автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.05
диссертация на тему: Буковинская деревянная культовая архитектура XVII-XIX вв. (К проблеме взаимовлияний народных традиций и церковных канонов)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Буковинская деревянная культовая архитектура XVII-XIX вв. (К проблеме взаимовлияний народных традиций и церковных канонов)"

РГ6 0/1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ГН^ТЙХ^/Г ШТдГЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ " ТА ЕТНОЛОГІІЇІМ. М.Т. РИЛЬСЬКОГО

ЧУЧКО Михайло Костянтнновнч

УДК 394.48

БУКОВИНСЬКА ДЕРЕВ’ЯНА КУЛЬТОВА АРХІТЕКТУРА XVII - XIX СТ.

(до проблеми взаємовпливів народних традицій та церковних канонів)

07.00.шг=- етнологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі етнології, античної та середньовічної істо Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича, Міністерство осві і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

доктор історичних наук, професор Наулко Всеволод Іванович, завідувач відділом пам’яток духовної культури Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України

кандидат історичних наук Косміиа Тамара Володимирівна старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України

Провіднаустанова.-Ктвськніл національний університет ім. Тараса Шевченка,

Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться 2000 р. о_/У годині на засідані

спеціалізованої вченої ради Д 26.227.01. в Інституті мистецтвознавстві фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України (01001, м. Киїї вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НА1 України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано “ ЛО" ______2000 р.

Вчений секоетаи

Кожолянко Георгій Костянтинович

Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича,

кафедра етнології, античної та середньовічної історії

Офіційні опоненти: чл.-кор. НАН України,

О.О. Микитенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Актуальність дисертаційної роботи полягає в тому, ) у ній вперше вивчається проблема взаємовпливів народних традицій і рковних канонів в культовій архітектурі Буковини ХУІІ-ХІХ ст. та архітекту-ої матеріалізації світоглядних уявлень українського та молдавського /мунського) етносів краю. Робота ставить на меті на прикладі Буковини XVII-X ст. уперше в сучасній етнології багатоаспектно дослідити і висвітлити адиційну практику спорудження та утримання дерев’яних культових будівель, шології заготівлі будівельних матеріалів та способів будівництва, планувальну руктуру храмів, світоглядні уявлення у формуванні їх вертикального простору принципу обладнання інтер’єру. При цьому з’ясовується нормативна база та ганізаційно-обрядові основи спорудження і утримання дерев’яних культових оруд, визначаються основні етапи становлення та розвитку архітектурних >рм, характеризується роль культових споруд у житті традиційних буковинських омад і їх місце у формуванні духовних цінностей окремих їх членів, алізуються особливості церковного інтер’єру та функції, які виконували окремі іедмети культового обладнання. '

Вивчення народних традицій в культовій архітектурі Буковини, її взаємо-’язку з природним середовищем, світоглядними уявленнями населення, без мніву, сприятимуть використанню в архітектурному вигляді нових культових юруд краю традиційних для Буковини архітектурно-композиційних форм. Це кож стосується традиційної практики спорудження, утримання, постачання оберігання дерев’яних культових будівель, що становить не лише науково-знавальний інтерес, але й може бути використане в практиці.

Особливо актуальною на сучасному етапі є проблема збереження пам’я-ік дерев’яної культової архітектури, а також мистецьких та історичних нностей, які знаходяться в інтер’єрі цих споруд. Тому досвід вирішення аданого питання в минулому є повчальним і сьогодні.

Вивчення дерев’яного культового будівництва Буковини, як складової істини матеріальної культури, ввійшло до кола зацікавлень науковців дещо зніше, ніж дослідження мурованого культового зодчества. Систематичне івчения дерев’яної сакральної архітектури буковинського краго починається шіе з початку 70-х років XIX ст. дослідження вчених кінця XIX - першої зловини XX ст. з цієї проблематики були різноманітні за напрямами, етодологією і науковим рівнем. Значний внесок у її розробку зробили )слідники різних держав та спеціальностей у 50 - 90-х роках XX ст. Вони не іше зібрали й узагальнили великий за обсягом польовий матеріал, але й {світлили окремі теоретичні питання культового будівництва.

На жаль, у дослідженні дерев’яних культових споруд Буковини спостср гається певна нерівномірність і фрагментарність. Так, недослідженил залишилися питання традиційної практики будівництва і утримання дерев’яні культових будівель краю, постачання їх необхідним сакральним начиння обладнання інтер’єру. Фрагментарно розглянуго питання формування та розвиті планувальної структури та вертикального простору дерев’яних церков і дзвіниі Буковини XVII - XIX ст., окремі варіанти яких залишилися поза уваго дослідників.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота зв зана з програмою кафедри етнології, античної та середньовічної історії ЧД /‘Актуальні проблеми етнології та археології України”.

Об’єктом дисертаційного дослідження є проблема взаємовпливів паро них традицій та церковних канонів в буковинській дерев’яній культов архітектурі в XVII - XIX ст., а предметом - традиційна практика спорудженії утримання, формування та розвитку архітектурно-композиційних форм ■ особливості обладнання інтер’єру дерев’яних культових споруд Буковини в XV

- XIX ст.

Мста дослідження полягає в тому, щоб прослідкувати традиційну пра тику спорудження та утримання дерев’яних культових споруд на Буковині в XV

- XIX ст., матеріал і способи будівництва, а також архітектурну матеріалізацію їх формах світоглядних уявлень буковинців та особливості обладнання інтер’єр

Загальну мсту конкретизовано у таких завданнях дослідження:

• з’ясувати нормативну базу та організаційно- обрядові основи споруджені і утримання дерев’яних культових споруд Буковини в XVII - XIX ст., матеріал ■ способи їх будівництва;

• показати традиційні способи оберігання дерев’яних культових спор; Буковини від пожеж, стихійного лиха, крадіжок та охарактеризувати пері пам’яткоохоронні заходи;

• здійснити порівняльний аналіз становлення та розвитку архітектури композиційних форм традиційного житла та дерев’яних культових споруд і Буковині протягом XVII - XIX ст.;

• охарактеризувати роль культових споруд в житті традиційної буковинс кої громади і їх місце у формуванні духовних цінностей окремих її членів;

• проаналізувати співвідношення канонічного та традиційного пр формуванні вертикального простору буковинських дерев’яних культових спор; та їх опорядження.

з

Хронологічні межі дослідження охоплюють XVII - XIX ст. Ця епоха ділясгіхя на два окремі періоди в історії Буковини: перший - молдавсько-рецький (до 1774 р.), другий - австрійський (з 1774 р.). Хронологічно робота імежується 1900 р., оскільки саме в цей час на Буковині завершилося )рмування основних архітектурних типів дерев’яних культових споруд та гармлення нормативної бази й організаційно-обрядових засад їх будівництва. ;риторіально дисертація охоплює північну та південну частини Буковини, до ої ми включаємо сучасні Чернівецьку область України та Сучавський і, стково, Ботошанський повіти Румунії. Зауважимо, що дерев’яна культова хітектура східної частини Чернівецької області - Хотинщини, розглядається в ісертаційному дослідженні лише до 1812 р., коли цю територію було включено і складу Російської імперії і тут почали будувати храми синодального зразка.

Методи і методологічна основа дослідження. Методологічною основою іслідження с діалектичний метод наукового пізнання. Висвітлення місця :рев’яної культової архітектури в традиційній культовій архітектурі фаїнського та молдавського етносів краю здійснюється на основі порівняль-)-історичного, ретроспективних реконструкцій, формально-типологічного іалізу, безпосереднього польового спостереження та структурно-ункціональого методів народознавчої науки.

Значною допомогою у методологічному плані стали праці П. Юрченка Л. рибєги, ІО. Гошка, Т. Кіщука, І. Могитича, П. Федаки.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що впер-е на основі комплексного аналізу письмових, археологічних, речових, )хітектурннх та польових матеріалів і музейних колекцій з’ясовуються питання /дівництва, утримання, постачання та охорони дерев’яних культових споруд уковини, а також формування і розвиток їх архітектурно-об’ємного планування і особливостей внутрішнього обладнання протягом XVII - XIX ст. в контексті тємовпливів народних традицій та церковних канонів. Особистим внеском зтора у вивчення зазначених проблем є дослідження традиційної практики удівництва, утриманця, постачання та збереження дерев’яних культових споруд уковини, процесу формування і розвитку їх архітектурно-об’ємного планування, к результату матеріалізації світоглядних уявлень буковинців та особливостей нутрішнього обладнання протягом XVII - XIX ст. в контексті взаємовпливів ародних традицій та церковних канонів.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали, результати та исновки роботи можуть бути використані для створення узагальнюючих праць етнографії України, Буковини, а також сусідніх Румунії та Молдови, у

навчально-методичних посібниках, учбових програмах загальних і спеціальні курсів етнології, історії та релігієзнавства. Прикладне значення одержані результатів полягає у можливості залучення їх при формуванні архітектурні та етнографічних експозицій у музеях народної архітектури та побут відповідних відділів історико-краєзнавчих музеїв, а також при будівництві нові і збереженні старих дерев’яних культових споруд.

Апробація дослідження. Робота обговорювалася на засіданні кафедр етнології, античної та середньовічної історії ЧДУ ім. ІО.Федьковича та у відді етнології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології іі М.Т.Рильського. Основні положення і висновки дисертаційного досліджені викладені автором у 5 одноосібно написаних наукових статтях та ряді інші публікацій. За матеріалами дослідження виголошені доповіді на наукові конференціях, зокрема І Всеукраїнській етнологічній конференції студентів : молодих вчених (Одеса, 1996), IV Міжнародній археологічній конферени студентів та молодих вчених (Київ, 1996), V Міжнародній археологічн конференції студентів та молодих вчених (Київ, 1997), II Всеукраїнській науков* практичній конференції молодих науковців “Національні та етпосоціаль процеси в Україні” (Чернівці, 1997), III Міжнародній етнологічній конфереш студентів та молодих вчених “Етнічність в історії та культурі” (Одеса, 1998).

Доповіді на І Всеукраїнській етнологічній конференції студентів та молоді вчених та III Міжнародній етнологічній конференції студентів та молодих вчені

- “Найдавніша культова споруда буковинської Гунульщини” та “Церковні дзвоі та дзвіниці Буковини XVIII - XIX ст.” - відзначені дипломами першого ступеї за кращу роботу з матеріальної культури та Свідоцтвом Асоціації національні культурних та культурно-просвітніх об’єднань Одеської області за найкраїх роботу з вивчення розвитку міжнаціональних відносин та взаємовпливу культу на Україні.

Структура дисертаційного дослідження складається з вступу, 4 розд лів, висновків, списку використаних джерел, який включає 224 найменуваїн та 25 ілюстрацій. Повний обсяг дисертації складає 181 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації, структура, метод та методологічні принципи дослідження. Визначені мета, завдання, хронологічі і географічні межі роботи. Охарактеризовано стан наукової розробки теми і джерельну базу, вказано на її наукову новизну та практичне значення, а також і особистий внесок автора.

Перший розділ дисертації “Історіографія та джерела” присвячено ана-зу історіографії та джерельної бази проблеми.

У першому підрозділі “Історіографічний огляд проблеми” розглянуто торію дослідження дерев’яного культового будівництва на Буковині.

Окремі відомості про культові споруди буковинського краю зустрічаються історичних документах, літописах та описах XV - XVIII ст. З початку 70-х рр. IX ст. дерев’яне церковне зодчество Буковини стало предметом студій ауковців. Одним із перших цієї теми торкнувся в 1871 р. Є. Голубииський, у 877 р. дослідження на що тему опублікував Т. Білоус. Цей дослідних одним з грших звернув увагу на локальні конструктивні особливості буковинських грков. Окремі згадки про дерев’яні церкви буковинської Гуцупьщини містяться праці Л.А. Сімігіновича-Штауфе “Етнічні групи на Буковині”. Однак наукову озробку цієї проблеми започаткували дослідники наприкінці XIX ст. У цей час науковий обіг входять роботи, спеціально присвячені культовому зодчеству уковипи, в тому числі дерев’яному. На особливу увагу заслуговують праці К. А. омшторфера, О. Монастирського, С. Маріана, І. Пашкана, Т. Тарнавського, І. рабаря. Значний інтерес становлять також праці та окремі публікації кінця XIX початку XX ст., присвячені висвітленню деяких аспектів організаційних, брядових та правових засад буковинського дерев’яного церковного будівницт-і в період молдавського та австрійського правління. Особливої уваги з поміж іших заслуговують дослідження І. Воробкевича, В. Мордвинова, Т. Зцковського, І. Ончула, Д. Дана, К. Бринзана, Н. Котлярчука та І. Ністора.

Наступний період наукового дослідження буковинської дерев’яної рхітектури охоплює 20-30, рр. XX ст. Вагомим внеском у розробку проблем ерев’яного культового будівництва Буковини на цьому етапі стали роботи адима та Данила Щербаківських. У них було вперше запроваджено в науковий біг термін “церкви буковинського типу” та окреслено їх типові риси. Цікаві ідомості про давне дерев’яне церковне будівництво на Буковині та Хотинщині істяться в працях В. Курдиновського, С. Релі, Е. Гостюка та Г. Крамарюка.

Новий етап у вивченні дерев’яного культового зодчества буковинського раю розпочався у повоєнні часи. В кінці 40-х - 80-х рр. XX ст. розгортається іирокомасштабне дослідження пам’яток дерев’яної культової архітектури уковинн. Вагомим внеском у їх вивчення стали роботи В. Сочинського, В. Іагірняка, Г. Логвина, Д. Гобермана, П. Юрченка, І. Солкану, ІО. Гошка, Т. лщука, І. Могитича, П. Федаки та ін. В цей період з’являються узагальнюючі ослідження традиційної культової архітектури Українських Карпат, у тому числі дерев’яних культових споруд гірської частини Буковини.

Водночас, необхідно зауважити, що маючи значну наукову цінність підносі архітектурного опису пам’яток, багато публікацій про культове зодчесті відзначаються неточністю у датуванні споруд та поверховістю висновків.

У 90-х рр. XX ст. розпочався новий період у дослідженні буковинські дерев’яної культової архітектури. Зокрема, ряд питань, що стосуютьс архітектурних форм дерев’яних культових споруд південної частини Буковин висвітлено у дослідженнях В. Слободяна. Деякі питання, пов’язані з дерев’янії культовим зодчеством на Буковині, розглянуто у розвідках М Пахомі, В. Мокрог П. Єсіна, О. Болюка та ін. Окремі питання дерев’яного сакрального будівницті на Буковині в ХУІІ-ХІХ ст. та проблеми збереження культових нам’яте . розглянуті в ряді публікацій автора. . .

У другому підрозділі “Джерельна база дослідження” охарактеризовав письмові та матеріальні джерела до вивчення культової архітектури краю.

Окремі аспекти, що стосуються будівництва, обладнання, обстеженн постачання та ремонту дерев’яних культових споруд Буковинської єпархії в кіні Х'ЛІІ-ХІХ ст. знайшли своє відображення в листах, інвентарних описах, акте і протоколах канонічних візитацій, грамотах, посланнях, формулярних і клірові відомостях, видаткових книгах та проектно-кошторисній документації, ш зберігається в фондах Державного архіву Чернівецької області, літописа: описах, пресі, статистичних довідниках - шематизмах, інших опубліковану писемних джерелах. Цінним джерелом до теми є матеріальні пам’ятки, музейі зібрання та польові матеріали.

Таким чином, загальний огляд історії вивчення проблеми дозволяє на зробити висновки про тривалий і різноманітний дослідницький досвід її розроби та широку джерельну базу. Разом з тим, спостерігається нерівномірність і фрагментарність її висвітлення, а також відсутність цілісного, опертого на вес комплекс наявних джерел, узагальнюючого історико-етнографічног дослідження.

Другий розділ <) и се/шшц /'/“ Тр а д 11 ц і ш і а практика будівництва та утрі майни дерев’нішх культових споруд на Буковині в XVII - XIX ст. Матсріа та способи спорудження” присвячений огляду нормативних та організаційік обрядових основ спорудження та утримання дерев’яних церковних будівель І Буковині в ХУІІ-ХІХ ст., а також способам заготівлі будівельних матеріалів т технології будівництва. Він складається з двох підрозділів.

У підрозділі “Організаційно-обрядова практика” розглянуто нормативі базу, способи спорудження та обрядові аспекти церковного будівництва.

Дерев’яні культові споруди на території краю відомі, принаймні, з авньоруських часів, про що свідчать археологічні дані. З включенням земель іж Дністром, Прутом, Сіретом, Черемошем та Сучавою до складу Молдавського нязівства, на цих теренах розпочалося інтенсивне дерев’яне церковне /дівництпо, яке провадили молдавські можновладці.

У ХУІІ-ХІХ ст. кількість церков на Буковині значно зросла. Більшість ультових споруд, збудованих в цей період, були дерев’яними. Це пояснюється к наявністю в краї великих лісових ресурсів, так і економічними факторами.

В основі традиційної практики спорудження, утримання та реставрації ерев’яних культових споруд на Буковині впродовж ХУІІ-ХІХ ст. лежало ормативно оформлене цілим рядом законодавчих актів Молдавського князівства <рисов Г. Гікн від 15 липня 1764 р.) та Австрійської імперії (“Духовний егламент” 1786 р., урядові розпорядження 1788 р., 1795 р., 1843 р., правила 857 р., 1862 р., інструкція міністерства віросповідань 1870 р., розпорядження ро епітропів 1859 та 1899 рр.) старе візантійське патрональне право часів оператора Юстиніана, обов’язковими елементами якого були інституції ерковного ктиторства, патронату й епітропства. Важливу роль у справі удіпництва та утримання церков відігравав утворений австрійським цісарем Госифом II з церковно-монастирських володінь Буковинський православний елігійний фонд, безпосереднім патроном якого був сам імператор.

Спорудження дерев’яних культових будівель у ХУІІ-ХУІІІ ст. традиційно елося за давнішими зразками, що існували як в самій Буковині, так і за її межами, окрема, основним прототипом для будівництва служила дерев’яна церква оєводи Драгоша у Волівці (згодом перенесена до Путні). Проектно-кошторисна ;окументація на будівництво дерев’яних церков та дзвіниць, а також на іроведення їх ремоіпу, стає обов’язковою лише з початком XIX ст. З цього ж іеріоду запроваджується нагляд за здійсненням церковного будівництва з боку іудівельних комітетів та інженерів будівельного департаменту крайової ідміністрації.

Обрядовий аспект спорудження та реставрації дерев’яннх культових споруд їуковинського краю грунтувався у ХУІІ-ХІХ ст., як й у попередні періоди, на іідповідних положеннях статуту православної церкви та вироблених віками гародних традиціях.

Ліс для будівництва заготовляли в два періоди (осінь - зима, зима—весна). Іісля заготівлі будматеріалів (деревини, каміння) і підготовки ділянки під іабудову, звертались по благословення для початку будівництва до церковних їластей.

Акт закладення нової культової споруди розпочинався з богослужіння, я завершувалася освяченням наріжного каменю та встановленням у вівтарн частині майбутнього храму дерев’яного хреста. Спорудженням будівлі займали найняті за контрактом народні майстри. Будівництво велося у традиційний спосі Стіни зводили з брусів або напівколод (протесів) технікою в зруб. На кутах коло; з’єднувалися в прості вугли з лишком (в охоп) або без лишку(в канюк). Куте випуски у верхній частині утворювали кронштейни. Для будівницт; використовували дуб, ялину, ялицю, іноді липу. Для покриття спор; застосовували дранку, інколи очерет або солому.

Ново споруджений храм урочисто освячували. День освячення церкви храм - відзначається громадою щороку. . .

У підрозділі “Традиційні способи утримання культових споруд” розглян то практику постачання та ремонту культових будівель.

У ХУІІ-ХІХ ст. утримання культових споруд здійснювалося ісгиторами -патронами, які разом з громадою піклувалися про храм.

З кінця XVIII ст. запроваджується систематичний нагляд з боку духовні властей за технічним станом культових будівель. Постачання церков та дзвіниі необхідним начинням і обладнанням покладалося, відповідно до австрійсько: законодавства про патронат, на церковних патронів та релігійні громади. ІСожі нове розпорядження, видане австрійською адміністрацією після “Духовно; регламенту” 1786 р., змінювало частку внеску цих двох головних постачальникі

Важливою складовою утримання культових споруд було їх оберігання в пожеж, стихійного лиха, пограбувань. З кінця XIX ст. почали проводитися пері пам’ятникоохоронні заходи, в тому числі й спрямовані на музеєфікацію давньо; церковного начиння, яке залишилося поза використанням.

У третьому розділі “Архітектурна матеріалізація світоглядних уяі лень буковинців в храмових спорудах ХУІІ-ХІХ ст.” розглянуто взаємовплш народних традицій і церковних канонів в формуванні планової структури ■ архітектурно-композиційних форм культових споруд храмів.

У першому підрозділі “Порівняльний аналіз планової структури житла храму” проведено паралелі між планувальною організацію житлових та храмові споруд Буковини різних історичних періодів. Розглянуто основні принциг просторової орієнтації житла і храмів, становлення та еволюцію планувальні типів, збільшення їх розміру.

Буковинський дерев’яний храм, як і традиційне житло, пройшов складні шлях розвитку від найпростіших дводільних до масово поширених у ХУІІ-ХІ ст. тридільних споруд. Основі православного храму на Буковині надавали, з

ранило, форми прямокутника, корабля або хреста. Планувальний розвиток поруди відбувався як в довжину, так і в ширину. Під впливом канонічно ікріпленої східноорієнтованої традиції християнських храмів в краї виробилася сталена східна орієнтація народного житла і, зокрема, канонізація його ізяткового кута. План житла, на відміну від культових споруд, завжди залишався отирикутним і розвішався лише у повздовжньому напрямку.

У другому підрозділі “Традиційно профанні та професійно сакральні явлення у формуванні вертикального простору житла і храму” з’ясовується піввідношення традиційного та канонічного в розвитку об’ємно-просторової омпозиції культових споруд. Проводяться паралелі з розвитком вертикалі у :итлових спорудах.

В давнину людина співвідносила стелю і покриття з небесною сферою. Це найшло свій вияв насамперед в побудові традиційного житла.

При формуванні вертикального простору дерев’яних культових споруд іуковиші загальний символічний зміст профанних уявлень народних будівничих ро вертикальний розвиток традиційною житла було підпорядковано певним .ерковним доплатам, відповідно до яких, центральне або бічні перекриття храму имволізували небесну сферу. У найпростіших буковинських дерев’яних церквах клепіння не мало добре вираженого індивідуального завершення і заховувалося ід площинами чотирисхилого, схожого до хатнього, даху, який використовувався храмовому будівництві ще з давньоруських часів. З часом в краї з’явилися рами перехідного типу від безверхих до одноверхих, а також споруди з добре ираженим індивідуальним завершенням. Ілюзія висотності в них досягалася бо за рахунок збільшення висоти стін і перекриття об’єму куполом, або через більшення ярусності шляхом заломів. Розвиток вертикалі у вежах-дзвіницях изначався їх функціональним та символічним значенням.

Основне завдання четвертого роїдйіу “Принципи формування внутріш-іього простору храму” - проаналізувати основні принципи формування церковного тер’єру, функціональне призначення окремих його частин та обладнання.

У першому підрозділі “Канонічна регламентація функціональних частин :раму” розглянуто розподіл внутрішнього простору культових споруд відповідно (о церковних канонів.

Внутрішній простір буковинського дерев’яного храму ХУІІ-ХІХ ст. :кладався з трьох частин - притвору, нави та вівтаря. Функції кожної з них )егламентувалися церковними канонами. Розподіл простору храму між вірую-шми здійснювався відповідно до канонічних вимог та патріархальних традицій ;а статевими та віковими ознаками парафіян, а також їх соціальним статусом.

У другому підрозділі “Церковні канони та народні традиції в опорядженії культових будівель” висвітлюються особливості обладнання та оформленії: інтер’єру буковинських церков.

Внутрішнє опорядження буковинських дерев’яних храмів ХУІІ-ХІХ сі здійснювалося відповідно до літургійних вимог та місцевих традицій. Якихос принципових відмінностей в обладнання інтер’єрів церков в молдавський т австрійський періоди на Буковині не існувало. Начиння різнилося хіба-щ матеріалом та якістю виконання.

Стіни притвору прикрашали іконами. Тут були також встановлені свічникі під стінами приміщення знаходилися хоругви та прецесійні хрести, а в окремії храмах з західного боку притвору були влаштовані хори.

Центральний зруб - нава - звичайно поділений на дві умовні частиш крилос або сідалище та власне наву. У крилосі знаходяться свічники т даскальські пульти, перед іконостасом - амвон та три столики - аналогіоі тетрапод і столик для літії. Ліворуч від аналогіона, під північною стінок розташовано столик для дарів. Стіни центральної частини церкви прикрашалі ся іконами, під якими містилися процесійні хрести, хоругви та страни або стільї для відпочинку парафіян. Посередині нави підвішано панікадило. В окремії храмах Буковини біля північної стіни було влаштовано дерев’яну казальнищ для виголошення проповідей.

Центральне місце в інтер’єрі православного храму посідає іконостас, буковинських церквах ХУІІ-ХІХ ст. побутували як повні так і неповні іконостасі

Традиційна структура повного іконостасу складалася з: 1) преділи; ; намісного ряду; 3) святкового ряду; 4) апостольського ряду; 5) пророчого ряд 6) розп’яття Ісуса Христа з пристоячими. У нижній частині іконостас розташовувались царські та двоє дияконських дверей, в розташуванні біблійні сюжетів на яких у буковинських іконостасах були свої особливості.

Буковинські іконостаси ХУІІ-ХУІІІ ст. були одно-, дво-. чотири- а( п’ятиярусні. Для буковинських храмів XIX ст. характерні іконостаси із трь< чотирьох та п’яти ярусів. В оздобленні більшості іконостасів відчутні вплш бароко, рококо та класицизму, але втілені вони тут здебільшого у народно-епічн інтерпретації. Особливо яскраво це проявилося у різьбленні колонок, карнизі рам та воріт. Окремі іконостаси є зразками еклектики. Зустрічаються в цей перії й іконостаси простої столярної роботи.

В центральній частині вівтаря розміщено престол, на якому знаходять антимінс, ківот, Євангеліє, напрестольний хрест та свічники. За престолс розміщується семисвічник. Біля північної стіні міститься жертовник

комідієрул з належними до нього предметами (хрестом, свічником, ихом, дискосом, чашею, покровцями тощо)- Стіни вівтаря прикрашають 12 празників. На східній стіні, на горньому місці - запрестольний образ Христа срея. У вівтарі також знаходяться плащаниця та шафи для священичого І і книжок. Варто відзначити, що на Буковині окремі предмети культу були стом народних забобонів.

Стіни в буковинських дерев’яних церквах майже до кінця XIX ст. не псувалися, зберігаючи природний колір дерева (виняток становить церква регометі над Прутом). В окремих храмах стіни тинькували і білили. Для шдження церков та здійснення релігійних обрядів використовували дорогі ини, народні вишивки та вироби ткацтва. _

Особливості опорядження дерев’яних дзвіниць визначалися функціональ-призначенням їх верхніх та нижніх ярусів. Нижня частина дзвіниці служила )мору для зберігання різного церковного майна, а верхня - для розміщення інів. Кількість дзвонів у дзвіницях Буковини була неоднаковою (від 3 до 6). емі дзвони мали донаційні написи. Під час релігійних відправ дзвони гравали важливу літургійну роль. Сільське населення Буковини, нерідко писувало їм також певні магічні властивості. У страсні дні замість дзвонів нотувалися дерев’яною або металевою дошкою -клепалом. У багатьох мадах краю під час великих релігійних свят разом з дзвонінням (стикувалася стріляння з мортир.

Таким чином, святково прибраний інтер’єр православного храму разом з эрнстанням дзвонів та мортир повинен був викликати у віруючих відчуття іесеної урочистості і святості.

У висновках узагальнюються основні положення та формулюються :умки дослідження, а саме:

Дерев’яна культова архітектура Буковини XVII - XIX ст. є яскравим азником етнічної історії краю. У традиційній практиці спорудження та имання буковинських дерев’яних культових споруд, а також у рівні і динаміці витку їх архітектурно-композиційних форм чітко відбилися соціально-номічні, суспільно-політичні та етнокультурні процеси, які відбувалися на шині в XVII - XIX ст.

Дерев’яні культові споруди на території краю відомі принаймні з давньо-ьких часів, про що свідчать археологічні дані. З включенням земель між істром, Прутом, Сіретом, Сучавою та Черемошем до складу Молдавського ізівства на цих теренах розпочинається інтенсивне дерев’яне церковне іівництво, зініційоване молдавськими можновладцями.

В основі традиційної практики спорудження, утримання та рестав] дерев’яних культових споруд на Буковині впродовж XVII - XIX ст. ле> нормативно оформлене цілим рядом законодавчих актів Молдавського князів та Австрійської імперії старе візантійське патрональне право часів імпера Юстиніана, обов’язковими елементами якого були інституції церкові ктиторства, патронату й егіітропства. Важливу роль у справі будівництв утримання церков відігравав утворений австрійським цісарем Иосифом церковно-монастирських володінь Буковинський православний релігійний ф безпосереднім патроном якого був сам імператор.

Спорудження дерев’яних церковних будівель у XVII - XIX ст. традиц велося за давнішими зразками, що існували як в самій Буковині, так і за її меж Зокрема, взірцем для будівництва з XIV ст. служила дерев’ яна церква у Вол Проектно-кошторисна документація на будівництво дерев’яних церко дзвіниць, а також на проведення в них ремонтно-реставраційних робіт, обов’язковою лише на початку XIX ст. З цього ж періоду запроваджується на за здійсненням церковного будівництва з боку будівельних комітетів та іііжс! будівельного департаменту крайової адміністрації.

Будували церкви та дзвіниці як з листяних (дуб), так і з хвойних п деревини (смерека, сосна). Більшість культових споруд мали кам’яний фунда», При зведенні будівель використовувалися народні будівельні прийоми. Це зводилася взруб (з брусків або напівксшод), дзвіниці будували в каркасній мішаній (зрубно-каркасній) техніці. Покрівельним матеріалом служила дра;

Обрядовий аспект спорудження та реставрації дерев’яних культових сп на Буковині грунтувався у XVII - XIX ст., як, до речі, і в попередні періоді відповідних положеннях “уставу” православної церкви та вироблених вії народних традиціях і передбачав здійснення цілого ряду обрядових дій яі час закладання культової споруди, так і в момент її благословення. Освячі новозбудованих храмів було платним і здійснювалося лише з дозі єпархіального архієрея.

З кінця XVIII ст. запроваджується систематичний нагляд за техніч станом культових будівель краю з боку окружних протопресвітері консисторських візитаторів. Постачання церков та дзвіниць необхід начинням та обладнанням покладалось, відповідно до австрійського законе ства, на церковних патронів та релігійні громади.

Для оберігання дерев’яних культових споруд Буковини від пожеж, сті ного лиха та пограбувань наприкінці XVII - у першій половині Х1> практикувались традиційні способи, які передбачали виконання різного спої

ядодіи (дзвоніння під час грози і бурі, обнесення навколо церков образу тощо), асом під впливом адміністративних заходів австрійської влади та світницької діяльності місцевого православного духовенства, на Буковині стерігається тенденція до відходу від забобонів та перехід до більш іональних і значно ефективніших методів оберігання церков від неозначених нещасть (обсаджування культових будівель деревами, римання протипожежної безпеки, утримання при церквах постійної сторожі, зристання для збереження готівки металевих шафок, страхування церковних руд в асекураційних товариствах).

З другої половини XIX ст. були започатковані перші заходи з пам’яткоохо-ної роботи та музейної справи стосовно збереження старовинних культових руд краю та давнього церковного начиння. Зокрема, на Буковині розгорнула

о діяльність Цісарсько-королівська центральна комісія для історичних і тецьких монументів та був створений музей церковного мистецтва.

Дерев’яні культові споруди Буковини є вершиною архітектурної творчості ;лення краю. Протягом віків буковинський дерев’яний храм, як і традиційне ло, пройшов складний шлях розвитку від найпростіших дводільних до масово [ирених у ХУІІ-ХІХ ст. тридільних споруд. Основі православного храму на звині надавали, як правило, форми прямокутника, корабля або хреста, пувальний розвиток споруди відбувався як в довжину, так і в ширину. Під нвом канонічно закріпленої східноорієнтованої традиції християнських дів в краї виробилася усталена східна орієнтація народного житла і, зокрема, знізація його святкового кута. План житла, на відміну від культових споруд, ■сди залишався чотирикутним і розвивався лише у повздовжньому напрямку.

При формуванні вертикального простору дерев’яних культових споруд звини загальний символічний зміст профанних уявлень народних будівничих вертикальний розвиток традиційного житла було підпорядковано певним давшім догматам, відповідно до яких, центральне або бічні перекриття храму волізували небесну сферу. У найпростіших буковинських дерев’яних церквах :піння не мало добре вираженого індивідуального завершення і заховувалося тлощинами чотирисхилого, схожого до хатнього, даху, який використовувався іамовому будівництві ще з давньоруських часів. З часом в краї з’явилися .їй перехїдного типу від безверхих до одноверхих, а також споруди з добре шеннм індивідуальним завершенням. Ілюзія висотності в них досягалася за рахунок збільшення висоти стін і перекриття об’єму куполом, або через ьшення ярусності шляхом заломів. Розвиток вертикалі у вежах-дзвіницях іачався їх функціональним та символічним значенням.

Внутрішній простір буковинського дерев’яного храму ХУ1І-ХС складався з трьох частин - притвору, нави та вівтаря. Функції кожної з регламентувалися церковними канонами. Розподіл простору храму між і ючимгі здійснювався відповідно до канонічних вимог та патріархалі традицій за статевими та віковими ознаками парафіян, а також їх соціалі статусом.

Церковні канони та народні традиції знайшли досить яскравий пре опорядженні культових споруд Буковини. Обладнували церкви всере відповідно до літургійих вимог. За ступенем декоративного навантаж центральне місце в інтер’єрі буковинських дерев’яних православних храмів'

- XIX ст. традиційно посідає іконостас. Його структура, формотворчі прині. художнє оформлення і архітектурно-різьбярське вирішення зав підпорядковувались загальним тенденціям розвитку мистецьких етил історичних епох. Буковинські іконостаси XVII - XVIII ст. були одно-, , чотири- або п’ятиярусні. Верхня частина таких іконостасів малювалас правило, на полотні, а нижній ряд різався на дереві.

Для буковинських храмів XIX ст. характерні іконостаси, що складал трьох, чотирьох та п’яти ярусів. В оздобленні більшості іконостасів від1 впливи бароко, рококо та класицизму. Але втілені вони тут здебільше народно-епічній інтерпретації. Особливо яскраво це проявилось у різьб; колонок, карнизів, рам та воріт. Окремі іконостаси є зразками склею Зустрічаються на Буковині в цей період й іконостаси простої столярної ро з дуже стриманим декоративним оздобленням. Стіни в буковинських дерев’ церквах майже до кінця XIX ст. не розписувалися і не фарбувалися. Подеку верхній пояс оздоблювали різбленням, а нижню частину стін прикраї іконами, прецесійними хрестами та хоругвами різної сюжетної ком по: розмірів та якості виконання. Окремі з них мали дотаційні написи. Лише в де церквах XVIII ст. зустрічаються поодинокі розписи стін. Суттєво доповніс художнє оздоблення церковного інтер’єру предмети культового обладні ківоти, жертовники, тетраподи, аналогіони, страни для співаків, сідал казальниці, свічники, ручні і напрестольні хрести, панікадила тощо. Окрім для опорядження церков та здійснення релігійних відправ використовувс дорогі тканини та народні вишивки (катапітасми, плащаниці, покровці, воз, покриття для престолу, рушники тощо).

Усі ці мистецьки оздоблені предмети разом з іконостасом, образа» архітектурним вирішенням внутрішнього простору церкви створюва буковинському дерев’яному храмі XVII - XIX ст. відчуття піднесеної уроч сті та святості.

Для оздоблення церков духовні власті Буковини залучали кращі мистецькі як в самому краї, так і з-поза його меж.

Відповідна планувально-просторова організація та внутрішнє обладнання винських дерев’яних дзвіниць визначалися функціональним призначенням :поруд та естетичними запитами населення. Нижня частина дзвіниці служила ірою для зберігання різного церковного майна, а верхня - для розміщення нів. Під час релігійних відправ дзвони відігравали важливу літургійну роль, лькість залежала від економічних можливостей патрона чи громади, які іалися постачанням дзвонів. Сільське населення Буковини нерідко [псувало дзвонам певні магічні властивості. У страсні дні замість дзвонів ристовували іслепало. У багатьох громадах краю підчас великих релігійних разом з дзвонінням практикувалося стріляння з мортир.

Дерев’яні споруди Буковини XVII - XIX ст. є помітним явищем в історії изняного дерев’яного церковного будівництва. В їх архітектурно-юзиційннх формах та оздобленні знайшли свій вияв світоглядні уявлення (свого населення та сусідні впливи. Відзначаючись гармонійними гордіями та досконалою конструкцією, вони відображають у своїх обрисах ість історихо-культурної та етнічної своєрідності Буковини, створюючи м чином її архітектурне обличчя.

Зміст і головні положення дисертації викладені у наступних публікаціях:

І.Чучко М. Церква Різдва Богородиці в Буковинських Карпатах // івинський журнал. -[Чернівці]. - 1996. - Ч. 1-2. - С. 141-146.

І.Чучко М. Найдавніша культова споруда буковинської Гуцульщини // )графічні дослідження населення України. Матеріали Першої Всеукраїнсь-тнологічної конференції студентів та молодих вчених, лютий 1996 р. - Одеса: 1996.-С. 83-85.

3. Чучко М. Буковинська церква - “хата” кінця XIX ст. у Червоній Діброві іриклад живучості регіонального архітектурного традиціоналізму // іарівські читання (четверті). Колективне та індивідуальне як чинник опальної своєрідності народного мистецтва. Музей Івана Гончара в 1996 році: грама, тези і резюме доповідей. - К.: Музей Івана Гончара, 1997. - С. 100.

4. Чучко М.К. Ковані хрести буковинських дерев’яних храмів ХУІІІ-ХІХ ’ V Міжнародна археологічна конференція студентів та молодих науковців-

і 22-24 квітня 1997 р. Наукові матеріали. - К.: Видавничо-поліграфічний р “Київський університет”, 1997. - С. 303-305.

5. Чучко М. Етнографічне музейництво на Буковині: історія і сучаснії Народознавчі зошити. - [Львів]. - 1997. - № 3. - С. 193-194.

6. Чучко М. Організаційні та обрядові засади буковинського дерев’я церковного будівництва ХУІІІ-ХІХ ст. // Буковинський журнал. - [Черніві 1998.-Ч. 1.-С. 135-141.

1.Чучко М. Традиційна практика утримання, ремонту та реконстр; дерев’яних церковних споруд на Буковині в період австрійського правлін Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збі] наукових статей. - Чернівці: Золоті литаври, 1998. - Т. 1. - С. 206-210.

8.Чучко М.К. Церковні дзвони та дзвіниці Буковини XVIII - XIX Етнічність в історії та культурі: матеріали і дослідження. — Одеса: Гермес, 1

- С. 56-58.

9.Чучко М. Особливості постачання дерев’яних храмів Буковини пре тами культового обладнання та начиння у XVII—XIX ст. // Питання стародаЕ та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових стат< Чернівці: Золоті литаври, 1999. - Т. 2. - С. 198-205.

10. Чучко М. Внутрішнє обладнання дерев’яних культових спору Буковині в ХУІІ-ХІХ ст. // Світильник. Науково-богословський журнг [Чернівці]. - 1999. - № 2. - С. 52-64.

Анотації

Чучко М.К. Буковинська дерев’яна культова архітектура XVII-ст. (До проблеми взаємовпливів народних традицій та церковних кане

- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних на) спеціальністю 07.00.05. - етнологія. Інститут мистецтвознавства, фолькло тики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена вивченню буковинської дерев’яної сакрал архітектури ХУІІ-ХІХ ст. На основі широкого кола писемних та матеріалі джерел досліджуються питання, пов’язані з традиційною практи спорудження та утримання дерев’яних культових споруд краю, а також розви їх архітектурно-композиційних форм та особливостями обладнання інтер Аналізуються основні напрямки еволюції дерев’яного культового будівни на Буковині, з’ясовується ступінь сусідніх взаємовпливів, визначаються оси типи дерев’яних сакральних будівель, що побутували на території краю прот ХУІІ-ХІХ ст.

Більш повному вивченню цих питань сприяв паралельний розгляд іатпвної бази буковинського сакрального будівництва, технології споруджен-;рев’яннх культових будівель та будівельного досвіду зодчих.

Докладно проаналізовані обряди та вірування, пов’язані не лише з шицтвом, а й використанням культових будівель та їх внутрішнього днання і начиння.

Ключові слова: культова архітектура, сакральна споруда, архітектурно-юзиційна форма, нормативна база, будівельний досвід, технологія удження, зодчий, обряд, вірування, начиння.

Чучко М.К. Буковинская деревянная культовая архитектура XVII-пв. (К проблеме взаимовлияний народных традиций и церковных ка->в) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук специальности 07.00.05. - этнология. Институт искусствоведения, .клористики и этнологии им. М.Т. Рыльского НАН Украины, Киев, 2000. Диссертация посвящена изучению буковинской деревянной сакральной ітектурьі ХУІІ-ХІХ вв. На основе широкого круга письменных и риальных источников исследуются вопросы, связанные с традиционной тнкой строительства и содержания деревянных культовых сооружений края, еже развитием их архитектурно-композиционных форм и особенностями ойства интерьера. Анализируются основные направления эволюции вянного культового зодчества на Буковнне, выясняется степень соседних мовлияний, определяются основные типы деревянных сакральных ужений, бытовавших на территории края на протяжении ХУІІ-ХІХ вв.

В основе традиционной практики строительства, содержания и реставра-деревянных культовых сооружений на Буковине на протяжении ХУІІ-ХІХ іежало нормативно оформленное целым рядом законодательных актов давского княжества и Австрийской империи древнее византийское юнальное право императора Юстиниана, обязательными элементами рого были институты церковного ктиторства, патроната и эпитропства. Сооружали деревянные культовые здания в ХУІІ-ХУІІІ вв. народные зодчие ревнейшим образцам. Проектно-сметовая документация на строительство вянных церквей и колоколен, а также на их ремонт, становится обязательной ь в начале XIX в. Тогда же вводится контроль за ходом строительных работ гороны строительных комитетов и инженеров строительного департамента.

Строили церкви и колокольни из лиственных (дуб) и хвойных (ель, сс пород древесины. Большинство храмов имели фундамент. Возводили це срубным способом, колокольни строили, используя каркасную или сру каркасную технику. Для покрытия употребляли дранку. Обрядовый ас сооружения и реставрации культовых зданий основывался на соответствую положениях церковного устава и вековых народных традициях.

С конца XVIII в. вводится систематический контроль за техничен состоянием храмов со стороны церковных властей. Содержанием и снабж ем церквей занимались церковные патроны и религиозная община. Част взносов регламентировались законодательством.

Особое внимание уделялось предохранению церквей от пожаров, др стихийных бедствий, грабежей.

На протяжении веков буковинский деревянный храм, как и традицио! жилище, прошел сложный путь развития от простейших двудельных до мае распространенных в XVII - XIX вв. тридельных сооружений. Основа х] имела форму прямоугольника креста или корабля. Наиболее древними ( церкви без куполов с простой четырехскатной крышей. Со временем в появляются храмы переходного типа от бескупольных до однокупольны храмах с хорошо выраженным одним, тремя или пятью куполами шш высотности достигалась двумя путями: 1) за счет увеличения высоты ст перекрытия объема куполом; 2) через увеличение ярусности путем заломе Внутреннее пространство храма состояло из трех частей: притвора, н и алтаря. Функции каждой из них регламентировались церковными канон Внутри храмы устраивались в соответствии с церковными требовани Оборудование состояло из иконостаса, икон, утвари, прецессионных веще Колокольни устраивались соответственно функциональному назначе их верхнего и нижнего ярусов.

Деревянные церкви и колокольни Буковины являются примечатель явлением в истории отечественного деревянного церковного строительст! них переплелись местные традиции и соседние влияния. Их гармониче пропорции и совершенные конструкции создают этнографическ! архитектурное лицо Буковины XVII - XIX вв.

Ключевые слова: культовая архитектура, сакральное строение, арх! турно-композиционная форма, нормативная база, строительный о технология возведения, зодчий, обряд, верование, утварь.

Chuchko M.K. The wooden architecture of worship in Bukowyna of the !-th — XlX-th centuries. (About problem of inter influence of folk tradition church law)-The manuscript.

The thesis for acquiring the scientific grade, i.e. Candidate of Historical Sciences,

: field of ethnology. - The Institute of Art Studies, Folklore and Ethnology, named M.T. Rylsky, NAS of Ukraine, Kyiv, 2000.

The thesis is dedicated to the study wooden sacral architecture in Bukowyna of :VII-th - XlX-th centuries. The questions dealing with the traditional practice in ingand taking care after the wooden construction of worship in our region, also ; connected with the development of their architectural and compositional forms, :11 as with the peculiarities of equipment of interior design, are being researched le basis of multiple written and material origins. The main directions in the jtions of wooden architecture of worship in Bukowyna, the level of neighboring al influences as well as the main kinds of wooden sacral construction (those h were in our region during the XVII-th - XlX-th centuries) are under analysis. A more detailed study of these questions was promoted by the parallel [deration concerning construction technology of wooden architecture of worship >ui!ding experience of architects. The history of investigation of wooden worship ing at the Bukowyna was looked. Written and material sources of studying problem characterized. Were admitted mutual influence a folk traditions and church law ; form of planned structure and vertical space of wooden worship building at the >wyna in the XVII-th - XlX-th centuries. Between dwellings and temples different ical periods were pursued the parallels.

The main principal of space orientation of dwellings and temples, appearance :volutions of planned kinds, increase of their forms were studied into research, main principals of development church interior, function of its special parts and jment.The thoroughly analyzed ceremonies and creed are connected not only construction, but also with using of this architecture of worship, its inner equipment itensils.

The key words: the architecture of worship, sacral construction, architectural :ompositional form, the normative basis, building experience, the construction lology, architect, ceremony, creed, utensils.