз1 неначебто нхяк не !люотруе фольклорну реалън!сть, оск!льш в ньому за етнографхчнюли сцостережеинями Х1Х-ХХ ст. шсхад вовка на в!дзначена. Але, мояляво, вона була у б!льш ранн!и пер!од? Ймов!рнхсть такого прицуцення эростае у контекст! члсленних пероказ!в украхнцхв та б!лорус1в про людей-вовкулахив /тут варто эгадати вщог.мй сюжет про геродот!вськкх неврхв, ¡до раз на р!к перетворювалися на вовкхв/ й !сторичних даних про давньослов'гянсыи ос!нньо~эшлов1 "вовч! свята" з об-рядовим рядяенням у вовчI шкуря I карнавальными процес!ями з вовчиы зобращениям та.масками.

Другий ворог пхсенно'! новор!чноХ кози - "хлоти-стрЪхьц!", "добр! молодо", в образах якюс вгадуються риск ешчних шслив-ц!в. Пери 1пж пийтя на лови,.вони "!збкраються-!8швляютьсяи, "раду радять", "убираються-наряЕаюгься". Колядка детал!зуе ! сцособи поливания стр^ьщв, як1 роблять зас!дки в. л1с! - "по-ховалися, розховалкся" ! зв!дти "щлють-погиляють". Заслуговуе. на увагу формула, яка тишзуе ситуац!ю успшних ловхв - "козу убили, славу зробили". Враховуючи полисемантизм давньослов"ян-оького терглну "слава", моада думати, до в1н вкиваеться'тут на означенна величально'! п!снх або ритуального бенкету.

Мисливську тематику колядки розвивае ! образ дхда, який часто характеризуешься як найгр1знш1й ворог кози. Зг!дно з реконструктивною верс!е»'В,В.1ванова та В.М.Топорова д!д е "ан-аропоморфнкм зашщенням вовка". Якщо п!сенн! "стрхлы^-мадодц!" представляють нешвби колективне /загхнне/ полювання, то дхд уособлюе вэду фазу цього дроглислу - пщиввдальку.

Теадралхзован! звичаХ ряднених з козою у фаз! "воскрес!н-ня", як 1 в фаз! "вбивства", в дисертацП зв!ряються з шсен-ним аналогом. Шсля сакраментально* формули типу "Пуць, коза, впала, здохла, пропала" дуке часто трапляетъся звертання до м!хонош1: "Л м!хоноиа бере дудочку, наш® козх та й у жилочку.

Надулася кила, коза ожила, та й пхшла коза та стрпбавчи..."

Не вппадхова у поетичноцу'текст! згапка про "жилу", яку наш! предки, очевидновважали и!ст1шадеи душ!. На думку Л1нг-в1ст!в, ыоклива давня спор!днвн!сть ьик тершнаш п;ла ! вони, до реч'1, фхгурують у колядц! як ришвана пара. Для рекон-струкдИ архаХчного св!тогляду ваклква також семантична залеж-н!сть м!ж мотивами "жили" х "ду.дя" /иуз^нпй духовий 1нстру-ыент/. Видаеться, 140 сюжет музпканта-дударя е роэвпткои б!лыл давнього сюжету "оживления козн" ! це се),¡антична переосмпслен-ня в!дбувалося на основ; градидШ мистедтва скоглороххв, Ьс пряма в!дношення до новорхчного обряду вараан1ие в!дбито у б!ло-руськлх записах календарно1 пхснх.

У зв'*язку з аналхзом дослхцжуваного ритуального тексту звертаеться увага на ще одну досить ддвну деталь: пхсля воскре-с!ння хюза часто перевертаеться вже на козла. Вказана ре!нкар-нац!я не е результатом ляпе "зшмвкя" двох шсенних циклхв, як вважав О.Потебня, а вхдображао архахчннд комплекс андрогпшпх уявлень. Побудований на одн!й з §унда!.:ентальнпх для м!фолог!ч-ного св!тогляду опоз1Щ1й - чолов!че / ж!ноче, цей комплекс г.:ож-на взнести до структурнпх першоелемент1в новор!чно¥ обрядовос-тх. 3 точки зору арха'1'чно'1 свхдо.мост!, рубЬк новол!ття завкди тотокний акту першотворення жпгтя й тему нешсллг.ай без поед-нання жпючого I чоловхчого.начал. Кошяекс андроНну, до реч!, пояснюе стШ<у парн!сть шфодогхчжгх ! фолъклорних персонак!в, починавчи В1Д бог1в вехмчного й античного пантеону до слов"ян-ських образ!в Купала ! Марони.

Новор!чне воскреспшя з мертв;и ритуального эв!ра-тотека Дпзнте цей мотив був пристосований'христианством до образу Спасителя/ у м1фолог!чиому свхтоглял! землеробсысо! доби т1сно асоцювалося з спшол!коо периодичного в!дродкення природа ! рослннност!• Сяда ц!с'х иислитольно1 кинташнацН х донесла до наших днхв календари« шсня. Враховукт, цо в деякнх П вар!ан-тах коза називасться "ярою", вгшасться д!лком Имовхрним тале прнцущення: колись драттизованнй ритуал асшсдювався в дуо! пароходу в1д зпми до восшг, причоод коза була язичесьшш велениям останиъох, Розиифрувания шфопоетичного образу "яро!£ козн", на дуг.;ку диоертонга, а ще одшпл вахтшм аргументом на корпеть теорН весшшого нового року, якш! у древ![!х слов"ян .Г- -

та пших 1ндоеврошйських народов був приурочении до початку аграрного сезону Я вхдродкення природи.

Для розумхння генезису обряду "Коза" важкшх I його "анти-поведхнковх" аспекти. Вони обумовленх гйфопоетичною концепц!ею Нового року як свята повалення всзх ценностей. 3 р!эних районов Укра'пш I Б1лорусИ машо В1доыосг1 про те, що рядкенх п!д час рхэдвяно-новорхчних обходов робили р!знх збитхсиг крали продукта, хатне начпння, домасшх тварин, знхмали ворота 1 хв!рт-ки, розкидали дрова у двор!, перевертали або закочуваяи кудись вози, робкли перепони на дороз! тощо. АнтиловеД1нка, як 1 нормальна поведхнка, мае сво'1 закони та стереотипи. У дисертацП наголощуеться, що призначення 1 внутр!шн1й сенс карнавальних 1кворсШ не варто оцхнювати з позидШ сучасно! мораль Тут слхд брати до уваги наявн^ть особливого кодексу в!дносин I норм, освячен::х силою традицй". Ритуальна антиповед1нка рядяених, яка включала такок х рктуальне лихосл1в"я /"есхролог1я"/ та еротич-нх вмьностх, г.ш1фестуваяа 'х'хню прютлехнХоть до свДгу "аяти-культури", тобто евхту надприродних сил. Сама маска ставила П носп'в поза рамки громадсько! мораль

Обряд х п!сня "Коза" в1добрахають мхфологхчнх уявлення слов"ян х водночас !хне руйнування. Цроцес трансформаци тривав бах^то столхть 1 йшов у р1зних напряыках. Основна тенденц!я розвятку народних календарних звича'хв полягала у поступовому вивхтрюванн! ххнього перв!.сного маг1чно-культового значения, у вит1снбнн1 м!ф1чних едеыент1в побутовиыи, розважально-1гровими. 1стотне значения при цьоиу мав здхйснений п1д впливоы хрйстиян-ства дарех!д центрального М1фолог1чного образу - "кози" з вищо-го рхвня на никчий, з кола позитивних персонаяив у коло нега-тивних. Колиишй- вегетативний реьан - "добрий дух ниви" у нових умовах стае опнгал 13 вт!лень сатани: "Коза - чорт у козяч1й по-добх". Варто зауванити, що хдея "козла в!дпущення" в укра'хн-ськш фольклорн1й традицхХ не знае свого перв1сного эвячаевого втмення,

Трансформац1я ритуалу "Коза" на останн!х стад!ях його нування досить часто виявлялася в тому, що вхн контам1нував з 1ншима формами рхздвяно-новор1чно1 звичаовост!. Так, у деяких м!сцевостях ще пор!вняно недавно ходили колядувати одночасно I з "козою" 1 з "зв1здою" /екв!валент в1флеемсько'1 з1рги/, хоча

перв1сно ц1 символа взаемовиключались. Вхдомо, що сцена "Антон з козою та Антошка" входила до лохсазу бхлоруськоУ батлейки, под1бний гумористичний сюкет став складовою частотою ü украУн-ського р!здвяного вертецу, як лялысового.так i у вихонашп ки~ вих актор1в." У новому культурному контекст! традицхш! маски втрачають свШ мхфологхчний статус, але заяишаються символами святкового буття.

■ Анал1з древн!х motíibíb 1 елемент!в украхнсъко-б1лорусько-го карнэвалхзованого гпйства "Коза" не залише сумн!вхв щодо floro ropBicnoro ритуального значения. Назвакаючи на шзнхип на-шарування, обряд зберхг в!дбиток глибокоУ архаУчностзи До приЗ-няття хрисгкянства вхн входив, очевидно, у систему М1фолог!чних уявлзяь i язичеських мол!нь, пов"язаних з початком весняного нового року. У ньоиу ясодаво виступаз культ земл!, ропючост1 зернавих, худоби i людини. Аграрночлаг1чна сшволпса колядуван-ня з масками, як вдалося встановити, баэуеться на бхльш ранньо-му мисливському семантичному субстратх. Такх характернх для об-рядовоУ nicHi дативи,як полювання вовка на козу, смерть i в!д-родження сакральноi тваршш, вдувания жпття та íhhí, дозволять реконструюватя архетипн! рисн людського мислення, пов"язати но-В0р!чний ЦИКЛ СЯОВ"ЯНСЬКОГО 1ПфУ 3 ОСНОВНИМИ СЮНеТЭМИ ihflocb-ропейськоУ м!фолог!У.

Розд!я П. Ристал "Маданка" /теконстаукц!я i стшктурно-семантнчннй анад!з/

TepMiH "Маланка" /'ЧЛеланка", "Миланка"/ неоднозначнш! в семантиц! ухфаУнського фольклору. За ним стоять кхлыса взаемо-пов"язангос понять: I/ святкова дата в аграрногду календаре 2/ обрядовий хлхб} 3/ героУня новор1чних nicetibj 4/ антропоморфна маска-персонак} 5/ група маскованих учасншив обряду} 6/ традицхйшш иовор!чний обряд, apxai-.гай тип колядних обхо-Д1в. У захшпк областях перевалае терм i н "Маланка", у сх!дшос -"Неланка".

Вне саые розмаУтгя тракгувань засвхдчуе 1сторичну глибину й високий ступень трад1Щ1онал1зац1У ритуального кошлексу "Ма/е/ланка", Своею назвою в!н зобов"язашгй дни св.1Лелан1У, який за православними: святцяш та вд1ансышм календарем в!дзна-чався 31 1рупня, що в^нповхдас 13 с!чня за дЬочии ipnropiais-сыеп.1 календарем. Явдо день свЛ.'еданГх завериус piit, то наступ-

ни;5 за ним пень св.Васшпя /Васляя/ його в1дхфнвае, Символ 1зую-чи новей 1ття, етттедайянЗ зв"язок глночого й чояов!чого начал, Д1 обраэи персон¡[{¡икувалпсь в украхнсыйй народнШ творчост! й пере творились на стхйку фолыоюрну пару.

£:скус1я про те, як слхд тлуьачити укра'£нський новор!чний ритуал ";.!алаяка" та його центральний яиочий персонак, була за-початкозана це в XIX ст. Дэяк1 вченх, сл!дом за О.Веселовськиы, нагояоаузалп зах!дноевропейське походкення галицыгах шеень про ;,!аланк:у £ супроводжуваного ннми дхйства; хнш! - переважно укра-шсьхх народознавд! /.¡.Сумцов, 1.Верхратсышй, 1,Беньковський, й.Оепьковэт/ вваяаля цей обряд не запозичешш явищем, а таким, цо вггросло на мхецевоцу грунт!} дехто з дослхдншйв, уникаючи прямо! в1дпов1Д1, характериэував його шс "конгломерат, сумш на^;р10номан1тн1а11х вш1гш1в" /Б.Яциигрськкй/, або "безформений уяа;.:ок", сенс якого вяе незрозумшй. Н1 самим хранителям зви-чэезоетх, н1 П дослхдникам /О.Б1лецький/. В останн! десятир1ч-чя зростае хнтерос до означено? карнавально! традицГ! сдец1а-лхстхв з галуз1 народного театру /Г.Сдатару, Г.Бостан, 1.Во-лицька та 1н./. В !стор1ограф1чнхй частинх характеризуеться такоа доробок представншив муэикознавчого напрямку вивчення' календарного фольклору Д.Квхтка, В.Гошовський, 1.3емцовський, Я.:,':фоненко/. ЗдШсноххяй дисертантом огляд праць попередник!в показуе, що потреба глибинного оволод1ння етнографхчним контекстом новорхчшэг ритуальних обход 1в з "¡.'аланкою" сьогоян! гостро в1дчуваеться х шстецтвознавхщщ I фхлологаш.

Географ1чний аспект досл1дЕення новор1чних обходхв з масками наочно показав, що ареал пошарення ритуалу "Маланка" не су-ц!льний 1 ыонолхтняй, а мае сво! локадьн! ознаки. За допоыогов методу етнограф!чного картогра$ува.шя, що враховуе так1 показ-нлки як статево-вхкова характеристика учасник!в ковор!чних об-ход1в, р1вень вторично! трансфсрмац!? й збереаэння арха'хчних рис, буди вид!лен1 два рег1онаяьних комплекси ритуалу "Маланка", якЛ розглядаютьоя в дисертац!! окромо. Розг.га(увальна д}н!я м1я ниш проходить прибллзно по кордону и1я колиашш Мвською та П0д1льськ0ю губерниями.

ГРЛЗОБЗРЕГНИЙ /ПОДНЮТРОВСЬШ/ або ЗАХЩШЙ КОМПЛЕКС. Най-б!лыз розгорнут! форш ритуалу "1/аланка" представляють записи з Швн1чно! Буковини, лршхеглих до Дп1стра територ!й Галичини, По-

д!лля та Молдови. Щ эешп на сьогодн! залишавться одним хз небагатьох задов1дник!в самобутнього схльського карнавалу в меках Сх1дно1 бвропи.

е певна эакономхрн!сть у тому, ¡цо традяцШп каски вяяви-лись б1лыл жнтт5ст1йкиыи у г.:арг1налън!й зон!, в смузх етнояуяь-турних контакт1В 1 м!жетн!чного пограниччя украппцв та романов. Ареали ислов,,янсъко-неслов,,янсько1£ мовнох хнтерфзренцГх'", за спостереяеннямя М.Толстого, належать у перау чергу до так званих арха'1'чних зон. КоноервацП календарнох обрядовост1, бе-зумовно, сприяла вторична 1зольован1сть лхвгсенно-зшпдного регхону, трявала вхд!рван!сть 2ого в!д иших украшськкх земель. Важливо й те, що дана територ1я входить до загального ма-сяву карпато-балкансько!' культурно* сшльностх, надзвичайно ба-гато? у планх карнавальних традиц!й.

1нщ!атива в проведенн! громапоько'1 частянп р1здвяно-ново-р1чних свят належала союзам парубочох молодх, орган!зованим за територхальниг«! щшнщшом. Перевага онакхв /чоловШв узагалл/ у виконанн! знмових календарних обряд!в хсторично складася в умовах патр1архального сусшльства. Бона вязначалася й п!дтри-мувалася у фольклорному середовищх дхялыпстю арха¥чних сшлок чоловхчо^ молод!, вхдомнх в УкраУн! як "парубоч! громади". Аналогхчна статево-вхкова регламентация простереться в тради-ц1йному маскуванн! болгарсышх кукер1в, румунських келуиарНв, молдавських монпв та' !н.

Досл!джуючи орган хзац^ну побудову ватаги "маланкархв", вдалооя простежити рудименти 11 внутр!онього членування. Най-б1льш виразно це показав емшрячшш матерхал з Швнхчно! Еуко-вини. У деяхсих (асцевостях гут розменовували дв! категорИ карнавальнпх персонажа: "чистих" I "нечистпх", або "красивих" 1 "некрасивих". До перших належали перпбран! без масок на об-личч1, костш яких характеризувався лдареслзною охайн!стю, а повед!нка - ритуально» вв!члив1стю. Це - "коэак", "улан", "зкшдарь", "турок", "генерал", 1нодх й сама "Малашга". 1ншу групу складали персонаш переважно давнього походження: "вед-г.идь", "коза", "к1нь", "д!д", "баба", "чорт" та пш!, вбран! таким чином, що особу вихэднавця вп!знати немокливо. Цхкаво, цо аналоПчнш! поя 1л рядяених в!домяй не лише украУнцпм. У захшюсвропейсъкй науцх з цього приводу висловлювались р!зн! дамки. Деяк1 вчоп! вбачоли в ньому прояв майиового I класового ь -

розиарування, !нш! ввахали, що маски в1дбивають pi3HÍ хвил! заселения краю - автохтонíb i новопоселенцхв тощо. Еодна з цих г!потез неприйнятна для !нтерцретацП карнавального обряду "Малайка". Тут, на думед автора, йдеться про jtbí !сторячн! генера-Ki'i образхв рядання, осмлслених з позящй народнохристиянсько-го св!тогдяду ni3hboi добя.

Порхвняно з зкжп формата колядування, структура новорхч-ног'о комплексу "1Даланка" взглядае найб!лыл ускладненою за раху-нок спояучення вербального компонента з р!зноман1тниш ритуальными aia:.zí магхчного, драматичного та 1грового характеру. Ваа-лнзоэ складовои частиноэ обрядового тексту тут виступае особли-вяй фольклор масок, цо вклэчае в себе не лкие календари! nícHi, гарт!вллв! куплета, формула поляки та погроз, але й irpoBi сценки, змагання, танц!, етикетн! та влновицнх форш. Специф!ч-на догоатрально-1грова мова укра!нських рялкених мае багатий словник виранальних могливостей.

3 мехоа прояснения генезису карнавально! традиц!! в робо-тх анадхзуэться деяк1 аспекта !сторячного зм1сту й семантики новорхчнпх шеень про "Шланху", преаставлених значною кшьглс-та ьйсцезкх вархантхв. Впадае в око те, що дн1стровсько-право-бережих текста майже не зазнали вилкву християнства. Натомить у них яскраво- вщбялися эаляшки традиц!йних дохристиянських уявдень.

;.лфологхчне св1тоспри2мання наших предкхв передай поетич-ний мотив випасання Маланко» качур1в. За ним ховаеться комплекс певних косиогон Í4HHX уявлень. Вхдомо, що у давньослов"ян-ському мистецтв! та м1фологхх образ качки кореспондуе з !деею руху сонця, а саме - з tíею фазою, коли св!ткло неначе пливло н!чним морем. Звхдси наирошуеться вксновок; м!фолог!чняй мотив качура в!добрагае сп!вв!днессн1сгь образу Ыаланки з нхчним ча- , сом, а такоя 13 евхтом померлих. Знаменно й те, що в одному з дазн!х запЕс1в noBopi4tioi nícai з Ерикарпагтя поруч !з Шлчн-ко;о згадуються "рахмани" - народ, який за м!фолсг!чниш уяв-лзпнями украшц1в неначе кив п:д землею.

Гетерогеший склад ритуалу "Шланга", рхзностадхального i р!знохарактерного за cbo'i'm лохоякенням, дезавуюе його основне сынслове призначення. Принайми!, воно не лежить на поверхн!, а моме бути розкритим лине за допомогою метод!в хс'горико-етно-

граф1чноУ реконструщ хУ. Вир!щуючи це завдання, слхд, насампе-ред, звернути увагу на те, що пргшд рядаених прямо асоцшвав-ся з щастям I добробутом рспини у майбутньому. йпд шдкресли-ти, що погляд да маски як "дкерело багатства I носхУв багат-ства" наложить- до типологхчцих ознак традиц1йноУ культурн. В1н-простеяуеться у М1фах 1 ритуалах европейських, афрнкансъких, американських та иипих народов.

■ Благотворний вллив рялжеши найяскрав!ае вкявляэся у двох головних сферах життя - господарсыай дхяльност! й шяюбннх в!д-носинах. За повгдомленняч Б.Яцимирського, на Новий р1к "1Лалан-ка ходить дос!вать, причому господар1 просять УУ с!сти, каяучи; "сядь же та посидь, щоб у нас кз добро с1дало - кури, гуси, качки, рох, старости". Поруч !з с1вбоа, перевеяно в раших за-писах дослхдяуваного обряду /Я.Головацышй, Е.Еаул:/, згадуеть-ся маПчна оранка ряшкених плугом. Символхчна оранка-схвба в украУнц!в Подн1стров'*я знахо.дить тидологхчнг паралел! у ново-р!чшпс звичаях багатьох народ1в-6врош: !спанц!в, грек1в, болгар, руыун!в, молдован та хн. Усюди перв1сниИ маг!чний зм!ст под!бних ритуальних д!й полягав у тому, щоб стдмулювати про-дуктивну силу земл! перед початком нового с!льськогосподар-ського сезону. Глибоку хсгорцчну традиц!ю мають зафшсован! в зон1 етнхчного контакту украУнцхв з! сх!дними романцяш так зван! плуяш! щедр!вки та цедр!ввд з мотивом оранки зв!рами. Символ!чно-м1фолог!чний зы!сг цих шсеяь, на думку днсертанта, значною м!рою успадкований в1д перв!сних землероб1з.

Аграрно-господарськх компонента обряду "¡.бланка" т!сно пов"язан1 з любовно-вротичнимп. Переплетения ццх мотив!в походить в!д мхфолог!чного усв!домлення тотожностх зешого ! ж!-ночого лона й становить тиюлогхчну ознаку звичаввос?! карнавального типу. Новор!чна н!ч у багатьох народ!в Свропп ввака-сться особливо сприятливою для лобовноУ магП ! ворогань. Дав-н! слов"яни називали с!чень "ы!сяцем весхль". На УкраУнх пнфо-ко побутувало довхр"я, що сваташш на Новий р!к приносить удачу ! зобезпечус цаслгазз родиине ядття. Тому в багатьох м!с-цовоотях засплали сват!в 31 грудня або I с!чня.

В основ 1 класпчного карнавалу, як справедливо наголоцуе А.Гуревич,- летать "стих¡я !нверс!У". Яскрав! сплески ц1вУ стих!У збор!г 1 досл!д»уваний ритуал украУнц!в. Все, чпм зай-

ыаеться травестована "Малайка", виходить не,до ладу, всупереч здоровому глузду й нормально лог!ц! речей; сьпття вона пШ-й-тае в!Д порога до середини хатя П1Д ст!л, удаючи, що прибирае лшко, рэзкздае подупкл х.перевертас ковдри, розплескуе воду на п!ялогу тощо. До новорхчних свят кожна господиня обов"язко-во п!дказувала ихч, мила лави ! хатнШ посуд. Ц! к операцИ 1!.итуе маскованяй персонаж, аде робить усе навпакя: обляпуе глиною лавя I начяння, а мокрою ганч!ркою протирае п!ч. Карна-вальний тип позедхккя, з характерною для нього логикою перевер-тання стабильно фхксують маланков: дхсн!, як1 супроводжузали нергдко обрядову пантомиму.

Ыегативн! якост! фольклорно? герош!, як! розхсривае пхсня 1 сам обряд, у сво1й сукупностх створюють образ, д1аметрально протнлелзпй народному 1деалу ж!шш 1 дружини. Це - також прийом карнавально! йверсН, який застосовувався не лише для розваги, а й з певноа влховно® метою. Карякатурно-гротесковий портрет "гулящо'1 та яедацох молодиц" був наочною пересторогою для девчат на пороз! подрукнього життя. Таким чином в хгров1й форы! учасники рядження по-своему утверджували нор® народно! морал!, виконували певну етнопедагогхчяу функдш. Остання ж, як засв1д-чуо широкий 'и!янародний матерхал, була однхао з визначалышх озпак повед!нки традицхкних масок,

Показово, цо пря1.и й символ1чн1 ман!фестадН еротики в ритуал! "!,'аданх;а" випали з шля зору еткограф!в XIX - початку XX ст. Безперечно, вчен! споотер!гали 'хх у китт1, але не вважа-лн вартлмл уваги "высоко! науки". Шзн!ие Ц1 помилков! погляди буди спростован!, У свхтл! прадь Б.Богаевського, О.Фрейден-берг, В.Проппа, М.Бахг!на, С.Токарева та хн. смисл карнаваль-них непристойностей сьогодн! хже досить зрозум!лий. За ними хфиються не стхлыс! "варварство" х "ципзм", ск!льки релти аграрно-продуктивно! шгхх й ьифологхчного св1тогляду, зг!дно з яхсши хдея родючост1 зеыл1 тЗсно асоцхювалась з сексуальншли потенд!яш людини. На певному етап! розвитку сусп!льства по-д!бн1 уявлення буля властпв! ус!к народам свхту.

Особливхоть траддцхйного спектаклю иаланкар1в полягае у тому, що вхи позбавлений ч!тко2 фабули, окремх епхзоди - м1-аансцени нанизуються один на одний, _не стикуючись шж собою в спину з1.пстовну коипозидга, як це характерно, скаж1мо, для

виотави живого вертепу. Нврозванен!сть театрального комплексу вяявляегься й у тому, що р!эн! сценки ряднених виконуються синхронно, розпорошуючи увагу госгодар!в i стЕорюючи эагальну атмосферу хаосу. В1дсутн1сть посл1довного лог1чного сценар!ю у драматична "Малаиц!", очевидно, в!дображас !! найдревн!шу cyTHicTb. Зумионе безладдя t рсзгардхяп, що 2х засобами лице-дШства тимчасово отворювали маоковон! щэдр!вники, добре уз-годжуються з давньою м!фолог1чною ковдопц1ею, за яков новор1ч-не свято кожен раз в!дтворюв косм!чний акт переходу в!д хаосу до створення св!ту.

. У деяких працях з icTopl'í народного театру наявн!сть cmí-ху в обрядоЕих 1нсцвн1зац1ях трактуеться як св!дчення руйну-вання ритуалу, переключения floro з площини серйозного в роз-ванальне. Бидаетьоя, що так! уявлення не в1дпоэ1дають д!йсно~ 14у стану речей. Cmíx ! парод 1я вишивали з само! сутност! маячного обряду накликання добробуту й щастя, яким було зонре-ма традиц!йне колядування, й в i добрала ли його арха!чну амб!-валентну природу. Пост1йн1 "коники" i "ф!гл!" укра!нсышх но-вор!чних масок у своему генезис!, очевидно, спор!днен! з забавами в поховальних "irpax при мерц!" i ааразом належать до сфери ритуального cwixy, úepBÍcna функц!я якого - в!дродяувати с или лвдини, з'ахищатя в!ц вапиву злих сил.

Укрэí: зьк! колядники-рядженi, як i давньоруськ! скоморохи, широко використовували весь арсенал традицШних заооб!в народно! розваги. Поруч з п!снями, р1зноман!тн!ми жартами i вит!вками, драматичном сценками та íграда, вазшгоэ м!оце в ритуал! "Малайка" належало танцям. Ця особлив!оть карнавального д!йства була пом!чена теоретиками народно! хореограф!Y, але для детального анал!эу !м браковало знания конкретного етномузикоэнавчого матер!алу. Наведен! в дисертац!! в!домоот! дозволяють почасти заповяити дану лакуну, хоча !нтерэо автора був спрямований не на вияснання худолшьо! сдециф!ки, а на ре-конотрукц!ю структурних ланок обрядового коьшлексу.

3 точки зору генезису хореограф!чн! елементи доол!дяува-ного карнавального обходу дута неоднор1дн!. Вони належать до р!знпх !сторичних епох i представлять во/ ооновн! зганри народного танцю: обрядовий, лобутовий, сюжетний. Найдревн!ш! фор-ми маг!чного танцю-пантом!г/л, спрямованого на та, щоб забезпе-

чити хороший врокай в майбугньому роц!, добробут i багатство в гоододаротв!, пов"яааа1 пэредуопл ia зооморфаиш персонажами t "коза", "зайчик", ик!ньп.

УкраХнцям, як i багатьом !ишш европейоьким народам, було в!доме лов!р"я про те, що швидк! ганц! й висок! стрибки ряджа-них у святкову HÍ4 позитивно вшивали на пос!ви. Що вищ1 око- ки - тим кращий урожай. Найчасг!ше ритуальний танець пов"яэу-вався а як1отю конопель i прядива взагал!. В деяких м!сцавос-тях, аонреыа, побутуваяа приккега, що "танцювати цр!бно, то вродяться др!бн! конопл!".

Шдтвердяена багатьыа очевидцями схилыпсть парубочих ватаг маланкар!в до р!вного роду екоцесйв е в!дгомоном архаично! евiдомоетi, 8г1дно а якою у пэреххдн! nepíoffa р!чного або жит-тевого циклу-соц!алышй obít неыовби поглинався mí$í4hhm, де набували чинност! норми "перевернуто!" морал!. У суоп1льств! э уоталеними нормами повед1нки, cu >гим етикетом стооунк!в, ч!ткою статвво-вхковою iepapxíeio, яким була давня оелянська громада, тимчасова в!дм!на yclx щпс канон1в створювала особли-ве почуття святковост!, давала вих1д негативним емоц1ям людей й сприяла залагодженню р!зноман!тних конфпктхв у íxhíx сто-сунках м!& собою i а м!ф!чними силами. Пер1одична зм!на про-фанного простору сакральним,"карнавальна свобода" була norpid-' на нашим предкам, щоб зняти социальна i психолог!чне напружен-ня, щоб через iHBspciB уэвичаеного порядку речей м!цнше утвердит його непорушнiсть.

Перв1оний 3míct i функц!ональне призначення обряду коляду-вання допомагають реконструювати арха!чн1 форми обдаровування i частування. Семантичний зв"язок рiздвяно-нов ор! чних процес1й з !деею "годування душ або предк!в" мае серйозн1 п!дстави. Але не т!льки предки виступали в даному обряд! в рол! míфолoríчних покровител1в. За нашою конце:пц!ею, ритуальна обдаровування ко-лядник!в у своему генезис! являло собою умилостивлюючу жертву yoiM оилам, як! утворювали сакралышй ! рэальний макрокосм землероба-язичника. Сгади входили боги, домони, стихi! природи, померл! предки, хвороби ! пошест!, добр1 й зл1 3Bipi та люди. Во! вони, отримавши через посеродництво колядник!в свою частку овятково'х' трапези, за давн!ми уявленнями, немовби укладали з господарями yi'ony, що базувалася на ыаг!чноаду принцип! - "дар

за дар", "добро за добро".

Чеський хрон!ст ХП ст. Козьма Празький залишив ваалив! в!домоет! про те, що пошнальн! !грища давн!х слов"ян за учас-тю масок в!дбуваяися на перехрестях дор!г. Тут же у дохристи-янськ! часи встановлювали капища ! жерговники на честь р!зних бог!в, ховали померлих родич!в. Bipa в обобливз сакральна значения роздор!ккя, де перетинався реальний i м!ф!чниЁ прост1р, м!цно зберхгалася у Haponiiifl св!домост! й д1сля прийняття хрис-тиянства. У ов!тл! цих даних в робот! детально розглянутий та-кий структурний елемэнт ритуального комплексу "Малайка", як колективн! забави i танц! масок у перший день Нового року /на Василя/. Вони в!дбувалися на роадор!яжях просто неба /с!льськкй майдан, толока, б!ля корчми тощо/. Серед украУнц!в Молдови, niBHÎ4Hoï Буковини, Покуття дана традиц!я сп!лкування молод! /а paHirae й ycieï с!льсько'1 громади/ в1дома п!д назвами: "джок", "нок", "данець" /в!д румунсьного joc, dans - гра, та-нець/. На т!й же територ!!' паралэльно вживались екв!валентн! терм!ни слов"янського походження: "сход", "илео", "музики", "забава", "велик! танц!" тощо.

Класична форма орган!зац!У с!льоького "плеоу" або "данцю" ~ коло. У центр! його розтайовувалиоя музшсанти й парубки, на neBHifl в!дстан! в!д них стояли д!вчата й представники всЬс !н-ших статев -bîkobhx груп. Танц! в!дбувалися у простор! м!к внутршим i зобн!шн!м колом. Можна придустити, що под1бний cnoci6 оформления "святкового простору" склався на баз! сакрального архетипу ще в дохристинясышй пер!од. М!фопоетична !нтерпретац!я круговоУ форми /типу давньвгрецькоУ отжеотри або давньо!нд!йоькоУ мандали - кола як образу ов!тобудови/ бера початок в !деояог!У перв!сного сусп!льотва. Аналог!чна модель ритуал!аованоУ комук tantÏ через коло, гадаемо, лекала в ооно-в! давньослов"яноького в!ча й козацьких рад.

Для новор1чного "данцю" характерна ч!тко вираяена етикет-н!оть повед1нки. За градиц!ею на ньому, перед уо!ею громадою, "калфа" зв!тував про те, як зд1йснювалиоя р!здвяно-новор1чн! обходи й оголошував загальну суму з!браних грошей. Прилюдно називали !м"я д!вчини, яка найщедр!ше винагородила "Малайку". За це Уй надавали право першого почэсного танци /звичай "роби-ти сабаи"/. 3 терену украУнсько-молдявського погрптпчя в!дом!

вшадкя, коли на новорхчному сход! окремий танець виконували "калфи" з ус1х нутк!в села, що також було уэвичаеною формою громадського вванування.■

Народному карнавалу влаотива гра полюс!в, перевертання "верху" 1 "низу", эокрема в площин! соц!ального статусу. 3 дав-н!х давен на ковор!чному свят! типу римських сатурналМ багат! шревдягались на кебрак!в, а же браки нашшали на себе корол!в-ськ! шати. В день Васлля на -рьвселюдне осм1яння селянсько! аудитор!! выводились "нани" ! "п!дпанки". Цредставники о!ль-сько! влади могли легко хш!знати себе у шаржованих постатях "економа", "помЬдика™, "жандаря", "попа", "збирача податкхв" тощо. За одогадаыа !нфорвдтор1в, буковинськ! "перебиранц!" у. карикатурному кяюч1 в!дтво$ювали й !сторичн! ф!гури монарших оо!б - ц!саря Франца-Йосифа, кайзера Вхльгельма та !нших.

Сы!хова начало, лог!ка перевертання, оооблива семантика й стилхстика повед!нки масок дозволить збликувати новор!чний "данець-сход" ухд?а!нц1в з в!дошыи формами м!ських карнавал!в народ!в бвропи й Америки. Цх р1анонад!ональн! й р!зностад!аль-н! традицН орган!зацх! свята об"еднуе також принцип зыагання -конкуренц!! територ!альних груп. На под!бних засадах, зокрема, будуються в¡дом! школи самби бразильського ! кубинського карнавалу. Цх сдостереження наштовхують на думку про обрядовий 1нвар1ант м!жнародно1 карнавально! культури, про загальн1 за-коном!риост! еволюц!! традицШного рядження в б!к масового площадного дШства. Новор!чне свято ухфаУнсысих маланкархв на роз-дор!жж! засв1дчуе, що в Сх1дн1й бвроп!, як ¡ в Зах!дн1й, !сну-вав автохтоший /схдьськш/ базио карнавального мистецтва.

У систем! архаУчно! календарно! звичаевост! укра!нц!в зи-мового вдюту•важливе м!сце пос!дали ригуальн! агони /змагання/, що виступалн у двох основних формах- х^лачних бо!в ! боротьби рядкених. Перша форма бхльи ст!йко утримуввлаоь на ЗИвобереж-н!й УкраУнх, друга - на ПравоберезкнИ. Якщо кулачи бо! ухфа-!нц!в, як 1 роо!ян, неодноразово привертали до себе увагу доел !дник!в, то традицШя! поединки масок, що орган!чно входили до хсомплаксу "Малайка", дос1 заяиаались нев!домими. При анал1-э! цього сюжету дисертанту доводилось ор!ентуватися лише на шасн1 польов! досл!дкення й деяк! тяполог!чн! з!ставлення.

Ритуальн! турн!ри масок налехать до рел!ктового шару народно! культури, що в!дображае св!тоглядн! уявлення аграрного сусп!льства. Г цих традяц!йних агонах перв!сно заховувадися мотиви косм!чно! боротьби м!я зимою 1 л!том, протиборства !з злами, нечиотими силами. До того я, пад!ння, боротьба й качания до земл! у м!фолог!чн!й св!домоот1 пов"язан! з маг!ею родю-чост! та кульуом цредк!в. 6 п!дстави вважати, що у в1ддален1 часи ритуальн! агони "Маланок" входили до комплексу 1н1ц1ац!й-них церемонШ й були свобр!дною формою ф!знчного виховання й загартування майбутн!х повноправних член!в селянсько! терито-р!ально! общини. Лише г!дно пройшовши !спит на вигривал1сть, силу й км!тлив1сть, парубок доводив свое право перейти до вер-стви чоловШв 1 взяти шлюб. Мотив дередвес!льного випробування характерний для слов"яноького фольклору: у казках юнак завойо-вуе руку й серце цар!вни не Iнаказ, як здМснивт ц!лий ряд . богагирських подвиг!в.

3!бран! етнограф1чн! матер!али з Карпатоько-Придн!стров-ського рег!ону дозволили в реконструктивному план! виявити особливий функц!ональниЙ зв"язок обряду "Маланка" з! от>_;!ею води та вогню. Про обов"язкове купання масок на овят! Водохре-щ!в /Ордан, Ардан/ п1сля виконання ниш вс!х ритуальних обов"яз-к!в маемо непоодинок! ов!дчення з р!зних слов"янських терито-р!й. На обизрах Укра!ни цэй звичай зникав поступово протягом Х1Х-ХХ столхть. Найдовше в!н утримувався на Швн!чн!й Буковин! й Подн!стров"!, де в оафвмих м!сцевоотях в!дотай ! сьогодн!.

На завершальн!й стадИ ритуалу "Маланка" окр!м води.вая-ливу сакральну функц!ю виконував ! вогонь. Зокрема, буковин-оьк! перебран! вранц1 на Ва'силя на роздор!яж1 палили /смалили/ "д!да" або "д!духа" - снога соломи, що стояли на покут! в!д Свят-вечора до Нового року. Спочатку "Маланка", а пот!м й !ни! маски перестрибували через багаття. За пов!р"ям, да мало захис-тити 1х "в!д урок!в", очиотити в!д сп!лкування з нечистою силою. Таким чином, новор!чний вогонь отосовно масок в!д!гравав ту й ' роль, що й проточна "свята" вода, виотупвючя И обрядовим дублетом.

Пройшовши випробування водою Я вогне^, маланкар! немовби повертались !з сажального ов!ту у ов!т реальний /про^нний/, !з надприродних !стот перетворювалися на звичаййих с!льських

napydxiE. Обряди "зшвання масок" i "спалання дхдуха" знаману-вали аахинчення периоду рхздвяно-аовор1чного.дванадцятидання, коли припинялось вторгнення м!ф!чних сил у соцхальнкй MiKpo-косм о1льоькоХ громада й скасовувалась парадоксальна ситуац!я перевернутого буття„ Це означало, що карнавальний Хаос був внову переможений <5уденним'Ладом.

. ЕОДНШРОВСЬКО-ЛХВОЕЕРЕКЖЙ або СХ1ДОЙ КОМПИЕКО. Досл!д-ники народно! творчост! справедливо наголошують не:л1грац!йну природу календарних обрядiB ! фольклору, що робнть i'x вручним об"ектом при вир!шанн! етногенетичних проблем. Але да влаети-в1сть не можна абсолютизуватн. Бона "працюе" лише аа умов ста-б1льноот! етн!чио! таритор!! i етнхчного складу населения, Однак ц! показники, як в!домо, можуть змпшватися й досить icTOTHQ. Mia загальним "культурним багажам" тисяч укра!нських селян i козакЛв, що протягом ХУП-ХУШ ст. активно переселялися з Правобереши на простори Гетьмак ■ :ни i Слобожанщини, м!гру-вав i досл1дйуваний наш драматичняй ритуал "¡/аланка". Вирва-ний з коренем 1з свого материнського грунту," на !ншому терен!, в ■ !ншому соц!альному i етн!чному оточэннх, давнИ календарний звичай зазнав оуттево! трансформацИ, вгратив деяк! сво! пер-в!сн! ознаки i-збагатився новими. Але, попри Bci в1дм!нностх, лхвобережний комплекс "Ыеланка", вдв!ть на останньому етап! життед!яльност! a6epir риси сп1льност! з аналог!чною звичае-в1сгю правобережного субареалу. 1х об"еднуе едина хронояог!ч-на приурочен!сть, спор1дненхсть деяких п!санних сюжет1в i мо-THBiB,T0T0SHicTb головних карнавальних образ!в.

Матер!али проведеного дослхдження не подтвердили застарi-лий тезис музикознавц1в-фольклористiB про те, що новор1чн1 обходи в Центральна i 0х1днхй Украла проходили без участх ряд-жених. Принаймнх, на певнхй частинх окреслено! торитор!х свя-точн! маски й обрядовв костюмування в редукованих i ослабле-нкх формах збер!галися до 30-х рок!в XX ст., а подекуди. й ni3-н1ше.

На в!ды!ну в!д б1льш консервативно! Карпато-Днхстровсько! зони, на Подн1пров"! та Л1воберекн1й УкраШ вже у шнулому стор!чч! втратив оилу давнН! чолов!чий прив1лей у колядувзнн!, ритуальн! обходи зд!Яснювались тут сп!льно обома статевими групами молод!, або ж у них брали участь сам! д!вчата чи дхти.

Передача естафети в обряд! щедруваняя в!д парубк1в до дхвчат суттево зб!днила'його перв!сний зг.йот 1 функц1ональне наван-таяення. Чимало з того, що колись виконували лрадставники сильно? стат!, д!вчатам робити на випадало як з погляду народ-ноУ этики, так 1 з погляду д!евосг1 ритуалу. Внасл1док цього Дн1провсько-Л1вобрежений комплекс позбувся деяких обрядово-звичаевих елемент!в, властивих йому ранние. Проте уважний ана-л1з показуе, що вони не знякля повн!стю вкйиовш за рамки традицГУ щедрування, залшшлись у святковому побут!. Певну ри-туально-сакральну прогалину в конкретнее умовах Л1воберезшх зм!г заповнити 1нститут новор!чних "посипальник!в", розвинуткй тут значно сильнее, ни на !нших украУнських територ!ях.

1ншою суттевою ознакою сххдного комплексу було вузьке ! досить одноман!тне коло перебраних. Яидо в зах1дних вариантах к1льк1сть маскованих персонаж1в "Маланкя" на одному'кутку села сягала кхлькох десятк!в, на Поднгдров"! склад ряджаних бхльш обмэяений. Поруч з головними ф1гурами "Меланки" ! "Васи-ля" у сх1дних вар1антах щедрування зустрхчаемо постат! "кози", "ведмедя", "коня", "д1да", "цигана", "циганки", " солдат ¡.а" та 1нших.

Брийом ритуальной травест!У /вмхни стат! за допомогою в!д-пов!дного вбрання/ мае надзвичайно глибок! 1»рен1. 3 час!в пер-в!снородов^о суетпльства його застосовували у р!зноман1тша -рел!гШо-маг!ч1Пос практиках I церемониях. За давн!ми уявлен-нями, обрядов1 розваги, учасники яких первбиралися в одяг !н-шоУ стат1, сприяли родючостх-худоби й эет1 й позитивно вшивали на фертильну здатн!сть людей. Сх!дноукраУнський комплекс "Мэланка", за матер!алами Х1Х-ХХ ст., характеризуют ослаблэ-Н1 формя обрядовох травестхУ, яка носила вяе суто розважаль-ний, 1гровий характер. Постатям карнавально? "Меланки" 1 "Ва-силя" притамзнна амб1валентн!сть трактовки. В одних впадках Ух представляли як гариу, взхрцеву пару, в пших ааржовано, у шдкреслено гумористичному ключ!. Дяя створення образ!з но-вор!чних "молодят" звичайно вихюристовувався старовшший на-родний костюм давно У м^цеэостх. На Черкащин1 та в !нших резонах УкраУни мав м!сце особливий пряйом хадрнавальноУ 1нвер-с!У, коли високого, худорлявого парубка вбирали за "Меланку", а роль "Василя" доручвли маленък!й опецькуват!й д!вчин!, По-

д!бна гротеокова пара широко в!дома у вас ¿явному рядкенн! 1 в п! сенному фольклор! укра!нц!в.

У той час як на матер1алах занудного комплексу "Маланка" вдалося проотежити тендвнц!о до уснладнення драматично-хгрово-го д!йства, сх1дн! варханти виявшш, скорее, зворотну тенден-ц!ю. Безоумн!вно, це зумовлёно щгальною трансформацию обряду, його пврерр1«нтац1с» на д£вчат й в!дпов!дншд звукенням кола костюмованих персонаайв. Значку роль у прискореноаду в1дыираннх ритуалу "Меланка" в Центральнхй 1 Сх!дн!й Укра'ш! в1дхграв ц!-леспрямований впяив на традицШну звичаев!сть з боку право-слав'^я.,

Вшидним матер 1алом для ново! редакцН календарного обряду послужив житШний. образ св. Цел ан Г! - християнсько! праведни-, що в ела вила ся р!знш.«л богоугодними справами 1 померла, не-начебго, 31 грудня 439 року. На баз! розвитку цього аПогра-ф!чного сюжету. сфорцувався особливи" р1зновид ухфа!нських ново-р!чних п!сень "псевдо-Иаланок" /Я.П.Мироненко/ з традиц!йними зачинами: "Шл а н !я-р из два н 1 я, Шлан!я пребагата. Дала на церк-ву'ср1бла, злата", або "Меланка ходила, васильки носила". 316-ранх автором фольклорн! зразки дозволяли простажнти методику складання одерковлених новор!чних пхеень. Як I в багатьох по-д!бшк випадках, !х першодкерелом послужили давнхи! кадендарно-обрядов1 твори, очевидно, иов"яэан! генетично з правоберекни-т вар1антам1.

Активна церковна експанс1я, безумовно, прискорила процес в1дмирання Пода1провсько-Лхвобережного комплексу "Меланка", але оотаточно його зруйнував уже "радянський спос!б життя". Перех1д дано! традиц!! до пасивного фонду, як заевхдчгшг проведен! дисортантом експедиц1йн! оботеження територ!! Полтавщи-ни, йатеринославщини, Харк!вщини, припала е в основному на 30-т1 роки XX ст. Цей хронолог1чний руб!н вэагал1 був фатальним для гшттед!яльност! багатьох народник звича!в ! фшьклорних жанр!в,

Отжо, своер!дн!сть Подн1провоько-Д1воб9режного комплексу "Меланка" визначаеться коахфотними соц!ально-економ!чцими ! егнокультурними особливоотями розвитку даного ареалу. Цо, пе-редус!м, 1гор!вняио п!знс засоления краю, 1нтенсивн! м!грац!й-н! рухи, эначний вшшв клерикального фактору на ¡тродну зви-чаев!сть, прискорене руйнування селянсысих црадицхй в умовах

кап1тал!зму 1 соц!ал!стичного способу життя.

М1Ф00БРШЮВ1 ВИТЖИ ШШОРНОГО ОБРАЗУ "МАЛАЙКА". Анал!з систематизованих в дисертацН новях фольклорно-етнограф!чних матер!ал!в дозволяв б!лыа вшвнено говорити про значну генетич-ну глибпну образу "Щлашса", початки якого, в!рог!дно, сягають . доби слов"янського язичества. Ппотетпчним прототипом ц1е'/ карнавально! постат! мояна вважати Макош ДЬкоп/ - головне к!ноче божество у пантеон! давн1х русич !в. Шдстави для таких !оторич~ них аналоги! да с з!ставлення обрддових функцШ 1 ст!йких семан-тичних ознак, властквих м!фолог!чному та фольклорному персонажу.

3 образом Макош! та И христианського двЫника - Параске-вн П"ятниц! "Маланку" зблилуе мотив "бабиного" рукод!лдя - пря-д!ння 1 ткацтва: "Мала шчка Петр!вочка, не виспалася наша Ма-ланочка. Шовки пряла, кедр! ткала, до свого батечка посилала". Понин! у детях селах п!вденно-зах!дннх областей УкраУни на цедрий веч!р мокна бачити хлопда, переодягненого в.ж!ночий одяг з традицШним веретеном або кужелем у руках. На прохання госгодар!в травестований персонаж демонструе свою вправн!сть у ткацькому ремесл!. Маг!чняй акт новорхчного пряд!ння, а давньою м!фолог!чноо конце пц! ею, символ!8уе неск!нченн!сть люд-ського буття, перекидав м!сток в!д минулого в майбутне.-

Тексти календарних л!сень, де представлений мотив ж!иочюс роб!т, хар'ктериэують "Малайку" як обрядозий антипод св. П"ят-Н1щ!. У той час як остання забороняе у визначен! да! прясти, прати, п!дмазувати глиною п!ч, см!ятися !■ взагал! веселитися, для першо! во! ц! табуйован!. д!! були ритуально обов"язковими. Можна дуыатя, що таке эблинення функцШ ¿э знаком"-" ! "+" зов-с!м не випадкове. Це св!дчить про те, що "Малайка" е своер!д-ним перевертнем св.1Г*ятшщ! в умовах карнавального !нобуття новор!чних свят.

Культ Маши, як ввалають досл!дники, був т!сно пов"яза-ний !з ствх!ею води. Щкаво, що нав!ть етимологш'!мен! древ-ньо! богин! намагалися виводити в!д д!еслова "мокнути". Важли-ве м!сце мотив води займае ! в ритуал! "Маланка". На р!зн! ла-ди в!н вар!юсться у слец!альних маланочних. п!сиях; "Наша Ыалан-ка в Дн!стр! бр!ла, дн1сгрову воду, воду пила", "А Маланка-по~ дн1стрянка на камвн! ноги мила, тонкий фартух замочила" тощо. Ц! популярн! сюжети можна було б розглядати як типовий приклад

поетично! фантазП, якби не !х сшвзручн!сть !з ритуальною практикою купания ряднених на Бодохрещ!. Знаыенно, що в дея-ких випадках обрядовому омов1нню п!длягав лше один маскова-ний персонаж, а сама - "Маланка", Мотив води энов-таки наводить на сеыантичн! паралел1 э Параскевою П"ятницею. Досл1дни-камн було пом!чено загадковё тякхння храм1в ц!е! свято! до берег!в р!чок, що п!дтверджують, зокрама, дан! тожшм!ки цер-ковних споруд Подшстров"я. Показово й те, що у народних пере-кааах !кони к!ночо! заступниц! являнться перед очима людей у водоймах 1 днерелах.

Сдов"янську богиню, християнську овяту ! фольклорний образ об"еднують такок елементи культу родючост!, господароько! ! шлюбно! маг!У, ор!битовая!сть на шчний час, перехрестя до-р!г, спиьн! мантичн! функцН та астральн! аспекти. Бее це дозволяв говорити не лше про типологии: паралел!, а й про ге-нетичну спор!днен!сть, Яыцо дана г ь. отеза обгрунтована, укра-!нська Г.'шанка розширюе коло сакральних персонаж!в, що стали наол!дком вторично! трансформац11 культу словиянсько! богин!. За ■ антропоморфниш образами "Маланки" та П карнавального су-цутника - "Басила" вдаеться простежити б!льш древн! зооморфн! личини /корова - бик/, в яких вгадуються поганоьк! обрядов! !поотао! Макош! й "худоб"ячого бога" - Белеса.

Так зд шаше, пор!вняльний анал!з показав, що "Маланка" -складний, контам!нований фольклорний образ. Ппотетично його можна трактувати як обрядове эам!щення у народней св!домоот! язичесько! богин! Макош!. Подальш! досл1дження покликан! Шд-твердити цю л!н!ю 1сторичног спадкоемност! або ж пояснити в !нщий спос!б механз!м ст!йкого збереження м!фопоетичного клШе.

Розд!д Ш. Киттездатн^ть народних катзнавалъних тоадш!й

Календари! свята ! обряди належать до тих компонент!в духовно! куяьтури, що характеризуються в!дносною незалежн!стю в!д формац!йних зрушень у розвитку сусп!льства. Незважаючи на щ) "автономн!сть", вони несуть на соб! прикмети стад!альност!, по-своему вхдображають загальн! генденц!! соц!ального прогресу

ЛЮДСТВЙ.

• Звича! i обряди укра!нц!в, пов"язан1 8 святкуванням Ново-" го року, новор!чним рядженням 1 маскуванням, оп!ткала доля' всього комплексу градиц!йно-побутово! культури. Бпродовя XX стол!ття ч!тко проотажуеться л!н!я !х редукцП 1 прискорбного в!дмирання п!д вшшвом глобальних процзо!в !адустр!ал!эац!!, урбан!зац!!, сэкуляризацП тощо. Архахчн! селянськ! ритуали ввуаупть спектр свого застосування, виходять s ужитку або па-реходять у розряд рал!ктових явшц, фоте, як не дивно, !нсти-тут автентично! народно! маски продовжуе функцхонувати й сьо-годн!. В багатьох областях Укра!ни збср!гаються, а в останн! роки й в!дродяуються жив! вогншда р!здвяно-новор!чного карнавалу, побутують колядн! обходи, внставя "живого" вертепу, тра-дщхйна календарна звичаев!сть взаеыод!е з процесаш роэвитву вац1онально! святковост! й шстедтва. Во! ц! форш фолънлорно! творчост! становлять нев!д"емний компонент сучаоного способу житгя 1 масово! побутово! культури t в ц!й якост! заслуговують конкретного оц1ночного анал!зу.

Народн! новор!чн! маски - один а !ндикатор!в стану збаре-жэняя обрядових ! фсяьклорних традиц!й. У реферованШ пнц! констатуегься, що на оьогодн! фактично зникла повсюдно в!дома в минуловд обрядова гра "Коза". Ст!йк!иим виявилооь традидШ-не д!йство ряджених типу "Маланка". Воно спорадично побутув у п!вденно-з..х!дному perioH.i Украхяи /на територ!! Черн!вецько!, 1вано-Франк!всько!, Терноп!льсько!, Хмельницько!, Одааько! та деяких сум1жних областей/. Як результат т!сшхх i тривалих взаемозвмязк!в укра!нц!в з! сх!днороманоышм населениям, теат-рал!зована "Маланка" набула розповшшеняя у даяких районах проживания молдаван 1 румун!в, де вона заф!ксована ! Всучас-них вар!антах.

Новор1чн! як ! р!здвян! обходи аа ввотаем влаштовуються парубочиш громадами. Знайомство з орган!зац!езо цих хруп за-св!дчуе, що в житт! сучасно! сЬшоько! молод! эбер!габться потреба неформального !нституту оп!лкування ! соц!ал!зац!!* яшЯ забэзпечув в!дтворення д1нностей традиц!йно1 народно! культура. Ово! ритуальн! функц!! дарубоч! громами тривалий чао вшсо-нували нап!влегально| через протиц!ю оф!ц!йних установ. Шд прапором войовничого ате!зму насавжувалооь наоторожено-нега-тивне ставлення до всього комплексу давньо! селянсько! обря-

довост1 й фольклору, як! ототошшвалнсь а реакц!йними нерагат-саыз,

У нашу динаы!чну вдоху руйяуетьоя волшпня 8амкнвн1сть сфера звича!в та обряд!в, вони дедал! б!льшох> ы!рою реагуюгь на вьцнн в окопом!чнш: в!дносинах8 еоц!аяьному св!тогляд!, р!вн! оов1чаиост! вдо, Вроде о дгс! ¡'ородяц1!, що розвиваетьоя не цря-ыод1н!йно 1 не однозначно, торккувоя 1 народного карнавалу, що енравно ¿иоотруюгь сам! изог. Основу 1'х, як I ран!ше, склада-Еть традицШх! обравк« Б оаташи десятир!ччя до них приеднала-ся нов! персонаж!, вез но авмязан! а концепц!«© давнього ы!фо-лог1чного лер9»?1дмнвя. 31бран1 дисертантом ыатвр!али показу-вть, що сучасшш народний карнавал вбирав в себа дишз найб!льш яскрав! й блдзьк! йому за духои образи, перэвалао туыорисгич-ного плану, Номенклатуру цих образ!в п!дкаауе саш життя, ху-дсшш л!тарагура, театр, аасоби маоовоХ комунШщН /к!но, талебачення, преса/ тощо.

Збвр!гаачЕ характар колядного обходу, нсвор!чний обряд "Ыаданка" сьогодн1 все б1льша трансфорзд еться на пдоцаднэ д!й-ство, маоовкй харкавал просто неба. Ця тендаед!я проотекуеть-оя, за матер!аяа!.та наша спостерейень, у о.Ваык!вц! /Вижницъ-кий р-н/, о.Великий Кучур1в /Стороаинецький р-н/, с.Варовчанка /ЗастаЕн1вськиД р-н/ Чзрн1ведько1' обдаст! I с.Бвлелу! /Саятин-ський р-н/, е.ПачэаЪшн Доломяйоький р-н/ 1вано-%анк1воысо!£ облает!I с.Горошева /БорзЦвоькнй р-н/ Терноп!льоько! облает!} о.Чарвона Гребля /Чачельаицышй р-н/ В!ннпцько1 облает! та да-якшс !нших» Згадан! осерадки по-своему ун!кальн1. На УкраШ, ыабуть, н!дз хдраще да збареглися арадицИ автентичного ново-р!чного рядаання, Ваяяиво таков, що ц! традицН на лише кон-сарвуються, а й розвиваються у загальному русл1 транофорыацИ фолыслорно! культури.

ЗдвтнЬть новор!чного карнавалу укра1'нц!в вбирати в себе ! адаптувати нов! образи й дравдтично~!гров! сюжети характеризуешь його як в!дкриту динаи!чну систему, що мае потенц!альн! ыохливоот! для дальшого поступу. Суча «и автентичн! карнаваль-н! костюми ! маски, нер!дко виготовлен! досить ыайстерно, хз урахуванняы характерное етнограф!чних ! психолог!чнях рис эоб-ражуваного персонажу, вхдбивають потяг с!льсъкого населения до остогазацП свох-о життевого середовюца 1 святкового дозв!лля

зокрема. Однак при воьому цьоцу доводиться визнати перезитко-вий характер градиц!йного календарного рядження, годальша ево-ящ!я якого в рамках уэвотаеного канону явно заходить у глухий нут.

Загальний занепад доод!дпуваного звлчап сл!д пов"язувати ко липе з гпском нэоприягливих soBnitralx обставин, а Й з роз-кладом селянсько! общипи, суперочностямя Mis громадянсыим i цериовпим календарем, традиц!йниш i сучасннми стереотипами довелima, отарою i новою морадли. Так! неодм!нн1 суцутники новор!чного рядження, як еротичн! сценки, груб! -тарти, жести, лайлив! слова—ÍHBeKTHBS у контекст! сучасного опособу життя ведал! чаcrime усв!домлшться як цин1чн! та аооц!альн!. I хоча па р!вн1 побутово! св{домоет! всэ ще впзнаеться закон святко-воХ /карнавально!/ вседозволеност!, шхан!зм його реал!зац!! дедал! част!ше блокуеться цив1л!зованими нормами етикету.

Ун!кальна !сгорична í мистецька ц!нн!сть деяких фодыслор-но-обрядових явит дикгуе сгавлення до них як до пам"яток нуль-тури. Такий п!дх!д зумовдвс наобх1дн!сть обл!ку, всеб!чного наукового вивчення, а в ряд! випадк!в - заотосування й í.jbhhx захионих заход!в по в!дноиенни до релхктових фрагмент!в духовного жаття. На нашу думку', тако! "охоронно! грамоти" нин! потребуют^ зокрема, H0B0pi4Hi ритуали з масками "Маланка" ! "Коза". Не дати беэмпдно аникнути цим самобутн!ы явичам эа-гальносдов"янсько! культурно! спадщши нз мени важливо, н!ж зберагти для наотупних покол!нь шэдвври старовинно! арххтек-тури i письменотаа. Тому цравом1рно постав питания про надання найвизначн!шим осередкам народного карнавалу статусу фольклор-но-етнограф1чних аапов1днин*1в.

Обряд !снуе як урачевлана реалвн!сть, але значно б!льиою м!рса як духовна оуботанц!я, жива там"ять покол1нь. його не-можливо ув!чнити як пам"ятшш охороиним знаком чи дошкою, але його можна всеб!чно досд!дити ! документал!зувати. Над!йним засобом науково! ф1ксац!! е фонозапис, малюнка, фото-,в1део-! к!нозйомка, а також тематичн! експоаицП муэз'гз етнограф!ч-ного та !сторично-краезнавчого профхлю,

Враховуючи еколог!чну вразлив!сгь народних обрядових тра-диц!й п!д натиском урбая!зац!! та НТР, у деяких випадках уяв-ляеться доц!льним орган!зац!йно л1дтримати ix гиттед!яльн!ать.

В!домо, наприкдад, що в Болгарх! призабут! маскарадн! звячаХ були оживлен! у 60-т! роки, а гошм переросли у рагулярний фестиваль кукер!в 1 сурвакар!в, який аначною ы!рою сприяв донесению фолькдорноХ творчост! в краХн1, Практика болгароьких ет-нограф!в 1 фольклорист!в у сдрав1 пропаганда ! осучаснення на-родншс масок, як 1 бага тай досв!д !нших "карнавальнях" краХн, заслуговуе ретельного вивчення. Щоб не об!рвалася жива тради-ц!я древнього скоморошого шстецтва, в УкраШ, на-думку ди-* сертанта, варто такок започаткувати регулярн1 огляди-фестивал! народнях драматязованих !гор та обряд1в. 1дея орган 1зацН сде-ц!ал!зованого фестивалю традицИного карнавального шстецтва сьогодн! надзвичайно актуальна. Бона добре узгоджувться а !н!-щативою расдубл!канського фонду кульэдш про те, щоб с!чень став для вс1еХ УкраХни м!сяцем в!дродження вимового фольклору,

ТрадицШн! нозор!чн! ритуали - чаотина творчого доробку людотва.,Вони вт!лшть живий зв"язо': минулого ! сучаоного. 316-ран! дисертантом матер!али п!дтверддують загальну тенденц!» до . вгасання обрядового рядаення в УкраХн!, хоча цей звичай ще збе-р!гае певною м!рою свою киттездатн!сть. Справжн! народи1 ц!н-ност! /до якях надевать 1 народна маока/ не вникаоть безсл!дно нав!ть тод!, коли виходять з обрядово-звичаевого ужитку. 31 сфери традиц!йного добуту, шляхом отих!йного або ц!леспрямова-ного в!дбору, вони переходять у оферу сучаоно! святковост!, са-мод!яльноХ та про1^вс1онально)£ творчост!.

У вионовках п!дбито п!дсумки ад!йсненого в дисертац!Х !о-торико-реконструктивного досл!дкення нозор!чних традиц!й укра-Хнц!в, навреслено гарспективи подальшого розвитку паукового на-прямку - етнокулыуролог!чне маскознавство.

Наведен! в робот! матер!али розкривають генетичну сдор!д-нен!сть м!фа ! ритуалу, 1манентну влаотив!сть землеробсышх сезонних обряд!в сгворювати тимчасовий м1фолог!чний прост!р, . реактуал1зуючи в ньому давн! са!фальн1 оимволи та св!тоглядн! уявлення. Системна обстекення численних локальних вар!ант!в новор!чних обход!в а масками на терен! УхдраХни васв!дчило, що хоча народна свягковз д!йсгво включало в себе дооить вагомий елемент 1мпров!эац!Х ! опонтенноХ творчоот!, в оонов! своХЙ воно базувалося на стереотил1зоваиих /звичаевшс/ нормах пове-: в!нки, як! визначаяи терм!ни свята, в!дпов!дний наб!р карна-

вальншс образ!в, пэвн! маПчн! акта, п!сенний, хореограф!чний, драматично-1гровий репертуар. Вичленування компонентно! структура цього "сденар1юи доказало, що ми маемо справу з рел1кто-вими праформаш, як! ведуть св!й родов!д вхд перв!сного свята зешюробсько! обвини.

Загальна схема та 1дея укра!ноышх колядних обходхв в "козою" та "Малайкой" виразно розкривасться у з1ставленн1 з йлизькиш до них за зм!стом ритуалами, до яких можна в!днести грецьк! д1он!сН. рямськ1 сатурналЯ. вавхлонсышй обряд акхту й 1нш1 арха!чнх церомонП початку 1 к!нця року. Оскмьки под 16-на м 1 фолог 1 чно-рятуалъна модель нового року зустр!чаеться 11 далеко за меш® 1ндоевропейсысого культурного простору, лог!ч-но припуотити, що в ус!х цих випадках йдеться не про генетичну спор!днен1оть, а про ся1льн1 1сторико-тишлог!чн1 закономхрнос-т! розвитку цивШзацП. Сказана ая н1як не ставить"п!д сумн!в м!сцовэ /автохтонне/ походження укра!нських ритуал1в "Коза" 1 "Ыаланка".

Хяструментом сястематизац!! конирэтного катер !алу й ключам до його осмислекня та 11зтерхгрзтац11£ у реферованШ п^ицх слугували обрядова маска та ^статут рядиення в ц!яому. Саме вони, як показав анал!з, йайстМкхше утримували арха!чний базис ритуальних традиц!й, давн! концептуальн! мотиви. Загалом, незвакаючи -.¡а етн!чну стцпф1чн!сть, функц1! масок у багатьох народ1в значноо м!рою збхгаються. Таким чином, п!дтвердкуеться ун!версальн1сть обрядових масок, 'йш! древнI генетичн1 витоки. Близьк! типолог!чн! паралел1. пов"язують украхнсышх маланкат>1в з румунсыими 1 молдавоысими мошами. болгарськкми кукеоами. сербськими полазичами. босн'1йськими чатюйпящт грецыдага кало-гевами та !ншими парубочими дружинами хшендарних рядаених народ 1в Карпато-Балканського рег!ону. Досл!дкэння цих паралелей. можэ стати охфемою науковою темою.

Наш! студГх п1дтвэрдилл д!св1сть методу картографування явищ духовно! х?ультури. Встановл8но дисертантом просторове роз-мекування двох гип1в новор!чних обход1в з масками вносить пев-н! 1сорективи в етнограф!чний ландшафт Укра!ни й дозволяе вивес-ти теоретичний пошук на р!вэнь етногенетичних проблем. Очевидного випадково ареал "Коэи" добре узгодяуеться 1а зоною л!с!в, де тривалий час дом!нуючу роль у господарств! вШгравало мис-

ливство t рибальство. 3 1ншого бону, ареал "Малайка" в!дпов!-дае зон! степу i л1состепу, з яко» на УхфаШ пов"язан1 центри зародакання зевдероботва й розведення велико! рогато! худоби /буго-дн!стровська, трнп1льська культура/. Починаючи з доби н9ол1ту вказана територ1аяьна опозиц1я проста жуеться й за дея-юши рисаш поховального обряду, планування поселень, аноропо-лог!чного складу населения толе, Нарешт!, привертае увагу й та оботавина, що мажа визначе«.^; ьами новорхчних араад!в /на Пра-воберегд!/ блкзько схо.дзтьоя з л1н!ею, яка роздхляе п1вденно-aaxiflHi i niBHi4Hy хрупу д!аяект1в. У св!тл1. наведених факт!в напрощуеться висновок про рудимента .старого м!жнлам1нного кордону, два piaHoplnut етнхчн! масиви, дв! г!лки праслов"ян -предк1в ухфа!нського народу.

Складним 1 дискуоШним на сьогодн! залшаеться питання зароджання звичао иаокування i його перв1снизс мотив1в. Важко погодитись з теш вчениш, ко тр i, до-^ л iдауачикор iння даного феномена, абсолютизують якийсь один критерШ чи аспект: аот-ральний м!фолог1зм, ан!м1зм, тотем1зм, культ прадк1в, Maris) родючост! то!до» Жодэн is' них не моае пояснити генезис ycix форм i TimtB'фольклорного карнавалу. Суть авторсько! концеп-ai! полягаз в тому, що еволюц!я традиц!йного 'рядження була найт1сн!шям чином пов"язана з евол»ц1ею nepBicHoro глфологхч-но-обрядового комплексу й в!дбувалась шляхом поступового наыа-рування - додавання нового до уцШяого старого. Строхсата на-гионадъна галерея масок, яка може бути систематизована за мате-р1алама XIX-XX ст., репрезентуе немовби у конденсовансму ви-гляд1 Bci HafliosoTHtal стадН розвитку вторично! св1домост1, рал1г!йних в1рувань, художнього мислення кожного конхфетного етнооу. Таким чином, образна система традицйного новор!чного рядження е н!чим 1ншим, як 1конографхчним воображениям пошп-довност! 1сторичних етап1в народного свхтоспраймання.

До кола дискус1йних тем, порушених у дисертацН, належить проблема сп!ввхдноиення слов"янського рядження i зах!дноевро-пейського карнавалу. Ще в XIX ст. тягнеться традицхя рхзкого розмекування i протиставлення цих самостШних культурно-1сто-ричних систем. Ми к намагалиоь виявити те, що !х об"еднуе. I тут номожливо було об!йтися без розроблено! М.Вахтiним теорй' святково-кирнавальних форм. Не викликас сумн!в1в х! шярохеий

!нтернац!ональний д1апазон. Так! матриц! св!домост! й ментал!-тэт? оередш>ов1таоХ яюдини,як яакб1валанткий см!х", "дог!ка !нверо!Х", "карнавальна св!тосприйняттяп, "црофанац!я священного" , "ойрази матер!ально-т!язсного низу" тощо в 1£х неповторн!й нац!ональн!й та 1сторичн!й редакцП модуть бута яростенен! у багатьох народ!в.

Збяияення й э!отавлення динам!чшж стереотгт!в обрядово-видовгацно! кульгури Зах1дно'1 ! Сх!дно! бвропи взреконуе в тому, що вони роэвивалися р!зншя1 шляхами. Так, через ряд соц!-пльно-1сторичншс оботавнн на укра1нсысо«у терен! на сформував-оя у чао! Й простор! сировжнШ м!ський карнавал, хоча йоуо по-тепц!алья1 елеыента були дифузно розлит! у народному побут! та св!тогляд!. Чимало цкх елемэнт1в, як показало досл!дження, законсервувалося у новор!чних обходах колядник!в типу "Коза" ! "Малайка*. Хоча селяноьк! звичаХ украКнц!в !з залученням масок Х1Х-ХХ ст. налетать до епохи п!зн!шо!, н!ж складався се-редньов!чний карнавал у Зах!дн!й бвроп!, у стад!альному в!дно-шенн! вони становлять б!яьи ранню форму, яку мснна визначитя як "пракарнавал", або "карнавал до карнавалу" /А.Еуревич,. В!д-сутн!оть у нац!ональн!й культур! укра!нц!в такого автохтонного компонента як м!ський карнавал мае стимуяювати громадську думку до того, щоб задовнигя цто лакуну в умовах побудови нового демократичгэго сусп!льства, ■

Основн! доложэння готсертапН викладено у прадях;

1. Новор!чн! свята укра!нц!в. ТраЗиц!Х 1 сучасн!сть. -К.: Наукова думка, 1978, - 190 о.

2. УкраХнськ! новор!чн! ритуали "Коза" та "Маланка" /Ет-нолог!чн! студ!! з 1отор!1 народних масок/. - Ол!шне: УкраЭГн-ське народознавство, 1995. - 20 д.а. /верстка/.

3. 3 !сторН масових свят феодального ! кап!тал!отичного Киева // Свята та обряди трудящих Киева. - К.: Наукова думка, 1982. - С.34-105.

4. Растительная символика календарной обрядности украинцев // Обряди и обрядовый фольклор. - Ы.: Наука, 1982. - С.138-163.

5. Современные общественные праздники и обряди // Украинско-молдавские этнокультурное взаимосвязи в период .социализма. -К.: Наукова думка, 1987. - С.231-261,

6. Статп; Календарные праздники и обряды, Новый год, Карнавал, "Коза", "Малайка", Купала та ia. // Советские традиции, цраздяики и обряды. Словарь-справочник. - К.: Политиздат Украины, 1988. - 3,5 д.а.

7. Трансформация традиционно-битовой календарной и семейной обрядности украинцев как отражение современных этнокультурных процессов // Традиции в современном обществе. - Ы.: Наука, 1990. - С. 122-126 /сшвавтор Н.К.Гаврилюк/.

8. Громадоький побут i звичаев1сть // Культура i побут населения УхфаХни.- К.: Либ1дь, 1991. - C.J20-I40.

9. Свята й обряди календарного, циклу // УхфаУнська минув-щина. - К.: Либхдь, 1993. - C.I82-200.

10. Доповхдь "Ыакои-Маланка /до проблема реконструкцН м1-фолог!чного та фольклорного образу/" до XI шжнародного з"Узду слав1ст1в /Братислава/ // Мистецтво, фольклор та етнографхя слов"янськшс народ!в. - К.; Науков^.. дуыка, 1993. - С. 165-176.

И.Статт!: "Коза", "Маланка", "К1нь"//Восточнославянский фольклор. Словарь научной и народной терминологии. -Минск; Навука i тэхнхка, 1993. -.0,3 д.а.

12. 0брядов1сть /Календари! свята й обряди/ // Подхлля. 1сторико-етнограф!чне досл1докення. - К.; Доля, 1994. - С.358-385.

13. Сучасне свято Нового року // Народна творч1сть та ет-нограф!я. - 1977, - В I. - С.18-24.

14. Свята древнього Киева // Народна творчгсть та етногра-фхя. - 1982. - № 3. - С.35-41.

15. Зимовий цикл календарних свят ухфахндхв у сшдьно-слов"янському контекст! /англ.мовою/ //problems of the Europeari Ethnography and Folklore/Summaries by the Gongress Partlcipantsr-Москва - Суздаль, 1982. - СЛ68-170.

16, Обряд "Маланка" на Ухдзаше; территория, персонален семантика // Тезиси докладов всесоюзной сессии по итогам полевых исследований 1982-1983 гг. - Черновцы, 1984. ~ С.164-166.

17. Жизнеспособность календарных обычаев и основное направление их актуализации // Тезисы Всесоюзной сессии по итогам полевых этнографических и антропологических исследований 1984-1985 годов. - Йошкар-Ола, 1986. - C.I35-I36.

.18. Маланка-Поднхсхрянка: до шгання про походження карнавального та фольклорного образу // Теза допов1дей науково! конференцГх "Проблема етнографП Еоя1лля". - Кам"янець-Под1ль~ сыгай, 1986. - G. 187-188.

19. Календарные праздники на ухфаинско-молдавском по-граничье и их современные судьбы // Советская этнография. -1987. - il I. - С.24-35.

20. Методичн! рекомендацй' для збирання фольклорно-етио-гра$1чного матер!алу про yKpaïHCbiti народн1 маски. - К., 1987. - 9 с.

21. ТрадицП народного карнавалу // Памятники Укра'хни. -

1987. - Я 3. - С.49-51.

22. До проблеш етнограф!чного вивчення традицхйних "народ-них масок на Украхнх // Народна творч!сть та етнограф1Я. -

1988. - J» 6. - С.37-43.

23. Современные лита фольклорного карнавала украинцев // Теэи додов!дей Свропейського сишоэ1уму "Фольклор i сучасний CBÎT". - К., 1990. - С.69-70.

24. К проблеме генезиса демонологических представлыий ухфакицев о ведьме // Гезиси всесоюзной научной сессии по итогам полевых этнографических и антропологических исследований 1988-1989 гг. - Алма-Ата, 1990. - 0.22-23.

25. Б1дьма в укра!'нськ1й м1фояог1чн:й традицН // Народна TBop4icîb та етнограф!я. - 1990. - JS 4. - С.23-29.

26. Традиц1йна громада i громадський побут укра!нц!в // Радянська школа. - 1990. - J5 II. - С.37-43.

27. Пережитки ритуального агона в календарных обычаях' украинцев // Тезисы докладов всесоюзной научной конференции "Традиции в многонациональном общастве". - Шнек, 1990. -С.102-103.

28. Буковинсышй карнавал "Малайка" /традиц!! та перспек-тиви/, //Тезн допов!дей республ1канськоХ наугсово! конфэренцП "50 poKÎB возз"еднання Швн1чно1 Еуковини, Хотинського, Акер-манського та 1зма1льського пов!т1в Бесарабй' з Укра'шсысою' PCP". - Чернхвц!, 1990. - C.II2-II3.

29. "Цигани" з lepBonoï Гребл! // Пам"ятки Ухфа!ни. -1990. - й 4', 1991. -'Л I. - С.58-63.

ВО, Архаическая семантика полесского ритуального комплекса "Коза" // Тези допов1дей м1шародно1 науково! конференцИ "Етнографхчна опаддана I нац!онаяьне в1дродженця". - К., 1993. -С.155-167.

31. Еуковицоька новор1чиа кпоребер1яи // Народна твор-ч^оть та егногра^я. - 1392. - Э, - 0,25-33.

" 82. Маски в поховальних укра!нц1в // Родов1д. -1993. ..Н, - 0.32-83.

33. Р1здшшо-асЕор!чн1 традвдН ущ>аХнц!в та н!мц1в // Теза допов1дэй иаукоьо! конферонцН "Укра'хна! явдина, сусп!ль-схво, природа". - Е, 1 Нац1онаяьний ун!верситет "Киево-Могилян-оькц Акадам1я", 1595, - 0.12-13,

■ Передо ¡0 ДО

34. 1з досв!ду картографування новор1чноХ обрадовост1 // Народна творч!сть га етнмрафЬх, - 1995,- й 2. - 0,8 д.а.

35. Календарные обычаи и обряда // Украинца. Серия "Народа и культура", - И,, 1995. - 4 д.а.

36. УкраХноькэ~б1лоруськиЙ новор!чний ритуал "Коза" // П*д одним небом, Збхрник статей. - К.'"* Редакц1я нац!онадьних меашин Украхни, 1996, - 1,2 д.а.

Kurochkin A. V. Ukrainian new year traditions (problems of ritual and ideology reconstruction).

Dissertation for the decree of History Doctor in the speciality 0?. 00.05 - ethnology

M. F. Rylsky Institute - of Fine Arts, Folklore, and Ethnology, National Academy of Sciences, Ukraine, Kiev, 1895. On the basis of complex analysis of a wide range of sources, the archaic "scenario" of syncretic Ukrainian new4 year rituals -"Koza" and "Malanka" is reconstructed; their origin, structure, spetial and temporal dynamics are investigated. The traditional national mask served as a key for penetration into the ancient layers of myth and folklore semantics; some fragments of surroundings and the holiday ceremonial of the society agrarian type were disclosed with its help. Special attention is paid to debatable problems of synthesis of christian and pagan notions, correlation of eastern slav masking traditions, and .western european carnival, as well as viability of ancient calendar customs in the conditions of the present time.

Курочкин A. E Украинские новогодние традиции (проблемы реконструкции ритуала и мировоззрения).

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.05 - этнология.

Институт искусствоведения, фольклористики и этнологии им. М. Ф. Рыльского НАН Украины, Киев, 1995. .

К защите представлена рукопись, в которой на основе комплексного анализа широкого круга источников реконструируется архаический "сценарий" синкретических новогодних ритуалов украинцев - "Коза" и "Маланка", исследуется их генезис, структура, пространственная * и временная динамика. Традиционная народная маска послужила кяю-чом для проникновения в древние пласты семантики мифа и фольклора, с ее помощью раскрыты отдельные фрагменты картины мира и праздничного церемониала общества аграрного типа. Особое внимание уделено дискуссионным проблемам синтеза христианских и языческих представлений, соотношения восточнославянского ряженья и западноевропейского карнавала, жизнеспособности 'старинных календарных обычаев в условиях современности. Ключов! слова:

Новий piк, ритуал, маска, карнавал.

Укра'Гнськ! новор!чш- ритудли «Ма(е)лаика» I «Коза». ; Середина XIX-початок XX ст.

¡япаг-

I - ритулл „ Мл/е/ллнм": |а-Прмобережний / Полюстровсмий/комплекс , |6-Пй1И1Про5сько-Л1вобе(>ежний комплекс II- рс.тудл „КОЭЛ."; И!- маска „кози" у ритулл! „Мл/е/ллнкА"; IV- млск* ,К03И' у р!здвяному вертев