автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.04
диссертация на тему: Активность искусства в социокультурном процессе

Полный текст автореферата диссертации по теме "Активность искусства в социокультурном процессе"

КИХЗСЬКИЙ УН1ВЕРСИТЕТ Ь:еш ТАРАСА ШЕВЧЕККЛ

г- - Л f. Ч

i (3 На правах руке nicy

\ 1 ноя ^es

Б Р О В К О Мнкола Миколайович

АКТИВШСТЬ МИСТЕЦТВА В СОЩОКУЛЬТУРНОМУ ПРОЦЕС1

Спещальшсть 09.00.08 - естетика

АВТОРЕФЕРАТ дисертаци на здобуття наукового ступеня доктора ф^лософських наук

КиГв - 1996

Дисерташею е рукогшс.

Дисертащя викоиана в Кшвському державному лштстичному утверситеп на кафедр! ф!лософп

Офщйш опоненти:

доктор фшософських наук, профссор Говорун Дмитро 1ванович

доктор фшософських наук, професор, акздемж АПН УкоаГнк Зязюн 1зал Ачдршович

доктор ф¡лософських наук, професор -Мазепа Володимир 1ванович

"Гроз! дна уг-гакогаДрогсбицькии д;рл.:-.Екай .оед-голчщ'Г: 1нсгит';"' 1К»т .'..Я.Оранка, кчфедиа фитософи

Захист/шсертацп в1дбудеться "____

1996 р. о/у годин! на засщанш Спец1ал13ованог Ради Д.01.01.3! при Кшвському университет! ¡мет Тараса Шевченка за адресою: 252001, Кшв - 1, вул.Володимирська, 64.

3 дисертащйною роботою можна ознайомитися в науковш б1блютеш Кишського ушверситету ¿мет Тараса Шевченка /вул.Володимирська, 58/.

Вчений секрегар Спешал130ваноГ вчено! Ради

/

КУЧЕРЮК Д.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальтсть теми досшдження. Проблема активносп мистецтва в социокультурному процес! належить до числа найб1льш значущих в сучаснш естетичнш науш. В умовах кардинальних змш в сустльств1 неминуче зростае роль духовного фактора ! особливо прогресуе активний вплив мистецтва на ва сфери сустльноТ практики. Це щлком природний 1 законом1рний процес, що виходить далеко за меж! конкретно! соцюкультурно! ситуацп 1 притаманний розвитку переважноТ б1льшосп сощальних систем на протяз1 ваеТ ¡сторп людства. Водночас дана законом1рн1сть виявляе себе в р1зних сошальноЧсторичних умовах по-р!зному.

Мистецтво конституюеться як активний духовний фактор социально-!старинного розвитку, тому теоретично щлком виправданим е постановка питания про його суттсш особливост1, завдяки яким даний феномен людськоТ культури постшно включаеться в контекст сощального буття. Тим самим стае зрозу-мшш, що виршення проблеми активное™ мистецтва неможливо здшснити не роз1бравшись в його природ! 1 сутшсних особливостях. Сшд вказати на той факт, що до недавнього Часу проблема ушверсал1зму активносп мистецтва внаслщок певних соцюкультурних обставин так гостро, як на сучасному етат розвитку сустльства, не стояла. Однак \э змшою соцюкультурного контексту в украТнсьюм сустльств! все 61льш настшливше дае про себе знати - як з боку естетично! теори, так I з боку художньоТ практики - необх'щшсть актуал1зацп 1 вир1шення цIеТ проблеми в нових умовах розвитку культури. Разом з тим, посилення уваги до конкретних аспект1В активного буття мистецтва в сучасному сусшльному розвитку нагально вимагае досл'шження фундаментальних основ його соцюкультурного функцюнування, котр1, з одного боку, е виявом його власних внутршньосуттсних тенденций, а, з шшого, в специф1чн1й художнш форм'1 трансформують загальносощальт закони духовного виробництва.

1снуючий теоретичний досвщ досл1дження природи активности мистецтва переконливо св1дчить, що як штерюрш, так 1 екстерюрш особливосп його соцюкультурного функцюнування оргашчно випливають, насамперед ¡з ушверсал1зму його

конструктивного, духовного I практично-перетворювального, культуротворчого 1 життетворчого потенщалу.

Справд1, мистецтво внаслщок вказаних його сутшсних особливостей поодае специф^чне мкце в структур! сощокультурного буття людини. Продукуючи i розвиваючи свою художню "матерпо", що генетично притаманне мистецтву, а також стимулюючи культуротворчий процес в ус1х шших нехудожшх способах духовного 1 матер!ального виробництва, воно активно сприяе створенню ново! не лише художньо!, а й культурно-¡сторично) реальност1. В цьому виявляеться ун!версал1зм активное™ мистецтва, що не е чимось випадковим, набутим через зб1г певних обставин, а е характерною, сутшсною його властивктю. Можна сказати, що мистецтво - це така форма духовно-практичного освоения дшсност!, яка активно синтезуючи в емоцшно-образнш структур! нескшченну багатограншсть соцюкультурних в1дношень 1 внаслщок цього набуваючи властивостей ушверсал!зму, здатна активно перетворювати життево-практичне буття в художню реалыпсть, котра виконуе роль не лише засобу воображения, але й специф1чного чинника ЛЮДСЬКИХ д1Й, ВЧИНЮВ, творчост! В уС1Х сферах життя людини 1 сусшльства. Оск1Льки сутшсш властивост! функционально! специ-ф1ки мистецтва не дослщжет в достатшй М1р1, м'юце ж, котре вони поодають в процесс социального 1 духовного виробництва надзвичайно значиме, то щлком зрозум1ла необхдають анал1зу дано! проблеми в сучасшй естетиц!, фшософп, культуролог!!.

Дослщження проблеми активност! мистецтва значною м!рою е актуальним сьогодш ще й тому, що здатне сприяти теоретичному з'ясуванню найважлив!ших законом!рностей розвитку ! саморозвитку сутшсних сил людини.

Простер мистецтва в!дзначаеться такими специф^чними властивостями, "обживаючи" яю окремий шдивщ набувае в!дп0в1дних зд1бностей ! умшь, без яких вш не може об!йтись в шших, нехудожшх сферах його життево-практичного буття. Вказана эдатшсть притаманна лише мистецтву 1 не може бути замшена шякою !ншою формою духовно! творчосп - науковою, моральною, релтйною, фшософською та ш. В цьому одна !з суттевих властивостей його активного функщонування в соц!ум!. Б!льше того, саме в мистецтв! щдивщ може знайти те, що сприяе творчому вщношенню до св1ту в ц!лому 1 до окремих форм його буття. 1ншими словами, вивчаючи законом!рност! активно! форми

буття мистецтва в сошум), ми разом з тим наближаемось до з'ясування загальних законом1рностей творчост1 людини в р13номан)тних формах П Д1Яльностк

Не дивлячись на те, що мистецтво, його природа, сутшсть вивчаеться ф1лософами, естетиками, представниками шших наук на протяз! багатьох стол1тъ, однак сказати, що все вже тут давним-давно е зрозумшим, було б надто категоричним твердженням. Коли ж мова заходить про його актившсть в сощокультурному процес!, яка з епохи античности 1 до тепернл-нього часу нерщко тлумачилась досить неоднозначно, то тут хоч 1 спорадично, але постшно виявляе себе проблемне поле, котре, епдтшюючи нов! грат 1 аспекта мистецтва, актуальзуе загально-естетичну постановку дано! проблеми.

' Потр)бно врахувати \ такий досить суттевий момент актуальное™ теми. Пор1вняно не так давно в наций фшософсьюн та естетичшй Л1тератур1 часто зустр1чалось суто негативне ставлення 1 оцшка концепцш захщних естетиюв Е.Фшера, Р.Гарод1, пред-ставниюв Франкфуртсько! школи - М. Хоркхаймера, Т.Адорно, Ю.Хабермаса, Г.Маркузе. В працях саме цих теоретиюв, не зважагочи на певну абсолютизацда деяких моментов художньо! д1яльност1, багато в чому по-новому пояснювалась активно-перетворююча функщя мистецтва. В концепщях згаданих зах1дних вчених ми зустр1чаемо не лише спроби 1 прагнення дати орипнальну штерпретащю ушверсального актив1зму мистецтва, а й знаходимо глибою теоретичш положения, що дозволяють осягнути витоки реалш сучасно! художньо! практики, котр1 хоч 1 е приналежшстю насамперед зах1ДНо! цивЫзацн, але реал1зуються в русл! сучасних загальнолюдських тенденции соцюкультурного розвитку. Напевно, зараз настав час, коли ми можемо б1льш грунтовшше 1 об'ектившше проанал1зувати справж-ш досягнення 1, одночасно, теоретичш прорахунки вищеназваних теоретишв.

Актуальшсть досшдження проблеми активности мистецтва значною м)рою зумовлёна також шде одшею суто теоретичною обставиною. В даному випадку ми маемо на уваз1 постшно вщ-творювану суперечшсть в самш природ! мистецтва. 3 одного боку, мистецтво завжди виступае як специф1чна форма воображения об'ективноТ реальное^ 4 в цьому аспект! воно виконуе начебто другорядну роль в реал1ях людського життя. 3 ¡ншого ж боку, мистецтво як у сво!х генетичних витоках, так ! в онтолопчних

виьпрах актуального функцюнування постшно виявляе себе як надзвичайно активна сила, котра здатна справляти дшовий вплив на людину не лише в часткових виявах П життя, а зумовлювати б1льш загальш лшн, тенденци, напрями руху 1 людини, \ сустльства. 1снуюч1 традицшщ лоняття 1 категорп, що сформувались на протяз! не одного столтя, I котр1 пояснюють мистецтво переважно в русл! принципу вщображення, багато в чому себе вичерпали. Потр!бш теоретичн! шдходи, що здатш В1дкрити нов! можливосп в осягненш мистецтва. Природним е прагнення до осмислення сучасних форм активное^ мистецтва як певного етапу в загальнокультурному генезис! ¡сторичних форм становления активносп мистецтва. В такому поворот! проблеми виявляеться актуальною потреба в нових евр!стичних концепщях, здатних подати мистецтво як особливий культурний феномен I водночас проанал1зувати його в реалиях загальнокультурного розвитку людини.

Поряд з суто теоретичною потребою, що актуал1зуе цю проблему, сл1д назвати дв! життево-практичш обставини, як1 зумовлюють необхципсть дослцщення активности мистецтва в новому культурно-!сторичному контекст!.

Передовс!м потр1бно зазначити, що в умовах держа-вотворення Украши, стр!мкого зростання национально! самосв!-домост1 неймов1рно посилюеться активна функщя мистецтва в подальшому сусшльному розвитку. Мистецтво уст сво!м активно-творчим потенц!алом здатне сприяти ! розбудов! держави, ! формуванню нацюнально! самосвщомост! на началах добра, справедливости, р)вноправност! ! демократ!!.

Друга обставина зумовлена тим, що державотворення 1 формування нац!онально! самосвдамосп украшського народу здшснюеться в умовах неухильного просування сустльства на шляху впровадження ринкових В1Дносин. А ринкова економ!ка не завжди ! не в усьому збп^аеться з тенденц!ями культурного розвитку. Ринкова реальшсть грунтуеться на ряд! принцишв, як! мають досить своерщне вщношення до !ерарх!! справжн!х культурних ц!нностей. Найвища цшшсть, яку визнае ринок, це ¡снування самого ринку. Усе шше може мати право на буття лише як необхщний компонент ринкова! системи, в основ! яко! е товар, який можна випдно лродати. Товар потр!бен кожного дня, кожну годину, ¡накше ринок не може функцюнувати. Тому 1 заполонила книжков! магазини, кшотеатри, концертт зали низькопробка

псевдохудожня продукщя. Теория ] практика неспростовно переконують в тому, що ринкова стихия внаслщок суто економ1чних законом1рностей здатна вит1сняти ¡з життя людини справжш цшносп мистецтва. Враховуючи цю обставину, 1 необх1дно дослщжувати 1 теоретично обгрунтовувати нереал1зоваш можливосп активного впливу мистецтва на вс1 сфери сощально-економ1Чного 1 культурного буття людини, що е запорукою подальшого розвитку людського в людиш 1 СуеП1ЛЬСТВ1.

Стутнь розробки проблеми. Проблем! активносп мистецтва, як на сучасному р^вш П доондження, так 1 в минулому, притаманна та особливкть, що вона розглядалась переважно з р1зних, а нер1дко з кардинально протилежних теоретико-методолопчних 1 св!тоглядних позицш. Вщ майже повного заперечення значения мистецтва в жигп сустльства (Платон) до спроб з допомогою теоретичних 1 художшх засоб^в надати йому перетворювальноТ, а по сут! теурпчно! сили по в1дношенню до реального св1ту (шмецью роматики - Новалю, А.Шлегель, Ф.ГШллер, Е.Гофман; сучасш захщш м1фолопчш концепцп - Е.Ф1шер, Р.Гарод1, Е.Касарер, С.Ланге та ш.).

На сучасному еташ розвитку естетичноТ науки в!тчизняш та заруб^жш теоретичш дослщження здшснюються в деюлькох нап-рямках. Формування 1 подальший розвиток р^зних напрямшв дос-л!дження проблеми активност! мистецтва в сучасшй науш зумовлеш насамперед штерпретащею природи 1 сутносп мистецтва, що диктуеться конкретно-1сторичними 1 науково-теоретич-ними ор1ентирами. Зпдно з цими обставинами, узагальнюючи ¡сную'п теоретична концепцп активное^ мистецтва, можна назвати наступи! основт напрямки достдження проблеми.

Значимим для усвщомлення сутносп проблеми був етап осягнення активносп мистецтва, що лопчно пщсумовував анал1з внутршньосутшсних характеристик мистецтва як специф1чно! форми тзнання. В межах дослщження мистецтва, як насамперед гносеолопчного в!дношення, можна назвати пращ А.Л.Андреева, АЛ.Бурова, С.Василева, МЛ.Киященка, Б.Кубланова, М.Л.Лейзе-рова, О.Лилова, ВЛ.Мазепи, Т.А.ПоляковоТ, А.А.Оганова, Л.Н.Столовича, Л.А.Сморжа та ш. Незважаючи на те, що цей напрямок досл^ження проблеми був неоднорщним, мав певну диференщащю, можна вщзначити два таш суттево важлив1 моменти. По-перше, проведен! дослщження показали, що сфера активносп мистецтва значною м1рою е реал1защею шзнавально-

воображу вального його потенщалу. По-друге, набутий теоретичний досв1д незаперечно свщчив про неможлив1сть осягнення cyraocTi активносп мистецтва без включения в дану проблему питания про роль активно-Д1Яльного суб'екта як на piBHi створення художшх щнностей, так i на piBHi i'x естетичного сприйняття i сощального функцюнування. Це законом{рно приводило до певноГ еволюци вказано! концепцп активносп мистецтва на шляху з'ясування двох таких важливих обставин.

По-перше, виникала потреба уточнити, що собою являе процес художньоГ д1яльносп. I, по-друге, з'ясувати сощальш параметри буття мистецтва, як на piBHi його функцюнування в якосп певного виду д1яльносп людини, так i на piBHi сощального буття окремого твору мистецтва. .

'Суттево важливим чинником, що сприяв вдафиттю нових можливостей в осягненш активносг! мистецтва, були досл^дження дп мистецтва у взаемозв'язку з шшими формами сустльно! свЦо-MocTi - мораллю, наукою, ф1лософ1ею, релтею iH. Тут можна особливо вщзначити дослщження В.Г.Антоненка, А.Г.вгорова, Ю.А.Лукша, О.А.Макарова, В.К.Скатерхщкова, ВЛ.Толстих, 6.Г.Яковлева та ш. Особлив1стю цього напр>ямку естетичних дос-лщжень було прагнення подолати обмеженост1 одноб1чного тдходу до мистецтва, осягнути активну природу мистецтва кр1зь призму синтезу ¡нших . вцшошень - моральних, релтйних, шзнавальних, ¡деолопчних - в естетичне вцщошення. Незважаючи на певну санкщоновашсть, котра зумовлювалась в!дпов1дними 1Деологемами, ставало достатньо зрозум1лим, що реальш форми активности мистецтва не можна зводити лише до сощально-щеолопчного його спрямування, хоч останне в окрем1 перюди icTopii може вшгравати надзвичайно важливу роль. Значимим результатом даного напрямку було те, що вш вводив в естетику суттево важливий елемент - поняття "естетичного", котре, маючи ушверсальний зм1ст, здатне бути теоретичним засобом осмислення дшсноТ активно!" сутносп мистецтва.

Паралельно з цим напрямком в естетищ досить продуктивно розроблявся тдх1д, в якому переважала сощально-функщональна специфжа мистецтва. Тут сл1д в^дзначити пращ А.I.Бурова, В.В.Ванслова, 1.К.Горського, А.Ф.бремеева, М.С'.Ка-гана, А.А.Карякша, В.А.Корнева, О.П.Лановенка, M.G.Маркова, Г.П.Поспелова, В.В.Сел;ванова, О.М.Семашка, Л.Н.Столовича, ВЛ.Тасалова, ВЛ.Толстих та iH. Значна частина дослщжень

названих вчених розв'язуе проблему активное™ мистецтва як таку, що зумовлена його сощальною природою. На цьому шляху зроблеш Ц1кав1 узагальнення, в1дкриття, котр1 дають можлив1сть тдшти до проблеми актйвносп мистецтва як такоТ, що притаманна йому В1Д иайперших сходинок становления 1 завершуючи розвиненими формами, як'\ ми маемо в XX ст. Внасл1Док р1зних завдань, що стояли перед авторами, у кожного з них була своя система понять, що адекватно вщповщала вибраному аспекту д0сл1дження проблеми актйвносп мистецтва. Потребно також вщзначити 1 те, що в переважно! б!льшост1 вчених-естетиюв не було одностайносп в головному обгрунтуванш цшсно! методолопчно! концепци, яка б дозволила проникнута в сутшсть актйвносп мистецтва. Це пщштовхувало вчених до пошук1В нових теоретичних концепций як у постановщ, так I в розв'язант дано! проблеми.

Особливо потр1бно акцентувати на тш частиш дослшжень, котр! свое найголовшше завдання вбачали в з'ясуванш активного впливу мистецтва на людську особиспсть. Цжавими 1 продуктив-ними е пращ А.В.Азархша, О.К.Васюкова, б.Ф.Володша, 1.А.Зязюна, А.С.Канарського, В.1.Мазепи, В.А.Малахова, В.П.Михальова, О.К.Шевченка, О.В.Шпильово!, Р.П.Шульги, Н.А.Яранцево! та т. авторов. Незважаючи на р1знобарвшсть в тлумаченш активно! да мистецтва на особиспсть, було сформульовано ряд лопко-гносеолопчних ! сошально-естетичних закономерностей, котр1 розкривають мехатзми впливу вс!е! сфери мистецтва 1 у виховному план!, ! в аспект! соцюкультурного розвитку особистоси.

Принципово важливе значения для з'ясування специф!чних характеристик активное™ мистецтва набувае тдхщ, що сформувався в межах соцюкультурного д0сл1дження художнього процесу. Названий тдхщ зумовлений щлим комплексом ф!лософських пошук1В фундаментальних першопочатюв д!яльно-ст1 в сфер1 культури. Тут ¡снуе щла низка дослщжень, серед яких можна особливо вщзначити пращ М.О.Булатова, Е.К.Бист-рицького, М.М.€сипчука, В.П.Загороднюка, В.О.Зв!глян!ча, В.ПЛванова, В.П.Козловського, В.М.Межуева, Л.1.Нов1ково!, В.Г.Табачковського, М.Ф.Тарасенка, ВЛ.Шинкарука, ОЛ.Яценка та. ¡и. автор!в. У вщповдаосп з ф1лософсько-методолопчними висновками, що обгрунтовувались в останш твтора-два десятил!ття, здшснювались теоретичш пошуки культуротворчого

потенщалу мистецтва. На загальному фот особливо'] уваги заслуговують пращ Ю.Л.Афанасьева, В.Д.Д1денка, С.А.Завадсь-кого, Л.А.Закса, М.С.Кагана, Н.Крилово!, В.А.Малахова,

A.С.Молчаново!, ЛЛ.Новжово!, Г.Л.Савранського, Н.З.Чавчавад-зе шших автор1в.

Вказаний тдхщ в1дкривае можливост! досл1дження мистецтва як такого активного фактора, котрий впливае на вс1 сфери культурно!' д1яльносп людини. Тут, з одного боку, розкриваеться культуротворчий потенщал самого мистецтва, а, з ¡ншого боку, нам1чаються тенденцп активности мистецтва в нехудожшх сферах бутгя людини. В цих дослщженнях досить лопчним 1 аргументованим е положения про те, що мистецтво акумулюе в соб! субстанщальш характеристики феномена духовного, взятого як у свош предметшй структур!, так 1 в функцюнальних значениях. Завдяки цим характеристикам мистецтво входить в .структуру духовно! культури в якост1 внутр!шньосутн1сного джерела П розвитку.

Суттево значущими для постановки I дослщження проблеми активност1 мистецтва е цший ряд наукових праць, присвячених анализу заруб^жних, насамперед, зах^дних теоретичних концепций. Це роботи М.Н.Афанасьева, Т.В.Балашово!, А.Т.Горд1енка, П.С.Гурев1ча, Ю.М.Давидова, 1.С.Кулшово!, Л.Т.Левчук,

B.М.Лейбша, С.б.Можнягуна, ЛЛ.ФЫпова та ¡н.

ГОдсумовуючи, можна сказати, що в значнш юлькост1

ф]лософсько-естетичних дослщжень формулюються методолопчш принципи постановки 1 анал1зу проблеми, розробляються окрем1 п аспекта. Водночас ми вважаемо, що наступним кроком в подалышй розробщ проблеми е необх^дшсть цшсного осмислення активности мистецтва, оаальки конкретш аспекти недостатш в з'ясуванш и сутшсних параметр1в.

Об'ектом дослшження е сощокультурне буття мистецтва, яке виявляе себе в конкретних формах активносп, що зумовлено як зовшштми чинниками, так I внутршшьою, естетичною його природою.

Предметом дослшження е генезис конкретно-кторичних форм активносп мистецтва, природа \ сутшсть активносп мистецтва, соцюкультурт вияви тако! активное!! та П вплив на розгортання сощального прогресу.

Мета \ завдання дослшження. Виходячи з тези про те, що актившеть е оргашчною, необх1дною, загальною сутшсною

ознакою мистецтва, котра формуеться 1 розвиваеться на протяз1 багатов1ково! його ¡сторп, автор формулюе мету 1 найважливпш завдання теоретичного Д0СЛ1Дження.

Мета дисертацшного дослщження полягае насамперед в побудов! щл!сно! категор1ально-методолопчно! модел! процеса активност! мистецтва, котра вщображае загальш 1 специф!чш форми його активное™ в соцюкультурному процесс

У вщповщносп з шею метою передбачаеться розв'язати так! завдання досл1Дження:

а) проанал1зувати найважлившп особливост1 становления проблеми активности мистецтва як у ф^логенетичному, так 1 в онтолопчному П вим1рах;

б) з'ясувати принципов! методолопчш ор)ентири, котр1, з одного боку, маготь суто теоретичне значения в осягненш сутност! проблеми, а, з шшого' боку, дозволяють побачити штенци активност! мистецтва, що об'ективуються як в практиш повсякденного буття мистецтва, так ! в динамщ) його прогресивного розвитку в сустльств!;

в) розкрити структурш особливост! активност! мистецтва як на р!вш його штерюрних механ!зм!в, так \ на р!вш екстер!орних вим!р!в, котр! виводять мистецтво за меж! його самозамкнутост! ! самодостатносп ! включають в широке поле сощально! ! культурно!творчосп;

г) розглянути найважлив!ш! типолопчн! особливост! активност! мистецтва як на етат генезису його форм, так ! в сучасному соцюкультурному процес!:

д) обгрунтувати ряд нових наукових понять, котр! дають можливють вйбудувати цшену концепц!ю активност! мистецтва, що дозволяе осмислити и не в якомусь одному аспект!, а з точки зору ушверсальних сутшсних особливостей мистецтва;

е) досл!дити закономерности активност! мистецтва, що виявляються в динамщ! взаемодп художнього ! сошального прогресу ! тим самим дозволяють робити прогноз розвитку мистецтва на рубеж! XX ! XXI стол!ть.

Теоретико-методолог!чною основою дослшження е прац! естетик!в, ф!лософ!в, соцюлопв, психолог!в, мистецтвознавц!в, котр1 розглядають активно-д!яльшсш особливост! людини в евт 1 м!сце в ньому мистецтва як необх!дно! сторони сошально! практики.

Ф'1лософсько-естетичною основою аналЬу е:

- ф!лософсько-категор!альш визначення активное^ як ушверсального елемента св1тов1дношення людини;

- категор1ально-методолопчш дослщження мистецтва як специфично! форми д!яльност1 людини;

- результата фшософсько-культуролопчних узагальнень, що торкаються продуктивно-еврютичних можливостей мистецтва в плат культуротворення;

- ф^лософсько-методолопчш, естетичш ! культуролопчш узагальнення сучасних зах1дних концепций активное?! мистецтва;

- дослщження в сфер! мистецтвознавчих наук.

Найважливша теоретична новизна проведеного дослщження полягае в тому, що в робот! зроблена спроба побудувати категор!ально-методолопчну модель активное^ мистецтва в соцюкультурному процесс, виходячи ¡з ф!лософсько-естетичного узагальнення • реально! художньо! практики, що включае. як ¡сторичш досягнення, так 1 сучасний р!вень розвитку мистецтва. Названий напрямок наукового дослщження мае ту перевагу, що в ньому оргашчно поеднуються культурномсторичш параметри сощального буття мистецтва ¡з ¡манентними законом!рностями активно-д!йового його саморозгортання. Д!алектичне поеднання культурно-!сторичних параметров функщонування мистецтва ¡з ¡манентними закономерностями дозволило проанал1зувати його в якост! активного феномена культури.

Основш ¡де! та висновки, що становлять наукову новизну ! виносяться на захист, полягають в наступному:

- виявлеш 1 теоретично проанал130ваш ¡сторико-теоретичш передумови актуал!защУ проблеми активност! мистецтва, котр1 переконують в тому, що ця проблема е загальноф!лософською 1 загальноестетичною ! саме на такому р1вн! можливо з'ясувати п сутшсш законом1рност!. Проведений ¡сторико-теоретичний анал!з фхлософсько-естетичних моделей активност! мистецтва показуе, що кожна з в1домих теоретичних моделей в!дтворюе конкретно-¡сторичж р!вн! активност! мистецтва. Р1вень активност! мистецтва детерм!нований рядом об'ективних чинник!в, серед яких дом!нують два основних. Це, по-перше, особливост! конкретно-¿сторично! д1¥ мистецтва !, по:друге, потенцшш можливост! мистецтва впливати на сферу соцюкультурного життя;

- в дисертацп доведено, що активн!сть мистецтва не е ви-падковою його характеристикою, другорядною ознакою, а власти-

BicTb, котра виявляе себе як оргашчно лритаманна сутносп i природ! мистецтва i виходячи з цього, е важливим предметом теоретичного д0сл!дження, котрий кожного разу актуал1зуеться у в1дпов1дноот! з тими сустльними завданнями, яю спроможне вир1шувати мистецтво;

- теоретично обгрунтовано, що актившсть мистецтва е дина-Mi4HHM процесом,- який виявляеться на двох р1внях. Це, з одного боку, мистецтво як об'ективний соцюкультурний процес, що yciM cboim потенщалом включаеться в реал!"! сусшльно! практики. А, з ¡ншого боку, весь духовно-практичний його потенщал може бути зад1яний в контекст соцюкультурного розвитку лише через систему суб'ектних вщношень;

виявлеш лопко-категор!альш форми ф1лософсько! рефлекс!! принципу активности що е ушверсальним методололчним засобом теоретичного дослщження сутн!сних особливостей активносп мистецтва, форм i тишв и вияву в реальному соцюкультурному процесь Показано, що активн!сть та п категор1альна концептуал!защя грунтуеться на узагальненш таких nponeciB, яю ф1ксуються Б1Дпов1Дними ф!лософськими поняттями - "д!я", "рух", "реактившсть", "в!дображення", "пос-тупальшсть", "iHTepiopHi мехашзми", "екстер!орна структура" та ¡н., що е необх!дними лопчними сходинками наростаючого в своТй складносп процесу взаемодп матер^альних та сощокультурних систем;

- в дисертац!! аргументовано, що активность е не лише властивштю суб'екта-митця або рецип!ента, а об'ективною власти-Bicrio мистецтва як соцюкультурного феномена. В цьому план! мистецтво, хоч i на значно вищому еташ, але все ж в1ДТворюе окрем! особливост! форм активное™, що притаманн! будь-якш шшш матер!альнш чи соц!окультурн!й систем!;

- в дисертацп обгрунтовуеться ряд нових понять. Це, зокрема, поняття "активность мистецтва", "реактившсть мистецтва", "дифузш форми активносп мистецтва", "iHTepiopHi законом!рност1", "екстерюрна структура", "образуя". Виходячи !з концепцп дисертацп, визначаються поняття "мистецтво", "естетичний щеал", "предмет мистецтва", "художнш образ", "сощальний прогрес", "художн!й прогрес", "культурний прогрес";

- досшджеш i обгрунтоваш найважливш! культурно-¡сторичш передумови формування ¡нтерюрних MexaHi3MiB

активное^ мистецтва. Показано, що еволющя форм активносп мистецтва, починаючи з первинних його етатв, поступово здШснювалась таким чином, що актившеть мистецтва все бшьше набувала автономних характеристик незалежносп вщ безпосередшх форм практично! активность Це був прогресивний процес, осюльки вш сприяв удосконаленню мистецтва як необхшно! форми життед!яльносп ! життетворчосп людини. Обгрунтована теза про те, що предмет мистецтва е тим субстратом художньо! д1яльност1, в якому фокусуються, з одного боку, штерюрш мехашзми розгортання зм!сту вс1е! системи художньо! образносп, а з шшого - в процеа художньо! об'ективаци предмета формуеться духовно-практичний потенщал мистецтва, який виводить його за меж! адаптивно-функцюнального вщношення до св1ту; формуе штенцш на активне його включения в екстерюрш соцюкультурт сгруктури.

- теоретично доведено, що естетичний щеал е такою ¡манентною характеристикою мистецтва, завдяки якш актившеть останнього долае внутршньохудожню замкнупсть 1 виходить в екстерюрш структури социокультурного буття. Виходячи з прове-деного анализу сутшсних особливостей естетичного щеалу, показано, що специфична роль останнього в структур! активних форм буття мистецтва в сощум1 зумовлена насамперед його духовно-практичною природою, смисл яко! фокусуеться в тому, що в ¡деал1 зосереджуються вщображувальш моменти 1 водночас необхщшеть практичного перетворення реалш людського буття;

- аргументуеться теза про те, що художнш образ надае специф1чних рис активносп мистецтва в соцюкультурному процесс Цей аспект активносп мистецтва може бути в!дтворений за допомогою поняття "образ-д!я", котре дозволяе теоретично вщтворювати художшй образ як цШсну форму духовно! активносп мистецтва;

- мистецтво, внаслщок свое! власно! специф1чно! природи, вщносно самостшних сутшсно-естетичних зв'язюв ! взаемозалеж-ностей, здатне дшово впливати на темп, логжу, законом!рност! розгортання сощального . прогресу. Показано, що в процеа соцюкультурного розвитку людини для того, щоб лш!я соща-льного та художнього прогресу не переривалась, однаково необ-х!дш як твори класичного, так 1 сучасного мистецтва. В зв'язку з цим проанал1зоваш законом1рносп активного буття художньо! класики в сучасному соцюкультурному контексп.

результата мають значения для штенсифжаци теоретичних доатджень естетичноТ природи мистецтва в плаш виявлення його можливостей для•вдосконалення способ1в самореал!зацп творчого розвитку особистост), для поглиблення знань про мистецтво як процес, здаттсть мистецтва робити суттевий вплив на творчють у позахудожшх способах людсько! д5яльност1.

Вивчення законом!рностей активно-дшового функцюнуван-ня мистецтва в сусшльств1, сприяючи цШсному анал1зу художньо! Д1ЯЛьност1, може стати передумовою 61льш глибокого розумшня и закошв, що виражають як внутршньосутшст и зв'язки, так 1 зовшшш взаемоди. Окрем1 висновки дисертацп можуть стати основою конкретно^сторичних достджень типолопчних характеристик мистецтва як минулих епох, так 1 сучасних новащй в ху-дожнш творчост]. Результата дослщження можуть допомогти визначитись в критер1ях ощнки активно-д^йових можливостей художньоТ класики.

Матер! али дисертащ! можна використовувати в культурно-просв1Тницькш роботу в розширенш знань про специфжу художньо? Д1Яльносп, кращому розумшню и продуктивно-творчих 1 евристичних можливостей. Одержан! результата дослщження можуть бути використаш в практищ читання курс!в та спецкурс!в з естетики, украУнсько! та св!товоТ культури, мистецтвознавства.

Апробашя досл!дження. Основн! теоретичш положения ! висновки дисертацп знайшли вщображення в публжащях автора, а також були викладет на наукових та науково-практичних конференц!ях: Всесоюзн!й науковш конференцп "Ф!лософ!я. Мова, Культура" (Мшськ, 1991), Всесоюзн!й науков!й конференцп "Художня спадкоемн!сть в контекст! сучасноТ культури: соцюлопчт аспекта" (С.-Петербург, 1991), Республжанськш науково-практичнш конференцп прац!вник!в культури та науковшв Укра'ши "Культура ! нацюнальна самосв!дом!сть: проблеми теорп та завдання практики" (Киш, 1991), Республжанськш м!жвуз!вськ!й науков!й конференцп "Духовнс^цшшсш ор!ентири масових дш людей" (Гродно, 1992), М1Жнародшй науковш конференц!!' "Рос!йська пров!нц!я ! св!това культура" (Ярославль, , 1993), Ш-й М!жнароднш науков!й конференц!'! "ТворЧ1Сть. Культура. Гуман!зм" (Кшв, 1993), М!жнароднш науков!й конференцп "УкраТна - Грец!я: ¡стор!я та сучасн!сть" (Ки!'в, 1993), М!жнародн!й конференц!'! з проблем

давньогрецько! фшософП - У1 Ар1стотел1вськ1 читання "вдиний космос, единий полк, едина людина" (Мар1уполь, 1993), М1жнароднш науковш конференцп "Росшська культура 1 св1т" (Нижнш Новгород, 1993), М1жнароднш науково-практичнш конференцп "Ф1лософ1я сощально! да 1 перспективи демократа"' (Мшськ, 1994), [УПжнароднш науково-практичшй конференцп "Талановита особист1сть: с1м'я, школа, держава" (Ктв, 1994), Першж. Репональтй М1жнароднш конференцп "Мова у вщкритому сусп1льств!" (Чершпв, 1994), науковш конференцп пращвниюв культури та науковщв УкраТни "Розвиток украТнсько! культури: науково-теоретичш 1 практичн! аспекта" (Кшв, 1995) та

1НШИХ.

■ Результата дослщження застосовувались в практищ читання курсу естетики та курсу культуролога в Кшвському державному лшгвютичному университет!, Кшвському университет! ¿меш Тараса Шевченка, Украшськш нащональнш музичнш академа ¡м.ПЛ.Чайковського, Украшському державному ун!верситет! харчових технологш, а також при розробщ \ читанш в Кшвському державному л!нгв!стичному университет! спецкурсу "Мистецтво в динам!ц! сощально-цшшсних ор!ентац!й особистост!". Матер1али дослщження використовувались також при розробщ навчально-методичних матер!ал!в для студенпв.

Структура дисертааа. Робота складаеться ¡з вступу, п'яти роздШв /в кожному роздш по два параграфи/, висновк!в 1 списку використаноГ л!тератури. У "Встуш" обгрунтовуеться актуальтсть .теми, ступ!нь розроблешхлт, мета дослщження, наукова новизна, практичне значения та апробащя дисертаца. У першому роздШ даеться !сторична генеза проблеми, ТТ виходи на сучасну теорш. У другому роздт дослщжуються лопко-методолопчш аспекта активност! мистецтва, теоретичний ! прик-ладний аспекти фшософсько"! категора "активн!сть". У третьему роздш анал1зуються !нтер!орн! механ!зми активност! в контекст! предметно-д!яльшсного визначення мистецтва, генезис форм активност! мистецтва, предмет мистецтва. У четвертому роздш встановлюються основн! компонента екстерюрно!' структура активного буття мистецтва в сощум!, анал!зуються естетичний ¡деал ! художн!й образ в культурноасторичному аспект! '!х функцюнування. У п'ятому роздт виявляються особливост! активност! мистецтва кр!зь призму взаемода художнього та

социального прогресу. У "Висновках" шдводяться шдсумки проведеного дисертацшного дослщження.

ОСНОВНИЙ ЗМ1СТРОБОТИ

Вступ мктить обгрунтування необхщносп вибору дано! теми дослщження, актуальн!сть та практичну значим!сть проблеми. АналЬуеться ступ!нь розробленост! проблеми, визначаеться мета та найважлив1ш1 завдання дослщження, вказуються вих!дн! фиософсько-методолопчш джерела, розкриваеться наукова новизна, практичне значения та апробащя дисертаца.

В першому роздШ "Становления проблеми активност! мистецтва в естетичнш наущ" теоретично обгрунтовуеться необхщшсть оргашчного поеднання в дослщженш активност! мистецтва як ретроспективного, так \ сучасного пщход1В, що здатш допомогти як правильно сформулювати основш контури актуал!заш! проблеми, так ! нам!тити мапстральн! шляхи '!! наукового розв'язання.

В першому параграф! "Загальне 1 особливе в проблем! активност! мистецтва /¡сторико-теоретичний анал!з фшософсько-естетичних концепцш/" проанал!зоваш найб!льш значущ! концепца активност! мистецтва, починаючи вщ античное™ /Платон/ ! закшчуючи теор!ями XX ст. /Нщше, Фрейд, Ортега-1-Гассет, Гадамер, Лукач/. Як показуе теоретичний анал!з ¡сторично! генези проблеми активность для адекватного осмислення в нш загального ! особливого необх!дно дотримуватись двох таких основних вимог. По-перше, важливо шдходити до !сторичних концепц!й активност! мистецтва з позицш осмислення !'х об'ектиано!" теоретично! ! практично! рол!, що зрештою зумовлюеться конкретноЧсторичними обставинами як актуалЬацп ще! проблеми, так ! ф!лософсько-естетичного П осмислення в теорй". По-друге, означений об'ективний ¡сторико-теоретичний анал!з активност! мистецтва можливий при використанн! вщповщного теоретичного шетрументарш - понять, категор!й, методолопчних принцишв, що сформован! сучасною наукою.

Фундаментальну постановку проблеми активност! мистецтва ми знаходимо у Платона. Важливим для розумшня концепца Платона е те, що для ф1лософа з'ясування практично! дошльнос™

мистецтва, ствставлення його з шшими формами духовно-творчо! д!яльносп зводилось до диференщацп чуттевоси 1 рацюнальносп. Сфера чуттевосп, мистецтво стоТть значно нижче ращональних форм освоения свпу. Це в^я^грало не останню роль у тлумаченш негативного впливу мистецтва на людину, що найб1льш яскраво показано фиюсофом у його твор1 "Держава". На думку Платона, мистецтво не здатне до правдивого в^дтворення реального житгя, а значить у сво'ш ди на людину вдаолшае П вщ дшсного шзиання штини. Нам здаеться, що для розумшня платошвсько! концепцп активности мистецтва нео6х]дно звернутися до поняття "реактившсть мистецтва". Назване поняття фжсуе, насамперед, негативний аспект ди мистецтва, що стосуеться разом з тим не лише концепцп Платона. Справлю мистецтво здатне впливати не лише позитивно на людину, сусшльство, культуру, а й негативно. В цьому вдаюшеню поняття "реактившсть мистецтва" дозволяе пояснити ряд сощально-художшх явищ, що особливо яскраво про себе заявили в XX сто л тт. Водночас, окр1м суто негативного аспекту- да мистецтва на людину поняття "реактившсть мистецтва" характеризуе здатшсть мистецтва до певного вщтворення об'ективних реалш життя, вщповдао на них реагувати. 1нтерпретащя мистецтва кр!зь призму поняття "реактившсть мистецтва" е ефективним теоретичним засобом тлумачення р1зномаштнихформ нетрадицшного мистецтва. Марно було б шукати прост! аналоги, адекватшсть М1Ж сферою художшх образ1В 1 реальшстю в картинах П.Шкассо, С.Дал!, В.Кандш-ського, М.Шагала, С.Малевича, П.Ф1лонова та ш. Тут над-звичайно своерцща форма взаемодп М1Ж вказаними сферами, спецж}лчний тип реагування мистецтва на складш особливосп буття людини в свт. Характерною при цьому е здатшсть нетрадицшного мистецтва XX ст. завдяки вщповщному суто художньому реагуванню на дшсшсть справляти вщповдаий активний вплив I на навколишшй свгг, \ на саму людину. Якщо в реалютичних формах мистецтва актившсть останнього мае б!льш безпосередш форми, то модершзм свою актившсть, а точшше реактившсть, виявляе в неимоверно опосередкованих формах. Уточнимо, що в даному випадку поняття "реактившсть" не отд зводити лише до негативного аспекту. Насправд!, це поняття мае б!льш широкий д!апазон смисл1в 1 значень, що вреит зумовлено р!зними прошарками зм!стовних визначень сучасного мистецтва.

1сторико-теоретичний анализ мистецтва недвозначно показуе активно-д1яльшсш його засади. Звертаючись до спадщини Платона, Ар1стотеля, шмецьких романтиков, представниюв класично! естетики - Шопенгауера, Нщше, Гадамера, Ортегим-Гассета, Фрейда та ш., ми переконуемось, що анал1з сутнос™ 1 природи мистецтва неможливо здшснити поза межами з'ясування найважливших законом¡рностей його активное™. Разом з тим, необхщно зазначити, що якщо естетична теор!я до XIX ст. включно в своТх переважних спрямуваннях акцентувала увагу на вщкритп \ лопко-гносеолопчному доведенш активно-доялыпсних можливостей мистецтва, то в XX ст. домшуе прагнення розкрити сутшсть активное™ мистецтва кр1зь призму аналозу культурно-¿сторичних, антро.полопчних можливостей людини, и творчост!.

■ У .шмецьких романтиков актившсть мистецтва постае больше як його творчо-онтолопчна властив1сть, у Гегеля сутшсть активност! шдпорядкована дем1ург1чним деяниям абсолютного духу, а вже для теоретик1в \ митщв XX ст. важливим постае актившсть як сфера духовное™ людини. На це вказував В.Кандшський, коли розглядав мистецтво як могутнш зааб духовного життя. Аналопчш думки можна спостер1гати в теоретиков шзшшого перюду. Тлумачення активност! мистецтва, насамперед, як форми духовно!' активное™ було теоретично обгрунтоване ! теоретично подтверджувалось в творчост! митщв XX ст. Водночас духовшеть набувае у кожного митця своТх вим!р!в. В.Кандшський, М.Шагал, А.Тарковський 1 багато онших Б1Дтворюють духовность в гранично суб'ективних и параметрах. Поп-арт духовшеть формуе, навпаки, через максимальне наближення до св1ту реальних предмет1в. В останньому важливим постае зовам нова лопка, що кардинально вщмшна В1Д звичайноё лопки функцюнальноТ заданосто створених людиною предме™в. Новий духовний зм1ст, що виникае в зовам незвичному контекст! буття предметов створюе новий свет, котрий е хоч ! специфочним, але примноженим до вже ¡снуючого ! активним в!дкриттям його можливих шляхов подальшого розвитку.

В_другому параграф! "Найважлив!ш! тенденц!! в

дослщженш проблеми активност! мистецтва в 70-90-х роках у росойсьюй та украшськш естетиц!" аиал!зуються сучасн! вотчизняш концепц!! активное™ мистецтва. Як виявляеться ця проблема розробляеться в багатомаштнос™ сво!х аспект!в.

Водноча с кожей ¡з сформованих напрямшв дослщження вщштовхуеться В!Д загальних визначень сутност1 мистецтва.

Незважаючи на домшування в теори окремих аспектов досл1джувано1 проблеми, сутшст параметри мистецтва виконують роль своерщного ор1ентира в пошуковому процесь Значке м!сце в конституюванн! сучаснох постановки проблеми активное™ займае гносеолопчна концепция мистецтва. I хоч ця концепщя активное™ була одшею ¡з перших спроб дослщження, вона, попри вс! недол1-ки, в1Д1Грала значну позитивну роль в усвщомлент сутносп проблеми, а П" набутки слщ використовувати в сучасних теоретичних досл1Дженнях. 3 позиций гносеолопчно! концепцп шзнання естетичного об'екта 1 його властивостей е грунтом, на якому формуеться мистецтво 1 його активний вплив на людину, сустльство, культуру. Безумовно, це В1рна думка, котру треба враховувати в сучасному дослщженш. Гносеолопчш закономерное™ суб'ектно-об'ектних вщносин, що вщкривались при цьому, е об'ективним фактом естетично'1 науки. Разом з тим перевага гносеолопзму в естетищ оберталась своею протилежшстю - домшуванням суто споглядального в!дношення, яким мистецтво нжоли не обмежувалось. Лопчне розгортання гносеолопчно! концепцп' приводило до обгрунтування специфичного предмета мистецтва, який потр1бно всього лише шзнати за допомогою художтх засоб1в. Однак мистецтво свш предмет не просто тзнае, а, насамперед, само формуе, перетворюе. Лопчш суперечносп, що виникали на цьому шляху змушували звертатись до шших параметр!в мистецтва, котр1 з одного боку, були вщдзеркаленням його внутршшьосутшсних властивостей, а з шшого - результатом його взаемодн ¡з зовтштми чинниками, уаею сферою сощокультурного буття людини.

Своер1дним виходом 1з лопчних тупиков гносеолопзму була концепшя В.1.Толстих. Для автора ще\" концепцп активность мистецтва постае як результат розгортання його сощальноТ сутносп, взаемопереплетення естетичних I моральних начал в художшй /ияльнос™. Мистецтво виступае як специф!чний вид сощального вщношення, що дозволяв проанал1зувати можливосп 1 закономфносп активного впливу одного виду социального вщношення на ва шип. Як виявляеться, мистецтво здатне в специф^чних формах немовби фокусувати в соб1 розматя соща-льних в!дносин. Водночас воно набувае при цьому яюсно нових

ушверсальних характеристик, що В1Др1зняють його в!д уах шших вид1в д1яльносп, 1 яю дозволяють йому справляти значний вплив на сусшльство, культуру, особиспсть. Саме так! ушверсальш параметри сошального буття мистецтва здатн! виводити його за меж! суто службових, одноб1чно спрямованих функцш.

0ск1льки активтсть мистецтва завжди мае вщповщну снря-мовашсть, теор1я достиджуе цей адресний його вплив. Тому щлком природним е дослщження активного впливу мистецтва на 0с0бист1сть, що переважно виливаеться в дослщження естетично-виховного потенщалу мистецтва.

У сучасшй естетиц! е щкав! 1 продуктивш напрацювання в цьому напрямь В дисертацп звертаеться увага насамперед на концепцию е.В.Шпильовок Позитивним тут е передуам те, що так -чи ¡накше значущшть мистецтва, його актившсть не е абстрактною величиною, а завжди мае конкретного адресата. Людина, що вступае в диалог з конкретним твором мистецтва здатна сприйняти його культуротворчий, життетворчий потеншал, змшюючись при цьому як суб'ект сощального буття. Людина, завдяки мистецтву, формуе чуттево-емоцшне ставлення до дшсносп саме як до свое! дшсносп, водночас у не! формуються штенцп активного вщношення до останньо!. Це надзвичайно важлив! аспекта активности мистецтва, але разом з тим 1х не сл!д штерпретувати лише з суто виховних потенцш. Зумовлюеться це ун!версал1змом мистецтва, що саме в такому своему статус! здатне справляти ! виховний вплив на людину.

Значними досягненнями вщзначаються концепцн активност! мистецтва, котр1 виходять, насамперед, ¡з його культуротворчих засад. Характерною в цьому вщношенш е концепщя В.Д.Д!денка. Особлив! стю культуротворчого п!дходу до мистецтва ! його активност! е передуЫм те, що воно розглядаеться в якост! активного чинника розвитку культури, духовного феномена,- що стимулюе найр!зноматттпп процеси формоутворення в культур!. 1нтегративно-синтетична природа мистецтва, його здатшсть до високо! концентрацп духовного робить його своер!дною кв!нтесенц!ею духовного життя сусп!льства. Духовшсть, творч1Сть виступають ! як найвища цшшстъ, ! як дшовий чинник саморозвитку особистост! ! п активного впливу на об'ективну реальшсть. В ц!й концепцн активност! мистецтва анал!зуеться одна ¡з його . функцш, яку автор називае культуротворчою. Розробка сутшсних параметр!в культуротворчо! функцп зд!йс-

нюеться в поеднанш а з феноменом духовного. Завдяки такому поеднанню в!дкриваеться реальна можлив!сть оеягнення активного впливу мистецтва на всю сферу духовноГ культури. I хоча автор начебто йде в своему дослщженн! вже по апробованому шляху функцюнального визначення сутност1 мистецтва, але виокремлення культуротворчо! функца кр!зь призму феномена духовного б1льше наближае концепцш до визначення мистецтва як цШсного феномена I вщповшю дозволяе спроектувати шляхи 1 способи дослщження цшсност! процеса активности

Особливо! уваги заслуговують концепцп активност! мистецтва, представлен! в працях А.С.Канарського, С.Х.Раппопорта, О.С.МолчановоТ. В дослщженнях останщх рок!в диалектично поеднуються об'ективн! властивост! мистецтва з позицш з'ясування його активно-творчого потенщалу ¡з його безлосередшм впливом на суб'екта художнього сприйняття. Значка увага прид^ляеться в досл!дженнях також взаемод!! мистецтва ¡з сферою емп!ричного /О.С.Молчанова/, буденного життя людини /Р.П.Шульга/. Цей ракурс дослщження активност! мистецтва майже не розроблений ! лише останн!м часом в окремих наукових працях стае предметом особливо! уваги в!тчизняних естетиюв.

У другому роздш "Методолопчш аспекта в дослцркенш сутност! активност! мистецтва" увага зосереджуеться, насамперед, на виокремленн! теоретичних 1 методолопчних засад дослщження проблеми.

У першому параграф! "Фиюсофсько-теоретичний зм!ст категори "актившсть" 1 його методолог!чне значения для дослщ-ження сутност! активное^ мистецтва" автор виходить ¡з того, що ¡сторико-теоретичний р!вень осмислення проблеми з лопчною необхщтстю поводить до з'ясування ф!лософсько-методолопчних принципов досл!дження активност! мистецтва. Осшльки мистецтво е, з одного боку, результатом розгортання соцюкультурних ЧИННИК1В в людському 6утт1, а з ! шло го - складае немовби центральний нерв духовно! культури, поспльки важливо проанал!зувати загалЬн! умови феномена активност!, котр! укор!нен! в культурно-^сторичних реал1ях ! мають стльш ознаки ! в мистецтв!, 1 в культур! загалом. А це е предметом досшдження переду сем фшософи. Тому звертання до ф1лософського тлумачення поняття "активтеть" е щлком виправданим.

Фшософський р!вень осмислення феномена активности грунтуеться переважно на практично-гияльному вцщошенш людини до св1ту. Саме в процес1 предметно-практичного освоения людиною свпу виявляеться невичерпний потенщал активное™ людини 1 водночас завдяки цьому процесу стае можливим дослщпти активность як загальну властившть всього сущого. 1 тому "актившсть" виступае не як другорядне поняття ф1лософн, а, репрезентуючи загальш об'ективш властивос™ навколишнього св1ту 1 природного, 1 сошального, виступае як одна ¡з центральних ф1лософських категорш, що внаслщок ушверсал1зму свого зм1сту здатна бути методолопчним засобом осмислення процеав активное™ в найр1зномаштшших сферах буття людини.

Необхщним кроком в теоретичнш розробщ фшософського пранципу активное™ було його природничо-наукове осмислення. Физика, бюлопя, ф1310Л0ПЯ, психоф1зюлопя та шип науки зробили свш значний внесок в дослщження проблеми активное™. Без осмислення законом1рностей активное™ на природничо-науковому р!ВН1 неможливо було зрозум1ти значения активное™ в соцюкультурнш сфер; буття людини. I природничо-наукова 1 соцюкультурна сфери стали фундаментом уевщомлення \ формування на категор1альному р1вш принципу активное™. Разом з тим важливо мати на уваз1, що актившсть у природ! 1 сощальнш сфер1 не однаков1 як за своТм змютовним наповненням, так 1 за 1х значениям для формулювання фьтософського принципу.

У сфер1 культури активность набувае специф!чних ознак. Культура свощ джерелом мае актившсть, Д1яльшсть людини, котра вс1м своТм ушверсально-всеохоплюючим спрямуванням потенцшно здатна породжувати \ реально творити культуру. Культура виступае з одного боку, продуктом людськоГ д!яльнос™, а з ¡ншого - репрезентуе сощальну необх!дшсть, без яко! людська д1яльшсть взагал1 неможлива ш як певна шетитущя, ш як специф1чна зд1бшсть людини. Д^ялъшсть \ культура оргашчно трансформують у соб! актившсть як нев1д'емну ознаку людського буття.

Виходячи ¡з природничо-наукових 1 ф1лософських узагаль-нень можна стверджувати, що актившсть е завжди певною реактившетю, тобто, у кожнш ¡з сфер сущого реал1зуються певш рухи, ди 1 Б1дп0в1дна реакшя на них з боку шших предмепв, матер!альних чи сощальних систем. Водночас актившсть завжди

носить векторний характер - вона характеризуе певне спрямуван-ня, у свЫй сутност1 виражае внутр1шню штенщональшсть.

Актившсть мае гносеолопчний, сошолопчний 1 онтолопчний статус. Для дослщження мистецтва особливо важлива роль выводиться онтолопчному аспекту активности, осюльки в такому баченш стае можливим анал1зувати його в розмаТгп суб'ект-об'ектних вщношень. Онтолопчний тдхщ дозволяе побачити тв1р мистецтва як цтсний феномен культури, що волод!е власними об'ективними властивостями активного об'екта. Разом з тим тв!р мистецтва виступае 1 як специф1чна трансформащя суб'екта художньо! д1яльност1, що однак слщ вщр1зняти в1д суб'екта в усталеному його розумшш. I тут сучасна естетика вживае ряд нових понять "по/исуб'ект, "квазюуб'ект", "трансцендентний суб'ект" 1 т.д. Запропоноване М.С.Каганом поняття "квазюуб'ект" нам здаеться таким, що б!льш точно вщображае реальш властивосп твору мистецтва. Тут, з одного боку, вщтворюються властивост1 суб'екта як сощального ¡ндивда, а з шшого якост1 об'екта, незалежного у певних вщношеннях В1Д суб'екта, що його створював 1, котрий здатний активно впливати на окрему людину, сощальну групу людей, сусшльство I його культуру. Для характеристики, адекватного вщтворення цього кваз1суб'екта використовують поняття "цшсшсть", "поступальшсть", "мета", "потреба", "пасившсть", "д!я", "штерюрш властивостГ', "екстерюрш законом1рносп" ш.

У другому параграф! "Поняття "актившсть мистецтва" в систем! естетичного знания", розкриваеться спорщнешсть активних процессе у природ!, сощум!, мистецтвк Водночас автор звертае увагу на необхщносп досл1Дження специф1чних особливостей активное« мистецтва 1 адекватного 1х вЦщзеркален-ня в естетичних поняттях. Граничними шдставами розумшня активносп мистецтва' виступае людська Д1яльшсть 1 форми и розгортання в культурно-вторичному процесс. Тому анализ поняття "актившсть мистецтва" здшснюеться в Ясному взаемо-зв'язку з такими поняттями як "д1яльшсть", "тя", "взаемод!я".

Поняття "д1яльшсть" виконуе функцда загального принципу, що дозволяе зрозум1ти активно-перетворюючу роль мистецтва по вшюшеншо до навколишньоТ дшсност!. У процеа будь-якоТ Д1Яльносп людина перетворюе св1т, в якому живе, перетворюючи разом з тим 1 саму себе. Мистецтво в цьому перетворюючому процеа виконуе особливу функщю - воно здатне

за допомогою художньо-образних форм моделювати можлив1 тенденцп 1 способи перетворення св1ту. Водночас у процес! взаемодп мистедтва з дшсшстю воно переважно в надзвичайно опосередкованих формах в1дтворюе СВ1Т реальний 4 разом з тим немовби створюе новий св!т, св1т художньо! культури, художню реальшсть, що ¡снуе зпдно з1 сво!ми законами, котр1 уособлюють його самоц'штсть \ самодостатшсть.

Самоцшшсть мистецтва, однак, зовам не означав його

Я

вцшалешсть в!д реалш життя людини, практики. Специф1чним 1 притаманним лише йому е те, що мистецтво здатне немовби бути продовженням реально!" практики людини. Мистецтво спроможне, виявляючи лопку практично! взаемодп людини 1 навколишнього св1ту, конструювати кр!зь призму художньо-образного вщтворення реалш практики так1 I! продовження, до яких сама вона дшти не здатна. У цариш мистецтва реальна практика набувае художньо завершено! 1 максимально досконало! форми. Мистецтво е одним ¡з засоб1в, що в1дкривають завесу в нов1, неюнуюч1 в реальшй дшсносп свпи. Воно дозволяе кожшй людиш прилучитись через переживания до цих, на перший погляд, фантастичних вигадок, суб'ективних реалш, котр! однак вкрай необхщш людиш 1 котр1 уам сво!м глибинним смислом 1 змютом укоршеш в об'ективнш дшсность Для вщтворення вказаного активного шроцесу, що набувае основних сво!х змштовних визначень у сфер! мистецтва, необхщне в1дповщне поняття. Таким поняттям виступае поняття "художне перетворення", котре е" уточнюючим 1 спориненим поняттю "активность мистецтва".

Розкрити об'ективт процеси активное^ мистецтва можливо за допомогою таких понять як "художня реальшсть", "художне вдаошення", "художне сприйняття". Останне поняття вадграе надзвичайно велику роль в уевщомлент активное™ мистецтва на р1вш взаемодп твору мистецтва I рецишента. Це грунтовно розкрито в ряд1 праць, зокрема О.П.Лановенка, I.П.Шитова, О.Н.Органово! та ряду шших вчених.

Детальний анал1з поняття "актившегь мистецтва" приводить до розумшня того, що тут ¡снуе чпжий системний взаемозв'язок ОДНОГО ПОНЯТТЯ 3 ¡ншим. Розкрити зм1ст ПОНЯТТЯ "аКТИВШСТЬ мистецтва" можливо лише в контекст! його взаемодп з шшими спор1дненими естетичними поняттями. Як виявляеться, тут функщонують поняття, котр! в1дпов!дають закономерностям, що

носягь загальноестетичний характер 1 закономерностям, котр1 виявляють себе при анал1з1 сфери самого мистецтва.

У третьому роздёл! "1нтерюрш мехашзми активности в контекст! предметно-дёяльшсного визначення мистецтва" в основу дослщження проблеми активносп покладено предметно-дёяльтсний принцип, котрий е таким, що сформований у ф1Лософи I дозволяе "простежити особлив! способи активносп в художнш сферь В сучаснш естетищ продуктивно працюе щлий напрямок, у якому парадигма Д1яльност! е домшуючою. Водночас СЛ1Д зазначити, що хоч названий пцдад до мистецтва не е абсолютно бездоганний, однак з наступним доповненням його культуролопчним аспектом вш здатний бути надзвичайно ефективним засобом осягнення сутносп 1 природи активное^ мистецтва.

У першому параграф! "Сощально-практичш передумови та генезис форм активносп мистецтва" предметом аналёзу виступае еволгошя мистецтва в ¡сторп розвитку людського сустльства, найважлившп форми його активносп в социокультурному процесс

3 самого початку свого виникнення мистецтво не могло бути чимось абсолютно самодостатшм 1 самоцшним. У процесё свого формування 1 подальшдго функцюнування в сусшльст мистецтво зумовлювалось чинниками, котр! випливали ¡з свщомо! щлепокла-даючоё д1яльносп людини. А щлепокладаюча дiяльнicть людини за своею суттю не може не бути перетворюючою, оскшьки завжди спрямована не на пристосування до зовшшшх умов, а пщпо'рядкування останшх" собк Таким чином уже на егаш становления мистецтва як активно-дёяльшсного способу освоения св1ту воно включало в себе момент перетворення свёту як важливу сутшсну його компоненту. В первюному сустльствё мистецтво виявляе себе як перетворююча, активна сила на рёвш пёдсвёдомо-¡нтуётивних мехашзмев його утвердження в реал1ях сощокультурного буття людини. У сфер) мистецтва активно-перетворюючий аспект людського освоения св^у здшснюеться на вёдмшу вёд шших форм д5яльносп досить специфёчним чином. Якщо в уах шших видах Д1Яльносп людини форма активное^ була тим, що вщокремлювало один вид д1яльносп вщ ¡ншого, то в мистецтвё навпаки, все ¡снуючё форми активносп людини немовби зливались у щось едине целе.

Актившсть мистецтва, що виявляла себе вже на перших етапах людськоТ ¡сторп, реал1зовувалась в1д елементарно простих

до б!льш розвинених форм на наступних сходинках ¡сторичного розвитку людства. Спочатку мистецтво було повшстю шдпорядковане структурам предметно-практично! д1яльностк Ут!иптарно-практична',' сфера людського буття надае мистецтву суто службових ролей. Найзагальшпп цоло, цшшсш установки утилотарно-практичноо д1яльносто виступають одночасно 1 засобом оргашзацоо художньоо дояльнос™. Входження перв1сного мисте-цтва в предметно-практичну лояльность людини зумовлюють форми його активное^ на цьому осторичному вщр1зку часу. Виходячи ¡з цього, ми ' вважаемо, що найпершою формою активност! мистецтва в умовах первосного сусшльства була предметно-утилотарна його активность. Тут утилотарна активность домшуе над естетичною. Предметно-утилгтарна форма активносто мистецтва, незважаючи на свою обмежешеть, все ж воддзеркалю-вала сутносш особливое™ духовно-практичного освоения людиною дшснос™. В предметно-утилотарнш форм1 активносто мистецтва формуються передумови всього того багатства, котре фжсуеться естетичними категор!ями прекрасного, величного, гармонойного тощо.

Найперша форма активное™ мистецтва мштила в со61, як у зародку, всо наступно форми активного буття мистецтва в соцоумо. Подальша еволющя форм практично! активное™ як наслодок мала диференщащю 1 водокремлення больш розвинених форм активносто мистецтва.

Удосконалення первюних форм практики с в о! и закономор-ним результатом мало формування розноманотнос™ тип!в активносто мистецтва, котр1 здатно були оптималыю повно ! ефективно служити практищ людини. Водночас ¡з виникненням усе нових форм активносто мистецтво все больше ставало в значно опосередкований зв'язок 13 щею ж практикою. У цьому була своя лопка о законом1ршсть, що коршням сягала двох сфер - самого соцоально-практичного буття людини I внутрошньосутшсних особливостей розвитку мистецтва. Незважаючи на все б1льш опосередкований зв'язок мистецтва о форм його активносто оз реалоями практичного буття, воно залишалось необходною стороною практики. В ¡ерархп форм активное™ мистецтва за значимютю ми водводимо друге мкце тзнавально-естетичной формо активность

Шзнавально-естетична форма активносто мистецтва виникае зовам не випадково, а була зумовлена потребами соцю-

культурного 1 практичного розвитку людини. Названа форма активносп виникае у вщповщь на соц1ально-практичну потребу в певних знаниях про св'п, а точнше, у певнш прасистемг таких знань. 3 нашого погляду, св^огляд як елементарна система про св1т взагал! на первинних етапах людськоТ ¡сторЛ був вщеутшй, але потреба в певних взаемозв'язках окремих фрагментов знань про навколишнш св!т поступово формуеться. В умовах в1дсутнос™ науковоТ системи, що давала б певну штерпретацш навколишньому людиш св!ту евпоглядну функщю бере на себе первкне мистецтво. Малюнок, теня, танок здатт були нести знания про св1т 1 давати йому художньо-образне тлумачення. I це не просто було споглядально-пасивне пояснения загально-значущих вщносин людини 1 св!ту, а • активно-перетворююча система координат у В1ДП0В]ДН0СТ1 з якими людина жила, оргатзовувала сво! дп, практично утверджувала себе в свт. Якщо в ус!Х щших сферах життя людина вщчувала себе обмеженою ¡стотою, то у сфер! мистецтва вона вщчувала свою силу, впевнешеть, здатшеть до дшового утвердження себе в цьому свт у вщповоднос™ з найдосконалошими формами, зразками, а тзшше - ¡деалами.

У другому параграф} "Гносеолопчш у сощально-практичт аспекта' предмета мистецтва I меж! активное™ художньо! д1яльнос™" вшзначаеться, що теоретичш дискусп стосовно специфши мистецтва \ форм його активное™ переконують в домшуванш при цьому проблеми предмета мистецтва. Неможливо дослщити активность мистецтва як специф1Чно! форми людсько! активное™ за межами його предметно! визначеностк Як виявляеться, це е обов'язкова обставина не лише при з'ясуванш суиюст) активное™ мистецтва, а й будь-яко! шшо! форми д1яльност1 людини.

Предмет е тим важливим компонентом мистецтва, котрий складае його,. по-перше, зм1стовну модальшеть, по-друге, вщцзер-калюе культурно-четоричну сутшсть вшюшення мистецтва до об'ективно! дшснос™, по-трете, специфику вщтворення всього того, що потрапляе в "поле напруги" мистецтва, ¡, по-четверте, хоч за значим1стю далеко не останне, дозволяе розкрити роль суб'екта у процеа духовно-парактичного, художнього освоения с в ¡ту. В естетичнш теорп дослодження предмета мистецтва здшснювалось у найр1зномаштшших напрямках. Важливим е аспект поровняння предмета мистецтва 1 науки. Сшльним тут е те,

що в аспект! вщображення конституювання предмета реал1зуеться через форми вираження суб'екта. Водночас необхщно зазначити, що форми об'ективацп суб'екта у предмет! мистецтва ! науки в!дм!нн! ! вщтворюють у свош зм!стовн!й специфжацп своер!дн!сть кожно! ¡з цих форм д!яльносп ! одночасно активност!.

В М1ру того, як людина опановувала засобами освоения навколишнього св!ту як суто практичного, так ! художнього порядку, як у не! формувались завдяки розвитку само! практики нов! потреби, прагнення, !деали вона розширювала меж! свого предметно-художнього бачення \ перетворення св!ту. Отже меж! художньоТ творчосп знаходяться в прямш залежност! з одного боку, вщ способ!в соц!ально-практичного освоения свпу, а з шшого - в!д художньо-естетичних эасоб1в сприйняття, в!дтворення ! перетворення предметного св!ту. Специф!чним для предмета мистецтва е те, що в ньому особливо велике значения мають художньо-естетичн! засоби сприйняття, вщтворення ! перетворення предметного св!ту, що виступае першоосновою творчого акту в мистецтв'1. Ця першооснова не може бути прямо, у сво!х безпосередн!х формах перенесена або вмотивована як дзеркальне воображения в конкретний тв!р мистецтва. Нав!ть у натурал!зм! в!дбуваеться певна трансформация об'ективних форм кр1зь призму суб'ективного бачення митцем коикретних речей, предмет!в навколишнього св!ту.

Для предметно! форми активност! в мистецтв! характерним е те, що дшсшсть тут вщтворюеться специф!чними засобами у форм! художшх образ1В, що дозволяе конструювати в ¡деальних формах так! вщношення, яких у сам!й об'ективн!й дшсност! може й не ¡снувати. Однак щнн!сть под1бних художн!х образ!в полягае в тому, що вони виражають суттево важлив'1 параметри реально можливих предметних ситуацш життя людини. Специфжа художнього в!дображення людського буття полягае передуам у тому, що мистецтво вс1ма сво!ми засобами, своею суттю, спрямуванням в!дтворюе . свгг реал!й у гранично суттевих, смислозначущих формах, як! не можуть бути нейтральними до само! людини.

Актившсть предметних форм мистецтва стае фактом художньоТ реальност! при наявност! двох таких умов: по-перше, формування певного художнього змкту на основ! суб'ективно! зд!бност!, що функц!онуе в якосп специф!чно! форми вияву

сощальних сутшсних сил людини, 1, по-друге, актуал!зацп змютовного аспекту об'ективно-предметних форм у суб'ективному переживанш. Здатшсть людини робити предмет основою власного переживания, чуттевого стану е наслщком подвшного сустльно-¡сторичного узагальнення окремого шдивща 1 предмета його Лояльность У цьому процесс виявляеться, що предмет перестае бути для людини "потойбочним" тод1, коли стае олюдненим, тобто даним йому практичним способом. Саме тут виявляеться людський смисл 1 зм1ст справд1 активного В1Дношення людини до СВ1Ту.

Предмет мистецтва в ус^й свош активнш форм1 буття стае таким завдяки тому, що набувае цшшсно! значущост!, яка формуеться в процес! практично! взаемодп митця з навколишшм св1том. При цьому предмет визначаеться не в свош сутшснш диференщацп, а насамперед у тому, як вш конституюеться конкретною формою практики людини. Свого справжнього значения, сощального 1 художнього смислу предмет набувае в практищ людини.

У четвертому роздш "Найважлив1ш1 компонента екстерюрноТ структури активного буття мистецтва в сощумГ' розглядаються естетичний ¡деал 1 художнш образ як складов! мистецтва, котр! з одного боку, е виразом його внутр1шньо! сутност), а з шшого - е специф!чним засобом виходу мистецтва у зовшшш, екстершрш структури людського буття.

Перший параграф "Естетичний ¡деал у структур! активних форм буття мистецтва в сощумГ' присвячено анализу найважлив1ших законом!рностей активного впливу мистецтва завдяки ¡деалу • на ВС1 сфери людсько! життед!яльност1. Естетичний ¡деал дослщжуеться як специфична детермшанта творчо! д1яльност1 в мистецтв!, що виходить постшно за сво! меж1 ¡ достатшсть якого ш в якш м!р1 не обмежуеться сферою одше! художньо! Д1ялыгос-п. Активна \ практично-дшова фукщя естетичного ¡деалу, звичайно, випливае ¡з сутшсно! визначеносп мистецтва, але и обгрунтування т!сно пов'язане також ¡з ф1лософськими дослщженнями, в яких розкриваеться його роль в активно-творчому в1дображенш дшснос™ 1 в мистецтв1, 1 в наущ, 5 в шших видах д1яльносп людини..

1деал ; дшсшсть виступають в якост1 протилежностей, котр1 багато в чому суперечать одна однш. 1деал уам сво!м зм^стом спрямований у майбутне 1 вже одне це виключае випадкове,

несуттеве, недосконале, тобто те, що може бути притаманне дшсность Водночас ¡деал зв'язаний з дшсшстю, оск^льки розви-ваеться на II основу але вш вбирае в себе з дшснос™ все те, що потенцшно здатне породжувати б1льш досконал1 форми реального буття. Зв'язок ¡деалу з дшсшстю носить не безпосереднш характер, ¡накше зайвою була б уся система духовно! культури, яка фактично формуе його як своерщне продовження тенденщй розвитку дшсност1 ¡, одночасно, як такий духовно-практичний феномен, котрий постшно випереджае дшсшсть.

Важливим у з'ясуванш активно-дшових параметр1в естетичного ¡деалу е анал13 його практично-духовних основ. Духовно-практичш передумови активности естетичного ¡деалу грунтуються на ряд1 його властивостей. Насамперед ¡деал завжди виступае певною метою для людини, сусшльства. Якби ¡деал не волод1в характеристиками мети, то вш, власне, перестав би бути ¡деалом.' Щоб стати метою, ¡деал повинен волод^и властивостями, що в|дбивають певну м1ру його самодостатностк Останне означае не що ¡нше, як здатшсть ¡деалу в специф1чнш форм1 вщдзеркалювати з одного боку, уявлення людей про найбишш досконале 1 прекрасне на певному етат сустльного розвитку, а з ¡ншого - бути тим необхщним моментом людського життя, з яким людина може пов'язувати реал5защю свое! щл1сно! сутность Тому естетичний ¡деал виступае як необхщшсть у реально-практичному шльо 1 смислопокладанш. Це складов! духовно! активность яка е обов'язковою ланкою в процеа духовно-практично! д1яльносп, але вже тут е безпосередш виходи на практичш смисли ! значения. Вони виявляють себе в тому, що не залишаються в якост! елеменпв свщом'осп, як\ не потребують переходу ¡з духовного в реально-практичне. Ус1м сво!м потенцшним спрямуванням вони повернут; до практичного буття людини.

Вщображаючи реальнють \ певш кол5зп, що виникають у сусшльному жигп, ¡деал не просто вщтворюе певш суперечност! розвитку, а завжди пропонуе /вш ¡накше не може функцюнувати в людськш культур1/ сво! виходи ¡з непростих конкретно-¡сторичних ситуацш. Якщо узагальнити все сказане, то можна так визначити естетичний ¡деал } його актившсть. Естетичний ¡деал -це мета, образ яко! в найдосконалшш форм5 вт1люе конкретно-¡сторичш уявлення людей про прекрасне, величие, гармошйне '] т.д., I який здатний брати на себе функцш активного продукування смисл1в 1 'значень, котр1 формуючись у сфер!

мистецтва, виходять за його мела, занурюючись у соцюкультурну реальшсть, впливаючи на не! як з боку активного II сущого буття, так [ з боку II перспективних напрямюв розвитку.

Як показуе ¡сторико-культуролопчний аналёз еволюцп есте-тичного ¡деалу на протяз1 уае! людсько! ¡стори, активш форми буття мистецтва в сощум1 постшно видозмшювалися. Вони мають сшй початок 1 законом1рний кшець. Суттево важливим тут е те, що активтсть мистецтва знаходиться в безпосереднш залежносп як вщ само! сощально! дшсносп, так ! в щ зм!стовних характеристик естетичного ¡деалу. Той факт, що протягом багатьох ¡сторичних епох естетичний ¡деал не лише формувався 1 усв!домлювався в сферё мистецтва, але й волод!в своею актившстю \ практичною значим!стю, може св!дчити з одного боку/ про деяку обмежешсть конкретного ¡деалу, а з шшого - про його вщносно незалежне в!д дшсносп функцюнування.

Активно-детермшуючу функшю здатен виконувати не будь-який естетичний ¿деал, а лише той, в якому знайшли свое вщображення рашше вироблеш мистецтвом прогресивш ¡де!, ! який кристал!зуе досв!д попередньо! практики сусшльства, виражае едину цшсну сутшсть людини. Актившсть такого ¡деалу визначаеться тим, що вш в ус!й свош зм!стовност! функцюнуе як реальний шлях руху людського сусшльства ¡ в цьому процеа наповнюеться багатством сусшльного та художнього.досв!ду.

У другому параграф! "Культурно-осторичш особливост! активное™ художнього образу" вщзначаеться суттево важливий момент, котрий пов'язаний ¡з тим, що в художньому образ! фокусуються важлив! сутшсш особливост! як специфики мистецтва, так 1 форм його активного буття в сошум!. Саме завдяки художньому образу мистецтво активно включаеться в структури сошокультурно! реальност!, виявляе себе як дшовий чинник культуротворчо! Д^ЯЛЬНОСП.

Художшй образ з точки зору структурно-типолопчних пара-метр1В мае р!зн! р!вн! вияву свое! активност!. Якщо розглядати окремий тв!р мистецтва як. цшсний художн!й образ, то тут можна виокремити ряд аспектов, котр1 мають сво! специф1чш форми вияву активность Маеться на уваз1 присутшсть у художньому твор! таких елемегтв, котр) немовби виходять за меж! конкретно! художньо! ¡де!" мистецького твору, е немовби П пepифep¡йним в^дгалуженням. Справд!, в окремому твор1 мистецтва так1 специф!чш перифершш вияви основно! художньо! ¡де'!, що

складае юстяк художнього образу, ¡снують, 1 здатш досить активно впливати на рецишента, сощальну трупу людей, сустльство. В даному випадку маються на уваз1 ¡деГ, знания, прогнози, що е складовими цЫсного художнього образу, але водночас репрезентують I науку, мораль тощо. Це надзвичайно важлива сторона активное™ мистецтва 1 П потробно враховувати при з'ясуванш структурування художнього образу 1 форм його активное™ в сощумк

Однак, щоб дослщити активность мистецтва на р1вш функ-шонування художнього образу як щл1Сного феномена культури, важливо його розглядати саме як цшений образ, який тдпоряд-ковуе соб1 ус1 частков1 його впливи 4 внутршньосутшсш компонента.

На сучасному етат розвитку естетичноТ науки важливим у з'ясуванш активное™ художнього образу як цшеного духовного феномена е його досл1дження з позишй культурологи. На образ стали дивитися не лише як на пасивну форму вщдзеркалення всього того, що потрапляе в "поле зору" мистецтва, а як на специф1чну форму конденсацп сощальночсторичного доевщу культури, а значить стало можливим побачити зворотний, активний вплив мистецтва на ва сфери людського життя. Ставало все больше зрозумолим, що художн{й образ мае сво! специфгчш параметри активного функцюнування в структур! соцюкультурно! реальное™, що вж постшно немовби виходить у свош Д1о за меж1 мистецтва, свое! самоцшносто 1 самодостатностк Художнш образ внаслодок 1 своох змктовних характеристик 1 свого соцюкультурного спрямування р1зними шляхами, але постшно включаеться в структури сощально! практики. Останне здшснюеться не безпосередньо, а, як правило, через значною М1рою опосередковано форми. Тут можлив! випадки використання науки, морал^ релтГ тощо.

Досл1Дження. входження художнього образу в структури соцюкультурноо реальное™ стае можливим реал1зувати при наявнос™ адекватного понятшного шетрументарт. В даному випадку ми вважаемо за необх1дне звернутися до поняття "образ-д}я", яке здатне схопити в своему змосп ряд особливостей мистецтва, що характеризуюсь його з одного боку, як спос1б духовно-практичного освоения людиною дшеноеп \ в1дповщно з ус1ма насл!дками, котр1 випливають ¡з ще! особливое™ мистецтва, ¡, з ¡ншого - вщкривають можливосто анал!зу образу з позицш

активного його буття в сощумк Поняття "образуя" е таким, що завершуючи динам¡ку його розгортання, одночасно схоплюе в Ц1л1сност1 вс1 шин етапи його руху. Справд1, на певному еташ формування образу, в^ленш в матер1альш форми, а також його сприйняття, вш виступае як певна д^я. 1накше вш не може ¡снувати, якщо не перетворюеться у щось ¡нше - символ, знак, чи щось таке, що не обов'язково мае художт властивоеп. Як щлюний феномен.культури образ завжди виступае як "образ-д1я".

Художнш образ справд! стае активним тод1, коли в ньому вщображаеться момент самого життя. Мехашзми зворотного активного впливу художнього образу на соцюкультурну реаль-шсть знаходяться не в абсолютнш автонома 1 самодостатносп мис-тецтва. Вони виникають, формуються I дшть на меж1 взаемозв'язку естетичного досвЩу мистецтва 1 реалш життя сошуму. Тут як в найзагальшших, так 1 в конкретних випадках спостершаеться безпосереднш зв'язок процесуальносл самого життя 1 процесуальности художнього образу. Актившсть образу не е абстрактною, вона завжди мае конкретно-реальш форми свого вияву 1 здшснюеться завжди завдяки здатносп його суб'ективного сприйняття 1 переживания людиною. Для цього потр!бно, щоб процеси реального життя знайшли своер1дну форму перекодування в художнШ зм!ст, стали набутком людського досвщу. Цей духовний досвщ може бути реконструйований рецишентом тод1, коли вш буде в найважлив5ших моментах, що мають, насамперед, культурно-смислову значу пасть, вщповщати загальному культурному контексту розвитку сусшльства. I якщо рецишент не здатний зрозумгги загальний культурний контекст, в якому створювався образ, ш про яку адекватшсть активное™ художнього образу не може бути й мови. Разом з тим актившсть художнього образу було б неправомерно зводити лише до розпредмечування в процеа художнього сприйняття. Сощокуль-турне буття образу важливо побачити в тому, як вш д1е на культуру загалом, на окрем! форми и функщонування.

У п'ятому роздш "Актившсть мистецтва в динамёщ художнього та сошального прогресу" анал1зуються р1зш аспекти активного впливу всёеУ сфери мистецтва на процеси розгортання сошального прогресу.

Перший параграф "Актившсть мистецтва 1 проблема взаемодн художнього та сошального прогресу" грунтуеться на ¡де! про те, що лопчне \ послёдовне здшснення сошального прогресу

неможливе в ус!й сво'ш повнсш ! багатогранност! без взаемодн ¡з аналопчними процесами у сфер) мистецтва. 1стор1я ф1лософсько1, естетично! та культуролопчно! думки багата прикладами актуал1зац11 даноТ проблеми. Теоретичний досвщ розв'язання ще! проблеми переконливо свщчить, що процеси розгортания художнього та сощального прогресу мають взаемний характер. Не лише сощальний прогрес активно впливае на тенденцп розвитку мистецтва, а й, навпаки, розгортання художнього прогресу мае активний вплив на процеси сощального руху по шляху прогресивних перетворень.

Важливим у розгортанш ще! проблеми е розумшня сутност! прогресу, що виявляеться 1 в художнш, 1 в сощальнш сфер!. Якщо шдходити до прогресу як до лшшно! форми розвитку сощуму, то тут взаемод1я обох цих сфер е значною м1рою випадковою, а законом1рн!сть мае лише обмежеш форми вияву. Коли ж розум1ти прогрес як форму вплення творчих здобутк!в, що однаково притаманш обом сферам сощального життя, то це дозволяе побачити значно б1лыш можливост! взаемоди цих форм розвитку. Поняття "творчост1" як своер1Дно1 парадигми I принципу здшснення прогресу здатне виконувати функщю теоретичного шструменту досшдження взаемоди сощального та художнього прогресу. В зв'язку з цим в дисертацп даються визначення 1 уточнения понять "сощальний прогрес", "художнш прогрес", "культурний прогрес".

Взаемозв'язок художнього та сощального прогресу випливае, насамперед, з того, що, по-перше, мистецтво е одшею ¡з складових частин загальнокультурного 1 сощального прогресу. Мистецтво розвиваеться не в ¡зольованому простор!, а само е специф!чним виявом сощального розвитку. I тому загальт закони соц!ального прогресу поширюються ! на сферу мистецтва, хоч здшснюеться це не механ!чно, а мае свою особлив!сть, специф!чн! яюсш характеристики. По-друге, мистецтво розвиваеться в структур! сощального буття як вщносно самостшна ! суверенна сфера 1 здшснюеться цей розвиток за сощальними законами. Прогрес мистецтва не е мехашчним копшванням, в!ддзеркаленням соц!ального прогресу, основних його тенденцш ! спрямувань.

Сощальний прогрес е реал^защею найбшьш фундаменталь-них чинниюв, котр! д!ють у сусл1льному жигп. Ц! фундаменталь-н! чинники мають ту особлив!сть, що вони е не просто чимось

таким, що знаходиться -поряд з шшим. Особлив!сть цих детермшант полягае, насамперед, у тому, що вони немовби уособлюють, "зшмають" сутшсн! особливосп вых шших другорядних детермшант, Поняття "сощальний прогрес", трансформуючи багатоматтшсть чинниюв вщцляе один, найва-жлившшй - сощальшсть, сустльшсть, котрий е визначальним для розвитку людського роду. Парадигма творчосп Д1е специф^чним чином. Насамперед на першому мющ тут стогть творч1Сть самого феномена сощальносп,' сустльносп, котра, власне, 1 надае людськш юторп" смислозначущосп. Творения нових сошальних В1Дносин е важливим фактом культурно-юторичного розвитку сусшльства. Феномен сощального пронизуе собою розмаптя форм творчого буття людини ■ в р1зних сферах. Вш е немовби своерёдним узагальненням форм активного, творчого буття людини.

'Розвигок людськоТ ¡сгори школи не реал'щеться в однолшшнш форм! - нарощування чогось лише позитивного, прогресивного. Навряд чи правильним було б ототожнювати прогрес 1 в сусшльства 1 в культур! лише з морально-позитивними наслщками. Прогрес можливий лише за умови, коли ¡снують суперечносп, навить кол!зп, в тому чисти 1 з боку мораль При домшуванш одше! гармони, спокою, р^вноваги зникае об'ективна основа утворення нового, прогресивного. Переважно у таю перюди розвитку ¡сторп творч!Сть занепадае, стае шкому не потр1бною. У сфер! мистецтва творчшть е його основою ! разом з тим фундаментом художнього прогресу. Митець не задов1Льняеться одним сущим, йому необхщно зазирнути в потенцшно можливе майбутне, котре без розгортання суперечностей ноя к не спроможне себе виявити. Суперечност! щ передус1м мають сощальну природу. Мистецтво само завдяки своТй природ! виступае стороною суперечностей. У цьому виявляеться необх!дшсть 1 реальна можливёсть художнього прогресу. Повноцшне розгортання сошального прогресу вимагае активно! ди як художшх, так ! культурних детермшант. Без художнього ! культурного прогресу неможливий ! сощальний прогрес.

Мистецтво у своему прогресивному розвитку утверджуе естетичний ¡деал, одночасно формуючи ! апробуючи в активнш ди художнього образу, який виступае специф!чною формою осягнення реалш життя ! водночас необхщною стороною цього ж

життя. Тим самим мистецтво ¡з його прогресивними змшами активно включаеться в процеси сощального розвитку. В!добра-жаючи сощальну дшсшсть 1 "випереджаючи" ТТ, мистецтво немовби прокладае шляхи майбутшх прогресивних форм сощаль-ного розвитку, Б1дкривае можливосп вт!лення 1 переходу ¡деально-прекрасних начал ¡з художньоТ сфери у сферу сощаль-ного буття.

У_другому параграф! "Д!алектика активное™ художньоТ

класики та шновацшних форм мистецтва в контекеп сощального прогресу" аналиуються особливос™ взаемоди класичного та новтшого мистецтва, Тхнш вплив на розгортання социального прогресу. В робот! проведено лопчний анал1з понять "актуальшсть", "актившсть" мистецьких твор1в. Встановлено, що поняття "актуальшсть" фшсуе, насамперед, зовшшш параметри, форми залучення до сучасного життя класично! спадщини, результате художньоТ творчос™ минулих стоить, котр1 внаопдок певних сощокультурних обставин немовби оживають, наповнюються новим смислом 1 включаються уже в зовс!м шший контекст сучасно! культури, практики. Поняття "актуальность" ф1ксуе передуем форму входження художшх твор1в минулого в контекст сучасного духовно-практичного буття людини. Однак те, що виражае форму явища, не е адекватним його сутносп, хоча певним чином може вщповщати йому. Суттстю актуальное™ твору мистецтва е його актившсть.

Актившсть мистецтва це конкретний мехашзм залучення художнього твору до актуального фонду людсько! культури, способи входження продукпв художньоТ д1яльнос™ до сощально!, морально!, политично!, ф'1лософсько!, естетично! та шших сфер життя сустльства. Саме поняття "актившсть" дае змогу зрозумш! найзагальшш! мехашзми включения твор1в мистецтва до реально функц'юнуючо! практики сустльно! людини.

При детальному знайомств! з проблемою дае про себе знати парадокс, суть якого полягае в тому, що сучасна людина з певною "матрицею" сощальних щлей, естетичних ¡деал1в, моральних норм, чуттевих узагальнень досить часто не обмежуеться у своему практичному жигп сучаснйм !й мистецтвом. Бона звертаеться до мистецтва епох, що далеко вдойшли В1Д нашого часу, до тих твор1в, як1 вважаються класичними. При цьому зрозумыо, що класичш твори стають своер^дним вщгуком на зовам шшу "матрицю" сошально-художшх \ морально-практичних потреб,

психолопчних I чуттевих сташв людини. 1нвар1анти, "матриц]" цих стан ¡в 1 потреб р!зш 1 водночас штерес до твор1в минулого в певш момента раптом загострюеться. Больше того, вони лочинають жити активним життям у сучасшй культур^ набувають здатносп своТм активно-дшовим потеншалом справляти суттевий вплив на розв'язання сощальних, моральних, естетичних та шших кол1зш, викликаних умовами далеко неадекватними тим, що спричинили !х до життя. -

Виявляеться, що сусшльство, окрем1 ¡ндивщи звертаються до класичних твор!в не тому, що сучасне мистецтво не здатне адекватно реагувати на сучасш кол1зп, а тому що мистецтво ■ внасл1док свое! естетично! природи здатне як сучасними, так 1 класичними творами актуал¡зу ваги невичерпне багатство художнього досвщу,. що накопичувався на протяз1 багатьох стол!ть ¡сторп розвитку -мистецтва в усш його багатамаштносп продовження суперечностей практичного життя. Мистецтво в1др1зняеться вщ науки, техшки 1 т.п. тим, що воно школи не намагаеться замшити у конкретних технолопчних формах Тхнього власного розвитку. Водночас воно художньо узагальнюе всю практику,, спроможне за допомогою художшх образ1в запропонувати так1 II продовження, котр1 можлив1 лише в художнш форм1, для яко! шту!шя, фантазия е основою його ¡снування.

В контексп анал1зу освоения художньо! класики анал1зуютъся необхщш ступеш освоения мистецького твору.

Дослщження Д1алектики взаемодп класичних та шновацшних форм мистецтва в процеа розгортання сощального прогресу приводить до виокремлення певних напрямюв, котр1 мають як р1зний характер, так 1 неоднаков1 результата.

Класичш та ¡Нноващйш форми мистецтва не просто можуть сшв1снувати поряд одне з одним, а повинш вступати в активний д1алог через суб'екта сприйняття художнього твору. Природа мистецтва така, що воно уаею своею естетичною сферою включае шдив1да в найефектившших формах у загальну структуру життеД1Яльносп людського суспшьства. Кр1зь призму художньо! культури як класичного, так 1 сучасного п вар1анту в1дбуваеться акт найбшьшо! соцюкультурно! значущоеп для людини - вона може залишатися людиною, набувати нових знань про свп 1 про себе, удосконалюватися завдяки кращим зразкам мистецтва.

Виходячи ¡3 дёалектики класичного та шновацшного в мистецтв1, стосовно окремого його твору вщцляються три форми активности Це утил!тарно-гносеолопчна, морально-практична 1 художньо-евристична форми активносп мистецтва.

У "Висновках" пщводяться тдсумки проведеного анал1зу, узагальнюються найб1льш значим! результата дисертацшного досл!Дження проблеми активное« мистецтва в соцюкультурному процеск

ГПлсумков! висновки, хдо випливають з наукового дослщження.

В результат! проведеного дослщження автор дшшов таких висновк!в:

- актившсть мистецтва е законом!рною, сутшсною його характеристикою, що детермшуеться конкретно-юторичними формами його розвитку;

- форми активност! мистецтва вщтворюють специфику взае-модп художньоТ Д1Яльност'1 з ус!м ушверсумом людського буття;

- актившсть' мистецтва виявляеться на р^зних р1внях його сощокультурного функщонування. На кожному з р1вшв активное« мистецтва вияляеться його сустльне значения як в загальнокультурному, так.1 в конкретно-сощальному плаш;

- активность мистецтва може буш адекватно досл^джена за умови використання методолопчного потенщалу ф1лософсько1 категорн "актившсть";

- з'ясування особливостей активного буття мистецтва в сощум! базуеться на фёлософсько-естетичному анал!31 предметних форм його розвитку, еволюцП сощокультурних форм його функщонування;

- естетичний ¡деал 1 художнш образ е найважлившими компонентами переходу активное« мистецтва ¿з внутршньоТ форми у зовшшш, соцюкультурш структури;

- актившсть мистецтва як феномен культури здшснюеться в процёа взаемодн 1 розгортання художнього та сощального прогресу. Художнш прогрес мае свою специфшу 1 в!дпов!дну лопку, але водночас активно впливае на сутшсш особливост! сощального прогресу;

- лопка сощальноЧсторичного розвитку е такою, що включае в себе в якост! необхщного ланцюга мистецтво, в уеш багатомаштнос« активних форм його функщонування;

- активность мистецтва е характеристикою, що не лише демонструе, але й конституюе, утверджуе в соцюкультурному процес! його духовне 1 практичне значения;

.- актившсть мистецтва в поступовому культурно-вторичному розвитку набуватиме нових форм 1 в цьому плано автором окрес-люються перспективи подальшо! розробки проблеми дослодження.

Основний змкт дисертаца викладено в наступних публшащях автора:

1. Активность мистецтва в кульгурно-юторичному процес!. Методологочно аспекта. - К., 1995. - 120 с. - 7 д.а.

2. Д1алектика активносп мистецтва в культурному процеси -К., 1992. - 42 с. - 2,5 д.а.

3. ДШовють естетичного одеалу та художнього образу в культурно-1сторичному процесс - К., 1992. - 31 с. - 1,8 д.а.

4. Активность художньо! свщомост! в систем! культури. - К., 1993. - 44 с. - 2,6 д.а.

5. Предмет естетики о мовознавство. - К., 1994. - 26 с. - 1,5

Д.а.

6. 1сторико-естетично аспекта активносп мистецтва. - К., 1995. - 55 с. - 3,5 д.а.

7. 1дея активносп мистецтва в заходноевропейськш фолософп та естетищ //Восник Киовськ. ун-ту. Фолософ1я. Полотолопя. - № .24. - 1995. - С. 118-131. - 1 д.а.

8. . Активность художньоо класики в сучасной культуро//В1сник Кшвськ. ун-ту. Ф1лософ1я. Пол1толопя. .- № 23. - 1995. - С.165-177. - 1 д.а.

9. "Активность мистецтва" в системо понять естетики //Теоретично проблеми художньо! культури. - Переяслав-Хмельницький, 1995. - С.18-24. - 1 д.а.

10. Специфика предметно! детермшаци художньо! д!яльносп//Етика, естетика ё теор!я культури. 1987. - № 30. - С. 73-80. - 0,5 д.а./рос. мова/.

11. Активность ! практична дшовють мистецтва в умовах поглиблення сощалостично! демократа //Зборн. наук, праць КДППМ. - К., 1989. - С.79-87. - 0,5 д.а./рос. мова/.

12. Художня дояльность в структуре сощально! практики //Зб1рн. наук, праць КДПИМ. .- К., 1991. - С. 50-56. - 0,5 д.а.

13. Природна мова ! мова мистецтва//Зборн. наук праць КДППМ. - К., 1994. - С.48-55. - 0,5 д.а.

14. Активность мистецтва в культуротворчому процес! Укра\'ни// Культура 1 нацюнальна самосводомють: проблеми теори та завдання практики. Тези наук.-практ. конференцп. - К., 1991. - С.93-95. - 0,2 д.а.

15. Естетичний ¡деал як детермонанта сошальних дш людей//Духовно-центсш ороентири масових дш людей. Тези допов. республ. можвуз. наук, конференцп. Ч.П. - Гродно. 1992. -С.31-32. - 0,2 д.а. /рос. мова/.

16. Активность мистецтва в динам пи культури провш-цп//М1фи провшцшно! культури. Тези М1жн. сомпозоуму. -Самара. - 1992. - С.25-27. - 0,2 д.а.

17. Культура росойських провшщй в структур! св1тових культурних зв'язк1В//Рос1йська провонщя о свотова культура. Тези допов. наук. конф. - Ярославль. - 1993. - С.24-26. - 0,2 д.а. /рос. мова/.

18. Взаемозв'язок роспЧськсц та украонсько! культур у контекст! св!товоГкультури//Росшська культура о св1т. - Нижнш Новгород. - 1993. - С.36-38. - 0,2 д.а. /рос. мова/.

19. Проблема активное™ мистецтва в естетищ Ар!стоте-ля//£диний космос, единий полю, едина людина. Тези можн. конфер. з проблем. давньогрецькоо фшософц. "У1 Аростотел1всько читання". - Мар!уполь, 1993. - С. 115-116. - 0,2 д.а.

20. Нацюнальна самосвщомють в динамощ сощально-цоннюних ор!ентащй//Фтософ!я сощально! до! о перспективи демократа. Можн. наук, практ. конфер. 4.4. - Мшськ, 1994. -С.50-51. - 0,2 д.а.

21. Чи здатне мистецтво розвиватися в умовах ринково! реальное™ ?//1УПжн. наук. конф. - бкатершбург, 1994. - С.23-25. - 0,3 д.а. /рос. мова/.

22. Методолопчний змост категори "актившеть" ! його використання при з'ясуванш сутносп мистецтва//У краТнство у техшчному вуз!: методолог!я, методика, перспективи. Всеук. наук, методол. конф. - К., 1994. - С.52-54. - 0,3 д.а.

23. УкраТнська художня класика в умовах нащонального в!дродження ! сучасного державотворення//Розвиток украТнськоТ культури: науково-теоретичн! ! практичн! аспекти. Конф. прац1вн. культури ! науковщв Украши. К., 1995. - С.108-109. - 0,2 д.а.

. Бровко H.H. Активность искусства в социокультурном процессе.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.08 - Эстетика. Киевский университет имени Тараса Шевченка, Киев, 1996.

Brovko M.M.Art's activity in socio-cultural process.

A doctoral dissertation in speciality. 09.00.08 - Esthetics. Kyiv university named after Taras Shevchenko, Kyiv,1996.

The philosophic - esthetic analysis of the Art activity is being realized in the thesis, which allows to take in a considerable range of problems connected with the clarification of the philosophic notion of activity, its esthetic modification and its connection with the essential characteristics of Art, the subject of the Art, the esthetic and the artistic image as well.

The essence of the thesis, which defines its contens and major ideals, deals with Art activity as its most important feature determining interior as well as exterior particulars of its socio-cultural being.

В диссертации осуществляется философско-эстетический анализ . активности искусства, что позволяет охватить значительный круг' проблем, связанных с выяснением философского понятия активности, его эстетической модификации, а также его связь с существенными характеристиками искусства, предмета искусства, эстетического идеала и художественного образа.

Суть диссертационного исследования, обусловливающая его содержание и основные идеи, заключается в рассмотрении активности искусства как важнейшей его характеристики, которая детерминирует как интериорные, так и экстериорные особенности его социокультурного бытия.

Ключов! слова: актившсть, актившсть мистецтва, форми активносп мистецтва, ¡HTepiopHi мехашзми активное™, екстерюрна структура, актившсть естетичного щеалу, актившсть художнього образу, художнш' прогрес, сощальний прогрес, художня класика, шновацшш форми мистецтва.