автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Анархия как социально-культурный феномен (аксиологический аспект)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Анархия как социально-культурный феномен (аксиологический аспект)"

Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського

РГ6 0Л

- І, О'/Д г®

Хромова Ольга Ігорівна

УДК 305.8: 124.5

АНАРХІЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН (АКСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)

09.00гр^. - Соціальна філософія та філософія історії

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Сімферополь - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі психології і соціології Донецького державног технічного університету, Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник

Офіційні опоненти

Провідна установа

доктор філософських наук, професор Ніколко Володимир Миколайович,

Таврійський національний університет

ім. В.І. Вернадського, професор кафедри філософії

доктор філософських наук, професор Ялі Іван Олександрович,

Донецький державний університет економіки і торгівлі, завідуючий кафедрою філософських наук

кандидат філософських наук, доцент Чемшит Олександр Олександрович Севастопольський державний технічний університет, завідуючий кафедрою філософських і соціальних наук

Запорізький державний університет, кафедра філософії. Міністерство освіти і науки України, м. Запоріжжя

« Т&7» У'.+Оо7/~і;Л-2000 р. о “ ради К 52.051.01 у Таврійському

Ж

годині на засідай національнол

Захист відбудеться спеціалізованої вченої університеті ім. В.І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, конференц. зал)

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Таврійсько національного університету ім. В.І. Вернадського (95007 м. Сімферопо; вул. Ялтинська, 4).

Автореферат розісланий « а »2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Кремінський О. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В наш час дедалі більш очевидною стає можливість за допомогою виключно пізнавальних методів осмислити велику ькість явиш навколишнього світу і, особливо, світу людських стосунків, му, поряд із теоретико-когнітивним підходом, все більш важливе значення в нанні та освоєнні соціального буття набуває ціннісний, аксіологічний підхід.

Процеси, що відбуваються в сучасному світі, глибокі і радикальні зміни у х сферах політичного, соціально-економічного і культурного життя пільства не укладаються в традиційні схеми розуміння еволюції соціальних :тем. Сьогодні цілком очевидно, що суспільство розвивається’ не тільки за ійними законами, не на основі суворого детермінізму, або, принаймні, не всі )цеси, що відбуваються в суспільному житті, можна пояснити тільки з іицій детермінізму, і історичний процес являє собою аж ніяк не послідовну їчпу зміну суспільно-економічних формацій, а скоріше, боротьбу людей за лізацію в дійсності тих або інших цінностей.

Саме цінності лежать в основі менталітету суспільства. Вони є егративною основою як для будь-якого індивіда окремо, так і для соціальної тій, нації, усього людства в цілому. Цінності забезпечують зв'язок між ивідом і соціальною структурою суспільства; визначають, зрештою, ірямки соціального розвитку.

Проблема цінностей особливо загострюється в так звані «переламні», ізопі епохи. Та й самі кризи в суспільному розвитку, як правило, ювоковані руйнацією ціннісної основи соціуму. Якщо пануюча система ностей поставлена під сумнів, починається болісний процес руйнації старих пісних орієнтирів, пошуку і зміни суспільством і окремими його членами іих сенсожиттєвих цілей та ідеалів. І лише на шляху здобуття нових ностей можливий вихід із кризи.

Українське суспільство в останнє десятиліття переживає період нсформації соціокультурної парадигми, а виходить, і зміни, у першу чергу, пісних орієнтирів. Ми живемо в епоху «переоцінки цінностей», тому аналіз щаментальних явищ соціального життя з позицій аксіології набуває сьогодні бливо актуальне звучання.

Одним із таких явищ соціального життя виступає анархія. У радянському пільстві склалося негативне відношення до цього явища, що дотепер не еборено. Вважається, що анархія і хаос, анархія і свавілля, анархія і розруха -оніми. Негативний і утопічний характер анархізму як вчення про анархію -державний суспільний устрій - приймається за аксіому. Донедавна іодично з'являлися статті, що ховали анархізм. Про це говорить, наприклад, ва статті А.Л. Нікітіна - «Заключний етап розвитку анархістської думки в ії». Прихильники анархічного буття суспільства в літературі найчастіше лядають принизливо. Проте, всупереч песимістичним прогнозам, анархізм як іітичний рух існує і сьогодні в країнах Європи та Америки, а також в Україні

Росії. Крім того, XX сторіччя переконливо довело, що страхіття

тоталітарного режиму не йдуть ні в яке порівняння з нібито анархічні «хаосом».

Водночас, якщо не всі, то, принаймні, окремі риси цього явища мож спостерігати в різноманітних сферах життя суспільства, хоча воно і осмислюється як таке, тим більше не виражається вербально. Взагалі, анарх: як вона подана в даному дослідженні - це певний стан суспільства, в якої ослаблена або повністю знищена державна влада, і соціальний ідеал яко представлено в роботах ряду мислителів XIX - початку XX століть. Цей терм слід відрізняти від терміну «анархізм», що означає суспільно-політичну філософську течію, яка відкидає необхідність державної влади для регулюван суспільними процесами та пропонує замінити будь-які форми примусоЕ влади вільною та добровільною асоціацією індивідів. Філософське вчення п; анархію в роботі позначено також термінами «анархічна теорія», «анархіч вчення».

XX сторіччя іноді називають «віком юрб», «віком мас», вік< громадянського або віком відкритого суспільства. Парадоксально, але це так марксистсько-ленінське вчення про комунізм як бездержавну суспільгі економічну формацію, і теорії громадянського суспільства, і гасла теоретш відкритого або постіндустріального суспільства - не є чимось іншим, деякими модернізаціями теорії анархізму.

Виходить, анархізм як теорія відбив стійку тенденцію соціальних зм поступове ослаблення ролі державного регулювання громадського життя; також першим зазначив, що тотальна державність є згубною для суспільсті Тому є сенс змінити відношення до сутності анархії. Потрібно поверну анархізм у теоретичний простір філософських міркувань про суспільство, оскільки в основі будь-якого суспільства лежать ті або інші сенсотво[ цінності, то особливо актуальним є наукове дослідження аксіологічних підсі анархічного стану суспільства.

Проте для того, щоб у житті суспільства були реалізовані ті або ін цінності, необхідна певна форма соціального устрою, що буде відповіла уявленням людей про належне та необхідне. Іншими словами, повинен б> втілений в дійсності певний суспільний або соціально-політичний ідеал «найбільш узагальнена форма ціннісного моделювання дійсності». Тог безсумнівно, достатньо актуальним сьогодні є також дослідження суспільне ідеалу анархізму. Поле сучасної футурології є неповним без анархічних теорії

Нарешті, анархія - це певний стійкий стан суспільства, який існуї довгий час до виникнення сучасних держав, і який зараз часто спостерігаєтьс окремих країнах і регіонах, і тому її просто не можна ігнорувати.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Те

дисертації цілком відповідає напрямку наукових досліджень, що проводилі кафедрою психології і соціології Донецького державного технічж університету.

Мета і задачі дослідження. Загальний задум і мета визначені назвою :ертаційної роботи. Це аналіз анархії як соціокультурного феномену з ііцій аксіології, а також виявлення та аналіз суспільного ідеалу анархізму.

Мета дослідження конкретизується в такому ряді завдань.

1. Ініціювати в нових умовах дослідження анархії як соціокультурного юмена, що не тільки ніколи не «помирав», але й не може цього зробити.

2. Простежити основні етапи пізнання анархії в історії суспільної думки; вити причини інтересу до бездержавного стану соціумів.

3. Відповідно до поглядів класиків анархізму вишикувати схему основних сожиттєвих орієнтирів анархії, показати її принципову відмінність від інших нісних систем.

4. Розкрити суть аксіологічного змісту анархії як певної сукупності ностей.

5. Систематизувати анархічні погляди щодо суспільного ідеалу.

6. Здійснити аналіз суспільного ідеалу анархізму з погляду його гтсздатності.

Об’скт дослідження: анархія як певний стан суспільства, у якому тральна державна влада ослаблена або знищена, або зведена до мінімуму, виявляється неефективною і недіючою в масштабах усього суспільства або

о частин.

Предмет дослідження-, уявлення класиків анархічної теорії про ціннісні :тави анархії, соціально-політичний ідеал анархізму як реалізація цінностей рхії в соціумі.

Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою лідження стали положення теорії цінностей про предзаданість людині колишньої дійсності в якості ціннісно-сенсової реальності; а також оження сучасної соціальної філософії про можливість розглядати пільство як соціокультурне утворення. При обгрунтуванні результатів лідження використовувалися також принципи сінергетики стосовно до іальних процесів.

Дисертація являє собою теоретичне дослідження, основними методами го є історичний аналіз у сполученні з порівняльним і ціннісним підходами.

Основним принципом є аналіз ціннісного змісту концепції анархічного пільства за роботами класиків теорії анархізму.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що

- ініційовано аналіз анархії як суспільного сінергетичного процесу, тільки ж реального в суспільстві, як і державність;

- наведено аналіз основних напрямків дослідження бездержавного стану пільства в XX сторіччі;

- доводиться, що анархія - певний стійкий стан суспільства, що мав і м£ місце в дійсності;

- здійснено спробу аксіологічного осмислення анархії;

- подано ієрархію основних анархічних цінностей (за роботами класик анархізму)

- вперше аналізується система соціальних цінностей анархії;

- подано модель суспільного ідеалу анархізму (відповідноі до погляд головних теоретиків цього вчення), виявлено його основні характеристики.

Практичне значення одержаних результатів визначається, насампере тим, що загальний задум роботи знаходиться в руслі актуальних завдан поставлених самою логікою наукового і практичного життя сучасної суспільства. В останнє десятиліття, головною прикметою якого стала змії ціннісних орієнтирів як суспільством в цілому, так і окремими індивідам виникла потреба в переосмисленні деяких вже достатньо розроблених пробле у світі аксіології.

В процесі «переоцінки цінностей», що переживає пострадянсьі суспільство, відкинувши стару систему цінностей, суспільна свідоміс звертається у пошуках заміни своїм аксіологічним настановам до інших альтернативних, ніде не реалізованих або довгий час співіснувавших мирі поруч із ними ціннісних систем. Причому, окремі ціннісні утворення, наві ніде не займаючи домінуюче положення, можуть існувати в об'єктиви реальності і час від часу себе виявляти. До таких ціннісних утворень вар віднести анархію. Процес становлення основоположної системи соціальн історичних цінностей ще не є завершеним в українському суспільстві; в той > час ми можемо спостерігати в оточуючій нас дійсності численні прояви тенденції анархії; тому і сьогодні теоретичний аналіз цього явища являє собс безсумнівний інтерес.

При всій очевидній правомірності здійсненого в сучасній науці аналі анархії як політичного, економічного, соціального феномена, без досліджен анархії з позицій теорії цінностей його не можна вважати всеохоплюючим завершеним. Розробляючи своє бачення гармонічного гуманістично суспільства, теоретики анархізму намагалися наповнити новим змісто насамперед, фундаментальні соціабельні універсалії. Анархія постає соціокультурний, а отже, як ціннісний феномен, і саме розгляд її під цим кут< зору дозволяє скласти уявлення про її реальну життєздатність і можлі наслідки.

Матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці і читаь лекцій з філософії, політології, соціології, етики.

Апробація результатів дослідження. Положення дисертації бу викладені у виступах і обговорювалися на теоретичному семінарі «Актуапі проблеми гуманітарних наук», що проводився кафедрою психології і соціоло Донецького державного технічного університету. Результати досліджен

кож дістали апробацію на Всеукраїнській науковій конференції «Проблеми літичної психології, та її роль у становленні громадянина Української ржави» (Київ, 1995).

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, тирьох розділів, висновків і списку використаних джерел (197 найменувань), гальний обсяг роботи становить 184 сторінки, із яких 170 сторінок основного кету.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дано загальну характеристику дослідження, обгрунтовано гуальність обраної теми, її наукову новизну, сформульовано об'єкт слідження, його мету, завдання, визначено методи дослідження, практичне зчення отриманих результатів.

Перший розділ «Історіографія проблеми анархії н анархізму» являє Зою огляд наукової літератури з проблеми анархії, що здійснений з метою явлення теоретичних підстав розгляду анархії як ціннісного феномена.

У розділі вказується, що анархія являє собою явище, яке виходить за рамки ічних понять, яке відкриває цілком іншу форму організації людського ггожнтку, яка не має нічого спільного з всюди пануючими - організації його засадах відсутності суворої централізації, детермінації та знеособлювання, іархія - модель суспільства, не обмеженого рамками держави, а вільнюючого самодіяльну творчу енергію вільних особистостей. Більше того, аспект, частина будь-якого суспільства, взаємодія якого з іншими, зокрема, нтралізуючими частинами, створює палітру соціального буття людей. Тому ний феномен, який аж ніяк не є винятково плодом теоретичної думки, а має ібокі підстави в реальній дійсності, не міг не викликати інтересу у едставників різноманітних напрямків гуманітарного знання.

У розділі аналізуються роботи про анархію й анархізм Л. Кульчицького, Адлера, П. Ельцбахера, Н.О. Бердяєва, П.І. Новгородцева, Ю.М. Стєклова, М. Пірумової, С.Ф. Ударцева та ін. Таким чином, не можна стверджувати, що облема анархії не одержала висвітлення в літературі.

Водночас, з аналізу наявної літератури стає очевидно, що практично соли анархія не досліджувалася як цілісне явище: ті або інші автори, в повному, аналізували лише деякі його аспекти, що, очевидно, і не дозволяло дати цілісну картину конструктивних і деструктивних елементів анархії; тому актично всі вивчені нами роботи з цієї проблеми страждають однобічністю і ампами. Тим більше, анархія ніколи не розглядалася як такий стан соціумів, ;ій має місце в реальній дійсності. Дотепер у науковій літературі панує гегорична думка, що анархічний стан у масштабах суспільства просто :тракція, що анархічне суспільство ніколи не існувало.

Вітчизняні, та й закордонні дослідження розглядають, в основному, орію анархізму як соціально-політичної течії, причому, що стосується його

доктрини, то аналізується, як правило, її негативна частина - критика держави політичної влади. І сьогодні ще в науковій літературі відсутнє цілісне уявленні про анархізм. Анархія ніколи не розглядалася як модель суспільства, щ< характеризується певним набором сенсожиттєвих орієнтирів або соціальни: цінностей, які цілком можуть протистояти імперативам, визнаним людство» сьогодні. Тому завданням даної роботи є аналіз проблеми анархії саме під ііи? кутом зору.

В другому розділі «Два підходи в дослідженні сутності анархії», щі включає два підрозділи і два підпункти викладено методологію дослідженн проблеми анархії. Цей феномен розглядається тут з двох боків: з боку йог об'єктивного і суб'єктивного змісту. Автор вказує на те, що об'єктивна сторон соціального процесу, як правило, досліджується гносеологічно, когнітивнс Суб'єктивна сторона будь-якого явища освоюється герменевтичнимі психологічними та аксіологічними засобами. Відповідно до сутносі дисертаційного дослідження в ньому подані пізнавальний і аксіологічни підходи.

Метою підрозділу 2.1. «Пізнавальний підхід: семантичний аналіз термін «анархія» є виявлення об'єктної сутності анархії, з'ясовування основних етапі пізнання анархії та їхніх результатів.

Автором підкреслюється, що поняття «анархія» також, як і понятт «цінності», досить часто вживається політиками, вченими, журналістам! письменниками. Проте, уявлення про анархію, що склалося в даний ча досить суперечливе. Для повсякденної свідомості анархія є синонімом безладді хаосу, розбещеності й уседозволеності. Для теоретичного - це також, я правило, певний стан, що може призвести до загибелі суспільства. Тому однієї з задач даного підрозділу є з'ясовування того, що ж, власне, являє собою анархі як соціокультурний феномен.

На підставі проведеного аналізу відзначається, що поняття «анархія» маї як мінімум три значення. Дана категорія служить для позначення, по-перші соціального ідеалу теоретиків анархізму класичного періоду, ідеал бездержавного суспільства, в якому буде реалізована повна свобода особи. И ідеальне суспільство (у тому виді, в котрому воно подано в роботах Пру дон; Бакуніна, Кропоткіна ) ніде і ніколи не було реалізоване. По-друге, анархі може існувати (і існує завжди) у вигляді ціннісних настанов окремі особистості, її сенсожиттєвих орієнтирів, що обумовлюють певний тип поведінки. І, нарешті, анархія - це особливий реальний стан суспільства, якому відсутня (як було до виникнення держав) або ж ослаблена державг влада, здійснюється «м'яка» державна участь у житті суспільства.

У підпункті 2.1.1. «Етапи пізнання анархії» подано схему основних етап пізнання цього явища і подано її обгрунтування.

Схема 2.1. Основні етапи пізнання анархії

Докласичний етап Лао-цзи, кініки, релігійне сектанство середніх віків, Гобс, Юм, фізіократи

Класичний анархізм Годвін, Прудон, Штірнер, Бакунін, Кропоткін, християнський анархізм Л.Н. Толстого

«Некласичний» анархізм Боровий, Гордін, Чулков, Карелін (містичний анархізм)

Іосткласичний етап пізнання анархії Комуністичне вчення, теорія громадянського суспільства, елітарні теорії суспільсва, «відкрите суспільство» К. Поппера

Кожний історично виділений етап пізнання анархії характеризується оповідними напрямками і навіть політичними течіями: на класичному етапі повним суб'єктом пізнання виступив анархізм. В наш час освоєння сутності архії здійснюється людьми, далекими від політичної активності анархістів.

Схема 2.1. показує, що пізнання анархії як певного стану суспільства, в ому відсутня або ослаблена державна влада, і, водночас, активно діють :ханізми самоорганізації, почалося задовго до появи анархізму як соціально-літичного руху, майже одночасно з появою держави, що обмежила творчу тивність індивіда рамками своїх законів і правил. Але в дисертації також казано, що анархізм не помер із смертю його теоретиків класичного і класичного періодів. Дослідження бездержавного стану суспільства одовжувалися на всьому протязі XX сторіччя шляхами різноманітних прямків, хоча вони і не носили назви анархічних. Соціальний порядок часних розвинутих західних суспільств являє собою багато в чому реалізацію, хай у декілька трансформованому виді, настанов анархістів.

Анархічні ідеї живі і зараз, і хоча ніде анархізм не став пануючою :ологією, він продовжує знаходити прихильників, оскільки втілює в собі оконвічне прагнення людини до звільнення від суворих обмежень у своїх инках, що накладає життя в суспільстві, організованому на державних иінаннях.

Водночас, у підрозділі робиться висновок, що, для того, щоб повною рою оцінити позитивні і негативні сторони анархії, виявити її суттєві рактеристики, одного пізнавального підходу до цього явища явно достатньо.

Обгрунтуванню необхідності застосування аксіологічного підходу до алізу соціальних явищ у цілому, і анархії, зокрема, присвячений підрозділ 2.2. ^ксіологічний підхід до дослідження анархії». У ньому підкреслюється, що в танні десятиліття у вітчизняній і зарубіжній філолофсько-соціологічній ературі йде активне обговорення проблеми аксіологічного підходу як засобу воєння людиною буття. Такий підвищений інтерес до ціннісної проблематики явився результатом більш глибокого розуміння тих процесів, що ібуваються в оточуючому нас світі.

Довгий час пріоритет у вивченні і поясненні явищ навколишньої дійсност віддавався теоретико-пізнавальному підходові. У радянський період, коли на; великою частиною світу панувала марксистська філософія, робився акцент н; об'єктивних законах розвитку суспільства, а не на суб'єктивних. Том; пізнавальний аспект залишався домінуючим.

Недостатність тільки лише пізнавального засобу освоєння дійсност особливо дає про себе знати при аналізі соціального буття. Дослідженн духовного життя людського суспільства показали, що тут головну роль грают не тільки і не стільки відкриті наукою закони, скільки потреби й інтересі людей, їхні цілі і бажання, норми і заборони. Саме вони безпосередньо детермінують людську діяльність.

Анархія як соціокультурний феномен має свою систему сенсоутворюючи орієнтирів, що виступають інтегративною основою як для окремих індивіді даного суспільства, так і для всього суспільства в цілому. Тому застосуванн аксіологічного підходу в дослідженні анархії нам здається доцільним необхідним.

У підпункті 2.2.1. «Основна категорія аксіології. Цінність, її сутність зміст» вказується, на те, що цінності грають першорядне значення в житі людини, тому що в ноосфері практично не існує речей і явищ, до яких б людина не виявляла ціннісного відношення. Водночас, у філософії нема єдиного універсального визначення цінності, тому що дослідники намагаютьс аналізувати цінності з різних боків, на різному рівні абстракції, різноманітному взаємозв'язку з іншими явищами дійсності. Водночас, аналі аксіології - науки про цінності, залишає у споживачів її результатів почутт незадоволеності в зв'язку з «очевидною незавершеністю» виявлення сутнос-категорії цінності. Дослідження літератури з питання визначення цінності, ш подана в дисертації в явному вигляді, і тієї, що неявна, але відома дисертант; спонукає шукати нові підходи в обгрунтуванні категоріального статусу поняті «цінність».

Відповідно до цього пропонується таке визначення цінності: «Цінність - и якість предмета, явища або процесу, що має певну значимість для даног суб'єкта, і значимість якого усвідомлена цим суб'єктом на підставі якогос наявного в нього критерію оцінки».

У підпункті 2.2.2. «Соціальні цінності та їх системи як інтегративна осное суспільства» відзначено, що усі цінності існують не окремо, а створююі соціальні функціонуючі системи, що забезпечують зв’язок між індивідом соціальною структурою суспільства. Система сенсожиттєвих орієнтирів буді якого суспільства складається як із духовних, так і з матеріальних цінносте! ієрархію яких можна зобразити таким чином:

- вищі цінності або універсали;

- моральні цінності;

- цінності співіснування;

- тип власності як засіб економічного функціонування матеріальні цінностей.

Всі перелічені цінності входять у будь-яку суспільну систему, у тому числі, анархічну.

Третій розділ «Сенсоутворюїочі цінності анархії. Досвід систематизації»

нсвячений безпосередньо аналізу ціннісного змісту анархічної моделі спільства мислителів класичного етапу пізнання анархії. До них ми іносимо, насамперед, П. Ж. Прудона, М. Штірнера, М. О. Бакуніна і

О. Кропоткіна. Саме вони заклали фундамент уявлень про анархію як спільство, яке є позбавленим механізму примусової державної влади і яке зорює набагато більше можливостей для реалізації себе кожною обистістю, тому саме їхні погляди служать підставою для розгляду ціннісної стеми анархії.

На основі робіт теоретиків анархізму класичного періоду в підрозділі 3.1. Існовоположні цінності анархії (за роботами класиків анархізму). Схема 3.1.» алізуються уявлення про ціннісні основи анархії. Ієрархія соціальних июстей анархії подана в схемі 3.1.

Схема 3.1. Система цінностей анархії (за роботами класиків анархізму)

ЦІННОСТІ

духовні

матеріальні

Істина-Свобода-Справедл ивість-

- Особистість

суспільна або особиста власність

V

солідарність-рівність-альтруїзм

(егоїзм)

V

мир, інтернаціоналізм

Як очевидно з приведеної схеми, бездержавне суспільство - анархія унтується на тих же цінностях, що й інші моделі суспільства. Здавалося б, ціальні цінності анархії - свобода, справедливість, істина, солідарність исутні в системі цінностей майже будь-якого суспільного устрою. Але ірізняє анархію від інших систем сенсожиттєвих орієнтирів саме той новий

ціннісний зміст, що вкладений її теоретиками в, здавалося б, звичні понятт: Розкриття цього аксіологічного змісту анархічного стану суспільства і головною метою даної роботи, цьому присвячений підрозділ 3.2. «Зміс соціальних сенсоутворюючих орієнтирів схеми 3.1.».

Головне значення в будь-який ціннісній системі приділяється абсолютни цінностям або універсаліям, тому анархічні теоретики наповнили нова змістом, насамперед, поняття Істини, Свободи, Справедливості. Своє баченг абсолютних цінностей анархії її ідеологи обгрунтовували, виходячи з положеі загальної анархічної теорії.

Анархізм не був абсолютно єдиним у своєму розумінні фундаментальни складових людського суспільства. Це пояснювалося розбіжністю по деякії положеннях анархічної теорії між представниками індивідуалістичного колективістського напрямків в анархізмі. Це позначилося і на розуміні головних сенсотворчих орієнтирів анархії.

При розгляді категорії «істина» індивідуалістичний анархізм (М. Штірне] підкреслює не гносеологічний, а ціннісний зміст даного поняття. Він запереч) об'єктивність і абсолютність істини, вказуючи, на те, що це - усього лий породження свідомості суб'єкта, поза яким вона існувати не може. Єдині! критерій Істини - власне Ego кожного індивіду. Але ж те, що «належиті конкретному суб'єктові, його свідомості є істиним, і це цінність, заради ЯКІ варто жити, боротися і померти.

Інший зміст в поняття Істини як однієї з вищих цінностей анархії вкладах теоретики колективістського напрямку, теоретичним побудовам яких властиі більша глибина й обгрунтованість. У цій концепції Істина - головна категор історії, основний закон або порядок світобудови, зміст якого у вільно\ прямуванні і саморозвитку як природного, так і соціального світу.

Ще одною фундаментальною цінністю анархії виступає Свобода. Саме і поняття є центральним, інтегруючим для всієї системи цінностей анархічної суспільства. Висунувши тезу про те, що свобода є засобом реалізації і розвиті людини, відбиттям його внутрішньої природи, теоретики анархії, виходячи цього, трактують свободу, насамперед, як свободу волі, як можливість діят відповідно до свого волевиявлення, недетермінованого зовнішніми умовами. L і дозволило в наступному ототожнювати анархізм із уседозволеністю. Прот таке розуміння свободи характерно, в основному, тільки для найрадикальніші анархістів (Штірнер). Якщо звернутися до робіт Бакуніна, Кропоткіна, Прудон то стає очевидним, що анархія мислилася як суспільство, де буде реапізоваї «повна свобода» не тільки «для кожного», але і «для всіх». Анархіст колективісти застерігали, що втілення анархічного ідеалу передбачає неодміні співвідношення, зіставлення кожної індивідуальної свободи зі свободою вс членів соціуму. Свобода кожного повинна бути визнана іншими людьм Людина може бути вільною тільки серед таких же вільних людей, як і воі сама, тому що свобода людини, щоб бути дійсною і повною, повині відбиватися у свободі всіх.

Зміст наступної універсальної категорії - Справедливості визначається в нархічній філософії через поняття рівності. Справедливість у системі інностей анархії виступає як рівність усіх членів цього суспільства. Хоча не арто ототожнювати анархічну рівність із рівністю економічною. Це була, асамперед, рівність у правах, рівність у можливості реалізації себе кожною собистістю. Справедливість для анархістів - це визнання рівноцінності, івнозначущості всіх.

Анархічна теорія не приймала Бога як одну з абсолютних цінностей, .нархізм був виступом не тільки проти держави, але і проти всякої іншої станови, всякого закону, всякого авторитету, що підноситься над особистістю -к людського, так і божеського. Місце Бога в ієрархії вищих цінностей анархії зймає Особистість, що розуміється як своєрідність кожної людини.

Відповідно до цих універсальних цінностей будується вся наступна іннісна ієрархія анархічного суспільства. Відповідно до схеми З.І.слідом за ніверсаліями ідуть моральні цінності, що спростовує всі обвинувачення нархізму в аморальності і розбещеності. Творець анархічної етики [. О. Кропоткін вважав, що існує тісний зв’язок між суспільним ладом певного ароду в певний час та його моральністю. Більше того, моральні цінності є ідставою всіх політичних та економічних перетворень.

Перше місце в ряду моральних цінностей займає солідарність. Солідарність як взаємна підтримка, взаємна допомога, в якомусь ступені півпереживання розглядалася навіть ширше, чим тільки етична цінність, олідарність або взаємодопомога (термін П.О. Кропоткіна) у концепції анархії иступала як закон суспільного прогресу.

Важливе місце серед моральних орієнтирів анархії посідає рівність. Але це овинна бути, на думку класиків анархізму, рівність умів, рівність южливостей, рівність у вимогах, які члени суспільства можуть пред’являти дин до одного, а не порівняння одних з іншими.

Нарешті, найважливішою моральною цінністю в концепціях класиків нархізму виступає альтруїзм або самопожертва. Правда, в анархістів-ідивідуалістів місце альтруїзму посідає егоїзм, проте, це не' означало ротиставлення себе іншим. Для Штірнера, наприклад, «загальне благо» не іало ніякого значення, але благо кожної окремої особистості для нього було вятим.

Цінностями співіснування в теорії анархізму виступали мир та тгернаціоналізм, у зв'язку з чим, деякі анархічні теоретики піддавали критиці іею патріотизму. Ними була вірно відзначена тенденція перетворення за евних умов ідеї патріотизму в ідею войовничого націоналізму, коли заради лага однієї нації починалося винищування інших.

В якості матеріальних цінностей у системі сенсожиттєвих орієнтирів нархії виступає суспільна або особиста власність, приватна власність аперечується всіма представниками анархізму класичного періоду.

Відповідно до розглянутої системи цінностей анархії головними еоретиками анархічного вчення був розроблений суспільний ідеал анархізму.

У четвертому розділі «Суспільний ідеал анархізму» аналізуються основні складові анархічного ідеалу, а також його протиріччя і ступінь життєздатності.

Суспільний ідеал можна визначити як модель майбутнього, у якій відбиваються прагнення людей до більш досконалого ступеню історичного розвитку, при досягненні якого зникають усі кризові явища і глибокі соціальні протиріччя сучасності. Суспільний ідеал, як правило, це уявлення про найбільш довершену форму соціального устрою, що буде збігатися з ідеалами розумної гармонії людського буття. Водночас, суспільний ідеал - це ціннісне утворення. Поряд із тим, що ідеал має тривку життєву основу, характеристики, які його складають, відносяться до світу належного, їх ще немає в нашому житті, вони тільки повинні бути втілені в дійсність.

Важко переоцінити роль соціального ідеалу в житті суспільства. Його існування дозволяє вирішити проблему об'єднання індивідуальних дій суб'єктів, реалізації суспільної природи людини в спільних організованих акціях. Велике значення суспільний ідеал одержує при рішенні насущних проблем суспільства, особливо, це виявляється в умовах глибоких соціальних і економічних криз, яких-небудь серйозних потрясінь - війн, революцій, розгулу терору і т.п. У цих умовах віра в суспільні ідеали стає чинником зберігання й підвищення цінності людського життя, стимулює активну масову діяльність, що рішуче відхиляє виникаючі відчуття трагічної безглуздості буття і практичного безсилля людей.

У підрозділі 4.1. «Соціальні, політичні й економічні складові ідеалу» розглядаються основи анархічної моделі суспільства відповідно до уявлень класиків анархізму.

Принципи політичної організації анархії в найбільш загальному вигляді можна сформулювати приблизно в такий спосіб:

- заперечення держави як головної організуючої засади громадського життя;

- затвердження вільної асоціації індивідуумів як осередку майбутнього суспільства;

- федеративний принцип організації окремих частин суспільства в рамках країни.

Проблема соціальної організації бездержавного суспільства повинна була вирішуватися в декількох основних напрямках:

- забезпечення вихідної соціальної рівності всіх членів суспільства, рівності в правах чоловіків і жінок;

- ліквідація інституту сім'ї і шлюбу, звільнення батьків від обов'язків \ відношенні виховання і навчання своїх дітей;

- всебічна освіта всіх членів суспільства;

- соціальний захист непрацездатної частини населення.

Економічний фундамент анархії повинний був базуватися на таких постулатах:

- знищення приватної власності, заснованої на праві меншості, яка безпосередньо не виробляє матеріальних благ, привласнювати собі продукти праці працюючої більшості;

- заміна приватної власності власністю суспільною й особистою;

- розподіл матеріальних благ шляхом обміну відповідно до потреб кожного дивіда;

- децентралізація керівництва економікою;

- організація виробництва на асоціативних або індивідуальних засадах;

- стирання граней між розумовою і фізичною працею.

Анархія в роботах її теоретиків виступала як суспільний ідеал, ззбавлений абсолютності. Вона була не тільки моделлю, досягнення якої тактично неможливо і яка може лише задавати шлях розвитку суспільства, а шпроти, виступала як форма такого суспільного устрою, здійснення котрого ожливе в найближчому майбутньому. Тому детальній розробці основ такого ;трою приділялася достатньо велика увага. Проте в деяких питаннях теорія трхізму виявляла суперечності, і щоб оцінити реальну можливість тактичного здійснення анархічних принципів необхідно роздивитися ці ^перечності.

Підрозділ 4.2. «Реальність і ідеал: проблема актуалізації анархії в щіальній дійсності» присвячений аналізу суперечностей анархічного ідеалу і >ансформації його в сучасних умовах.

Дисертант підкреслює, що теоретичні труднощі і протиріччя анархічної :орії не роблять анархізм як вчення про бездержавний стан суспільства грговою утопією або помилкою людства (як вважають деякі дослідники), а зрушують питання про розвиток вчення про анархію. Досвід посткласичних :орій переконливо показує: це не протиріччя, що знищують, а протиріччя ззвитку, вони переборні.

Невідповідності в анархічних побудовах дійсно виявляються як при аналізі істеми цінностей анархії, так і при дослідженні суспільного ідеалу анархізму, евідповідності виявляються в розумінні практично кожної складової ціннісної істеми анархії, починаючи з найважливішої цінності - Свободи. Це зяснюється тим, що в процесі еволюції анархічної теорії, її автори намагалися ладити найбільш гострі кути своєї концепції. Початкове трактування іархічних цінностей таїло в собі небезпеку розпаду суспільства на окремі ітоми», його розкол; більш пізнє - було більш наближене до гуманістичних .еалів, можливо, більш життєздатне, більш придатне для того, щоб стати змінуючою системою цінностей. Але водночас, приймаючи таке трактування інностей свого майбутнього суспільства, анархізм переставав бути власне «рхізмом, його система цінностей ставала надзвичайно схожа на. ціннісну рархію того ж лібералізму або соціалізму. Втім, з іншого боку, це не так вже і гівно, тому що останні також прагнули до звільнення особистості і прекрасно :відомлювали, що це можливо лише з ліквідацією панування державної влади всіх сферах життя суспільства й реалізацієй цінностей свободи та іраведливості, а тому їхня модель суспільства дивовижно нагадує анархічний.

У деякій мірі суперечливий і суспільний ідеал анархізму, причому головне ротиріччя закладене вже в самому визначенні суспільного ідеалу анархістами у його розробці. Так, обстоюючи тезу про те, що «життя, а не наука творить

життя», що ніякі теоретичні побудови не можуть зрівнятися з творчістю самогс життя, і що вироблення якогось ідеалу громадського життя, до якого люди зрештою, повинні прийти, буде означати визнання можливості завершення ш якомусь етапі суспільного розвитку, більшість із них усе ж займаютьсі докладною розробкою основ майбутнього суспільного устрою. Намагаючись наблизити свій ідеал до реальності, зробити його більш здійсненним, класикі анархічної теорії, водночас, відступали від головних концептуальних положені ортодоксального анархізму.

Безумовною заслугою анархізму було визнання необхідності визволиті механізми самоорганізації, що діють як у природі, так і в суспільстві. Анархі; повинна була стати суспільством, що народилося із самостійної творчост стихійних сил. Саме руйнація всіх існуючих підвалин громадського життя і, і першу чергу, держави, повинна була відчинити дорогу цим силам. Можливо саме це і мав на увазі Бакунін проголошуючи, що «Пристрасть до руйнації < водночас і творча пристрасть». Успішну дію механізмів самоорганізації мі можемо спостерігати сьогодні в розвинутих західних країнах, причому, у всі? сферах життя суспільства. Проте, не завжди можна передбачити наслідки тако «творчості життя».

Незважаючи на всі перераховані невідповідності і протиріччя анархічно теорії, можна говорити про те, що окремі анархічні проекти класиків цьоп вчення все-таки реалізувалися в суспільному житті, причому, далеко н< безуспішно.

При розгляді питання про пізнавальний підхід до освоєння анархії уж( відзначалося, що ряд сучасних західних країн практично уособлює собою тиг суспільства, що К. Поппер визначив як «відкритий», причому, засаді суспільного устрою цих країн надзвичайним образом нагадують анархічн конструкції. Можна говорити про те, що тут реалізувався м'який, «оксамитний) варіант анархії.

Анархічні тенденції проявили себе й у пострадянських суспільствах примітивні артілі ринкових торговців, що не залежать і не отримують ніяко допомоги від держави; бригади шоферів, зайнятих у приватному візництві дрібні і великі приватні фірми і т.п. Це і є, на наш погляд, реалізація розвитк; соціальних зв'язків на основі самоорганізації, «взаємодопомоги».

Важко твердити, що анархія - лише утопія, яка ніколи і ніде існувала. Мі бачимо, що анархічні проекти, нехай навіть і неусвідомлено, реалізовані і різних країнах. Крім того, аналіз сучасних течій футурології, зокрема концепції «відкритого суспільства», інформаційного, постіндустріального суспільств; показує, що предмет міркувань сучасних футурологів, якщо не збігається, т< майже збігається з рішеннями анархістів; а рішення сучасної футурології дужі близькі до рішень анархічних теоретиків. Проте це не може бути випадком. Це і проявом об’єктивної тенденції історичного процесу, що веде до ослабленії: державної влади і побудови соціальних зв'язків на основі механізмі) самоорганізації. І, безперечно, прогресивне значення має суспільний iдeaJ

іархізму в його абсолютній якості - як постійне прагнення до свободи і алізації себе кожною особистістю.

У висновках дисертаційного дослідження формулюються його результати, втор відзначає, що в дисертації наведене теоретичне узагальнення уявлень про іархію і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розгляді анархії позицій аксіології. В роботі ініційоване дослідження анархії як ціокульгурного феномену, який мав місце в реальності та продовжує нувати. Розкрито суть аксіологічного змісту моделі бездержавного спільства і наведено його відмінність від інших ціннісних систем, а також ісліджено суспільний ідеал анархізму (за роботами класиків анархічної теорії) кіетою виявлення його достоїнств і недоліків, та оцінки його життєздатності.

Загальні результати дослідження можуть бути зведені до таких основних їложень:

1. Анархію як соціокультурний феномен було відкрито ще в добу ародавності, але дослідження цього явища не припинені до цього часу. На іасичному етапі освоєння анархії (XIX ст.) основним суб’єктом пізнання іступив анархізм. В XX столітті інтерес до анархії відродився після жахливих очинів держави по відношенню до громадянського суспільства (нацизм, алінізм, світові війни і т.і.).

2. Для анархії характерний певний специфічний набір соціально-торичних цінностей, на вершині ієрархії яких знаходиться Свобода. Той зміст, :ий теоретики класичного анархізму вкладають в складові ціннісної системи іархії, роблять її відмінною від інших систем. Це ціннісні настанови 'спільства, яке повинно забезпечити вільний та гармонійний розвиток кожної юбистості.

3. На підставі проголошених соціальних цінностей в теорії анархізму був зроблений суспільний ідеал бездержавного ладу. Але аналіз цього ідеалу іявив, що поряд з безсумнівними достоїнствами він містить ряд 'перечностей, які іноді приводять анархізм навіть до самозаперечення. Це >бить анархічний ідеал важким для здійснення.

4. Проте, ці протиріччя не відкидають анархізм на рівень абсолютних опій, а навпаки, стимулюють розвиток анархічних ідей. Це тим більш іжливо, що деякі анархічні проекти реалізувалися в реальному житті (сучасні ввинуті країни Заходу, де реалізувався «оксамитовий» варіант анархії, і івіть посткомуністичні суспільства).

5. Оскільки рішення сучасної футурології в багатьох випадках збігаються з шеннями анархістів, то можна говорити про те, що анархія відобразила 5’єктивну тенденцію розвитку людського суспільства - тенденцію поступового ;лаблення втручання держави в суспільне життя.

В силу вищесказаного анархія як соціокультурний феномен потребує до :бе пильної уваги з боку вчених та широкої громадськості. В тому :стабільному та відкритому світі, яким є соціальна дійсність, принципово не ожна передбачити, яким шляхом піде її розвиток в наступний момент. Тому іання переваг і небезпек анархічної схеми є необхідним.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Хромова О.И. Человек в философии Макса Штирнера І І Гуманизация -интегративный принцип медицинского образования. Сб. статей. Ч. I. - Донецк

1996. -С. 21-23. .

2. Хромова О.И. Ценностный подход как методологическая основг познания социальных явлений // Вестник Донецкого института экономики і хозяйственного права. Сер. “Социально-философские и гуманитарные науки”. ■

1997. г №1.-С. 129-138, . '/

3. Хромова О.И. Фундаментальные ценности анархического общества / Вісник Харківського державного університету. Сер. “Теорія культури філософія науки”. - 1997-1998. - № 397. - С.7-12.

4. Хромова О.И. Анархия как общественный идеал: перспектива илі утопия? // Придніпровський науковий вісник. Сер. “Історія та філософія”.

1998.-№ 23,(90).-С.7-18. .

5. Хромова 0|.]И. Проблема анархии в истории общественной мысли /

Придніпровський науковий вісник. Сер. “Історія та філософія”. - 1998. - № 4( (113). - С.62-73. ’ ' ‘ '•

6. Хромова О.И. Категориальный анализ анархии //' Культура народої

Причерноморья. - 1999.-№ 11. - С. 155-160. . , ...

7. Хромова О.И. Теория русского анархизма об источниках и основа? власти // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянин; Української держави: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. - Київ 1995. - С. 82-83.

АНОТАЦІЇ .

Хромова О.І. Анархія як соціально-культурний феномен (аксіологічниі аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук з: спеціальністю 09. 00. 03. - соціальна філософія та філософія історії. -Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, Сімферополь 2000.

Дисертацію присвячено аналізу анархії як соціокультурного феномену : позицій аксіології. В роботі анархію як певний стан суспільства, в якому цілкол відсутня або ослаблена центральна державна влада, вперше розглянуто з точкі зору системи її сенсожиттєвих орієнтирів, на верхівці ієрархії якої знаходитьс; Свобода. В дисертаційному дослідженні здійснено систематизацію анархічни: цінностей на підставі творів теоретиків анархізму класичного періоду, зроблені аналіз змісту основних складників суспільного ідеалу анархізму.

В процесі дослідження встановлено, що, незважаючи на ряд суперечностеі та невідповідностей, анархія не стає абсолютною утопією: ці суперечності

соріше, стимулюють розвиток анархічних ідей. Це тим більш важливо у Гязку з тим, що аналіз функціонування сучасних розвинутих західних /спільств показує, що в ряді країн реалізувався так званий “оксамитовий” іріант анархії; анархічні тенденції можна простежити і в пострадянських /спільствах. Рішення сучасної футурології частково збігаються з рішеннями гархістів, а це означає, що анархізм класичного періоду відбивав об’єктивну :нденцію розвитку людського суспільства - тенденцію поступового :лаблення втручання держави в соціальне життя.

Ключові слова: анархія, анархізм, соціокультурний феномен, цінності, істема цінностей, самоорганізація, суспільний ідеал.

Хромова О.И. Анархия как социально-культурный феномен 1ксиологический аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по оециальности 09. 00. 03. - социальная философия и философия истории. -аврический национальный университет им. В.И. Вернадского, Симферополь, 300.

Диссертация посвящена анализу анархии как социокультурного феномена позиций аксиологии. В работе анархия как определенное состояние общества, котором полностью отсутствует или ослаблена центральная государственная шсть, впервые рассматривается с точки зрения системы ее основных иысложизненных ориентиров, на вершине иерархии которой находится вобода. В диссертационном исследовании осуществлена систематизация трхических ценностей на основании работ теоретиков анархизма тасспческого периода, предпринят анализ содержания основных вставляющих ценностной иерархии анархического общества. В диссертации визируются главные сотавляющие общественного идеала анархизма.

На основании проведенного анализа сделаны следующие выводы:

1. Анархия как особое состояние общества, в котором отсутствует зсударственная власть, возникла задолго до появления государства; большую асть своей жизни человечество прожило без государства. Кроме того, в стории уже государственного этапа развития человеческого общества /шествовали периоды и небывалого усиления государства и периоды гносительного ослабления государственного вмешательства в общественную изнь, когда государственная власть оказывалась подчиненной обществу, 'лнако такие периоды были забыты историками.

2. Интерес к проблеме анархии среди мыслителей возник, вероятно, менно в период появления государства, которое существенно ограничило зободу личности своими институтами и законодательством. Вместе с тем, эта дея явилась также результатом- наблюдений мыслителей за процессами амоорганизации в живой природе и обществе - отсюда и утверждения об искусственности» государственных учреждений, теории взаимопомощи как

фактора прогрессивной эволюции. Окончательно же оформились анархические воззрения в отдельное направление философской и социально-политической мысли лишь в конце ХУШ - первой половине XIX столетия, и связано это было с именами В. Годвина, П.Ж. Прудона, М. Штирнера, М.А. Бакунина и П.А. Кропоткина (классический анархизм). В настоящее время возрождение интереса к безгосударственному обществу произошло после чудовищных преступлений государства в отношении гражданского общества: мировых войн, зверств национал-социалистов, разгула тоталитаризма в странах коммунистической ориентации. В настоящее время освоение сущности анархии осуществляется мыслителями, не связанными с политическим движением анархизма.

3. Система социальных ценностей анархии, представленная в трудах указанных мыслителей содержит, конечно, несоответствия и даже противоречия. Это обусловлено изначальным расколом анархизма на два направления- коллективистское и индивидуалистическое, которые расходились в понимании некоторых положений анархической теории.

4. Смыслообразующие ориентиры анархии получили свое дальнейшее выражение в социальных институтах, в той структуре общественной жизни, которая была предложена теоретиками анархизма в противовес существующему общественному устройству. По сути, сама разработка подробного проекта будущего общества уже входит в противоречие с самим существом классической анархической теории. Однако стремление избежать упреков в отрыве от действительности, сделать свой идеал максимально приближенным к реальности, побудили авторов анархической концепции заняться выработкой политических, экономических и социальных основ безгосударственного общества. Но именно в процессе этой разработки и проявились самые вопиющие противоречия анархизма классического периода.

В процессе исследования установлено, что, несмотря на ряд противоречий и несоответствий, анархия не становится абсолютной утопией; эти противоречия, скорее, стимулируют развитие анархических идей. Это тем более важно в связи с тем, что анализ функционирования современных развитых западных обществ показывает, что в ряде стран реализовался так называемый “бархатный” вариант анархии; анархические тенденции прослеживаются и в постсоветских обществах. Решения современной футурологии, в частности, концепция “открытого”, постиндустриального общества, теории гражданского общества, во многом совпадают с решениями анархистов, а значит, анархизм классического периода отразил объективную тенденцию развития человеческого общества - тенденцию к постепенному ослаблению вмешательства государства в социальную жизнь. Наконец, анархия как абсолютный идеал, как извечное стремление к свободе и реализации себя каждой личностью, может стать условием общественного прогресса.

Ключевые слова: анархия, анархизм, социокультурный феномен, ценности, система ценностей, самоорганизация, общественный идеал.

Khromowa O.I. Anarchy as a social culture phenomena (axiological aspect). -lanuscript.

A thesis on searching an academic degree of a candidate of philosophic science

l a speciality 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history. - National aurida V. Vernadsky University, Simferopol, 2000.

The thesis is devoted to the analysis of the anarchy as a social culture phenome-on from the position of the axiology. In the work as a definite state of a society in hich a central government is absolutely absent or weakened for the first time is ansidered from the point of view of a system of its main sense-of-life orientations, n the top of which there is Freedom. In the thesis research anarchic values have been /stematized on the basis of the works of the theoreticians of anarchy of the classical eriod, analysis of the ingredients of the social ideal of anarchy have also been ndertaken.

In a process of researching has been established that in spite of a number of ontradictions and discrepancies anarchy does not become an absolute utopia; these ontradictions sooner stimulate the development of anarchic ideas. This is especially nportant in the connection that the functions of modem developed western societies io\v that in a number of countries so named “velvet” variant of anarchy has been :alized; anarchic tendencies are observed in the post-soviet societies. Decisions of lodem futurology in a great many coincide with decisions of anarchists, it means erhaps anarchism of the classical period expresses an objective tendency of eveloping of human society that is the tendency of gradual relaxation of state inter-:rence into life.

Key words: anarchy, anarchism, social culture phenomena, values, system of alues, self-organization, social ideal.