автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Аргументация в побуждающем дискурсе

Полный текст автореферата диссертации по теме "Аргументация в побуждающем дискурсе"

уШВСЬКЩ ДЕРШШШ ЩЦАГ0Г1Ч1ШЙ ШСТИТУТ '* " 1Н03Ш1НХ MOB

На правах рукопису

РЯПОЛОВА Лариса Григор1вна

АРГУШ1ТАЦ1Я В СПОНУКАЛЬНОМУ ДИСКУРС I

Спец1альн1сть 10,02.04 - германоьк1 мови

Автореферат. дисертацП на здобуття вченого ступени кандидата ф1лолог1чннх наук

Khïb - 1993

Робота виконана на кафедр! хстор!; та граматики англ!йсько! мови Кишського державного пепягозлчного 1нституту !ноземних мов

Науковий «ер1вник - кандидат ф!лолог!чних наук доцент Т.Е. ШШР

0ф1ц1йн! опоненти - доктор ф!лолог1чшцс наук профееор В.1. КАРАЕАН

кандидат ф!лолог!чних наук доиент ТЛ» БОЛОТЦЕВА

Пров!дна установа - Ки1'вськай державний педагог!чний 1нотитут .

Захист в!дбудеться "Э" жовтня 1993 року о 10 годин! на зас!-данн! спец!ал!зовано'1 ради К II3.I4.0I по прнсудаеннп вченого сту-пеня кандидата наук у Кихвськоцу деряавноыу педагог!чноыу 1нстити-т! !ноземних пов /252650, ЫСП, К;пв-5, вул. Червоноаргл!йоька, 73/

3 дисертац!ею можна ознайомятися в б!бл!отец! 1нституту. .

Автореферат роз 1 сланий {Рев^ИМ*^ 1993 року.

Вчений секретар спец1ал1зовано'1 ради -¿¿>7 С.ХЛЯКОВА

Сучааний етап розвитку ,л!игв1стично1 думки харакгеризуетвоя пидьною увагою до явищ, факт1в, процес!в, л«1 виходять за меж! компетеиц!! власно л1нгв1стпки. Вэаемод1я л}нгв!стики з психолог!ею, риторикою дозволяв виявити новий, як!сно в!дм1н-ний р!вень вивчення мовних явищ, дозволяв краще зрозуг.пти ло-г!ку внутр!шньо1 побудови мови та П функшонування.

Проблема аргументацИ та, зокрема, аргумеатацГ! за умов спонукання знаходитьоя на перехрест! 1лтерес1в зазначених су-м!жних областей иаукового знания. Проблема аргумента! що розглядалася ще за час1в Аристотеля та Платона, заяишаеться ак'-туальною 1 в наш час. Зараз рашення хае"! проблеми пов'язуеться головним чином з психолог1чнов теор!ео прийняття рхшень та переноситься на плотину когштивно'! теорИ /Р.Акоф( и.Баранов, И.Козелецький, О.Ларичев, Д.Ольшанський та 1нш1/.

Анал!з аргументах!!? в межах когштивно* парадигми дозволяе визначити ах як комплекс вербально реал1зованих когн1тивних процедур обробки знания, то призводять до зм!ни його онтолог!чно-го статусу в модел! св1гу слухача та таким чином реально чи перспективно впливають на пронес прийняття р!шень. Розгллд аргу-ментад!I шляхом когн1тивного ыехан1зму нав'язування кондептуаль-них ¡арностей передбачаг нерозривний зв'язок з переструктуру-ваншпл початковох картини ов1ту комун!кант!в та внасл1док цього зм1ной способу волод!ння знаниям. Специф!ка вибору засобу аргу-ментац!! визначаеться особливостями ситуативно? оптим!зацИ ар-гументашйних актав, тезаурусом та комун!кативною номпетенц!ею сп1врозмовник1в.

Дискурс як канал реал!заа(П аргументаШйних зусиль демонет-руе т1сне переплетения норм лог!ки, психолог!I та мови та дозволяе з комунхкативних позиций вивчати мовн! одинии та специ-ф1ку ххнього (Т;ункд!онування в актах мовленневох взаемодП. Цп роботу виконаио в русл! основних на сучасному етап! л!нгв!стич-них напрям!в досл!дження комун!кативнох ц!нност! мовних складо-вих фрагменту сп!лкування. Переважний !нтерес л!нгв!ст!в зараз привернуто до проблеми вивчення виражальних спромокноотей мови в1дносно експл!кування отан!в лодини-комун1канта, а також до вивчення !нтешх!онального вжи&дння мови - спеииф!чних мовних ' одиниць - для створення спонукального ефекту. Вивчення емоц!й-них, ментальних, псих1ч1шх стан!в людини п!д час комун!кацН на-

. бувае подальшого зац1кавлення мовоз.чавц!в. Тому можна вважати, що дана робота, виконана в русл! першочергових 1нтерес1в л!нг-в!ст!в, е. актуальное.

Зазначен1 факти 1 визначили тему дисертаШйного досл!дження, основна мета якого полягае у вивченн! та осмиоленн! л!нгв1стичного аспекту не!мперетивного спонукання ишяхом аргументам I, у вичленуванн! ыовно"1 модел! спонукання, а також у р!~ шенн! комплексного завдання взаемодП мовних, лоПчних та пси-холопчних фактор!в породження та сприйняття аргументац!йного спонукання в дискурс1.

НаИголовн1шими завданнями у в1дпов!дност1 до основно! мети досл!дження е :

-усвХдомлення сум!жннх мовним психолоПчних та лог!чних засад механ!зму аргументац!йного спонукання та вивчення комплексно! взаемодП р!знор!вневих аспект!в спонукального дискурсу;

-впявлення та !дентиф1кац!я пров}днях1мовних механ!зм!в ви-раження аргументаш I; .

-дослшсення спонукального потенц!алу р!зноман1тних лекси- ■ ко-морфолоичнях та лексико-синтаксичних засобхв подання аргументаш 1";

-проведения семантичного аналхзу складових лексико-спнгаксич-нкх структур, як1 сприясть екегшкуваннг аргументац1йншс •зусиль;

-обгрунтування аргуменгашйно1 дхевостх лексем та граматич-них конструкцП 1хньоо семантичнос сп1вв1днесен!стю з про-цесамп, що в!дбуваються у св1до.мост1 людини, та !нтенсиф!-кац!ее ^актору достатност1. • •

1,1 е т о д о л о г I я, методика та ы а т е р I ал и д о.с л х д ж е н н я.

Р1шення поставлених завдань базуеться на методолог!I загаль-них закон!в мислення, на використанн! основнах мехашзмхв пхз-нання - онтолоПзалХ!" та приватизацхх знания, - на принцип! вза-емод11 мислення'та мови. Особливого значения в дисертацп набу-вае розумхння ыовлення я« дхалеитичного ко!.*ллексу, де взаемодх-ють р!зн! аспекта розумозо!" д!яльноотх.

Основна мета та завдання визначили застосування таких и е-т о д I в дослхдження: методу л!нгвХстичного моде- ■ люьання, актомовленнввого анал!зу, методу опознай, компонентко-

го та трансформацШюго анал!зу та методу безпосерсдн!х складо-вих.

М а т е р ! а л о м досл1дження к спонукальн! тексти з використанням аргументашйних елемент!в, в!д!бран1 за 'принципом достатност!- виб1р«й з б!лыа и1ж 300 дискурс 1в спо-нунального типу, що в свою чергу були вШбран! з художн1х тво-р!в англомовно'1 Л1тератури XX стор!ччя.

Н а у к о в.о - т е о р е т ц-ч я а н.о в и з а а ди-сертац!йного дослдаення полягае в тоцу, що в ньому вперша зроб-лено спробу в!дстояти ствердкення про наявн!сть в!домчого мов-ного 1нструментар1о аргументашI. Дане дослхдкеиня, що мае но-вий ш;шд до трад1ш!йно1 хнторпретацЛ мовного аспекту аргу-ментацИ, демонструе, що лекс::чп! та граштичн! модел! г.ргумен-таш!', складаючи основу мовного арсеналу аргументацП, набува-вть свое! аргументаш йно!" значущост! завдяки комплексна взае-модП аргументашйно-релевантних фактор1В на простор! певно'1 мов-Н01 одиниш.

Теоретичне значения робот и полягае у тому, що вивчення мовних засоб1в оформления аргументам!I розширюе знания про ног.йнашю взагал! та, зокрема, иошарюс уяв-лення про потенщйн! можливост! ситуативно оптшазованого оперу-вання лексичннм та граыатйчшш 1нструментар!ем за умов пород-ження дискурсу. Зроблена в робот! спроба встановлення зв'язку м!ж р!знор!вневими компонентами аргументаш йного вплпву збага-чуе деякими конкретними висновиами загальне теоретичне положения про мошшв1сть багатоаспектного впливового ефекту породжено!' мовно'1 одиниш. Так! висновки можна викориотовувати для подал^-ших теоретичних узагальнень подо теорП аргументаш I та пошуку найоприятлив!ших та найадекватнших цьому процесов! мовпих оди-ниць.

Практична, ц 1 я н I с ть робот и полягае в.тому, що П результата можуть використовуватися на лекц!ях з теоретично! граматики, на практичних заняттях з англ!йсько! мо-ви, при складанн! навчальних пос1бник!в та курсу теорП комун!-кац!I. Досл1дяеиня дае в!диов1дь на практичне питания про опти-мальну орган!зашю мовленневого фрагменту, копун!кативно спрямо-ваного на переконашш-сцонукання опонента. 0птим1зац1я мовленневого впливу за умов повсякденного побутового сп!лкування, п!д-вищення аргумонташйишс спромсетюстей нейтрально! лексики за до-

помогою визначеного моаного !нвар1анту аргументам йнох спону-кальност1 такох позитивно вир!шуе питания про практичну доц!ль-н!сть лроведеного досл1дження.

Ал р о б ац I я досл!дження: основн! положения та резуль-' тати дисертац1йно'1 роботи знайшли воображения у допов1дях та пов!домленнях на науково-практичних конфе'ренд!ях Кихвського державного педагог!много 1нстигуту {нозешшх мов Дпхв - 1991, 1992 рр/, у лекц1ях з.мовних засоб}в аргументацИ Ди1в - 1990 р./.

Основн! положения роботи знайшли в!дображення в чотирьох публ!кац!ях автора.

Структура, -роботи. Дисертац!я складаеться з! вотупу, трьох роздШв, висновку, списку цитовано!' та використа-нох л1тератури, додатку 1? I та 1с 2.

У вступ.1 обгрунтовуеться виб!р теми, II актуачьн!сть, визначаеться мета, основн! завдання I методика доол!дження, на-зпваюгься положения, як! виносяться на захист.

Перший розд1л прйсвячено розгляду конкретних текст1в спонукальних ,цискурс1в та виявлению на 1'хн1й баз! аргучентая!й-но-релевантпих категор1й. Розгляду у даному розд!л! л!длягають так! питания: аргументац!я як зас1б непрямого впливу на слухача; сп1вв1дношення лог!чних та психолопчних, а такок мовнпх складо-впх процесу аргументая! I; вичленування пров1дних когн1тивних моделей аргументах:!I;. в1докремлення лексично'! модел! аргументам!I як ьигруючох модел!, яка визначаеться конвергенхх1ею дек1лькох ар1"ументашйно-сп!вв!днесеш1Х аспект!в.

Д р уг и й- розд!л прйсвячено анал!зу категор!й мяслення як поняттевому кореляту категор1й аргументах!! х. Проведений се-мантичний анал!з д!есл!в ментальностх сприяе обгрунтуваннс е.к-'спресивно1 п!нност! сл!в ц1е'1 лексико-граматично! належност1 шляхом 1хньо1 сп!вв1днесеност1 з шзнавальнов першоосновос осо-бистост! та з вираженням суб'ектквност! св!тосприйняття.'

Т. р е т. 1 й розд!л ы!стать у соб1 анал!з аргументац!йно впливових граматичнпх та лекспчних конструкц!й з пояснениям 1х-н1х аргументахпйних спромо;гшостей зд!бн1стю визначати часову та просторову локашв аргументац!йнкх пропозиц!й» особистов еп!вв!д-несенхстю, а такоа анал13 риторачнпх моделей подання процесу ар-гументац!I. • . .

У > в л .с н о в к у узагальнюються та форуулюються теоре- • 'тичн! та практичн! результата прозеденого досл!дження.

Д о д а т о и й I являе собою перелхк д1есл!в, що ситуативно atío нормативно здатп! виражати аргументашйн! смисли завдяки використанню у визначен1а аргументашйно д!евоо граыатичн!й кон-OTpyKUÍ i.

Д о д а т о к №2 Шстить найб!лыи типов! прим!рники спо-нукальних текст1в, проаналхзованих з позш1й визначених у робот! аргументац!йно важливих аспект!в.

Основ н, 1 положения, я « i в и н о о я т ь-о я н а з а х и о г:

I. Процес аргументацП в!дбуваеться на тл! певних психхч-них отан!в та д!я, що характеризуют даний вид розумово! д!яль-hoctí . Специф1куючими станами в ментальш та ncuxinai стани ро-зумшня, Bipii та згоди, дооягнення яких позначае.достатнгсть опонукальних зусиль. Зазначен! стана сприяють механ!змам прива-тизацП та онтологтзацП знания, як! визнаються иланентшши протесов! аргумента^ i.

'¿. Аргументашя в спонукальному дискурс! спираеться на комплекс р1зн0р1вневцх дискурсивно-релевантних когн1тивних (¡-актхв та оператй, ио складають 1нфраструктуру аргументах^ i, • тобто модель аргументаш í. До них належать емыййна, логгчна, ouíh-кова, тематична, тема-рематична та модальна !нфраотруктури. Bel вош1 е в!дбигтям вхдпов!дного когн1ишного пронесу та скла-дають константний Ha6ip, але з р1знов mípod активност! його чле-н!в в pi3HHx умовах pea^isauií. Мнцевий ефект аргумента«!!' до-сягаеться взаемод1ею 'зазначених компонент!в. Сумарний наб!р bcíx аргументаи!йно-релевантних нопптивних мехаи!зм1в дав резонанс-ний впливовий ефект.

3. Аргументами як феномен диокурсивно-мовнох д!яльноот! мае власний арсенал лексико-мор^олоНчних та лексико-синтаксич-них засоб1в. До найб1льш типовнх виразшшв аргументацШшх смислхв належать д1еслова ментально! семантики. Семантична структура таких дхесл1в дозволяе спор!днити i'x завдяки наяв-hoctí у дхесл1в uisí семантики г!персеми досв1ду - розумового чи перцептивного. Зазначен! д1вслова вичерпно ексщ^кують пси-х1чну процеоуальн!сть у cbíaomoct! комун1кант!в п!д час аргумен-тад1йно'1 взаемод!1. На баз! цих визнаних аргументашйно-д!ввих лексем визначаеться також сиитаксична конструкц!я спонукальнос- . 'tí "i knou/thin]; tiiat р ", яка здатна в!дбивати hateropix мис-лення та лог1ку розвитку дискурсшэиих одишшь..Серед типових

2-50¿3

эасоб!в вяраження аргументадП в!дэнремлювтьсл ыовн! одиниц! обме;хувально1 семантики /дейктичн!.засоби, зокрема/, що спе-ыиф!кують часову та просторову локаШю предмету та суб'ект!в аргумента^Ï. Так! засоби посллюють пспхолог!чний ефект д!о-вост!, акпентуючи факт смисловох та п!дкреслгшчи перцептивну позначешсть аргументу.

4. Модель страгег1чного розвитну аргументац!йного спонукан-ня е проопективний чп ретроспективной розваток в1д загального до конкретного /ситуативно-релевантного та особисто зпачущо-го/в MOBHiit 1нфорыац!х, тобто просденгивне чи ретроспективне звукення - кониептуальне, часове та просторове - сфери д!х аргументу та сфери його апл!кац!1' до особистих потреб, iHTe-peciB та ц!нностей слухача.

5. Поданяя аргумент!в в!дбуваеться за принципом ïxHboro посл^овного та паралельного наро:цування. Як один, так 1 другий спос!б роэм1щення аргуыент!в виконусть функдП презентац!х пронесу аргументац1х. Паралельне розм!щення аргумент!в сприяв пошуку зон,, то е найб!льш вразливпми. в св1домост! слухача. Дослхдовне розм!шення аргумент!в, тобто таке, де Mis аргумен- ' тами простелсусться в!дносини взаемозаленност1, мае м!сце за умов, коли вке винайдено зону найб1льшо'х вразливост! та потребуемся кошентроване та ц!леспрямоване розгортання аргумен-т1в. Лов'язан!сть та взаемозале;-:.нtсть аргумент!в у посл!дов- • ному зв'язку створюе е|,ект !нтенспвност! ..функи!онально р!з-н! за прлзначениям, зазначен! способа розм!щення аргумент!в поеднустьоя у ефект! пошуку та розробки аргумента^ûhoï кон- • uenui ï.

О с н о 1 н 1 S з к 1 с I роботи. •

Прояес аргументах!!! розглядаеться у сучасн!й мовознавч1й /О .Н .Баранов, Д.О .Добровольськпй, В.M .Сергеев, 0.0 .Тертичний/ та ¿хлософськ1й / Г.А. Брутян, С.Г. Оганесян, ДЛ.Олыпансь-кий, Х.Перельмай, В.1.Св1нпов, Л.Н.Сумарокова/ л!тератур! як комплекс д1й та факИв лог1чно'1, психолог!чно'1 та mobhoï при-роди. Поза залежнхсто aiд лог!чно! чи психолог1чно1 ор!евто-ваносТ1 процесу аргументах!! ï кояен акт аргументах:! ï зокрема та аргументах^ йний дискурс взагал! реал!зуеться шляхом вира- . жальних ыо;гливостей мови. А вадтак. саме л!нгв!стичний-анал!з архгументац1 ï дае молахивхсть зрозуы1ти сутн!сть аргументацГГ • як лог!ко-психолог!чного феномехха мйслення.

1нфраструктура аргументац! I, яка визначаеться шляхом ана-л!зу аргументах!! йно орхентованих спонунальних дискурс1В, м!с-тить у соб! пров1дн1 когн{тивн1 компонент», а само: модальн!сть, емоцШпсть, оц!нку, тематизован!сть, актуальне членування.

Модальн1сть е одн!ею з основних якостей, що набуваються мовою в процес! комун!кад!!. Необ'ективн!сть, тобто модаль-н!сть, генетично яритаманна мовленню, ос«1ль«ц частше за все лвдина вислбвлре не судження про реч!, а лише свох враження про них. Промовець завжди лрагне донести до слухача та нав'л-зати йому не стхльки логхчний зм1ст думки, ск!лыш П суб'ен тивний б1К. Аргументашя, що концептуально базуеться не на певному знанн!, на в!дм!ну в!д доказу, а на душ!, безпосе-редньо, таким чином, сп1вв1дноситься з зазначеною категорией. Спонукальна аргументашя розрахована т!льки на персоналы^ параматри комунй<ант!в. Мовне вираження особи комунхканта, його псшичного та ментального резерву, його в!дношення до фактхв та явищ навколишньог дИсност! ф!ксуеться категор!ею модальност!. У мовному в1дношешп модальн1сть оформлюеться перш за все р!зноман1тними засобами вхдм!ннох категор!йнох належност! /синтаксичнох - 6 граматично1 24 семантич-Н01 - 36 $, лексико-граматично1 - 32 # та фу инициально! -2 $ /. У найб!лып традицхйн!й 1нтерпретаи!х во! зазначен! аспекта 'модальност! конвергують у модальност! реальноот!-!реаль-ност1.

Проиес аргументац!I та зокрема аргументац!йного спонукан-ня неможливий без наявност! емоцШюх компонента'. Емоц!йн!оть е необх1дним елементом будь-якого п!знавалышго процесу 1 од-ночасно виступае як стимулююча основа, незмхнна умова самого п! знания. Емоц!я створюе основи псшачно* д1яльност!, в тому числ: 1 людськох свхдомост!.

Процес усв1домлення будь-чого психолог1чно заввди зводить-ся до усвхдомлення вхдповхдного почуття або того в!дчуття, яке передуе думцх I завдяки я«ому-ц! почуття реал!зуються. Емоц1й-на активац1я пов'язана з виявленням зони пошуку, де можна ви-найти р1шення розумового завдання. Зони пошуку асоц1юютьоя, як правило, з виявленням зацхкавленост! слухача у тому чи 1н- ' шому факт!, явииц тощо, а також з виявленням оообисто1 зна-чущост! для слухача т!ех !нформац1х, що передаеться.

Особиста значущ!сть розглядаеться як псих!чна оубстанц!я, що визначае виб!ркове пристрасне в!дношення суб'екта до предмет^ та явит навколишньо1 д!йсноот1. Особиста значущ!сть де-нотованого словом факту або явища створсе умови для емошйно-го звучания мовнох одищщ!.

Значения слова, як в1домо, позаемоц!йне /М .Ы.Бахг1н/. Т!ль-ки контакт мовного значения з конкретное д!йсн1стю, якиЯ мае м!сде у висловлвванн!, породжуе 1окру експресШ х! нема ш в систем! мови, ан! в об'ективн!й д!йсност!. Т!льки внасл!док того, що слово торкаеться с$ери ситуативная значущостей та особистих !нтерес!в комун!кант!в, воно набувае-емоШйного звучания. Таким чином п1д емоцШним елементом розумХють т! мовлен-нев! одиниш, семантика та ситуативне вживання яких здатн! "за-чепита"будь-якх 1стотн1 аспекти особи сп!вбес1дкика, або пред-мет!в, яви'и д1йсност1, що асошюються особою 31 свохми !нтере-сами або сферою свое! д!яльност!, а.також мовленнев! единиц!, що ситуативно або загальновизнано 1мил1кусгь мо.тлив! емоц!йн! реакцН слухача. Таке визначення ег^ошйност! в значив м!р1 спрзде визнаннс за висловлюваннями з немарковалов лексикою ста- ' тусу емоц!йно"1 сяромояност1. ■

Аргументац!я, що будуеться на засадах ситуативно! емоц!йнох маркованосг1, набувае значного впл газового е^екту та б1лыно1 пси-холоПчшн д1евост!.

Категор!я оц!нки як ! категор!я еыоцхйност! е нев!д»емним елементом аргументац1йнох 1нфраструктури.

Оц!нка е вербал1зованвм результатом квал!ф!куэчо1 д!яльност! св1домост! або сенсорно? сфери лодсько'1 псжЦки. Думка людини пост1Г:но додае до найменшого сприйня'ття елемент оц1н«п.

Категор!я ои!нки иов'язана з.вираяенням сшслових в!дт!нк!в та градашй, з !деес !нтенсивност! у т!й же м!р1, :ао 1 емои!й-Н1сть. 0ц1нка ^кту, дП, явища виражаеться у першу'чергу лек-сичнши засобаш, як! генетлчно вт!лвоть пеану спромо;хн!сть градуювати емои!йно та лог!чно весь релевантний семантичний потенциал зг1дно'з принципом суб'ективних переваг.

0ц1нка як суб'ективац!я думки та актуал1зац!я хх в тематично обумовленону концептуальному простор! в значн!й ыхрх сприяе ви— ранению психолог!чнох та «оыун1катквко1 платфорыи комунхкгнта. Зона модиф1куе уявлення дЗксност! втручанням суб'ективних корек-тив.

. Смислова позначен!сть, що вит1кае з факту оц!нки, створве умовя для розгортання усп1шних аргументацШшх д!й. Сема до-датковост! якост!, яка незм1нно супроводжуе поняття оц1нки, в пров1дним засобом аргументац!йно! д1евост1 слова.

Механ1зм аргументщШ' лростежуеться 1 на р!вн! лог1чно'1 ор- . ган1зад11 дискурсу, аие на цьому р!вн! експресивн! можливост! слова обмежувться процесуяльнов достатн!ств зовн1шньо неверба-л!зованих концептуальних структур ! нав1ть перевершуються потен-Малом невираженого копптивного зм1сту цпх структур.

Невербал1зован1 структури можуть декодуватиоя за допомогов операШй пресупозииП, 1мпл1каиН, висновку то:ио. Зазначен! .операиП доэволявть зб1лыаити 1н|орматпвну спроможн1сть мовлен-ня та р!зноман1тять способи по!нформування. Вважлеться безпе-речною заледн!сть комун!кативного ефекту пов1доилення в1д р!в-ня його лог1чно'1 орган1эац11. Тому безперечним також с факт того, що аргументац1йне спонукання пляхом 1мпл1кац1й та 1нших ло-г1чнпх операций, що не здобувають мовного вираження, тобто не-пряме спонукання, е найл1лшпм засобом новного спонукання.

Багатоканальн1сть передач! 1нформаиП в мовлеиневому пов!-домленн! взагал! та за умов аргументам I зокрема створве умови для дублввання 11 на р!вн! експл!каиГх та 1мпл1кац11, :цо, в свою чергу, позначаеться на кра:цому закарбуванн! в пам'ят1 адресата та вит!кавч1ис з цього станах св!домост! адресата.

Ефективн!сть аргументам :;ного проиесу вцзначаеться також належМцтв певних мовних одинпць до коменту або топ1ку в тер-м!нах смислового членування фрагменту комун1кан!1'. ТоМкально-коментова структура мовленневого в!дтинку створве умови для на-буття мовнйми одинишгал Мдвищено актуал!зованого звучания. То-п!кал!зован! елементл задавть'базу для процес!в смислово!' пре-. дпкаш 1, а иоменти виконувть функцГх предакацП, вербально по-значавчи тэ, що вже налепить до "под!леного знания". Тематично сп1вв1днесен::й та доМльний, експресивно достатМй смислопре-дг.кувчиЯ комент оптигл!зуе можливост!' пенно! мовленнево! одини-ц! як аргумента.

Як правило, комент'несе в!дпов1дальн!сть за впливовий потен- . Мал мовленнево! одинган, та вся аргументац!Йна спроможМсть мовленневих д!й учасниМв аргументаМйно! бес!ди-знаходиться у плогзин! комента як компонента смислового членування.

Ситуативно важлива !нформац!я, що виражаеться у комент1, прагке до статусу аргумента, оск!льки комент е м!сцем концент-рац!У вс!х когн!тивних ситуативно важливих для аргументац!йного впливу мсмент!в / новина, що тематично прив'язана, психолог1чна, перцептивна вид!лен!сть за рахунок емоц!йноот1 та ошнки, суб'ек-тивна значу1«1сть тощо/.

Смислова орган!зац!я дискурсу у т!и ко ыхр!, що ! !нш! аспекта когн!тивно! 1нфраструктури дискурсу впливав на його аргу-ыентадЩне звучания та спонукальну д!ев1сть. Актуальна членуван-ня дискурсу сприяе акцентуац!1 та в^вН'ленню релевантно! 1нфор-мацп !, таким чином, смасловому вщйленню !нформацГх, яка спря -

мована на спонукання.

Розглянут! аспекта подання аргументац!1 базуються здеб1ль-шого на вирач:альн!й модушвост! лексики. Тому ц1лкоы правом1рно говорит« про лексичн! засоби створения аргументац1йного ефекту.

Лексичн1 засоби аргументац!I, тематично вар!ативн!, шдля-. гають все ж такя певнШ ун!ф!кац!г' за принципом спроможност! ви-ражати вичерпну когн!тивну !нформаи!ю.

Лексичну модель аргументац! х неможливо прив'язати до окре-ио 1£ лексеми та виразити в усталеному вигляд!, константн!й да-вин!. Лексична модель може тлумачитися як певна структурна та функц! нальна одиниця т!льки за умов вираження нею вс!х когн!-тивних аспект!в дискурсу, релевантних мет1 його породження. На-явн1сть модел! дозволяв заповнити И р!зними ситуативно адекват-ними та експресивними лексемами. 1хне аргументах!Пне звучання досягаеться за рахунок когн!гивно1 достатност!

Схематично аргументац!йна 1к>растру«тура може бути бхдтво-рена за допомогою виражально!" спроможност! слова у такому вигля-Д1: .

btmiaTTr.ua

01

одиниця /лексема/

логхчн! ! мил! каш I

смислова належшст:

. Аргументац!я. як феномен мислення повинна спиратися на се-мантичн! компонента л1нгв1стичнох Teopi'f /за Саймоном/, оск!ль-ки вс! пропеои, ¡нкорпоруюч! мислення можуть ф!ксуватися у семан-тиц! мови.

Сп1вв!дношення механ!зм!в мислення з семантикою натурально! . мови приводить довисновку про спромоасн1сть семантики мови ф!к-сувати структуру, посл!довн!сть та зм1стовн!сть пронесу мислення, а також про необх1дн!сть анал1эу певних мовних одинипь для п!знання орган1зац!х мислення, структури св1домост1 то'ао.

Мислення вгдбувасться у трьох основних п!знавалышх формах поняття, судяення та висновок, - кожна э як их мае власн! структур-jii, зм1стовн1 та композиции! характеристики, то позначаються на мовних засобах виражения. Базовi форми аргумснтацП - знания, думка, розум!ння, Bipa та згода, що безлосередньо ототож-даються з зазначенши пгзнавалышмп формами мислення, - як мон-■тально1 проиесуальност! передашься д!«слозамн, зокрпма, групрп д!есл1в, но здобули категор!алъну назву завдяки ссмантпш - д!е-сл1в ментально* семантики.

Досл1д.тенпа материал пхдтвердхуе, "ю дгеслова, якг вхдносять-ся узуально та нормативно до групп ментальных, складавть приблиз-но 29 В1Д загально! ктлькост! аргумзнтатйно потепшйних лег<-сико-граматичних одиниць. •

Група д1есл1о м^н'хально'х' семантики е семантичшш зр!зом когн1тивного суб'ективного уявлення, сприймання комун!кативною особою внутр!шнього та зовн!шнього CBiTy. В силу cBoe'i семантич-нох природа вони ман!фестують уявлення, !нтелектуал!зован! в!д-чуття промовия саке як глибоко 1нднв1дуальн!, а. не як об'сктив-ну констатац!с явад та ¿актхв навколианього csiTy.

Група д1есл!в ментально! семантики, до якох налезать так! Лексичн! OAHHimi ЯК !:now, think, understand, believe, hope та inai xxKi нормативн! та ситуатиан! кореляти, денотують структу-рал!зац1в npoueciB мислення та стан!в св1домост!. Пронес аргумен-тапГх передбачае не )6xi,z:HicTb певних'ментальна* акт!в та стангз та звернення до окремих еле;.:ент!в структура св!домост!.

За-ливов час тиною'досл!д;::еняя аргументах!! i у спонукальному '. дискурс! е семантичний ачал!'з ц!нностей, цо викорпстовуються, яки": дозводяе пояснити не т!лькя в!дм!нност1 думок та неоп!впа-д!ння картин csiTy комун1кант!в, але 1 загальих момента i'xHboi рад!онально'1 ¿ияльносп. Такаш ц!нностяма в !нтелектуальне во' - II -

лод!шш релевантною 1н|оркац!ее, ситуативне оперувааня нею, а також можливост! пешично! та ментально! конвергенц!! з приводу utei ! иформаи! i.

Семантичний анал!з д!есл!в ментальност! дозволив виявити загальну для Bcix одиниць ulei групи сему /гшерсему/ досв!-ду та на баз! цього вишикувати зазначен! д1еслова у такШ по-сл1довност!, у як1й вхдбуваються лроцеси СВХДОМОСТХ, що ними денотуютьоя;

"kuou " = досв!д + впевнен!сть

"think " = досв!д + операцШйсть обр.обки знания

"imdorstand " = досв!д + операп1йн1сть + засвоення

обробки

"believe " „ досв!д + onepauiflHidb + засвоення + конвергеншя

у визнанн! хстинност!

. Семантичний анал!з ментальних д!есл1в дозволяв вистрохти посл1довн1сть псих!чних процесiB, як! обуМовлюють арх7ментац1й-ну д!лльн!сть, а також вир!шити, саме процеси, а точн!ше стани, спеш1ф1кують аргументая1йне спонукання. Цими станами е стани розум1ння, в!ри та згоди.

Результативн!сть аргументац!!, як в1домо, позначасться на . • станах переконаност! та умовленост!, як! вхдловщають базовим станам розум1ння та в!ри. Досягнення зазначеного аргументацхй-ного ефекту моке бути пояснении та зрозум!лим шляхом реконст-рукц!х Bcix передуючих ментальних та псих!чних д!й та стан!в. Так, еволюц!я стану умовленост! спричш.леться набором менталь- • них npoueciB, що виражаються посл!донк!стю

know-----think-----believe,

а стан переконаност! в1дпов!дно виникае як результат такох по-слхдовност! ментальних npoueciB:

know-----think '-----understand

Зазначен! послхдовност! демонструють онтолог!ю псих1чних та ментальних npoueciB, достатшх для створення позитивного ефекту аргументацхi. .

Когштивна модель, побудована на баз1 д!есл1н ментально! семантики не вичерпуе, однак, Bci можлпв! способи та засоби створення аргументац!йного ефекту, хоча робить моиливим обгрун-тований п!дх!д до вичленування мовних одиншхь, спроможних нести аргументац!йн! значения та смисли,

Такими мовними одиницями в граматичн! конструкп!I, що 1н-корпорують д!еслова ментально! семантики у певному морфолог!ч-ному вигляд1 та синтаксичному оточенн!. До найб!лыд розповсод-жених з них належать так! конструкп!i, що ыи. ристовувть д!всло-ва "know " та "think " j "I know I an not half цоо4 for you" /ii.Lot'ts. Lovers all untruo. p. 1^1/.

"I think the teacher'.", obligation i.o to toll the truth" /Е. So^al. The Clnoa.,p.22G/.

Аргументац1йний ефемт эазначених конотруишй пояснсеться . дек1лькими факторами. По-перше, семантика д1есл!в ментальност! недвозначно ор!ентуе належн!сть SMioxy висловлсвання до суб'ек-тивно*! картини св!ту промовия / у випадку використання д!еслова " think" як пропозиц!йного/ та до сфери впевненого знання/!стин-ного положения справ у випадку використання д1еслова "¡лом " як пропозиц!йного/, шо ситуативно вже е аргументом на корпеть мен-тальних переваг промовця, i, по-друге, морфолог!чнкми факторами / 1-2 особа, теперешне час/, як! спрпясть суб'ектнШ сп!вв!дне-сен!ст! ментальних д!й з учасникачи сп!лкування та отото.тавван-нс часово'1 локаяГх з моментом комун1кацП безпосередньо.

Серед шлях!в мовного впра?.сння аргументац!йнпх зусиль кому-н!кант!в значне м!сце пос!дае дейктична аргументац!я або аргу-ментац!я за допомогос дейктичних засоб1в.

ДеЯксис, то виранае яросторову та часову ф!ксад!с моменту сп!лкування, е !манентнов як!стс проыесу аргументаиН. Дейктич-н1 засоби сприяють за терм!нолог1ею Пер! самолонацП комун!кан-Tiis та икзначеннв 1хньо1 позицИ' в картин! св1ту.

Дейктичн! засоби висв!тлйвть ставлення комун!кант!в до ix-Hix висловлювань. Дейктична аргументация полягао у факт! ототоя-нсвання чи диференц!ацН позиц!! коиун1кант!в /залежно в!д ои-xyauii це мояуть бути поточи! значуцост! комун!кант!в тощо/, у своер!дн!2 rpi на конвергенцП та дивергент'i комун!кагавншс позищй cniBpo3MOBHHKiB. Новне вираження 1де1 ототожнювання та дисереш^ацП завдяки займенникам, присл1вникам часу та м!спя та деяким морфолог!чним формам д!еслова створсе часово-, просто-рово- та особисто сп!вв1днесен! ор!ентири та тим самим акТуал!-зуе зм!ст висловлювання, а також ц!лого дискурсу.

Дейктична аргументация може бути простеженоо па приклад! дейктичаого розвитяу \ts football tears - our t-rads -vie ?xe зарэ-

г1ог",'який демонструе конкретну рёал1зац1ю стратег!чних кому-ы1кативних настанов промовця, ном1нуючи по-р1зному сп1вв!днесв-HtoTb з единим референтом - - ун!верситетом. Стратег1я перекону-вання шляхом дейктачних можливостей досить усп{шно пгдвищуе ефек-тивн!сть аргументац!I.

Релевантними для аргумента^ йно! д!евост! мовленнево! одини-ц! в не т!льки часова локац!я аргумент1в та Ухня просторова в!д-несен!сть, але i параметр концептуального та К1льк1сного цензу аргумента та тих в1дношеаь, що BiH подае, а також 1нтеноиф1ка-ц!я аргумента за допомогою фокусування деяких acneKTiB, що спри-ясть його вид}ленню на смиоловому plBiii*

Це ствердження обгрунтовуеться анал1зом лексики адверб1аль-ыого плану, вилучено!' з текст!в досл1джених дискурсiB. йиражен-im зазначених аргумента^йно релевантних параметров сприяють так! присл!вники ЯК yet, 3till , already, so Гаг, Just, cinply, only та iauji. У к1льк1аному в1дношенн1 це досить репрезентативна трупа, що складае понзд 10 # в!д загально!' к:лькост1 аргументашй-но значу них одиниць. Зазначен1 присл!вники 'шдвЦомчими ш способами акцентують поточн! смислов! приоритета, звужуши. йокуо або рамки модально! та пропозишйно! презентацП виоловлюьання. Вони пОдкреслсють ситуативная ценз вал!дност1 мовленнево! одиниш, де вони вживаються.

Для ситуauii аргументац}i дужо важлявим е ефект концептуального эпуження Bcie'i ситуативно релевантно! хнформацП до piBim часового та просторового деф1циту /або навпаки - наявност1/ та фокусування i проекц!я результатов на сптуатшзш 1нтерсси кому-

HiKanTiB.

Аргументац1я розглядаеться тако.ц через призму риторично! мо-делг подашш аргументов, тобто через и;ню иосл1дов1Псть вдаос-но один одного та вшюсио тезису аргументам i.

Ситуативно вибрана посл1довн1сть розгортання-аргументов у

■ дискурс! мае на уваз! оптимальна вираження промовцец власного розумшня поточних К0му111Кативних потреб та визпачаеться Mipuy-ваннями дошльност! та впливово! етектавност1 uiui ноипдовнос-Ti. .

Подання аргумент!в в аргументашиному спонукальноыу дискур-

■ ci в1дбуваетьоя головниы чином шляхом iiomuiobhoY та паралоль-ноjf презентацП аргумент!в. Кожна з них мае власне функшональ-

не навантаження. За допомогою роэооередяеио!, паралельно! системи аргументам I комун1кант визначае найб!льш вразлив! та неста-51льн! моыенти'у комун1кативМй позиМ! опонента, а, визнавши, ючинае в1ДРобляти тактику Млеспрямованого /акМального/ ар-[^ментування.

Будыяка з розглянутих моделей та засоб!в аргументам I юдас свого впливового ефекту до створення в1дпов!дного пси-очного та ментального стану або мовленнвво! дН', ¡до познача-пть досягнення мети породження аргументам йно-спонукального хискурсу.

■ Основн! положения дисертаМ! знайшяп в1дображенн^ у таких 1убл1кац1ях:

1. Семантические предпосылки аргумзнтативних возможностей ментальных глаголов /Киев. гос. пед. ин-т иностр. яз.

- К., 1992. - 1Ьс. - Дед. в ,/крШЭИ от 2'/.10.1992.

- № 17Ь6.

2. Зербальне воображения менхальнлх пронес}в при породженМ дискурсу /ГумаМстичМ аспекта л1нгв1стпчних досл1д":ень 1 методики викладання пюзсмних нов. - К.: КГ4111М, 1992.

- С. 195-201.

Навчання побудов! аргументам йного фрейму у спопукальному дискурс! /Методика викллдання шоземних мов. - К., 1993. -/подано до друку/. - 23. 4. АргумэнтаМПМ парадигма у спонукальному дискурс1 //мовно-стал1'стична оргаМзаМя тексту/Тззи доклад1в.-К[п'в: КДППЯ та ¡нститут системних дослхджень, 1993. -/подано до друку/.

Шдп. до друку 01. . Формат вОХ84'/|б.

Патр друк. №3 ■ Ояос1б друку офсетний. Умовн, друк. арк. С,ЧЭ • ■ Умовн. фарбо-в1дв. 1||Ь . Обл.-вид. арк. 1,0 Тираж (СО . Зам. Л 5 . Безплатно.

Ф|рма «В1ПОЛ» 252151, КиТв, вул. Волинська, 60.