автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему: Установление и функционирование советского режима в Западной Украине в начале второй мировой войны (сентябрь 1939 - июнь 1941 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Установление и функционирование советского режима в Западной Украине в начале второй мировой войны (сентябрь 1939 - июнь 1941 гг.)"

РГ6 УЖ^0ДСЬКШЇ ДЕРЖАВІШП УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КОВАЛЮК Вадим Романович

ВСТАНОВЛЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ РАДЯНСЬКОГО РЕЖИМУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ НА ПОЧАТКУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

(вересень 1939 — червень 1941 рр.)

Спеціальність 07.00.02 — історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

УЖГОРОД - 1994

Поаця виконана на кафедрі політично? історії Львівського університету імені Івана Франкь

Науковий керівник - доктор історичних наук,

поофесор В.М.Чуприна

Офіційні опоненти - доктор історичних наук,

професор Ю.Ю.Сливка

кандидат історичних наук старший науковий співробітник С.В.Віднянський

Провідна установа - Київський державний інститут культури

Захист відбудеться " 27 " травня 1994 р. о 14 годині нь засіданні спеціалізованої ради Д 15.01.04 в Ужгородському деожавному університеті (294000, м.Ужгород, вул.Університетська 14).

З дисертацією можна ознайомитися б науковій бібліотеці Ужгородського університет^'

Авторефеоат розіслано " 25 " квітня 1994 о

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат історичних наук, ^—

доцент —----------М.П.Матьовке

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАЦІ

Постановка проблеми. У драматичній історії України XX ст. визначне місце належить подіям, що розгорнулися,на початку Другої світової війни. Після поразки зусиль утвердити соборну українську державність в революції 1917-1920 рр. основна частина України входить як союзна республіка до складу СРСР. Надані їй формальні ознаки держави перетворюються,по мірі формування в Радянському Союзі сталінського тоталітарного ■ режиму, на зовсім бутафорські. Однак за іронією долі, саме н рамках Української РСР відбувається фактична консолідація усіх українських земель. Вирішальним кроком на шляху до цієї єдності по праву вважається входження до складу УРСР тих історично українських територій, що перебували протягом міжвоєнного періоду в кордонах польської Другої Речі Посполитої, а саме - Східної Галичини, Західної Волині та частини Полісся, які дістали збірну назву Західна Україна.

Возз'єднання, як традиційно іменувала згаданий історичний акт радянська історіографія, стало результатом складної військово-дипломатичної гри Сталіна на початку Другої світової війни, реалізації однієї з умов таємного протоколу до радянсько-німецького пакту про ненапад, від 23 серпня 1939 р. Причому, йшлося не тільки про фактичний контроль над територією, якого було досягнуто внаслідок військової операції Червоної Армії у вересні 1939 р., не тільки про формально-юридичне оформлення цього контролю зустрічними рішеннями Народних Зборів Західної України та Верховних Рад СРСР і УРСР, - йшлося про перетворення Західної України на ііпо.і ральиу частину Радянського Союзу. Відразу ж після зайняття /(раю радянськими військами тут розпочалося інтенсивне відтворення політичної, економічної та соціальної структур, що складали основу суспільного ладу в тодішньому СРСР. Процес, який стисло можна визначите терміном "радяшг.шііи", охоннн усі сфери життя західноукраїнського суспільства. Встановлюється однопартійна політична система радянського зразку із монополією Комуністичної пар і її на державну владу, гі/сішфічнпю ієрархією партійно-радянських

владних структур та особливими функціями терористичних органів державної безпеки. Відбувається перехід до державної директивної економіки, основу якого складала ліквідація приватної та встановлення державної власності на засоби виробництва. Тотальний контроль держави поширюється також на усі прояви духовного життя, що супроводжується його жорсткою Ідеологізацією.

Хоча оформлення радянського режиму в Західній Україні було через 21 місяць перерване німецько-радянською війною, основні тенденції цього процесу та реакція на нього західноукраїнського суспільства проявилися досить рельєфно. Хронологічно лане дослідження обмежується саме вказаним періодом: вересень 1939 -червень 1941 рр. Поновлення радянизації у повоєнний час відбувається при впливі ряду принципово нових факторів, і тому його слід вивчати окремо. ■

Зосередитися на дослідженні першої фази запровадження і функціонування радянського режиму в Західній Україні спонукає той факт, що це був перший досвід експансії радянської суспільної моделі за межі ареалу її виникнення. На відміну від спроб експорту революції в Європу на хвилі загального революційного піднесення 1918-1922 рр., в даному випадку екігортувалася вже повністю іпстиіуалізована суспільна система, що вела свій початок від Жовтневої революції 1917 року. Після Західної України (і Західної Білорусії, де такий же процес відбувався паралельно) цей досвід був неодноразово повторений у різних модифікаціях: від Прибалтики до Південно-Східної Азії. Остання обставина, а також тісний зв'язок подій в Західній Україні із міжнародною політикою 1939-1941 рр. дозволяють розглядати важливий етан новітньої української історії у контексті історії європейської і світової.

Актуальність лослілжеїшя великою мірою зумовлюється тим впливом, який мають наслідки подій 1939-1941 рр. на сучасний процес державного будівництва в Україні. По-перше, "здійснене Сталіним збирання наших земель геополітично підготувало незалежність України, вирішально заваживши па шансах нинішнього державотворення"!. По-друге, взаємовпливи східних і західних

* Купчк В. Повторення пройденого: Українська революція, 1917-1991// Сучасність.-1992.-№2.-С.65

українців після возз'єднання спричинили важливі зміни ментальності населення. По-третє, травматичний досвід зіткнення з радянським режимом не в останню чергу зумовив ту авангардну роль, яку відіграли західні області у боротьбі за проголошення незалежності України та відмову від радянської спадщини. '

Історіографія проблеми, ступінь ЇТ розробки. Сукупність наукових праць про події 1939-1941 рр. в Західній Україні можна поділити, із певними застереженнями, на дві основні групи: апологетичну радянську та критичну зарубіжну історіографію. Основу першої скадагать роботи українських науковців радянського періоду, другої - публікації істориків з української діаспори або з близьких до неї наукових установ, а також дослідження, авторів польського походження, виконані на Заході (а в останнє десятиріччя і у посткомуністичній Польщі).

Концепція "возз'єднання та перших соціалістичних перетворень в Західній Україні" почала складатися в радянській історіографії практично паралельно із самими подіями. Головні її положення такі: завдяки вмілій політиці керівництва СРСР у 1939 р. відбувається возз'єднання дцох основних частин України, за яке віками боровся український народ; під виливом цього у Західній Україні розгортаються внутрішньо назрілі соціальні процеси, рівнозначні соціалістичній революції; західноукраїнські трудящі визволяються не тільки'від національного, але й від соціального гноблення; внаслідок масштабних соціалістичних перетворень в краї розпочинається небувале піднесення усіх сфер суспільного життя. Ці положення, найбільш докладно розвинуті і документовані В.Л.Варецьким, повторюються у пізніших дослідженнях, серед яких можна виділити колективні роботи, що регулярно готувалися до чергових ювілеїв возз'єднання істориками львівського Інституту суспільних наук АН УРСР-. '

2 Варецькчй В.Л. Соціалісіичні перетворення в західних областях УРСР.# довоєнний період.-К.,1960; Торжество історичної справедливості! Закономірність возз'єднання західноукраїнських земель в єдиній Українській Радянській державі/ Ред.кол.: М.М.Олексюк та ін.-Львів, 1968; Ковальчак П., Слинка Ю.Ю.,Чугайов В.П. Подія великого історичного значення.-К.,1979; Возз’єднання західноукраїнських земель э Радянською Україною/ Ю.Ю.Стюка, В.І.Мас;лрнсьтй,.М.М.Швагулпк та ІН.-К..1989.

Однією з“ найважливіших цілей радянських дослідників возз'єднання було доведення історичної обумовленості, справедливості та закономірності цього акту. Проте, ряд тез їхньої аргументації .'гає бути переглянутий в зв'язку із офіційним визнанням Радянським Союзом у 1989 р. факту укладення таємного протоколу до пакту Молотов-Ріббентроп та відкриттям восени 1992 р., після 53-річіюго приховування, оригіналу цього документу. Новин підхід до трактовки даної проблеми не повинен бути, на нашу думку, простим запозиченням концепцій західної історіографії. Зокрема, не менш критично, ніж до ідеологізованих радянських досліджень, слід підійти до публікацій польських емігрантських дослідників, які у 40-50-ті роки заклали підвалини концепції, згідно котрої приєднання Західної України до УРСР не мало ніякого не тільки міжнародно-правового, але й історичного чи морального виправдання, а радянська окупація 1939-41 рр. привела виключно до негативних, катастрофічних наслідків^.

Цікаві оцінки загального характеру щодо перетворень в Західній Україні на початку Другої світової війни містяться у роботах українських істориків в діаспорі, В* загальній частині ’'Енциклопедії українознавства”(Міонхеіі;Нью-Йорк, 1949.-Т.І/И.-С.578-580). Проте, брак документальної джерельної бази (через недоступність радянських архівів) обмежив обсяг і глибину цих досліджень, а в деяких випадках призвів до доволі спірних тверджень^.

Протилежність поглядів радянської та зарубіжної історіографії яскраво виявляється у підході до конкретних проблем в рамках процесу устійнення радянського режиму в Західній Україні та ііою виливу на різні сфери суспільного буття. Вступ Червоної Армії па територію Західної України 17 вересня 1939 р. автори відповідних

3 Smogorzewski Kazimierz. About the Curzon Line and Other Lines.-London, 1944; Skrypek Stanisfaw. The Problem of Eastern Galicia.-London,1948; Zoftowski Adam. Border of Europe: A Study of the Polish Eastern Provinces.-London, 1950; Studnicki Wfaclysfaw. Polska za liniQ Curzona.-Londyn,1953; Bregman Aleksauder. Najlepszy sojusznik Hitlera: Studium wspolpracy niemiecko-sowieckiej, 1939-1941.-Londyn,195B.

4 Прокоп Мирослав. Україна I українська політика Москви. -Часі. 1,3-тє вид -б.м.,1981; Subtolny Orest. The Soviet Occupation of Western Ukraine, 1939-41: An Overveiw// Ukraine During World War II: History and Its Aftermath: A Sirnposiiim/ Ed. by Ушу 0<?5/?yA.-Edmonton,1986.-P.5-f4.

радянських публікацій називали "визвольним походом"^. Аналогічні дослідження польських істориків антикомуністичного спрямування однозначно ведуть мову про агресію проти Польщі^. Нова трактовка цієї події представлена у змістовній статті М.М.ІИвагуляка, яка присвячена головним чином дипломатичному аспекту питання?. Військові дії на західноукраїнських землях у вересні 1939 р., що були безпосередньою прелюдією до встановлення радянського режиму, потребують подальшого вивчення.

Як з одного, гак і з другого боку багато уваги приділено встановленню політичної системи радянського зразку. Працям науковці» УРСР, зокрема статтям Г.І.Ломова (1958), О.Г.Цибка (1959), В.С.Кульчицького, Л.М.Галичина (1970), М.І.Настюка і М.1І. Париана (1979) та іншим, притаманна неминуча для епохи, коли вони були паїшеакі, апологетика радянської політичної системи та методів її відтворення на новоприєднаиих територіях. Якщо радянська історіографія ігнорувала насильницький характер встановлення радянської політичної системи та її репресивну практику в Західній Україні, то зарубіжні автори надавали перевагу висвітленню саме цих моментів^. Слід відзначити кишу американською вченого Я.Т.Гросса, яка являє собою надзвичайно грунтовне дослідження запровадження радянського тоталітарного режиму на окупованих восени 1939 р.

5 Бурпуцький Д.М. Визвольний похід Червоної Армії в Західну Україну і Західну Білорусію (вересень 1939 р.)//Український історичний журнал (далі-УІЖ).-1979.-№5-С.і7-25;Соаеіская Армия и воссоединение западноукраинских земель с Украинской ССР а составе СССР: События и факты. -Львов,1989.

6 Uszawski Karol. Wojna polsko-sowiecka,1939.-Londyn,1986; Skrzywan Kazimierz. Wkroczenie Armii Czerwonej do Polski I7.9.1939//Napasd Sowiecka,1939.2-ie wyd. -Londyn, 1987; lojek Jerzy (Leopold Jerzewski). Agresja 17 wrzednia 1939: Studium aspektow politycznych.-Waiszawa,1990; Cygan Wiktor K. Ktesy w ogniu: Wojna polsko-sowier.ka, 1939.-Warszawa, 1990 та ін.

? Швагуляк M.M. "Українська каріа": Українське питання у міжнародній полііиці напередодні (а на почаїку Другої світової війни//Дзвін.-1990.-С. 83-95

8 Sukiermicki Wiktor. The Establishment of the Soviet Regime in Eastern Poland in 1939//Journal of Central European Affairs (Boulder, Colorado).-Vol.XXIII.-July 1963.-No.2 -P.191-218; Armstrong John A. Ukrainian Nationalism, 1939-

1945 2nd. ed -Littleton, Colorado, 1980; його ж. The Soviet Bureaucratic Elite: A Case Study of the Ukiainian Appaiatus.-New York, 1959; Sword Keith,ed. The Soviet Takeover of the Polish Eastern Provinces, 1939-1941.-London, 1991.

територіях^. Автор зміг відтворити процес встановлення радянської влади через призму особистісного сприйняття, змалювати соціально-психологічну атмосферу, і ідо його супроводжувала, а також зробити ряд оригінальних теоретичних висновків щодо природи тоталітарного радянського режиму.

Значний масив літератури польського походження присвячений репресіям проти населення областей, приєднаних до СРСР'О. В радянській історіографії ця тема довго замовчувалася, і тільки на рубежі 80х-90х років з'явився ряд статей^.

Чимала кількість радянських досліджень, серед яких можна виділити в якості типових і найбільш грунтовних монографії М.К.Івасюти, • Г.І.Ковальчака, І.Я.Кошарного^, присвячена перетворенням в економіці, соціальній сфері, освіті й культурі краю в 1939-41 рр. Радянські історики змушені були беззастережно визнавати прогресивність однопартійної системи, твердити, що запровадження, згідно до комуністичної доктрини, планової системи та всепроникаюче адміністративне керівництво партії призвели до стрімкого економічного піднесення, а заміна "буржуазних" цінностей новою ідеологією - до розквіту духовної сфери. "* ■ '

Альтернативна позиція - в зарубіжній історіографії - представлена, внаслідок обмеженості кола джерел, досить поверхово. Лише одна публікація спеціально присвячена розвиткові сільського

9 Gross Jan Т. Revolution From Abroad: The Soviet Conquest of Poland's Western Ukraine and Western Belorussia.-Princeton,New Jersey,1988.

Ю Wielhorski Wfadysfaw. Trzy pytania і trzy odpowiedzi: Prawda о deportacjach Polakow pod panowaniem sowieckim.-londyn, 1964; Cherubin Dariusz. Ludnodt! polska w Zwia^zku Radzeckim w czasie II wojny iwiatowej.-Warszawa, 1990; Siemaszko Z.S. W sowieckim osaczeniu,1939-1943.-Londyn,1991.

Парсаданова B.C. Депортация населения из Западной Украины и Западной Белоруссии в 1939-1941 гг.//Новая и новейшая история (Москва).-1989.-N°2.-C.26-44; Бугай М.Ф. Депортації населення з України (30-50-ті роки)//УІЖ.-1990. -№ 10.-С.20-26 та ін.

12 Івасюта М.К. Нариси Історії колгоспного будівництва в західних областях Української РСР.-К.,1962; Ковальчак Г.І. Розвиток промисловості в західних областях України за 20 років Радянської влади (1939-1958 рр.)-К.,1965; Кошарний (.Я. У сузір’ї соціалістичної культури.-Львів, 1975.

господарства Західної України за 1939-41 рр.13. Ще в декількох роботах досліджується становище церкви за радянського панування -це стосується духовної сфери життя західноукраїнського

суспільства^.

Однією з перших вдалих спроб сучасної історіографії в Україні підійти до розглядуваної проблеми з нових позицій є роботи

О.Г.Рубльова та Ю.А.Черненка^. Для них характерний критичний підхід, що відбиває суперечливість та болісність процесу інтегрування Західної України в радянську суспільну систему. Але період 1939-41рр. не дістає тут достатньо повного комплексного розгляду: увага авторів концентрується або лише на окремих аспектах радянизації або иа інших відрізках ширших хронологічних рамок.

Отже, із наведеного огляду наукової літератури випливає, що незважаючи на обширну історіографію подій 1939-41 рр. в Західній Україні, необхідним є якісно новий підхід до проблеми, зумовлений новими можливостями для об'єктивного аналізу запровадження радянської суспільної моделі в регіоні в результаті його приєднання до СРСР та для співставлення різних, часто протилежних, оцінок цього процесу. Крім того, недостатньо розробленими залишаються деякі ключові аспекти питання, такі як дипломатична і військова боротьба за територію Західної України у вересні 1939 р., масові репресії в процесі утвердження радянського режиму, духовні аспекти радянизації таї' інші. Власне, викладені міркування і визначили вибір об'єкту дослідження та обумовили формулювання теми дисертаційної роботи.

Мета і завдання посліджсппя. Використавши вітчизняні і зарубіжні публікації документів і неопубліковані джерела, наявну

13 Marples David R. Western Ukraine and Western Belorussia Under Soviet Occupation: The Development of Socialist Farming,1939-1941 // Canadian Slavonic Papers (Toronto).-Vol.XXYII.-No.2,-June 1985.-P.158-177.

14 Dunn Dennis J. The Catholic Church and the Soviet Government, 1939-1949,-

Boulder,Colorado,1977; Bociurkiw Bohdan R. Sheptyts’kyj and the Ukrainian Greek Catholic Church Under the Soviet Occupation of 1939-1941 // Morality and Reality: The Life and Times of Andrei Sheptyts'kyj / Ed.by Paul Robert Magocsi.-Edmonton, 1989.-P.101-123. ,

15 Рубльов О.Г., Черненко Ю.А. Західноукраїнська інтелігенція та сталінщина. . Гіре-принт №7(19) Інституту історії АН Укр.РСР.-К.,1990; Черненко Ю.А. Интеграционные процессы в западных областях Украины в 40е годы. Дисс. ...канд.истрр.наук.-К.,І991.

8 В,Р.Ковапюк

літературу українською, англійською, російською, польською мовами, автор поставив своєю метою об'єктивно дослідити процес встановлення і функціонування радянського режиму в Західній Україні на початку Другої світової війни. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань: 1. Дослідити обставини зайняття

території Західної України Червоного Армією у 1939 р. як вирішальної передумови встановлення в краї радянського режиму; 2.Визначити місце кампанії по скликанню Народних Зборів Західної України в процесі , утвердження радянської системи політичних відносин;

3.Показати роль політорганів та партійних організацій Червоної Армії у формуванні нових органів влади в Західній Україні; 4.Виявити шляхи і методи, використані радянською номенклатурою для відтворення в Західній Україні партій по-державної структури радянського зразка; 5.Проаналізувати масштаби і спрямованість масових репресій проти місцевого населення як важливого засобу забезпечення радянського політичного панування в Західній Україні; 6.Висвітлити економічні, соціальні, культурологічні, психологічні наслідки процесу радянизації Західної України у 1939-41 рр.

Джерельна база лисєртаніГУ До неї, по-перше, увійшли опубліковані в збірниках документи і матеріали 1® та радянська преса. Ці джерела мають яскраво виражену пропагандистську спрямованість, а тому потребували особливо обережного і критичного ставлення. Більш інформативними, хоча також не зовсім об'єктивними, є статистичні збірники і? та публікації армійських службових документів І®. Достатньо повноіо, із врахуванням вітчизняних публікацій останніх років, а також зарубіжних документальних збірників, є сукупність документів міжнародної політики 19, Окрему

16 Соціалістичні перетворення в західних областях Української РСР, 1939-1979: 36. док. і матеріалів.-К., 1980; Суспільно-політичний розвиток західних областей УРСР,1939-1989: 36. док. і матеріалів.-К., 1989 та ін.

^ Основні показники виконання народногосподарського плану УРСР за 1940 р.-К.,1941; Львівщина соціапістична.Зб.док. І стат. матеріалів.-Львів,1975 та Ін.

18 Партийно-политическая работа в боевой обстановке: Сб. док..изданных во время освободительного похода в Западную Украину и Западную Белоруссию.-М.,1940; Крушельницкий А.В., Нагаев ИМ, Воссоединение Западной Украины с Советской Украиной; сентябрь-ноябрь 1939 г.//Советские архивы.-1979.-№3.-С.?3-28.

групу джерел складають мемуари і спогади, видані в Радянському Союзі^О та за його кордонами*!. При їх використанні доводилося враховувати умови, в яких вони готувалися до друку і емоційне ставлення авторів, частина котрих1 у розглядуваний період боролася по різні боки барикад - за і проти утвердження радянського режиму.

Більшу частину джерельної бази дисертації склали неопубліковані документи. Великий їх масив, що проливає нове світло на процес встановлення радянського режиму в зайнятих у вересні 1939 р. областях, знайдено у Центральному державному архіві Радянської Армії СРСР (тепер Российский государственный военный архив /Москва/) (фф.9, 25880, 35077, 37928). Документація вищих партійно-державних органів управління СРСР - ЦК ВКІІ(б), Верховної Ради СРСР, Раднаркому СРСР, що стосується досліджу-ваних питань, зберігається у відповідних фондах Российского центра хранения и изучения документов новейшей истории (фф.17, 77) та Государственного архива Российской Федерации /Москва/ (фф.7523, 5446). В останньому архіві вивчалися також фонди двох управлінь НКВС СРСР.

У Центральному державному архіві громадських об'єднань України були опрацьовані документи з фонду ЦК КПУ (ф.1, описи 1, 6, 16), в яких містяться ключові рішення щодо Західної України, що приймалися на республіканському рівні. .

Використано цінні документи по гемі дисертації із Центрального державного архіву вищих органів державної влади і органів державного управління України (фонди Раднаркому УРСР, Наркомосвіги УРСР), Центрального державного історичного архіву

Внешняя политика СССР:Сб.док.-М.,1946.-Т.4:1935-июнь 1941 гг.; Год кризиса,1938-1939.-М.,1990.-Т.2: 2 июня-4 сент.1939 г.; Documents on Polish-Soviet Relations, 1939-1945. -London, 1961.-Vol.I: 1939-1943; Anglo-American Perspectives on the Ukrainian Question, 1938-1951: A Documentary Collection/ Lubomyr Y.Luciuk, Bohdan S.Kordan (ed )./Kingston,Ontario;Vestal,New York,1987 та ін.

20 Тюленев И.В. Через три войны.-М.,1972; Мемуары Никиты Сергеевича Хрущева//Волросы истории (Москва).-1990.-№7.-С.75-100 та ін.

21 Західна Україна під большевиками, IX. 1939-VI. 1941:36. за ред. Мілени Рудницької.-Нью-Йорк, 1974; Історично-мемуарний зб. Чортківсько! • округи.-Нью-Йорк, 1974; Надбужанщина: Історично-мемуарний зб.-Нью-Йорк,1989.-Т.2; В боротьбі за Українську державу: Есеї, спогади, літописання, документи Другої світової війни/ Зредагував Михайло Марунчак,-Вінніпег ,1990; Комар Люба. Процес 59-ти.-б.м.,1990 та ін

України у Львові (фонд Народних Зборів Західної України, особистий фонд митрополита Андрея Шеитицького та ін.). Документи республіканських та московських архівів доповнювалися матеріалами державних архівів західних областей України, в тому числі архівів обкомів КПУ, переданих до їх складу в 1991 р. Всього вивчено і використано документи 38 фондів 13 архівів.

Наукова новизна дисертації зумовлюється не тільки новою постановкою проблеми, але і спробою дати об’єктивне, вільне від застарілих ідеологічних уявлень та ■ штампів "холодної війни" пояснення як уже відомих, так і нововідкритих фактів і документів, запропонувати трактовку подій на основі сучасного розуміння загальнолюдських цінностей та критеріїв соціального прогресу. До наукового обігу введено багато мало- і зовсім невідомих архівних документів, що використані у сполученні із зарубіжними публікаціями історичних джерел.

Основні положення дисертації, то виносяться на захист. наступні:

1. Встановлення в Західній У країні,радянського режиму І пов’язані із цим перетворення усіх сторін суспільного життя були насильницькими, не зумовлювалися внутрішнім розвитком краю,- а спрямовувалися зовнішньою силою;

2. Режим, що функціонував в Західній Україні з вересня 1939 по червень 1941 рр., не носив спеціально окупаційного характеру, а був аналогічним до системи і способу здійснення влади в цілому СРСР чи будь-якому його регіоні;

3. Значний вплив на темни 1 методи радяиизації Західної України п напрямку прискорення перших і надання більшої жорстокості другим мала складна міжнародна обстановка в умовах Другої світової війни, наростання військової небезпеки па західних кордонах СРСР;

4. Незважаючи на насильницький характер возз'єднання, події 1939-41 рр. започаткували процес реальної консолідації української нації, об'єднавши дві основні її частини в межах одного державною кордону і иостаїшшпи іі умови однакової політичної та соціалі.мо-екоиомічпої дійсності.

Практична значимість дослідження. Матеріал дисертації та зроблені автором висновки можуть бути використані для уточнення нової наукової концепції новітньої історії України, при підготовці узагальнюючих історичних праць, у викладанні історії України, а також курсів політичних наук. Частина дисертації, що відтворює картину дипломатичної і військової боротьби за Західну Україну на початку Другої світової війни, включена у вигляді статті до посібника для вчителів-істориків "Сторінки історії України: XX століття'ЧК.: Освіта, 1992.-С.105-120), схваленого Вченою Радою Інституту історії України АН України і рекомендованого Головним управлінням шкіл Міністерства освіти України.

Апробацію лиссртаїїії здійснено шляхом її обговорення та рекомендації до захисту кафедрами політичної історії Львівського та історії України Ужгородського державних університетів, а також через виклад основних положень дисертації на республіканській науковій конференції "50 років возз'єднання Західної України з Українською РСР у складі СРСР" (Львів, 1989), на Українському семінарі в Школі Слов'янських та Східноєвропейських студій Лондонського університету (Лондон, 1993), на міжнародній науковій конференції "Внутрішні фактори, що сприяли совстизації Центрально- і Східноєвропейських держав, і944-48рр.", організованій Інститутом новітньої історії АН Чеської' Республіки (м.Опочно, 1993), у ряді наукових та газетних статей у республіканських та обласних виданнях. Крім того, матеріали дисертації були ішкористані при підготовці курсу лекцій з історії України викладачами Львівського державного університету та Українського державного лісотехнічного університету.

Структури дисертації, побудована за проблемно-хронологічним принципом, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність і наукове значення обраної теми, міститься аналіз стану наукової розробки проблеми, визначені мета, завдання дослідження та основні положення, що виносяться на захист, поданий огляд використаних джерел.

У першому розділі "Возз'єднання Західної України з Українською РСР" висвітлюються події, в результаті яких Західна Україна була включена до складу Радянського Союзу: дипломатична і військова боротьба за її територію у вересні 1939 р., скликання і рішення Народних Зборів Західної України ( жовтень 1939р. ). Обгрунтовується, що основна причина зміни суспільного ладу в Західній Україні - не внутрішня, як протягом тривалого часу твердила радянська історіографія, а зовнішній фактор - політика керівництва СРСР, спрямована на приєднання регіону до Радянського Союзу. Передумовою процесу Примусової інтеграції Західної України до радянської суспільної системи було укладення таємного протоколу до радянсько-німецького пакту про ненапад від 23 серпня 1939 р..

Реалізуючи зафіксовану в протоколі домовленість про поділ території польської держави, Сталін санкціонував зайняття Червоною Армією з 17 вересня теренів, приділених до радянської сфери інтересів, в тому числі Західної України. Ця операція, що супроводжувалася гострим суперництвом з німецьким вермахтом за оволодіння окремими районами і містами, завершилася, в основному, до кінця вересня 1939 р. Хоча прихід Червоної Армії супроводжувався гаслами класової боротьби в дусі Жовтневої революції, насправді в даному випадку не йшлося про жодну революцію у власному розумінні, а лише про відтворення на зайнятій території існуючої в СРСР моделі суспільства згідно зазделегідь складеного плану. Показово, що радянські "уповноважені" досить рішуче припинили будь-які місцеві революційні ініціативи (наприклад, створення ревкомів) і суворо дотримувалися визначених "нагорі" способів і форм переходу до нового суспільного ладу22.

22 РГВА,ф.25880,оп.4,д.35,л.524.

Ставиш повним господарем ’ становища в Західній Україні, радянська сторона незабаром знайшла моральні та правові аргументи на користь здійсненої анексії. Цьому сприяла пропагандистська та організаторська робота, спрямована на зміну державного і суспільного устрою, розпочата буквально з моменту переходу кордону радянськими військами. Паралельно із ідеологічною підготовкою було розпочато створення нової системи політичних відносин, яка відповідала б запланованій зміні державної приналежності західноукраїнських земель. Послідовність заходів па ньому шляху була зазделегідь визначена ЦК ВКП(б). Політбюро прийняло спеціальне рішення з питань Західної України і Західної Білорусії. В ньому, зокрема, вказувалося:"Скликати Українські Народні Збори з виборних

із областей Західної України...”. Був детально опрацьований сценарій їх скликання, керуючись "практикою виборів до Верховної Ради Радянського Союзу і республік, зі спрощеннями стосовно стислих строків виборів"23. Кандидатури депутатів були завчасно підібрані органами влади. До бюлетеня мала вноситися тільки одна кандидатура, а на весь процес висунення і реєстрації кандидатів відводилося лише чотири дні. Слід' відзначити непропорційне представництво польського населення серед кандидатів у депутати (27

з 1495-ти, тобто лише 1,8 відсотка)24.

Спосіб, в який відбувалося скликання Народних Зборів, виключав можливість легальної передвиборчої боротьби різних політичних сил. Тому опозиційні настрої могли виявлятися лише у формі поодиноких "контрреволюційних виступів". Найчастіше вони зводилися до спроб агітації проти окремих кандидатів або проти виборів взагалі, до опозиційних виступів на різноманітних масових заходах. Розбіжності у настроях населення виявилися і у день голосування. У той пас, як одні виборці вдосвіта ставали в чергу перед дверима виборчих дільниць, інші категорично відмовлялися голосувати взагалі. Останні наражали себе на серйозну-небезпеку, оскільки будь-які форми протидії виборам присікалися каральними діями органів НКВС.

23 рцхИДНИ,ф.77,оп. 1 ,д.737,л.32,34.

24 ЦДІА України у Львові,ф.859,оп.1,спр.7,арк.26.

Офіційні результати голосування, безумовно, можна охарактеризую™ як явно завищені у порівнянні до реальних настроїв виборців. Зокрема, поляки, які болісно переживали вересневу катастрофу і розгром своєї національної держави, за дуже рідкісним винятком, ставилися вороже до перспективи включення Західної України до СРСР (а саме цей лозунг був головним у передвиборчій агітації). Тому кричуще иенриродньо виглядають підсумки голосування, наприклад, у Львові (98,68% виборців прийшло на дільниці, 93,40% проголосувало "за"), де поляки становили понад половину виборців. Крім того, саме у Львові була зосереджена українська політична еліта, інтелігенція, яка також ставилася до СРСР без ілюзій.

Думається, завищені підсумкові дані були наслідком як застосування певних форм тиску на виборців, так і підтасовки голосів при їх підрахунку. Сильний моральний тиск справляла сама атмосфера, створювана постійними закликами "викривати ворогів" та доволі інтенсивними арештами польських офіцерів, поліцаїв, урядовців, а також лідерів українських політичних партій. Є окремі спогади і про брутальніші способи тиску аж до фізичного примусу для доставки виборців па дільниці в день голосування. Залежні від підсумків голосування голови виборчих комісій, особливо з числа радянських працівників, намагалися, гам де при голосуванні справи йшли погано, шгучно "підтягнутися" нрипаймі до середнього рівня при підрахунку поданих іолосіп. Збереглися, зокрема, свідчення про підіасоїжу результатів у Буську, у с.Карлівка (Рогатниський иовіт)25. Проте, подібне вдалося не всюди: в 11-ти округах з 1495-ти висунуті кандидати все-таки ис були обрані. Оцінити, якими могли б бути підсумки виборів за дотримання всіх демократичних норм, тепер практично неможливо. Історичним фактом е іс, що тоді більшість виборців проголосувала на користь приєднання до СРСР, але сталося це іі умовах підпертого тиску та непоодиноких випадків терору з боку організаторів виборів.

Фактично, Західна Україна виявилася включеною до складу СРСР з кіпця вересня 1939 p., хоча формально відповідні акти були ухвалені Народними Зборами Західної України та Верховними Радами

25 Gross Jan Т. Revolution From Abroad -P. 101.

СРСР і УРСР лише наприкінці жовтня - в першій полонині листопада 1939 р. Включення краю до складу УРСР означало фактичне возз'єднання двох найбільших частин української нації, відокремлених раніше одна від одної державними кордонами. Було зроблено вирішальний крок до єдності усіх українських земель. В цьому історичному акті примхливо переплелися віковічні прагнення українського народу із реаліями політики європейських наддержав напередодні та на початку Другої світової війни.

Другий розліл дисертації "Встановлення радянської політичної системи в західних областях України" присвячений аналізу перевлаштування суспільно-політичного життя в регіоні за тоді нічім радянським зразком. Розглядаються суттєві характеристики радянського суспільного ладу. Вони найбільш сконцентровано проявилися у політичній організації суспільства, що являла собою різновидність тоталітарного режиму.

Обраний Сталіним варіант форсованого перетворення територій, захоплених у вересні 1939 р., на інтегральну частину СРСР вступив у дію з перших днів но приході в Західну-Україну Червоної Армії. У політичній пам’ятці для командуючого Українським фронтом про першочергові заходи на зайнятих теренах чільне місце відводилося формуванню в містах тимчасових управлінь (кожне - в складі одного армійського політпрапівннка, одного працівника НКВС та двох представників мешканців міста), організації озброєних робітничих гвардій "для встановлення революційного порядку", створенню по гмінах селянських комітетів з представників незаможників і середняків. "Всі пі заходи,- зазначалося у пам’ятні,- мають па меті зруйнування існуючої папсько-буржуазної влади. Вони повинні проводитися політичними працівниками Армії та прикомандпровапими до Армії політичними працівниками і працівниками Наркомвпусправа. Проводитися вони мають від імені Армії, оскільки до створення нової влади на місцях єдиною владою у зайнятих областях мас бути Армія та її органи, що діють спільно з органами Наркомтіуснрава"26.

Саме політичну систему радянського зразка вдалося сформувати и західних областях України за відносно короткий проміжок часу в найбільш повному вигляді. Її серцевиною виступали організації ■

26 РГВА,ф.25880.оп.4,л 2,л,46-47.

компартії, що почали активно діяти вже на початку жовтня 1939 р. Незабаром після юридичного оформлення входження Західної України до СРСР уся повнота влади опинилася в руках тепер уже офіційно затвердженої ієрархії комітетів КП(б)У.

Вибори місцевих Рад депутатів трудящих, які теоретично вважалися органами власне державної влади, відбулися в Західній Україні тільки наприкінці 1940 р. Існування ж протягом року виконавчих комітетів Рад без самих Рад яскраво свідчило, що й ці владні структури анітрохи не залежать безпосередньо від волі виборців і що вони є лише придатком партійних органів. Самі вибори, як до місцевих Рад, так і попередні - до Веховних Рад СРСР та УРСР (березень 1940 р.),- не мали нічого спільного з вільним волевиявленням народу, а служили поширенню і зміцненню тотального контролю держави над усіма громадянами. Цьому ж завданню була підпорядкована діяльність громадських організацій радянського взірця, створених в Західній Україні наприкінці 1939 - у 1940 pp., -комсомолу, профспілок та інших.

Усі ключові позиції у владних структурах опинилися в руках адміністративного корпусу, відрядженого зі сходу України. Так, в кінці 1939 - на початку 1940 р. ЦК КП(б)У приймає рішення: про відбір 495 партирацівників для заміщення посад перших, других і третіх секретарів райкомів па заході; про скерування сюди 1534 адміністративних працівників; про відправку (S0 комуністів на роботу редакторами районних та багатотиражних газет, 265 чол.- для заповнення вакансій у судах та прокуратурі, 1215 комуністів і комсомольців в якості інструкторі» та пропагандистів партійних комітетів, а також працівників торгівлі, фінансових органів та системи зв'язку^?. Апарат управління, за вишпком нижчих щаблів, комплектувався приїжджими, котрі займали до того аналогічні посади у східних областях України. Склад ііолптіко-адмінісгративиого корпусу, який формував і забезпечував функціонування пової політичної системи, недвозначно свідчив про прпвпесеність іззовні тих перетворені), що відбувалися в Західній Україні.

Підготовленість цих кадрів до покладених на них завдань у специфічних умовах краю залишала бажати кращого. По-перше, їхній

27 ЦДАГОУ.ф. 1 ,оп.6,спр.516,арк. 117,194-195.

попередній досвід був, в основному, господарським, досить обмеженим і прямолінійним. По-друге, всупереч директивам ЦК КІІ(б)У, партійні керівники східних областей підправляли на захід, звичайно, не найздібніших своїх підлеглих. Секретар Дрогобицького обкому, який відав кадровими питаннями, змушений був констатувати в лютому 1941р.:"Обкоми партії вирішили очистити свої апарати і посилали гірших працівників у західні області". Він же визнав, що "в окремих випадках місцеві значно краще працюють, ніж прнслапі із східних областей"28. Однак, принцип комплектування верхніх щаблів адміністративного апарату залишався незмінним, і, за свідченням сучасника подій, польського гшсьменника-комуніста Єжн Иутрамеита, "навіть на найвищих західноукраїнських посадах часто траплялися дуже пересічні лгоди”29.

Беззастережне політичне панування однієї державної партії підкріплювалося системою масового терору. За неповних 22 місяці репресії органів держбезпеки НКВС в Західній Україні перевершили, у підносному вимірі, масштаби "великого терору" на основній території СРСР. Жертвою арешту, тюремного ув'язнення, розстрілу або депортації став кожен десятий мешканець краю. Лише одним злочинним рішенням сталінського Політбюро НКВС було наказано знищити 14700 офіцерів Війська Польського і інших службових осіб в таборах військовополонених, а також до 11 тис. арештантів і в'язнів тюрем західних областей України і Білорусії - членів різних "контрреволюційних організацій”, колишніх поміщиків, власників фабрик, чиношшківЗО. Катппський розстріл - тільки одна з акцій, здійснених па виконання цього рішення. Не менш кривавим злочином було знищення тисяч в'язнів у краї в перші дні німецько-радянської ВІЙІШ'^.

28 Державний архів Львівської області,ф.5001,оп.1,спр. 136,арк.8.

29 РщгатеШ ^ггу. Р6І у^еки: Моіпа.-\№іГ57а\га,1959.-3.27.

30 Див.: Выписка из протокола №13 заседания Политбюро ЦК ВКП(б) от 5 марта 1940 г. Решение от 5.03.40г.,п. 144: Вопрос НКВД СССР// Секретные документы из особых папок // Вопросы истории (Москва).-1993.-№1.-С. 19.

31 Виявлені списки біля 700 в'язнів львівських тюрем, які 24-26 червня 1941р. були визначені НКВС і санкціоновані прокурором до розстрілу як "вороги народу" - лише невелика частина жертв червневої маспкри. Див.: Високий Замок.-1992.-24 жовг,: 1993.-11,13,18.20 травня.

Однак, репресивна практика в Західній Україні, не кажучи про її антигуманність і злочинність, не змогла досягти своєї практичної мети. Війна перервала процес "приборкання" західноукраїнського суспільства, який не вдалося провести блискавичним ударом у 1940 р. Замість знищених ворогів радянський режим дістав значно більше противників серед населення, яке було вражене нечуваною жорстокістю НКВС. Психологічний шок від репресій 1939-1941 рр. і особливо від червневої розправи у в'язницях був, на нашу думку, однією з найважливіших причин впертої боротьби проти радянського режиму па західноукраїнських землях у другій половині 40-х - на початку 50-х років.

В третьому розліяі "Радянизація соціально-економічного та духовного життя Західної України" дається аналіз переходу до державної командної економіки та його соціальних наслідків, а також культурологічних та соціально-психологічних аспектів радянизації. Зміна державної приналежності Західної України восени 1939 р. означала включення економіки краю до господарського комплексу СРСР. В економіці процес перетворень торкався, головним чином, відносин власності з метою зробити її державною або кооперативною, підпорядкованою цілковитому контролю державних органів.

Найбільш складним було завдання перебудови аграрного сектору - домінуючого в західноукраїнській економіці. Згідно комуністичної теорії та радянської практики аграрної реформи, до Колективізації можна було приступати лише після ліквідації поміщицького землеволодіння. Тому при вступі радянських військ’ захоплення і передача біднішому та середньому селянству поміщицьких, неркоіших та інших великих землеволодінь були поставлені в ряд першочергових завдань. Після ухвалення відповідної Декларації Народними Зборами перерозподіл земельної власності пішов планомірніше. Згодом під нього підпали також господарства виселених осадників. Однак, розподілялася далеко не вся конфіскована земля, а тому залишалася проблема малоземелля.

Канадський історик Дейнід Марпдз припускає, що радянська держава навмисне, всупереч офіційно проголошеній політиці, не використовувала всіх наявних можливостей для вирішення цієї проблеми. Велика кількість малоземельних господарств забезпечувала

В.Р.Ковалюк 19

соціальну базу колективізації. Крім того, радянський досвід передбачав здійснення колективізації в умовах гострої класової боротьби на селі, а остання могла спалахнути тільки за помітного соціального розшарування32.

Після короткого першого етапу аграрної реформи, коли було ліквідовано поміщицьке землеволодіння, розпочалося об'єднання одноосібних селянських господарств у колективні. Причому, головним стимулом колективізації були не якісь реальні переваги колгоспів, а нав'язлива пропаганда, що часто супроводжувалася адміністративним примусом чи навіть погрозами. жорстоких репресій. Колишній мешканець села Пуків Рогатинського району І.Музичка (нині ректор Українського католицького університету в Римі) із сарказмом згадує про враження від "агітації технікою": "Колгосп заложили з

шістдесятьма господарствами (в селі було триста господарств). Були це бідніші родини, частина середніх. Привезли з Рогатина старий трактор зі залізними колесами, і організаторам здавалося, що наш селянин на вид такого доробала піде з підскоком у колгосп'ЗЗ.

Якщо у сільському господарстві колективні форми власності охопили на кінець розглядуваного періоду лише трохи більше десятої частини виробників і були ще далекі від домінуючого становища, то практично всі значні підприємства були націоналізовані, а більшість дрібних товаровиробників у містах під тиском влади об'єдналися у промислові артілі. Чималі радянські капіталовкладення в економіку західних областей України сприяли швидкому збільшенню тут обсягу промислового виробництва, ліквідації безробіття, зростанню лав місцевого робітництва.

Поруч із цими позитивними соціальними наслідками індустріалізації не можна не зауважити і того, іцо в умовах командної економіки, дістаючи роботу на державному підприємстві чи в установі, люди потрапляли до нової форми особистої залежності. Зростання лав робітництва також часто йшло не як природний процес, а внаслідок свідомого адміністративного та економічного тиску на дрібних

32 Marpfes David R. The Kulak in Post-War USSR: The West Ukrainian Example//

Soviet Studies(Harlow, Essex).-Vol. XXXYI.-No.4.-1984.-October.-P.561 -562. '

33 Музичка Іван. Нарис про село Гіукіа// Визвольний шлях (Лондон).-1991.-КН.9.-С.1133.

виробників, таких небажаних для іншої влади як база потенційного відродження капіталізму. Форсоване перекачування матеріальних і фінансових ресурсів у розвиток індустрії, орієнтація цього розвитку на загальносоюзні потреби без належного врахування внутрішніх пропорцій викликали стрімке порушення балансу в західноукраїнській економіці. Притаманний радянській економіці пріоритетний розвиток важкої індустрії за рахунок виробництва товарів широкого вжитку, а також руйнування традиційної інфраструктури, яку творили незалежні кооперативи, призвели до розбалансунання споживчого ринку і до помітного падіння життєвою рівня населения.

Наслідування радянських зразків чітко простежується також у галузі культури, освіти, науки. Важливе значення мало поширення на західні області України значних досягнень СРСР в галузі загальної освіїп населення. Завдяки державній політиці українська мова та українська культура зайняли належне їм місце, потіснивши уирнвілейовані в попередні десятиліття польську мову і культуру. Але це супроводжувалося намаганнями державних органів підпорядкувати духовну сферу своєму цілковитому контролю. Запровадження радянської системи освіти означало уніфікацію навчання на основі єдиних державних програм, просякнутих офіційною ідеологією. На митців та науковців, крім постійного ідеологічного пресу, поширилися також організаційні та адміністративні форми контролю. Проте, ефект радяннзації духовної сфери не міі не бути головним чином зовнішнім, оскільки розглядуваний період виявився надто коротким, щоб домоїтися глибоких зрушень у суспільній свідомості. До того ж владі довелося поки що змиритися із легальним існуванням надзвичайно впливового опоненти в особі грско-каїолнцької церкви.

Тотальний контроль з боку держави і диктат однієї офіційної ідеології спричинили неприродну одноманітність у духовній сфері, позбавили її внутрішніх сил саморозвитку. Не тільки польська, але й українська та єврейська культури в Західній Україні зазнали значних пірат, оскільки радянська влада, створивши сирнягливі умови для розвитку' одних - за її уявленням нрої рссннннх - елементів них культур, нещадно нищила всі інші.

У инснонках підведені підсумки дослідження, зроблено узаіалиииня. Вивчення подій, що мали місце в Західній Україні на

В.Р.Ковалюк 21

ігочатку Другої світової війни, дає важливий матеріал до оцінки суттєвих рис радянського режиму сталінського періоду, його політики щодо України, виливу цієї політики па історичну долю українською народу.

Очевидно, що в розглядуваний період Західна Україна зазнала примусової інтеграції до радянської суспільної системи - не внаслідок внутрішнього визрівання соціально-економічних передумов, а в результаті політики радянського керівництва, спрямованої на приєднання регіону до СРСР. Водночас, низка внутрішніх факторів, таких як нерівноправне економічне становище регіону у міжвоєнній Польщі та нерозривне сплетіння соціального і національного нерівноправ'я, безперечно сприяла радяннзації, надала їй специфічного характеру, далекого від сценарію звичайної окупації, залучила до цього процесу досить широкі верстви місцевого населення.

Якщо зміст перетворень в Західній Україні у 1939-41рр. визначався сутністю радянської суспільної-моделі, то їхній форсований темп значною мірою диктували ускладнення міжнародної обстановки та підготовка СРСР до війни. Одночасно, вплив тих же чинників спричинив в окремих випадках протилежну тенденцію, що проявилася у певній стриманості при проведенні непопулярних заходів по радяннзації місцевого суспільства.

Хоча приєднання Західної України до СРСР було здійснене насильницькими методами, і при ньому переслідувалися перш за псе стратегічні плани Сталіна в боротьбі за панування в Європі, ця подія об’єктивно відіграла важливу роль у новітній українській історії. Історія розпорядилася так, що об'єднання у спільних кордонах двох найбільших, відокремлених раніше одна під одної частин українського народу відбулося під владою жорстокого тоталітарного режиму, і ціною стали трагедії сотень тисяч людей. Одначе, відтоді українська нація розвивалася і страждала, переживала перемоги і поразки як єдиний організм.

1 .Допомога Червоної Армії трудящим західних областей України у проведенні соціалістичних перетворень//50 років возз'єднання Західної України з Українською Радянською соціалістичною республікою в складі Союзу РСР. Тези доповідей та повідомлень республіканської наукової конференції, Львів, 27-29 вересня 1989 р,- Львів: ЛДУ, 1989.-С.149-150.

2.Ленінський комсомол - активний учасник возз'єднання Західної України з УРСР//Народжений Великим Жовтнем (до 70-річчя утворення Ленінського комсомолу). Вісник Львівського політехнічного інституту.№238,-Львіа: Вид-во при Львівському держ. ун-ті вид. об'єднання "Вища

цжола", 1989.-С. 104-107 (рос. мовою у співавторстві з М.П.Гетьманчуком та В.С.Буцевицьким).

3.Західна Україна на початку другої світової війни//Український історичний журнал.-1991.-№9.-С.30-41; Сторінки історії України: XX століття: Посібн. для вчителя/За ред. С.В.Кульчицького.-К: Освіта,1992.-С.105-120

4.Нові архівні документи про Народні Збори Західної України (жовтень 1939 р.)//Архіви України.-1991.-№5-6.-С.88-91.

5.До питання про скликання Народних Зборів Західної України// Актуальні проблеми суспільно-політичного і духовного розвитку в Україні. Вісник Львівського університету. Вип.ЗО.-Львів: Світ, 1992.-С.75-81.

6.Культурологічні та духовні аспекти "радяннзації" Західної України (вересень 1939 р. - червень 1941 р.) //Український історичний журнал.-1993,-Ns2-3.-C.3-17.