автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Деятельность крестьянских депутатов с Украины в I и II Государственных думах

Полный текст автореферата диссертации по теме "Деятельность крестьянских депутатов с Украины в I и II Государственных думах"

О Д Київський університет ін. Тараса Шевченка

Б ;:ІШ .-о. •

На правах рукопису

КОНИК Олександр Олександрович

ДІЯЛЬНІСТЬ СЕЛЯНСЬКИХ ДЕПУТАТІВ З УКРАЇНА В І і П ДЕРНАВШХ ДШХ

07.00.С^- Історія України

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 199^

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі історії України ХБС - початку XX століття Інституту історії України НАН України '

\

Науковий керівник - доктор історичних наук,

. професор іі.Г.Сарбей

Офіційні опоненти; доктор історичних наук,

професор Кріїаанівський В.П.,

качдидат історичних наук, старший науковий співробітник Попик В.І.

Провідна установа: Одеський державний університет

ім. І.1.Мечнікова

Захисї відбудеться 112Х?” люпюіо 1995 р- о /О год. на засіданні спеціалізованої ради по захисту дисертацій Д.066.іеСоб при Київському університеті імені Тараса Шевченка С2520І1/, Київ-І7, вул. Еолодинирська, 60).

З дисертацією мокна ознайомитися.у науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розіслано " (2. 11 ______ 1995"р.

Учений секратат) спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент /? /7М.О.Рудь

------ •

/

ЗАГАЛЬНА ХАРАИІ'іРііСТЛІІА. РОБОТіІ. дисертація присвячена в;;з- ' чзннп діяльності представників українського селянства е і і Г: Державних думах Російської імперії. Саме з них українське селянство було представлене найбільш пироко га всі роки іскузаг.ня цього представницького органу. Хронологічні рамки досдідаекня обумовлюється телою і обмежуються 1905-1907 роками, тобто періодом безпосередньої підготовки і .роботи Дерказких дум і і Іі СКЛИКАННЯ

В дисертації розглядаться заходи царського уряду по організації думських виборів в українських губерніях, участ; селянства з думських кампаніях, боротьба основних політичних сил за його підтримку на виборах і в Думі. . .

Визначається обсяг поняття "селянський депутат", аналізуються осноені форми думської роботи українських селян - виступи на пленарних засіданнях, участь в роботі комісій, фракцій, підготовці запитів, заяв, зв'язки селянських депутатів з виборцями та з українською національною інтелігенцією.

Неупередкении розгляд цих питань дає підстави для деяких нових висновків щодо поглядів українських сзлян на тогочасні проблеми, їхньої політичної позиції і, певним чином, світоглядних засад.

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕЖ. Вивчення історії українського селянства є одним з важливих напрямків сучасних наукових дослідкень в галузі історії України. Теперішні суспільні процеси, які відбуваються з Україні, підвищують наукову і політичну актуальність наукової розробки проблем цього напрямку.'

Важливим видається і пізнавальне значення роботи, оскільки ступінь дослідкеності проблеми не мокна звакати задовільною.

Сама постановка питання про окремий розі ляд частини дуйсь-

ккх депутатів як депутатів з України за умов, що склалися в .

XX ст. в рцсійському, а пізніше і в радянському суспільстві та пануючої тоді ідеології була, очевидно, нзмокливов. Тому парламентська діяльність українських селян залишилась практично поза увагою дослідників. 5 огляду е на те, що селянство було і залишається однією б найваклквіших суспільних сил в Україні, то

розгляд малодослідееної і призабутої сторінки історії українсь-

\ .

кого народу, що висвітлив участь представників українського селянства в роботі вищих представницьких органів на початку XX'ст.

мохе мати не-лише наукове чи пізнавальне, але і певне практичне

\

значення. \ ■

ІАЙТА І ЗАдДАНШі ДОСЗДіЕзННЙ. Завдання роботи зводилося до розгляду комплексу проблем, зв'язаних з думською ^.парламентською) діяльністю українського селянства в іУС5-і907 рр. Автор також мав за мету, грунтуючись на вивченні виборчих та думських матеріалів, глибше осягнути вн/тріиній світ українського селянства, дійти власних висновків цодо деяких усталених J свій час стереотипних поглядів на селянство, українське зокрема. ■;

думська робота, зафіксовані в стенограмах депутатські промови та виступи, на думку автора дисертації, дають досить вірогідний зріз настроїв і поглядів тодіанього українського селянства, цо і дає підставу ставити перед собою подібні завдання. НАУіЮ^А НОдіЗНА РОНЯи ІЮМГАБ И ТОіаУ , 140: •

і. Узагальнюється і систематизується попередній досвід вивчення парламентського процесу в Росії на початку Хл ст. та участі в ньому представників з України.

'с. Обгрунтовується необхідність окремого розгляду діяльності українських селянських ДІ^ТіїТІБ з дуках як представників Най-

більш численної на той час і соціально значної верстви українського наооду.

*■ >

3. Пропонуються критерії відбору та визначення поняття "український сзлянський депутат державної думи".

4. Подається повний персональний склад депутацій з ікраїни в І і П Думах з необхідними даними анкетного характеру.

• о. Аналізуєтеся та спійставляється професійний, національний та партійний склад селянських депутатів з України в і і П державних думах.

6.' Простежується хід виборів в українському селі до І і П дум; в контексті цього розгляду показується боротьба за селянських виборщиків з‘ боку уряду, політичних партій і течій.

7. Виясняється політична позиція та поведінка українського селянства на виборах, селянських депутатів в думах, їхня політична еволюція.

Ь. На основі розгляду всіх виступів українських селянських депутатів в Думах з основних питань висвітлюються їхні погляди на економічні, соціальні, національні та інші проблеми, виясняється рівень розвитку депутатів як селянських обранців, їх національної свідомості га ступінь впливу на них з боку політичних партій.

9. Показуються зв'язки селянських депутатів з місцями, подається статистика та географія наказів і запитів, що надійали в думи і і П скликання з /країни.

10. Прос~еяується участь українських селянських депутатів в керівних органах Думи, думських комісіях тодс.

ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ, таким чиноа. автор образ українсько селянство з специфічних проявах йога буття, тобто в умовах з:і-

борів і діяльності його прздс г2.вшїків б ввдих представницьких органах Російської імперії, це зумовило і вибір ОБ'ЄКТА ДОСДД-ІЕННЯ, яким стали думські стенографічні звіти та комплекс ін-пих офіційних матеріалів, утворених б ході підготовка та роботи Дуй, ЯК-ОТ виборче ДІЛОВИрОбНИЦТБО, звіти про роботу думських комісій, покажчики, пам'ятні кникки і т.п. як опубліковані, так і оригінальні архівні матеріали, що склади основу джерельної бази дисертації.

%

МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА роботи грунтується на принципах історизму, поєднанні конкретно-індуктивного та дадукгавно-система-тичного методів дослідження як таких, цо найбільше відловідасть предмету вивчення і допонагазть об'ективніпону висвітленню теми. *

АПРОБАЦІЙ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. Дисертація обговорювалась на засіданні відділу історії України XIX - початку XX ст. Інституту історії України НаН України, Результати дослідження та висновки дисертації доповідалися автором, на ряді республіканських наукових конференцій. Матеріали дисертації використовуються автором в практичній роботі з студентами Херсонського педагогічного інституту. Основні полонення дисертації викладені в е»яти публікаціях. ■

ПРАНІИЧНВ ЗНАЧЕННЯ РОБОТИ. Наведений в дисертації фактичний матеріал, його наукова інтерпретація і висновки мокуть бути використані дри розробці широкого кола проблем з історії України, укладанні вузівських та шкільних програм, ііони можуть стати, крім того, поатовхом для пошукової праці, зокрема, шкільних вчителів з учнями стосовно депутатів-земляків на місцях, що сприяло 6 вихованки національно свідомого покоління на грунті багатої історії свого краю, свого народу; України в цілому.

СТРУКТУРА ДОСЛІДЖЕННЯ. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, заключения і додатків, з яких міститься бібліографія та списки 5сіх депутатів з України з І і П Дврсазнкх думах з сскознип:; анкетними даними. іЗсші необхідні, бо бо з цих списків казедеклй з тексті статистичний матеріал буз би “глухі:;.!", цо було б значним недоліком, а такок еа Я тону, що автор ке з~зггє своє бачення проблеми (з особливості трактузгння теїзмі ну "селянський депутат") едино моклквим. Отеє публікація цех даних дасть можливість кокноиу скласти своз уявлення про розкриття теки дисертації - тобто списки монуть слугктк, гласне, дкз-рэлсм. '

У ВСТУПІ зкотизозусться забір та актуальність темн, означаться методологічні принципи, конкретизуються завдання роботи, розглядається стен наукової розробки тени та її дЕзредьна база.

В результаті вивчення історичної літератури з періоду, спеціальних робіт з історії російського парламентаризму, українського селянства і т.п., автор дійзоз висновку, цо історіографів питання практично відсутня, оскільки спеціально воно в зазначеній постановці ніким з попередників не розглядалось.

Найбликчими до теми (хоч вони і не е науковими роботаня) мокна назвати статті публіцистичного характеру С.Ефремова, М.Групевського, Ф.Катупавського, В.Піснячевського і деяких ін-пнх українських авторів, опубліковані в новоутвореній українській газетній і журнальній періодиці » І90Ь « 1907 рр. та відповідні иісая 3 спогадах і щоденниках Д.Доровонка, Є.Чикаленка та

0,/ф?оуь85ГО, аядрукоЕЗИЛХ в 30-40 роки за кордоном. О.Лотоць-коиу, до того ж. нале кит > одне, з найбільш грунтовних публікацій в "Украинском вестнике" 10,11,12. за 1906 рік)яка, як показує

порівняльний аналіз, лягла з основу елсііслзішя даного сюжету і з узагалькзвчкх роботах пізкіпкх часів, 50-х і навіть 90-х років 'чЗауваніхкс, до каьєдзні в статті дані гкмьтасгь г.©вн;а: коректпз., хоча б з-за ссго, що С .іотоцький в свої;. ст-гтисткч-к;іх викладках зоьсік не враховував депутатів Таврійсько: губернії, ТСДо).1 "■ .

Найбільш зкачккки з робіт українських радянських авторів, з яких розгдядалпся окремі аспект:: обрано: на;:;і темп с дкезрта-цікні дослідсзнкя х статті ІЛІ .Іванова., Г.С.Геркака, Ь.І.шхаЬ-лової, О.І.Нільве та нонсгра&ії і'.Є.Хсся і К.Н.Ізгенка.' діяльні оті українського солякзггг: в Дулах трактувалась в н::х в основному за традхиісЕ, започаткованої.! ще статтею і.М.Іванова в І9;;9 році, цс інтерпретувала її як "бургуазко-каціоналістичну'’" V.здається, ц: Порсч-: вченого в даному вападг.у було просто оприлюднено ідеологічні вказівки ЦК партії, оскільки стаття косг.ть яокісні слід;: впливу сукксазізної постанови дК Компартії України 1947 р. "Про політичні помилки та незадовільну роботу Інституту істерії /2і. України"). "

1. Дкв., наприклад: Обозреватель (лотоцьккй 0.) депутатьі с территории Укпакньі к деятельность их в Государственной думе// Украинский ьестнкк. - £10. - 0.7^6; Історія Української РСР. -Т.І. - К., 1953. - С.619-620; Субтельнкй С. Україна: Історія. -К., 1591. - С.265.'

2. Иванов І.И. Революция 1905-1907 гг. на Украине // Революция 1905-1907 годов в национальных районах России. - М.,

1949, - С.14-106. Див. такок: За создание марксистско-ленинской истории Ухраиньі (редакційна стаття) // Правда Украиньі, -1947. - 3 окт.

Російська радянська історична література з питань парламентаризму або участі селянства в подіях 1305-1907 років також розвивала з основному одну, канонізовану ленінську тезу: селянство з союзником пролетаріату в боротьбі з царизмом і власні ін-тэреси воно моке задовольнити тільки на цьому шляху.х НаДзаго-міпими з робіт російських радянських авторів, що містять значний фактичний матеріал про-роботу І і П Дум є статті і монографії л.Т.Сєнчакової, Д.О.Колесніченко та, особливо, Й.Д.Чермен-ського і С.М.Сідедьнікова. Роботи останнього, як і одна з вкрай нечисленних праць українських авторів з думських питань, монографія и.І.Попика, складали для нас значний інтерес як в фактологічному, так і в методологічному плані.

Що я стосується відношення до селянства і планів щодо нього З боку різних політичних сил, то самостійну роль йому відводили хіба що урядовці, проехтуючи Думу, і то в ролі "баласту", що має урівноважити розхитаний державний корабель. Але в літературі, випущеній в світ до 1917 року знаходимо все-таки значно більш широкий (.порівняно з радянської! літературою) спектр поглядів на селянство, в тому числі на селянських депутатів в Думі.

і. Практично вичерпний на сьогодні аналіз літератури, що тая чи інакше стосується проблеми "о.І.ленін і парламентаризм" див. в роботі: ДрижановскиЛ ii.il. Большевики и парламентаризм в России: историография проблемы: Дис. ... д-ра ист. наук. - К., 1591.

див., зокрема: Синельников С.М. Образование и деятельность перво.': Государственной дуі;ьі. - М., 1962; Г.опик В.і. Политическая борьба на 1 крайне вокруг вьіборов г. Е Гсеударствекнув думу. — К.; і.9Ь5.

. - 8 -

Висвітлення проблеми в дореволю;ійних роботах велося чи то з поміркованих позицій авторів, як, наприклад, у И.Могилянського, чи то із захоплених (Б.Богораз-Тан), чи то із зневакливо-презйр-ливих чП.Мілюков), або навіть відверто-ворожих щодо будь-яких "інородців" в Думі (З.Гер'е).1

- В цілому мокна зробити бисеовок, що проблема діяльності українських селянських депутатів в Думах перших двох скликань в історичній літературі висвітлввалась ^лрай недостатньо і лише в наизагальніших рисах, це дає підстави для розгляду її в окремому дисертаційному дослідженні.

' Дкерельна база дисертації, як екз зазначалося, включає в себе як опубліковані, так і оригінальні архівні матеріали. Причому ситуація в історіографії склалася таким чином, що до останніх мокна прирівняти і опубліковані ще в 1906-1907 рр. стенографічні звіти та інші офіційні матеріали, що утворились в результаті діяльності і і П Дум, оскільки вони були заборонені ще в царські часи, після розпуску Гі Думи в.червні .1907 року. Практично не використовувалися вони як матеріал для вивчення історії українського селянства і в радянський період.^

1. Когилянскша М. Первая Государственная дума. - СПб., х907;

Таа З.Г.^-Богсраз). мужики в Государственной думе. - І.І., 4907; Милсков П. Год борьбьі. і905-і906. - СПб., о.9и7; Герье Б. .Вторая Государственная дума. - М., і.907.

с. Государственная дума. Стенографические стчегьі. Сессия первая. Тт. І-П. - СПб., 1906; Государственная дума. Обзор деятельности комиссий и отделов. - СПб., 1907; Указатель к стенографическим отчетам. Второй созьів. 1907 год. - СПб., х207, і т.п.

- 9 - ■ ■

Неопубліковані документи з архівосховищ залучались для більш повного висвітлення таких аспектів проблеми, як вибори в Україні, особливо в селі, позадумської діяльності депутатів, їх взаємин з виборцями та деяких інших, х> основному цз були документи з фондів Центрального Державного Історичного архіву України (ї. 27З, г.74, 301, 3x3 , 336 , 386, ЧІ9, іс35, х439, І599, 2227). Деякі матеріали біографічного характеру знайдено у відділі рукописів центральної наукової бібліотеки НАН.України іуоні Б.І.ІЗернадського (Ф.Х). Недостаючі матеріали щодо дії бюрократичного виборчого механізму на рівні волості і се.ті запозичено з фондів Лерсоиського ^£.206) та Черкаського ^і.хЬ,75х, 2475) облдзркархівів. Зазначимо принагідно, що матеріали обласних архівів з нашої проблеми однотипні, зведені в справи згідно з лесной номенклатурою ^виборчі списки, балотувальні листи, журнали за'сідакь виборчих комісій тощо) і, очевидно, їда чекають сього дослідника і спеціальних математичних методів дослідження.

Використана також велика кількість допемікних матеріалів з української періодичної преси, особливо з газет "Громадська думка", "Рада", тижневиків .Украинский вестник", "Рідна справа -Вісті з думи", журналів "Нова громада", "Літературно-науковий вісник", та деяких російських періодичних видань.

Ь цілому наявна дмерельна база дозволяє з необхідною повнотою висвітлити проблеми, означені темою цього дослідкення.

РОЗДІЛ перший "УКРАЇНА У ВЛБС'РЧііХ КАМПАНІЙ* ДО ІШЧ1Х Д^ОХ ДЕРііАіЗНІіХ ДУі-і" присвячений вивчення винесеного в назву кола питань з метою з'ясування обставин, які привели українських селян в і і її Дуки. Дві виборчі кампанії розглядаються в одному розділі тому, що вибори до обох дум проводились на підставі одного і того к виборчого закону і в майже однакових політичних умовах (стану

- AU —

посиленої охорони, адміністративних утисків, обмеження продек-ларованих у жовтні 1905 р. свобод тощо). Були й певні відмінності -чвони показані.в розділі, - але в цілому і в політичному, і в організаційному плані другі вибори мало чим відрізнялися . від перших. \ч . ' .

Україна об'єктивно займала вакливе місце в започаткованій

урядом думській кампанії, що мала сприяти збереженню самодеркав-

ства за фасадом "конституційної монархії”, оскільки Україна мала • \ ' , високу концентрацію селянського населення <,а селянство вважалось

традиційно консервативною ма^ою), і розгалуиену систему російської адміністрації. \ '

\

Згідно з законом 6 серпня 1905 року ("иулкгінським") україн-'

• \ . ^ ські губернії делегували 102 депутатів, яких мали обрати з свого

середовища виборщики на губернських зборах. Таких виборциків мало бути 1477 осіб від S губерній і міст Катеринослава, Києва, Одеси і Харкова. З цього числа 576 виборщиків давала землевласницька курія, 394 - міська і 507 селянська, тобто зиборщики від волостей.Селяни мали право обов'язкового представництва (щонай-^ менше по одному депутату від губернії, окрім тих, що могли бути обраними на загальних підставах). Законодорадча "булигінська" дума мала розпочати роботу в січні 1906 року.

' Підготовка до її скликання розпочалась в Україні вке в серпні, але, як видно з виборчих матеріалів, велась ьона мляво, чиновники, ніби за віковою звичкою, та і, очевидно, відчуваючи . настрої.центру вести реформи, нічого не міняючи, не спішили з здійсненням основних виборчих заходів - укладанням виборчих списків і т.п., прикриваючись новизною справи, неясністю багатьох полокень закону, зокрема ^одо участі'в виборах селян - власників своєї землі чи надільної, козаків, чиншовиків і т.л., тим більше.

що була можливість посилатися на об'єктизні умоЕИ - збройні заворушення, страйки залізничників і поштовиків тощо.

а цілому можна говорити про те, що виборчі міроприємства за станом на грудень 1905 р. в основній своїй частині були не виконані передусім чиновниками на місцях, що робило справу скликання Думи в січні питанням проблематичним, якщо не безнадійним.

• Ця обставина надає дещо інеого освітлення ситуації з бойкотом лівими партіями як самої ідеї Ауми, так і виборчих заходів уряду на цій стадії. Принаймні, стосовно України, особливо українського селянства, вплив на розвиток подій з боку цих партій (.особливо більшовиків) видається значно перебільшуваним в радянській історіографії. Хоч певний політичний тиск бойкоту, безумовно, поряд з "іншими факторами, аж до міжнародних включно, зіграв своя роль при підготовці нового виборчого закону II грудня і505 р., що доповнявав і розвивав закон 6 серпня.

Згідно з ним дума, термін скликання якої переносився ка квітень іЗОб р. одержувала обмежені законодавчі повноваження. Дзцо розширювався (при збереженні загальної кількості депутатів і виборщиків) її соціальний спектр - за рахунок селян-власників і/іО цензу ^стосовно України це складало ±0 десятин) та певних <ат5Горій службовців. іули "враховані" і інтереси бойкступчкх робітників - з міської'курії виділялась тепер в окрему робітника виборцикіБ від України), - але їм, на відміну зід селян,

’уо відмовлено в праві мати свого депутата в Думі в обов'язковому порядку. Тому ЕИоорці:к;і-робітникп на губернських зборах сідяяс підкреслювали своє селянське походження і, здзбііьссго, дзркуьали підтримку селян. •

І тепер уг;е, коли, після поразки грудневого повстьння уїлд ідчув під йогами твердни грунт, а чиновники ни кісцях - недвс-

значні інструкції, ніякі бойкоти не змогли зірвати підготовки і проведення Еиборчих зборів у.!' України - з 26 березня по 20 квітня 1906 р.) і початку роботи Дуки 27 квітня.

Репресивні органи одержали сзободу рук, аж до права розстрілів і підпалів домівок непокірних, а за спроби бойкоту чи обструкції мочша було дістати від кількох місяців до кількох років Е'язниці або арештантських рот. Село коротко блокувалось від впливу "... шляющихся без надобности евреев, земских служащих ” к студонтов,|і, хоч у цьому не було особливої потреби, оскільки селянство лкраїни в своїй масі вірило в думу і надіялось з її допомогою добитись землі. ,

Де враховували в своїй виборчій діяльності в українських губерніях різкі політичні партії, цо або шукали підтримки у селян, обіцяючи їм вирішити аграрне питання, або старалися залучити їх де бойкоту чи переконати в необхідності захоплення землі силою. При цьому праві партії особливу надію покладали на своїх прихильників з органів повітового і волосного управління, кадети - на земських діячів \.дз зони були), есери і взагалі народники - на сільську інтелігенцію, -соціаі-дв;«жрат»і - на робітників - вихідців з езла. Українські національні партії ке наорали ще на той час сили і олокувались з загальноросійськими, зокрема з кадетами. Партії в своїй боротьбі за голоси виборців практично дискредитували одне одну і тільки посилювали недовірливе ставлення українських селян до більшості з них.

Не кращим чином "боролись" за українське селянство офіційні структури. Для того, щоб в Думу пройшли покірні уряду селяни, адміністрація вживала різних заходів. Найбільш характерними з них

а. 4ДА України. - $.274, оп.1, спр.1347. - Арк.і9.

- ІЗ -

були репресії щодо потенційно неугодних уряду кандидатів в депутати (^арешти, адміністративна висилка, залякування а то і застосування фізичних розправ і т.п.). З свого боку виборчі комісії, переважно дворянські за складом, вдавалися до різних хитрощів, коли включали до списків виборців "мертві душі" або штучно зменшували фактичне селянське землеволодіння, щоб зменшити таким чином кількість селян на повітових зборах дрібних землевласників, призначали виборчі з'їзди у віддалених місцях повітів, у вихі іі або святкові дні, щоб більшість селян не захотіла туди їхати, вдавалися до підкупів і споювання виборщиків і т.і.

Все це, зритою, приводило до не зовсім очікуваних результатів - селяни скрізь вперто просували своїх власних депутатів» забалотовуючи всіх не-селян, хоч об'єктивно це на завади йшло на користь справі \.так забалотували, зокрема, відомого українського діяча і мецената <2.4икаденка). Проте на заключній стадії виборів, зрозумівши, що одних обіцянок кандидата "стояти за зеидл" мало, що потрібні і двди, котрі знають, як цз робити, селяни підтримали своїми голосами тих із української інтелігенції, які подолал; перші кола виборів \.л.-Ьіляшівського, П.Чиневського, а.іііемета та ін.), хоч вони були дворянами і висувались здебільшого кадетами.

Найбільшого успіху в перших думських виборах в Україні добилися кадети, завдяки гнучкіл тактиці і врахування місцевих ' умов. їхня програма перздиачала передачу землі селянам, але не в такий радикальний спосіб, як цз декларувалось ішими. А оскільки на губернських зисках значним вплив в селянських дзпутаЦі-ях мали заможні селяни, цього на той час булс досить, цсб забезпечити загальну пзрзксгу кадетів в більшості українських губерній. Тим більше, ще кадети обіцяли такса вирішити деякі нааіб-

' - и - •• .

налькі питання (початкова освіта рідною мовою тощо).

. Друга думська виборча кампанія, офіційно призначена в Україні s 10 січня по 10 лютого 1907 p., як васе зазначалося, в основному відбувалася за похожим сценарієм. Найістотніші відмінності її від перших виборів полягали, передусім, у врахуванні урядом фактору участі у виборах популярних першодумських діячів та вжитті заходів по їх нейтралізації (чому немало сприяли самі ці діячі, підписавши 10 липня 1906 року т.зв. "Виборзьку відозву"), це дало уряду підставу до притягнення більшості з них до карної відповідальності, що було несумісним з статусом кандидата в депутати). Крім того, центральний уряд здійснював тепер більш короткий контроль за діями виконавчих ланок на місцях, до губернаторів включно, па других виборах, на відміну від перших, на офіційному рівні залучались до виборів православні священники. Синод 12 грудня І9С6 р. прийняв з цього приводу спеціальне зобов'язуюче рішення, оакливим заходом було також Сенатське роз'яснення до закону II грудня (ковтань 1906 p.). Боно перекривало доступ в Думу представникам соціальних груп, що проходили раніше як селяни (.як, наприклад, періаодумські депутати з України адвокат . І. й. Заболотний або процесор Т.З.Іокоть). Тепер же.від волостей пропонувалось обирати "... лише таких селян, які кают:, садибну осідлість і ведуть власне господарство".'1'

Були певні відмінності і в політичній мікпартіикій боротьбі на других виборах. Жорсткіше переслідувались кадет”, головна пзр-шодуиська партія, але взк~к участь у виборах ліві партії, які бойкотували парші вибори, леєри навіть припиняли на період виборчої кампанії терористичні акти, снеси, скориставшись з трудсвиць-кої популярності, ко^ституціввалися для виборів в "ііароднс-ссціа-

і. -vilA України. — i.kh'i, о;:, сх, с;..,.--, ч— -

дієтичну (.трудову) партію", єдиним представником якої з /країни став £.В.Волк-Карачевський, інтелігент з старовинного українсь-<кого роду з Чернігівщини. До складних виборчих комбінацій вдалися більшовики, переклавши при посередництві меншовиків турботи про вибори в українському селі на українську с.-д. "Спідку".

Більш чи менш конкуруючи між собою за українських виборців, російський уряд, преса і партії друкно виступали проти українського руху, що був присутнім на виборах в особі УДРЛ, УСДРП і Української народної партії СУНЛ). _

Б результаті виборів виявилось, що основної мети уряду, тобто створення покірної Думи, як і під час перших виборів, досягти не вдалося, деякі зміни, зокрема в політичній орієнтації частини української депутації були, але в цілому в ході перших

і других думських'виборів українське селянство знайшло в собі досить політичного чуття, організованості та здорового глузду, щоб обрати депутатів, які захицаХі і відстоювали б в Думі пера за все селянські інтереси, а не чиїсь партійні домагання.

В РОЗДІЛ-другому "СВМНСЬКІ ДЕПУТАТИ З УКРАЇНИ В І ДУМІ" подається аналіз складу депутатів та їх діяльності в і Думі. Обгрунтовується обсяг поняття "селянський депутат". Розглянувши різні точки зору, дисертант пропонує ввакати такими всіх депутатів селянського походження, оскільки це дозволяє позбавитись різночитань Ста й вибори 1906 року проводились саме на становій основі).

Селянами за походженням в українській депутації першої думи було 56 депутатів з ІО^, з інших верств населення:. 35 дворян» 5 міщан, і- духовного звання, З - невизначеного стану. За професійними заняттями, проте, лише 34 з 56 депутатів були хліборобами, -іші £4 або поєднували працю на зонді з дрдатковкми заняттями, . '

' - 16 - ■ . ■, або працювали в основному в місті., Тобто селянські депутати'диференціюються таким чинок на власне селян і на селян за походженням, котрі не'поривали зв'язків з селом і постійно це підкреслювали в думі. З таких було: робітників - 6, сільських посадових осіб - Ь, сільської інтелігенції'- 7, інтелігенції - З, ке визначених занять - І. Наголошується та обставина, що всі робітники, зокрема, були представниками нового класу в першому поколінні і обрані були завдяки селянам. З інтелігентів, крім названих уке адвоката Заболотного і професора Локотя, селянином значиться А.Г.Бязлов, мировий суддя з Київщини.

Національний склад в основної., відбивав структуру населення України і політику царського уряду щодо неї: з ЬЬ селянських депутатів 41 називали себе українцями, ±5 - росіянами, був один етнічний поляк та один німець. Характерно, що українець, вихі-дедь з замокної селянської родини на Поділлі І.К.Заболотний, людина з вищою освітою, назвав себе (один з іЗ депутатів-селян від Подільської губернії) "росіянином".

Партійність (або політична орієнтація) селянських депутатів, як вона зафіксована а джерелах, була такою: соціал-демократів -трудовиків - 26, кадетів - 5, правих - І, позапартійних - 15, не визначеної партійності - 5. Треба зазначити, проте, що ці дані не були усталеними, оскільки в думських фракціях склад постійно змінювався, тим більше, що І Дума існувала недовго.

Зрештою на практиці важливішим було не те, до якої партії, національності чи соціальної групи відносив себе депутат, а як він відстоював в Думі інтереси тих, хто його послав - тобто більшості українського народу. Думська діяльність простежується за трьома напрямками: їх участі в думських дебатах, парламентських заявах і запитах а також в створених Думою комісіях.

' - 17 - •

За навики підрахунками, за весь період діяльності думи виступили 19 селянських депутатів з України, близько 70 разіз на 28 засіданнях (без врахування закритих). Найактзівнішими з них були депутати селянського походження - їх виступило 9 з 24-х, тоді як селян-хліборобів - 10 з 34-х. Деякі з селян, як А.а.Гра-бовецький і М.С.Онацький з Полтавщини, виступали українськоо мовою. Основні теми виступів - аграрне питання, громадянські права, національна питання чв зв'язку з чорносотенними погромами). детальний аналіз виступів кокного з депутатів показує, що для-українських селян притаманним був демократизм, прагнення одеркати поміщ іцьку землю ненасильницьким шляхом, осуд імперської політики розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Де підтверджує такок розгляд заяв і запитів, що їх приймали депутати, аналіз підписів під ними. Коло депутатів, що проявили себе в цьому виді парламентської діяльності більш широка. Зокрема, проливається світло на політичну позицій селян-хдібо-робів, які в Дукі не виступали. Це були депутати э Волинської, Таврійської та Катеринославської губерній. Загадом селянські депутати підписали близько половини з 363 зареєстрованих кан-целярієп думи запитів, які стосувались різних беззаконь в Російській імперії ^.здебільшого в українських губерніях.)Лідером тут був А.3.Тесля з Полтавщини, який підписав 71 документ такого характеру; Тільки четверо депутатів (та ще депутат з лерсо-; нщиіік З.Г.Деонов, до з обзрекності взагалі відмовився працювати в Думі) ніяк не проявили себе в Думі, це І.М.Лрук з Подільської губернії, Т.Б.Лопатпк та П.С.Погребняк з Волині а таког І.А.Стрельцов, волосний старшина з Харківщини чпри цьому Т.З.Іопатвк 5ув під таємним наглядом поліції за зв'язки з земляками).

■ Що стосується роботи комісій, то 'еони так і не встигли практично піти далі організаційного‘етапу. Проте депутати з України були представлені в більшості з них .Селянин за п'оходненшш, С.М. Рннхоз з Катеринославцини, був назіть у керівництві Думи як товарна (заступник) її секретаря. Найбільше з українських дегтута-тів, 19 з 91, було в аграрній комісії, створеній 6 червня І9С6 р. 10 з них були селянами, і це була комісія, участь в якій брали представники від усіх 9 губерній Російської імперії. ■

' Отке, Дума створювала комісії, готувала грунт для конституційних реформ. Структурувався склад Думи, уточнювались платформи. Впритул підійшли до створення власної фракції і українці, утворивши І (і.'4) травня І9С6 р. Українську думську громаду, в якій тільки активну участь брало більше 20 селянських депутатів. Всі готувались до довгої планомірної роботи. Проте 8 липня і9С6 р., значно раніше визначеного терміну. Державну думу цар розпустив Р03ДІІ третій "ДРУГА ДЕРЖАВНА ДУМ І УЧАСТЬ В НІЙ СЕЛЯНСЬКИХ . ДЕПУТАТІВ З УКРАЇНИ" присвячений розгляду сюжетів, пов'язаних з обставинами розпуску І Думи та роботою селянських депутатів з України в П Думі. Таке поєднання викликане тим, що скликана на підставі старого виборчого закону П дума була прямою спадкоємнице» першої, в якій були витоки основних колізій навкруги і всередині Гі Думи.

. Головко» причиною розпуску і Думи були не палкі промови в Думі в травні-червні 1906 р., коли уряд брутально знехтував думськими проектами вирішення аграрного питання, а загострення обстановки на місцях у зв'язку з цим. За новизною справи губернатори були стривскені активними зв'язками з земляками таких депутатів, зокрема, кк З.І.Бяровкй з Київщини, І.Гі.Куридзнко з Чернігівщини, . СЛ.Екжков з КатеринослаЕЕ'Иня та хшгих, задумувались над тим, як

обійти депутатський ікунітет. їїеочікувана властями активність ДЗПУТЗТІЗ, С2КДКЭ Зростання ЇХНЬОЇ популярності І ПІДТрЕіП::'. ііздо зрооріг- з інтзресамії сгнсдзркавотза. Дуку рсзпуеткл::,

■процес не с £2202 ;:а;:тс далеко. -о не зикдллалс рігпого поете-е:у

2 країн:, я;: на ао рсараг-.гзуа’алл кадетські лідзі:;: ду:-:і:.

аел дсбрз Г'Игіке-нпй і ??«г"оу?»язаштй ? наступи::”;: з::бог:’п::::: ^і рспснснстзЕпп’; уряду про::. птюте, не пскніс баканих ;>?гудьглт^з. депутатські:;; склад П Іу::н буз ..-з набагато пгзіс.чніг::;: уелду, п: : зрана. І\оч ах і к:-:, згкчалкс, були, стосотно українсько: депутаті ї, дсс::ть помітні, -із стаподсиу, і з наці скадьнг>-:у, ; з :.арті:.нс::у ріднеценні.

35ілічилась кількість селянських депутаті?, (62 г. Л-Г: прстн Ьі. г І дуні), а танок духовенства гретп і). З'пє'ілксь лозд::-нскі представники чехіз, греків, зна»-ко зросла кількість ресілл \.36 прстп 26) іпр_вкх (17 прстк І). деякі з л.:". :-,:ін голна пелг-нпті; ^орсткіикм;: д*яни уряду і празо-націопал: стичних екл з Уг.ра-їні і з цілену по дзрказі. Останні -кал:: лзлнккЛ зплив у наіізпа::^ сферах, і г.арактзрниіш с ряди:: Мапісзсту ідікелі: Л від 3 чзрвіїл І £07 р."... Створена для зміцнення Леркави Російської .азрпавна дука позивна бути російське?) і по духу. Іклі народності, цо входять до складу Деркав;; напої, поеккні кати з ізрказній дуй і представництво, ... але но повинні Я по будуть там з числі, цо дана-ло б їм нскліізість бути зорлпїелл.ч'і: питань чисто російських"."

Таке явне прагнзннп царизму до дальшого обмеїкешія національних громадянських прав національно свідомі представники україи-

і. цит. за: Справочник. Составлен приставскоГ. частьп Государственной думьі. - СПб., 1910. - С.б.1

ського селянства бачили і розуміли. Отже, вони підтримали в П-й Думі програмні полоеєння У£РП поо краєву автономій України і запровадження в ній місцевого Сейму.

■ Взагалі українська тема, особливо стараннями полтавського депутата В.А.Сайка, значно иирие ставилась в П думі. Характерно, цо за умов практичної відсутності там національної української інтелігенції, турботу про українську справу взяло на себе селян- . ство. Б промовах його представників (виступало 17 депутатів), передусім розглядалось аграрне питання в Україні (пропозиції майбутнього землеустрою - від приватного землеволодіння до краєвої націоналізації, тобто передачі земе..., українському народу), обгрунтовувалось історичне право українських селян на свои земли тощо. Гостро ставилось, зокрема в виступах Є.Н.Чигкрика і В.Г.Сахна з Київської, В.І.Хвоста з Чернігівської, деяких іших селян питання національної культури та освіти.

Значну допомогу в цьому надавала селянським депутатам Українська думська громада, що постала на основі напрацьованого в 1-й Муиі досвіду вке 4 березня 1907 р. А II березня, на другому засіданні, було обране її керівне ядро - бюро з 7 осіб, четверо з яких були селянами, це С.В.Нечитайло з Київщини, А.Н.Наумчак з Поділля, чернігівець В.І.Хвіст (пройшов в ,Яуму як єдиний есер з українських губерній), та вищезгаданий В.А.Сайко. Громада підтримувала тісний зв'язок з виборцями, випускала тижневик "Рідна справа - Вісти з Ауми", багато працювала над роз'ясненням програмних полокекь УДРГі. Закономірної! були еволюція Громади до більшої організованості. Поглиблення протиріч з схильним до авторитаризму керівництвом фракції трудовиків, що не хотіло визнавати окремих українських інтересів (до цієї фракції спочатку входило багато селянських депутатів з України), привело до заяви 24 травня 1907 р.

. -21 -лро зихід українців з ікоих іракці;! і утзорзкня окрзмої Української фракції.

іік і' в і Думі, українське сзллнстзо було представлена своїми зпутатамл з усіх комісіях, яких в П луні було дзіго більше. і* о :госубться запитів, то їх буде значно менлв - всього Л, з них зовсім мало з /країн::. як вважали авторигзтні і б П луні кадети, іапитя як іорма роботи дискредитували себе з ± #.умі, тому тзпер х відправляли з канцелярію для пзредачі міністерстзам без сбго-срз.. . Депутати зо'и-'ались зосередитись ка законотворчій роботі.

Ііротз ґі /іу;.;а нз надовго перекила першу. Остаточно оволодівши ктуацією з к. аїні та скористались формальной підставою, до ви-їкла в зв'язку з звинуваченням соціал-демократичної фракції гт з підривній діяльності (. в число звинувачуваних входила і ■.раїнські робітники, селяни за походненням), Микола П третього рвня -1.907 року розпустив її думу з одночасною зіііноп виборчого кону. Новий закон практично унзмонливлвваіі подальше представ-цтзо національних демократичних сил в аУмі. Тим самим була пе-горнута цс одна з повчальних сторінок в історії українського роду під владою Російської імперії. ,

В ЗаііДЮіЕННІ викладено' основні положення дисертації, ао вино-’ься на захист. Зокрема, зазначається, цо спроба царського :ду створити покірну видимість парламенту з і90б-*907 рр. зг. унок сслянської, як здавалося, темної і монархічно настроєно:

и, не вдалася. Не було враховане вікове стрзмління селянства землі і століттями накопичувана неприязнь до поніснсго двозян-

і, чиї інтереси перздусім відстоювало царське саясдзрказсгзо. Українське селянство з а506-аі»07 рз. нз стало сліпим виконавчу неї політичної золі, а зкапсло в.собі досить склл і осгані-.ності, політичного чутті цеб г.геззети з Думу ге скусім своїх

власних кандидатів, або тих з представників інтелігенції, хто найбільш адзкватно відбивав глибинні потреби селянства, насамперед в землі. Українське .селянство не стало лише об'єктом чийогось впливу, але було такок об'єктом самостійного вибору і дії. Лого позиція на виборах часто була ключовою # '

Неучасть українських селян в бойкоті першої думи, непідтрк-мка більшістю селянських депутатів крайніх точок зору на головне думське питання, питання про землю, свідчить не про "конституційні " ілюзії ". селянства, а про розуміння ним своєї важливої ролі в суспільстві, права самому обрати форму боротьби за свої інтереси, намагання демократичним шляхом, використовуючи нові моклузссті розв'язати аграрний вузол в /країні, повернути собі землі, захоплені свого часу Псльцаю., потім Російською державою, помі сним дворянством, не ущемлюючй при цьому інтересів сусідніх народів. Це розуміння підтримувалось історичною пам'яттю українського народу, про що свідчать практично всі думські виступи укрг.Тноьких селян з аграрного питання.

Аналіз поглядів українських селянських депутатів перших двох Дум на сляхи розв'язання аграрного питання не підтвердкує широко розповсюдженої раніее точки зору про мало кз одностайні •вимоги націоналізації землі. Визнавалась в принципі необхідність переходу державного і великого приватного землеволодіння з руки народу, форму к майбутнього землевлаштування - общинну чи подвірну, з правом продажу землі чи ні то^о - кали вирісувати на місцях. Навіть холи деякі українські депутати-трудсзики прямо говорили про необхідність націоналізації зау.лі, то мова в них ісла насамперед про краеве зеихзволодікня,-як і у представників іксах національних кєшгян, тобто про створення земельних їсндіб народів, які населяли Російську імперіє, нз де^о іі^е, ні& зді-

йснека пізніше нібито волею народу націоналізація землі державою. -

Участь українських селянських депутатів в роботі і і П Російських державних дум збагатила політичний досвід українського селянства, сприяла зміцнення національної свідомості українського народу. Особливу роль в цій справі відіграло сб'єдкгнн?: депутатів в думі на національному грунті, утворення Українських думських громад. Побутуючі раніше звинувачення їх учасників

з націоналізмі нічим не обгрунтовані, оскільки представники кожного народу з думі виборювали передусім права для свого народу, до того к, українські депутати старалися робити це з врахуванням інтересів усіх, хто еиб на українській землі.

Думська діяльність українського селянства показала схильність його до демократичних, ненасильницьких способіз вирішення найскладніших питань, і тільки грубе нехтування народними потребами змушувало українське селянство вдаватись до інших засобів боротьби. Сама наявність досить чисельної української селянської депутації в думах, виступи її представників, з деяких випадках навіть мова і одяг сприяли, принаймні, засвідченню того, що український народ існує, со він розуміє сься самобутність, ;ес свої інтереси та відстогс їх.

Підтримка селянськими депутатами в думі нечисленної україн-:ької інтелігенції була значним стимулом в її діяльності, відбивала нові перспективи національно-визвольної боротьби, пі;-зердкувала життєвість- ідей українського визвольного руху та е’обхідність і корисність національно-виховної роботи. .

'Історія перших спроб введення в багатонаціональній самодер-авніи Російській ікпері" установи парламентського типу псказа-а несумісність демократичних установ з Російськоп берократич-

- гц - • • ,

пою деркавсв, а діяльність Дум перших двох скликань була рос цікека реакційними колами-останньої як потенційна загроза і для самодержавної монархії, і для імперії в цілому. Перздчас ккй їх розпуск підтвердив заг.оноі/.ірність псстановки гшт&нкя про запровадкення з Україні та'інЕИх місцях Російської імпер автономного самоврядування з власники законодавчими органами 4я думка б подальвому вке ніколи не зникне з палітри українського національного буття, трансйормувазпись з часом до екз-нання необхідності державного суверенітету.

ЛУБИ НАЦІЇ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ:

ї. Українські селяни в і і , Державних думах // друга Все українська науково-теоретична ксщероїщія "Проблеми націоналі ного руху на Україні (до 1917 року): Тези доповідей. - Ч.Гі. -Київ - Миколаїв, 1992. - С.15-16.

2. Селянські депутати від України та українське питанню в І те П Державних дуиах // Місце України у світовій історії та особливості вивчення даної проблематики ь педагогічному вузі: Тези доповідей міжвузівської науково-практичної конференції. • Київ: КЕПІІМ, 1992. - С.51-53.

3. Перші вибери до деркавної думи в Житомирі (1906 р.) // Житомир з історії Волині і України: Тези Всеукраїнської наукової краєзнавчої конференції. - Житомир, 199і*. - С.50-52.

4. Україна у виборчих кампаніях до перших двох Деркавних

дул Російської імперії. - Херсон, .<.994. - Іи с. - Деп. в ДНТБ Укр. jp.03.SW. 6 Ч7І - їх 94. ..........

■ . 5. Селянські депутати з 'України і петербурзький Український парламентський клуб (1906-1907 рр.). - Херсон, 1994. - 26

- деп. в ДНТБ Укр. 10.03.94, Г472 - Ук 94. '

KQfffiC A,A. Ukrainian, peasant deputies/ activity in the X and XI State^Dumas. • , .

The? thesis ±3 presented for academic degree of candidate af History; speciality 07.00.02.- History of Ukraine,the Kiev State Tnivearaity,Kiev, 1994. ■ , " . .

The work (on the right of a manuscript) deals with the problems connected with elections to the X and XX State Dumas in Fkrainian villages in 1906-1907.

. The. Ukrainian peasant deputies' participation in the Duma lienary meetings, and their activity in different cGcmissions,etc. xe studied. In this work you can follow pa>int3 of view of Ukrai— ,ian T sant deputies on actual ргоЫешз of the time.

. It is determined tnat the- Ukrainian peasantry during the lection campaigns and in the Bunas was. an independent euhject f action and ajfended its national peasant interests giving reference to democratic nonforoible methods.

.ahhotaUhs .

КОНИК А.А. Деятельность крестьянских депутатов с Украиньі

I и П Государственньіх думах.

Диссертация на соискание ученой ‘степени ..андидата историче-їих наук по специальности 07.00.02 - история Украиньі. Киевский зс. ун-т, Киев, 1994. . ‘

Диссертация является рукописью. В работе анализируется ком-18кс проблем, связанньіх с вьіборами в I и П Государственные мьі в украинском селе (1906-1907 гг.) и участием украинских есгьянских депутатов в думских пленарньїх,заседаниях, работе миссий и др. Рассматриваются основные точка зреьля крзстьян-их депутатов на актуальньіе проблемьі того времени. ,

Установлено, что украинское крестьянство в избирательнаГх , ипаниях и в Думах вьіступало самостоятельньім суб'єктом дай-зия и отстаивало свои национальные крестьянские иктзресьі, аавая предпочтение демократическим, коаасильственньім методам.

ШШЧ03І СЛОЗ А: Деркав на дума, українські селянські депутата, іорчі кампанії, парламентаризм, аграрна питання, національне ■ання. ,

. [ v О-t і' \

1994________________________Заказ У 77 _____________Тираж ТОО

Подразделение оперативной полиграфии Херсонского центра научнотехнической и экономической информации, 325036, г .Херсон, ул.Перекопская, 175, тел.51-17-61.