автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Биографистика как область исторической науки: историография и методология.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Биографистика как область исторической науки: историография и методология."

НАЦГОНАЛЬНА АКАДЕМЫ НАУК УКРАИШ ШСТИТУТ УКРАШСЬКОХ АРХЕОГРАФ!! ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА „ „ л „ ¡и. М.С. ГРУШЕВСЬКОГО

РГ6 од

2 3 »11011 На правах рукопису

Чишко Вггал'й Серпйович

Бюграфютика як галузь ¡сторично! науки: 1Сторюграф1я та методологчя

07.00.06 - 1стор1ограф!я, джерелознавство та спещальш юторячш дисцишши

Автореферат дисертаци на здобуття паукового сгупеня доктора ¡сторичних наук

Кшв 1997

Дисертащею € рукопис

Роботу викокано в 1нсппуп бюграф1чних досл^джень Нацюнально1 б)б '¡¡отеки Украши ;меш В.]. Вернадского HAH Украши

ОфвдЯм опоненти: - доктор ¡сторичних наук, професор,

заслужений даяч науки i техшки Украши

КУЛЬЧИЦЬКИЙ

СТАН1СЛАВ ВЛАДИСЛАВОВИЧ

- доктор icTopiWrinx наук, професор МАЦЮК ОРЕСТ ЯРОСЛАВОВИЧ

- доктор ¡сторичних наук, професор УРСУ ДМИТРО ПАВЛОВИЧ

npoai/uia оргашзащя - Донецький державний университет

Захист вщбудеться 19 червня 1997 р. об 11 год. на засщанш спец:а-л;зовано'1 вченоГ ради Д 01.43.01. по захисту дисертащй в 1нституп украшсько! археограф» та джерелознавства пл. М.С. Грушевського HAH Украши за адресою: 252601, Кшв-1, вул. Трлхсвятигеяьська, 4.

3 дисертащею мо;кна ознайомитися в бШлштещ 1нсг'итуту украшсько5 архсографП та джерелознавства iM. М.С. Грушевського HAH Украши.

Автореферат розюланкй 16 траЕня 1997 р.

£

Вмени;-, секретар спеща-тзовано! вчено! ради I.B. Верба

/ .v

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуалипсть теми лосл!лження. Иове осинслеиня I вндмення бюграф1чних дослщжень як окремо! галуз1 ¡сторичною знания та специально! науково! дисциллши почало зл1йсиюватися лише останшм часом - у перюд 80 - 90-х роыв у зи'язку з кризою кому-нштично! ¡деолога та розпадои СРСР, шо створило умовн для вин.ною розвитку сошальних та гумаштариих наук у незалежних кражах лосткомуннггичного простору. У «ей першд й ¡сторична наука зв1льняеться в1д защеолоизованосп та догматичних теорМ 1 методологш, як; грунтувалися на марксиэки-лешнЬм1. Виникае гостра потреба в реабшггацП ис!х форм сусгильног о жиггя, що булн маПже повжетю одержавлеш, зверненш до витоки нащоналыю! культури, заповненж "6'ишх плям" в ¡сторичному пронес!, пере-осмисленн! рол! особистосп в ¡сторп тощо. Сгр^мко зростае кмь-мсть бюграф1чних дослшжень, що зумоилювалося поверненням за-бутих ¡мен.

У незалежшй Украни розвиток бюграфютики розночався ¡3 створення нацюнального словника, шо вимагало вир'ныення П теоре-тичних 1 науково-практичннх засад, врахування специф1чних умов державного та нацюнального розвитку культури, адже Украша, на вшмшу В1д багатьох ¡нших держав, сгворюе такий словник набагато шзшше. за новнх ¡сторичних умов, з урахуванням сучасних вимог ! ЗД0буТК1В ¡сторичио! науки.

Водночас спостер1гаються небезпечш для розвитку бюграф1ч-них досладжень лроцеси тенденшйносп, полпизацц, спрошення в ошнках сусшльних в1Дносин. Це створюе умовн для чергового зви1ьнения бюграфп ещ иауково! культури. Прагнення яккайскор!-ше покшчити з тшями минулого породжуе, з одного боку, кон'юнк-I урппй полпичниП напрям передуам у художшй 1а публщистнчшй

бгаграфгстшм, а з другог о, - широкий псгпк белетризовано?, аматор-сько? масоао? бшграф1Чно1 продукцн. причому часто з претензиями прияласнення права на безперечну ¡сгину. Це може ¡стотно зашко-дити розкнтков! наукових бюграф1чних дослщжень, новсрненню реальных ос¡6 та об'ективно? ¡стини до ¡сторичиого пронесу, стьорен-нк> теоретачних 1 прзкгичних засад нанюнальноТ бюграфп.

Бюграф>чна л1терагура та бюграф1чш" мауково-лопулярш твори е иайбшьш поширеною та наймснш науково обгрунтованою сферою ¡сторико-лпературно! творчост!, виток и яко1 сягають найдавжших чаав. Значний практичний досвщ бюграф^чно! творчост!, початок теоретичннх роэробок у лпературознавств!, фшософп 1 психологи, усвщомлення необхшносп створення единих теоретико-методолопч-них засад бюграфктики характеризую™ науку XX ст. Дебати з цього приводу не узгодили жодного теоретичного питания 1 породили в ¡сторичшй науц1 • л!тсратурозпл" ств! думку щодо неможли-вост! створення загальноГ теорн бюграфп. У них умовах надзвичайно актуальним видасться висв1тлсиня проблематики ¡ст0р10граф|ЧН01 розробки теми та теорстико-мегодолопчних I науково-практичних засад бюграф!стики як ¡сторично! дисциплши, що прагне до розробки сшльних методолончних основ бюграфшних дослщжень у контекс п питания достов'фнос п бюграф'нного знания та його змклу, шо днскутусться в ¡сторюграфи.

Внршекня ц»х пнтань дозволить звернутися до нацюналышх науково-практичних завдань ¡сторично! науки в УкраТш. Специфична ситуация, в як!й опиннлася наша держава, вимагае створення украш-ського бю:раф1чного словника та розвинутого напряму б>ограф1чних дослтжень. Протягом стол1ть ¡мперська ¡деолопя була спрямована нз вилучення ¡зсвиомосп людини нашонально! та ¡сторично! само-|дентиф1кацд1 та депсрсоналйзашю ¡сторп. Тому розвигок бюграф1ч-

них дослщжень в УкраГш, вщрс^ження персонального ряду украш-ських Д1ЯЧ1В, створення иашоПального бюграф!чного словника е прюритетом украГнсько! науки у складному процесс розбудрвидержаки.

Сшд В1дзначити, що для розвитку европейсько? бюграф»чно! традшц! як зах1дно1, так 2 сходно! характерш сгмлып тенденци та схож! внутршш закономфносп. 1х можна чггко простежитн у Широкому ¡сторико-хроколопчному розрш та визначнти загалым й окрем! тенденци, спил,ну й суто нащональну специфжу. Ц1 процесн не завжди Ч1тко синхрошзоваш, але 1х вивчення, встановлення основ-них законом1рностей та взаемоаплив1в е надзвичайно актуальним завданням сучасно! ¡сторично! науки.

Сгилыюю методолопчною основою бюграфн як ¡сторико-культурного явища може стати сукупшсть припцишв та методов ¡сторично! науки, ям вкзначають встановлення автентичносп та в1ропдносп бюграф»чно! емтрично! бази, ¡сторичш методи аналЬу фактпв, 1х ¡нтерпретацн та реконструкцн життя й д1ялыюсп особис-тость Методи 1 засоби реконструхцп, прийнят! в ¡сторичшй науц), розробка метощв ¡ст0рик0-б10граф!чних дослщжеш можуть суттево сприятя й розвитку ¡нших, передуам художнього, психолопчного, фшософського, напрямт в бюграф!стшц.

Стрп прдблеми. Бюграф!« в П широкому тлумаченш як ¡сторнко-к ультуролоп чне явише е сукупним поняттям, що об'еднуе р13Н) види, роди й типи бюграф1чного досл1дження, що склалися ¡сторично. Бона е об'ектом л!тературно! 1 науково! дильносп та складним ¡сторичним явшцем, що чутливо реагуе на сусшльш кол]-зн, змжн ¡сторнчних парадигм та ¡деолопчш коливаних. Тому бю-граф1Я передует е частиною ¡сторп, яка пов'язана э життям та шяльтстю людинн, висв1тленням П ж пл евого шляху, прнчиино-наслшкових зв'язмв 1 встаноаленням внутршнього й зовшшнього

эм1сту ïî життя, а тим самим - ïï рол! в ¡сторико-культурному процес».

Бшграф1я як Л1тературний, науково-популярний та науковий TBip - це об'ект р1зних наук: ¡сторн, лггературознавства, психолог»!, соцшлогп, педагопки, серед яких центральною ¡деею теорстичних розробок е проблема висв1Тлення ¡ндив!дуального, Дв1 велик! течн визиачаютъ smïct il вивчення як ¡сторико-культурного явища: ¡ндкадуал1стська, що б>льш властней лггсратурознавству й у neiiTpi уваги мае особиспстъ як ¡ндмвщуальшсть, та ¡сторико-соцюлопчна, що характерна для ¡сторичних дослщжень i визначае вшносини особистосп в гсторичному контекст!. Обидва шдходи характери-зуються поляризашею найбшьш яскравих теорий шдив!дуального та сощального в icropiï, а вщповщно й специф^чним шдходом до мож-линостей гизнання ¡сторичного процесу та рол! особистосп в ньому. Тому складшсть i пограничшсть мето/цв б1ограф1чного аналЬу особистоси, некоректне використанкя методичного апарату рпних наук або нетотожне роэумшня зм^сту цих метод)в породили неймо-в!рну плутанину з термшолопею, р1зними методами, поглядами та концепщями.

1снують суперечлив1 концепцп бюграфн, формулюаанкя ïï понять, термшолопчш казуси. Наголошуючи на ¡ндившуальному ях основ! бюграфн, остання регокцЫ Оксфорда*ого словника так формулюе це поняття: "Бюграфш е вщтворення люднни, якою вона була в AittcHocTi" (це форму лювання е дуже далеким вщ первннного, а саме: "Бюграф1я - ¡стор!я життя шдивщуальних людей, жанр лгтера-тури"). За Радянським енцнклопедичним словником, бшграф1я -"опис життя люднни; стародавшй жанр гсторично!, художным та кауково! прози. Сучасиа бюграф1я виявляе причинно-наслщков! зв'язкн, ¡сторичну, нащональну та сощальну обумовлетсть, психо-

лопчний тип особистостГ'. I, нйрешп, визначення Украшсько! литературно! енциклопедП, е, на нашу думку, на.1б1льш об'ективним за зм1стом: "Бюграф1я - бюграф1чний пир - життепис, вщтворенпя на основ] факт 1 документе житгя й «¡ялыюсп, ¡сторп духовного розвитку особи у зв'язку ¡3 сусшльними умовами и епохи".

У сучзсному пауковому вжитку нер1дко виникае сигуащя, коли паралсльне використания дех1лькох тсрмшолопчно близьких понять спричиняе дознании плутанини у науковому сшлкуванш. Серед них -б'юграфЫ, б'юграф1ка, б'юграфктика, бюграфЫне письмо, бюгра-фЫна традищя, б'юграфЫний жанр, б'юграфЫш досмдження, перса-нелогична бгографЫ.

Дотримання принципу тотожносп вимагае вщ нас визначення зм1сту деяких понять I термпив, роздалення сферн 1х використання.

Термш "бюграфша" ув1йшов в ужиток ¡сторикш Л1тератури, як синошм миствцтва написания бшграфн з середини XIX ст. ¡з Захщно! Европи, яка на той час була шд впливом традиидй античность Певний час цей термш не викорнстовувався, оскшьки набув поширення термш "бюграф1чний метод", запропонований Ш.О. Сент-Бевом. Повер-«ення термшу "бюграфка" до об1гу в'щбуваегься в середиш XX ст. На прсшзагу в)джилому термшу "бюграфачний метод", вщ яхого в1дм0вилася лтратурознавча наука як Заходу, так I Сходу, вш виконуе функци наукового походу до прийом1в написания бюграфп в Л1тературшй творчосп. Цей термин подекуди внкористовуеться I сьогодн» в значенш методичного шструментар!ю лпературноТ бюгра-ф1Чно! творчосп, а також як синошм бюграфЫного жапру в Л1те-ратурК Вш увШшов до об>гу на р)вш сшлкування 1 школи не визна-чався у жодному б>ограф1чному досшдженш чи словнику як юуковй

Але з часом виявилася тснденщя поширювати цей термш 1 на галузь науково! бюграфп, передуам ¡сторичноь На противагу йому у

70-х роках з'являеться термш "бюграфктика", що вводиться ¡сторнками, як1 розумш! иехоректшсть поширення лпературознав-чо1 термшол!ги та методики на ¡ншу предметну галузь, у ямй ¡снуе встановлений поняпйний нлуково обгрунтований апарат, узгоджений з методолопчнкми та методичними основами ¡сторично! науки, ) який за сво!м обсягом : зм1Стом виходить за межл поняття "бшгра-фка". Разом з им поширення бюграфн на р1зн5 галуз1 знань, у тому числ! й художню творчкть, р1вень стих1йно1 прихованоГ боротьби терм1Н1в за спроби мехашчного поширення обсяпв понять вимагае, на наш погляд, дефшщйно розмежувати !х у змкгп 1 запропонувати сшвюнування термшв, як1 дозволяли б Тх коректнс викорнстания.

Термш "бюграфпса" як л1тературна бюграф1чна творч:сть I як мистецтво гшсати художню бюграфн ц1лком може бути прийнят-ним для Л1тературознавства з його специфичными методами шзнання особистость Але й там цей термин не е однозначннм. Розумшчи прикладннй зм1ст термшу "бшграфка", не во юторики Л1тератури та л1тературознавц1 коркстуються «¡ею термшолопю. Переважна бшшпсть оперуе поняттям "бюграф1я" як комллексним явшцем, що включае \ методику, 1 критику, й ¡нтерпретащю П методав.

Зм1ст поняття "бюграф^стика" як дисциплши, що вивчае ¡сторно, теор1ю та практику ]'сторико-би>граф!чних дослщжень як галу-31 ¡сторично! науки, с значно ширшнм, осшльки охошное не лише власне б!ограф)ю особистосп як окремий вид науково! та художньо! творчсхлт, а й всю сукупшсть бюграф!чних джерел, бюграфшних дослухжень та р13новидову бюграф1чну продукщю. Оскшьки об'ск-тои бшграфютшш як науки е особа, дач в ¡сгори як явище в його рЬномаштних зв'язках з сустльством, у сфер] бюграфютики д:ють закон« ¡сторично! методологи, методик та методов шзнання лкадшн як особистостт в ¡старинному процес5; вони передбачають 1 залучення

до наухового дослщження особистост! як частини бшграфютики методик р!змих наук, в тому числ} психологи, сощ'ологн, фглософи та .штературозиавст&а.

Вг'дшшдно до цих поможет розглядаеться 1 стан розробки проблеми. Теоретичш питания бюграфН у середовицц письменнишв та Л1тературознавщв зароджуюгься одиочасно ¡з повним виокреи-ленняи бшграфн як л1тературного жанру у XIX ст. (починаючн з пращ "Досвщ вивчення та побудовн бюграфн" Дж. Стенф1лда), коли бюграф]я розглядалася як ¡ерарх1я вчинмв людики 1 обставин ¡1 життевого шляху за ступеней Гх вежливость Захоплення проблемою ¡ндив1дуал1зму та методик висвгглення 1 визначення змшту духовного життя, вщмова вщ глибннного анал!зу джерельно! бази б10граф1чних дослщжень, як1 властиш теорп бюграфн XIX ст., вщштовхнула ¡сторикгв вщ розробок проблем ¡сторично! бюграфн1 сконцентрувала 1х на практичнМ проблем! створсння бшграф^чних словников.

XX ст. починалося оптимкггачно для бюграф!чно» теори в ¡сторичних дослщженнях, але В1йни га револющйш под1? в Росп кардинально змшили щеолопчш та полггичм основи не лише у слов'янському свт, а й вплинули на Европу. I все ж Захщ тшсж дал1 по шляху шдивщуалшаци бюграфн, а Сх1д - за практичною вщмовою прюрнтетносп рол1 особистосп в ¡стор'й та швелюванням рол1 видатних оаб.

Сучасна бюграф5я в Захщшй Еврот - це величезна галузь наукового дослщження та художньо! творчосп, в як'\к I дос( трн-вають науков! дебати про II м!сце, рол» та методолопю. З'явилася численна юлькшть спещальннх дослщжень, що враховують рЬш аспекта та можливосп вивчення особи в ¡стори I сучасносп. Едшсть об'екта визначила I спроби розробки теоретичних питань змкту

бгаграфН у творах захщних л^тературозкавадв-бюграфав (Д. Джсн-стон, Л. Сгреч!, Г. Мш, Д Стауффер, А. Моруа, I. Стоун, Г. Школсон та ¡п.). психоб5ограф1в (3. Фрейд, Е. Ержсон, Г. Оллпорт, Д, Том-К1нс), соцшлопв та ¡стеримв (А. В1льоон, Г. Миколецъкий, В. Хубач).

Сучасш бюграфЬип твори е иадэвичайно рЬномаштними через поди/ гвтор1в бюграфй на два полярних табори, з котрих один характеризуемся пеииим творчим та методолопчним свав^ллям, широким пикористанням вимислу; а другий - спробами обмежити суб'ектив1зм науковнм аналЬом доку мента л ышх джерел. Б1ограф1ка як ¡сторико-лтературний жанр розподмяеться на художню та науково-популярну, де дозволяеться будь-яка творчкть, 1 форма-Л130ваний й обмежений твердями правилами кторико-б'юграф'тний напрям, що реал1зуеться в теорп науково! бюграфй та в иауково-нрактичшй д1яльносп в галуз1 створення документальних баограф^ч-них дослщжень 1 довщкових видань - бюграф^чних словншйв, покажчнк1з. Розробка лггературознавчих, ¡сторичиих, психолопч-них, соцюлопчних погляд!В на бюграфда проводилася паралельно 1 сприяла не »ггеграцН метод'ш, а виникненню рЬних тишв бюгрйфп.

Шляхи розвитку тсорп б!ограф1Ч1ГОго жанру та ¡сторико-бюграф1чних досл!джеш. в Сврош, Укра1ш та Роса в XVIII - на поч. XX ст., за деякими винятками, демонструють едмсть явнща бюграфй та и паукового шзнання в рпних кра!иах. Близыисть проблематики, едшсть шлнх1в розвитку практично! бюграфиси та зародження теоретнчних 1 методолопчних основ бюграф!чного жанру й бю-граф1чного дослщжепня свдашъ про загальш законом1рносп розвитку СНо1-раф'1члого знания, складтсть загальнолюдського понятгя особи як об'екта вивчекня та свггових тенденцШ розвитку худож-нього 1 паукового продет шзнання людшш в 1Сторп. Передуам це виявилося у внннкленш ¡сторнчннх форм бюграфй та складких фор-

мах ïx дезинтеграци, формуваиф сучасних тигав, клаав, род!в та ви-«¡в бюграфм. A/je своеруцпсть 1сторичного шляху розвитку держав, нацшиальних особливостей виявилася найб»льш яскраво в XX ст., nepiofli адеололчного протистояння двох систем. В Украж! цей час -перюд якщо не повно!, то переважаючо1 денафоиалтци icTopiï та культури, коли бюграф!чш дослщження проводнлися в дуже обме-женоиу вигляда i не породили власно! Teopiï бюграфм.

Для кггоричних дослщжень радянського часу характерний зане-пад 1сторико-бшграф1чного напряму, що характеризусться ¡деоло-пчно детермшованим сусшлъством, перекривлениям проблематики ¡сторичних дослщжень.

Лнше у 80-х роках почала досл!джуватися наукова бюграф!я (Б. Мгйпах, M Ярошевський, Е Кедров, В. Kipcanoe, В. Карцж, В. Френкель, Б. Володш), ïî становления як галуз! ¡сторичних дослщжень (В. Баженов, В. Трухановський, Л. Кертман, С. Семанов, I. Беленький, Т. Павлова); розглядаються фшософсьм аспехти бюграфй (А Гу-ляга, А. Штекл1, H. IlipyMOBa, Б. Тарасов, Б. Шахматов, Е. Солов-йов, О. Валевський).

Виникае вдея розподалу Teopiï бюграфн на наукову та художню 13 cboïmh методами тзнання, метою, формами, видами. Якщо лпера-турш аспекта давно обговорюються (А: Демченко, Я. Тордша, I. Зо-лотуський, Ю. Лотман, В. М1льдон, В. Порудоминський, Л. Шубш, Н. Ейдельман, Б. Ейхенбауман; окрем! аспекти сгори жац>у - С. Аве-ршцев, Л. Вольперт, Н. Григор'ев, В. Жданов, М. Кузнецов, В. Му-равйов, Б. Плюханова, П. Пал1евський), то науков! лише розлочатт, хоча вже й проголошено розмежування методик тзнання окремих титв Д1яч1в за сощалъною типолопею та родом даяльноетт (сощаль-но-психолопчна типолопя особистостей в сустльет та за катего-pieio або верствами): держа вш й полггичш Д1ячi; художяя тгелн-ен-

II ¡ч (художники, письменники, пр&щвники культури); представннки науки та р!зних сощальних верств.

Зсторико-5юграф1чний шдх!д набувае розвитку як самостийна галузь дослщжень гсторичко! науки, але все ще не розроблеш П головш принципи та теоретико-методологэчш основи. Перни спроби зроблая в оглядових сгаггях В. Бажетэва, I. Беленького, Т. Павловой

Сл1д зщэначити й те, що корисн1 та щкав! спостереження досл]дник1в XX ст. про юторичну природу бюграфи та П загально-науков1 законокнрносп школи не виходили за меж1 певного науко-вого аспекту - юторичного (Г. Миколецький, В. Хубач, I. Беленький, Т. Павлова, Н. Ейдельман, I, Гшдин, О. Зкмш, Н. Шрумова, А. Кль банов, Ю. Короткое, С. Дмитриев, Н. Казакова, €. Шнмак, С. Сема-нов), кторико-соцюлопчного (А. Вшьоон, Г. Люта. Г. Мико/кинсий), лгаратурознавчого (Г. Мколэон, А ЬЪруа, I Стоун, Д. Сгауффер, Е. СУНм, П. Корин«, Я. Кумок, В. Жданов, С Семанвд Б. Бурсов, А Гладашн та т.), ф!лософського (Б. Шахматов, Е. Соловйов, О. Валевський), психобюграф1чного (3. ФреЗД, Е Ержсси, Г. Оллпорт, Д. Гарратс та ш.).

Об'ектом поел!джсння е бюграфи! як кторико-кулыуре я в ища в 1сторн та бюграфкггика як галузь кггоричио! науки: гсторюграфм та мегодолопя П як окремо! специально!' ¡сторично! дисциплпш.

Предметом ДРСЛ1ЛЖСННЯ е ¡стор!я бюграф1чно! традицн та б10г рафИ як виду 1сторико-л1тературиого явища та засобу бюгра-ф1чно! репрезентацн особистосп в хронолопчно-послвдовн1й форм!, П конкретно-1сторичиому розвитку I в контексп загальноевропей-сько! традици, що сягае час1в античносп та перюду Кшвсько! Руа; а також ¡еторюграфЫ бюграфи та основш напрями розробок П методолопчних засад,

Основна мета { завдання по^д'женн^: мета дисертацШио! роботи полягае у вилвленш основних тенденщй розвитку бюграфн

як окремсго типу клхрисо-лтерапдаи творчосп в «¡лому в ормкНсжому та украшському ¡сторико-культуролопчиому коигексп я!д найдавт-ших чаав 1 да наших дшв та розробка основких теоретико-методо-лопчних питань сучасно! бюграфн як об'екта 1 предмета ¡сторико-бюграф1чних дослщжень та спетцалыго! ¡сторичко! дисцишшш б)Ограф:стики, Конкретизащя ше! мети знайшла вадображення у вирйнент таких основких завдань теоретико-методолопчного, 1Сто-ричного та прикладного характеру:

а) проанал1зувати основш напрями историчного розвитху б10граф!чпих твор1в, 1х форми, змюту, метод ¡в та виявита зв'язок ¡3 1сторико-культурною ситуащею певних кггоричних периодов;

б) здШснити юторшграф1чний анализ основних тенденцШ розвитку теори бюграфи та методолопчних питань бюграфктики у контексп л1тературознавчого, ¡стор1ограф1чного, юторико-психоло-пчного, фиюсофського, педагопчного та шших аспектов.

в) провести ¡сторичну типологию бшграф» як р1зновид л1тера-турно! та иауково! творчосп, а також атрибутивну родо-видову кла-сифжацио ¡сгорико-бюграф1чних дослщжень за змютовними класи-фшащйними основами, що випливають з розумшня бюграфи як ¡сгоричного джерела та наукового твору;

г) дослщити ¡сторичну долю бюграфи та бюграф1чних дослщжень в Укра!ш; проаналхзувати украшськ! ¡сторико-б1ограф!чш гра-дици та бюграф1Ч!П дослщження як частину украшсько! ¡сторнчио! науки 1 национально! бюграфшиоГ школи та формулюваиия сучасних завдань бюграф1чних дослщжень;

д) визначити основш завдання та приоритета! напрями сучасно! украшсько! бюграф!стики, методичш засади створенля Украшського бшграф1чного словника;

е) обгрунтувати методолопчне виохреилення »сторико-бюграф1Чних дослщжень як галуза ¡сторично! науки та бюграфипги-ки як спещально? ¡сторичноГтукийформулювання а сучазак завдань.

Методолог>чною основою дисертащйного досл1Дження е .фундаментальна принципи ¡сторичного шзнання, розгляд розвитку бюграфн у д1алектищ причинно-наслщковнх зв'язюз ¡з залученкяч методов конкретно-историчного, пор>вняльного та структурко-функцшнального анашу, спздалыих методк класиф1каци, ¡сторю-граф^члого та джерелознавчого анал1зу бк>графп як ¡сторюграф1ч-ного та вторичного джерела. 1стор1я бюграфа розглядаеться в контексп хронолопчно-проблемного аиалЗэу основннх етатв розаит-ку ц як ¡сторико-литературного джерела.

До ожерельроТ бази досл1джсння залучеш ¡стор:ограф1чш, теоретико-методолопчш пращ в галуз! бюграфи заруб1жних та вггчизняних дослщшвдв, рукописи твори, що репрезентують розви-ток резнях вид1в та иапрям!в украшсько! бюграфи, неопублкооаш аря1вю докумеети з питань ¡сгори становления 1 розвитку иацюпаль-. но! бюграф1чно! школи та дояльносп Поспйио! коше!» для складаи-ня Б10граф1чного словника украшських Д1ячт у склада ВУАН, що збер!гаються в фондах 1нституту рухопису Нашоналыю! б^блштеки Укра1ни ш. ВЛ.Вернадського 5 Центрального державного архиву ви-щих органЬ влади та управ/иння Укранш.

Науковз новизна. У диоерганЛ игрив розглядаеться бххрефя як окреме ¡сторико-лггератур!Е джерела, а бюгрефклтка як- комшкшв галузь ¡сторично» науки про весь цикл ¡сторико-бтграф1чних достджень а залученняи до б!ограф1чного анализу здобутк1в таких галузей зкань, як джерелозкцелю, археографы, 1сгсрюграф»я, геральдика, ¡сторичш геопра-ф»я, гконографЫ, просопограф5я, б1бл1ографм га ¿а. Синкретич-шеть кторнчнм бюграфи (як юторичного та кгорарафбчнмо джереш), а

також завдання бюграфктцки в умовах сучасного розвитку сусшльства обумознли необх.щшсть роэглядати проблему системно: як вид художньо! та науково! творчосп 1 як ¡сторичне джерело.

Наукова новизна дисертащйного дослщжеиня полягае в тому, що в ньому:

- здМснено комплексный ¡сторюграф1чний анал13 бюграф»чно! традицн розвитку бюграфЫних творив, ¡сторико-бтграф1чних традиций у широкому хронолопчно-проблемному контексп;

- виявлен1 головт чинники, що впливали на ¡сгорнчний розвиток бюграф1чних твор!в;

- запропонована ¡сторична та сучасна класифжащя бюграф1чноГ продукцп на баз1 змктовних комплексно репрезентоваиих основ;

- тдведено пщсумки обговорення проблем теорп бюграфц, що найб1льш дискутуеться у кол! лггературознашцв, фшософ1в, психо-лопв, кторнкш та ¡сгориюв щуки, виявлем прокда татевд цих напрямщ

- визначеш лoriчнi ршп процесу вторичного дослщження бюфафа та ¡сторюграфа; розроблеш процедура ¡сторико-бюграф1ч-ного дослщження, що здШснюе бюграф та ¡сторюграф;

- бюграфц охарактеризована як об'ект ¡сторичного та ¡сторю-граф!чного анализу 1 сфери ¡сторичного знания, що вивчаеться бюграфктикою як окремою спещальнбю дисциплшою, сформульо-ваш покяття об'екга та предмета бюграф^стаки;

- сформована концепция, об грунтован! основш методолопчш та методичш засадиукраГнсько! биографа як основи розвитку нацюналь-но! бюграфп та бюграф!чного словника.

Ря ЗЗХЦСГ РИНСССПО тзн1 ПОЛОЖЕНИЯ Й результат», одержат автором самоспйно:

1. Поняття "бшграф1я" в його широкому тлумаченш розля-даеться як ¡сторико-культуролопчне явище, що об'еднуе р1зн! види.

роди й типи бюграЗпчних джерел, литературно! та науково! твор-чосл, ¡сторико-бюграф5чних досл1джень, яы склалися ¡сторично.

2. Бюграф^стика як окрема ¡сторична специальна дисциплина, що мае свош об'ектом вндатну особу в 11 рхзкомаштких зв'язках ¡з сусшлыггвомтау едюспи1ндив1дуального та социального. Предметом бюграфютики с ¡стор!я, Теор»я та практика ¡сторико-бюграф1чних дослщжень як галуз! ¡сторично! науки.

3. Бюграфютика, яка грунтуеться на законах ¡сторично! методологи, методики шзнання людини як особистост! в ¡сторичному процесЦ передбачае залучения до паукового дослщження осо-бистост! як частини бшграфютики методик р^зних наук, у тому чюа психолога, социологи, философа, л!тературознавства, культурологн.

4. Специф1чними методиками ¡сторико-бюграф1чкогл анал1зу е там, щр мають сцраву з иыачазшм та пояснениям рол1 ¡ндивЗдуального в ¡сторичному процес), яке е иашаруванням теоретико-методоло-пчних комплексов проблем: особа - бюграф - ¡сторшграф як там в гсторико-культурному процесс

5. 1стор]ограф]чне дослщження ¡сторн бюграфП мае розглядатися у коитексп загалыкмсторично! першдизаци ¡стори та в конкретно-кторкчшй ситуацп. Атрибутивна ¡еторична класифшацы б!ограф1чних творш до XVIII ст. засновуеться на двох рпних зассбах б;ограф1чного зображеиня: життепис - в ¡сторико-лггературшй традици як зас^б опису шдивщуальносп, що виокремлена з ¡сторичного процесу, та 1сгорико-б1ограф1чна оповщъ - в 1стор101 раф1чшй традици, де особа е елементом ¡сторичного процесу, його часткою, ¡люстращею.

6. У ХУГО-Х1Х ст. здШснюеться розподол функшй бюграфП як литературного тпору i бюграфй як ¡сторичного досл1дження, зарод-жуеться специальна лпературна теория бшграфи, усвщомлюеться

необхщшстъ критичного ставлення до джерел, аналЬу причшшо-наслщкових зв'язшв, формуються художш методи б!ограф1ки зоб-раження духовного «иту особи. В теоретичному план! здайснюеться перехщ вщ процедури описания та ¡люстрацн до процедури пояснения, хоча шода П зм!ст тлумачиться по-рмному.

7. У XX ст. склався розподш бшграфп на два класи - лггера-турну та наукову бюграфп (як!, в свою чергу, подыяютъся на пщ-класи, роди, види, мхж якими ¡снують 1 перехщш стадн), формують-ся окрем1 иапрями та методи л1тературного, психологичного, фЬю-софського, кторичного та культуролопчного аиал13у особистост!, що вщображають р1зш сощальш та шзнавалъш функцп л!терагури, науки та культури 1 активно використовуються в бюграфн.

8. Класифкащя сучасних вщйв !сторико-б1ограф1чних иаукових досл1джень мае груитуватмся на комплексному пщход1) врахуванш дек^лькох основ - за структурою та функгцями, видами житте-д!яльносп та профеайною спрямовашстю, за змютовними аспектами методологи та методики паукового анализу.

9. Методологию в кторико-б1ограф!чних дослщженнях виокрем-люються три стади 6юграф!чного дослщження: перша - емшрична, що грунтуегься иа евристичних методиках пошуку <окумент)в, методиках джерелознавчого анал!зу, вс'тановлення автеь ¡ичносп та в1ропдносп факт!в; друга - реконструкция жигтя та ¿ияльносп, пс11Х1чног'о складу особистосп та штерпретащя факта, що грунту-еться на методах ¡сторично! » психологично! реконструкци; третя стадия - репрезентация особи, яка вивчаеться у вс!й сукупносп внутршшх та зовшшшх зв'язмв, спонукальних моишв поведшки, творчосп; тут можуть застосовуватися будь-як1 методи шзнання людини. Емшрична стад1я та с тад!я реконструкци даклъ можлнв!сть сформувати спшьну методолопчну сферу бюграф!чно! творчост!.

Теоретична з»ачнм!сть дисертацн полягае в ¡сторюгргфгчному aHaflÍ3Í тенденц)й розвитку бюграфк як ¡сторико-лггературного твору та ¡сторико-б!ограф1чних доелдакень, у розробщ типолопчних критерия та родо-видових класиф1кац!йиих основ бюграфп, теореткчних напряшв у досл1джешн бюграфп як историко-культурного явшца; в об грунту ванш бюграфгстики як окремо! галуз! до-стджень i спещальноТ гсторично! дисциплши.

Практичне значеиня отриманих результате вкзначаеться розробкою малодосл1джено! галуз1 юторичиого знания, застосуван-ням нових методолопчних тдход!в, що розвивають гсторико-бю-граф!чш дослщження; науково-практичними розробками методологи та методики створення Украшського бюграфгчного словника, що були схвалеш i залучеш до практичного створення бази даних та при п1дготовц1 перших tomíb УБС. ДисертацШне дослщжекня можс бути використаие для розробки спещальних курав для студенттв вищнх учбових закладов при гадготовщ курсив ¡зспещальних нпгорич-

них дисцю1лш.

Апробзн)я роботи. Ochobhí положения дисертацн викладега у 31 публжацн, у тому числ1 одшй монографН. Результата дисертацШ-ного дослщження були апробоваш автором у доповщях на 20 míx-народних i республжанських хонференщях, зэкрема на М1жнародшй иаукошй хонференцн "Ocnixa та дослщжекня в незалежшй Украпй" (1ллшойський ушвсрситет, США, 1993), II М1жнародному конгреа >Kpa¡iiicTÍB'(jibbíb, 1993), XI М1жнародному з'пд) слав!спв (Братислава, Словаччина, 1993), М1жпародшй иауковШ конференцн "Укра!-на-Грецш: icropia та сучасшсть" (Khíb, 1993), М1жнародшй науковМ кокференцп "Украшознавство в розбудов1 держави" (Кшв, 1993), М1жнародшй науковШ конференцн "Проблеми icTopii культури Cejomi" (Варшава, Пэлыца, 1993), II М^жьародному Konrpeci украш-

ських економк-пв (Одеса, 1994)г Всеукрашсыий науково-практичшй конференцц "Слав'клнчш наукоао-освти цекгри в Укра!ш (вчора-сьогодгп-затра)" (Ки1в, 1994), VII КонгреС! М1жнародно1 асоц!аци по вивченню крат Швдекио-Схщно! €вропи (Салошки, Грещя, 1994), II М1жнародтй наукови! конфереяцп "Украша-Грещя: ¡стор1я та сучасшсть" (Кшв, 1995), М1Жнародшй конференцц "Роайська, украшська, бигоруська емпращя в Чехословаччига И1Ж двома свгго-вимк войнами. Результата 1 перспективи дослщжекь. Фонди Слов'ян-сько! б1бл)отекн { празьких арх!в1в" (Прага, Чех^я, 1995), КИжнарод-шй науковФ конференцн "Украша, украшщ, украшознавство (вито-ки та найдавшша ¡стор^я)" (Алушта, 1995), М)жнародшй пауковой конференцп "Грещя-Укра1на:.1Стор1Я та сучасшсть" (Афши, Грещя,

1995), М1жнародшй науковШ конференци "Нащональна ел ¡та та штелектуальний потенциал Украши" (Льв^в, 1996), М^жнародшй науковШ конференци "Рос1я-Украша: ключов1 проблеми в ¡сторн взаемов!дносин" (Москва, 1996), Мшнародтй науков^й конференци "Ухраша-Грещя: досвщ дружшх зв'язк^в та перспективи сшвробгг-ництва" (Маруполь, 1996), Науково-практичшй конференцй "Украшський бюграф^чний словник: ¡стор1я » проблематика створення" (Льв1в,

1996), ВсеукрашськШ конференци "Украшське архЬознавство: ¡сто-р1я, сучасний стан та перспективи" (Ки1в, 1996) та ¡н.

Як керЬник, автор ) сшвкер'ишик, дисертант бере участь у реалпацп ряду наукових проек-пв: М1жнародного фонду "В^дрод-ження" - "Малий Украшський бюграф1чннй словник" (напрям -Комп'ютер 1 словник); Мшгстерства освети Украши - "Етнокультур-ш процеси на Швдш Украши: ¡стор1я, видатш постатГ' (напрям -1стор1я етнонацюналъннх процеав в Украни). У сгпльних результатах зазначених проекте дисертанту належить теорез ико-методоло-пчна частина дослщжень.

2. КОРОТКИЙ ЗМ1СТ ДИСЕРТАЦЙ

Дисертац1я складаеться ¡з Вступу, де розкриваеться актуальность I новизна, стан розробки проблеми, теоретична 1 практична значимость дисертаоуйкого дсслздження; Оснткя чапиня, яка мае тЬпь роздиив, та Висиовшв, де гидведею основно пщсумки дисертацИ.

У першому роздан "1стор1я та 1стор1ограф!я бюграф!чного жанру в Заходшй Сврогп" розглянутх питания остори биограф)! як виду ¡сторико-лотературно! творчрсп. Сучасне поняття "боограф1я" в його широкому тлумаченш як осторико-культурологочне явиоце об'еднуе р1зщ види, роди й топи бюграфочних джерел, лггературно! та науковоо творчосп, шторико-бюграфочних дослщжень. Але ва вони ¡сторично типолопчно мають витоки в античност), родов! водмонносп - у середнишччи, а видош - у певких осторичиих перк>-дах,. БюграфЫ як розвинена ¡сторико-лггературна та художия твор-чость з'являеться в античносп ! характеризуеться двома тинами: життепис - в ¡сторико^нтературшй традици як засоб опису онди-ввдуальносто, яка виокремлеиа з остлричного процесу (Светоной, Д!о-ген Лаертський, Плутарх, Арштотель, Феофраст), та ¡сторико-б1ограф1чиа опов!дь - в кторюграфочшй традици, де особа е елементом осторичного процесу, його часткою, ¡люстращею (Фуи-дод, Тацит, полотична автобоограф1я Августа). Життспис античного пер! оду з його яскраво вираженим художном 1 психолопчким характером практично протистояв методологи остори як "точно! науки". Сам Плутарх вщверто висловлоовався: "Ми пмшемо не ¡сгорою, а життепис". В античному свш бюграфка винихала як жанр, цшсом суб'ективований особою автора твору о внутрошньою дидактичною одеею пору. Бзорцем осторичного ставлення до боографп стала "1сто-ргя" Пелопоннеських войн афонського ¡сторика Фукщда, який ана-лозуе осторично факта, вимовляеться ввд прийнятого в античной

¡стор¡1 теолопчного пояснения поведшки I вписуе бгаграфш осгб у панораму ¡сторичного процесу.

Всерсдит життепису виокремлюються два напрями: перший -бюграф!чш твори повшстю суб'ективоваш поглядами автора та його самовираженням (Светошй, Дшген Ласртськнй та ш.); другий - з анализом особистост1 у центра деталЬованим описом та тонким психолопчним змютом, анал!30м джерел (Плутарх, Феофраст та ¡и.). Цшеспрямовашсть бюграфи носила або дидактичпий, або розва-жальний, або полггичний характер. Античш'й бюграфи притаманна ввдсутшсть критичного ставлення до ¡сторичних джерел.

Були розроблеш обов'язков1 метод» чш вимоги та структура тексту: розгляд особи на часов1й вдаташ, обмеження рамками жит-тя та смер^п особи, характеристика эовшшнього образу, нахили й звички, описания д5ялъносп та праць, виокремлення ¡мропдиих бю-граф^чних ведомостей, ям формують оповщь. У цей першд закла-даються й два р!зновиди викладу, а саме: хронолопчний - для ¡сто-рико-бюграф^чного типу та такий, що дещо вщступае ащ хроно-лопчного порядку - для лпературно! бюграфи.

У середньов1чч1 майже до XVI ст. пануе апограф'1я, що репре-зентуе жанр еваигелгя 1 ж!гпй святих - едииий вид каношчнсм бюграфи у захщноевропейських крашах. Як життепис вш був практично повшстю в1д!рваним вщ ¡сторичного процесу, але апограф^я ви-значила ципсну рел!пйну культуру та шляхи розвитку середньо-в1чно! сощально-пол!тично1 ¡сторН. Об'ект жит]я, з сучасио! точки зору, малошдив1дуальний, а автор жн-пя не мп- проявляти свою шдивщуальшсть: канон передбачав стрижневу щею свягосп вщ на-родження до смерт] \ не тергпв жодного критичного ставлення до особи та джерел бюграф^чного опнсу. Спроби осмислення ¡нди-вщуалыюго розвитку особистосп шод5 гее ж проникали до жи'пйко!

лператури, проте до сьогодення таких творив дошлет вкрай обмаль (П. Абеляр, П. Буонакорси). Одночасно бюграф1я цього нерюду про-довжуе розвиватися в единому русл! з «ггорюграф^ею: найб1льш де-тальшзаоб'ективш бюграф:чш даю мютяться в лггогвсах та хрошках.

Ренесанс вщновив людську особиспсть як самоцшшсть юторн, з'являеться велика к1'лькк:ть гуман!стичних бюграф1чних творив. Але свобода у розкригп шдивщуальносп здайснюеться за рахунок ¡сторично! правди, осюльки жанр психологичного життепису вщрод-жуеться, передусш, в поезн, Л1тератур1 та драматурги. В умовах рел1пйно1 кризи в £арот 1 боротьби рЬних в!росповщань - като-лицького та протестантського, виникае нова бюграф^я, що вщтворюе . цю боротьбу. Через реформацию зд1йснилися ¡стогнх внутринш змши в сусшлмти, з'являються нов1 релтйш лщери 1 нов! релнчйш {деологи. Ешраф1я вщроджуеться на новому тл1, а н твори поел у-говують штересам полемжи, створкногься переважно для релтйно! боротьби, 1 хоча досягнення раннього перюду гумашзму збер^гають-ся, в бюграфю подекуди знову позертаетъея апограф!я. Звичайно,, апограф^чш форми бшграфп в оновлеиих католицыий та про-тестактсьий церквах набувають нового життя ¡, очевидно, тому продоажують гснувати як бюграф1чний жанр до XIX ст. Лише » XVII ст. в Захщшй Сврош з'являються паростки теорп б1ографц всередиш теорп ¡сторюграфп, виявлясться бажання в^дмовитася в!д апографи та «рейт до критичного ставленая до б]"ограф1чних джерел.

XVIII «т., яке знаменуетъея утверджешям буржуазного сус-пшьства, формуванням нацюналышх держав, зародженням системи наук, визначае перюд внокремлення бюграфп як окремого напряму в лператур1 та ютори, зародження й осмислення нацюнально! б!о-графн. Створюються i нayкoвi шдходи дЬ бюграфн як виду творчос-Т1 •гажлпорик&-лперш>рюГиродукЩ1 (Ж.-Ж. Руссо, Ф. Вольтер, С Джон-

сон, Д. Боусвелл, Д. Вко). Житгепис як класнчна ферма перетво-рюеться у суто художшй, що мае грунтуватися на джерелах та ана-JIÍ3Í особистосп, а юторичний напрям поповнюеться бюграф1чним нарисом. Виникають мегодичш основи бюграфи, розпочинасться переход В1Д бюграф1чного спостереження до б1ограф1чного анализу, прагиелня до повноти фактов, критики джерел; врахуваиня мораль-ннх ценностей у принципах вщбору ос!б; осмислсння особи як творця icTopíI та загальних взаемозв'язк!в ¡сторичного процесу. На рубеж! XVIII-XÍX ст. з'являеться перша наукова методика складания 6io-графп Дж. Стецфмда.

У XIX ст. виокремлюеться досЫднлцький напрям щодо ство-рення бюграф1чного словника, методолопчш та методичш питания бюграфи активно обговорюються у середовицу л i тер атуроз> m в ui ь та ф!лософ!в, розпочинаеться боротьба рЬнпх течШ: догматично! 6io-графки, що супроводжувалася герензащею особистосп (Т. Кар-лейль), та динам1Чно! бюграфжи, яка спиралася на Teopira скептицизму в icTopi! (J1. Ранке). Осмислення людини як оргашчного посе-редника м!ж Богом та природою i наближення ü до природи пород-жуе у ф1лософ1в пщмшу поняття icTopit як самостШно! фундаментально! науки б1ограф!чнимн описовими фасетами (Р.-У. Емерсон). Особливого поширеиня набувае точка зору, що icropii иемае, е лише бюграфи. Роль автора знову набувае головного зкачення i зароджу-еться понятгя авторства бшграфЫного тексту. З'являюгъся роботи Ш.О. Сент-Бева (та його послщовшшв П. Лакомба та ¡н.), який вводить у Л1тературознавство поняття "бюграфшний метод", що за-початкував грунтовш дискусн в галуз! методологи бюграфжи. Заро-дилися щлком протилежш напрями та трактуьання особи в 6io-граф1чшй творчост1, стверджекня того, що бюграф1я втратила свою необхщшеть, побудов! теорИ модeni П символьно; форчн (В. Муш),

ьшшкненно тенденцм вщмови вщ необяодносп гнзнання особистосп (Д. Штольниц) та ш. Злачна частила ютсриюа XIX ст. в'дверто перестала звертати увагу на бюграфно як пдний науковий жанр I в!д1>ела бюграфочооим творам винятково популяриззцШне значения.

У перапй чверт1 XX ст. впкикае так звана "нова боограф!я", за-початкоьана Л. Сореч!, пишуться пращ а ¡стора босграфо! (Г. Нколсон, Д. Стауффер, Е. 0'Н1л, П. Коршян, Г. Лютц, Г. Миколецький, А. Волъсон), методологочно боограф»я рсз/иляеться на прдхнльниыв белетристичноо (А. Моруа) та документально! (I. Стоун), виникае напрям психобюграф;!(3:'Фргйр> Е. Ер!ксон, Г. Оллпорт, ДТоминс), окремо ¡сторико-софолопчш (Л. Нам1ер) та традищйно-юторкчш (А. Роуз) бюграфм. Теор1я бюграфи формуеться в 1сторико-л:тературо-знавчому ссредовшцо. Розт вчеш-бюграфн мгли р1зш погляди на П змост, форми репрезентацо! та методику аналогу життя. Основна теоретико-методологочна проблематика бюграфочних дослщжень протягом майже столптя ¡снуванкя теорп б'югргфп концеоггрувала-ся навхоло питания про ступ'шь кэукозого та художнього зображен-ня у складанш бкграфЛчного тексту, що були результатом зближеи-ия в XIX сг. б101"рафЛ як наративного твору та художньо! лператури.

Под1л свггу на дв1 соц;альш ! одеслопчш система сприяв тому, що бюграфочоп твори стали ареною одеолопчно! боротьби, методоло-гочних перекосов, змошаиня стил1в та подходов, моральних 1 полггич-них принципов. Дезинтеграции) лроцхи вбюграф1чному жанро XX ст., инокремлення аспектов вивчення людини та столопа дискуси стосов-но методу жанру показали неможливость створення едино! теорп боографи в рамках художнього або науково-художооього жанру, поеднання приооципов розномаштних науковкх шдходав до вивчення життя й творчост1 Людини. Виникласитуаоця, коли вчен! осмислили катастроф^чшсть вщсутносп методологи и висловили стурбовашсть

анархкю в бюграфа. Деяк! вче#1 (А. Вшьсон) висловлювали думку, що увага кторшив до бюграфи могла б допомогти у створе ни I П методолопчних засад.

У другому роздан "1сторило-б!ограф1чн1 досл1дже;шя та розвитох теоретико-методолог!чних засад бюграф1ст«хн в РосИ та СРСР" розглядаеться формування бюграф!стики як иапряму в ¡сторичних дослщженнях у РосЙсыий ¡мпера у XIX - поч. XX ст. та тенденци бюграф1чних дослщжень шд час юнування СРСР. Дослщ-жуеться юторюграфгчна школа (В. Тапщев, М. Карамзш, С. Солов-йов, М. Костомаров), словниковий напрям даяльносп в галуз1 створення РосШського бюграф!чного словника, умовн створення бази бюграф!чних дослщжень, норах публ^кашй б!ограф1Ч1шх кнд'пз ви-дань та поточи! джерела. Ви1{икае науково-популярна сер1я "Жизнь замечательных людей" Ф. Павленкова, в як1й публ1куюгься бшгра-ф)'чш праць Початок XX ст. характеризуется формуванням рос)й-сько! бюграф]чно! теори та практики: вона концентруеться у двох, також "класичних" для Свропи, принципових методичних напрямах, як! в щлому можна звести до формулюсання принципових методик висв1тлеиня життя державного або ¡сторичного дшча та вченого, з одного боку, та особи, яка пов'язана з художньою творчктю - з шшого. Блискучим бюграфом виступае В. Ключевський. Виникають пограничш бюграф!чш досл^дження в галуз1 психологи та педаго-пки (О. Лазурського, В. Бехтерева, Е. Лозинського), ¡сторшсофн (М. Кареев). Народжуеться ¡дея створення Бюграф1чного шституту як М)ЖДисциплшарного наукового центру у контекст1 гумаштариого софолого-лсихолопчного та культуролопчного знания (М. Рибш-ков). Але революшя припинила цей процес.

У перил пожовгнев1 роки в ¡сгоричшй наущ ще Д1яв шерхцйний закон: частина !сторик1в не втручалася в процес формування нового

политичного ладу, частина (як С. Платонов) продовжувала розвивати CBOt 1де5, а частина робила спроби пристосуватися i поставите сво! знания на службу новому ладу. У 20-х роках готуеться бюграфЁчна б1блютека д1яч»в револющйного руху, виникае ¡дея розробки 6io-граф1чного словника д!яч1в СРСР та революцн.

У 20-х роках виходять друком важлив1 теоретичга досл:дження психолопв та педагопв М. Рибшкова i I. СНлшпова, л^тература-знавщв Б. Томашевського i M. Пксанова, таланозитого философа та ¡сторика культурн Г. Винокура. Але боротьба з формал1Стичними плодами в сощологн та лггературознавств1 у 20 - на поч. 30-х рок1в призвела до фактичного згортання науково! дискусп стосовно методологи та теоретичних засад бюграфн. Формування кових ¡деолопчних установок в icTopiî, перекривлене трактування рол1 нг.родних мае та особистосп в icropii, панування класового тдходу практично noBnicno звищили здобутки pociiicbKOÏ ¡сторично! науки дореволк>Ц1йного перюду i перших napccraiB 20-х poxiB, що призвело до занепаду ¡сторично! бюграфн та П теорн.

У 30-х роках починаеться випуск cepiï масових бтграфШ ЖЗЛ, в якШ радянський час був вщображений у вигляда наухово-популяр-них б!ограф1й з певними ¡деолопчними функциями. Лише на початку 60-х ромв ситуащя змшюеться. Так звана "шдлига" вщкрила hobï можливосп для творчосп. Виникають irai бюграф1'чш cepiï - "Науко-ва б!ограф1я", "1стор1я нашо! Вггчизии", "1стор1я та сучасшсть", "1стор1я cbïtoboï культурн" та "Мислител! минулого", створеш для поширення знань про видатних oci6 сучасно! та стародавньо! науки, а також - cep¡я "Життя у мистецтвГ. Альманах "Прометей" розпо-чинае Л1тературозяавчу дискует про 3mïct та метода бюграфн.

Бурхливе вiдpoджeння увагн ¡сторимв до теоретичних проблем бюграфп як HavKQBoï кторично! npaiy вщбуваеться в 60-х роках

("нонкояформ13м" на Заход'1, "ввдлига" в СРСР): на сторшках пров1д-них журнал1В, зокрема "Вопросы литературы" ! "Вопросы истории", розглядалася проблема бюграфн в ¡стори, а зьпет биографа - як предмет гсторичного дослщжения, але дискусЫ мала заюдго загалшиП характер (Н. Ейдельман, I, Пцщн, О. Знмш, Н. ГИрумоьа, А. Юпбанов, Ю. Коротков, С Дм1Пр1ев,Н. Казакова, €. Шимак, С. Сеианов. Г. Куликова, А. Тартаковський, Л. Млов). Посгае питания про теоретичн! засади бюграфн вченого (Б. МгШпх, М. Ярошевськнй, Б. Кедров, В, Кирсанов, В. Карцев, В. Френкель, Б. Володш та ш.). Проблеми ¡сто-рично! бюграфн знайшли воображения у спешалыюму збфнику статей, гпдготовленому до XVII М1жнародного конгресу ¡сторичних наук 1990 р. у Мадрида де зроблеш спроби розглянути бюграфда як частииу ¡стори (Т. Павлова, Е. Ляпустша, I. Беленький).

Ще тзшше, в 80-90-х роках виникае питания фиюсофських шдвалин бюграфки (Е. Соловйов, Б. Шахматов, О. Валевський), дкихолопчш аспекти (А. Яковлев). Надзвичайна складшсть I пограничшеть метод1в бюграфтного анализу особистосп, некорехт-не використання метод1в р1зних наук або иеадекватне розумшня змюту цих метод1в породило неймовфну плутаннну з термжолопею, р!зними методами, поглядами та концепциями. 1сторико-бюграф1ч-ний пщхщ набувае розвитку як самостийна галузь досл!джень ¡сто-ри".:<01 науки, проте П головш принципи та теоретичш основи зали-шаються неяеннми.

Розд1Л трет!й "Б!ограф1стика та розвиток ¡сторико-б!огра-ф!чпих досл/джень и УяраТш" мостить аиал'а розвнтку бюгра-ф1чного жанру та теоретнчних розробок в украГиських землях В)д найдавншшх чаав до наших дшв. ПершиЯ перюд ¡еторнчнен бюграфн пов'язаний з часом Кшвсько! Рус! та кторико-бюграф!чним лхтопис-ним оповщаниям. У цей перюд формуються бшграф!чш методи

подання життепису державного Д)яча в образ! князя, зароджуеться такнй вид бшграфжи, як княз!вська апограф1я, княз^вський житте-пис та княз1кськип некролог. Останшй е давньоруською протофор-мою ¡сторично! бюграфн, якому надаеться значения бюграфочно! стагп ! яким закладаються основи ушфжацн б10граф1чних даних за левною схемою та певним зм1Сгом. Осмислюеться значения особи, подаються критсрп п виокремлення в ¡сторичному процеа", я о формувалнся на основ! здобутмв ранньофеодально! В1занти та твденпослов'янських культур.

Другим напрямом бюграф)чних твор1в час1в Кшвсько! Рус! е класична апограф1я, що представлена в дей перюд визначною пам'яткою украшсько! культури - Кнево-Печерським патериком, складеннм у перш!/» половин! XIII ст., що став, за образним висловом М. Грушевського, "золотою книгою украшського письменного люду". Лггописна та апографЫна традишя в Украш зазнала перЬду заиепаду з XIV по XVI ст.

У цей час персонал!защя украшсько! ¡сгори та культури не могла пщтримуватися аш державною, аш церковной» владою. Вона перем1щуеться в галузь народно! етчно! творчост1 та укра!нсько! думи. Лише в XVI ст. вшроджуеться л1тописання, але у модершзо-ьаному выгляди скорше як юторичш зб!рники та ¡сторичш оповда, що ввдр1знялнся хронолопчним стилем викладу 1 залишалися единим видом цшсних ¡сторичних наративних зб!рок, де бюграф!чш фрагменти були репрезентоваш як й неодмшна частина. Невичерп-ним джерелом для бюграф!чних дооиджень перюду Литовського княз1вства е русько-литовсьм лтншси.

Другий перюд укра1нського летописания час у украшського козацького вщроджеиня характеризуеться проникненням хроногра-ф1чних традищй, введениям багатого оповщного матер1алу, викорис-

танням велико! кшькосп ¡сторичних джсрел канпелярського г.оход-ження, щоденннк^в, актовнх джерсл тошо, що падало .глтокисакню значен;) ! ¡сторнчнога твору нового характеру. Густннський лпопнс, "Хрошк.а Феодосия Софоновича" та козадью лпописи - це твори зоЕСхм шшого плану, змшту 1 значения. Тут немае просгло послщов-ного викладу фактов - ва вони, а саме: окреш риси особи, внутршш мотив» П вчинмв активно обговорюються, оцшюютъся, тлумачаться. Особа автора втручаеться. в оповщь, материал» попереднього -и [описания анал1зуються та переробляю гься. 1сторюграф1ч: :1сть творив набувае яскраво вкраженого характеру. Особиеткть виглядас не лише реальною, а й живою. Для автор1в цих мггорнчних твор!в характерна вщмова В1Д консгагацн "заданостГ* дол|, все розглядаеться в контексто причшшо-насшдкових зз'язкт. Козацьке лпоппсання, на вщмшу В1Д давньоруського, не знае фор ми князшського життепису та некролога, але бюграфшииК елемент козацькнх лп'опипв набуаае значения гумашстичного бтграф1ч1:ого портрета, наближсного до реального життя. У Х\'П-Х\'11[ ст. на новому ¡сторичному тл! в!Д-роджуються традици некролога як окремого панепрнчиого ндг.ряму духовно! лггсратурн, якнй залишили шсля себе Т. Земка, П. Могила, П. Беринда, М. Смотр!щький, К. Саковнч, I. Величковський га ¡н.

У XVIII ст. полггичш поргрети "1стори Русов", як': в)дроджу-ють старошшну траднщю ¡сторюграфдчно! опозщи не дали завмерти укра!нськ5й традицн, вони вщр1зняються глибоким патриотизмом ¡, фактично, за словами М. Василенка, вщкриьають нову украшську кторюграфш. Разом з тим в Украйп того часу домшувалн докумен-талыю-бюграфгпн та генеалопчш джерела. Докуманатзм генеало-' го-бюграф1чних джерелбуп пов'язаний 1 з прагнеиням козацько! старшими в Укра!ш пошнрнти на себе прив:ле! рос1йеького дворянства, вграчеш украшською шляхтою теля вгдмши Гетьманщини.

XIX ст. в ¡сторюграфи Украйш вщзначасться суттевим стриб-ком ¡сторичио! науки, яка почлнас розвлватлся на широкШ джерель-тй баз! ¡з застосуванням архивного матер1алу, а бюграф!чна Д1яль-шстъ шдображас романтичну захоплешсть росШських та укра!иських ¡сторяк)в козацькою старовпною (М. Бантиш-Каменський, О. Мар-тос, Я, Маркович, М. Максимович, I. Срезневський, О. Бодянський). Великий внесок до национально! бюграфютики зробили В. Антонович та О. Левицъкий виданням - "Исторические деятели Юго-Западной России в биографиях и портретах". Фундаментом юторич-ноТ бюграф1стики Укра!ни стала капитальна праця М. Костомарова "История России в жизнеописаниях ее деятелей", перевидання яко! в украГнському переклад! вийшло у Львов! 1918 р.

На той же час (1886 р.) виникае ¡дея створення Украшського бю1"раф!чного словника (П. Ефнменко). На початку 90-х рокхв пщ кершшцтном В. Антоновича склалася група !сторик1в, лператор!в, археолопв та красзнавцш (Г. Берло, I, Камашн, В. Щербина, О. Ко-ниський, С. Сфргмов, М. Василенко, М. Грушевський, К. Мельник, О. Лотоцьхнй), яка починае грунтовну роботу по складанню бюгра-ф|'чного словника, на жаль, не закшчену.

1дея створення Украшського 5!ографтоюго словника зноьу в!д-роджуеться у 1918 р. теля проголошення УНР та створення ВУАН. 3 щею метою у склад! Академ!! була створена Пост!йна комюя для складання биографичного словника д!яч1В Украши (Д. Багал1й -кер1вник, А. Кркмський, Г. Павлуцький, £. Тимченко, В. Модзалев-ський, плзшше Ком!с'ио очолювалн М. Василенко, С. Ефремов). Репресп щодо ряду провщних вчених Академ!! наук знову прилинили ' д!ялыпсть по створснню словника!

ГОсля розгрому украшсько! науково! та л1тературноГ ште-лкенш! у.30-х роках тривалий час нацшналька бюграфхя не попов-

нювалася новими творами (внняток складали лише поста п, включе-hí у Ц1 роки до ЖЗЛ). 1сторико-бюграф1чш досл;дже>шя разом з там плвдно розвивалися в украшсыай fliacnopi, яка згуртувалася для проведения наукових студий в украшознапчих (переважно - eMirpa-ц1йних) центрах: Укра1нському в1льному ушверситет!, Украшсымй В1льшй Академн наук, УкраГнсьхому ¡сторичному товариств!, НТШ в £врот та Америц].

Власне ¡сторико-бюграфтц розв!дки почалися лише з кшця 50-х pokíb i були представлен! двома видами наукових творив: глн-бокими дослщженнями духовного свггу особистосп й бюграф(чнн>:и науково-популярннми нарисами та суто художшми творами у внгля-¡xi оповщань i Л1тературних нариав. Серед них бюграф1чш моно-графн Л. Махновця про Г. Сковороду, Хшкулова про Т. Шевченка, Е. Брандис про Марка Вовчка та ¡и. Разом з тнм цей капрям не отримав широкого розвигку, а "славнозтсш" 70-tí роки знову за-кривають кацшкальну тематику i лише в друпй половин! 80-х i у 90-х роках спостеркаеться p¡3Ke зростапня бюграф1ЧИ01 тематики. В Украш! почииае розвиватися наукова бюграф^я, яка характеризуеть-ся появою науково-бюграф1чних нарисш, як1 можиа сприймати як щлюш науков) ¡сторико-бюграфЫт досладження, що високо ревре-зситують украТнську ¡сторичну науку. ПередуеЫ слад назг.ати пращ, присвячсш ¡сгоричним д;ячам (М. Котляр, В. СполШ та В. Степанков, П. Толочко, Ю. n¡H4yK, В. Плачинда та ¡н.). П.овериення ¡мен продовжуеться i floci, але можна вщзначити явне зростання иопуля-ризаторства наукових знань без глибоко! íx розробки. Наближеаня историчного та л!тературознавчого метод1в в.абсолютшй бшьшос-п випадк)в зд1йснювалося за рахуиок втрати иауковосп.

У роздии четвертому "Ухрашський бюграфмний слошши (УБС): методология, сучасииИ стаи та перспектшш створсння"

розглянут1 теоретико-методолопчш питания та концепту альшосно-ви УкраГнського бюграф!чкого словника. Найважлившоими методо-лопчними питаниям внявиляся суггеы концепци для Словника як окремого напряму б!0граф1чних дослщжень, якому властив) свсн теоретнхо-методолопчш та методичш засади, поь'язаш з колом проблем специфики б'юграф'много 1 сдночасно нащонального словника. Серед них: зм)ст поняття "нацшнальиий" бюграф!чний словник: "системи критернв водбору оаб в контексп проблема "ухрашсьхий Д1яч та Д1яч Украши", хронолопчш меж1 й територ!альн! ареали; проблеми в»дображення б;ограф»й Д1ЯЧ1В, що не належать украшсь-К1й культур! як нащональшй, критери оцшки 1хньо1 д^яльносп та внеску в ¡сторш 1 культуру Укра1ни й вщповщш засоби репрезентаци 1хнього жкття та Д1яльност); визначення понять "категор1йносп" та "повноти" охоплення ос1б, яко мали безпосередне або опосередковане вщношення до Украши; класиф!кацп ос)б за типами життед1яль-носп, способом жнття, видами соцтльно! д1яльност1 та зв'язов з кторичшгми процесами ¡, зщпов!дно - засоби 1х репрезелтацп в УБС та шших типах й видах бюграф1чних вндань Украши; методолог!чн! засади створення зкедено! нацюна.ггьно! комп'ютерно! бази бюграфоч-них даних, ароентоваио! на сучасш ¡нформащйш технологи, а також на функцюналъний пол1фошз.ч бюграф!чних дослщжень в Украип та можливосп розвитку на основ! П емшричних даник широкого кола 5сторико-б1ограф1чних дослщжень.

Вщзначаегться важливий внссок украшських вчених у розвнток теоретичнлх пщходо (Я. 1саевич, В. Попик, В. Даниленко, О. Брай-чевська, С. Ляшко), розробку джерельно! бази УБС (Т. Куриленко, Д. Курас, О. Бугаева, О. Спицька, С. Ляшко, О. Брайчевська), у про-грамно-колш'ютерне забеэпечення (С. Брайчевський, В. Шостак, О. Яцеько), у вир1шеиня питания розвитку бюграфочних традицШ в

Украпп та особлнвосп воображения в УБС бюграфШ рпинх за життед^ялътостю даяч!в (О. Бугхна, Н. Ромаиош, С Сэ»иа.тЧ О. Мовчан, Я. Пилинський, С. Залозна, М. Гончарвжо, В. Кислов, О. Янкоеський).

Розглянуп концептуальш подход» та методичш ршення УБС, Рсдакадйна шструкщя, анкета для УБС, метод» опису та складання бюграф)чних статей, зважаючн на систему критерии особнсто<гп та оргашзащйно-методичш засади комп'ютерно! базя даних.

Концептуальною тезою УБС е тзердження, що вш повинен вщображати все пол1етшчне розмаггтя д!ячш ¡стори та культури вщ найдавшших час1в ! до наших дшв, що ведповщае свшшй практиц! створення пацюналыгнх б1о1раф1чних словкиюв, а також саулй сут-ност! безперервного та складного за змгстом ¡сторичного й культур-нсго процессе в У к райи.

Осноиним принципом у тдход! до складу словника е прагиення укикнути будь-яких кон'юнктурних обмежень при добор1 ос¡6 за етшчними, сошальними, релМйними та ¡ншимн ознаками, догримую-чись принципу всеохопленосп територи украшських земель у IX ет-шчному та державно-пол ¡ткчному розвитку вщ виток!а до сучас-ност!. Цей шдхщ грунту сил я на пизна'нш будь-яких процеав, що вщ-бувалися в Украпп або торкалися Украши поза П межами, суттеви-ми для всеохог.люючоГ репрезеитацн украшсъкого ¡сторико-культур-ного та державотворчого процесу. Основним загальннм критерием вщбору ОС16 до УБС е иалежшеть д>яча до ¡сторичного та культурного процеав а Украйи, його роль в украшському житп та вплив на кього (позитивний чи негативннй). Оцшка д!яльност1 особкстосп повинна грунтуватся на всеб!чному вивченш вс:е1 сукупносп бю-графтиих джерел, ¡х глибокому джерелознавчому анал>31 у план! функцюнування особи в нацткальшй ¡сторп та культур!. Тому в УБС будуть представлен!:

- особистосп украГкськоГ i кеукрашсько! нащональностей за покоджеикям Bin давиини до сучасносчч, як! своею Д1яльн1стю вплинули на розвиток економ!чно!, сустльно-полггично'!, державно!, культурпо-освггнъо!, науково! та !нших сфер житгя Ухраши, стптову icTOpiro та культуру;

- Д1ЯЧ1 укра!исько! дЬспори, участь яких в украТнських полггичних, ек0110М1чннх, культурннх, наукових, рел!пйннх оргашза-фях, сшлках i фондах заруб^жжя та !х внесок у св!тове надбання

0 грима ли визиання;

- особи шоземного походження, як! проживали певний час в Украли або зв'язали свою долю з нею та справили пом!тний вплиа на розвиток укра!нсько! icropi! й культури.

УБС включатиме персонал!! кьпькох р!зних piBHiB: вщ постагей ceiTOeoro, европейського i заг альнослов'янського масштабу до д!я-Ч1В, як! репрезентуватимуть piaiu репони Украши, дааспору далекого

1 близького заруб!жжя та шоземц!в, як! вплинули на украшську jcTopiro i культуру.

Визначш nocraTi мають бути в!д!браш вй, а з репоналышх - Ti, як! служили або служагь прикладом для Д1яч!в певного фаху, i 1хня праця набула внзнання сучаснимв. Тип житгед!яльност! е голоаним KpirrepieM фахово! класифкацп Д1яч!в. В УБС будуть подан! бюгра-фи видатних особистостей з ycix галузей науки та культури.

Спираючись на досвщ дильност! Бюграф1чно! KOMici! ВУАН 1918-1933 pp., пропонуеться подшити персонал!! на три умовн! категори щодо обсяпв бюграф!чних статей, враховуючи роль i вплив Tie! чи шшо! особи на ¡сторичний та культурний процеси в Украшк

1. Найб!льш вщом! постав, як! очолювали процес державо-творення, нацшналъно-визвольний i хультурно-просвтшцький pyx, а !х д!яльшсть була визнана свгговою сшльнотою.

2, Особи загальнонацюнального значения, активш учаснихи процесу нацюнального в1дродження, яка збагатилн сво5м доробком ДОСВ1Д людства в р!зних сферах д;яльносп.

3. Д1яч$ регионального 1 м!сцевого значения, прсдставники украшсько! д1аспори та ¡ноземщ, як! вплинулн на ¡сторичний 1 культурний процеси в Укра1нь

Концепцию УБС псредбачаеться паралельне створення комп'ю-терно! джерельно! бази даних для УБС, до яко! ув1йде якомога бишша кшыисп» персоналам Д1ячЬ украшсько! юторп та культурн, в тому числ11 менш поитшх галузей людсько! д1яльност11 другоряд-них д1яч1в, я:а можуть бути репрезентоваш у зведешй бтз! даних УБС, а також поза рамками публ!кац1й УБС, шляхом шдготовки спещальних тематичних та репональннх довщнимв ! створення комп'ютерних баз даних нацюнально! бтграфи.

У п'ятому роздан "Б1ограф1Стика як галузь ¡сторичноТ пауки: мстодолопчш осиови" розглядаеться ¡стср!я та класифка-Ц1Я бюграф^чних джерел як вид! в л1тературно! I науково! творчосп, а також теоретико-методолопчш засади анал!зу бшграфп як ¡сто-ричиого джерела та ¡стор10граф!чного факту.

1сторюграф1чне дослщженпя бшграфа складаеться з двох аспект'т: ¡сторп бюграфп як жанру та виду ¡сторичного досш'джен-ня та теори бюграфп, що розглядаеться у контекст! загально-¡сторично! перюдизаци ¡стора та в конкретно-юторичтй ситуаци на тл! ¡сторико-лггературного процесу. В р!зш ¡сторнчш пер1'оди -античноеп, середньов!ччя, рснесансу, просвггництва, нового га новгг-нього часу, бюграф!я характеризуегься рхзиими засобами I формами бюграф1чного зображення особистосп в ¡стора та культура Атрибутивна ¡сторична класифкашя бюграф1чних теорт першого пср'юду В1Д найдавшшого часу до Ренесансу засновуеться на двох р1зинх

засоСах бюграф1чного зображення: життепис - в ¡сторико-литературной традицп та ¡сторихо-бшграфЫна опов!дь - в ¡сторю-графшнШ |радицп. Поняття життепису мютить у центр! опису особисте життя та /ияльжстъ людинИ, що виокремлеш з ¡сторичного процесу, хоча й пов'язаш з ним; поняття бюграф!чно! оповш ба-зуеться на ¡деТ, що особа е елементом ¿сторичного процесу, його часткою, иностращею I входить до складу ¡сторюграф1чного твору. Осношп ¡сторичш в иди ¡сторико-Л1тературних бюграф1чних твор!в до XVII ст.: бтграф1чннй фрагмент, ¡сторико-б1ограф1чна оповщь, бюграф!я-жнттепис, жипе, бюграф1чний некролог, бюграф!чний портрет, автобюграф1я - базувалися на р!зних трактуваннях рол! духа та особистосп, особистосп та бюграфа в р1зш перюди \ тому, незалежно вщ !х форми та зм1сту, методи розкриття особистосп об'екта бюграфп не змшювалися. Цьому пер ¡оду в значшй м!р1 притаманш списовий метод (життепис) те метод ¡люстрацн (бюгра-ф1чна оповщь), що пов'язано з домшуванням гпзкавальнэ! та дидактично! функщй.

Другий период нов'язаннй з формуванням буржуазних вщносин I зароджснням спещально! теорн бюграфа, яка виокремлюеться ¡з эагалкно! л^тератури та ¡сторюграфи 1 на поч. XIX ст. вже ¡снуе як окремий напрям летературознавства. Усвщомлюсться необхщшсть критичного стаалення до джсрел, анал1зу причинно-наслщкових за'язюв, почннаеться суто л1'гературознавче дебатувания про методи бюграфп - художне зображення особи та II духовного життя: вщ документально! детал1зованост», точност! та "правдивосп" воображения до повного бюграфЫного фантазувания на ¡сторичш теми та* визнання бюграфп лише мистецтвом слова. Ц1 тенденцм вщобража-ли боротьбу р!зних ¡стор1ософських цшл шзнання дШсносп, об'ек-тквного та суб'ективного, ращоналыюго та шдивщуального в ¡сто-

ричному процей у захдаюевропейсъких кражах. У теоретичному пла-ш здШснюеться перехщ вщ процедура описания та ¡люстрац!! до процедури пояснения, хоча ¡иод! и зулст тлумачиться по-р!зному.

У XVIII - XIX ст. в ¡сторико-культуршй сфер! впникае иапрям по створеншо бюграфЬшого слоиста та иаукоио! бюграфп. 1сторико-бюграфйм досл!дження концентруються на ¡еторико-бюграф^чннх нарисах та ¡сторичних портретах як описсвШ форм:, яка наслцхуе риси ¡сторико-б1ограф1чногоопошдапия, та характеризуються бурхли-вою Д1яльн1стю в галуз! створення бюграф1чних доввдшшв 1 еловни-мв: передуам, нацюнального б;ограф1чного словника як форми нащонально! свщомост!.1снумння Укра1ни в скла;ц Роен, а потзм 1 СРСР сутгево затримало розвиток б!Ограф1чних досл!джень в Украпп, тому 1 сьогодн! основним завданням украшсько! б!ограф!с-тики е створення П теоретичних га науково-практичних засад як основи розвитку нацюнально! бюграфп та б!ограф!чного словника.

У XX ст. шдбувався розподЬ! бюграф!! на художню, науково-художню, науково-популяриу та наукову. Разом з тим, якщо внло-ди ги ¡з пр!!нцип!в за п!дход!в до и вивчення! репрезентаци, можна за засобами шзнаиня особистосп виокреыити лшие два хласи - лггера-турну та наукову бюгрлфи (яки в свою чергу, дишться на шдкласн, роди, види, м!ж якими !снують ! перехадт форми). У XX ст. зарод-жуються та формуються окрем-1 напрями 1 методн л!тературного, психолог!чного, ф!лософського, ¡сторичного й культуролог!чиого анал1зу особистост!, як! ыдображають р!зн! сощалып та тзнавальш фупкци науки та культури й активно використовуютъся в б!ограф!1.

Класиф!хац!я сучасних вид!в кторико-Шаграфачннх науковйх досл!джень передбачае комплексиий п!дх!д 1 гру!ггуеться на враху-вакн! дск!лькох основ. Перша - за структурою та фуикц!ямн юторико-бюграфмного знания под!ляеться на основи! види:

(¡стор|[ко-61ограф1чна монография / юторнко-бшграф1чш нар;;си / науково-популярний життепис / автоб10граф1я / ¡сторико-бюграф^ч-кий портрет); дов1дково-допом!жш впди (некролопчш шдвиди бюграфп / словники та покажчнки / бшграф1чннй коментар / бюб1бл10граф1я); сум1жш види (серед них персонолопчш та генеалого-бю1раф1чш дослщження).

Друга - за видами життед1ялыю<гп та професШною спрямо-ванктю; науков1 бюграфп можна предметно класифкувати за сферами життедаяльносп 1 всерсдиш - в свою чергу - за профеай-ними властивостями. Ця класифкац!я розроблена для Украши пщ час створеиня методик УкраТнського бюграф1чного словника, коли за основу був взятий принцип домешв.

Третя - за змстовними аспектами методологи та методики паукового анализу, що визначеш детермшантами особистосп; бю-граф^ю можна класифкувати на: ¡сторнчну, психолопчну, соцюло-пчну, ф!лософську, полггичну та ¡н.

Можна виокремити три стадп б)ограф!чного дослщження: перша - емшрична, яка грунтуеться на евристичних методиках по-шуку джсрельно! бази, методиках джерелознавчого аошпзу, вста-новлення автентичност! та в!ропдносп фак-пв; друга стад!я - ре-конструкщя жигтя та д1яльносп, псих1чного складу особистосп та ¡нтерпретащя факт, яка грунтуеться на методах ¡сторично! та психолопчно! реконструкцп; третя стад1Я - репрезентащя особи, яка вивчаеться в ус!й сукупносп внутршшх та зовншшх зв'язов, спонукалышх мотивов поведшки, вчшшв, творчосп.

Емтрична стадия' вивчення бюграфочних даних особистосп грунтуеться на ¡сторичних методах робота з документам та джере-лами; реконструкщя мае проводитися ¡з залученням до клоричних иипих метод1в паукового анал1зу, а зретя стадия е повноважною сфе-

рою метод!в будь-яко! науки або художнього мнсгецтва. Бюграфк-тика надае можливосп сформувати стльну мгтодолопчну сферу бюграф!чно! творчосп, незалежно вщ засобу гизнання люднни.

Бюгрэф^я як джерело га твгр може i повваа харастдяоувапся як offcKT ¡сторичногота ¡сторюграф1чного анагазу i сферн кторичного знания, щэ вивчаеться бгарафспжао як окреяою спадали хж> д>сщгошюю. Biorpa-фи властна! деяк1 гносеолопчш якоспт кторичного джерела та кторичного «хувджаня, ям характеризуют!, а як cxjrpy ¡сторично! щуки:

repuje - re рсгроспсхтнийегь б'юграф^чного анатзу та хроизлопчт ввдстань вщ безпосереднього жиггя люди» до склодания бкярафй про на;

друге - неможлитсть пщтвердження дослщження с-кспе-рнменталышм шляхом у зв'язку з необернешстю кторичного часу, чому ¡сторик й розробляе джерелознавч! та лоп'чн! методи асри-фнсацн BÍporÍAHocT¡ кторичного знания;

трете - б1сграф мае спраси з ¡сгоричшми джереламн, ях1 е единим джерелом ¡сторико-бшграфшних факт!в, i тому анал1з цих джерел, критика ix в'фопдносп е суто науковою й наважлившою емшричною процедурою ¡сторично! науки;

четверте - ктор1я запжди вивчала охремих д!яч!в та Тхню роль в icropií як caitt об'ект у контекс п взлемовщносин компопен-tíb историчного, середовища;

п'яте - кшцевою метою робота бюграфа е бюграф1чна. реконструкция жнття та Д1ялыюст1 особи, яка реально кнувала у мину-лому i була чаегкою кторичного процесу в його широкому роау-míhhí, 1нша справа - виокремлення центрально! ¡де! життя - уеввддак лення його головного змкту, що визначило особу як шдивадуал>,-. шеть, що мае право бута вкевптюною a ¡сгори люжт^д. щд. мае бути с-фнжневою i внзиачатн методи реконструкщ! э^иттята рол! особистостп в icropií. наущ, культур!.

Специфика бюграфа як об'екта ¡стор!ограф!чиого знания В1гпкае з иадзвичайпо ускладнено! структури суб'ективного фактора, яккй »изначае три шари проблем:

перший - у центр! котрого об'ект бшграфн - власне дЫч, особа, яка жила та д^яла в конкретиих ¡сторичних обставинах;

другий - особа б'юграфа, який жив та д1яв на певшй, а ¡иод! й значшй, хронолопчшй в!дсташ вщ певного пром1жку часу, сам е особистктю, володде рЬними методиками бшграфшного анал1зу та накладае свою шдивадуальнють на бачення бюграф1чно! реконструк-ци;

третШ - особа ¡стор'юграфа б'юграф'й проблеми з його ¡сторич-ним часом, мстодолопчною позицию, квал5ф1кац!ею, особистами якостями.

Оскшьки бюграф-лггератор розглядае не лише окреме як частку загального, а й ¡ндивщуальне, важко зиайти загалып принцип« ¡сторико-б!ограф1чного аналвзу особистосп як явища духовно! культури. Тому проблема В1ропдиого зображення шдизщуального 1 е приводом для нескшчених дискуай лггературознавщв.

Лопчт р1вш пронесу ¡сторичного дослщження бюграфз та ¡сторюграфа, при вс!й стльностз загальнокторичного пщходу, роз-р^зняються. Процедури ¡сторико-бюграф!чного досладження, ЯК1 здхйснюе бшграф, складаються з:

а) вибору особи та постановки завдання бюграфом, формулю-вання мети; б) визначення кола найможливших бюграф1чних дже-рел; в) анал1зу бюграф!чних матер!ал1в методами джерелознавства, текстологи, герменевтики та ш.; г) визначення кола сторичних факт!в, що мають ыдиошсиня до особи та аиал!з даних; д) хроно-лопчно! реконструкцп житгевого шляху особи; е) лопчно! рекон-струкци внутршаього св!ту особи - психолого-св!тоглядних, науко-

вил, яудожшх, П0л1тячних та ш. поглядев; е> лопчно? реконструкцп иггорично! ситуацн та умов життя 1 гЛяльносп особи; ж) поедкання реконструкцШ та побудова едино! г!потези, и доказ ¡з залученням всього емп!ричного матер!алу; з) од!нки особистосп та д!яльност! б!ографа, ступеня реал!зац!! концепцн бюграфа у певшй форм! та наскр!зно! ¡де! бюграфн.

В 1Сторюграф!ч1;ому апа.шз1 головним об'ектом е особа биографа та ¡сторичний процес в бюграф!ях ! б!ограф!я в ¡сторнчному процес!.

Отже, б!ограф!стика шлком справедливо може бути представлена як окрема ¡сторична спец!альна дисципл!на, що мае своТм об'ектом видатну особу, яка ¡скупала або ¡снуе реально та залишила по-м!тний сл!д в !стор!1! культур! сустльства, иезважаючи на ¡дсоло-пчну, пол!тичну спрямован!сть та познгивну або негативну оцшку цього внеску, як сощальне явище в його р!зноман!тиих зв'язках з дусгальством та у едносп II шдив! дуального ! социального. Предметом б!ограф!стики е !стор!я, теор!я та практика ктарико-б!01раф!чшк досщдясеяь як галуз! ¡сторично! науки, що осягае усю сукупи!сть б!о-граф1чних джерел як емп!рично! бази, бюграфгших досл!джепь та р!зновндову бюграф!чну продукщю. У сфер! бюграф!стихи дштъ закоии ¡сторично! методологи, методики та методи п!з)1аиня людини як особистосп в кторичному процес!, як1 передбачають залучеиня до наукового досл!дження особистосп як частини бюграфютики методик р<зних наук, в тому числ> психологи, социологи, фшософи, л!тературознавства, культуролог!!. СпецифЫтми методиками ¡сто-рико-бюграф^чного анадизу е так!, що мають справу з визначенням та пояснениям рол! !идив!дуального в историчному процес!, яке е на-шаруваиням теоретико-методолопчних хомплексш проблем: особа -бюграф - ¡сторюграфяк так! 1 в 5сторихо-культурному процро.

3. 0СН0ВН1 висновки

1. Поняття "бюграф^я" в и широкому тлумаченш як ¡сторико-культуролопчне явище об'еднуе р1зш вида, роди й типи бюграф^ч-ннх джерел, лгтературно! та науково! творчосп, що склалися ¡сто-рнчио, 1 П розвиток чутливо реагуе на вс! сустльн! кол1зи, зм^ни !сггоричних парадигм та ¡деололчш холивання. Поняття "бюграфи" як завершений вид бюграфшно! творчосп пов'язане ¡з життям та "д1яльк1стю людинн, висв]тленням внутр1шнього та зовгашнього змю-ту й життя, а тим самим - П ррлх в ¡сторико-кулътурному процеск

2. 1стор!ограф1чне дослщження бюграфи складаеться з двох аспекте: ¡сторн бюграфи як жанру та виду ¡сторичного дослщ-жения та теорН бюграфи, що мае розглядатися у контексп загаль-но1Сторично1 пергадизаци ¡сторП та в конкретно-кторичшй ситуаци на хт ¡сторико-л1тературного пронесу. В р13Н1 ¡сторичш перюди бюграф!я характеризусться р!зннми засобами I формами б1ограф1ч-ного зображення особистоспй в ¡стори та культур}.

3. Гсторична класифжащя бюграфи до XVII ст. засновуеплй на двох р1зних засобах бшграф)чного зображення: хшттепис! - в юто-рико-лпературшй традици (описовий метод) та 1сгорико-б1ограф1ч-Н1й опов!д1 - в ¡сторшграфтпй традици (метод шюстращГ). Поняття жнттепису м¡стать у центр! опису особисте життя та дояльшсть людиии, що виокремлеш з ¡сторичного процесу, хоча й пов'язаш з ним; поняття кторико-бюграф1чно1 оповда базуеться на ¡де1, що особа е елементом ¡сторичного процесу, його часткою. Основш ¡сторичнх види бюграфи до XVII ст. - бюграф!чкий фрагмент, ¡сюрико-б|ограф1Чна оповщь, бюграфм-життепис, жи-пе, бюгра-ф1чний некролог, бюграфшний портрет, автобюграфхя - базувалися на рЬних тракту ваннях рол1 особистосп та бюграфа в бюграфи, зле методи розкриття особистосп об'екта бюграфи не зм'шювгшкся.

4. Наступний пер'юд пов'язаний !з формуванням буржуазии« вщносин 2 зародженням специально! тсори бюграфи, яка виокрем-люеться на початок XIX ст. вже як окремий напрям лггературо-зяавства та художньо! лггературц ¡з сво!ми методичними засадами. Усвадомлюеться необхщшстъ критичного ставлення до джерел, ана-лЬу лрнчшшо-наслцжових зв'язк1в, почннаються суто лЬературо-знавч! дебатуваиня про методи бюграф!ки - художиього зсбраження особи та П духовного життя: в1д документально! деталпованосп воображения до повних б10граф1чних фантазий як мистецгва > визнакням неможливос-п шзнаиня особистост!. Ц> тендеицп »¡добра-жали боротьбу р13Н!1Х ¡сторюсофських шк!л п!зиапня /нйскосп, об'ективного та суб'ективного, рац'юнального й ¡ндив'щуалького в историчному процес! у захщноевропейських кражах. В теоретичному плаш здМснюеться перехщ в!д процедури опису та ¡люстрацп до процедур!', пояснения, хоча ¡код! П змкт тлумачиться по-р!зиому.

5. У XIX ст. остаточно здМснюетьсм розподш функшй бюграфи як литературного твору > биограф!! як ¡сторичного дослщження. в ! стор и к о - культур сфер1 головуе напрям нашоиалыюго бюгра-ф1чного словника та бюграфи вченого, 1сторико-бюграф!чш досл!д-ження представлен! нарисами та ¡сторичними портретами, ям насл!-дують риси юторико-бюграф^чиого оповшаиня. Перебувания Укра!-ни в склад» Роем, а полм I СРСР, суггево затримало розв!ггок б'ю-граф!чних дослщжень в наций кра!ш, тому ! сьогодн! основним заеданиям украшсько! бюграф!стики е створення П теоретичних та науково-практичних засад як основ и розвитку национально! бюграфи та бюграфшного словника.

6. У XX ст. вщбувся розпод1Л бюграф» на художпю, науково-художню, науково-популярну та паукову. Разом з тим, якщо вихо-дитн з принцип« та тдход!в до ¡1 вивчетя ! репрезентацн, за засо-

бамн шзнання особнстосп можна виокремитн лише два клади -л1тературну та наукову б!ограф!к> (яы, в свою чергу, розпадають-ся на шдкласи, роди, внди, М1Ж якими ¡с.нують 1 перехщш стадн); формуються окрем1 налрями та методи литературного, психолопч-ного, ф1лософського, ¡сторичного та культуролопчного анализу особист осп, якл вщображаютъ р!зш сощальш та шзнавальш функцн Л1тератури, науки й кульгури.

7. Сучасна класифкащя вшив ¡сторико-бтграф1чних наукових дослщжень передбачае комплексний пщхш 1 груитуеться на враху-ванш деккпькох основ. Перша - за структурою та фуыкц!ями на: основн! внди (¡сторико-бюграф^чна монограф1Я / ¡стррико-бю-граф»чш нариси / науково-популярний життепис / автобюграф1я / 1Сторико-б!о1'раф1чннй портрет); довщково-допо»пжш види (некро-лопчш шдвиди бюграфн / словники та покажчики / бюграф1чний коментар / бнпнблшграф^я); сумижш види (персонолопчш та генеалого-б1ограф1ч»и дослщження). Друга - за видами жнтте-д1яльност1 та професШнмо спрямовашстю; науков! бюграфн можна предметно класифкувати за: сферами життыняльносто I всере-дшп - в свою чергу - за профессиями властивостями. Третя - за зм1Стовш1ми аспектами методологи та методики паукового анализу, що визначеш детермшантами особистосто: ¡сторичну, психо-лопчну, соцюлопчну, фшософську, полпичну та ¡и.

8. Виокремлюються трн процедурних стадо бтграф1чного дослщження: перша - емшрична, що грунту сться на евристичних та джерелознавчих методиках; друга - реконструкщя життя та Д1яль-носто, псих1чного складу особистосто та штерпретащя фактов, що " грунтуеться на методах кторичнсн та психолопчноГ реконструкцн; третя - репрезентафя особи, яка вивчаеться у вс1й сукупносто внутршшх та зовннишх зв'язюв, спонукальних мотив)в поведшки,

вчинив, творчость Емшрична ста;ия грунтусгься на ¡сторпчннх методах досл!дження, рехонструкхця мае провади тися ¡3 залученням до ¡сторичних метод! в шших наук, а третя стад1я с повноважною сферою методов будь-яко! науки або художнього мистецтва. Визнан-ням першо» та друго! стад1Й основними бюграфктика дае можлк-В1сть сформувати сшшу методолопчну сферу биографично! творчоса

9. Бюграф|я як джерело та тв5р може 1 мае характерпзуватися як об'ект ¡сторичного та ¡сторюграфЬпюго анал!зу! сферн ¡сторич-ного знания, що вивчаеться бюграфктлкою як окремою спешаль-ною дисципл'шою. Бшграфи властив! деяк! гносеолопчн! якост! ¡сторичного джерела та ¡сторичного дос/пджемня, яю характеризуют!, П як сферу ¡сторичмо: науки: ретроегсектппшеть бюграф!ч-ного аналЬу; нсможлнв!сть »¡дтоерджения дослижсиия скспс-римситалмшм шляхом у зв'язку з необернен!стю ¡сторичного часу; спираиня на ¡сторичп! джерела, необхщшеть критики ¡х автентнч-.ност! та в!ропдносп; традиц!йп!стъ дослщжепля рол! окремих д!яч1в в !стор!Т; ¡снуваиня метод!в 1сторнко-б!ограф!чиоТ рекон-струкцм. 1дея особи як !нднв!дуалыюст! мае бути стрижньовою I визначати методи реконструкци життя та рол! П в :стор!1, науц1, культур!.

10. Специфжа б!ограф!1 як об'екта ¡сторюграф!чного знания витжае з надзвичайио ускладнено! структура суб'ектнвного фактора, який визначае три шари проблем: а) маем Ляч, особа, яка жила та д!яла в коикретних ¡сторичних обставииах; б) особа бюграфа, який жив та Д1яв в !ишому ¡сгоричиому контекст!! сам е особистпстю; в) особа ¡стор'юграфа б'юграфи проблема з його кторичним часом, методолопчною познцкю, квал!ф!кац!ею. особистами якостями.

Оск1льки б'юграф-лггератор розглядае не лише окреме як частку загального, а й шднвшуальне як шдив!дуальне, зажко знайти

загальш прннципи ¡сторико-бгографЬшого анал1зу та вфогщного зоб-раження шднвщуального, що е приводом до нескшченних днскусй лпературозиавцм.

11. Лопчж р!ви1 процесу ¡сторичного дослвдження бюграфа та ¡стор'юграфа (при вс!й сшлъносп загальио1Сторнчного шдходу)роз-р1зняютъся. Процедурн ¡сторико-б':ограф1чиого досл!джения, що зд^йснюе бюграф, складаються з:

а) вибору особи та постановки завдання бюграфом, формулю-вання (зовшшне чи внутр!шне) мети; б) визначення кола ус!х мож-лнвих бшграф1чш!х джерел; в) анал!зу бюграф!чних джерел методами джерелознавства, текстологи, герменевтики та ¡н.; г) визначення кола ¡сторичних фак-пв, що мають в1дношення до особи та анал1з даних; д) хронолопчно; реконструкци життевого шляху особи; е) лопчно! реконструкцп внутрашнього свггу особи - психолого-свпо-глядних, наукой их, художшх, полггичних та ¡н. поглядав; е) лопчно! реконструкци ¡сторично! ситуацн та ¡сторичних умов жичтя! даяль-нсхгп особи; ж) поеднання реконструкций та побудова едино! ппоте-зи, И доказ ¡з залученням всього емшричного матер ¡а лу; з) оцшки особистост! та д1яльност1 бюграфа, ступеня реал1зацн концепци б101рафа у певшй форм! та наскрпно! ще» бтграфи.

В 1стор10граф1чному анал!з1 голоаним об'ектои е оооба бюграфа та ¡сторичний гроцзсв бюграф1ях 1 бюграф1я в ¡сторичному процесс

12. Бюграф1стика ц!лком справедливо може бути представлена як окрема ¡сторична спещальна дисциплша, що мае сво!м об'ектои видатну особу, яка ¡снувала або ¡снуе реально та залишила помтшй сл1д в ¡сторн I культур! сусшльства, незважаючи на ¡деолог!чну, полггичну спрямован!сть та позитивну або негативну оцшку цього внсску, як соц!альне явище в його р1зноман!тних зв'язках з сусшль-стьом та у едност! П ¡ндивщуального та соц!ального.

13. Предметом бтрафктики е ¡стор1я, теор!я та практика ¡сторнко-бюграф|чних дооиджень як галуз! ¡сторично! науки, як'| передбачають залучення методик р1эннх наук, у тому числ! - психологи, сошологн, л1 Герату рознавства, фиюсофи, культуролог!!.

Спеииф1чними методиками ¡сторико-бЬграф^иогошашзу е таы, що мають справу з визначенням та пояснениям рол1 ¡идти дуального в ¡сторичному процест через гюдолання конфликту: особа -б'юграф-¡сторюграф н ¡сюрико-культурному процеа.

4. ОСНОБШ ПОЛОЖЕНИЯ ДОСЛЩЖЕННЯ Ш1КЛАДЕШ В

ПУБЛ1КАЩЯХ:

1. Бюграф1чна традншя та наукова бюграф^я в ¡сгори 1 сучас-ноетт У кражи.- К., 1996.- 233 с.

2. 1сторичн! джерела внходять на поверхпю // Сучасшсть.-1991.-№ 4.-С. 115-118.

3. Видатний ¡сгорик Украши II Кик строю и а--1992-№ 1-С 27-29.

4. Вщновлення ¡сторично! справедлиносп // В'|сн. АН Укражн,-1993.- № 2.- С. 54-55.

5. Укражський бюграф1чпиП словник: проект концеиш! // Вкн. АН Украши- 1993,- № 8.- С. 74-79.

6. Видатш |реки в ¡сгори та кулыур1 Укри!ни|исн>р!нках Укражського бюграф!чного словника // Украли-Граря: ¡стор1я та суиипаъ : Тези М1жнар. наук. конф. (Кт'н,29-30иерее. 1993р.).-К, 1993.-С 167-169.

7. Сошально-культурна характеристика альського населения Украши // Укрл'иа XX ст.: культура, ¡деолопя, полггнка : 30. ст.-К., 1993.-С. 164-167.

8. Укражський бюграф1чний словник: ¡сгор!я ! сучасшстъ // 1нформ. бюл. Ком. науки I культури для зн'язмв з украшиямн за кордоном при АН Украши,- 1993-№4-С. 41-43.

9. Проблеми створеиня Украшського бшграфшного словинка: проект кониепш! /У Арх. Укрсини,-1993.- № Ш.-С 92-98; №4/6,-С 56-62.

10. Нащоналышй бю1раф'|чний словник: повернеиня до забутого проекту // Ки!в. старовииа.- 1993 - № 6.- С. 103-108.

11. Проблеми створення Укра!нського бюграф!чиого словника: проект концепц» Ц Укр. ¡ст. жури.- 1993.- К" 11/12 - С. 38-49.

12. В)дродження гумаштарних наук И Ки!а. старовина.-19.94,-N'3.-0. 107-108.

13. Нацюнальна бшграф1я Украши в перспектив! громадянсько-го сустльства // Украшська нашя 1 етжчш меншини: лерспективи штеграцн в громадянське сусшльство та майбутне Схдаю! Свропи : 36. матер1ал1в до М!жнар. наук, снмпоз,-К., 1994,-С. 24-25.

14. Отворотя Украйсысою бк* ручного еловика ях зггалыо-нацюнальна проблема: методолопчш засади // Унтерсум людини: мисления. культура наука : Тези доп. наук. конф. Кшв, 19-20 жовт. 1994 р.- К.. 1994,- Ч. 1.- С. 10-12.

15. Проблеми шдготовки Украшського бюграф!чного словника: 1Стор1я I сучасшсть // Укранюзнавство в розбудов1 держави : В 3 кн.: Матертли щорЫ. Мгжнар. наук.-практ. конф. Ки!в 14-16 жовт. 1993 р.- К., 1994,- С. 349-352.

16. До питания створсння Украшського бюграф^чного словника //Украшсъка гсрвдка: стор1я I сучааасгь.-Лшв; Житомир, 1994.-С 8-11.

17. Проблемн подготовки Укра!нського биографичного словника II Другий М1жнар. конгр. украннспв, Льв1в, 22-28 серп. 1993 р. : Доп., пов1домл.: 1стор!Ограф1я, укратознавство, етнолопя, культура.- Льв1в, 1994,- С. 56-60.

18. Вцродження бкнра^чних лослижаь в Укршт // Оввилич»» науково-освти цсшри в Украпп (вчора-сьогодш-завпра): Матер1али Восукр. шук.-факт. конф (К>оя, 25-26трав. 1994 р.).-К.. 1995.-С 90-93.

19. В!дгворст1Я шторн Украши в портретах П видатннх д!яч!в II Зерна.- 1995,- № 2,- С. 77-80.

20. Деятели науки и культуры украинской эмиграции в Чехословакии на страницах Украинского биографического словаря // Русски», украинская, белорусская эмиграция в Чехословакии между двумя мировыми войнами. Результаты и перспективы исследований. Фонды Славянской библиотеки и пражских архивов : Сб. докл. Прага, 14-15 авг. 1995 г.- Прага, 1995.- Ч. 1,- С 367-376.

21. Воссоздано в пзрпрегсх клерки 1речжхой /«шюры ш Украине // ДоповщК Афшн, 16-20 жовт. 1995 р.- К., 1995.- С. 18-20.

22. Нац10нальна ел!та - головна складова Украшського 61 о--графкного словника // Нацюнальна елпа та ш гелектуальний потен-шал Украши: Тези дои. М!жнар. наук. конф. Льв1в, 18-20 кв1т., 1996 р.- Ли!в, 1996.- С. 243-244.

23. Передмова // Bioi раф^чни» словник "Греки в УкрашГ': ¡мсн-ний покажчнк.- К., 1996.-С. 4-8.

24. Украшський б'юграф)чний словник i розпиток нашоналыкм економ|Ч1Ю1 думки // Украша в свповому сконом1чному npoctopi: MaiiepiaJTH другого кош р. М1жнар. укр. схонасщ-К., 1996.-С 182-190.

25. Су°«о« ц*Л>кмн ri'tviи*и Укршського бк»рм)«1ито сюп»*а // Укрэшська 6ioi рафкггика : 36. наук, пр.- К.. 1996.- С. 10-18.

26. Про траднпп та джерелознавчу базу нашоналмю! бю1раф1ч-hoï школи (кжець X - почагок XX ст.) И Укража.ка бюграфкгнка : 36. наук, пр.- К., 1996,- С. 29-44,- (У сшвавгорсгм з O.A. Bpaft-ченською, C..V1. Ляшко).

27. Деяк1 питания програмно-комп'ютерного эабеэнсчсннл Украшськог о 6ioi раф1чного словинка // Укражська 6ioi рафкл ика : 36. наук, лр.- К., 1996.- С. 115-126,- (У сшвавторспн з В О. lllocia-ком).

28. IcTopi» i культура Украши в особах : До пигаичя стнорсни* Укр. 6iorp. слов. // Науково-методичш npani з icropiï слов'мнськмх нарошв : 36. ст.- К.. 1996.- Внп. 5.- С. 140-147.

29. Першнй президент Укражсько? Народно! Республки // 1сторичний календар, 97,- К., 1996.-С. 20-22.

30. Линар духу // 1сторичннй календар, 97,- К.. 1996,- С. 63-64.

31. Украинский б10граф)чний словник: джергльна база // УкраГнське архтознавство: ictopi*. сучасннй cran та перепек гиви: Паук. доп. Всеукр. конф. Khîb, 19-20 листоп. 1996 р.- К., 1997,- Ч. 1.-С. 65-70.

Чишко B.C. Био! рафисгика как область исторической науки: историография и методология.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук но специальности - 07.00.06 - Историо! рафия, источниковедение и специальные исторические дисциплины

Защищается диссертация в виде рукописи, в которой рассматриваются история и теория био1 рафии как литературного жанра и историко-биографическою исследования в проблемно-хронологическом срезе и в контексте европейской и украинской историко-культурной традиции, определяю гься основные направления и аспекты изучения биографии. Обосновываются теоретико-методологические основы биографистики как специальной исторической дисциплины со своим объектом, предметом и методами исследования.

Ключов1 слова: 6ioi рафи, бюфафка, 6ioi раф|С1хка, ¡сторю(раф|я, украшський бюграф|чний словник, слешальна ¡сюрична ;и*сциплжа.

Chishko V.S. Biography Studies as a Branch of History: Historiography and Methodology.

Dissertation for the Degree of a Doctor of Historical Studies on the subject: 07.00.06 - Historiography, Studies of Historical Sources and Specialised Historical Disciplines.

The Dissertation is submitted in a form of manuscript. It is dedicated lo the study of history and theory of biography as a literary genre, on the one hand, and to the problems of historical and biographic investigation, on the other hand. The research emphasises conceptual and chronological aspects of biography in the context of European and Ukrainian historical and cultural traditions. Main directions and aspects of biographical studies have been identified. Theoretical and methodological foundations of biography studies as a special historical discipline with its own subject matter and methods have been substantiated.

Key words: biography, biography studies, biographistics, historiography, the Ukrainian Biographic Dictionary, specialised historical discipline.