автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Возникновение немецких колоний Юга Украины (конец XVIII- 30-е годы XIX в.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Возникновение немецких колоний Юга Украины (конец XVIII- 30-е годы XIX в.)"

ДЙПРОШТГОВСЫШЙ ДтаВіПіЙ лііерсіггет

На прасг.х рукопису .

iCîiMJ’OB Маі'с?:з,чсагід Лбдуліїуслінопго

вгашштаї ішлгірйя когснїй півдая жлїш

/ піїпо XIII - 20-і роки XIX ст. / Споціг,лмі?сл» 07.00.03 загальна істерія

АВТОРЕФЕРАТ

риесртаптії та зробу^гя іпукогсго ступ-ня кандидата історіг-тж: наук

Дніпропетровськ - 1993

Робота виконана но кафедрі загальної Істерії Д-іІпрог,етровсь-кого державного університету

Науковий керівник - кандидат Історичних неук, доцент МАРТйЮВ ІЛ.Д. •

Офіційні опоненти: доктор Історичних наук, професор КУЛІНИЧ І.М.,

доктор Історичних наук, доцент МАИЮВ К.А.

ПроБІдю організація ~ Запорізький держвілий університет

Звхіїст відбудеться "М" 143 4 р. о “ ГОДИНІ

на засіданні спеціалізованої ради К 053.24.08 при Дніпропетровському державному уаї"срсите"І /320070, м.ДіІпропетровсі.к, пр.Га-гарінп, 72/.

З дисертацією ьїсшіа оанкйомлї'лс'о и бібліотеці Дііпропетровсь-кого державного університету. '

. /? '

Автореферат розісланій "<№ " 199/р.

Вчений секретар , спеціалізованої ради . ' ,

доцент Д' V ГУП-іН Л.С.

V \н 'гу"\..

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і науко та новизна дослідження . В і стор ішні й науці псбутуз уявлення» що територія сучасної степової /південної/ України протягом багатьох століть була одніїм з унікальних ареалів у всесвітній історії, який доцільно з достатнім ступенем обгрунту-самая визначити як ''перехрестя" різких етнокультурних потоків. Проте, через це "перехрестя" хвилі історії несли народи не липо різ-іпсс культур, різних типів та рівней цивілізації-, але А відмінних за стосіигамп, котрі склалися у шк с самим цим нразм. Одні з сігоу . різних причин ВИЯВИЛИСЯ тільки "перехсгкиїл!”, ЦО заЯИШЛЛИ в ході руху більп чи менш примітні ісультурні сліди, для інпих вона ставала "земле» сбітованоо". Останні завдяки цьо!«у спрізтзпі п.реиорекнв культур:.^ ‘ ..і’орітаюго "перехрестя” "гостгашого двору" євразійських народів у "дім лядський" з сіозгз власно» культуроя, а відповідно -історісп. Дім, без якого по формуються у свідомості людей поняття "Батьківщина".

Один з потужних ішіграційних потоків зв’язаний з політикои Російської держави гінця л.’ЛП - початіу XIX с-’„, спрямованої на адміністративно-господарчо зміщення території Пів’чгя України, яка саме в цей період виявилася ш. довгий історичний час ішсорпорова-по я до складу Російської імперії. Серед т::х, хто »гапликанші був сприяти реалізації цісї мети знаходишся мігранти з Німецьких дер» кав, яким судилося протягом декількох десятиліть заснувати ряд поселень /колоній/.

Вихід на тему обумовлений, насамперед, завданнями історичної германістики, позаятс її вивчення дао можливість розкрити взаємозв'язок мік історичними процесами, цо відбувалися у Східній З вропі та німецьких землях наприкінці ХУШ-початку XIX ст. Для історичної германістики, яка займазться соціально-політичною історієа, не може не викликати зацікавлення питання, як політичні та економічні чинники російської історії відобразилися на соціально-демографічних процесах у Германії. Для історика культури німецького народу безумовно і/ає значення прослідкувати за долег> перших посглаїь німецької діаспори у такому своєрідному з історико-культурної точки зору регіоні, як Південь сучасної Україкч. Однак, щоб зосередитися саме на вказаїш.. аспектах, необхідно скористатися результатами тукової реконструкції процесу переселення з німецьке: земель і стві-

рсшя периих поселень, що дим сучасного історика-германіста ВИЯВЛЯТЬСЯ неможливим І остільки ні б німецькій, ні з українській історіографії така, реконструкція не була здійснена, а сама тема як наукова проблема подібним чином і настільки детально не ставилася.

Хоч проблеми "колонізації", "заселення", "загосподарення" Півдня ' України знайшли різноманітне висвітлення у туковій та популярній літературі , "німецький слід", ’’німецька версія" були одним з шкеті в, причому, як цэ показує історичний аналіз, "промені" наукового висвітлення тускніли під впливом потужних політико-ідеологічних "прожекторів", покликаних викочувати ту ж функцію, що й фронтові прожектори першої і другої світових війн.

Хронологічні рамки дисертації обумовлені метою дослідження проблеми. Верхня межа позначена ’Маніфестом" Катерини П /22 гр;дая 1762 р./, що дав первинну правову основу для початку міграції з Німеччини? визначення ж нижньої.мені /шгсгток 30-х рр. XIX ст./ пов'язана, по-перше, з уявленням історичної демограції пр? "покоління" в історії /приблигно ТО років/» а, по-друге, спостереженнями над історією німецьких КОЛОНІЙ Півдня України» які протягом життя "покоління" зуміли ствердитися і стати не просто "колоністами", а частино» нультурно-госпо.гарсыгоро комплексу півдня Російської імперії, н® втративши при цьому етнокультурної своєрідності.

Стан наукової розробки проблеми. Вивчення різних аспек-ів історії заселення Півдня України притягувало увагу ие в середині XIX ст. Д А .Скавьковський, П.К.Иебальський та ін. /. Подалі аж до кінця

^Малиновский Л.В. Социально-экономическая жизнь колонистской деревни в России /1762-1917/; Автореф.рис. ...докт.ист.каук. Л.,1986; Дружинина Е.И. Вкиая Украша, 180''-1820 гг« М.,1970} Кабузаи В.М, ^Заселение Новороссии в Х5Ш в, М.,1986» *

"Скальковский А Д. Опыт статистического описания Новороссийского края /1733-3823 гг./. Одесса,1829} он же. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края* Одесса, 1848, Т.1,2| Еебаль-ский П.К. Потемкин и заселенно Новороссийского.Края. М.,ВЕ0; Шм..дтА. Херсонская губерния. СПб.,1863. _

XIX ст. дослідники /Ц Д сБагалій, Г .Г .Пиоарерсьтпій/ по-суті торкалися лише питань життя і побуту колоністів^. Найбільш плідні спроби ДОСЛІДИТИ ОІфЄМІ сторінки історії німецьких КОЛОНІЙ Пігдн», України здійснили Л „В .Малшгосськнй /соціально-економічне шітгя/, О.НЛрукн-ніна /сільське господарство і побут/, В.М.Кабузан /заселення, чгс-лєнність населення, а та і ііі страти впий поділ Півдня України /Новоросії/ Цим дослідникам належить ряд цінних спостережень, як і не втратили свого значення і досі. Підвищену увагу вивченню цієї проблеми стали приділяти останнім часом, коли вивченням даної проблеми зайнялися не тільки оіфемі дослідники Д .’'.Ку.'шпга, В Леботарьова, Д.Брандес,

1 .^лейпхауер, Р .Еартлет /, але і науково-дослідні лабораторії при університетах у Дніпропетровську та Запоріжкі, а також гуртки у Донецьку і Миколаєві. Потрібно підкреслити, що прапі зяруб^лшітх авторів пр:' ;,лані голови им чином імміграційним процесам з німецьких держав /Баварія, Рейн, Прусі я, Гессеи, Вюртемберг і Мекленбург/ та аналізу складу емігрантів за географгеп виходу /К^ітумп /, а також за віровизнанням.- Це свідчить про те, що нагальною необхідністю а включення в джерельну базу документів і матеріалів архивосховшц Гданська, Улыга, Любека і Гамбурга. Однак, до цих пір цілісної праці з даної теми ще не опубліковано і, як результат, ще не складено

^Багалей Д Л. Колонизация Новороссийского края // Киевская старша. 1889 . I? X/0 Писаревсіскй A j\. Из истории шостранной коло-

низации в России в ХМ веке. М, ,1909 .

^Друиинина ЕЛ. Северное Причерноморье. М.,1955; она же. Куґгчук-Кай-нарджицкий мир. М.,1959; она вв. Юяиая Украина...; Малиновский Л .В. Указ. соч.; Кабузан В J1 .. Указ. соч.

^Кулінич Í Д. fíí tí ці в Україні // Український історичній курная. 1990. №9. С. 18-30 Чеоотарева В. Немецкие колонисты под сеньв законов Российской империи //ifooua Let)on. 1993. н 24»

Brandes D. Die rohv.arsraaedoutopheni Ihr Yorhaltnla su adoren ethnischen Gruppen und eura russischen Staat 1?ti7 bla 1914 // Die de-utscb-russischen Beziehungen /wiaohen Bunddnio und Konflikt. Ihre welthistorische Pudeutuua vom 18. Jahrhuadert bio 1917. Л3. y, Dietmar irulff. Berlin, 1992. 3. 216-2271 WeiacUhauer Г. Die Deutachen in Zarenreich, Strai Jahrhunder1 dTutoah-ru9cl(;sher Xulturgs-neinaohaft. Stuttgart, 198б| Bartlett і). Human capitals the settlement of foreigners in Russia 17Ö2-1Q04. Oeunbridge, 1979.

Stumpp K. Die deutschen Icolouian in SobirarzenneerKr'ilt 4e« ігиЬ4Г*а Heu/¿»ud/Ruoalend. Stuttgaüt, 1926.

б

загальної картини виникнення німецьких колоній ш Півдні України, не визначено повної географії виході і розселення переселенців, а таїссд створетш системи управління і иеканізму його роботи. Крім 70X4)і варто відзначити, що в дослідженнях не проведено розподіл іммігрантів /моннонітів і колоністів/ за їх конфесійною належністю. Таким чином, створення німецьких колоній ні Півдні України не стало об’єктом комплексного дослідження ні в конкретно-історичному, ні у джерелознавчому плачі . Ян наслідок, не відтворена повна картина появи і еволюції поселень вихідців з німецьких земель на Півдні України.

Виходячи а вищесзначєного, 96’актом дослідження є корпус джерел та історичної літератури, що даз певний ма',зріал до історії переселення німецькій колоністів ш Південь України, самоорганізації їх в грошди - колоніїїть подальшого існування цих структурних одиниць до 30-х рр, ХК ст. а політичного, економічного і культурного • пунктів бачення.

Мета даного досяідашіи - па ескаві аналізу рокуме-.:тагчнкх і на-ратавних джерел провести історичну реконструігцію процесу виникнення німецьких поселень '/колонів да Півдні України и гінці ХМ - 30-х рр. XIX ст. •

Для досягнення-поста ршгаї кати необхідно було вирішити такі дослідницькі завдання? - . '

1. Проаналізувати і і’ді ориахді псїсиціад джерел різних типі я

і різновидів, встановиш, яї: наслідок, ступінь .достовірності наявної інформації про процес уї-ворсішя.иа Півдні України німецьких колоній;

2. Виявити закономірності появи різномапітаїк проектів з пересе- ..

вення чи О ВИКЛИКУ ІКОЗСМ'чІП ДЛЯ ВКрІШЄННЯ ВНуїрІШІХ проблем /?0- '

сії і НімеччзшиЛ загальне і -особливе в них, роль та наступність теорій народонаселення у виникненні даній проектів?

3. Встановити основні причини ніиецьі.ої колонізації Півдня України, визначити маршрути та умови переселення колоні стіг;

4. Розглянути діяльність уряду *га колоні енської адміністрації з організації німецьких коленій на Півдні України;

5. Визначити місце німців-колонхетів в інфраструктурі П" вдня України у світлі їх соціально-економічної та духовної жиггедіялькості.

Методологічна основа лисротаїтії . У методологічному відношенні автор виходив о необхідності піснания об’єктивних тсндєштіЯ У розвитку історичного процесу, а татюж ролі гоговпого суб’скти історії

- лпзіпш, Методологічною основою, яка дав можливість наблизитися до пізнання історпчкої істини у процесі пібчзния діалектики вза'зподії суб’єкті з і об’сктншго: стосунків о поодшння формаційного та цн:>ілізації*ного підходів до історії, Дисертант ьваг.ап са необхідне відійти під ноно'гапїоргіого погляду га гсїоричіиіЗ процоо, в кегкецу конкретному зкпідку аналізувати роль економічного, політичного і культурного пиятпсіа у розвитку суспільних яеиц. Основопоясхто ши-чешя прн чьому мало застосугіїтя npïniçmy історизму, а такс::: тісно пов’язаного з ким системного методу. Принцип історизму еіпяі’о.с рсь-рляаг" " '-сі процоси і яяюа в їх розвитку га у зв’язку о кешфолін-* Mil - -'ЛЛМИ, FO ЇХ породили. СисТЄН.’НЯ ПІДХІД їЛКЛШПЗ ДОСЯІЯКПї-ня : -і" компонентів історичного процесу у Езазмзгп’пку» тобто гм синтез. Пзпиу роль у дисертації відігрлз і статіїетіг-'шіії ного;?, я»;:Л .то i;o:;z;sг.істі» r-craï-’oruTir кількісну характеристику юлоніплціІі-псго пронесу на Півдні України, Накін:л\ь, у дисертації спаї-се і- lucto-сугашм і пері глгяяьно-і сторичний метод яя оспзтд для сг.івсдапогекіїя однсіторядкоБгаг пеид ріпні'х регіонів з умовах о,я:отїшопг.х /чи ехо-TXV'’/ суспільно-політичних систем.

Джерельна '''■•-■і дослідження. Поглиблена розробка історії виник* исшія на Півдні України німепьшїх коїгоніЧ па переломі XJ1BJCIX от. пов'язана з виявленням та обдїком зберсясшсс дя'.ерел, створенням репрезентативної джерельної баси, кокшгекснгаї аналізом дгїрегг .-літо-рлчурп з метою вилучення як явної, так і прихованої інформації, то внавітяга дану пребль’/у. Тону дяорельна база формувалася за допомого:-} обліку як ви о введених до наукового обігу, так і виявлених у результаті цілеспрямованої евристики в грхіпссхоЕігиах і бібліотек", джерел. її /джерельну базу/ складас, передусім, цілісний гоїшясксннЯ корпус документах?,тг-rx матеріалів, який утворився в результаті функціонування спеціальних і адміністративних а: аратів, в т.ч. Опікунської контори, Контори опікунства іноземних, Колегії іноземних справ, і відклався у Російсмсому державному архіві давніх актів /РДАДД/, Держатиму історичному архіві /РГЇ. /, Одеському, Дніпропетровської.^’, Запорізькому, Миколаївському обласкігх державних архівах /00Д, Д0Д4 , 30Д\, МОД/ та ін. Досліднення s оспогніЯ споїГ! частині написане га матеріалах означених архівів та з використання* опублікованих джерел у зидашях "Полксс еобрзннв зацокав Российскс

империи", "Споді законов", 'Материалы по оценке земель", а також інших видань, зокрема, статистичного характеру. За ступенем значущості на перше місце слід поставити звіти губернаторів, які рають свідчення загального плану, а в даному випадку більш важливими є звіти Опікунського комітету /Попечительного комитета/, ио представилися уряду щорічно. На жаль, ці звіти збереглися ’астково, за окремі роки. Так, у фонді Р 383 /"Министерства г' существа"/ РДІА звіти е лише за І820-І82І рр. Таке к становище і в ООДА.: з 17 тис. справ Опікунського комітету зникло 5 тис. справ. Певною втіхою для _ дослідника в те, що німецький вчений Ляйбрандт встиг ознайомитися з втраченими на сьогодні справами, в т.ч. і з звітами, які видав пізніше окремою книгою . Подібну ситуацію спостерігаємо і зі збережені сто звітів по окремій* губерніям. Так, по Екатеринославській губернії збереглися звіти за 1617, 1823, 1830 рр,, по Херсонській - за І827-Т83І рр. Певну інформацію з проблеми дисертант виявив у книгозбірнях бібліотек та музеї я цілого ряду міст /Санкт-Петербург, Москва, Київ, Одеса, Дніпропетровечс, Миколаїв, Сімферополь/. Варто підкреслити окремим рядком значення для написання дисертації мемуарів, записок путівників і* спогадів колоністів. .

Основні положення, що виносяться на захист:

1. Соціельно-економічні умови в ЦзнтральнійЧ вропі, породжені виникненням і розвитком ^апіталістюттас відносин, заклали основу формувагая ідчй меркантилізму та фізіократів, шо стали визначальними теоріями вчень про народа. Щ вчення знайшли свою часткову реалізацію' на практиці у багатьох державах /Англії, Франції, Данії, Прусії, Австрії/. Не стала винятком і Росія, яка мала наялкаок аеы -лі та відчувала гострий брак населення для її загосподарєння.

2. Південь України в кінці ХЛЗ - ва початку XIX ст. стаа місцем реалізації теорій народонаселення меркантилістів і Фізіократів.

3. Можливість міграції населення з німецьких держав в цей період обумовлена оті впаданням зацікавленості і потреб Російської г страви

з особливостями соціально-економічної та ідесадгічної ситуації, що склалася р німецьких землях. ••

4. У соціальному підношенні мігранти з німецьких земель репрезентували широкий спектр прошарків німецького суспільства того часу

7 ’

ЬоіЬЬгапсІі С. Віз ііеиІсоЬеа Еоіоаіса 1п СЬогаоа илй БоасагаЬіеа,

ЗДиіІ£аг-Ь, 1926. ■

від маргінальних /кримінальні елементи, люмпени і т.п./ до місіонері в та іфупнік магнатів. Всі воші отримували одинакові!1? на новії землях початковий соціальний статус ~ колоністів, і ідпор^ікокших спеціальним адміні стратившій,. органам.

5. До кінця перпої третини XIX ст. німецьким колоністам вдалося не тільки прижитися на Півдні України, але і сиворіті: основи госпо-дарчо-ігультурного життя для наступних поколінь і стати органіпноя частиною соціально-економічного і культурного ландшафту цього регіону.

Пвактичнп значення дисертації складаються я того, що її результати можуть бути використані при написанні котгрптно-і сторичного і етнографічного досліджень німецьких голеній в Україні, досліджс;-г комплексів проблем, пов’яваних о розвитком міягародиих стосунків у Східіійг. прспі /кінець ХУЕ - початок XIX ст./, а такегл при викладенні відповідних спецкурсів та преведешп спепсемінарів. Крім того, дисертантгг маа значення і як історичне дослідиепил, корисне для фор-.’о лі тики українського уряду, сііріп'сганої на підроблення ні— г .. '-їх культурно-господарчих комплексів па Півдні Укріпи.

Апробація дослідження. Основні положення і еисноеки дисертації були апробогані аьторем т міжнародній конференції "Культура Півдня України в ХШ сі." /Одеса, ІГОї р./, на всеукраїнській науковій конференції 'Міжнародні стосунки на Півдні України. Історія та сучасність" /Запоріжжя, 1593 р./, па обласній науково-практичній конференції "Іаяочисельні національності Півдня України. Історія і сучасність" /Запоріжжя, 1^51 р./, на підсніговій науковій конференції Дніпропетровського університету /1952 р./. Результати дослідження знайшли своє відображення у 4 статтях і тезах виступу на республіканському семінарі "Дейчштум" /Київ, 1992 р./. .

Дисертація обговорена на сасіданні кафедри загальної історії Дніпропетровського дерхутверситету.

Структура робо1-, л відповідаз меті та запдашям дослідження і складається з вступу, трьох розділів, влековків, додатків, переліку використаних ду рел та літератури, списку скорочень.

ЗМІСТ ДКСЕП’ЛЦЕї

У вступі обгрунтовується актуальність тсин дослідження, шага-чаоться його об'єкт, иета і дослідницькі завдання, сфориульовані основні положення, шо виносяться на захист, вказані методолог*чиї оснсаа, наукова новизна, практично значення Ді'Сфтг;;;! „

Перяий розділ - 11 Переселення німці в-колсні еті в на Піедєіїь України н - складається з двох параграфів.

В першому параграфі росггдаасгься традиції імміграційної політика в Нішчтщні та Росії, їх загальні і оссблчві риси, визначені позиції урядів Центрально- та Сзсіднсонропейськісс держав о питання про теорію народонаселення, їх відполеш». до вч?нь меркантилісті в і фізіократів. У цьому ракурсі проьсдсний аналіз проектів, представ-аошгг Катерині П, з гикякду іисоЗУїкк коиокісїів у Росію. Одним з перших представив проект кшіпіу іноземців в Росію Де Лц(*онт, бригадир російської слукби в 1752 р. В цьому проекті, представленому іаі.Тісру Востуяейу-Ршіь'у, пропонувалося ¿запросити ш яракиваяин в Росі» французьких протестантів. Російський уряд іпзпав просі;? До Ла-4ока доречним і навіть розробки іг.сірукціи для вербування іиопвм-ці-іі. Зал;шл;ося лісе гипуетити проект в дію, але стара хвороба російської дорт.аїці ~ бюрократія дзві’о не і.!огл:і поі'одитпел, а незабаром по'чаїск Сошфічної ві*'.л;і пг. ¿таєна хрест ш цьоцу„проекті. Семирічна ііхйга не- чітка олоосргскої-Ь"' зокіхпвкл ь попер¿до;м проекте;), аго іі перодлзл і ні;;;;, БорагШі їфусьиоі'з короля ^рікріха П з нзл-уїііі.о.о і.оаліцісй оьрлісйсьіГії:-; дер^ап обу.^гсггл н^кс;.гальму ьіооі*-ггцацію лі-лль;;:.;:, військова:: та продовольчій* ресурсів Прусії, і;о к:і::л:.і'лло і.й’.ассроіічпе гростоїш податків, е'.піекушіі і рекрутських іаборіи. ТакиЛ етан справ £ ¿війнув нішцм:е шсаяск.»«; на еміграцій у сусіщі країш. ОднісіО з жкія кра‘-и стлл.і Росія. Як наслідок, ксггбзрклоса о »яілггііиі: і иаулоьі обгрушув^ш- ~рпродпс:го процесу і-'і; .і;;.; ліілсцпкоі'о насеггсгліл г; Рсеіг.> у вігллді проекта Веііссаха -са::ел;сі.кого генерала, ко Е~о::аі ка боці Росії. Цей ігрооггг перед-ба-тусап поселення і:.:;лграіітіи ні;:; українсько:) лінією та нояим ьор-докоу» юатаноглеїш післ-е Бскгр'.’Дгького ь'.иру /ГИ0-І7~І2 рр./. Ваис— бал лровонуЕіі; падати переселенцям ряд пільг /свободу під рсі^тсі-н;;;-: поберіг, право па торгів..» вішои> лисом, хлібгл з турвзди і та-тара*;.: і т.п</, а голосну вигоду для Росії бачив у то.чу,ч:о млслься роаірсазш Україну і Запоріхкя, а відповідно попередити, з одного боку 5 ілпучі українськїсс селян иа З&лзріггя, а, з інсого, на допустити утгпрсійіл гаРдаїацьких загоні з. Диннії проект був представлення у Колегію інззе-їдпас справ, але ію оіфішав подальшого руху. Наступний проект кав та;,у ;;; дога. Автором його був Доларіеьср, яквЯ під час відріУ-дсшк ео Ніяз'-тчкш з мстою аакуиіані .койся» гз:;аа про Сзааігк' багатьом німціи пересел.шіея в Росі» колоні©!;:. Не ср'ііглзіЧ’.і г«а те, со Доларі вьср особисто представив свій проект і >л ораторській кап-

иелярії, чапроварити його п ттетя ко вдалося. Зпріари істп-пі, еппто зідзначитл, цо всі три проекти лртгготугалп гру:іт дат;: чикятсу іноземці в в Росія. їх основні і леї „буяч ьнлорнстані Кятсркіюч П, зо-кре;а у ї.’анпїестах 1761-1762 pp. Крім того, Росія па торі гає пала пезиу практику переселення /пересгясіпш сербі в/, а гологно бзяаїзм мобласгїуглїи НоЕоросів".

У яруго:?/ параграфі розкриті основні причини eM»rpattij[ німці г-ігогоїистів на Півлсиь України. Традиції тро^огзсокепїл, п такол еоліа-ьпо-економічн. ситузпія у двох країтзх /Шмгччині і Росії/ сприяли тему, то 4 JÎ1 Л7о2 р іютератряпт Кагсрил П ^пгл.'ггі rVn;i-iîoc7,\ тат сзпрглзугалисл гзі бг-;аплг перезеяяїися в Росія, Росіл

ІЗ Uött ’Í1C, ПІСЛЯ ЗЗКІІТЧЄЛНЯ 11ІЙН Я ?уреГЧ.ГГС», ГПГЗЛОЛІЛД 5СГКЛП~

пг*п територіями - віл КуСпні ;ю Л-лтзч, ло сгл’лллэ wsto.v ;го ітсгс-г’срзаяяіпг пор-гіг, але оллс-лісио і ?лсу ттрсі5л;;м по оуластугльпл піт; зсмегь. Колснісагтя з Росії, ял вгяткш ?гл::і іstopxsH, сула олк'-.и п оскоппїх чяшткіз її історії. 'Історія Росії р !с-горія котра колоні литься.,т:сав Б ,0 .І'.тзчб.*сг:ам '. К";"?о;:сык‘! r;::,nf•« ляп тлпосо російські сассби колотіісакіі : 'прг.ро.тз'.о клул.итгл ял” її Япаі\лїне!шя іпороршз*. Де .и.аг. лпох засобі о c.ñji у;о\ v.:\i vp>.-»ií! ~ гслспізлиія г~к :ом ;сг>лгу іі-опемці”, ИлРЗілгплЯ г.і;.. л: • і/. л •;*••{

Г);-'їгг'оп у нії.!ргь::кх лгс-дпа?;. Прггтт-, які стригли пьочу, 6v;o і:е;<\-ло і вона їпял по:.ч'ло*С!н:!і лар°л.іор, Одіта», з ücrm білі а тс-злкл'о сьягодния, вош побілені га 4 групи: єксноіг-’пі , гтолітичті , ооо.. Сг.ыого rapaктгру та ролігіПнт. Згі£К> сгігчспо длгсрез лглллпп іи> рсстлттнд голені стіг вг^їтопятчьслг я:: d va сі, сат: і ljï.t.'îпт’г-:*r;î ec— ціалі ло. о стлілу У ті i inri хронологічні лілріолл, 7 тліїс'ЛігГй' грулі гріта; всрссолеїшя «Мгурутзть, як тчпгпно пг-ю, гояіїяпйі , ет:онп”іч'п , нерсошльпі та ролтіїні , псеія:: опіп; тгохтпїот-іп пі сїіїгря.сі» ілтоБ>.лу;л оксгсмічпа скрута, лріутігх ~ ;і?лг-, трзтії: - їх-ргсл:”углн;:.'т ;а релігііїно інаплугстго.

гоя піл - "ÎIpacoDo-алміі'і стро титлі уг.'О г’і погс-ііі гіії ІП’ї" Л".т Гігрпїїл:" - rptrcrrrcm# дксрпло'іітлїоїіу атяіпу г.митсу ”ої:у-

і.:г»г?із і .-т.теріплі в з метоп siptropam:', адслгітгої картлігн стлергл-ї’л систої-пі упраялішїяг колоніетч та ксхпиіону її роботи. '

З псрло:'у mparpaíi гисігхїлгхзтіач дігяілгість ур"пу з оргниі».і-. Г;ії спеціа;;ьного арміпістратиигагп апарату управліїлія гл.'оцосси т.о-

^І'лслсгсіг/.їі D.O.,Курс русс:;ол летерип. ”.,1304. Ч.І.'С.24-25,

лонізації, а пізніше самими колоні стами. Апарат був створений ь образі Опікунської контори, яка разом з Колегією іноземних справ займалася вербуванням, переселенням і облаштуванням колоністів.

Крій цього Канцелярія опікунства іноземних колоністів /ралі - КОІК/ повнна була допомога«! усім іноземцям, як тільки ьони приїздили до Російської імперії . Для облаштування колоністів ШІ получала щорічно 2^0 тис. крб., які треба було "употребить на строительство жилищ на обеспечение колонистов сельскохозяйственными орудиями, семенами н сксгои". Таког "канцелярия обязана была привести в известность ■’се пустопорожние места, горімо для заверений колоний, каблкзрать за

іі.с успехами и сноситься с иностранными министерствами о разных по сеь'у предметах11 . Але контора проіснувала недовго. 20 квітня 1782 р. з виданням "Уложения о губерниях" К0ІК була ‘скасована і "непосредственно управление было возложено гл губернские места’’ . 3 приходом ро влади Павла І іноземні колоністи були прираховані ро заснованої при Сенаті Експедиції державного господарства та сільського господарювання / далі - ВДГ/« безпосереднього управління колоністами на Півдні Уіграї'ни була заснована Катера.ославська контора опікунства іностранців . Незабаром ці функції перейшли ро МВС і тільки у *ПІ6 р. був засносан найбільш мобільний апарат - Олі кувальнийкомі-тег про колоністів Південного крап Росії з різними особовими конторами. Варто зауважити, що ця система ка початковому етапі працювала задовільно, але з часом і зміною керівників, змінювала назву, проте суть її залишалася незмінною. На місцях були відкриті окремі контори, а з появою "приватних" вербувальників, репутатів вір самих німці ", з пропозицією переселятися громадами, ав'.зріїтет центрального відомства був "підірваний". Після створенья місцевих контор процес колонізації набув більи поступального характеру.

Другий параграф відкриваться описом методів вербування колоністів, визначенням трьох типів колоністів: викликаних рерл;авою -так званих "коронних", набраних спеціальними емісарами і тих, які переселилися самостійна. Ситуація, в котріі. приходилося працювати, починаючи від консулів /Мусін-Пуккін/ і спеціальних агентів Мои Траппе/, нами визначена як дуже складна, остільки після видання ^аніфг,ог''" у деяких державах /ТІрусії, -вст її/ вербування колоні с-

9ПСЗ РИ. Т^УТ. ТІ .381.

J°Tauï ;І5,ЗБЗ.

1 Tau ке. I7JS05-86C; 27.312.

ІЗ

ті в було заборонено під страхом смертної кари, Вербування ускладнювалося пе й тіш, ио велася антиагітація у багатьом містах Німеччини: читали так званій 'Лист М я пі уса'', де нібито колишній колоніст розповідає про страпні муки, які він переніс у Криму. Проте, це нэ мало великого ефекту і міграція нрселения з Прусії, Вюртемберга, Швабії та інших німецьких земель наб:ірала обертів.

Третій параграф присвячений реконструкції процесу переселення. Переселення було досить складним заходом: часто після одержання . грошевих сум - так іваний "путевых'1 і "кгигавг грошей,багато колоністів та їх "транспорти" страждали віл нападів бандитів та піратів. Не була виклпченням і територія Півдня України. Вдо т еля-ху до Одеси чи Катеринослава колоністів різними способами перетяту-гали по себе помішики. Проте це були рідкісні випарки і незгат юти на всі незручності, колоністи в основній своїй касі переселилися у три новоросійські губернії: Катеринославську, Херсонську і Таврійську - на територію сласного Півдня України. Маршрути колоністи вибирали найменп складні. Згідно даних джерей маршрути переселення колоністів мояуть бути поділені ка три гіди - сухопутні, годні ть комбіновані /спочатку водоіо, а далі сушоп/. У містах Дубосари, •

Одеса, Ізмаїл, Таганрог і Керч вони /колоністи/ преходили карантин, в якому знаходились певний час /відпочивали, лікувались/,’ а потім руги ли далі до майбутнього постійного місця пртяипання.

Третій розділ - "Соціокультурний розвиток німецьких 'колоній на Півдні України" - те підсумковий для дисертаційної роботи характер. Він присвячений питанням облатування і початку буденної життйдіяль- • пості кллоністів. Для розселення колоністів контора обов’язково 'повинна була мати план усіх лемель, зазначених для поселення. Сг ¡чат-ку для колоністів було виділено ТО ОбО десятин, які були "ЦДІЛЄНІ у ріпних губерніях ~ це стримувало ивлдке їх розатягування. Адміністрація винайшла вихід, який гув пропонований Сенату 19 березня 1784 р. і містив у собі наступне: спочатку дати колоніям відому плоту, розпланувати її /ЗО-ЄО дес./ і роздати колоністам; потім розташувати їх біля козацьких аимовників, або ногайських аіяів, а далі - бяінчо до центру видзеденеї площі. Коли ця місцевість буде заселена - вибирати другу і заселяти її таким ге сгособом. Адміністрація вбачала вигоду у такому способ: резмусення. колоністів "через отвод для лиц одно5 религіяі отдельного отрута... устранялась коіг5епиокальная вр&’хда мезду колонистами, хотя такое разделение

консервироваяо житеяей одной колонии от другой". Як бачимо, в діяльності адміністрації треба виділити ке тільки активність в облаштуванні Йівдня України, але й відносну недалекозорість. Після облаштування колоній, необхідно було приступати до будівництва об’єктів ДЛЯ ПОВСЯКЯЄІ-ШОЇ liUITTGдіяльності

У першому параграфі розглядаються органіоація прийому переселенців, будівництво для них об’сістів життєзабезпечення та їх архітектурні особливості. Будівництвом помешкань для колоністів спочатку заїкалися піпрядншлі, ане пісніше переселенська адміністрація вирішила надати право будувати самим колоністам, чіи останні охоче скористувалися. Зведенім будинків у колоніях оа архітектурними особливостями таблікувалося до так званого "пруського типу". За зручні ста були дудо цс '.лі подвір’я, в яких''суіііщуі;айнся елементи око-папістської і "матіпної" архітектур: будинок зводився, як правило, за пруським зразком, але на попвір’ї агідно місцевих :; раїнськн,: градицій, будувалася клуш-., а перед будинком прилаптогукався ганок *.

"руги;*. параграф"висвітлює господарчу діяльність колоністі!;, исойшг;, усагу звернено m те нове, ідо а’явилося в процесі обробки ocMjxi, оиаряддя праці, а тако:; у зміні набору ку: ьтур для посадки. Після заверпешія будівництва помешкання колоністи розпочинали господарче хиття і потрібно відзначити, stc до кінця'першої чверті XIX от. вони, не згк.:авпя і:а численні труднощі як об’ежшіі, так і суб’екі-аді, фактично повнігта досяглії ме.тн, яка ставилася у 'Маніфесті" Катерини П від 4 ЛІ. 1762 р. За період а Т762 по 1600 р. колоністи запровадили в регіоні нові методи землеробства /чорний пар/ та обробки землі більш досконалими знаряддями і.раці /плугу, який був створений шляхом синтезу колоністскього /фабричного/ і селянського /валкого/ плугів/■ Колоністи вирощували крім традкцііішіх видів ; сортів такі культури, яка картопля, льон, іукурудза і ї.п. О^ник, по все сприяло облаштуванню переселенців: в умовах кріпоспиханої Росії німецька колонія виявилася ізольовано». На перших порах еко-ноиіка німецьких колоній носила натуральний характер, далі сули запроваджені и’кмне тваркнницгво та тонкорунно вівчарство і тільки після цього розпочався розвиток товарного землеробства. .

У третьому параграрі досліджується релігія, побут і культура колоністін, змальованії!! етнокультурний портрет колоніста, його су-

— є-

І**' *

І'Б»С tito ВД. Зтьограїїичесіпгй о^ерк. Ккатерішослав, К09.

денна поведінка, а також р.пгуальні традиції переселенців. Початкове уявлення колоністів гро можливість прямого переносу на нова місце замешкакня європейського Г£>6у"у і культури було наївним і нереальним. Відрив частини населення від сесої обиини, тим білите, коли структура цієї частини не відповідав загальнії! структурі обвини, не міг не позначитися на характері побуту і життя колонії. Проте, за багато років життя на Півдні України колоністи в основному зберегли, за виключенням деяких нововведень, придбаних на місцях нсвого грокивант.я, характерний для ш;:г поб„т. З часом у коло* ніях почали функціонувати пгаоли, була створена своя власна система комунікацій і, як наслідок, Південь України багато де в чому m6paj вигляду регіону з середньоюлропеАськсо структуро®.

С-лійка культурна традиція, носіями якої виступали німецькі колоністи, ітоивела до того, цо і у нових кліматичних та ландтфтних умовах вони гага гали ся зберегти свою культуру, tro найбільш чітко ггрослідковуеться в етнографічному образі колоніста та, що о соб. лиг суттєво, чинила значний вплив на культурні пєр*етворг>ння у всьому регіоні. Поряд я утвердженням нового для південноукраїнських земель титту селянського подвір’я,, німецькім переселенцям гдалося зберегти німецькі побутові традиції, притаманні для Німеччині ХН ст. У духовному житті німецьких колоністів, в організації самих німецькі« поселень величезну роль відігравали ролігія і церква. Згідно конфесійної приналежності проходила м°жа і серед 'самих поселенців, у числі ятах переважали лютерани та католики. Саме переселенці з німецьких дергав стал” піонерами, а інколи й міоіонераіяі цих конфесій на Півдні України, створотгаи релігійні громади та ' культопі споруди.

Не можна не відзначити, п>о в досліджуваний у дисертації період німецькі поселення і самі колоністи, ^проваджуючи нове у найрізноманітніші сфери життя на Півдні України, все-таки залишалися значне® мірою відчуженими від українського населення та іниих національно-культурних анклартв, які були пироко репрезентовані на південноукраїнських ЗЄМЛ7ІХ у другій половині ХЗШ- першій чверті! XIX ст.

У висновках підведенні підсумки, зроблені основні висновки дослідження. • ■ - ■

. У ході реконструкції процесу німецької колонізації Півдня України в 1762-ТЕЗО-х рр; було встановлено, п,о Дяерела. лісі відклалися у вітчизняних та російських архівосховіпгдх і висвітлязть'Tígd

чи ішов мірою історію німецьких колоній Півішя України рають можливість стверджувати: _

- попередня історіографія, присвячена розгляду даного питання, дала загальний нарис історії німецьких колоній, привела багато цікавих фгетІБ " ниття і.олоні сті в, встановила основні напрямки економічного та культурного розви.ку переселенських поселень, але часто вирізнялася надмірно політизованіста, надмірною загальністю, а крій того ие й оперувала такими методами дослідження, які не дозволяли часто-гусі’о вловити всо поліфонію надзвичайно напруженого і . тісно еплєтєного в оточуючу реальність зг.иття переселенців;

- на середину ХУШ ст. у Росії та деяких європейських державах,

_р першу чергу, німецьких, склалася об’єктивна ситуація, коли одні регіони /в Росії/ потребували для с^ого загосподарення значного притоку людських р сурсів, а інші /у німецьких державах/ - страк-д£..іи від перенаселення, оскільки примітивний порівняно з передовими європейськими пержавами розвиток виробничих відносин у них не дав^в можливості повністю заріяти продуктивні сиги. Це протіфіччя, значно відселене частими війнами, релігійними переслідуваннями,

не залишилося поза увагою тогочасних ідеологів - представників вчень фізіократів та меркантилізму - і, як наслідок, з’явилися проекти німецької колонізації Півдня України /Новоросії/;

- ці проекти' стали ідеологічного основою проведення Катериною П та її чиновниками переселення німецьких колоністів у Новоросію, яке мало на меті крім подальшого загосподарення земель ще й ліквідацію "запорозького питання" та наслідків для Російської імперії, ким постійно породжу і—них /втечі селян на ’’запорізькі вольності", гайдамацькі "оходи, український "сепаратизм"/» .

- створення у другій половині ХЗШ ст. досить стрункої централі-юваної систрми управління процесом колонізації Півдня Укрлїни стало наслідком функціонування досатньої правової бази організації вербування, переселення, наданню привілегій іноземним колоністам, вокрема з німецька держав;

- німецькі колонії Півдья України, зважаючи на високопродуктивну організацію сіль ькогоспо.арського виробництва в них, внесли вагомий внесок у.розвиток продуктивних сил регіону, в створення

.розгалулгної сітки комунікацій, а, зважаючи на певну внутрішню з погляду побуту і традицій консервативність, ще й суттєво вплинули на етнокультурну га кої.'есіЯну мозаїку південноукраїнських земель;

- законсервованість німецьких колоній, яка .мала й свої псзитив-ні риси, як зазначено вище, переховувала з собі і П'-'вну нспеобеку як лля імперії в цілому, так і г,чя народів, ио проживали поряд, оскільки німецькі переселенці у досліджуваний період, а, як свідчить історичгн література, і далего пізніше, були "чужаками" -ляльми, котрим ше довго їх стара бат: ні шина важила значно більше, ніж нова.

, Результатом дослідження стало розширення джерельної бази До істор'ї виникнення І періоду початкового існування німецьких кодо-ній на Півдні України, застосування таких методів анрпізу документів і літератури, які дали можливість виявити нові приховані аспекти, а також більш точно, ніж в існуючій історіографії, встановити гтричинно-наслідкові зв’язки та перебіг подій у такому складному процесі, яким була німецька колонізація лівденноу раїнських земель.

У нотатках вмішені тексти 'Маніфестів" Катерини П, відтворені зразки паспортів переселенців, інструкцій Опікунської контори, подано плани будинків колоністів, визначені плани 'іх маршрутів та колоній.

Основні положення дисертації знайшли своо відображення у наступні« публікаціях автора: '

1. Кз истории немецких колоний Юга Украинч // Культура, Юга УкраиныXIX века //Тезисы докладов междун.чрод.науч.кокф. Одесса, 1991. С Д3>^8а 0,05 др.арк.

2, К истории немецких колоний Юга Украины // Малочисленные на-

роды Юга Украина» История я современность. Запорожье, 1992. С.І2-15. _ _ * <

ІЗ.. Краткий обзор немецких обр колоний Юга Украины // Мезшацио- . яаганые отношения на Юре Украины. Истерия и совреыеннотсть. Респубв. ¡¡ауч.конф. Запорожье', 1993. С.І07Л0. '