автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Возникновение многопартийности в СРСР (1985-1991 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Возникновение многопартийности в СРСР (1985-1991 гг.)"

РГ6 О Л КШВСЬКИЙ УШВЕРСИТЕТ ¡м. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

АСТАХОВА Катерина Вжторшна

ВИНИКНЕННЯ БАГАТОПАРТ1ЙНОСТ1 В СРСР (1985 —1991 рр.)

Спещальшсть 07.00.01 — ¡стор?я громадських рух!в

1 пол1тичних партш

Автореферат дисертаци на здобуття паукового ступеня доктора ¡сторичних наук

Ки1в —1994

Робота виконана на кафедр1 загально! ¡стора Кшвського ушвер-ситету ¡м. Тараса Шевченка.

Офщшш опоненти: доктор ¡сторичних наук, професор КУЗЬМ1НЕЦЬ О. В. доктор ¡сторичних наук, професор МАЛЬЧ1Н Ю. М. доктор юридичних наук, професор КОП1ЙЧИКОВ В. В.

Провщна оргашзащя: Харк1вський ушверситет

Захист вщбудеться « -^У» ^¿-О/ого 1994 року о ~ОР на засвданш спещал!зовано1 Ради Д 068.18.05 в Кшвському университет! ¿м. Тараса Шевченка (252601, Кшв, ГСП, вул. Володимирська, 60, ауд. 349)

3 дисертащею можна ознайомитися в науковш бНшотещ Кшвського ушверситету (вул. Володимирська, 58)

року ч

Ч

Ю.А. ГОРБАНЬ

Автореферат роз!сланий «. » О^ё иЛ 1994

Актуальность теми дослщження. Змши, як[ охопили в друпй половин! 80-х — початху 90-х роив ва сфери життя радянськош су-спшьства, найбьльш яскраво 1 зримо проявилися в шштичнш сфер!. Саме тут вщбувалося становления политичного та щеолопчного плго-.рал!зму, драматична боротьба за владу, виникнення нових гоштичних структур. На цьому полггичному тл1, в умовах кризи, а попм 1 розпаду СРСР, йшов активний процес ломки традицшно!" монопартшнсн систе-ми, формування основ майбутным багатопартшносп.

У життя суспшьства, яке входило в посттоташтарну стад ¡га, посту-пово вшиталися елементи незвичш, почасти чужорщш, якщо розгляда-ти 1х з позицп традицшних критерив. Але вплив ! авторитет саме нових суб'екпв шштичних стосунюв — громадянських тщатив, суспшьних рух1в, протопартшних структур 1 полппчних парий — засвщчували про IX перспективность, висок! потенцшш можливост! впливу на владн1 структури, громадську думку, формуючу нову пол!тичну систему в цшому.

Все це обумовило необхщшсть глибокого вивчення та анал!зу про-цес!в, що вщбуваються, дослщження на системному р!вш генезису, форм д1яльносп й шших !сторичних аспекта новостворених суспшьно-полггачних структур.

При всш специф1чност! розвитку полгтичних процес!в у р!зних регюнах колишнього СРСР уявляеться, що висхщш позици трансформаций, як1 вщбуваються, були багато в чому схож!, мали спшьш законом!рносп, значний вплив на весь подалыпий шлях розвитку суверенних держав — колишшх союзних республж.

1

1кшими словами, необхщшсть вивчення джерел 1 процесу становления багатопартшносп в умовах розпаду СРСР диктуеться сощально-полиичними реагнями першо! половини 90-роюв, при цьому анал1з на системному р1вш представляе не менший ¡нтерес для ¡сторично! науки, шж вивчення окремих деталей.

Актуальшсть вибранох теми пщсилюеться ще й там, що саме з появою нових полггичних партш 1 рух1в зв'язаний початок реально! демократизацп, необратимкть процеав, початих у СРСР в 1985 рощ.

Якщо врахувати, що перспёктиви розвитку постсощалюгичних держав, формування в них громадянських суспшьств багато в чому залежить вщ стану 1 Д1яльносй саме нових суб'екпв полтшних вщ-носин, то стае досить з'ясовним все зростаючий штерес дослщниив до . проблеми становления полпгичного плюрализму, виникненння 1 розвитку нових полтмних партш, протопартш, рух!в.

Хронолопчш рамки дослщження охоплюють перюд з 1985 по 1991 рж. Саме на цей час припали найбшьш активш процеси, пов'язаш з розпадом СРСР, лнсвщащею монопартшно!1 формування основ багато-партшшн системи. Поди ж серпня 1991 року 1 перетворення, як1 настали

шсля них, потягли за собою кардинальш змши суспшьно-полггично!

»

ситуацд. Тим самим завершився цший етап формування багатопартшносп в колишньому СРСР.

Об'ектом дисертащйного дослщження с нов! суспшьно-лолггичш рухи 1 парта, як1 виникли в СРСР в умовах розпаду системи. Предметом — 1стор1я IX виникнення, становления 1 розвитку, взаемоввдносии з традицшними суспшьно-полггичними структурами.

Стутнь науковоТ розробленост! проблеми. Змши в пожичнш та сощально-економ^чшй сферах генерували серйозш подвижки 1 в наущ, особливо гумаштарнш, де тема нетрадицшних суспшьно-полггичних структур 1 новостворених партш зайняла помяне м^сце. Таке положения вщбилось спочатку на к1льюсних показниках; у друпй Головин! 80-х

суттево виросла чисельшсть публжацш, де в р1знш постанови розгля-далась визначена проблема. Тх основний масив у 1985-1987 роках припадав на засоби масово! шформацй', де, як правило, викладались окрсм! факти, поди, без достатнього 1х анал1зу.

Змши тут вщбулися шзшше, в 1988 роц1, коли в ряд! центральних видань, паралельно з матер!алами описового характеру з'явилися й аналггичш. Преса зберегла стабшьний штерес до проблем «нефор-малггету», але доступ до широко! аудитора отримали вже не тшьки журнал!сти, а 1 вчеш-суспшьствознавщ.

На цей же перюд припадав видання велико! кшькосп довщково! лггератури, пщготовленоТ як офщшними закладами, так 1 самими" новоствореними сусш'льно-пол1тичними структурами.

На юнсць 1989-1990 рою'в проблема самооргашзугочих суспшьних об'сднань 1 партш зайняла п1льне мкце 1 на сторшках спегмальних видань. У друц1 з'явились результати багаточисельних, достатньо ре-прсзентативних конкрстно-соцюлопчних доон'джень, яы суттево по-повнили базу даних.

На початок 90-х роюв практично сформувався самоспйний науковий напрямок, який вивчав р1зномаштт аспекти д1яльносп нових суб'скт1в суспшьно-полшшних я ¡д носин. Свщчснням тому поява й перших ди-сертацшних досл^джень.1

На кшець 80-х роюв самостшно оргашзоват суспьчьно-полггичт структури стали предметом пильного I стабигьного суспьчьного ¡нтересу 1 масштабних дослщжень.

Науковому анал1зу сощалыгоТ природи самод1яльних рух)'в, Ух транс-формацн в ноги полггичш партн присвячет роботи Бастирюна А.,

* Араньсв II. Неформальные объединения: генезис и перспективы. Дис. на соискание уч. степ. канд. социол. наук. — Тюмень. — 1991; Биюус А. Полкичш об'еднання УкраТни: стан, тенденцп та перспективи розвитку. Дис. на здобуття наук. ступ. канд. пол1т. наук. — Кшв. — 1993; Богомаз К. Громадсько-полпичш рухи '] парти в Украпн в друпй половин! 80-х — па початку 90-х рокш. Дис. на здобуття наук. ступ. докт. ¡спор. наук. — КиГв. — 1992.

Берсзовського В., Кагарлицького Б., Кузьмша О., Лсеичсво1 В., Сун-

/

Д1ева I.1 У названих автор1в спостери-асться велике розкидання думок з питания про причини виникнення самод1ялышх структур I р!Зкого зросту в кшщ 80-х '¿x кшькость Значне розходження в поглядах на генезу явища багато в чому пояснюеться його складшстю 1 недостатньою вивчешстю, жорстюстю колишшх мстодолопчних позицш.

Ряд дослщни^в — Пертцик В., Полозов В., Федоров О., Щиг-лик О.2 — анал1зують нормативно юридичний статус д1яльносп ново-створсних сусшльних об'сднань, що для кторичного дослщження являе значний ¡нтерсс, тому що вщбивас положения самод1ялышх структур у сусшльств1, ¡сторичну трансформа цЬо Ух статусу.

На кшець 80-х визначилась 1 ведуча трупа захщних спещал1спв, як1 публ!кують серйозш нayкoвí дослщження р]'зномаштних аспектов генези I функцюнуванння новостворених сусшльно-полпгичних ор-гашзацш СРСР перебудовчого перюду3. Симптоматично, що практично ва вони жорстко пов'язують проблему формування багаточисельних структур ¡з подшми 1985 року 1 змшами, що настали теля них.

* Бастыркин А. Демократия и гражданское общество //Сов. право. — 1990. — № 7. — С. 30-43; Березовский В., Кротов II. Неформальная Россия. — М.: Мол. гвардия, 1990. — С. 382; Кагарлиикий Б. Мыслящий тростник. — Лондон: Имка-пресс, 1990. — 64с.; Кузьмин О. Демократия и антидемократия //Гражданский референдум. — 1991. — № 6. — С. 15-20; Левичева В. Анатомия неформального движения //Изв. ЦК КПСС. — 1990. — № 4. — С. 150-156; СундиевИ. Неформальные молодежные объединения: опыт экспозиции //Социол. исслед. — 1987. — № 5. — С. 56-62

2

Пертцик В. Самодеятельные объединения и правовое регулирование их деятельности //Глобус. — 1988. — № 3. — С. 20-25; Полозов В. Массовые демократические движения: современный облик и тенденции развития //Рабочий класс и современный мир. — 1988. — № 1. — С. 33-43; Федоров О. Общественные инициативы и самодеятельность масс //Коммунист. — 1986. — № 8. — С. 15-24; Щиглик А. Закон и политические партии //Пол слова. — 1991.'— № 12. — С. 3-4

Виммер Э. Идеология «новых социальных движений» в СССР //Проблемы мира и социализма. — 1988. — № 7. — С. 54-67; Гидденс Э. Революции и общественные движения //Диалог. — 1992. — №N2 6-7; Гринстайн Ф. Личность и политика //Политическая культура и лидерство в Советской России. От Ленина до Горбачева // США: экономика, политика, идеология — 1990. — № 1. — С. 6-13.

В украшському суспшьствознавспи вивчення системи позадержав-них самод1яльних утворень, як1 знаходилися в стан! становления, практично тшьки розвертасться в зв'язку з недавшм структуруванням самого об'екта дослщження. Привертають на себе увагу роботи БЬтоу-са А., Головатого М., Булавша О., Слюсаренка А., Томснка М.1 та ш. Для названих автор!в характерний ¡нтерес до становления I розвитку суспшышх рух!'в ! парти"г в УкраУш, до дослг'джень молод!жних груп л течш.

Значну цшшсть представляють роботи Литвина В., який опублжував ряд матер1алш !з сучасних шунтичних партш ! рух!в в УкраУш2. У них подано широкий спектр фактичннх даних, зроблеш спроби класифжаци нових суб'скт^в политичного жнття Укра'ши.

Роб!т же ¡сторико-аналггичного плану в украУнськш ¡стор!ографп поки немае.

1з багаточисельних дослщжень, яи стосуються проблем нових сус-пшьно-шштичних структур, можна видишти достатньо представницьку ГРУПУ> предметом вивчення якоТ е молод1жний «неформалкет». У юльккному ! яюсному вщношенш роботи названого напрямку по-м1тно превалюють над шшими. Саме тут сконцентровано великий масив журнально-газетних публжацш, наукових статей, в рамках якого вщ-бувалося свосрадне ¡сторюграфпше становления проблеми.

На приклад! названо! групп достатньо легко простежусться перехщ вод шформативно~фактограф1чного пщходу до аналггичного, узагальню-ючого. У працях таких досл1'дниюв як Комкарова С. 1 Шсндрик Д.,

' Бшоус А. Багатопартшшсть в УкраТш: поршняльний огляд //Сучасшсть. — 1992. — № 6. — С. 108-120; Булавин А., Головатий II. Молодежная политика партий, движений и общественных организаций на современном этапе //Молодежь Украины. — Киев: УНИИ проблем молодежи. — 1992. — С. 75-91; С.иосаренко А., Томепко М. Пош лолшпж партп Украши. — КиТв: Знання, 1990. — 48.

2

Литвин В. Про сучасш украшсыа парта, Тхшхприхильникт та лщер1в//Пол1толопчш читання. — 1992. — № 1. — С. 62-102.

Кофирщ Мм Малютш М., Фельдштейн Д.1 зроблеш спроби анал1зу явища в кнуючш суспшыю-полггичнш систем! координат на м1ж-дисциплшаршй основа

Важливим внеском в розробку питань молод1жного «неформал¡тету» стали публжаци Украшського науково-дослщного институту проблем молод!, 11кий зд1Йснюе активну дослщницьку роботу в дьому напрям! 1 привертае до не!" провщних укра'шських фах1вц!в. Аналопчну Д1ялыпсть здшснювали шститути молод! 1 в шших репонах колишнього СРСР, але IX видання за р1внем помггно поступаються укра'шським.

Вщчутно посилили джерельну базу матер1али наукових 1 науково-практичних конференцш р1зного р1вня: «Сучасш полггичш пар™ 1 сусгплып рухи» (1991 рж, Донецьк); «До ново! УкраТни — шляхом реформ» (1992 рж, Кшв); «Полянка 1 час» (1992 рЬс, Кшв) та ш. Кх проведения сприяло не тшьки подальшому просуванню наукових до-слщжень з проблем формування багатопартшносп \ ново! псуптичноТ систсми в цшому, а й закр!пленню толерантних шдход1в до шако-мислячих, вщпрацюванню позицш окремих партш 1 рух!в.

На початку 90-х, коли трансформация самсдаяльних суспшьних рух1в 1 протопартшних груп привела до виникнсння великого числа нових лолггичних пар-пй, вщбулися помтп змши в наукошй Л1тсратур1. З'яви-лась значна кшыисть добору статей, зб1рникн!, куди вшшли матер1али про нов1 парти, Ух протрами, виступи лщер!в, статистичш даш.

Фундаментальних же дослщжень саме «перехщних» процеав, шля-х1в та особливостсй формування, життсд1яльност1 нових шштичиих парий в лиератур! поки що немае.

Комиссарова С., Шендрик А. Возрождение идеала. — М.: Политиздат, 1990.— 269 е.; Кофырин Н. Проблемы изучения неформальных групп молодежи //Социол. исслед.— 1991. — № 1. — С. 82-85; Малютин М. Неформалы в ¡'Зрестройке: опыт и перспективы //Иного не дано / Под ред. Ю.Лфанасьева. — М.: Прогресс, 1988.— С.210 — 227; Фельдштейн Д. Психолого-педагогические аспекты изучения неформальных объединений молодежи //Сов. педагогика. — 1987. — № 6. — С. 11-16.

Окрем1 спроби Ле!ичево1 В., Лукша Ю., Марченка Г., Перегудова С. 1 Холодковського К., Шаброва О.1 скор1ш лише визначили напрямок майбутшх фундаментальних дослщжень ктор1'1 становления 1 розвитку реально'/ багатопартшносп в репонах колишнього СРСР.

Глибока наукова оцшка лггератури, яка юнуе з щс! проблеми в даний час, вадсутня. Опубл1коват ктор1ограф!чн1 огляди носять в бшышй м1р1 б1блтграф1чний характер. Не змшили ситуацио поки що 1 огляди л1тератури, як1 мштяться в ряд1 наукових прадь (дисертащях, авторефератах, окремих монограф1ях) про само-д1яльш сусшльно-шиптичш формування I полп^ичт партп. Як правило, щ огляди дають лише загальне уявлення про нов1 робота 1 не розкривають стану вивчення як вс1е1 проблеми, так 1 окремих ЗГ£ аспекте.

. Мета I завдання дослщження. У даному дослщженш поставлена мета виявити найбшьш загалып тенденцн виникнення, становления 1 розвитку самод1яльних сусшльно-полттчних структур, проаналхзувати процес Тх трансформад]"1 в нохп полтшш партп.

У робот1 зроблена спроба осмислити ¡сторичш аспекти процеав, як! сформували новий змкт политичного життя суспЬтьства, узагальнити 1 систематизувати уяву, яка склалася про них. У вщповедноси з цим у завдання дослщження входить:

— визначення основних фактор!в, як! впливали на процес виникнення самод1ялышх сусшльних рух1в 1 полггичних партш у колишньому СРСР, 1 джерел Ух формування;

^ Левичева-В. Политическая система — от монополии к плюрализму //Коммунист Украины. — 1990. — № 13. — С. 34-43; Лукин 10. Социально-политическая активность и протест в истории советского общества. — Архангельск: Гос. пед. институт. — 1991.— 110 с.; Марченко Г. Политические институты и общественные движения. — М.: Знание. — 1991. — 62 е.; Перегудов С., Холодковский К. Политическая партия. Мировой опыт и тенденции развития //Коммунист. — 1991. — № 2. — С. 65-77; Шаброз О. Политические партии, общественные движения и социалистический выбор перестройки //Социально-политические науки. — 1990. — № 9. — С. 63-71.

— вичленення загальних рис i найбшьш принципових особли-востсй функцюнування нових суб'екпв поличного процесу в умо-вах кризи сощалктичноТ системи, переходу вщ моно- до багато-партшносп;

— видшення ключових еташв формування багатопартшноси в ко-лишньому СРСР.

Методолопчна основа. Значш складносп викликае визначення ме-тодолопчно1 бази дослщження, тому що вщбувся розвал попередньоТ 1Сторично1 методологй' i в наущ вщсутня будь-яка визначена концешия ¡сторичного розвитку колишньоТ радянсько1 держави. Необхщно брати до у ваги i ту обставину, що шзнавальна ситуащя в цш сфср1 дослщження багато в чому визначаеться етапом первинного накопления i осмислення фактолопчного матер1алу..

У цшому методолопчну основу дисертацншого дослщження склали об'сднаш методи шзнання соц)'альних явищ: диалектичный, структурно-функцюнальшш i пор1вняльно-аксюлопчшш.

Використання цих mctoaíb для опису i анал1зу суспшьно-полгтйчного життя сягае праць Платона «Держава» i «Закони», Арктотеля «Политика», та цицерошвських «Про державу» i «Про закони».

Опора на класичну ¡сторико-фьтософську спадщину, а також вико-рнстаиня po6iT вщомих росшських спет'алктт — сусшльствознавцш XIX — початку XX ст. Берлша П., Вфдовозова В., Гамбарова Ю., Чичерша Б., дас змогу прослщкувати послщовшсть основоположних теоретичних nosnuiü, як i стосуються держави, сусшльства, соцдальних груп i клаав, формування суб'ек-пв громадянського сусл'шьства дора-дянського перюду.

Необхщним ключей до розумншя природи об'екта, що вивчаеться, е погляди К. Маркса та В. 1. Ленша, таких вщомих вЬгчизняних та заруб1жних дослщниюв як С. Андреев, G. Пдденс, Г. Дшгенський, £. Вятр, JI. Cnipia, М. Острогорський.

Ряд цшних теоретичних положень було використано з робп1 вщомих ¡сториюв 1 фшоох^нв Волобуева О., 1ллящука Г., Гусева К., 1офе Г. 1 Тютюкша С., як1 вивчали питания взаемовадносин полггичних партш { рух1В Река напередодш 1917 р. I пожовтневого перюду, а також Варивдша В., Мкраняна А., Перегудова С., Смолькова В., Шкаратана О., що дослщжували р1зномаштш аспекти становления громадянського сусшльства; Грушина Б., Баталова Е., як1 анал1зували масову свщ0м1сть, структуру 1 формп и прояву, причини 1 особливосп и трансформаций.

Джерелова база досгидження визначена з урахуванням вибраши теми 1 побудована в основному на матер1алдх Роси, Укра'ши, Закавказзя 1 Прибалтики, де процеси, як1 вивчаються, розвивались найбшып динам1чно 1 виразно.

У склад1 наявних на даний час джерел з ¡сторп розвитку само-д1яльних суспшьних рух1в 1 полггичних партш, на баз! яких в основному проводилось дослщження, видшяються два великих комплек-си — дшовщш документа 1 перюдична преса. До дшоввдних належать перш за все документа безпосередшх оргатзаторгв \ кер1вниив са-мод1яльних суспЬльно-полшгчних рух1в 1 партш репональних, мкьких та шших структур. До ще!" ж групи варто зарахувати ряд матер!ал*ш, як! ввдклалися в фондах установ, оргашв та оргашзацш, безпосеред-ньо пов'язаних 13 виртенням проблем, поставлених новими суб'ектами полтгших вщносин (ЦК КПРС, Ради Мпнстр1в СРСР, ршюматтних мжктерств, ЦК ВЛКСМ, партшних 1 профсоюзних оргашв 1 оргатзаидй). У робот! використовувались стенограми ; матер]'^™ з'Тздт народних депутата 1 сес1й Верховно! Ради СРСР 1 окремих республ1к, мкцевих рад, а також матер1али з вибор1в народних депутаив уах ршпв.

Другу, основну, трупу джерел склали опублковаш в перюдичнш преа вах р!в!пв дат, починаючи в1д центрально! преси 1 закшчуючи

багатотиражками ! непщцензурними виданнями. Особлив!сть друга!' групи полягае в тому, що шд час проведения дослщження довелося викорисговувати 1 офщшну ! неофщшну перюдичну пресу, так званий «самвидав», який складав у кшц! 80-х роюв вагомий джерельний потенщал.

За даними самих шформацшних центр'ж самод1яльно"! преси, на початок 1990 року виходило 323 видання1. Пщ час проведения дослщження широко використовувались видання Народних фронтов, парий 1 протопартшних рух1в, правозахкних оргашзацш та ш.

Одним з найважливших джерел вивчення самоор^ашзуючих су-спшьно-полггичних структур е дшовщш документи. Основна складшсть IX використання полягае в тому, що вони дуже розпорошеш по окремих вщомствах, закладах I организациях. 1нша проблема — нрповнота 1 погане збереження такого типу джерел, частина яких знаходиться в приватних оаб або вже втрачена. Що до такого важливого джерела з дослщжувано! проблеми як перюдична преса, то воно в порнзнянш з диювщними документами, бшын багатогранне, оперативне, доступне 1 краще збережене, що дозволило отримати шформащю р1зномаштних зр1з1в та р1вн!в, як1 вщр!зняються за тематикою, глибиною анал1зу I ступенем детал^заци.

Основу ще!" групи склали центральн! видання, як! мають найбшыш тираж!! локал!защю розповсюдження, а також видання Народних фронтов ! нових громадсько-пол!тичних рух!в ! партш. При цьому видання ! арх1ви псш!тичних новостворень дали великий масив документ!в ! матер!ал!в.

У прочее! роботи широко використовувались фонди шформацшнош центру самод1ЯЛЬних громадських орган!зац!й (м. Москва) ! Незалежшп громадсько'1 б!блютеки (м. Москва) — структур архшно-б!блютечного типу, створених самими рухами I парт!ями.

' Информационный бюллетень Информационного Агентства Союза межпрофеи.лекального объединения трудящихся. — 1990. — № 23. — С. 3.

При вивченш генези самод1яльних суспшьно-полиичних структур, ступеня ix впливу i рол! у виникаючих трансформациях пол!тичного життя, використовувались результати конкретно-соцшлопчних до-слщжень, як! проводилися автором у склад! р!зних наукових колектив!в у 1987-1993 роках: «Самод!яльш об'еднання в умовах перебудови» (1987-1989 роки); «Сощальний обрис неформального молод!жного об'еднання» (1988 phc); «Студентство i неформальн! формування» (1990-1991 роки) та ш.

Bei перераховаш джерела взаемодоповнювали одне одного i дозволили забезпечити комплексн!сть i достов!'ршсть дослщження, в якому вперше в укра'шськш ¡сторичшй Л1тсратур1 в такому обсяз1 розгля-даеться icTopifl формування i розвитку самод1яльних громадських ор-гашзац1й, i'x трансформацй' в нов! полиичш парти на MaTepiajiax колишнього СРСР в хронолопчних рамках 1985-1991 рошв.

Наукова новизна дослщження:

— даеться методолопчне обгрунтування пщход!в до !сторичного дослщження проблем самостворюючих суспшьно-шиитичних структур;

— розкриваються \х можливосп i ступшь впливу на полггичш процеси, як1 вщбуваються у суспшьств!, що знаходиться в кризовш стада свого розвитку;

— виявляються та !ерарх!зуються за своею значимштю причини виникнення такого соц!ального явища як масов! позадержавш су-епшьно-гоштичш оргашзаци;

— розглядаеться механ!зм функщонування i перетворення само-д!яльних суспшьних структур у пол!тичн! партп;

— пщтверджуеться лпотеза про те, що поди серпня 1991 р., вже традицшно трактован! в л!тератур! як «спроба державного перевороту» суттево змжили хщ трансформацй' монопартшно1 сисгеми в бага-топартшну i порушили тим самим еволюцшшеть цього процесу. 1 робиться висновок, що невключешеть значно! частини населения в

вербально схвальш процеси, при наявносп в Л'х свщомосп глибинних елемештв, сформованих на принципах вщмшних вщ багатопартшно! реальности, детермШруе протир1чшсть, непослщовшсть його поведшки по вщношенню до нових полггичних партш та шших громадсько-шш-тичних структур.

Теоретичне 1 практичне значения положень I висновыв дисер-тащйного дослщження полягае в наступному:

— розроблсш методолопчш принципи анал1зу об'екта, що вив-чаеться, можуть використовуватися пщ час проведения подальших ¡сторичних дослщжень його мшливого зм1сту;

— отримаш результата вивчення генези 1 мехашзм1в розвитку 1 взасмовщносин нових громадсько-полггичних структур можуть бути враховаш пщ час розробки I прийняття р1шень ¡з соц1ально-полт1чних питань, як1 порушують найширше коло проблем життедяльносп сус-пшьства в перехщний перюд;

— висновки дослщження 1 даш, отримаш пщ час його проведения, можуть бути використаш для прискорення процесу створення громадян-ського сусшльства в УкраТш, надання йому управлшського характеру;

— результата робота представляють штерес для розробки р!зно-маштних навчальних курав з 1 сгори Укра'иш 1 колишнього СРСР, з политолога, для д!яльносп засоб1в масовоТ шформацн, фукцюнування нових громадсько-полшмних структур.

Апробащя роботи. Основш положения дисертадн отримали вщбиття в монографа, статтях I тезах наукових конференщй загальним обсягом до 30,8 др.а. Деяк1 з них викладеш в доповщях 1 повщомленнях на V М1жнароднш полшшопчшй школ!-семшар1 «Вибори в уморах сучас-но1 демократа» (Ташинн — Копенгаген, ЮНЕСКО, Фонд демократа Датського корол1вства, 1993 рнс); М1жнароднш науково-практичнш конференцц «Молод1Жна полгтика: досвщ, проблеми, перспективи» (Ки1в, Мшиггерство УкраТни у справах молод! та спорту, 1991 рис);

М1жнароднш науково-практичнш конференцн «До ново! Укра'ши — шляхом реформ» (Кшв, Верховна Рада Укра'ши, 1992 рис); 24-х конфе-ренщях р1зного р1вня (1989-1993 роки).

Структура дисертацн обумовлена основною метою 1 завданнями доашждення 1 включае в себе: вступ, три роздши, висновок, б\блю-графда 1 додатки.

У першому роздш «1сторичш передумови виникнення багатопар-тшносн в СРСР» вщбип основш етапи розвитку самод1яльно1 громад-сько-полтпшоУ активности в колишньому СРСР, зроблена спроба вич-ленити загальне 1 незвичайне в цьому процеа, визначити наявшсть або вщсутшсть послщовноси. На меж1 80-90-х рок1в в радянському сус-пшьст вщбулися змши, як1 охопили вс1 сфери життедояльносп держа-ви 1 найбшьш яскраво виявилися в полггичнш сферь Ускладнились зв'язки м!ж р1зномаштними суб'ектами поличного життя, яке набуло принципово ново! якость Змши зм1сту I суттевих характеристик пол!-тичних процеав в колишньому СРСР продиктували необхщшсть Ух глибокого I всеб1чного дослщження.

У роздии зазначаеться, що складнонн становления парламентаризму I багатопартшноУ системи в сучасному постсоц1ал1стичному суспи1ьств1 не можуть бути подолаш без сшввщнесення Тх з 1сторико-полггичним досввдом — як власним, так 1 ¡нших держав, як1 здавна мають полггичне управлшня демократичного типу.

Перюди р1зких сощальних змш завжди вщзначались штенсивними «спалахами» самод1яльно1 активности населения. Вони спонукались, з одного боку, нееффектившстю кнуючих оргашзацшних структур, а з шшого — можлив1стю, що вщкриваеться, реал1зувати накопичений людьми сощальний потенщал.

Враховуючи об'ект дослщження, у роздш! подано короткий виклад еташв I особливостей розвитку полггичних об'еднань 1 парий Ро-сшськоУ ¡мперн кшця XIX — початку XX ст., коли сформувались Ух

основш традици I характеры! риси. Пор1вняльний анашз показав, що жодна краТна в свт не мала стшьки полпнчних оргашзацш, скшьки 1х внникло в Роси за вщносно короткий вщр1зок часу, головним чином за роки революци 1905-1907 роклв. У р1зш перюди, з кшця XIX ст. до 20- рок1в, 1х ¡снувало, за р1зними джерелами, вад ста до двохсот чотирнадцяти1.

У даному раз1 важлив1 1 сам! статистичш даш, як1 свщчать про масовкть анал!зованого явища, I можлив!сть пор!внювати з аналопч-ними показниками в сум^жних державах, де число прото- ! парт!йних структур було набагато меншим.

Окр^м недостатньо!' шштичноТ культури населенна, вщсутност! де-мократичних традищй, дв! причини бурхливого зросту пйртш I прото-партшних рух!в здаються найбшьш значними. По-перше, складшсть ! строкаткть сод!ально-класово1 структури росшського сусп!льства, обу-мовлена сплетшням феодальних ! кап!тал!стичних вщносин. По-друге, багатонацюнальний склад держави, в результат! чого полгаичт пробле-ми та штереси помножались на нац!ональн!.

У цшому ж розвиток громадсько-пол!тичного життя Росшськол" ¡мпе-рй перших двох десятшить XX столптя свщчить про те, що за сво'ш р1внем ! як!стю ¡снуюча тут на початку столитя полггична культура не була готова до практики парламентськоТ гри. В Сврош громадянсыа свободи — джерело ! опора ¡стинного парламентаризму ! справжн!х парий — стали продуктом тривалоТ ¡сторично!' еволюци, а не були дарован! монархом в результат! Матфесту ! одномоментно «засвоеш» населениям.

Виходячи з цього, бачиться помилковим закор!нений у цей час пщхщ до кваз!парламентаризму ! багатопартшносп перших двох десятшпть

* Див.: Непролетарские партии России. Уроки истории. — М.: Мысль. — 1984. — С. 83.

Левичева В. Слово предостережения в защиту многопартийности //Диалог. —1991. — № 8. — С. 46.

XX ст. як до реального початку руху Роси европейським полггичним шляхом, перерваному револющею.

Особливу увагу звернено у роздип на протир1ччя розвитку до-слвджуваного об'екта в радянський перюд, на поступову лпсвщащю бшыповиками основ багатопартшность У той час, як першим результатом Жовтнево! революцй' стало всеб1чне заохочення свободи дискусш, яы редко проводили шин парти з найважлив1ших принципових питань державно! полинки, шпи сили незабаром почали д1яти в протилежному напрямь Зл!Т ентуз^азму, викликаний перемогою революцп, минув, навесш — вл1тку 1918 р. р1зко загострилися економ^чш трудюнщ I з л1ёих сил усередиш партп стала створюватися опозищя, яка звинува-чувала партшне кер1вництво в опортушстичних тенденщях I вщход1 вщ бшьшовистських принцип!в.

Боротьба з опозицг'сю та шакомисленням надто швидко трансформу-валась в боротьбу з опозицшнерами та шакомислячими. Над1я на ввдносно демократичний вихщ 1з ситуаци, що склалася, була повтстю лпсвщована в березш 1921 року, коли X з'!зд РКП (б) прийняв знаме-ниту резолюцто «Про сдшсть парти».

Але внутршартшш суперечки, про яки йшла мова вище, не в¡дразу екстрапсшрувалися на все громадсько-пол¡тачне житгя та скували його. Тенденци щ формувались поступово 1 в своему розвитку прошили ряд етапш.

Позитивний продес створення 1 розвитку багаточисельних громадсь-ких оргашзацш на кшець 20-х практично припинився. Змшилось не просто десятшнття — концепфя розвитку кра'ши.

На середину 30-х рок1в, коли ва ланки адм!шстративно! системи склалися, запрацювали на повну силу, легальш форми суспыьнох самод1яльносп зникли. Просп'р сощально одобрено! суспшьно! актив-пост! звузився до рамок декшькох офщшних оргашзацш. Тшьки в кшщ 40-х рок1в проявились тенденци до вщродження, здавалося на-завжди забутого явища — нелегально! пол1тично! самод1яльность

Анашз матер1алу дае пщ ставу для висновку про те, що тенденца до ввдродження нелегально! политично! активности кореняться все ж таки в бшьш ранньому перюд!. Швидше можна говорити про продес переходу вщ вщкрито! легально! опозицп в перил роки 20-х, до нелегально! роботи, до опору 1 р!зноман!тних форм протесту в 30-40-х. Отр всередиш партп в 30-х — початку 50-х на ввдмшу вщ 20-х носив ешзодичний, недостатньо виражений характер, через терор 1 масов! репресп, як1 панували в краМ на той час.

Поступовий демонтаж мехашзму екстремального розвитку почався шсля смерта Сталша Й.В. Розчистка сощальних простор1в вщ найбшын одюзних заперечливих норм 1 правил дала можлршсть вщродити деяк1 легальш форми самод^ялыюсп.

Початком сучасного етапу розвитку самод!яльних громадських рух!в в колишньому СРСР правом1рно вважати юнець 50-х роюв.

Саме на цей перюд у результат! процесу демократизаца суспшьства та економ!чних реформ вщбулися помггн! подвижки в громадсько-полгтичному житп.

Перша хвиля неформалгтету (у сучасному розумшш термша) була забарвлена головним чином у червой! кольори I найчаспш ¡менувала себе «комунарським рухом». Завдяки помтюму оздоровлению сус-пшьно! атмосфери були зруйноваш стереотипи, як! здавалися непоруш-ними. Розвиток соц!ально! самод!яльност! став усвщомлюватися як суспшьна потреба.

Головним досягненням «першо! хвил!» стало значне оздоровления суспшьно! свщомост!, руйнац!я стереотип!в 30-х рок1в, практична де-монстрац!я того, що поява додаткових (окр1м офщшно кнуючих) форм самод!яльних оргашзацш не тшьки не пщтримуе пщвалин суспшьства, а й вщповщае суп змш, що вщбуваються.

У рамках «друго! хвши» (кшець 50-х — 60-п роки) пройшло по висхщнш своерщне «дорооншання» самодхяльних рух!в та !нщ1атив.

Не яскраво, затенено, але заявили про себе громадсыа, сощалып, пол1тичн! рухи, для яких уже був характерним не тшьки i не стшьки молод1жний склад учасшшв. Серед них найбшып послщовним, i таким, що чинить помггннй вплив на сучасний «неформал ггет», стало дисиденство, яке представляло собою своерщну форму громадського опору.

«Третя хвиля» самод1яльного руху припала на 1986 pix, коли вияви-лася тенденщя до штеграцД контркультурних, епатажно-агресивних труп «класичного неформал ¡тету» в якесь едине «неформальне» середо-вище, що зберегло основш елементи субкультури минулих груп. Але якщо контркультурш та епатажно-агресивш рухи були найпомшшш, то бшып важливою зкпетовою характеристикою «третым хвшп» став активний розвиток сощальноТ та полггично! самод1яльносп.

OxpiM р1зкого пщйому соц1ально-полт!чно1 самод1яльносп та еко-лопчних pyxie помино зростали (на 6a3i залиптв право-захисного руху) групп вщкрито пол1тично1 opiGHTaui'i, нацшеш на лжвщацш кнуючого ладу мирним шляхом.

3 кшця ж 1986 р. самод1ялышй громадсъко-полгтлчний рух у йош «неформальнш» фор Mi вступив у кризу, так як вичерпаними виявились мoжливocтi клубно-гуртковоГ роботи. Виникла й потреба в «горезвк-ному» звшьненому anapaTi всередиш руху.

Однак це не означало, що «неформальш групи» зникли зовам: частина i'x так i продовжувала свое клубно-гурткове епшкування, не претендуючи на лщерство в широкому суспшьному pyci; друга частина зосередилась на «самвидавницькш» д1яльносп, де ще можна було обштись невеликим колективом однодумщв; треп розлучились з «неформальною» любительщиною, перейшовши на цшком офщшну роботу i реал1зуючи тим самим свою потребу мислити i говорити вшьно; четвери, якщо таким трупам пощастило закршитися як ядро в пере-кроенш на новий стиль, створенш ними ж самими широкш оргашзаца,

займались, як 1 належить, виробленням полггики тако! оргашзацн, ведучи постшну боротьбу з неодмшно виникаючими новими претендентами на роль лщер1в ¡з числа новачк1в, намагаючись закршити свою монополта на владу в русь

Викладений у роздш матер!ал дозволив пщтвердити гшотезу вщ-носно алгоритму формування самод1яльних громадських рух1в, який ушверсальний 1 дивовижно зручний у повторении позаполгшчш струк-тури (релшйш, благочинш, освггянсыи) — профспшков1 оргатзаци — полггизоваш об'еднання — полггичш парта.

У розвитку ж самод1яльних суспшьних рух1в в рамках монопар-тшного перюду колишнього СРСР, як1 заклали основу формування багатопартшносп, можна умовно вид1лити три перюди.

Перший охоплюе 20-50-Т1 роки, коли багаточисельш пол!тичш, молод1жш, творч1 об'еднання виникли шсля революцп пер&юго як самод1яльш 1 добровшьш, але незабаром потрапили пщ суворий контроль партшно-державних оргашв, ушфжувались 1 стратили свою не-формальну сутшсть.

Другий перюд пов'язаний з десталш^ацшними процесами, «вад-лигою» 1 реформаторством кшця 50-х — першоТ половини 60-х рр.

Третш етап, який почався з середини 80-х, вццлзнявся рядом особливостей. По-перше, лавинопод^бно зростало число громадських рух1в 1 формувань. По-друге, в!дбувалася швидка политизация значно! IX частини, яка привела в результат, до становления основ багато-партШнох системи. "

У другому роздЬ! «Розвитох демократы та появления нових по-л1тичних рух1в та партш у друпй половин! 80-х — початку 90-х рокш» розглядаються причини актив1зацп самод1яльних формувань, 1х харак-терш риси ! основш етапи становления. Придшена увага створенню блоыв \ коашщй новостворених сусптьно-полггичних формувань, ви-користанню ними «блоково! тактики».

У роздии пщкреслюсгься, що в рамках перебудовчого перюду достат-ньо вадчутно в суспшыгаму житп проявився гоштичний плюрал1зм, який в!брав у себе р!зномашття теорш, погляд!в, стосунюв I оргашзацш. Причому формувались ц1 процеси в умовах гратчно стиснутого коричного часу. Сощальн1 подвижки, як! займали раньше десятшнття, вщ-булися в л^чеш м!сящ. Багаточиселыи нов1 фронта, рухи, парти транс-формувалися в суттевий фактор соц!алыго-пол!тичного життя.

Причини 1 передумови формування даного сощального феномена коргаяться як в ¡сторичних традид1ях (як1 анал1зувалися в першому роздЫ), так ! в конкретно-1сторичшй обстанови,!, яка склалася в названий перюд.

Увага акцентуеться на становищ! суспшьства й М1сщ особистосп в цьому суспшсьтвк Пщкреслюеться, що причини росту самооргаш-зуючих суспшьно-полппчних, громадських ¡шщатив ! протопартшних структур безпосередньо в друпй половин! 80-х роюв пов'язат з комплексом полггичних, економ!чних, щеолопчних, соц^альних причин. Найважлив!шими серед яких, з одного боку, е сам процес демократи-зади з його суттевим елементом, гласн!стю, яка створила можливкть певноТ л1берал13ац11 суспшьного життя, з ¡ншого боку — труднощ!, протир!ччя ! помилки самого перебудовчго першду, що породив не-ст!йкий економ!чний стан суспшьства, незбалансован!сть прот!кання економ!чних \ псштичних реформ ! розростання економ!чно\"! сощально!' кризи. Важливо пщкреслити — ! це дозволить побачити специфшу причиново-наслщкових зв'язк!в самод1яльного руху початку 90-х роив — що на цей перюд в СРСР склалась ситуац1я «подвито! кризи». Суспигьство потрапило в катастроф1чно складний пол!тико-економ!ч-ний стан у результат! застою (так звана «перша криза»). Але з точки зору лжввдацн розкритиковано! системи ! створення ново!, перебудова мало що зробила, тобто сама опинилася в критичному стан! («друга криза»). Криза засоб!в — перебудови — нашарувалася на кризу суспшь-

ного оргашзму, що збер1гся. Зввдси 1 випливае ситуащя подвшно! кризи, яка сильно вплинула на суспшьно-гоштичну актившсть населенна. I, по-трете, на баз! зародив нових форм власносп сформувались со-щальт групи, яш прагнули до представництва в органах влади 1 захисту сво1х штереав.

У цшому кризовий стан радянського суспшьства друго! половинн 80-х роив ! пошук варшнпв виходу з нього в принципово шшш полптсчнш ситуаца породили феномен сусшльно-полггично! активносп, яка трансформувалася в р!зномаштш оргашзацшш форми.

На кшець 1988 — початок 1989 року практично повшстю сформу-валось явище суспшьно-полггичного «неформаштету» як такого, про-явилися йош характерш риси, виокремлення яких бачиться принци-повим, бо багато з того, що властиве самод1яльним структурам, шз-шше «перекочувало» (хай в транформованому виглядО в протопар-тшш ! партшш утворення. Анал1з найбшьш типового в генез1, структур! I д!яльност! самод1яльних суспшьно-полюичних течш ! груп дозволило ч!тк!ше простежити «перехщний перюд» вщ самооргашзую-чих самод!яльних форм до шштичних партш. Для перших найбшьш характерним було:

1. Пор!вняна малочисельн!сть груп (вщ 3-5 до кшькох десятив чоловж).

2. В!дсутн!сть подшу на «актив», «пасив» у традицшному смиой — вс! в неформальнш груп! актив!сти по м1р1 сво!х зд!бностей ! можли-востей.

3. Основна форма д!яльност! — спшкування учасншав групи. ■

4. Класична оргашзацшна форма — клуб, гурток ! 1х р1зноман!тш трансформацн — «союзи», «центри», «фронта» ! тли.

5. Мета д!яльносп — протест, критика, основш форми робота — мпинг, зустр!ч, збори. В цшому для класично! неформально! групи за деякими вийнятками була характерна не дуже висока культура ор-

гашзацшно! робота, недостатне умшня консолщовано працювати поза екстремальними умовами.

б. Деяка оргашзацшна нест1йк!сть: у неформальних трупах, як правило, найважлив1ше значения надавалося особистост! перед колек-тивом (або особистост! лщерт). У цьому причина постшних конфлжпв, розкол1в, мирацш.

Безумовно, назван! риси по-р1зному, з неодинаковою силою ре-ал1зувалися в дшльносп р1зномаштних труп, але Bci вони в Tift чи шшш Mipi були вплетен! в i'x життя.

Наведен! в глав! статистичн! матертли, результата конкретно-соцюлопчних дослщжень дозволили зробити висновок вщносно сощаль-ного середовища, яке живить цей рух, яке майже повн!стю, за малим вийнятком, складалося i3 представник!в низьких i середн!х прошарк!в штелденщТ, службовщв, учн!в i студентськоТ молод!, як! вол од ¡л и великою KmbKicTio найр!зномаштшшо! сощально1 шформаци i одночас-но не брали (за винятком окремих представник!в творчо! штел^енцн) участ! Hi в прийнятп пол!тичних рипень, Hi в матер!альному вироб-ництв!. Що стосуеться чисельност1 нетрадицшних самод!яльних структур, то в роздш наведен! статистичн! дан!, викладена аргументащя, яка свадчить про те, що офщшна цифра — 30 тис. труп i течш — найбшып часто вживалась в лиератур!, дещо приблизна i не дае реального уявлення про Ti процеси, що вщбуваються в дослщжуваний перюд.

Враховуючи дан! самих суб'екпв самод!яльного руху, офщшну статистику, можна стверджувати, що найбшьш потужними осередками розвитку «неформал1тету» стали Прибалтшський i Закавказький perio-ни, Укра'ша i РСФСР, в яких в перюди дослщження наростали MacoBi cycniibHi рухи, як! й так уже далеко вийшли за меж! неформального.

Для бшыпосп названих perioHiB була характерна локал!защя найбшьш потужних центр!в самод!яльного руху в столицях i крупних промислових Micrax. Дещо шш! тенденци простежувалися в Укра'М.

Спочатку тут в силу ¡сторичних, пол1Тичних, сощальних причин сфор-мувалися два основних осередки «неформально! напруги» — Ки!в i Льв1в. Шзшше, на початок 90-х, локал1защя самод!яльно! активносп стала б1лып складною. У глав1 видигсеш п'ять регюшв, де процеси руйнацн монопартшно! системи йшли, достатньо автномно i користува-лися впливом, вадповщно, pi3Hi групи i теча.

Проведене дослщження дало змогу вичленити i описати типову структуру тунтизованих самод^яльних груп, бшышсть яких шзшше прямо або поб1чно трансформувалися в napTismi i протопартшш форми. Як правило, таю групи включали в себе: друкований орган; теоретич-ний семшар; робочу групу; дискусшний клуб; б1блютеку i apxie; постшш збори. У наведешм «набор!» могли бути вщсутшми Ti або iHnii елементи або, навпаки, ¡снувати шби в нерозчленованому вигляди Але наявкть дискусшного клубу, друкованого органу i робочо! групи було характерно практично для Bcix.

На кшець 80-х самод1яльний рух у СРСР остаточно сформувався, ведуч1 позица в ньому зайняли полггизоват групи. Активна Д1яль-Hicrb цих структур об'ективно поставила питания про можливкггь i'x трансформаца в протипартшш рухи i парта, альтернативш КПРС. У межах 1987-1988 poxiB така можлив1сть здавалася безгранично малою. Однак у 1989-1990 роках у зв'язку з шшим сденар1ем розвитку перебудови, ситуация склалася в шшому ключ!. До створено! ще в травш 1988 року парта «Демократичний Союз» (на 6a3i групи «Демократ i гумашзм») приедналися десятки нових утворень партшнош типу. Сформувалась тенденцш, яка веде до ускладнення багатопар-тшносп, тому -що парти та протипартшш рухи не тшьки заявляли про свое ¡снування де-факто, але й практично засвоювали функца альтернативних партш.

Неформальш групи (особливо полшшного спрямування), незважа-ючи на прогнози i в яктсь Mipi несприятлив1 умови, все ж таки стали

джерелом I своерщним катал1затором створення партш 1 протопартшних рух1в на початку 90-х рошв.

У другому роздип також проанал^зовано основш структури, на баз! яких формувались нов1 парта та протопартшш групи. Це Народш фронти, шштичш дискусшш клуби, еколопчш союзи I спшки, культу-ролопчш 1 проевши групи 1 т. ш.

Формуванню полггичних партш на меж! 80-90-х рр. сприяв ряд фактор1в як об'ективного, так 1 суб'ективного порядку: збшыпення пол1тично1 активное« населения; послабления пол!тично! та щеоло-пчноТ дензури; дифсренцшщя соц1альних груп на баз! формування нових форм власносп; поглиблення кризи суспшьства (накладення кризових явищ передперебудовчого пертду на кризов! ж проявления перебудови) ! т.п.

Даний тип оргашзаци легально заявив про себе тшьки на еташ розкв1ту полггизованого самод1яльного руху, оскшьки культурно-пол1-тична традиция в СРСР не сформувала в основно! маси населения позитивного ставлення до наявносп декшькох парий, до того ж за-лишалася достатньо реальною можлившть репресивних м1р. Назван! причини пояснюють, чому тьльки теля реабЫтаци майже вс!х пол1-тичних в'язшв на к!нець 1987 року, практично!" зупинки да статей 70 («антирадянська аптац!я») та 190/1 («пособництво антирадянськШ аптацн») з'явилися перш! спроби оголосити про створення пол!тичних парт!й в СРСР.

У роздш викладено матер1ал, який дозволяе отримати уявлення про перин нов1 пол!тичн1 партн розваленого СРСР, !х генези, взаемозв'язки ¡з самооргашзуючими трупами, стратепчш настанови, спроби вступити в р1зномаштт блоки, асоц!ацн. '

До под!й серпня 1991 р. основн! тенденца в розвитку партш ! протопарт!йних рух1в мали такий вигляд: по-перше, вщбувся кшьюсшш зркт цих об'еднань, збшыпилось число !х член!в, розширилась гео-

грас}ля Д1яльносп. Вони стали бшьш багатомаштними за метою, функ-щями 1 принципами оргашзацн. По-друге, виокремилися два основних шляхи формування нових полгшчних партш. Перший був пов'язаний 13 синтезом ¡з бшьшого числа дрШних самод1яльних труп ! течш нових структур партшного типу. Другий — диференщащя масових громадсь-ких рух1в,Народних фронтов на р1зиомаштш пол1тичш партп. При цьому другий вар!ант домшував.

По-трете, на бшьш високий р1вень пщнялась оргашзовашсть ко-лишшх самооргашзуючих «неформальних» структур, як1 трансформу-валися в партп. Названий процесс проходив кшькома напрямами: 1 «зверху» «вниз» — тобто, центр стимулював створення первинних оргашзацш на мкцях, 1 «знизу» «вгору», коли низов! ячейки, об'ед-нуючись, репродукували бшьш круши стшк1 структури.

Про зростаючу оргашзовашсть свщчив I процес створення м1ж-партойних блоков 1 асощацш, що набрав силу.

По-четверте, ч1тко проявилася тенденщя все бшьшого втягування нових партш 1 об'еднань у боротьбу за владу в центр! 1 на мкцях.

П'яте, простежувалася еволкнця нових пол1тичних партой ! прото-партшних утворень вправо — вщ декларованого сощалктичного вибору до демократичного л1берал!зму.

Не виокремлюючи як самостойну тендснц1ю, все ж необхщно звер-нути увагу на серйозш протир1ччя, як1 стосуються лщерства в партоях (м1ж Жиршовським В. I Кривоносовим К. (ЛДП), Травкшим М: 1 Мурашовим О. (ДПР), Лисенко В. \ Шостаковським В. (РПР та ш.), конструктивного 1 конфронтацшного шдходу до проблем розвитку суспшьства.

Поданий у роздш матер1ал дозволяе вщповкти на ряд принципо-вих питань, як1 стосуються розвитку самод1ялышх громадських рух1в 1 нових полтшних партш у друпй половин! 80-х — початку 90-х рошв.

Розди третш «Нов! парти та сусшльно-полггичш рухи на еташ становления реальноТ багатопартшност!» присвячений проблемам ут-ворення взаемоввдносин самод!яльних громадських оргат'зацш 1 оф!-дшних структур, анал1зу основних форм I метод!в д!яльносп нових пол 1тичних партш \ рух1в.

На початковому еташ становления вщносин М1ж традицшними ¡н-ститутами 1 нетрадицшними громадськими структурами велись супер-ечки про формули цих стосункш. 1снувала точка зору, яка мала значне число приб!чншав, у вщповщносп з якою виникаюч! об'сднання по-винн! були ¡снупати лише при офщшних оргашзащях та установах 1 п"1Д IX контролем.

Тшьки на початок 1991 р., коли ¡стотно трансформувалась полиична ситуащя в краТш, на р!зномаштних р1внях стала формуватися позищя, яка передбачала р!внопрлвш партнера>к1 стосунки. Однак вона не стала пашвною.

Наполеглива боротьба за збереження в незмтному вигляд1 своУх кер1вних 1 ¡мперських позиш'й завадила траднцпшим суб'сктам политичного життя свосчасно вщреагувати на формування принципово нових полггичних субкультур, як! чинили реальний вплив на пол|'тичш стосунки.

На кшсць 80-х рок1в у крапп змшився сам змют гоштичноУ д1яльност1. На протязг тривалого перюду в сусшльнш сп¡домоет! панувала парадигма соц}ального прогресу, яка допускала, по суп, необмежеш можливосп св1Домого втручання в сусгйльш процеси. Така постановка питания робила можливим свавишя суспшьства над самим собою. Марево вимр!яного суспшьства, тверд! ор!ентири на непохитшеть гегемона пролетариату 1 авангардноУ рол! компартн пщштовхували до волюнтаристських Д1Й, до втрати союзшшв ! сп!вчуваючих, а нерщко ! приб!чник!в.

Ця парад!гма максимально направленого впливу на суспшын процеси породила ! закршила в!ру в необх1'дн!сть едино! пол1ТичноУ лшп, що привело, природньо, до ушфжованих норм полиичноУ д!яльност!. За

таких умов громадсько-псинтичне життя кра'ши протжало не один десяток рок1в. Як результат — надзвичайно важк! наслщки для держа-ви, суспшьства, особистость Синдром «едино!' пол1тично1 лшп» викри-вив сусшльш, пол1тичш шститути. У першу чергу — едину с 1918 по 1988 pp. партио — комушстичну. Перехщ ¡з колишнього стану в HOBi полггичш умови при перших зггкненнях з «поповненням» политично! системи самод1яльними суспшьними оргашзащями. Починаючи з 1985 року, коли окрем! спалахи «неформал¡тсту» викристал1зувалися в рух, стосунки м1ж державними, громадськими оргашзащями i нетради-цшними структурами зазнали кардинальних змш: вщ замовчування i заборон, через ¡гнорування i невизнавання, до спроб сшвроб^тництва i партнерства.

Анал1з, проведений у xofli дослщження, показав, що одшею з головних причин непорозумшня м1ж першими представниками са-мод1яльних pyxie i партшними органами постало питания про ввдбиття в уставних документах цих об'еднань згадування про i'x роботу пщ кер1вництвом партшних оргашзацш. Цим здебшьшого пояснюеться ситуащя, яка склалася в 1988-1989 pp., коли бтышеть партшних piuieHb починалося словами «Про негативш прояви...»1.

Першим кроком на шляху до обмеження всевладдя Компартп була вщмша II з'Тздом народних депутат!r СРСР (березень 1990 р.) положения Конституци СРСР про кершну роль КПРС. Под!я носила прин-циповий характер, оск1льки означала офщшне визнання можливоси оформления шших пол!тичних партш.

* О примиренческом отношении некоторых партийных комитетов Компартии Литвы к коммунистам, общественная деятельность которых противоречит Уставу КПСС. Решение Комитета партийного контроля при ЦК КПСС 18 окт. 1989 г. //Изв. ЦК КПСС, 1989. — №11. —С. 36-40;

О позиции КПСС в отношениях с общественно-политическими организациями и движениями. Постановление Политбюро ЦК КПСС 24 янв. 1991 г. //Там же. — 1991. — № 2. — С. 25-26; Витте О. Активность вне регламента: что стоит за участием членов КПСС в неформальных организациях //Полит, образование. — 1989. — № 13. — С. 7-12.

Сшвставлення \ аналЬ документов 1 матер!ал!в партойних (КПРС) оргашзацш р1зномаштного р!вня дали пщстави для виокремлення серй-озного протир1ччя, яке мало мхсце в практищ партроботи на меж! 80-90-х рсшв. Мова йде про розрив М1Ж там, що повинно бута 1 там, що е: декларувалась готовшсть КПРС до сп1впращ, але реально партоя стояла на охоронних позиц1ях, розглядаючи суспшьно-пол1тичш ново-утворення в крайньому раз! як перешкоду в здшсиенш перебудови.

Нсч1тк!сть поставлено!' мети 1 затягування перюду визначення по-зищй щодо нових суб'ектов суспхльно-полтхчного життя привели до вкрай негативних насладив для самоТ КПРС. Проведений у роздш анал1з н взаемовщносин ¡з самод^яльними новоствореннями дозволив видшити декишка своерщних еташв:

а) замовчування процесу формування самод1яльних рух1"в;

б) деяке загравання 1 тактика потурання по в ¡д ношению до вах без винятку самооргашзуючих сусшльно-полгтичних структур;

в) прийнятя суворих, не завжди ввдповвдаючих ситуацн ршень;

г) як результат — р1зке зниження авторитету \ впливу правлячо! парта.

Динам1чшсть ! гнучмсть в дхяльносп самод1ялъних структур дозволили 1м працювати на випереждення, в значит мхрх стимулюючи розвиток шштичних подш. У розд1Л1 прослщжуеться алгоритм проведения значних полшгчних акцш, прийняття важливих закотв, як1 стимулювались новоствореними стуктурами, а не традицшними суб'ек-тами суспшьно-полтшного життя.

У цшому КПРС, ев0люц1юючи разом з процесом почато! нею перебудови, виявилася не готовою до розв'язання проблем, як1 привнесла виникаюча багатопартшшсть. Ана.и'з взаемовцщосин шших тра-дицпших суб'ектов сусшльно-полшхчного життя з новими самодхяль-ними оргашзащями ! рухами також засгпдчус про неготовшсть як перших, так \ других до встановлення партнерських вщносин.

Аншпзуючи р1зномаштш проблеми взасмода 1 сгпвкнування тра-дицшних 1 нетрадицшних суспшьно-полтшних структур на меж! 8090-х рр. не можна не вщзначити, що при всш 1х первкнш альтер-нативносп «офщшш власп» 1 опозищя найчаснше дзеркально вщбивають одне одного. Треба ввдлатити, що вщкриття тако!" зако-ном!рносп належить ще Марксу К., який описав и ще на перших фазах розвитку пролетарського руху: «Застарше прагне поновитися I усталитися у рамках знову посталих форм.»1 Схожу тенденцш ви-окремив в Рос!'/ Герцен О.: «Пом1чсно, що в опозица, яка вщкрито бореться з кер1вництвом, завжди с щось вщ його характера, але в зворотньому смислЬ, «Комушзм — це росшське самодержавство навпаки»2.

Проводити прям! аналоги мабуть не правом!рно. Однак вже на початку формування багатопартшносп в СРСР, виявлялися схож! тенденцн «дзеркальност!». Опонуюч! сили досить часто д!яли в «тра-дищях КПРС» у той час як сама компартия ! а вщгалуження «поновлю-валися у знову з'явлених формах».

Форми полтшноУ д1яльносп самод1Яльних громадських новоство-рень ! пол!тичних парт!й при ближчому !'х розгляд!, виявилися вельми м!нлнвими ! динам1чнимн. Тх трансформацш вщбулася паралельно !з трансформащею самих рух1в. Враховуючи, що формування багато-партшносп пройшло у своему розвитку декшька еташв, то ! форми полштчноТ дшльносп а суб'ект!в змшювались у вщповщносп з цими етапами.

На першому, який можна визначити як передпартшний (1988 -початок 1990 рр.), мстоди ! форми Д1яльносп еволющювали вщ малб-

' Маркс К. Письмо Фридриху Вольте. — Маркс К., Энгельс Ф. Собр. соч. — Т. 33. — С. 279.

2

Козлова М., Плимак Е. Драма реформ и революций //Свободная мысль. — 1992. №11. — С.13.

чисельних збор!в до масових мггинпв, вщ теоретичних дискусш до боротьби за депутатсыц мандата.

Другий етап (весна 1990 — серпень 1991 р.) — стад ¡я початково! багатопарташосп — додав масове виникнення невеликих за чисель-шстю полти/них парий, яю в значшй м:'р1 зберегли методи, але й розширили пал1тру форм д1яльность Застосовувались так! засоби як страйки, акта громадського непослуху, т'кетування.

Восени 1991 року, коли почався етап складання реально'1 багато-партшносп, видозмшшшся I форми д»яльнссп нових суб'ект1в политичного життя. Парта 1 протопартшш структури перейшли до проведения тюлггично1, пропагандистсько-аптацшно1 робота серед населения, спробували ввШти в страйкоми \ р.ясцеш' органи самоуправлшня, висували св01Х кандидат]'» на виборах. Яскраво проявилася взасмодьч р1зномаштних партш, рух1в, об'еднань на сгплынй або коалщшгий платформ!, прагнення до встановлення або закршлення зв'язов з представниками шформацшних та ¡нших служб захщних держав.

Торкаючись р!зноман1тних метод ¡в 1 форм функцюнування нетра-дицйших суспшьних рухт 1 полгтичних парта! необхщно вщзначитн, що 1х да в1дбивалися \ конкретизувалися особливостями софуму. Най-важлившл серед них — по.'петтчшет!,, пол1конфесшналыпсть 1 пол1-партшшеть, а в ряд1 випадк1в — наявшеть 1 вплив д1аспори, яка нлдас матер1альну шдтримку, заруб1жш контакт«, видавнич! потужносп, обладнання ! т. ш.

1ншими словами, не може бути зведена вся р!зномашттсть метсд1в I форм д1яльносп самооргашзуючих структур до якогось единого зразка або модели Звщси 1 неможлишеть единого шаблону в пщход1 до анал!зу д1яльносп нетрадицшних сусшлышх формувань.

Анал1з д!ялыюст1 нових парп'й 1 громадсько-полтпших рух!в сличить про те, що постшна штеграцнг альтернативних структур у по-л1тичну систему суспшьства характеризусться р1зними ршнями.

Перший р1вень — ешзодична участь в масових заходах (мггингах, демонстращях, шкетуваннях 1 т.п.). Щ виступи в значит М1р1 носили стихи"1ний характер, хоча й суттсво впливали на внутршолггичну обстановку, на громадську думку.

Другий р!вень активносп проявився в робот1 вже вщносно стшких громадсько-пол1тичних оргашзацш 1 рух1в, як1 здшснювали бшьш-менш постшну д1яльн1сть, розповсюджуючи сво1 альтернативш кон-цепци, проводячи заплановаш акци I програми. Цей р1вень ак-тивноси свщчив про перетворення новостворених сусшльно-пол1-тичних структур у реальну полггичну силу I часто передував спробам почати парламентську д1яльшсть. На цьому еташ вони вже включа-лися в полггичну боротьбу поряд ¿з традицшними парнями 1 ор-гашзащями.

Третш ршень активносп — перехщ до нього в рамках дослщ-жуваного перюду тьчьки визначився — обов'язкова участь у робой мкцевих 1 центральних оргашв влади й управлшня як офщшних представнипв р1зномаштних партш \ рух1в.

Реальна багатопартшна система в бЬтьшосп реиошв колишнього СРСР ще не склалась. Серпень 1991 р. повернув вектор руху до тако! системи, але мало змшив ступшь наближення до не!. У рамках дослщ-жуваного пер ¡оду вибори 1 формування оргашв влади не проходили ще на багатопартшшй основ!, полтхчш партп були ¡зольоваш вщ ме-хашзму прийняття державних р1шень.

Окрем1 випадки використання рекомендаций 1 пропозицш тих або шших партш не змшювали снтуац!ю в цшому.

Вщдалешсть партой вщ важел^в влади, внутрипня неоднорщшсть, амбщшшсть лщер1в 1 в бшьшосто сво'ш невизначеш форми { метода д1яльноси гальмували процес формування реально! багатопартшносто.

На завершения формуються пщсумков1 висновки дослщження, голо-вними з яких е:

— друга половина 80-х — початок 90-х рокш позначилися появою масових самод1яльних громадських течш та рухт, як! перетворилися у впливовий фактор суспшьно-полтшного життя СРСР перюду його кризи та розпаду;

— ¡снус дв! оснопш групп причин формування позначеного явища. По-перше, це стан сусшльства, а по-друге — положения особютосп в дьому суспшьств!. Поди ж 1985 року лише прискорили своерщний «вибух» соц!алыго! активность Причини кореннлися у самш сух! радян-сько! сусп1Лько-пол1тично1 системи 1 визр1ли значно ра гише перебудсв-чого перюду;

:— у переважшй бшьшосп репошв колишнього СРСР, до яких належить 1 Укра'ша, лише формуеться, а не вщроджусться громадянське сустльство. Проходить цей процес в умовах яккно шшого економ1чного та социального контексту, ж ж на Заход!;

— структурування самод!ялышх громадських об'еднань та труп проходило в дтпазош значноТ вщмшность Якщо на початку, у 19851987 роках, процеси проходили багато в чому щентично, то з часом, у кшц! 80-х, Ух специфлпнсть зростала, що поястое принципову иео-днаковкть полггнчних ситуаций у колишшх рсспубл1ках СРСР пщ час його розпаду. Особливоси формування багатопартшносп помшго вия-вилися в Украпн, де п!сля проголошення самост!йност! склалася як1сно нова ситуация у суст'льств!. Нов! пол!тичн! партп, що встиг-ли скласти лише попередш, загальш програми та не мали мехашз-м!в Ух реал1зацп, не змогли в1'дразу перетворитися в повноцшш суб'екти полиичноТ системи й ломано еволюцшвали в бис зниження свое! рол!;

— пом!тно виявилися дв! основн! тенденцГУ становления нових пол1Тичних парий у першд, що дослщжуеться, це:

1) трансформащя та оргашзащйш перетворення ¡снуючих гуртк!в та груп по шляху Ух полггичного та ¡дсолопчного самовизначення;

2) роздр1блення, а часом 1 протпборство окремих масових громадсь-ких рух1в та теч1£'1.

— глибинна, суттева спадкоемшсть нових полкичних парий та 1х «дорадянських попередншав», дослщжснням не виявлена. Спадкоемшсть сиостер1гасться, як правило, лише у межах використання назв, гасел, декларативноТ оршнтацп на и чи шип верстви населения;

— утворення нових полггичних парий не стримало зниження политично! активносп переважно'/ бшьшосп населения, яка проявилася на етагп розпаду СРСР, теля посилення всеб1чно-1 кризи. Сформувався справжнш полшпший абсентизм, який пщкреслив своерщний парадокс — влбух полггичноТ активносп парий в умовах всеб1чно1 по-лггичноТ апапк Такс становище пояснюсться не лише внутршпами причинами. Схщне положения сусшльства, хоча й в принципово шших полкичних, економ1чних та соцюкультурних умовах, х?оактерно 1 для багатьох цивинзованих захщних краТн.

Основш положения 1 висновки дисертаци знайшли свое в ¡добра -ження в таких публжащях дисертанта:

1. О некоторых тенденциях в деятельности общественных организаций вузов //Тезисы областной научно-практической конференции «Социально-правовые основы функционирования высшей школы в условиях перестройки». — Харьков, 1989. — С. 25-26.

2. Проблема регулирования поведения людей в условиях нетрадиционных проявлений социальной активности //Тезисы республиканской научно-практической конференции «Человеческий фактор в условиях перестройки и обновления социалистического общества». — Донецк, 1989. — С. 61-62.

3. О некоторых нетрадиционных формах проявления социальной активности интеллигенции //Тезисы областной научно-практической конференции «Пути перестройки идейно-политического воспитания научно-технической интеллигенции». — Харьков, 1989. — С. 39.

4. К вопросу об истории взаимоотношений ВЛКСМ и неофициальных молодежных структур. //Раздел монографии «ВЛКСМ: история и современность». — Харьков, ОК ЛКСМ Украины, 1989. — 1,1 п.л.

5. Митинговая демократия и ее роль в формировании политической культуры: организационный и идеологический аспекты. //Раздел монографии «Политические клубы и новое политическое мышление», Харьков, 1990. — 0,7 п.л.

6. К вопросу о нетрадиционных формах социальной активности студенческой молодежи. Деп. в НИИ ВШ, 11.03.90, № 609-90. — 0,8 п.л.

7. Самодеятельные общественные организации: роль и возможности в формировании политической культуры молодежи //Сб. науч. трудов ХГПИ. — Харьков, 1990. — С. 94-107.

8. Студенчество и «неформальные» образования: результаты социологических исследований //Материалы всесоюзной научно-практической конференции «Правовая и политическая культура молодежи в условиях радикальных экономических реформ». — Омск, 1990. — С. 39-45.

9. Становление* многопартийности в СССР: некоторые аспекты. //Монография. — Харьков, Облполиграфиздат: 1991. — 10,7 п.л.

10. О некоторых особенностях формирования мировоззренческой культуры молодежи в современных условиях. Деп. в НИИ ВШ, 29.01.91, № 106-91. — 1,5 пл.

11. Некоторые аспекты преподавания гуманитарных дисциплин в условиях формирования многопартийности на Украине //Тезисы международной научно-теоретической конференции «Проблемы развития федерации и высшая школа». — Харьков, 1991. — С. 113-114.

12. Женсоветы в системе общественных организаций //Тезисы областной научно-практической конференции «Пути совершенствования производственного и семейного быта женщин». — Харьков, 199*Ь — С. 12-13.

\ 33

\

13. Исторические этапы развития самодеятельных общественных формирований в СССР //Методические рекомендации. — Харьков: Знание, 1991. — 1 пл.

14. Некоторые тенденции формирования многопартийности на Украине //Тезисы , республиканской научно-практической конференции. — Донецк, 1991. — С. 74-76.

15. Трансформация политического сознания населения в условиях складывания многопартийности //Тезисы республиканской научно-практической конференции «Социальные т!" правовые аспекты деятельности высшей школы в условиях обновления. — Харьков, 1991. — С. 64-67.

16. К вопросу об использовании документов и материалов новых политических партий и движений при чтении курса «Политическая история XX века» //Материалы межвузовской конференции «Общечеловеческие ценности — основа гуманизации преподавания социально-политических дисциплин в педагогическом вузе». — Киев, 1991, — С. 75-76.

17. Формирование самодеятельных общественных движений: тенденции и перспективы. Деп. в ИНИОН АН СССР, 4.12.91, № 45683. — 3,5 пл.

18. Деполитизация образования и отношение к ней новых политических партий и движений. Деп. в НИИ ВШ, 16.01,92, № 15-92. — 1 пл.

19. Об особенностях развития молодежного движения в странах Восточной Европы в современных условиях //Материалы международной научно-практической конференции «Молодежная политика: опыт, проблемы, перспективы», Киев, 1992, С. 50-53.

20. Новые общественно-политические формирования и вопросы социальной защищенности студентов //Тезисы научно-практической межвузовской конференции «Высшая школа в социально-экономической и политической системе общества». — Харьков, 1992. — С. 4-5.

21. Формування багатопартшносп в Укра'шп проблеми та досягнення //Тези республ1кансько1 науково-практично! конференцд «Формування загально-людських цшшсних ор1ентацш». — Одеса, 1992. — С. 163-165.

22. Трансформация политично'/ свщомосн молод! в умовах багатопартшносп /Науково-методичний зб. «HoBi технологи навчання». — Кшв, 1992. — С. 103-107.

23. Проблеми вщроджсння й розвитку украшського села в документах нових полггичних партш та pyxiB //Тези республгкансько!" науко-во-практичшм конференца «Сучасне рело Украши: шляхи виходу з кризи». — Умань, 1992. — С. 56-57.

24. Словарь социологических и политологических терминов. — Киев. — 1992. — 1,3 п.л. (в соавторстве).

25. Словник соцюлопчних i пол1толопчних TepMifflB. — Кшв: Вища школа, 1993. — 1,3 д.а. (у сшвавторствО.

26. Становления багатопартшносп в УкраМ та територ!ально-дифе-ренцшний прогноз п подальшого розвитку //Матер1али ре-спублжансько!' науково-практично!" конференцп «До hoboï Украши — шляхом реформ». — Кшв, 1992. — С. 3-5.

27. Parties in the Political system of a modem society: problems of interaction //Business communication and mass média. — Zagreb. — 1992. P. 151, 164-165 (англ. яз.)

28. Становления багатопартшносп в Украпп: до ¡сторюграфп питания //Матер1али всеукрашськоТ науково-методичшм конференца «ПолЬ тична думка в Укра'шк минуле i сучасшсть». — Кшв, 1993. — С. 3-8.

29. Харьков: общественно-политическая ситуация (фрагменты аналитического обзора) //Тезисы научно-практической конференции «Харьков — XXI век». — Харьков, 1993. — С. 124-125.

30. Формирование молодежной политики новых политических партий и движений в Украине. //Тезисы международной научно-практической конференции «Человек и политика». — Харьков, 1993. — С. 155-156.

Здано до набору 1.12.93. Пщписано до друку 27.12.93. Формат 60x84 1/16. Патр офсетний. Друк. офсетний. Умовно-друк. арк. 2,09. Тираж 100 пр. Зам. 2167 Друк. МАК «Катран». 310003, Харк1в, Костюринський пров. 2.