автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.09
диссертация на тему: Журнал "Исторический вестник" и его место в исторической науке конца XIX - начала ХХ ст.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Журнал "Исторический вестник" и его место в исторической науке конца XIX - начала ХХ ст."

Дні пропировсьЕйй дорхасшй ун{вар5итсг 1 На прав« рукопису

Eeitsïona Валенткиа fteraíuinua

штш "Исгоршеош взсшз" і його шсцз а їсгоріїчнш нл>4ї кііща ш - гючаш хх от. '

07.СО.ОЭ - Історіографія» ¿æparssaœwEO . І ггзггдп ігуорзс^го^дгвяї/згестд

А В 3 О Р. С 0 В F & S.

дпсгргйдії tat едпбугяз Еез’гзгзте егупскк вадздкяй Ісгордтагзі ksjs

Ляїє^зявірззваз-І^ЗЗ

I

о

•и

>э

•и

С2

•и

а

0

1

£

•â

о

à s

II

а -

І 2 В о

3 3

§ а

І&

Её

8 a

5S

•м г И* «з 6«

! #

I

I

и

»

о

=í

IW

Р* X

(А «9

I 2

tM

§ § О -н

£ 3 •э

. es g

й

X

е>

и

§

ЗАГАЛЬНА Х/РАІСІЕРг'ІЛГЇА РОІЮХ.І

¿?ЩЯЩІС?ЛЛ. портана розлі^чяя. Хералтсрнл?) ритая історгтеїої плуга останніх дссїк,г"т> с .»рсїо«'"!'! іктезр-*« досліді »!гГь*:гЛ дуггл до гяідаечия оарсіля: кгріодгли .г «•'■діу.гого з іисріогргЛгтаг™ /іегор'^-кг.уяа у.х/

Істор:гса пзріодг.г", .-.ял місїгїь з Л т..і.-гсіт/ ;і:~г-цід з рігноггнігкяг проклей ІегоріЗ, і”"іп езбйп су??.': ” і Лпетор іс?зріагр?.$!ї' і ’£:>?зт.'і і :з ї.'-и'Д ;7-:сс?1 е/сгл сб*ея?9н спеціал;.;!:гг дослїдтг'.'ь.

Оар'д г:>"таго-іс,гор::с;:;,.-!: ггзріод;:с;:сг пдси» другої яо-гог"::;і XIX - нотатку XX ег. едча з ярозіддех г.Ісгг» ’.-г сгої:: обегтаг? і погулярігістя досіг/М! г^сгісг. "Ке'.*ап-:~сх'1 /д.*яі '‘ИВ"/» .з*:;! ягдгзглел " Ясг.зрЗгрзі « ІЄНО до 1917 р.

О.С.Суборііжи і Нзго нс™здї"л~т, під ргдггуггй.'г.г» С.гіДу&чі-сьгагсі і В.Б.Гліиського. нсуха "»сі» іс:о':г!н;л

пурлалу гг£-¡гортала упггу 0ар“тьозс досхідж'.зіп. ;1.В,Ноч-?іш», С.С.ДжГірісп, Х.Д.КогА5Ь*:$:гз>, О.І.Е’шіро, Р.0.Кіг-»г.";, Д.Є.Рчкло, Б.Г.Сарбей, !’.Г.іЗ""'ДГ!.ігокїьк?,, 0Лї.Цг:''у:г'.,;:,

В.О.-’Іурзьоз, -- ось дглосо іі'ТіОгг'.Г. ікрзяік зідогпя Ллліз-ціп у галузі Історіографії, г. *-гг?х проста: гр'п період ?.нг.2-поз всобітеЛ розгляд. То.*,7- яц-лажесь, "о прп 17a.4y1rr.ix стала: парздІГІ!ГХ р2ДГИС?:К0Ї історіографії ДОСТчїИЬО ,У;.ШТ:! РіП кідьха додагко:г-:л гусікь і історія зігчгізнпюго історіографі «йог 9 процесу до колтіїя Ш? р. посгміо в усій погноїі, конкрегносгі і бйг.ітогрглігосгі. Протп на сучзах.'г/ стелі розвитку істор:геюї наук: гаї: згаяі її "непохитні парддігуч" почг::іі гступати п протиріч^ з уясакпшгі, л::і (Іорцу.'.гьсл а процзоі кошсротіяяс досхідхскь. Тагжкя парадігиакі, с;о руйну-оться піл віггигом ксгг.*гретги»від,'юсцо тв».:п д*шо? дке'зрт.'щій-яої роботи глпг”лпся уетлошп про "о^іцІЯио-схорониий налря-кзх", "?:онсерїс.~:;гл50-реакціШг,їй табір®, ступінь проггстоппш і д::стенпіі «іп різихпл гхояоіяі, течій«, иапряиш«?; їх міс-по в російсьта/у ісгоріогрсфішоцу процесі, роль трісдгнси у ссстйїїі історгрпкії Нізу^я і! оезіал. Яіпгр до цг-ого додати ті "іяоевлміі з'/і:г:, ті г'ідбу^лтгьсп п суйпілпю-політ.тайл і ідеологічній гз^зях, го й?ле скг8ЕЩ!якм, г,9. гшгуг-шскі "Иі)"

в загально історіографічний яро цеє виявляться досить ¡скакай хоча б з гнзс обстагин, що дай процес погребує, лшорнсгоЕув-ч;і музаПіцу термінологій, па "рзексаозиців*. Звідси й виникла ідея розглянути "Ш”, головним чннои, як засередашшя ашдаю-го інформаційного потенціалу і продешнетрузати його іі4«р-кяційні ііожлявості по окрзких аспектах сучасної історичної науки. До того к такий підхід до "ИВ" е актуальніш, гх:& бранії до уг&гк загальну оцінку стану сучасної сис^ега історичної л&уки, який характеризується, з кьілої гочзк зору, зросток са-¡.¡осаідошсгі як з боку всієї системи, їак і її етрук-

їурнях, елементів.

Стан наукової розтобки уеід доедіиквшш. Мояливість вивчання визначеної дисертаційної теии обумовлена, з одного біку, в*з підкресленим наии зростаатаи інтересом дослідниць-крх думки до історичної періодики, а, з іншого боку, відсут-■-■іотс спеціальних узагальнюючи наукових прздь, присЕячсніа »ууашіу ’’’¿¡і'’. їск::м чином, історіографія тема дисертації скяада-сгься з огляду літератури з гаїаг;ь історії історичної веріо-

в цілому і аналізу робіт безпосередньо і;о "5©".

Головними напрямами дослідження в галузі історичної пз- ' уіодики я: загальний огляд історичної періодики і постановка г.шіих теоретичні« питань її вивчення /визначення поняття . "істориїдіий яурналл, класифікація й характеристика окремих груп історичних періодичних видань, періодизація її історії, підгоді: до визначеная місця історичних журналів у системі історичної науки/, які зробив спробу здійснити в своїх робо-:іа.ї С.С.Дмнтрієв; реконструкція організаційно-видавничої історії цурналу Ддурцелів/ на всьоцу протязі його видання, або в іі&енйй пофіод існування /цілі, завдання, структура, тирах, популярність, характеристика читачів, склад редакції, коло авторіг, еволюція позиції гарнаяу і т.п./, котра здійснена підносно Тусского аріива" К.Ц.Щронекхо і А.Д,Зайцевим, журналу "Ь;іізс,! - Ф.Н.Лурьв; лерсонологічні студії, котрі охоп-дкоть біобібліографію, наукову та яурлаяістську діяльність редакторів і иедазців журналів, характеристику їх світоглядів, ї.еДіищійнкх прлйоміь, їх взаємини з офіційними органами, цйн-лурою, £лгорсьуу.м колективом, співробітниками і читачем«, г*ри~

- З -

вернула увагу А.Д.Зайцева, И.ІІ.Ємельянова, СХУряякова -а іня. археографічна і джерелознавча діяльність яурналів /джерела надходження матеріалів, методи й прийоми їх відбору для публікації, різновидності публікації даерел, класифікація надрукованих матеріалів/ досліджувались В.Ю.Афіані, Н.Г.Симі-коп, В.І.Штажельбергом, Г.К.ІІ!еидько та інзими автора/я; аналіз історичної проблематики на сторінках гуркалівь який охоплюй як визначення кола історичних проблем, розглянутих в тому чи іігаоцу зиданні, так і виявлення Я систематизацію публікацій по окремій тематиці /історія декабристів, революційного руху, історія України/ в одному чи кількох історичних дурналах, а тако* суспільно-політичних і літературна періодичних виданнях, здійснений Ю.М.Критським, Ю.М.Ємельянозик, А.Г.Болебрухом і В.І.Еевиоаии. Безпосередній інтерес для теми даного дослідження мадть роботи О.І.Каяна, який розглянув чотири крупніших російських історичних журнала другої половини ХІХ-почагку XX ст. /"Русский ар^ив", "Русская старина", "Древняя и новая Россия", "Исторический вестник"/, з кетон визначення внеску загально рос і Я еької ¡журнальної періодики в розвиток української історіографії і ваги надрукованих з ній матеріалів дія сучасної історичної наука^. Його дисертаційна робота рельєфно продемонструвала, що подібне всеохоплююче вивчення російської історичної пзріодкки має як значну вартість, так і певні хиби. Зокрема, широїа об’єкту дослідження не дозволила. 0.1.Кияну досягнути. інформаційно-бібліографічної вичерпності.

Особливе місце у визначенні лютих орієнтирів при виборі методів дослідження, кокпоанпіГшій побудові роботи, для характеристик зогерема "ИЗ",зайняли ті малочисленна роботи,в яких розглянуті різні аспекти історії цього періодичного видання. Серзд ніс: слід виділити таяі праці, в оте: "ЯЗ” - головний

^Кияч 0.1. Внесок гуркалу "Русский агою" я історіографію України // Український істсркчшій гушал. ІУоЗ. і? 10;

Він ав. Співробітництво Ь.і.Костомарова в історичних ¡іурна-л?,х порзформеної Росії // Український історичний курнал.

1390. .!> 4. С.63-73; Оц па, Истор::я Упсгізяї'на страницах русской дурнагміой истортссхой перяодяка второй половини /.ІХ--иг»ага XX гс;:оп. Азторгфграт дис.ня со»ск..тч.степ.канд. неї.тук, ІС., ЛУЗІ. ‘ .

об’єкт дослідження, і ті, в ягах яурнал розглядається в •

«в’язку з загальними проблемами історіографії, історії ауриа-дхстика і суспільної думки. Історіографія "ИЗ" поділяється на два головних етапи: час існування яу риалу /до 191? р./ і власне історіографічний, коли "ИБ" завершив свою безпосерїД-кіо історію. До перлого,етапу належать роботи вміщені в Сашку "ІІЬ" і присвячені його ювілеям, з яких найбільш історіо-гра^ічикГ: характер маять нариси С.СЛ'рубачова^ - до 10-ліття, Б.Ь.Глінського2 - до 25-ти і 35-ліття гурналу, а такох; інші ювілейні статті, надруковані в різних виданнях, систематичні покажчики журналу, критичний огляд М.Ы.Клевенського "Освободительное двяяение в освещении "Исторического вестника"" /"Голоечяїнувпего". 1914. К> 5/.

Наступний етап у історіографічній долі."ЯВ" поділяється на дза періоди.' Першій з них /1920-1950-ті рр./ мокна шзна-п*'-тГ'Д наукового забуття, хоч матеріали курналу використовувались з лі?:; . Ороерідпш зосередженням основ-

них уявлень про курная у цей історіографічний період, наявним СВІДОЦТВОМ ОЧВЕИДНОІ тенденційності Е його оцінці е довідкова стаття про "¿В" в такому фундаментальному бібліографічному виданні, як "Русская пер:юдлческал печать /1702-1694/" під рз-дагуванням О.Г.Де;.ент,ова, О.В.Западова, Й.С.Черзпахова /¡>5., 1569/, в ах і й журнал віднесений до консервативно-монархічних видань. Другий період /1960-1990 рр./, пов’язаний з якісним поворотом б історії історичної науки, характеризується зростом інтересу до історії "ИБ", розглядом Еурнату як одного а помітних яз аг, ;с'-ріигрьфічпого цроцзсу К.ХІХ-П.ХХ ст., скаді-30І.1 ОКрЭИИХ його цублікацій. Початком цього періоду в історіє* фії “¿В" е роботи С.С.ДіатрісЕа^, б яких, з одного боку, збе-

їрубачаз С.С. Обзор содзрпания "Исторнчеезіого вестника” за порьое десятилетие ого существования. І&оО-ІВбУ , Спб., І6Ш,

pi гається така я оцінка суспільно-політичного спрямування ггурнаду, як і у попередників, а, з ігаого боку, птдкргсл.с-еться значний інформаційная потенціал "і©".

В I970-I93Q pp. по мірі більш грунтовного сиаченид різноманітних проблем історії історичної думки і науки в Росії к.ХІХ-поч.ХХ ст. "ИВ" все частіае потрапляв з орбіту уваги дослідників, що привело до розширення оціночної "палітри" його суспільно-політичних позицій, наукової і просвітницької ролі яурнаяу. Якщо s узагальнгязчих монографіях, підручниках

з історіографі? вітчизняної історії зберігаться оцінка журналу як "офіційно-охоронного"*» їо з проблеико-історіогра-фічіищ працях з'являться оцінки "¿13", ах аурналу "ліберального"*'. Але найбілья суттєвим результатом досліджені цього періоду е розширення джерельної бази вивчення "¿В". В працях

О.И.Цамуталі, М.Д.Ельзона^, В.Є.Кельнера^ введений з науковий обіг головний комплекс архівних даерая з історії «урнаду. Виявом тенденції посилення інтересу до "ИВ" стала стаття Т.В.Недезневої "Задачи, структура и тематика "Историчзекого ввстника" /1850-1904/" , a якій головна увага приділена характеристиці історичної проблематики хурнолу пера:;« 25 років його видання.

^Цамутоли А,Н. Борьба направленая в русской историографии в ^период империализма. Л., І9о6. С.66.

^ВандалкоЕсяая И.Г. История изучения русского »эволюционного , движения середины XIX века. І&90-ІУІ7 гг. U., 1982. СДЬЗ.

^Эльзон М.Д. Материалы к росписи "Исторического вестника" /І&оО-І'Л?/ // История а кстогшси I9o2-I983. М., ISaV. 6.301-348.

4От "ДрЗВНей и КОБОЙ России" к "Историческому вестнику".

_ /С.Н.ЩубкнскиЯ и становление исторических научио-поцуляр-ньис изданий в России в 1870-е гг./. Публикация и коииэнта-рий В.Е.Кельнера // Ктишое дзяо з Россия во второй половине ХІХ-начаяе лХ а. Сб. науч. г рудо а. Д., 1933. Вш.З.

С. J1- ■ т”

Ibô-176.

"Селезнева Т.Н. Задаем, структура я тематика "Исторического вестника* /Х8й0-1у0-4/ // историографические ксточнкконед-чэскиа псобдега ес^врин. СССР. П., 1937. C.üI-66. .

Історіографічний аналіз дозволяє: зазначити наступне: цг в період видання яурналу d історичній літературі, зокрема в публікаціях самого "УЗ", був закладений даерельний яід-иурок для реконструкції його історії, намічені головні історіографічні орієнтира до характеристики нурналу; у IS20-ISiiO—ті pp. з історіографії склилася уявлення про консервативно-монархічну спрямованість sypnaisy, що постало ссосрід-исв заборонною глахеа для радянських істориків, подолання якої намітіуіось тільки на початку 1960-х pp.; остання десятиліття в історіографічній літературі визначилися головні напряли-вивчення дурналу, в загальних рисах прослідковгша його історія, охарактеризована дурнаяьно-ввдавнича й наукова діяльність Гіого редакторіь, окреслена проблематика журналу пернет Ü5 років видання, більи докладно проаналізовані матеріали, пр’.іотлчєні історії України, введене с науковий обіг кого коло ;ііер'-:.л, які частково розкривають редакційну "куша” "ЯЗ”. Однак поза ygerv» доскгдчяків зяишглась ціла низка вазяивих питань організаційно-видавничої історії "КВ", ідейно-політичних позицій журналу і його редакторів, взаємовідносини курналу з -владо», цензурою, читача',я, співвідношення Mis різниш комплексами публікацій, специфічні особливості коленого а низе, г::-свіїлешш в курне Л проблем стану і розх:;шсу окртк спеціальних галузей і дисциплін історичної нау.га к.ХІХ-п.ХХ ст. Ці питання й обумовили зміст пгелкату даного дисертаційного дослідження, який більш чітко ¡-.ose бути визначений в такому формулюванні: історія ”ИВ” як частина історичної періодики і історичної науки е Росії.

Мета дослідження: визначення місця "ИВ" в історії історичної періодики й розкриття його інформаційних молливостей для вивчення історії становлення спеціальних галузей історичних знань в Росії к.ХІХ-п.ХХ ст.

Для досягнення мети в процесі дослідження виріцувались наступні завдання:

- розробити "евристичну модель" дослідження;

- прослідкувати історію Еурналу, організацію його видання

й редагування, еволюцію суспільно-політичних позицій журналу ГфОТЯГОІІ ВС.іОГ.І> 'періоду ЕКДЗІІНЯ; ’

- аопошдаг' uiorpaji! рздак-горіп ”13** - СДІ.йубшісь-;ого

і Б.Б.Гдінського, дати харгтаерясіику iz спсїсгяядів, {evo-рцко-кзуїшізкх поглядів і ідвйжх кзрекоижь; ■

- адіі5«««к відбір публікації? г‘йБ", ь.пгсчеті й еасте-»

і.:п?ішуййьх! ifssepifti», які рідпзгіддіяь сіяїп змією;: i:yv£c~ íuu упхчитгм про слоціашіі г.глуз! і гугсц-'.г'лії':: іс^.г-чзЕ науки; •

- ироаиз.'іізуїші;» ькязгла ея2ц::рі'г!І особи:; 2r:í :;с;: л-язаоіа яуіМі'Лцій гу^ладу, r.:ti гл;спії.'т>':,гь гляї o¿íp.;j::r:: галузей і'яоі'нчя:« S!ta¡í> і Росії кііщя ПХ-ягигч;}' XX с?.

. Заьдздня обугаглл.ї субір кзгояіп j r.pafoiñp urvr.oí oro • дослідайніїл: іезорлно-і ензїьчяогов c¿'j'nici’b іюто i;vjcma в осо5лі:пгі! дііазі до е:ітокіз* вогяугхпіш kiüv.» i:o?pí> .■•.■■рчг.-сгься; історч’а-шрівчл.штго і пергаиояогічнзі'-о. Arrji«!.* аасгосоьснгі гііхт, Єїаїксїико--і>ібліогр5-;.'іи!кі !*.:5їодіг?а, дозкшші іийїк наданні ¡п'кгісш хгр'Пії!;*,цч( :;ідїу^-рсні У о!дпог;ідИ:і,‘г та5лг;цях.

/hocp-льиа 6nw язслілггіт г4ор-.’уг-кі!'СЬ під jrw Дїерзлиснг.’зтах гіиогози про “ід^'мміу д”Єр=зли!у Gaty'j сторін— coü^ííy на Г::а.Ш!ід'-і;ї:£;»:іе лга горе:;ууг;:ла пм:,':.';ок ного егсшу ' даної р-збоїя. Схосошо рггшної ;”лорельшї бази дослідіоігна слід згшс-члгн,. г,о д;! рвхз, шсорчстг.ні в дчсемгп.ії, рагподі.;).-,їМ!я ні дрі-гок^лх і докошені /архівні/. С^ред дйч.оз£л.іх ,/,-ер.?л гзліоіншш діл вяріоешм завдань дослідження о ш^і'лсні з ;.;у[«ї:ілі :'ЙВ- /когияй лі-пгагг мурналу емладаоїьіиі а 452 номері я, пніаоикс у 150 чоїж/ дуб'шиції /cxuvti, '.'С'.-уарц, шр'.'сп, оглдпіі» повідо’аіячя, ДОЛКСІІ, ПІДІ'уїЛЬ £С'ЦЄІПШ 3 ХСГОрГЇ СГіЄЦШЇІ НИХ г-плузей і дисциплін гсіорлчіої і шуте, а гги:ои о історії еатзро журналу.

„.За сеоїн змістом ці' пуо'глншуі дозггсип-лл г;;;сзі'лї;г:;' хп?,ор«а-ціШіу нїшеяшісїь ’:¿2F s пзг-У гдщійіої дігльчоеті,

ерссогрофіЕ, Д''.ог;ггояг!Зісгг;а, ’.сгпріогп-г|іїе пргіш?; & /;у~ оеСної cupos /г-ркіггт’!?ссег:£ і f-y'c-Q&iогогга/, „‘іс:!?:логхї, ГйПХ'іЬД'.'КІЇр ПуИІСГдіШШ ЇП ІСГЗрИ’СТОГО КР'ДСЗКПССЇГ^, в кеята якого 2ідоісг.2"и:ііі уяеаінмгюгчі і лі 7х .егглддо-'

па ч'йїипа дісіроло. з ісїопхї Іїагор’лгосстиск:зї гуссиніг. Су-•ггегло допо*-.огса у глборі ::г-тсрізлі8 гурчл’іу були

cucteuatawii похсич.шя floi'o а;дісїу /І680-ШІ p.-»./. -

Рукошсиі дагрола с îctopiï правду, про його їедшгз-ріБ - С.У.Щ/бшськогэ і В.Б.ГдІкського» соаорвдхші е сшїй бівіиіс?! в ергілі С.Ц.Ку&ше'птаго Дз»674/э якій ооорігас?ь-ся у атлпіиі pysoracia бібаіогзка ім.И.6,Сї.-»ї»їкозо-^дріка н.СЬїєрбзгргг.. В доцу ж аій'ргзиіі шаходеться Б.В.Г,чіи-

СЬх'.ОГО /1,193/, ІійГ&ЇІОХ EÆTOpXb криолу /К.Сі.УаЄИй’уї'.ОГй , П.Л.ІЗйксоі'я, В.Б.Кгргснмїіа, Енісовіх, О.С.Всіггцеза їй ira./, ¡і-!І зілд 1нгенскі.:;о аисїулгдаия s радаягора.яі "іІВа. Крім 'іо~ то, іЧїоро'.і вийоршгкіі архіві дзсргла tisses рогсс5;р;иг;.к /йР ГРДІ, УДІЛ, ЛІН/, a ?доп ¡.эсковсыт /ЕР ДВ5, ЩУУІІ/ ьікіпів і бібяіоток; lÿSB ¿11 Україш /ьрхіхії Ид.кооїояорс-гг-., і'ЛЛ1еїрога4 ІУ !. Сгргзгоаа sa іш./, Дніиротіогровоь’сого дгрзаз-hc.j'0 історичного лузою іи.Д.І.Язориціьоро'. В сстятц’ s их Г'бйрхгшгьсп лисух рздакгоріс "ІШ* sa 3;с рсславдоагів. Ці »ні iip.u.,.;l про Еаасиоаідаокпі рид«:ціх гурнаяу с різнії-

да. оЗ?іційіймн ьргйі¡а,-;,і, iv;«-jvp-jj5 обїрігкеті-ся в

ПДХЛ «.ЇЬгорбурга /5.776, V77, 7У7/. .

іі? !Æ^^.eeÆgij Д JilHjjg І f ^ ї

1. ¿'угнал "ДО* буа нззєд-зхіслі шзапаргШшы ьздглшш, -ІРАШй СГір.ІІ!02 '*Г;І0ЇЬ І 5ЄИ«ІМНИЙ ЗНІС? ЯКОГО іизиачагзсь ега-лучеишк си:.;у і сиа» толтш його ргдгшорів /С.Ц.Щубац-сысого, В.Б.Глхнськогс/ о конч-хтуроз іГііїацьійіх яацігаївлсггь-

2. Бгіріизлис/ раль у ««аваоосгі спільного ьвдакая кур-иагу прзгягоы 33 рзхіс відіграло пзсдї-шшд фіїаисовйж і »<ас-е-ріальхїо-гсхиі «sscc гогуіскостей Біідаснкцтва "Новое вреия0 а унікальна.; і-іміжційніш і організаційнім їалаптоц С.ІІ.Шубин-

СЬЛОГО.' ' ■

3. Редактора журналу - С.М.ЕубинськкЯ і Б.іі.ГліисьетЯ, є гредераз.члктс косої генерації ісгоркків-ссурішіс?ія.

*1. "ІШ" шіїз розгладитися яз: коплеке ддерші а історії спиці ель«;«: галуоей і дисциплін ісїорітої наука в Росії.

5, Без г-влученая їіфориаційного поївниіажу “ИЬ" з ісїо-ріегра$ічну і дасдідк!ш,ьху практику ¡измогяива повпа адекваз-Пй рсконсїрагція Історії хш ОКрСИКХ ДИСЦИПЛІН, тат. І СП2ЦІ-адшшс ісїор.токих дисциплін в ціяоцу.

6, глрїбоЕйішй їі дисертації підхід до. ісїорлшого гур-

~ у -

кагу /иШп/ rrt до ,"'Х’р:;ла ягллз гегляніа.'етодологіїму гД"л ЕИЕЧЇН.ЧЯ іеїор.г,'яої ягріодгаш.

ІІ;»кг;га-ш..зношення r-wewmii'f rtOi.Rr/» <?. s Wtf, SO її

і.'аїзріааи можуть бути откор'.іетані при стгогздчі ітап’льн"■> trifx пряць* 8окр5*.-а лйкціЛі!« і учСоп;:х пссійп'чіч.

з історіографії, хсїопії ісїорпчна! парІод-.'г: і сусяіл! ••сі дугпш. icvopiï опрзі.’о: гаяузоП і д;: сини il і і sw in я«)? ncoo,i;n:n eprírosuascin». г іг/ззсянг»*»!!«. і ілтіг'^аіг'і г:т'.'.~ cnareísaj в уияцяшії tfiöaiorpa-Jfwr« larrwxín і допідл-і-¡rio о casua'mrjc дпсіхіпліи.

Апооіїгпіл rowir:синя. Окрг-rri еологлшш ß ткпохчі rjt-сзргації гг.саітдоиі в ;р:ах zic:r:?r.z гсзтерг і д/о?: г-поізят ;n иедго&о-пра&кгсшге коп'^р'.іпцір’: a іегзт'ггї&го врпсгязет* пг. і до Гг5~ліші гід дня псродггетія ?ягдекіка Д.1.ЯЕор>«цг™ Ù01-0.

Структура дисертації обугчэвйсиа когоп І запдачнжя до-слідгешя, а їєлоя рзспьияк? гсляиеосїякіі його дчерелигаї бази, і. скяадзлїьея з шгдюу, трі.ог мої», зшувзчек;:: ' t д^:-додатків, в яці юседгкь еря їсбгяці , пзрслії; вккорчетрчтх

дгсрсл І Д1Г0рт',У?Г1,

Г.5ІСГ ¡иШІАЦІІ:

У пехгаі. обгр.тов^спсл рибір *гкя дтсер?вч1ї, ркігрт-п’ється. її еетуальність і когизка, свсгітгзоться ступінь іс~ горіогра-М^тші розрзбш: і met, вязкочші ярэчнвр» сої л і аав-дпшія досяідяекняг розроблена пого "егфясппна •ядель", ос-ког.кш рлеіїттои якої & "ідопльпа длсозлі-пг бг.за'% яідгрорч-па в !‘.ад^іку-схс.*'і; окргелепа ^еаята дперзяыга бягп доелід--г'шт.

Пзігт глава кОргваізадійіо»Епд{шг!ппз. історія "ур'г.лу"

Г .'1СДа0~ЬС!Я З П*ПТЯ Піртгрзгрігч D ЯКИХ ПОСЛІДОВНО СНС5ІТЛЯ-

', .;:5ся історія заснув?««! цуріалу, оггзнізації йога печення va Г-'дзрувмшя. В пг,р::о!-!зг кпг,?х'рз'їІ лЬ‘бїр‘.гкї "Дрэшяя ц нотні і'сіісїія” .. погпггячпи ‘’ІГс'.’орпзесгчіго згсгн:гі?ашв рожрчгзстші v.-'лЬ ІС7С-Г- т-;<5гз п;ріодя'::тагй сбір'-ива "ßpcmm і? иозая Рос-г- -ч /?Н7;',,Д.'31/ Г7, ГИЙрГЯЯКП “ІШ**, ?Э!У Г,0 JJ^MJCTOpOK ГіОГО .•»«•в /м.^?д, ігг.<«уягй СЛЛуйтеьгати під чае

ваданик збірниха, ti пооигшзі, & з більшості негативні, »я- ' менти, які супроводжували його роботу над ним, сприяли удосконалення редакці {іше прийомів, організаційної ді ял шості кубинського m гереиі історичної гуриалістшш. Творчо ішра-ocKic.tïsüuiî здобуте, С.К.Шубицський спочатку теоретично раз-робяяа, а потім на практиці ьтіязе своа праграід подання по-цудярнзго науково-історичного курнглу, якім він' зумів заці- ; «шипи одного з круяніЕіпс 'вгїдавців і їсШшозиїого яурпаліек. О.С.Суворіна. Соме про цо й ідо кова у другою параграфі дя- -сергації "Заснування журішлу, floro мзта і структура“. СЛі.Шу-бинського нє зупишші ті иергшодп, котрі еннмвкк на дочат- ' ковону етапі віщшшя "Ш", коли офіційні органи влвде не дозволили* Q.C. Суворі ну 6jsn видавцем ісгорччіюго ззураалу, і він , вграгив до іг і інтерес. Наручашісь иораяьігс» підтримко:) Сагатіотс відо^ос продсіавнйиів історичної науки і літераторі/; />!Д,К?с”Рокйрова, 1{.М.Бесгузовй-Ршін&, Я.І.Потрава, '

І.б.Забеліна» В.ЇЛ';-іис!» О.ЗЛїгисра, Д.Л.Кордовцзва -та іка./, ї шочя фінансову підтримку О.С.Суворіиа, С.М.Еубішський особисто стад'офіційним вадазцем і редакгорои'"ИВ", Оїрамаваи на це дозвіл Головного управління зі справ друку. Через рік він нарада-,- право видання "13** О.С.Суворіну. Журнал почав виходити а січня I8S0 р. щомісячно. Його матов було .зітйо-ішй читачів в аивій,' загальнодоступній формі а сучасний ста~ нсм історичної науки і літератури в Росії і S¿тропі. В ауриааІ передбачалось друкувати: оригінальні і у перекладі історичні •досліда&шп, наряса» оповідання, ромкш, оаписаи, спогади,, біографії пзд&тнж російшазе і ііягокнас діячів, всіх 'часів-і на аси поирщах; описи визначних міса, місцевостей, буді-в ель, пам'ятників, іларожгностей, овичаїв, правів; бібліографів російські« і іцооєшйпс. історичних праць? історичні матеріали, докупити, анекдоти,* иовшш, дописи, відкриття, неврологи, зеітк про ' с&сідшшя науковая: товариств. Така програма ослнїидссь до кінця ввдашя гкурпелу а деякими дошвнешія-ши в 1891 р. друкукгься катріали з сїкографії і побуту} після 1205 p¿ ~ з історії суспільно-поліїкчиого ' і реведоційшго . руху; -в ІШ4.р. - хроніка подій світо гаї віяна. В трзтьодгу параграфі ."Ореиіізація зздаїшя й'рздагувокня адриалу’’ покаоа-

но, rit поступово С,И.Еїубгоісьч«іі, ааздякч сеоїй працьовито-сїі, добропорядності» обоа’язкогосі'і, голеранїносїі і ніцніїї фінансовій базі, е-їЕорте настало цур'.їпгу досить гпрокий і згуртований колекгив авторів, козрі постійно оабезпечугплі редсзціз наторіалани для друку згідно о про грат» Бидашя, нплагоддус гісйпЗ зпч-гзок а натачаии» кіхькісгь яаиг оросхз-» лп з року в pis /з 2375 7ол. у 1Є30 p., до 13000 - у 1914 р*/, здобузао поки;/ са-госїійність у фінансових і редисціГи^г: справах, що епршш) стабільному г:сдяніт і популярності "ІШ", Уг.їі-яа 25 років У.її.вубішсьішй особисто ві? всі справи ко родагу-дошз і вцдашго дурнаяу /праиш статті » уазадав юіягрн л;/р-иаяу, шсав листи авликіЛ «ількосіі кореспондентів/, і. їіль-к;з коли здоров'я його гшачно погіртшк», пін погодауоться nur~ за собі всмічгіиаа, якн.м cían, тоді како колу відогян'і, а згодом хїодашйі історик - .цуикініст і декабряетозновець, Я.О.Пг-голзз. їх стосунки о прикладом безкорисного наставництва до-сзідчзгаго редактора над шкодами авторами тфдпалу. В четвер sc.’iy параграфі я£зае!.!0віднасіш!ї редакції з цензурою" рзярц--аайїься* як, незхкдаяічи на то-, що врадиція відносила ”ПВ" до. шдань офіціозного характеру,' цзнаурпаЯ rais по обійіоо î цой гурнал. Хоч він гвдаяався без попередньої цзнзурл» ргдакїору досить чисто доводилось відвідувагт Сзнкг-0еїер£їурзьїсяЯ цеп-сурішїі яоміїєї, що б улагодаха справи А вішравіті своя «ut aâîop-ську яоютку. Цензура впяраслввала а гауркщу шезрішш, в якірс виявлялось неповажне ставлення до чзшіи царської роди-•дшш і тл-іец’сє -дерзати'діячів» '.з кр:тпсов роботи держапарату, з історії декабристів, селянсьйого щху, вступу па прзетол' Катерини П, убивства Павла І9 заїдків на яяттл Олександра 11 Й ОлохсЕндра Й і.'г.інл. В останньому, п'ятому. пграграфі "йоло чяїачів. Популярність ;щнаду” бхльп дохяадао окрє&тоегься, ■ хто s само був чжгачем яурнаду, і. ви редакція иідтрш^влга зв'язок з багатьма його піддас’пшакл, Серед читачіз бррд лх •яідокі ісїорпки, літератори, ■викладачі•різних учбогах оахяадіи., .•

ВІЙСЬКОВІ, ДУХОВНІ особи, ГіГДС і різкі чкномпкт, Siltnpi, жителі, студенти, актори та іш. Деіяксграціез популярнеє?і "ІЗ* було святкування його ввілоїз, ялз шродо. вксяіїлп^у.тесь з пресі, Одні ся о сугсзевих ланок воліїиіа редодції у зяНлетпіі .

ьіі'аску "láypijüí-^yüui" було uiffutuia сі»тс:яі.їкчиих aa».aus-' пій зпіс-і'у ЧЮ", доьадзі«»*: до ШІ р. Такім шюм, у лег.сП! гяоеі уобоіи показано ¡ ер усі азпекїк організаціШга-ппдав-іпїч’ої дЬішіосеі редаь-і-орхіз ’‘ІШ” відпивай гояошсій її кізіст: cr.:;r/üj.4;:c*.b іі& кирозі ингацькі зацікавлення, забзо-ючгли сїебілько Íciijíic;í;;:i ісіортоюго Eypüa.ay,

Дд.ую гхигл ’їуриал і Кого рздахтор.'ґ скл.чдазїьоя о двох параграфів, ь ьі-шс Бідіггрсиі біографії, здіііспзие. спроба хиоа**й|^і«а«&ї саіїошедіе, еусяіилю-кояіїі'лзьіх:, ідео-хогічдох і пг;:у.г)ьа-ісіср:гщі;іс еоиздіе, разкриьййїься родак-«ікяо-ій'дьшачї ич"».-П?ш родсгггоріс t;íí3" - C.LÍ.Кубинського і Б.Б.ГхіГіСхног о. -

і) пьрміу mp-a-t^í'i "y.i-.tiyüiwcmiíi - а&сиошшс і баїм-їорісаШ редгхїор к/їс'.Т;рьчі:-сюто бо самка"" пройлідкопугіь--ся ттм біографії 6 Г-:.':':;г;іГіЧо~рйд^ціГлюї діялалюсгі СЛ'.Шу-би;ського /І8.М~19ІЬ/, ¿'тря-шл за покодїйшялі, вій рело са-лі/ллься tüpoi'DD, нашагоя у '''зсковськоцу дворянської# інегн-Tji’i, üiy¡,.üіз jí лсйб-гвірдії гранодорському полісу, брас учг.сгь у Кримській війнів за що нагородженні исдплдв; у IGóU-їі рр. продакугаїі слукбу в Голошюму інтсіїдонгсьісоїіу управлінні, осідки і пісов У піде тазку в званні генерал-майора; 'і:аа чотири ордсіш. Ліїорагурчу діяльність С.Ц.Щубкнсь-і;;;й рзсио'пв у 1860 р., издрукувашк $сяьегон с газагі "Pvc-окий ккгсяяд" і спосідашя ь "Русском шро”. Під вгшгаи И.І.Сс:.;еясм:оі!о, и.Д.Хізіроса, В.С. га К.С.Курачкішж G.H.Кубанський обрав собі альх ісгор;іка~дацуляріізагора, колекціо-и&ра ілніг і ті-оріааіь з іеюрії Росії ХУШ сї. У 1853 р„ bifiaoB збірншс його історичних нарисів і оповідай., ллиі! си-гргшао пісгь ендань, б осїаше з ик увійшіо 50 сгсятеВ з історії Росії ХУІі сї. , з tnoxr. Пзїра І, Aiuut ІсчйніЕкд, Ка-ї&рпнн Д. У ці s роки сіп брав уиасгь у ввдшші сьрії "Записки шіасїраііцсс о Росс;ш із ХШ ссі:ев. З 1674 р. понпнакїьск Ного рздйкцШ*.о-.:урис.шіа діяяшісїь, спочатку па посаді редактора "Дроьшіі п udluíí Романі" /Ю7&-І67У/, а потім "ІШЯ.

В 1860-ті рр. форцузгьсп Коі'о сускіяшо-долі тшші погляди, пройняті плродницьЕО-ді бсргльш;ж ідеяі-д "шосївдєсглнякі в": віра в 1 ’доброго'' царя, подібного до Оу.иксй.ідуг. Д, і о.:.дц-

- ІЗ -

йісїь р5|ор:іуйгн!щ суспільсзга бп рс-гснпзпіш::*.; лотрлоіш», слггоя лрсзігішцгвс; оопукя тарлсніпс дгтл сузпілісгаа і пораду сярзо і т.їн’л. Ці Ного гоглгл'і осойіипо pencjw і-гіг.п!-:'л!',л 7 .'■••гтуззглц С.М.Дубипсы-ого і В.В.Гяіпсмкн під пас по-ді-і реляції 1905 р. Тсїїррг];гші1 о а сзЬ’оглгдо.ч, редгчгор и-я'оггксл яідїг^УЕОїч добрі підпоспгл a .nryiu-.t рісиі::: п.>-ГЛДЧІЗ І ї)1?ЛаГ-Х ПЗрСКОіГ.ШЬ /ЛД.!Со<УСЭтрЭЭ Í ДЛ ЛлОТГ.Г.СЬ-» ::ч% Н.С.Дпскоа і Ои.С.Содоізйзо, П.О.Цсгоз'е'з і ІЗ.Б.Гзінсьігпїі, велігьпП князь !'';псода ї^хаїіловнч і ‘І^Й.С^сиаііглз/, о^одпуд--чл їх іі!\ агоріїнсгт: стоїк а-тдрнь. Про?о, герп.і.'гі'й!>

7 СуСЛІЛНІО-ЛСЛІТШТСіХ ПОГЛЯДІ» СДІ.%біШС.ЬТСІІ»І був дця^ш

?лорди?с горадшпх перешжгиъ і пршодшів» чого зпппв під

■ вгорів і епіврсбіїидків "урліапу, Характернії;.'« îioro p:;cr".:;s чужі: акуратність» сіфошісгь, добропорядність, корякїиімь, -■літасвіссь. Рэдаетор пз терпів л:'д?Лі нообов’япколш;, які хїс— ъ'г.0’о доставляли иаїсріагої з рздакцію, ебо друкумлп о~,иі ■

Л зі п статїі одночас«:» в кількох гядатгос. Він сезі'ет'гі ¡»і-етил us переробляв_ теор«, пні- иодоодот» до р?дсцщії, а ппт-гкетіорлЕпаз сЕог злг^гя до лупі-жної nyifatxRttfï, р?дта, -і;: її г-р"дз Ечоравиэтг, зробім білш пртдшго» дг:х W', Ocvr1.»-иі роки зяї2я рздахуора були засмучені "яікс.м .гмрзйс;>» відходом під алтпяної рзлшйПго-глуї&гспстої діядо'-зсгі, е^-згсго прлтотгя і г.-'дглзця ”ЯЛ!’ ~ О.'С.Сусзріна, ткого :»іи пгртега ■ гошго на pris. '

З дїгіггоїту параграфі "їсгория-яубліяцсї ї рс/нииор пяяу . Б.Б.Глійєьїзй* здійснена ^спроба рокоиоїщ'язпти оіог-рафій, ироаисшіаувагя яічврйї,7рпо-яублі£?.ійїич:?у Й радакпій-іїо-ввдазначу діяльнісаь З.В.Глінсмсого /І660-І9І7/, охзрлге-їер'їзузати його сугпільио-поліїіпті поглядті,. зпзнатовя його гпяаз на позпніч "ИВ". Бід дия нзрод.:гіпіа аоэвакзя счріїсьау доля* В.В.Рлінеьгсій nrsoto здобув пракраслу осзіяу, SMiiuw-ВЧ ІСЇОрЯКО^ІЛОЗИЗРІЧИпа іо-кульгпт Потербурзькопо уаІ28раи~ ■rosy.' Сакэ на студентсьдій лозі t|opityßrbcn його світогляд’ під .впливом просвіяг-іцькйг ідой нгіукосо-лігорагуряого io.aapsictsa /гуртш "приотенціз"/» з яке ясодошн ВЛ.ВорнадсысиЯ, С.5, і •З .5.Ольдонбургя, ІЛ.Грзпс ?а ira. Чвраз учасгь у «еофіціЗ-иій сгудєнтсьїсхЯ косі гаавмсдрпоіюга ГліиськйЯ кпгр^гсш під

підозру у і;(хїчєїкзєЛ до oaisaxy на аиля Олександра III s дз~ oí'íl діб відсидів у "Кресгаї" і деякий час буь під наглядом поліції. У 2Ш5-1890 pp. ІІ.Б.ГліиськиЙ емушіь у різиж бан-иоЕ2ь:;й-32ліошіЧііо-про:.шслав’лх установах і кошаніях. Ajís голошоз іш- нього ааь/ди була літерагурна діяльність. У 1837 п. 13ХК друкуй CUOQ перлу рзцензіп в о 1621 р.

eras йото посх’іЛшш аьгором, в 1805 р. - юиішікои редактора, а після сксрі'і СЛ'.Ц^бішського, у 1914 р. - редшаоро^ і одним s шдашціа ?.;урналу, Рс-дпяцЛіно-кпдазіШчзго досвіду Б.Б.Елінсі-киіі (лРл'з не і-’ДБ, які;о не врасовупаїи Пого нири-ьслу учасіь ,у рздедсаші журналу 'Саь^р.іЛ! ийсишк" /ІБЗі)-?Si^I pp./. В "ПО" під ксруЕгл’.!{я:л і навіїіншцгвои С.і1.%бцц~ сї.иог-и иін па.буьии нагшиї рада:,-opa і видавця. На відніиу г.ід %б:аського, «в:Г. ¡:^го друкувався у "iííi‘% Б.В.Глінська« на сїорінкіс: цього і.-/р:іапу вміщує бідьніссь своїх ста« oil па рігнотііі-иі se::a a історії, літератури, сучасного шпїп; оіобібліогра^ічні нарисі; ¡1 р:пзнзії, мсі у ссії! час пкодил й 0rip¿:,:t:;,'.¡: шдйшкйй у eiuKfwt збірок. У ІУОО-уі pp. Гліи-cbi'.nü <|йр:.усїьсл пі; "nobotpei'CHeivb", ідейний націоналіст, пігтільиик концепції оонсь.'со-иародшіцьиаго тздвриавеїва, г-Кїгаі: т в єну ¿чого ролищу, іск і рзволпційшк иьїодів бо-рои-воіі :з нкі!. Під vac революції IS05 р. він в і rao іі£пі$єсї і? itosvtw ü pe£op«, сапропоікшані С.П.Віїсе. В !‘Ша Гяіа-сшій Друку с низку популярні:#: сгатчей з політпиної ісїорії Росії.; ІіКІ,ХОЧ І булл КОКЛІЛЕЦІЯМІ! з ріаиах ДОСДІДШІЬ і р-3-тшзціШіїсг видань, зиаїйии свого члтача, засдякіг xorttouy спіла у гліглзді í.;aropiojiy. Ного концапція рсволпціШюго руху і Росії оідріаішогься суперечніста, що відбилось і у оцінка:;; Б.ІІ.Гліиського радянськими істориками. Одні відизсяїь його -до "олороіаюго uaj¡p»s^y" /О.М.Цаьутазі/, ішг до представників "ліборакьно-бурч'.уйзної кад&тської" історіографії /И.Г.Ваи-,ц.'іхкох.сь;сй/. Особливо» сїоріиков в біографії і діяльності Глінгьиого с його схоеунгеї з C.ü.Bísto. Сгала дуїжа про те, по сіп був їільшх "посорсдникои", якого використав С.Й.Віїтє для пропагааді своїх політичній ідсіі у просі, на погляд автора, призводить до недооцінки Гдінськоро як журналіста і іс~ . торліса, гтіР. маг свої сиакк і орієнтири. В poica світової ній-

ни В.Б.ГлінськиіІ все більша змикається з правими націонал-патріотичними колами. В цьому дусі була витримана і його редакційно-видавнича діяльність. Крім "Щ”, зін у І9І5-І917 pp. видає націонал-програсиший суспільно-політичний щоткиневля "Русская будущность", в якому критикує царську адміністрацію, "німецька засилля", віт&а .перзі рефоряі Тш.рігсового уряду* a пізніие, влітку 1917 p., пропагує "сильну владу", за т\о як конїрррволзціонер потрапляє у в’язнвдв. Під час його оркл-ту /ЗІ серпня/ були розгромлені редакції обох його глїдань.

Після чого, ивзвезаочн на те, що 9-Ю шксря '"КВ" tyxi у"гл~ ден і, його видання більио т поновлялось. Ходиш чином, рого-ігсційні події осені 1917 р. і смерть В.Б.Глінснсого обірсадн видання "Ш".

У тпзтія тлапі'"Спеціальні галузі історичних знань у висвітленні ’'Йсторического вестяика"", яка.складається з чотирьох параграфів, розкришаться інформаційні моалипості "ЙВ" відносно історії окре.'-и галузс.1 і спеціальних дис-

циплін історичної наук» Росії к.ХІХ-п.ХХ ст. У пертому параграфі "Публікація ‘історичних документів у куриалі" здійснена спроба снстеттпзації й аналізу виявлених з "11В" історичних матеріалів, цудліхецій археографічного і джерелознавчого ха- ' ргкгеру. Автором визначена головна особливість публі ггпці ї історичних ддерол а "ЙВ", так званих "матеріалів до історії’’ : цз були популярні са формою історичні реконструкції у поєднанні з орлгінзльїсімі історичнім документами, які друкупилісь повністю або у витягах-, іноді з' елементами джерелознавчого, аналізу. Винятком с немарні публікації, які друкувались сайдо закади D повисну обсязі і займали значну частину об’єму :зур-нолу. Серед історичних матеріалів, надрукованих п ”КВ", езді-лені: офіційні документи /актові дзерзла/, листи і келарі /записки, щоденники, спогади і.чЛт./ ХШ-поч.ХХ ст. Найбільз малотслеииол груша матеріалів з офіційні документи: дея-

кі законодавчі акти, діловодство, даплоиатпчні і'судочшпі документи ХУП-лерпої полопоти XIX с?., - яці гисзітлгять о осношгоцу окремі історичні фаин, побут і іяряль, ЇІЛЬКИ деякі присвячені суспільно-поліїпшій історії Росії ХІХ-Л.ХХ ст.

Другу груду г.атеріслів складаготь листи, які друкувались час-їіпа ьоього яз дошиі&н;пі до сгагтей, сшгодіз, біографічна; нерясів, або в садіОііу їїєксїі, або як додаток до нього, ' охошлокади їу с проблематику і хронологічні мекі, що Р попзредія груда деорел. Третя найбільш багаточисленна група даорал охопдае йсмуарп російських і іноземних авторі с. По-скільки с роэпоряддсккх сучасшсс дослідників о тако ¿«ікальне довідко»£5 видання» як "История дореволюционной России в доевніікшс и ьосшмішшшях" /І'.І-Ь. ы., 1976-1991/, то робити бібліографую наїіуарів иііВ" вважалось не-доцільним, а був здійснений їх кількісний та проблемно-тематичний аналіз, ок-"агл"::г "і.~о ні>дхі<ддєшя матеріалів в ре-

дакцію, визначені критерії їх відбору до друкування б "ИВ".

Таким чшіом, керуочись вищззазначеним покажчиком,в "ИЛ" виявлено 67а мемуарній: публікацій, з них більша частина присия-чана історії Росії Х1Х-почХ< ст., а с&мз; селянській реформі ІЬбІ р„, імператорам і їх: родинам, вищим органа;.: державної влади й різним сановникам, армії й війнам /особливо русько-турецькій ІБ77-І876 рр./, журналістиці й видавничій справі, середній і віщій освіті. Попередній аналіз тематики мемуарів з поєднанні з листуванням редакції /переважно С.М.кубинського/ дозволив виявити головні принципи редакторів щодо публікації №.чуарів. Пора за все це їх прихильність саме до цього >;:аиру, який якнайкраща відповідав загольноаурналіст-ському кредо засновника журналу С.Ц. Ніжинського, бо в мемуарах природно реалізувалось його прагнення сполучити дійсні історичні факти з їх популярним /художнім/ викладенням. Вакливи-.чи (¡акторами для редакторів були ііриорітетність в їх друкуванні і розмір гонорару. Спостереження щодо мемуаристики в "ИВ" дозволяйсь зробити досить обгрунтований висновок, що дурная протягом всього часу його видання був крупним організатором мсмуаротЕОрчості, стимулював різними шляхами введення в обіг значного корпуса джерел цього виду. Хоч в дисертації підкрас-лозться, що пробязми археографії і джерелознавства мали спорадична ьисвіїясння на сторінках: "ИВ" і на відповідали рівна розвитку цик галузей ь тогочасній історичній науці, проте в ній прзділена увага тим публікаціям» в ккік відбиті окремі

археографічні і джерелознавчі теоретичні питашя.Иа завзр-иення цього параграфу зроблений висновок, по при ззій ін-деферентності яурналу відносно теоретичних пкїйнь д;::ераіо-знагзства увага, яка приділялась до публікацій дясрзл, особливо мемуарів, та археографтмй рішнь здійснених цубліка-цій свідчать про певну джерелознавчу культуру» котра' була притачана редакторам і авторам "¡ЇВ".

Другий параграф "Особливості історісгрлфітаих матеріалів "Исторического вестника"" відрізняється на тільки тематично , а в якійсь мірі і своїм спрямувсинш. В ньому здійснена спроба порівняти історіогрофічзіі за змістом публікації "ИВ" з тим уявленням про історіографіа як спеціальну галусь історичної науки того часу, яке склалося під їшїеом сучасних праць з історії історіографії /Р.О.Ніреєва/. То?.ту еиявясні історіографічні катеріалм піддані двохрішзрому аналізу. Поперле фо рал ьн о - ¡< і л ь кі сно ¡;у, зідбитому у спеціальній таблиці, яка дав уявлення про загальну кількість історіографічна;: публікацій /283/, іх щорічну динаміку, а такса про наступні проблемио-темаїичаі групи: огляди літератури і рзцгнзіх, порсоиологітіі, загальноїсторіогрлріоді і прооло.'-иі. Такий метод дозволив виділити певні періоди найбідідгої історіографічної еагтианості нурналу та її спаду. Алз »еликих розбіжностей не виявлено, дало іетливісїь зробити інісногок про стійкий інтерес "КБ" до питань історіографії. Сород атначо-них. груп найбільп вагомою з кількісному віднокеїші в група персонологічшіх публікацій /202/. Отримані дані підтперд'їу-ють спостереження, зроблені Р.О.Кір8ево.о,про пащгаяняя цього напрямку в історіографічних студіях з Росії другої половини ХІХ-початку XX с?. На другому рівні аналізу /ийсгсгяску/ розкривається сутність історіографічної інформації» зміненої з публікаціях, і наведена їх оцінка, -окргглека игло авторів, серед яких на перпоцу етапі задания яурналу були зідсмі історики того часуДї.Я.Арістов, К.ІЗ.Ееатуяес~Рві.ші, В.Т.Гсрьг, та ііш./, а в наступні періоді: пврззгкзно ісїоряга-зурнапісїл та випадкові кореспонденти. Зазначені і »мі тенденції п публікаціях* як,зростаючий інтерес на поч.ХХ ст, до оргзл?-заційного боку історії історичної науки, їх оаходіз.устаїіОП, .

інститутів. Теоретичні питання історіографії представлені поодинокими публікаціями, що відповідає як загальній орієнтації редакції» так і в цілому емперичному етапу розвитку цієї галузі історичної науки.

Третій параграф "Журнал як джерело з історії спеціальних історичних дисцйплін" носить головним чином інформаційний характер, висвітлюючи потенційні можливості журналу стосовно вивчення історії таких дисциплін, як: архівознавство, музеєзнавство, генеалогія, геральдика, нумізматика . Тобто робиться спроба розширити джерельну базу історії спеціальних історичних дисциплін. Б журналі найбільщу увагу було приділено до архі-созиахссва та «узосзнавства, тому.фахівці саме з історії цих дисциплін мають можливість залучити до своїх досліджень широке коло різноманітній: за інформацією джерел, історія інших дисциплін представлена незначними у кількісному відношенні джерелами, що само по собі заслуговує на увагу, але длякі з виявлених публікацій насичені дуйз змістовною інформацією до історії науки. Особливо це стосується статтей Є .Ті.Карловича,

Ы.С.Бескова, Ю.Б.Ісерсеиа, які свідчать про генеалогічні, геральдичні, нумізматичні напрямки, вихідна інтеграційний рівень деяких спеціальних історичних дисциплін, зокрема: генеалогії, ономастики і патроні.чіки; геральдики, взксилології, нумізматики і фалеристики. Значний інформаційний потенціал міститься в критико-бібліографішоцу відділі журналу, і введення його в науковий обіг, безумовно, сприятиме розширенню евристичного поля вивчення історії спеціальних історичних дисциплін.

Параграф четвертий "Проблеми історичного краєзнавства в журналі" не претендус на вичерпність інформації щодо висвітлення проблем краєзнавства в "ЛБ". його зміст орієнтований на розкриття можливих напрямків формування ціяї спеціальної історичної дисципліни в Росії на рубекі КІХ-ХХ. ст. на прикладі українознавчих публікацій *уУриалу. Відносно наведеної в ньому конкретної інформації, треба зазначити, що вона певноы мірою доповнюй спостереження кіровоградського дослідника ОД.Кипна над матеріалами з історії України в "ЛВ". Дещо окремий пафос у цьому параграфі має катеринославський сюжет,дяя якого характерне прагнення до вичерпності бібліографічної інформації, що разом з тим дало всі підстави саме

- та -

на даному матеріалі визначити деякі загальні риси краєзнавчих цублікацііі "ИВ". ¡Здійснений аналіз підтвердна гсраію про значну увагу "ИВ" до історії різній регіонів Російської імперії, з тоцу числі з краєзнавчих позицій. Такий чинои, редакціє» яурнглу вирішувалось заздання стати загальнОросіП-ським періодичним знданням не тільки для фахівців, а а для варокого кола аматорів історії.

^ заклпченні підпедзні підсумки, зроблені ОСИОЕИІ 2ИС~ иоакн ДОСЛІДК8ННЯ.

"ИВ" виник певною мірою як результат попереднього роз-внтку періодичної преси і зурнйлісгшш, зокрема профільної, тобто історичної періодики в Росії н.ХУШ-ХІХ от. •

На відміну від подібних гндань в 1111В" гисвітяввалась ■ не тільки історія Росії, а й інших країн світу; прзвалюачн-ин були белетризовані популярні за формою викладення матеріалів публікації, орієнтовані на широко кодо читачів як столичних, так і провінційних. , -

Редактори яурналу у відповідності до особистих суспіль-ноздолітичних і історичних поглядів надали йому п цілому помір-гаяшо-ліберальний напрямок, який депр зміщував акценти протягом асього періоду видання яурналу від "народницького" лібералізму 60-х pp. /у 1880-1900-ті pp./ до позицій націоналістичного прогресизмі' /Після 1905 р./. В питаннях науко-20-і сторичних і і сторично-популяризаторська яурнал зали- . вався плюралістичним виданням.

■ На прикладі "ЛВ" с могливість виявити деякі особливості з становленні російського консерватизму к.ЯІХ-п.ХХ ст., so му що журнал у всій повноті його історії явдяо собою свозрідну "мікронодель" російського суспілько-поліїичного НИТТЯ.

Оцінивші "ИВ" як джерело з історії спеціальних галузей і дисциплін історичної науки, слід зазначити, що головна . . .

його джерелознавча вага полягає "• в збагаченні дослідників . різноманітне-*, конкретною інформацією про прснее їх становлення і розьиі'ку. Безперечно, що фахівці в.галузі окрема: дис—‘ ідашіін, які звернуться до публікацій "ИВ", зуміють знайти такі історіографічні нюшси, котрі виявились захованими від автора даного дисертаційного дослідження. ’

Укрлїія$а.'и<гШ еоіл::о:.с публікацій ВИВ" сордд а безпосередніш дзеї'.аюоиазчк.'.а іїуищіяіг.і пзсе в соЗі снаиі-іиіі іп-<ормаційігаД ііОїснціїі" і;,одо ьивчеїшя івід^у України в ионіргіова-иа-діборальнкх, сшлзціоиіоупчіїх у бік кспсерзагизму, полах І’осіііської ігасрії кінця ХІХ-початщ- XX ст.

Остп.мП ГО;'П.,’ркі;я Р.'ІСРПТЯУ.Ї'Ї аішЛаяа відобрегешя в їісдгугаг.п; пу<5яіі:і-.ціі-л агїора:

• І. Особеївюсїл ксїор2огхк^'ічзоіг.г: ц/висодя ь СЮ-'.'О-е гада XIX а. /ію і&тораззам курнага "іісгоризаокии ввстні;іім са 1830-1693 XV,/ // їезрип и изтсдака ксїорїіогріфичвсіик: н і:згоч:шко^;япз,і::і;;; ¡¡ссаісдоьаниГ:: Ксксуу.сб.науч.їрудОБ. Лігпї'опсїроаоа» І5£У. С. 155-165. /0,о '.р.ир;*./ - в спіксл-

ЇТОРСЇСІ. •

2. Іісфсшіскй Д.іІ.Я:,оп!:цг;.ог,о о С.Н.іІіубішскпм // Иссяедр-ВЗЛИЛ ПО археографії;! и кс.очішководени» отечоствошюй исто-ряя ХУІ-ХХ бо.: Сб.надч.трудох;. Днопропотровск, 1950.

С. 135-147. /0,У др. арк,/.

3. Ісїорія Кьгеріаюсгикцаш на сторінках журналу "Истс-рическкй есстіїі:к" // Збірник рофврйїІЕ доповідей обласної науково-практії'шої коіфвреиції з історичного краєзнавства. Дніпропетровськ, 1990. С.65-86. /0,0? др.арк./.

4. Символіі:г, і геральдика в науковій спаданні Д.І.йвор-шіцького // Вданий подсжаїик: Киттовий шлях та літературна сиадчкпа відомого на Лрвдиілроз'ї археолоі’а, історіографа, краєзнавця їо етнографа Д.І.Яворшшького /матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 135-річч» з дня народження вченого/. Дніпропетровськ, 1991. С.Ь2-64. /0,07 др.арк./.

5. Из пераписки С.Н.ІІІубинского и Б.Б.Глинского // 06-цосгвеииая і»ггсль Украйни и Россни ХУІ-начала XX вв.: Иексуз. сб.науч.трудов. Днспропетровск, 1992. /0,7 др.арк./.

А

ТчаугрЧ'.1* Лі'У. Зак« Л» ; -