автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.03
диссертация на тему: Аксиологический аспект теорий интерпретациии проблемы музыкальной педагогики

Полный текст автореферата диссертации по теме "Аксиологический аспект теорий интерпретациии проблемы музыкальной педагогики"

г» "Ч

¡ û U.i

НАЦЮНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМ1Я УКРА1НИ

5 ДЕК 1S35 iM- ш.чайковського

На правах рукопису

ЧЕРНЯВСЬКА М1ЛАНА НАТАН IB НА

ДКСИОЛОГ1ЧНИЙ АСПЕКТ TEOPTÏ ШТЕРПР'ЕТЛЦИ ТА ПРОБЛЕМ!! M УЗИМ1IOÏ ПЕДАГОГ! ТСИ

Cnei(kuit,if¡cri, 17.00.03 Музичпе мисгацию

АВТОРЕФЕРДТ

дисертаци на здобуптя паукового cry пен я кандидата ми отец гпознавс rea

i <-

/'>

КиТв - 1996

Дисертащя е рукоиисом

Роботу внконано на кафедр! теорп музлкн

НацюналыюГ музп'шоГ академн Украшп ¡м. ПЛ.Чашсовського

Науковнй ке{)11шпк — доктор мистсцтвознавсгва, профс.шр КОТЛЯРЕВСЫШЙ 1ВА11 АРСЕП1ИОВИЧ

Офщ1Гпп опонеити:

доктор мистсцтвознавства СОКОЛ ОЛЕКСАНДР ВИКТОРОВИЧ * кандидат мнстецтвозиаветва ДЕМЕНКО БОРИС ВАДИМОВИЧ

Прошдиа устаиова — Донецька державна консернатор1я ¡м. С.С.П|)окоф'ева

Захист вщбудеться " 2 5~" грудня 1990 року о 15 годиш 30 хв на засишшп спец'иипзпваноТ вчеиоТ ради Д 50.27.01 но за-хисту дисертацш на здобуття иченого ступени доктора наук у Иацюнальшй музичшй а падем ¡1 Укра'иш 1м. ПЛ.Чайкоиського (м.КнТв, вул.Городецькоги, 1/3, 2 поверх, ауд.Зб).

3 днсертащею можна ознайомитнся у б16л1отеш Пацюналь-но1 музнчноТ академи ¡м. П.1. Чанковського.

Автореферат роздано "_" листопада 1996 року

Вчеинн секретар спсщал1зоианоТ ради кандидат мнстецтвознавства

1.М. КОХАНИК

Темоо досл1дження е сутн!сть музичного твору, його бу?~ тя, 1нтерпретацП у зв'язку з октуальними проблемами музичио! ггэ-дагог!ки на вищому ступень музично1 осв!ти.

Предмет доел!дження. 1нтерпретац1я музичного твору с предметом досл1дження як явшце, сп1льне для yclx вид!в музичио! д1яльност1 I момент процесу, цо íctotho впливас на його пр<?т1кан-ня, суттев1 риси i результата. У зв'язку з цим в дисертацП роз-глядаються умови досягнення найвищо1 продуктивност1 творчого роз-витку учня, його здатност! до створення естетично ц!нно1 1нтер-претацИ музичного твору. .

Актуальн1сть теми визначаеться загальними тендёнц1пми роз-витку музично-внконавського мистецтва на сучасному етап1, а сат - надзвичайно високим загальним техн1чним р1внем б1льшост! вико-навц1в, якиЯ не може з uiel причини вважатися екстраординаршм явщем, цо приваблюе слухача само по соб1. А зв!дси вит1кае зрос-тання 1нтересу до власне 1нтерпретац11 музичного твбру виконав-цем, творчо1 сторони процесу виконання музики. Зм1на загально1 сусп1льно1 установки на процес виконання музики в Колах музикаи-т1в-виконавц1в i слухач!в вимагае теоретичного, ф!лософського ос-«ислення цих тенденцШ. Але зроблен1 висновки загальноестетично-го характеру мають також суто практичну ц1нн!сть, оск1льки, спи-ршочись на них, практикуюч! музиканти-педагоги мвмть перегаянутн 1 скоригувати сво1 педагог1чн1 принципи 1 методи, нав1ть переос-мислити к1нцев! ц1л1 свое1 д1яльност1, привести i х- у в1дпов!д-н1сть з вкмогами сучасно! музичио[ практики.

11атер1ал досл!дження дисертацП г р!зноплановим, що обумов-лено ун1в<?рсальн1стю обрано! теми. В робот 1 анал!зуються р1знома-н1тн1 ф!лософськ1 KOHuenuil сутност! буття музичного твору та floro 1нтерпретац1I - як сучасн!, так 1 розроблен1 у ход1 вторичного розвитку зах1дноевропейсько1 ф1лософП, розглядиються' такоя думки з цього приводу вндатиих пиконавц!в i композитора, викла-ден1 ними у л1тературних творах, мемуарах. Висновкн зогалыюеете-тичного характеру проектуються на анал!з трактування одного 1 того а твору р1зними видатними виконавцями, шо зд1йснено на п1дста-в1 запис1в. Зроблен! висновки стають базою для перегляду вузлових моментlu 1 принцип1в побудування педагог1чного пройесу на найви-яому етап!. Матер1алом uiel частыми досл1дження с не т!льки р!з-иоман!тна методична литература, еле й пнктичн! спостереження автора. ,

Методом даного дорл1зд«гнря с принцип синтезу досягнень р1аш1х галузей науки 1 практичних спостережень практикуючих иузн-> , кант1в 1 педагог1в для досл1дження явища 1нтерпретац11 музичного твору в ус1х його р1зновидах - виконавськоыу, оедагог1чному, слу-хацькому. Ун!версальн!сть питань, що досл1дауоться в робот!, 1х багетом!рн!сть 1 складн1сть вимагають фокусування на предмет1 доел 1 дження даних теорЦ нузики, естетики, психологП. Такий п!д-х!д дозволяе досигти як!сно нового розуц1ння сутност! явщца ыу-аично! !нтерпретац11, оск!льки в реальное?! вс! грал1 цього яви-15а 1снують саме як нерозривна едн!сть. Лише специф!ка паукового досл1дження на певному етап1 розд!ляе 1х на окрен1 галуэ1, Огае, ; осягнути предмет досл1даення як иадзвичайно складне ц! ло моЕШ , лише синтезуючи досягнення р1зних галузей науки.

Наукова новина. Дана робота приевячена одному з найб1льш важливих, складних 1 разом з тип недостатньо досл!джеких питань теорП музики, естетики, музично1 педагог!ки - сутност! буття 1 1итерпретац11 музичного твору. Незважаючи на значну к!льк!сть на-укових досл!джень, присвячених ц!Й проблей!, И не можна вважати розв'язаною остаточно, хоча б тому, що нав!ть у прш/цмповнх тео-рэт!1чних моментах концепцП, котр1 належать дуже авторитетним науковцям, не сп!впадають. Ц! розб!жност1 виявлено в робот! й, разом з тим, в н1й викладено багато в чому нову концепц1ю буття ! 1нтерпретацП музичного твору, що спириеться на сучасн1 досягнення ф!лософсько! думки.

Принципово новаторською е твкож спроба спроектувати вис-ноаки ф1лософського 1 цузично-теоретичного. характеру у площкну Практично! педагог1ки, на II принцип« 1 метода, встановити вво-ротннй зв'ьзок и1к ними двома галузями, узгодити 1х ы1е собой, що в!дкривае значн! перспективи розввтку кожно! з них.

Метою шсертапП с формулыванн« принципЮ побудування па-дагог1чного процесу на найвицих ступенях музично1 осв1ти, як! дозволять досягти найвиадЯ ыети педагог!чного процесу - виховання ы^зиканта-викоадвця, здатного самост!йно створити естетнчпо ц!нну !нтерпретац1ю музичного твору. В зв'изку з цим необх!дко було розв'язати на сучасному науковоыу р!вн! наступи! питания;

- э'ясуватй сутн!сть явшвд, «о визначаеться терм1ним 'ыу-аичний тв!р*;

- розкрити сутн!сть процесу !нтерпретацП в музиц!, як за-галыюго гфглаяпу. Що винвляеться у 1Юйр!знома1г!ти1вшх формах иу • зично! д1ялыюст1 - ке т1льки иузичного виконавства, але й слу-хання музики, д!яльност1 музяханта-яедагога, учня;

- сформулювати прикципи, якi визначають естетичну ц1нн1сть 1нтерпретац11 музичного твору I як1 не втрачають свого значения, незважаючи на в1дм!нност1 творчих 1ндив1дуальностей, эм1ни вйко-навських тенденц1й, естетичних уподобань;

- викласти принципи•побудування роботи над твором i вико-навською техн1кою, як1 дозволяю1Ь досягти к1нцево! мети музич-но-педагог1чного процесу - формування музиканта, спроможного са-мост1йно мислити, здатного не т1льки виконати, алб й створити 1н-терпретац1ю, г1дну статусу естетично! ц1даост1. • ' •

НА ЗАХИСТ ВИНОСЯТЬСЯ НАСТУПИ! ПОЛОЖЕНИЯ:

1. Музичний тв1р за своею суттю е явщей реального порядку. В своему виникненШ 1 розвитку bíh *п1дкоряеться принципам i законом1рностям 1снування 1деальних явищ.

2. 1снувзння музичного твору як загального можливе лися у особливих формах його 1нтерпретац11¡ естетнчиа ц1нн!сть кожо! 1нтерпретацП музичного твору визначаеться И причетн1стю до пер-содаерела - 1деальност1 музичного твору як такого. .

3. Незважаючи на все розиаИтя виконавських "1нтерпретпц1й, 1снуе принцип, яким визначаеться естетичяа ц1нн!сть зовн1шньо1 форми 1нтерпретац11. Цим принципом виступае синтетична едн1сть 1 взаемообумсвлен1сть способ!в дооформления о кивому -звучанн1 sclx елемент1в формя твору, заф1ксораних нотшши позначками.-

4. Методичн1 висновки щодо побудування педагог 1члого процесу роботи над 1нтерпретац1оо твору* учнем. Новаторськ! способа -формування в учня эдатност! До створення самост!йно1 худозньо HíhhoI 1нтерпретац1I твору i техн!чно1 бази для -И вт1леиня на Инструмент!.

ПРАКТИЧНА HtWHtClb РОБОТИ ■ '■'

■ р

' Висновкн дано1 робота иотуть бути застоссоан! не т1льки, у теорН музики як иетодолог!чна база для розвитку II фундамонталь-них положень i метод!в анал1зу, еле такоз I у галуз1 чясто1 еста-tmm, оск!яьки музичний тв!р 1 його 1нтерпретац1я виступають у poní предмета досл1лженйи ф1лософ1I поряд is творами поез11, opxi-тектури, яивопису... Запропоиован! приникли роботи Над 1нтерпрв-тац1ею твору в ход1 педагог J чкого процесу иозуть бути безпосе-редньо використан! педагогами-практиками ке т1гы«1 музичних, ало

- в -

fi театральних, хореограф! чних нарчальних заклад1в.

Апробаи1л роботи

Дисертац1ю було обговорено на зас!данн! кафедри теорИ музики Нац1онально1 иузцчно! академП 1м.П.1.Чайковського. Ochobhí положения дисертацП сикладен! у статтях, вказаних у списку пуб-л1кац1й.

Структура роботу: Дисертац!я складаеться э вступу. п'яти глав, заключно! частили, списку л!тератури 1 Мстить сто--

piHOK.

Глава перыа - "Ф!лософсыш сутн1сть проблеми буття музичного твору та його 1нтернретац11", глава друга - "!деальн!сть буття музичного твору", глава третя - "Принцип», що визначають естетич-ну Ц1нн1сть 1нтерпретац1I музичного твору", глава четверта -"Анал1з 1нтерпретацИ Соната Моцарта до шор К.330 Г.Гульдом та В.Горов1цем", глава п'ята - "Д1алектика музичного 1 техн1чного розвитку учня в ход1 педагог!чного процесу;

3MÍCT РОБОТИ

У вступ! визначаеться тема i аспект досл1джен!Ш, метод еив-чення кола обраних музичних явит, анонсукяьсн ochobhí наукой! даерела, використан! при розробц1 запрононовано1 теми.

Значку частину вступу присвячено постанови! проблеми 1сну-вання 1 !нтерпретацП музичного твору як питания, що однакоаа знаходитьсн у пол! зору 1 теорп музики, i музичио! педигиПки, i иузичного виконавства, 1 ф1лософ11. В зв'язку з цим проблема ÍH-терпретац!I музичного твору та И естетично! оц(икн попередньо розглядаеться у к!лькох аспектах.

Першим i найб1льш искривим показникоы д1йсниго кнуиання проблеыи та II недостатнього роза'изуими шшш виажаш вс1ы в1до-мий факт з!ткнення р!зних творчих !ндив1дуалы1остей у суперечках з приводу естетично! ц!нност1 Tfel чи huaol (нтерпритицИ твору. Колн муаикаатц р1з4ШХ творчих вдач I естетичних уподобань не мо-иуть д1йти згодяз приводу здавнлося 6 елеиентарних питань - иап-риклад, як правильно имконувати ту, чи 1ншу нозначку нотного тексту, ножний з них, чсщаючи caue cao» дуыку правильно», прозрю« свого опонента в иекомпетентнЬст!, иеталановитост! ! т.д. Але стороннШ спостер!гач, ашШзуючн такий cnlp. двох висококеал!ф1-коааних музиоднт-iB, зробитц парад»ксздн«й ьисновок, со вони

- 7 -

обидзз мг.'оть pauln y ceoíx дсжазах.

Ico б1льво1 гостроти 1 напрукеност1 под1бн1 суперечки пабу-вають у випадках розб1тшост1 естетичних уподобань учителя та у:-№, коли на боц1 первого сто1ть авторитет педагога, 1 тому enip з приводу трактування твору о будь-якому випадку ск1нчиться на Лого корпеть. Але-1 ця, здавалосл б природна, ситуац!я - хто хочо иавчитися чого-небудь, мае слухати вчителя - обертаеться прогл обох, оск1льки в к1нц1 навчання педагог може неспод1вано для себо виявити, во слухняний учень, який бездс}ганно виконував' -вивчен! твори на академ1чних концертах, е ц1лком безпорадним. у спрсбох вивчнти 1 виконати будь-який тв1р самостШю. Отже, проблема 1п-терпретацП твору г також проблемою педагог!чного процрсу, до того ж иапважлив1шою.

У вступ! п1ддаеться сумн!ву рац!ональн1сть побудувшшя пе~ дагог!чного процесу за принципом - педагог завжди правий, оск!ль»-ки педагог1чн1 методи повинн! коригуватися к!нцевок> меток» музич-ного навчання, а ц1ею метою, як доводилося вище, с ие т!льта эдатн!сть вт1лити 1нтерпретац1ю педагога, але й спроможи1сть створити свою власну. . ' .

Для розв'язання uiel проблеми необх!дно сформудювати пзз-н! принципи, керуючись якими педагог м1г би у ход! навчалкнУго процесу знаходити продуктивний компром1с м1ж власшши естетнчнп-ми уподобаннями 1 художн!ми 1деями учня. Единим способом розв'язання ц!е1 проблеми е виведення II 1з кола неск1нчешшх супере-чок про смаки на р!вень теоретичного узагальнення, яке б зняло ц! протилежн1 точки зору. У встул1 нам1чаеться напрям подальшого досл1джешш - в!д загального (розв'язання на загальноф1лософсыго-му plBHi проблеми буття музичного твору, його iníepnpeTQ'UI i визначення принципу II естетично1 Шнност!) до часткового (ocmüc-лення сут1 суперечок про смаки на р!вн1 повсякденно! музично1 i педагоНчно1 практики). На Шдстав! зроблених висиовк1в - í уза-гальнень запропоновано переосмислити вузлов! моменти робудови, робота педагога над 1нтерпретаШеп твору учнем.

Таким чином, у вступ! обгруитовуеться не т1льки правсм\р-и1сть, але fl необх1дн!сть вивчення vaKiix, здавалося б вузько про-фес1йних питань, пк Той чи 1тоаий сnoelб виконання позиачок нотного тексту, п!д ф!лософсышя кутом зору. Пропонуеться розглянути суперечки, со еiдбуваяться у поаспкдеиному музичному кнтт!, як спос!б виявлення фундаментально!, ф!лософсько1 проблеми, сфор-мульовано! се Кантом у вигляд! антиномИ- естетичного судаешш смаку. '

Глава перша. Ф1лосоФськв сутн!сть праблеми буття музичного гпору та йогу ¡нгеппретац!Т

У цьому розд!л! роботи розглядаються ochobhI положения те-oplfl буття музичного твору 1 його 1нтерпретац!1, сикладен! у пра-«ях визначних науковц!в (е.Г.Гуренка, А.Н.Сохора, Н.П.Корихало-pol, В.Г.Москаленка). У стислому вигляд1 викладаються незаперечн! Колокення Ix коицепц1й, як1 в ц!лому сп1впадають. Разои з тиа, у fiepiaift глав1 роботи загострюеться увага на анс1олог1чних аспектах теор!й 1нтерпретац!1, як! вимагають свого подальшого розвитку са-уз у зв'язку з напрямом даного досл1дження.

Вивчаючи акс1олог1чний аспект концепц!I буття музичного твору, е.Г.Гуренко, наприклад, стверджуе, то поняття вар1ативно1 множини вимагае свое1 коикретизацП, як множини лише тих виконав-ських реал!зац1й твору, як! е правом!рними. формулшчи критерИ правом1рност1, тобто естетично! ц!нност! "твор1в виконавського мистецтва*. е.Гуренко робнть еисновок про те, що яравом1рн!сть трактування музичного твору мае в!дносний конкретно-1сторичний характер, визначаеться особливостямц сусп!льно! св!домоет1 певно! епохи, як1, в свою чергу, зумовлен1 особливостями П суси!льного буття.

Погодауючись з ним твердженням у «iлому, необх!дно эаува-вдти, що воно потребуе конкретизацП, оск!льки не розв'язуе оста-точно питания про критерИ, за нкими серед "в!дносно правом1рних" (б.Гуренко) виконань твору на певному конкретно-1сторичному етал! ыоана визначити !нтерпретац11 бездарн! I талановит!, або нав1ть ген1альн1, причому визначення не эд1йснюеться без прямого зв'язку з.1сторичним контекстом. Анвлог1чне становище спостер!гаеться в yeix видах мистецтва i сприймаеться як належне. Ж в кого не вик-ликае подиьу той факт, що не аастар!вають у зв'язку !з эм!ною 1с-торичного контексту шедеври поез11, «ивопису, арх!тектури, хоча переконливо пояснити цей парадокс дос! не вдалося.

Виникнення тези про ц1нн!сяу м!нлив!сть твор!в виконавського мистецтва пов'язане 1з неможлив!стю ouiнити .виконавськ! 1нтерпретац11, створен! на значн!Я 1сторачн!й в!дстан1. Але на-в1ть спостер!гання тенденцМ розвитку музичного виконавства на п1дстав1 запис!в дек!лькох останн!х десятил!ть дозволяс зробити висновок про те, що, попри вс! зм!ни виконавсько! традпцИ, д!Й-сн! аедеври !нтерпретац11, заф!ксован1 в них, не втрачашь естетично! uIhhoct!. 3 1ншого боку, йеиожливо не пом!тити, ни вони дуке в1др!з«яються один в!д одного.' Отае, рррблема естетично! Щнност! !нтерпретаи!1 музичного твору безпосереднк» стякаггьерз Проблемш Boro буття. тотожност! самому соб!. Оск!лыш можлив! р!зн! 1 разом з тим однаково ген!альн! 1нтерпретац1J музичного t ■ :

твору, постве питания про те. що я власне е музичним твором, ла |снуе Яого першооснова, яка не залежить в1д примхи, талановитос-т1 або бездарност! виконання, в1д р1вня п1дготовленост1 або пов-но1 непричетност1 слухача до музичного мистецтва, нарепгг1 в!д йо-го настрою.

Звертагачись до проблем 1н:ерпретац11 музичного твору, не-обх1дно сформулювати певне розум1ння проблеии буття музичного твору, оск1льки це питания е методолог1чним фундаментом будь-якнх досл1даень, присвячених дан1й тем1. Незважаючи на -зверкення до цього питания вс1х досл1лник1в ' процесу 1нтерпретац1 ][, Кого т можна вважати розв'язаним остаточно.

У пери1й глав1 роботи викладаються деяк1 загалыговкзнаи! положения. як1 вимагають критичного перегляду. Найб!лыа загальне з них стверджуе, що музичний тв!р - цё д1алектична е^н!сть мате-р1ально! форми 1 1деалыюго зм!сту, Ця думка майже досл!вно пов-торгоеться у лрацях В.В М»*душевського, Е.Г.Гуренка, Н.П.Корихало-во1. А.Н.Сохора. Розвивпючи II, останн1й лише, ио 1деальниЯ зм!ст "мояе 1снувати актуально лише в голов! лпдини" (Сохор А.Н. Музыка как вид искусства.- Л.,1981,- С.1В7). Виходячи з ц!с1 ф!лософ-сько! посилки, А.Н.Сохор викладае свое розум!ння д1алектики 1де-ального зм!сту та матер!ально1 форми в иузичному твор1. 1деаль*та зм!ст твору виникае у голов1 ко?лгозитора як результат його пся-х1чно1 д!яльност1 та 1снус разом з упвленпзм про форму, в пк1й ней зм!ст пот1м буде вт!лено. Згояом в!дбуваеться ыатер!ал13ац!п задуму, в результат 1 пко! виникае катер 1альне пвище.- живе звучания або Яого ф!ксац!я «отними позпачками. Таким- чигом, ' фэрма твору переходить 1з потенц! Иного стану в актуальний, а 1девлышЯ зм!ст» оск1лыга реально в!н иоже 1снуватп лише у гтзку }отмпозето-ра, залиаасться в 1ндив1дуальнШ св!домост! автора. У саькжу тво-р1, тобто у мэтер5ал1зац11 задуму, Пого немае 1 бути ке шжэ -в1рн!йэ в!н 1снуе тут у потенц1апьному вигляд! як передумова для того, ноб в1дродитися, знову актуал!зуватися у чгЛй-небудь сз1до-1як:т1- Ця передуиова стае реальн1стю, коли при сприйнятт1 твсру-у св!дотст1 яко1сь лядина Щд впливом мзтер1альноГ форми в!дтвэ-р!осться катер 1алышП зм!ст. Форма, таким чином, переходить в по-тенп!й1шй стаи, а зм!ст - знову в актуальний. Зрозуы!ло, що будь-яке сприйняттл, тол б1льве яудогпс, - це но кертве кехан!чне в1-добраяення, а активниЯ процес п!зтавання. Спрйймахгш бгзпоссрвд-пьо. тобто органами почутПв. форму иузшгп, слухач 61льеоо пбо центов ы1роо перероблюе Т1 у свГдомаст! в1дпоз1дно до свое1 установки. потреб, досв!ду - як це бурае при будь-якому чуттевоыу сприйнятт!. "В результат!. зи!ст жудожиього твору актуал 1 зуеться у «Идомост! спряймаячого не зовс!м у тоиу вегляд! , в якому в!я

шг/ааь ; св!домост! автора" (Сохор А.Н. Музыка как вид искус-с-а, - С. 169),

шведене уявлешш про спос!б 1снування музичного твору та гаалектнку сп1вв1дношення у ньому матер!ального 1 1деалыюго е досить поящреним. Разом 1з тип, воно не е едино можливим, про що срЛдчать тан1 роботи, як "Исследовании по эстетике" Р.1нгардена, "Музыка как предмет логики" та "Диалектика художественной форш" О.Ф.Лось-ва. Прич„му спос1б розв'язшшя проблеми буттн музичного твору у працях цих иауковц!в пов'язаний перш за все з в!дм1ншши способами трактування категорП "1деальне".

Таким чином, в!д способу розумпшя Ц1е1 фундаментально! гТцлософсько! проблеми залижить 1 спос!б розв'язання питания про Оуттп музичного твору.

Снробу спроектувати загальноф1лосо(рськ1 положении про сут-Н1сть !деального у галузь теорП музнки зд1йснено у друг!й глав! рсботн.

Глава друга. 1доп/и.н1сть бутгя музичного тиару

ЕНдправним пунктом доел 1дженни у даному розд1л! е наступн1 тезн фпюсофсько! концепцИ О.Ф.Лосева: реальпе ншще музнки не-моги/шве без коливань пов!три - ф1зично! основ» музики, без ф!з1~ олог1чнлх процес1в, що ииникакяь внасшдок вилииу звукових хвиль на. первову систему лхздини, без психиших процес!в, и отже без пс1!х1кн, до того ш здорово! псих!ки, иле вс1 ц1 реальн! яоища за своею суттю не с д!йсно реалышм феноменом музики. Д!йсно реаль-шш феноменом музики е феномен позннристороиий. Нкщо немис простору, то, в!дпов1дно, немае Й просторових предмет!ь, у музичному бутт! немас предмета, до иного можна було б зиернутнен, який мса-на було б назвати. Це з точки зору простороього предметы абсол.ит-на порожнеча, н!що, яке можна чути. Ьудь-якиЙ музичупй ти!р при-ховуе в соб! такий ейдетичний предмет, який у»е не аилеялть в!д того, ;;;нвий композитор ибо помер, добре чи погано енриймасться даний тв!р, I, нав1ть, чи сприйыаеться и! и взагал!.

Наведен! тези е надзвичайно перспективнцми симе у зв'язку !з спробамн розв'язати акс1олог!чн1 ыспекти теорИ !нтерн{ ечацИ, оск1льки вони примушують у розумНш! сутност! буття музичного твору та ¡¡иго 1нтерпретацП вийти за меж! "!ндив1дуального сли~ ваиня", обыеженост! одиничних способ!в в1дчуття 1 !нтерпретацП музнчннл твор!в, внйтн на р!вень узагальнеиь, в лких зн!маеться проблема суперечок про смаки. При такому п1дход1 наголос падае т об"ективн!сгь {снувания музичного твору, незалешйсть цього !сну-вашга В1Д примх слухача, виконавца, нашть »\д композитора, який

його створив. В1днесення буття музичного твору до сфери суто Г: :— алько! ставить його за смислом попереду yclx можливих способ 1в 1нтерпретац11, тобто воно е фундаментом, що 1х визначае.

Oree, музичний тв1р виступае саме як 1дея (ейдос, субстан-ц1альна Íдея), а це означае, со в!н налетать до категори явга.. яким притаманна об'ектнвн!сть особливого роду, яка незалекна вгц т!ла 1ндив1да 1, разом з тим, в!др1зняеться в1д одиничних реч-ri котр! чуттево сприГшэються 1ндив!дом (звуки, нотний' текст). Музичний TQíp як !деп - це не просто будь-HKi стани, продукт;; людсько! !ндив1дуальност!, II дуи1, coiдомоет!, психики, а сбса'-язково ун1версальн!, загалънозначуц! образа д1яльност1 (у лпг-гоглу випадку духовно!), як1 протистоять свiдомоетi .окремо! людшш, 15 т!лу, вклгачаючи шзок. Музичний TBip як субстанц!алыга !дея вит!-кае 1з загальност! музичного мислення i через д1яльн!сть композитора набувае визначеносП свое! форми. Проте, як т!льки TBip почи-нае 1снувати як певна форма 1де1 (нав1ть !ще в уяв1 композитора), bíh перестае бути тотожним i його ocoChctoctí, повертастьсп у стих1ю загальних форм музичного мислення. За своею суттю музичний TBip як гдея н!коли i не залитае сферу чистого мислення, а, кгз-паки, д!яльшсть композитора, який у даному випадку "не в1дле г,о робить", е формой зд!йскення музично! 1де! в особливому еч'гляд! . Але форма музич!ГОго твору, як i взагал! будь-пка Идеальна 'ícp'a (форма слова такой), не маге бутИ iiimtM iímrr.t, н1ж формою представления загальност! лгодського мислення. Суб'ективно кшпозито-ром ця форма в!дчуваеться як зас!б выражения слаагсц неповторно! !ндив!дуальност!, але як Íдеальнз форма, символ, знак вона мозге функц!онувати й 1снувати т!льки толi, коли представляе сп!льн! для bcíx людей (принайми! музично ocsiueim) образя; способи духовно! д!яльност!.

Така методолог!чна позиц!я дозволяе коикретизувати уявлэння про спос!б буття музичного твору. уев!домята те,.по складае суб-ствтИю цього твору ях 1деального, позапростсрового але все а тага реально 1снупчого объективного "пред'.ята". Виходячн..з вгедд-впкладеного, моаяа зробити висновок: субстанЩю музггчного твору еялздзе д!яльн1сть музично ссвК'ено! сусп!лько! людини. СМислове зеряг» пього впзязтапяз rasaras в осганкьому сяовосполучени!. Ыу-зячняЯ TBip laiye П йозз 1сяувата т!лыга у дШльност! людини, I до того а еузячно ocsloeml; кр!м izзлят, поза не» шякого музгге-кого буття яекае. Алг лздкпз при цьому розуа!еться не як охредий !ядйз1д з його нозкоя, який мозге переяивати ззукя, або виконува-тя котаяй текст, в я« сукупя1сть 1ядаэ1д1», по керуитъея аПяънн-мл для них yeíx способами cyenf.tusol д1ялькост1. Власне Шг/вэшш них загальних форм (!какпе калуча 1дей) перетворве ерифч'}тнчяу

- 12 - ' сукупн!сть 1ндив1д!в у як 1 сна нове формування, що за своею сут-та не с тотожним «одному зних, узятому онремо. Сукупн1сть музич-uo осв!чених 1ндив!д1в, як1 керуються у сво1й музичн!й д1ялыюс-т1 загальними формами музичного мислекня. створюе ниву сутн1сть. Керуичись ун!версалышмя схемами мислешш. ак вони проявляються в иузачаих формах, Цузиканти зд16с«5вть музиву як певцу систему в1дносии, в yclfl поанот1 Яки в вншшаемуэика як 1деальна суб-станц1я.. У цьому пронес! бере участь уся сукупн1сть музично осв1-чених людей - композитор«, виконавц!, слухач! - саме ця сукуп-н1сть I вистунае як су£п1льна людшшг котра зд!йснюе буття музики взагал1г 1 кожного твору зокрема. Будь-икнЯ музичний тв1р 1снус 'всередин!* лвдини саме у такому розумйш!, тому щи "всередин1* сусп!льно! людиыи (а не у голов! !идив!дуума) знаходнться yd т1 реч1, якими олосередкоаан1 музично оси1чен1 1ндни1ди. по створю-вть музику ак загальний для них ycix спос1б духовно1 д1яльност1.

Субстанц1я музики взагал1, 1 кожного музичного твору зокре-ыа„ при такому розум1ни1 звичайно не с простою сумой цсих!к окре-шх музичних !ндив!д!в. {деалык* музичне буття, муаичн1 !де! аисту яають як ун1версальн1, загальнознычущ! схеми. способ«, образе музично I д!ялыюст!, до вт1лкдаться в 1 леильн 1 й iboBMt в предметному т1л! музичноI культури i иротистоять овремому 1идиь1ду як закон його власно! д1яльност1. Ладину, яка не визнас ибо не дотри-ыуеться у своЫ музичШй д1ялыюст! св1домо вбо несв!домо, цих за-гальних норм, не можма вважати музично осв!чекою лидинои.

Зв1дси випливае найважлив!ший для ходу досл!дженни висно-BOKi хоча музичний тв1р отримуе cbof буття через д!ильн1сть окр«-; Hol особистост!, його як едн!сть 1деалыш1 форми 1 зм!сту не ш>*~ fia ототожнювати. з фактом переживании музично! форми окремиш лоди-нов. Музичний тв!р зд1йсшосгься ¿цвдяки yclu цожлирим | д1Асним способам музично! д!яльност1 окремих музиквнт1в а пеьиию музичнов "предмета1стю" 1 разом з тки не зводиться до «одного а цих спо-соб!в, icuye вк загальне 1м усЫ.

Це не означае, яо музичний тв1р е лише дияким загальшш вб-страктиим уявлениям, в нкоыу ф1ксувтьсн риси формально1 схо«ост1 р!знмх способ!в переживания певно! звуково! посл1довнист1. В1и 1снуе реально (хоча а "поза простором". "беэт1лесно" - за Лисе-вим) 1 це 1снуванна музичного твору як загалыюго i конкретного стае причиною та мшереяои вшшкненнн вс!х Можливих 1 дИсшх способ! в його зд1йсненкя в !ндиа!дуальннх актах музично! творчост!. Музичний тв1р як 1деа явлае собио !х едасиу субстанц1ю, конкрет-ну форму 1х взасмрзв'изку l взаеыод!!.

Субсташ1альна едн!сть ус!х мо&шшик I иеобх1дши способ!» а!яльност! за формой музичного "предмета' з'ясовуе факт ix геие-

тично! едност!, нанвност1 единого джерела, яким виступае тоталь-н1сть конкретно-загального реально 1снуючого иузичного твору.

Спираичись на ш положения, можиа позитивно вир!шити питания про !снувашш об'ективннх принцип1в, то визначапть "ступ1нь спор1дненост!" м!а надисобово» реальн1ств музичного твору 1 особ-дивкмн фирмами йога винву в 1ндин1дуальних актах музичноГ д1яль- • ноет!, м1ру не«Лх1дност1 I дШсност! о1-танн1х. У цьому контекст! виконавська 1нтерпретац1и иузичного тиору розглидаетыя як зас1б выявления пешюго спосибу иузичного переяиианнн, який проявляеть-ся у тому чи шшму способ! "добудоиувиння"" ди живого звучания гюзначок нотнчго тексту.

Таким чином, мижна визначити схему, за якою у ход! подаль-пога досл1дв1-ння Суд» ризгяянути икс1олог1чниЯ аспект теор!Г иу-2ичноI 1нтерпр<*тац11: у способ! -дибудовуваиня" нотного тексту до вявого звучания проявлж гыя особлива фирма 1снуваннн иузичного тэору. Але далеко не ве! особлив 1 фирм» ыузичного перскивання Вйступшоть ЯК Щ*обх1ЯН>. 3«КО|[ОМ1ии1 1 ТОМУ д1йсн! сносибя раз-витку субстанЩГ музичного мисленнн изагал!, 1 окремого твору гокреиа. В1д»ии1дни не а«.-! форма пинилениЯ музични* переянвань !ндка!д1а с 1леальниии фириамя. в яких вт!люеться музична 1дея.

У цьому пункт 1 до1-я!дження замккаеться коло методолог!ч~ кях половень I внннкаг ыизлнв!сть лиг!много переходу до розгля-ду власне акс1олог|чкого аспекту теорII 1ятерпретац!1. ВизнаННя 1двальност! буття музичного твору безиисервдньо пов'язане з питаниям про д1Аси1сть. необх 1 диIсть исоблкш« форм Пого здШснешш 1 в!дпов1дно П|>о !х правим 1рн1сть та естетячнуШнн!сть. Оск1ль-кя у ф!лосиф!1 квтегор!« "Тдеального* розглядасться саке у зз'язву а проблем«|стиниост! (а стосойно мистецтва - а проблемой краем). т!льки у цьому за'язку виэкаче'ння !деальноги та матер!-ального взятии иали !. ишзть сиисл. Сим«» иикориетання категорП !деалыюго у I! ф!лосафсикому значенн! ! визначекня !деальност! буття музичниго твору дозволят чстинийит* в1ды!нн!сть 1 нав!ть протилевн!сть и!а ыггтгвта исих1чтшн станами, перевиваниями ок-реыо! кузнчнш особистеег! (або кавимкк особиетсст! н1*музично1 -сЛсоаитчо 1нлив1дуальш!«1«, во не мшггь Шякого сенсу для 1нвюго музикяита) I ангальннмн. звюжим!(мшми Й необх 1дни«н формами му-зн'.'.чо! д12льисст! слухача, сшшнлвця во«. композитора-

- и -

Глава трети. Потшипи. во пнэначтть естетичну ц!ин!сть 1я-терпретаиН музичного твору

У загальному план1 принцип естетично1 ц!нност! !нтерпрета-ЦП музичного твору можна визначити як стуШнь наближення 1ндив1-дуального музичного переживания до конкретно! загальност! музичного твору. Але для конкретизац!I цього положения необх1дно вик-ласти те розумшня сутност! процесу !нтерпретац1!* яке вит!кас !з визнання !деальност1 його буття. При такому п!дход! потр!бно в!д~ кииути уявлення про те, що композитор вт!лве пеишш зм!ст у партитуру (це 1 е музичний тв!р), а 1нтерпретатор повинен цвй задуй розгадати I зрозум!ти те, що уявляв соб! композитор.

Сама таке розум!ння проблеми призводить до неск1нченних су-перечок про задуй автора, адекватн!сть його сприйняття, правиль-н!сть його 1нтерпретац!! ! виконання. А це, в свою чергу, не доз-воляе зняти дан! суперечност! у б!лыа загальному розумШн! сутност! ! взаемозв'язку процес!в, що в1дбуваються в рамках систем» композитор-виконавець-слухач.

Запропонована вище методолог1чна база диктуе принципово протилекне розум!ння проблеми, а саме: музичний тв!р як !дея с субстанц1ею, конкретно-загапьним, що розвиваеться в сво!х особли-вих формах, !снус в них й виявляеться через них, але при цюму не втрачае власно! реальност!, !снуе поряд !з формами особливими I одиничними. Ця конкретно-загальн! !деальна Щл!сн1сть визначае дан! форми як "свое 1нме". Передуе !м за суттю ! за часом.

Д!яльн!сть окремого музиканта, що пггонуе музичний тв!р, лише у т!й М1р1 е тотожною буттю музичного твору, в як!й II виз-начення е загальними д!яльност! ус!х музично осв!чених !ндив!-д!в. Але жодна людина не може досягти меж!, на якШ !нтонування, 1ндив!дуальна !нтерпретац!я музичного твору була б не особливою формою його виявлення, а зд1йснекоя> !деальною абсолют» 1сто. Р1зн! музиканти на шляху свого духовного розвитку досягають р!зиих сту~ пен!в засвоення загальних способ!в музичного мислення,. отаэ, ксвг-на 1ндив!дуальна 1нтерпретацхя може у б1льш!й або менш!й ы!р1 набликатися до тотальноег! музичного твору як такого.

Ступ!иь цього наближення залежить в1д к!лькост1 засвоснах, синтезованих р!зноыан!тних способ!в духовно! д!яльност!, !деаль-них форм, як! вироблен! сусШльшш досв!дом людства ! екдадаять те, що називаеться музичним ?лисленмям. Отже, ступ!нь естегично! ц1нност1 1Нлив¡дуального переживания, яке виявлкеться у форм! вн- . конання твору, визначветься м!рою ноглииання шд1ю1дуучоч загальних фор« МУЗИЧНОГО МИСЛСИНЯ, СТуГК'НеМ ОСЯГШМ1Ш1 ним 6еЗЧ<>1К1-К<1

к,-льн<ч-т| мудечнпх Вагливи п1д»ф'-слнти, то а-' ты-^д?.«.*«?»

такой вит!кас 1з розумПшн ¡деилыюст1 буття муэичного твору. Ус-в!домлення осибливост! кожного муэичного твору, ливе пк форми здШсненнл музичного мислення в ц1лому, примушуе констатуватц, ко особл!!в1сть смого визначення як 1деально1 форми кожннА музичний тв!р побувае лише через протистоянни 1ншим 1деалышм формам уузичних творив. Отже, чим б1льше цпх форм эаево!в музикант у хо- • д1 свиго розвитку, тим б!льшо! об'емност! 1 глябини визначення, ступеня наОл'-'.руння до -игально! конкретност! музичного твору иа-бувас Гюго 1!!д!ш1дуалы1е музичне переживания.

Ней принцип, що визначае естетичиу ц!нн1сть, загальну зна-чуписть музичного переживания (при тому, що воно безумовно мае сво1 власн! ¡¡¡пчШдуняьн!. непоогорн! риси) мае об'ектинннй характер. в1н не залежить н!д того, уандомлюгать його окрем! музикан-ти чи н1. 3 1ншиго боку, це саме принцип, оск1льки в!н носить ре-лятивний характер. В1н ни встановлюс «талон, керуючись лким мож-на було б роздЫити вс! способи музичного переживания (1 1х прояв у ВИГЛЯД1 яиконашш на 1ш:трумент1) на талановит1 1 бездари!, а лиие в1дкривае об'сктинний ?.:ехаи1зм оц1ики продуктов духовно! д1-яльност I, його законом 1рност!.

Це озничае, що лндина будь-якого р1внп музично-духовного розвитку, оц1нюмчи тЫр мистецтва, буде керуватися цим принципом (здеб1льшого несв1домо), ала м1ро» оц1ш<и У кожному окремому ви~ пэдку буде виетупнти Не абсояхшНсть музичного мислення в ус1й II поинот!, а лике ступ1нь щжчетиосг! даного музиконта до не!, ■тобто р1оень Пиго оласно! тилшгошп'оег) 1 роэоинелост!.

Саме у цьому Л полягае причини 1шск1нчешшх "супзречок про емаки" та стосовно естетнчно! ц1ш<оет1 р1зних 1нтерпр<этац1й музичного твору, незиаааючи на беэл!ч оцИкж, ве1 вони зд1Ясишться па сформульонаним принципом. Нпступним кроном доаидйышн с спро-ба внзначити принцип иггетично! ц1|шост1 !нтерлретац11 на р1вн1 формн, тобто. способу добудоаушшя позначен нотного тексту до живого зиучашш. Зд1йсиюсп.ся спреба внзначити пршшиповий момент, який на р1вн1 форми поеднуе вс1 можлия! Я д1йсл1, тобто естетичио зпачущ!, спосиби 1 нтериретац11 музичпок/ твору, п«имдашчи на 1х цесхоа1сть 1 нив1ть пр«гиле»н!сть. Для эдШсметм шд»пз гавдання & робот! пналГзумться и-герпретацЦ одного 1 тою в твору дгома пидатними Ркконапцями. • ,

- 10 -

Глава четверти. Анвл1з 1итерпоетаи1Г Сонат» Шавотв мо. кзг хор К. 330 В. ToDoBiam тв Г. Гульден

Наведений у ц1й глав1 анал!а дае не т!льки емп1ричниП матерел для принципов»* узагальнень, алв й е спробош встшювити вво-ротний зв'язок м!ж ф1лософськ»шн спекуляц!ями i сухо иузикоэ-навчями спостереженнями. оск1льки лише таким чиной ыозгнв звстосу-вати звгальноестетичн! принципи, сформульован! у перших главах робота, безпосередньо у практичн1й д1яльаост! музиканта, педагога. Проанал1зовану пару виконавсышх 1нтерпретнц1в створили абсолютно р!зн! за стилей виконавц!, але жодну s шх не машга вважати хибнсао або иалоталановитою. 1 саме внал1з 1х в!ди!нностей 1Ш формальному р!вн! лас MosmiBicïb зробити висновох про те, со свые лоеднуе ц! трактування.

Першим, найб!лып важливим у практичн!й д!яльност! музичного педагога, шжна вважати той васновок, ®> и1яких формальных реко-иенднц!й з приводу правильного, "талановитого" вяконання бодай т>дн!е1 соната Моцарта просто ме lcayc. Така удавана в1дсутн!сть результату анал!зу насправд1 с його 1шйб1льи важливим результатом, оск!льки спростовус догматичн! уявлеяня деяких педагог1в про !сяування якихось правил, ею забезпечують ycnlx естетичного вшш-ву. Щоправда коана епоха намагасться утвердити caol виконшськ! каиоии, але нав1ть на невеликому 1сторичному в!др1зку простену-еться 1х зшшЦсть, в1дносн!сть.

Позитианиы результатом зд!Йсненого анал1зу ыожна вважати те, ио в!н фактично доводить основну тезу попередн!х розд1л!в: 1ктерпретатор музичного твору не може керуватися правилами ство-рення форми. оск1льки вони е жше способом вт!лення капа 1дей, во ним волод1ить, а тему загальний р!вень естетично1 ц1нност! ство-реного ним духовного продукту мохе проявдятися безл!ччю наЙр!зно-ман!тн!вшх образ1в, якл залежать л1д того, який саме сегмент без-крайнього св!ту музичних 1дей в!н опанував.

Отже. можна зробити аисновок, то на р!вн1 анал!зу форми in~ терпретац1 I закон естетично1 Щшгаст! виявляеться не як правило стосовно того чи !нтого способу добудувания форми нотних позначен , а лише як принцип. Цей принцип одлягае у визначенн! доц!ль-hoctJ ц!е1 форми, при тому, що самою метою е спроба вт!лити 1де1, як! волод!ють митцем, породжують образний пот1к Даго св!даиост!. його псих!чну д 1 яльн!сть. 3f nonepejmlx главах було визначено принцип естетичио! ц1нност1 образ!в. як! музишш !дея продукуе у -св [домоет! мития. Саме з ц!с! ж передумови вишшвае принцип есте-тичпс1 Ц11ШОСТ1 худовньо! форми, в як!й ц! обрвзи. в через яах влаенв !дея, &т1яооться.

Яшцо справжню естеткчму ц1нн1сть стаорюе лише здШснеш!^ особист1стю титан!чний синтез найр1зноман1тн!ших музичних 1деЙ, то очевидним Суде висновок про те, що 1х опанування в1дбуваетьсц через засвоення !деалышх форм цих !дей, а 1х синтез - завдяк(| эдатност1 сплаиляти ц1 форми у нов! орган1чн! сполуки, Без цього синтезу 1дей, I в1дпов1дно 1деальних форм (тут виявляеться акту- , альн1сть гегел1всько1 тези про нерозлучн1сть ц1е! д1алектично1 пари категорШ , власне не може эд1йснитися акт музично! творчос-И як сходження музикалта на иовий стул!нь засвоення св!ту за-гальнолюдських 1дей. Музикант, який не зд1йсн1ис цього синтезу, эдатний лише еклектично нахаршдувати "п1дслухан1", ало не почут1, неусЩдомлен! способи ¡нтонування псиних елеменПв музичних форм. При цьому в1н коп1юе симе форми - зовн1шн1 форми, що. не стають для нього 1деальними формами.

Кожний та!р, а (нтерпретац!я музичного твору - це тако» специф1чний ти1р, як голиграма, вм!щуе в соб! св!т музичноI куль- , тури людства в обсяз!, засвосному даною особист !стм. Ни р1вн! фор-ии проявляються обидва иим!ри естетичжЛ д!яльност!: Н партику- , лярн!сть - у вигляд! формально! несхожост! на вс! 1нш! способ» 1нтерпретац!1 твору, та II ун1версальн!сть - на р!вн! багатогран- ( ност1 сфокусованих у н!Я смислоформ та в м!ру 1х зч1пленост! в не-розривну еди!сть. Саме ця сдн!сть, тотожн1сть, синтетичн!сть вис-тупае як принцип ген!ально! художньо1 форми. Зрозум1ло, що у цьому формулюванн! принципу ген1ально! художньо! форми мова 1де не про абстрактну формальну сп1льн!сть, под1бн!сть елеменг и) ц1еГ форми. В ход! анал!зу двох ген (слмш* 1нтерпрегац1й було ьиивлено 8овн1шньо парадоксальне поеднання ииир13номан!тн1ших стнльових тенденц!й. У сформульомансму примшмц наголошуетьсн на тому фак-Т1, що зм!стово навантилеини 1 доц14Ы|1сть використшшя кожного елемента музично! форм(1 виявлясться через його прогистаилення ус1м 1ншнм елемента« форми. Отеа, гениальна зм1стоформа, 1деаль-ка форма си ступае я к неризривиа сяШсгь, а як!й .кожний елемент • пае своею передумовою вс! 1нк!, \ вс1 лшмонти вит1кають з одного единого. Це й ииявив здШашиЙ у дисгргшц! анил1з ^иконинш} наги,Моцарта в.Гороа<ц|.-ч та ('.Гулкий. Ь-шсни ни плйстичШсгь ге-н!ально! худолиыЛ форми внсгулас ин символ само! ии?!., само-• тотоаиост1 Сам«* э фшстичцост! форми г^шаяым'о тн^ру розкрива-сться бут г и сущого, оскмьки у кожному окремсму твор1 йде не про в1дгт:[.<-н«|и 6удь-як<н« йкремого, нмшно 1снуючого предмета, а про в|дтворе|(НЧ "загально! су^ност! речей' (Ы.ХайдеГгер) (

ПласгичШсть, взьсмовСдносн 1 сТь, оз/ч.мл.изньм^и^п Ус IX граней форми ииступае йк снос16 вт1леши> сшЛстмнос'т) тЛхи,гнос-, т1, едност!, ц!л1сност! музично! культура як.дарелз, з «кого ви-

т1кають вс1 худош1 твор1ння.

• _ Зд1йснений анал!з 1нтерпрета«1й В.Горов1ца та Г.Гульда ви-явив, до у ген!альних зразках мистецтва 1нтерпретац11 видатниы музикантам вдасться досягти такого синтезу звукових форм, якиЛ виступае формою "неприхованост! 1стини" (М.Хайдеггер), 1 ця в!д-знака не пов'язана !з прикметами стилю, в межах якого зд1йсгеоеть-ся !нтерпретац1я, оск!льки ц1 прикмети не мають великого значения уже через к1лька десятил1ть, тим б1льше з погляду в1чност1. Вав-ливим е зовс1м 1нше - в таких зразках спос1б дооформления кожно! нотно1 позначки.1 тексту в ц!лому мае своею передумовою все предметна т!ло музично1 культури людства як граНд!озну 1деальну форму, единий тв1р, всеосяжну 1дею й утримус в соб! найвищу законо-М1ри1сть, д1йсн1сть (законом1рн1сть 1 необх1дн1сть) смислового розгортання будьтяко! музично! форми. Тому кокний л!йсний тв1р мистецтва !нтерпретац11 е абсолютно неоОх!дним.

Глава п'ята. Шалектика муэичногу 1 телу! иного роэвнтку Учня в ход/ педагог (тага процесу

Цю главу присвячено розв'язанню деяких актуальних проблем педагог!чного процесу, пов'язаних 1з необх1дн1стю формування творчо! особистост1, спроможно! самост1йно зд1йснити естотично знсчущу 1нтерпретац1ю музичного твору. Розгляд вузлових момент1в побудування педагог!чного процесу в цьому роздШ базусться на висновках загальноф!лософського характеру 1 емп!ричних даних ана-л!зу, проведеного у попередн1й глав!.

Висновок про те, що 1нтерпретац1я музичного твору е перш за все актом духовноI д!яльност1, в якому тв!р 1снуе в сво1Й особлива форм!, вимагас розпод1лити ц1л1 педагог!чного процесу на дв! взаемопов'язан! сфери: формування в учня здатност! эд!йснити цей творчий акт духовно! д!яльност1 ! вт1лити його у процес! вико-нання. В глав! розкриваеться взаемозв'язок ! протир!ччя цих двох сфер розвитку учня, наголошуеться на первинност! акту суто духовно! д1яльност!.

У зв'яэку 1з таким розум1нням пр!оритет1в педагог!чного процесу стае очевидною гострота проблем« з!ткнення двох музичних !ндив!дуалыюстей -'учня 1 педагога - на найвищому етап! музично1 осв1ти. Педагог пращое з *матер1алом", який !нколи дуже активно чинить оп!р спробам "оформити* його певним чином, шо е ц!лком природним, оск!льки у цьому вШ людина вже мае св1й достатньо розБИнений, а !лколи 1 досить багатий св!т музичних I загальноес-тетичиих уявлень. 1 заедания педагога полягас не в тому, щоб по-давити 1ндив1дуальп!сть учня, в в тому, щоб гНдняти його 1нтер

претаЩю на вищий естетичний р1вень, ни зи!нюючи II принципооо! стил1стично1 направленост!, розкрити перед учнем нов! можливост! трактування твору, розишрити обр1й floro иузичного св1тогляду.

Для виянлення найб1льш продуктивних метод!в доспгнення ule! мети на найнищих ступенях муэично! освh и у глав! цнал!зуптьсп найб1льш тшюи! методн роботи педагоги над 1нтерпретац1ею твору учнем. Mai ер 1алом для цього аиал!зу служать шшсн! сностерегення автора. Для 01льшо! релыфност! иинилення сут1 проблеми 1 метод1в II разв'язашм пропонуегься викориетити метод унвного експеримен-ту, ыо базупься на фактичному матер!ил1 поперодньо! глаии. Роэ-глядаеться зГгкиення творчих 1ндив1дуилыюстей учня I педагога в робот1 над Сонатою Моцарта до мажор K.TJ0 за умоии, що учень схи-ляеться до 1нтериретац1I твору "а ля Гульд", а педагогу б!лыз близьккэ с трактування Ь.Горов1ца.

Умовно иивчення niel ситуацП под1лят>ся на дна píciil: робота над 1нтириретац1сы твору 1 розв'язанни суто-техн1чних проблем, цо виниышть у спробах II вт!лити.

Результатом анал!зу запропоновиниго уявниго експерименту е доведения Сезнерспективност! авторитарного мотоду роботи над 1н-ТерлретацЬю гиору. Педигог, нкиЛ з iieprnl ноти починае "ламати" учня, вимагаючи ц!лкои нротилешюго його уявликннм способу !нтер-претацИ твору, робить нивиправну пимилку, П1д тиском його, авторитету, керуючись вказ1вками педагога, учень може врешт1-ришт ви-коиатн fiKtcb детал! аби наШть ть1р и ц1лому, але у цьому вшшд-ку oin так I не роз!в'е до конкретного визначешш зцродок свое! власно! 1нтернретацП . И результат! йо|о власн! музичн! уявлепня ток 1 залишаться педороэ&шеними, а чу»1г нав'язан!, так 1 не стануть орган1чно cboImh. Иройдений 1 ииконшшй пубИчио ти!р у данМ ситуацП стане м1«1иильнкм поштивхом для розиитку учня як иузкчно! особистост!. •

НатомК'ть у ситуацП, ио розглидаеться, процонуетьси буду-сзтн педагог!чний лроцсс на принципооо Jhhíu засада*. Такий спо-clfi роботи над творим с б!лыз пл!дним, осШльки досягае найван-Лйв1ио1 мети музичного нивчанин - формуииння самост!й'но! творчо! особистостI. У глав! визничиютьея вузлоЫ моменти дапропоновано-го педагог Иного методу. Перший а них ьиступас постановка педагог Иного "дIагнозу* - тибто сиявлаиня, хоча б у зигидышх рисах, характеру ЬпернретацП твору учнем. !! е':тети'(ного р1вня ! тех-н1чш1х нервно;», км заьи«тть вт!лению звлуиу. Иоднлызу роботу над творои пропонуеться йудувати за'методой £ЛiEí3krsíPti'Píi • Педагог ЗД1ЙС1ШС акт духовит д1яль«осТ!, н ик< «у творчий bu/v¿u учня ь!бн стае Пою власним. U1H перо-о^т1лкя:ться, пряника«. В духов-ний си 1т учил» lHTt'piipeiyc тв1р у запропонсваному ним стил!. Шд-

- 20 - ■■•'■•. чувши сутн!сть художнього задуму учня, викладач моае 1ти за лог1-кою розвитку його 1нтерпретацП, коригуючи И у тих моментах, де недостатн!й досв1д або техн!чна недосконал!сть гри стають причиною художн1х "помилок" молодого виконавця. Помилками виступають у даному випадку не абстракта! уявлення про правильний спос1б 1н-терпретацП твору, а певн1 детал1 трактування, як! розкривають лапку саморозвитку образу в напрямку, запропонованому учнем,

1дучи цим шляхом, педагог допомагае своему п1доп!чному с?ворити таку !нтерпретац!ю, яка не т!льки мае завершений внут-р|вшьо законом!рний характер, е естетично ц!нною, але й за стилем ¡е близькою учню, вит!кае э його власного творчого задуму, розва-рае до усв!домлення його власн!, тьХуь не зацжди осмислец! ^ен- . $еиц11 творчого пошуку. За них умов, уже вике,павши тв!р »щ висо-кому художньому р!вн!, учень буде в!дчувати; цо Його твирчий аа-дум не зазнав н1якого насильства. Нав1ть якщр в ход! роботи над твором п1д впливом педагога цей задум дещо трансформуеться, учень все одно буде в!дчувати к!нцеву 1нтерпретац1ю як свою власну, I такою вона й буде насправд!.

Передумовою для досягнення цього найц!ни!шого результату педагогичного процесу виступае величезний р1вень оволод!ння за-гальн!стю !де1 музичного твору самим педагогом. Його здатн1сть в особливому музичному твор!, як у голограм!, побачити безконеч-н1сть музично! культури людства е запорукою спроможност1 педагога дороэвинути твррчий натяк учв!вського трактування, побачити в ньому «шяхи, що ведать до "створення естетично ц!нно! !нтерпрета-¡ц11. Р1вень духовно1 розвиненост! педагога, його об!знан1сть з кращими зразками духовного надбання людства, 1 в першу чергу а найр1энодан!тн!гоши за стилем ■ шедеврами Хнтерпретац!1 музичних твор!в, обумовлюе здатн1сть викпадача виходити за меж! власно! музично1 1кдив!дуальное^! 1 обмеженост! в уявленнях про спос!б 1нтерпретац11 певного твору, дозволяе йому вар!ативно розвивати певн! художн! 1де1, запропонован! учнем. ■

Працоочи в русл!, окресленому творчою вдачею учня, педагог ноже давати безмежний прост!р сво!й власн!й фантазП ! пропону-вати. будь-як1 1нтерпретаторськ! 1де! ! р!вення. Якщо вони не "вн-падають з контексту музичних уподобань учня, в1н Шдхошть 1х з ; великим ентуз 1азмом вдячн!стю. Саме цей прийом у сум1ск1й робо-т1 над . твором е найб!льш досконалим 1нструментом формування му-эичнкх уяшгень учня,п1двшцення 1х загальноестетичного р!вня. Таких» чинсл^ на прикладному р!вн! використовуеться 1 п!дтверджуеть:-ся Тез'а,загальноф1лософсько1 частини дано! роботи про те, що му-зичний тв!р зд!йснюсться в його 1нтерпретац1ях як сво!х власних особливнх Формах: 1 кожна з них може язляти собою д!йену еетётич-

ну ц1нн1сть,

у цьому розд!л1 роботи також продовжуеться конкретизац!я положень четверто! глави, розглядаються методи, за допомогою.шшх педагог юте коригувати виконання певних елемвнт1в форми твору,■ досягаючи 1х б!льшо1 взасмообумовленост!, взасмовизначеност!. Вилравляючи окрем! елементн, то порушують врх!тектон!чну едн1сть 1 форми виконавського трактування, в1н допомагае учнк» о?1литй з наПб!льшою точн1стю 1 посл!довн1стю лог1ку рсзвитку образу, по пронизуе всю 1нтерпретац!ю 1, к!нець к!нцеи, визиачае И естетич-ну ц1нн1сть.

У дан1Й глав! розглядаеться також питания роззитку техн!ч-но1 майстерност1 учня, яка с одн!ею з необх!дних передумов вт!-лення ним своеI власно! !нтерпретац!1 твору. Наголошуеться на двох аспектах проблемн: власне техн!чн!й неспроможност! вико-навця вт1лити св!й задум 1 небезпец1 педагог!чного тиску на 1н-терпретаторський задуй учня п1д час роботи над техн!кою виконання певних елемент1в нотного тексту. Пропонуються методи розв'пзання проблеии, як1 базуиться на загальноф!лософських висновках роботи. Весь арсенал виконавсышх прийон!в розглядаеться як певна система, що розвивалася разом 1з розоитком музичних !дей, 1х форм I, конструктивними особливостями 1нструнентар1ю. У зв'язку з цим пропонуеться такий метод роботи над техн1ко», який дозволить учню оволод!ти ун!версальними руховими мавиками, 140 збер1гають свое пиачення незалежно о1д характеру !нтерпретац!1, виступшоть як спгциф!чн1 форми внявлення музично! 1де1, в1дал!фоваи! в ход! розвитку викоиавсысого мисгецтва. Щ наоикн маять абсолютний характер 1 виступають як запорука естети«шо1 ц!нност! твору виконавського иистецтва незалежно. в1д Його етня!сгичних ознак. 1сну-вання таких ун!версальних вико^авських пряйои1б мае надзвичайно ваалнве практичне значения, оск!лыш дозсоляе формувати техн!ку учня як перну систему (в якШ ¡сиус своя 1ерарх!я, своя лог!ка сходагения р!д абстрактно-загальних форм до нонкретних) без прив'-♦ язувашш засвосннх викоиавсььих твхчок до поеного характеру 1н- . тзрпретоаН 1 иав!ть до рищгаиня пе&иого -пору. •

, Тсяоз у цьог.г/ роздШ доводиться досЦльШсгь'.такого способу роботи над техн!коо, за якого вона стае базою для ,вт!лення ■ будь-яких 1нтерпретаЩЙ у будь-лки* /пузнчиих стилях'! па матер!ал! шал!зу четверто! глави розглядаються практична Меуоди формування Яеякпя фундаменталенлх внконавськнх 1!рнйсм1а,

У зпклвщ^й частая! узагалькшгься результат« дисертацЫ, доводиться • а;<тузлы|к*ть ! гкрспектикпсгь обратно методу для пэдзлыгиж аоея1яхть у тоау взяршЬ ,

Дятуал»гя1сгь ро&от зутэяветъся тенден-

ц1ями в розвитку виконавського мистецтва 1 в!дпов1дно музично1 педагог1ки - неймов1рним злетом техн1чно1 досконалост1 гри, при в1дносно невелик1й к1лькост! музикант!в, як1 можуть запропонувати слухачам 1итерпретац1ю самобутню, яскраву, талановиту, та з1т~ кненням р1эних виконавських шк!л, 1нтерпретаторських традиШЙ 1з розвитком cbItoboI системи комун1кац1й та системи м1жнародних конкурс1в. Парадоксальн1сть друго1 тенденцП полпгае в тому, во саме вона fl виявила той безумовний факт, то в р!зних Kpalnax р1з-н1 музиканти в р1зн! епохи одн1 1 т1 ж твори гряли 1 грають по— р1зному. Незважаючи на дискус11 з приводу стил1стично в1рного пи-конання твор1в того чи 1ншого композитора, що надзвичайно активно точаться на м1жнародних конкурсах, саме вони 1 дозодять 1юйб1лыз переконливо, що талановит1 1нтерпретац!1 творid можлив1 у принци-пово р!зних стил!стичних напрямах.

Тому саме в наш час виникла необх1дн1сть теоретичного ос-мислення к1нцево! мети музичнстг педагог 1ки 1 виконавства, з'ясу-вання на теоретичному piBHl проблеми суперечок про смаки, пра-вильн1сть виконання певних твор1в. Сьогодн! з особливою гостротою в!дчуваеться необх!дн!сть формулювання критерПв естеЛ1чно1 ц1н-hoctí виконавсько1 1нтерпретацП, а в зв'яэку з ним - пр1оритет1в музично-педагоПчного процесу, прогресивних принцип!в 1 метод1в його побудування.

Специф1ка предмета досл1дження зумовила Його метод - ком-плексне вивчення всього кола проблем, пов'язаних з 1нтерпретац!ею музичного твору в ход1 педагог!чного процесу. Незважаючи на вели-ку к1льк!сть i р1зноппанов!сть питань, розглянутих в робот!, вс1 вони виступають як складов1 частини единого синтетичного досл1д-ження р1зних аспект1в одного 1 того ж надзвичайно складного яви-ща. Про недостагню вивчен!сть цього явища ( незважаючи на вели-чезну к!льк1сть праць, присвячених проблем1 виконавсько! !нтер-претацИ) св1дчить зокрема суперечлив!сть р!зних наукових досл1д™ жень, присвячених дан1й тем1, у трактовц! основних категор1й -таких, як: музичний тв1р, спос1б його буття, сутн1сть його !нтер-претацП, принцип естетично! uíhhoctí 1нтерпретацН, критерП естетично! ulmiocTi виконавсько! форми НперпретацП, сутн)сть 1н~ терпретацП твору в ход1 педагог1чного пропесу. В зв'язку з ним в ход1 досл1лл.еиия виникла необх!днЬпь пер^глянути Щ категорИ 1нтерпретац11.

Викладения пианих педагог1чиих принцип1н íx поперед-нього обгрунтування на загалыютеорнтичному р t инi можс гк.'р«'тп«-.рн-тися на звичайне вислоплюваннн суб'осгирно! точки аору, ц<? виклн-че ц1лком pmchhiI запереченнн э Г-оку педагог!«, котрс мають в!л-м)нну думку з иього приведу Тему педагсПчн! принципа у дан}«

робот! спираиться па фундимент uiJJKuM ииэначеного ф!лоерфсько-му-ÜHkisiifськиго' VuIтоглидуV 3 UUI причини дисиртац!«, кр1м суто прикладного педигог1ч'|юго,иовв'штн' ÛUilu» широка значении як- эа-гальнотеоретнчна досл1дження.

Необх|дн1сть педа1-ог1чних ] методдом^хбаэу-отъся на такому музичш-естетичному.фунд^мёДх!, динтусться не т!льки доснгиешиши ф1лософсько1 думки, иле Й актуальными проблемами теорП мужки, музично! .педагог 1ки( сучвсними тенденц1ями розвитку иузичного ииетецтва, ь ц1лому." :

• * • Г4 «-•' '• • ' ' ' •

~ м- : í. ■■■'-i ** ."•• ' ■ 1 . ;

t..Дейк! додаткии! ц1рку|)Ш1нн.:з приводу бугги. музичного \увору.- К. : i¿mjjopu.,.це)11'р;.^1 питинь «кулыгури та muctlutuii Нац. ^парламент. .6 ки Укрр^и,; apK-i1 г -

2. 1нг«-р1фетац1я тиору як, П(>рбдама> педагог!ti|toj4j! i!pouocy .К. : 1нформ. центр з питань кульгурн 'fu мистецтва Нац. парламент. ö-ки УкраПш, 11Ш5. - O.ti? вид.врк.

. - ■ .. ... •i - ' - ■

... - - .. ..-.I:.!-!.. .i-'' "

•í *««:.-.•■

Л '.: "f.-'

- 24 -

Tchernyavskaya M.N. Axlological aspekt of Interpretation theory and questions oi musical pedagogics.

Dissertation for the scientific degree of bachelor ot sciences specification code - 17.00.03 theory of art iiuslc. National music acadeoy of Ukraine after P.I.TchaJkovskly,. Kyi?, 1996.

Basic categoryes of interpretation theory are examined In connection with studing the interpretation as value.

Different perfomances of the saiie piece created by great performens are analysed.

On the ground of theoretical part of the thesis, the basic pedagogical nothods of work over Interpretation are revlced.

In thesis the problen of iorining the 'pupil's crfeatiVtt individuality as well as the problen of clash of creative individualities of teacher and pupil within the work over interpretation are investigated. '

Чернявская М.Н. Аксиологический аспект теории интерпретации и проблемы музыкальной педагогики.

Диссертация на соискание ученой с^еЬенн кандидата искус-1 ствоведення по специальности 17.00.03 - : музыкальное искусство. Национальная музыкальная академия УхраийЫ им.П.И.Чайковского, Киев, 1093.

В диссертация рассматривав^« основные категории теория интерпретации в связи с изучением интерпретации как ценности. Анализируются различные исполнения' одного я того же произведения, созданные выдающимися исполнителям!.

На базе теоретической чести работы пересматриваются ваг-Ьейяйе педагогические методы работы над интерпретацией. ~

' • В ¿йСсертации исследуется Проблема формирования творческой «(НДиаиДуальяости ученика, проблеме столкновения творческих индивидуальностей Педагога и ученика в работе над интерпретацией.

Клячоя! словя: к-уапка, ¡нтерпрстац^я, тв!р, педагог!ка, • твэоча 1ндив1дуальн1сть.