автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Деривационный потенциал органолептических адъективов современного русского языка.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Деривационный потенциал органолептических адъективов современного русского языка."

киТвський

УН1ВЕРСИТЕТ

IMEHI ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

РГ6 <)Л

На правах рукопису

^ Н АПР _ УДК 808. 2. - 541. 1.

ФЕДОТОВА ОЛЕНА СЕРПТВНА

ДЕРИВАЦ1ЙНИЙ ПОТЕНЦ1АЛ ПРИКМЕТНИК1В 31 ЗНАЧЕНИЯМ ЧУТТ6ВОГО СПРИЙНЯТТЯ В СУЧАСН1Й РОС1ЙСЬК1Й MOBI

Спецгалы-исть 10.02.02 - рос1йська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацн на здобуття наукового ступеня кандидата фтололчних наук

Ки?в -1998

Дисертацт е рукописом

Робота виконана на кафедр! росмськоТ мови фшояопчного факу/ Ки1вського ужверситету ¡меж Тараса Шевненка

Науковий кер!вник - доктор фтолопчних наук, прос КУДРЯВЦЕВА ЛЮДМИЛА ОЛЕКСПВНА, прос кафедри рос1йсько1 мови фшолопчного факу; Ки1вського ун'юерситету ¡меж Тараса Шевченка

Офщ'тш опоненти - доктор фтолопчних наук, прос ПРИСТАЙКО ТАМАРА СТЕПАН1ВНА, в.о. проф| кафедри росшськоТ мови Джпропетровс державного ужверситету

кандидат фтолопчних наук, д БАСОВА ГАЛИНА ДМИТР1ВНА, науковий сгтро( вщдту росмсько! мови ¡нституту мовознавства УкраТни ¡меж О.О.Потебж

Провщна установа - Нацюнальний педагопчний ужверситет М.П.Драгоманова, кафедра росшсько! мови, м. 1

Захист вщбудеться 24 квггня 1998 року о 10 годин! на заа спец|'ал1зованоТ вченоУ ради Д 26. 001. 19 у КиТвському ун1верс ¡мен'| Тараса Шевченка за адресою: 252033, м. Ки1в, бульвар Т; Шевченка, 14, ауд. 64.

3 дисертац1ею можна ознайомитися у Науковм б!блгатец1 Ки'шс ужверситету ¡мен! Тараса Шевченка (КиТв, вул. Володимирськг юм. 10).

Автореферат розюланий " " березня 1998 р.

Вчений секретар спещал13овано1 вченоТ ради кандидат фтолопчних наук, доцент 11/(Шд1г Л.¡.Шахова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В останне двадцятир1ччя у росШсьюй дериватологн сформувався »дзвичайно перспективний напрям досл'щжень, що стосуеться аспекту ювотворчо! парадигматики, деривацмно! активност1 труп сл1в сучасно? зс1йсько| мови. У межах цього напряму основною метою е вивчення ювотв1рних парадигм (надал1 - СП) р|'зних частин . мови (О.М.Тихонов, АЗемська, В.В.Лопатж, Р.С.Манучарян та ¡н.), де пщ СП розумгёться 1мплексна одиниця словотвору, що являе собою наб1р кодериватт одн1е? ■ксеми. У сучасному мовознавств1 СП досить активно дослщжуються на атер1ал1 роайських ¡менникт, д!есл1в, рщше прикметниш. В дисертащйних >ацях Л.Н.Денисик, Т,С.Морозовой, О.Б.Бесалово?, Т.С.ЯрулмоУ, Н.Г.Юсуповой Шамилово!, С.Соб1рова та ¡н. охарактеризовано лише СП окремих ЛСГ деяких :стин мови. При цьому основний акцент спрямовано на вивчення СП !Похщних слт. Проте бтьша ¡х частина все ще залишаеться недослщженою. Не 1копичено достатнього досвщу дослщження семантично? структури СП, рол1 зних ЛСВ мотивуючого слова у формуванж СП.

В той же час поряд ¡з традицмними аспектами вивчення ртневих систем зви (парадигматичним \ синтагматичним) в останне десятир1ччя дедал1 ч1шше щтяеться деривацмний аспект, з точки зору якого будь-яку вторинну одиницю эжна вивести ¡з вихщноГ за певними правилами, схемами, моделями >.С.Кубрякова, Л.Н.Мурзш, Л.О.Кудрявцева та ¡н.) Деривацмний п^дхщ тюно т'язаний з розмежуванням двох плажв мови: 1) статичного, що описуе готов! 1иниц1 мови (результат) ! вщношення м1ж ними, та 2) динаммного, що (зкривае мехажзм утворення вторинних одиниць (процес) й описуе правила, щел1, схеми Тх утворення. А виршення проблем словопороджуючих )жливостей слова пов'язано передуам з дослщженням процесу овоутворення, тобто з виходом у динам1чну модель мови. Цим I визначаеться туальшеть реферовано! роботи.

Виявом нового пщходу в галуз) словотвору став перехщ дериватолопв вщ атистичного опису форм реал1зацп дериващйних значень \ узагальнення на Ц1Й нов! семантичних можливостей словотворення (тобто аналгау вщ форми до ачення) до попереднього обчислення лотенцмно можливих деривацшних ачень з наступним описом особливостей Гх реал1зацм (тобто анал1зу вщ ачень до форми його реал1зацп) (Л.О.Медведева, В.Грещук, О.М.Шевчук, .Резанова, Б.Хене та ¡н.). Формантоцентричний аспект анал!зу словотвору, при эму вивчаеться формантна частина структури похщних сл!в, вимагае повнення даними про роль тв1рних основ у формуванн1 дериватт, яю ержують при основоцентричному пщход1 до словотвору. Виявлення

словсгшрних значень \ титв е заключним етапом при формантоцентрични> служить вихщною позиц1ею при основоцентричних дослщженнях (В.Грещук),

Своерщним б досл'щження росШського деад'ективного словотвору з тс зору когнитивно! теори (В.В.Волков). ТермЫ "когштивний" (тобто пов'язани процесами самооргажзацп мовноГ свщомостт, вщбиттям Тх у мовних структу|: використовуеться при жтеграцм уявлень двох вщносно автономних систем зн - лжгв'ютики 1 психолжгв'гстики. Безл!ч росшських прикметниш та утворе (чи утворюваних) вщ них дериват розумтоться як частина цш'юного вербальн простору, який, в свою чергу, розглядаеться як вщображення мовно? свдомос воображения в систем! лексики (лексикон!) та "вписанм" в не? сист словотвору (дериватикож). В цьому вщношенн1 свою роль мае зграти й о законом1рностей реал1заци словотворчого гютенц1алу непохщних та похул ад'ективш з1 значениям чуттевого сприйняття.

Мета дослщження полягае у виявленж деривацмного потенц1 прикметниюв з1 значениям чуттевого сприйняття (органолептичних ад'ектив1 надал!' ОА), а також законом1рностей (правил та моделей) утворе словотвфних та лексико-семантичних похщних вщ багатозначних ОА. Поставлена в робот1 мета визначила коло конкретних завдань:

1) виявлення характеру парадигматичних вщношень у словотвор!" та визначе: основно? одиниц1 цього мовного р1вня;

2) теоретичне обгрунтування повно! деривац1йно1 парадитми як особли одиниц! опису словникового складу мови;

3) опис ОА як лексично! м:'кросистеми;

4) визначення когмтивних тип1в ОА;

5) опис лексико-семантичних парадигм ОА 1 моделей мотиваци в семем] парах цих прикметниюв;

6) з'ясування законом1рностей I особливостей словотворення в парадип "чуттевих" прикметниюв та побудова ?х повних деривацмних парадигм.

Матер1алом дослщження слугували органолептичш прикметники: позначення смаку, слуху, дотику, нюху I т.п. Непох'щж ад'ективи (160 одини почерпнуто ¡з "Словообразовательного словаря русского языка" О.М.Тихонове похщж ад'ективи (108 одиниць) - з рюних словниюв синожм1в й антожм1В ред. М.Р.Львова, З.б.Олексанрово? та ¡н.). Словников! дефЫщи почерпнуто "Словаря русского языка" АН СРСР в 4-х т. за ред. О.П.евгеньевоТ. В окрег* випадках до анализу залучеж також даж "Словаря современного русскс литературного языка" АН СРСР в 17-ти т., "Словаря русского язьп СЛ.Ожегова. Усього дослщжено 1063 словотв1рних деад'ектива, а також 5 ЛСВ цих прикметниюв.

Виб1р даного фрагменту лексики як об'екта дослщження зумовлений астотнютю, комун!кативною значимютю та значними дериващйниьш ожливостями ОА. Деривацмний потенц1ал цього семантичного класу ад'ективш з був предметом самостийного монограф1чного дослщження.

Наукова новизна роботи полягае у тому, що: ) здмснено комплексний пщхщ в дослщженж деривацмних можливостей

органолептичних прикметникш: представлено 1х деривацмн1 модел1 на р!8ж окремих лексем та ЛСВ, деяких ЛСГ та семантичного класу в цтому; ) уточнен! деяю ¡снуюч1 дефМци словотвору, а також представлено

поновлену концепцию парадигми на деривац!йному р1вн) й обгрунтовано видшення особливо? одинти метамови - повно? дериващйно? парадигми; | виявлено законом!рност! реал'1зацм словотворчого потеншалу

непохщних ! похщних ОА;

I на основ1 анал1зу динамжи вщношень вихщних та похщних семем у

внутр|'шньосл1вних парадигмах побудовано модел|' мотивацм у семемних парах непохщних багатозначних прикметниюв;

I одержан! нов1 дан1 про семантичну структуру дослщжених ЛСГ та

розроблено комплексну класифжац1ю органолептичних ад'ектив1в як лексично! мкросистеми.

Теоретична I практична значим!сть визначаеться комплексним дходом в дослщженж деривацмного потенцшлу лексичних одиниць у 1нам1чному, основоцентричному I когштивному аспектах, затвердженням эривацмних процест як системоутворюючих фаюгорш лексикона: даерсальний характер принципу деривацм 1 те, що дериващя охоплюе в рамках дного процесу р1знор1внев1 одинищ, дозволяють представити й описати ютемн'! зв'язки, яю пронизують вс'| мовн'| яруси.

Запропонована в робот1 методика анал1зу може бути використана при 1вченн1 деривацмного потенщалу р!зних частин мови, парадигматичних зв'язк!в лексиц! та словотворЬ а матер1ал I висновки дослщження - у лексикограф1чн1Й I педагопчий практицк при читанж вузшських курс!в, спецкурст та проведенш юцсем'жарт з лексикологи дериватолопТ.

Методолопя I методи. Вихщними теоретичними здобутками, що лягли основу даного дослщження, стали, по-перше, методолопчне уявлення та >нкрет№ методолопчн) ршення щеограф1чно1 граматики 1 словотвфного синтезу Г.Милославський, В.А.Белошапкова), по-друге, теоретичж результати, ш'язаж з ¡нтерпретац1ею деривац|йних структур 1 процес1в як феномена 1гвютичних та психол|'нгвютичних (1.С.Улуханов, В.В.Лопатш, О.М.Тихонов, С.Кубрякова, О.А.Земська, М.Ковалик, Н.Ф.Клименко, Ю.Л.Пнзбург,

В.В.Волков та ¡н.) ¡, по-трете, розвинуте Ю.С.Степановим уявлення г багатом1рнють мовного простору.

В робол використано рЬн1 лЫгвютичн! методи прийоми дослщження г збиранн! фактичного матер1алу, картографуванн1, його структурно-семантичнс аная!з! та узагаяьненн! результат роботи. А саме: метод видтення ЛСГ пщстав! словникових деф1нщ1й з домЫуванням ономасюлопчних ознак, мет компонентного анашзу (при поршнянн! семного складу мотивуючих мотивованих одиниць), трансформацшний метод 1 метод дерйвацмнс моделювання (при визначенн1 структурно-семантичних вщношень тв1рних похщних одиниць при встановленш напрямку похщност! в деривац!йн1й парО, також елементарн1 прийоми статистичного методу (при узагальненн'1 даних сх та таблиць). Додатково використано описовий ! контекстуальний анал1з.

Апробац1Ю основних положень дисертацм зд!йснено на кафе,! росШсько: мови фшолопчного факультету КиТвського уншерситету ¡меж Тара Шевченка, ¡Мжнароднш ювшейжй сес», присвяченм 100-р1ччю вщ я народження акад. В.В.Виноградова (Москва, 1995), 5-м М1жнарод| герменевтичжй конференцм "Розумжня \ рефлекая" (Тверь, 1996), М1жвщомч1й науково-теоретичнм конференцн "Л'шгвютика: взаемодш концепш парадигм" (Соч1, 1992), на науково-дослщницьких конференцшх виклада1 (Кам'янець-Подтьський, 1994, 1996, Хмельницький, 1997).

Структура I обсяг роботи. Дисерташя (основний текст - 168 стор1нс мгстить вступ, три роздши, идо включають 9 параграф1в, висновки, спис основно? використано? лп-ератури та додатки у вигляд1 схем I таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ ДИСЕРТАЦМ"

У встуж обгрунтовано актуальнють теми, вибф матер!алу, мету I завдан дослщження, розглянуто методолопю методи дослщження, визначено науко новизну, теоретичну ! практичну значимгсть роботи.

ПЕРШИЙ Р03Д1Л "Концепцт деривацшноТ парадигми та аспек дослщження похщних одиниць" присвячений анал!зу сутност! парадигм!-парадигматичних вщношень як ¡зоморфних явищ р1зних мовних р1вн!в та характеристик у словотворк

В першому параграф! визначаеться поняття парадигми парадигматичних вщношень в лЫгвгстиц!. Терм!н "парадигма" трактуеться як р: протиставлених мовних одиниць, кожен член якого визначаеться в'щношенняо до ¡нших член!в ряду. Активне використання ! поширення перв!с1 морфолог!чного поняття на ¡нш! л!нгвютичн! ртж зумовлене прагненням сучасн!

.ослщжемь до послщовного зд1йснення принципу системное^ опису ! наявнють щносного ¡зоморф|'зму деяких р1знор1вневих мовних явищ. Залежно ещ р!вня, ,о якого вщносять видтений клас одиниць, говорить про морфолопчну, ексичну, синтаксичну та словотвфну парадигму.

Парадигматичн! вщношення - це вщношення протиставлення або ергування ктькох елемента мови, вибору одного ¡з взаемовиключаючих лемент!в. Таким чином, першочерговим завданням при onnci пэрадигматичних щношень е саме визначення тих одиниць, що вступають в них на тому чи шому piBHi (для даного дослщження - на словотворчому), кожен з яких редставлений одиницями, що матер!ально i функцюнально вщр!зняються вщ диниць ¡ншого р!вня, - i у вщповщносл з цим вид|'лення тих елемент!в рбраних диниць, яю протиставляються один одному.

У другому параграф! проведено теоретичний анал1з пщход|'в до изначення поняття "словотв1рна парадигма". Складнють побудови чпко! энцепцп парадигми на словотворчому piBHi зумовлена низкою причин: ) Хоча загальноприйнятою в дериватолопТ вважаеться наявнють елементарних i эмплексних одиниць та центрального, що пронизуе всю цю систему, ротиставлення мотивуючого i мотивованого слова, виникае питания: при б'еднанн1 яких одиниць словотворчо? системи вщнаходяться ларадигматичн! дношення? I взагал1, чи правом1рно застосовувати до словотвору поняття 1арадигма"?

) Виходячи з багатозначносл самого термина "парадигма" i наявност! у mobi озмаптя парадигматичних об'еднань, вчеж р!зних лжгвгстичних шкш i напрямш эристуються поняттям "парадигма", вкладаючи в нього р1зний змют. ) Як будь-яке мовне явище, СП може бути об'ектом дослщження в ¡зномажтних аспектах, що, безумовно, вносить сво! корективи у визначення П.

Головною одиницею словотворчо! системи мови е похщне слово (О.С. /брякова, О.А.Земська), осктьки воно дае яскраве уявлення про вс! вщмшж леи системи в цтому, i осктьки вс! описаж до цього часу бтьш крупн!' одиниц! ожуть бути представлен! як певж об'еднання чи групування похщних сл!в. 3 шо! точки зору, якщо виходити . з поширеного в сучаснм лшгвютищ ззмежування структури ! системи, то слщ визнати основною одиницею груктури мови на словотворчому piBHi формант, а основною одиницею системи словотвфний тип (В.В.Лопатж).

Альтернативним вир!шенням питания про основну одиницю словотвору эже бути, на думку автора, розмежування в парадигматищ систем з >нкретними ! узагальненими компонентами. Конкретну систему знаходимо у фадигм! окремого слова (як Ha6ip його похщних), узагальнену - у парадигм! iacy сл!в (як сукупнють словотв!рних тип1в). Бтьш того, с точки зору

основоцентричного п'щходу до словотвору, основною одиницею класифкацП опису словотвору е сама словотв1рна парадигма, яка вщображае специф1ку особливост1 реалЬацм в дериватах те! чи ¡ншо! семантики рганих структура семантичних 1 формально-граматичних труп тв1рних слш (В.Грещук).

При такому послщовному вибудовувани концепци СП вважаемо доречн! акцентування двоплановосл словотворчо! системи. У план1 виразу СП створкж форманти, яю чергуються при постмжй тв!рнм основ!, а у плат змк: пост1йним II компонентом можна вважати лексичне значения вихщно! лексеми змшними - словотв!рж значения похщних сл1в.

У третьому параграф! розкриваеться поняття повно! деривацмк парадигми як особливо! одиниц1 метамови. Пщ деривац1ею розум1еться проц утворення будь-якого вторинного знака, який можна пояснити за допомогс одиниш, що прийнята за вихщну, або вивести з не! шляхом застосування певн правил. А дериватами слщ визнати вторинж, що виникають внаслщок якого породжуючого процесу, одиниц) будь-якого ршня (О.С.Кубрякова, Л.В.Сахарни Л.М. Мурзж, Л.О.Кудрявцева та ¡н.). Дотримуючись такого трактування дериваи похщними одиницями ми визнаемо \ слова, > ЛСВ, а також деяю форл словозм'жи.

В даному дослщженн) ми спиралися на таю деф'жщй: 1) СП е наб похщних, яю мають одну тв1рну основу \ знаходяться на одному ступе словотворення (О.А.Земська); 2) похщна лексична одиниця - це будь-я! вторинна одиниця з1 статусом слова, а також не тшьки формально створе» слово, а й новий ЛСВ (О.С.Кубрякова та ¡н.). I якщо припустити, що деривацш парадигма включае похщж усЬс вказаних типш, виникае законом1рне питания щ мюце лексико-семантичних, словотв1рних I словозмжних дериват1в у структу СП.

Структурною оргажзац|'ею смислового змюту багатозначного слова мож( вважати внутр1шньосл1вну (лексико-семантичну) парадигму як упорядкова» сукупнють ЛСВ одже! лексеми. Отже, кожна вершина СП дослщжувано! груг прикметниюв е, з точки зору семантично! своерщност1, парадигмою окрем! значень (ЛСВ). При анажз1 СП багатозначного слова з'ясовуеться, що похщж, яких вона складаеться, можуть бути утвореж вщ р!зних ЛСВ тв1рно! лексем: Об'еднуючи на семантико-словотворчому р^вж в оджй парадигм! багатозначн лексеми одиниц1, що утвореж в результат семантично! деривацп, ! власг словотв1рж деривати, маемо не просто СП слова (лексеми в цтому), внутр'|шнь0сл1вн0-м"1жсл1вну парадигму конкретного ЛСВ. Кр'|м топ аналопчно семантичжй парадигм! можна побудувати для бтьшосл яюсда прикметниюв внутршньо&жвну морфолопчну парадигму, у яюй компаратж суперлатив, а також коротка форма ад'ектива виступають вторинним

<4Но,

/о

"о s,

Ною

00,

•Ра1,

sr

О/о

'Роэд

no3l

"п.

Sa

Ve

'""ял

ÍÍ7

5»,

■ад г*®*«*

га г<

У' ^ J оТСу- н' чп

бУГ1

H

энь. Зас m

В,

•Эог,

"а»,

4о

ßC/jf

гче

I

'из

Тв

Ре«,.

Л**"-

РЧее 7е

еР4ь. еРец, т«ий ч'пь

■/й

с*ок

' к на 0

и 3

'¿/Л;

^с, • Рф *** -с -- га

ЦП

(*ес0в Уч.у, ^oHe¡

H Hi

сг01.

'Ser

а ' ь) .

'Ний к С,

-вод,

°ßo,

>Роч,

С/7

Слов0гвдТЬ бО/>- 00

(М> Р0ЗГл„! 11 сщ

Cí1«Q-r<n- ПаРатИв0,7' O^e- flePtfp. ¿/е

е03д

' 3

re,

Hofl^ir,

Щ/

(Ч

<405.

°С/Л

ау/ь '/born

ом Ого

О,-

ПаРаДи

е*нй) '"«У На то

of.

Hq

'Mn

3НаХ{

ip

саш

Ha 4epi1Bgr:: orOP 6

СтУп>

ib.

3 BfiQc

*** Cr: > ^

эера г го. С/7

Мо.

'-We

aav^l

\ *л<эР>

^ -у, споб'

BVV

¡хе*-^

о«»""'

Л-..**« --„DP

Cß^4

ii'^

V ubU ц^Р^ .^

.'а®'" _..а\ли«-

. VLO^C

naPai в

по'

«1С

п ПсГ в\р.боРЧ

í\eP

\ rv4*o®aV оВе . сЧ»^ - " ропь 1

• -SSÄS5 «fts^sr

пар

,arp

f S -о-

JKTJP^'

ßB»'

WlO'

фер°в

алежно вщ мети опису видтяти два змютовних р1вня у словк лексематичний 1 ексико-семантичний.

Дал! наводиться розроблена автором класифкащя прикметниюв з! наченням чуттевого сприйняття. Бона мае комплексний характер, тому що раховуе одразу юлька пщстав для видтення труп (пщгруп, м!крогруп тощо) пасиф|'кованих одиниць: 1) характер ознаки, що названа якюним прикметником змгирийш й рацюнальж); 2) яким органом сприймаеться та чи ¡нша ознака змаков), дотиков! тощо); 3) прикметник е ядерною чи перифертною одиницею евно? ЛСГ; 4) деяю лексико-граматичж особливост! ! формальж характеристики рикметниюв (яюсний чи вщносний в значенж якюного та ¡н.). Ус! ОА подтяються а в1с|'м труп (шють труп емп!рийних ад'ектив1в ! дв1 - рацюнальних) : ц'ективи на позначення дотику (острый-^тупой, холодный-теплый та ¡н.)\ д'ективи на позначення смаку (горький-сладкий, кислый, пресный та ¡н.у, ц'ективи на позначення нюху (пахучий-вонючий, медвяный, смолянистый та ¡н.)\ а'ективи на позначення звуку, слуху (тихий-громкий, картавый, гундосый та /н.); ц'ективи на позначення зору (слепой-зрячий, косой, зоркий); юеднуючГ ад'ективи (тухлый, прелый, зрелый, гнилой та ¡н.)\ арактеризуюч1 чуттев! ад'ективи (крепкий, смачный, душистый, глухой та /н.); осьму трупу так званих загальних прикметниюв складають ад'ективи ¡з змантикою у вихщному значенн! рацюнальних ознак предмета, напр., хороший, похой. Вони можуть вступати в словосполучення типа противный запах, гадкая эхлебка, приятное вино.

У кожн!й труп! розглядаються ядерна ! перифержна зони (1, 2), як«, у свою гргу, пщроздшяються на декшька пщгруп (а, б, в тощо).

I. Ад'ективи на позначення дотику.

1.1. Ядерн! прикметники з вихщним значениям "ознака, що сприймаеться на дотик". В щй пщгруш розмежоваж об'еднання ЛСВ прикметниюв на позначення таких ознак предмета:

1.1.а. "ступжь гостроти" (острый, тупой, колючий, колкий);

1.1.6. "ступжь гладкост'Г' (гладкий, скользкий, шершавый та ¡н.у,

1.1.в. "ступжь клейкост!" (клейкий, липкий, липучий);

1.1.г. "ступжь твердостГ (твердый, мягкий, хрупкий та /н.);

1.1.д. "ступжь щтьносл / густота" (плотный, тугой та ¡н.)\

1.1.е. "ступжь еластичносп" (эластичный, тягучий та ¡н.);

1.1.ж. "ступжь вологостГ (мокрый-сухой, сырой та ¡н.у,

1.1.з. "ступжь нагр!тостГ (холодный, жаркий, теплый та ¡н.у,

ИХ "ознаки, що визначаються м'язовою напругою" (тяжелый, легкий).

1.2. "Дотиков!" ад'ективи перифержно! зони.

1.2.а. Синон!м1чн! ядерним ад'ективи з ускладненою формальною структурою (окаменелый, огрубелый, мерзлый, мохнатый, ворсистый та ¡н.у,

1.2.6. Вщносж в значенш' яюсних (зеркальный, воздушный);

1.2.в. Д'юприкметники в значенж прикметниюв (колющий, полированнь насыщенный, концентрированный, засохший, промокший, палящий

¡н.у,

1.2.г. Переноси! ЛСВ в значенж ознаки, яка сприймаеться на дотик {грубь суровый, лютый, жестокий);

1.2.д. Стил'гстично маркован! ад'ективи на позначення дотику (осклизль ослизлый, заскорузлый, сыпкий, промозглый, слякотный, хладный та ¡н.

Аналопчним чином в робот! систематизовано ад'ективи ¡нших труп.

Пщбиваючи пщсумок огляду ¡снуючих класиф!кац1й, автор зазначае, I розроблена комплексна класиф!кац!я ОА, як ! будь-яка ¡нша класиф1ка[ тезаурусного типу, сама по соб! е недостатньою для дослщження деривац!йно потенщалу ад'ективно! лексики. Встановлеж властивост1 сл1в з! значенн! чуттевого сприйняття не завжди зумовлюють причини утворення бшьа юлькост! дериват вщ одного слова, меншо! - вщ ¡ншого, або рйних набо[: дериватш вщ р!зномажтних прикметниюв, хоча загальж тенденци, безумов^ виявляються. Словотворч! можливосл дослщжених ошв до певно! м1ри залежа й вщ 1х приналежносп до того чи ¡ншого когнгшвного типу.

У третьому параграф! автор, спираючись на когн!тивну теор вщприкметникового словотвору В.В.Волкова, представляе деривацж! релевантну систему класифжацй ОА. Це передбачае насамперед розмежуван номжативно, сигжфжативно та прагматично ор!ентованих сл!в.

Бшьша частина дослщжених прикметник!в ор!ентована сигжфжативн Таю ад'ективи пов'язаш з ральнютю довюлля лише опосредковано, чер< поняття, а тому поза сполученням з ¡менником не викликають якого> однозначного, загального для вах мовц!в сенсорного образу - напр., тихий громкий, мокрый - сухой, глухой, немой. "НомшативнГ ад'ективи пов'язан! переважанням предметно-чуттевого компонента, з реальним або вигада^ сенсорним образом, !х не можна вичерпно тлумачити через поняття. Напр., Д1 простих смакових ад'ектив1в можна побудувати задовшьне тлумачення чер1 "еталоний предмет", скаж!мо, сладкий - вкуса сахара, меда. Основна фуню. прагматично ор!ентованих одиниць - вираження точки зору на реалто або смис а ном1нац1я I сигн!ф!кац!я - другорядж. Найбшьш очевидна така орюнтован'ють модиф1кац1йних дериват!в на зразок тепленький, вкусненький та непохщж ад'ектив|'в типу хороший, слабый.

Дал'| йде перел!к операц'юнальних характеристик сигжфкатного вимН простору (вхщного для ад'ективного лексикону як одиниць предикатного тип\ ¡нгерентн!сть (визначена прикметником властивють внутршж притаманна предмету, напр., острый нож, громкий смех) ' не!нгерентн!сть (напр., грудной, зеркальный у вихщному вщносног. значенж); контрарн!сть (тип ад'ективно! антон!м!1, представлен^

формулою "мати значний / незначний И", де N - поняття чи образ, що лежить в основ! значения прикметника {длинный - короткий) та комплементарн1сть ("мати / не мати Ы" (мокрый - сухой). Денотатж характеристики яскраво проступають у релятивних не'жгерентних ад'ектив1в, напр., косой - прямой. Вщносно самостмний клас утворюють прагматично ор'гентован! ОА та каузативи ("викликати, зумовлювати И", напр, терпкий, лакомый).

ТРЕТ1Й РОЗД1Л "Деривацшж парадигми ад'ективш з! значениям чуттевого сприйняття" присвячений опису конкретних лексйко-семантичних, словотв1рних I повних дериващйних парадигм дослщжених прикметниюв.

Опис лексико-семантичних парадигм ОА наведено в першому параграф!. Спочатку розглядаються типи мотивацмних вщношень основного та вторинних значень у непохщних "чутгевих" ад'ектив!в: змшаний, лМйний ! рад1альний: а) пМйний {густой 1 "частый, плотный" ~кустарник-> густой2 "насыщенный, не зодянистый" ~мед -> густойЗ "полнозвучный, низкий -контральто); б) рад1альннй [громкий1 - "сильно звучащий, хорошо слышимый, звучный" -> громкий2 -'получивший широкую известность"; громкийЗ - "пустой, напыщенный") або в) зм!шаний {жидкий 1 "находящийся в состоянии жидкости, обладающий текучестью, " -кислород -> жидкий2 "водянистый, негустой -каша -> жидкийЗ 'редкий, нечастый" -рожь; жидкий4 "разг. недостаточный по силе, зыразительности; слабый, незначительный" -хлопки) - 11, 5 1 22 одиниц! зщповщно.

Можлив1 комб!нац!Г десяти р1зноманиних ознак в парах ЛСВ (вихщний-> тохщний) визначили юлькють моделей внутр'ииньосл'тно! мотивацп ОА. !х зсього одинадцять. Найбтьш регулярними е перша модель (перенесения эзнаки будь-якого конкретного предмета на ознаку ¡ншого конкретного 1редмета, напр., сырой1 "пропитанный влагой , влажный" -белье -> сырой2 имеющий значительную влажность" -воздух) та четверта модель (перенесения )знаки будь-якого конкретного предмета на абстрактний предмет, напр., кесткий1 "твердый, плотный на ощупь" -мясо -> жесткий2 "перен. суровый, юзкий" -слово). Трохи менш регулярно представлена друга модель перенесения ознаки одного абстрактного предмета на ознаку ¡ншого |бстрактного предмета, напр., сладкий4 "перен. вызывающий приятное >щущение" -поцелуй -> сладкий7 "перен. приторно-ласковый, чрезмерно 1юбезный" -улыбка). Вщносно регулярно в парах ЛСВ вщбуваеться юренесення ознаки абстрактного предмета на ознаку конкретного предмета глухой2 "незвонкий, неясный, невнятный" -грусть -> глухойЗ "густо заросший, газросшийся" -лес) - третя модель; ознаки конкретного предмета на ознаку

людини або тварини, И руху, ходу (гладкий1 "ровный, не шероховатый" -двор -гладкийЗ "обл. жирный, откормленный" -поросенок) - п'ята модел р1зноман'1тних ознак конкретних предмета або абстрактних понять на озна) розумово!, речово! тощо дтльносл (густой2 "насыщенный, не водянистый" -с^ -> густойЗ "полнозвучный, низкий" -голос) - десята модель; будь-яю зовн1шньо1 ознаки на ознаку внутршнього стану людини, характеру {рыхлый "неплотный, рассыпчатый" -земля -> рыхлыйЗ "перен. мягкий, безвольньи бесхарактерный" -натура) - одинадцята модель. Чотири модел1 непродуктивними: шоста (перенесения ознаки конкретного предмета на ознак частини людського тта або рис обличчя, напр., острый1 "имеющий хорош колющий конец... " -игла -> острый2 "суживающийся к концу" -подбородок сьома (перенесения ознаки конкретного предмета на ознаку внутршнього стан; напр., легкий4 "слабый, незначительный по силе проявления" -запах -> легкий "покладистый, услужливый" -характер); восьма (перенесения ознак внутршнього стану на ознаку чуття, вщчутлв, напр., острыйЗ "хорошо развитый тонкий, изощренный" -ум -> острыйБ "сильно действующий на органы чувстЕ -блеск). Найменш регулярною е дев'ята модель (перенесения ознаки частин людського лла на р!зноман!тн1 ознаки людини або II внутршнього стану, напр горячийЗ "пылкий, страстный" -сердце -> горячий4 "вспыльчивый необузданный, легко возбуждающийся" -характер).

У другому параграф! придтено увагу розгляду ПДП \ СП дослщжени прикметниюв. Спочатку перераховуються макрозакономфносл (загальш дл всього класу ОА) словотворення. Дал1 розглядаються законом!рносл I особливосл реалгааци словотворення в парадигмах р1зних труп (пщгруп) ОА, мають передус!м рЬну комбшацш когжтивних властивостей. Автор використа: деяю принципи та поняття класифка.ци ад'сктив1в В.В.Волкова (див. стор.11 автореферату).

Серед КОНТРАТИВ1В (1) видтяються два класи прикметниш, як вщбивають властивосл "ф'1зичного сапу':

1.1. Контративи, як! позначають властивосл, що передбачають зорову опор' (острый-тупой, плотный-рыхлый, редкий-густой, частый, долгий-краткий).

1.2. Емтрийж незоров! контративи. Основна частина розглянутих чуттеви; ад'ектив1в (смакових, дотикових) належить саме до ц!еТ пщгрупи (горячий холодный; твердый-мягкий; жидкий-густой; грузный-легкий; вязкий упругий, тягучий, эластичный; соленый, кислый, пряный та ¡н.).

А також група 1.3,- прагматично ор!ентоваж контративи (крепкий, сильный слабый, хороший-плохой, противный...; замечательный, чудесный, отвратительный, гадкий ... та ¡н.).

Серед КОМПЛЕМЕНТАТИВ1В (2) видшяються:

2.1. Комплементативи, яю позначають властивосл "ф1зичного свну".

2.1.1. Комплементативи, яю позначають эмгнрийж властивост1 "фгаичного св1ту" (гладкий-шершавый, шероховатый; мокрый, влажный, сырой-сухой; соленый-пресный).

2.1.2. Комплементативи, яю позначають рацюнальнж властивост "ф1зичного св1ту" (прочный-хрупкий).

2.2. Комплементативи, яю позначають властивосл "соц1ального св!ту" (глухой, немой та ¡н.).

Група неантож'миних непохщних та похщних ОА (3) представлена такими класами прикметниюв:

3.1. Прикметники, яю е близькими до релятивге (кривой, косой-прямой; сахарный, елейный, ледяной-знойный; зеркальный, чадный, стальной та ¡н.).

3.2. Ад'ективи на позначення смаку та нюху, як'| близью до колоратив'щ (сладкий-горький, кислый, соленый, пряный; медвяный, смолянистый та ¡н..).

3.3. Вщсубстантивш прикметники, синожмпш ядерним (бугристый, косматый, шерстистый, осклизлый та ¡н.).

3.4. Дгёприкметники \ девербальж ад'ективи (прокислый, палящий та ¡н.).

3.5. Оцжж прикметники на позначення нюху, семантика яких водночас поеднуе в соб1 характеристики комплементарное^, релятивное^ I прагматично! орюнтованосл (душистый, пахучий, зловонный, вонючий, смрадный).

До КАУЗАТИВ1В (4) автор вщносить ад'ективи на зразок приторный, -ерпкий, лакомый, аппетитный, смачный.

Типова СП органолептичних прикметниюв мютить таю словотв1рн] ¡начення (СЗ): 1. транспозитивж - СЗ абстрактно! ознаки (острота, плотность) а СЗ адверб1альност1 (громко, тепло); 2. модифкацЖж - СЗ оцжност1 тепленький, сухонький); СЗ слабкого ступеня вияоу ознаки, (горьковатый, мягковатый)-, СЗ високого, вищого та надмфного ступеня вияву ознаки претолстый, легчайший, сверхвысокий, ультракороткий); СЗ заперечення бесшумный, невкусный); 3. мутацмж - СЗ конкретного предмета (гуща, горькая, юнючка); СЗ ¡нхоативносл (сохнуть, шириться); СЗ каузативносл (сладить, уазжижать); 4. "з'еднувальш" СЗ (высококонцентрированный, кисло-сладкий).

Кожна з описаних у робот1 труп (пщгруп тощо) ОА вщр^няеться одна вщ щно! певною деривацмною своерщнютю, що виражаеться в юлькостг деривалв 1 СП, а також в законом!рностях !х реалюаци в наборах конкретних деад'ективш результати узагальнюються в робот1 у вигляд! схем таблиць). Валентнють нтож'ммних прикметниюв у багато раз1в перевищуе валентнють ад'ектив1в :еядерних неантонЫчних (пор1в: середня юльюсть (серед.к.) дериватш у онтратив1в - 7, у комплементатив1в - 4, у неядерних -1.3), причому валентнють онтрарних прикметниюв в 1.75 рази вища за валентнють ад'ектив1в омплементарного типу. 1з зростанням ступеня мотивованостт слова його ловотв1рна валентнють зменшуеться (напр., серед.к. похщних у девербальних

ад'ектив^в 1 ступеня дериваци (2.9 одиниць) та II 1 бтьше ступен!в дериваци (О одинищ).

Ядерж (непохщш антожмЫж) прикметники бшьшосл семантичних гр^ регулярно утворюють лише деривати з транспозитивними значениям абстрактно? ознаки та адверб1альносл (середня кшьюсть (серед.к словотворення - 0.9 одиниць). Менш регулярно утворюються деад'ективи мутацмним Д1ссл1вним значениям (серед.к. 0.7-0.9 у контративт та 0.4-0. комплементативт). Винятком е д1еслова з1 значениям вияву ознаки, що вщсут в бшьшосл СП (серед.к. 0.05 та 0.07). Контративи приблизно з однакови ступекем регулярное^ мотивують похщж з модифкацмними СЗ та мутащйним субстантивними СЗ (серед.к. коливаеться от 0.2 до 0.7). Комплементатив мотивують деривати з мутацмними субстантивними значениями з лею ж сред.1 (0,2-0.4). 3 найменшою регулярнютю утворюються деад'ективи модифкащйними СЗ вщ комплементативт (якщо сред.в. утворення деривалв : значениям заперечення дор1внюе 0.3, а з1 значениям оцшносл \ слабкого ступен ознаки - 0.1, то з'| значениям ¡нших ступен'т портняння вияву ознаки вона значн менша - вщ 0 до 0.002).

У конкретних СП мотивованих (переважно неантожммних) прикметнию вщносно регулярно утворюються деад'ективи лише з транспозитивними С субстантивносл (сред.к. 0.5) 1 адверб|альносл (сред.к. 0.4). Ще менш регулярн представлен! деривати з мутащйними конкретно-предметними значениям! (сред.к. 0.2). Надто нерегулярно утворюються похщж з мутащйними дгёслшним! значениями (сред.к. 0.03-0.05, хоча у д1еслш вияву ознаки вона дор1внюе 0.009 та модифкацмними СЗ оцЫносл (сред.к. 0.04), слабкого \ високого ступен вияву ознаки (сред.к. 0.05 и 0.02), з1 значениям заперечення (сред.к.0.05), ; також з мутащйними СЗ найменувань оа'б (сред.к. 0.03). Не представлен! 1 похщних ОА деривати з1 значениями вищого та надм1рного ступеня вияву ознаки

ВИСНОВКИ

1. Слово на словотворчому ршж виступае як особлива одиниця, щ< включаеться у системж вщношення з ¡ншими под1бними одиницями протиставляючись 1м за ознаками, як! е специфЫними для словотвору. Вони представляють собою реалтацю парадигматичних вщношень. Основнок одиницею словотвору вважаемо похщне слово. Основу словотворчо? систем!/ мови становлять структурно-семантичж вщношення в парах спорщнених сл!в иг зразок "кислый-киснуть". Пщ СП сл'щ розумЬи наб!р словотв1рни> деривалв, що утвореж вщ одже! тв'1рноТ основи 1 знаходяться на одному ступеж дериваци.

2. Якщо пщ деривацию розумгги процес утворення будь-якого вторинного знака, який можна пояснити за допомогою вихщно! одиниц1 або вивести з не? дляхом застосування певних правил, то дериватами сл¡д визнати вторинж, що зиникають внаслщок якогось породжуючого процесу, одиниц1 будь-якого р1вня, гобто похщж слова 1 ЛСВ, а також форми словозм'|ни (оскшьки деяю зеад'ективи мотивуються безпосередньо модифкованими морфолопчними формами прикметниюв). На лексико-словотворчому р1вн1 видшяеться особлива деривацмна одиниця метамови - Повна Деривацшна Парадигма, пщ якою ^обхщно розум1ти ряд похщних одиниць (слш, зиачень, форм) оджеТ тексеми, яю утворюють водночас лексико-семантичну, словотв1рну та лорфолопчну парадигми. Бона може бути застосована до вс)х полгсемантичних ;л!в, зокрема, до багатозначних яюсних прикметниюв.

У внутр1шньосл1вжй парадигм! об'еднуються основна ¡нвар1антна одиниця "а протиставлеж !й варгантж ЛСВ (парадигматичний, статичний план). Шляхом ¡¡ставлення вихщно! семеми I похщних вщ не! можна виявити схеми, модел! ггворення вторинних ЛСВ (епщигматичний, динаммний план). Аналопчно шзначаеться I словотворчий потенщал "чуттевих" ад'ектив'ш.

3. Прикметники, яю вщбивають якост!, що сприймаються органами чуття -;маком, зором, слухом, нюхом ! дотиком - складають юлька ЛСГ. Критер1ем ндбору сл!в для кожно! з макросистем став ономасголопчний принцип - зв'язок з юняттям. Проблема формулювання дериващйних законом1рностей стае 1роблемою адекватного класиф'|кування ОА. Класиф'жацм прикметниюв езаурусного типу сам1 по соб1 е недостатжми для дослщження деривацмного ютенщалу ад'ективно! лексики.

4. Класиф|'кац1я органолептичних прикметниюв автора носить юмплексний характер, тому що враховуе одночасно деюлька пщстав для ¡ид'шення груп (п'щгруп, мкрогруп тощо) класифкованих ЛСВ цих ад'ектив:в: 1ексичн1, граматичж, формальж особливоол та ¡ниш характеристики 1рикметниюв. Усього видшено чисть груп емшрийних ОА: на позначення !Отику, смаку, слуху, нюху, зору та "поеднуючГ; I дв! групп рацганальних !Д'ективт: характеризуй^ органолептичш та "загальш нечуттевГ. В ожжй груш видшеж ядерна 1 периферийна зони, як!, в свою черту, подтяються ¡а м1крогрупи.

В основу дослщження словотворчого потенц1алу ОА покладено озроблену комплексну класифкацш. Однак визначеж характеристики ексичних одиниць не завжди релевантж для опису словоутворюючих южливостей прикметниюв. Тому при розмежуванж груп ОА з под^бним ловотв1рним потенцгалом повинна враховуватись також комб!нащя

рЬноманпгних когжтивних (номшативних, сигжфкативних та прагматична властивостей ад'ективш.

5. Головним чинником, що впливае на деривацтну своерщшс твфних основ, е Тх семантика: приналежжсть до ЛСГ, лексик семантичного типу, семантичного поля. Встановлено, що значения деад'ектиЕ залежать не ттьки вщ значень безпосередньо мотивуючого прикметника, але вщ лексично! семантики всього мтрополя чуттевого сприйняття. Бшьиис словотв|'рних похщних мотивуеться основними значениями тв1рних основ. Разе з тим 8 СП проаналшованих прикметниюв досить поширеними е випад! утворення деад'ектив1в вщ вторинних ЛСВ, яю е, в свою чергу, лексик! семантичними дериватами. Деям похщж утворюються безпосередньо в компаратива. Вщповщно похщне слово, мотивоване похщним ЛСВ а( компаративом, стае на один дериващйний ступень складжшим, нЬк прийня: вважати без урахування внутр1шньосл1вно! мотивацп.

Важливою характеристикою е також когжтивна ор1ентованють ад'ектив!' Кр1м того, грають роль й ¡нин, так би мовити, "макродериващйнГ (формалы стил'ютичж та ¡н.) фактори. Великою словотв1рною валентнютю надте прикметники антожммж, непохщж, небагатоскладов!', зaraльнoвживa^ стилютично незабарвлеж тощо. Оскшьки об'ектом дослщження буг багатозначж ад'ективи, зауважимо, що нами не виявлено будь-як« взаемозалежностей м(ж кшькютю ЛСВ \ кшьюстю словотв^рних дериват лексеми.

6. Проведений анализ дае змогу виявляе ептьнють словотв:рн1< можливостей уск дослщжених ЛСГ. Так, наприклад, не визначено суттев1. вщм'жностей м'1ж СП ад'ектив1в на позначення смаку та СП ад'ектив!в I-позначення нюху. Ус1 органолептичж прикметники мають схожи словотворчий потенциал. Бшьшють • труп "чуттевих" прикметниюв регулярн мотивують лише деривати з транспозитивними СЗ, менш регулярно -модиф'тащйними СЗ I мутащйними д'юсл'юними СЗ, найменш регулярн утворюються деад'ективи з мутацмними субстантивними СЗ.

7. Дериващйними визнаються не тшьки словотв1рж, а й лексикс семантичж парадигми. Виявляючи мотивуючий смисл, що спонукае до ру> семантичний розвиток багатозначного ад'ектива, треба враховувати, що тв!рни: може бути не основне, а похщне значения ад'ектива. Розмаггтя смислови зв'язш мок мотивуючим та мотивованим значениями прикметникш зводяться д лж|'йного, радюльного I зм|'шаного тишв. Можлив1 комбжацм р!зного роду ознак семемних парах (висхщне -> похщне) визначають одинадцять моделе лексико-семантично! мотивацп ОА. Найчаспше в парах ЛСВ вщбуваетьс

перенесения ознаки конкретного предмета на ознаку ¡ншого конкретного предмета, або на ознаку абстрактного предмета. Трохи менш регулярно представлена модель перенесения ознаки будь-якого абстрактнного предмета ча ознаку ¡ншого абстрактного предмета. Вщносно регулярно вщбуваеться перенесения ознаки абстрактного предмета на ознаку конкретного предмета; эудь-яко! зовшшньо! ознаки на ознаку внутр'иинього стану людини. !нил чотири иодел! е непродуктйвними.

Основж положения дисертаци знайшли вщображення в таких публ1кац1ях:

1. Лексико-семантические парадигмы органолептических прилагательных // Соцгально-полггичж та правов! проблеми формування особистост ! держави (зб!рник наукових праць за матер!алами м1жнародно? науково-практично! конференци). - Хмельницький: Тех. ун-т Подшля, ачень 1998. - с. 44-49.

2. Полная деривационная парадигма как единица описания словарного состава языка // Русский язык и литература в учебных заведениях, 1997,- №6.-С. 25-31.

3. О семантических особенностях производных слов // Зб|рник наукозих праць викладач1в Кам'янець-Под'тьського державного педшституту. Сер1я фшолопчна. Випуск I. Кам'янець-Подтьський пед!нститут, 1993,- С.61-67.

4. Развитие идей В.В.Виноградова в исследовании деривационного потенциала многозначных адъективов // Тезисы докладов Международной юбилейной сессии, посвященной 100-летию со дня рождения акад. В.В.Виноградова. - М., 1995,- С. 96-97.

5. Концепция парадигмы на словообразовательном уровне // Лингвистика: взаимодействие концепций и парадигм / Под ред. Д.И.Руденко и др. -Вып.1, ч.П. - Харьков, 1991. - С. 489-490.

Федотова Олена Сергнвна. Дериващйний потенщ'ал прикметниюв наченням чуттевого сприйняття в сучаснм роайськм мовк - Рукопис.

Дисертащя на здобуття наукового ступеня кандидата фтолопчних наук за пещальнгстю 10. 02. 02 - роайська мова. - КиТвський ужверситет ¡мен) Тараса Jeвчeнкa1 Ки1в, 1998.

Дисертащя присвячена питаниям дериваци - процесу творения будь-яких торинних знаюв, яю' можуть бути пояснен! за допомогою вихщно! одиниц!, або

виведеж з не! шляхом застосування певних правил, моделей. Деривата1\ визнаються вторинж, що виникають в результат! якогось породжуючого проце' одиниц! будь-якого ршня: похщж слова, лексико-семантичж варюнти та форк словозм[ни. Робота мютить теоретичне обтрунтування вид'тення ново! одини метамови - повно! деривацмно! парадигми, що включае одночасно лексию семантичну, словотвфну та морфолопчну парадигми слова. Розробле» комплексна класиф!кащя органолептичних ад'ектив1в (прикметниш ¡з значеннг чуттевого сприйняття). Визначеж закономфносл словотворення i встановле модел'| утворення лексико-семантичних пох'щних вщ вищевказаних прикметник! Запропонована методика побудови повних деривац1йних парадигм (на прикла непохщних органолептичних ад'ектив1в), яка може бути застосована при анал1 будь-яких пол'юемантичних слш.

Ключов1 слова: дериващйна парадигма, дериват, мотивацы, похщжст органолептичж ад'ективи.

Федотова Е.С. Деривационный потенциал органолептических адъективс современного русского языка. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологичес^ наук по специальности 10. 02. 02 - русский язык. - Киевский университет имег Тараса Шевченко. - Киев, 1998.

Диссертация посвящена вопросам деривации - процессу образовав любых вторичных знаков, которые могут быть объяснены с помощью исходно единицы или выведены из нее путем применения определенных npaBiu Дериватами признаются вторичные, возникающие в результате некоег порождающего процесса единицы любого уровня: производные слова и ЛСВ некоторые формы словоизменения. Работа содержит теоретическо обоснование выделения новой единицы метаязыка - полной деривационно парадигмы, включающей одновременно лексико-семантическук словообразовательную и морфологическую парадигмы слова. Разработан комплексная классификация органолептических адъективов (прилагательных с значением чувственного восприятия). Определены закономерност словопроизводства и установлены модели образования лексико-семантически производных от вышеуказанных прилагательных. Предложена методик построения полных деривационных парадигм (на примере непроизводны органолептических адъективов), которая может быть применена при анализ любых полисемантичных слов.

Ключевые слова: деривационная парадигма, дериват, мотивированность производность, органолептические адъективы.

Fedotova E.S. Derivational potential of sense perception adjectives in modern Russian. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree (philology) by speciality 10.02.02 - Russian language. - Taras Shevchenko Kyiv University. - Kyiv, 1998.

The dissertation deals with the problems of derivation defined as a process of creating any secondary sign which can be interpreted through the source unit or derived from it by applying certain rules. Derivatives are considered to be secondary units of any language level (derived words and lexico-semantic variants as well as some word-forms) which are brought into existence as a result of some generating process. The work contains theoretical grounding of singling out a new metalingual unit - a complete derivational paradigm embracing lexico-semantic, word-forming and morphological paradigms of a word. A complex classification of sense perception adjectives is elaborated. The regularities of word-forming are established and the derivational patterns of lexico-semantic derivatives from the above mentioned adjectives are worked out. There are suggested methods of building complete derivational paradigms (illustrated through simple sense perception adjectives) which can be employed when analysing any polysemantic words.

Key words: derivational paradigm, derivative, motivation, derivation, sense perception adjectives.