автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Деятельность местных органов власти Донецкой губернии (1920-1925 гг.).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Деятельность местных органов власти Донецкой губернии (1920-1925 гг.)."

^ 1 фЕВ №§7

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Гребеннікова Олена Вікторівна

ДІЯЛЬНІСТЬ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ДОНЕЦЬКОЇ ГУБЕРНІЇ (1920 - 1925 РР.)

Спеціальність 07.00.01 - Історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Донецьк - 1997

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Донецького державного університету

Наукові керівники - доктор історичних наук Лях Р. Д.

- доктор історичних наук Реєнт О. П.

Офіційні опоненти:

- доктор історичних наук ТригубП.М.

- кандидат історичних наук Лихачова Л.,Б. :

Провідна установа - Запорізький державний університет

Захист відбудеться "М'" ЛЛУ/Ш'ІР 1997 р. о /3 0 _ годині на засіданні спеціалізованої ради К. 06.06.01. по присудженню наукового ступеня кандидата історичних наук в Донецькому державному університеті (340055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, корп. 2, ауд. ~>

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного університету (340055, м.Донецьк, вул.Університетська,24)

^ г

Автореферат розіслано С-С/іЛ-СіК-' 1997 р

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

О. В. Крапівін

Актуальність теми. В сучасних умовах розбудови суверенної Української' держави важливого значення набула проблема організації місцевої влади, яка б реально відображувала і захищала інтересі населення. Особливий інтерес до цього питання обумовлений прийняттям Верховною Радою Конституції України, положення якої закріплюють право громадян самостійно вирішувати питання місцевого значення через органи місцевого самоврядування. У зв'язку з цим актуальним є дослідження принципів усірою і діяльності місцевих Рад України на різних етапах, зокрема, в першій половині 20-х років, коли відбувалося становлення радянської системи органів атади. Гострота цієї проблеми зумовлена і тим, що Рада ніколи від часу свого виникнення не мали фактичної політичної влади, оскільки створювалися і діяли під контролем органів комуністичної партії, що в офіційних документах і радянській історіографії трактувалося як "керівна і направляюча" роль останньої. Отже, зараз к історія попробує д окладного вивчення і переосмислення з нових позицій, на базі нових джерел і матеріалів.

Складовою частною історії місцевих Рад України є історія місцевих органів влади Донецької губернії. Донбас (тут і далі мається на увазі територія Донецької губернії у 1920-1925 рр.) завжди, починаючи з кінця XIX сг„ був важливим промисловим регіоном. У переломні ж 20-ті роки він відігравав вирішальну роль у планах радянського уряду як база для відновлення економіки не тільки України, а й Росії. Наслідком цього було зосередження тут великих людських і матеріальних ресурсів, органів управління промисловістю з надзвичайними повноваженнями. Це, безумовно, відбилося на становили місцевих Рад, формування і діяльність яких погребують комплексного аналізу.

Предметом дослідження є місцеві органи влади Донецької губернії: їх організаційні форми, склад, об'єктивні і суб'єктивні фактори, які впливали на їх становлення і розвиток.

Під поняттям "місцеві органи влади" мається на увазі система радянських органів влади, закріплена положеннями Конституції УСРР 1919 р. : волосні,

повітові, губернські з'їзди Рад, у період поміж ними - сільські і міські Ради, волосні, повітові і губернський виконавчі комітети.

Об'асшм дослщжапш є д іяльність місцевих органів влади Донеї [ької губернії по удосконаленню структури, відбудові економіки, налагодженню соціально -культурної сффи, охороні законності і правопорядку.

Хронолоіічні рамки досліджанві охоплюють 1920-1925 рр. - пфіод існування Донецької губернії, коли майже вся територія Донбасу була об'єднана в рамках однієї адміністративної одиниці. У межах цього періоду в Донбасі було остаточно встановлено радянську владу. На фоні переходу від "воєнного комунізму" до НЕПу відбувався складний та суперечливий процес налагодження робота місцевих органів влади.

Стан іш\коадї розробки проблеми. Дана тема знайшла певне відображення в історичній літературі. В її історіографії можна виділиш такі періоди: 1) 20-ті -початок 30-х років; 2) середина 30-х - середина 50-х років; 3) друга половина 50-х -друга половина 80-х років; 4) з кінця 80-х років.

Період 20-х - початку 30-х років характеризується відсутністю досліджень діяльності місцевих органів влади України істориками. Перші роботи з радянського будівництва - це брошури, статті, промови партійних і державних діячів Росії та України: М. І. Калініна, М. Ф. Володимнрського, Г. І Пеіровськош,

О. Ф. Рибіна, С. М. Власенка, В. Качинськош, Д. Мануїльського, 0.1 Буценка1. Вони призначалися для працівників радянського апарату, сільських активістів і мали прикладний, алтацйю-пропагатдастський характер. У цих брошурах

1 Володимирський М. Ф. Організація радянської влади на місцях. - К., 1920; Власенко С. М. Міські ради на Україні. - Харків, 1927; Калинин М. И. Вопросы советского строительства: Статьи и речи (1919-1946). - М., 1958; Качинський В. Що повинна робити сільська рада? - Одеса, 1925; Мануїльський Д. Порадник волосного організатора радянської влади. - Харків, 1920; Буценко А. И. К вопросу о районировании Украины - Харьков, 1925 та ін.

з

пояснювалися принципи устрою органів радянської влади, їх структура, зміст і завдання роботи, наводалися і роз'яснювалися нормативні документи.

До перших робіт з радянського будівництва безпосередньо в Донбасі відносяться також статті відповідальних працівників губернського і окружних виконавчих комітетів - М. Л. Рухимовича, О. І. Чернова, М. Алимова та ін.1 Вони містять аналіз конкретних даних з різних галузей роботи місцевих органів влади губернії.

Діяльність місцевих Рад України, зокрема Донбасу, знайшла певне відображення в літературі 20-х років, присвяченій окремим галузям радянського будівництва. Це брошури, написані народним комісаром освіти України Я. П. Ряппо, відомчі видання наркомату фінансів УСРР, в яких проаналізовано розвиток місцевого господарства республіки протягом трьох бюджетних років, праця В. Іжевського з історії КНС, ряд агітаційних брошур та ін.2 Усі ці вцдання мість не тільки значний фактичний матеріал, а й дають уявлення про ідеологічну атмосферу, в якій виникали і функціонували місцеві органи влада України; розкривають принципи керівництва ними з боку центральних органів і більшовицької партії. Для всіх авторів однозначними є переваги радянської системи органів влади і безумовною - керівга роль комуністичної партії.

Другий пфіод в історії дослідження діяльності місцевих органів влади України - середина 30-х - середина 50-х років - характеризується майже повною відсутністю публікацій з цієї теми. Це пов'язано з пануванням культу особи

І. В. Сталіна в суспільстві, діяльністю державної репресивно-каральної системи, наслідком чого було згортати навіть зовнішніх ознак демократизації Рад.

1 Алымов Н. Опыт Донбасса по советскому строительству // Спутник партийного работника Донбасса - 1923. - № 11; Чернов А. И. Основные задачи работы на селе // Там же. - 1925. - № 3 та ін.

! Ряппо Я. П. Народня освіта на Україні за 10 років революції. - Харків, 1927; Местное хозяйство и местные финансы Украины. Обзор за 1912, 1922/23, 1923/24 и 1924/25 годы. - Харьков, 1925; Іжевський В. Коротка історія комітетів незаможних селян на Україні. - Харків, 1924 та ін.

Окремі праці, які досліджують радянське будівництво в Україні в 20-ті роки, з'являються лише у першій половині 50-х років. Це кандидатські дисертації П. І. Бакумєнка, І. Т. Вергслецького, Я. М. Левковського, І. Д. Золотоверхого1.

Питання організації і діяльносгі Рад у 1920 р. висвітлюються також в працях П.К.Сгояна, М. І. Супруненка, присвячених історії України 1918 - 1920 рр.2 Для більшості цих робіт властиві суб'єктивний підхід до розглядання проблем, описовість, відсутність критичного аналізу фактів.

Основна частина творів, в яких досліджується історія місцевих оргаї гів влади України в 20-ті роки, була видана в період з другої половини 50-х до другої половини 80-х років. Була захищена докторська дисертація П.К. Стояном, кандидатські дисертації О.Г. Олекаєнком, Ф.Г. Вайнером, В. Ф. Шарапою, М. В. Тимченком, В. Г. Кулаєвим, В.Ф.Чуркіним, Г. М. Перепелицею, В. В. Подгаад.-ким, К. І. Савицьким. В них досліджуються загальні проблеми формування радянської системи органів влада в Україні у 1918-1920,1921-1925 рр., керівництво ними з боку комуністичної паргй', організація і діяльність міських і сільських Рад, участь у радянському будівництві робітничого класу та Червоної Армії3. У ш роки з'являються роботи, які місипь ісгорико-правовий аналіз державної системи, зокрема, місцевих органів влада України в 1920-1925 рр. Це, перш за все, монографії Б. М. Бабія, а також декілька видань "Історії держави і права УРСР1,

1 Бакуменко П. И. КП(б)У в борьбе за укрепление Советской власти в деревне (1921-1925). Автореф. дис. ... к. и. н. - К., 1952; Вертелецкий И. Т. Руководство Коммунистической партии Украины советским строительством в первые годы восстановительного периода (19211922). Автореф. дис. ... к. и. н. - К., 1953 та ін.

2 Супруненко М. І. Україна в період іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни. - К., 1951; Стоян П.К. Встановлення і зміцнення радянської влади на Україні. - К., 1954.

3 Стоян П. К. Советское строительство в Украинской ССР в 1921-

1925 гг. Автореф. дис. ... д. и. н. - К., 1956; Алексеенко А. Г. Организация и деятельность городских Советов рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов УССР(1917-1936). Автореф. дис. ...к. и. н.

- К., 1957; Вайнер Ф. Г. Борьба КПУ за укрепление государственного аппарата в 1921-1925 гг. Автореф. дис.... к. и. н. - Харьков, 1964 та ін.

останнє з яких здійснено в 1987 р.1 У них досліджується структура місцевих Рад України та правові основи їх діяльності.

Основну масу досліджень з історії Рад України в 1920-1925 рр. у цей період становлять етапі в журналах і наукових збірниках. їх автори розглядають форми і принципи роботи місцевих органів владі, керівництво ними з боку комуністичної партії, заходи щодо раціоналізації державного апарату УСРР, суспільно-політичне життя населення. Чимало праць присвячено організації та діяльності сільських Рад України, участі в їх роботі червоноармійців та робітників2. У цей період було видано одіну роботу, яка стосується безпосередаьо історії місцевих Рад Донбасу в 20-тіроки-цестаття В. А. Носкова3.

У другій половині 80-х років з'являються комплексні дослідження з ціа проблеми. Це грунтовій монографія П. М. Тригуба і робота О. Д. Бойко, в яких аналізується організація та діяльність місцевих РадУкраїниу 1918-1920 рр., атакож праця М. М. Олійника4.

' Бабій Б. М. Місцеві органи державної влади УСРР в 1917-1920 рр. -К., 1956; Він же. Українська радянська держава в період відбудови народного господарства (1921-1925 рр.). - К., 1957 г Кулаєв В. Г. З історії діяльності місцевих Рад України у відбудовний період (1921-1925) // Український історичний журнал (далі УІЖ). - 1974.

- № 2; Сліпченко В. А. Боротьба партійних організацій України за зміцнення Рад у відбудовний період (1921-1925) // УІЖ. - 1969. - №11; Стрельченко Ф. І. Раціоналізація державного апарату на Україні в 1921-1925 рр. // УІЖ. - 1971. - № 11; Шатов П. І. Зміцнення сільських Рад на Україні і пожвавлення їх роботи в період завершення відбудови народного господарства II УЇЖ. - 1959. - № 4 та ін. ї Носков В. А. Зміцнення сільських рад Донбасу в перші роки після утворення СРСР (1923-1925) // Наукові праці з історії КПРС. - К., 1972 -Вип. 52.

4 Тригуб П. Н. На защите завоеваний Великого Октября. - Киев-Одесса, 1987; Бойко Е. Д. Борьба органов диктатуры пролетариата за укрепление социалистического строя на Украине. - К., 1987; Олейник

Н. Н. Деятельность коммунистической партии по укреплению Советов (1921-1925).-Харьков, 1989.

Сщц також від значиш досліджашя з історії місцевих органів влади СРСР в цілому. Це монографії і сіатіі Л. І. Лельошкіна, Ю. С. Кукушкіна, Е. Г. Гимпепь-соната ін.1 У них проаналізований значний фактичний матеріал, але він стосуєіься переважно д іяльності Рад на території Росії, тому ангаром використані лише деякі положення з них.

Окремо слід відзначиш дослідження з історії Донбасу 1920-1925 рр., ангори яких також торкаються діяльності місцевих органів влади2.

В цілому, роботи видані у цей період, особливо в середині 80-х років, характеризуються значним розширенням джерельної бази. Вони охоплюють широке коло питань, містять великий і різноманітний фактичний матеріал. З іншого боку, їх автори ггідходягіь до аналізу проблем радянського будівництва, керуючись ідеологічною схемою, в основі якої - безперечність переваг радянської державної системи та вирішальна роль комуністичної партії'. Наслідком цього стала некритичність в оцінці подій, замовчування негативних рис радянської системи органів влади і дійсних причин недоліків в їх роботі.

Позиіивні зміни в суспільстві після 1985 р. знаменували новий етап розвіпку історичної науки в Україні. Наприкінці 80-х - в середені 90-х років з'являються праці, дня яких характерний новий гццхщ до проблем історії Украііш, зокрема історії місцевих органів влад и в 20-ті роки.

У 1990 році побачила світ монографія О. В. Гонтаря, в якій досліджується історія становлення і розвитку міських Рад республіки у 1920-1941 рр., при цьому основна увага звертається на період 20-х років. У 1993 р. було захищено

і Лепешкин Л. И. Местные органы советского государства (1921-1936).

- М., 1959; Кукушкин Ю. С. Советы в восстановительный период // Вопросы истории. - 1966. - № 3 та ін.

’ Ямковой А. А. Из истории восстановления угольной промышленности Донбасса (1921-1925) // Ученые записки Луганского пединститута. - Луганск, 1961. - Т. 12, Вып. 1; Лях Р. Д. Аграрні перетворення на Донеччині (1917-1923). - Донецьк, 1974 та ін.

кандидатську дисертацію Ю. П. Волосником, присвячену діяльності міськрад України щодо здійснення нової економічної політики1.

Вийшло також чимало праць, які містять принципово нові оцінки багатьох інших проблем історії України 20-х років. їх автори торкаються також і діяльності радянських органів влада, розкриваючи дійсні об'єктивні і суб'єктивні фактори, які впливали на їх формування, реальні причини недоліків вїхроботі. Цеколеюивна монографія "Сталінізм на Україні", автори якої простежують етапи формування тоталітарного режиму в республиці, праці, присвячені аграрним проблемам (В. В. Калішченка, С. Р. Ляха, О. І. Ганжі) та проблемам голоду 1921-1923 рр. (О. М. Мовчан)2.

Окремо слід відзначити дослідження останніх років. їх автори підходять до проблем історії України, спираючись на концепцію самостійного українського державотворення. Зокрема, історія Української радянської республіки 20-х років оцінюється з точки зору нереалізованих можливостей періоду 1917-1920 рр. Виходячи з цього, С. В. Кульчицький, ІО. І. Шаповал, С. Кокін, Г. В. Касьянов, М. С. Дорошко у своїх працях характеризують радянську систему органів влада в України як чужорідну, насаджену більшовиками: в процесі її формування відбувалося утвердження тоталітарного режиму, же супроводжувалося втратою

і гавіть зовнішніх ознак самостійності республіки3.

1 Гонтар А.В. Городские Советы Украины: История становления и развития (20-30-е гг.). - Киев - Одесса, 1990; Волосник Ю.П. Діяльність міських Рад України по здійсненню нової економічної політики у 19211928 рр. Автореф. дис. ... к. і.н. - Запоріжжя, 1993.

2 Даниленко В. М., Касьянов Г. В., Кульчицький С. В. Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки. - К., 1991; Калініченко В. В. Селянське господарство України в доколгоспний період (1921-1929). - Харків, 1991; Мовчан О. М. Голод 1921-1923 рр. // УІЖ. - 1990. - № 10, 12 та ін.

! Кульчицький С. В. УСРР в добу "воєнного комунізму" (1917-1920). -К., 1994; Він же. УСРР в добу НЕПу // Історія України. Нове бачення. -К., 1996 ; Другий Міжнародний конгрес україністів. Львів 22-28 серпня 1993 р.: Доповіді і повідомлення. Історія. Частина II. - Львів, 1994.

У 90-ті роки також побачили світ прані, які з нових позицій оцінювали проблеми історії Донбасу у 1920-1925 рр. Це - дослідження В. М. Нікольського та В. 1. Ізюмова, присвячене здебільшого економічним аспектам, рад статей В. М. Нікольського, серед яких особливо сщц відзначиш статтю з питань ра ірссіії у Донбасі в 20-ті роки, а також стаття 3. Г. Лихолобової, в якій показаний розвиток приватного капіталу в регіоні1.

Отже, проблемам історії України 1920-1925 рр. присвячено чимало прань. Частина досліджує безпосередньо історію місцевих органів влади в ці роки. Слід також відзначиш наявність цілої низки робіт, які висвітлюють д іяльність міщених Рад Донбасу в різні роки. Це дисертаційні дослідження О. Г. Медінцева, Л. О. Кругової, Л. Б. Лихачової, В. І. Ізюмова2. Проте, комплексні роботи про діяльність Рад Донбасу в 1920-1925 рр. відсутні, що й обумовило вибір теми дисертації.

Мстою дослідження є комплексний аналіз устрою і діяльності місцевих органів влади Донецької губернії в 1920-1925 рр., розкрили на основі цього аналізу шляхів формування тоталітарного режиму в Україні, місця радянських органів влади в цьому процесі. У зв'язку з цим автор ставить перед собою такі завдання:

- дослідиш принципи формування складу місцевих Рад Донецької губернії, вплив на цей процес об'єктивних і суб'єктивних чинників;

- проаналізувати структуру місцевих органів влади Донбасу, взаємини між різними ланками цієї структури;

' Никольский В. Н., Изюмов В. И. НЭП в Донбассе. Историческое исследование. - Донецк, 1992; Нікольський В. М. Перші жертви И Правда через роки. Статті, спогади, документа. - Донецьк, 1995; Лихолобова 3. Г. Частное предпринимательство в промышленности и торговле Донбасса в условиях НЭПа // Новые страницы истории Донбасса. - Донецк, 1992. - Кн.2.

г Лихачева Л.Б. Деятельность Советов Донбасса по социальному развитию села в 70-е годы. Автореф. дис. ... к.и.н. - Харьков, 1989; Изюмов В.И. Советы депутатов трудящихся Донбасса в 1943-1950 гг. Автореф. дис.... к.и.н. - Харьков, 1987 та ін.

- висвітлити форми та методи їх роботи;

- розкрипі механізм і наслідки контролю місцевих органів влади з боку партійшіх органів;

- розглянуто діяльність місцевих Рад Донедької губернії за різними напрямками і на основі цього дослідити, в якій мірі вони відображали і захищали інтереси населення, виявиш фактори, які на це впливали.

Наукова іювівиа дослідження полягає в тому, що на базі досягнень вітчизняної історіографії і аналізу нових матеріалів діяльність місцевих органів влади Донецької губернії в 1920-1925 рр. вперше розглянута як об'єкт спеціального дослідження. В дисертації на приклад Донецького регіону показується місце радянських органів влади у формуванні державної тоталітарної системи в Україні в 20-ті роки, розкриваються механізм і наслідки коїпролю з боку партійних органів, аналізуються фактори, які впливали на формування складу і діяльність місцевих Рад Донбасу.

Методологічною основою дослідження є принцип історизму, тобто ПІДХІД до історичних явищ та процесів з позицій динаміки, вивчення взаємозв'язків між ними та їх взаємообумовленосгі; принцип багатофакгорносгі, тобто вивчення різній факторів, об'єктивних та суб'єктивних; принцип всебічності та комплексності, який реалізувався через аналіз сукупності джерел.

Джерельну базу ді гсертації становлять матеріали таких груп:

Рішення і постанови Всеукраїнських зцдів Рад, матеріали, декрети, положення, постанови ВУЦВК, ВЦВК, урядів України, Росії' та СРСР. Ці документа створювали законодавчу базу і визначали напрямки робота місцевій органів влади, їх права і компетенцію. Вони публікувалися в пресі, загальних і тематичних збірниках нормативних актів у 20-ті і в 50-70-ті роки1.

> Збір Законів і Розпоряджень Робітничо - Селянського Уряду України і Уповноважених РСФРР. - Харків, 1920; Декреты Советской Власти. В 7-ми т. - М., 1959 та ін.

Матеріали політичних партій, громадських об'еднань і організацій. Тут окремо сгвд видшити групу документів комуністичної партії', оскільки в її руках була зосереджена вся політична влада. Документи її органів на всіх рівнях визиачали основні принципи діяльності радянських органів влади. Постанови, рішення та резолюції партійних з'їздів, конференцій, пленумів ЦК РКП(б), КП(б)У, ВКП(б), губернських і повітових парткої іферєнцій і пленумів парпсомів видавалися окремо і друкувалися в місцевій пресі. Пізніше рішення центральних партійних органів були опубліковані в спеціальних збірниках1. Основна частина документа партійних органів місіться у фондах Ца прального державного архіву громадських об'єднань і організацій (далі ЦДА ГОО ) та Державною архіву Донецької області (далі ДАДО). Це звіти, доповіді, протоколи засідань бюро і секретаріатів губернського і місцевих парікомів, різноманігаих комісій.

До магфіалів громадських організацій відносяться також документа КНС, Комигегів взаємодопомоги, які використані в дисертації. Вони знаходяться у фондах Центрального державною архіву вищих органів влади та управління України (далі ЦДАВО), у фондах ДАДО, а також в окремих виданнях.

Статистичні матеріали, використані в дисертації, стосуються в основному чисельності і складу населення Донбасу в 20-ті роки. Це "Итоги сплошной подворной переписи Донецкой губернии", яку було проведаю в Донбасі у 1923 р., а також рад статистичних збірників.

Цікаву інформацію про роботу місцевих органів влади Донецької губернії надають матеріали періодичної преси - центральних та місцевих газет та журналів: "Вісті ВУЦВК", "Диктатура труда", "Всесоюзная кочегарка", "Снуїник партийного работника Донбасса" та ін.

Найбільшу групу джерел становляп. матеріали, які відображають безпосередню д іяльність місцевих органів влади Донецької губернії. Це протоколи і

і Десятая Донецкая губернская партийная конференция КП(б)У. -Артемовск, 1925; Коммунистическая партия Украины в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов. В 2-х т. - К., 1976. - Т. 1.

стенограми з'їздів Рад, пленумів і сесій виконкомів та їх президій, звіти про дотьнісп» їх відділів, накази, вказівки, листування, обіжники, інформаційні і статистичні зведення про діяльність різних струкіурних підрозділів органів шіада, матеріали комісій, які перевіряли їх роботу. До цій групи відносяться також документ, які висвітлюють становище і розвиток місцевої промисловості, сільського господарства Донбасу, комплекси матеріалів про роботу міліції, відділів юстиції', народних судів. Усі ці матеріали містяться у фондах губернського і місцевих виконавчих комітетів, міських і сільських Ріад, губернського та повітових (окружних) управлінь міліції, судових установ державних архівів Донецької і Луганської областей, а також у фондах ЦДАВО України (фонди ВУЦВК, НКВС, УРНГ, УЕН, РНК, РСІ та ін.). Валю було досліджено 41 фоцд.

Окремі документальні матеріали опубліковані в тематичних збірниках документів, присвячених різним проблемам історії України і Донбасу 20-х років’.

Практичне значення робота полягає в тому, що її матеріали та висновки можуть бупі використані при підготовці загальних праць з історії України, з історії місцевих органів влада України, загальних і спеціальних лекційних курсів з вітчизняної історії у вищих і середніх учбових закладах.

Апробація дослідження. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у доповід ях на наукових конференц іях, ряді статей автора.

Структура роботи Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та додатків.

У вступі обгруїгговано тему досліджапія, її актуальність, хронологічні межі, подано аналіз історіографії та джерельної бази, визначено меіу і завдання, методологічні засади; підкреслено наукову новизну результатів праці та їх практичне значення.

1 Промышленность и рабочий класс УССР в период восстановления народного хозяйства (1921-1925 гг.). Сб. док. и мат. -К., 1964 та ін.

У першому розділі " Організаційно - масова робота місцевих органів влади Донбасу" аналізується формування, склад, структура і форми робота місцевих Рад Донецької губернії.

Відзначається, що першими органами влади в Донбасі після відновлення радянської влада наприкінці 1919 р. були ревкоми, які створювалися полпвщді-лами військових частин або парікомами і мали надзвичайні повноваження. Впровадження в Україні полігаки "воєнного комунізму", яке викликало тривалий оггір населення, зумовило існування ревкомів у деяких повітах Донецької губернії аж до кіпця 1921 р.

Формування радянської системи органів владці в Донбасі почалося після виборів до Рад у березні 1920 р. Добір працівників на від повідальні посади місцевих органів влади здійснювався через вибори, завершальним етапом яких були з'їзди. Проаналізовані автором матеріали дають підстави зробиш висновок, що виборчі кампанії, які завжди пропагувалися як ефективний засіб органічного зв'язку з народними масами, залучення робітників та селян до управління державою, в дійсності -мали формальний характер, оскільки від самого початку відбувалися гцд контролем партійних органів і супроводжувалися дискримінацією частини населення через законодавчо закріплене позбавленій виборчих прав і прямі партійні вказівки. Обмеження політичних прав громадян, допущених до участі у виборах, від бувалося через нерівні норми представництва різних верств населення у містах.

На місцях партійні комітети затверджували склад виборчих комісій, виборчі програми, контролювали висунення кандидатів до міських і сільських Рад, делегатів на з'їзди усіх рівнів, санкціонували призначати працівників на відповідальні посада виконкомів. Характерним явищем для цього часу було скасування результатів виборів там, де до Рад потрапляли "неблагонадійні елемент", дострокове звільнення окремих їх працівників. Разом з надзвичайними комісіями вони доклали чимало зусиль, щоб усунута з політичної арени так. звані "дрібнобуржуазні" парта'. Все це разом із значними технічними недоліками

викликало незадоволення і опір виборців, що особливо виявилося в ході виборів у грудні 1924 р.

Склад місцевих органів влади Донбасу був логічним наслід ком цієї системи виборів. Аналіз цифрових даних щодо складу делегатів з'їздів, членів сільрад, районних, окружних і губернського виконкомів свщчіпь про те, що основними характеристиками працівників радянського апарату були пролетарське походження, участь у революції і громадянській війні, належність до комуністичної партії, з іншого боку - відсушість освіти і низький загальний культурний рівень. Оаальки ж діяльність цих людей в органах влади залежала не від волі виборців, а від рішень паргкомів, вони швидко віддалялися від основної маси робітників та селян, з середовища яких походили. Сформовані у такий засіб місцеві органи влади і в своїй дальності були повністю підконтрольні більшовицькому керівництву в центрі і на місцях, механізм і наслідки якого розкриваються в дисертаїщ.

Не можна, звичайно, заперечувати позитивного впливу на діяльність місцевих Рад припинення воєнних дій на території республіки і, особливо, впроваджені ія НЕПу. Оріаггація на вирішення господарських проблем і розвиток товарно - грошових відносин зробили необхідним акшвізацдо їх робота, надання їм більшої самостійності, поліпшення й уніфікацію їх структури, зміцнення матеріальної бази. Проте, всі ці заходи мали поверховий характер, воші не змінили основи, на якій будувалась радянська державна система - повної підкої прольї іості органам комуністичної партії’.

У співвідношенні “з'їзди - виконкоми - президії виконкомів” головне місце посідали останні. В їх руках концентрувалася вся влада, діяльність міських Рад мала здебільшого формальний характер: вони були надто громіздкими за складом, не мали власного апарату і коштів, керували ними голови і члени повітових (окружних) виконкомів. При цьому не можна заперечувати позитивних результатів д іяльності окремих їх секцій, які привертали увагу виконкомів до проблем міського життя. Найбільш слабким елементом системи органів влади Донбасу були сільські Ради і волосні виконкоми. Незважаючи на різноманітні заходи щодо покращання

їх робота, вони залишалися апаратом для збору податків і виконання інших адміністративних вказівок. Особливістю Донбасу в цей час були складці взаємини місцевих Рад з розташованими в губернії господарськими органами - ЦПКП, Українською трудовою армією, які втручалися в їх роботу; намагалися контролювати д іяльність місцевих органів влад и нарівні сільрад і КНС.

У другому розділі "Господарська дальність місцевих Рад Донецької г>^5ернГГ' розглядається участь Рад Донбасу у відбудові промисловості, транспорту, сільського господарства, налагодженні торгівлі і здійсненні податкової політики.

Матеріали, проаналізовані у розд ілі, дали підстави автору стверджувати, що діяльність місцевих органів влади Донецької губернії' у 1920 - 1925 рр. щодо відношення економіки мала суперечливий характер і часто не тільки не сприяла розвитку окремих її галузей, а навпаки, негативно вибивалася на їх становищі. Це зумовлювалося політикою керівництва України, в якій прагнення зміцнити свою політичну владу і встановиш жорсткий коніроль над усіма сторонами жиїтя населення переважало над його інтересами і господарською доцільністю.

Певний внесок Ради зробили у відбудову промисловості і транспорту регіону. В дисертації докладао висвіотоєїься їх активна участь у відновленні великої промішовості на початку 20 - х років: вони здійснили облік матеріальних ресурсів промислових підприємств, забезпечували їх паливом, продовольством, робочою силою і, навіть, прагнули безпосередньо керувати їх виробничою діяльністю. Відновленню місцевої проміаювосіі сприяла їх робота по налагодженню експлуатації, ореаді, денаціоналізації дрібних і середніх промислових під приємств.

Негативні наслідки, в той же час, мало зд ійснення суцільної націоналізації всієї, навіть дрібної промисловості, що посилило кризовий стан економіки Донбасу; спрямованість всієї робота, перш за все, на відбудову "ударних" підприємств, переважний розвиток потрібних їм галузей місцевої промисловості, адже ця робота, по-перше, здійснювалась не на користь регіону, а на користь центру, а саме російського уряду, по-друге, супроводжувалася примусовими

заходами щодо населення губернії. Крім того, дбаючи про розвілок місцевої промисловості і торгівлі, органи влади, в той же час, прагнули будь-якими засобами обмежиш приваше підприємництво.

Неоднозначні оцінки викликає і діяльність місцевих Рад губернії щодо вирішення проблем сільського господарства Не можна заперечувати їх активної робота по проведенню землевпорядкування, збільшенню посівні їх площ, відновленню тваринниціва та інших галузей сільськогосподарського виробництва, налагодженню агрономічної справи, забеспеченню села реманентом. Проте, землевпорядкування, результатом якого було значне збільшення селянського землекористування, певне упорядкування земельних відносин, супроводжувалося знищенням великих поміщицьких і селянських заможних господарств, репресивними заходами проти "куркулів". А зрівняльний розподіл землі призвів до виникнеиня велікої кількості дрібних селянських господарств з низькою продуктивністю. Діяльність же по проведенню посівних кампаній, забезпеченню села зерном, худобою, реманентом була пов'язана з прямим втручанням у трудовий процес і жіптя селян, що особливо проявилося в роки "воєнного комунізму".

За часів НЕПу, коли селянам було надано більшої самостійності у виробництві і реалізації продукції, місцеві органи влади через посівні комісії змушували їх збільшувати посівні площі і контролювали надання їм допомога через кооперативні установи. Першочергово і на пільгових умовах кошт, реманент, худобу, зерно одержували колгоспи, радгоспи і бідняцькі господарства Пропаганді соціалістичних форм господарювання на прикладі колгоспів і радгоспів взагалі приділялась велика увага. Оскільки ж вони були в основному економічно слабкими господарствами, держава через систему пільг, позик, кредигів, які розподіляли виконкоми, фактачно уіримувала їх на свої кошти.

Таким чином, за меіу ставилося, передусім, встановлення кошролю над селянською масою і підіримка господарств, які вважалися більшовиками опорою їх аграрної полгпжи. Це обумовило на початку 20-х років поглиблення кризи

сільського господарства, а в наступні роки - сповільнення процесу його відновлення.

Великих збитків сільському господарству губернії завдала діяльність місцевих Рад по збору продрозкладки і продподаїку в 1920-1922 роках. Прагнення запровадиш хлібну монополію, встановлення для України в цілому і, зокрема, для Донбасу нереальних продрозкладкових і продподаїкових завдань разом із ставленням до селянства як до "дрібнобуржуазної” маси спричинили застосування в роботі місцевих органів влади репресивних заходів і примусову конфіскацію майже всієї виробленої продукції.

Наступні 1923-1925 рр. характеризувалися позитивними змінами в податковій д іяльності Рад Донбасу. Це було пов"язано із запровадженням єдиного сільськогосподарського податку, який мав прогресивний характер, відмовою від репресій щодо селянства. Проте, для більшості господарств губернії податок був важким, що засвідчують чисельні скарги, прохання про знижки завдання, скасування заборгованостей.

З 1922 р. місцеві фінансові відділи здйа повали, крім сільськогосподарського, також збір інших державних і місцевих податків, частина яких надход ила в місцевий бюджет.

В цілому, державна податкова політика, яку проводили місцеві органи влада, особливо на початку 20-х років, була спрямована, передусім, на досягнення політичних цілей.

У третьому роздала "Діяльність місцевих органів влади у галузі соціально-культурного забезпечення населення" висвітлюється їх робота щодо налагод ження і розвипсу освіти і культури, вирішення проблем соціальної сфери в Донбасі.

Спираючись на проаналізовані матеріали, автор доводить, що діяльність місцевих органів влади у соціально-культурній сфері, як і по інших напрямках, не можна оцінювати однозначно: при наявності раду позитивних досягнень, вона характеризувалася чималими хибами, які не сприяли розвипсу культури і освіти, соціального обслуговування населення губернії.

Аналізуючи культурно-освітню роботу Рад Донбасу і іе можна заперечувати прагнення подолати дщячу безпртульнісіь, налагодити навчання усіх дітей шильного віку, ліквідувати неписьменність серед дорослого населення, організувати професійну і вищу освпу робітників, вирішити питання освіти національних меншин регіону.

В той же час освітня політика керівництва країни і пильний нагляд партійних органів обумовили застосування класового підходу як в освпній роботі з дітьми шкільного віку, так і в професійній освіті дорослих, нашивне ставлення до старого вчительства, формальний підхід і "кампанійщину" у вирішенні багатьох проблем, підпорядкування культурно-освітньої роботи ідеологічним настановам комуністичної партії.

Як наслідок цього був занедбаний стан шкільної освіти в сільській місцевості: охоплення дітей шкільного віку освітою тут складало у 1925 р. 26,9 %, в той час, як у містах - 66,4 %. Окрім того, переважна більшість вчителів не тільки не мали потрібної освіти, а взагалі були малограмотні. Ліквідація неписьменності проводилася, перш за все, серея робітників та членів КНС і супроводжувалася постановкою нереальних завдань, завдяки чому в 1925 р. в губернії залишалося 300 тис. неписьменних селян. Професійна освіта мала переважно технічний, прикладний характер, залишаючи поза увагою гуманітарні напрямки і підготовку фахівців соціальної сфери. Головною умовою її одержання було пролетарське походження. Робота ольбудинків через відсутність підтримки селян і неуважне сгавлеши місцевої влади мала формальний характер.

Залишкове державне і місцеве фінансування соціальної сфери, класова спрямованість соціальної роботи місцевих Рзд разом з економічними труднощами затримали відновлення установ охорони здоров'я, соціального забезпечення, а в період голоду 1921-1923 рр. завдали великої шкоди населенню губернії.

Звертаючи увагу на позигавні досягнення в галузі охорони здоров'я, а саме, подолання епідемій тифу, холери, вживання заходів щодо покращення санітарного становища міст, налагодження охорони материнства та дитинства, в той же час,

треба зауважити, що місцеві органи влади так і не спромоглися не тільки розвинути, а й збереїти мережу лікувальних закладів, особливо в сільській місцевості губернії, де лікувальна справа була в занедбаному стані протягом всього періоду, який досліджується. Існуючі лікувальні заклади відчували хронічну нестачу медакамешів, продовольства тощо.

Ще в гіршому стані було соціальне забезпечення: місцеві Ради не змогли налагодиш нормальне грошове і матеріальне забезпечення всіх категорій утриманців. Не покращили становища і комітети взаємодопомоги, створивши які, дфжава передала на утримання селянства значну категорію людей, що погребували допомоги. Не спромоглися вони також надати вчасної дономоіи населенню взимку 1921/22 р., коли губернію вразив голод. Це мало катастрофічні наслідки, про подолання яких можно говорити лише після врожаю 1923 р.

Більш успішно складалася діяльність місцевих органів влади в гаїузі боротьби з безробіттям. Це пояснюється значною підтримкою з боку держави, яка була зацікавлена у збереженні кадрів робітничого класу, особливо кваліфікованих фахівців.

Позитивне значеній мала робота місцевих Рад щодо відновлення і розвитку комунального господарства. Вона сприяла упорядкуванню території міст губернії', налагодженню роботи існуючих і спорудженню нових комунальних об'сюів і жішіа.

Отже, діяльність Рад Донецької губернії в соціальній сфері, маючи в цілому позиіивне значення, однак, не задовольняло потреб основної маси населення регіону, що спричинялося скрутним економічним становищем, головним чином, залишковим фінансуванням і класовим підходом до всіх соціальних проблем, який обумовлював першочергове обслуговування окремих верств населення.

У четвертому розділі "Забезпечення місцевими органами владі законності і правопорядку" досліджено діяльність судово-слідчих установ, робітничо-селянських інспекцій, надзвичайних комісій та органів міліції, які входили до складу виконкомів губернії.

Відзначається, що, як і всій системі органів влади, їм були властиві такі характерні риси: створення за взірцем аналогічних російськіх установ і регулювання роботи за російськими нормативними актами, підконірольї гість органам КП(б)У, класовий підхід у кадровій роботі і вирішенні усіх питань, низький освітній рівень і професійна непридатність значної частини працівників.

У роботі судово-аіідчих установ це виявилося, по-перше, в існуванні протягом всього періоду, який досліджується, надзвичайних судових установ, які, не дотримуючись процесуальних норм, мали право засуджувати винних аж до розстрілу - ревтрибуналів, особливих сесій нарсудів та ін. По-друге, в залежності тяжкості вироку, перш за все, від соціального походження підсудного і, через відсутність систематичного законодавства, від революційної правосвідомості суддів, які здебільшого були малограмотні, або мали початкову освіту. По - третє, в політиці пом'якшення відповідальності комуністів, наслідком якої було зневажливе ставлення їх до роботи судових установ. Законодавчо закріплене підпорядкування їх місцевим органам влади (до 1922 р.), крім того, спричиняло чисельні випадки втручання останніх у роботу суддів і слідчих, що позбавляло судові установи можливості контролювати законність їх д іяльності.

Таким чином, судово - слідчі установи виконували необхід ну для суспільства роботу по налагодженню правового обслуговування населення і нагляду за дотриманням законності. В той же час, застосовуючи класовий підхід у своїй роботі, засуджуючи учасників селянських повстань, неплатників продрозкладкі і податку, "контрреволюціонерів", вони були частішою репресивно-каральної системи більшовицької держави.

Правами напвзду за дотриманням законності володіли також робітничо-селянські інспекції. Через перевірки і ревізії господарської і фінансової діяльності радянських установ вони повинні були попереджати порушення "соціалістичної законності", сприяпі удосконаленню радянського апарату, системи управління господарством тощо. На початку 20-х років керівництво держави намагалося залучити до цієї робото через осередки сприяння робітників та селян. У зв'язку з

цим в Донбасі широкого розмаху набула кампанія по створенню на підприємствах і в селах осередків сприяння РСІ, делегування до їх складу постійних і тимчасових працівників. Проте, низький освітній і професійний рівень працівників РСІ та їх помічників, впровадження госпрозрахунку на підприємствах обумовили реорганізацію їх' структури у 1922р. та відмову від маоових форм робота.

У 1923 р. робгпіичсьшіяііські інспекції офіційно були піщіоряцковані органам комуністичної партії. Від цього часу діяльність КК - РСІ була спрямована здебільшого на удосконалення державного алараіу і нагляд за дотриманням його установами законності. Вони також стежили за дотриманням ними правильної політичної лінії і "чистотою" їх кадрового складу.

Подвійний характер мала і діяльність міліцейських установ: з одного боку’ -це охорона гтравопорвду, боротьба з кримінальним бацддаизмом, охорона промислових підприємств, з іншого - участь у придушенні селянських повстань, зборі продрозкладки, поїмці дезертирів, що викликало незадоволення й опір населення і, як результат - відсупгість пщіримки. Не сприяли підвищенню авгорітету міліції і чисельні хиби в її роботі, що спричинялося скрупшм матеріальним становищем і низьким професійним рівнем працівників.

Особливу роль грали НК - ДПУ. Це були чужорідні для України органи, які створювалися за взірцем Всеросійської надзвичайної комісії і поповнювалися російськими кадрами. Формально діючи на правах відділів виконкомів, вони фактично керувалися прямими вказівками ЦК РКГІ(б), ЦК КП(б)У та місцевих парткомів. Наділені великими, в тому числі судоними повноваженнями, користуючись значною державною годіримкою, НК - ДПУ поступово, через мережу довідувачів і "сексотів" брали під контроль усі сторони життя населення і придушували будь-які спроби протесту - від звичайних висловлювань та вчинків до селянських повстань.

Одже, у 1920-1925 рр., як свідчать матеріали по Донецькій губернії, в Україні формувалася система органів охорони правопорядку і законності, головним завданням якої було забезпечення політичної влада комуністичної партії.

У висновках підбито підсумки та зроблено узагальнення дослідженім, сформульовано рекомендації щодо подальшого вивчання історії Донбосу 20-х років і привертання увалі місцевих органів самоврядування до сучасних проблем регіона.

Дисертант виносить на захист результата дослідження, які можна сформулювати в таких основних паюжсннях:

1. Місцеві органи влади Донецької губернії були частиною радянської державної системи, яка базувалася на жорсткому підпорядкувшіні центру і підлеглості партійним установам.

2. Внаслідок контролю з боку партійних органів населення в ході виборів фактично було позбавлене можливості обирати представників до Рад за своїми уподобаннями, а люди, потрапляючи до їх складу, проходили ретельний відбір за соціальною ознакою та відданістю комуністичній парті' і були під постійніш наглядом. Це обумовило швидке формування верстви радянських чиновників, діяльність яких не залежепа від волі виборців. Загальний низький освітній рівень цих людей, система пільг і вседозволеність зумовили поступовий відрив їх від основної маси робітників та селян, з середовища яких вони походили.

3. Підпорядкованість місцевих органів влади партійним установам у центрі і на місц ях проявилася в обов'язковому виконанні ними постанов республіканські їх і місцевих партійних конференцій і пленумів; періодичному звітуванні голів виконавчих комітетів та завідувачів відділів перед бюро парткомів, де вони одержували директивні вказівки; затвердженні парткомами порядків денних, тез доповідей, проектів постанов з'іздів Рад. Крім того, усі відповідальні працівники радянських установ безпосередньо підпорядковувалися партійним комітетам через членство в бюро і комфракції виконавчих комітетів, інші працівники - через партійні осередки і сувору партійну дисципліну.

4. Аналіз взаємин поміж ланками структури державного апарату губернії свідчить про концентрацію владних повноважень, природньо, в межах, наданих партійними установами, в руках президій виконавчих комітетів; здебільшого

формальний характер діяльності місцевих Рад; чималі хиби в роботі волосних виконкомів і сільських Рад, які, незважаючи на різноманітні заходи щодо покращання їх роботи, залишалися апаратом для збору податків і виконання ад міністративних вказівок.

5. Спостерігається позитивний вплив на діяльність місцевих органів влади припинення воєнних д ій на території республіки і, особливо, впровадження НЕПу,

з чим було пов'язане надання їм більшої самостійності, поширення повноважень, удосконалення структури, зміцнення матеріальної бази. Проте, всі ці заходи мали поверховий характер, вони не змінили суті радянської державної системи, а саме зрощеності її органів зі структурами комуністичної партії.

6. Особливістю Донбасу в цей час були складні взаємини місцевої влади з розташованими в губернії господарськими органами - ЦПКП, ЦПВП, Українською трудовою армією, які, маючи надзвичайні повноваження, втручалися в їх роботу. Намагалися контролювати діяльність місцевих органів влади на рівні сільських Рад і комітети незаможних селян.

7. Названі обставини обумовили в діяльності місцевих Рад, Донбасу в першій половині 20-х років пріоритет інтересів державного керівництва над інтересами регіону і його населення. Керівництво ж України в ті чаш за мету ставило, перш за все, зміцнення будь-якою ціною своєї полпичної влади. Тому діяльність місцевих органів влади часто не тільки не сприяла віщювленню і розвитку економіки, культурної і соціальної сфер губернії, налагодженню охорони правопорядку і законності, а навпаки - негативно від бивалася на їх становищі і житті населення.

Визнаючи прагнення місцевої влади подолати економічні і соціальні труднощі та певні досягнення в цьому напрямку, треба зауважиш, що вони, знову ж таки, були пов'язані із зацікавленням держави у швидкому розвитку тих чи інших галузей господарства, культурної та соціальної сфери.

8. Діяльність місцевих Рад Донбасу в 1920-1925 рр. не може буга оцінена однозначно негативно. Од нак, слщ констатувати, що вони не були органами влади на місцях, як встановлювали положення Конституції 1919 р., і не виконали своїх

функцій, оскільки не відображали інтересів основної маси населення губернії. Можна стверджувати, що в їх формуванні і дальності виявилася сутність тоталітарної державної системи, яка формувалась в Україні в 20-ті роки.

Основ» гі положення д исертації викладені у публікаціях:

1. Демографические процессы в Донбассе по материалам переписей 1923 и

1926 гг. // Историческая демография и современность (Тезисы докладов и сообщений VIII Всесоюзной конференции по исторической демографии). Донецк, 14-16 мая 1991 г. Ч. II.-Москва-Донецк: ДонГУ, 1991.-С 139-141.

2. Местный бюджет Донецкой губернии в 1922-1925 гг. - Дел. в Укр. ИНТЭИ 26.10.1992, № 1736 -Ук92

3. Вибори до Рад Донецької губернії в 1920 р. // Всеукраїнська конференція "Розвиток історичного краєзнавства в контексті національного і культурного відродження України” (жовтень 1991 р.) .Тези доповідей та повідомлень. - Київ -Кам'янець - Подільсхий, 1991. - С. 596 - 598.

4. Економі иради Донецької губернії (1921-1923 рр.) // Український історичний збірник. № 37/94. - Харків: Вцд. Харківського університету, 1993. - С.36 - 42

5. Голод 1921-1922 рр. на Донеччині // VI Всеукраїнська конференція "Історичне краєзнавство у відродженні духовності, культури, багатовікових національних традицій України". 28 вересня -1 жошня 1993 р. Тези доповідей та повідомлень. - Луцьк, 1993. - С. 324 - 325.

6. Продаалоговая політика местных Советов и голод в Донбассе 19211923 гг. //Новые страницы истории Донбасса. Кн. 4.-Донецк: Б. и., 1995. - С.96-108.

АННОТАЦИЯ

Е. В. Гребенникова. "Деятельность местных органов власти Донецкой губернии (1920-1925 гг.). Дисоертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины, Донецкий

Сделан комплексный анализ формирования, устройства и деятельности местных органов власти Донецкой губернии в 1920-1925 гг.; исследованы механизм и последствия конгроля над ним» со стороны партийных органов, на основе этого раскрыты пути формирования тоталитарного режима в Украине, место Советов в этом процессе.

Материалы исследования отражены в трудах автора и реализованы на практике в преподавательской работе.

Е. V. Grebennikova. "The Practical and social activities of local government bodies of Donetsk province (1920-1925)". The thesis of Candidate of Science (History), on Speciality 07.00.01 -History ofUkraine, the Donetsk State University-Donetsk, 1997.

The complex analysis of forming, structure and activities of local government bodies of Donetsk province in 1920-1925 has been carried out

The mechanism and consequences of communist party control over those ones vvas investigated.

On the bases of it die way of totalitarian regime in Ukraine and the place of Soviets in this process were determined.

All the materials of this thesis have application in some published artidcs and reflected in author's academic work.

Ключом слова: місцеві органи владі, Ради, виконавчий комітет, з'їзд, тоталгтарний режим.

государственный университет. - Донецк, 1997.

ANNOTATION