автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.02
диссертация на тему: Украинский роман 20-х годов: проблема национальной идентичности

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинский роман 20-х годов: проблема национальной идентичности"

НАД ЮНАЛЬНА АКАДЕМГЯ НАУК УК PA I НИ Тнститут л1тератури 1м.Т.Г.НГевченкa HAH Укрaïnn

Р Г U 0 На правах рукоттасу

0Г

СЕНИК ЛЮБОМИР ТАДЕЙОВИЧ

УКРА1НСЬКИЙ РОМАН 20-Х POKIB : ПРОБЛЕМА НАЦЮНАЛЬНО! 1ДЕНТИЧНОСТ1

10. 01. 02 - укра!нська лд.тература

Автореферат дисертацН на здобуття наукового ступени доктора ф!лолог1чних наук

Ки1в - 1995

Дисертадхяе рукопис Робота виконана в 1нститут1 украХнознавства iM. I .Крип'якевича HAHУкраХни

04>iuiimi опоненти: Доктор ф1лолог1чих наук,

член-кореспондент HAH УкраХни В1тал1й Григорович ДОНЧИК Доктор ф1 лолог1чних наук, професор Петро Петрович КОНОНЕНКС Доктор ? 1лолог1чнихнаук, професор 1ван Оксент1йович ДЕНИС!

Пров1дна орган1зад1я - кафедра укра Хне ькоХ л1тератури

Льв i вського державного yni версит( iM. I .Франка

Захист в1д6удгзться • '+1" .995 р. о г<

на зас1данш. Спец1ал1зованоХ вченоХ ради Д 016.35.01 при Хнстит л1тературиДм.Т.Шевченка HAH УкраХни (252001, КиХв, вул. Г{ шевського, 4, З-iüповерх)

3 дисертац1ею можна ознайомитись у öiönioTeui 1нстит; лл.тератури iM. Т. Шевченка "АН УкраХни

Автореферат розхсланий '' '' 1995 р.

ВчениГ секретарслец!ал1зованоХ вченоХ ради кандидат ф1лолог1чних наук - /\М.М. СУЛИМА

ЗАГР ЧЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Стан вивчення проблеми. Актуальн1сть теми досл1д) шш. Вивчення 1стор11 украХнського роману поре во люц 1йкого, або, [Кназивали, радянського пер!оду, в умовах панування партд.йних [огммало тенденцл.йнийхарактер. У 61льшост1 досл1джень 50-80-х юк1в чим&ло писъметтк1в 1 ряд твор!в не згадуються з пол!тичних иркувань. У результат! такого подходу 1сторичний процес (икривлено: замовчувалися лл.тературн1 явшца, як1 мали 5 стояти I центр1 уваги, або й подавались у спотвореному виг ляд!. Тимчасом 1ивчення л 1 тературного процесу 20-х рок!в наводить на думку про 1иразний оп1р, одвертий чи прихований, поло.тичному режиму.

3 1990 р. з т!ею чи З-Ншою м1рою 3.нтенсивност1 в1дбуваеться >новлення л1тературознавста( повернення його до 1сторично1 гравди. Утверджуеться 1 новий погляд на украХнсь.ий роман 20-х юк1в, який у своХх головних налрямних задекларував :амоусв1домлення творчо! особисюстл. Водночас це було й :амоусв1домленняроман1чних протагон1ст1в, 1 ироткборство 1дсй. !анр набував ф1лософ1чност1, н1с у соб1 1нтелектуальний за- тд, щекватний своему часов1. Вивчення асторл.! яганру, функцаонувамы [кого якнайт!сн1ше в' язане з життям народу, резких його верств, |розум1ло, мае актуальне значения.

Вивчення роману 20-х рок1в умовно можна подхлити на три тали: *овоенний, до 1941 р., колиз'являлися переважно критичн1 статт1 . иередмови дотвор1в, рецензаД на вих1д ром=<тв, критичн! огляди гощо; повоенний, до к!ндя 80-х рок1в, коли 1сторики л!тератури хзбили спроби осмислити нелегкий шлях роману в умовах ,отал1таризму, Нарешт!, трет1й етап вивчення роману припадав на ючаток 90-х рокав. Це - новий шлях п! знания, прощо, зрештою, ще мова у статтях л1тературознавц1в, ЯК1 досл1джу»гьукра1нську п тературу 20-хрок1в. Вихд.д цих праць (М.Жулинський. 1з забуття

в безсмертя. Стор1нки призабуто! спадщини, 1990; зб. ''20 - т1 роки Л1тературн1 дискусН, хюлем1ки'', 1991; В.Мельник. Валер'ян Шдмс гильний, 1991; 1стор1яукра1нсько1 л1тератури XX стол!ття. Кн перша: 1910-1930-т1 роки, 1993; кн. друга, частина перша: 1940 1950-т1 роки, 1994 та 1н.) заслуговуе найб1льшо! п!дтримки. Ту маемо справу з науковим осмисз ;нням ггроцесу, з розум1нням Тоге що сталося з украХнською л1тературою, культурою, духовн1ст кашого народу в поху тотал1таризму. I в цьому напрям1 велик допомогу дають прахи Ю.Шереха ' 'Друга черга' ' , 1976, ' 'Трет сторожа'' , 1993; Г.К стюка, вм!щен1 в 5-томному виданн1 твор! М.Хвильовс о,' 'У св1т! х.дей 1 обра^в: 1сторико-лл.тературн1 образ 1930-1980", 1983; Ю.Лавр1ненка "Розстрл.лЯ1*ё в1дродженш; Антолог1я 1917-1933" , 1959, "Зруб х парости'', 1971; П.Голубет ''Укра1на 1 Рос1я у св!тл1 культурних взаемин'', 1987 О.1льницького ''По л ем л. ка футу ист1в з Хвильовим у перзх ПГОЛIТФРОНТУ'' (ЗНТШ, т. ССХХ1, 1990) ; Ю. Бойка ''Вибрат пращ'' 1992 та з.н., публз.кац1я документ1в, спогад^вта 1ншихматер1ал1 про ВАГОН ТЕ Ю.Луцького ''Валлхтянський зб1рник'', 1977. дисертацИ використано також мемуарну л1тературу: Ю.Смоли1 Розповл.дь про . ¿спокз.й (у трьох ви усках х9б8, 1969, 1972) Г.Костюк. Зустрхч! 1 прощания, 1987.

Иета а завдання досл1дження.

Автор зосереджуе увагу переважно на тих явищах та аспекте проблеют - укра!нський роман 20-х рок1в, як1 засв!дчуют протистояння режимов!, своер1дний оп1р письменншЦв. Самец! мотивуеться обрання преда ту доел: дження - украИнського роману який !снував вумовахто^ал1таризму, в специф1чному л3.тературно1 процеса., зоСа1м не под1бному до процесу, наприклад, у Зах1дн' Укра1и1 Тай життеьий матер1ал, який л1г в осн 1у цього роману також мае сво! ~обливост!. Приндипове значения мае', у зв'язку

оставлено» проблемою, 1 питания: чи був укра!нський роман у ка! н с , к и м ? Це питания не риторичне, оскхльки в умовах режиму эбутувала думка, н!би критер!й '' справжнього'' роману -х рок!в його художньо! цд.нност1 - стовл.дсоткова п1ддал1сть письменника ежимов! 1 тим т. зв. полЛтичним та моральним ''правдам'', як1 цей ежим насаджував в Укра1н1. Справд1, роман був ''1ншим'' (не в в1тл1 1нсинуац1й 1 наклепгв оф1д1озно! критики), хоч у романному 'ПОТОЦ1' ' е нсоднаков! твори. Досл1дник зобов'язаний знайти 1х , у зележност1 в1д конкретного наукового завдання, зосередитись а р1 зних аспектах проблеми.

Автор схиляеться до цих ' ' 1нших'' , зробивши потр1бний в1дб1р гш тдтвердження свое! основно! тези, а саме в пошукахукра!нського эману. I в той же час дисертантг св!домийтого, що вшне змл.г охопити без винятку Ц1 '' 1НШ1' ' твори, ставлячимету дасл1дити змхст характер опору. Звичайно, основою цього в^-дбор^ >ув художнхй ритерхй.

1стор1я укра1нського роману охоплюе характерна етапи: кра!н1захию або, за висловом М.Хвильового, ренесанс ' 'аз1ятсысий'') , сфабрикованийенкаведистамипроцес СВУ, тотал' не ануваннярежимно-парт1йно1 1деолог11 з II нетерпимастю до ].ншоХ умки, до 1нших перг -онань, до ллших художн1х систем. Основний ринцип ц1е! епохи - антиукра!нство. Воно було зм1стом д-лыповизму 1, особливо, бл.лыповизму в Укра1н1. Це явище було рагхчне для украХнсько! лгтератури, культури, бо воно 1х нищувало. Фатальне для щ. лого иокол1ння укра1нських письменник! в, т.ч. 1 для тих, як1 фальшивз., чуж1 л.де! зробили сво!ми 1 в 1х 2правдивому св1тл1 пробували показатиУкраIну. Романа чужими, ятиукра!нськими ¿деями не мае вторично! перспективи. Аленавггь 'озброення'' автор1в чужими, антиукра!нськими 1деямине врятувало кв1д енкаведистських заст1нок, В1Д Солопкгв та 1шшх ' 'точок' '

ГУЛАГу. I це ще одна траг1чна стор!нка 1стор11 укра!нськс лд.тератури, роману зокрема.

Однак нав1тьу дих, без переб1 лыпешш, екстремальних умовг письменники намагалися в1дстоювати право на в 1 льну творч1ст1 на власне бачення д!.йсност1, ^а самост!йн1 пошуки власного стилх що в тдсумку означало протистояння н1веляцз.1 нахйональнс культури, характеру укра!нсько! людини, 11 психолог3.1, способ мислення 1 поведа.нки.

У прац1 зосереджояо увагу на самоутвердження роману чере гдейно-ф^лософськр ''наловнення '' його жанрово! лам'ятз осмислення життя в св1тл1 художнього бачення, вального в: оф1ц1йних догм та полд.тичних стандарте.

1дея дослхдженнл реал1зуеться головно в таких аспекта ::

1. В укра!нському роман1 21 х рок1в були укра!нськ1 антиукра!нськ1 тенденц11. Уточняемо: з одного боку - обов'язко! боротьба проти укра!нського ''буржуазного'' нагйонал1зм} поклон1ння перед режимом тощо. А з другого - опозивдя, прихова! чи одверта, оф1ц1йн1й пол:1ти1и в галузх лд-тератури, культур! Зв1дсиу досл1дженн1 - акцент на творих ''проти течИ'' . Зокрем< на роман 1 опору.

2.Дисертант простежуе тяжд-шя автор!в роману ' 'проти теч11 до в1льно! творчост1, всупереч обмеженням 1 настановам режимн< критики, до власного бачення св1ту. Зв ' чей - проза ' 'траг1чн< св1домост1'' а.нтерпретуеться як вл.дображення кризового ста] особистост5 й сусп'тъст.

3. Головн1 ''нал тмн1'' роману з його ф1лософ1чн!ст: ''проривои' ' у св1т добра 1 зла, "'о сп1вл.снують у найрозма1т; -ч З-Поста ях 1 взаемно себе поборюють, трактуешься як розвит украХнсько!р ланно! традид11.

4. 3'ясовуеться характер протистояння национального ду:

фатальнз.й сшп ' ' (М.Хвильовий) з метою вистояти, вижити, мо-ально перемогти.

Новизна досл1дження.

Новизнатдходудовивчення 1стор!1 роману, як 1 зс!еХ л!тератури К ст., полягае в погляд!, позбавленому старих 1деолог!зовдних тереотип!в, обов'язкових у минулому длябудь-якогодосл!дження. результат! цього в науковий обо. г введено писькенншс1 в 1 твори, к1 булитд суворою заборонои. Ця обставина в!дкривае прост!р ля !нтерпретац!1 Л1тератури 20-хрок1в 1, прирсдно, р1зних думок ронеХ. Вхдкритий, позбавленийт.зв. внутришьо! цензури, погляд а 1сторичний ДОСВ1Д украХнського ро:4ану XX ст. дае змогу побачитк ньому, зокрема у творах 20-х рок!в, духспротиву. Пд.д кутом зору >позицИ авторов до режиму, в!.дпоз!дно до вимог 1сторично1 правди реального стану укра!нського роману 20-х ро„1в, з'ясовуються 1ажлив1 аспекти роман1в М.Хвильового-роман!ста, М.1вченка -окрема в контекст! нац!онально1 1де1, проанал1зовано характер сершого укра!нського утоп!йного роману ''Сонячна машина'' !.Винниченка. Ав гор застосовуе в робот 1 терм!н ' 'проза т \г!чко1 :в!домост! " - як в1дображекня людини в кризов!й ситуад! 1.

Методолог!ч ж засадоюдисерггц! 1 е 1сторико-естетичний ш дх.1д (о л!тературних явищ.

Практичне значенияпрац1 полягае в тому, до !стор!я эоману 20: рок!в може бути використана. як одна з тем спецсемлнару на )!лолог!чних факультетах ун1верситет1в ! педагог!чних вуз1в, при галисанн1 п1дручник!в з !стор!1 украХнськоХ ло.тератури XX с?т. , ' нарисах про творч!сть укра!нських ромам!ст1в, в окрсмих юнограф!чних досл!дженнях, присвячених проблемам розвм:тку трозових жанрав, у працях з теор11 велико! прозовоХ форми - помогу. 'краХнський роман опору дае п!дстави по-новому подивитися на тiтep¿iтypy 20-х рок1 в, кепи письменники ' ' ропстр: яяпого

в1дродження'' стали единим голосом народу, б1льш5.сть укра!нсък письменник1в булорепресовано. На к1нець 20-х - початок 30-х рок в УкраЗ' ш. заланував тоталитаризм.

Апробац1я роботи. Окрем! аспекти досл5.даення були викладен: форм! доловлдей 1 пов1домлень на конференциях, присвя^ен розвитку л1тературнихнанр1в (Одесс , 1968), взаемодл.! слов'янськ мов 1 л1тератур (Мхнськ, 1978) , на зв1тно-науков1йсес11 1нститу суетльнихнаук (Лызз.; , 1971) , на конгресах МАУ (Ки1в, 1991, Льв1 1993), на зас:1данн1 лд.тературознавчо1 ком1с! I НТЛ1 (1991), а так накокференщ-ях док>в1лею1 ЗУ (Льв1в, 1993) 1 присвячен1й пам'я проф. Львлвсь: >го ун1верситету Т.Ко^риндя (Льв1в, 1992) .

Основнх положения дисертацл.! реал1зовано такой чер публ1кац1ю статей 1. книжки.

структура дисертац!! визначаеться 11 завданнями. Пра складаеться з вступу, п'ятирозд1л1в ависновк1в.

ЗМ1СТ РОБОТИ

У вступ1 характеризуется стан вивчення досл1джувано! проблс 1 11 наукова актуальн1сть, визначено завдання праги, розкр* новизну та вказесно на 11 апробад!ю.

* У лершому розд1л! ' 'До теор!х роману'' . що складаеться з Д1 т.дроздгл1в, стисло з' ясовуеться р1вень осмислення роману 2С рок1в тодз.шньою критикою в свл.тл! деяких теоретичних пд.дход1в жанру. У першому п1дрозд1л1 ' 'Деф1н1цхя роману як дискусд.! проблема'' ¡юз¡глянуто сучаст визначення роману як форми н!б! ''незавершено!'' . Тако1 думки, зокрема, дотримувався М.Бахс на т1йп1дстав1, шо роман, як 1 иття, е безконечнимпроцесом, т< йромай як його вгдоораженн«* е ' 'неэавершеним'' - Отже, ця жанр< структура н1 бит<* перебувае в стадл.! свого формування. Очевид] доц!льнше г "»вориТИ про завершения ' 'формування'' ; эману, хо' соя лону конкретног • випадку автор зав жди вносить свое розумл.]

е! прозово! форми. Американськ! теоретики Р.Уеллек 1 А.Уорреи раведливо в1дносять XI до нарративно! (оггов1дноХ) ' 'с~таточно!'' тегорИ, де роман становить один 13 11 п1дрозд1л1в. Автор :сертац1X схиляеться до визначення роману як масштабно! рративно! форми з широкими можливостями моделювати характери щей, сусп1льн! в1дносини в рхзних часових вим!рах 1 поста, йно •катийзнаходити, в!.дпов1дно доматер!алу 1 художньо! кошдегпи! йсност1, форми, як.1 не е застиглими 1 ' ' канотчними'', бо здатн! анюватись 1 водночас збер1гати сво! жанров1 стал! властивост1. зв'язку 1з ' 'стал!стю'' жанрових категорхй автор дисертад! 1, як 1нш1 сучасн! автори, користуеться термпюм ' 'жанровапам'ять'', жанрова св!дотсть'' На визначення в!дповз.дних елемент!в форми зману.

Дисертант вд.дсилаеться до твердження М.Ба; ана про три ;обливост1, як!, на думку росгйського вченого, принципово 1др1зняють роман в1д Злтших жанров!« структур, а саме: стил1.стичну ?ивим1рн!стьроману, зв'язану з його багатомовною свл.дом1стю, эр:1нну зману часових координат романного образу 1, нарешт! нову эну побудови образу - зону максимального контакту з сучаснл.стю в I незавершеност! Слушно те, що сучастсть як реальний процес, не алежний в!д волг художника, перебувае у безконечнд.й часовл.й 1 /ховнхй '' тях лост 1'', апе навряд чи догильно цю влас™ив!сть зреносити на форму ' 'другой дШсност! ''.

У другому т.дрозд1.л1 '' Роман в укра!нськ1й критиц1 20-хрок1в" эсереджено увагу на деяких актуальних для жанру питаниях теор11, к1 розглядалися в л:1тературш.й критицх у зв'язку з виходомтворхв 'велико!" прози. У критичщй л1тератур1 порушувалися пере важно акл. питания: особливост1 художньо! формироману, романний сюжет, иттевий матер 1 ал 1 художня фантаз1я, особливост! соци ального оману тощо. Автор розглядае в1дому тод1 прадю росхйського

л1тературознавдяБ.Грифцова ' 'Теоргярэману'' (1927) - своер!.дни тдсумок роздум1в критики над формою роману. В основу визначени роману Б.Грифцов поклав д1алектичне протиборство суперечносте £ проблемнл.сть, д1йов1сть 1 дреьматичн1сть. Праця дала поштовх р роздум1в над зм1стом 1 формою роману украХнсько! критики (Г.Майфеа Б-Насродький, В.Державин), Я1_х залеречували психолог1зк називаючи його ''нездоровим'', 1 ''авантурш.сть'' (Б.Нав роцький) . Де, можли о, була реакц1я на невдал! експерименти т. зе сюжетник1в (Г.Шкурутй, О.Слз.саренко) , з одного боку, 1 впли вульгарного соц1олог1зм^ , з другого, як пан1 вного методу в тодипш лггературоз. ¿шство..

У багатьох критичних статтях пом1тне упередженё ставлення р класичного роману'. Водночас тут вд-дбилися р1зш. погляди на худош: ьинуле. Частинакритик!в, однак, акцентувалана досв1д! класи* чох роману (наприклад, Ю.Меженко) . Нес х:1дш.сть психолог! I у рома* деяк1 критики вважають важливою умовою '' вр1вноваження'' роман м1ж сюжетн1стю 1 соц1альним анал!зом. Критика вл-льно волод! л1тературним матер1алом, хочне завжди II висновки в1дпов1дакп Лсторичн1й правд1. Догматизм, вульгарний соц1олог13м стоили I перешкод1 осягнен» ..1об'ективност1 оц1но1, укра!нсько! роман1стиы-

В1дпов1дь на теоретичн! питания мала практичне значешк оскальки роман XX ст., вже з самогр початку й дал1 - в 20-х роках засв!.дчував Л р1зновидицього жанру, Л р1зн1 тендешпI на груш багатюцого життевого матер!алу. Отже, роман XX стол1ття став» перед авторами тай критикою потребу осмислення досв1ду. Так, мл 1ншим, виниклл проблема 'опозиц!! до побутовост1'', яг виявляеться в сатиричном*' та романтичному змалюваши дайсност (А.Лейтес), у .уленшенш. л1рично! хвил1 в укра!нськл.й проз1 та II Це означе , що роман1сти начебто збер!гають дисташй» X сучасностх. Акту льними були також думки про пошук ' 'синтезу'

сихологз-! 1 ' 'художньо! к1ноэйомки под!й'' . Приклад такого 'с ггезу'' А. Лейтес бачив а американськогописьменника О' Генр1. ереконливими були думки критика про необх1дн1сть тонкого поеднання 'людини в подхях'' та ' 'подII в людиты ' '.

Для тдтвердження певних постулат!в критики нер!дко вертаються до доев!ду заруб!жних роман!ст!в (у працях .Державина, С.РодзевкН.Бзрковського, А.Лейтеса, М.Зерова, . 1панушк!на та 1н. >. Досв1д цей, без сумн1ву, потр1бний 1 корисний пя укра!нського роману 20-х рокЛв, який переборював трудной 1 амоствердження. Неабияк! иерешкоди його розвитков! створювали эл!ти1ш1 умови, що з кожгода роком загостргсвалися.

Початок 20-х рок!в був в1дносно. сприятлив1шими длярозвитку эману: тотал1таризмщенеутвердився вУкра!н! наповкусилу. Автор !дзначае, що критика ще не набула одверто прокурорського тону, але авггь тод! неважко знайти в н!й елемент иайбутнього -етерпгаость до 1ншого способу мислення, якщо в1н не ''про-етарський' ', до !нших л1тературнихнапрям!в 1 течл.й, якщо вони е е "виразно реал!стичними'' . Ця, сказати б, одноб1чн1сть ебезпечна... Наступи! десятил!ття, особливо 30-т! ! наступи: ооки, ереконливо, це подтвердили. Автор в1дзначае, що в цих умовах б'ектиЕна критика була майже неможливою, тим б1льже не могла вона пибоко осютслити теор!к>, жанру на подстав! досв!ду укра!нського оману 20-х рок1в..

Можна зрозумхтипрагнення критик1в обгрунтувати жанров! ознаки эпаалыгого рс.-аму, визначити його специфаку. Приводом до розмови а цю тему стали и ..зв„ сотДальн! романи О. Досв!тнього '' Хто?'' ! ' Американщ. '■■*,, у п!дзаголовках яких автор зазначае 1х жанр, ритики робили спроби викласти свое розун!ння соц!ального роману: ирока картина сустльства, психолог!я та !деолог!я протаготстчч в'язан! з;певними согйальними трупами, любовний мотив рома!г/ е

социальною проблемою (Ю.Савченко). Це визначення - загалъне, вот охоплюе велику к1лысл.сть роман1в, типологгчно р1зних. е.Ста ринкевич вважала умовним фсрмальне визначення роман/. Ця ж авторк назвала роман О.Досв1тнього ''Нас було трое'' авантурнс соцкалытм. Виходить, де р1зновад социального роману? Очевидно слабкзсть деф1н1ц!й випливае з жанрово! невизначеченост1 творхв Таке ж жироке визначення соц1ального роману збереглося майже дс недавна. Так, 3.Голубевау монограф! 1 про укра!нський ром^н 20-рок1в (1.967) називае соц!алыдан романом ' 'широке багатопланов зображення людини в бу-ь-як1й сферг II сусп1льних та особисти в!дносин <...>, автор якого вс! моменти людського життя обумовлк 1 пояснюе, виходячи з об'ективних закон1в соц1ально! д!йсност дано! доби. Сощальний роман перед ба чае зображення лкэдини в широки сусл!льних зв' язках 1, головне, - ан^л!з социально! д!йсНост!''.

Критика 20-х рок!в робила виключний наголос на соц!альному я у заруб1жном/, так ! укра1нському роман!. Наприклад, РЛванушк!н явно переод1нхяочи роль т.зв. натурал1стично! лхколи, яку вважа ' 'кроком наперед' ' у розвитку л!тератури, писав, що.вона ' 'вперш поставила перед лхтературою виразно соц!альн! завдання, вон зосередила увагу письменника не на особ!, а на вивченн! ц!лог социального колективу, всього с;*сп!льства''2 . На думку автор дисертацЛ!, наст1йливе апелювання до соц!аяьного, що означал п!дм1ну особистост! якоюсь узагальненою ' 'ш -яо'', штовхало рома до небезпечно! меж!, за якою могли статись (! сталися в укра!нськом роман! 30-х рок! ) зм!нив1дв ^етипочуттям!ри, н1веляц!1 людсько особистост! - 11 й неможг во псазати читачев! без справжньог психолог!чного аналазу. Не звертэгггься' до нього тод!, кол

1 Голубгва 3. С. ''7кра1нськийрадянськийроман 20-х рок!в. - К. 1967. - С. 62.

21ванушкан Р. Ем1ль Золя //Золя Е. Г чхтарг . - К., 1930. - С. 9

втр^чають або вм!ння аналлзувати, або зацгкавлення якраз гаодиною, а не просто ' 'класовимоб'ектом''. '' Людина без обли1 э' ' с другою стороною одш.е1 i riel жмедалл., яка розм!нюс d художньо14у сприймаши лкдину з 11 <Зпзичною та духовною неповторн5.стюна '' груповий портрет маси" . Автор п!дкреслюе, що протистояння двох творчих принцит в

- зображення в романi лодини-злздив1дуачьност1 i ' 'людиномаси''

- було викликане догматичними настаноэами критики 20-х рок1в, що виконувала ' 'соц1алъне замовлення'' , але в к iiщечому наелi д ку, за вз-дповл-дних умов, завершилось ' 'оргвисновками' ' щодо роман1стл.ь, яici схилялися в сво1х творчих зац1кавле№1ях до перзього приш'ипу. Вони втэ.лювали його в конкретних задумах (В. niдмогильний, е.Плужник, М.Хвильовий, Б.Антоненко-Давидович та iH.) . Яскрав1 особистостi не терпьли нищення зластивого укра1нцев! 1ндив1дуал1зму, перетвореннянац-il в '' населен. л''.

Швелягийний процес, спрямований проти нац1онально1 з.ндив1дуалыюст1 в творчост!, в художньому мисленн1, знайшов свое вл.дображення в критиц! 20-х poKin з II боротьбою проти '' буржуазних'' вгашв1в та над ion-ал iitiy особливо, зрох чгпо, укра1нського ''буржуазного''. Ця тема розгорнута в наступних розд1лах дисерт -u 1• Автор завершуе перший роздл.л стислими роздумаминад деякими змгнамиу творчих ор!ентац1ях романic-тin щодо зображення андив1дуально! психологИ i т.зв. ''кол ktwbhoj дули'' , посилаючисьнапрацюО.БЗ.лецького ' 'В мастерской художника слова' ' (1923 i . О.Б1лецький во.дзначав зм1ни в поглядахна народ i героя. ''Социальна психология, - писав Bin, - висунула.питания про колективну душу, яка виникае в едино з1бран1й людськ1й i-iaci i яка в cboIx внутр!шн1х i 30BHianiix проявах може р1зко в1др1знятися вд.д душ, що зходять у 11 склад як елементи'11 . Зм1ни в художньому

1 Б1лецькийО. 31бранНЯпраць: У 5 т. - К., 1966. - Т. 3. - С, 386.

зобрангенн! О. Б1 ледький нов' язуе головно з еконош.чними продесами, за якими наступили й змд.ни в м1жлюдських стосунках: ''Нам!сде розр!знених героХв - одного, двох, трьох - висуваеться багатоголовим герой протаготст: спаяна единою лсихологаею, спрямуванням, волеююрби, колектиз, трупа'. Такийпогляднаеволюц1юхудожньохч бачення був популярдош, оск1лыда; 1дгюв1дав потребам ' 'перебудов! св1ту'' . Однак ' 'проекц1я'' л!тературина сусп!льн! процеси - з< вс глибинно! вза мно! обумовленост! лгтератури 1 сусп1льств. - н1як не прямол1н!Йне переведения л1тератури, зокрема роману, н. нов! рейки. Коли б це б_лотак, л!тература зазнаэала б постЛйни: збурёнь, як люди XX стол!ття. Ь.М1НИ тут вЛдбувеиоться зовн непок1тн! Л зв'язан! з новим життевим матер1алом, можливо, 1 змгнами в св!тогляд1 романаст1в.

К1ль са рок1в п!зн!ше теля виходу названо! прад! О. Б1лег*жи спостер1гулов!ст! П.Панча ''Зморя' тенденц1ю саме до зображенн ''колективно! психолог!1''. Часов! координати так чи !накш накладають ка св!тогляд письменника св!й в!дбиток. Якщо Ц1 рис закргплюються у в1дносно стШких л!тературно-жамрових формах томожемо гоБорити йро законом!рност! в еволюц!! л!тературни форм. Жанров! зма^хи в романн1й форм' 20-х рок1в якщо й мал революд!йний характер, то лише в окремих випадках (ромаь Ю.Яновського, спроби футурист!в\,- Це, мабуть, зв'язаноз досш стойкою жанровою пам'яттю. Вона спираетьсяна !сторичний досвЗ жанру. А В1н, у свою чергу, с продукт л вторичного продес} Розглядаючи виникнення роману в зах!дноевропейських л!тератураэ В.Кожинов у прлд! ' 'Происх' -дение романа' ' (1963) переконли] показуе: те, до утвердят'еться, виробляючи сво! ст!йк! форм! з1дпрацьовую<.< I II елементи, не шддаеться швидким зм1нам перетворек ям. Кожний «автор вносить щось свое у роме ну форму чер

1 Б! ледький О. 31бранняпраць: У 5 т. - К.," -Т.З.-С.Э8

вплела бачення сн1ту. I про це, зокрема, йде мова в наступних розд1лах дисертац!!.

У другому розд1л1 ' 'У пошуках нов1тнього роману' ' , що нас ари п!дрозд1ли, стисло розглялуто новхтнюповхсть шд кутомзоруЗ'1 Нового досвЛду, корисного для HoeiTHboro роману (п1дрозд1л ''Досв1д noBicTi 20-х рок1в для велико! прозово! форт''). Спочатку йде мова про багатющий досв1д украХнського роману завдяки тому, що його авторами були талановит1 письменники, зокреьа В.Винниченко. ynepnii два десятэдиття XX стол!ття вийшла низка його романов - м1цна ' 'ланка'', до, зв'я зуючир1зн1 д.сторичн1 етапи украХнського письменства, служила beзперервностi укра!нсько! романно! традигй!. Письменник ' 'творив на злат двох культурно стильових епох i, головне, непрагнув роз'еднати ланку тр.|д;т",1 м. а утвердити своею творч1стюнеминучз.сть i.Heo6xi, д1стьновихформ, прийомхв i засобгв для художттього ni знання людини в нових реал5 ях II буття"1 . Одна з особливостей його роман!в - психологгзм -як наскр!зна, '' зв'язуюча'' pi3Hi пер!оди художня тенденц1я вия-виласьу романахМ.1вченка i, особливо, В.niдмогильлогс Автор схильний бачитимодиф1кац1юхарактерних для Винниченка—роман1ста соц1алытах i пог ' тичних ' 'студд-й' ' у проз1 Хвильового, зокрема в таких речах, як ''Сенатор 1йна зона'', " Редактор Карк'', роман ' 'Вальдшнепи' ' та 1н. Для тдтверджетшя тезиггро пси>—шог1чну ''тендешию'' в укра!нському poMani автор звертаеться до твору А.Кримського ''Андр1й Лаговський'' (1895-1905), якийсхвалила Леся Укра1нка. Таким чином, укра!нський роман у nepmi два деся-тил!ття XX ст., представляючи безперерв.чу традиц1ю, вказуе на едн1сть творчого процесу, хоч i подхленого на pi3Hi 1сторичн1 етапи.

1 1стор1я укра!нсько! лд.тератури XX ст. Кн. перша (1910-1930-Ti роки) . - К., 1993. - С. 485.

Пошук велико! прозово! форми в той час (20-т! роки) переборював надтргий л1ризму проз!, головно представленд-ймалими, нав1ть фрагментарними формами - новелами, новелетами, еск1зами 1 т.д. Ало вке десь з середини 20-х рок1в л1рична хвиля п1шла на спад. В пореволювдйних умовах з'являеться, не без попереднього досв1ду, соц1ально-психолог!чна пов1сть 1, з другого, - е спроби знайти власне бачення реальност!, вг!лити II в адекватн!й форм!. Предметом стислого анап1зу 1 ;раХнськапов1сть20-хрок1в з 11 пошуком на власному грунт! загалом невелико! форми, адекватно! соц!альним продесам 1 станам людсько^ душа., яка переживае складш. перипет!! у зв' язку з ре лиши. ситуац1ями. Най,.арактерт шиму цьому иошуку е прямування автор!в до синтезу, де синтез - це ф!лософська думка щодо осмислення соц1ально-психолог!ч^1Ю< явищ, певна глибина а1. л1зу тч о_нтелектуальн1сть - наповнення психолог 1чно1 ' ' с-^у-д11'' реальним матер!алом: в!дноси оми м!ж людьми, конкретним думками та емоцд.ями.

На грунт! пошук1в у цьому напрям! в пов!ст1 наявна тенденц!я до сюжетност! як пр!оритетного елементу форми (О. Сл1саренка критики назвали ' 'укра!нським О'Генра'') . На ц1й тдетав!, як слушно зауважував Я.Савче. .о, О.Слл.саренко - '' .динийгюки що проза!к, - у т!сному розумднн! Цього слова, пор1вняноз л-ншими, якКопиленко, Косинка 1 Головко, якйхкритик називае ' 'поетами'', але йтвори цих ' 'поет1в'', як тзн1ше в!н же спростовував, стали ек.ономн1ш1, етрог1ип, ' 'прозов1ш!'' . Отже, жанровакристал!зац1я рЗ зних форм прози вказуе па 1х !нтенсивний саморозвиток.

Автор в!дзначаз в I 'ъому ж наг иппошук1в тенденц!ы дооб'еднання к.1лькохпов!стейу цикли, "сер!!", щой засв!дчуенеобх!дн!сть створхдаати бах'сл. опланов1, р!зноаспектна структури, в як! можна ''вкласти'' идпов1дний д.сторичний досв1д. Такими , налриклад, пов!ст1 А.Головка ' Можу'', ''Зелен! серцем'' ! ' 'Пасинкистепу''

або ж П.Панча ''3 моря'' , ' 'Голуб 1 ешелони'' 1 ' 'Пов!сть наших дш.в'' . Цейиикл назгазали ' 'романом упов!стях'' . Авт< залеречуе таке визначення, вважаючи, що ' 'перебороти'' такому ' 'романов!'' автономность його складник 1 в набагато важче, а то й неможливо. Причина ! п обсяз! пов1стей, об'еднаниху цикл, 1вб1лыпшк1лькост1 героХв кожноХ пов1ст1 зокрема, !в хронолог!чних рамках кожно! частини. Бглыпий обсяг - значить, г складп1шпй !нтонац!йно-психолог!чний планопоп1д1, 1 деталыпнп, тжу новел!, характера тики протагок!ст1в, Л складн!та композиц1я кожно! пов1стх-складника ' 'роману'' . В результат! кожна частина е б^лыц автономною. Читач сприймае Хх як самост!йн1 твори циклу. На в:гаки, ''новел1стичнийроман" (наприклад, ' 'Вершники'' Ю.Яновського) складов! елементи сзоеХ структури всотуе в себе, оска льки поп и переважно за обсягомневелик! ! сприймаються як р. ...д ! ли. Сюжетно розгорнена пов!сть такого враження викликати неспроможна. Нарешт!, орган!чне входження новели в роман стало вже традиц!йним ще з античних час!в.

Багатонапрямний розвиток украХнськоХ пов1ст1 20-х рокз за-св!дчив появу форм, як! своХми жанропими ознаками нхбипоеднали дв1 форми- пов!ст! г роману. Показов! з цього погляду, наприклад, ноп1ст! Г.ЕпЛка ''Без грунту" ! Б. Антонешш-Давидовича ' 'Смерть'' . У структур! цих твор!в в!дсутн! риси, що д - пали б п1дстави назвати Хх романами, - широкий, дегальний анал!з взаемозв'язк!в героя ! сусп1льства. Але матер!ал якраз вимагав такого анал1зу. Це й розум!в, зокрема, Г.ЕпЛк, п!дкресливши у ''П!слямов!'' необх1дн!сть синтезу життевих явищ, поглибленого 1х анал1зу, коли читач прагне, як п1н вважае, знайти '' живу й нову думку'', шукае в лхтератур! ' 'поставлених проблем'' ! гоТовий сприймати '' ф1лософську мисль''. Отже, йдеться про вдумливого читача, якийпрагне !нтелектуальноХ прози. У дисертац! 1 п1дкреслено

важливЛсть цих творчих ор1ентад1й, як! нац1лювали на опрацювання проблемно! повз.ст1, що теля революц:.!, очевидно, допомогала новэ-тньому роману 1 значу иистю проблематики 1 худоатми осягненнямиутвердитисьуное1й, пореволюц!йн1йситуац11. Отже, пов!сть, спираючись 1 на власний, анапопередн1й досвз.д, стала н!би ланкою у виробленн1 б1_лыдих и, озових форм, хоч, звичайно, збер1галай свое самосТ1йне значения.

Прикладом цих ос гнень булипов1ст1 М.Хвильового ''Санатор1йна зона'', Б.Антоненка-Давидовича ''Смерть'' 1 В.Пл.дмогильного ''Остал Шалтала' ', я! . проанал1зован1 в другому тдрозд1Л1 ' 'Укра!нсь: 1 проза траг1чно! свл.домост1''. Автор в1дзначае, що в цих творах вд.дображено св1домасть людей, якл/знаходяться в кризов1й або межов1й ситуащХ. Худоляя модели» свд.ту тут бага-говимарна, хоч 1 мае виразно траг1чний сенс. 1] безвих1дтт1сть ситуац1г, абсурдш.сть Хснування людей, як1, шукаючи виходу, приходя гь до траг1чних р1шень.

Автор дисертаца! уточнюе: позжия укра!нських письменник1в вд.дм1нна в1д постави екзистенц!ал1ст1в (Сартр, Кам'ю) - вони випереджували француз1в, подаючи у власному 6аченн1 св1т зла й не до л 1. Абсурднзл.гьситуахи! укра!нсьь творчо! л.нтела.генцл.1 в умовахрежиму (залежн1сть в1д полз.тико-адм1н1.стративно! системи, втрата творчо! незалежност1, глобальний контроль режиму за творчим життям 1, нарешто., ф1зичнс вшашування) вонатколине сприймала як ' 'роззброюючий'' постулат, копий боротьба, мовляв, набувала абсурдного значения. Виб1р лежав м1ж прагненням особисто вижити 1 змаганнями за незалежн1с ь наЦ11. Автор висувае три параметри траг1чного в укра!нськд> проза., а саме:

1. Тра^зх^ як в1дображення конкретно! життево! ситуацИ ' 'вих1д'' яко! для героя тз.льки траг1чний. 2. Тр^ лзмяк художне баченнясв1ту. От; з, це спос!б зображення, що вигшивае з в1дпов!дного

siTc ^приймання. 3. Трагхзм св!домост1 героя. Його погляд ''на эбе'' не обов'язково сгйппадае з поглядом автора, н св1тлення coro може мати pi3Hi аспекти - В1д ''об'ективного'' до 1тир1г0юго, в!д романтичного до суворореалд.стичного. Автор може 'стояти'' на богЦ протагон1ста, ще в iranoMy випадку - бути 'невидимим'' для реципютта або, навпаки, '' всезнаючим'' . Ця »рактеристика охоплюе найголовтлп ймов1рнг ' 'позивд!'' автора його протагон1ст1в, хоч можлив i й iinni видозм1ш: цих BHyTpimiix ¡.тературних зв'язк1в.

''Кл1мат абсурду'' в названих творахне виключае боротьби, але 1дбирае надгю. '' Абсурдальна лвдши'', на думку А.Камю, визнае эротьбу, але ус в i домлюе, щонемаем!сдя для над11. Зп1дси р!зний арактер траг1чного: в екзистенц1ал1ст1в абсурдт будь-як1 оривання, у npoTaroHicTiB укра!нських проза! .в у кризов 1й ttTyaqil теплиться иадгя (Карамазов у ''Вальдшнепах'' ,Хвильопого, Горобенко в noBicTi ''Смерть'' Б.Антоненка-авидовича, Тося в роман1 ' 'PoöiTHi сили'' М.1вченка та in). У раг1чно! caiflOMOcTi наявне намагання подолати перешкоду але асл1дки цього прагнення Tpari4Hi в силунеможливос.т1 реал1зувати ам1ри (об'ектс ta реальнл.сть) . Сутнд.сть траг1зму i в ев1дворотност1 процесу, який веде до траг1чно! розв'язки. Блискучою антитезоютраг1змов1 ев1та!змякнелише л1тер^турна, й як пол1тична концепсЦя. Виникла ця антитеза за умов, як! еухильно вели мо трагедИ. Трагхчна сутн1сть З.снування людини суперечливе явище: адже в силу траг1зму д.снування стае еможливим. Для життя протагон!ста в межов1й ситуацг! немае айважливгшого - майбутнього (Карамазов у ' 'Вальдшнепах'', Остап noBicTi ' 'ОстапШаптала'' В.П0.дмогильного, ТомаКарлюга i Петро айдученков роман! ' 'Чорний ангел'' О.Слд.саренка та in.) . Генуе ло, воно творить мал1 i велик1 трагед!!. ' 'Вим1р'' добра i зла

пролягае кр!зь душу: страждаючи, борючисьзг злом, протагон1ст як правило, неперемагаеф1зично, !нод! йморально, якщо його ду1 втрачае ор1ентац!ю. Однак перекагаючи абсурд, часами йгинучиф1зи1 но, особист!сть переважно збер!гае В1рн1сть своХм 1деалам (йазва! геро! твор1 в Б. Антоненка-Давидовича, М.Хвильового, О.Слл.саренка Пов1ст1 М.Хвильового, Б.Антонелка-Давидовича, В.Щдмогильно: зробили поважний за своею проблемною значущ!стю крок до велик( прозовоХ форми, кладно! як !дейним змгетом, так Л образн< системою.

Дисертант робитьвис.ювок, щоанал1зован1 пов!ст1, висв1тлюю актуальн! п тання буття, несли в сои1 силкний заряд художньо! дум р. русл 1 !нтолектуалышх пошук1в украХнських (та й не т1льки X: л1тератох>1В. До того ж результативним х актуальним було оцрацюван складт- ж прозових форм за умов переважного панування мало! гроз

У третьомутдрозд1л1 "Спробинс. ггнього роману" анал1зують кхлька твор1в, як1 або назван! романами, або за своею форм представляють саме таку структуру. Тут проанал1зовано ' 'Блакитн роман" (1921} Г.Михайличенка, "Американца" (1923-1924) О.До вгтнього, ''Реванш'' (1924) П.Панча, фрагмент роману Б.-0.3 рудного. Визначаоться в1ДПов1дн1сть к дзви твору Г .Михайличен жанров! роману, напрям, до якого належитьцей тв1р (символ1зм спедиф1ка його побудови 1 конструювання характер!в протагонист! як! виступають як символи сусп!льних явищ ! в!дпов!дних сю революц!!. ПроаналЛзовано символхку.кольор1в цього твор неоднозначн!сть його критичнихоц!нок, пол1тичну платформу авте тощо. Дисертант незгхдаий тими авторами, як1 ' 'розжифровувал» тв !р часто з великою до? оюймовЛрност!. Увага дисертанта до цьс твору зумовлсОтщейтим, щойогов1дкинулийперекрестили оф1цЗ зн1 крит: :и як ' 'непотр!бний'' у час творения 'ролетарсько) л!тератури. Це:" факт висв!тлив один з принципових момеш

гавлення реяиму до р1зш!Х теч1й 1 напрятв у л1тератур!, як одну 1 спроб ун1ф1кувати творч! пошуки, ввести !х у едине кок рольоване /ело.

Фрагмент роману Б. -О. Зарудного заевхдчуе р1зн! стнлъоп! манери

пореполюц1Йн1й л!тератур!. Задум автора, можливо, був би вал1зований в еп!чному ключ!.

Анал!з твору ' 'Реванш'' П.Панча приводить до висновку, до автор омпонуе його як роман-пов1сть, тобто жанр твчру до к!ндя не из начений: малий обсяг, еск!зн!сть викладу, майже нев1домий итачевх внутр!шн!й св!т протагон1ст!в, не все гаразд з отивуванням учинк1в персонавхв. Критики, може, й з певним :ереб!льшенням, вважали, до цей тв1р лежить у головному русл! овггньо! прози, п',опрямувала до великих форм. Без сумн1ву, спроба втора написати тв!р Ыпъао! форгв! варта тдтримк...

Тяяиння О.Досв!тнього до т.зв.соц!алыгаго роману ''Амери-.атц'', як п!дкреслюе дисертант, мало переважно !сторичне 1начення, оск!льки автор, на жаль, малоуваги ггрид1лип художгий юрм1. Тут чимало публ!цистики, певна р1ч, на шкоду худе им >1 пениям. Тпхр позбавлений вежливого елементу роману - любовно! :южетно! л!н!1. Кр:.лтого, т.зв. соц!олог!чний аналгз вит!сниг< .з твору психологизм як художне явице.

У стислому висновку в!дзначено, до проблемна соц! лыго-1сихолог!чна повасть з II опрадхизанням ' 'важких'' питань буття юпомагала молодим проза! кам освоювати складну форму роману. Без гумтву, прикладом для них був досв!д Винниченка-роман!ста.

У центр! уваги досл!дження в третьому розд!л! ''Микола Свильовий 1 його роман ' "Вальдшнепи'', який складаеться з двох лздроздалав, еголовн! лол!тичт ! художн! лостулати М.Хвильового з його яиразним напрямом думок ' 'проти теч!1''. У вступшй частит оозд!лу в!дзначено, до досв1д Хвильового-пов!стяра в!д!грав

важливурольу реагизавдХ рс»4анногоэадуму5 цепередус1м "прорив'' у дд.йсн1сть 1 в першу чергу - в найактуальш.ш. сусп!льн1 проблеми. Дисертант подае свою версз-Ю '' розшифрування' * символ1чноХ назв! роману: вальдшнепи - слуква, об'ект ыислнвства.. Отже, авто; св 1.домийтого, щойогопротагон1сти стануть об'ектом "обстр1лу" оф1ц1озно! критики. Тут же подас гься стисла 1нформац1я про задумз незавершених роман!в Хвильового через пол!тичтобмеження.

Упершомутдроь. дл1 "Вальдшнепи" - пол1тичний роман'' стисл« розкрита 1стор1я написания твору, зм1ст головного конфл!кту на тдстав! якогой виз. ^дчено роман як пол1тичний. Проанагизован« харахтерих^хэтагон1 ст 1 в - спочатку ж!ноч1 тили, оск!льки через ни: виразно вимальовуються найважлив1пшп риси Карамазова як лкщини якполд.тика, якого глибокопроймакггь оучасн1 проблеми - передуем нахиош льне питания. Неможливз.сть його вир!шення усв!г'эмлю Дмитро, в1н нагттае обстановед навхть пог!ршуе в1дносини дружиноюГашюю, хочн1 те, н1 друге, напршелад, р1зка критика боку АглаХ пол1тичноХ ситу ахи! в УкраХн1 не е цьому причиною. По л1тичний конфл1кт Карамазова глибщий:це неприйняття тод1шньог статусу УкраХни, критика пол Личного курсу компарт1X, скерованог на повне колон1с..лле закабаления "голубо! СавоХ'' (УкраХни) Трагизм ситуацИ Карамазова - у неможливост! вир1ження конфл1кту з одного боку, а з другого, - в ';омун1стичн1й 1люз1Х, якох ще н позбулися карамазови, члени ларт1Х, нам1ри яко! протилежн лрагненням ''нац1онал1в'' „

Траджийний ' 'трикутник'' (Ганна-Карамазов-Аглая), який, м! 1ншим, мав приспати цензуху - мовляв, '' курортний роман'', вияв^ суть проблеми - траг1зм1'чсу> Отожвхцбився в1н а на особистих дол? протагон1стги. У перш д. й частин1 роману, ■ яка д!йиша до читача, в* накресле 1 штрихи майбутньо! драми: сам Дмитро .исля зустр1че з Аглаею ггриход, гь до висновку, цо тут можлива драма трьох ос К

А окрем! читач!, як! мали змогу ознайомитись з другою, ксанф1скованою 1 тбито знищеною частиною роману, згадують, що доля • Карамазова, я кий закохався в Аглаю, склалась траг1чно -' самэгубством протаготст-п. Звичайно, хи св1дчення треба братитд деякий сумн!в: в1дстань часу могла перенести долю автора |юману на його ж героХв. Дисертант л1дкреслюе, що бхнархп зв'язки (Дмитро-Ганна, Дмитро-Аглая, Клава-Вовчик 1 т.д.) розвинсй в роман! п1дпов1дно до розкриття задуму, але не завжди вони виконують функию ''дво1чнихопозший'' (М.Ласло-Куцюк), як, наприклад, у накресленому пунктирно ' ' дач1гаму роман! ' ' Клава-Возчик, або ж у взаеминах Клава-Аглая. Упроцес! анал!зу роману р з гляну то позищ1 автора роману * 'Вальдшнепи'' тд час написания твору й ратше - в пергод пуйл1кац11 зб1рок "Сйн1 етюди" та ''Осхнь'', зок1-эма створення новели "Я". Хсну- думка, що Хвильовий,пер!оду ' 'Валь -ттеп1в'' гншийв!д Хвильовогопер1одуновели ' 'Я' ' (1924). Уважний анал1з новели та й !сших твор!в 1з названих зб!рок спростовуецю думку» письменникр!зко, нещадно критикуе ' 'нову''

дхйетисть як уран!гоос, так 1 втзтших творах. Посилаються також

- : о

на "Автобй.ограф1ю'' пис ьменни к а, в якШ називае себе

комунхстом. Там, проте,' е суттеве уточнения: В1Н скор1ше комунар, н1ж комутст. Отже, революц!онер. Бой, справд1, з ' 'комутзмом'' письменника щосьнегар&зд: твори М.Хвильового ' 'роздерли ?ав!су камуш-стичноХ ревевших Та показали весънеймовхршда XI внутргшнш зм1ст 1 форми''1 .

Розгляд роману ' 'Вальдшнепи' ' 1 його критики продовжен в контекст! пол1г-ячно1 I л1тературно! боротьби. Об'ектом доел' '(ження тут е парг!йно-державна критика пол1гпгшо1 позихи 1 а; :Ъра

1 Лавр1ненко Ю. Розстр1ляне в1дрс дження. Антолох , я 1917-1933. Поез1я-драма-есе1. - Мюнхен, 1959. - С. 402-

('' проти теч!I'' IЛ його роману, що мали антиЛмперський характер. За в!дсто,ованнянационально! тотожност1 украХнсько! лл.тератури, культури взагал1 Л роэгортання ' 'лрограми'' нац1онального в1дродження, зокрема прихованоХ за езотвською мовою пов!ст1 ' 'Санаторл.йна зона'' 1 одвертоХ - у ' 'Вальдшнепах' ' письменника зарахували до фашистЛв, ' 'буржуазних'' нац1оналз.ст1в, нац1онал-ухильни.Лв. Останне, на думку дисе^'анта, мало б вказувати на визнання Хвильовим марксизму у московськд.йверс1Х, достосоваш.й до потреб новатньо! !мпер!х та й всесв3.тнього '' 1нтернацз.о-нал!зму'' . Отже, хвильовизм, пх^креслюе дисертант, е духовне, моральне, пол1тичнепротистояння Москв1 - ''фатальтй сшп'' (за висловом Хцильового), 1мпер1ал1зму 1 його натхненник1в як у '' третьому Рим1'' > так 1 поза ним.

У П1Дрозд1л1 розглянуто також ' 'термл.дор' '- поняття, в яке офпийна критика вкладала п<_редчуття автора роману, зокрема бачила його, може, йне без п1дстав у символ 1.чному пейзаж1 1 з другоГ, не опубл1ковано1 частини роману. Тимчасом за дим поняттям -спри£г-'ання д1йсност1, яку бачить автор у ' 'розвитку'': неминучасть терору, винишування людей типу Карамазова, не здатного на компром!си, цо зруйлували б його особистхсть.

Дисертант п!дкреслюе: в пол1тичн1й ситуац11 к1нця 20-хрок1в поява образу тако! -людини, як Карамазов, несла в парт^йт 1 л1тсратурн1 середовища великий згусток енерг1Х, под1бноХ до вибуху. Народилась нова ¿штел^гешия, свддома свого покликаюю -в л .1: ;юдити самост:1йнд.сть УкраХни, прислужитися до духовного оновленно народу. Проблеми Карамазова - цепроблеми 1нтел1геша I, яка прагне реал1зувати украХнську л.дею. Люди к типу АглаХ здатн! даяти в !м'я нац1онального в!дродження. Саме вони за це стали об'ектом шалено! критики з боку партийно-державних чинникл и. Автор подп.ляе думкуП.Голубенка: ''нов1 люди'' пореволюцшно!

цоби з роману ' 'Вальдшнепи'' вл.дзначаються активним с атоглядом,, пр .шмтимнепереборними прагненнями втошти в життя украХнську З-Дега. Таймова цих протагонист!й, на думку критика, вд.др!знясться в!д мЬвиукраХноф1льськоХ та народницькоХ З-НтелЗьгешиХ1.

Отже, маемо справу з (.волюцгею художнього мислення: нацЗ. ональна !дея е чинником саморозвктку народу. У за' яэку э цим дисертант не подл.ляе думки деяких досл!дник1в про протистояння: Хвильовий-Донцов. Адже обндиа стоять на антиколотальнд.й, антимосковськ гй позиц1Х. Щодо ' 'метаморфоз" 1 ' 'роздвоення дуии' ', як1 бачить Донцов, спираючиоь на реальний стан письменства, то публшист мав равдю, коли писав про необх1днл.сть дл: творчосп власного, а не чужого свз-тогллду, ' 'власних чуттевих 1 духов них тдвалин'' .

Дисертант уточнвде, що на г'рунт! 1пюзШ, яких ще не позбувся Карамазов, 1 вшикають суперечност! у поглядах на дДйсн:1сть. Дмитрове зв1льнени&в1д .¡.люзай соцаал1зму, док!нцянеусв1домив, що нацхональне в1дродження неможливе гид гаслами б!льшОвизму, але вд.н уже ступив на г/лях зв1льнення вз.д цих з.лк>з!й. Аглая в цьому йому допоможе активно. Автор в1дсилаеться до Донцова, який справедливо розр1зняе '' дв1 творчост1'' : одну, ' 'ройжену в муках - хоч часом 1 заблукану - творчз.стьукраХнськоХ дунй'', 1 другу -' .свор-Л-сть" л.нст-юваних з Москви л1тературно-пол1ц1йних фельдфебел!в. Серед перших в1н називае М.Хвильового, М. 1вченкс, Г.Косяч нка, е.Плужника, Д.Фальк1вського, П.Панча та 1н. Серед других -С.Щупака. Такимчином, тут 1 лежить мгж ними межа а'Яо й прхрва, за висловом Донцова.

У дисергавд! пооушений ще один аспект цих л3.тературних 1 полетичних пр^тистог ть. Це в^дойнтсть висских вимог Хвильового

1 Див.: ГолубенкоП. УкраХна 1Рос1я в св!тлз. культурных взаемин. - Нью-Йорк-Париж-Торонт , 198'. . - С. 443 .

до культурного продесу, до лхтератури вл.д ' 'масовик1в'' у культур!. Саме в! д цих останн1х нимало перепало центральному протагон1стов1 ' 'Вальдшнетв' ' зайогоелл.тарнийспос1бмислення - вл.дмежування в1д другосоргност! йменшевартост1 украХнсько! кугалури. Аце в русл! Хвильового - в 5о\стоювання нац!онально! л.дентичност1 украХнського письменства, духоьност! взагал1.

На ixoчaткy другого пл. дрозд л. лу 1'''Художн1 проблеми прози М.Хвильового, зокрем ' 'Вальдшнетв' ' мова 1де про обм< зний, закритий прост1р (курортна мд.сцев1сть) , в якому в!дбуваеться дд йство роману. Дехто вважав це недолгом роману. Щось под1бне бачимо и у пов1ст1 ' 'Санаторл-йна зона''. Прихован!сть локал1зацИ д1йства у'Вальдшнепах'' натякае про його ' ''зональний'' характер, прив'язаний до певно! територ1I. Зрозумл.ло, такою ' 'зоною'' сне ст1лъкикурурптм1сцев1стъ, як усяУкраХна. Отже, ' 'нсдол!к'' локал1задИ с гае вагомою художньою знах1 дкою автора. Десертант виходить 1з того, що ''запах'' 1 ' 'музику' ' (Ю.Шерех! слова Хвильового неможливо зрозум1ти без комплексного тйходу до йоге творчост1. Дал1 розглянуто символл.ку кольору 1 чисел. Стисло нагадавши семантику кольор1в перших двох зб!рок Хвильового (сшпй та '' осл.ннл.й'') , автор в1дзцачае широкий д1апазон Хх вл.дтл.нк1в, як1 символ1зують ''ос!нь'' народжуваного п1сля револкди I суспл. листва, про щойдеиься, зрозум1ло, в ромат "Вальдшнепи' ' . Хснуе контраст у кольорах: СИН1Й - символ '' заглрноХ комуни'', яка мала б оновити свл.т; сивий, осл.ннл.й - символ XX швидкого виродження. У лротистоянн! цих контраст!в - естетичний 1 полз.тичний сенс.

Той самий принцип полярност! 1 в Вальдшнепах''. Однак тут символл.ка кольор1в ховаеться в пл.дтекст, назови! це ' 'кол1р'' протесту. Психолог 1чний ' 'колорит'' ен1бизагальнимтломдл.йства. У п1дрозД1л1 проанал!зован1 також бл.нарн1 зв'язки, сюжетно-психологхчна специфл.ка ''трикутника'' у зображенн! стосунк1в

.я протаготстами роману. Тут своя символ1ка чисел, за дкимисто1ль <дожня хдея - це, як правило, контрастна сутнхсть ' 'дво!чних юзицз.й''. Об'ектоманал1зу е також цифра 13 - символ, через яхий фажена любов письменника до рд.дно! земл1.

Заверлгуеться другой niдроздiл полем!, кою з твердженням .Маланюка про ' 'Вальдшнепи'' як ''невдалий'' tbíp, написаний жлючно з пролагандистською метою.

У четвертому розд!л1 '' За законами жанру i в1лыю! творчост1'', /кн bbí йшли чотири п1дрозд1ли, проанал1зовано романи .Шдмогильного, Ю.Яновського, МЛвченка, М.Ялового, е.Плужника, .Слхсаренка, В.Гжицького та íh. усBÍrni ocho но! проблеми эслз.дження - в i дстоювання национально! тотожност1. В умовах осилення тотал1таризму, русиф1кад11 зберегти твор'г aMocTimiicTb, протистоятиHanoposi оф!д1йно1 критики з 11 догмами 'пролетарсько! ла.тератури'', покликано!, мовляв, в1дображати уд1вництво т. зв. соц1ал1зму, - означало onip рпжмоп! . Уперлому 1дрозд1л1 ''ПсихологÍ4HÍ романи i европейська традшДя'' предмет ослЛдження - романи В. Пл.дмогильного ' 'Mícto' ' i ''Невеличка рама'' в контекст! поняття "европейська традиц1я' ' - дисертант нтерпретуе i як укра!нську традиц1ю, виражену в соц1ально-1-ихолог1чн1й тенд tojil укра!нсько1 белетристики, в 11 нтелектуал1зм1 - глибоггй уваз1 до життя людини з pi3imx устль-шх верств, наповненню II внутр1шнього св1ту ' 'проблемами оби'' . 3 цьогопогляду романи В.П1дмогильногоперебуваютьу ¿ ycni ровгднюс художн1х тенденц1й укра!нсько! белетристики. У даертац11 проанал ? зовано критику роману, показано 11 - в бл.льшост1 ипадк1в - тенде цл.йна.счь, намагання ловернути автора до тандарт1в ' 'пролетарОькогореалхзку' ' Зв1дси, може, йнавмисне iepo3yMÍiBíH твор' -лх засад письменника з його правом на власне ■ачсння св 1ту, яке в1дстоюе ху ожник посл1довно впродовж усього

свого недовгого, об1рваноговчасрозкв1тутворчогожиття. Узв'яз! з цим 1 1 рактування Степана Радченка, центрального протагон1ст роману ' 'Мл.сто'', р1зне (' 'наклеп'' на молодь або ж ' 'типовий' представник II) . Штопхаючи автора до чорно-б!лого стандарту, ) обов'язкового(зображення ' 'роб1тничого'' мз.ста 1 т. 1н., критш виявила глухоту до естетичного змз.сту роману. Потр1бн1 буд десятил!ття, щоб об'ективпо оц1го0ги роман 1 його централы постать - ''особистл.сть, з умл.нням скептично, а то й ц тч! сприймати себе 1 навколишн1й св1т' '1 .

В дисертацз.! пранал!зовано також особливост! психоанализу зокрема, впроз! В.П1 дмогильного з використанням елемент1в теор: Фрейда, йплив якого на письменника, може, йпереб1лыаено.

В ключ1 ' 'психолог1чного реал1зму'' написаний також ром. ' 'Невеличка драма''. На думку дисертанта, в роман 1 завуальован< за майже банальним сюжетол,поставлено п!д серйозний сумн!в гол) рахионал1зм (його носЛем е Славенко), потр1бний режимов! д; виховання ' ' гвингик1в'' державно-бюрократично! машини, люди "б<=>з обличчя'' ~ тема, яку водночас усп!шно опрацьовувс В.Домонтович ,В.Петров) ! яка п!зн!ше непоко1ла зах!дн; екзистенц!ал!ст!в. Отже, В.П!дмогильний випереджував зах!дн; письменник1в, виразно виявляючи оп1р режимн1й н1веляц особистост!, отже, 1 II нац!онально1 тотожност!. ''Невелич драма'' ще б!льше, н!жпопередтй роман, як ''наезропейськ1м1ри <.. . > дивиться не назад, не в XIX столгття, а вперед ''1.

Другий пл-Дроздз.л ' 'Романтичний роман' ' присвячений перш романам Ю.Яновського "Майстер корабля'' та ''Чотири кабл1'

1 Мельник В.Валер'ян ПЛдмогильний. До 100-р1ччя в1д д народження. -К., 1991.-С. 28.

а Шерех Ю. Друга черга. Штература. Театр. 1деологН. -(В. вид.). 1978. - С. 125.

Центральною темою досЛл.дження е свз.тобачення пксъменника, виражене впобудов1 твор1в, у ко!щепц11 дл.йсност1 1 ггротагощстдв, революц!.! 1 т.зв. '' громадянсько! вл.йни'' (' 'Чотири шаблд.' ' ) . Позигдя письмешшка далека в1д офидозу як у тракту вант дд йсностч, так 1 в концепцл.! революц11. На останне певний :.плив справило знайомство з Ю.'Гютюнником, учасником нагЦоналыю-визвольних змагань. Письменник вл-дстоював свое бачення св1ту, свое ро -'/шнп!' романтики укра1ксько! ресолюцлЛ . Дисертант полемл.зуе з окремимп авторами, як1 нав!ть не гребували фальсифд-кагиею. Вл.н використовуе мемуари учасник1в литературного процесу 20-х рок1в (п. Смолич, 1.Ле, Г.Костюк),. Свое бачення под!й Ю.Яновський 1 жлав у форм1 роману, скомпонованому як геро1чнапхсня. Така форма зручна для ви-раЯення нацгонального духу 1сторИ. Дисертант розвивае думкд е.Маланюкапро те, що письменник ' 'в1цкрив 1 завоював нам море, море в значеши' не географЪшому чинав1ть геопоЛ1.тичному, а в значеюй Психолог1чному, як окремий духовуй комплекс <• . .> ' ' . Пончття духовност! тут мае, приредно, нац1ональний ' 'колорит' ' як сушки, особистост!, в!дкрито! для в1янь минулого 1 сучасност! . • Наступним розвитком теми роботи е анал!з у третьому ш дрозд! л! '' Роб1тн1 сили'' М. 1вченка та над!ональиа 1дея'' художнього змдету роману М.1вченка в к лггекст! нац1онального самоетановлення особистост!. Дисертант п!дг реслюе, Ер автор вдало використав т.зв. виробни'.у тему для чияенення вторично! перспективи народа. Через систему худоатх образ1в, зокрема професора Савлутинськ^ го, роматст проводить думку, що ця перспектива може реал!зуватися шляхом духовного 1 .-^азкчного оновлення народу, виховання в ньому таких вартощ1в, як! 6} дуть в1д:йрн1 негативны* ппливам. У паралел' м1ж селекц1ею в!дпои\дних сорт1ь буряка, що досл!джуе

1МаланюкС. Книга спост .¿режень. Проза, г Торонто, 1962. -С.240.

Савлутинський насташй!, де й розгортаеться романне д!йство, cycniл,лю-моральним удоеконалекням нацИ критика • побачил. (звичайно, безп1дставпо) пропов1дь нац!онал1зму i нав!ть.. фашизму. Тимчасом конце пц i я роману - гуманл-стичного зм!сту: ц< вихованнг ''po6ÍTTfix сил'', здатних у своему середовищ! i в усьом; народ! п лека ги висок! духовн1 вартощх. У в1дпои1диост! до цьоп харак ери в роман! cTBoperi за npicdUnnoM 6inapraix зв'язк!в. Ту використаний пр1шцип контрастного моделювання тип!в. Роман з. ко1:нозиц!ею концентричний - у центр! Савлутинський, зв'язаний: ycina персонажами твору. Така побудова роману достатня для повног' показу rrpoTaroHÍCTÍB у ф!зичноиу i духовному pyei. Дисертан звертас увагу на ще одну властив!сть ' 'Роб!тш X сил'' - роману пейзажу. Таке визначенняумовне, але воно акцентуе увагу на природ в роман! , де вона дуже важливий компонент. У ' ' Po6íthíx силах' природа активно д!е, я персонаж, виконуе pÍ3HÍ композиц!йн функцП. Дисертант застосовуе умовн! поняття: пейзаж-роздум пейзаж-драма, пейзаж-портрет, де друга половина визначен стосуеться внутр i шн'эогосв!тупротагон!ст!в, драматичних кол!з1й головно психс л-i 'inoro плану, портрегних характеристик тоцо Починаеться роман ясирокимпейзажьм. Йогопол!функц!ональн!сть pea л!зуеться як локал1зац!я flil ! своср!дна !нтродукц1я д< nnyTpimiboro стану Toci Долинно!, якому так ствзвучна м1сячн. hí4, буйн!сть !могутн!стьрослинногосв!ту. Konip ! ''граф!ка'' «-орисиприрода, як на л!ногравюр1, широка пал!тра кольор!в у pi 3ir пору дня i ноч! , звуки i голоси, мелодия птажиного ' 'голосу'' ыум крила - все це в пейзажах М, 1вченка е hí6h супроводом людсько д1яльност1, але водночас i виявом життя в його р!зних i неповторни з'явах. У дисертад!! подано критичн! оц!нки роману, з яки випливае, шр оф!ц!озна критика намагалася дискредитувати автора чим, без cyMHiBy, готувала Грунт для процесу СБУ, на якому й бул засуджено письменника.

У стислому висновку тдкреслеко, що ''Роб!™! сипи'' в ^к^а!иськ1й роман!стиц1 20-х рок1в - неординарне явище. Про-гистоячиобов'язковим темам ''пролетарсько! л1тератури' ' , автор те <г1льки бачить правду життя як високу естетичну категор1ю, але Лодверто, незважаючиНс^ пол1тично несприятливу ситуад1ю, вводить у ранг духовно! 1ерарх1! нашональне самостановлоння особи й морально-духовме оновлення укра!нського сусп! льства.

У четвертому пГдрозд1л1 ''До к1лькох критичних оцанок' ' розглянуто к1лька роман!в, що переважно засв!дчили опозицл.ю авторов до офш1йно визнаних постулат!в - передусам буд1вптва т. зв. соц1ал13му. Автори, навпаки, шукають 1н^их тем. п1дрозд1л1 анал!зуеться роман Ю.Шпола '' Золота лисенята''. В свгтлг тодняи-лх та йп!зн1шо1 критикице символ!зм, отже, анахронизм, крок назад. ''Загадковий'' роман Ю.Шпола сл1Д, очевидно, розкривати в контекст! антелектуально! атмосфери ВАПЛ1ТЕ, того творчого осередку, в якому панувала неспор 1йна, пошукова думка. Ю. П'ггол энайшов тему та форму роману для незалежно! в1д оф!ц1йтос< чинник1в художньо! думки. Вгнпрагнув, як видно з роману, дати власну в1з1ю революц!иному зрлвовг, кочне конкретизуе часових координат. У роман 1 химерний св!т заховуе в соб1 якхсь контексти, тлумачення як.л моте бути р1зне. Символ1ка '' Золотих лисенят'' в1дм1нна в1д символен ''Блакитного роману'', але саме з ним зв'язували роман Ю.Шпола.' к ' 'рецидив символ! зму'' . На думку дисертанта, цейроман в!др!зняеться в1д твору Г.Михайличенкапередус1м св!тобаме: мм автора. Тут 1 менше загадковостей, н1ж у ''Блакитному роман!' ' , 1 б1льше правдопод!бчих ситуац1й, хоч загалом мало конкретно визначеного !сгоричнс о часу. Неприйняття з боку офйиозу роману ''забутого'' в наступи! десятил!т я, наводить на думку про прихований сенс авторового задуму: зберегтитворчу самостхйн!сть, вкласти у тв!р власне бачення свхту. Щодо ''пережитков''

символ1зму, товонибули необх1дн1 авторов! для реал!зацз.1 задуму

- надати юШ образн!й система мр1йливого флеру, повитого сонячним серпанком. Золот! лисенята - сонячн1 цром1нц1, як1 асоц1юються й з протагонз.стани, що в своХй д1яльност1 тдтльншив-революц1онер1в наблкжують новий день. Вт!м, це звйчайш. люди: К1рка чи Мавка з 1х ''невлаштованим'' коханням, вадданий революхиХ дйричн: й герой роману, вад 1мена якооэ ведеться розпов1дь, Мем та 1нш1 утдготовц! замаху на в1йськового чина. Мандибула, Оз' н. Ром

- пlдniлъd^i клички - вводять читачау в!дпов1дну атмосферу загрози 1 небезпеки. Протагоьисти здатн1 ' 'переживати'' св1т, аце вказуе на в!дпов1дний культуршщький ''пласт'' роману, отже, й про л1тературн1 традгаи!., щомають свою тягл1сть. ЩОдо пол1тичного чи асторичного колориту твору, то анализ наводить на думку, що тут д1е ' 'др1бнобуржуазне'' угруповання (можливо, есери), щов його пол!тичн1й ор1ектад11 буд I ' 'недиференойована селянська маса'' , а в так'гиц! - терор. Уже нав1ть цього було достатньо, щоб роман ' ' забути' ' . А п1зн1ше авторов! ще нагадали його давн!й " гр1х''

- членство в парт!1 боротьбист!в. Отже, уже реально виникла проблема ф!зич; з! роз прав и над письме тиком.

Дисергант приходить до висновку, що ''Золот! лисенята'' несуть у соб! не т!льки ' 'навколол!тературну'' атмосферу, але. й сак! е певкик художн!м вираженням проблеми: яким чином зберегти творчу саиост!йн1сть ! не потрапити в пастку, яку поставив режим у форм! об^в'язкових тем ! способ!в 1х насватлення. Це й була перемога автора '' Золотих лисенят'' над н!веляц!йноюпол!тикою режиму. Паремога духовна. Зате ф!зична розправа над автором наступила невдовз1.

Дал! у тдрозд!л! розглянуто роман В.Гжицького ' 'Чорне озеро. Кара-Кол" (1329), якого критика зусгр!ла з нех!ттю ! звинуваченнями автора у важкому '' гр1ху' ' - нац!онал1зм!. Були

поодинок1 й прюдальнх оц1нки рома}г/, але вони потонули в ' ' бо ротьб1' ' за ' ' З.дейну чистоту' ' л!тератури, звичайно, ' 'пролетар-сько!' ' . Очевидно, нахи она льне питания, поставлене в роман!, як х в гнших творах, становило небезпеку для режиму, бо звертало увагу допитливих читач1в наневир:шення його в Укра1ш.. Це иже буи найб1лыпий ''гр1х'' - ворушити пам'ять, будити волю украУ.нця ! скеровувати його до чину.

1нший шлях опозицз.! обрав е.Плужник, автор роману ' 'Недуга' ' (1928). Безглузд1 звинувачення на його адресу ('' ищанська фл.лософ1я про кохання'', ''надкласов1сть любовх'', ''нечитабельна, сть' ' роману, який витримав три видання, та 1Н.) с намаганням зЛштовхнути письменника До осп1вування '' соцха лд.стичного буд!вництва" , що, говляв, дуже потр1бне для ''творчо"о росту' ' художника. Проте е.Плужник звернувся до ' 'камерно!' ' теми - св!домий крок автора ' 'протитеч1Х' ' , бо як-разу ' 'каМерних'' в1дносинах протагон1сти роману виявляють свою людську природу. У сам1й же назв1 роману дйсертант схилышй бачити !рон1ю, щое ' 'пол!тизованим'' прикриттяМ н!бито сприйнято'' всерйоз ''проблеми'' про любоп радпрац1вника Л . . . ''буржуазии'' , коли найбл.лыне гикавила автора ''мала'' людина, II духовне й матер1альне д.снування. Св1домо використовуючи елеме .лти ' 'буржуазного'' (класичного роману) , е.Плужник тдпорядковуе 1х виявленню свого бачення, позбавленогопол1тичного 1д1отизм/- саме того, В1дс\/тн1Стьчогоу гюезЗ.1 х, цимразом, у роман1 закидав йом* критичний офз.цл.оз.

Дисртант зг1дник з думкою Л.Череватенка про те, що ромг I е.Плужника ' 'якщо не дорЛвнюе, то принайюи тяжд.г до кращих зразкЛв укра!нсько!Днтеликтуально! прози'' 1 Але водночас г лем1зуе з

1Череватенко Л. ''Оатальнийцей трикутник'' //Плужник е. Змова уКиев1: Рок-Л, п'еси* - К», 1992,- С. 8.

ним в3.дносноокремих, яквважае, хибних положеньпро ' ' людящсть'' 1 ' 'гуман1зм' ' бхльшовикйв, про ' 'позитивну' ' роль бз-льшовизму у розбу ов1 укра!нсько! культури та, нарештз., про дор1кання Д.Донцову, який, мовляв, ''надставив'' ряд укра!нських пись-менникхв, назвавши хх ''невольниками доктрини''. Природу бхльшонизму тодз., мабуть, найкрдще розум1 в Д.Донцов гмавпз.дстави говоритипро те, щоробить бз.льшовизм з укра!нсько! творчо! ел!ти: в:ш II посл1довно знишував, спочатсу духовно, пот1м - фхзично. Правда й те, цо в 20--т1 1 30-т1 роки (та йп1зна.ше) м1г зчучати голос Д.Донцова на захист укра!нсько! культури, бо в1н д1яв в з.нших, в1дносно кращихумовах, н!жуколонИ, яка називала себе УРСР.

Зааершусгься тдрозд1л анал1зом роману О. Сл!саренка ''Чорний ангел'' (1929), який привернув увагу спробою автора осмислити р1зн! шляхи украХнсько! ,штел1генц!1 в революцИ. Не все тут р1внозначне: протиборство людей р1зних переконань з. погляд!в. Петро 1 Артем Гайдученки - нангоналд.ст 1 бз лыновик, Тома Карлюга -анарх!ст. е йжз.нка - сз. льська вчителькаМарта, закохана вПетра, яка, за автором, мусить ''лерехвор3.ти'' ц!ею лыбов'ю. Отже, в авторськз.й козщепцз.1 е схема, яку ровно тдтримувала критика. Але з ц1е! схеми ви~амуеться лог1ка характер!в, як! д!ють не з волх аьтора, а з природа протагонз.ст1в. Вибухае терм1н1д, 1 гине Артем Гайдученко. Якщо шукати символу в цьому вибуху, то в!н чимось нагадуе ' 'Сонячнумашину' ' В.Винниченка, вякхйтеж похована в1ра в ген1альний винах1д, який ''перебудуе св1т'' . Цей фз.нап також Не. .юдить на думку про абсурдтсть боротьби в той час, коли пореволкяййну дд.йснз сть повол .1 прибирають до рук нос11 1 виконавц! тоталитаризму.

Критика однозначно сприйняла цей фд_нал: мовляв, торжествуе ''правда''. Дисертант взажае, що на боцг празди був бз.льше ' 'песимгзм'' В,Пз. дкогильного, н1ж комун1зована ' 'правда' ' О.Сл1-

саренка. Участь його в процесс СВУурол1 громадського обвинувача не врятувала його в!д розправи режиму.

Але х ' 'розправляеться'' з художн1м твором 1 час. Для прикладу в дисертацЛ! згадано хрестомат1йний роман А.Головка ' 'Бур'ян'' (1926) . В1ра головного протагон1ста цього роману, а також 1 тих, як1 готов!, зг!дно з авторовою в1з1ею, в1ддати й свое жигтя за ' 'новийпорядок'', е лжев!рою, бо незабаромус! во1ш загтг/ть В1." штучного голоду 1933 р. ГероХ борються проти жорстокого зла, ал. Хх !деал несправжн!й. Яюцо ж автор п!д час написашгя роману, можливо, цього не розум1в або й не передбачував, то це та ж таки трагед1я творчоХ особистостд., як 1 вО.Слхсаренка. Т игед1я причин ! насл!дк!в.

Дисертант вд.дзначае: щоб Мати свою в1з1ю св1ту ! не приректи себе на хсторичну безперспективн!сть, роман1ст мусить ма^ине чужу, а власну, отже - нац1ональну в1ру, бути Хй в1рним до кЬгця 1 звЛльнитись з ''неволд. доктрини''

Уп'ятому розд1л1" Жанрове розмаХття 1 експеримент' ', що складаеться з двох п1дроздл.л1в, у центр 1 уваги е роман В.Винниченка "Сонячна машина'' тапошукиукраХнських футуристгв у галуз1 великоХ прозовоХ форми. Роман ' 'Сонячнамашина'' (1928) В. Лшниченкаеоб'ектс 1анал1зу в п1дрозд1л1 ''Перший украХнський утош.йний роман''. Подають'-я визначення утот X, що Хх формулю«ггь письмен, даки ! критики (Леся УкраХнка, М. Зеров та л.н.) , а також широкий дхапазон в1дгук!в на роман - в1д рхзко негативна. до схвальних. Вимоги до автора висували р1зн1 групи людей як зл1ва, так 1 справа. ВУкраХта в1дбувалися численн1 дистути.Роман виявив поляризац1ю тод1шньс 1 критики головно з пол 1.тичнихмотив1в: адж^ йшлося про ''перебудсРву'' св1ту. ^я проблема, поставлена в утопд.йному роман1, тим самим вказуе на XX незд1йсненн1сть. Однак у житт1 автор не позбувсч 1люггй зцодо ' 'перебудови'-' св!ту на

с оц! а л 1. с т и ч них засадах, покладаючи велик! над11 на ' ' сонцеХзм' ' або ' 'кс .кордизм'', тобто напрацю, науку й свободу. Однак у роман! '' Сонячна машина'' художник перемл-Г пол1тика. На думку дисертан-та, для ц!е! перемоги позитивну роль В1д!грали його по!здки 1920 р. в Москву та Харк1в, коли В1Н наочно переконався, хто е го;'эвним призв1дще'1усиого, що твориться на територлЛ нов!тньо! !мпер!1. А трохи изн!ше в1н дуже ч1тко визначвд напрямок 1 зм1ст д1яльност! компарт11: "3 болыпевицького червоного яйця на очах вилупл "х~ться фашизм. Уже можна бачити вс! характерн! Прикмети його ,'1. Ця думка, без сумн1ву, ''працюе'' на реал1заца.ю укра!нсько! !де1. Досвгд Вингиченка-художника не заперечуе, а, навпаки, зм!днюе 11.

У романа ' 'Сонячна машина' ' показано крах !люз!й щодо ' 'пере будови'' св!.ту на баз! ген!ального винаходу. Треба в1ддати належне авторов!: машина не дае ефекту, коли в II нутро не проллеться пат. Алеця ж тгг -и машина спричиняеться до катастрофи. Отже, крах !люз!й агаштовхуе на сумн!в 1 щодо сусп1льного '' ген1ального в1дкриття'' , наоиленого на докор!нну перебудову св1ту. Досв1д Винниченка в час написания роману т1льки частково м1г наштовхнути "ого до висновку тих лвдей, як! пережилиб1лыаовизм 1 заплатили за досп!д сустльного експерименту дуже високу цшу. Крах утоп!! у художньому твор! як сусп!льно! практики , таким чином, був актуальним ! водночас прогностичним. 1Идрозд!л завершуеться висновком про р!внод!йн!сть таких письменник!в, як Хвильовий ! В^лтаченко, як! з р!зних сво!х "св1т!в" п1дходять до однае! проблеми - едност! над!!, роздерто! штучними державними (чужими, !мперськими) та !деолог1чними кордонами. Таким чином, жанр рома-ну-утоп!1 наповнився новим зм!стом, якого ще не бачила укра!нська проза.

1 Косткж Г. ЗаписникиВолод. Винниченка//Винниченко В. Щоденншс.

-Едмонтон-Ныо-Йорк, 1980.-Т. 1. 1911-1920. -С.17.

!

У другому п1дрозд1л1 ' 'Прозов1 г.ошуки украХнських ф', турист 1 в 20-хрок1в: "л1вий" роман'' розглянуто 1 деологхчно-г.истецьку платформу украХнських футурист1в, Хх творч1 засади, декларованз з боку ' 'л1вих'' критикЛвнасторшкахфутурис тичнихоргатв "Нова генерацая' ' , ' 'Семафору ¿айбутне'' та гн. Анал1з твор1в ' 'л1вих'' у свз.тл1 декларованих постулатов переважно засводчуе нев1дповз.дн1сть, з художнього погляду, цих твор1в теоретичним настановам. Експерименти ''л1вих'', на думку дисертанта, пхдтверджену анал1зом твор1в, вказують бд.льше на деструктивну тенденцию, н1ж конструктивно творчу. Причиною була, очевидно, слабка художня основа, на якз.й украХнськ.' футурис^и прагзхули устху - без в1дчутних результатов.

Аналгз твор1в Г.Шкуруп1я "Двер1 в день'', Л.Скрипника '' 1нтел1гент'' наводить на думку, ¡до пошуки проза!ков '' л 1 лого фронту" були результативна, власне, в другай тенденцН конструктивной. Роман Г.Шкуруп1я, як справедливо водзначила критика, е не стЛльки ''л!вим'', скЗ-Льки соц1алыю-психолог1чним, з деякими с пробами експерименту у романному час1 - зм3.на часових координат, а також елем^нти кз-носценархю. Отже, тут ййявлялися не заперечення, а використання засобав ''старого'' роману: хро1.олог_чно-сюжетна лослз.довнз.сть, панорамнз.сть зображення, детальна психологЛчна характеристика. Роман Л. Скрипника за жанром еновимяв1-цемвукраХнськ1йпроз1 - к1нороманом. Автор називае його ' 'екран1зованим романом''. На жаль, тв1р схематичний. Спрс и к3.нороману (жанрове визначення вв!в автор) робив С.Скляренко: ' 'Борис Джиь 13 Подол^/'' . Нейтв1рнезавершений.

Залеречуючи _радиц1'' футуристи були схильн1 до парод1 юаания ;

на цьому грунт 1. могли вшцнснути цокав: фооми. Однак переважала

О

деструкция. Спроба в дьомунапрям1 Л.Френкеля та С.Яворовського у фрагментах роману ' 'Карусель'', яки*,' друкувався в ' 'НовШ генерац1Х", буланевдалою.

Дисертант зупинив увагу на роман! М.Йогансена ''Подорож ученого доктора Леонардо г його майбутньо! коханки прекрасно! Альчести у Слобожанську Швейцар!*)' ' (1930) . Роман експериментальний, хоч ! не став ''л1вим'', та й автор не перебував у футуристськ!й орган! зац11 ч Ларод1йн!сть як зас 16 покликала до життя нов! елементи 1 роэпов1дно! манери автора, 1 дотепн! ' 'учуднення' ' , за якими приховши йдошкуяьн! ' 'лостр1ли' 'г у б1к л1тературних 1 пол1тичних явищ. Елементи парод! X знаходимо ! в роман! "Голланд!я" Г-Бузька, який задекларував свою приналежн1сть до футурист1в. На думку М.Шкандр!я, тут ''крайн!й експеримент' ' , де автор демонструе ''засоби авторськоХ !нтервенц1Х !з визивним в!дхиленням в1д актуальних питань''1. Мабуть, б1льш!сть твор1в украХнськк-'. футурист!в 1 була викликомстандартн1йдумц! оф!ц1озу.

У ' 'Висновках'' дисертант п!дкреслив спадкоемтсть у розвитку украХнського роману 2^-х рок!в. Попередником пореволюц1йного роману ! водночас сп1вучасником розвитку великих форм прози в першу чергу були ромаки В. Вин! ¡иченка, як1 в перш! три десятил1ття ХУ ст. пос1ли поважне м1сце в украХнськ!й л1тератур! й в1д!грали по1птну роль у розвитку великих форм лрози. Глибокий соц1ально-психолог1чнийанал1з е доменою роман1в В.Винниченка. Ця ' 'л1н1я'' була продолжена в кращих романах 20-х рок!в. Проте украХнська пореволюцгйна проза змушена була на власному досв1д1 !, не цураючись художньо! спадщини, на грунт! пореволкяДйних стосунк!в м1к людьми' та зм!н (зрештою, не найкращих) , як1 несла револютия, осмислити те, що в!дбуваеться насправд!. Бона була змушена пройти ехапмалих форм - новела, новелета, еск!з. Нарешт1 - пов1сть, яка шляхом онрахцовання '' серйозних'' проблем, вир!шення питань к.ом-позицИ , сюжету тощо активно над!пила письменник!в на освоения

1 Шкандр1й М. УкраХнськийпрозовий авангард 20-х //Слово ! час. - 1993. - Ч. 11. - С. 5-1.

хирших прозових полотен.

Зверненням до складного, кризового буття сво!х протаготстзи штори пов1стей анал!зують стан св5.домоет! , який можна назвати граг!чним. Дисертант застосовуе терм!н ''проза траг!чно1 зв1домост!'', що визначае в!дпов1дно окреслен! особливост! 1снування людини а 11 мислення та емоц!й в кризов1й або межовхй (терм1н екзистенц!ал1ст!в) ситуацд.!.

Етапниму розвитку жанру е, серед !нших тип1в велико! прозово! {юрми, пол!тичнийроман. Поява його невипадкова: госчэагкнйтична ;итуац!я в Укра1н1, особливо з друго! половини 2Г рокгв, неминуче вимагала, кр1модверто публ1:цистичного ''прояснения'' позищй, ®е, може, в бЪчьипй м!р! й художнього, якщо мати на уваз 1 вплив у >I о на широкий загал. На цей запит часу в1дпов!в роман ' 'Вальдшнепи' ' - уткальний в укра1нськ1й проз! 20-х рок1в см!лив1стюпостановки нац1онального питания. Це чскравий приклад протистояння л!тературному ! пол!тичному оф1ц!озу ! в1дстоювання самобутност! мислення укра!нсько! людини в умовах поглиблення конфл1кту м1ж дер-жавно-парт!йною владою ! 11 реальною опозигиею, що" визр1вае серед нових людей Укра1ни.

Розвиток прози незабаром призв!в, з одного боку, до самовиявлення ' 'лд.н!1'' соц!ально-психолог1чного роману ("к зра-зок - романи В.Винниченка) , з явним використанням украХнського ! заруб1жного ''жанрового'' досв1ду (романи В.П1дмоги..ьного, М. 1вченка) , а, з другого, до експеримент!в 1 появи нових жанре-их форм, як утопЗиного, романтичного, парод!йного роману та кхнороману. Екс эримент ! жанрове розма1ття вказуют- Рт розкут1сть творчо! думки - всупсре"- Ддеолог1чним обмеженням ! заборонам. У коя гому з твор1в цих жанрових груп серцеяиною е власне бачення автора, що, яг правило, протисто1ть л!тературному ! часто пол!тичному оф!ц1озу. Це роман опору - феномелОгескореного духу.

ВI дстоюю1!' • право художника на власне свэ/гобачення, автори тим самим щхзтистояли шалс1!1йи1всляц11 нац1онально! тотожностх., вираженхй, зокрема, в бов'язков1й тематиц1 1 в1дпов1дному II насв:хтленн1..

Отже, роман 20-х рокхв, будучи ''складовою частиною'' укра!нського роману XX ст. (це означав, що в1н кращими сво!ми т ворами у русл! його ж пров!днмх тенденхий) був проблемним 1 сво!ми худотпми якостями як суто над 1 ональне явище засвх.дчував укра!нську

огже, < вропейську традюи», що озъачае хнтелектуальн1сть, ф1 лософ1чн!сть, глибоку культуру слова.

У дисертацИ пхдведен1 пд.дсумки короткому перхдовх розвитку роману 20-х рок!в, якийв екстремальних умовах зум!в осягнутинов1 обрх I нашо! духовностх .

Основт положения дисертахи! вз-дбитх в таких публ1кац1ях:

1. Микола Хвильовий 1 його роман "Вальдшнепи' '. До 100-р1ччя в) л дня народження письиенника. - Львхв, 1994. - 62 с.

2. Г1ол1тичний роман Никою Хвильового//ЗНТШ. - Львхв, 1992. -Т.ССХХ1У. -С. 154-168.

3. Лрозов1 пошуки укра1нських футурист!в 20-х рокхв: ''лхвий'' роман //ЗНТШ. -Льв1в, 1990. - Т. ССХХ1. - С. 123-135.

4. Укра1нськапр за траг1чно! свхдомост1 //Другий мхжнародний конгрес укра!нхст1в. Львхв, 22-28 серпня 1993 р. Доповхд! 1 пов!домлення: Я1тературознавство. - Львхв, 1993. -С. 215-222.

5. Романяк життя//Л1тература д. сучасгисть. - К., 1969. - С. 149164.

6. Повернуто читачев1 //В5.тчизна. - 1966. -№10. - С. 194-196.

7. Роман, людина, сустльство//Жовтень. - 1966. ~К4. - С. 8391.

8. Радянська класика//Прапор. - 1967, - №12. -С.77-80. 9. Клоновий М1ст //Укра1нська мова й л1тература в школ1. - 1967. - №12. - С.12-16.

10. Перш1 романи //УкраХнське л1тературознавство. -Льв1н, 968. - Вип. 4. - С.12-19.

11. Нап1дступах до роману //Розвиток 1 оновлення видгв 1 ;+:инр1 и •а мовно-стил!стичних засобхв художнього зображеНня в радянсью.й [1тератур1. Матер1алим1жвуз1всько1 республ1кансько1 конференщ!.

■Одеса, 1968.

12. У пошуках велико! прозово! форми //Укра1нське л1те->атурознавство. -Льв1в, 1970. - Вип. 8. - С. 5-12.

13. Про дв1 роматчт концепц1! людини //Прапор. -19 70. -61. - С. 89- 94.

14. Людина впрад! //Прапор. - 1970. - №10. - С 7-13.

15. Перлп романи Юр1я Яновського //Матер1али зв5.тно! науково! ;ес11 1нституту сусп1льних наук АН УРСР 1971 року. К., 197'.

107-108.

SenykL.T. The Ukrainian Novel of 1920ss the Problem of Na-tiora Identity. The thesis presented for a doctorAs degre of tl philological sciences, speciality 10.01.02 - the Ukrainic literature. The Institute of Literature namedafter T.Shevchenl of the National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 1995. Tl text of thesis toiat contains the research of the Ukrainian novt of 20s of the XX century, that was directed against the regime 1 its idee logical and artistic content», is defended. The novel с resistance absorbed the political and artistic tendencies the reflected the aspiration of the part of the society (represent« first of all by M.Khyvylovyj and the writers of ''the she renescence'') to dafend the national identity and liberty с creative work in circumstances of russyf ication and beginnings с the gallery of the totalitarism. The writers have created tl unique picture of the society and the gallery of human types с non-standard thinking and the tragic consciousness.

Сеньгк Л.Ф. Украинский роман 20-х годов: проблем национальной идентичности. Диссертация на соискание ученой стелен доктора филологических наук по специальности 10.01.02 украинская литература. Институт литературы им.Т.Шевчени Национальной Академии наук Украины. Киев, 1995. Защищаетсятекс диссертации, содержащей исследование украинского романа 20-х годе XX века, своим идейно-художественным содержанием направленног против режима. Роман сопротивления ввобрал в себя политически и художественные тенденции, отразившие стремление части обществг в первую очередь представленную М.Хвилевым, писателях ' 'расстрелянного возрождения'' , отстоять в условиях руссификации зарождения тоталитаризма национальную идентичность, свобод творчества. Авторы созвали уникальную картину общества и галлере типов людей нестандартного мышления и трагического сознания.

Ключов1 слова: роман опору, траг1чна св1дом1сть, рома пол1тичний, утогпйний, романтичний, нац! она льна : дентичн1сть.