автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.09
диссертация на тему: Археографическая комиссия ВУАН (1918-1934): вклад в археографию в Украине

Полный текст автореферата диссертации по теме "Археографическая комиссия ВУАН (1918-1934): вклад в археографию в Украине"



г fi 01

' -'l, 1

АКАДЕМ1Я НАУК УКРАШИ ШСТИТУТ yKPAÏIICbKOÏ АРХЕОГРАФП

На правах рукопису

К.1РЖАСВ Cepriii МиколаПопнч

АРХЕОГРАФ1ЧНА КОМ1С1Я ВУАН (1918 - 1934): ВНЕСОК У РОЗВИТОК АРХЕОГРАФП В yKPAÏHI

07.00.09 — ic iopioi pai{)ifl, джерелозиаистно та метод» ¡сторичпого дос;пджсм]1я

АВТОРЕФЕРАТ дисертаци на здобупя паукового ступеия кандидата ¡сторичиих паук

Knïn-1994

Дисертацкю е рукопис.

Робота викопаиа в Гпсппуп рукопнсу Центрально! пауково! б1блютеки ¡м. ВЛ.Всриадського АН Украши.

Науковий кер1вник

доктор юторнчних наук, професор, чл.-кор. АН Украши СОХАНЬ Павло Степанович

ОфщШш опопепти: доктор ¡сторнчних наук, профссор САНЦЕВИЧ Аиагашй Васильевич

кандидат юторнчних паук, доцент

АНДРУСИШИН Богдан 1вапович

Провщна оргашзац1я - Кишський ушверснтетш. Тараса Шевченка.

Захист вщбудегься 31 березия 1994 р. об 11 годшн на засщанш спец1ал1зовано1 вчено! ради Д 01.43.01 по захисту дисертащй в 1нстнтут1 украшсько! археограф» АН Украши.

Адреса: 254050, Ки1в, вул. Пугачова, 12/2.

3 дисертащею можиа ознакомится в бШлттец! Гнституту украГисько? археограф» АН Украши.

Автореферат розюлапнй28 лютого 1994 р.

Учений секретар / __

спе1дал13овано1 вчено! ради "~Тод1Пчук О.В.

Лктуалыпсть теми дослщження. Об'ектипие дослщження пае! сукупносп факт1в та явищ мииулого мае спиратися па пиичсммя джерельного надбапня людстпа, пасамперед письмовнх джерел. 1х прапильне використаппя 1 публ1кац1я неможлтп без врахувания фундамеиталытх засад археограф«! ¡, зокрсиа, традшиК археограф1чних студШ в Украпп. Репрезентантом осташпх е Археограф1чна ком1с¡я Всеукрашсько! Академп наук (АК ВУАМ), /шьчьшсть, тсоретичш розробки I методика видань ¡сторичних джерел яко! 1 сьогодш е дуже пажлнвь Сучаспа археограф1я не може рухатися вперед без осмислс/шя 1 узагальнснкя досвщу роботи АК. Вивчеиия еднцШпо! практики АК, яка запланувала (1 започагкувала пидапня сер¡/I 1 корпусов джерел, допоможе продолжит ню пеобхщну працю ;шн.

Зандяки безперервпосп традицМ 1 гяглосп розвитку археограф^чних шк1Л здобули значних результат¡в археограф» IПмеччипи, Франц)!, 1талн, де ¡стор!я пацюиалышх археограф1чних студШ вивчепа досконало. Доев¡д епропепсько! ¡сторюграфп гндтиерджус актуалынсть вивчеиия в Украип ¡сторн АК ВУАН - першо! иаукопо! академ1чио! установи, що розв'язувала спсдифшш завдаипя украшськоТ ¡стормчпо! науки, розпитку украшсько! культури - видаиня джерел. За портияпо короткий пер!од ¡снуваиня, трохи б1лыпе 15 рокт, АК ВУАН як наукопа шетитушя створила помтиШ доробок в укра!мськМ ¡сторичшй наугн. 15 том«в видань яскраво сш'дчап, про пладш'сть пауково! пращ коМ1сп та П члешп. Дшлыпсть АК, що була иаступпицею щей 1 практики Кшссько! комхп для розгляду дашпх акпв та АК Наукопого товариства ¡м.Т.Шевченка, репрезентуе загалын пронеси розвитку науки в Украни у 1920-х - на початку 1930-х рр. ¡, зокрема, процес становления сучаспо! украша.ко! археографп як пауки в и теоретичному та практичному аспектах. Комплексне дос/пджеппя ¡сгори Д1ялыюст1' АК ВУАН сприятине розкри ггю ще одше!сторшки украшсько! ¡сторюграфп, випченню 1 впроиаджешпо ((¡иного практичного д0св1ду археограф!в мииулого.

Предметом дисертафйного дослщжения е гстор1я створення 1 /ияльност! АК ВУдН, розвитку в шй р1зних папрям^в археографп, практичний науковиП доробок шетитуцп в галуз! виявлення та видаиня джерел, джсрелозиавсгва, архтознавства. Хронолог1чш мёзш роботи визначаються першдом ¡снуваиня АК (кшець 1918 р. — перша половина 1934 р.). Разом з тим у дисертаци присутшй пор^виялыюмсторичний аспект: аиалЬуеться наукопа /¡¡ялыпеть археограф1чних шституц!й, як1 передували А К ВУАН, а прадя само! комю! оцшюеться також з погляду сучасиих здобутюв в археографп, джерелознавств! та ¡сторшграфн.

Стаи иауковоТ розробки теми. Д1ялыисть АК ВУАН не стала до цього часу предметом спецшлыюго комплексного паукового дослщження.

В ¡снуючИ! ¡сторюграфп (i павггь у студ!ях з ¡сторн украГпсько! археограф!!) питания, пов'язаш з працею АК ВУАН, розглядалися лише як допокижш на Т7П загалыюго процесу розвитку ¡сторичних студМ. При цъому осиошшИ акцент робився на аналЫ археограф1чних вндапь комки. Тому не дивно, що до циого часу пе з'ясоваие иавгть питания ютори утвореппя ком1си. Поряд з пауково-критичним розглядом перших досягиепь'комкп, иасамперед, концепцн та программ и видапь, зроблеиим ДЛ.Багал]'ем та В.О.Барвшськнм, анализом окремих напрямк1в сдиц1('шо1 д^ялмюсп АК, що М1'ст ть,ся в реценз1ях С.Шевчеика, В.О.Ромаповського,

B.О.Бццюю, ДЛ.Дорошака, В.ЮДанилевича, 1.Ф.Ерофеева, П.В.Клименка, ¡стор1ографП 1920-30-х рок1в пригамаши також категоричш 1 заполпизоваш (М.А.Рубач) або аптинауков!', "ярличш" ощнки д1ялыюст1 АК, наведеш у публжащях АЛ.Козаченка 1.1.Кравчеика, О.П.Оглоблша.

Невеличкою млькктю праць (в основному рецензий та статей) Д.1.Дорошеика, Б.Д.Круппицького, О.П-Оглобляп, Т.Борщжа, НД.Полоисько!-Василепко, де досить стисло насвшюна д1яльшсть АК ВУАН, репрезеитована украшська см1гращйна ¡сторюграф^я. Основний акцепт в закордопних виданнях робиться на успадкування ком1с1ею провщпих щей М.С.Грушсвського щодо розгортапня. украшських археограф!чних дослщжснь, плашв виданпя джерел, вибору форм видапь, тдкреслюетъся невтомний оргашзаторськнй талант академ1ка. Однак ц1 студи не позбавлен! фактолопчпих ломилок I е значною м1рою поверховими.

На тл1 замовчування або лише негативного згадувания АК ВУАН в украшськй) ¡сторшграфп передвоепних та повоенних час1в, быьш втримапими, але пе завжди обгрунтовапими, е висповки щодо невдалих методик археограф1чпих публкацШ АК у студ1ях з юторп радянсько! археографа та ¡сторюграфп ВЛ.Шчети та С.Н.Валка1. Натомить у спещальиих роботах з к:тори украшсько! археографа 1х автор,

C.О.Яковлев, в оцшках АК ВУАН та и наукових здобутмв залишився на позищях ¡деолопчпо! упередженосп, поверховост! в ощпках, допустив нимало фактолопчпих помнлок2.

1 Пичета В.И. История Украины в советской историографии II Двадцатипятилетие исторической науки в СССР.- М.;Л.,1942.- С. 167-168; Валк С.И. Советская археография,-M X, 1948.-С. 159,178,197,213.

2ЯковлевС.О Розвиток украшсько!радяиськоГарксографп, 1917-1934//Bien. Khïb. ун-ту. Сер.¡стор.-К., 1968-№ 10.-С. 19-26;ЯковлевС.О. Украшська раляпська археографы. - К., 1965. - 176 с.

АктивЬащя джерелозпапчнх дос^пджсш.пУкраип иаприкппи 1960-х - ноч. 1970-х рр. сприяла бип.ш правдивому висвгглснпю ¡сторп, об'екппннй оннпн мадбапь украшсько! археографа 1920-х - 1930-х ромв, в т.ч. II АК ВУАН3. Хоча робот цього часу гакож не позбавлеш фактолопчиих помнлок, старих ¡деологем сгосовио "буржуазного пац1онал1зму", пепипрандапих твсрджепь щодо намагапь АК децентралЬувати кершництво архншою справою, пивести арх1вш установи з шдпорядкупанпя ВУЦВК, одержат» бсзкоптролмшй доступ до ¡сторико-революфИпих матершпв. Одпак у вказаних роботах слушно зазначасться, що АК ВУАН була лершою установок) в Укранп, яка заИмалася внробленпям правил лублшацп докумепгальпих матср'шав, подасться внсока позитивна оцшка н видапь.

Традшфпп для радяпсько! ¡сторю1"рафп" 1950-х - 1960-х рокт ¡деологеми, тнражуваппя.запроваджспо! С.О.Яконлевим негативно! оцапси р1впя археограф1чпого оформления вндааь АК прнтаманш, па жаль, I тзшшим сту/йям з ¡стори археографа4. Лише в осташа роки, зокрема, в працях ОЛ.Журби спостерпаеться спроба па шдстав1 комплексу джерел розв'язатн стрш питания щодо утворсння АК ВУАМ, довести пряме продовження в ¡1 упяльаосп досшду ТимчасовоГ ком1см для розгляду давшх акпв.

Поб1жио па окремнх аспектах /иильмосп (зокрема, виданиях) АК ВУАН зупипялися автора численнпх джерелозиавчих праць, а також студ!й, присвячеиих житгеписам окремих вчсаих.

В циюму, загальиою рксою вах попередшх досл!джеаь юторп 1 д1яльносп АК е юльмспо-оглядовиП гадх^д, недостаппй апал1з

3 Путич /77. JTirepaTypa до icropii археографп//[ст. джерела та ïx пикористання,- К., 1968. - Вин. 3.- С. 161-176; Дмитр/енко М.Ф. Археографниа робога в АН УРСР//Укр. ici. журнал.- 1969.- № З.-С. 27-33; Дмитр1сико М.Ф. Передмона //Радяисый видаши докумен ¡алышх MaicpiaJiiH (1917-1968): Biôjiiorp. покажчик / Упор. Л.М.Гудзенко, М.Ф.Дмнгр1сико, Т.М.Шелюх- К., 1970,- С.3-28; Шаталина Е.П. Советская apxeoi рафия Гражданской войны и иностранной военной интервенции на Украине, 19201941: Дис____канл. ист. наук,- Харьков, 1973.- С. 65-67; Комаренко Н.В. Установи

¡сторнчно! науки в Украшалай PCP (1917-1937 pp.).- К., 1973,- С.84, 88; Комаренко ' Н.В. IcropuKO-apxeoi рафжний ¡иститут ВУАН (лклий-листопал 1934 р.) // Icropiorp. досшджемня и УРСР - К., 1973. - Вип. 6. - С.61-66; Сарбей В.Г. 1сторична паука на Радяпа.кн) УKpaïHÎ (до серелнии 50-х рокш) // Розвиюк ¡сторичио1 науки за роки Радянсько! клади. - К., 1973 - С. 18, 21, 22, 23.

4 Шиидыи/ Л.К. Этапы разнит ия сопеккой археографии на Украине и их особенности // Теоретике-методологические вопросы развития советской исторической науки: Межвузовск. сб. научи. ip.-Днепропетровск, 1987.- С. 42-51.

методичпих пршщишв видання джерел 1 рол1 цих публжашй у забсзпечешн потреб ¡сторичпого гпзнання.

Метою дослщженпя е всеб1чпий апал!з 1 оцшка пауково! вартост! та значения едшийно! практики АК, визиачепия осповних етатв та вщтвореипя ¡сторп П /цялыюсп на загалыюму тл1 розвитку археограф!! в тогочаспому СРСР, укра!нсько! археограф!! у Захщшй Украпп та на емпграип: з'ясуванпя оргашзащйних шдвалин, форм ! мето/ив археограф!чно! роботи, визначеппя виеску АК у становления укра!нсько! архео1раф1чпо! науки.

Комплекспе вивченпя проблеми, пиявлсппя пров!дпих тепдеший розвитку пауково! ;ня/ носп АК (традици, новацн), апал1з конкретиих досягнеш» щодо методики едищйпо! археограф!!, вивчепня науково-оргашзафймого боку пращ КОМ1СН ! з'ясування ¡1 м1сця серед ¡нших науково-археограф!чпих ¡иститущй - все це визпачае новизну дисертац1й1 юго доел! дже1 и ¡я.

Мстодологита основа та джерсльпа база дослщжсння. Теоретичною основою роботи е сучасш юторико-соцюлопчш теори в наукознавств!, погляди па пауку як на галузь дослщшщько!, творчо! /пяльпосп, розум!ння процесу шзнання як д!алектичпого поеднанпя емшричиого та теоретичного ринмв знапь, отриманих через дослщженпя факт!в, под!й, конкретиих явищ. Загалыюнауков! методи дослщжень, а також спасали о мегоди 1а мегоднки таких тук, як кжря, джерелозпавство, археограф1я, ¡сторюграф!я, складаюгь методолопчний апарат дисертаци.

При розробгн теми використано млька вид!в та комплекав джерел. Первинпий шформацШпий масив складали ¡снуюч! дослщженпя з осповних проблем д1яльпост1 АК, джерелозпавства, арх1возпавства, ¡сторюграфн, серед них також окрем! археографии! публкацн, рецепзн, науков! огляди, зв!домлепня про /нялынсть тощо.

Базисннм джерелом для дослщженпя стали видрукуван! праш АК, а також ¡1 архтпа спадщина: комплекс дшоводпого та паукового арх!ву комки (1нститут рукопису ЦНБ АН Украши ф. 2, 10), матер!али особистих арх1шшх фоп/ив члешв ! сшвроб1тник!в АК в 1нститут! рукопису ЦНБ АН Украши (ф. 1, 12, 29, 33, 40, 42, 81, 83, 86, ИЗ, 184, 285): 1пститут! арх!вознавства ЦНБ АН Украши (ф. 257, 269); ЦД1А Украши у Киев! (ф. 237, 843, 856, 1143, 1235); ЦДАВО Украши (ф. 3561, 3974, 3966); ЦДАМЛМ Украши (ф. 256, 542); Держарх!в1 Льв1вськ0! обл. (ф. Р-2933).

Важлив] ми для розв'язання окремих проблем дослщженпя е документ! установ ! наукових шституфй в!домчого ! м!жв!домчого кер!вшщтва та коорднпацм д!ялы!0сп АК: кторико-фшолопчного в^цилу,

Сшлыюго з]браш1Я (Президн) ВУАН Онститут рукопису ЦНБ АН Украши, ф.1, 10, 36; ЦНА АН УкраТпи, ф. 251), Мппстерства народно! освгги Украшсько! держави, Наркомосу УРСР, Головного арх1вного управления при Кабшет! Мнпстр!в Украпш (ЦДАВО Украши, ф.166,14), а також пнш фопди, викорисгаш шд час розшукт рукопипв 1 докумептальних джерел, що видавала комю!я. Для з'ясуваипя паукових зп'язкт АК використапо матер1али Санкт-Петербурзького вищшення Архшу РАН: фонд АК РАН (ф. 133).

Анализ вндавничо! методики та паукового ртпя праць АК проваднвся ¡з залучеипям тогочаспих й сучасиих архсограф1Чпнх публ!кац!й.

Науково-практична цппнсть та апробащя результат!в роботы. 1стор!я д1ялыюс1ч АК ВУАН е важливою сторшкою загальпого розпитку гумаштарних наук в Укранп. Вивченпя 1 використапия досв1ду комюм снриятиме вдосконаленню 1 збагачешно теори та практики украшсько» археографп, мат-име водночас важливе значения для /ояльчост1 тепер!шнього 1пституту украшсько! археографп АН Украши. Виданпя АК складагагь певщ'емну частку джерелыю! спадщиин украшсько! ¡сторп, Частипу оригшальпих документт, ям видала ком1с1я, на жаль, втрачено, 1 археограф1чне виданпя иабувае тепер статусу першоджерела. Дослщження документально! спадщипи АК дозволило внявити гпдготовлеш до друку, але не видаш матер1али (археограф1чш виданпя, стагп), як! збереглися 1 також можуть бути використаш у сучас.пй едишИшй шялыюсп ¡петиту¡у украшсько! археог раф!!. Д1ялынсть пров!дних археографт 1920-х-1930-хрр. мае стати темою окремих ¡сторнко-археограф!чпих сту/ий. Видавиич1 планн, а також вщомосп про шдготовлеш до друку джерела залишають зпачпий простер для подальших пошук!в 1 досл/джеш. з метою можлнвого внкористанпя !стор!ограф!чпо! спадщипи укра!нських археографш першо! третипи XX ст.

Основ»! положения й вненовкн дисертацп викладено у 11 публжашях, в т.ч. двох мопограф!ях (у сшвавторств!), оприлюднено у доповщях на М!жпародп!й конферепцп на честь 125-р1ччя з дня народження М.С.Грушевського (Льв!в, 1991), копференщях, прнсвячених пам'ят! В.Б.Лн юповича (Ки!в,1993), 150-р1ччю Кшпсько! археограф1чно! ком1С1"! (Ки!в-Сед1нв,1993).

Дисерташя складаеться з вегупу, трьох роздипв, вненовмв, списку використапо! лператури, додатмв.

У встут обгрунговано тему досл!дже1шя, !! актуалыисть, хрополопчш меж!, подано агшнз ¡сторюграфи проблеми та джерельно! бази робот, визначено мету та завда/шя роботи, П методолопчш

тндвалинн, гпдкреслепо паукову новизну результат!в дос-шджепня та IX практнчие значения.

У першому роздЫ - "1сторичш1й нарис /няльиосп Археограф1чпо1 комшп ВУАН" - працю АК ретглянуто в коитекст1 загалышх процсав розгортаипя наукових ¡сторичних досшдт в Украмп шеляреволкмпйио! доби до початку 1930-х ромв.

3 урахупанпям сусшлыю-полпичпих процеЫв, що мали вплив на розвиток пауки, ¡стор'ио д'шльност! АК пропонуегься подшитн умовпо па три перюди: 1) 1918/19-1923 рр. - утвореппя та оргашзацНые оформления АК як загальиоукраТисько! спе^альноТ археограф1Чпо1 пауково! iiiCTti iyii.ii. Протягом цього часу пов'истю завершився процее оргашзаци комки, було закладепо п!дпалнпи для шидпо!" археограф!чпо! роботи. 2) 1924-1930/31 рр. - розгортаипя археографию! прац| п р!зпих напрямках, впроваджеипя методик, як! б забезпечували пауковий ртеиь видань АК, реалЬацЫ пакреслспих плашв, устхи едшийпо! практики. 3) 1931-1934 рр. -всеб1чна реорглвзш?я д1яльнос11 ком!сп; п01н видавнич1 плапи, руйпувапня ¡сторичних усгаиовсгаро! оргашзац^но! сфук'1ури ВУАН, Л1кв1дац\я АК. Археограф^чн! праш, видаш в ней период, буди пщготовлеш здебшьшого в попередш часи.

Оргашзаторамн пращ АК стали в1дом! фахтцк академ1ки ВЛконников, О.Левииький, Д.Багал1й, М.Василенко, а також В.Модзалевський, О.Грушевський, Ф.Сушицькнй, В.Кордт та ¡и. Важливу роль у п /няльпосп ш/играли прошдт архсографи, арх1в1сти, ¡сторики В.Щербина, С.Маслов, К.Лазаревська, П.Федорснко, Г1.Клименко, Й.Гермайзе, В.Ромаповський, М.Ткаченко та ¡111111 -учш М.Грушевського, Д.Багал1я, М.Доччар-Запольського, В.Перетця.

Створепня АК ВУАН розглядасться в дисертаци як законом1рпий процее розвнтку науки в Укра1п!, коли, спираючись на попередшй доевщ в умовах революц1йних перетворень й оргашзацП Украшсько! Академи наук у Киев!, архивного будшпицтпа, почала /йяги в склад! ¡сторичио-ф1лолог1чиого шдд!лу УАН Поспйиа ком!С1я для видаваиня пам'яток мови, письменства га ¡сторп. Дослщжеиня джерел, з'ясуваиия хрошки подК! (обрания кер'тпичого, перша иаукова парада) дозволили уточшпи дату створення АК, а саме - кшець грудня 1918 р., а не 1919 р1к, як традшийно вважалося в ¡сторюграфи. Важм екоиомиш 1 подпиши умови, несталють кадр!в не дали змогп розгорнути АК видавиичу Д1ялынсть; ком!с1я лише визначила проблематику та форми видапь (три серп "Археограф1ч'*ого зб1рпика"), розпочала археограф1чш розшуки й шдг отовку окремих публжащй джерел.

Дисертант пважае, що об'еднанпя у Knirni 1921 р. -в межах Всеукрашсько! Академп паук п едипу иаукову шституцпо ЛК ¡сторнчпо-ф'июлопчпого Bi/i/iùiy та Китсько! komïcîï для розгляду давшх акпв було законом'фпим i huikom рацтнальиим. Одпак при цьому, залншилися исрозв'язаними до кшця проблем» opraiiisauillnoro характеру та матсршльного забезпечсния /нялмюстт ЛК, майже не були реал1зоваш мам1чси1 плапи пидаипя джерсл. ЛК втрагила багатьох /lillcniix члешв; з iiaMÏ'ieiDix пидапь вдалося опублкопатн лише 4. Робнться пнсиопок, що за браком прапдивих документальных свщоцтв нема ni дета в пважати Apxeorpa(})i4iiy KOMiciio УНТ (як окрема ¡нститущя de facto не iciiynajia) складовою час тиною реоргашзовано! АК ВУЛ11.

Ногшй nepioM n /пялыюсп ЛК пов'язаннй з поверпеиням (1924) до Киева М.С.Грушевського. Завдякн видатшН opi aiiisaniltniit прац! Грушасишо АК перетворилася па пайактившшу науково-дослщну iiiCTinyuira ВУАН. Впродопж 1924-1931 pp. досить ycniiuira ¡шр'чиуняшкя ({)iiianconi, кадров! li nayKoni спрани, АК розгорнула /нялынсп. в багатьох галузях архсографм, арх1вознаиства, джерелознавства, книгознавстпа, иалагодила наукогн зв'язки, з урахунанпям |радиц1й попередникш виробила доен п. ч'ч ку видавпичу програму. Результа том тако! прац! були 9 том!в видань, загалышм обсягом 215 друк. арк., а також 2 пндапия, що побачили cnÏT шзшшс. Разом з тим komîcîa не змогла реал1зувати bcîx нам1чсинх плаш'в, мали Micne певна звужеш'сть тематики внявлеиия й публ1кацн джерел, обмежешеть творчих коитактш, недостатня увага до проблем Tcopiï археографн.

Осташпй етап npaiu АК проходив в умовахрозгортання "боротьбн з класовим ворогом", penpecill проти украшсько! науково! i культурно! штелпепш!. Традшнйш iciopioi pa(J)Î4iii nayKoni методи старо! школи замнноналися щеолопзовапою нульгарио-мэт^&шетичною методолопею. Внаслщок реоргашзащй 1931-1934 pp. уповыьннлпея темпи робоги, були nepeopieinoBaiH плапи i змшеш пршритети, зруйповапа i почасти зиищеиа иаукова школа. Розгортшшя класово! боротьби па ¡деолоп'чному фроип одшею з перших охопило ¡счоричну науку, i тому доля АК почала залежати гид будь-якого зовшшпього фактора. Ефективна иаукова праця за таких умов була пеможливою i ;пкв|да1ня старо! шетитуцп стала лише справою часу. Вндапия komîcîI цього часу були пщготовлеш фактичпо у нопередш роки, час типа публиашй залишилася у рукописах.

У другому роз/iLni - "Opraimauitliia структура i напрямкн археограф1чно! дЫльиосп АК ВУАН" - дослщжено pi3H0Maiimii засобн,

форми Й методн археограф!чпо! роботи комгсН, з'ясовано вмесок АК у розвиток теорп та практики вггчизпяно! археографа 1920-1930-х роюв.

Автор пропонуе вид1лити там основа! напрямки Д1ялыюст1 АК вцщовщпо до лопки археограф1чно! теорп та практики: пошукова евристичаа Н збирацька /нялыпсть, камералып археографтн студи, дослщженпя проблем теорп, методики та ¡сторн археограф]?, практична едшцйиа /цялынсть, джерелознавч! ссуди, а також елемети арх^вознавства, архивно! справа ! навггь б|бл10графм, що розглядалися комюею як складов» археографию! пращ, шин допом1жш види /аяльпостк

Членами АК проведена зпачпа пошукова евристичаа праця як в сам1(1 Укранн, так 1 за П мех 1мн {Москва, Лешнград), а також за кордонами СРСР. Запроваджеш М.С.Грушевським археограф1Ч1а експедина вперше подали такий величезний обсяг джерел стосовао ¡сторн Украпш середини XVII ст., що лягла в основу, в першу чергу, 10-го тому "1сторп Украпш-Руси" М.Грушевського. В евристнч1нй /ияльност! АК проондковуються, одпак, лише окрем1 елемеати польово! археограф!!. Комюя не охопила всього можливого ареалу, ВС1Х ви/ав арх1восховищ; не передбачалося щлеспрямованого лошуку рукописних пам'яток серед з1брапь монастир1в, церков, приватиих колекцМ, що було притаманне, паприклад, АК АН СРСР. Суттевим недолгом була темагичпа звужетсть експедишйно! практики, а також певна хронолопчпа обмежешсть, визначеш проблематикою дослщжень.

Вааслщок збиранпя арх!впнх джерел в АК утворилася власаа надзвичайно наша эбфка рукопнав.

Певиий внесок було зроблеио й у камеральну археограф1чну практику: провадився розб1р, упорядкуванпя та иаукове описування збфок { колекщй документш (В.Науменка, В.Модзалевського, О.Лазаревського 1 М.Сутоенка), складаиия паукового опису рукописних книг Рум'япцевсько! рев1зп Украши, розробка й впроваджеаня методики описування актових книг. Роботу в цих /иляиках не було, однак, вповш скшчено.

Спещальний Комггет для описуваиия укра!нських стародрукш, що Д1яв в склад! АК (голова СЛ.Маслов), пакопичив досвщ археогргф1Чно-б1бл10граф!чного описувапия ! комплексного вивчення стародрумв. Хоча комггет не спром1гся видати паукового опису укра!иських стародрумв, його праця мала позитивне значения у формувапш такого нового напряму укра!нсько! археограф», як вивчення украшського друкарства, складаиия укра!нського к..ижкового репертуару.

У гг.луз1 дослщженпя теоретично-методолог1чних проблем археографа АК придтила увагу мелодичному забезпечепаю лише деяких

напрямкш роботи: вдосконалешно методики описування актопих кииг, внробленню загальних вимог до пкдання джерел. Ком1ая не ухпалила узагалыпоючих правил публ'жацм джерел; шдготоплеш П членами проекта не стали иоваторськими, в б!льшосп спрощували джерелозиавч! запдаиия, наслщувалн правила, що вже створила роЫйська археограф1Я. Однак дисертапт вважае, що саме видавнич! прииципи, лроголошеш ЛК у 1926 р., були першими узагальнюючими вимогами щодо передач! мовинх особливостей тексту украшських документальных та ¡сторично-лпературпих джерел

1стотпе м!сце в роздин поадае загалыжй апалЬ едшийно! практики як головно! мсти ! фупкцП АК. Розгляпуто р1зи1 аспекти оргашзашйно-техшчпого (плаиуваипя, П1яб1р виконавшв, забезпеченпя друкарських можливостей, фшансуваппя), теоретично-методолопчного (розроблеш'сть форм ! ви/пв публжашй, тематика I методология використання джерел) I методичного (прииципи передач! тексту, методика археограф|чп01 шдготовки публ'тацп) характеру. П!дкреслено спадковнпъ видаиничих компаний, програм та плашв АК, наслщупання досв!ду попереднимв, застосовуваппя головпим чипом сталих в археографп форм, тншв 1 вид!в археограф!чиих видань, апробованих, зокрема, Петербурзькою АК, Кшвською комю!ею для розгляду давшх акт!в, АК НТШ методик.

В основу еднцм було покладено традицШиу й досить вдалу форму -пеперюдичш ниданпя: "Украшський арх!в" ("УА") - для великих за обсягом джерел юторичпого зм!сту, щлотомоинх зб|рок документов; "Украшський архсограф|'чш1й зб!рпик" ("УАЗ"), томи якого вмццувалн рЬиоманпти арх'ти магермли, джерелознанч! студ!1, стагп з ¡стори археограф!? тощо, а також видагшя сер!йпого типу; "Пам'яткн украшського письмепства" - для публжакп видатних нарагивпих та лггературио-кторичиих джерел. Внй'шлн друком й вида/шя поза межами цих сер!й ("Руська Правда", а також праги джерелознавчого. змшту). Академ!ком М.С.Грушевськнм впроваджувалася практика вндаиня корпусних публиашй джерел (з ¡сторН козаччини, Гетьмашцини, гайдамаччшш, акпв украшсько-московськнх вщиосин), яка продовжила працю КиТвсько! археограф!чпо1 ком!с!1, НТШ ! УНТ, було заплаповано й нов! целик! серн: лггературпомсторич!» пам'ятки польсько-литовсько! та' козацькоТ доби, дипломатарШ украшського державного диюводства.

За тематикою, частина яко! була досить традшийиою для археограф!в-попередник!в, АК опубл!кувала за внзпачёними формами 15 том!в видань (одне з них вийшло 1935 р., два видання, розпочан друком, так 1 не побачили сшг). Едищйпа практика репрезентуе й внесок котсн у

джерелозиавство, юторюграф'но, спещальш кторичш дисциплин) (АК опублкувала 4 монографии! робогн та 6 студН! джерелозиавчого або конкретпо-кторичного характеру).

Хоча проблема гит в та пид'ш археограф'тшх публкащй була майже нерозроблепою у теорн украшсько! археографа 1920 - поч. 1930-х рр., за щльовим призпаченням видаппя АК ор1ентоваш були перш за все на наукове середовище. За яюстю ж археографию! шдготовки доводиться копстатуватн фактичпо пауково-Популярний характер деяких матсршлш, опубл1копапих перш за все на сторшках "УАЗ". Пол!тизац!я й реоргашзащя прац'| АК на початку 1930-х рр. висувае як провцщий тип иауково-популярш збфпики, як! не було реал ¡зона! ю.

Значка кыьмсть видапь АК (¡сторико-статнстичш джерела, ¡сторико-л'пературт пам'ятки, деякою м!рою цехов! книги, документи з ¡стор11 промислових Ыдприемств, картограф!чш джерела) можуть бута розгляиуп як сер1Ин! виданпя, що також продовжували практику попередтшв. Корпусш видання релрезентовап! б1льше в планах, хоча до цього виду публ'|кацн слм в!днести також видання листувапня О.М.Лазаревського у т.Н "УАЗ".

Дисертапт зазмачае, що АК не п да лося зд!йснити всього нам!ченого, в т. ч. через певп! оргашзащйш недолшн: бракувало ч!тко розроблепо! концепцп того чи ¡ишого корпусу (серн) пндапь, достатпьо! взаемоув'язки видавиичих плашв з евристичпою та камеральною археограф!чпою працею (слабка розроблеи!сть критерия для выбору джерел), докладного паукового обгрунтування або зовшшнього рецензування окрсмих запропоповапих зб!рок. Малий досшд саме украшсько! археограф!?, песприятлив! часом оргашзащйн! ! видавнич! умови - все це стояло на завад! появ11 впровадженню якихось поваторських ¡дей в 1цй галуз!. АК не розробнла факти.чно нових архсограф!чних методик, проте деяк! застосоваш в практик способи передач! текст!в украшських джерел середпьов!ччя гкчуалип я сшо/оп. Во/цючас видавничий доробок АК складас ц!ниу частку джерельпого фуидамс1ггу укра!псько1 ¡сторн! кульгури.

Важливою д|Ляпкою д!ялы!0сп АК була участь !! сшвробгпшкш у переведена! реформи арх!вного бу/ивиицтва, створенн! мереж! устапов державно! арх!вно! служб», органшцн арх!впо! прац!. I хоча окрем! заходи АК мали дискуайпнй характер, а ¡но/и й не вповн! виправдану ор1е1п ац!ю на деяку мопополыисть ВУАН в наущ, в'щкрите ставлешш комки до проблем арх!вознавства сприяло процесам створеиия державно! арх!впо! служби, бигъшо! п пацюиалыю-держашю! ор!ентацн.

Допокпжиу для розпитку археограф!! роль в!дн-рапали окрем1 фуикцн АК: кот-роль видавничо! /ияльност! УАН П сприяиня акадсжчпим ком1с1ям ! кафедрам, сптробггннкам Академп наук в одержашп архтшх джерел та лператури у тимчасове користувапия, ¡пформацШно-популяризащйна д1ялынсть.

На тдстав! апалпу оргашзащйпо! структур» АК, кадропого складу, П0р1ш1яння траднщПних й новащйних форм оргашзацн робот, ¡х впливт на продуктнвшсть пращ доводиться, що характерною рисою /ияльпосп А К було пмиге поедиання ценгралтацн та ждив'шуальннх форм дослщиицько! пращ. Впроваджеш на початку 1930-х рр. нов! (колсктнвиоЧЗрш адш) форми орган ¡зацп науково! пращ ппергрофували 1 вульгаризувалн наукову д!яльн!сть, зводилн наитещ.ефсктившсть пращ малих творчих сурпв.

Простежуючи р1зм1 за формою та зм!стом пауков! зв'язкн АК з шшнми наукопнми шститущями (програми сшльпих наукових видань та науково-орг ашзащйиих захо/ив, особист« контакт тощо) дисертаит дШшон внсиовку, що комюя не стала в повшй И!р1 оргашзацШно-методичнни та координащйним центром археограф|чно! пращ !^крани. Слабм пауков! 1 творч1 зв'язки з провщннми археограф|чними та ¡сторичними шсппущяин Укранш, колиишього СРСР, укра1нського заруб1жжя, вплнвалн не лише на темпн археограф!чно! пращ, а також 1 на наукову яюсчъ видань ком!сн. Недостатньою була коордннуюча робота комгспиавггь в межах ВУА11.

В третьому розд!л! - "Видання АК ВУАН: археографгшо-джерелозпапчий анал!з" - кожпу окремо археограф1чну публшащю комплексно розглянуто за такими аспектами: ступшь орш ¡иальпосп публкацн, наявшсть археограф1чннх повтор!в, особливосп архсо!раф'шпп! техшки щодо вггворення тексту пам'ятки (на гидстав1 П0р1пнян1!я публ!кащ! з орипналышм текстом). Це дало можлнгпсп. встаповшп актуалыисть, повноту публжащ!, значения П для науки; визначитн р1всш. досконалост1 та точност! передач! тексту; э'ясувати погребу у новому видапш джерела. За по/ибними критср1ямн розглянуто (1 видання джерелозпавчого зм!сту.

На думку днсертанта, бин.нлсть видань А К шдготовлеш на високому археограф!чному р!вш. Зокрема, "Лггопис Величка", томи "УД", т. 2 "УАЗ", "Руську Правду" можна вважати одними з найдосконалнпнх видань тогочасно! укра!нсько! археографа (пключаючи публшацн д1аспори). Видання АК стоять на р'|вн! найкращих зразкш тогочасно! археограф!чно! продукцИ СРСР в щлому, моступаючись. однак, публшащям пров!дннх европейських наукових шмл.

Тематика видань АК, на думку автора, була в той час цижом актуальною (сощальне та економ1чне становище р!зних всрств населения; полпичпо-правовий устр>й I державне господарсгво Гетьманщнни, ¡стор1я украшсько! промнсловост1; сощалын рух1 па Прапобережшй Украпн у XVIII ст., ¡сторы оренди, цёховий устр!й м!щап тощо), попа продовжувала ¡сторюграф1Чну традицию й вщповщала основним тепденшям украшсько! ¡сторкхрафн 1920-х -поч. 1930-х рр. Розой зшн проблематика едицн ¡сторнко-культурно! спадщини бшыи вагомо представлена у планах видаш. комши.

Серед видапих переважають джерела ХУП-ХУШ ст., поодинокнми е публкацп би1ьш рашпх матер'шнв, а також документт Х1Х-поч.ХХ ст. Документов рсволющйпих та радянських чаав АК не вндавала, залишивши Ней нанрямок археографн архшним, парпНним та ¡ншим усгаповам. Рвпомамппо рспрезентова1И джерела за типолопчпо-видовою озмакою -як лпературпо-паратншп, так \ актово-документалып пам'ятки.

Абсолютна б!льннсть пиданих АК джерел публжувалася вперше.

• Надруковаш джерела, не претендуючи на абсолюту вичершпсть, створювали певну базу для узагалыноючих лраць, деяк! виданпя були новаторськимн. "Руська Правда" (С.Юшков), наприклад, була фактнчпо першим кашталышм критичним видапням видаттюТ пам'ятки, публкащя будувалася на своериннй авторсьмй класифкаци спискш та редакщй джерела. "Иов! магершлн для ¡сторн початмв украшсько! лператури XIX вку" (В.Науменко) були одшею з перших спроб внести пауков! методи у розробку ¡сторн украшського письменства XIX ст. Перевидаиня "Лпопису Величка" спричипилося хнбами попередпьо! публ1кацн. Лише доб!рка "Документа до ¡сторн Ки!ва 1494-1835 рр." мисгить передруки. паьпь не обумовлеш упорядпиком (В.Щербина).

Хоча на мет одику археофафшно! публжапи документ (перш за все питания в1дбору документов для ,публ1кацП, фактолопчпого коментування, ¡сторично! частини передмов) впливали ■ ¡сторюсоф'шш погляди .уиоряднишв та загалышй р1вепь дослщжепня конкретно! проблематики, виданпя АК не тдтверджують сво!м фактичним матершлом та коикретпим .»истом яко!сь виразно! ¡меолопчпо! або полничпо! упсреджепосп.

У днссрташ! в!дзначено, то в основу едшЦ! документов АК покладено вщтворення пам'ятки у вшповшносп до тексту оригшала з! збережепиям його фонстичних та морфолопчних ознак в систем! наукопо-критичних прийомш. Застосовувалнся реконструкшя первюного вигляду джерела ("Лпопис Величка", "Цехова книга бондарт Кам'янця-По/нльського", "Генеральне слшство Сгародубського полку", "Опис Новгород-Оверського

пам'|С11нцтва"), шдтпорсипя napiaimiocri ("Руська Правда"). Водмочас для окрсмнх публ!кац!й характерно зловживапня коп!ямн ("Докумснти до iCTOpiî Ктва 1494-1835 pp.").,

Вндапия АК пщтверджують характерпий для загального р!вня тогочасиоГ археограф!! брак утфкаци в археограф1чному оформлешн, кавпъ у межах o/iiiieî зб!ркн.

Хоча документ» у виданпях АК подавалнся h заголовками, у дисертацм в!дзначаеться характерна майже для bcîx видань недосконалкть: неповнота шформацн за голо вк in щодо змгсту, характеру, пиду документу, датувапня. Под!бн! зауваженпя стосуються й легенд, якнм бракуе inofli повноти пошукопих даннх про архтосховища, комкретм! аркуип тексгу, Ыдомостей про використампя оригиналу чй копа для публжацп, точност! й иовизпи ("Матсршш до iciopiï украшського права"). Наппь у виданпях, тдготовлених на досить високому pieni ("Переписи! книги", "Коденська книга"), упорядиики эловживають ремарками щодо текстуальпих особливостей бсзпосерелньо в текст! (шшим шрифтом, у M ) , пбо у вигля/н (?), (sic), (1).

В млькох виданпях факсимильно в1дтвореио окрем! фрагмент текстов ("Л1топис Величка", "Коденська книга", "Книга глух!вського цеху калачпицького", "Геиеральие слщство Стародубського полку", "Цехова книга бондарт Кам'яиця-Под!льського"), подано ¡люстрацп (т.2 "УАЗ"). Проте бракуе факсимме окремих стор!нок у iiiunix томах ("Руська Правда", "Переписи! книги").

Хоча методика передач« текспв за часи npani АК зазнала певиих змш, лров!дпою вимогою було буквально вщтворенпя й збереження л!нгв!стичних особливостей пам'яткн з урахуваипям можливосгсй друку. Нормою АК було в»дтвореш1Я паи'ятки мовою ориг!налу, лише и дсякнх випадках у супровод! украшського перекладу (з французько! мопи ("Honi матер1али для ¡CTOpiî початюв укра!нсько! лЬератури XIX вку"), або шведсько! ("Матср!али з Стокгольмського архшу до ¡CTopiï Украпш друго! пол. XVII- поч. XVIII вв."). Польськомовн! тексти - i не диссргаиг нважае прнродним - подавалнся без украшського супроводу. а закиди на це окремих дооидникш, на думку автора, безшдставш.

Застосовувалися pianî шрифти й лужки для вмтворення палсофаф!чннх особливостей тексту ("Цехова книга 6oiwapiB Кам'янця-По/нльського", "Коденська книга").

Провалилась й левна емендащя тексту: надрядков! л!тери вносилнся в рядок без позиачепь (спрощення), розкрито титлн (за винятком .'ter ко

зрозумишх слш) та виправлено пропуски л ¡тер у I ), лггерпе слов'янське дагувапия передано арабськими цифрами, вжито осучаснену пуиктуашю.

1з застосуваиням у видаппях АК трапелперащ! (лпер церковно-слов'янського шрифту), майже у вах внпадках збережено"о" та "I;"; в окремих томах ("Руська Правда", "Лпонис Величка", "Геперальпе ондство Стародубського полку") биплн широко вжито застарим кириличш'лпери. При передач! украшомопних чекс ччв за оригиналом вщтворюються лпери 1, Г ("Геперальне он дсгво Лубеиського полку", "Переписи! книги"), в окремих публкащях - латипськ! N. г, g, j. У польськомовинх текстах збережепо орш шальпе вживания j та ¡, V та I). Поряд з ним. тексти друкопано й у сирощетй трапскрнпцм ("Магер1али до ¡сторм украшського права","Гсперальпе ондство Лубеиського полку").

АК зробнла важливий крок до розв'язання справн врахуваипя мовних особливооеи укра'шських текспв. Була запропонована форма 'фаискрншцйно! передач! гексгу у поедпаши з елементами 1рапслпераци. В укра'|цськ]й археограф!'! впер1ие було засюсоваио передачу йотовано! и (и з камурою) не осучаспеною лперою Т, а ¡з збережеиням старо! граями ! нрис тосуваппям I! до друкарських можливостей. Разом з тим, коьнс1я не виробила шдношдних рекомепдашй I стало! практики шодо передач! ¡нших графем с, I та н з крапкою, ь та ъ, паерк!в. Сшрним с окреме написания частки ся окремо в!д дкелова в укранюмовних документах ("Генеральне сл1дство Стародубського полку") - орипнал спростовуе автеитнчшеть такого написания. Па думку дисертанта, так1 вимоги нипикли гид тнеком М.Грушевського. Унорядиики "Псреписних книг" та "Опису Новгород-Сшерського памк-пицтва" пехтували в!дтворснням, й навпь обумовленням спрошення передач! в роайськомовних текстах окремих графем, що вказували на ьпливи украшсько! мопи (е, е та н - вс1 з камурою).

Нетти и АК щодо гпдтцорепня в самому текст! помилково написаних сл!в ("Лттоппс Величка") не в!дпов!дала вже сталМ практик! подання оригшалмюго нар1анту у коментарях й не знайшла широкого вжитку иавп ь в н видаппях.

Пауково-довщковий апараг видань АК складасться з передмов, примпок, покажчик!в, перелив документш.

Археотраф1чш публшацн АК суироводжукл ься передмовами, в яких унорядиики давали оцшку ¡пформащйпо? ц!иносг1 документов, наводили окрем1 вш>мосп про попередш публжацн та кидания тематичпо близьких докумеп пи, прононували фрагмент джерелозиавчо! характеристики маюршлж, зазаначалн особлнвосп меюднки шдтворспия. Водночас чуо^нчасмо и докладш джерелозпаич! студп, як! робнли, наириклад,

К.Лазаревська або П.Клименко щодо палеограф!чного оннсу ("Лггопнс Величка", "Кодеиська книга", "Цехова книга боидарт Кам'яиня-Подип,ського"). В своему аналЫ палсографжпих особлнвосгсП "Лггопису Величка" К.Лазаревська розкривае, по суп, ¡сгор1ю розпнтку кшпсько! школи письма.

В передмовах до окремих публжащй, разом з тим, бракует аналпу точпосН вщомосгей, насамперед, стагисшчного характеру ("Переписи! книги"), шформащ! про походжепня джерела та Ного значения ("Цехова книг а бопдарт Кам'янця-По/мльського"). АК фактично вщмовнлась вщ практики, коли виданню передувало комплексие ¡сторично-джерелознавче дослщжепия, однак до деяких публ1кацП вопо було би дшмльнмм (перевидання "Лггопису Величка").

У методик! видань АК не ¡снувало ушфкованих норм щодо тдрядковнх примпок. В них подавали як зауваження до тексту (пропуски шдниЫв, скорочения. чист! аркунн, додатков! записи, поправки, шдчнетки тощо) - "Геперальне сл!дство Стародубського полку", так 1 рппочит ;шия орипиалу 1 черпеток (спискш) - "Геперальне слщство Стародубського полку", "Руська Правда", окрем! в!домосп про емепдацно тексту, деям опущения тексту т причини цього, легепди. Елемспти коментуванпя документов знаходимо здебии.шого у передмовах. Своерцщу I доешь поширепу в археограф!! XIX ст. форму коментар!в вжив В.Кордт у видлнш магеркимп Стокгольмського арх1ву.

Публжащю джерел в "УА" супроводжуюгь традищйш ¡мснпиИ, географпшнй та предметннй покажчики (украшською мовою, иезалежио вщ мовн лригшалу, або мовою орипиалу - "Руська правда", "Цехова книг а боидарт Кам'янпя-Ио/ильського", "Переписи! книги"), шо/н з короткими шюпипями, зазпачепням рЬпочнтаиь ("Кодеиська книга"). Залежно п'щ пам'ятки робилнея деям новацн: у предметному покажчику вказаш також 1 'п документи, що згадуклься, але текст !х у кмижш слщства вщсунпМ ("Геперальне слщство Сгаролубського полку"). До "Русько! Прапдн" подано разом с предметннм покажчик юридичиих термнив, до "Персписних книг" - реестр та алфавгпшй покажчик поселень, в т. ч. тих, що лише згадуються у книгах, оинсу яких нема; до "Цехово! книги бонларж Кам'япця-Подин.ського" - хрополопчннй покажчик запиЫв. Брак бущ-яких покажчимв до "Лггопису Величка" обумовленнй, очевидна, ставлениям упорядник1в до джерела як до лпературмоосторнчпо! о тпору.

Пере.'нк вндапих локуменнп подано лише до одте!. тшбьчыио! за обсягом доб'фки магершлж до ¡сторп укратського права, то гкла»» М.Василенко, а Iакож гам, де окрем! документ складам гь ьслп'К'ММ

додагки до пам'ятки ("Гемеральие слщсгво Стародубського полку", "Геиеральпе слщство Лубепського полку").

АК не стала на шлях послщовного вдоскопаленпя археограф!чних припципш 1 норм, науково! культури археограф1чного впдання. В ц!й справ! комю1я ;няла у р1чищ1 загалмюпануючих тендеший ! старих традицШ. Це стосуеться неповноти тематнчних (павпь, корпуспнх) доб1рок, зловживанпя кошямн, вщсутностт би1ьш-мепш ушфковано! формн археограф!чпого оформления публшацп (повнога передмов, заголовка, легенд, пауково-довщкового апарату), пеобов'язковосп витримаиня проголошепнх узагалыпоючих пршщипш передач! текст, недосга гпьо» перевфкн достов!рност1 джерел ¡з залученням би|ыи широкого кола матер'шив. Загальною рисою багатьох видань АК с також брак наукових комептарш. У виданнях тематнчних доб1рок документов АК не застосовувала активно регестуваппя документ, що не публжувалися в повному обсязь

Серед видань АК були й хибш як щодо повпоти, так I до якосп передач! текстов. Наприклад, не варто корнетувагися як археографию виданими текстами добфки "Документи до ¡сгорЛ Кн!ва 1494-1835 рр." (В.Щербииа). Одпак опублшоваш документи,з урахуваппям критичного до них ставлення щодо автептичного в!дтворення, можуть ! тепер бути використаш в ¡сторичиих та ¡сторичио-правпичих сту/иях.

В днеертацн визиачаеться також внесок АК у становления повою украшського джерелозпавства. Ком1с1я не брала па себе завдапь розвнтку теоретичног о джерелозпавства, проте !! науконий доробок в практичшй частиш ц1е! галуз! ¡сторично! науки охопив зпачннй обсяг важливих ! малодослщжепнх в украшськ!й ¡сторн джерел. Публ!кац!! АК позитивно оцшюються фах1вцями 1 в бшьшоетт не втратили актуальное!'! й дос| (праця Ф.П.Сушицького "Захщпоруськ! лпопнеи як пам'ят ки лператури" (4.1), альбом {.М.Камашна та 0.1.В!гвицько! "Водяш знаки на папер! укра'шських докумеппв XVI 1 XVII ст. (1566—1651)", виданпя В.О.Кордта "Матер!алн до ¡сторн картографн Украши" (4.1).

Праця М.М.Ткаченка5, незважаючи на певш недолги щодо р!вня аналпу археограф!чно-джерелознавчих проблем, була першим дослщженпям !сторюграф!чпого характеру, яке вщтворювало внесок видагного украшського ¡сторика В.Б.Антоновича в справу збиранпя та публкацн ¡сторпчних джерел. На жаль, це була поодипока серед виданнх АК студия з ¡сторн укра'шсько! археографн.

^ Ткачснко Л/. Архео! рас)пчш студи Володнмнра Аитоионича // Укр. архео! р. зб.- К., 1930,-'Г. 3.-С. 325-345.

Виданий за участю ЛК "Парис украшсько! ¡сторюграфп" ДЛ.Бапипя (тЛ, пип.1) буп приспячений лпописпим пам'яткам. Хоча за стилем внкладу праця натадувала лскщйний курс 1 за сучасними мфками не е досконалою, попа була вагомим внеском до украшського джерслознавства, репрезентовапото до цього часу лггографоваиимн лекфями В.Б.Аптоновича, ВЛО.Дапилевича, роботою П.В.Клепацького. Шею спец1альиою узагальнюючою працею БагалМ розпочав велим студи в галуз< украшського джерелознавства.

Надруковаш па сторшках "УАЗ" розвщкн з окремих питаш. полпнчно! та сошальио-екопомшио! ¡стори Украшн XVIII - па XIX ст., викопаш па пщстап! великих комплекав архшпих джерел, не були суто джерелозпавчими працями6. Хоча важко пазвати ш праш внеском в археограф1"чпу пауку, вопи вводили до паукового обн'у багатющш'1 магсркчл важливнх статистич!1о-економ1чних джерел, як! доа майже не публкувалнся. Праця П.Климепка, поряд з цим, важлина II для сучасного дослщника докладпим оглядом ¡сторюграфп дослщш з ¡сторично! статистики 1цодо сощально-екоиомшного розиитку Украшн XVIII ст. (I иаппъ XV 1-ХVII ст.) на туп розвитку загальноевропейських ¡сторико-статнстичпих доан;»в, окремими мстодолопчними новащями: посднаппя портняльного та структурного апал1зу, ствставлепня елеменпв р1зних джерелознапчих дисциплш.

Складепий М.М.Ткаченком перел!К праць О.М.Лазаревського I дна залишаетья основннм б!блшграф!чннм джерелом вивчення творчосп Лазаревського7.

Проведене дослщженпя дозволило зробити узагалыпоюч! виспопкн, як! вннесепо на захист:

Комплексне дослщження ¡сторп /пялыгостт ЛК, яка прогснунала трохи би1ьше 15 ромв, дозволяс спростувати нев1рш псгаткпш оцшки, правдиво оцншти и науковий доробок, внявмти важливий позитшшнй досшд щодо оргашзацн праш в ршшх напрямках теоретично! та практично!

' Корнилович М. Б]б1копськ1 обов'язкош шнешар! П селянство в Полодиииро.коиу пов!Г1 на Волнги // Укр. археогр. зб,- К., 1926. - Т. 1.- С. 217 - 270; Корнилолин М. Волинський кршацькмй селянськнй дшр ■ г ромада и перипП полонит XIX шку // Укр. археогр. зб. - К., 1930.- Т.З.- С.265-320; Клименко П. Коммуш 1а ревпи XVII! стол1ггя И Укр. археог р. зб.- К., 1930.- Т.З.- С. 57-2-11; Лошреаська К. Господ.трстпо незаможного панка на Коногопщиш в пернлй половин! XIX в. // Укр. археогр. ¡6,- К, 1927-Т. 2.-СУШ-ХХ1.

7 Ткачснко М. Список праш> О.М.Лазаревського I праць про ш,<>1 о// Укр. археогр У». -К., 1927. - Т. 2. - С. и-ЬХХХ.

археографп'. Зроблеш висновки стянуть в приго/н сучасним украшським археографам ucupaiii розв'язання науковнх зандань.

Icropiio ДК НУЛИ cjha почипати з грудпя 1918 р., коли розпочала працю Поспйна ком1с1я для виданпя пам'яток мови, пнсч.мешюсп i га icropii у склад! ¡сторико-фйюлопчпого винилу Укра1псько1 Академ!! наук у Kiteiii. Об'сдпання з Кшвською археограф!чного комкйею у 1921 р. лише осгаточно вкопстнтуювало АК ВУАН. Лжвщащя KOMici! стала паондком "наегупу соцшл!зму по всьому фронту" i "загостреиия класово! боротьби", перетворення клорично! науки па зпаряддя монопольно пануючо! ¡деологн.

Важливу особлив!сть /(¡яльност! АК ВУАН визначас успадкування нею традшцй нонереднцк!в на нив! украшсько! археограф!!, насамиеред, Кншськи! apxeoi pa(|)i4iioi KOMici!, АК ПТ111, apxeoi раф!чпо1 практики УНТ. Hi 'ipu/unui репрезеитован! як у конценип плашв, формах видань, методши камерально! та едишйно! археограф!!, гак i в деяких формах оргашзацн upaui и ц!лому.

Провщпим кершником i оргашзатором iipani АК був визначний ic riipiiK Укра!нп акад. М.С.Грушеиський. Пертд його головуиання в KOMici! можма вважаги найпродуктивпшшм часом д!яльпост! АК.

Г1рон!дннми галузями /няльносп АК були виявлення та едшня джерел. Для icropii" науки й культури в Украпп важливе значения мала праця в ¡нших науково-практичних наирямках; акгуалмшм е доевщ виявлення "документально! Украинки" в apxiBocxoBimiax СРСР ia за кордоном, opt ашзацп археограф!чних експедишй.

За ыдсутшстю окремого паукового осередку, яккй би розробляв проблеми украшського джерелознавства, доробок АК був важлнвим ьнеском до nit! дисдишнни.

На загальному nii розвитку археограф!чно! науки та практики в Укра'нп 1920-х - поч. 1930-х pp. АК ВУАН була, безумовно, провщиою науковою ¡нстнтушею. Головш публжацп KOMici! викопаш на високому пауковому pibii! i були одними !з зразкових для украшсько! археографп того часу. В галуэ! теори i методики археографп роэроблеш АК 1926 р. меюдичт принципы видания джерел були першими в укра!нськ!й археограф!! узагалыноючимн настановами, "правилами", як1 передбачали конкрегн! норми вщтворення укра!номовних пам'яток середпьов!ччя. Як пеышИ внссок слщ розглядати ¡1 inmi складен! АК проект правил.

OciioBiiHft зм!ст дисергацм викладено у таких публжагцях:

1. М.С.Грушевський i Academia. 1де1, змагання, д!ялынстъ. - К, 1993. -322с. (у сп!вавторств1 з П.Сохапем та В.Ульяновським; 17,5 др. арк.)

2. Едшцйна археографы в Укранй XIX-XX ст. - К., 1993. - Вип.1: Плани, программ, проекти видань. - 237 с. (у сшвавторств! з О.Журбою, М.Капралем, Г.Папак'шим та С.Рильковим; 9,5 др. арк.)

3. Документ» про Д1ялыйсть АрхеографшноТ KOMicii ВсеукраГнсько! Академп паук // Apxinn Украшн. - 1989. - № б. - С.5-12. (0,7 др. арк.)

4. Документальные источники о деятельности ВУАН (1918-1936)// Перестройка в исторической науке и проблемы источниковедения и специальных исторических дисциплин / Тезисы докл. и сообщ. V Всесоюзной конференции. - Киев, 1990. - С.132-133. (0,1 др. арк.)

5. 1стор1я e/mnirtiroi археографн. Псрсоналн. - К., 1993.- Внп. 1. -(вступне слово, переклад стагп Б. Крупницького ''Die archüographische Tätigkeit M.HruSevskyjs"; 0,6 др. арк.)

6. Питания створення правил видання докумен-rin в ripaui Археограф!чно1 KOMicii ВУАН // Укр. археогр. щор>чник. - К., 1993. - Вип. 2. - С. 15-23. (0,8 др. арк.)

7. Проблеми внвчення стародрук!в у д1ялыюст1 Археографию! KOMicii ВУАН // Там само. - С. 24-31. (0,7 др. арк.)

8. 3 icTopii рукопнсних 3i6paiib установ ВсеукраГнсько! Академн наук // Рукописна та книжкова спадщина Украиш. - К., 1993. - Вип. 1. - С. 140153. (0,6 др. арк.)

9. Традицп В^Днтоновича-археографа в едишйшй ripaui Археограф!чно1 KOMicii ВУАН // Академ!я пам'ятч професора Володнмира Антоновича, ДоповМ i матер1али. - К., 1994. - С. 112-121. (0,3 др. арк.)

10. Деяю зауваження щодо археограф!чио1 Д1ялыюсп УНТ (Чи ¡снувала в товариспи окрема Археограф!чна комюя?) // Укр. археогр. mopi4iiHK. - К., 1994. - Вип. 3. - (0,5 др. арк.; друкусться).

11. В.О.Кордт та традицп "кнГвсько! документально! школн" в д1яльност! АК ВУАН.- (О, 4 др. арк. друкусться).