автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Англоязычная историография про роз..ок политической мысли в Украине в середине - второй половине XIX века

Полный текст автореферата диссертации по теме "Англоязычная историография про роз..ок политической мысли в Украине в середине - второй половине XIX века"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ \ 0 Д ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ

На правах рукопису

МАВРІН Олександр Олександрович

АНГЛОМОВНА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРО РОЗ! Ж ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ У СЕРЕДИНІ - ДРУГІЙ П( /ВИНІ XIX СТОЛІТТЯ

07.00.03 - Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 1994

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті української археографії НАН України.

Науковий керівник - член-кореспондент НАН України,

доктор історичних наук, професор СОХАНЬ Павло Степанович

Офіційні опоненти - член-кореспондент НАН Мсраїни,

доктор історичних наук ЄВТУХ Володимир Борисович

кандидат історичних наук БОРЯК Геннадій Володимирович

Провідна організація - Київський державний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова.

Захист відбудеться “ " 'і{іцднл. 1994 р. об 'іі год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.43.01 по захисту дисертацій в Інституті української археографії НАН України.

Адреса: 254050, Київ, вул.Пугачова, 12/2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української археографії НАН України.

Автореферат розісланий *■ х-С. р ь_ 1994 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Тодійчук О.В.

Коли у квітні 1918 р. М.С.Грушевський розмірковував над основним завданням історичної науки та її соціально-виховним значенням, великий історик, заперечуючи можливість існування абстрактної "вселюдської точки погляду” на історичний процес, проте наголошував на тому, що суб’єктивний центр рідної історії, з которого глядач розглядається в загальній перспективі історії, треба ввести в історичну перспективу, дати йому відповідне місце і наділити глядача також і об’єктивними мірами й критеріями, щоб він міг пізнати, яке місце належить цьому своєму в загальному, аби воно в його уяві не було ані занадто великим, ані занадто малим”1. Закликаючи до розуміння історичної науки як “історії людства”, М.Грушевський мав на увазі перш за все єдність історичного процесу в світі, подолання фрагментарності у висвітленні минулого всього людства, привілейованості тих чи інших народів2. Очевидно, що у зв’язку з цим основоположним принципом, слід говорити (і про необхідність єдності самої історичної науки, долання ідеологічних упереджень між різними історичними школами, напрямками історичної думки. Це, безумовно, не заперечує і об’єктивного, критичного, але суто наукового підходу до конкретних явищ науково-дослідницького процесу.

Створення умов для виходу вітчизняної науки на рівень світових вимог потребує не лише повноцінного джерельного забезпечення, а й суттєвого розширення світогляду вітчизняних істориків при вивченні ними досвіду їх зарубіжних колег.

Зарубіжна, в даному випадку англомовна історіографія, звертаючись до тих проблем історії Мсраїни, які не могли, за відомих обставин, стати об’єктом вивчення у вітчизняній історіографії, розробила свою оригінальну дослідницьку методику, понятійний апарат, впровадила багато нових засобів

1 Грушевський М. На порозі пової України. Статті і джерельні матеріали. - Ньга Йорк; Львів; Київ; Торонто; Мюнхен: Українське Історичне Товариство, 1992. - С.124.

2 Там же,- С.122.

наукового аналізу політичних рухів, національного відродження та інших явищ суспільно-політичного життя в Україні в середині - другій половині XIX століття.

О.Пріцак, розглядаючи одне з ключових понять політичної ідеології нового часу - нації, відзначає, що “сгоючи на позиції, що “нація” - це дитище французької революції (1789) і що розвинулася вона в Західній Європі протягом 19-го ст. як свідоме бажання спільності жити спільно у майбутньому, я дійшов до висновку (у 1942/43 рр.), що процес формування української нації почався також у тому столітті. Вихідною точкою були Киріию-Мефодіївське братство, прозово-поетична пророча творчість Тараса Шевченка, відкриття української проблеми як політичної Михайлом Драгомановнм та реалізація політичної думки його галицькими учнями (Іван Франко, Остап Терлецький, Михайло Павлик), та врешті Визвольні Змагання 1917-1923 рр.”3.

Таким чином, актуальність дослідження полягає ,по-перше, в потребі розширення методологічної бази вітчизняної історіографії з залученням позитивних елементів зарубіжної історичної науки, а по-друге, в необхідності нового погляду на той період української історії, який дав життя ідейно-політичним течіям, що відіграли формуючу роль у створенні передумов піднесення національної свідомості під час нетривалої незалежності України у першій чверті XX століття.

Предметом дослідження є англомовна історіографія розвитку політичної думки в Україні у середині - другій половині XIX століття. При цьому розглядаються не лише праці, які були написані англійською мовою, а й деякі переклади з української, з огляду на їх безумовний вплив на наукову й громадсько-політичну думку в англомовних країнах. Тобто доцільним є висвітлення всього комплексу видань, наскільки це було можливо, які

З Пріцак О. Історіософія та історіографія Михайла Грушевського. - Київ; Кембрідж, 1991.

- С.71.

складають загальне уявлення, про ідейно-політичний процес в Мсраіні середини - другої половини XIX століття в англомовних країнах і демонструють деякі тенденції у зарубіжному українознавстві після Другої світової війни.

Хронологічні межі даного дослідження знаходяться у двох основних площинах: по-перше, це проміжок часу від 1940-х - 1950-х до початку 1990-х, коли зарубіжне українознавство пройшло складний шлях від суто емігрантської, значної мірою політизованої науки до авторитетної світової, і по-друге, це той період, який був об’єктом вивчення деяких зарубіжних істориків - середина - друга половина XIX століття, від кирило-мефодіївців до кінця XIX століття. Про значення цього періоду йшлося попереду а що стосується хронологічних меж при визначенні самого предмету дослідження, то вони обумовлені тим, що історичні дослідження англійською мовою з української тематики з’являються систематично з 1960-х років, коли зарубіжні українські історики починають активніше видаватись англійською мовою, виходячи на новий рівень вимог сучасного академічного історичного дослідження4. Так, у 1968 р., розробляючи проект 12-томного “Вступу до історії України” О.Пріцак зауважував, що доцільним було мати як українську, так і англійську версії цього проек ту, який мав за мету охопити увесь досвід української історіографії5.

Історіографія теми. Зарубіжна історіографія, зокрема англомовна, протягом тривалого часу сприймалася вітчизняними істориками лише як ідеологічний опонент, наукова аргументація якого є лише об’єктом критики. Детальне вивчення наукової цінності праць зарубіжних вчених частіше за все вважалося другорядним завданням, постулаючись ідеологічним цілям.

4 Rudnytsky I. Introduction // Rethinking Ukrainian History / Ed. by Ivan L. Rudnytsky with ass. of J.-P. Himka. - Edmonton, 1981. - P.VIII-IX.

^ Пріцак О. Проект "Вступу до ісгорії України” // Український історик, 1968. - №1-4 (1720), рік V. - С.128-129.

Вітчизняні вчені розробили досить розвинуту систему критичних досліджень, присвячених зарубіжній історіографії. При певних позитивних моментах, цей напрям вітчизняної історичої науки потребує суттєвого перегляду. При підготовці даного дослідження розглядались праці М.М.Вар-варцсва, В.Б.Євтуха, В.В.Согрина, І.С.Хмеля, О.Л.Копиленка, Р.Г.Симоненка, М.Ф.Котляра, О.М.Майбороди, Ю.Д.Марголіса, Л.Г.Мельника, Л.П.Нагорної, В.Г.Сарбея, С.О.Єкельчика та ін„ колективні праці українських істориків, статті і рецензії, присвячені аналізові деяких англомовних видань з історії України другої половини XIX ст. Відзначимо, що тематиці, що розглядається, а саме - висвітленню ідейно-політичного процесу в Мсраїні середини - другої половини XIX століття в англомовній історіографії у вітчизняній історіографії поки що присвячені лише певні розділи дисертації С.О.Єкельчика “Сучасна англомовна історіографія суспільно-політичних рухів і національно-визвольної боротьби в Україні періоду капіталізму”6. Проте, в цьому дослідженні автор зосереджується здебільшого на аналітично-критичному підході, розглядаючи теоретичні проблеми, методологічну базу сучасного зарубіжного українознавства, питання висвітлення в ньому організаційного аспекту політичних рухів, їх практичної діяльності на початку XX століття, залишаючи поза увагою деякі важливі, положення і розробки англомовної історіографії 1940 - 1950-х років, праці зарубіжних українських істориків, присвячені аналізові англомовних видань з теми, що розглядається*, посилаючись головним чином на аргументацію вітчизняних дослідників. Власне, автор цього дослідження розглядає ті сюжети з праць англомовних істориків, які висвіьноють політичну боротьбу в Україні на

6 ЕкельчикС.А. Современная англоязычная историография общественно-политических движений и национально-освободительной борьбы на Украине периода капитализма. -Автореф. дисс. на соиск. уч. степ, к.и.н. - К., 1992. - 16 с.

* Середина - друга половина XIX ст.

початку XX століття, відвівши питанням розвитку політичної’думки як такої в Україні середини - другої половини XIX ст. лише один розділ роботи7.

З узагальнюючих пращ, відзначимо певні розділи колективної монографії “Историография истории Мсраинской ССР’’8. Проте ця робота сьогодні потребує майже повного перегляду, зокрема, тих положень, що стосуються оцінок зарубіжного українознавства.

Показником тенденції до зміни ставлення вітчизняних істориків до досвіду зарубіжного українознавства є ціла низка праць, що з'являються останнім часом в Україні. Важливим тут є відхід від заідеолог ізованої кри шки до пошуків взаєморозуміння з зарубіжними колегами. Велику роль в цьому відіграє археографічна спільна діяльність західних істориків з науковими установами в Україні,- зокрема з Інститутом української археографії. Результатом такої співпраці є, наприклад, робота Дж.Хартлі, в якій подається огляд джерел з української тематики в англійськії* архівах та інших зібраннях9. Лише початком можна вважати й розвідку Патріції Кеннеді Грімстед за участю Геннадія Боряка10. З іншого боку, готуючи до видання збірник статей і джерельних матеріалів М.Грушевського “На порозі нової

7 Екельчик С.А. Современная англоязычная историография общественно-политических движений и национально-освободительной борьбы на Украине периода капитализма -Автореф. дисс. на соиск. уч. степ, к.и.н. - К., 1992.- С.12-13.

^ Историография истории Украинской ССР / Отв. ред. И.С.Хмель. - К.: Наук. Думка, 1986.

- 555 с.

9 Хартлі Дж. Архівна Україніка у Великобританії. Київ - Лондон: Українські Студії, 1993.

- 94 с.

10 Грімстед Патріція Кеннеді, Боряк Г. Доля українських культурних цінностей під час другої світової війни: винищення архівів, бібліотек, музеїв. - Львів: вид. центр ‘Фенікс , 1992.- 119 с.

України” укладачі з Українського Історичного Товариства звертались за допомогою до колег з України11.

Нові підходи до аналізу анг ломовної історіографії позначились в дослідженнях О.Гараня, В.Євтуха, О.Майбороди, В.Сарбея та ін.12

Слід відзначити також, що в Україні з’являються праці деяких зарубіжних авторів, уможливлюючи ознайомлення української наукової громадськості з поглядами західних істориків на проблеми інтелектуальної історії України середини - другої половини XIX ст.13

Підсумовуючи результати аналізу розробленості теми у вітчизняній історіографії слід відзначити недостатність як кількісного, так і якісного рівня у висвітленні основних концепцій розвитку політичної думки в країні середини - другої половини XIX століття в англомовній історіографії.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше розглядається формування основних концепцій англомовної історіографії розвитку політичної думки и Україні середини - другої половини XIX століття в контексті становлення українознавчих студій в США, Канаді і Великобританії.

И Див.: Грушевсікий М. На порозі попої України. Стапі і джерельні матеріали / Ред. і вступ, стаття Любомира Р. Винара. - Ныо Йорк; Львів; Київ; Торонто; Мюнхен: Українське Історичне Товариство, 1992. - 276 с.

12 Сарбей В.Г. Етапи формування української національної свідомості / кінець XVIII -початок XX ст. //Український історичний журнал, 1993. -№2-3. - С.3-16; Майборода О.М. Нова праця історика з діаспори //Там же, >991. - №4. - С.124-125.; Евтух В.Б. Концепции этносоциальною развития США и Канады: типология, традиции, эволюция. - Киев: Наукова думка, 1991. - 177 с.; Гарань А.В. О зарубежном украиноведении без предубежденности // Философская и социологическая мысль, 1989. - №10. - С.81-84.

Див. напр.: Пелекський Ярослав. В’ячеслав Липинський - засновник державницької школи в українській історіографії // Український історичний журнал, 1992. - №2. - С.139-141. Пріцак О. Історіографія та історіософія Михайла Грушевського. - Київ; Кембрідж. -1991. - 78 с.

- До розгляду залучено значну кількість праць зарубіжних істориків, маловідомих вітчизняним дослідникам.

— Визначені деякі розбіжності у висвітленні ідейно-політичного процесу в Україні середини - другої половини XIX ст. в зарубіжній і вітчизняній історіографії без ідеологічної упередженості і оціночного підходу.

— При аналізі праць зарубіжних істориків використовувались не лише роботи вітчизняних дослідників з історії ідейно-політичних рухів в Мсраїні у другій половині XIX ст., а й критичні зауваження самих західних фахівців щодо праць їх колег, висловлені в рецензіях, критичних оглядах тощо.

- Визначені перспективи співробітництва провідних зарубіжних українознавчих центрів з науково-дослідницькими установами в Мсраїні у галузі забезпечення подальших досліджень з історії розвитку політичної думки в Україні в середині - другій половині XIX ст. повноцінною джерельною і бібліографічною базою.

Джерела, що використовуються у дослідженні. Джерельну базу дослідження складають насамперед праці зарубіжних істориків, які виходили англійською мовою і об’єктом дослідження мають ідейно-політичний процес в Україні середини - другої половини XIX ст. Це, в першу .чергу монографії і статті І.Лисяка-Рудницького, Дж.-П.Хімки, О.Пріцака, П.Магочня, Д.Сон-дерса, Дж.Решетара, в яких розглядаються інтелектуальна й політична історія України середини - другої половини XIX століття14. Окремі питання розвитку політичної думки в Україні середини - другої половини XIX

I4 Rudnytsky I.L. Trends in Ukrainian Political Thoughts // Rudnytsky I.L. Essays in Modern Ukrainian History / Ed. by Peter L. Rudnytsky. - Edmonton, 1987. - P.91-122; Himka J.-P. Galician Villagers and The Ukrainian National Movement in the Nineteenth Century. - Edmonton, 1988. - 358p.; Pritsak O. Prolegomena to the National Awakening of the Ukrainians during the Nineteenth Century // Culture and Nationalism in Nineteenth-Century Europe. - Columbus, 1985. -P.96-110; Magocsi P.R. The Shaping of a National Identity. Subcarpathian Rus’, 1848-1948. -Cambridge, 1978. - 640p.; Saunders D. The Ukrainian Impact on Russian Culture 1750-1850. -Edmonton, 1985. - 415p.

століття розглядаються п працях Д.Чижевського, Дж.Грабовича, З.Когута, Т.ПриИмака, С.Старра та ін15.

Зрозуміло, ідо в історіографічному дослідженні архівні матеріали мають підлегле, другорядне значення. Проте, за умов відсутності вичерпної аргументації у вітчизняній історіографії, з деяких питань доцільно залучити архівні матеріали. Це, в першу чергу, документи з фондів Центрального державного історичного архіву України (м.Київ), які містять істотну інформацію про становлення політичних поглядів М.Грушевського: фонд сім’ї Грушев-ських16. Матеріали, які відображають ідейну боротьбу на західно-українських землях, містяться у Центральному державному історичному архіві у м.Львові: листування ідейних лідерів політичних рухів у Галичині 1870-х років О.Тер-лецького, М.Бучинського, М.Павлика, І.Франка17. Важливу інформацію про ідейно-політичну ситуацію в Україні у другій половині XIX ст. містять фонди Державного архіву Російської Федерації: архів М.Мілютіна дає уявлення про політику царського уряду, спрямовану проти “українського сепаратизму”1®.

Важливою групою джерел також допоміжного характеру в даному дослідженні є видані збірники документів і матеріалів, в яких відображені суспільно-політичні рухи середини - другої половини XIX ст. в Україні. Це, насамперед, трьохтомне видання документів і матеріалів Кирило-Мефо-діївського товариства під редакцією П.С.Соханя19, збірники, присвячені

Tschizhewskij D. Russian intellectual History. - Ann Arbor, 1978. - 283p.; Grabowicz G.G. The Poet as Mythmaker, A study of Symbolyc Meaning in Taras Sevienko! - Cambridge, 1982. -I70p.; Kohut Z.H. Russian Centralism and Jkrainian Autonomy. Imperial Absorption of the Hetmanate 1760s-1830s. - Cambridge, 1988. - 363p. Prymak Th.M. Mykhailo Hrushevsky: The Politics of National Culture. — Toronto, 1987. — 323p.; Starr S. Decentralization and Self-Government. Russia 1830-1870. - Princeton, 1972. - 386p.

16 ЦЦІА України. - Ф.1235, on.l, од.зб.184.

17 ЦЦІА у м.Львові. - ФФ.152, 663.

18 ГАРФ,- Ф.869, оп.І, д.401, с.2-3.

19 Кирило-Мефодіївське товариство. - К.: Наукова думка, 1990.( в 3-х т.)

суспільно-політичному рухові в Україні в середині XIX століття20. Велике значення для даного дослідження мали також праці відомих ідеологів українського національного руху другої половини XIX ст. - М.Драгоманова, М.Костомарова, П.Куліша, М.Грушевського та І.Франка21.

Окрему групу джерел складають тематичні статті в англомовній Енциклопедії України22, інших енциклопедичних виданнях. Використані також рецензії (1 відгуки на публікації з журналів “Україна” (Париж), “Harvard Ukrainian Studies”, “The Ukrainian Quarterly”, “Slavic Review", “East European Quarterly”, “Ethnic Forum”, “Український Історик” та ін.

Використовуючи цю джерельну базу, доцільним є визначити мету дослідження інамітити основні завдання роботи.

Мета дисертації полягає в тому, щоб на досить значному за обсягом історіографічному матеріалі виділити ключові положення зарубіжної історичної науки з проблем ідейно-політичного процесу в Україні середини -другої половини XIX ст., дати розгорнуту nanopaMj поглядів і підходів зарубіжних дослідників до вивчення цього феномену і виділити найбільш цінні елементи наукового доробку сучасної англомовної історіографії інтелектуальної історії України середини - другої половини XIX ст.

20 Общественно-политическое движение на Украине в 1856-1862 гг.: Сб. док. и мат. - К.: Изд-во АН УССР, 1963. - 387 с.; Общественно-политическое движение на Украине в 18631864 гг.: Сб. док. и мат. - К. Наук, думка, 1964. - 551 с.

21 Драгоманов М.П. Австро-Руські спомини //Літературно-публіцистичні праці у 2-х т. -К.: Наук, думка, 1970. - T.2. - С.151-288; (Костомаров Н.И.) Украшіа (письмо к издмелю “Колокола”). Літературна Україна, 1990. - 11 жовтня. - С.7; Куліш П. Ісюричне оповідання //Україна, 1989. - Березень. - N’lO. - С.18-19; Грушевський М. На порозі нової України. Статті і джерельні матеріали. - Нью Иорк; Львів; Київ; Торопго; Мюнхен: Українське Історичне Товариство, 1992. - 278 с.

22 Encyclopedia of Ukraine / Ed. Volodymyr Kubijovych. - Toronto; Buffalo; New York, 1985-1993.,( In Five Vols.)

Для цього необхідно розв’язати такі завдання:

- дати більш широкий огляд розвитку методологічної бази зарубіжного українознавства в контексті становлення цієї галузі історичної науки на Заході;

- висвітлити ключові, принципові концепції зарубіжних істориків відносно розвитку політичної думки в Україні в середині - другій половині XIX століття;

- шляхом порівняльного аналізу виділити найбільш суттєві розбіжності у поглядах на ідейно-політичний процес в Україні в XIX столітті зарубіжних і вітчизняних істориків;

- намітити перспективи розробки узгодженого підходу до вивчення розвитку політичної ідеології в Україні в середині - другій половині XIX ст.

' Найбільш відповідним для даного дослідження можна вважати порівняльно-історичний метод пізнання, базований на принципах обєктивності. Тому для аналізу концепцій англомовної історіографії застосовуються крім праць вітчизняних істориків, присвячених ідейно-політичному процесові в Україні у XIX ст. .також етап і деяких зарубіжних українських дослідників.

Практичне значення даної дисертації в тому, що вона є спробою узагальнення досвіду англомовної історіографії у вивченні конкретного питання - розвитку політичної ідеології в Україні другої половини XIX ст. Разом з цим дослідження дозволяє значно розширити бачення цієї проблеми за рахунок ускладнення спектру позицій і підходів. Висновки дисертації тематичний перелік літератури можуть бути використані для створення умов для більш повного забезпечення подальших наукових досліджень з цієі тематики. Матеріали дисертації можуть використовуватись для складанню лекційних курсів з всесвітньої історії, політології та історіографії.

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорювались на засіданні відділу вивчення та публікації зарубіжних джерел з історії Україні Інституту української археографії' НАНУ. З проблематики, щ< розглядається, робилися доповіді і повідомлення на міжнародних всеукраїнських конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів і висновків, переліку використаних джерел і літератури.

На захист виносяться такі положення:

1. Англомовна історіографія історії України середини - другої половини XIX ст. має риси, притаманні двом історичним школам на Заході - академічної англо-американської з певним впливом російської зарубіжної історіографії та зарубіжної української історичної науки, що сформувалась як продовження школи М.Грушевського.

2. Середина - друга половина XIX століття в англомовній історіографії є предметом досить уважного вивчення, проте помітним є брак першоджерел і недостатнє використання досвіду української історіографії.

3. Ключовою у висвітленні ідйно-полігичного життя в Україні у другій половині XIX ст. в зарубіжному українознавстві є концепція національного відродження, яка щільно пов'язується з феноменом наг'зналізму.

4. Перевагу в своїх дослідженнях зарубіжні історики-віддають тим явищам історії політичної думки в Україні другої половини XIX ст., які мають національну спрямованість.

5. Політичні погляди провідних українських ідеологів розглядаються, виходячи з загальної характеристики домінуючої політичної течії - українського федералізму від кирило-мефодіївців до М.Грушевського.

6. Висновки англомовної історіографії про характер і рушійні сили ідейно-політичного процесу в Україні погребують подальшого вивчення, оскільки є суттєвим доповненням у справі перегляду деяких принципових положень вітчизняної історії.

У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження, його актуальність і наукова новизна, визначені предме т та хронологічні межі. Аналізується рівень вивченості теми дисертації, висуваються завдання та напрямки дослідження.

В першому розділі простежується становлення українознавства в англомовних країнах після Другої світової війни, йото меюдолої ічні оснини

та понятійний апарат при висвітленні інтелектуальної історії Мфаїни середини - другої половини XIX ст. Ключовими проблемами тут є по-перше довготривала боротьба української історіографії на Заході з російською схемою історії Східної Європи, яка суттєво впливала на погляди багатьох зарубіжних істориків. Проте, визнаними в англомовній історіографії сьогодні є схеми, розроблені українськими істориками, які працюють в провідних українознавчих центрах США і Канади. По-друге, політичний чинник в українознавстві на Заході втілився у виділенні приорітетів дослідницької діяльності. Перш за все це стосується політичної історії України.

Проблеми інтелектуальної історії України середини - другої половини XIX ст. розглядаються крізь призму концепції “національного відродження”, яка базується на трьохфазній схемі, розробленій чеським вченим М.Грохом. Центральною тут є теза про переважання культурницької діяльності національної інтелігенції під впливом ідей Романтизму і Французької Революції. Специфікою українського відродження є. те, що відсутність національної еліти позбавила українців повноцінної рушійної сили на ииляу до здобуття національної свідомості. Положення про “історичність” і “неісторичність” українського народу набули в зарубіжному українознавстві характару гострої дискусії, насамперед між Дж.Грабовичем і І.Лисяком-Рудницьким.

Ще одним важливим теоретичним положенням зарубіжного українознавства є співвідношення між федералізмом як течією політичної думки і самостійницькою тенденцією. Домінування першого напрямку в поглядах М.Драгоманова і М. Гру шевського зарубіжні історики слушно пов’язують з тогочасними умовами в Російській Імперії і вказують на певну еволюцію політичних поглядів видатних українських ідеологів від ідеї автономії до ідеї незалежності України.

Важливим моментом в дослідженнях зарубіжних істориків є відхід від звинувачень національної еліти у зраді національній справі. Слушним можна вважати висновок, що національна аристократія, певна її частина, безумовно відігравала значну роль у національному відродженні України.

Результатом культурницької і наукової діяльності українських діячів середини - другої половини XIX ст. слушно вважається піднесення національної свідомості українців під час державотворчих змагань 1917-1923 рр.

При деякім перебільшенні рівня “націоналістичності” політичної думки в українському суспільстві в другій половині XIX ст. загальна картина тенденції її розвитку здається досить об’єктивно поданою в англомовній історіографії.

В другому розділі проаналізовано висвітлення розвитку політичної думки в Україні в середині XIX ст., політичних поглядів членів Кирило-Мефодіївського товариства. Суперечлива за своїм характером ідейна спадщина кирило-мефодіївців викликала не лише інтерес зарубіжних істориків, але й часто протилежні оцінки її значення від тези У.Велша про“літературний націоналізм” братчиків, та їх прагнення до влади до висновку Дж.Сидорука, ідо ідеологія Кирило-Мефодіївського товариства є “урочистою маніфестацією українського духу”. Проте в (ілому, в англомовній історіографії поширена думка про політичну ідеологію Кирило-Мефодіївського товариства як початок федералістського напрямку в політичній думці в Україні. • .

Змістом складного для розвитку української політичної думки періоду 60-70-х років XIX ст. є український популізм - ключова дефініція у підході до висвітлення громадського руху на Наддніпрянській Україні і народовства в Західній Україні. Зарубіжні історики розглядають цей період як час, коли політична думка поступається, науковій діяльності серед українських інтелектуалів. Більш продуктивною для розвитку політичної ідеології була ситуація в Західній Україні. Діяльність галицьких народовців спричинилася до піднесення національної свідомості серед українців Піличини. Ці положення англомовної історіографії спираються на грунтовну джерельну базу (Дж.-П.Хімка).

В третьому розділі розглядаються праці зарубіжних істориків, присвячені політичним поглядам М.Драгоманова, І.Франка і початку наукової

і громадської діяльності М.Грушевського. 1870-1880-ті роки зарубіжні дослідники вважають часом домінування федералістської ідеології М.Дра-гоманова, проте відзначають ті моменти його політичної спадщини, які свідчать про тактичний характер федералістської програми цього діяча, зосереджують увагу на розходженнях між М.Драгомановим і представниками “загальноросійських” течій політичної думки і організованих нелегальних рухів і груп. Роль М.Драгоманова в українському національному русі оцінюється досить високо. О.Пріцак саме М.Драгоманова вважає продовжувачем справи Т.Шевченка. М.Драгоманов спрямував український рух в сферу політичної діяльності - це є головним в його політичній спадщині,-відзначається в оцінках ролі вченого в розвитку національної політичної ідеології (О.Пріцак). Проте, існує також думка, що поширення політичних Програм М.Драгоманова відхилило розвиток національної ідеології наприкінці XIX століття вліво, що ускладнило утримання українцями Незалежності за часів державотворчих змагань 1917-1923 років. Слушним є, однак, висновок І.Лисяка-Рудницького про те, що федералізм М.Драгоманова був універсальним принципом і не означав відмови від національної незалежності країни.

Політичні погляди І.франка розглядаються зарубіжними істориками в їх еволюції від федералізму (за М.Драгомановим) до “демократичного націоналізму". Головним положенням цієї оцінки є перехід до усвідомлення Необхідності незалежності для України.

Участі М.Грушевського в ідейно-політичному процесі 1890-х років не є остаточно вирішеним питанням. Існує думка, що початок політичної діяльності великого історика можна віднести вже до 1894 р. (І.Борщак), проте більш поширеним є інший погляд: з 1905 р. Хоча М.Грушевський намагався відігравати більш активну політичну роль, ставши одним з засновників Національної Демократичної партії в 1896 р. у Галичині, головною для нього в той час була наукова діяльність.

У Висновках дисертації підбито підсумки і зроблені основні підсумкові зауваження. Наголошується, що сучасна англомовна історіографія, висвітлюючи ключові питання інтелектуальної історії України другої половини XIX ст.! є складним, але досить інформативно насиченим комплексом досліджень, результати яких, як і сам дослідницький процес, потребують подальшого глибокого вивчення.

Проте це не заперечує значення доробку вітчизняної історіографії у вивченні розвитку суспільно-політичної думки в Україні в' середині - другій половині XIX ст. Поєднання зусіуіь обох історичних шкіл, вітчизняної і зарубіжної, сприятиме розробці більш об’єктивної, правдивої історії України.

. ‘ ' ' .

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях автора;

1. Англійські джерела XVII - початку XIX ст. про Мсраїну в Російській державній бібліотеці в Москві // Роль бібліотек монастирів, соборів та інших установ у розвитку культури України / Тези наукової .онференції. - Київ.

1993. - С.95-96.

2. Англомовна історіографія про вплив історичної думки на розвиток національної культури в Україні у XIX столітті // Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства. - Луцьк, 1993. - С.68-65).

3. Кримські студії у Туреччині та англомовних країнах: ймовірні політичні пріоритети кримськотатарського національного руху // Державність,

1994. - №1-2. - С.53.

Mavrin A. A. English-language historiography on the development of political thought in Ukraine in the middle and second half of the 19th century.

A thesis submitted for the candidate of history degree with the specialisation

07.00.03 - The World History. The Institute of Ukrainian Archeography of the National Academy of Science of Ukraine. Kyiv, 1994.

The Development of Ukrainian Studies in English-Language countries is a result of scientific activity of Ukrainian scholars abroad. The English-Language historiography on the history of political thought in Ukraine in the middle and second half of the 19th century is of _great interest for the difficult process of re-thinking some principal aspects of Ukraine’s intellectual history.

Маврин A.A. Англоязычная, историография о развитии политической мысли в Украине в середине - второй половине XIX века.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности: 07.00.03 - Всемирная история. Институт украинской археографии НАН Украины, Киев, 1994 г.

Развитие украиноведения в англоязычных странах является результатом научной деятельности украинских ученых за рубежом. Англоязычная историография истории политической мысли в Украине в середине - второй половине XIX века представляет большой интерес для сложного процесса переосмысления некоторых принципиальных аспектов интеллектуально» истории Украины. ''

Ключові слова:

англомовна історіографія, українознавчі студії, політична думка.