автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему: Вторая Малороссийская коллегия: основание, компетенция, политико-административный аспект деятельности

Полный текст автореферата диссертации по теме "Вторая Малороссийская коллегия: основание, компетенция, политико-административный аспект деятельности"

ГГ, 0:1 ■

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАН УКРАЇНИ

На правах рукопису

СТРУКЕВИЧ Олексій Карпович

ДРУГА МАЛОРОСІЙСЬКА КОЛЕГІЯ: ЗАСНУВАННЯ, КОМПЕТЕНЦІЯ, ПОЛІТИКО-АДМІНІСТРАТИВНИЙ АСПЕКТ ДІЯЛЬНОСТІ

07.00.02 - Історія України

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

КИЇВ-1994

\

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті історії України НАН України

Науковий керівник доктор історичних наук, член-кореспондент' НАН України Смолій Валерій Андрійович

Офіційні опоненти:

І.і Доктор історичних наук, професор Степанков Валерій Степанович

2. Кандидат історичних наук, доцент Мордвінцев Вячеслав Михайлович

Провідна організація Київський державний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, Міністерство освіти України, Київ -

Захист відбудеться 99-і р. гол. на за-

сіданні спеціалізованої вченої ради ДО 16.3l.0l в Інституті історії України НАН України, адреса: 252001, Київ-1, вул. М.Грушевського 4, Інститут істбрії України НАН України

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту історії України НАН України, адреса: 252001', Київ-1, вул. М.Грушевського 4, Інститут історії України НАН України

Автореферат ■розісланий 1994 р.

Вчений секретар

спеціалізовано! вченої ради

' Загальна характеристика дослідження. Дана наукова праця спрямована на вивчення причин заснування, визначення компетенції та напрямів політико-адміністративної діяльності Другої Малоросійської колегії /далі: 2-а Ш/, що дає змогу зосередитися на дослідженні заключного періоду існування Української козацької держави, реконструювати події і процеси, ' які тоді відбувалися, показати вплив нг їх розвиток політики російських властей. Під таким кутом зору основним результатом дослідження є визначення лінії політичних перетворень в Україні-Гетьманщині протягом другої половини 18 ст. Розпочавшись у 50-х рр. відродженням старих форм політичної організації, досягнувши на початку 50-х рр. рівня усвідомлення український громадянством необхідності проведення ряду політичних реформ, що забезпечили б як зміцнення центральної влади, так і розвиток інституцій республіканського типу, лінія пс літичкого розвитку пройшла у другій половині 60-х рр. через ліквідацію Української держави, продовжилася у 10-х, на печатку 80-х рр. асиміляцією старих форм рганізації суспільно-політичного життя відповідно до загальноімг-ерських норм і завершилася у 1782-86 рр. актом остаточної інкорпорації колишньої Гетьманщини до політичного тіла Російської імперії.

Предметом дослідження в цілому є політичне життя Украї-'нк-Гетьканщики у роки функціонування 2-ої МК. Конкретними об’єктам дослідження Є ПОДІЇ, ЯЕИІІіа і процеси, що стосуються причин заснування, визначення компетенції, спрямування політико-адміністративної діяльності 2-ої МК,

Хронологічні рамки дисертації. Основна увага у ро<5от-і звернена на висвітлення подій в межах 1754-1786 рр. Однак

для того, що з'ясувати передумови прийняття акту 1764 р. та подій другої половини 60-х рр., доводилося вдаватися до аналізу політичного курсу російського уряду у 50-ті рр. 18 ст. та змін, які відбувалися у політичному житті Гетьманщини протягом цього історичного відрізку.

Актуальність тем дисертації. Історія заснування у 1764 -1765 рр. на місці верхнього ешелону політичної системи Гетьманщини 2-ої МК, призначення малоросійського генерал-губернатора, який виконував також функції президента колегії, діяльність цього органу, спрямована на асиміляцію політичного життя краю, належать до числа найбільш важливих проблем вітчизняної історіографії. Пе зумовлюється, насамперед, тим, що згадана подія та розпочатий нею історичний відрізок стали вирішальними віоторії ліквідації Української держави нового часу.

Природно, що події від середини 60-х до середини 80-х років 18 ст. завади розглядалися як переломні в політичній історії України, привертали до себе увагу істориків та діячів культури. Однак наукове дослідження даного періоду у політично^ розрізі перебуває на початковій стадії розробки, а тому залишається одним з найбільш важливих, завдань вітчизняної історичної науки.

Актуальність дослідження даної проблеми має власне науковий та культурологічний аспекти. У науковому плані на перше місце висту ають питання дослідження історії Української держави нового часу, включаючи вивчення історії заключного етапу існування Війська Запорозького. Дослідження передумов, перебігу, наслідків російських імперських впливів на Украї-ну-Гетьданщину протягом 1764-1786 рр. е необхідною умовою для .всебічного висвітлення зазначеної проблеми, оскільки по-

- з -

дії вказаного періоду стали переломники б українсько-російських відносинах.

У культурологічному аспекті актуальність даного дослідження визначається тим, що перед нинішнім суспільством стоять завдання подолання наслідків національного нігілізму, культивованого за часів тоталітаризму, і повернення до джерел української політичної культури давніх гуманістичних традицій народу, зокрема, демократичних надбань Української козацької держави.

Ступінь дослідженості тематики дисертації не можна вважати задовільним. Незважаючи на накопичення українською історіографією певної кількості досліджень, які в певній мірі стосуються проблеми 2-ої МК, на сьогодні не існує ні одного дослідження, присвяченого з'ясуванню причин ї ї заснування та закриття, визначення функціональної ролі цього органу в системі тогочасної політ/.хо-адмікістративкої організації України зокрема, і Російської імперії взагалі, її місця в того часки;: історичних процесах, дослідженню різних аспектів діяльності колегії.

Наявні історичні розвідки лише констатують факт заснування 2-ої МК, виходячи з маніфесту Катерини П "Об увольнения от гетманского правления Графа Разумовского и учреждении Малороссийской коллегии и генерал-губернатора" та указу імператриці , надісланого до Сенату "Об учреждении Малороссийской коллегил"1. Недсслідженість проблеми 2-ої МК пояснюється недостатнім вивченням політичної історії Гетьманщини в ціле лу і,, особливо, її'останнього періоду, що зумовлювалося, в свою чергу, пануванням імперських підходів до вивчення іс-

^Сенатский архив. - СПб., 1910. - Т.14. -і С.524.

торії України.

Першими історичниіки творами, де знайшли відбиток скасування гетьманства та запровадження 2-ої МК стали "Краткое описание о козацком малороссийском народе" П.Симоновського /1765/, "Історія русів", завершена подіями 1769 р , "Краткая летопись Малой России" В.Рубана /1777/. Хоча автори стояли на фундаменті концепції єдності князівського і козацько-державного періодів української історії, вони обмежилися лише констатацією фактів скасування інсти' /ту гетьманства, призначення в Україну генерал-губернатора та заснування 2-ої МК. Ліквідація держави зробила небезпечним для істориків аналіз подій 60-х, 70-х рр. української історії, виходячи з національно-державних позицій.

Перше тлумачення мети заснування 2-ої МК ми знаходимо у збірнику документів, підготованому сенатськими службовцями "Экстракт 1786 года", де стверджувалося, що форма колегії була кращою формою управління Україною порівняно з гетьманством завдяки присутності росіян, контролю за старшинами, що гарантувало утримання Гетьманщини "в верности ко всероссийскому престолу непоколебимою" та спрямування податків "в казну государеву"1.

Становий рух козацької старшини, яка домагалася нобілітації у російське дворянство, широко вдавався до історичних аргументів. Тому О.І.Рігельман та О.Ф.Шафонський у своїх історичних творах, 'заводячи мову про 2-у МК обмежувалися переказами названих імперських актів, оскільки їхня соціальна цінність визначалася істориками поміщеним там розпорядженням

^Материалы для истории экономического, юридического и общественного быта Старой Малороссии, издаваемые под редакцией

Н.П.Василенка. - Чернигов, 1902. - С.4-5.

Катерини П надати, згідно з "табелью о рангах" генеральним старшинам - членам 2-ої МК високі чини, що давали право на дворянство1. І якщо Рігельман та Шафонський як аргумент для обргунтування справедливості претензій на дворянські права використовували історію Української держави, починаючи від Київської Русі, то "любителі малоросійської старовини" обмежувалися лише вказівками на пожалування "вольностей" безпосередньо з монарших рук, чи рук намісника. Так, В.Г.Полетика серед подій 1764 - 1786 рр. виділив лише відставку Розумов-ського та зрівняння у класах членів 2-ої МК? Дещо ширша на дану проблему дивився А.Чепа, який звернув увагу на сприяння

О

Рум’янцева старшинам у їхніх нобілітадійних домаганнях .

Серед "любителів старовини" окремо слід виділити Ломи-ковського В.Я., який" у 1808 р. склав "Словарь малорусской старины" У статті "Коллегия малороссийская", автор, не упустивши випадку потверди.и рівноправність українських адміністраторів з російським дворянством, визначав суспільно-політичне значення колегії:"Коллегия сия состояла под ведением Сената и имея в подчинения себе всю Малую Россию, составляла во всем смысле верховное для нации место". Вийшовши за межі традиційного кордону досліджень даної проблеми, історик вдався до визначення напрямів діяльності та об’єктів управління колегії. За його версією вена займалася судовими та

^Ригфльман А.И. Летописное повествование о Малой России. -М. ,1847. - С.2; Шафонслий А. Черниговского наместничества топографическое описание. - К Д85І. - С.98-99.

о

Поль гика В.Г. Записка о начала, происхождении и достоинстве Малороссийского дворянства, описанчая маршалом Роменского Повета Василием Полетикою //К.С. - 1893. - Д1. - С.11. '

^Чепа А. Записка о преимуществе чинов малороссийских // К.С.

- 1897. - №4. - С.25; №5. - С.34. .

апеляційними оправами, внутрішніми, кримінальними, військовими, а також справами наук, мистецтв і ремесел. Що стосується закриття колегії, то Ломиковський вважав, що вона була закрита у 1782 р., оскільки російські власті прагнули встановити одноманітну губернську систему1.

Народники, як відомо, ніколи не зосереджувалися на вивченні роботи державних органів, і все-таки 2-а МК потрапила до поля зору 0.Лазаревського. Вдавшись до аналогії, він стверджував, що до відкриття нашсницгв у 1782 р. "Румянцев представлял собою, так сказать, того же гетмана, малороссийская коллегия - ту же генеральную канцелярию" і що "формы

-2

нового управления были очень похожи на пре зше * .

Історики ліберального спрямування, відчувши небезпеку для суспільства з боку руйнівного соціального вибуху, шукали шляхів виходу з соціально-політичної кризи у зростанні ролі держави як регулятора соціальних взаємин, формуванні її. правового характеру. їх пошуки спрямовувалися на дослідження роботи державних органів в Україні, аналіз діяльності талановитих чиновників у переломні періоди історичного розвитку. У 1893 р. А.І.Маркевич, розглядаючи політичні аспекти взаємин України та Росії у другій половині 18 ст., вказує, що "в это время почти во всех частях Южной Руси прекращается политическая жизнь народа". Україні довелося поступитися своїм ладом "принеся его в жертву идее русского государственного единства", оск' шеи сила знаходилася на боці Росії. У аналізі подій навколо заснування 2-ої МК Маркевич опирається на

ІоткоБстй В.Я. Словарь малорусской старины. - К. ,1894. -С.23—24. ■

о

Лазаревский Ал., По поводу 100 ле.т со дня смерти графа Й.А.Румянцева // К.С. - 1896. - ¿12. - С.378. '

відомий маніфест від 10 листопада 1764 р., звертаючи увагу на факт переваги у колегії росіян з тієї причини, що засобом обмеження політичних прав України справедливо вважав "усиление в малороссийской служебной сфере великороссийского элемента". Результатом змін, на його думку, стало перетворення Гетьманщини "в малороссийскую губернию, подобно киевской"1. Скупа згадка про колегію належить Д.Міллеру, який цей орган називав 'высшим краевым правительством", а Рум’яндава -

"главным представителем центрального правительства в крае,

о

выразителем объединительной политики Екатерины . Н.В.Стороженко 1764 р. вважав переломним між епохою "внешнего политического соединения- Малороссии с русским госудавством" і епохою "полного внутреннего слияния Малороссии с другими областями обширной российской империи". Головними діячами другої ег.охи він вважав Катерину П та Рум’янцева, згадуючи разом з тим, що "аскмиляцкя Малороссии с другими частями России пошла быстрыми шагами" після того, як "было упразднено в 1764 году гетманское правление и вместо него учреждена Малоросси-

3

йская коллегия" .

Г.А.Максимович розглядав колегію як особливу форму правління Україною, яка, на його думку, уже існувала у 1734 - 1751 роках,"так что Екатерина, учреждая такую форму правления, не делала новшества, она увеличила только число членов коллегии, изменила порядок заседаний и уравняла в чинах малороссийских

Маркевич А.И. Кжная Русь при Екатерине П. - Одесса, 1893. ".4-1г‘

!]

С. 4-15.

'‘Миллер Д. Превращение козашсой старшины в дворянство // К.С. - 1897: - м. - С.10.

О ’ ,

^тороженко Н.В. Реформы в Малороссии при графе Румлнц ве

членов с великороссийскими и точнее распределила обязанности коллегии и генерал-губернатора, предоставив последнему более обширные права и полномочия, почти равные по своему обьему правам гетмана''1.

Після революції 1905 р. та активізації національного руху виникли деякі умови для вивчення проблеми політичної автономності України, включаючи х питання другої половини 18 століття. Так, ' синтетичних курсах історії українського народу М.С.Грушевський стосовно проблвга 2-ої МК констатував, що "ціла одначе та колегія не багато значила, зроблено її тільки для форми, а властивим правителем був Румянцев і йому цариця поручила сповняти свою програму: вести Україну до повного скасовання українських порядків і заміни їх законами і

. 2 порядками російськими" .

. Дослідженням роботи центральних установ Україні: у 17 -18 ст. займався М.Є.Слабченко. Він вдався до прийому порівняльної оцінки діяльності першої та другої Малоросійських ко легій, стверджуючи з приводу останньої, що вона була заснована "не в качестве контролирующего, а в виде высшего местО

ного органа управленая Украины.

Українська історична наука 20-х, початку 30-х рр. 20 ст. носила ще виразно об’єктивний характері. Ще існували можли-

1Максимович Г.А. Деятельность Румянцева-Задунайского по управлению Малороссией. - Ніжин, 1913. - Т.1. - С.54.

О \

‘'Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. - СПб., 1906. - С.360; Ілюстрована історія України. - Київ-Львів, 1913. - С.456; Переяславська умова України з Москвою 1654 року. - К., 1917. - С.22,

З ’

Слабченко М.Е. Центральные учреждения Украины ШІ - ХУШ ст.

- Одесса, 1918. - С.71-72.

^Крупницький Б. Українська історична наука під советами. -Мюнхен, ,1957. - С.15.

вості для дослідження історії Гетьманщини, які й реалізував у своїх працях Л.Окиншевич. Намічаючи контури процесу пере ходу від "періоду державної спілки" України з Росією до періоду "цілком реальної" залежності, коли "російський уряд безпосередньо втр/чається в українські державні справи й раз-у-раз їх регулюе", історик відносить 2-у МК, поряд'з "Правлінням гетьманського уряду", до російських органів, які забезпечували втручання у державні справи України1.

Чим міцніше утверджувалося в Україні вульгарно тлумачене гасло - підкреслювати не те, що роз’єднувало Україну з Росією, а те, що їх наближувало - тим менше залишалося простору для дослідження історії козацької дерягви та її ліквідації. Проте тема 2-ої Ж залишалася у полі зору істориків-емігрантів. Зокрема, Д.Дорошенко підкреслював, що попри існування 2-ої МК, вся влада фактично була зосереджена в руках

П

генерал-губернатора . С ред чинників ліквідації автономії

О л

України 2-у МК називали А.Яковлів , О.Оглоблін .

За умов лібералізації комуні стичного режиму в Україні до питань політичної історії другої половини 1Ь ст., у тому

С

числі ролі 2-ої МК, першим звернувся Путро 0.1. Останніми публікаціями, що зачіпають проблему 2-ої МК є статті Пана-

^Окившевич Л. Центральні установи України-Гегьманщини ХУП -ХУШ ст. 4.2. Рада старшини. - К., 1930. - С.269.

^Дорошенко Д. Нарис і торії України. - К.,1991. - С.200-207.

О

Яковлів А. Українсько-московські договори в ХУП - ХУШ віках.

- Варшава, 1934. - С../2-175.

40глг^лин Олександр. Люди старої України. - Мюнхен, 1959.

- С.6, 18, 220.

^Путро А.И. Левобережная Украина в сос.аве Российского'государства во вт рои половине ХУШ века. - К., 1988. - С.,3-93; Хто був останнім гетьманом України? // Історія України у запитаннях і відповідях. - К., 199І. - С';33.

шенко В.В.1

Отже, незважаючи на інтерес, виявлений вітчизняними істориками до проблемі 2-ої МК, в цілому вона залишається не-дослідженою. В першу чергу відсутні комплексні дослідження української політики російського уряду у другій головині 18 століття. Разом з тим, поза увагою науковців залишилися проблеми, пов’язані з механізмами ліквідації політичної автономії України, а значить і ролі у цьому процесі 2-ої МК.

Джерельною основою дисертації є комплекс як опублікованих, так і вперше введених до наукового обігу архівних матеріалів,. що зберігаються у ЦДІА України /фонди 54, 59, 64,

736, 763, 1537, 1539, 1947/, у рукописному відділі ЦНБ НАН України /фонди 2, 8, ЗО, 54, 61, 71, 135/, у РДАДА /фонд 248/

В основу викладу матеріалу покладено проблемно-хронологічний принцип.

Мета дослідження полягає у тому, щоб, грунтуючись на архівних документах, опублікованих історичних джерелах, а також на даних наукових розвідок, що стосуються визначеної проблематики, з’ясувати зміст перебудови« процесів протягом вказаного періоду та їх наслідки для української державності нового часу. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:

- вивчити об’єктивні та суб’єктивні передумови політичних змін в Україні-Гетьманщині від середини 60-х до середини 80-х рр. 18 т.; .

л

Панашенко В.В. Політико-адміністратившій устрій та етносо-піальні процеси на українських землях /ХІУ-ХУШ ст./ Ц Українська народність: нариси соціально-економічної і етно-політичної історії. - К., 1990. - С.361; Органи управління та їх канцелярії на Гетьманщині ХУШ ст. //Ділова документація Гетьманщини ХУШ ст. - К., 1993. - С.17-18.' ■

- проаналізувати концепцію політичного курсу уряду КатериниП щодо України;

- з'ясувати роль і г.;ісце 2-ої МК у реалізації даного курсу;

- дослідити розвиток основних подій протягом цього часу та виділити його етапи;

- виявити ставлення українського суспільства, його окремих станів та суспільних груп до реалізації курсу на ліквідацію пс.-ітичної автономії України-Гетьманщиня;

- визначити характер нововведень російського уряду в окремих

сферах політичного життя Гетьманщини та визначити при цьому ступінь підпорядкування української системи політико-адміністративної влади, судочинства, фінансів, соціальних взаємин; . ’

- показати наслідки даних впливів для ліквідації Української козацької держави.

Теоретичне значення роботи визначається її спрямуванням на з’ясування логі'ки історичних подій, явищ та процесів у один із несприятливих моментів реалізації ідеї української державності нового часу, що сприятиме створенню цілісної наукової картини розгортання’державотворчого процесу на терені України. Разом .’з тим результати дослідження можуть бути використані для порівняльного аналізу державотворчих процесів у межах Європейського регіону, визначення історичних етапів та типів взаємин між народами та державами, з'ясування на- ’ прямі в історичного розетку політичних систем протягом 18 от. та їх варіативної реалііації у конкретних суспільствах, висвітлення еволюціі' окреміх політичних інституцій, особливостей монархічного та республіканського типів державотворення та’ їх протистоянню у Східній Європі. .

Практичне значення дисертації полягай у тому, що її ма-

теріали, основні висновки та положення можуть бути використані при розробці широкого кола питань з історії України. Насамперед це стосується питання ліквідації української державності у нові часи, українсько-російських політичних взаємин, з’ясування механізмів підпорядкування різних сфер політичного життя України загальноіьшерським нормам, висвітлення історичних постатей в українській історії другої половини 18 ст., при підготовці узагальнюючих наукових праць, підручників, посібників, популярних нарисів.

. Наукова новизна дисертації поЛйгає у тому, ідо у ній досліджується у комплексі ряд питань, котрі стосуються висвітлення функціонування органу управління Україною, робота якого ще не була предметом спеціального дослідження. Не отримала ще належного висвітлення в українській історичній науці і актуальна проблема Української козацької держави, особливо в останній період її існування. .

Рівень реалізації, апробація і публікація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження, доповідалися і обговорювалися на засіданнях відділу історії України середніх віків Інституту історії України НАН України, на наукових конференціях, всеукраїнських 'сторичних читаннях та науково-теоретичних семінарах, зокрема, на другій Всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Проблем історії національного руху на Україні /до 1917 р./’/¡Ушколаїв, 1992/, на науковій конференції "Українська державність: історія і сучасність" /Київ, 1993/, на Других, Третіх та Четвертих Всеукраїнських читаннях "Українська козацька держава: витоки та.шляхи історичного розвитку" /Черкаси-Київ, 1992, 1993, 1994/, на науково-теоретичному семінарі "Українсько-Російський договір 1654 р." /Київ, 1994/ та інших. Основні положен-

ня дисертації відображені у 9 публікаціях авторе, впроваджуються ним сьогодні, згідно договору з видавництвом "Україна" у підготовці до друку тому із серії "Історія України у прозових творах та документах" під назвою "З-під булави під корону".

Структура дисертації відповідає меті та завданням дослідження. її структурними одиницями е вступ, три розділи, висновки, бібліографічні послання та додатки. Загальний обсяг тексту становить 9,3 авт. арк.

У вступі обгрунтована актуальність дослідження, визначені його предмет, хронологічні межі, сформульовані мета й завдання, розглянута історіографія проблеми, проаналізовані джерела, вказано на наукову новизну і практичне значення дисертації.

У першому розділі розглянуто комплекс питань, що характеризують взаємини між Україною-Гетьманцинов та Російською імперією, які привели до ліквідації інституту гетьманства.

Аналіз змісту документів дає підстави стверджувати, що уряд Катерини П стосовно України переслідував імперські цілі, а саме: знищення політичної автономії України та її інкорпорацію Росією. Вказавши на самодостатню природу політичних намірів російської імператриці, які були результатом природного розвитку самодержавної влади у Росії, не можна не відзначити зумовленості української політики прагненням офіційного Петербургу залучити українські ресурси для вирішення загальнодержавних завдань.

Поставивши собі за мету ліквідувати політичну автономію України, Катерина П запланувала повне уподібнення - "обрусение" української полі тико-адмі ні страт явно ї системи загально-російській. Конкретні заходи у багаторічному асимілятивному

процесі визначено не було, крім ключового кроку - знищення в Україні інституту гетьманства. Разом з тим вже були вироблені загальні принципи перетворень. По-перше, був обраний шлях тривалих у часі і непомітних для населення змін, подруге, вирішено зробити ставку не лише на грубу салу, а й на лавірування, політичну гру на соціальних суперечностях, встановлення таємного нагляду за старшиною.

Перші кроки уряду Катерини П були спрямовані на поступове урізання української автономії та компетенції гетьмана. Продовження катеринішським кабінетом курсу єлизаветинського канцлера О.П.Бестужева-Рюміна пояснюється не лише несхильністю імператриці до негайних та радикальних дій, а й особистими заслугами Розумовського перед Катериною П у ході підготовки та проведення перевороту 1762 р., тому потрібен був дуже вагомий привід до негайної ліквідації інституту гетьманства. У дисертації обгрунтовується думка, ще, ним стали підготовка та подача імператриці "Прошения малороссийского шляхетства". .

У цьому документі старшина визначала напряли політичного розвитку Гетьманщини, продемонструвавши високий рівень своєї політичної культури. У "Прошении" міститься програма значного розширення політичної автономії України. Зокрема, вказувалезя на необхідність поновлення традиції підтвердження чинності договірних статтей Б.Хмельницького, а головне, укладенім новообраними гетьманами та російськими царями нових договірних статтей, відновлення порядку вільного обрання гетьмана з наступним підтвердженням результатів виборів імператрицею, зрівняння українських старшин за "Табелью о рангах" з російським дворянством, запровадження вищої апеляційної установи - трибуналу, узаконення з’їздів старшн як ре-

гулярно функціонуючого сейму або генеральної ради, повернення Україні територій, відторгнутих за часів Самойловича -Розумовського, відновлення митниць на кордоні з Росією, стягання індухти та евекти, ¿а рахунок яких утримувати український державно-адміністративний апарат, звільнення України від утримання своїм коштом російських військових частин,

- спрямувавши вивільнені кошти на козацьке військо, відвкоду-вання українському народу зЄ;ітків, завданих попереднім війнами, а у майбутньому "чтоб все на готовые деньги покупаемо было" та ін.

Відповіддю на "Прошение" стала ліквідація інституту гетьманства - головного гаранта політичної автономії України.

У другому розділі розглядається комплекс проблем, пов’язаних із заснуванням 2-ої МК, комплектуванням її складу, визначенням компетенції, налагодженням функціонування, поділом форм діловодства колегії на жанрово-стилістичні групи.

Шукаючи засобів нейтралізації генеральних старшин /вони за певних умов могли стати потенційними лідерами опозиційного руху/, Катерина П використала форму Малоросійської колегії. Вона давала можливість створити видимість широкої участі старшин в управлінні, звівші; насправді її до мінімуму завдяки порядку прийняття рішень та налагодження системи прокурорського нагляду.

Аналіз змісту маніфесту від 10 листопада 1764 р., іменних, сенатських указів та діловодської продукції 2-ої МК дає підстави твердити, що до компетенції колегії належало регулювання суспільного життя у Лівобережжі відповідно до чинного законодавства, указів, що надходили з імперського центру та розпоряджень Рум’янцева. Варто відзначити, що колегія не становила собою окремої форми управління Україною, а входи-

ла до окладу синкретичної /слабко розчленованої/ форми, очолюваної малоросійським генерал-губернатором і, одночасно, президентом колегії, виконуючи у її складі роль виконавчо-розпорядчого органу. .

У ході налагодження функціонування' 2-а МК не зазнала ' суттєвих організаційних труднощів. Запорукою цього стало поглинення Генеральної Військової Канцелярії, підпорядкування інших центральних органів Гетьманату у департаменти колегії, використання системи постійних і тимчасових комісій, що фунх-ціонували раніше під егідою ГВК. Вказане підпорядкування здійснювалося у ході реорганізації названих установ відповідно до організаційних норм комплектування, структурного поділу, режиму роботи подібних їм російських установ, уніфікації форм діловодської продукції. "

Третій розділ надано для розгляду комплексу питань, пов’язаних з політико-адміністративною діяльністю 2-ої МК, спрямованою на асиміляцію політичного життя Гетьманщини.

В першу чергу розглянуто дії російських властей, зокрема фінансовий тиск, у ході підпорядкування-поглинення 2-ою МК Генеральної Канцелярії, що забезпечило успіх усіх наступних політико-адміністративних заходів у підкоренні політичної системи Гетьманщини.

. Центральну судову установу Гетьманату - Генеральний Військовий Суд, щоб не втратити контролю над українським судочинством, особливо в період його реформування, 2-а МК включила до нової системи влади, реорганізувавши суд у свій департамент. .

У департаменти колегії було перетворено Канцелярію Малоросійського Скарбу та Генеральну Лічильну Комісію. Підпорядкування КМС дало можливість налагодити російським властям

фінансовий нагляд за Лівобережжям, Реорганізована КМС щомісяця рапортувала колегії і щопівроку Сенату "о приходе и расходе денежной казны"* У дієвий ревізійний орган було, перетворено ГЛК. Використовуючи комісію, імперські власті, в першу чергу, провели ревізію прибутків і витрат України за роки гетьманування Розумовського. .

Перетворення у департамент 2-ої МК зазнала і Канцелярія Генеральної Артилерії. Найсуттєвішим обмеженням її компетенції стала втрата права розпоряджання виробництвом пороху. Хоча КГА зазнала найменших реорганізацій, в цілому управління козацьким військом зазнало докорінних змін. Військово-оперативне управління взяв на себе Рум’янцев, а військово-, господарське керівництво та нагляд за станом боєготовності після ліквідації колегіального органу "нижчої генеральної старшини" перебрала воєнна експедиція 2-ої МК. ■

Всі ковостворені департаменти були поставлені під нагляд прокурора колегії. Протягом 1766-1767 pp. 2-а МК та департаменти перейшли до використання геральдики з двоголовим орлом.

Ряд заходів колегії було спрямовано на централізацію та уніфікацію роботи місцевих адміністративних і судових установ, найсуттєвішим з яких стало запровадження подачі місцевими адміністративними та судовими установами щомісячних відомостей про вирішені та невирішені справи.

Втративши потребу підтримувати високий ступінь незалежності полковників від українських центральних державних установ й гетьмана, російські власті поширили на них прокурорський нагляд. 2-а МК слідкувала, щоб полковники вирішували справи за участю полкових старшин. Із запровадженням інституту предводительства шляхетства було вчинено спробу реалізува-

ти намір щодо розгалуження виконавчої влади полкового рівня ' на військову та адміністративну, передавши предводителям.адміністративні справи. Проте цей намір не знайшов втілення у конкретних нововведеннях. В цілому наміри по розподілу влади звелися до звичайного розмежування компетенції між різними суб’єктам місцевої влади.

Одним із завдань 2-ої МК було підпорядкування українського чиновництва. З цією метою колегія провела ревізію належності "вільних" та рангових маєтків. Одночасно було запроваджено контроль за наданням посад, звань. Поряд зі строгим контролем Рум’янцев заохочував глухівське чиновництво призначенням платні, яку поступово зрівняв із російською столичною. Справі підпорядкування канцеляристів послужило переведення їх у 1768 р. у службових справах під дію російського воєнного статуту.

. Не меншу увагу 2-а .МК звертала на козацьку старшину, яка наполегливо домагалася нобілітації у дворянство. Домаганням старшинства сприяли, завдяки турботам Рум’яйцева, надання звань за "Табелью о рангах", отримання з рук імператриці маєтків. Окремі прояви стршинської опозиційності наштовхувалися на нездоланний імперський тиск. Так, вибори 1767 р. пройшли під контролем Рум’янцева, вищих чиновників 2-ої МК та її департаментів, призначенням перевиборів, заздалегідь зредагованими лояльними наказами, арештами судовими процесами.

Одним з напрямів політико-адміністративної роботи 2-ої МК було регулювання взаємин між українським населенням та російськими військовими. Колегія намагалася не допускати зловживань ь боку військових та стримувати прояви незадоволення, обурення з боку населення. З цією метою Рум’янцев запровадив квартальний "рублевый сбор", посаду виборного комісара. Щоб

пом’якшити масштаби збитків завданих населенню російсько-турецькими війнами, колегія налагодила роботу по відшкодуванню втрат за реквізовані-воли, фури, коні, провіант, фур'аж, за перевезення вантажів.

Об’єктом пильної уваги 2-ої ЇЖ було рядове козацтво. Воно було нейтралізоване' як суб’єкт українського політичного життя у ході реалізації 2-ою МК указу Катерини П від 20 грудня 1768 р. про дереведеі. а козацького війська "в поправленая должностей военной служби" на російський воєнний статут, що давало можливість душити у козацькому середовищі найменшу ініціативу самоврядного спрямування.

У спілкуванні із Запорожжям 2-а МК служила знаряддям ■ імперських властей у обмеженні політичної автономії Січі, її території, нарощуванні навколо неї воєнного потенціалу, ізоляції від Гетьманщини. •

У висновках містяться основні підсумки дисертації.

Особистий внесок дисертанта у розробку наукових результатів, що виносяться на захист полягає у встановленні наявності конфлікту між напрямами політичного розвитку Гетьманщини протягом 50-х - початку 60 рр. 18 ст. та політичного курсу царизму щодо неї, у обгрунтуванні тверджень, що актуалізації конфлікту послужили підготовка та подача КатериніП "Протения малороссийского шляхетства”, що результатом вирішення конфлікту стало скасування інституту гетьманства у 1764 р. та ліквідація Української держави протягом другої половини 60-х рр., но діяльність 2-ої МК була спрямована на асиміляцію політичного життя Гетьманщини внаслідок чого стала можливою її інкорпорація Росією, у визначенні причин заснування, компетенції, висвітленні конкретних напрямів полі-тико-адміністративної діяльності 2-ої МК.

Методологічною основою дисертаційного дослідження е позитивістські підходи до наукового пізнання. В першу чергу це принцип феноменологізму котрий дозволяє безсторонньо описувати досліджувані події, явища, процеси. Цього, звичайно, замало при аналізі переломних періодів, одним з яких в українській історії е час функціонування 2-ої МК. Потреба пояснити причини, зміст історичних змін, динаміку протікання подій, визначити тенденції, тобто з'ясувати суть і закономірності перетворень спонукає нас скористатися надбаннями неопозитивістської методології, яка визнає необхідність точних і об’єктивних методів дослідження, за допомогою яких можна забезпечити об’єктивну критичність дослідження.

Здобутки постпозитивізму дають нам можливість скористатися як методологічною засадою матеріалістичним підходом до історії, відкидаючи разом з тим ціннісний підхід до вивчення проблем з позицій певних соціальних угрупуваньг а тим більшу жорсткий детермінізм між конкретно-історичними умовами життєдіяльності людей та формами організації суспільно-політичного життя. .

Водночас автор дотримувався принципу універсалізму, відповідно до якого історія України розглядається як складова частина європейської та світової історії. Разом з тим історія України ке може вивчатися без застосування індивідуалістичного принципу, який дає можливість досліднику зосередитися на особливостях та самобутності історичного процесу в Україні.

Методи дослідження. З методів емпіричного пізнання у ході дослідження використовувався єдино доступний для істориків метод спостереження як цілеспрямоване, систематичне сприйняття історичних реалій зафіксованих у архівних мате-

ріалах, щоденниках, листах, спогадах. З методів теоретичного пізнання у ході дослідження застосовувалися метод єдності історичного і логічного, сходження від абстрактного до конкретного, системно-структурний та діалектичний метод. Принагідно зазначимо, що значення методу набуває кожний конкретний результат історичного дослідження, оскільки він стає знаряддям наступних пошуків та отримання нових висновків. Підсумкові висновки: '

- протягом 50-х, початку 60-х рр. 18 ст. визрівав конфлікт між напрямами політичного розвитку України-Гетьманщини та політичного курсу Російської імперії щодо України;

- конкретними цілями української політики катерининського . уряду були позбавлення Гетьманщини становища автономного політичного тіла, експлуатація українських ресурсів;

- засобами досягнення визначених намірів вважалися скасування інституту гетьманства, повне уподібнення української по-літико-анміністратавної системи загальноішіерській;

- методами реалізації даної політики передбачалися поєднання грубої сили та лавірування,' використання соціальних суперечностей, налагодження таємного нагляду за провідними верствами українського суспільства, нейтралізація їх політичного потенціалу, тривалість у часі і непомітність змін для населення;

- приводом до ліквідації інституту гетьманства, актуалізації вказаного конфлікту послужила для російської корони підготовка на старшинському з’їзді у грудні 1763 р. "Прошения малороссийского шляхетства", що містило програму значного розширення політичної автономії України;

- заснувавши на адаіні стратиено-полі тичному грунті Гетьманату 2-у МК, російський уряд, використовуєш колегіальну форму

даного органу, отримав засіб нейтралізації провідних генеральних старшин; ' . .

- 2-а МК не становила собою окремої форми управління колишньою Гетьманщиною, а як окремий орган входила до

складу синкретичної /слабко розчленованої/ форми, куди увійшли малоросійський генерал-губернатор та 2-а МК, очолена ним же як президентом колегії;

- компетенція 2-ої МК полягала у регулюванні суспільного життя у Лівобережжі відповідно до чинного законодавства, імперських указів, поточних розпоряджень Рум’янцева, здійсненні при ньому ролі виконавчо-розпорядчого органу;

- у ході політико-адміністративних перетворень у краї російські власті обрали шлях позитивного заперечення політичної системи Гетьманщини;

- наслідком політико-адміністративних заходів російських властей в Україні протягом другої половини 60-х рр. 18 ст. стала ліквідація Української держави нового часу;

- втрата державності відбулася у ході відставки гетьмана, ліквідації-доглиненні 2-ою МК ГВК, перетворенні інших вищих державних установ Гетьманату у департаменти колегії, підпорядкування нею місцевих адміністративних, судових установ, підкорення українського чиновництва загальноімперським нормам державної служби;

- на місці гетьманської форми правління було сформовано перехідну форму управління Україною, яка протягом досліджуваного періоду мусила враховувати особливості організації суспільно-політичного життя Гетьманщини;

- черговий виток асиміляційної політики /1764-1782/ завершився актом остаточної інкорпорації України-Гетьманвдни /1782-1786/.

2. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ

Основні положення дисертації викладені автором у 9( опублікованих роботах, пріоритетними серед яких е:

1. Про остаточне знищення гетьманства в Україні та заснува-

ння Другої Малоросійської колегії // УІЖ. - 1993. - й7-8. -0,3 арк. - .

2. Друга Малоросійська колегія та політична автономія України // Старожитності. - 1993. - Число 11-12. - 0,4 арк.

3. Право завоювання /Рецепт масонів-просвітителів у практи-

чному вжитку Катерини П/ // Старожитності. - 1993. - Число 15-16. - 0,2 арк. ■

4. Підготовка до друку та коментарі до документа "Прошение малороссийского шляхетства и старшин, вместе с гетманом, о восстановлении разных старинных прав Малороссии, поданнре Екатерине П-й в 1764 году" // УЇЖ. - 1993. - №7-8, 9. -

2 арк. '

5. Національний рух козацької старшини у 1763, 1767 рр. та

Друга Малоросійська колегія.// Друга Всеукраїнська науково-теоретична конференція. Проблеми історії національного руху на Україні /до 1917 р./ Тези доповідей. - Київ-Миколаїв, 1992. - 0,1 арк. -

6. Друга Малоросійська колегія в українській історіографії // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку /Матеріали Третіх Всеукраїнських історичних читану1.

- Київ-Черкаси, 1993. - 0,25 арк.

7. Розділення влади в Лівобережній Україні в період Функціонування Другої Малоросійської колегії // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку /Матеріали

Четвертих Всеукраїнських історичних читань/. - Київ-Черкаси, 1994____0,25 арк. ■

Strukevich A.К. The Sekond Цаіогосоіузкауа Board: origination, competence, political-administrative aspect of activiti.

Thesis for a candidate's degree of historical sciences in speciality 07.00.02 - hi3tori of Ukraine, Institute of histori of Ukraine of the KAS of Ukraine, Kiev, 1994.

It was determined that, having found the Board, the Russian government received the neans of neutralisation of leaders of Cossack foremen, and mainli, was provided with opportunity of controlling all the political and social-economic processes in the Ukraine situated on the left bank of a river, and to influence effectively on them. Owing to political-administrative reforms, executed by the Board between 1764 and 1782, the Ukrainian state of new tine put an end to its existeuje.

Струкевич А.К. Вторая Малороссийская коллегия: основание, компетенция, политико-административный аспзкт деятельности. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - история Украины, Институт истории Украины НАН Украины, Киев, 199^4.

Установлено, что, учредив коллегию, русское правительство получило средство нейтрализации верхушки козадкой старшины, а главное, обеспечило себе возможность непосредственно контролировать все политические и социально-экономические процессы в Левобережной Украине'и эффективно влиять на них. Вследствие политикоадминистративных преобразований, осуществленных коллегией кеж-ду 1764 и 1782 гг., Украинское государство нового времени прекратило свое существование.

Ключові слова:

Друга Малоросійська колегія, політичне життя, політико-адміні-стративна діяльність, асиміляція, інкорпорація.