автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.05
диссертация на тему: Декоративно-искусствоведческие особенности деревянных церквей Украинский Карпат XVII- нач. XX ст.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Декоративно-искусствоведческие особенности деревянных церквей Украинский Карпат XVII- нач. XX ст."

Р Г Б ОД

г МШСТКРС'ГЖ* ОСВІТИ УКРАЇНИ

іьйіьська акадіупі йисштв

На правах рукопису ■ УДК 740.01.07

КРАВЧЕНКО Ярослав Охрімович

ДЕКОРАТИВНО—МИСТЕЦЬКІ ОСОБЛИВОСТІ ДЁРЕВ"ННИХ ЦЕРКОВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ ХУП - поч. XX от.

/Творчі методи народних майстрів Бойківщини, Лвмківщини ти Гуцульщини/

I7.U0.o5 - ДекЬративно-прикладна мистецтво

■АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуттн наукового ступаня кандидата мистецтвознавства

Дисертацією е рукопис.

Робота виконини у Львівській академії мистецтв.

Науковий керівник -доктор ■мистецтвозн&вства, професор ЗАПАСКО fi.Il.

Офіційні опоненти: ’

доктор мистецтвознавства ЛСГВ11Н Г.Н. кандидат мистецтвознавства 0ТК0ВИ4 В ЛІ.

Провідна організація - Інститут народознавства НАН України, м.Львів.

Захист відбудеться "<:<?" грудня 1994 р. о Iі*00 на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 04.I2.UI у Львівській академії мистецтв /290011, Льеів-іі, вул.Кубійовича, Уї>/.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської академії мистецтв. -

Автореферат розіслано

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради кандидат мистецтвознавства

ГОЛОД і.В

і

Актуальність і ступінь наукової розроокч теми. Однією з мь-лодослідиених ділямок українського мистецтва залишаються дерев"я-не церковне будівництво Українських Карпат ХУП - поч. XX століть, пам"ятки якпго збереглись до нашого часу на території етнографічних зон Бойківщини, лемківщини та Гуцульщкни. .

Серед регіонального розмаїття української архітектури дерев'яні церкви і дзвіниці Українських Карпат - явище яскраве, самобутнє, тісно псв"язанв з формуванням історичного і архітектурно-худомнього образу цього крав. Під впливом об'єктивних /руйнівна сила часу/ та суб'єктивних /свідоме нищення сакральної архітектури/ факторів багато давніх будівель зникло. Проте ті, цо вціліли до нашого часу, дають можливість скласти певне уявлення про декоративно-мистецькі та архітектурно-конструктивні досягнення нашого народу в минулому.

Слід зазначити, що дені, які стосуються народного дерев'яного будівництва, розпорошені в різноманітних публікаціях і не систематизовані, що створює зна.чні труднощі для дослідників.

Парші, відомі нам, письмові згадки про дореа"яне будівництво на території Українських Карпат відиосяться до ХУІІ - ХУІіі ст. Бони мають характер мандрівних замальовок і краєзнавчих описів, у яких згадуються окремі гам"ятки /П.Алепськії.'і, Г.Л. де Боплан,

У.фон гіердум, Ю.к)ст, Б.Таке, п.Мілевський/. Український письменник і вчений /і.Головацький, мандруючи в 1639 р. по Карпатах, також описує церкви. Однак систематична вивчення церковного будівництва почалось лише в кінці ХІХ ст.; у Львові, Києві, Варшаві, Кракові, Петербурзі, Москві та гіідні опубліковано перші наукові дослідження. Авторами цих лруць були 1.Грабар, В.Суслсв, 0.Новий*-кии, Г.Павлуцький, Ф.Волков /Хв.Вовк/, Т.Білоус, и.щербаківськнй, Д.Шербакі ьськии, Ь.мзедуаицький, К.Мокловський, Т.Обкіиський,

Д.Недерлв, Р.і.КаИндл те ін. Українське церковне будігництво Карпатського крав, процеси його зародження, становлення та розвиток форм викликали багато суперечливих думок, джерела його пов'язували з культурою різних часи? і народів - польсько»}, російською, норвезькою, ІНДІЙСЬКОЮ. .

.3 початком видання в 1ЬУ2 р, "Записок Наукового товариства ім. Т,Шевченка" значно розширилось вивчення народного мистецтва, про йО яскраво свідчить п'ятитомна праця В.Уухевича "Гуцульщина" /ІВ>9-І908/. У першому і'омі монографії подано описи дерев'Яних церков, методи їх побудови, розповідається про народних майстрів-будівничих з Гуцульиинй. - '

У результаті воєнних лихоліть загинула велика кількість карпатських церков, про які ми тепер можемо мати уяву лише з описів та фотографій, зроблених дослідниками до Першої «бітової війни.

У ЛІ-ЗО-х рр. XX ст. література з питань дослідження дерев'яних церков поповнилась новими працями українських та іноземних дослідників. У 1920 р. вийшов у світ альбом "Дерев'Яні церкви Галичини" А.Дуїапинського, в якому вміщено ^0 "зрисованих дуже точно" пам"яток ХУІ-ХІХ ст. У 19і£5 р. професор ,Д.Антонович опублі кував свою працю, присвячену розвитку форм української дерев'Яної церкви. Багата ілюстративним матеріалом монографія Ь.Залозецького "Готичні та бароккові церкви в Карпатах". Автор підходить до вивчення даної проблеми згідно з вимогами дослідження мистецьких пам’яток, робить стилістичний аналіз їх декоративно-мистецьких форм.

В.СічинськиП у ряді своїх праць і, зокрема, в монографії "Бойківський тип церков на Карпатах" зробив першу спробу систематизації тридільних планів та аналізу народного бойківського будівництва.

Найглибшою у своїх творчих пошуках стала двотомна праця К.Драгана "Українські деревляні церкви", видана у Львові в 19У/ р. в якій вчений розглянув питання методів дослідження культового будівництва /не зачіпаючи, однак, ні інструментів, ні творчого підходу майстрів-будівничих, ні декоративно-мистецьких особливостей/, У другому томі міститься обширний ілюстративний матеріал, ■’'ажлииим було те, що автор вивів народний характер культового бу-дівчицтва. Його зв'язок з національними традиціями житлового будівництва. Монографія й.Урагана завершуй огляд літератури з питань народного дерев"лного будівництва Карпатського крав, виданої до 1939 р.

іік бачимо, з середини ХУП ст. І до кінця Зи-х років XX ст., було написано й опубліковано цілий ряд описів, статей та монографій, у яких дослідники висвітлювали питання дерев"лного церковного будівництва Українських Карпат.

У ряді праць чітко проявилась тенденційність дослідження карпатської проблематики народного житлового й культового будівництва. Деякі автори, зокрема, А.йольфскрон, й.Лзвдушииькнй, К.Мок ловський та інші, ввели в наукові матеріали багато сумніьних, суби активних положень і концепцій, дані таких траць нерідко використовувались для штучного розмежування бойків, лемків та гуцулів, конструювання спекулятивних теорій про "польську гілку" їх походження і відмежовування від української ниції та, відповідно, "польському характерові" народного дерев"яного будівництва Українських Карпат.

. і лиае невелика група дослідників /и.Цербаківський, ІЗ.Сочинський, М.дриган та ін./ зробили спробу класифікації і систематизації архітектурних »^м"яток для створення цільнсго оОразу українського дерев'яного Цгір:совного будівництва в цьому регіоні.

Друга світова війна трагічно вплинула на долв дерев'яних пам"яток Карпатського крав. Радянські повоєнні видання подасть дані зницання архітектурних шм"лток Росії, не згадуючи про укра їнські дорев"яні церкви.

В українському мистецтвознавстві проблеми збереження та мис тецьксго аналізу дерев"яних церков опрацьовувались дуже мало, хо ча та в 60-х роках будь зроблена спроба на прикладі шеститомної "історії українського мистецтва", "Нарисів з історії українськог мистецтва", окремих видань та публікацій 70-ЦЗ-х років ІІ.Юрченка Г.Логвина, С.їаранушенка, В.Самойловича, П.лакуивика, П.&олтсв-ського, І.Могитича. З праць, виданих в ьвропі та СшА, заслуговують ни увагу монографії Б.Сочинського, Сардинського, й.Кармази-на-Каковського, Р.Бриковського, Т.Геврика та ін.

Ьа жаль, у цих прицях не звернено належної уваги на декоративно-художні особливості оудівель, а сане на художні особливосте об"смио-просторових композицій церковних споруд на Бойкіащині, Яемківщині та Гуцульцині, а також на особливості декоративно-художнього ьиріиенкя архітектурних елементів і деталей екстер"«ру та інтер'єру в них будівлях, на чому акцентується увага в даній роботі. Ніхто з дослідників не звернув належної уваги на питання, лов"язаш з особою майстра-будівничого - його персоналії, те| кінологів, інструменти ти звичаї, пов"нзані з будіьішцтвом, ме^ роботи в процесі зведення дсрсв"яно'і культової будівлі, на що звертається відповідна уваги в даній роботі. Иемае, насамперед, комплексного .'ОСЛІДКеННЯ, у якому оуло б достатньо повно вивчено народну ирхітектуру Карпатського крав. Необхідність і потреба в такому дослідженні відчувається саме тепер, у час національно-культурного відродження України. Таким чином актуальність дослідження цілким очевидна.

Виходячи зі складеної проблемної .ситуації, метою дисертації комплексне дослідження худокньо-декоративних особливостей дервв"-іої сакрильної архітектури з урахуванням історичних, культурних і етнічних особливостей даного регіону: 1/ художньо-декоративні зобливості вирішення об"смно-просторових композицій церков на ет-їграфічних зонах Бойківщини, Лямківцини та Гуцульщини; 2/ особли-зсті декоративного вирівення екстер"еру та інтер"сру даних об"ек-ів та роль архітектурних деталей у цій композиції; 3/ особливос-[ творчого методу, знань та інструментиріс народних майстрів-бу-івничих.

В зв'язку із сформульованою метою, автор поставив перед собою зкі завдання:

- скласти перелік дерев'яних церков Карпатського краю, кла- , ифікований за етнозонами ти роками побудови;

- картографувати етнографічні зони Бойківщини, Лемківщини а Гуцульщини з відміткою на них існуючих пам"яток.

- дослідити особливості декоративно-художнього вирішення 5"ємно-просторових композицій тв роль у них архітєктурно-кон-груктивних елементів та деталей;

висвітлити декоративно-мистецькі особливості оздоблення нтер”ерів цих будівель;

- дати характеристику і скласти іменний покажчик народних айстрів-будівничих Карпатського краю;

- укласти термінологічний словник майстрів-будівничих;

- у процесі польових обстежень та розмов із старожилами писати та проаналізувати інструментарій, звичаї та обряди бу-івельної магії майстрів;

- зробити спробу виявлення особливостей творчого методу на-одних майстріа-будівничих у процесі побудови дврев'Яних церков

па території етнографічних зон Бойкімини, Лемкіьцини та Гуцульщини.

Основою для написання даного дослідження став досвід роботи автора при обстеженні нам"яток народного будівництва £ складі експедицій науково-дослідницькогс відділу іїузев народної архітектури та побуту у Львові е 1979-Г^Э рр.; безпосередня участь у де-монатажі та відбудові пьн"яток дерев'яного будівництва на території Музею; проведення мистецтвознавчо-отногрифічних експедицій зі студентами ЛдіНДМ у І9Б9-І993 рр.; накопичений фактичний матеріал, зібраний під час індивідуальних польових досліджень.

Предметом дослідження стали процеси історико-художнього розвитку та формування художньо-декоративних особливостей карпатської сакральної архітектури.

ІЗ процесі польових досліджень та натурного еивчєння пем"я-ток об”єктом дослідження стали збережені дерев"яні церкви Бойків-щини, Лемківщини та Гуцульщини в кордонах Української держави, а також 14 церков на Пряшівщині /Словаччина/ та ИЬ на Західній Лем-кіещині /Польща/. Б часі роботи над темою в архівах та наукових бібліотеках Львова, Киева, Ыоскеи, Санкт-Петербургу, Кракова, Вроцлава, Пряшева, Чікаго, Мюнхена автором було зібрано значний матеріал, який торкається існуючих та втрачених до нашого часу дерев"яних церков ХУП - поч. XX ст.: на Бойківщинб - 6с!, Лемківщи-ні - 69, Гуцульщині - пам"яток.

Межі дослідження охоплюють територіальний ареал етнографічних регіонів, визначених історичними землями Галичини і Закарпаття /згідно сучасної карти ьвропи - адміністративні райони Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей України, землі Перемишльського та Жеаівського воуводств Польщі та Пряшівського і Свидницького округів Словаччини.

Хронологічна рамки охоплюють ХЛІ - лоч. XX оголіть - період ікбільш показовий в художньому розвитку дерев”яної сакральної зхітектури /більш ранніх пам"яток, за винятком декількох, не збе-зглоеь/, розквіт якої припадає на ХУІІ1 - поч, XIX ст. й проходить і фоні активного розвитку архітектури та мистецтва Галичини.

Методолог!чнор ссновоц дослідження став принцип історизму вивченні мистецтва. Методом дослідження обрано комплакско-сис-змни/ аналіз матеріалу, у відповідності з яким пам"ятки дерев"я-аго церковного будівництва Українських Карпат розглядаються на ^дисциплінарному - історичному, етнографічному та миствцтвознав-ому рівнях.

Наукова новизна дослідження визначається метою і завданнями полягає в тому, що автор, спираючись на теоретичні засади попе-едніх дослідників, вперае псдас загальну картину формування, роз-итку та типологізації пам"яток дерев"яного сакрального будівни-тва, аналізує декоративно-художні особливості архітектурних елв-ентів та деталей у загальній композиції будівлі, вивчає творчі етоди народних иайстрів-будівничих в процесі створення декоратив-о-мальовничого образу екстор"еру та інтер"єру церковних будівель, роботі подається характеристика інструментарій, яким користувань народні майстри, їхні повір"я та приказки,гермінологічна лек-ика; висвітлюються історико-егнічні питання даних регіонів, гіпер-е зроблено спробу створення іменного покажчика народних майстрів а термінологічного словника будівничих Карпатського регіон/.

Практичне значення і застосування ризультатів наукового до-ліджєння шзничавтьея їх актуальністю ири вирішинні мистецоко-■еоретлчних і загальиониукоиих проблем. Ряд положень даної приці ю,*уть бути використані при написанні ізідионідних розді.;Пі нового ждання "Історії українського мистецтва". Ь час, коди міські ті»

сільські громади збмраоть ковгн на будівництво нових церков» результати даного доолідження давть можливість широкого застосування досягню* народної дерев"лної архітектури, знань та технологій них секретів народних майстрів у сучасному сакральному будівництві, Історики, мистецтвознавці, реставратори отримають можливі сі повнійого вивчення і розуміння процесів зародження та розвитку деравнлного будівництва та його декору, 140 в свою чергу дасть моя ливість правильного наукового підходу до процесу реставрації де-ревплних церков Карпатського крав. Ряд положень дисертації увійшли в генеральний план забудови етнозон Музею народної архітектури та побуту у Львові, де автор працввав ведучим спеціалістом ат-нозони "Бойківщина", науковий керівником проектів реставрації ряду об'єктів /1979-1964 pp./. В даниіі час матеріали дослідження т користовуються автором в курсі лекцій з "історії українського декоративно-ужиткового мистецтва" у Львівській академії мистецтв.

Апробація роботи. Осноані положення дисертації були заслухані на наукових конференціях Музею народної архітектури та побуту /Львів, І979-І9ВЗ/, інституту прикладного та декоративного мистецтва /Львів, І9Ьі/-ЇУ93/, Вищої «коли штук .пластичних /ііроц.шв, 1990/, Науково-дослідного інституту ’Туцульщина" /Чікаго, 1991/, Українського вільного Університету /йюихен, 19921/.

За матеріалами досліджень вийшло друком 17 публікацій.

Тема і характер дослідження обумовили структуру та обсяг роботи. Дисертація складаються із вступу, трьох розділів, висновків та приміток до кожного розділу, викладених на 16і> сторінках машинопису. Бібліографія аміцуи Зпозиції, до текстової частини дисертації автором складено "ми^тки? - "ІІеролік дерев"яних церков Карпатського край", "іменний покажчик наролних майстрів-Оу-дівничих Карпатського крао", в якому подано 1<і9 імен, "Терніпо-

югічний словник народних майстрів-будівничих", до містить 290 ермінів. '

Блок ілюстрація складається з 4 карт-схем етнозон, 120 об-іірних креслень та рисунків, 165 фотографій.

У вступі обгрунтовується актуальність дослідження, аргумен-уються його хронологічні рамки, визначається мата та завдання юооти, подано огляд історії дослідження д«рев"яної архітектури раю, зроблено аналіз архівних, літературних та ілюстративних дерєл, дасться хсрактєристика нинішнього стану збереження цер-овних будівель, визначається структура роботи.

У периону розділі аналізуються фактори, що визначили овоє-Ідність карпатського церковного будівництва, дається характе-истика будівельного матеріалу та інструментів, якими будували . таку окладну будівлю, як дсрев"яна церква". .

Територія етнографічних зон Бойківшини, Лемківщини тн Гуцуль-ини розміщена в ареалі Карпатської гірсько! системи, яка розташо-ана у самому центрі Європи. В нва чао назви "Бойківщина", "Лем-івщнни", "Гуцульцина" вживаються, головним-чином, як номінальні ондття традиційного характеру. Але що в порівняно недалекому ми-улому вони визначали певну конкретно існуючу історико-культурну еальнють, що дела підставу дослідникам виділити населення вка-аних регіонів Карпат в окремі регіонально-етнографічні групи українського народу. .

На території Українських Карпат основні принципи техніки ;ерев"нного будівництва були вироблені де до появи культових хри-тиянських будівель, про іцо яскраво свідчать окремі житлові спо-іуди, ідеально пристосовані до природних особливостей даної місцевості. '

У будівництві житлових чи господарських будівель творчість

народного майстре, будівничого і теслі обмежувалась функціональними потребами невибагливого жителя гірського крав. Тому все йог вміння, творча фантазія та індивідуальна майстерність повністю проявились у дерев"яному церковному будівництві.

Розташування і відносно велика кількість дерев"яних культових споруд в Карпатоу не випадкові. Це значною мірою обумовлено географічним середовищем, основним фактором якого є розлом, могутні гори Карпьти, багаті на ліо.' То,му и цих районах плекалось майже виключно дерев"яне:будівництво. Л оскільки бідність та малочисельність кокної скремб взн'тої1 сільської громади не давала змоги будувати великі за розміром' споруди, то вся увага народню майстрів-будівничих була спрямована на вдосконалення композиційних прийомів побудови та’ мистецьке опрацювання архітектурно-конструктивних деталей,- якг Отримували не лиие функціональне призНЕ чення, а й чисто декоративні, оздоблювальні якості.

Характер природного середовища також впливав на формування архітектурної творчості на цій території. Так, наприклад, спост< рігалаоя пряма залежність форми і розміру покриттів від клімати' них умов. Прагнення захистити будівлі від руйнівної дії дощів ті холодних поривчастих вітрів в-досить суворому кліматі знаходили свій вияв у обиивці зрубових конструкцій церков, СТОВПОЕИХ - дз; ниць, веж 1 вежечок доиками-иалівками або гонтом. Про те ж саме свідчать і маленькі,архаїчної конструкції, розміри віконних про; захищених особливими стрішками або бічними, часто оздобленими д коративною різьбою, додинеми, що прикривають вікна від силіінйх* вітром гнаних дощів або завірюх.

Легкість і зручність в опрацюванні такого благородядІЧ» йат ріалу,як дерево, викликали в народних майстрів любов дб йвого.-Будівничі, теслі та різьбярі зьшди цінували текстуру деревй -

кожна порсда відрізниться своїй натуральним кольором і тональністю, мас своєрідні структури волокон, які самі по собі створюють певний декоративний ефект.

У Карпатському краї усіх чоловіків з дитинства привчали до мистецтва будування. Технологія майстерності в окремих родинах передавалась із покоління в покоління, часто була нача б зашифрована у прислів'ях, приказках, прикметах. повір"ях, звичаях та обрядах.

У комплекс знань своєрідної будівельної магії входили не тільки теслярські та будівничі секрети, але й "вміння безпомилково вибрати щасливе місце під церкву, садибу, колибу...". Бути вправним теслею—Судівкичим і водночас кмітливим "чарівником" вдавалось небагатьом - і саме вони іменушлись в народі гордим і шанобливим словом - "майстер".

;Іослідкуючи та аналізуючи інструментарій та теслярські секрети майстрів, можна зробити висновок, що вони в процесі підготовчих будівельних робіт користувались знаннями, які мають на лише специфічні особливості даної місцевості, а й своїми коренями сягають глибин знань загальноукраїнського та загальнослов'янського дерев"яного будівництва. Це, безумовно, сприяло збереженню традиційності І арі иноваженості прийомів і форм народного дере-в"яного будівництва взагалі і збереженні) особливої, специфічної консервативності будівельних способів і засобів церковного будівництва зокрема.

Важливість матеріилу, поданого у розділі, зумовлена тим, що в процесі досліджень ви-івлено і введено в науковий обіг чимало слів, які складають термінологію народного будівництва. *ісі вони виділені в додатках у окремий словник.

другий розділ присвячено опису та аналізу типологічних

градацій дерев"яних церковних будівель у кожному із трьох етно-регіоні», вивчвннв особливостей архітектурних конструкцій та їх декоративно-мистецьких поєднань, У розділі досліджуються методи зведення иайотреми-будівничиші дервв"яних церков, дзвіниць та капличок, акцентується уваги на першорядному знапенні давніх дохристиянських традицій будівельного ремесла.

Основної) планувальної) одиницею будь-якої дерев"яної будівлі української народної архітектури є квадратний або прямокутний зруб-кліть. Він с вихідним елементом при побудові як житлових та громадських, так і культових будівель, Типом найпростіших одно-дільних в плані культових споруд можуть бути каплички та дзвіниці. Залежно від того, як групуються зруби, всі загальноукраїнські, в тому числі й карпатські церкви за планувальними особливостями можна звести до двох основних ТИПІВ - лінійного і хрестового.

Лінійне планування будівлі ноже бути дводільие або тридільнв і е типовим для еткозок Бойкібщини /напр., церква з с.Кривки/ та Ломківщини /напр., церква з с.Канора/. На території Гуцульщнни характерною с хрестова ь плані /з двома відмінами/ будівля /напр церкви в селах йсиня, Ямна/. .

Говорячи про компонування планів дорвв"яних церков Карпатського крав, иасмо на увазі типові для даних етнографічних зон будівлі, бо на стиках етнозон, на території так званих перехідних районів, можна зустріти культові споруди як тридільного, так і хрестового типів планування.

Розглядуючи конструкції стін церковних будівель, неоохідно згадати, що в дерев"яному будівництві сиропи, в тому числі і України, відомі дві принципово відмінні конструктивні системи -каркасна І з рубни.

її Карпатському краї миііаа виї щ^Киї-іи споруди мають зрубну

конструкцію /виняток становлять дервв"яні латинські костели/, і лише на Лемкіщині бабинець, а на БоЯківцині - вежа над зрубом бабинця, в тому випадку, коли вона виконує функції дзвіниці, може бути квркасної конструкції.

У практиці дерев"яного будівництва існує декілька способів перекриття зрубіе церкви: у фориї намету/квадратного чи восьмикутного/, двосхилого /інколи трисхилого/ даху.

Оперуючи цими складовими частинами, народні майстри-буді вни-чі створили досконалі, надзвичайно різноманітні варіанти верхів дерев"яних церков. Найпростіиа форма намету - квадратна, у вигляді піраміди без заломів. У подальшому розвитку це просте пірамідальне завориеннл ускладнювалось. Піраміду почали зрізувати одразу ж після встановлення декількох вінців зрубу. На цих зрі- . зих виводили вертикальні відтинки зрубів - четвериків чи восьмериків, Кількість зрізів поступово збільиувилась. Так, на Бойків-щині та Лемківщині розвивалась ідея зал-ому наметового перекриття /церкви сіл Уяок, Сухий, ІЗиика, Кострив, Шелестів/, яка згодом стала основою для створення таких шедеврів світового значення як дерев"нні бойківські церкви із сіл Матків, Нижнє Висоцько, Оряв-чик, Кривка. Висота заломів у цих будівлях поступово зменшувалась догори, що в екстер'єрі надав цим пакмяткам динамічності, а в інтер'єрі створює ілвзіи більшої висоти склепіння.

Враховуючи кліматичні умови гірського регіону Карпат, покриття на житлових, господарських та культових будівлях робились з високими стрімкими скатами. У культових спорудах влаштовувались так звані "піддашшя" та "опасання", які охоплювали усю будівлю по периметру.

Аналізуючи творчі методи народних майстрів-будівничих у процесі зведення, будівлі, приходимо до висновку, що розбивка

плану на підготовленому будівельному майданчику завжди починалась з центрально! нави. Якщо ця дільниця повинна була мати вигляд чотирикутника, то одна його сторона була і вихідним розміром при побудові плану цілої церкви; при восьмикутному плануванні центральної нави вихідним розміром могли бути ширина чи довжина центральної нави. Інші дільниці плану розбивались у натурі після центру, пропорційно до його розмірів. Орієнтувався план будівлі за сонцем - вівтарем на схід. Усі розміри зрубів-стін, заломів, восьмериків, ліхтарень визначались за розмірами плану, в першу чергу - центральної нвяи, і були пропорційні. їм.

Окрім того, що в процесі будівництва народні майстри користувались пропорціями як устиленим "інструментом", який допомагав встановлювати відповідні розміри, застосовувалась також і візуальна перевірка.

У процесі будівництва церкви співтворцем її була й сільська громада, яка здебільшого замовляла об"ект, визначала його тип, розміри і навіть окремі форми споруди, орієнтуючи майстра-будівничого на певний зразок. Де давало змогу майстрові встановлювати загальний розмір будівлі та її тип; Та щодо архітектурно-декоративного вирішення, то тут будівничому надавалась можливість для індивідуальної творчості. Саме тому і не зустрічаємо в народному будівництві кивіть двох однакових споруд -кожна має свої особливості, свої декоративно-мистецькі риси.

Третій розділ присвячений вивченню декоративно-мистецьких аспектів бойківських, лемківських та гуцульських-церков. У ньому подано результати дослідження та мистецтвознавчого аналізу об"ємно-просторових композицій, декоративної виразності ритміки форм та силуетів, світлотіневої га колористичної тектоніки матеріалу в екстер'єрі та інтер"ері церковної будівлі. Головний

ікцєнт у розділі зроблено на декорі церкви як цілого архітектурно-мистецького внсамблв і нв окремих складових частинах композиції. Звернемо увагу на розвинене художнє чуття майотрів-бу-дівничих, їх "різьбярський" спосіб мистецького виріиення церкви.

Для розкриття архітектурно-декоративного образу культово! споруди Бойківаини найбільв характерно» е тридільна триверха церква, і) якій загальне вирішення форм фисадів органічно випливає з тризрубного плану. Кожен зруб отримав своє логічно-конструктивне і художньо доцільне завершення у вигляді чотирикутного, восьмикутного або комбінування чотири- і восьмикутного пі рамі дально-ступеневого покриття. -

За принципом побудови лемківська церква виходить 9 типового загальноукраїнського прийому - квадратний намет на квадратному зрубі. Але її характернов оообливіот» в своєрідна композиція завершення зрубів, від найнижчого - вівтарного, до найвичого -вежі бабинця,яка домінує над уоівв Судівлев.

Відмінним від дерев"яної архітектури Бойківщини і Лемків-щини типом с дерев”лні культові будівлі на Гуцуяьцині. Церкви цієї етнозони п"ятизрубні, в плані мавть форму хреста з двома відмінами Й розподіляться на три групиі одноверхі, триверхі, п"ятиаерхі.

Внаслідок того, шо народна культова архітектура завжди була заснована на співвідношенні зовнішніх форм будівлі та внутрішньої структури і конструкцій, важливу роль у художньо-образному ладі церкви відігрис 1нтер"ор.

Основної! проблемой у вирішенні іктериеру дере»"яних церков усіх етнорегіонів Карпатського краю в об’єднання просторі* бабинця і центральної нави, а також оовітлення внутрішніх об'ємів будівлі.

ІЬ

У бойківських церквах застосовувалось два способи вирішення інтер'єру; к^гіїрастний перехід з темного бабинця до яскраво ос-йїі'лейої (Таак /храми оіл Ужок, Мвтків, Кривка, Росохач/; цільні об'єднання просторів нави і бабинця, що створює ілюзік єдиного внутрішнього простору /храми сіл Бусовиоько, Тисовець, Топіль-нйця/.

У дерев"яних церквах Лемківщини внутрішні просторові форми "типово бойківські"/храми сіл Шелестів, Плоске, Канора, Медве-дівці, Квятонь, Ганчова/. Способи вирішення інтер'єрів цих культових споруд відрізняються від бойківських.

У дерев"яних церквах Гуцульщини внутрішній простір у співвідношенні з масштабом висоти людини с доволі обширним завдяки крилам-прирубам, які ще більше підкреслюють центральний об'Єм /храми в Коломиї, Ямні, Ворохті, йсині/.

Відчуття величності, підкреслене декоративно» конструкцією іконостасу і деталями інтер’єру, його стрємління вгору досягається, насамперед, архітектурною композицією інтер"єру - триступеневою модуляцією форм - від нижнього четверика через кутові паруси до восьмигранного світлового барабана і далі - до затемненого натрового верху., •

Величність і красу внутрішнього простору нови в дерев"яних церквах народні майстри-будівнині підсилювали оригінальним обрисом широко! пройми проходу-арки, яка зв"язує бабинець зі зрубом центрально! нави. Проймам арок надавали різноманітних форм: прямокутних, півциркульних, фігурних з застосуванням у деяких випадках стовпчиків, орнаментованих простою геометричною різьбо] Особливість просторової композиції карпатських церков полягає в специфічних конструктивних і декоративно-мистецьких засобах організації простору, обумовлених порядком групування зру-

Нв по одній поздовжній чи взаємно перпендикулярних осях, об'єднаних фігурними просвітами-вирізами га гармонійним сполученням іовсликої кількості складових частин - зрубів та верхів з залогами, підпорядкованих єдиному завданню горизонтального розгортання і висотного розкриття внутрішніх просторів. Важливу роль у цьому відіграють заломи. їх неоднаковий нахил, освітлення, співвідношення розмірів дають широкі можливості для створення своєрідного темпу і ритму розгортання обнємів, видобуваючи при цьому різноманітні мистецько-психологічні ефекти - напругу чи спокій, велич чи ліризм.

важливим елементом обладнання інтер'єру і його декоративно-пластичним оздобленням є іконостас. Композиційно задуманий так, щоб привернути увагу віруючих, сконцентрувати їх погляд саме в цій центральній частині, іконостас о художнім, функціональним 1 смисловим ядром усієї споруди. Будучи втіленням сутності християнської візантійської релігійної ідеології, він о обов"язковоо частиною інтер'єру українських православних та греко-католиць-ких храмів. Ного конструкція логічна, просто, канонічно витримана дно з традиціями ікоиогшспння.

Композиція іконостасу, окрім ікон, вк.ичии в себе 1 орнаментальні мотиви докору, які наносились на дарев"яці колонки,

«о розділяли ікони.

У кінці ХУ1 ст. різьба іконостасів, судячи із збережених Фрагментів, була де неьисокого рольову, який складався з візантійських або ромини-готичиих орнаментальних ;штивів. Але вде на початку ХУІІ ст. з'являються елементи ронисансииго хиракт>іру -акант і виноградна лоза. Р^льоф хоч і залишаються навис ким, та стао бі.юаі соковитим, :і.ш стичним, нагадуючи бідоким"нИу різпйу в а;:хі гекту£.і.

го

У кінці ХУП ст. ріаьба стае наскрізною, внаслідок чого іконостас нагадує велику ажурну завісу. Під впливом бироко горк зонтальні яруси набирають криволінійних обрисів, вигинаючись над "царськими вратами".

Сам) ж "царські•врата" - центральні двостулкові двері -багато оздоблені різьбою на орнаментальний мотив виноградної ;к зи з медальйонами, на які нанесено зображення євангелістів і оцени Благовіщення. Ця вимога іконографії е обов'язковою в дані

КОМПОЗИЦІЇ .

Улюбленим декоративним мотивом міських ма нетрі в-сницарів . та народних майстрів-різьбярів була виноградна лоза, яка нагадує древній, відомий у народному мистецтві мотив "дереш життя1 будучи водночас символом християнства.

Самобутні сільські майстри, умільці Карпатського краю, переймаючи творчий досеід професійних різьбярів, повторюючи окреї мотиви 1 композиції, надають їм специфічного народного звучанні їх різьблені витвори /царські врата, колонки іконостасів/ відр нясться своив простотою, лаконізмом, експресивною виразністю Створюваного ооризу в поєднанні з тонким чуттям декоративності Освітлюстьсн нава, як правило, чотирма вікнами, попарно розташованими на бокових стінах. Врізані на висоті 3-Ь метрів від рівнн підлоги, вони на привертають до себе уваги і в той ж нас Тике їх розміщення дозволяв подати на тло іконостасу вврхн косе освітлення, яке сприяс кращому читанню Іконопису, нидии різьбленим .,еталям іконостасу більш чіткої фактурної об"смност Окрім іконостасу важливо місце в системі структури інтер" ру дорвв"чної церкви 9иймао аівгир, встановлений за іконостасо у «і агарній частині будівлі. Ли ньому знаходиться кіот зі "свя тич» дарами". Зустрічаємось тут з цінними ніит-ірними образами,

книгами, золотим та срібним начинням, призначеним для потреб літургії.

Обов'язковими предметами 1нтер"еру в оздоблені дерев"янї підсвічники 1 чаші, призначені для вівтаря, а такой більші за розмірами світильники та підсвічники, які встановлюють на солії центральної нави. Більшість із них пишно декорована об"ємнов різьбою в стилі офіціозного барокового мистецтва.

Аопоенюють інтер'єр культової споруди дврвв"яні, скромно прикрашені різьбою лнви, стільці, купіль для немовлят. Попід стінами і біля лав встановлено хоругви, ручні різьблені хрести, які використовувались для врочистих святкових подій. На стінах, декоруючи ікони, розвішані рушники, багато прикрашені вишивками або тканими Еізерунками.

У центрі нави на висоті 3-5 метрів підвішена до купола дерев"яна люстра-"павук". Вона орнаментована вигадливою різьбою або розмальована в коричнево-червонуватій гамі кольорів, прикрашена ’’слізками” іскристого гірського кришталю.

інтер"єр культових будівель Бойківщини, Лемківщини та Гу-цульцини майже не відрізняється між собою, бо, виходячи з потреб літургії, було встановлено певні канони внутрішнього оформлення церкви. Відрізняються вони лише наявністю певної кількості різьби, інкрустації та інтарсії на обладнанні інтер'єру, характером різьби,, відмінністю мотивів вишитих рушників та хоругв.

При побудові дерев"лних культових будівель народні майстри добре відчували і враховували масптаб окремих об"смів І архітек-туріШ елементів. Завдяки вдало знайденому масштабу уоіеї будівлі ї її окремих деталей, архітектурна композиція цих споруд завжди була гармонійною і мистецьки викінченою. '

Характерним для культових споруд б поступова, а інколи

контрастна зміна моделювання детилей - від найпростіших у нижніх частинах споруди до більш витончених і складних у верхніх: галерейки у вежі-дзвіниці, розвинуті маківки тощо.

Своєрідне трактування горизонтальних і вертикальних членувань, засобів архітектурної пластики і композицій об"ємів значно підсилюють враже іня легкості споруди. Пропорційні співвідношення основних об"ємів будівлі і кожного елемента окремо створюють монументальну завершеність і натуральність споруди в цілому.

Значну, роль у загальному вирішенні композиції культових будівель Карпатського краю /на ~рії Бойкіящини, Лемківщини

та Гуцульщини/ відіграють характерні і. мальовничі архітектурно-декоративні елементи - піддашшя, опасання, аркади, галерейки -обходи та заломи, які несуть в собі навантаження горизонтальних членувань будівлі.

У дерев"яних культових будівлях Карпатського краю для декору окремих архітектурно-конструктивних елементів чаото застосовували плоску, а інколи рельсфну різьбу, як.один із найбільш давніх і традиційних засобів підвищення архітьктурно-худокньої виразності об"скту. *

Відмінної) рисою різьби по дереву є її орнаментальний лад, який створюється ритмічним повторенням однакових або чергуванням окремих мотивів і елементів орнаменту - глуха різьба "шнуркового" орнаменту, контурна різьба типу "лиштви", різноманітні прийоми плоскої різьби.

Загалом архітектурна різьбярська творчість Карпатського регіону значно відрізняється від різьблення Центральної і Східної України. Б Карпатах народні різьбярі використовували в основному геометричні мотиви плоскої різьби /косі лінії, зубці,

розети, хрести, щиурки/, які зберегли риси прадавнього народного орнаменту.

На іемківщині окрім дерев"яних різьблених орнаментів і кованих металевих деталей в оздобленні екстер"єру церковної будівлі застосовувалось фарбування зовнішнього боку стін.

Дарев"яні церква в населених пунктах Карпатського краю и домінантами в композиції забудови. їх виняткова роль у житті сільського організму кидається в очі з першого погляду. Нк правило, дерев"яні культові будівлі розташовувались на підвищених місцях у селі або на околиці його /ііорохта, Канора, Турка Берх-ня/ і, по суті, панували над усією околицею. Часто церковну споруду розташовували в центрі села /Бишка, Кострин, Сколе, Яворів/ і тоді вона ставала основним архітектурно-композиційним центром населеного пункту.

Аналізуючи способи розташування дерев"янпх церков і їх ізольованість від інших будівель, можна зробити висновок, ідо ОСНОВНОЇ) причиной цього явиїца було бажання майстра-будівничого архітектурно-композиційно і декоративно-мальовничо виділити культову будівля і акцентувати її домінуючу роль в конструкції забудови села. Було б неправильно розглядати кул'-тову споруду окремо, відірвано від лрироднього середовища, оо саме природа, вміло скерована рукою людини /огорода з місцевого матеріалу - каменя, дошки, ліски, вхідні ворота, дзвіниці, могутні розлогі дерева навколо будівлі/, створив той комплекс, який, гармонуючи з навколишньо» природою, ні дао карпатським церквам неповторної краси І декоративної мальовничості.

X вг.сноаках узагальнюється основні результати дослідження дерев'яних «церков Карпатського крь» ХУІІ - поч. XX ст., /дно мистецтвознавчу оцінку. їх значення в контексті українського та сні-

тового надбань пам"яток культури.

. - Більшість дерев'яних храмів Карпатського крав постала

по селах, де весь архітектурно-будівельний рух буй керований народом - творцем і носі ом будівельної традиції. Архітектуру цих церков слід розглядати як мистецьку творчість народу. Серед безіменних творців були й яскраві творчі осооистості, чиї імена вдалось встановити крізь плин часу.

- Тонке розуміння цілісності декоративного образу архітек-

турної будівлі ІШрОДНИКИ МаііСїраМИ-буДІЕНИЧИМИ виявляються у способі визначення плану споруди в натурі, до вихідним розміром подальаої побудови о довжина або ширина центральної ниви, чи похідні від них - діагональ, половина діагоналі. Завдяки цьому окремі частини будівлі в плані і об"смах взаємозв'язані; невимушено й природиьо випливають один з другого, незалежно від того, чи це буде тридільна триверха споруда, чи хрещата одноверха, триверха або п"ятиворха. Стке, декоративно-мистецький вигляд кожної дорав"яної церкви обумовлений розвитком ідей пропорційності побудови, які е похідними від розмірів центральної нави. .

- Декоративна пхастика дерев"яних будівель Карпатського краю, їх мальовнича скульптурність досягнута гранично простими засобами - комбінацісю дерев"яних зрубів простої геометричної форми - куба, чотири- чи восьмигранних призм і пірамід, скомбінованих по-різному в заломах, обшитими гонтом, дранкою чи дошками. До .,их же засобів декоративно-художньої виразності треба віднести ще й такі деталі, як опасання та піддашшя, галервііки-обходи, одвірки і ьікна, часто декоровані площинною або об"ем-неш різьбою.

- Головному млсіецькому завданий - розгортанню оО"емів

рубів-иерхів, висотному розкрити внутрішнього простору - під-орядковане співвідношення та ритми стін зрубів головного об"єму складових частин верхів; величина та ритм вікон і дверей; итм і розміри колод, ритм і крок стовпів, що підтримують опа-нння; декоративне різьблення окремих елементів, яке відрізняться між собою технікою виконання та різновидніетв орнаменту.

- іїкстер"єр дерев"яних церков відзначається органічним по-днанням форм, тонким зв"язком з ландшафтом, з середовищем Кар-атських гір.

- Особливість інтер"еру карпатських храмів полягає в спе-іифічних декоративно-мистецьких засобах організації просторів, ^"єднаних фігурними арками-вирізами та гармонійним сполученням іевеликої кількості складових частин - зрубів і верхів з зало-іами. їх неоднаковий нахил, освітлення, співвідношення розмірів ітворюють своєрідний темп і ритм цього розгортання, ЕИЯВЛЯПТЬ івітлотіневу та колористичну тектоніку матеріалу, надаючи внут-іішньому простору будівлі разом з іконостасом та іншим церкои-іим обладнанням та начинням Невичерпну гаму декоративно-миствць-іих настроєвих відтінків.

І на завершення слід підкреслити, що дерев"яна церковна ірхітектура Українських Карпат а плодом творчого генія народу, ікиЯ втілив у ній і виявив свій досвід, художнє чуття й так документально підтвердив свій культурно-естетичний рівень. Завдя-си оригінальності і неповторній красі споруд з дерева, вони є ів лише скарбами цього крао, а й світової культури.

Висновки. Таким чином, в дисертації: _

і. Ьизначено джерела і характер історико-культурного та цистецького розвитку дерев"яного церковного будівництва Українських Карпат, встановлено період найвищого розквіту та етногра-

фічно-мистецькі особливості пам"яток кожного Із етнорегіоніь.

і. Систематизовано й проаналізовано велику групу пам"нток як існуючих, так і втрачених до нашого часу на етнозонах Бой-ківщини, Лемківщини та Гуцулыцини.

3. Зібрано й систематизовано дані про майстрів-будіпничих, їх професійну термінологію та інструментарій /частина з них вперше введена у науковий обіг/.

А. Розглянуто декоративно-мистецькі особливості ехстер"еру та інтер"сру дерев"яннх церков Українських Карпат і способи їх оздоблення народними майстрами-будівкичими.

Все це,разом взяте, дозволило автору саме так побудувати дисертацій - як за структурою, так і за змістом.

Основні наукові публікації по темі дисертації:

І. Методичні рекомендації до вивчення курсу "Українське декоративно-прикладне мистецтво". Вип. 6. Українське народне малювання . - Львів, 1991, - 40 с.

Методичні рекомендації до вивчення курсу "Історія декоративно-прикладного мистецтва". Бип. X. інтер"ер і художнє оздоблення української хати. - Львів, 1994. - 43 с.

3. Мистецтвознавчо-етнографічна експедиція. Методичні поради, питальник і термінологічний словник для проведення мистецтвознав-чо-еткографічної практики з курсу "Історія українського інтер"еру та народного житла". - Львів, 1994, - 35 с.

4. Традиції дербв"ііної монументальної архітектури Карпат // Народна творчість та етнографія. - 1960. - № 3. - С. 55-61.

5. Народні традиції дерев"яної монументальної архітектури Українських Карпат // Мистецтво і перебудова: Збірн. наукових праць -ШіІдМ. - К,, І9Ь9. -'0. Ь9-9«і.

6. Особливості вирішення просторової композиції інтер'єру дерев"дних церков на Бойківщині та Лемківщині // Українське релігійне мистецтво. Відродження, традиції, пргблеми: Збірн. наукових праць ЛД1ІІДМ. - Львів, 1991. - С. 34-41.

7. До питання створення іменного покажчика народних майстрів-

будішичих Карпатського крав // декоративно-ужиткове та образотворче мистоцтво. Історія, теорія, практика: Збірн. наукових праць ДаШдМ. - Львів, 1991. - С. Ьо-іиЗ. ■

Ь. Аналіз бібліографічних джерел, присвячених дерев"янііі церковній архітектурі Українських Карпат // Науковий збірник Українського ііільного Університету. - Т. ІЬ. - Мпнхен. - іуу<і. - С.ЗІ<і-3 (М.

Kravchenk* Y.O. Decorative-artistic peculiarities of the wooden churches of the Ukrainian Carpathians cf the XYII - beginning of the XX centuries. (Creative methods of folk masters of Bojkivshchy na, Lemkivshchyna and Hutsulshchyna).

A dissertation submitted for the Candidate of the History of Arts degree with the specialization 17.00.05 - Decorative and Appl •d Arts. Lviv Academy of Arts, Lviv, 1994.

The text of the.supported thesis contains the investigation of decorative - artistic peculiarities of wooden church architecture of the Ukrainian Carpathians, The factors which determine the originality of this phenomenon are revealed. The peculiarities of sculptural decoration in general composition of exterior and interior of wooden churches which organically match the surrounding locality were analysed. Particular attention is paid to the specific method ef organization of space, te the realing of light-ar.d-ehadov and colourlstlc structure of the material, which add* t* th building unexhaustible range of decorative - artistic shades. The dates of the erection of the buildings are defined and the informa tl*n about masters-builders, their tools and professional terminology 1» revealed and systematized.

Крбвченкв Я.О. декоративно-художественные особенности деревянк церквей Украинских Карпат ХУІІ - нач. XX веков. /Творческие методі народній мастеров Ьойковщины, Лемковщины и Гуцульщины/. ’•

Диссертация на соискание научной степеня кандидата искусствоведения по специальности 17.00.05 - декоративно-прикладное искусств! Львовская Академия Искусств, Львов, 1994.

Защищается текст диссертации, содержащий исследование декорати: но-художественных особенностей деревянного церковного зодчества Украинских Карпат. Выявлены факторы, определяющие сьоеоОразие это: явления. Проанализированы особенности декоративной пластики в общі композиции екстерьера и интерьера деревянных церквей, органически сочетающихся с окружающим ландшафтом. Особое внимание уделено спе циническому способу организации пространств, выявление сьетотенев И колористической тектоиики материале, придающую строению неисчер ему» гамму декоративно-художественных оттенков. Уточнена датировк построения сооружений, выявлены и систематизированы данные о мает рах-строителях, инструментарии и профессиональной терминологии.

Ключові слова:

дерев"яні церкви, декоративні особливості, мьйстри-буціьничі.