автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Университетская философия: проблема социальнойинституциализации

Полный текст автореферата диссертации по теме "Университетская философия: проблема социальнойинституциализации"

' Міністерство внутрішніх справ України Університет внутрішніх справ '

На правах рук огні

ГОЛІКОВ Сергій Олексійович

■ УНІВЕРСИТЕТСЬКА ФІЛОСОФІЯ: ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНОЇ ІНСТИТУЦІАЛІЗАЦЦ

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських-наук

Дисертацією з рукопис

Робота виконана в Харківському державному університеті

Офіційні опоненти: ' І. Доктор філософських наук, професор

■ Горський Вілен Сергійович .'

2. Кандидат економічних наук ’ Чернецький Юрій Олександрович

• Провідна установа т Харківський державний педагогічний

Захист відбудеться " 6 " грудня І99Ь року о 15.00 год.. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 02.24.04 Університету внутрішніх справ за адресою:

310080, м.Харків, пр, ЬО-річчя СРСР, 27, ауд. 209 ,

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Університету внутрішніх справ

Автореферат розіслано " 3 " SUJ.ilІХЮІЩ1995 р.

Вчений секретар

Науковий керівник- доктор філософських наук, професор •

Мамалуй Олександр Олександрович

університет ім. Г.Сковороди

спеціалізованої вченої

ЗАГАЛЬНА. Х/РАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальність теми лосл.і,Т*°нця.- Історія світово! філософської дукхи язляс собою складний супаречліиий процес,-зверяопня до отого особливо актуальне під час зміни засад та поруку нозях сляхіз розвитку. З -сучасних умовах, коли утверджується плпрадізм філософських ідей у стінах вітчизняні'.:!: університетів, а філософія та її викладання значно зміняються, звернення до аналізу становлення університетської філософії та виявлення її специфіки обумозлено проблемами, які поп'язані з реформою здаої оезітн, цо мав на меті розвинути творчі можливості особистості, ТІ культуру та інтелект, забезпечити пріоритет гуманістичних цінностей як необхідну умову духовного відродження суспільства.

Університетська філософія в формоо інституційно! філософії. Її виникнення - результат інституціалізації як філософії, так і сфери осаіти. Інституціалізація філософії, що передбачав певний рівень філософської комунікації, веде до самовизначення філософії серед інїїих сфер людської діяльності. В процесі інституціалізації філософії утверджуоться як відносно самостійна її власна сфера дослідження та викладання з внутрішньо властивими їй особливостями функціонування. Виявлення їх здазться важливий не тільки для розуміння механізмів трансляції філософського знання, але і для пізнання логіки розвитку філософських ідей, для визначення впливу на становлення філософської, дунни.

3"ясування спадкоємності п розвитку Інститутів освіти та виділення провідного-ОСВІТНЬОГО центру - університету, як джерела передового знання та культури, - е необхідним для визначення стратвгіГуніверситетської освіти. Від того, як розуміється сьогодні статус університету, його місія, на яких пріоритетах базується університетська дослідницька програма і яка її перспектива залежать образ та доля університетської філософії.. .

На сучасному етапі розвитку суспільства необхідними умовами досягнення цілісності людського існування, забезпечення соціальної стабільності та взаєморозуміння стаять'високий рівень культури, глобалізація мислення, філософське розуміння проблем. Відповідно до цього зростав роль універ-

ситетськаї філософії як однісї із складових університетської освіти, специфіка якої пордбавдс, паравакно-, фундаментальний характер знання, що одергус студент, орісвт&цію на дослідження і творчість пх невід”&ину сфсру університетської діяльності. Для розуміння місця університетської філософії б духовному житті суспільства особливе значення «ас дослідження зародження західноєвропейської університетської філософії, виявлення-тенденції її розвитку, особливостей функціонування філософії в різному соціокультурному середоввді. З'ясування специфіки університетської філософії мав і практичне значення у ов^язку з тиа, що воно необхідна для оновлення та збагачення університетської форми організації філософської діяльності в сучасних умовах.

Проблема, яка е актуальною на сьогоднішній день, -осмислення розвитку філософської думки в Україні в руслі становлення європейської духоаиості. та культури. Університетська філософія тісно вплетена в духовне життя нлроду, е тією фсрмос філософії, яка сприяє розповсюдягаинч філософських ідей, суттєво впливає на формування національної специфіки філософствування. З цієї точки зору, вивчення особливостей станов;.;ііля української університетської філософії являє собоп важливий аспект дослідження розвитку філософії в Україні, необхідність якого нз викликав суиніву.

Ступінь наукової розробки проблеми. Проблема становлення та специфіки університетської філософії і на сьогоднішній день залишаться недостатньо розробленою. Питання розвитку філософі.ї в університетах лииз частково порушувалося в літературі з,історії філософії, філософії та історії освіти, філософії, науки, соціології, педагогіки, але до цього . часу це так і не стало предметом спеціального філософського дослідження. Нззваяавчи на підвищення соціального значення університетської освіти, посилення ролі університетської філософії у формуванні духовності суспільства, досі не був з достатньою визначеністю.виділений та проаналізований фено-кен університетської .філософі.ї. Хоча в зарубіжній та вітчизняній літературі в контексті досліджень з різної проблематики були висвітлені окремі аспекти університетської філософії, фрагменти її історії, що дозволило поставити проблему

специфіки та становлення унізерснтетської філософії та обгрунтувати запропоновані способи її розробки.

. Проблей: розвитку університетсько: філософії певну уяагу приділяло чикало західноєвропейських філософів. Серед нкх .можна виділити І.Канта, Гегеля, А.Шопэнгауера, М.Хайдеггера, К.Ясперса, Х.-Г.Гадаяера т'а.ін.

В роботах 3.С.Горського, О.О.Грязноза, В.В.Соколова,

З.О.Каиэнсысого, В.Н.Кузнецова, Б.В.Нссроесьхого висловлені цікаві міркування і"одо ролі університетської філософії а Історії сзітової філософської ДУМКИ,

Дія аналізу університетської філософії як форми інсти-туційної неабиякий інтерес становлять роботи з інституціа-лізації наукових спеціальностей та диференціації науки Г.Парсонса, Н.Сторзра, І.Шлігель-Резінга, Р.Уітлі, В.ван дек Делла, П.Вайгарта, О.Тітноніса, з соціології науки ІІ.Яхіела,

О.П.Огурцоза, з соціології організацій та соціальній інститутів О.М.Дригожина, Ю.П.Андреева, Н.М.Корейської, Н.Б.Кос-тіної, з історії педагогіки К.ііпдта, П.Монро.

Існус валика кількість праць з історії розвитку західноєвропейських університетів, де досліджуються конкретні факти, умови функціонування університетів в окремих країнах тощо. Принагідно можна згадати иауконі праці В.Ігнатовича,

О.Н.Стоянопа, В.Н.Ізаносського, Г.І.Діпатиикозої, М.Сперан-ського, ВЛ.Розуиозського, Ц.Супоровь, Ф.Паульсєиа, К.ІЇаве-ліна та інш- Ссшіслення ідеї університету, обгрунтування різних його моделей присвячені роботи В.фон Гумбольдта, Дя.Г.К.Ньвигна,- іі.Вебера, А.Флекснера, Х.Ортеги-і-Гассета,

К.Ясперса» К.Керра та іна.

■ . Серед узагальнввчих досліджень останнього чвсу важливими -для вивчення даного питання б роботи Н.С.Іадижець, в яких вона розглядам проблему ідеаліо, цілей та ціннісних орієнтація університетської освіти, сучасні моделі університетів, пріоритети їх розвитку.

Твори з історії філософії в Росії кінця XIX - початку XX століття /О.І.Введенськк!!, О.Й.Лоссз-, Е.Л.Радлов, Г.Шпет, М.О.Яосытий та іна./ та в Україні /Д.Чііжепський, Ю.И.Віль-чіінськіШ, Н.О.Скрипник, О.Нікольський та інш./ хоча і не коїщеитруоться безпосередню на проблемах університетської

- б - .

філософії, проте торкаиться деяких її аспектів, містять цікавий матеріал для подальшого поглибленого аналізу становлення та специфіки вітчизняної університетської .філософії. Використання результатів дослідження, здобутих цими вченими, а також звернення до праць Д.І.Багалія, О.С.Лебедєва, <2.£е-леногорського, І.ІІ.Бороздіка, В.Іконникоза, І.Г. Міланського, М.О.ЛаврогіСького, Хр.Рокмеля дозволяє конкретніше показати складний процес становлення університетської філософії в Хархоаі. Особливо важливими для цього е твори І.Б.Вада, А.І.Дудровича, Ф.О.Зеленогорського, П.Е.Лейкфзльда,,0.Ко-вицьксго, С.С.Гогоцького. . -

Філософські, соціологічні, культурологічні та історичні дослідження підготували теоретико-иетодологічну базу для аналізу проблеми становлення університетської філософії та її специфіки, яка досі в літературі не зконсгитуйована як спеціальна самостійна галузь наукового інтересу.

і'отр. та оснориі загдання дослідження. Нетов здійсненого дисертаційного дослідяення в тенатизація проблеми становлення університетської філософії в плані прояснення її інститу-ційної природи та соці о культурних умв функціонування в системі освіти. .

.Досягнення поставленої иати реалізується через вирішення таких завдань:. - ■ • , .

- вивчення процесу інгтитуціадізації західноєвропейської філософії ах передумови виникнення та фактора розвитку її особливої університетської форми;

- виявлення багатоааніття основних національних типів та соціояультурних моделей функціонування університетів для визначення їх ролі в еаолкції університетської форми інсти-туціалізації філософії;

. - уточнення уявлень про особливості соціальної інститу-ціалізації університетської філософії в Україні, /зокрема р Харкові/. .

Методологічна та теоретична осяоиг; дисегтацт.Рчого .цос-лідікеннп. В теоратико-нзтодологічному відноаанні здііісноне дослідження. зорієнтовано на філософськіїЛ плюралізм, виявлення та використання позитивних досягнень о різних галузях та напрямах.науки, культури та філософії, які спркявть прояс-

изннз-специфіки університетської філософії, дослідяеннв процесу її становлення та інстктуціалізації. Автор прагнув поєднати історичний та логічний підходи до вивчення та опису обраної теми, начагасся. иайповяіис врахувати найбільш цінні ідеї історико-філоссфських, культурологічних, соціологічних, історичних та педагогічних досліджень, до були проведені раніше.

Об^є^т тд птод-’е? дослідження. Оо"єктсм дисертаційного дослідження з соціальна інституціалізація європейської філософії, а безпосереднім предметом знступас університетська філософія як особлива інституційна форма.

Основні сеаультдти дослідження та їх наукова новизна. Серед одержаних результатів,.що характеризується науково» новизною, найбільш суттєвими з такі:

1. Здійснено спеціальний аналіз феномену інституціалі-зації філософії та виявлено його."амбівалентність", що спричинена непідвладніст» вільної філософської творчості та , спілкування імперативам соціальної організації.

2. Виязлений "хвильоподібнніГ, "пульсуючий" характер процесу інституціалізації філософії та визначені його крайні пені: з одного боку, тяаіння до повного розчинення філософії в інвих фориах суспільної, та індивідуальної свідомості, з іншого - перетворення на окрему високоспеціалізовану. та професіоналізовану галузь,творчості та викладання.

3. Університетська філософія репрезентована як особлива

професійна фориа-інституціалізації західноєвропейської філософії в сфері, освіти. ■ ■

. 4. На основі порівняльного аналізу різноманітних типів

/моделей/ університету гга соціального інституту встановлено, що плюралістичний потеїздіал університетської філософії р.еалі-і оувться, передусім, у .залежності від втілення принципу академічної свободи* г;о, а своя чергу, знаходиться у взазиоза"лзку з соці окультуриш!! упова:ш функціонування університетської освіти. '

. 5. Показано, ідо призу університетської філософії в дру-

гій половині XIX - XX ст. необхідно розглядати в контексті кризи класичного типу раціональності та напруженого поцуку нозих "нскласичних" форм філософського дискурсу.

_ а -

' 6. На базі маловідомого матеріалу досліджено пронос со-

ціальної іиституціалізаі^ії фідоссфії в Україні /в Харкові/, охарактеризовані його особливості, які визначили спзцмфіку української університетської філософії.

Теорзтичнг та практично значення роботи. Основні положення га висновки дисертації икхуть бути теоретячкою базою для подальших досліджень як становлення, так і перспектив розвитку університетської філософії, ДЛЯ ЕИрІЕеННЯ ПраКТИЧ- , них проблем, пов"язаних з функціонуванням філософії в певному університеті. Матеріал про становлення університетської філософії в Україні /в Харкові/ допоможе визначити перспективи розвитку вітчизняної університетської філософії. Зібраний та систематизований матеріал з цієї проблеми може оутв-застосований-у розробці.та викладанні лекційних курсів з історії філософії в Україні, спецкурсів з соціальної філософії та філософії освіти. Матеріали дисертації можна використати не лиса в філософських, але також і в культурологічних, соціологічних та історичних дослідженнях.

Апробація роботи. Висновки та основні положення дисертаційного дослідження опубліковано в 4 друкованих працях автора.' Бони були ьикладені в доповідях на регіональних та .міжрегіональи;/: наукових конференціях "Харківські сковоро-динівські читання, присвячені 270-річчв з дня народження Григорія Савича Сковороди” /Харків, 1992 р./, "Національна . філософія: сучасна, минуло та перспективи" /Харків, 1993/, на філософському сікпозіумі студентів, аспірантів та молодих викладачів ХДУ "Знання, -культура, влада: пробпеми філософського осмислення” /Харків, 1993 р./, а також обговорені на аспірантському та методологічному семінарах кафедри філософії Харківського державного університету. Окремі положення дисертаційного'дослідження використовувались автором у практиці викладацької роботи. - . , .

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновку, додатка та списку використаної літератури. Обсяг основного тексту дисертації - 158 сторінок, додаток містить в собі 48 сторінок.

- 9 - '

ОСНОЗЙ'ЛІ ЗМІСТ РОБОТИ.

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, характеризується ступінь П розробки з філософській та науковій літературі, визначааться мета та основні завдання дослідження, Його теоретико-кетодологічна основа, висвітлюоть-ся елементи наукової новизни, теоретичне та практичне значення роботи.

ПодшкЗ розділ -"Про специфіку інституційної філософії? Розглядаючії процес інституціалізації філософі ї, азтор виді-ляз два його аспекти: когнітивний та соціальний. Під когні-тквнкм аспектом розуміється утворення інтерпрєтаційних моделей, характерних для філософської ■ свідомості, самовизначення філософії як форми духовного досвіду та типу раціональності, становлення'її як категоріально-понятійної системи. Соціальна інституціалізація виязлясться в утзоренні та розповсюдженні формальних структур, цо об'єднують людей за їх інтересом до філософії та філософствування, в формуванні організо-паної спільноті! філософів з певними організаційними формами творчого спілкування, а також взаємодії з іншими інститутами суспільства. В цьому відношенні процес інституціалізації може бути зінтерпретований як становлення інституційних форм соціалізації філософії. .

В дослідженні відзначається, що ступінь когнітивної та соціальної інституціалізації достатньою иіроо структуруо діяльність у сфері філософії. Низький ступінь когнітивної і не— титуцгалізації філософії характеризує ситуацію, коли філософи поділяють деякі спільні фундаментальні положення, цінності та переконання, але їх діяльність залишається некоординованою. Чим більша ззасмопорозуміння щодо природи філософського пізнання, зближення світоглядно-методологічних принципів, категоріального апарату, тну вгсдий ступінь когнітивної інеги-туціплізації філософії. На думку дисертанта, високий ступінь когнітивної інституціалізації характормзуз моністичні філософські системи, лідгрицуо їх претензії на домінування. Ступінь соціальної інституціалізації кохе бути різним, почкнию-чіі з обміну ідеями чи результатам тверчої роботи і аа до оргеиізації професійних спілок філософів. Визначання ступеня

■ ' - 10 -інституціалізації філософії дозволяє виявите міру її псзпи-неиості, стабільності, ачтономності, спроможність до відтво-роїшя та розпоасадаоння, забезпечення свободи творчої діяльності. На цій підставі а-зтор розмежовує "інституційну" та "неінститутйну" філософію, робить ВИСНОВОК, що реальний процес розаитку філософі" відбувається в просторі напружених протиріч інс-гитуційної та ноінстктуційної філософії. .

Характерною особливістю інституційної філософії е її професійний характер. Творча та викладацька діяльність філософа в значній мірі регулюється професійними оСоз".іїзками.

Це аллкзае на розвиток та станопдення філософських ідей, . функціонування яких пос"язане з окремими соціальними інститутами. Разом з тим, інституціалізація завади передбачає повну спеціалізацій, стандартизацію та формалізацію. Для того, кой організувати взаємодію членів інституту необхідна соціальна норма, що визначала би стандарт поведінки людей, які об'єднані цим інститутом. Таким чином, інституціалізова-на філософська діяльність підвладна певному нормування, тоді як, згідно зі своє» природою, філософська думка знаходиться В постійному поиуку, ЗМІНІ, розвитку. Автор БЕйУ.аС, що протиріччя' між знеособленням людини як елемента соціального інституту та особистісним характером філософствування з відрізнювальною рисою інституційної філософії.

Як показано в роботі, специфікація інституційної філософії залегіить від впливу зовнішніх інститутів і, паредусіи, держави, яка здійснсс саоа політику в галузі неуки та освіти. Такий вплив автором розглядається на трьох рівнях: політичному, інституційному та когнітивному.

У другому розділі - "Інституціалізація філософії ля передумова виникнення університетської філософії" - увага бо-середаана на дослідженні процосу інституціалізації філософії та сфери освіти з нетою з"ясувт<н специфічних рко іііститу-Ційної форми філософії.

У пепаому гро-ягрр^т - "Давньогрецький початок інститу-ціаліоації філософії" - відзначається, цо в історії розвитку філософії існував повний період, умовно названий доікстн-туційиим, коли елементи філософії т& філософської діяльності розвивалися в рачках інвмх інсткіутІБ. Процес вивільпон-

НЯ фІЛОСОфІЇ, ПИЧЯОКЗННЯ З ТИХ /ГіЗредфілософських та прото-філософських/ ферм, з яких зароджувалась філософська діяльність розглядається азтором як перза історична, передумова інституціалізації філософії.

Давньогрецькі філософські иколи представлені пх форми та результат інституціалізації філософії та сфзри освіти. Якео Ліфагорейський Сопз с соціальний інститутом, ідо являє собо» різноо міро» як релігійну спільноту, так і спілку філософів та вчених, до філософія переплітається з інший галузями людського знання та релігійної віри, то філософські сколи Ллатона та Арістотеля розглядаються ях інститути, в яких філософія і не ту діалізу от ьс я і кагиїтизно, х соціально. Аналіз становлення давньогрецьких філософських шаіл показав, ідо інституційна філософія, по-перав, носить упорядкований, систематизований характер, обумовлений необхідністю як самовизначення філософії, так і трансляції філософського знання, по-друге, зона н-з потребує керування з боку іниих соціальних інститутів; в умовах підносної автономії інститутів філософії її розвиток підсувається на основі самоорганізації та саморегулювання. Особливість давньогрецької іиституціііиої філософії становить нерозривність процесів викладання та творчості, точніше, така їх поєднання, копи тяорчиП процес безпосередньо вплзтенкГї у процос викладання філософського знвння.

У другому парігргфі. - "Доля інституційної філософії у стародавньоиу Ркмі" - виявляються причини запопаду інститу-ціЯкої філософії в цзй період, На думку автора, процос інс-тілуціаліздції філософії призвів до її догматизації та док-трннізеції, до'витіснання творчості за ножі інституційної філософії, до її "ізтизглії”, обукоплоної праістичио-утнлітар-!п;;і хпракторзи римської освіти, і, прості, до "розшиття" філософії п іщя« *ор”гд суспільної саіг.озості. ПзстутлиЗ рсязнток ДСМІІІЗДІІ взкледлшя г:зд тсорчістз І) інатитуційній філосгНї епрпяз пзротзорекпз філософі” ця учбсяу дпепкялі-ну, а од-пг.;з.:::л;:тія устаяоз освіти та патгзрдттсинл вайлядгць-::ої діяліності в філософських г-'холпх Ргчу та /.фін аг ошто,-пугзної о дорчпгної сяярбнячі підпор гдяупсшіз ікетитуціЯігаХ філософі І _ ДСрТіЯН:?!! ЦІЛПГІ. ЛзТО? робить Г.'ІСІЇОНСГ, ЦО Я У”з-

вах "омертвіння" інституційкої філософії відбувається”с.“из-лення" неінституційкої, про що свідчить діяльність Секеки, Марка Аврелік.

У третьому рлупгпп.ді - "Сілссофі? та інституціалізація освіти е монастирських сколах" - підкреслюється иколярський характер монастирських учбових закладів, в яких переважали атс ніяк ііз наукові чи дослідницькі цілі, і навіть не стільки освітні, скільки виховні. Маучи достатньо низький рівень інституціалізації, філософія розвивалась у лоні християнської релігії, виконуючи підпорлдксБано-обслуговуючу роль. Відповідно до цього вона мала -педагогічний характер, була покликана виховувати л»бов до Бога, до церкви, допомогти людині позбутися гріху та заслунити порятунок. В цілому к, "життя" філософії в монастирських иколах підтримувалося скоріш не в учо'овому процесі, а в збереженні та переписуванні книг. Єдиними засобами розвитку філософії монастирських шкіл, на думку дисертанта, були інтерпретація та коментування різних авторів в умовах пріоритету богоодкрозеннкх істин.

Тахим чином, процес інституціалізації філософії постає як "хвильоподібниіГ, "пульсуючий". Філософія почала свос вичленення в ссо'л пераих філософів античності, інституціа-лізуючись спочатку як певне коло ідей, а потім в філософських школах, досягла розквіту в стародавній Греції і в значній мірі втратила інституційну самостійність, розчиниваись в релігії та підпорадкуваашись її проблематиці. З цієї точки зору, виникнення університетської філософії можна розглядати як реінституціалізаців філософії в епоху Середньовіччя.

Третій шздід - "Становленая західноєвропейських університетів та інституціалізація університетської філософії"-складаеться з двох параграфів. .

У г.гфтіому параграфі - "Реінституціаліоація філософії в ' середньовічних західноєвропейських університетах" -досліджується умови виникнення університетів кі інституційних йори освіти, що сприяли відновленій) процесу самовизначення філософії, перетворений її на відносно самостійну галузь творчої діяльності. Автор звертао увагу на те, що перзі середньовічні університети Еиникали як добровільні об"сднання /корпорації/ учителів та учнів; вони не були ані повністю'

- ІЗ -

церковними, ані псзиістп державними установами, завдяки чому відкривали иоалімості для утвердження елементів свободи творчості та викладення, які потім реалізуються у принципі академічної свободі». Поява університетів с спробоз реаліза-, Ції потреби у пглі.ніґ; самостійній освіті. Виникнення а;щих учбових закладів у Ларииі, болоньї, Салерно супрододаудалось об'єднанням кї;,і:оло видатного вченого його учнів та ' послідовників у добровільне товариство для заняття наукою.

Початок соціальної інституціалізації університетської філософії, з точки оору дисертанта, поз"язз.иий з розподілом університету на факультети та поязоа факультету "сіни цільних наук", дз викладались граматика, діалектика, риторика, математика, фізика, нзтафізика та моральне вчення. йззважа-вчи ка ге, що цей факультет був найбільшим аа кількістю учнів та значна частика університетської роботи була зосереджена саме'тут, в структурі середньовічних університетів <(<хсиЄ6а.$ <хНшт вкхснузаз пропедевтичну функція, буз підготовчим до вступу на "стараі" факультети. Основна його завдання полягало у пзредачі студентам певної суми знань, цо з ссмого початку обумоаило пропедевтичний характер університетської філософії. Відповідно до цього, оснсеноя інс-титуційнсп формоз комунікації стала лекція, де переважало лекторське диктування філософських /зкетів, тлумачень та зауважень. Еврістичний потенціал диспутів, як специфічної форми спілкування в рампах університетської філософії1, не був розкритий з повній мірі в зз"язху з тим, цо відбулася гіпзр-трофія диспуту, абсолитизація його місця в духовному к:итті. Диспути проводились зароди самих диспутів, кз зверталась . увага на наукову, філософську їх необхідність та спрямованість. Така соціальна інституціалізація сприяла тону, що філософія скніла з яоргтких, встановлених формах, а філософська творчість була зведена до мінімуму, оскільки відхилення від прийнятого та визнаного раз і назавжди порядку г.з припускаюсь та на заохочувалось.

У процесі соціалізації філософії зді,;сїшвалась і її когнітлзиа іигтлтуціалігзція. Дисертант зпертас увагу ні той факт, ідо викладання філософії як науки та учбової дисципліни з середньовічних' університетах не було якоч-кібудь

- 14 -

систецо», а містико в собі вивчання набору окремих творів /переважно з питань логіки,/- Найбільи розповсюдженими в університетах були твори Арістотеля, що зуиозило необхідність їх пристосування до християнсько-католицького аіровчеинл.

На переосиисленні арістотелізуу з цкх позицій зосередга свов діяльність Оома Аквінський, вчення якого в кінці ХУ століття стало домінуючим на теологічних факультетах університетів католицьких країн.

Зародження іншої традиції в університетській філософії-поп"яэане з Оксфордським університетом. В центрі уваги англійських вчених опинились природничо-наукові твори Арістотеля, знайомство о якими, з одного бону, та віддаленість Оксфордського університету під центру католицького світу, з іншого, створили сприятливі умови для розвитку емпіричної школи, що представлена хакими філософами, як Родаер Бекон, Дуне Скот, Уільяи Оккам.

У другому паоягтФт - "Взаємодія неінституційної та інституційної /університетської/ філософії в епоху Відродження та Реформації" - розглядається соціально-інституцШіа ситуація в сфері освіти та-філософії в цой час. Засилля схоластики, високий ступінь інституціалізації університетської філософії прк?';ші до того, що оригінальні філософські розвідки перемістились за межі університетів до неформальних ■гуртків аматорів філософії. Автор акцентуо відмінності інс-титуційної /університетської/ та неінституційної філософії, що проявились у формі викладу філософських ідоіі, у проти* лежності комунікаційних фори, у відмінності ціннісних і:асїа-иоз та орієнтацій філософів. Щдяраслксться, цо гуішііеі:, який виник ЯіС протилежність інституційної філософії, поступово сак інституціалізусться; філософські погляди, цз винкели спочатку у гуртках та товариства::, ириходятьу стіни університетів; академічна філософія ііісгктуціаліоусїьсл .водночас о {оруалісоцісз сиздсціїї, підпсрлд'суЕаши::і їх дзр-гавиій владі.

. Особливість соціальної іііст'итуціаліаації уніпорскіаг-ської філософії в епоху Реформації полг.газ и точу, цо а католицькому світі унісараитсї був об"сДиаі»;С з сзуїтсьп::.іі! колагігст, внаслідок чого вкклздашш усіх обов"локошіх ирад-

- 15 -

матів філософського факультету було передане єзуїтам. Це обумозило специфіку університетської філософії, оскільки сприяло зіхродаїениа а університетах її схоластичної форми. Релігійну спрямованість набула університетська філософія і в протестантських університетах, де навчались р-лторкна та логіка Лрістотеля як необхідні для правильного розуміння та тлумачення Сяяченного Писання» На думку автора, підпорядкування унінерситета церковним інститутам, а унівррси-тетської філософії теологічно-конфесійним інтересам вкотре призвело до зміщення центру філософської творчості в галузь неінституційної філософії /й.Бекон, Р.Дзкарт, Б.Паскаль, Б.Спіноза, Г.Дейбніц та інш./.

Такім чином, ваялизою рисо» університетської філософії як форми інституційної являються її здатність до "розгерметизації", що в періоди кризи дозволяв черпати даерела розвитку із сфери неінституційної філософії. Проте в умовах жорсткого підпорядкування університетів іншим соціальнім інститутам університетська філософія набуває закритого характеру, перетворюється на пеону систему дога, яка не суперечить домінувчш ідеологічний доктринам.

Четвертий тозділ - "Соцівяьпо-інгтитуційна специфіка університетської філософії" - нас чотири параграфи. .

У пзпеону параграфі - "Національні типи університетів . та їх роль у становленні університетської філософії" - дисертант виділяє три основні національні ткни університетів,, що сформувалися у кінці ХУЇЇ - на початку XIX століття: англійський, французький та німецький. Запролонозані наступні підстави для такого розмахування: І/ азавмопідношення університету та інших інститутів суспільства /держави, церкви/; 2/ структура університету; 3/ реалізація принципу академічної свободи в університетському к;іїті; 4/ становище профе- . сорсько-сккладацьиого складу; 5/ місце філософії в університетській освіті, яке обумовлене матою та завданнями нязчслнл п університеті.

Особливість французького університету полягає а тому, що він буп інституційнз інтегрований дерхапоо та мав у свос-иу складі усі учбозі заклади Франції. Відсутність достатньої автономії університету обумовило сильну централізацій управ-

- 16 - ■

лінкя дослідницькою та викладацькою діяльністю, що є несумісним із свободою філософської творчості. У французькому університеті початку XIX століття філософія інституціалізуза-лась дике у формі кафедри філософії на слоасскону факультеті, цо обумовило її другорядне станозгсце в університетській освіті.

Перо вага 2 духовному житті системі! коледжів - специфічна риса англійського типу університету, який реалізований в Оксфорді та Кс.чбрідяі. У зв"язку з тим, цо діяльність “вищих" факультетів була зведена до формального прийому екзаменів, уНІЕСрСИТеТ був Представлений ФАКТИЧНО ОДНИ! діочим факультетом - факультетом вільних мистецтв або артистичним, на кхсиу читались лекції з логіки, метафізики та моральної філософії. Разом з тилі, еєликий вплив на університетське г.иття з боку англіканської церкви сприяв утвердження схоластичних елементів в університетській філософії Англії. '

На XI£ століття в Німеччині сформувався тип університету, що відрізнявся відродженням інтернаціонального характеру, достатньою мірою автономії, утвердженням в університетському житті принципу академічної свободи, перетворенням філософського факультету на провідний факультет університету.

На підставі поріьііяльного аналізу цих основних національних типів університетів автор робить висновок, ко самому духу філософії найбільш відповідає німецький тип університету, напружена праця в якому протягом цаііже двох столітть увінчалась виникненням ніизцької класичної філософії. Філософська система Хр.Вольфа, на думку дисертанта, не тільки суттєво вплинула на розвиток університетської освіти, а й означала якісно новий рівень когііітивної інституціалізації філософії, на пкоиу філософія постає по черва окремі її частини, а ях цілісна, систематизована наука. ІіизначивЕИ філософію як науку, Хр.Больф започаткував процес раціоналізації університетської філософії. З точки зору автора, когіііїивна інсгитуціалізація філософії, яка грунгусгься нв. раціонально^ типі мислення, досягла каЯвкцого ступеня в філософській системі Гегеля, де сформувалась кх єдина, прзтсидувча на "абсолютність" та "ааверншість", філософська система, ко згодом обернулося певккм застоои у розвитку та ошогоЬ

погуку нопих еляхіа становлення філософської дучки в університетах. ■ ,

У АТ.УГОУУ г',г,.г>г\г?г'4н - "Особливості соціальної інститу-ціалізації університетської філософії в Україні" - автор відзначає, що соціалізація української університетської філософії проходила в різних соціокультурних уиовах. Та», становлення університетської філософії у Львові відбувалося в умовах парезг-лашого аплизу австрійського та польського духовного пшття. Повний інтерес становить створення Українського інституту при Львівському університеті /1787-1803/. діяльність з рамках якого /ІІ.ЛодіЯ та иЬврівсьияі}/, щоправда, нз призвела до створення яких-небудь систем, а обмежилась перекладом філософських творів з використанням російської та цор:{овиослов"янської коа.

Специфічні уиови царської Росії наклали відбиток на становлення університетської філософії з Харкові та Києві, Харківська університетська філософія мала багатообіцтачиіі початок в особі німецького філософа професора І.б.Изда, якиЯ розповсодяував в Слободській Україні ідеї німецької класичної філософії. Його плідна діяльність заснувала філософську традиціо з Харківському університеті.

Київська університетська філософія зазнала могутнього впливу духозио-акаданічної філософії. Парші професори філософії Київського університету /О.Ноаицький, С.С.Гогоцький/ були не тільки випускниками Київської духовної ахздемії, але і її викладачами. Проте, иезваг.авчи на різні витоки, соціально-інституційні особливості та політичні умови зумовили спільність долі харківської та київської університетської філософії.

Харківський та Київський університети нз мали підносної інституційної самостійності, оскільки в Росії склалась унікальна ситуація, коли в системі освіти були поєднані три соціальні інститути: держава, церква та університет. Викладачі філософії, яалпо^сь членали університетів, водночас були немов би службовцями дераави та проБідниками осноз релігії. Така форма соціальної інстигуціалізації вола до

* Вільа докладно про станозлення університетської філософії в Харкові диз. у Додатку.

- іа - •

підпорядкування університетської філософії політичнім та релігійним цілям.

Азтор підкреслгє переважно пропедевтичний характер української унівзрситетської філософії, зумовлений статусом університету ех, передусім, освітньої та виховної установи.

У ттз^тьсчу гпр.-гг -М - ""Ідеальні" типи університетів та ■місце університетської філософії" - усага зосереджена на виявленні тенденцій е осмисленні ідеї університету та визначенні иісця філософії у відповідній ідеальній конструкції унізерситетської освіти.

Дослідаукчи історію створення "ідеальних типів" університетів, дисертант робить висновок, «о в європейській культурі склались дві тенденції в розумінні ідеї університету:

І/ гумбольдгівсьяа /В.фон Гумбольдт, М.Вебер, К.Ясперс та інії./, а.0 вважає головкою фунхціею університету дослідження та творчість; 2] ньюиенівська /Дк.Нькзмен, Х.Ортога-і-Гассет та ггки./, ш висуває на перший план освітні та виховні завдання університету. Відповідно до цього і місце філософії розуміється по-різному. В першому випадку університетська філософія постає, передусім, як область філософської творчості, в яку "вплетений" викладацький процес, а другому -як учбова дисципліна, в райках якої творчість підпорядкована Цілям викладання. Така соціалізація університетської ' філософії обумовлює і її специфіку. "Ідеальні типи" університетів, що створені в гумбольдтівській традиції, більшоо мірою сприяють розкриттп творчого потенціалу університетської філософії, розвитку оригінальних філософських ідей; в "ідеальних типах" університетів, ідо створені в ньшенів-ській традиції, університетська філософія має, головним чи-ноа, пропедевтичний характер, тут переважають відтворення та розповсюдження вас створених філософських систем. ■

Параграф завершується аналізом кризи університетської філософії в другій половині XIX - XX ст., яка розглядається кіс результат граничної раціоналізації філософії, прагнення перетворити її на абсолютну науку, або виміряти цінність філософії цінністо науки^. Зоертрпчись до творчості М.Хайдеггера. К.Исперса. Х.-Г.Гадакара, автор підкреслив необ-

1 Див.: Хайдеггер 11. Вреия и бытие. - М.,1993. - С.323.

хідність продоЕг.знкя нагірченого пошуку "нгкласичних" зля-хів роззлі’ку університетської філософії.

^ чатнчртоуу нпр-гяг'пт - "Дро ікституційні зідмінності ’ університетської філософії" - аатор здійснва порізняння різ, них форм ікституційкої філософії /унісзрсктетська, духозно-акБдсіПЧїіа, академічна/. На думку дисертанта, відмінність унііззрситеїської філософії від духсзно-академічкої полягас: по-перше, у відносно Аїльній незалежності від зовнішнього вплизу, забезпеченої пеакса міроп автономії університетів; по-друге, в універсальному характері університетської філософії, яка "за ідеею" кз скована ані політичними, ані дер-яавними, ані конфесійними кордонами; по-третс, у мояяипссті плюралізму у викладанні та тзорчості, Розгляд своєрідності форм іистигуційної філософії крізь призму відмінностей інститутів освіти приводить до висновку, цо саме для уНІЕОрСЛ-тегської філософії найбільш притаманне поєднання викладацького та творчого процесів, характер лкого обукозлюз специфіку філософії п песксму університеті.

сі роботі відзначається, що розвиток університетської філософії, її соціалізація здійснюються в залежності від "зоп-ніаніх" чинників /стан суспільства, його духовна зрілість, освітня стратегія та політика, цо проводяться державо», анут-рісньоінсгитуційні інтереси та перзвагн пеаніїх університетів/ та "знутрісніх" джерел /характер становлення філософських традицій, різноманітність та ефективність інституцій-нюс фору спілкування, наявність та постійна відновлення філософських кадрів тощо/. В той ке час, університетська філософія як елемент унізерситетської освіти та галузь філософського дослідження та творчості суттєво впливаа на форглування соціокультурного середошда, що мохна виявити на основі вивчення функцій університетської філософії. _

У закладанні дисертації сформульовані основні висновки, «о акплипанть із провзденогі дослідження, окреслюються деякі напрямки подальшого вивчення проблеми.

' У додатку - "Проблеми станозлення унізерситетської філософії в Харкові" - ргзодовані результати дослідження харківської університетської філософії за пораі сто ргків її існування. Розглядається роль Харківського колегіуму, літератур-

ного гуртка О.О.Пшііцина, діяльності та творчості Г.С.Сковороди в закладенні культурного грунту для відкриття університету та зародження університетської філософії в Харкові. Особлиза увага приділяється колоритній фігурі І.Б.Шада - першого процесора кафедри умоглядної та практичної філософії Харківського університету. Простежується роль та творчий внесок професорів Л.І.Дудрозича, М.Ы.Протопопова, Ф.О.Зеле-ногорського, П.Е.Дейкфельда у становлення університетської філософії в Харкові. Відзначаються згубні наслідки постійного "державного регулювання" харківської університетської філософії, ялі виязились у вигнанні І.Б.ІІІада, посиленні адміністративного контрола за викладанням, призначенні на професорську посаду цілковито нелідготовленої для цього людини /Ф.О.Чанова/, закритті кафедри філософії в ІЙ50 році і майже чвертьвіковій перерві в її функціонуванні.

На тему дисертації надруковано 4 наукові праці, в яких відображені основні положення роботи: •

1. Голиков С.Д. Университетская философия как форма инс-? титуционалыюй философии // Сборник научных работ аспирантов Харьковского государственного университета. /Гуманитарные , науки/. - Харьков, 1992. - С.8ІЗ-92.

2. Голіков С.О. Творчість Г.С.Сковороди та університетська філософія // Теак доповідей харківських сксвородинів-ських читань, присвячених 270-річчю з дня народаєння Григорія Савича Сковороди. - Харків, 1992. - С.152-154.

3. Голиков С.А. "Академическая свобода" как условие развития университетской философил // Знание, культура, власть: проблемы философского осмысления. Тезисы докладов философского симпозиума студентов, аспирантов, молодое преподавателей.» Харьков, 1933. - С.90-93. .

4. Голиков С.Л. Влияние харьковской университетской фи-

лософии на дух о а н с - ир л о с •? е о и н с е становление слобожан начала XIX века // Тези доповідей II Харківських сковородкнівських читаны "Національна філософія: сучасно, иануле та порсгпк-тиви". - Харків, 1923. - С.І£й-І90. ■

Голиков С.А. Университетская философия: проблема социальной инс т итуцпзлпзацки. диссертация /рукопись/ на соискачие ученой степени кандидата философских наук ш специальности М 09.00.03 - социальная философия и философия истории. Харьковский университет внутренних дел, Харьков, 1ЭЭ5 г.

Университетская философия представлена как особая профессиональная форма европейской философии, становление и развитие которой осуществляется в процессе инстптуциализа-ции, охватывающем сферу образоьлния и философии. Осуществлен специальный анализ феномена институциализации философии и установлен "волнообразный", "пульсирующий" характер этого процесса, выделены основные формы институциональной философии. Обосновывается зависимость специфики университетской философии от ее социальной институциализации. На основе конкретно-исторического катериалла исследуются особенности социальной институциализации западно-европейской и украинской. университетской философии, выявляются институциокаль-ныэ отличия университетской философии, раскрывается ее взаимодействие с социокультурной средой.

Bolikov S. A. Oniversity Philosophy: the Problem of Social

Institutiolization. ,

Thesis /manuscript/ for a Candidate of Philosophy's degree in speciality N 09.00.03 - Social Philosophy and Philosophy of History. Kharkov University of internal Affairs, Kharkov,1995. •

University philosophy is presented as a particular professional form of European philosophy, formation and development of which was carried out in the process of institutiolization including the sphere of education and philosophy. A special analysis of phenomenon of institutiolization of philosophy was carried out and, as a result, the "wavy", "pulse" character of this process vas determined, an the isain forrrs of .institutional philosophy were outlined. The'dependence of specific character of university philosophy from its social institution is substantiated. On the basis of concrete historical material the features" of social institutiolization of west European and Ukrainian university

philosophy are being studied, the institutional distinctions of the university philosophy and its cooperation with social and cultural surroundings are being revealed.

Клрчові слова: інституційна та'неінституційна філософія, соціальна ішткгуціаліаація фіоіо-софії, університетська філософія, .типологія університетів.’

Підгї до з.?угл’Jf'/c, С\~ Фчрчлг <Ч)х Sf’/i, JJanfp друк -гЛ. . Лр>к'->Ф'-емий. > ч jaji-друк »р к. /,С (Kni*. mu арк [.о . Тира* /сО прим. З ач 4ЇХ>4 . Бмшаш'і.

U«'4''p.j^hhs ф'рмя «ПрІнтач» Хі»ги9. ву.і (>?рялпвв. і!5.