автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.06
диссертация на тему: Декоративная народная роспись в интерьере гуцульской хаты (середина XIX- конец XX вв.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Декоративная народная роспись в интерьере гуцульской хаты (середина XIX- конец XX вв.)"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ

ОД

' На правах рукопису

ГРИНЮК Марія Миколаївно

ДЕКОРАТИВНИЙ НАРОДНИЙ РОЗПИС В ІНТЕР’ЄРІ ГУЦУЛЬСЬКОЇ ХАТИ (середина ХІХ-го — кінець ХХ-го століть)

Спеціальність 17.00.06 -Декоративно І прикладне мистецтво

Автореферат

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата мистецтвознавства

Львів - 1997

Робота виконана у Львівській академії мистецтв.

Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства професор

Голубець Орест Михайлович.

Офіційні опонент: доктор мистецтвознавства,

. професор

Лощук Юрій Пилипович;

.кандидат мистецтвознавства, доцент .

Кравченко Ярослав Юхимович.

Провідна організація: Національний музей у Львові.

/5. о-О

Захист відбудеться 12 червня 1997 року о год, на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 04.12.01 Львівської академії мистецтв за адресою’ 290011, м. Львів, вул. Куйбійовича, 38.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської академії мистецтв. ■

Автореферат розіслано ' травня 1997 року.

Вчений секретар .

спеціалізованої. вченої ради кандидат мистецтвознавства

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Народний декоративний розпис, з властивим йому надзвичайним багатством різновидів і жанрів, здавна відомий в Україні як один з найпоширеніших і найцікавіших видів декоративно-ужиткового мистецтва. Цей яскравий прояіГ народної іворчості широко побутував на Гуцульщині, з поч. XIX ст., а и окремих формах набув у цьому регіоні виняткового розвитку і популярності. Досить згадати розпис на склі, знаний и оригінальних зразках гуцульського іконопису, знамените своїми сюжетними композиціями косівське і пістинське кахлярство, унікальний пнсанковии розпис, який і сьогодні займає в гуцульському мистецтві особливе місце, а також малювання на папері, що мало назву “мальовки” чи “мальовані косиці”.

Більшість різновидів народного розпису на Гуцульщині мало вивчені. Основною причиною є те, що серед народних ремесел тут завжди виділялася різьба та інкрустація на дереві, ліжникарство (як унікальний вид народного ткання), килима рент, гончарство, далі кушнірство та гаптування. Такі ж види розпису, як наприклад, “мальовки”, розпис на склі, хатній стінопис тривалий час, (аж до середини XX століття), трактувались як другорядні, примітивні, які не мають художньої вартості. Завдяки такііі постановці питання вони занепадали як унікальні традиційні різновиди народного мистецтва.

Доля окремих видів розпису була складною. Про те свідчить хоча б такий факт, що народний розпис на склі заборонявся офіційною церквою, Оо, як стверджувалось, не малювався професійними малярами і втратив всякі канонічні принципи іконописання, а далі радянський період вписав свою сторінку в історію знищення творів на будь-яку релігійну тематику.

Малюванням на папері регіону Гуцулицини зовсім не цікавились мистецтвознавці, бо вважалося, що його як такого в цій місцевості практично не існувало. Вся увага до цього різновиду розпису була зосереджена на інших регіонах України (Поділля, Черкащина, Дніпропетровщина тощо), де на-

стінний хатній розгшс і розпис па папері і справді досягнули вершин. Крім цього, багато оригіналів декоративного розпису було втрачено ще й у зв’язку з недовговічністю їх існування (мальовки, настінне малювання, розпис печей, іконопис на склі). Не вивчався розпис на дереві, який побутував серед різноманітних засобів оздоби дерев’яних виробів і був специфічним у порівнянні з подібним малюванням інших сусідніх регіонів.

Згадані види народного розпису зникають, практично не залишаючи за собою слідів. Мине ще кілька років і ми можемо залишитись віч-на-віч з безліччю марних догадок про унікальні сторінки історії й культури нашого народу.

Водночас, постає очевидна проблема синтезу в мистецтвознавчому дослідженні численних засобів оздоблення гуцульського житла та формування його художньо-естетичного образу. Адже, окрім декоративного розпису, вагому участь у визначенні характерній ознак гуцульського інтер’єру відіграють такі різновиди народних ремесл як ткацтво, вишивка, різьба та інкрустація на дереві тощо. Тому декоративний розпис потрібно розглядати у взаємозв’язку з іншими різновидами народного мистецтва. Лише таким чином можна визначити його роль у створенні своєрідного традиційного середовища, яке назизаємо “'гуцульським інтер’єром”.

Отже, гуцульський народішй декоративний розпис ніколи не розглядався в комплексі, як синтезуюче, багатогранне явище в організації інтер’єру житла. Актуальність такого дослідження є очевидною. Це підтверджує і огляд літератури. Він свідчить, що декоративний народний розпис на Гуцульїцині далеко менше вивчений >іистецтвознавцями, ніж будь-який інший вид народного мистецтва. Найден О. у своїй єдиній поки що на Україні такого роду монографії "Орнамент українського народного розпису” виділяє відносно пізніше відкриття, а також територіально обмежене поширення окремих видів розпису, зокремас хатнього малювання, розпису печей та декоративного розпису на Папері.

Спроби охарактеризувати хатній розпис відомі ще з кінця

XIX століття. Щербаківський В., досліджую'Ш проблеми куль-

тури, історії, археології та мистецтвознавства, приділив и своїх працях значну увагу малярськії! і різьбярській оздобі хат, культових споруд, старовинній українськії! майоліці і порцеляні та писанкарству.

Відомі дослідники української культури, зокрема і Гуцуль-1ЦИН11, Шухешіч В., Кріиґякевнч 1., Біляшівськпй М. частково торкалися в своїх працях проблем декоративного малювання та малярства і ужиткового мистецтва вціаому.

Найбільш широкого мистецтвознавчого аналізу приділено народному декоративному розпису Дніпропетровщини, Черкащини, Поділля в працях Кржемінського 1., Зарембського А., Глухенької Н., Шероцького К., Шепотьевої М., Левитської Д., Берченко Е., Ьежковнч Е., Бутник-Сіверського Б., які творять цілу “енциклопедію” досліджень місцевої специфіки та характерних особливостей оздоблення сільського житла, декорування ужиткових виробів, настінною декоративного розпису, стильових ознак та авторських манер традиційного малярства. Та все найбільш грунтовною і узагальнюючою працею на тему настінного малювання і його похідних (мальовка) є згадана монографія Найдена О.,. Де автор..прагне охарактеризувати орнамент народного розпису як "функціональн,, семантичну і художньо-образну цілісність”.

Безпосередньо до оздоби житла західного регіону України і сусіднього пограниччя зверталася Добрянська І. В окремих працях вона характеризує орнаментику хатнього розпису Лемківщини, аналізує окреліі сйлярні знаки орнаменту, притаманні цьому регіону Карлат, а також змістове значення елементів іа мотивів орнаментики на стінах хат та прибудов.

Широке копо досліджуваних питань в контексті генези і символіки орнаментики піднімають відомі дослідники Рибаков Б., Селівачов М., Навлуцький Г. га інші, які в тій чи іншій мірі аналізують в своїх працях змістове начало елементів орнаменту в різновидах ремесл Гуцульщини як основу “традиційного”, що зберегло свій сенс з прадавніх часів до сьогоднішнього дня.

Вивченню проблематики комплексної оздоби і синтезу

в традиційному інтер'єрі присвячені окремі праці Жоголь В., Самойловича В.

В ряді публікацій дається характеристика окремим рпноші-дам розтісу. Так, іконопису на склі частково приділяли увагу українські науковці Кульчицька О., Отковнч В., Остролеь-кий Г., а також польські дослідники Кхиштофович С., Гра-бовський , Удзелі С. та інші.

Вивченням кераміки Косівшнни XIX - першої половини

XX століть грунтовно займайся Лащук 10. Косівська кераміка для нього стала предметом глибокого творчого аналізу з на-ступ-ним визначенням певних генетично-стильових ознак.

Чи не найбільшу увагу науковців, як місцевих так і зарубіжних, привертало гуцульське пнсанкарство, як один :• найцікавіших різновидів нapoдfIoгo розпису. Серед ряду уже названих дослідників (Шухевич В., Щербаківськнй В., Свеїщіцька В.) чільне місце займають прані польських етнографів Колвберга О. та Удзелі С.

Але Найбільш цінним методологічним матеріалом в галузі пнсанкарства є грунтові праці: Кулжннського С., Сумцова М., Соломченка О.

Якшо розгладати народний розпис Гуцулицнни як цілісне явище, слід згадати відому монографію “Гуцулыцина” та ілюстрованій збірник Гобермана Д. "Искусство Гуцулов”. .

Невелику частину складають публікації в Мистецьких часописах, що дають поодинокі короткі відомості з того чи іншого виду народного декоративног о рсшшсу. '

Окремі види народного розпису Гуцульщшпі практично не вивчались науковцями, зокрема, хатній настішнш розпис та малювання печей (за винятком кахлярства), розпис на папері (мальовки) та малювання на дереві.

Загалом, огляд літератури показує, що декоративний розпис Гуиульщіїни ще не-зазнав грунтовного вивчення, тим більше, в аспекті, який пропонується в нашій роботі. Виходячи з цього, була визначена основна мета дослідження - вивчення регіональних стильових особливостей і характеру побутування народного декоративного розпису в традиційному

інтер’єрі гуцульського житла, визначення перспективи його збереження і розпитку и творчості сучасній народних майстрів і професійних художників.

Поставлена мета обумовила наступні завдання дослідження:

- збір та систематизація фактологічного матеріалу;

- аналіз технологічних особливостей» прецесії! виникнення і розвитку різновидів народного розпису на території Гуиуль-щини;

- визначення стильових особливостей окремих різновидів народного розпису тп їх місця в інтер’єрі гуцульської хати;

- окреслення стильової спорідненості орнаментики декоративній розписів з іншими видами народного мистецтва;

- визначення можливостей застосування і шляхів розвитку традиції! Народного розпису в творчості сучасних народних майстрів та професійних художників.

Хронологічні рамки дослідження окреслені серединою XIXго кінцем ХХ-го століть. Середина XIX ст. - період досягнення апогею в розвитку народних ремесел Гуцульшини, в тому числі і декоративного розпису. На зламі століть спостерігається спад в розвитку більшості видів народного мистецтва і зокрема в декоративному розписі, який триває до середини XX ст. В його третій чверті наступає своєрідне відродження популярності народного розпису.

Об’єктом дослідження були всі різновиди традиційного народного декоративного розпису, які побутують в інтер’єрі гуцульського житла, зокрема: хатній розпис і розпис печей, декоративна кераміка, декоративне малювання на склі, розпис на папері (мальовки) та народна картина, декоративний розпис на дереві, писанкарство. .

В процесі роботи були обстежені колекції Львівського національного музею, музею етнографії та художнього промислу у Львові, Київського музек» українського мистецтва, Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, Косівського музею народних промислів Гуцульщини, Чернівецького етнографічного музею, Краківського етнографічного музею, Івано-Франківського краєзнавчого музею,

музею Косівського коледжу декоративного та вжиткового мистецтва, музею Гната Хоткевича в Криворівні, приватного музею родини Корнелюків в Косові, окремих приватних збірок, а саме: п. Гречко зі Львова, п. Параски Хоми з Чернятина, п. Сем’яніва з Косова, п. Яким’юка з Старих Кут, п. Стру-тинського з Косова, п. Поеніли-десуб-Мунте з Румунії Було також проведено цілий ряд експедицій по регіонах Поділля, Гуцульщини, Буковини, Покуття, Закарпаття, Польщі, Румунії.

Методологічною осьовою дослідження є принцип комплексного вивчення численних засобів оздоблення житла (інтер’єру) і в тому контексті - вивчення синтезу декоративного розпису з іншиші різновидами народної творчості.

Наукова новизна роботи полягає и тому, що и ній вперше вводиться в науковий обіг великий обсяг фактологічного матеріалу, робиться спроба проаналізувати народний розпис Гу-цулыцтш як цілісну систему декоративних прийомів і засобів, які використовувались в традиційному оздобленні житла. В роботі також подається характеристика та оцінка інтерпретації народного розпису в сучасних інтер’єрах досліджуваного регіону, визначаються можливості застосування традицій народного розпису Гуцульщини в сучасному професійному мистецтві.

Практичне значення полягас, насамперед, в тому, що матеріали дисертації Послужать основою методичних рекомендацій і посібників для мистецьких заклади» - Вижнпцького коледжу вжиткового мистецтва, Ужгородського та Львівського коледжів декоративного і вжиткового мистецтва, а також Косівського коледжу вжиткового та декоративного мистецтва, де метою створення спеціалізації "Декоративний розпис” було відновлення зникаючих видів і жанрів Народних ремесел, які побутували і побутують на Гуцульщині - гшсанкарства, розпису на склі, Дереві, папері тощо.

Матеріали дисертації' принесуть користь працівникам музеїв, художніх салонів, мистецьких спілок, доповнять сторінки іторії народного мистецтва України.

Впронадження. Результати дослідження знайшли заетосу-иання в розробці навчальних програм з “Основ композиції” та “Спеціальної композиції” для спеціалізацій “Художній розпис”, “Художня кераміка”, “Художнє ткацтво”, “Художня вишивка” Коеівеького коледжу вжиткового та декоративного мистецтва; послужили осноиою методи'ших рекомендацій до складання програм з спеціальних дисциплін другого рівня акредитації (бакалавратура), а також є джерелом системного впровадження н навчальний процес етнографічних практик.

Апробація роботи здійснювалася шляхом публікацій та виступів атора на наукових конференціях:

- наукова конференція Першого світового конгресу гуцулів “Гуцулмцина: перспективи її соціально-економічного і духовного розвитку в незалежній Україні” (Івано-Франківськ, серпень 1993 р.);

- науково-практична конференція “Художня освіта в Україні і розвиток української академії мистецтва” (Київ, листопад 1993 р.);

- регіональна науково-методична конференція “Актуальні

проблеми національного виховання молоді” (Івано-Франківськ, грудень 1994 р.); '

- регіанальна науково-теоретична конференція “Кераміка Косівщини. Проблеми дослідження.” (Косів, квітень 1997 р.)

Структура та об’єм роботи.

Дисертація складається із вступу, трьох розділів та висновків, викладена на 162 сторінках машинопису. Окрім цього, до дисертації входить список літератури та список ілюстрацій. До роботи додається альбом із 170 ілюстрацій.

У вступі обгрунтовується актуальність дослідження, додається характеристика найважливіших джерел і літератури, визначається мета та завдання роботи, формулюється науково-практичне значення отриманих результатів.

У першому роздиі “Різновиди та образно-стильова характеристика декоративного розпису в інтер’єрі гуцульської хати" систематизується та аналізується зібраний фактологічний матеріал, визначається місце окремих різновидів декоративного розпису в оздобі інтер’єру. У зв’язку з цим, розділ складається

з шести підрозділів. У першому з них розглядається один з найдавніших засобів оздоблення народного житла - настінне

- малювання, коріння якого сягає прадавніх часів трипільської культури, Зроблено короткий огляд типології гуцульського житла. Проведено також короткий аналіз його зовнішньої оздоби, адже було б невірно розглядати розпис інтер’єру у повному відриві від екстер’єру.

Розглядаючи орнаментацію гуцульських помешкань другої' половини XIX ст., приходимо до висновку, що декорування хат в цьому регіоні мало не тільки функціональне, але й сим-воліко-шгічне значення. Малювання дверей, віхои, зрубі» хат служило своєрідним оберегом від “злих духів’’. Подібна оздоба житла ще збереглася в гірських .місцевостях до сьогоднішніх днів, хоч носить вже виключно декоративний характер (верховинський р-н, Яремча, Ворохта, Шешури, Прокурава, Брусту-рй, Річка, Космач).

В пізніші часи мотиви стінопису приходили в Гуцульшину з Поділля, Буковини, Молдавії, Румунії. Про це свідчить різноманітність орнаментики та її характер. Але гуцули сприйняли таке запозичення творчо, інтерпретували його на місцевому грунті, внесли свої традиційні елементи і мотиви.

Щодо розпису печей, то слід зауважити, що більшість на*

• уковців, які досліджували Гуцульщину, намагались спростувати інтер'єр гуцульської хати, створивши лише один його тип -з кахельною мальованою піччю. Насправді ж такі печі були тільки у заможніх газдів, а в більшості помешкань - звичайні мазані, білені. В окремих регіонах вони розмальовувались, правда, більш скромно і стримано, ніж, скажімо, на Уманщині, Кам’янеччині, Черкащині.

Вивчення зразків настінного малюванння дозволяє зробити висновок, що цей вид народної творчості не був чужим для Гуцулыцини, особливо На початку та в середині XX століття. Більше того, він має тут свої характерні художньо-стильові особливості. Зокрема, це присутність в орнаментиці симетрії і чіткого врівноваженого ритму, розмаїття колірної гами, яке тут проглядається чи не в кожному виді народного ремесла.

широке застосування анімалістичних мотивів як однієї з традиційних рис гуцульського декору.

В дугому підрозділі розглядається мальована декоративна кераміка як традіщійна оздоба інтер’єру і одне з найяскрагі-ших явищ в народній творчості гуцулів. Ми класифікували її за формами, а не за традиційною схемою огляду творчості окремих майстрі». Це дало можливість визначити декоративну роль кожного виробу в інтер’єрі, простежити еволюцію розпитку форм, декору, можливість їх авторської інтерпретації.

ІЗ підрозділі акцентується увага на феноменальному явпші в оздобі Гуцульського інтер’єру - мальованих кахляних печах. Кахлярстно - чи не єдиний різновид місцевої народної творчості, де майстер повністю звільняється, від канонічних форм рисунку і одержує необмежену свободу в поєднанні всіх мотивів (сюжетно-тематичних, фігуративних, геральдичних). Саме цією композиційною особливістю відрізняється гуцульська кераміка від інших іякіл керамічного ремесла.

В подальшому розвитку керамічного промислу відзначаються тенденції поступового занепаду на зламі століть. Зокрема, майже повністю зникає мальоване кахлярство і ного немов би увінчує творчість Кошака П.

Основною причиною такого явища стали соціально-політичні, економічні переміни, швидкий ріст промисловості, то спричинило знищення приватного керамічного виробництва. Натомість виникають керамічні цехи як приклад' колективного промислу, які переважно випускають низькосортну ужиткову або сувенірну.продукцію. .

З 70-их років розпочинається новий період у розвитку декоративної мальованої кераміки Косівщшш. Місцеве гончарство розпочинає свій новітній творчий злет на професійному грунті, сформованому у Косівській промисловій школі (училищі), де в 1959 р. відкрігвся відділ "Художня кераміка”. Далі 80-ті роки розкривають широку перспективу для розвитку декоративної кераміки як оздоби сучасного інтер’єру - відновлюється кахлярство, з’являються цілком нові форми виробів, вдосконалюється і урізноманітнюється декор, поширюється

об’ємна пластика. Традиційна кераміка набуває псе більшої популярності, вона “виходить” за рамки сільського житла і стає окрасою сучасних житлових та громадських приміщень.

В 70-80-их роках в місцевому керамічному промислі появляється ціла когорта яскравих творчих індивідуальностей (подружней Швеців, Зарицьких, Рьопки, Джуранюк В.), яка внесла нові художньо-естетичні цінності в традиційну мальовану кераміку Косівщнни. .

Чільне місце в духовній спадщині Гуцулыцини займає розпис на склі. В гуцульський інтер’єр він вносіш особливіш колорит. В третьому підрозділі відзначається, що малювання на склі в Гуцульщину приходить з традиційних центрів цього давнього виду народної творчості Польщі, Словаччини, Румунії. Та все ж гуцульський розпис на склі одержав свою специфіку, свою особливу колористику.

Зробити грунтовне дослідження в цьому виді народного малярства в наш час досить не просто: з однієї сторони вагомою причиною є пізнє його відкриття на Україні, а з іншої -майже вщент вивезені з території Гуцулыцини, Буковини, Покуття, Закарпаття твори знайшли притулок в близькому і дальшому' зарубіжжі. Але не зважаючи на це, спробували визначити окремі групи ікон, які виділяються за характером рисунку, колірної гами і навіть дерев’яними рамками.

Серед великої збірки музеіших та приватних експонатів зустрічаємо підписи на іконах, що говорять про ймовірне походження твору: Туцулыцина", “Гуцульщина-Покуття”, “Буковина”, рідше - “Косівщина”. Вивчивши характерні ознаки поодиноких зразків іконопису Косівіцшш, шукали їм аналогів по всіх відомих нам збірках і виділили рад ікон в єдину групу. На основі їх вивчення можемо стверджувати, що хронологічні рамки побутування іконопису на склі співпадають з розквітом косіаської кераміки, В обидвох Видах розпису є спільна особливість. До такого висновку, зокрема, приводить жива пластика вільних графічних ліній на склі, що, безпосередньо, перегукується з подібним "рятуванням" в кераміці.

Виходячи з наведених прикладії,, допускаємо, що корені

місцевого малярства на склі, окрім Богородчанського осередку, вартує шукати п межах Косішцинн, регіону, де було розвинуте гончарство. Підтвердженням віпце сказаного можуть служити знайдені нами осередки розпису на склі і зразки пізнішого періоду (першої' пол. XX ст.) в навколишній місцевості (Пістішь, Іллінці, Вел. Рожен, Косії), Кути, Яворів).

Малярство на склі 50-60 років, хоч не масово, але зберігалося в окремих селах Гуцулыцини. Однак, байдуже ставлення до мистецтва народного малярства як до “примітиву” сприяло його зникненню.

В четвертому і п’ятому підрозділі першого розділу зкон-центровано увагу на різновидах декоративного народного розпису, яким найменше, а то й зовсім не Приділялась уваги мистецтвознавців. Передовсім, це малювання на папері, а також народна картина та розпис на дереві.

Доля розпису на папері, що побутував на Гуцульішпіі й Буковині в 50-60-их рр. XX ст., аналогічна місцевому стінопису, але якщо про останній хоч в якійсь мірі згадується в окремих джерелах, то місцеві "мальовкн” вважались дешевим народним примітивом. Далеко не такі висновки роблять з цього приводу поляки. Наприклад, в кількох залах Краківського етнографічного музею експонують кращі зразки наївного народного мистецтва. У нас же, в той самий час, коли петриківські розписи набули світового значення, карпатські “мальовкн”, які побутували на протязі кількох десятків років в синтезі з іншими видами народної творчості (вишивкою, килимарством, ішсанкарством) і вносили в традиційну культуру свіжий національний колорит, залишились тільки “цяцькуванням”. Ми визначаємо малювання на папері в регіоні Гуцулыцини як окремій різновид розпису. На перших порах "мальовкн" були занесені в Гуцульшину з Буковини та Покуття і набули найбільшої популярності в оздобленні гуцульського інтер’єру в 50-х роках.

Місцеве малювання значною мірою відрізняється від аналогічного розпису Поділля, Уманыцшш, регіону Петріїківки і т. д. В роботі подається характеристика художньо-стильових

особливостей розпису Покуття та Гуцулыцини, які дають підстави віднести окремі “мальовки” до колективного малювання (цехового виконання), інші - до авторсько-індивідуальної творчості (Параски Хоми, Марії Корнелюк та інших).

До авторсько-індивідуального виконання належить і народна картина, що побутувала на Гуцульщіші та Покутті до 80-х років XX ст. Окрім мотивів традиційних для всієї України, Що зустрічаються значно рідше, в народній картині Карпат притаманні свої улюблені образи і сюжетні композиції (“Гуцул з трембітою”, “Гуцул, що пасе ягнят”, “На полонині”, “Гуцулка Ксеня” та інші). Водночас, цей вид народного малярства на Гуцульщині не став таким символом та традиційною закономірністю як в центральних регіонах України, де присутність народної картини, зокрема “Козака Мамая”, набуло національного, навіть символічного змісту.

Декоративне малювання на дереві в регіоні специфічне за своїми художньо-стильовими ознаками в порівнянні з іишимн регіонами. Насамперед ставимо наголос на тому, що на території Гуцулыцини розвивалось малювання, яке мало суто традиційне коріння - тонування елементів орнаменту природними фарбниками. Найчастіше зустрічається таке малювання в орнаментальних скринях XIX ст.

Водночас, в цей період існувало малювання на дереві зовсім іншого плану. Повсюдно зустрічаються фігурні "трійці", придорожні хрести, різноманітне начиння хатнього і культового призначення, розмальовані поверх пластичної різьби контрастними кольорами. Таке малювання притаманне саме Західній Україні і зокрема Гуцульщині. Нами зроблено спробу проаналізувати ймовірність появи його на об’ємнії! формі у зв’язку з приходом на Україну стилю барокко з країн Європи.

З початку XX ст, спостерігається ще один прояв малювання на дереві - це розпис меблів за аналогією орнаментованих скринь, а згодом зароджується так званий “ріжковий” розпис, який побутує виключно в декоративних речах. Таким нововведенням в гуцульське малярство сприяла Коломийська школа деревного промислу, що спрямувала методику навчання на відродження гуцульських традицііі в обробці дерева. '

Загалом, можна стверджувати, іцо розпис на дереш в Гу~ цульщіші розвішається за своїми, характерними тільки цій місцевості, художньо-стильовими особливостями і явно виділяється серед аналогій будь-якого іншого регіону. Різьба та інкрустанія на дереві, яка и ній місцевості мала приорітетне значення, насамперед привернула до себе увагу науковців і витиснула з поля зору розпис. Про нього ніхто не згадує, як про різновид художнього декорування дерева, що займає відповідне місце в народній творчості гуцулів впродовж останніх двох століть. ■

Писанкарство (підрозділ 1.6) на перший погляд не має безпосереднього відношення до оздоби інтер’єру. Писанка - насамперед, ритуальна, культова річ, основний релігійний символ у святкуванні воскресіння Христового.

Водночас, ІЦербаковський В, називав писанку “однією з важливих хатніх оздоб”. Бо й справді, після свят вона посідала чільне місце в інтер’єрі і зберігалася п ньому довший час в мисці на столі, в обрамленні образів, підвішувалась на сволоках, на кути стін. Існувало повір’я про магічне і заклинальне значення писанки в помешканні.

В розділі визначається стильове спрямування писанкарства на Гуцульщині, окреслено значимість виробів цього виду розписів в інтер’єрі, а також піднята проблема занепаду осередкової стильовосгі цього унікального виду ремесла (в останні роки поняття “гуцульської" писанки звузилось до розуміння “космацької”). Присутність писанок в інтер’єрі стало традицією. Різниця лише в тому, що в минулому писанка відігравала магіко-символічну роль в :китті, а в сучасному помешканні

- це унікальній! витвір мистецгйа, що є компонентом прикраси і оздоби інтер’єру.

У другому розділі “Стильова спорідненість декоративного розпису з іншими видами, народного мистецтва” розглядаються проблеми синтезу декоративного розпису в багатогранній оздобі гуцульського інтер’єру. В результаті Шшчення картини розвитку ремесел окремих регіонів Гуцульщини вимальовується певна єдина гармонія барв і колоритів. Синтез різних видіп

народних ремесел позначається стильовою спорідненістю форм, декору, колірного вирішення (підрозділ 2.1). Разом з тим, своєрідний стиль мистецтва, який характеризує в даному випадку Гуцульщину і формуєтьсч як регіональний, об’єднує в собі осередкові мистецькі школи (стилі).

Чому так виразно окреслюються границі "традиційного” у близьких і малих за площею регіонах, чому відбувається своєрідний синтез усіх естетично-художніх якостей народної творчості кожного села, династії, окремих Індивідуальностей? Ці питання є одними з найактуальніших в поставленій наші проблемі. Але саме так започатковується традиція “регіонального”, “осередкового", “індивідуального”, створюючи особливості місцевого стилю якскладової національної культури.

В розділі визначається ряд основних причин, що впливають на стиль, специфіку, унікальність та канонічну стабільність ц розвитку місцевих промислів, зокрема: відмежований та осілий спосіб проживання, що зумовлений гірським ландшафтом; володіння майстром кількома видами промислу; відсутність розвиненої торгової мережі, що не сприяла широкому впливу інорідних чинників; використання місцевої сировини та одних і тих Же барвників для виробів різних видів промислів.

В багатсві онаментальних мотивів спостерігається як архаїчний багатовіковий, так і сучасний короткочасний розвиток, який встиг за Підносно короткий термія забезпечити собі “канон” і НовотАорчу традицію в окремих місцевостях. Характеризуючи спорідненість В символіці орнаментальних мотивів (підрозділ 2.2) та визначаючи характерні регіональні особливості в орнаментиці декоративного розпису й інших видів ремесел, ми скористалися класифікацією елементів та мотивів декору на найбільш типові групи - геометричні, рослинні, зооморфні та антропоморфні.

Найбільш типовими і характерними для гуцульської орнаментики є геометричні (гомогенні та гетерогенні) елементи, від найпростіших лінійних мотивів до різноманітних складних геометричних конфігурацій. В нашому дослідженні ми вико-

ристали номінаційну систему, яку запропонував Селівачов М. в своїй праці “Номінальні мотиш української народної орнаментики'’.

В роботі детально розшифровується кожна номінаційна група геометришпіх елементіи, подається розпиток кожного елементу та характер ного творчого впровадженням декор того чи іншого виду ремесла.

В характеристиці рослинних мотивів підкреслюється далеко пізніша їх поява на Гуцульіцині. ХУПІ-ХІХстолігтя прішесли бароккову хвилю орнаментики насичених динамічних форм. Але найбільш типовими і характерними для народного мистецтва Гуцульщини є зооморфні та антропоморфні зообра-ження. В своїй глибинній суті вони несуть споконвічні традиції, Що сягають найдавніших часів язичества, Скифії, Трипілля. Основна увага звертається на семантичний зміст та еволюцію зооморфних та антропоморфних зображені, в декорі гуцульських ремесел. '

В третьому розділі “Інтерпретація традиційного декоративного розпису у творах сучасних народних майстрів та професійних художників Гуцульщини" робиться спроба проаналізувати розвиток специфічного Прояву народної творчості на сучасному етапі, простежуються можливості застосування і шляхи розвитку традицій як в творчості сучасних народних майстрів так і на грунті професійної школи. Основою для останньої є головним чином функціонування Косівського та Вижницького коледжів декоративно-ужиткового мистецтва. Вони практично впродовж століття формують спеціалістів, яга у своїй творчості визначають дієвість системи традицій в промислах та в індивідуальних пошуках,

В останнє десятиліття спостерігається повернення худож-нііків-професіоналів до такого різновиду декоративного розпису, як розпис на склі. На нашу думку, це є результат зацікавленая та активної популяризації його етнографами та мистецтвознавцями.

Орнаментика гаїсанковго розпису залишається чи не основним джерелом інтерпретації в творах професійних худож-

ників. Сьгодні вона широко застосовується о оздобленні інтер’єру, в сучасному художньому ткацтві, різьбі на Дереві, художньому вишиванні, порцеляні, гравіруванні на металі та інших видах декоративного мистецтва.

В цей період спостерігається також інтерпретація орнаментальних мотивів гуцульської кераміки у монументально-декоративному шістецтві (панно інтер’грного чи екстер'єрного призначення).

Рідкісним явищем на Гуцульщіші є відтьорення декоративного орнаментального мотиву на папері. В сучасному інтер’єрі декоративний розпис на папері “не прижжся”, хоч були часи, коли в Гуцульщіші мало не всі стіни помешкання були об-вішені “мальовками”. .

Спостерігаємо випадки, коли поняття “інтерпретації” трактується художниками як “трансформація” характерного орнаментального мотиву з одного виду декоративного мистецтва в інший. В цьому плані показовим є негативний приклад Коломийської гончарної школи, де практикувалось намочите перенесення орнаментики вишивки, різьби та інкрустації по дереву на керамічний виріб чи сучасне впровадження сюжетних композицій Бахматюка О. у декор порцеляни. В таких випадках. коли немає розуміння першооснов народного мистецтва, його особливої художньої мови, майсер чи художник не може піги дальше копіювання.

Тут ми підходимо до мелсі, де професійне чи народне мистецтво, втрачаючи свою суть, виявляє небезпеку переростання в "кіч”. В роботі аналізується ряд причин цього явища в мистецтві Руцул.ышши. ■

Загалом можемо констатувати, що сучасна інтерпретація традиційного декоративного розпису розвивається різними шляхами, в кожному з яких є позитивні та негативні явища. Окремі жанри декоративного розпису супроводжуються грунтовним професійним переосмисленням, дбайливим ставленням до місцевого стилю і традицій. Такий підхід притаманний професійним школам, які базуються на вивченні місцевої мистецької спадщини. До цього напрямку прилучаємо твор-

чість більшості сучасних народиш майстріи-ама горів, які дотримуються канону п споіх творах. їх 'консершапшгість” нерідко приносить далеко більшу користь народному промислу, ніж поверхове “новаторство”.

У висновках викладаються підсумки дослідження.

На основі зібраного і систематизованого фактологічного матеріалу, його порівняльного і науково-теоретичного аналізу можна зробити наступні висновки:

1. Народиш! декоративний розпис Гуцульшини у своєму різноманітті є органічною складовою мистецької спадщини регіону. Його комплексне НИЦЧЄННЯ в інтер’єрі гуцульського житла дало можливість виявити загальну картину розпитку, окреслити пенні тенденції синтезу і спільну стилістику.

2. Настінне малювання і розпис печей, зазмс.ючи різносто-ронніх впливів, набули найбільш інтенсивного розвитку на всій території Гунульшини в 50-их роках XX століття. Його еволюція виразно позначилися не тільки типовими традиційними факторами, але й оригінальністю авторського вирішення, а також випадковими явищами, які не мали місцевого підгрунтя. Водночас сучасна “євролієзапія” пойугу і культури хоч і закономірна, проте несе загрозу певної нівеляції місцевої стилістики архітектури та оздоблення інтер'єру.

3. Декоративна кераміка займає в інтер’єрі гуцульського житла одне з приорітетних місць. Набувши найбільшого розквіту в середині )/Х століття, вона стала одним з найяскравіших проявів творчості Місцевих жителів. І!.кінці XIX— поч. XX ст. В місцевій кераміиі спостерігається очевидний занепад. Ще відчутнішим він став в середині XX століття. Натомість и 70-і - 80-і роки піднімається хвиля відродження гуцульської кераміки, чому зокрема сприяє діяльність відділу гончарства Косівського училища ііародннх художніх промислів. І! цей час майже повністю виходить зі вжитку' утилітарна кераміка і вироби стають чисто декоративними, виступають одним з ефектних засобів індивідуалізації сучасного інтер’єру. В даний час в зв’язку з соціально-економічними

труднощами, втратами матеріально-технічної бази шшикає загроза загибелі традиційної мальованої кераміки Гунульщнни.

4. Розпис на склі займає важливе місце в оздобі інтер’єру гудульськго житла середини XIX століть. На формування місцевої специфіки та стилістики цьго різновиду розпису мали очевидний вплив галицька іконописна школа, зокрема Бого-родчанський осередок і, безумовно, інші види народної творчості (стінопис, мальована кераміка, особливо розпис на кахлях тощо), що побутували в той час в регіоні.

5. Малювання на папері поширюється в Гуцульщині з регіонів Поділля, Буковини, Молдавії. Румунії. Будучи широко розповсюдженими в 50-их роках XX ст., цей різновид народного розпису практично зникає в кінці 70-их років. Сьогодні в цьому жанрі працюють лише поодинокі майстри, творчість яких нагадує про колишню популярність "мальовок” на Гуцульщині. Приблизно в такі ж хронологічні рамки побутування вписується народна картина, яка на Гуцульщині мала свій характерний сюжетно образний виражальний зміст.

6. Декоративне малювання на дереві, що побутувало в Гуцульщині в різних проявах впродовж двох останніх століть, має в своїй суті традиційне місцеве підгрунтя. Воно вирізняється оригінальними 1 специфічними рисами в порівнянні з аналогічним розписом інших регіонів.

7. Серед різновидів народного розпису чи не найбільш популярним в побутуванні на Гуцульщині є пнсанкарство. Воно виконує синтезуючу роль і несе великій вплив на стилістику орнаменту інших видів народної Творчості, в інтер’єрі житла сприймається як декоративний і духовний акцент.

8. Проведеній порівняльний аналіз фактологічного матеріалу дозволяє, робити висновок* що народний декоративний розпис в Гуцульщині зберіга.є внутрішньо-стильову спорідненість між окремими різновидами, а також органічно входить у феномен місцевої народної творчості. В колірній гамі, композиційних вирішеннях та ритмічних укладах орнаменту проглядаються очевидні синтезуючі тенденції* і взаємовпливи.

9. Зібраний фактологічній матеріал Та його теоретичне оп-

рацювання свідчить про широкі можливості застосування традицій народного декоративного розпису в творчості сучасних майстрів і професійних художників.

10. Водночас, зроблений аналіз сучасного стану декоративного розпису в Гуцульщині дозволяє визначити певну тенденцію занепаду, а в окремих випадках прряви “кічу”, що породжує низький естетичний рівень. творчості, несмак і відверту халтуру. '

Та незважаючи на це, позитивні явища в творчих процесах переважають, потребують постійної підтримки, популяризації і оцінки фахівців.

Публікації з проблематики дисертації:

1. “Своє обличчя” більше до лиця // Писанка. - 1994, - с.

34;

2. Таланти в родині Столащуків // альманах “Гуцульщина”

- 1994. - с. 14-15; ^

3. Роль Предмету “Основи композиції” у збереженні національних традицій вжитковго мистецтва Гуцульщини // матеріали регіональної наукової мегодіпшої конференції “Актуальні проблеми національного виховання молоді”. - Івано-Франківськ, - 1994;

4. Інтерпретація орнаментики писанок в різних видах ужиткового мистецтва // Писанха, - 1997, - N 1, - с. 17-19.

5. Косівський коледж прикладного та декоративного мистецтва імені В. І. Касіяна // путівник - Львів, - 1996;

6. Роль народшіх традицій у створенні професійної школи художньої кераміки Косівщини // збірник наукових праць регіональної наукової конференції “Кераміка Косівщини. Проблеми дослідження. - Косів, - 1997;

7. Andrzej Polec. Distant Сіїеш and Moors. // - Praga., - 1997 (в співавторстві).

Hrynyuk М. N. Decorative Folk Painting in Hutsul Chata Interior (middle of the XIX c. - ending of the XXc.)

Dissertation presented for Candidate Degree in the Theory and History of Art. Speciality 17.00.06 - decorative and applied art.

Lviv Academy of Arts. Lviv, 1996.

Ihe manuscript presented for defence is a complex investigation of decorative painting in decoration of gutsul chata interior. Style paculiarities of traditional painting varieties are studied, its place and correlation with a number of other points of folk creation are marked. Evolutionary changes of the principles of interior decoration are analysed by means of paintind. Ihe possibility of use and steps in development of folk painting traditions in Hutsulschyna modem professional decorative art is marked.

Key - words: decorative painting, painting ceramics, icon painting on the glass, “pyssanka”, tradition, synthesis, interpretation.

Гринюк M, H. Декоративная народная роспись в интерьере гуцульского жилища (средина XIX - конец XX ст.)

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.06 - декоративное и прикладное искусство.

Львовская академия искусств, Львов, 1997.

Защищается рукопись, содержащая комплексное исследование декоративной росписи, присущей в украшении интерьера гуцульского жилища. Изучены стилевые особенности разновидностей традиционной росписи, обозначается ее место и взаимосвязь с множеством иных явлений народного творчества. Проанализированы эволюционные изменения росписи. Обозначена возможность использования и шагов развития традиций народной росписи в профессиональном искусстве Гуцулыцины.

Ключевые слова: декоративная роспись, расписная керамика, иконопись на стекле, писанка, традиция, синтез, интерпретация.