автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Южное галицкое Надзбручье в освободительной борьбе ОУН, УПА в 1939-1953 гг.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Южное галицкое Надзбручье в освободительной борьбе ОУН, УПА в 1939-1953 гг."

Чернівецький державний університет і

іме^^Орія Федьковича

1 з ІЕ» гі(П „

* На правах рукопису

МИЗАК НЕСТОР СТЕПАНОВИЧ

УДК: 947.784.4(331)

ПІВДЕННЕ ГАЛИЦЬКЕ НАДЗБРУЧЧЯ У ЙЗВОЛЬНІЙ БОРОТЬБІ ОУН, УПА У 1939-1953 рр.

07.00.01 - історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Чернівці - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Чернівецького державно університету імені Юрія Федьковича.

| кафедри історії України Чернівецького ■ державного університету ім. Ю.Федьковича 1 Марусик Тамара Володимирівна.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

декан історичного факультету, ■ завідувач кафедри нової і новітньої історії Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка.

кандидат історичних наук Зайцев Юрій Дмитрович, старший науковий співробітник Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, м Львів.

Провідна установа - Інститут історії України НАН України

Юрія Федьковича (м.Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецьк< державного університету імені Юрія Федьковича (м. Чернівці, вул. Л.Укра ки, 23)

Науковий керівник - кандидат історичних наук, доцент

Захист відбудеться^^серпня 2000 р. о ^ годині на засіданні спеціалі ваної вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому державному університеті ім

Автореферат розісланий'^липня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат істооичних на\к. доцент

Карпо В.Л.

/

/ /

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. В результаті об’єктивних суспільно-політичних процесів, що відбулися в Центральній і Східній Європі на переломі дев’яностих років, український народ став справжнім господарем на власній землі.

У великому звершенні мрій жита вільним життям, які здійснилися 24 серпня 1991 року, з роками все чіткіше вирізняється роль національного фактора у боротьбі за українську державність.

Боротьба західних українців за свободу і незалежність у лавах ОУН, УПА тридцятих-п’ятдесятих років була логічним продовженням національно-визвольного руху за Українську Самостійну Соборну Державу 1917-1920 рр., після придушення якого її поділили між собою сусіди завойовники - більшовицька Росія (СРСР), Польща, Румунія, Чехословаччина. Українцям же у спадок залишалася духовна традиція визвольної боротьби, на якій виховувалися нові покоління борців, що діяли в лавах Організації Українських Націоналістів (ОУН) та Української Повстанської Армії (УПА).

Провісником цих формувань у міжвоєнний період стали ідеали українського націоналізму, виплекані на переоцінці старих вартостей, повній зневірі західноукраїнської молоді у доктринах тоталітарного соціалізму, які, як вважалося, погубили молоду УНР. Нові націоналістичні устремління досить швидко знаходили нових однодумців у Західній Україні - тодішньому форпості національно-визвольного руху.

Свої надії на визволення України сили національно-державницького спрямування пов’язували з воєнним зіткненням і взаємним ослабленням двох тоталітарних систем в Європі й намагалися діяти у рамках тодішньої політичної ситуації.

Проте вирішення українського національного питання під час війни було надто складним. Радянсько-німецька війна для українського народу мала надзвичайно трагічний характер. Українські визвольні сили, опинившись між двома воюючими державами, у Другій світовій війні зезнзлй значних втрат. Характеризуючи український національно-визвольний рух під час війни, не можна не погодитись з думкою лідера ОУН Степана Бандери: "Подібні політичні явища, - писав він, - в інших народів, хоч значно слабші і витворені не в таких тяжких обставинах та ще й при зовнішній допомозі, мають у світі визнання і славу найвищих досягнень у боротьбі за самостійність. Не розуміти і недооцінювати своїх власних здобутків, щоденно окуплюваних такими високими жертвами - це вияв морального звиродніння і політичного засліплення, недооцінювання вартості і спроможності свого народу”.

Радянська тоталітарна система доклала максимум зусиль, щоб очорнити, сфальсифікувати національну ідею та борців за її втілення. Репресивні органи здійснювали тотальний контроль за науковими кафедрами, науковцями, літературою, театром, кіно, методично прищеплюючи поколінням стере-

4->андера С. Перспективи Української Революції Видання Організації Українських Націоналістів. - Мюнхен, 1978.-С.28.

отипи, що “українські буржуазні націоналісти” люті вороги української народу, які намагалися запродати Україну імперіалістам різних мастей, сл} жили агентами іноземних розвідок.

Страх перед репресіями, переслідування учасників визвольної бороті би з боку радянської влади, безкінечні засоби психологічного впливу прі вчили народ мовчати. Брак інформації про ОУН, УПА, їх конкретні цілі зн; ходили сприятливий психологічний грунт, підготовлений віками русифікац та десятиріччями панування більшовицької ідеології у Центральній та Схі; ній Україні. 1 нині існують ще сили, котрі намагаються поділяти українців н “західних” і “східних”. Ставлення до ОУН, УПА не однозначне в українсі кому суспільстві. Представники різних кіл громадян, розділені політичним ідеологіями, по сьогоднішній день не можуть примиритися. Важливо пер£ конати всіх, що ОУН, УПА не була ворогом українського народу й боролас проти тоталітарних режимів. Просто дані факти недостатньо відомі, їх потр бно донести до найширшого кола людей.

Звернення до вивчення даної проблеми обумовлено недостатнім рін нем наукових досліджень різних аспектів визвольної боротьби ОУН, УПА т зростаючою національною свідомістю народу, зацікавленням громадян рц ною історією, проблемою патріотичного виховання молоді на системі цінне стей і вартостей того покоління, що рятувало націю у критичні моменти буї тя.

Об’єкт даного дослідження - сукупність ідейних засад, форм і мете дів збройної боротьби ОУН та УПА за незалежність України під час Друге світової війни та після неї, до їх розгрому радянською владою на початк 50-х років.

Предмет дослідження - національно-визвольний рух ОУН,УПА на рє гіональному рівні - території Південного галицького Надзбруччя.

Мета праці - на основі всебічного аналізу значної кількості архівни документів і матеріалів дати узагальнюючу характеристику виникнення, ст; новлення і розвитку визвольного руху ОУН, УПА Південного галицьког Надзбруччя у загальноукраїнському контексті та обставин його придушенн радянською владою.

Об’єкт, предмет та мета дисертації обумовили такі завдання:

- розкрити історичні передумови виникнення національно-визвольне го руху у краї;

- простежити вплив більшовицьких репресій під час “радянізації” зг

хідноукраїнських земель 1939-1941 рр. на майбутнє розгортання визвольног руху ОУН, УПА; '

- показати хід боротьби ОУН, УПА з німецько-фашистськими окупав тами краю та польськими терористичними формуваннями Армії Крайової;

- дослідити опір УПА відновленню радянської тоталітарної система захист ОУН, УПА української греко-католицької церкви від переслідуван радянською владою;

з

- висвітлити протистояння ОУН, УПА ідеологічним кампаніям ВКП(б), КП(б)У та їх структурам на місцях, боротьбу проти запровадження радянської системи визиску на селі;

- з’ясувати обставини загибелі членів оунівського підпілля у п’ятдесятих роках та загальні втрати ОУН, УПА у визвольній боротьбі;

- дати оцінку стратегії і тактики ОУН, УПА, здобутків та упущених можливостей визвольної боротьби українців.

Методологічною основою дисертації є принцип історизму та об’єктивності. У роботі використано системно-структурний і проблемно-хронологічний методи. Саме ці методи, на нашу думку, дають найкращі можливості для досягнення поставленої мети і завдань.

Територіальні рамки дослідження охоплюють територію нинішніх Борщівського, Чортківського, Заліщицького районів Тернопільської області та дотичні до них території Чернівецької, Хмельницької областей, де вояки ОУН, УПА чинили рішучий збройний опір поневолювачам.

Узагальнюючи назву праці, автор намагався уникнути термінології старого державно-адміністративного поділу краю на округи, повіти за часів австрійської, польської окупації або райони, яких у перші роки радянської влади налічувалось вісім на досліджуваній території. Даний район Південного Тернопілля традиційно називали “Південним Надзбруччям”, “Надзбру-чанським краєм”. Щоб зберегти історичну традицію народу, досліджувана територія означена як Південне галицьке Надзбруччя.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1939-1953 рр., коли націоналістичний рух у Південному галицькому Надзбруччі від зародження перших осередкіз ОУН виріс до збройної сили, яка очолила боротьбу українського народу за свою державність.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що у ній вперше в українській і зарубіжній історіографії здійснено цілісне, комплексне дослідження визвольної боротьби ОУН, УПА у 40-50-х роках XX ст. на зазначеній території.

У науковий обіг введено значний масив архівних матеріалів і документів ОУН, УПА регіонального та загальноукраїнського рівня, документів радянської репресивної системи, матеріалів преси, спогадів очевидців, що дало можливість по-новому, об’єктивно підійти до оцінки та правдивого висвітлення національно-визвольної боротьби ОУН,УПА. І

Визначено специфічні особливості та загальні закономірності розгортання національно-визвольної боротьби ОУН, УПА на території Південного галицького Надзбруччя як складової частини загальноукраїнського) руху.

Практичне значення дисертації полягає у можливості викЬристання її матеріалів і висновків для написання узагальнюючих праць з історії України, історії ОУН, УПА, підготовки підручників, музейних експозицій, кіносценаріїв, лекцій та практичних занять, виховання молоді у національно-патріотичному дусі на прикладах героїчної боротьби повстанців.

Основні положення і висновки дисертації викладені у монографії". тебе, свята Україно”, за яку автор удостоєний звання лауреата Фундаї Українського Вільного Університету імені Воляників-Швабінських у СІІЬ чотирьох наукових статтях, опублікованих у наукових збірниках історичні факультетів Чернівецького державного університету імені Ю.Федькович Тернопільського державного педагогічного університету імені В.Гнатюка ' Переяслав-Хмельницького педагогічного інституту імені Г.Сковороди.

Апробація роботи. Дисертація апробована на засіданні кафедри істі рії України Чернівецького державного університету імені Ю.Федьковича, опублікованих матеріалах третьої Міжнародної науково-практичної конфі ренції “Проблеми національного виховання в системі неперервної освіти (Чернівці, 1999) та Міжнародного наукового конгресу “Українська історичи наука на порозі XXI століття” (Чернівці, 2000).

Предмет, мста і завдання роботи обумовили її структуру. Вона склг дається зі вступу, трьох розділів, чотирьох параграфів, висновків, списк джерел та літератури, додатків.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовані актуальність проблеми, її хронологічні і терн торіальні рамки, мета і завдання дослідження, предмет, об’єкт і методології визначено її наукову новизну та практичне значення.

У першому розділі “Історіографія та джерельна база” аналізуєтьс: стан наукової розробки теми, дається характеристика використаних джерел.

Історіографію проблеми умовно розділено на вітчизняну і зарубіжну.

Найперше звернено увагу на дорадянські українські видання часії польської окупації краю, найбільша кількість яких присвячена визвольнії боротьбі українців за державність у 1917-1920 рр. їх спільною рисою є висо кий духовний потенціал, на якому виховувалося молоде покоління майбутні; учасників руху ОУН, УПА. Серед них “Холодний Яр” Ю.Горліс-Горського “Листопадові дні” О.Кузьми, “Пекло на землі” В.Юрченка, “Історія УСС’

О.Думина та інші, що були обов’язковими для студій членами підпільно ОУН.

Популярністю у середовищі ОУН користувалась праця Д.Донцовг “Націоналізм”, де автор розвивав та обстоював націоналістичні позиції. На її ідеях сформовані “Декалог” -10 заповідей українського націоналіста, 44 правила життя і 12 прикмет характеру націоналіста.

Для глибшого розуміння українсько-польських взаємин під час Другої світової війни відзначено “Криваву книгу” екзильного уряду ЗУНР, який на основі зібраних фактів попереджав керівництво ІІ-ої Речі Посполитої про майбутній польсько-український конфлікт, якщо уряд продовжуватиме політику етноциду на західноукраїнських землях.

Значна кількість монографій, виданих за радянських часів, в основному фальсифікувала національно-визвольний рух ОУН, УПА. Тон усім цим

працям задавала КПРС, яка очолювала пропагадистський наступ супроти національної ідеї. Це праці В.Євдокименка “Критика ідейних основ українського буржуазного націоналізму” (К., 1968), його ж “Шлях чорної зради” (Львів, 1970), Ю.Римаренка “Український буржуазний націоналізм - ворог інтернаціонального єднання трудящих” (К., 1970), С.Даниленка “Дорогою ганьби і зради” (К., 1970), В.Чередниченка “Націоналізм проти нації” (К., 1970), В.Беляєва “Формула отрути” (Львів, 1971), К.Дмитрука “Безбатченки. Правда про участь українських буржуазних націоналістів і церковних ієрархів у підготовці нападу фашистської Німеччини на СРСР” (Львів, 1974) та інші.

Згадані автори допускаються неймовірних наклепів на визвольний рух ОУН, УПА. Скажімо, С.Даниленко стверджує, що С.Бандера 30 червня 1941 р. перебував у Львові, згодом передав до гестапо списки провідників ОУН, під час арешту з Я.Стецько жив у фешенебельних апартаментах, що Р.Шухевича головнокомандувачем УПА призначив Гіммлер і т.п. Такого історія не знає.

Всі положення та висновки радянської історіографії визвольної боротьби ОУН і УПА наскрізь тенденційні і досить часто образливі для українців. А велика кількість фальсифікованих видань свідчить про те, що рух ОУН, УПА існував і викреслити його з історії неможливо.

Найвагоміший внесок на сьогоднішній день у висвітлення історії боротьби ОУН, УПА зробила українська політична еміграція.

Одним з перших спеціальних досліджень історії боротьби ОУН і УПА стала праця активного організатора збройного опору окупантам Миколи Лебедя “УПА”, видана пресовим Бюро Української Головної Визвольної Ради у 1946 р. в Мюнхені. Джерельною базою для написання книги послужили архіви УПА, частково вивезені провідником за кордон. Книга вагома хронікою дій УПА. Крім Волині, де розгортаються основні події', з неї постає важка, правдива і трагічна дійсність Надзбручанського краю: розстріл гестапо 52-ох членів і прихильників ОУН на полі Чортків-Стара Ягільниця у 1942 р., формування і бої загону УПА Ярослава Бєлінського (“Бистрий”), зародження відділів Української народної самооборони. ;

1953 року на Заході побачили світ праця - “Українська Повстанська Армія”, професора Лева Шанковського, що увійшла як четвертий розділ до другого видання “Історії українського війська” та монографія “Українська Повстанська Армія 1942-1952” Петра Мірчука, у яких автори на багатому фактичному матеріалі зображають боротьбу повстанців за незалежність у різних регіонах Західної України. Обидві книги є першою спробою дати систематизований виклад діяльності УПА за перших десять років її існування.

У додатках до книги П.Мірчук опублікував три праці ідеолога збройного підпілля ОУН-УПА Петра Федуна (“П.Полтава”) - “Концепція Самостійної України і основна тенденція політичного розвитку сучасного світу” (1947); “Хто такі бандерівці та за що вони борються?” (1950); “Про наш план

боротьби за визволення України в теперішній обстановці” (1951), у яких пі; креслюється несумісність гуманістичної і демократичної ідеї боротьби ОУІ УПА за національну незалежність з філософськими засадами марксизму, д: ється оцінка сталінського тоталітаризму з притаманною йому диктатуро: партійно-господарської верхівки та антинаціональним спрямуванням.

Слід зазначити, що згадані праці були написані тоді, коли у Західні Україні ще точилась боротьба, тому ряд імен автори не назвали у зв’язку небезпекою для життя їх рідних та близьких.

Одним з найгрунтовніших досліджень про діяльність українських ви: вольних сил у роки війни стала монографія В.Косика “Україна і Німеччина Другій світовій війні”, у якій автор, проаналізувавши велику кількість наці стських документів, дає відповідь, якою була позиція українського націон; льно-визвольного руху у війні та якою мірою українці спричинилися до ш разки націонал-соціалістичної Німеччини.

Цінними для вивчення зазначеної теми є видання Закордонних Части ОУН, що виходили під рубрикою “Бібліотека українського націоналіста” (1 книг). Видавалася вона для користування українського “революційні визвольного підпілля в Україні”. Це - “УПА у світлі документів боротьби : Українську Самостійну Соборну Державу (1942-1950 рр.)”, у якому опубл ковано розвідки, присвячені організаційній структурі УПА, вкладу ОУН розбудову УПА, основним елементам партизанської тактики, праці Украй ського Червоного Хреста, тексти звернень УТТА до вояків різних націоналі ностей у складі Червоної армії селян, молоді, школярів та інших категорі населення, фрагменти хроніки боротьби УПА у різних регіонах України, виданні “Україна проти Москви” вміщено змістовні статті С.Ленкавськоп П.Полтави, О.Гончарука, О.Горнового та інших провідних діячів руху опор ОУН. У книзі “Концентраційні табори в Совєтському Союзі” на основі сві; чень очевидців відтворено обставини перебування повстанців у більшовиці ких в’язницях і засланнях, публікуються їх звернення до ООН, подаютьс

ПППОНІТІО иаіІС*ГТЕ.иі,її/ЧО ’ГС»^0*'П® 'ГГЬТТТГ» 'З тгісі* М/* г^тліУ Г\гт\/£лгті^п0'5їто“\/І/Піїирт т

«ЇМ і іиич/^/Іи і ОІ 1 «,*-/ • м,і^і /(V V А Д І\|уиі«1^иг

партизанка” С.Хмеля, коменданта старшинської школи УПА “Олені”, у які узагальнюється досвід партизанської боротьби.

Науковим джерелом для вивчення означеної проблеми є збірник праі. С.Бандери “Перспективи Української Революції”, у яких розглядається стр; тегія і тактика боротьби ОУН, УПА, природа московсько-більшовицької режиму, причини двоподілу в ОУН. У короткому енциклопедичному слої нику П.Содоля “Українська Повстанча Армія. 1943-49. Довідник” містятьс бібліографічні дані про членів Української Головної Визвольної Ради, пров дних активістів ОУН та старшин УПА разом з організаційними схемами і інформативним матеріалом. У книзі подано реєстр старшин УПА, діяч: ОУН, котрих потрібно ідентифікувати. Частина з них працювала на теренг Південного галицького Надзбруччя.

Отже, велика кількість видань, що побачили світ на Заході - це б<

мніву здобуток української історіографії, хоч для них характерна спільна обливість - відсутність радянської архівної бази, польових досліджень та итичного аналізу невдач і прорахунків визвольної боротьби.

Серед неукраїнських зарубіжних дослідників, які висвітлювали деякі іекти діяльності ОУН, УПА, слід відзначити Д.Трейдголда, М.Флорін-<ого, П.Дункана, Д.Уорнса, Б.Бейлі, А.Тойнбі, А.Сітона, А.Фішера, Райтлінгера, М.Чировського та інших. У своїх працях автори багато уваги иділяли впливові національних факторів та особливостей історичного роз-гку українців на розвиток національно-визвольної боротьби, аналізували ікцію населення Західної України на вторгнення німецької окупаційної «ії тощо.

Проте більшість вказаних дослідників, роблячи висновки, спираються, •ічанно, на німецькі джерела періоду війни, щоденники гітлерівських воєн-начальників, легальну пресу, що вимагає досить критичного ставлення до

X.

Ряд досліджень, присвячених ОУН, УПА, побачило світ у Польщі. Се-3 них “Геройчики з-під знаку тризуба”, “Владика Святоюрський - рсзпс-(ь про митрополита А.Шептицького”, “УПА чи курінь різунів”, “Голокост -бандерівськи”, “Трагедія кресів” Е.Пруса; “Дорога в нікуди. Діяльність ганізації українських націоналістів і її ліквідація в Польщі” А.Щесняка і Лоти та інших. Однак ці видання присвячені фальсифікації діяльності Щ і УПА. їх автори упереджено аналізують причини трагедії польсько-раїнських відносин та шукають винних тільки з українського боку.

Після розпаду СРСР, прийняття Верховною Радою України Акту про їалежність України починається новий етап у розвитку досліджень ОУН, ІА. При Кабінеті Міністрів створена наукова Урядова комісія з вивчення ільності ОУН, УПА, а при Інституті історії НАН України працює група /ковців, які тривалий час досліджують цю проблематику. Готується до цання повна бібліографія літератури про діяльність ОУН, УПА, що вилася за післявоєнний період за кордоном і в Україні та книга-огляд фо-ів державних архівів України і Центрального архіву СБУ.

У рамках роботи Урядової комісії видано п’ять книг співробітника ІАҐО України А.Кентія “Українська військова організація (УВО) в 192028 рр. Короткий нарис”, “Нариси історії Організації Українських націона-тів (1929-1941 рр.)’" та інші. Проте дані книги видані мізерними тиражами іередані лише зацікавленим організаціям. Широка громадськість ще не зро ознайомиться з ними.

У поточному році комісія під керівництвом професора С.Кульчиць-'о видала історичну довідку з вивчення діяльності ОУН, УПА під назвою роблема ОУН-УПА”. Довідка має попередній характер і є матеріалом для говорення даної проблематики та розробки остаточного висновку щодо 'Н, УПА. '

Серед дисертаційних робіт появилось дослідження О.Озимчука “Ан-

тифашистська боротьба ОУН-УПА в роки Другої світової війни (період

1941-1944 рр.)’\ яке висвітлює діяльність ОУН-УПА на території Волині.

Зроблено певні кроки в оцінці польсько-українських стосунків у 1941-

1945 рр. тернопільськими науковцями О.Гайдаєм, Б.Хаварівським,

В.Ханасом “Хто пожав “Бурю”? (Армія Крайова на Тернопіллі 1941-1945 рр.”), де автори відображають цілісну картину діяльності польського підпілля у Тернопільській області, безпосередньо у Чортківському, Борщівському, Заліщицькому районах, колізії трагічного протистояння формувань АК і У ПА. 1

1998 р. побачила світ монографія дослідницького характеру місцевого учителя - історика з Копичинців Б.Савки “Забути не маємо права”, у якій автор в хронологічному порядку відтворює події визвольної боротьби ОУН, УПА на території Копичинського та Гусятинського районів Тернопільської області. і

Сучасна історіографія праць збагатилась двома книгами про головнокомандувача УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича, які написали колишній член Проводу ОУН Петро Дужий - “Роман Шухевич - політик, воїн, громадянин” та Василь Кук, котрий після загибелі провідника обняв його пост - “Роман Шухевич - головний командир УПА”.

Видання цінні тим, що їх підготували ветерани визвольної боротьби, особисто знайомі з командиром та багатьма провідними діячами визвольного руху і українського суспільного життя.

Діяльності ОУН, УПА в роки Другої світової війни присвятив третій розділ книги “Україна у Другій світовій війні (1939-1945 рр.) професор Чернівецького державного університету П.Брицький, де проаналізував ряд внутрішніх проблем націоналістів, обставини виникнення УПА, її форми і методи боротьби з фашизмом.

Підсумовуючи огляд вітчизняної і зарубіжної історіографії з досліджуваної проблеми, слід зазначити:

- за більш ніж півстолітній період з часу виходу на Заході перших досліджень про ОУН, УПА у вивченні національно-визвольного руху нагромадився значний масив літератури з різних аспектів проблеми;

- через об’єктивні обставини в Україні до цього часу не написано досліджень, які б комплексно подали боротьбу ОУН, УПА на загальноукраїнському і регіональному рівнях;

- у різних виданнях, присвячених ОУН, УПА зустрічається багато неточностей і суперечностей, що пов’язано з відсутністю достатньої архівної бази, загибеллю основних свідків, конспірацією підпілля, плином часу, у результаті чого багато фактів втрачено;

- в узагальнюючих працях з історії України XX століття визвольній боротьбі ОУН, УПА відводиться ще надто мало уваги.

Написання дисертації вимагало залучення різноманітних неопубліко-ваних та друкованих джерел.

Серед архівних документів використано матеріали фонду Центрально) Комітету Компартії України (ф. 1) Центрального державного архіву гро-адських об’єднань України. У фонді - директивні матеріали ЦК КПРС, зві-іа статистика Тернопільського ОК КП(б)У про хід ліквідації у краї визво-ьних сил ОУН, УПА.

Основний масив архівних документів з досліджуваної проблеми зосе-зджено у Державному архіві Тернопільської області (ДАТО). У фондах ар-іву обласного комітету Компартії України (ф. П-1), Скала-Подільського, орщівського,Мельнице-Подільського райкомів партії (ф. П-23, П-33, П-68), іститься значна кількість матеріалів від ділу пропаганди і агітації, які надси-їлися низовим партійним організаціям, звіти райкомів КП(б)У щодо стану зротьби з ОУН, УПА, протоколи засідань бюро обкому, райкомів партії з итань зміцнення радянської влади на селі. В “Особливих папках” перших гкретарів райкомів партії знаходяться дані про хід агентурних операцій на ісцях, економічна та агентурна статистика.

У документах фонду польської Армії Крайової (ф. Р-3445) зберігають-

ї ЧЛГІТРП1Пгтт* тпппг ттл»гі Ллтитотіт пІттп1ттттіаі‘ А І/*поітлвл’і ХТО ТАПМТППИ

1 ІУІСІІЧ/ріилП і 1 иаііи ШДИІЛиііиі і ІрІПН і Ііи

івденного галицького Надзбруччя та їх збройних виступів проти ОУН, ПА.

Ряд цінних документів почерпнуто з Російського державного архіву зціально-політичної історії, фонду Центрального Комітету КПРС (ф. 17) та осійського державного воєнного архіву, зі збірки документальних матеріа-ів про соціально-політичне становище у Західній Україні 1939-1941 рр. (ф. 5084). ’

Цінним джерелом є архівні матеріали ОУН, УПА, віднайдені у селі абинці Борщівського р-ну Тернопільської обл. 1992 р. Це документи пері-г*у 1945-1950 рр., які містять винятково цінну інформацію. Серед матеріалів звіти діяльності Самооборонних кущових відділів, станичних ОУН, рефе-ентури Служби Безпеки, пропагандистські матеріали, списки загиблих стрі-ьців УПА і членів збройного підпілля на теренах Чортківського надрайону іУН.

З опублікованих джерел значний інтерес становить 28-томний Літопис країнської Повстанської Армії, започаткований 1975 р. під загальною реда-цією Євгена Штендери та співредактора Петра Потічного у Канаді. Діям ПА на території* Тернопільської області присвячено одинадцятий та двана-цятий томи Літопису.

Зокрема, у одинадцятому томі “Тернопільщина: список впавших героїв країнської революції в боротьбі з московсько-більшовицьким окупантом за ас від 13 березня 1944 до 31 грудня 1948 року” вміщено біографії 725 осіб, кі загинули на території Тернопільської округи. Проте втрати з території [івденного Надзбруччя у томі не зафіксовані.

У дванадцятому томі “Третя Подільська воєнна округа УПА (“Лисо-я”)” подано короткі описи боїв куреня УПА П.Хамчука (“Бистрий”), пові-

домлення про загибель деяких провідних діячів ОУН та Українського Червоного Хреста краю. Однак південні райони Тернопільщини представлені у томі недостатньо.

У деяких томах знаходиться дотичний матеріал, що стосується Південного Надзбруччя. Зокрема, у п’ятнадцятому томі “Костянтин Гіммель-райх: Спогади командира відділу особливого призначення “УПА - Схід” розповідається про повстанські бойові рейди в окремих регіонах України і зокрема південному Надзбруччі.

З 1995 року в Україні започатковано нову серію “Літопису УПА”, який видають, Інститут української археографії та джерелознавства НАН України, видавництво “Літопис УПА” та Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України. Відмінність нової серії полягає в тому, що вона базується нз. мйтспізлзх Т2 документах, які знаходяться лише в архівах України. Пєр-ший том нової серії “Літопису УПА” вміщує видання, які публікувалися від імені Головного Командування УПА у 1943 р., другий том називається “Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943-1944” - висвітлює умови організації відділів УПА та повстанського запілля на вказаній території.

Велику кількість документів, що стосуються діяльності ОУН, УПА, опублікували і прокоментували відомі історики І.Білас у 2-томній монографії “Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953” (суспільно-політичний та історико-правовий аналіз) та В.Сергійчук у збірниках “ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали”, “Десять буремних літ. Західноукраїнські землі у 1944-1953 рр. Нові документи і матеріали”.

У Львові опублікований трьохтомний збірник документів “Україна у Другій світовій війні”, упорядкований Володимиром Косиком. Історик врахував попередні критичні зауваження на власну монографію “Україна і Німеччина у Другій світовій війні”, де використані джерела подавалися фрагментарно. У трьохтомнику поряд з українським текстом документів подаються їх фотокопії мовою оригіналу, що виключає підозру у спотворенні тексту.

Особливе місце займають серед джерел спогади учасників визвольної боротьби ОУН, УПА ЙЛазорка, В.Вериги, М.Савчин, М.Татарнюка,

І.Пінязя, В.Галаси, Б.Михальчука, В.Вільхового та багатьох інших.

Дисертантом проаналізовано публікації сучасної української преси й такого допоміжного виду інформації, як пісні, перекази, мемуарні пам’ятки, а також досліджено будівельні об’єкти, криївки, місця таборувань, боїв, повстанські маршрути, могили.

Майже десятирічна пошукова робота дала можливість виявити велику кількість унікальних документів і матеріалів, які введено у науковий обіг вперше. їх систематизація, аналіз, ідентифікація на місцях подій забезпечили джерельну базу для написання дисертації.

У другому розділі “Визвольна боротьба українців під час Другої світової війни (1939-1945 рр.)” висвітлюється процес зростання української

іаціональної свідомості напередодні війни та стан українського національ-юго руху у її початковий період (вересень 1939 - червень 1941 рр.), бороть-іа ОУН, УПА з окупантами краю в період радянсько-німецької війни.

Національна свідомість краян викристалізовувалася у важких умовах юлітичного, економічного і культурного гноблення польською державою. Активістами відродження національного життя краю ставали насамперед :олишні ветерани Українського Січового Стрілецтва та Української Галиць-:ої Армії при всебічній підтримці української греко-католицької церкви. За-ідяки їм засновувалися і діяли просвітні товариства, братства тверезості, ко-іперативні інституції, функціонували осередки УВО, ОУН, які розпочинали іезкомпромісну боротьбу з польським окупаційним режимом.

Проте радянська влада, що згідно з пактом Молотова - Ріббентропа

тпаппм.'гт'іпорп п г?'іу!пт»т ХАтпі’гтї тппттп гт итгттіІпппг’а ”•••;

* і.» V іхри.іііі9 -»и£>Ди^іи іШіДііШІ/І и ііиЦЮПСІЛЬІІІ'іЛІ

илам регіону. Ця акція, започаткована 17 вересня 1939 р., і дістала назву радянізація”, здійснювалася з метою очищення території від “контрреволю-іійних” елементів у тилу Червоної армії на випадок війни з фашистською 1і меччиною- Термін “падянізація” маршал Радянського Союзу Д.Тухачевський увів навіть у Велику Радянську Енциклопедію 1928 р. “як озширення бази війни”.

Відомо, що у лютому 1941 р. СРСР, готуючись до війни з Німеччиною, 'очав розгортати командні пункти фронтів. Такий пункт легкого типу було творено у Тернополі. 13 червня 1941 р. Нарком оборони дав наказ вивести сі фронтові управління на польові командні пункти. Саме на травень-ервень 1941р. припадав пік масових арештів та розстрілів у західних облас-ях України.

У в’язницях Львова, Тернополя, Чорткова, районних слідчих ізолято-ах після відступу радянських військ було знайдено тисячі трупів закатова-их співвітчизників, понад 800 осіб розстріляно і замордовано у Чортківській ’язниці, більше 900 пішим етапом направлено до Умані, де також розстрі-яно. У краї були розгромлені всі українські інституції. Тому не дивно, що аселення Надзбруччя у перші дні радянсько-німецької війни сприймало ні-іців як визволителів.

30 червня 1941 р. ОУН проголосила у Львові Акт відновлення Україн-ької Держави. Відповідні заходи відбулися у містечках і селах краю. Проте липні-вересні 1941 р. гестапо розпочало перші арешти націоналістів. Зок-ема, схоплено С.Бандеру, ряд членів Державного Правління на чолі з Хтецьком, активістів ОУН на місцях.

Свій самостійницький шлях у боротьбі з фашистами, а згодом з біль-ювизмом ОУН задекларувала у резолюціях Першої - Третьої конференцій, ретього надзвичайного великого збору та Відозві Першої конференції оневолених народів Сходу до народів Східної Європи та Азії.

Під час німецької окупації краю українськими націоналістами створе-

о розгалужену структуру збройного підпілля, систему підготовки старшин-

ських і стрілецьких кадрів, їх господарського і медичного забезпечення і нарешті, Українську Повстанську Армію, яка здобувала досвід у боях.

Збройна боротьба ОУН, УПА з фашистами у Південному галицькому Надзбруччі розпочалася на початку 1943 р. виступами юнацьких боївок та куреня УПА “Сірі вовки”. Однак корінний перелом у війні 1943 р. змінив ситуацію. З наближенням фронту ОУН стала готуватись до війни з радянською владою.

На жаль, проти визвольних сил діяв ще один фронт - польської Армії Крайової, який віддзеркалював стан польсько-українських відносин ще з довоєнних часів. Спроба української сторони розв’язати конфлікт мирними засобами успіхом не увінчалася.

З відновленням радянської влади навесні 1944 р. у краї почалася тотальна мобілізація населення на фронт. Галичан на фронтах піддавали чисткам НКВС, перекидали на найкривавіші ділянки боїв.

Практикувалися масові репресії, арешти, розстріли, повішання повстанців на площах райцентрів, депортації, побори контингентів, що було явним продовженням політичного етноциду радянської влади супроти українців так званою “радянізацією”, розпочатою ще у 1939-1941 рр. Вказані акції загострили незадоволення та опір місцевого населення радянській владі, сприяли зростанню авторитету ОУН, УПА як єдиної сили, здатної продовжити національно-визвольну боротьбу, захистити селянство від грабунків каральних органів. Для здійснення головних завдань був створений єдиний провідний центр - Українська Головна Визвольна Рада (УГВР).

У травні-жовтні 1944 р. у краї сформувалися Самооборонні кущові відділи УПА, які прийняли на себе весь тягар боротьби з радянськими командно-адміністративними порядками. Але ОУН, УПА не мали достатньо сили для протистояння озброєній більшовицькій тоталітарній системі, її засобам психологічної та провокаційної війни.

Отже, національно-визвольний рух у краї під час Другої світової війни був спрямований як проти нацистського, так і більшовицького поневолення. Опір ОУН, УПА був несподіваним для обох держав. Німці не розраховували на те, що ОУН може створити УПА і розпочати боротьбу проти них. Радянська влада зі свого боку дискредитувала ОУН, УПА як колаборантів нацизму, ізолюючи рух на міжнародній арені, прирекла його на знищення.

У третьому розділі “Боротьба ОУН, УПА за незалежність України у післявоєнний період (1946-1953 рр.)” проаналізовано систему репресій радянської влади щодо українських визвольних сил, боротьбу повстанців проти засилля радянської партноменклатури до остаточного придушення збройного опору оунівського підпілля на теренах Південного галицького Надзбруччя.

1946 рік був одним з найважчих періодів у протистоянні ОУН, УПА репресивним силам радянської влади. Як і вся Західна Україна край опинився у системі т. зв. “великої блокади”, під час якої були заблоковані практично всі населені пункти, а рух кожного громадянина піддавався тотальному кон-

олю. Проте масові терористичні акції радянської влади 1946 р. все ж не <відували національно-визвольного руху, який зберіг свою структуру і ювід ОУН. Умови ескалації сталінізму диктували потребу ОУН, УПА при-зсовуватися до нової тактики радянських репресивних сил. Повстанці поли переходити до боротьби методами збройного підпілля. Основною при-:етою цієї боротьби стало оперування малими загонами та намагання уник-ти відкритих боїв з каральними силами радянської влади, застосування ірм партизанської тактики, зокрема таких, як засідка, напад, замах, саботаж іаксимальною конспірацією дій на місцях.

У 1946 р. поряд з фізичним терором ворог повів небувалий наступ на :йні засади українського національно-визвольного руху з метою скомпро-тувати ОУН, УПА, УГВР, збройне підпілля та його лідерів перед народом.

пяптійиі тп ї/'пмлтдппг.гч.ігі ппгаттатіїї иоп’а'лгпсїттт* гтдітиіл рг»г'іг\_

стереотип так званої агентурності українського національно-визвольного ху.

У 1947-1950 рр. радянський командно-адміністративний апарат продо-:ував зміцнюватися. Посилився курс на колективізацію та масове пограбу-іня селянства, продовжувалося виселення людей до Сибіру, компартійна гинаціоналістична пропаганда, розгалужувалася агентурна діяльність ор-гіз МВС, МДБ. Зміцнення радянської тоталітарної системи’здійснювалося пами так званої номенклатури, яка чітко втілювала кремлівські директиви киття. Прикладом засилля номенклатурних кадрів у краї може слугувати сстр працівників більшовицької адміністрації Мельнице-Подільського та рщівського районів за 1947 рік, складений збройним підпіллям. Відряджа-до краю українців з центральних та східних областей України, які, не ро-иіючи психології місцевого населення, його традицій, звичаїв та прагнень, роваджували сталінську політику у життя. Більшовизм нав’язав українству атовбивчу війну, сіючи розбрат між західним і східним українством.

Крім того, партійні, радянські і господарські органи зміцнювалися за 'сунок росіян. У Мельнице-Подільській районній прокуратурі активно пра-івали тільки росіяни, сімдесят відсотків Борщівського партійного апарату іновили вихідці з Росії. Вони входили до управлінського апарату основних ідриємств Борщева, керували організаціями, що заготовляли та переробля-сільськогосподарську продукцію. У той же час українці займали керівні сади нижчого рангу, лише згодом поповнення номенклатурних кадрів поюся з місцевих. На початку 50-х років радянська влада доклала максимум ;иль для остаточного знищення національно-визвольного руху ОУН, УПА. в’язавши середовищу підпілля агентуру МДБ, влада паралізувала його льність. Справу знищення останніх підпільників ОУН, УПА довершили іові процеси у обласних та районних центрах.

Таким чином, після закінчення Другої світової війни визвольна боро-5а ОУН, УПА за незалежність України була спрямована проти зміцнення іянської тоталітарної системи. Членів збройного підпілля ОУН підтриму-

вало місцеве населення, проти якого спрямовувався терор радянських каральних сил. Проте репресії, тюремні катівні, концентраційні табори, депортації не змогли зламати прагнення українців до самостійного життя.

У висновках узагальнено результати праці, які зводяться до наступних положень.

Визвольна боротьба ОУН, УПА у Південному галицькому Надзбруччі, як і в усій Україні за свободу і незалежність, належить до однієї з героїчних і разом з ти$»і трагічних сторінок нашого національного буття.

Під гаслом “Воля народам! Воля людині!” повстанці ОУН, УПА здійснювали у краї відчайдушний опір російсько-більшовицьким та німецько-фашистським поневолювачам, що намагалися заволодіти українським життєвим простором. Без належного господарського забезпечення, серед постійних боїв, переслідувань, депортацій і арештів, тотальної провокаційної війни загони УПА краю затиснуті у дністровсько-збручанському трикутнику, показали високі взірці мужності і хоробрості у боротьбі з окупантами.

Як відомо, підпільні організації у Південному галицькому Надзбруччі створювались ще до війни. Проте масова поява осередків ОУН припала на 1942-1943 рр. Вистоявши перший етап “радянізації” більшовицьку окупацію (1939-1941 рр.), національне підпілля хоч й зазнало болючих втрат у кадрах, основні резерви зберегло. Після проголошення Акту ЗО червня 1941 р., перших арештів гестапо національних активістів настрій і довір’я людей до німецьких “визволителів” у краї враз підупали. У Надзбруччі спонтанно виникали осередки Української народної самооборони.

На початку 1943 р. з Волині до краю прибули перші відділи УПА, що поширювали ідею створення регулярних українських частин. Цього ж року на Чортківщині створена перша сотня УПА під командуванням Петра Хам-чука (“Бистрий”), у селах станичні боївки, які навесні та восени 1944 р. переростали у Самооборонні кущові відділи (СКВ).

З поверненням Червоної армії у березні 1944 р. ситуація значно ускладнилася. Каральні війська намагалися опанувати повстанські терени. Наприкінці 1945 р. боротьба регулярними відділами УПА у краї стала неможливою. Значно швидше ніж на Волині та Закарпатті повстанці змушені були перейти до боротьби методами збройного підпілля.

Значні втрати ОУН, УПА у 1946 р. змусили обидві формації злитися у єдине збройне підпілля ОУН-УПА. На перший план постало завдання боротися засобами агітації та пропаганди. Кожен підпільник краю ставав пропагандистом. Зброя застосовувалася лише в окремих ситуаціях, коли того вимагала особиста оборона чи нестерпна поведінка карателів. Листівки, гасла, брошури, бесіди серед населення свідчили про незламність повстанського Духу.

Збройну боротьбу ОУН, УПА у Південному Надзбруччі можна поділити на такі періоди:

1939—1941рр. - підпільна праця ОУН в умовах тотальних переслідувань

НКВС, проголошення Акту ЗО червня 1941 р. про відновлення Української Держави та його підтримка населенням краю;

1942-1943рр.- становлення масового підпілля ОУН, налагодження зв’язкових ліній, підбір кадрів, створення груп Української народної самооборони та перших боївок УПА, зародження куреня УПА “Сірі вовки”, початок боїв з німецькими окупантами;

1944р.-дальший збір зброї, організація військового навчання, створення навесні і восени 1944 р. Самооборонних кущових відділів, продовження боїв з німецькими окупантами та початок боротьби з радянською владою;

1945-1946рр. - активізація боїв УПА, блокада сіл радянськими військами з метою знищення ОУН, УПА, ліквідація владою УГКЦ, використання голоду

1946-1947рр. у боротьбі з підпіллям;

1947-1949рр. - перелом у ході боротьби ОУН, УПА. Знищення радянськими органами соціальної бази повстанського руху, запровадження колгоспів, продовження масових депортацій, тотальних арештів та грабунків населення;

1950-1953рр. - ліквідація збройного підпілля ОУН, УПА та переслідування КДБ учасників руху ОУН, УПА у наступні роки.

Загальні втрати учасників визвольної боротьби ОУН, УПА великі, хоч остаточно ще не підраховані. До їх числа, крім загиблих зі зброєю в руках, слід зарахувати всіх тих, які загинули у німецьких та радянських в’язницях і концтаборах, депортованих дітей, жінок, стариків, розстріляних у результаті чисток НКВС призовників Червоної армії, безвісті зниклих у штрафних батальйонах на передових позиціях західноєвропейських фронтів, закатованих каральними органами під час облав мирних жителів та всі інші демографічні втрати, пов’язані з цим рухом.

Опоненти ще й досі намагаються переконати, що боротьба ОУН, УПА крім непотрібних жертв, користі не принесла Проте таке твердження не справедливе. Свого часу митрополит УГКЦ Андрей Шептицький сказав так: “Немає такої ціни, яка не мала б бути заплачена за незалежне державне життя народу”.2 Перемога залишилася за ОУН і УПА, якщо не у фізичніи, то щеинш площині.

Значною мірою завдяки боротьбі ОУН, УПА національно-визвольний рух увійшов у свідомість українців та став способом їм мислення і дій. Визвольна боротьба у краї' не припинялася. Залежно від ситуації вона набирала нових форм

і методів.

Об’єктивні суспільні процеси дев’яностих років XX ст. в Україні підтвердили історичну справедливість боротьби ОУН, УПА за незалежність України, всеперемагаючу правду та незншценїсть української національної ідеї.

Омріяна віками незалежність прийшла в Україну 24 серпня 1991 року, коли Верховна Рада прийняла документ історичної ваги - Акт проголошення незалежності України. Незалежна Держава, за яку боролися вояки Української Повстанської Армії, члени збройного підпілля ОУН, стала дійсністю.

2 За свій рідний край. Ювілсішиіі альманах, присвячений 40-літпо створення 14 Дивізії Української Національної Армії та бою під Бродами. - Аделаїда - Мельбурн - Сідней, 1984. - С.57.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:

1. Мизак Н. За тебе, свята Україно. Південне Надзбруччя у Визвольни Змаганнях ОУН-УПА. - Чернівці: Буковина, 1998. - 447 с.

2. Мизак Н. Кадрова політика ВКП(б) на Тернопільщині у період її бс ротьби з ОУН-УПА (1944-1953 рр.) (на матеріалах Борщівського, Мельнице Подільського та Скапа-Подільського районів) // Питання історії Україн* Збірник наукових статей.-Чернівці: Золоті литаври, 1998. - Т.2. -С. 110-118

3. Мизак Н. Антифашистська боротьба ОУН-УПА на території півдєї них районів Тернопільської області у роки Другої світової війни // Питанн історії України: Збірник наукових статей. - Чернівці: Золоті литаври, 1999. Т.З.-С. 186-201.

4. Мизак Н. Громадянське виховання підростаючого покоління на гс роїчних традиціях ОУН-УПА // Проблеми національного виховання в систс мі неперервної освіти. Матеріали третьої Міжнародної науково-практичне конференції 17-19 листопада 1999 р. - Чернівці, 1999. -С.131-135.

5. Мизак Н., Карпо В. Провокаційно-репресивні заходи НКВС супрот формувань ОУН, УПА на теренах Південної Тернопільщини у 1944 р. // На) кові записки з української історії Переяслав-Хмельницького педагогічног інституту ім. Г.Сковороди. - Переяслав-Хмельницький, 1999. - Вип. 6.

С. 130-137.

6. Мизак Н., Карпо В. Діяльність “Просвіти” на Тернопільщині у 192: 1939 рр. (на матеріалах Борщівського р-ну) // Наукові записки Тернопільсі кого педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: історія. — Тернопілі 1999.-Вип. IX.- С.50-54.

Анотація

Мизак Н.С. Південне галицьке Надзбруччя у визвольній боротьбі ОУН, УПА у 1939-1953 pp. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2000.

У дисертації досліджуються основні напрями та етапи боротьби ОУН, УПА за Українську Самостійну Соборну Державу на території Південного галицького Надзбруччя. Проаналізовано процес становлення націоналістичного руху, діяльність осередків ОУН, провідних лідерів, вплив “радянізаціГ 1939-1941 pp. на майбутнє розгортання боротьби національно-визвольних :ил з більшовизмом. Досліджено хід опору ОУН, УПА окупантам краю та радянській тоталітарній системі. Дано оцінку тактиці і стратегії ОУН, УПА, шзначено їх історичну роль у боротьбі за незалежність України.

Ключові слова: Надзбруччя, Організація Українських Націоналістів, Українська Повстанська Армія, С.Бандера, державність, збройне підпілля, юля, номенклатура, колгосп, тоталітаризм.

Annotation

Myzak N.S. The Southern Galician Zbruch Area in Liberation rlovement of the OUN, UIA in 1935-1953. — Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of a Candidate of Historical Iciences, specilaity 07.00.01 — History of Ukraine. — Yuriy Fedkovych 'hemivtsi State University, Chemivtsi, 2000.

The basic directions and stages of the struggle of the OUN and the UIA for ie Ukrainian independent United State in Galician Southern Zbruch area have een considered in the dissertation. The origin of national movement, the activity f the OUN branches, leading figures, the influence of “radyanizatsia” \sovietization") in 1939-1941 on the perspective of national liberation struggle 'ith bolshevism have been analyzed. The resistance movement of the OUN and іе UIA against the invaders in the land and the Soviet totalitarian system has been udied. The tactics and strategies of the OUN and the UIA have been evaluated, іеіг historical role in the struggle for Ukraine’s independence has been stermined. '

Key луоггів: Zbruch area, The Organization of Ukrainian Nationalists, The krainian Insurrection Army, Stepan Bandera, statehood, underground armed trees, freedom, nomenclature, kolhoz. totalitarism. ;

Аннотация

Мизак Н.С. Южное галицкое Надзбручье в освободительной бо{ бе ОУН, УПА в 1939-1953 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата историчесю наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Черновицкий госуда ственный университет имени Юрия Федьковича, Черновцы, 2000.

В диссертации исследуется национально-освободительная борь( ОУН, УПА за независимость Украины на территории Южного галицко] Надзбручья в 1939-1953 гг.

Под лозунгом “Свобода народам! Свобода человеку!” повстанцы ОУ] УПА осуществили в крае сопротивление советским и немецко-фашистски поработителям.

Анализ историографии национально-освободительной борьбы ОУ1 УПА в Южном галицком Надзбручье подтверждает, что данная проблема I региональном уровне исследована недостаточно. Для написания работы и пользован значительный массив документов архивов Тернополя, Киева, М сквы, ОУН, УПА, а также опубликованных документов, воспоминаний уча тников борьбы, материалы прессы.

На значительном фактическом материале раскрыт процесс становл ния национального движения, деятельность ячеек ОУН, ведущих лидеро влияние “советизации” 1939-1941 гг. на будущее развертывание борьбы н ционально-освободительных сил с большевизмом. Исследован ход сопрот] вления ОУН, УПА оккупантам края и советской тоталитарной системе. Да! оценка тактике и стратегии ОУН, УПА, определена их историческая роль борьбе за независимость Украины.

Вооруженную борьбу ОУН, УПА в Южном галицком Надзбручье м жно разделить на такие периоды:

1939-1941гг. - подпольная дятельность ОУН в условиях тотальнь преследований НКВД, провозглашение Акта 30 июня 1941 г. о возрожден! Украинского Государства и его поддержка населением края;

1 0/10.1 О/Игг . ^Т011ЛОГТЛ«1ГД »«ОЛЛЛПЛГЛ ПЛППЛП1 ГУ Г\\Ги тто гт«-»-»-*тг>тгт»

1 уН*. к->“тл 1. нидииаол V ^ хх, пшю/Гъпаат

связных линий, подбор кадров, создание групп Украинской народной сам< обороны и первых боёвок УПА, зарождение куреня УПА “Серые волки начало боев с немецкими оккупантами;

1944г. - дальнейший сбор оружия, организация военной подготовк создание весной и осенью 1944г. Самооборонных кустовых отрядов, проД' лжение боев с немецкими оккупантами и начало борьбы с советской вла тыо;

1945-1946гг. - активизация боев УПА, блокада сел советскими войск ми с целью уничтожения ОУН, УПА, ликвидация УГКЦ, использование г лода 1946-1947гг. для борьбы с подпольем;

1947-1949 гг. - перелом в ходе борьбы ОУН, УПА. Уничтожение соц)

альной базы повстанческого движения, укрепление колхозов, продолжение массовых депортаций, тотальных арестов и грабежей населения;

1950-1953 гг. - ликвидация вооруженного подполья ОУН, УПА и преследование органами КГБ участников движения ОУН, УПА в последующие годы.

Общие потери участников освободительной борьбы ОУН, УПА велики, хотя окончательно еще не подсчитаны. Оппоненты до сих пор стараются убедить, что борьба ОУН, УПА кроме ненужных жертв, никакой пользы не принесла. Тем не менее такое утверждение не справедливо. Победа осталась за ОУН и УПА, хотя не в физическом, но в идейном смысле.

В значительной мере, благодаря борьбе ОУН, УПА национальноосвободительное движение вошло в сознание украинцев и стало способом их мышления и действий. Освободительная борьба в крае не прекращалась. В зависимости от ситуации она приобретала новые формы и методы.

Объективные общественные процессы 90-х годов XX в. в Украине -подтвердили историческую справедливость борьбы ОУН, УПА за независимость Украины, всепобеждающую правду и жизненность украинской национальной идеи.

Независимость, о которой мечтали веками, пришла в Украину 24 августа 1991 года, когда Верховный Совет принял документ исторического значения - Акт провозглашения независимости Украины. Независимое Государство, за которое боролись воины Украинской Повстанческой Армии, члены вооруженного подполья Организации Украинских Националистов, стало действительностью.

Ключевые слова: Надзбручье, Организация Украинских Националистов, Украинская Повстанческая Армия, С.Бандера, государственность, вооруженное подполье, свобода, номенклатура, колхоз, тоталитаризм.