автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.03
диссертация на тему: Анализ компаративных фразеологизмов польского языка с компонентом-глаголом движения (с использованием украинского материала)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Анализ компаративных фразеологизмов польского языка с компонентом-глаголом движения (с использованием украинского материала)"

ШеЪгГУТ МОВОЗНАВСТВА ім.О.О.ІЮТШіІ . • ■ - АН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ВАЛЬЧУК Валентина Аиаиіївна

АНАЛІЗ КОМПАРАТИВНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ПОЛЬСЬКОЇ ШВИ З КОМГОНЕНКМ-ДІЄСЛОВОМ ШУ /З ЗАЛУЧЕННЯМ . УКРАЇНСЬКОГО МАТЕРІАЛУ/

Спеціальність 10.02.03 - слов"янські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації яа здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук

[/о

Київ - 1993

' Робота виконано на кафедрі слов'янської'філології філологічного факультету Львівського держанного'уиіверситвту Ім.Г.Френка. ' • " ■■ -

Нвуковяй керівник - кандидат філологічних наук,

. доцент І.М.ТЕПЛЯКОВ. .

. ' Офіиіййі опоненти: диктор філологічних наук

. А.Й.БАГМУТ * ' .

. , кандидат філологічних наук,

‘ ; доиент Т.О.ЧЕРНИШ

Провідна організація - Одеський державний університет .

- Захист відбудеться "16" лютого 1994 р. о 10 годині, на засіданні спеціалізованої ради /шифр Д.016.28.01/ по захисту дисертацій на здобуття вченого ступеня доктора філологічних наук при Інституті мовознавства ім.0.0.Потебні АН України /252001, м.Київ, вул.М.Грушевського, 4/.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту мовознавства ім.0.0.Потебні АН України.

Автореферат ровіслашій " січня________________ 1994 р.

Вчений секретар спеціалізованої ряди доктор філологічних неук

Н.Г.ОЗЕРОВА

Об’єкт дослідження. Реферована дисертація присвячена дослідженню функціонально-семантичних особливостей компаративних фразеологічних одиниць /КФО/ стисної польської мови з компонентом-•дієсловом руху. Одночасно завдання, поставлені у роботі, спрямо-; вені на вирішення одного з центральних питань теорії фразеології-проблеми фразеологічної номінації.

Актуальність теми. Незважаючи на численність та різноманітність прань, тією чи іншою мірою пов"язаних з номінативною функцій» ФО, феномен фразеологічної номінації досі залишається найменш дослідженою сферою номінативної діяльності. Сьогодні переважна більшість вчених визнав виконання фразеологізмами функції називання. Розуміючи номінацію широко, вони, як правило, зводять функціональну цінність ФО лише до називання емоцій, станів, вираження експресії, оцінки тощо, заперечуючи або нівелюючи наявність у одиниць фразеологічного рівня власне номінативної /денц-татквної/ функції. Недооцінка номінативних можливостей ФО зумовг лена недостатньою вивченістю їх у функціональному аспекті. У чи* сленних праиях, присвячених проблемам функціональної значущості фразем, їхнє значення, в основному, досліджувалася на системному рівні /за сигніфікатом/, а функціональна цінність унаслідок цього обмежувалася виконанням тільки/переважно експресивної функції. . Застосування ж функціонального підходу дає змогу стверджувати, що ФО не лише характеризують ті чи інші явища об"вктивної дійсності, а й диференціюють поняття про них, виконуши, таким чином, власне номінативну функцію. Актуальність обраної теми мотивуємо ще й тим, що фразео-семантична група польських фразеологізмів з компонентом-діесловом руху ще не була об'єктом спеціального дослідження ні н польському, ні в українському мовознавстві. Відсутні також роботи зІ ставного характеру у сфері польської та української фразеології. ,

Мата і завдання дослідження. Мета роботи ~ дослідити найважливіші особливості фразеологічної номінапії і встановити, як компаративні фразеологічні засоби польської мови дифеі«нцір-ють поняття руху-переміщення. З огляду на вказану мету ми ставимо ряд конкретних павдаиь, найважливішими з яких є: І/ розглянути існуючі точки пору на проблему фразеологічної номінації; «V дослідити специфіку найменування ФО в системному та функціональному аспектах; 3/ по можливості найбільш повно виявити коло КФО, які бер'/ть участь у членуванні поняття руху-переміщення; 4/ дослідити структ'.»рно-семянтичні особливості Ми даної ¡!,ра:іе,і-семантичи-іі групи тч вияпити причини, які *пливамті. на «мірні а»

— г.

ношення аспектів їх смислової структури} 5/ на основі виявлених семантичних особливостей $0 вивчити їхню функціональну та номінативну значущість як одиниць, якісно відмінних від слова; 6/ на основі зі ставного аналізу семних структур польських та українських КФО виявити загальні та часткові збіги та відмінності у диференціації поняття руху-переміщенни у мовах, вр порівнюються. .

Наукова новизна. Вивчення номінативної значущості фразеологічних одиниць а позицій функціональної та системної фразеології ще не отримало відповідного теоретичного осмислення і практичного застосування. Тому у роботі зроблено спробу двостороннього трактування номінативної сутності ФО: на рівні системи та на рівні функціонування, - що даг, змогу частково вирішити проблеми, пов"язані з визначенням функціональної цінності фразеологізмів. У роботі, вперше здійсненій на матеріалі польської та української мов, аналізуються фактори, які впливають на міру виконання ФО номінативної функції, і відповідно до цього визначаються їх типи.

Теоретичне значення дослідження полягає у Його спрямованості на вирішення основних дискусійних питань фразеологічної теорії. Результати дослідження розширюють межі розуміння лінгвістичної суті ФО як знака, типологічно відмінного від слова -основної номінативної одиниці мови, і тим самим дають змогу пог новому осмислити функціональну цінність фразеологізму.

Практичне значення. Основні висновки і положення роботи • можуть бути використані при навчанні польської мови як іноземної, зокрема у вузівському курсі "Лексика та фразеологія польської мови" та спецкурсах а фразеології, а також у теорії та практиці перекладу, Окремі спостереження та методика можуть застосовуватися у подальших зі ставних дослідженню; фразеологічних систем двох близькоспоріднених мов. Фактичний та ілюстративний матеріал дослідження може бути використаний при укладанні фразеологічних словників тезаурусного, синонімічного та перекладного типів. >

Методика дослідження. Дослідження,проводиться у синхронному аспекті методом опозиції як основного прийому інтерпретації мовних фактів. При визначенні внутрішніх структурних особливосте!* семантики аналізованих фразем застосовувався компонентний ‘аналіз. Для уточнення індивідуального набору ром у .смисловому , обе«:» і компаративних зворотів використовувався метод контексту-

ального аналізу. На різних етапах дослідження застосовувався т-тод зіставного аналізу.

Матеріалом дослідження стали дані фразеологічного та тлумачних словників польської мови, а також спеціальних пареміологічннх збірників народних висловів. Для збору фактичноги та ілюстративного матеріалу нам люб"язно була надана можливість користуватися картотекою фразеологічного словника на кафедрі загального мовознавства університету ім.М.Кюрі-Склодовської у Любліні. Важли-внм джерелом поповнення текстових прикладів стали твори польської художньої літератури ХІХ-ХХ століть. Основним джерелом українського фактичного та ілюстративного матеріалу став одинадцятитом-ний "Словник української мови", який вважається найповнішим лексикографічним збірником українських фразеологізмів.

. Апробація роботи. Матеріали дослідження доповідалися на . звітних наукових конференціях викладачів Львівського університету у І99І-І993 рр. та на міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми слов"янської філології" /Москва, 1993 р./. Дисертація була обговорена і схвалена на засіданнях кафедри слов"ян-ської філології Львівського університету тя відділу загального і слов'янського мовознавства Інституту мовознавства ім.0.0.Потебні АН України. З теми дисертації опубліковано чотири наукові роботи.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та списку скорочень.

Основний текст дослідження складає 116 сторінок машинопису.

Зміст роботи

У вступі дається короткий огляд літератури з теми дисертації; обгрунтовується вибір теми дослідження, його актуальність та новизна; визначаються теоретичні позиції аналізу матеріалу;

. формулюються мета і завдання роботи; називаються джерела та методи дослідження. .

Розділ І - "Теоретичні проблеми фразеологічної номінації" -відкривається визначенням змісту понять "номінація" і "коннота-пія". Обидва терміни ми трактуємо широко. Коннотацію розуміємо як будь-який компонент, який доповнює предметно-поняті;євий та ■ граматичний зміст мовної одиниці і надає їй експресивної функції, обумовленої культурїю-історичнкми знаннями НОСІЯ мови, його від. ношенням до позначувяного та прагматичними цілями молення. Номі-' нація трактується як позначення всього відображуваного і пізнавав

' ■ ' 4.

ного людською свідомістю, всього сущого чи мислимого: предметів, осіб, дій, якостей, відношень І подій. '

Для ФО, на відміну від слів - основних номінативних одиниць мови, характерна не пряма, а вторинна номінація, зокрема такий її вид, як вторинна неавтономна. Розмежування автономної та неавтономної вторинної номінації, яке, наскільки нам відомо., не проводиться в українському мовознавстві, є суттєвим з точки зору найменування фразеологічними засобами, тому що дає змогу відзначите принаймні дві його характерні особливості. По-перше, можна стверджувати відносну несамостійність номінативної функції ФО, оскільки співвіднесеність фразеологізмів з позначуваними 'явищами дійсності завжди тією чи іншою мірою зумовлена семантикою кожного з компонентів даної одиниці. По-друге, віднесення фразеологізмів до одиниць вторинної неавтономної номінації підтверджує релевантність для фразеологічного називання таких параметрів, як експресивність та оцінність, оскільки неавтономні найменування за самою своєю природою включають експресивно-оцінні компоненти.

Відзначаючи неавтономний характер фразеологічної номінації, дослідники, проте, не можуть досягти єдності у розумінні номінативної цінності $0. Ряд вчених вважає, що найважливішою властивістю фразеологізму й здатність називати єдине поняття і, отже, ототожнюватися із словом як основною номінативною одиницею. Такий підхід веде до ігнорування коннотативного компонента смислової структури ФО, питома вага якого у фразеологізмі значно більша, ніж у слові. Визначаючи ступінь поняттквості ФО, як і кожного, мовного знака, слід враховувати нетотожність Таких термінів, як "поняття" і '’значення", а в зв"язку з цим - розмежовувати системний та функціональний підходи'до мовних фактів. Очевидно, на рівні системи фразеологізми виражають найбільш загальне поняття, наближаючись, таким чином, до слова і виконуючи перш за все номінативну функцію. При функціонуванні ж загально-поняттєві ознаки "пригашуються", а актуалізуються часткові, специфічні, серед яких вагомими в власне коннотативні. Усе сказане вище зовсім не означає, що пізнавальна цінність ФО полягає лише у наявності в їхній семантичній структурі емоційно-експресивних, оцінних та стилістичних елементів, як вважають деякі дослідники, відмовляючи фразеологізмам у виконанні номінативної функції. _

І/ Гак В.Г. К типологии лингвистических номинаций // Языковая- номинация /Общие вопросы/. - М.: Наука, 1977. - С.234.

Для більшості лінгвістичних досліджень останніх років характерне .визнання за фразеологізмами номінативної функції. Однак і при такому підході до функціональної цінності ФО відсутня ед-.нісдь у трактуванні, ступеня номінативності фразеологічних сполук/ Частина дослідників схиляється до думки, що $0 виконують переважно експресивну функцію. Нерідко вчені, для яких характерна дана точка зору,, не завжди послідовні у своїх висловлюваннях, а при аналізі фактичного матеріалу виділяють' у семантичній структурі ФО семи предметно-поняттєвого, а не коннотативно-го аспекту. Очевидно, певну ясність у дану проблему можна внести, послідовно'розмежовуючи системний та функціональний підходи. Аналізуючи системне значення фразеологізму, дослідники приречені на виділення у семантичній структурі Фо найбільш загальних сем /як сигніфікативного, так і денотативного характеру/.

На підставі цього робиться висновок про те, ідо фразеологічні : сполуки збігаються у предметно-поняттєвій частині значення із синонімічним словом, тобто не мають власної номінативної цінності. Уся ж значущість їх як одиниць найменування зводиться до тих емоцій, відношень та оцінок, які вони виражають. Однак, як ві- • домо, фразеологічна одиниця повністю "розкривається" лише при функціонуванні: власне актуалізуючись у процесі мовлення, вона виявляє все багатство інформації, яку в собі несе, - як предметно-поняттєвої, так і коннотативної, передаючи більш тонкий смисл та емоційні відтінки позначуваного. Таким чином, фразеологізмові властива біфункціональність: характеризуючи, описуючи явище об"~ ективної дійсності, він о дно ч а с н о називає його. .

Проблема номінативної значущості ФО тісно пов"язака з питанням про наявність у їхній семантичній структурі сигніфікатин-ного та денотативного аспектів значення. Ряд вчених стверджує, . що фразеологізми називають не предает«, а поняття про них, обмежуючи їхню семантику сигніфікатиеним аспектом та вважаючи релевантною рисою фразеологічного значення його широту. Інші, навпаки, зазначають, нр загальний пспект значення у ЇМ відсутній. Окремі автори приписують ФО абстрактне і конкретне значення одночасно. "Примирити" ці точки зору, иа наш погляд, можна, враховуючи специфіку виникнення та функціонування фразеологічних одиниць. Виникаючи внаслідок метафоричного переосмислення свого прототипу - вільного словосполучення - шляхом відчуджения від його суттєвих ознак, фразеологізм набуває узагальненого /гигмі -фікятивного/ значення. Співвідносячмсь я нотні дянотятом, [ї*і

позначає нові його властивості і повідомляє про нього більше, а значить, конкретизує той об"єнт реальної дійсності, з яким співвідноситься. Найбільш яскраво конкретизуючий характер фразеологічної номінації виявляється при функціонуванні стійких сполук. Власне актуалізація фразеологізму у мовленнєвому акті знімає суперечність між абстрактним /системним/ та конкретним /функціональним/ значенням ФО. Тому ми можемо стверджувати, щр власну, специфічну номінативну значущість фразеологізм виявляє як одиниця функціональна, оскільки саме його виникнення орієнтоване на виконання комунікативної функції. Незважаючи на те, що денотативний аспект присутній у смисловій структурі ФО вже на мовиому рівні, наочно-чуттєве типізоване уявлення - його основа -повністю виявляється лише при актуалізації одиниці.

Процеси становлення ira функціонування ФО слід враховувати, очевидно, і при визначенні денотата фразеологічних сполук. Деякі вчені вважають, щр денотатом №) е не предмет, а його ознака, інші - пр ситуація /фрагмент дійсності/; На близьких позиціях до останніх стоять ті дослідники, які одну з характерних властивостей фразеологічної номінації вбачають у її синтетичності, тобто здатності до одночасного позначення кількох ознак /сторін/ об"єкта позамовної дійсності. Визнаючи синтетичність однією із специфічних та релеввнтних. ознак фразеологічної номінації, ми, однак, вважаємо її певною мірою наслідком того, яким чином ї>0 . диференціює позамовну дійсність. У зв"кзку з цим правомірним, на нош погляд, буде виділення двох денотатів фразеологічної одиниці. ‘Вільне словосполучення, яке є основою для формування фразеологізму, позначає якусь ситуацію об'єктивної реальності.

Власне ця ситуація і вважається денотатом-І. Однак ФО як одиниця вторинної номінації виникає для того, щоб своїми компонентами позначити інший об"ект реальної дійсності, тобто денотат-2. Таким чином, фразеологічне сполука має два денотати, один з яких лежить у сфері предметних відношень реального світу /денотат-І/, другий - у сфері психічних понять /декотат-2/;. Не наш погляд» специфіка фразеологізму як одиниці вторинної номінації власне і полягає у тому, що обидва денотати співіснують у ньому одночасно /паралельно/, творячи ніби "подвійний" денотат. Очевидно, денотат-1 у ФО на системному рівні існує у потенційному /латентному/ вигляді і "оккває" при її актуалізації, формуючи разом ‘я денотатом-2 власну номінативну цінність фразами.

Длк визначення намінатквної значу«,мсті ФО сутторчм є питан-

. 7.

ня про її внутрішню форму. Ряд вчених відзначає своєрідність внутрішньої форми фразем порівняно з лексемами, вважаючи, що актуальне значення ФО віддалене від етимологічного /В.П.Жуков/ або, навпаки, поєднується з ним /В.М.Мокієнко/. На наш погляд, внутрішня форма присутня в актуальному значенні фраземи, зумовлюючи ті додаткові семантичні /як смислові, так і коннотатив-ні/ відтінки, які свідчать про номінативну цінність ФО. Значна питома вага внутрішньої форми у фразеологічних номінаціях особливо яскраво виявляється при функціонуванні ФО. Ознаки внутрішньої форми звичайно не вичленовуються при системному підході до вивчення значень, а при актуалізації фразеологізму виявляються у найтонших відтінках денотативного та кониотативного характеру. Відзначаючи провідну'роль внутрішньої форми у фразеологічній номінації, ми поділяємо точку зору групи дослідників і вважаємо її, однак, не категоріальною ознакою ФО, а лише особливістю фразеологічного найменування, оскільки не можна нп враховувати, що номінація у ФО має місце й тоді, коли внутрішня форма втрачається.

• Характер внутрішньої форми фразеологісму визначає ступінь його образності. Високо оцінюючи роль образності у формуванні то функціонуванні фразеологічних одиниць, ряд дослідників вважає її категоріальною ознакою фразам, що знаходить своє відображення у численних класифікаціях та визначеннях ФО. Однак мп стоїмо на позиціях В.М.Мокієнка, який вважає образність лите складовою частиною експресивності, надаючи першій роль факультативної, а другій - категоріальної ознаки фразеологізму. Фразеологічний образ - це єдність суперечностей. З одного боку, умовою його існування є узуально-закріплений характер образу, що виявляється у його стабільності, стереотипності, у відсутності ефекту новизни самого образу і послабленні його виражальної сили. З другого боку, його призначення полягає у здатності викликати наочні уявлення, яскраві картини, на фоні яких мовці сприймають предметно-поняттєвий зміст образних одиниць. Таким чином, у системі мови образ існує, у "згорнутому" вигляді /у формі узузльно-закріплених уявлень/, а "розгортається'' і повністю виявляється при актуалізації фраземи. Відзначаючи (більшу інформативну на'сиченість фразеологічного образу в порівнянні з лексичним, фразеології нерідко зводять усю його ціииіеть до сфери коннотацій. Ми не можемо' з цим погодитися.. Про те, що не-актуалізованими,"фоновими" /на системному рівні/ можуть залиша-

, , 8. тися і денотативні семи, свідчить хоча б існуюча ідеографічна практика, коли словникові.дефініції одного й того ж фразеологізму не збігаються у різних словниках власне за денотативни-ми семами. Тому більш правомірним, на нашу думку, е пояснення специфіки фразеологічної образності - порівняно з образністю лексичною - більшим ступенем конкретизації, деталізації, експресивної експлікації образу та більшими можливостями для одночасної реалізації як номінативної, так і коннотативної функцій.

Розділ П - "Функціонально-семантичний аналіз компаративних . фразеологізмів польської та української мов з компонентом-діє-словом руху” - починається з опису особливостей номінації компаративними фразеологічними одиницями - специфічної -складової частини фразеологічного фонду. Деякі дослідники заперечують наявність у КФО переосмислення, зводячи семантику даних одиниць до простої суми значень їх складників. Таким чином, дані одиниці визнаються одиницями не вторинної, а прямої номінації. Як показано у роботі, таке твердження є безпідставним. Найменування за допомогою КФУ, як і за допомогою інших- фразеологічних засобів, має вторинний неавтономний характер. Інші вчені, навпаки, вважають, що усім традиційним порівнянням притаманне цілісне семантично трансформоване значення. На нашу думку, таке твердження є. занадто категоричним, хоча слід визнати, що традиційне вживання порівняльних зворотів веде до певної консолідації значень їхніх компонентів. Як правило, це пояснюється тим, що в основі порівняння відбувається фіксоване перегрупування сем: ознаки, за якими проводиться зіставлення, висуваються на перший план, а решта ознак відсувається, х-^ча остаточно й не "погамується". Потрібна сема з порівняльної- частини "видобувається" автоматично. Такий підхід до дано? проблеми є опосередковану...! запереченням власне номінативної значущості КФО. Якби ізорівняльна частина лише дублювала ознаку, наявну у першому компоненті, то цінність комиаративів як мовних одиниць зводилася б, у кращому випадку, до інтенсивності виражання даної ознаки, тобто вони мали б виконувати лише експресивну функцію. Однак результати здійсненого мами аналізу, а також дослідження інших авторів свідчать про протилежне. З точки зору міри виконання називної функції та співвідношення сигніфікативного і денотативного аспектів значення КФО можна поділити на інтенсиви /квантитативи/ та кваліфіка-тиви /квалітятиви/. Останні характеризуються значною збалансованістю сигніфікативного та денотативного аспектів значення. Пер-

ший з компонентів сполук такого типу виражає ознаку, покладену в основу зіставлення, імпліцитно і позначає лише загальне поняття, а тому вимагає додаткової семантичної деталізації і конкретизації. Основне семантичне навантаження у подібних КФО припадає на порівняльну частину, яка виконує якісно-характеризуючу функцію. Напр.: chodziö jak вїогі - ’ходити важко, незграбно*, chodziid jak ¿uraw - ’ходити просто, неприродно виструнчившись’ або ’ходити гордовито’, chodzi6 Jak sum - ’ходити похмуро, понуро, мовчки*. До інтенсивів належать компаративні звороти з експлікованим у основі порівняння tertium comparationia. Перегрупування сем у семантичній1 структурі порівняльної частини зумовлює актуалізацію тієї з них, котра кореспондує з ядерною семою основи порівняння. Актуалізована сема компонента-образу порівняння накладається на відповідну сему primum comparationia, внаслідок чого виникає підсилювальний ефект. Основним у семантичній структурі подібних фразеологізмів стає сигніфікативний аспект. Однак диференціальні семи образного компонента ніколи не "згасають" повністю, інформативність образу полягає не лише у семах, tip виражають значення tertium coxrparationis, але й у наборі тих приватних ознак, що не отримують активної актуалізації при створенні фразеологічного звороту. Так, смислова структура квантитативного фразеологізму ntai%i/p§dzi<i jaJc strza-1а зводиться не лише до вираження ознаки ’дуже швидко, миттю’, а й ускладнюється семами ’вільно’, ’легко’, ’нестримно’. Очевидно, що ті чи інші семи з числа імплікованих у образі актуалізуватимуться залежно'від контексту. Таким чином, можна стверджувати, що кожний із семантичних планів образу в порівняльних конструкціях, на відміну від фразеологізмів іншого типу, завжди має своє, явне, експліцитне вираження, хоча свого повного оформлення образ у КФО набуває лише при мовленнєвій актуалізації.

Характерною особливістю найменування компаративними фразеологізмами є такок організуюча роль основи порівняння, оскільки вона- виражає основне поняття, .яке передає зворот у цілому. У КФО аналізованого нами типу саме одна із сем у значенні дієслова є відправною точкою у взаємодії дієслівного компонента та порівняльної групи. Очевидно, tip різні компоненти смислової структури дієслова можуть відрізнятися своєю продуктивністю у процесі фразеологізаціі. Здійснений нами аналіз показав, що семи системного характеру із семантичної структури дієслова..виявляють низьку продуктивність при творенні фразам, зате ознаки індивідуально-

, . , 10. го характеру надзвичайно продуктивні і уточнюються рядом приватних квалітативних сем. Виявлена нами невідповідність у сферах та способах номінації за посередництвом дієслівних лексем та дієслівних КФО в підтвердженням таких характерних рис фразеологічного найменування, як селективність та антропоцентризм.

Семантичний обсяг будь-якого фразеологізму складає-набір ознак /сем/ усіх трьох аспектів фразеологічного значення: сигні-фікагивного, денотативного та коннотативного, які мч-досліджуємо у комплексі. Власне ця сукупність значень, представлена в семантиці ФО певним набором сем, і складає своєрідність її смислового змісту, зумовлює специфіку ФО як особливої одиниці мови.

В аналізованих КФО сигкіфікативний аспект значення, що відображає їх основну понятійну співвіднесеність, репрезентує сема >рух-переміщення’, яка властива усім аналізованим КФО і свідчить про їхню смислову близькість. З денотативним аспектом ми пов'язуємо конкретність значення ФО, не лише співвіднесеність з об"-єктивною реальністю, а й участь у її членуванні, уточнення і конкретизацію позначуваних понять про предмети. Денотативний аспект у семантичній структурі ФО відображає лише один бік специфіки ФО порівняно із словом - предметність /конкретність/ її значення. Інший бік - яскрава експресивність і оцінність - зумовлений коннотативним аспектом. Конкретно коннотаиії виявляються у посиленні предметно-логічного значення фразеологізму елементарним смислом ’дуже, великою мірою’. Зрозуміло, що дана сема притаманна переважно сполукам з повністю або частково експлікованим у основі порівняння йегііш сотрагайіопів. А експресивність як особлива виразність, яскравість висловлювання властива всім без винятку фраземам аналізованого типу. Її ступінь, як правило, залежить від ступеня переосмислення КФО: експресивність зростає з ослабленням чисто компаративних відношень між компонентами КФО і посиленням метафоричності образної частини.'Крім того, експресивність компаративів тим більша, чим "несподіваніший" образ лежить у їх основі. Поряд з експресивним значенням важливе йі-сне в семантиці ФО,посідає емоційно-оцінне значення, представлене у коинотативному аспекті семою ’схвалення/несхвалення’. Стилістична інформація про рух закладена у коннотативній семі -’функціонально-стилістична маркованість>, яка сигналізує про окремий стиль мовлення та сферу вживання фразеологізму. ;

■ Особливу увагу в роботі'звернено на внутрішньоструктурні семантичні особливості КФО з.компонентом-дієслояом руху. Мето-

п-

дам компонентного аналізу виділяються інтегральні та диференціальні ознаки /семи/, які разом складають смисловий обсяг будь-якого фразеологізму. При цьому особливо детально розгляда-•ються дифеденціальні семи, оскільки саме вони визначають парадигматичну цінність ФО. Зокрема, виділені семи, які вказують на: І/ темп руху /’швидко* - biegnle jale па роіаг, бігти як на пожежу, ’повільно’ - poruazad siç Jak ¿ó*w, рухатися як черепаха/; 2/ фізичні особливості руху /йога звуковий аспект, манеру рухатися і т.п. - ’тихо* - wsuwad siç Jak сіегі, іти як тінь, ’легко* - Мес dak lis, бігти як тигр,' ’спритно* - peïz-n^5 Jak w«iá, повзти як вуж, ’важко, вайлувато, незграбно’ -cbodzi Jak акоА, ходити як слон, ’перевалюючись’ - chodzic Jak kaczka, ходити як качка, ’прямо, неприродно виструнчено’ -chodzi Jakby kij polkní£, ходити ніби аршин проковтнув/; 3/ поведінку суб"екта руху /’обережно’ - iá<5 Jak zïodzioj, красти- \ ся як злодій, ’інтенсивно* - ganiad Jak pies, бігати як собака. ’невпевнено’ - chodzid Jak spçtany, іти як не своїми ногами. ’Стрімко’ - wpaád Jak burza, вилетіти як буря, ’поспішно, поквапливо’ - biec Jak szewc z butami na Jarmark, ’нетерпляче, гарячково’ - latad Jak opçtany, бігати як ошалілий, ’нервово, неспокійно’ - aiotacS siç Jak zwierz po klatce, метатися як загнаний звір, ’механічно’ - biegad Jak w ta4<ru, бігати як заведений. »гордовито, поважно* - chodzid Jak paw, ходити як пава. ’урочисто, помпезно* - chodzid Jakby па szczudïach, ’охоче* - iád Jak w dym, ’неохоче’ - iád Jak na àciçcie, Іти немов на кару, ’.сміливо, відважно’ - iád Jak.w taniec, ’пасивно, покірно’ - i€á jak baran, іти як овечка, ’неуважно’ - leád Jak álepy, Іти наче сліпець/; 4/ емоційно-психічний стан носія руху /’стурбовано, заклопотано’ - chodzi Jak bïçcLny, ’похмуро, понуро, мовчки’ - chodzid Jak sum, ходити як побитий, ’запаморочено, приголомшено’ - chodzid Jak gîupi, ходити як у чаду, ’зні-чено, засоромлено* - p<5Jád Jak z uw try.піти як водою облитий, ’неосмислено, непритомно* - chodzid .ink pl.lan-v.ходити як п"я-ний. ’збуджено, піднесено, окрилено’ - chodzid Jak рі.іаіи, ходити як захмелілий, ’бездумно, безвільно, байдуже* - iád Jak na ¡SciQcie, йти як стадо/; 5/ цілеспрямованість руху /’безцільно» - biega dak laufer, ходити як неприкаяний/: 6/ наслі-

док руху /’безрезультатно* - pójáá Jak ztnyfcy, ’наражаючись на небегіпеку’ - iád Jak lwu w paszczç /» 7/ характеристику py-

. .............. , 12.

ху у просторовому відношенні /’невідступно• - chodziá Za klm dak píes, бігати як штик за ким, ’прямо’ - iád prosto Jak atrzelil, ’наосліп* - biec jak etado owieo przed wilkiem, бігти як перелякане стадо/; 8/ кількісну характеристику руху /’у великій кількості’' - kupq, іти купою, ’самотньо’ - chodziá jalt Samson/; 9/ зовнішній вигляд носія руху /’ослаблено, вичерпано* - chodziá ¿вк z кгауів zdjqty, ’бідно, неохайно’ - cho-dzid dak Богао /. Окремі смислові ознаки, в свою чергу, можуть виступати як архісеми (стосовно інших. Продемонструємо це на приклад! <50, пр вживаються на позначення темпу руху. їх можна згрупувати за двома основними ознаками: ’швидко* та ’повільно*. Одночасно обидві вони конкретизуються додатковими приватними се-махіи: ’швидко, долаючи перешкоди* /aadzid jak sarna, гнати як серна/; ’швидко, легко, без перешкод’ /¿echad Jak ро ezkle /; ’швидко, поспішно’ /biec Jakby amagni^ty biczea», бігти неначе хтось впік гарячим залізом/; ’швидко, нестримно, навально’ /і66 jak lawina, мчати як лавина/: ’швидко, негайно, без зволікання’ /biec dak na: skrzydíacli, бігти мов на крилах/; ’швидко, миттю* /looieá dak bljskawica, летіти як блискавка/; ’швидко, стрімко’ /m’ícnqd Дак wiatr. мчати як вітер/; дуже швидко, неопановано, ие-врівкавакено’ /biec івк szalOBj, бігти як ошалілий/; ’дуже повільно’ /ібі dak áliaak, іти слимаковим ходом/: ’повільно, зупиняючись* /wlec ei§ da^ za pogrzebem /; ’повільно, мляво, ліниво’ /chodziá dak aeima mucha, ходити як соина муха/; ’повільно, стомлено, чв|»а силу’ /іьіб ¡jakbj miai ato lat, лізти як дід/; •повільно, неохоче’ /wlecae si? dak beraordyn za kwesb^ /. Всього у роботі описано 39 денотативних сем. Ці семи у смисловому ' обсязі Ф0 не існують ізольовано, а певним чином переплітаються, перетинаються, співіснують між собою, створюючи тим самим, з одного боку, труднощі при їх виділенні, а з другого - зумовлюючи специфіку та особливу ємність фразеологічного значення по- . рівняно з лексичним. Так, у фраземі biegaá /lataú dak -kot z p<j-cheraea можна виділити такі семи: сигніфікативну - ’рухатися, переміщаючись’; денотатиякі - 'рухатися безцільно’ /характери-стик« руху а точки зору мети Його здійснення/,, ’неперервно’ /часове характеристика руху/, ’у різких напрямках’ /просторова характеристика руху/, ’безладно, хаотичне!’ /характеристика поведінки носія руху/; коннотетивиі - ’несхвальне», »іронічне*, *«ястовжигане’.

ІЗ.

Наявність у семантичній структурі КФО аналізованого типу великої кількості диференціальних /денотативних/ ознак є свідченням того, що функціональна цінність фразеологізмів не зводиться лише до експресивності, а полягав у конкретизації тих понять, які вони виражають, тобто ФО мають певну власну номіна-тиЕну значущість. Виділені нами ознаки денотативного аспекту, на нашу думку, переконливо свідчать про те, що номінативна цінність фразем не обмежується коннотативними елементами значення, а суттєво доповнюється елементами денотативними. Мовний статус ФО як'одиниці, відмінної від слова, і полягає саме в одночасній конкретизації і характеристиці явищ відображуваної дійсності .

При зіставленні польських та українських фразеологізмів з компонентом-дієсловом руху нами виявлено певну кількість повністю еквівалентних одиниць, однакових за семантичним обсягом, образністю та формально-граматичного будовою /chodzid Jak kacz-ka - ходити як качка, chodzid jak niedáwiedá - ходити лк ведмідь, chodzid jak senna mucha - ходити як сонна муха/. Одночасно більшість аналізованих фразем ми можемо кваліфікувати як часткові еквіваленти різних типів. Найчисленнішу групу складають ФО, які частково не збігаються за семантичним обсягом, передаючи спільне загальне значення і відрізняючись окремими диференціальними семами. Так, українські сполуки з семою ’неосмислено, непритомно» /ходити мов сновида, ходити як п"яний, ходити як непритомний і т.п./ марковані додатково ознакою ’наосліп, не вибираючи дороги». Аналогічним польським фразеологізмам /chodsid jak lunatyk, chodzid jak pijany, chodzid jak nieprzytoany та ін./ подібне ускладнення семантики не властиве. Крім того, нами виявлені випадки, коли КФО в обох мовах збігаються за одним зна- . ченням, а інше реалізуй лише одна з одиниць. Наприклад, пол. cho. d-iá jak we ánie. та укр. ходити наче у сні передають значення •неосмислено, непритомно», а українська одиниця в іншому контексті вказуч на зовнішній вигляд та фізичний стан носія руху -’ходити ослаблено, вичерпано». Виявлені нами приклади свідчать і про те, що ідентичні за основою образу та компонентним складом КФО у кожній з мов можуть передавати окреме значення. ,Так, поль-сь'.’мй фразеологізм tluc si? 3ak blarek po piekle означає ’рухатися безцільно, нервово, неспокійно», а український товктися як Марко по пеклу - ’рухатися дуже багато, безлядно, без потреби*. Семантичні розбіжності у значенні КФО польської та української

, , . 14.

мов можуть бути зумовлені різними параметрами компарабельності даних одиниць: відмінністю у семантичному обсязі та експресивній забарвленості дієслівного компонента /wldcayd si? Jak lunatyk -’безцільно’ та ходити мов сновида - ’неосмислено, непритомно, наосліп’/; різними образними основами /chodzid jek sum - ’похмуро, понуро, мовчки’ та ходити як з похмілля - ’похмуро, мовчки, роздратовано, неохайно’/; наявністю в номінативному значенні лексеми, що виступає в ролі порівняльної частини, сем, не властивих цій лексемі в ІНШІЙ ШВІ /chodzid dak paw - ’гордовито, набундючено, пихато’ та ходити як пава - ’багато, яскраво вбраним’/.

Розбіжності у семантиці польських та українських фразем аналізованого типу виявляються на рівні не лише денотативного, а й коннотятивного аспекту значення. КФО, які в основному збігаються за своїм предметно-логічним значенням, можуть відрі зняти-

- ся ступенем експресивності /укр. бігти неначе хтось впік гарячим залізом більш експресивне, ніж пол. Мес jakby smagni^ty biczem при однаковому денотативному значенні ’швидко, поспішно, прожогом, стрімголов, раптово’/, емоційною оцінкою / walld ¿ек azalony - ’схвальне’, передає захоплення мовця, лізти наче скажений - ’несхвальне’ при збігові денотативного аспекту значення -’нестримно, навально, незважаючи на перешкоди, на небезпеку’/, сферою вживання /пол. lecied chmurQ вживається лише на позна- • ченнп одночасного руху великої кількості птахів, укр. Йти хмарою може позначати, крім того, і рух великої маси людей/. Відмінності у коннотативному аспекті польських та українських фразем детермінуються, як правило, їхнього різнообразністю, різнииями у смисловому обсязі компокента-оено'ш порівняння, наявністю різних приватних сем денотативного характеру, вимогами контексту. .

У висновках відображені основні підсумки дослідження.

І. Фразеологізм, подібно до слова, виконує умові функцію називання. Однак фразеологічні сполуки з'являються не для позначення нових денотатів, а длк інтенсифікації і конкретизації понять про вже існуючі предмети та їхньої характеристики. Тому термін "фразеологічна номінація" ми пов"язуємо з наявністю у $0 не лише денотативного аспекту значення /функція конкретизації/, а й ковнотативнаго /функція інтенсифікації та оцінки/. При такому /иирокому/ підході до проблеми.номінації, коли Йменуванню підлягає уся семантична сфера ФО, відпадає необхідність протиставляти номінативну функцію фразеологізму його емотивній функ-

ці ї.

2. При визначенні знакової функції фразеологізмів вирішальну раль відіграс їхній компонентний склад. Фразами аналізованого

•нами типу можуть виконувати конкретизуючу /кваліфікативи/ або підсилюючу /інтенсиви/ функцію. -

3. Набагато більше значення при фразеологічній номінації, ніж при номінації лексичній, мас внутрішня форма ФО. Бона, як правило, наявна в актуальному значенні фразеологізму. Це повязано із специфічною денотативною співвіднесеністю ФО: вона мас два денотати, які співіснують у ній одночасно.

4. Компоненти фразеологічного сполучення не втрачають повні-

стю зв"язку з лексико-семантичним полем, до якого вони належать, тобто не перестають бути словами з притаманним їм "дофразеологіч-ним" семантичним потенціалом. Ступінь делексмкалізаиії'ФО у мовленні менший, ніж у мові. >

5. Релевантной ознакою фразеологічних найменувань є їхнє емоційно-оцінне забарвлення. Однак, як показав проведений аналіз, виділення сем емоційно-оцінного значення часто пов"язане з великими труднощами, зумовленими суб'єктивним підходом до їх вичле-нування та впливом контексту.

6. Наявність численних денотативних сем, виділених у роботі, свідчить про участь ФО у якісному членуванні світу.

7. Оскільки більшість із наведених у роботі специфічних

рис фразеологічної номінації найбільш яскраво виявляється при актуалізації фразем, можемо висловити припущення про власну комі-нативну цінність ФО як одиниці функціональної, а не системної.

8. Загальне значення КФО аналізованого нами типу у ряді ви-

падків залежить під семантико-граматичних особливостей основи порівняння - дієслівного компонента. Вплив граматичного значення діяслова здійснюється, в основному, за двома ознаками: »однора-зoйicть/iтepaTIlRHІcть, та 'тривалість/моментальність1.

9. Зіставниіі аналіз польських і українських ІСЮ дав змогу виявити групу конгруентних фразем, яка, проте, не з численною. Переважну більшість аналізованих Ш>0 складають часткові вквіва-ленти різних типів. Се (.хід них найчисленнішами с фразами, які збігаються за основно« ознакою, але різняться однією або кількома приватними денотативііими семами. .У коннотативному аспекті розбіжності у фразеологізмах польської та української мом виявляються ня рівні експресивності, емоційної оцінки та сфери вдавання. ІЧ!явлено тако'* поодинокі ринядки повної невіла >гід:Ніеті

. 16-значень польських та українських КФи, образна основа та формально-граматична будова яких є однаковими.

10. 31 ставний аналіз фразео-семантичних груп на позначення руху-переміщення польської та української мов свідчить, що дане поняття членується компаративними фразеологічними одиницями вказаних мсл дещо по-різному, і дає змогу зробити висновок, що мовна картина світу, одним з проявів якої є фразеологічні засоби найменування, у -носі їв зіставлюваннх мов повністю не збігається.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:

1. Некоторые теоретические проблемы фразеологической номинации // Актуальные проблемы славянской филологии /материалы научи.конф./. - М.: Изд-во МГУ, 1993. - С.34-35 /у співавторстві

з I.М.Теплякавим/.

2. Семантична структура польських фразеологізмів з компонан-том-дієсловом сііойгіб // Проблеми слов"яиознавства. - Львів, 1994. - Бип.46. - С.71-77.

3. Польські фразеологізми з компонентом-дієсловом руху у зіставленні з українськими // Біси.Львів.ун-ту. Сер.філол. -Вкп.£4, - Львів /друкується/.

4. Про номінативну цінність фразеологічних одиниць // 36. наук, статей, присвячений пвм"яті проф.К.К.Трофимовича. - Тернопіль /друкується/.

Підписано до друку 28.12.93. Фориат 60x84/16. Напір друк,Н, Друк.,офсеті Уиовн. друк, арк.1,2. Уїкмн. фарб. відб. 1,3. Обл.-вид. 1,2. Тарая 80. Заи. 5.

Мавиїшо-офсвтйа лабораторія Львівського державного університету їм.'і. Франка. 290602. Львів, вул. Університетська,!.

Восмахонага топширилди е?.С?£.91( й. Босишга рухсаг этилдч 2 02.^4 й. ^огоз бичиаи 60x84 1Дб. 0(|сет босмз ус у ли. Далови /С’С7 нусхз. Буюртиа 2э

УэР ФА "Кибернетика" ШЧБ- сига царашли Кибернетика йнститутивинг босиахонасида чоп эгалгав. 700143, Тошкевт, Ф.Хужаев, кучасз 34 уй.