автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Бусы и подвески в уборе населения Черняховской культуры

Полный текст автореферата диссертации по теме "Бусы и подвески в уборе населения Черняховской культуры"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

РГ6

2 V ОКТ ^

БОБРОВСЬКА Оксана Вікторівна .

УДК 903.2.25: 391

НАМИСТО ТА ПІДВІСКИ У ВБРАННІ НАСЕЛЕННЯ. ЧЕРНЯХШСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Історичні науки - 07.00.04 - археологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

КИЇВ-2000.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті археології НАН України.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор,

БАРАН Володимир Данилович, Інститут археології НАН України , заввідділом слов’янської археології.

доктор історичних наук, старший науковий співробітник,

МАКСИМОВ Євген Володимирович.

кандидат історичних наук, доцент,

ШИШШН Руслагг Германович,

Національний педагогічний університет ім.М. Драгоманова, кафедра історії слов’янських народів, доцент.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра археології та музеєзнавства, Міністерство освіти та науки України. •

Захист відбудеться “/3 "2000 р. о '-/У годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 по захисту докторських дисертацій при Інституті археології Національної Академії Наук України за адресою: 04210, Україна, м.Київ,’проспект Героїв Сталінграду, 12.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Інституту археології НАН України.

Автореферат розісланий “/3" 2000 р.

Офіційні опоненти:

Провідна установа -

Вчений секретар ,

спеціалізованої вченої ради _____ В.О.Петрашенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Чернігівська археологічна культура - яскраве самобутнє явище. Її проблематика протягом сторіччя привертає пильну увагу багатьох генерацій дослідників і вважається добре розробленою. Проте, в ній явно бракує джерелознавчих досліджень, створення яких на сучасному етапі розвитку науки є нагальним завданням. :

Однією з найбільш масових категорій джерел черняхівської культури є прикраси (намисто та підвіски) з різноманітних матеріалів. Як вид ремісничої продукції, вони несуть інформацію про місце, час та технічний рівень виробництва (склоробного, ювелірного, камене- та кісткорізного); як товар - мають мінову вартість; як предмет власності -характеризують соціальний стан їх власника; як елемент вбрання -демонструють його етнографічну своєрідність; як культові атрибути -сповнені особливого сакрального змісту; нарешті, як предмети, що виконують декоративні функції, - відображають естетичні норми доби. До цього часу черняхівські прикраси не було систематизовано: не складено каталог знахідок, не розроблено класифікацію, хронологію та періодизацію, не визначено функції намиста та підвісок у поховальному одязі, вбранні. Малодослідженим явищем залишається, власне, і сам поховальний убір. Зокрема, не виявлено відмінностей поміж чоловічими та жіночими його моделями, а також в комплектації вбрання різшгх соціальних верств та етнічних груп населення. Все це визначає актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася як складова частггаа комплексної планової наукової теми відділу слов’янської археології Інституту археології НАН України «Слов’яни і неслов’янські племена на території України від рубежу н. е. до раннього середньовіччя», № держреєстрації 0197У013610.

Метою дослідження є всебічне розкриття інформаційного потенціалу такої категорії старожіггаостей,. як намисто та підвіски, створення фундаментального джерелознавчого дослідження - надійної основи палеоекономічних, палсосоціальпих, палеоетнографічних реконструкцій. Завдання роботи, зумовлені її метою, складаються з: 1) класифікації намиста і підвісок; 2) періодизації прикрас; 3) визначення функцій намиста та підвісок у структурі поховального вбрання, а також певних модифікацій прикрас: діагностів статі, соціального статусу, етнічного походження похованих. Для вирішення цих завдань було застосовано археологічні (порівняльно-типологічний, картографічний) та статистичні методи.

Об’єктом дослідження є чернжгівська археологічна культура, яка в Ш - IV ст. займала територію півдня Східної Європи (більшої частини України та Молдови, румунських Молдови, Мунтенії і Трансільванії). Предметом дослідження є намисто, підвіски як складові черняхівського поховального вбрання.

Джерелами роботи є близько 10 тисяч прикрас, більшість з яких досліджувалася в оригіналах у фондах 15 музеїв, наукових та навчальних закладів України, Росії та Молдови, а також дані про 2 283 поховання черняхівської культури.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше систематизовано таку категорію археологічних джерел, як намисто та підвіски черняхівської культури: складено каталог знахідок, розроблено класифікацію та періодизацію прикрас. Визначено стійкі поєднання певних їх модифікацій, які можуть бути самостійними хронологічними показниками. Запропоновано власні реконструкції моделей убору різних статево-вікових, соціальних та етнічних груп черняхівської культури. Визначено функції намиста та підвісок у черняхівському вбранні, зокрема, типи прикрас - діагностів статі, соціального статусу та етнічного походження похованих.

Практичне значення одержаних результатів. Каталог черняхівського намиста та підвісок доповнить існуючий «Каталог давнього скла Східної Європи та Кавказу», а також відомості про античне та середньовічне намисто з території Центральної Європи. Класифікація прикрас може застосовуватися при розробці проблем хронології пізньоримського періоду, а запропонована їх періодизація -враховуватися при датуванні намиста суміжних регіонів Європи. Дані про походження та поширення окремих типів прикрас можуть бути залучені при визначенні напрямків та характеру торгівельїшх зв’язків східноєвропейського населення в пізньоримський період. Дослідження вбрання населення черняхівської культури може увійти до лекційного курсу «Історія костюма». Основні положення дисертації можуть використовуватися при написанні узагальнюючих наукових, науково-популярних праць, підручників з давньої історії, створенні музейних експозицій та тематичних виставок.

Особистий внесок здобувана. Збирання, систематизація та узагальнення даних за означеною темою проводилися автором самостійно протягом багатьох років. Основні результати роботи опубліковані. У статті, опублікованій у співавторстві із І.Б.Зеленецькою особистим внеском здобувача є викладення та інтерпретація фактичного матеріалу.

з

Апробація результатів диссертацїі відбувалася на 6 наукових конференціях, в тому числі 3 міжнародних: «Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья (V тыс. до н. э. - V в. н. э.)» (Кишинів (Молдова), грудень 1990 р.), «Проблеми вивчення та охорони пам’яток Київщини» (Білогородка (Україна), жовтень 1991 p.), «International connections of the Barbarians of the Carpathian Basin in the 1st -5th centuries A.D.» (Асод/Ниредьхаза (Угорщина), серпень 1999 p.), «Культуры и традиции в ІП-V вв. н.э. в Юго-Восточной Европе» (Кишинів (Молдова), вересень 1999 р.), «Проблемы скифо-сарматской археологии Северного Причерноморья» (Запоріжжя, жовтень 1999 p.), «Сто років вивчеіпія культур полів поховань на Україні» (Київ, грудень 1999 p.).

Публікації Основні результати дисертації викладено у 10 публікаціях, в тому числі: у 3 статтях фахових журналів, 3 статтях, виданих у збірниках наукових праць, і 4 - у матеріалах і тезах

конференцій.

Структура та обсяг дисертації Рукопис складається із вступу, чотирьох розділів та висновків (151 сторінка), списку використаних джерел (425 найменувань), 3 додатків та 68 ілюстрацій. Загальний обсяг роботи - 460 сторінок.

ЗМІСТРОБОТИ Вступ

У вступі сформульовано тему, проблему, мету, завдання робота, визначено джерельну базу та методи дослідження, подано стислу характеристику одержаних результатів.

Розділ 1. Історія вивчення черняхівського намиста та підвісок

Необхідність вивчення таких категорій джерел, як намисто та підвіски, усвідомлювалась вчешіми давно. В археології римського часу Східної та Центральної Європи етап накопичення та первісної систематизації матеріалів змінився якісно новим етапом лише в 60-80 pp. XX ст., коли почалося їх спеціальне вивчення. В цей час створено роботи, які продемонстрували різні підходи, зокрема, у дослідженні' скляних виробів: археологічний, технологічний та хіміко-технологічний (Щстова, 1989, с. 9). Прикладами археологічних робіт є зведення античного

намиста Північного Причорномор’я та Центральної Європи, складені, відповідно, Є.М. Алєксєєвою та М. Темпельманн-Мончиньською (Алексеева, 1978; 1982; 1985; Тгтреїтапп-Мцстутка, 1985). У розвитку технологічного та хіміко-технологічного вивчення скляного намиста важливе значення мають монографії Ю.Л. Щапової та Т. Ставярської (Щапова, 1983; Зіан>іагхка, 1985).

Значне місце в систематизації намиста давнього населення Східної Європи посіла робота Є.М. Алєксєєвої. Продуманість класифікаційної схеми, велика джерельна база, високий рівень <®олодіння матеріалом» зробили її основою для ідентифікації прикрас, знайдених в різних регіонах Східної Європи, зокрема, в ареалі черняхівської культури. Так, застосування згадуваної класифікаційної схеми та термінології вигідно відрізняє аналіз прикрас могильника Каборга IV (Магомедов, 1979, с. 6061) від досвіду систематизації намиста черняхівських пам’яток Будепгги та Косанове (Рикман, 1967, с. 33-35; Кравченко, 1967, с. 113). Втім, навіть останні - виключення із правіша, оскільки більшість авторів публікацій обмежувалися коротким описом прикрас чи взагалі лише згадуванням про їх знахідки.

Неодноразово увагу спеціалістів привертали підвіски-амулети черняхівської культури. їх походженню, датуванню та поширенню присвячені сюжсти окремих робіт (Сымонович, 1959, с. 88; 1963, с. 58, 59; Петров, 1964, с. 116; Щукин, Щербакова, 1986, с. 195-199; Тетреїтапп-Мцсгут’ка, 1986, 5. 382; 1¥етег, 1988) та спеціальні розробки (Кропоткин, 1973; Бскиїхе-В'дггіатт, 1986; Бажан, Каргаполъцев, 1989; Каргапопъцев, Бажан, 1993; Кокоуюкі, 1998; Бобровская, 1991, 1997,

1998, 1999). Окрім того, деякі модифікації намиста та підвісок служили хронологічними показниками (індикаторами) ври кореляції черняхівських поховальних комплексів (Щукин, Щербакова, 1986; Гороховский, 1988; Шаров, 1992; Гей, Бажан, 1997).

Скляні вироби черняхівської культури, в тому числі й прикраси, вивчалися у технологічному аспекті як продукція склоробного виробництва (Лихтер, 1988).

Не зважаючи на багаточисельність та потенційну інформаційну ємкість цієї категорії старожитностей, досі не були вирішені основні археологічні завдання щодо її вивчення, зоїфема, не визначено: якісний склад, кількісний розподіл, час побутування і географія окремих типів, їх походження, роль намиста та підвісок у поховальному вбранні черняхівського населення.

Розділ 2. Класифікація черняхівського намиста та підвісок

Характеристика джерел. Джерелами роботи є близько 10 тисяч прикрас, що походять із 78 черняхівських могильників, більшість з яких вивчалася в оригіналах у фондах 15 музеїв, наукових та навчальних закладів України, Росії та Молдови: в обласних та районних краєзнавчих музеях Кременця, Тернополя, Вінниці, Білгород-Дністровського, Черкас, археологічних музеях Одеси, Києва, Кишинева, історичних музеях Києва, Кишинева, Ізмаїльському музеї Придунав’я, Кам’янець-Подільскому педінституті, музеї історії міста Києва, Інститутах археології НАНУ і РАН. З метою розширення порівняльної бази, а також для ідентифікації кольору скла за зведенням Є.М. Алєксєєвої, залучено прикраси деяких античних пам’яток. За публікаціями та звітами вивчалися колекції, втрачені під час Другої Світової війни, матеріали пам’яток Черняхів/Синтана-де-Муреш, розташованих на території Румунії, та інші, що з об’єктивних причин не були доступні для безпосереднього ознайомлення. Обмеження джерельної бази роботи матеріалами поховальних комплексів викликане такими міркуваннями. Матеріали могильїшків надають можливість працювати перевашго з закритими комплексами. Намисто в похованнях «законсервоване» з речами інших категорій, що значно спрощує їх датувати. Лише поховальні комплекси дають змогу спостерігати комбінації прикрас у намисті. Нарешті, тільки за матеріалами поховальних пам’яток можна дослідити характер поховального вбрання та роль у ньому прикрас.

Схема класифікації черняхівського намиста. Для початкового опису прикрас використано нормовану систему, розроблену колективом авторів на кафедрі археології МДУ під керівництвом Ю.Л. Щапової. Категорію «прикраси» диференційовано на групи за матеріалом: монохромне скло, скло з металевою вкладкою, поліхромне скло, єгипетський фаяпс, золото, сплави кольорових металів та залізо, бурштин, корал, напівкоштовні камені (гірський кришталь, моріон, халцедон, сердолік), інші матеріали (кальцит, мушлі молюсків, кістка, глина). Підгрупи вирізняються для моно- та поліхромного намиста і підвісок. Монохромне намисто поділяється на підгрупи за формою: округлі, гвинтоподібні, реберчасті, бугристі, пласкі, гранчасті, фігурні; поліхромне - за декором: прості (плямисті, очкоподібні, поперечно-лінійні, повздовжно-лінійні, спіралевидні, фестоноподібні, повздовжно-хвилясті, вісімкоподібні, поперечно-хвилясті), комбіновані (хвилясто-поперечно-лінійні, очкоподібно-поперечно-лінійні, вісімкоподібні з очками) та складні (з рослинним, війчастим та іншими орнаментами).

Типи визначені за сполученням форми, кольору та параметрів прикрас. Критерієм для виділення варіантів є ознаки, що характеризують технологію виготовлення (для монохромних скляних виробів), колір декору (для поліхромних скляних прикрас), параметри (для бурштинових).

. Класифікація черняхівського намиста та підвісок. Підрозділ містить короткі відомості про фізичні властивості матеріалів, з яких виготовлено прикраси та анотацію результатів класифікації.

Монохромне скло. Найчисленнішу групу (73 %) черняхівських прикрас складають скляні вироби. За формою вони розподіляються таким чином: 81 %-округлі, 14 %-гранчасті, 1 % - реберчасті, 0,6 %-пласкі. За кольором: 85 % - синьо-фіолетові, 4 % - зелені, 4 % - чорні, 2 % - пурпурні, 1 % - оливкові, 4 % - інші. За розміром: діаметром до 0,9 см -94,5 %, від 0,9 до 1,8 см - 5 %, від 1,8 до 3,0 см - 0,5 %. Визначено 153 типи скляних прикрас.

Скло з металевою вкладкою. Лише 2 % черняхівського намиста виготовлено зі скла з металевою вкладкою. Виробництво таких прикрас, ймовірно, було пов’язане з діяльністю високоспеціалізованнх ювелірних майстерень на території римських провінцій (Алексеева, 1978, с. 27; Зіамійглка, 1985, & 127). Знайдені на черняхівських пам’ятках намистини з металевою вкладкою за кольором скляної трубки згруповані у 2 типи.

Поліхромне скло. Нечисленну (1,5 % від загальної кількості

відомих прикрас), але дуже різноманітну групу утворюють намисто та підвіски з поліхромного скла. Вони поділені на 60 типів.

Єгипетський фаянс. Вироби з єгипетського фаянсу, представлені поодинокими екземплярами, знайдені в похованнях раннього етапу та характеризують найдавніший пласт черняхівського намиста. Відомо всього 2 різновиди таких прикрас.

Золото, сплави кольорових металів та залізо. З цих матеріалів виготовлялися підвіски різних модифікацій. Вони налічують лише 3 % від загальної кількості прикрас черняхівської культури, але майже половину від кількості підвісок. Золоті прикраси представлені рідкісними знахідками у вигляді лушшць і мініатюрних «відерець». Найбільш репрезентативну групу черняхівських амулетів складають підвіски, виготовлені зі сплавів кольорових металів та заліза. Це пласкі підвіски: лунниці, прямокутні, «сокирки»; підвіски-ємкості: відерцеподібні,

кошикоподібні, розеткоподібні, трикутні, видовжено-конічні, капсулоподібні, трубки-амулетниці, дзвоники. Окрему групу металевих прикрас складають перетворені на підвіски монети.

Бурштин. Приблизно 3 % черняхівських прикрас виготовлено з бурштину. Переважна більшість з них вивчалася в оригіналах. Ці дані, якщо не вичерпні, то достатньо повні, щоб уявите собі наявний склад бурштинових виробів. Вони поділяються на 15 типів.

Коралове намисто - досить численне (8 %) та одноманітне. За характером виробів можна припустити, що всі вони виготовлялися в одному центрі, який, очевидно, був розташований на місці видобування коралів на узбережжі Червоного чи Середземного морів.,

Напівкоштовні камені. Намисто з напівкоштовних каменів складає 6 % від загальної кількості намиста та підвісок черняхівської культури. До її ареалу потрапляли вироби з різновидів кремнеземів: кварцу (гірський кришталь, моріон) та халцедону (халцедон, сердолік (карнеол, сардер)). Намисто з гірського кришталю та моріону представлене поодинокими екземплярами. Найбільш популярним було призматичне зі зрізаними кутами сердолікове намисто. Його серійність, масовість та рівномірне поширення по всьому черняхівському ареалу свідчить про наявність довготривалого попиту на цей вид прикрас, а також, вірогідно, про їх прийнятну ціну. Сердолікове намисто поділено на б типів.

Інші матеріали. На амулети перетворювали мушлі молюсків Сургаеа рапіегіпа, Сургаеа топеїа, ВоНпиэ Ьгапсіагів, Нехаріех Ьшісиїш, ВгерЬіІорзів суііпсігіса, Сапііит, РоІотісШае ВаИііагіа, а також кістки та зуби тварин. Великою популярністю користувалися пірамідальні підвіски з оленячого рогу. Поодинокі намистини з кальцитів доповнювали нашийні прикраси. Прикраси з цих матеріалів складають всього 2%.

Розділ 3. Хронологія і поширення намиста та підвісок черняхівської культури

Вирішення проблем хронології є одним із головних завдань археології. Без посилання на дати пам’яток та їх співвідношення будь-які реконструкції не є достатньо повними. Втім, методи одержання достовірних дат в археології, на жаль, дуже обмежені. Один із шляхів уточнення археологічного датування - розширення діапазону використаних джерел. .

Методика датування черняхівського намиста та підвісок. Початкове датування визначених типів проводилося за аналогіями та шляхом співставлеїшя з іншими датуючими предметами. Для датування прикрас черняхівської культури використовувалися дані з хронології намиста античних центрів Північного Причорномор’я (Алексеева, 1975; 1978; 1982), Центральної Європи (Т'етре1тапп-Мцсгуп$Ы, 1985), окремих

s

регіонів Євразії римського часу (Тросу 1990; Гущина, Засецкая 1994; Симоненко 1993; Скрипюлп 1984; 1990; Хайрединова 1995; Kokowski 1993; Petre 1987; Vaday 1989). Спроби перенести датування намиста та підвісок, поширених в суміжних регіонах, на їх черняхівські аналогії виявилися неефективними. Іноді взагалі дуже складно ідентифікувати тип намиста чи підібрати аналогії за публікаціями. Часто запропоновані авторами датування дуже широкі. Здебільшого їх «розпливчастість» зумовлена некоректним групуванням матеріалу. Окрім того, слід зважати на можливий хронологічний розрив між датами появи тієї чи іншої серії прикрас у різних регіонах Європи. Таким чином, датування намиста та підвісок лише за аналогіями не є ефективним. Тому попереднє датування типів намиста та підвісок базувалося на датах інших категорій поховального інвентарю. Для цього використовувалися типології кістяних гребенів за Г.Ф. Нікітіною (Никитина, 1969), скляних келихів за Г. Pay (Rau, 1972), застібок та пряжок за Є.Л. Гороховським (Гороховский,

1988). Також для датування прикрас враховувались хронологічні позиції конкретних поховальних комплексів • в періодизаціях, запропонованих Є.Л. Гороховським, Я. Тейралом, О.В. Шаровим, О.О. Гей та І.А.Бажаном (Гороховский, 1988; Шаров, 1992; Гей, Баз/сан, 1997; Tejral, 1997).

На підставі одержаних даних визначилися різні за інформативністю типи намиста та підвісок. Перші з них - діагностичні, судячи з їх стійких поєднань з індикаторами окремих фаз відносної хронології черняхівської культури, побутували досить короткий проміжок часу. Воїш представлені серіями та поодинокими екземплярами. Інші, побутування яких обіймає більш широкий часовий діапазон, є малоінформативними, - визначають лише terminus post quern їх появи у черняхівському ареалі. Нарешті, останні - «наскрізні» - у хронологічному розумінні неінформативні, географічно і хронологічно найбільш широко розповсюджені.

Намисто та підвіски раннього етапу. Список комплексів раннього етапу (1-2 фази відносної хронологи черняхівської культури за Є.Л. Гороховським) визначився за наявністю таких хронологічних індикаторів: римських імпортів, скляних посудин 189 та 216 за Х.Ю. Егерсом, фібул «південно-східної» підгрупи VII групи за О. Альмгреном, прогнутих підв’язних - серій А та Б 1 за Є.Л. Гороховським, кістяних гребенів І/2а, 1/1 и П/1,2 за Г.Ф. Нікітіною (Гороховский, 1987; 1988, с. 42, 43; Баран, Гороховский, Магомедов, 1990, с. 49-52; Шаров, 1992, табл. II, IV, VI; Гей, Бажан, 1997, с. 41-43, табл. 66-67). Діагностами раннього етапу визначено такі типи намиста: лінзоподібне з пурпурного прозорого скла (тип 112), гвинтоподібне біконічне з оливкового прозорого скла (тип 88), гранчасте призматичне зі зрізаними кутами з пурпурного прозорого скла

(тип 135), поліхромне з декором у вигляді квітки (тип 60) та бурштинове (варіант 4 б)(Бобровская, 1999). За результатами кореляції поховальних комплексів у межах раннього етапу визначаються дві діахронні груші. Для першої характерна комбінація скляного намиста 112 типу з прогнутими підв’язними фібулами серії А, для другої - намиста 135 типу та фібул варіанта Б 1 (за Є.Л. Гороховсышм). Ареал поширення намиста 112 типу обмежується Західним Поділлям. Знахідки намистин 135 типу займають більш широкий ареал, потрапляють у Середнє Подніпров’я, Північне Причорномор’я. Важливого значення для з’ясування генезису черняхівської культури набувають проблеми походження конкретних типів прикрас. Хронологічно значущі нечисленні типи намиста належать до групи загальноєвропейських, - визначити джерело їх появи у черняхівському ареалі за географічним та часовим співвідношеннями можпа лише приблизно. Намисто та підвіски раннього етапу черняхівської культури представлені: 1) прикрасами, типовими для культур «готського кола», 2) загальноєвропейськими типами, 3) речами дунайського походження, 4) виготовленими, вірогідно, безпосередньо в черняхівському ареалі.

Намисто та підвіски середнього (перехідного) етапу. Поховання цього етапу (3 фази за Є.Л. Гороховсысим) визначені за наявністю в інвентарі поховань таких хронологічних індикаторів: фібул варіанта Б 2, воїнських та «бюгелькнопффібельн», «калачеподібішх» пряжок, різішх модифікацій гребенів І та П типів, скляних келихів типу Ковалк, так званих інкерманських амфор (Гороховский, 1988, с. 44). Складність чіткої дефініції намиста-діагностів цього періоду полягає в розпливчастості контурів фази (як нижніх, так і верхніх її рубежів). Практично всі її індикатори побутують і пізніше, тому зафіксувати момент їх появи чи відокремити найбільш ранні випадки надзвичайно складно. Накопичення нових матеріалів, що належать переважно до пізніх стадій черняхівської культури, змушує переглянути ряд положень прийнятої періодизації. Важливим іфитерієм цього етапу є відсутність гребенів Ш типу, які поширюються трохи пізніше, та окремих типів поясної гарнітури. В похованнях середнього (перехідного) етапу, наявним є намисто з оливкового скла (тип 48), циліндричне намисто-бісер із зеленого непрозорого скла (тип 127), пласкі прямокутні підвіски зі срібла та бронзи (тип 4). В цей період з’являється багато нових типів прикрас, фіксуються стійкі комбінації певних модифікацій, а також поширюється їх ареал: вони потрапляють до мешканців Дніпровського Лівобережжя, Мунтенії і Трансільванії.

Намисто та підвіски пізнього етапу. Показниками наступного етапу (4 і 5 фаз за Є.Л. Гороховським) є прогнуті підв’язні фібули варіанта Б 3 та двопластинчасті застібки, гребені Ш тішу. Продовжують побутувати пряжки серій В та Г - «калачеподібні», фібули варіанта Б 2, пізні модифікації скляних келихів. Базуючись на співзнахідках з цими предметами, можна зафіксувати появу в черняхівському середовищі великої кількості прикрас, а також спостерігати розвиток процесу уніфікації намиста. Діагностують цей період такі типи намиста та підвісок: еліпсоподібні, зрізані двічі, із рожево-коричневого непрозорого скла (тіш 29), чечевицеподібне намисто з конічним каналом (варіант 64 б), гвинтоподібне намисто з синьо-фіолетового прозорого скла (тип 76) та непрозорого чорного скла (тип 77), реберчасте з рожево-коричневого непрозорого скла (тип 99), поліхромне з чорного непрозорого скла з декором жовтого або блакитного кольору у вигляді спіралеподібних ліній навколо отворів та зигзагу по центру (тип 51), залізні «відерця» з діаметром денця не менше 1,5 см (варіант 8 б), підвіски-мушлі (типи 1-4), пронизки із «замків» мушлів (тип 7), пірамідальні підвіски з оленячого рогу (тип 3). В цей час переважають намиста в синьо-фіолетовій кольоровій гамі. Частіше зустрічаються скляні підвіски різноманітних форм (у вигляді амфорок, глечика, медальйона, сплощені груніеяодібні). Серед поліхромного намиста з’являються прикраси з плямистим (у вигляді симетричних плямок), поперечно-хвилястим, поперечно-хвилясто-лінійним декором. Серед бурштинових виробів найчастіше трапляється намисто з трохи обробленої бурштинової гальки. Звичайними залишаються знахідки коралового та сердолікового намиста. Подальший розвиток отримує процес уніфікації намиста.

Картографування намиста і підвісок пізнього етапу черияхівської культури показало локалізацію окремих модифікацій в зоні Північно-Західного Причорномор’я, зокрема, в Дністро-Дунайському межиріччі. В цьому ж регіоні концентруються знахідки діагностичних типів. Наведені факти свідчать, очевидно, про використання причорноморських портів та гаваней у гирлах Дністра та Дунаю для постачання, принаймні, частини прикрас імпортного виробництва до носіїв черняхівської культури.

Розділ 4. Реконструкція основних моделей черняхівського поховального вбрання. Функції намиста та підвісок у вбранні черняхівської культури

Одним із завдань даного дисертаційного дослідження є визначення функцій намиста та підвісок у черняхівському вбранні, реконструкції

и

якого досі не приділялося достатньо уваги. Археологічний аспект цієї проблематики зумовлюється, здебільшого, вивченням поховального інвентарю та фіксацією розташування на кістяках предметів особистого вжитку: фібул, пряжок, намиста, кілець тощо. У сукупності ці предмети характеризують вбрання. В даному розділі на базі 2 283 поховальних комплексів усіх типів з 40 черняхівських могильників, описаних за єдиною схемою, здійснюється спроба реконструкції вбранім похованих різної статі, соціального статусу та етнічного походження.

Визначення ознак поховального інвентарю, діагностуючих стать похованих; реконструкція моделей жіночого та чоловічого поховального вбрання черняхівської культури. Звичайно припускати існування різних підходів до формування жіночого та чоловічого вбрання черняхівського населення. Вирішення даної проблеми передбачає виявлення у складі поховального інвентарю ознак - діагностів статі померлого. Це потребує великої вибірки поховань із визначеними статево-віковими характеристиками. Однак, широке розповсюдження в черняхівській культурі звичаю «ритуального зруйнування могил» часто призводить до неможливості антропологічного визначення статі померлого. Втім, збереження основного набору предметів поховального ііівеїггарю підтверджує думку про ритуальний характер руйнувань. Очевидно, що у таких випадках стать похованого може визначатися за аналізом ознак поховального інвентарю, зокрема, деталей вбрання. Не зважаючи на те, що це питання неодноразово висвітлювалося різними авторами (Петров, 1964, с. 160-162; Березовец, Петров, 1960, с. 99; Тиханова, 1957, с. 175; Федоров, 1960, с. 286; Винокур, 1979, с. 112-135; Сьімонович, Кравченко, 1983, с. 38-40; Никшпина, 1985, с. 60, 79-80 та інші) - воно не було остаточно вирішено. І хоча висновки попередників не викликають особливих заперечень, проте, зроблені на підставі невеликих виборок окремих могильників, вони досить далекі від вичерпної повноти, або ж навпаки, надзвичайно узагальнені у зв’язку з надмірно великим обсягом порівняльного матеріалу. Виняток складають праці М. Темпельманн-Мончішьської, які, однак, присвячені реконструкції лише жіночого вбраїшя (Тгтреїтапп- Мцсіутка, 1988, 1989).

Методично вирішенням цього питання є кореляція ознак інвентарю великої вибірки поховань (Вибірка 1) та контрольної вибірки - поховань з антропологічними визначеннями (Вибірка 2), порівняти та інтерпретація результатів дослідження. За основу було взято класифікацію іпвентарю за його функціональним призначенням, запропоновану Н.М.Кравченко (Кравченко, 1987, с. 211-213). На підставі одержаних результатів кореляції Вибірки 1 побудовано граф зв’язків, який фіксує наявність

декількох компактних груп ознак. Першу з них складають: дві фібули, намисто, підвіски-амулети, швацькі голки, так звані клюкоподібні шпильки, поодинокі та парні прясла. До іншої групи увійшли: пряжка, ніж, гребель, зброя, в тому числі, спорядження вершника, деталі збруї. Припустимо, що перша група ознак характеризує інвентар жіночих поховань, а друга - чоловічих. Справедливість цих висновків підтверджується і порівнянням одержаних результатів з даними статистичної обробки контрольної вибірки (Вибірка 2). Найбільш стійкі зв’язки спостерігаються в групі таких предметів як: дві фібули, намисто, амулети, клюкоподібна шпилька, прясло, парні прясла, голка. Такі поєднання характеризують жіночі поховання. Окрім того, парні прясла та клюкоподібні шпильки виступають самостійними діагностами жіночих поховань. Окрему групу ознак складають: пряжка, ніж, гребень, наявність яких належить до поховального спорядження чоловіків.

Для реконструкції вбрання похованих різної статі залучено 184 інгумації дорослих. Найчастіше в чоловічих похованнях знайдено одну пряжку (40 %); в жіночих - дві фібули (ЗО %), дві фібули та намисто (21 %), дві фібули та пряжку (4 %), дві фібули, намисто та пряжку (4 %). В інгумаціях з орієнтацією на північ предмети вбрання супроводжуються предметами домашнього виробництва. Поховання з орієнтацією на захід звичайно містять лише деталі вбрання. Зазначені моделі побутували протягом всього періоду існування черняхівської культури. Окрім того, у жіночому вбранні частіше трапляється намисто. Вбрання з поодинокою фібулою знайдено як у жінок, так і у чоловіків; у жінок воно частіше доповнюється намистом, поодинокою пряжкою або намистом та пряжкою. Переважно чоловіки використовували убір з двома пряжками. Окрім загальних моделей вбрання, визначено й специфічні типи чоловічих та жіночих амулетів. Так, наприклад, один з типів чоловічих амулетів репрезентують металеві прямокутні підвіски. Жіночі поховання з орієнтацією на північ часто супроводжуються поясними комплектами амулетів із мушлів молюсків, пірамідальних підвісок із оленячого рогу та зубів тварин. '

Поховальне вбрання різних соціальних груп черняхівського суспільства. Завданням даного підрозділу є дослідження вбрання різних соціальних груп черняхівського суспільства на підставі існуючих розробок, оцінка деталей вбрання як можливого діагноста соціального статусу похованих. В літературі існує два підходи до реконструкції соціальної структури черняхівського суспільства. Перший з них базується на кількісній оцінці інвентарю поховань (Кравченко, 1987); другий -передбачає визначення якісного складу речей, що супроводжують

небіжчика, та характеристик могильної споруди (ВіегЬгаиег, 1989), зокрема, її розмірів (Магомедов, 1997).

З’ясувалося, що елементи вбрання можуть бути важливим показником соціальної градації черняхівського суспільства за ступенем їх концентрації в кожпій умовній соціальній групі. Для вбрання аристократії характерними є рідкісні модифікації прикрас та неординарні предмети. В археологічному розумінні цій соціальній групі відповідають поховані у великих ямах зі складними поховальними конструкціями. Переважно уніфіковані моделі вбрання трапляються в похованнях Ш а археолого-соціального типу (далі - АСТ) за Н.М. Кравченко, тобто таких, які супроводжувалися 9 і більше посудинами-приставками. Убір поховань I-Ш АСТ найбільш виразно демонструє дотримання регламентації поховального ритуалу. Моделі вбрання з найбільшими кількісними показниками, фурнітура зі сплавами срібла, спостергіаються саме в цій групі. Третя, найбільш численна група, археологічно представлена похованнями без деталей вбрання. Більшість населення була вимушена носити одяг без застібок та прикрас, принаймні, з таких матеріалів, які зберігаються у ґрунті протягом тривалого часу.

Етнодіагностичні елементи в поховальному вбранні черняхівської культури. На початку підрозділу пропонується коротка історіографія питання, а також спосіб розв’язання проблеми етнокультурного складу носіїв черняхівської культури шляхом визначення різнокультурних елементів в її середовшці та їх ідентифікації з відомими старожитностями. Під час дослідження вдалося знайти вельбарські та сарматські елементи в черняхівському вбранні. За браком джерел виявилося неможливим відтворити прикраси слов’янського та гето-дакійського етнічних компонентів, наявність яких у черняхівському суспільстві вважається доведеною.

Вельбарські елементи в черняхівському вбранні. Найбільш ефективним способом відтворення будь-якого історико-культурного явища є метод ретроспекції. Ранньосередньовічний жіночий костюм готів реконструйовано за матеріалами могильників Італії, Іспанії, Криму. Вважається, що в римський період історичним готам адекватна, принаймні, частіша носіїв вельбарської археологічної культури. Однак, в процесі розвитку від вбрання вельбарської культури до середньовічного «готського» костюму сталися певні зміни, які можливо зафіксувати. Ці зміни відбувалися не лише під впливом моди, але й завдяки запозиченню нових та втрачанню власних рис внаслідок безпосередніх контактів представників різноетнічних груп населення.

Аналіз вбрання черняхівських інгумацій з вельбарськими елементами підтвердив тезу про попшрення двофібульної жіночої моделі та моделі з поодинокою пряжкою для чоловіків, що може бути переконливим доказом присутності, а, можливо, й політичного домінування носіїв вельбарських традицій в черняхівському суспільстві. Що стосується окремих елементів вбрання, які можна пов’язати з вельбарським компонентом в черняхівській культурі, то, на жаль, цю проблему досі фундаментально не досліджено. Специфіка черняхівських ювелірних виробів (в першу чергу, масових категорій місцевого виробництва - фібул та пряжок), їх «етнографічність» в межах Європи та відмінність від власне вельбарських спостерігаються вже на початковій стадії культури (Баран, Гороховский, Магомедов, 1990, с. 52). Трохи інша тенденція розвитку у прикрас.

На ранньому етапі черняхівської культури вельбарський компонент визначається досить чітко за наявністю в складі черняхівського намиста бурштинових грибоподібних підвісок, металевих «сокирок», «відерець» північно-західного походження (Кропоткин, 1973; Бажай, Каргапольцев,

1989). Окрім них, культуровизначальними в цей час, вірогідно, можна вважати прикраси з бурштину, зокрема, призматичне зі зрізаними кутами бурштинове намисто. Згадані прикраси потрапляли в черняхівський ареал, очевидно, безпосередньо з носіями цих культурних традицій та швидко виходили з обігу, залишившись в могилах перших поколінь переселенців.

Серед поховань пізнього етапу знайти могили нащадків вельбарців дуже складно. Лише на прикладі відносно замкнених общин, де вельбарський компонент переважав (наприклад, Косанове), можна простежити розвиток вбрання та прикрас. Аналіз пізніх поховань на таких пам’ятках свідчить, що формування складу прикрас відбувалося вибірково. До певних прикрас населення відноситься індиферентно, іншим надає перевагу.

Елементи пізньосарматської культури в черняхівському вбранні.

У пізньоримський період па терені Євразії існувало декілька зон концентрації сарматських пам’яток. Вбрання сарматів Карпатського басейну уважно вивчено і детально реконструйовано угорськими колегами (Уасіау, Шуапоуіїз, Киїстг, 1989). Дослідженню костюма східноєвропейських сарматів присвятив свої праці С.О. Яценко (Яценко, 1986; 1987; 1993). Вчені пов’язували з сарматським етнічпим

компонентом у складі черняхівської культури такі особливості вбрання: пірамідальні амулети з оленячого рогу, підвіски з мушлів Сургаеа та астрагалів, видовженоконічні металеві прикраси, намисто з сердоліку,

коралу та окремі модифікації скляного намиста, скроневі кільця, звичай носити двонизкові намиста та виготовляти браслети з бісеру (Оіасопи, 1966, *. 363, Рикман, 1975, с. 319-323, Седов, 1979, с. 87, Гей, 1985, с. 11, Тетреїтапп- Мсртуїгвка, 1989, 5. 79, Кокоткі, 1995, $. 46-54, Гудкова, 1997, с. 227-228).

Вбрання похованих за сарматським обрядом налічує ознаки, які характеризують: особливості одягу, склад прикрас, спосіб їх носіння. Найбільш ранні факти проникнення в черняхівську культуру, точніше, очевидно, безпосередньої участі в її формуванні західних сарматів є поява прикрас, поширених у Карпатському басейні. На наступному етапі до черняхівської культури потрапляють культурні елементи, характерні для східних сарматів. Найбільшого впливу кочівницької культури черняхівське суспільство зазнає в період, який припадає приблизно на середину - другу половину IV ст. З’являються, зокрема, убір з двома пряжками, традиція пояспого гаманця, браслети зі зрізу оленячого рогу, поясні комплекти підвісок.

Функції намиста та підвісок у вбранні черняхівської культури. Намистом та підвісками супроводжувалися переважно жіночі поховання. Найчастіше вони виконували в жіночому вбранні функцію нашийних прикрас. Втім, лише частині жінок прикраси були доступні. Тобто вже наявність намиста у поховальному вбранні свідчить про певний соціальний стан їх власниць.

Окрім традиційного призначення, намисто використовувалося при декоруванні головних уборів. Подібні випадки зафіксовано в могилах з ознаками сарматського поховального обряду. Дрібне намисто нанизувалося в наручні браслети та доповнювало композицію вбраїшя жінок і дівчаток. Відомі рідкісні випадки підвішування намистин на дротяні скроневі кільця. Функція таких кілець, на жаль, остаточно не з’ясована. Можливо, вони прикрашали головний убір чи вплітались у зачіску. Певна група амулетів підвішувалася до пояса. Такий спосіб носіння дрібних предметів побуту, амулетів характерний для сарматів. Поясні амулети визначають поховання жінок та пов’язані, ймовірно, з нащадками етнічних сарматів у черняхівському суспільстві. Чоловіче вбраїшя доповнювалося поодинокими нашийними прикрасами -намистиною чи підвіскою-амулетом. На пізньому етапі черняхівської культури досить часто в чоловічих могилах трапляються поодинокі намистини, наприклад, із трохи обробленої бурштинової гальки, які, можливо, служили застібками-гудзиками поясного гаманця чи одягу.

Таким чином, певні модифікації намиста та підвісок, способи їх носіння можуть вважатися допоміжним джерелом визначення статі, соціального статусу та етнічного походження похованих.

Висновки

Література, присвячена черняхівській проблематиці, досить обмежена роботами джерелознавчого характеру. Саме такі праці мають утворити підґрунтя фундаментальних історичних реконструкцій. Важливим джерелом вивчення різних аспектів життя носіїв черняхівської культури € прикраси. Незважаючи на накопичення численного фактичного матеріалу, їх досі не було систематизовано. За результатами дослідження близько 10 тисяч черняхівських прикрас, більшість з яких вивчалася в оригіналах, створено каталог знахідок у вигляді комп’ютерної бази даних. Формалізацію даних здійснено на базі нормованої системи опису скляного намиста, розробленої колективом авторів під керівництвом Ю.Л.Щапової на кафедрі археології МДУ. Прикраси було класифіковано: визначено якісний та кількісний склад наявного черняхівського намиста і підвісок.

Датування намиста та підвісок пов’язане з датами супроводжуючих категорій речей, періодизації яких ретельно розроблені, а також - з позиціями конкретних поховальних комплексів в існуючих схемах відносної хронології черняхівської культури. У такий спосіб визначено хронологічні межі побутування окремих модифікацій прикрас. За допомогою кореляційного методу розроблено їх періодизацію. Визначено окремі типи та їх стійкі поєднання, які можуть бути самостійними хронологічними показниками. У розвитку черняхівського намиста простежуються три етапи. Ранній етап (1 та 2 фази відносної хронології черняхівської культури за Є.Л. Гороховським) характеризується гетерогенним складом прикрас. На середньому етапі (З фаза) з’являються масові типи намиста, які утворюють стійкі поєднання. На пізньому етапі (4 та 5 фази) спостерігається найбільше надходження прикрас і відбувається подальший розвиток процесу уніфікації намиста.

Для з’ясування функцій цієї категорії джерел у структурі черняхівського убору було реконструйовано основні моделі статево-вікових, соціальних та етнічних груп суспільства. Визначено, що переважна більшість черняхівських прикрас супроводжувала поховати жінок. Вони використовувалися як нашийні прикраси, браслети, окремі намистини нанизувалися на дротяні скроневі кільця, дрібним намистом гаптувалися головні убори. Існували амулети, які підвішували до пояса.

Чоловічий убір лише зрідка доповнювався поодинокими намистинами чи підвісками-амулетами, що використовувалися як нашийні прикраси чи застібки-гудзики. Певні модифікації намиста та підвісок, а також спосіб їх носіння є своєрідними етнографічними показниками. Таким чином, намисто та підвіски у вбранні виконували, крім естетичної й магічної, соціонормативну та етновизначальну функції.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ

1. До питання про черняхівські «відерцеподібні» прикраси // Проблеми походження та історичного розвитку слов’ян. - Київ-Львів, 1997. - С. 97-103.

2. Бусы и подвески раннего этапа Черняховской культуры (по материалам могильников) // Сто лет Черняховской культуре. - К., 1999. - С. 144160,

3. До реконструкції костюма населення півдня Східної Європи у пізньоантичний період (за археологічними даними) П УЕК. - 1999. - № 4. - С. 122-126.

4. Жіночі поясні амулети черняхівської культури // Археологія. - 1999. -№ 4. - С. 89-92.

5. О некоторых сарматских элементах в черняховском уборе // Проблемы скифо-сарматской археологии Северного Причерноморья. -Запорожье, 1999. - С. 38-40.

6. Черняхівське поселення Дем’янів у верхів’ях Дністра // Етнокультурні процеси в Південно-Східній Європі в І тисячолітті н.е. - Київ-Львів,

1999. - С. 29-40 (у співавторстві з І.Б.Зеленецькою).

7. К вопросу о Черняховских «ведёрковидных» подвесках // Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья. Материалы международной конференции. - Киев, 1991. - С. 227, 228.

8. К изучению Черняховского ожерелья // Проблеми вивчення та охорони пам’яток археологи Київщини. — Київ, 1991. -С. 15,16.

9. Візіготські чоловічі амулети // Археологічні відкриття в Україні 19971998 рр.-Київ, 1998.-С. 57.

10. Периодизация Черняховского ожерелья // Сто років вивчення культур полів поховань на Україні. Тези доповідей семінару (Київ, 14-16 грудня 1999 р.). - Київ, 1999. - С. 5-7.

АНОТАЦІЇ

Бобровська О.В. Намисто та підвіски у вбранні населення черняхівської культури. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 - археологія. Інститут археології НАН України. Київ, 2000.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженпіо такої категорії старожитностей черняхівської культури як намисто та підвіски. Її джерелами є близько 10 тисяч прикрас, а також дані про 2 283 поховальних комплекси.

Прикраси систематизовано: складено каталог знахідок, розроблено класифікацію та періодизацію прикрас. Значно доповнено список хронологічних індикаторів за рахунок окремих типів прикрас. Визначено стійкі поєднання певних модифікацій, які можуть виступати самостійними хронологічними показниками. Запропоновано власні реконструкції моделей убору різних статево-вікових, соціальних та етнічних груп черняхівської культури. Визначено функції намиста та підвісок в черняхівському вбранні, зокрема, виділено модифікації прикрас, які можуть служити допоміжними визначниками статі, соціального статусу та етнічного походження похованих.

Ключові слова: черняхівська культура, намисто, підвіски-амулети, діагностичні типи, модель вбрання.

Бобровская О.В. Бусы и подвески в уборе населення черняховской культуры. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04 - археология. Институт археологии НАН Украины. Киев, 2000.

В представленной работе впервые систематизирована такая категория источников, как бусы и подвески населения черняховской культуры, при этом многие материалы впервые введены в научный оборот. Находки бус и подвесок каталогизированы, классифицированы, картографированы. Разработана периодизация украшений. Разностороннее исследование источника позволило сделать наблюдения как в области истории костюма, так и более широком этноисторическом плане.

Первоначальная датировка бус и подвесок проводилась по аналогиям, хронологии других типов датирующих вещей и датировкам комплексов, предложенным в литературе. Согласно этим датировкам

определились различные по информативности типы украшений: диагностические, малоинформативные и неинформативные. С учетом хронологической информативности типов украшений была проведена корреляция типов бус в погребениях. На ее основе выделены диахронные типы украшений и их устойчивые комбинации. Картографирование находок позволило определить происхождение некоторых типов бус и подвесок. На раннем этапе наблюдается гетерогенность Черняховских украшений. Их происхождение различно, но все они представлены небольшими сериями вещей. Переходный этап характеризуется появлением массовых типов бус, устойчивым сочетанием некоторых модификаций. Процесс унификации ожерелий достигает своего пика на финальных стадиях культуры. Типичными становятся ожерелья из наиболее массовых типов бус, составленные в синей цветовой гамме. По-прежнему популярными оставались сердоликовые и коралловые бусы. Именно в этот период распространяются амулеты из раковин моллюсков и пирамидальные подвески из оленьего рога.

Для выяснения функций бус и подвесок в Черняховском уборе была проведена его реконструкция. Она основывалась на данных 2 283 погребений всех типов. Изучение Черняховского убора позволило сделать следующие выводы. Во-первых, различия между мужским и женским убором действительно существовали. Типичной моделью женского убора была двуфибульная модель, чаще всего дополненная ожерельем, мужского - модель с одной пряжкой. Кроме того, существовали специфические типы женских и мужских украшений и амулетов.

Опираясь на разработки по социальной стратификации Черняховского общества, удалось установить, что всего 35 % погребений сопровождались деталями убора. Убор социальной элиты представлен в основном унифицированными моделями, но включал редкие категории украшений и неординарные предметы. Убор «среднего» имущественного слоя демонстрирует следование нормам и регламентации погребального ритуала. Модели убора с наибольшими количественными показателями, фурнитура из серебросодержащих сплавов наблюдаются именно в этой группе. Самую многочисленную группу составляют погребения без деталей убора.

Большое значение в процессе формирования убора Черняховской культуры сыграли различные этнокультурные группы, входившие в ее состав. Путем корреляции со специфическими элементами погребального обряда удается выделить черты характерные для культур северозападного круга: вельбарской, пшеворской, а также различных групп

позднесарматской культуры. Это относится как к конкретным разновидностям украшений, так и к способам их ношения.

Ключевые слова: Черняховская культура, бусы, подвески-амулеты, диагностические типы, модель убора.

Bobrovskaja O.V. Beads and pendants of the dress Cherniachov culture population. - Manuscript.

Thesis for candidate’s degree by speciality 07.00.04 - archeology. -Institute of archeology of National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2000.

The thesis is dedicated to complex investigation of such a category of the Cherniachov antiquities as beads and pendants. The sources were about 10 000 decorations, as well as the data of 2 283 graves. The beads and pendants were systematized: the finds catalogued, a classification and division into periods were worked out. The list of chronological indicators were considerable expanded by some types of decorations. Their stable combinations were defined. Author’s reconstructions of dress models of the different sexual, social, ethnical groups of the Cherniachov culture were proposed. Beads and pendant function in dress structure were determined. In particular, decoration types might serve the auxiliary indicators of sex, social status and ethnical origin of dead.

Key words: Cherniachov culture, beads, pendants-amulet, diagnostical type, model of dress.