автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Деятельность Украинской социал-демократической рабочей партии и Украинской партии социалистов-революционеров в 1900-1920 годах: историко-сравнительный аспект

Полный текст автореферата диссертации по теме "Деятельность Украинской социал-демократической рабочей партии и Украинской партии социалистов-революционеров в 1900-1920 годах: историко-сравнительный аспект"

\ 'о 13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНШЕРІ

оа

ВИСОІДЬКИЙ Олеіжандр Юрійов:

УДК 329.14:941/949 (477):005 “1900-1920”

ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ соціал-демократичноі РОБІТНИЧОЇ ПАРТИ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ПАРТІЇ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ У 1900-1920 РОКАХ: ІСТОРИКО-ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ

07.00.0^ - Історія Україзв

АВТОРЕФЕРАТ дясертаці! аа здобуття викового ступеня кандзвзха історичних тук

Дніпропетровськ - 2000

Дпссртгціего єруютнг •

Робота виконана са кафедрі рзсіїсіла] істерії Даісропгтро2Сь:ісго національного університету Міністерства освіти і науки Укрйви

Науковий керівник каялпллт історкчвпх пг^к, доцент ГОЛУБ Анатолія Іваяоанч,

Дніпропетровський п атональний університет, доцент кафедри російської історії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор СОЛДАТЕНКО Валерій Федорович,

Інститут політичних і етионаціоиальних

досліджень НАН Україна,

завідуючий відділом етиоісторнчнах досліджень

капдядлг історачпЕХ в^гк МИХАЙЛЮК Олександр Володимирович,

Національна цеталургійка академія України (и. Дніпропетровськ), доцент кафедра історії та українознавства .

Провідна установа; Кніасьетй вадіонгльвнО уніагретет ім. Тараса Шевченка Міністерства освіта і вгукн України (и.Квїв), - '

кафедра історії іуцанітврнизі факультетів

Захист відбудеться «¿Я» грудня 2000 Р. оЛ годнні на засіданні спеціалізозааої вчено рада Д 08.051.14 при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49010 ц. Дніпропетровськ, пр. Гггаріна, 72, щц, 307.

З дасертадігю цо;:ша озваЗонитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, и. Дніпропетровськ, гул. Козакова, 8.

Автореферат розісланий « » листопада 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої рада, кандидат історичних наук, доцент

. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Докорінні зміни на зламі 80-х - 90-х рр. XX ст. у суспільно-політичних відносинах на території колишнього СРСР, здобуття Україною статусу незалежної держави та просування П шляхом формування демократичної політичної системи зумовлює науковий інтерес до проблей політичної історії України, пов’язаних з процесами державотворення та діяльності національних політичних пертій. Зауважимо, що в буць-якій сучасній країні партії, здійснюючі представницько-владну, регулятивну та інтегративну функції, є найважливішими інструментами забезпечення демократизму суспільно-політичних та державотворчих процесів, лнше заунов якого і можливий гуманістичний розвиток суспільства Ефективне ж функціонування партійної системи тауспішна демократизація усіх сфер життя української держави потребує використання національного партійно-політичного та державотворчого досвіду початку XX століття шляхом його творчого переосмисленім у світлі досягнень західної демократії.

Показово, що зараз у багатьох країнах світу головну роль відіграють соціалістичні партії. Приміром, у Швеції, Данії, Фінляндії, Німеччині, Франції, Великобританії та інших європейських країнах соціалісти знаходяться при влади. З їх діяльністю у політичної системі демократичних суспільств в основному пов’язано гарантування у рівній мірі реалізації як громадсько-політичних, так і соціально-економічних прав громадян, а також рух суспільства у напрямку здійснення ідеалів держави добробуту та соціальної демократії. З огляду на це, наукове пізнання діяльності саме соціалістичних сил на національному підгрунті мас першорядне значення і для оптимального соціально-політичного розвитку сучасної України. .

Актуальність вивчення історії національних соціалістичних партій, передусім УСДРП і УПСР, пояснюється й тим, що саме ці партії виступили провідними політичними силами Української революції 1917-1920 рр., з якою, як відомо, був пов’язаний перший у XX ст. досвід українського державотворення. Саме їх специфіка як політичних інституцій у знятій мірі внзнмнла особливості і долю Української революції. У даному зв’язку видасться виправданим істерико-' порівняльний підхід до дослідження таких феноменів як УСДРП і УПСР, оскільки він дозволяв чітко розмежуввпг їх внесок у розвиток українського національного руху, внзніннтв специфіку ролі та ступінь впливу кожної з цих партій на хід революційних подій 1917-1920^ рр. в Україні. Крім того, історико-порівняльне впвчення української соціал-демократії та есерівщини, орієнтоване на виявлення у них спільного та особливого, уможливлює більш глибоке розуміння генезису та сутності національного соціалістичного руху Наддніпрянщини перших двох десятиліть XX ст.

Віданіяпно, що порівняльне дослідження діяльності УСДРП і УГГСР с важливим не лише з точки зору адекватного та комплексного осинсленпя українського історичного процесу, але й з позиції пізнання спільного та особливого у всесвітньому соціалістичному русі як невід’ємної складової політичної історії людства. У свою черіу, це передбачає цілісне сприйняття історії УСДРП і УПСР впродовж усього періоду діяльності цих партій в наддніпрянських землях.

Конкретно-історичні реалії існування радянської України в складі СРСР не сприяли неупе-редженому, об'єктивному вивченню українських національних політичних сил, в т. ч. і соціалістичні« партій. Покликана виправдовувати існування «комуністичного» тоталітарного режиму, заідеологізована історична наука була схильна до замовчування або фальсифікації діяльності національного партійно-політичного руху, до кваліфікації його лнше як прояву українського буржуазного націоналізму та контрреволюції. Можливості для об’єктивного осягнення історії УСДРП і УПСР з’явилися лише після переходу України від тоталітаризму до демократії. Але ці можливості ще далеко не використані. Багато наукових робіт із цієї проблеми у зич іній мірі відзначаються ях суб’єктивністю, тенденційністю чи емоційний назантаженаям, так і фратмептерністю, нілоас-пектністю аналізу та поверховістю в оцінках.

Все ци в сукупності й внзиігшло науковий інтерес кітора дисертаційного дослідження, обумовивши його звернення до історнко-поршняльного вивчення діяльності УСДРП і УПСР в 19001920 рр.

Зв’язок роботи з на] новими програмам.и, планами, темами. Підготовка дисертації відбувалася в процесі ямково-дослідних студія кафедри російської історії Дніпропетровського національного університету, головним напрямком яхнх є проведення досліджень ЗГІДНО дерлсбщджет-ноі теми «Історичні зв'язки України та Росії в ХІХ-ХХ ст.: досвід та перспективи розавтку».

Об'єктам дисертаційного дослідження є Українська соціал-деиократнчна робітнича партія і Українська партія соціалістів-революціоиерів як суб’єкти політичного розвитку українського суспільства та діяльність цих партій щодо реалізації "їхнього ідейного потенціалу.

Предметам дослідження є ідейно-ціннісні основи, цілі, засоби, методи та форма діяльності • УСДРП і УПСР; процеси утворення та еволюції цих партій, їх взаємодія тощо; умови, характер, спільні й особливі риси їх участі у революційному та державотворчому процесах в Україні.

Мета дослідження поля гас в тому, щоб, в плодячи зі ступеню паукової розробки проблеми, існуючої джерельної бази та історіографічної спадщини, комплексно вивчити й узагальнити спільне 6 особливе у політичних доктринах і діяльності українських соціал-демократів та есерів, проаналізувати їх роль у революційних подіях в Україні 1917-1920-хрокіз, розкрити П зміст та наслідки в контексті поразки Української революції.

Для реалізації цієї мети авторок були поставлені наступні завданих.

- визиотнти, враховуючи досвід попередників і вимоги сьогодення, особливості генезису та становлення УСДРП та УПСР як самостійних політичних сил;

- шляхом критичного аналізу історичних джерел та історіографічних набутків простежити спі-

льні і особливі рисн ідеологій української соціал-демократії та есерівщини впродовж перших двох десятиліть їх існування; ■

- відтворити цілісну картину діяльності УСДРП і УПСР у добу Української революції;

- вияснити вплив вітчизняних соціал-демократів та есерів на формування і здійснення на практиці політики УНР в часи Української Центральної ради (УЦР) та Директорії;

- з’ясувати особливості опозиційної діяльності УСДРП і УПСР по відношенню до політичного режиму гетьманя П. Скоропадського;

- висвітлити вплив екстремальних обставин воєнного часу на реалізацію українськими соціал-демократами і есерами своїх програмних положень у 1919-1920 рр.;

- узагальнити досвід політичної і соціально-економічної діяльності УСДРП і УПСР у добу Української революції, вшиаіиїв яз позитивні, так і негативні його результати. .

Хронологічні рамки, дослідження охоплюють період від лютого 1900 р. до листопада 1920 р. Нпжня хронологічна межа збігається з виникненням у Харкові першої иа Наддніпрянській Україні національної партії соціалістичної орієнтації - Революційної української партії, що в П лоиі відбувалося формування як соціал-демокрагвчного напрямку соціалістичного руху Східної України, який згодом оформився в УСДРП, так і розвиток неоияродаицького напрямку, що здобув організаційне оформленая з появою УПСР. Верхня иежа обумовлюється повним припиненням політичної діяльності УСД РП і УПСР на Наддніпрянській Україні внаслідок остаточної поразки цій партій у революційних падіж; 1917-1920 рр. та неможливості їх функціонування під більшовицькою владою. .

Вперше у вітчизняній і зарубіжній історіографії здійснявши комплексне дослідження проблеми, автор одержав наступні результати, що свідчать про наукову новизну дисертації:

- доведено, що виникнення та ідейно-світоілядна сутність української соціал-демократії та есерівщини були вшнвпеиі взаємодією ідейної традиції українського національного відродження у Наддніпрянщині та соціально-визвольних ідей, які проникали до неї з Росії та Західної Європи, що, у свсю черту, зумовило схожість національних програм української соціал-

демократії й есерівщини та різницю їх соціально-політичних доктрин;

- встановлено, ідо переважний вплив на створення національних програм українських соціал-демократів і есерів справила ідейио-політичва спадщина МДрагонановв; водиснас на формування поглядів' українських соціал-демократів щодо соціально-політичного перетворення суспільства вирішальний вплив иаля ідейно-теоретичні настанови німецької соціал-демократії, а па формування соціально-політичних поглядів українських есерів - як ідеологія українського національного куродження, так і теоретичні розробки російської есерівщвнн;

- з'ясовано, якими бутлі вплив і чисельність УСДРП і УГ!СР у добу УЦР: завдяки порівняльному аналізу здобуло додаткову аргументацію твердження, що УСДРП зианно поступалася УПСР щодо впливу на наддаіпряпсьхг населення, але остання через брак досвідчених політичних кадрів не могла успішно проводити власну політичну лівію, тоді як УСДРП саме завдяки політичної підготовленості її діячів переважив внзнаяала хід та спрямованість Української резолюції;

- на основі даних голосування з важливих і гострих пнтшь діяльності УЦР з’ясовано, що альянсу (тандему) УСДРП і УПСР у добу Центральної рада пе існувало, оскільки ці пертії відрізнялися одна від одної типами політичної свідомості;

- встановлено, що розколі! у середовищі як українських соціал-демократів, так і есерів, були результатом кризи їх ідеологій, внаслідок чого цим пертіяа не вдалося в революційних умовах забезпечити ефективну реалізацію своїх політнчипх цілей;

- внзніїїено, що через нездатність української есерівщини грати самостійну роль у добу Директорії та слабкості політичної підготовки П кадрової бази порівняно з українською соціал-деиокраііею, політичний курс УНР у 1919 р. у більшій мірі залежав від тактичної лінії УСДРП, ніж від політнчипх настанов УПСР;

- пояснено, що УСДРП, віізншаючп пріоритети політика Директорії, внаслідок свого реформізму та вузькості своєї соціальаої бази не змогла досягти успіху а реалізації своєї програми, забезпечити розвиток України у напрямку демократичних і соціалістичних перетворень.

Оссбиспиїй енесок здоб)взча полягяс у постановці та самостійному вирішенні важливої наукової проблеми, що дозволяє краще і повніше пізнати феномен українського соціалістичного руху Наддніпрянщини першого двадцятиліття XX ст. та особливості Української революції.

Самостійно, без співавторів опубліковано 8 статей у фахових впдалпях ВАК України.

Практичне зяачгння одержаних результатів полягає у можливості їх використання для написання узагальнюючих праць з історії розвитку української соціалістичної думки, революції та громадянської війна в Україні 1917-1920 рр, проблем державотверенпя, історії України у цілому. Зроблені висновки В узагальнення допоможуть при підготовці лекційних курсів у вищих і середніх навчальній закладах, при підготовці підручників і навчальних посібників. Творче використання узагальненого а дослідженні матеріалу дозволить збагаитп зміст, форми і метода діяльності сучасних українських політичних партій соціалістичної орієнтації.

Апробація результатів дисертації Основні положення і висновки дисертаційного дослідження внкладеиі у 18 публікаціях тора, якими є 13 викових статей та 5 публікація матеріалів і тез наукових конференцій. Ьс загальний обсяг становить 9,57 пвт.врк.

Результат дослідження висвітлювались у виступах штора Й обговорювались на нсукозих конференціях, серед яких: Всеукраїнська наукова конференція «XX століття - століття революція» (Дніпропетровськ, 1997), Всеукраїнська наукова конференція «80-річчя відродженій української державності: цннуле і сучасне» (Сімферополь, 1997), Перша міжрегіональна ¡стоянко- • краезназча конференція (Дніпропетровськ, 1998), Міжрегіональна н^коао-проістнчкя конференція «Україна і Росія: досвід історкчннх зв'язків та перспективи сніаробіїннцтро» (Дніпропет-

рокськ, 1995), Пфша заочна яятшва конференція з питааь генеалогії і біографіки, присвячена 160-річчю з дня народження О.М.Лазаревського (Бійниця, 1994), щорічні (1996-1999) підсумкові конференції з науково-дослідницької роботи професорсько-викладацького складу Дніпропетровського національною університету.

Дисертація обговорена па засіданні кафедри російської історії Дніпропетровського національного університету (протокол JA 1 від 4 вересня 2000 р.)1

Структура роботи підпорядкована неті та киданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 208 с. комп’ютерного тексту, в т.ч. перелік використаних джерел - 32 с. (нараховує 420 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано вибір теми, П актуальність, зв’язок з науковими програмами, визначені мета, завдання, об’єкт, предмет і хронологічні рамки дослідження, розкрито наукову новизну та практичну знанимість роботи, охарактеризовано особистий внесок здобувана та апробацію результатів дисертації.

У першому розділі - «Методологічні, історіографічні та джерелознавчі засади дослідження»

- розкриваються відповідні аспекти дисертаційної роботи. .

З огляду па те, що від методологічного інструментарію залежить як широта когпітнвннх можливостей дня видобування нового знання про предмет вивчення, тих і істинність результатів, що одержуються, було визнало доцільним провести дисертаційне дослідження з застосуванням принципів об’єктивності, історизму, відповідності, інституціоналізму, орієнтаційного, багатофак-ториості, верифікації, сцієнтизму, методологічного підхо^ «розуміючої соціології» МВебера, а також використовуючи як загаяьнопаукозі методи (історичний, логічний, метод сходження від конкретного до абстрактного, спасу, вимірювання, аналізу, синтезу, індукції, дедукції), так і спе-ціальао-історичні (історико-порівпяльпяВ, синхронний, історвко-геиетичиий та проблемно-хронологічнвй). їх поєднання дозволило якнайповніше реалізувати поставлені в дисертації мету та завдання дослідження.

Спеціальної розробки проблеми спільного й особливого у діяльності українських соціал-демократів та есерів в озпшені хронологічні межі історіографія ще не має. У зв’язку з цим у розділі аналізується або література, яка була присвячена висвітленню охре них конкретних питань чи періодіа діяльності українських соціал-демократів і есерів, або дослідження, в яких діяльність українських соціалістів не була предметом спеціального дослідження, а розглядалася у контексті вивчення інших проблем української історії.

Питання, пов'язані з діяльністю українських соціалістів, зокрена українських соціал-демократів, почали розробляться незабаром після створення у 1900 році РУП1. Автори перших робіт не вдавалися до глибокого аналізу П діяльності, хоча й проливали світло на деякі аспекти ідейної еволюції та організаційного становлення української соціал-демократії.

Дещо пізніш#, 1914 року, була опублікована стаття українського соціал-демократа О.Лолн (псевдонім - В.Стеианкж), в якій особлива увага приділялася діяльності РУП-УСДРП серед міського пролетаріату^. Як і у попередніх публікаціях, у цій статті згадувалося про орієнтацію української соціал-демократії на західно європейський соціалістичний рух. Цього ж року в одній з книг

1 Украннец-пскровец. Об Украинской Революционной Цартнн //Искра- 1904.- 15 декабря; Лукашевич П. Украинские нацнональще партии //Вестнлк жизни.- 1906.- N«1-2.- С.76-87; Стешевко L Український національно-громадський рух і 1905 рік//Вільна Україна- 1906.- №1-2.- С.86-99; Дорошенко Д Украинская соцаал-дзмохретия//Украинский Вестник.- 1906,-№12.- С.843-851 таін.

СтепанюкВ. ІІз истории украинскою марксизма//Просвещение.- 1914,- №6,- С.26-32.

видання російських соціал-демократів «Суспільний рух у Росії на початку XX ст.» з’явилася стаття К.ЗалеЕськсго, присвячена український національний партіям1. Певне місце у ній було відведено висвітленню діяльності української соціал-демократі]. На жаль, політична позиція автора не дозволила йому об’єктивно оцінити УСДРП, яку він (як і інші українські національні партії) кваліфікував як «сепаратистську».

Одннин з перших видань, в яких поряд з розглядом української соці ал-демокрвтії, згадувалося 8 про україпську есерівщину, були брошури В.Дорошенката ПГайдалеиівського2. Незважаючи на досить поверховий характер цих робіт та ряд хибних тверджень, вона містили певну інформацію щодо витоків та розвитку українського соціалістичного руху. Це ж стосується і опублікованих у 1917-1918 рр. статей О.Лолп та ЯДовбищенка, що були присвячені виключно розгляду історії УСДРП3.

Першою роботою, яка була спеціально присвячена висвітленню історії (з 1905 по кінець

1917 р.) українського есерівського руху, була стаття відомого керівника УПСР МКовалевського4.

У 1920-ті рр. як за кордовон, в еміграції, твх і у радянській Україні, спостерігалося піднесення у розробці питань історії українського соціалістичного руху. Істотно зріс загальний нсуко-внй рівень робіт з ознЕяеноІ проблематики. Серед праць, спеціально присвячених історії української соціал-демократії, які вийшли за аежамн радянської України, слід назвати роботи

В.ДорошеикатаВ.Садовського5. •

Особливості політичної діяльності українських соціал-демократів і есерів у революційних подіях 1917-1920 рр. віддзеркалилися у загальних працях лідерів УСДРП і УПСР В.ВіШниченката П Хрнстіока. Якщо у тритомнику В.Бшппиенка «Відродження нації», який побачив світ 1920 р. у Відні, діяльність обох пертій отримала лише фрагментарне, здебільшого побіжне висвітленая, то у чотиритомній праці ПХрнстюка4 питання участі та ролі УСДРП і УПСР у революційних подіях вивчалися більш грунтовно та систематично. Праця ІІХрнстюка особливо цінна для нас Сула тин, що у ній вперше в історіографічній традиції містилося порівняння УСДРП і УПСР.

Деякі питання розвитку українського есерівського руху та діяльності УПСР щодо вирішення селянського питання розглянув у своїй праці визначний діяч УПСР МШаповал7.

Для кращого розуміння ролі УСДРП в добу Української революції, зазяшасгься в розділі, важливим є дослідження ІМазепи*. В вьону автор досів, що нездатність УСДРП виступити самостійною, саиодосі вгньою політичною силою у подіях 1917-1920 рр. обумовлювалась відсталістю

1 Залевский К. Нацпональїіьіе портнн в Росснн. Укранпсхле псртяи // Обіцествешюе данженне в Россни в начале XX века. /Псд ред ІІМертсва, П.Маслоса її А-Потресова- Спб.,1914,- Т.З, ¡Ш.5.-

С.227-344.

3 Дорошенко В. Українство в Росії. ІІовійаіі часи.- Відень,191б; Гайдалемізськнй П. Українські політичні партії. їх розпиток і прогргми.- Зальцвгдель,І919. •

3 Лола О. З історії українського соціалістичного руху,- К.( 1917; Степгаюк В. З історії нашої пер-

тії// Слово,- 1918,- 21 вересня; Доабшценко Я. 3 історії нашої пертії (1914-1918) // Слово,- 1918.28 вересня. ■

4 Ковалевськнй М. Од роишгтнкн до реалізму (3 історії однієї партії) //Літературно-науковий віс-тник,- 1919,- Річник XX, ТХХХШ,- КнХ- С.92-107; Кн.П.- С.213-225.

’ДорошенкоВ. РУП і УСДРП//Календар«Внереду»,- Львів,1920,- С.225-236; Вій же. Революційна українська партія /1900-1905 рр /. Нарис з історії української соціал-демзкрятнчної прртії,-Льеів-Киіе,192); Содоаськай В. Від українофільства до політики (3 приводу 25-ліття заснування РУП) //Літературно-науковий вістник.- Львів, T925.-T.S6,- С. 25 0-25 5.

4 Хрнстюк П. Замітки і катс^іялн до історії української революції. 1917-1920 рр.: У 4-х т. - Нью-Йорк, 1969.

7 ПІаповал МЮ.РєеолюційинП соціялізц на Україні. Кп.1. Відень,1921. .

8 Мазепа І. Большезіші і окупація України: Соціяльііо-єкоиоііічні причини недозрілості скл української революції - Львів-Київ.1922. • ,

б

пролетаріату України (порівняно з пролетаріатом центральної частина Росі!) як в організації, так і в політичному вихованні.

Висвітленню подій 1917-1920 рр. в Україні, зокрема питань участі та ролі УСДРП і УПСР у них, присвячені в праці М-Шаповала, які побгнилн світ наприкінці 1920-х рр.1 Причому, па відміну від праць В.Вивннчеика та ПХристюка, роботи МШаповала торкалися також особливостей діяльності українських соціал-демократів та есерів у 1920 р.

Певне знгнення для нашого дослідження мали праці історнків-маркснстів, переважно вихідців з українського соціалістичного руху, що з’явилися у 1920-і рр. у радянській Україні2. Якщо робота М.Равнч-Черкаського та МЯворського не були спеціально присвячені вивченню досліджуваної нами проблеми та побіжно і зі зпачкою часткою суб'єктивізму розглядали лише деякі питання діяльності УСДРП і УПСР, то у статтях та монографії О.Гермайзе генезис української соціал-демократії у рамках РУП був спеціально вивчений на широкій документальній базі. Певною мірою доповнили роботи О.Гермайзе статті ПБевзі та АДучинського3.

У 1929 році розпочався тотальний погром історичної науки в УСРР, у результаті якого зазнала осуду наукова діяльність і тих науковців, які вивчали історію українських соціалістичних партій. Власне, історична нгука стала інструментом пануючої ідеології, засобом політичної боротьби та формування у суспільстві одкодумства. Свідченням цього стала, зокрема, поява у 1932 р. книги ПЛтешинського4, присвяченої висвітленню участі українських соціалістів у міжнародному соціалістичному русі, в якій дії останніх розглядалися виключно у негативному ключі з позицій офіційної партійно-державної ідеології. Крім цієї роботи, впродовж 1930-х- першої половшій 1950-х рр. у радянській Україні не з’явилося жодної публікації, спеціально присвяченої темі українського соціалістичного руху.

Якщо в УРСР впродовж 1930-1950-х рр. історія української соціал-демократії та есерівщннп фактично не досліджувалася, то у середовищі української політичної еміграції продовжувалося вивчення становлення та діяльності УСДРП і УПСР. Масно па увазі праці В.Дорошенка, ДДорошенка, АЖпвотка, П.Феденка, ¡.Мазепи’.

Підкреслюючи велике значення робіт вніцезазншеннх авторів для здійснення нашого дослі-

1 Шаповал М-Велнка революція і українська визвольна програма /Виклади в Америці/.-ПрагаД927; він же. Занепад УНР.-Прага,1928.

2 Дна., напр.: Рввич-Черкасский М Исторвя комнуїівстнчесхой партнн (б-ов) Украикьь- X, 1923; Яворськнй М. Україна в епоху капіталізму,- Вип.Ш,- В супереках імперіалізму,- Х,1925; він же. Історія України в стислому нарисі.- ХД929; Гермайзе О. 25-ліггя Рев. Укр. партії (РУП) //Життя й революція.- КїЗ.- С.20-24; вій же. Нариси з історії революційного руху на Україні. Т.1. Революційна Українська Партія (РУП).- К, 1926 та іи.

5 Бензя П. До історії революційного руху ка Україні (3 приводу кнюккн О.Гермайзе «Нариси з історії революційного руху на Україяі». Том 1. Революційна Українська Партія (РУП) //Життя й революція,- 1926,-№11,- С.82-89; Дучвнський А Революційна Українська Партія (РУП) на Полтавщині за архівними матеріалами 1901-1905 років //За сто літ. Матеріали з громадського й літературного життя України XIX і початків XX століття,- Кн.2,- К.,1928,- С.283-320.

4 Пташннськнй П. Другий Інтернаціонал і український соціял-фашнзи.- Хгр£Іа,1932. •

5 Дорошенко В. Вікопомна дата (3 нагоди 30-літньоІ річниці Р.У.П.) // ДІЛО.-1930,- 14 січня,- С.20; Дорошенко Д Ілюстроаала історія України 1917-1923 рр.- Т.П: Українська Гетьманська держава

1918 р,- Ужгород, 1930; він же.Історія України 1917-1923 рр,- Т.І.: Доба Центральної ради.-УжгородД932;Жнвотко А Українська Партія соціялістів-революціонерів і преса (з нагоди 50 років праці УПС-Р) //Трудова Україна (Прага).- 1934.- 4.11,- С.16-19; він же. 50 років.' До історії Української Партії Соціялістів-революціонерів.- Прага, 1936; Федеико П. Український громадський рух у XX ст.- Подсбрадп, 1934; він же. Ісаак Мазепа - борець за волю України,- Лондон,1954; Мазепа І.Україиа в огні й бурі революції 1917-1921.- У 3 ч.- 4.1- Мюнхен,1950; Ч.П.- Прага,1942;

Ч.Ш.- Прага, }943 та ін.

джеїшя, слід, однак, наголосити, що переважна більшість з них не присвячувалася спеціальному вивченню діяльності УСДРП і УПСР, а ті, які були спрямовані на конкретне висвітлення історії цих партій, охоплювали або окрений період їх існування (В.Дорошенко), або мали вельми поверховий характер (А.Жнвотко).

З початком десталіиізації в СРСР у вивченні українських національних партій радянськими істориками відбуваються деякі зрушення позитивного характеру. Зокрема, з кінця 1950-х рр. було визнано доцільним їх вивчення у контексті боротьби проти них більшовиків1. Проте, оскільки це вивчення знаходилося під контролем правлячої партії та обмежувалося «рамками дозволеного» офіційної ідеології, об’єктивного висвітлення проблеми і події, пов’язані з діяльпістю УСДРП і УПСР, не отримували. Про це свідчать статті, монографії та дисертації періоду кінця 1950-х - кінця 1980-х рр., в яких розглядалися питання історії української соціал-демократії і есерівщини2, а також узагальнюючі і фундаментальні праці з історії революції і громадянської війни в Україні та енциклопедичні видання, що вийшли у цей же період і в яких зіадусться про УСДРП і УПСР3.

Як правило, у заііглгпнх працях радянських істориків партії українських соціал-демократія і есерів визиск алися як дрібнобуржуазні, націоналістичні, антинародні та контрреволюційні, а їх видатні діячі як «верховоди буржуазно-націоналістичної контрреволюції». Стверджувалося, що УСДРП і УПСР боролися проти соціалістичної революції, підгримували політику Тимчасового уряду та прагиулн до встановлення в Україні влади національної буржуазії. Ясна річ, що ці надумані, далекі від істнпп твердження були несумісні з об’єктіганяи висвітленням їх історії.

Навідміну від радянських істориків, їх західні колеги, бапгго з яких булл українськими емігрантами, а частина - ветеранами українського соціалістичного руху (ПФеденко, І.Майстренко), пе були загнсвуті у лещата ідеологічних заборон комуністичної доктрини, що позитивно відбилося на результатах їх роботи. Щоправда, деякі овтори з української діаспора продемонстрували у своїх творах одномірний иаціоцеитрнстськнй підхід, тенденційність та ідеологічну заангажоваяість4.

У цілому, такі західні історики як МСтахів, ПФеденко, LMaflcrpeHKO, Ю.Борис,

1 Див., напр.: О разработке и освещении некоторых вопросов истории КП Украины //Коммунист

Украины.- 1958.-Ш2.-С.88-93. .

2 Ганрецький Ю.М. Криза дрібнобуржуазних партій на Україні в 1917 р. // УНС- 1976.- №12,-

С.74-81; він же. Більшовики та їхні політичні противники на Україні в 1917 р.: співкідношеиня сил// УЕК.- 1987.- N«11.- С.64-79; Курас І.Ф. Повчальний урок історії: (Ідейно-політичне банкрутство Української соціал-деиократнчпої робітянчої пертії).- K., 1986; Шморгун П.М Украинские мелкобуржуазные партии РУП (УСДРП) н «Спилка» в революции 1905-1907 гг. //Научная сессия по истории первой русской революции 1905-1907 гг.: Тезисы сообщений.- М.,1965.- С.20-40; Юрченко О. Ліві з УСДРП//Вітчизна- 1970,- N«10,- С.160-171; Овдіснко П.П. Ідейно-політична диференціація в середовищі українських есерів у ході встановлення радянської влади на Україні // УОК.- 1987,-N»6.- С.29-39; Буравчеикова С.В. Борьба большевиков Украины против идеологии я политики УСДРП (март 1917-январь f 920 гг.): Автореф. дне... канд. вст. наук: 07.00.01,- К.,1981 та ін. ’ •

5 Днв., налр.: Супруиеико ІШ. Очерка истории гражданской войны в иностранной военной интервенции на Украине (1918-1920).- №,1966.- С.102Д15; Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції на Україні. У 2 іг.- Т.I,- K.,1967.- C.96; Лнхолзт A.B. Жовтень ua Україні.-K.,1967;- С.27, 73; Лнхолзт А.В. Здійснення ленінської національної політика на Україні 19171920.- K.,1967,- С.49-51; Великий Жовтень і Україна /Авт. колектив ЛХ.Мельияк (керівних), Ю.Ю.Коидуфор, КХМГЕнрецький таіи,- К.,1987.- С.81,86,122; История Украинской ССР в 10 Т.-K.,1983.- Т.5: Украина в период империализма (начало XX в.).- С.79,171-172,419-420; Великий Жовтень і громадянська війна ка Україні. Енциклопедичний довідник /Відповід ред ІФ.Куррх.-К.,1987.- С.562-563 та ін. • . .

4 Днв., нанр.: Мірчук П. Українська державність 1917-1920,- Філядельфія.1967; МлниоієцькйД Р.Нарнси з історії українських визвольних змагань. 1917-1918: Репринт, вид- Львів,1994 таіи.

О.ПІдгаЛннП, Дж.Решетор, Дж.Мейс, у своїх роботах прагнула до об'єктивного висвітлення питань історії УСДРП і УПСР1. Загального вадою публікацій залишених авторів є обмеженість їх документальної бази, яка була наслідком недоступності у той час для західних вчених радянських архівів та бібліотек, що, у свою чергу, не дозволяло їм ввходитн на новий, більш високий рівень у дослідженні української соціал-демократії й есерівщини, змушувало виступати у ролі інтерпретаторів уже відомих історичних фактів.

Наприкінці 1980-х-па початку 1990-х рр. завдяки звільненню історичної науки в Україні від партійно-державного ідеологічного контролю, відхрнвся якісно новий етап у вивченні українських соціалістичних партій. Для робіт періода 1590-х рр., в яких розглядалися різці аспекти історії українського соціалістичного руху, поряд з прагненням виважено та аргументовано підходити до висвітлення ісіоричних фактів і подій, характерна також недостатня критичність у ставленні до історіографічної спадщини, спрощеність та одиомірність у розумінні суспільно-політичних процесів, а деяким дослідженням властиві поверховість, ідеологічна заангажованість та упередженість3.

У зазншеннй час окремі періоди, проблеми та аспекти історії української соціал-демократії розглядалися у роботах В.Бобннн, В.Голсаченка, АГолуба, Г.Касьянова, Ю. Левенця, В.Солдатепка,

B.Кривошеї та інших істориків3. Водночас зазншнмо, що предметом спеціальною дослідження діяльність УПСР ще й досі не стала. Деякі сюжети П історії дослідила О.Любовець у своєї дисертації, присвяченій боротьбизму4. Низка питань становлення та функціонування УСДРП і УПСР знайшлавнсвітлення у працях В.Бойкв, ІВерхоляка, В.Клнненко-Мудрого, О.Мельинка, ІТанчнна,

C.Телешуна, О.Тнмошенко, О.Старуха та інших дослідників, які вивчали окремі проблеми та аспекти українського партійно-політичного руху XX століття3, у роботах Р.Встрова, О.Голобуцького,

1 Див., налр.: Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. - У 7 т. - Торонто, 1962-1966.- Т.1-7; Фе-депко П. Соціалізм давній і новочасиий.- Лондон; Париж; Мюнхен,1968; Майстренко L Історія Комуністичної партії України.- Б.м.,1979; Вогуз J. The Russian Communist Party and the Sovietizalion of Ukraine. A Study in the Communist Doctrine of the Self-Determination of Nations.- Stockholm,1960;

Pidhainy O.S.Hie Formation of the Ukrainian Republic.- Toronto; New York, 1966; Reshetar J.S. The №rainianRevolution,1917-1920: A Study in Nationalism.-New York,1972 таін.

3 Див., палр.: Стрілець B.B. Державотворча діяльність иолітнчинх партій України (1917-1920 pp.): Автореф. дне... каля і ст. наук: 07.00.01,- К.,1992; Власенко О. Парламентаризм у програмах перших політичних українських партій //Хроніка-2000,- 1998.- №23-24,- С.210-218 та ін.

3 Бобина О.В. Діяльність УСДРП в умовах української иаціонально-денократнчної революції. 1917-1920 рік: Дыс... кандлст.наук: 07.00.01,-К.,1993; Головченко B.L Від «Самостійної України» до Союзу визволення України: Норпсп з історії ухраїяської соціал-демократії початку XX ст.-Харків,1996; Голуб АІЄвропейські обрії української соціал-демократії (кінець ХІХ-перша половина XX ст.): Монографія,- Дніпропгтроаськ,1998; Касьянов Г. Український соціалізм: люди, партії, ідеї (початок XX сторіччя)//Політологічні читання.- 1992,-Ks2.- С. 101-114; Соддатенко В., Кривошея В. Революційна Українська партія //Вічг,-1998.- Nsi.- С. 128-140 та ін.

4 Любовець О.М Партія боротьбистів в український революції 1917-1920 pp.: Дне... канд. іст. наук: 07.00.01,- К:Д993.

Днг., налр.: Верхоляк LM. Аграрне питання в діяльності українських політичних партій (березень 1917 p.- квітень 1918 р.): Дне... каадіст.наук: 07.00.01.- К.,1993; Мельник О.О.Ставлення українських політичних пертій до всеросійських і українських установчих зборів (березень 1917 -квітень 1918 pp.): Две... кандіст.наук: 07.00.0І.- К.,1995; Таячин ІЗ. Діяльність політичних партій України серед сільської молоді в період визвольних змагань (1917-1920 pp.): Дне... канд. іст. наук: Львм,1995; Телсшун С.О. Національне питання в програмах українських політичних партій в кінці XIX- на початку XX століття: Дне... кандіст.наук: 07.00.01.- К.,1996; Тимошенко О.П. Національне питання в програмах та діяльності українських партій на почэтку XX ст.: Дне... каяд.іст.наук: 07.00.01.- К.,1997; Старух О.В. Проблема державиого стаїусу України в партійно-політичній боротьбі добн Центральної Ради: Автореф. дне... кандіст. наук: 07.00.01.- Запоріж-жя,1998таін.

В.Кулнка та інших істориків, що намагалися осмислити цей руху цілому', а також у дослідження Т.Геращенко, ІЛогениенка, В.Лозового, О.Михайлкжа, В.Солдатенка та інших авторів, які торка-лнся діяльності УСДРП і УПСР у контексті вивчення історії Української революції3.

У цілому, віддаючи належав тим дослідникам, які зробили поніїїшй внесок у вивченая історії української соціал-демократії та есерівщини, можна цілком впевнено констатувати, що тема українського соціалістичного руху Наддніпрянщини перших двох десятиліть XX ст. е ще недостатньо вивченою, а проблема особливого та спільного у діяльності УСДРП і УПСР продовжує залишатися однією з багатьох «білих плям» вітчизняної історії. З огляду на це, а також з огляду на відродження соціал-демократичних цінностей на українських теренах у сучасну добу3, зростання впливу соціалістичні« ідей узагалі у зв’язку з постійним погіршенюш соціально-економічного становища населення України, е необхідність грунтовного, комплексного, об’єктивного та історн-ко-порівияльного вивчення діяльності УСДРП і УПСР у 1900-1920 рр.

Джерельну базу дисертації склав масив різноманітних за походженням, змістом, формою і функціональним зніяешіям опублікованих та пеопублі кованих джерел. Найціннішими серед них, безперечно, є партійні документи РУП-УСДРП та УПСР, які умовно можна поділити на чотири різновиди: 1)програмні і статутні документи; 2)матеріали партійних з’їздів, конференцій, зборів та нарад українських соціал-демократів тасоціалістів-ренолюціоперів; 3)ігатеріалн, що були створені у процесі діяльності керівних партійних органів; 4)ідейно-теоретнчні й агітаційно-пропагандистські матеріали: а/брошури і статті ідеологів української соціал-демократії (МПорша, В.Вннниченка, АЛІсоцького та ін.) та есерівщннн (МШаповпла, МНІрага, М. Ліобннського й ін.), що розвивали програмні положення УСДРП і УПСР; Ь/броізурп, листівки, відозви, виступи та статті діячів українського соціал-денократнчното й есерівського рухів, які моли, в основному, агітаційно-пропагандистське прнзпопзння. У цілому, документи та матеріали РУП-УСДРП, УПСР характеризуються високим ступенем достовірності, авторитетності та інформаційної цінності.

Важливим видом історичпнх джерел, використаних автором дослідження, є офіційна документація органів влади та управління, що функціонувала на українських теренах в перші два десятиліття XX сторіччя. Серед цих матеріалів виділяються чотири різновндн:1)докумептгція УЦР, її органів, структурних підрозділів. З огляду па провідні ролі УСДРП і УПСР у формуванні політики УЦР, її матеріали є пельки корисними для вивчення специфіки цпх партій; 2)документація Директорії, її уряду, Трудового Конгресу являють чималий інтерес для пізнання політичної і державної діяльності українських соціалістів у період кінця 1918 - 1920 рр. У своєї більшості це не-опубліковані матеріали, що знаходяться у фондах Ради ¡'.ародних міністрів УНР (ф. 1065), Міністерства внутрішніх справ УПР (ф.1092), канцелярії Директорії (ф.1429), Міністерства праці УНР (ф.3305), ІМазепи (ф.3933), О.Безпалка (ф.4453) Центрального державного архіву вищих органів влади та управління (ЦЦАВО) України. ІІезкшна частина джерел цього різновиду - це опубліковані у пресі законодавчі акти; 3)офіційні документи жандармсько-поліцейських органів Російсь-

1 Ветров РІ Політичні п.'ріії України па початку XX століття (1900-1925 рр.): Нвачшьпий посібник- Дніп-

родзержинськ,1997; Голобуцький О., Кулик В.Українськна політичний рух на Наддніпрянщині кінця XIX - початку XX століття,- К.,1996 та ін.

3 Логапнонко И.А. Полатнческая деятельность Украинской Центральной Рады: Две... каяднст.наук: 07.00.01.- Харьков,1993; Лозовий В.С. Квы’янецька Доба Директорії УПР (червень-лнетопад 1919 року): Дне... кгнд.іст.наук: 07.00.01.- К.,1998; Мнхайлюк О.В. Про природу політичних партій і багатопартійності періоду революції та громадянської війни в Росії та України (1917-1920 рр.) //Вісинх Дніпропетровсько’™ університету. Історія та археологія. Внп.5.-Дніпронеіровськ, 1999,- С.172-178; Соддатенко В.Ф. Українська революція: концепція та історіографія (1918-1920 рр.).- К., 1999 та ін.

3 Див.: Внсоцькнй О. Виникнення сучасної української соціал-демократії // Політологічні читання- 1994.-№■).- С.67-83; віч же. Соціал-демократи в сучасній Україні: досвід політичної опознції/ЛІнліюлоіічні читання,- 1995 - №1,- С. 73-79.

sol імперії та Української Держави гетьмана ПСкоропадського. Це здебільшого неопубліковані матеріали - донесення, листування, агентурні дані, звіти, рапорти і повідомлення поліцейських урядовців іцодо діяльності українських соціалістів, матеріали політичних справ, що знаходяться у фондах Київського (ф.274), Катеринославського (ф.313). Полтавського (ф.320) губернських жандармських управлінь, Київського (ф.275), Харківського (ф.304), Катеринославського (ф.1597) охо-рояинх відділень, фонді Прокурора Одеської судової палагн"(ф.419) Центрального державного історичного архіву (ЦЩА) України, а також у фонді Міністерства внутрішніх справ Української Держази(ф.121б) ЦДАВО України тау фонді Інституту історії та Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У (ф. 17) Центрального державного архіву громадських об’єднань (ЦЦАГО) України. Джерела цього різновиду вельми цінні для вивчення опозиційної діяльності українських соціалістів, хоча і потребують до себе дуже обережного ставлення, перевірки шляхом співсгавлення з інформацією інших, більш достовірннх джерел. 4)докуиентн органів місцевого управління складають матеріали «Екагерннославского Губернского Присутствия по делам об обществах», що знаходяться у фонді Катеринославського губернського жандармського управління(ф.ЗІЗ) ЦЩА України, Волинського Губернського Земельного Комітету та Олександрівського Повітового Земе-льиого з’їзду - у фонді Міністерства земельних спраа УЦР (ф.1060) ЦДАВО України та деякі інші.

Одним з видів використаних у дисертаційній роботі історичних джерел є матеріали різноманітних політичних сил, що певним чином обумовлювали діяльність УСДРП і УПСР. До них належать джерела ідейного запозичення українських соціалістів - Ерфуртська програма СДПН (1891 р.)1 та програма ПСР (1906 р.)3, окрім того документи лівих соціал-демократів і есерів, що частково опубліковані3, а частково містяться у фондах «ЦК УКП і її губернські комітети» (ф н), «ЦК УПСР, УКП (боротьбистів) та місцеві організації» (ф.43), «Колекція документів з історії КП(б)У» (ф.57), «УСДРП (незалежних)» (ф.267) ЦДАГО України. Значну частину використаних матеріалів цього виду складають опубліковані документи російської та української комуністичних партій, радяпських державних і воєнних установ4. Особливо цінними для дослідасеиня були опубліковані матеріали судового процесу над українськими соціалістами, що був на початку 1920-х рр. інспірований радянською юстицією5.

При підготовці дисертації широко використовувалася джерела особистого походасення -спогади, щоденники діячів українського соціалістичного руху, учасників революційних подій 1917-1920 років, характерною расою яких с те, що історичні події, пов’язані з діяльністю української соціал-демократії б есерівщина, осмислювалися у них на основі власного досвіду їх авторів, описувалися так, яквонн були пережиті і відчуті ними як сучасниками або безпосередніми дієвими особами самих тих подій. Вагому роль при вивченпі иашої темн зіграли щоденник

В.Винннченка, мемуари М-Ееренштам-КістяховськоІ, ДДорошенка, А-Жука, Ю.Колларда,

1 Сборник документов со историк рабочего а социалистического дзкжения стран Европы н

США,-М.,1985, -С.28-32.

3 Программы политических партий н организаций России конца XIX - XX века Ростов н/Д ,1992.-

С.59-66.

5 Українські політичні партії кінця XIX - прчатку XX ст.: програмові і довідкоаі матеріали /Упоряд.В.Ф.Шевчзнко та ін,- К.,1993; Хрнстюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917-1920 рр.: У 4-хт. - Нью-Йорк, 1969.

4 Дів., напр.: Четвертый /Объединительный/ съезд РСДРП. Протоколы,- М.,1956; Гражданская война на Украине (1918-1920). Сборник документов и материалов в трех томах, четырех книгах.-Т.І, кн.1.-К.,1967.

5 Дело членов Центрального Комитета Украинской Партин Соцнал.-Революцнонеров Голубовича, Петренко, Лызанивского, Часныка, Ярослава и др. (Стенографический оічет)./Под ред. ДЗ.Манунльского и С.С.Дукельского,- Х.,1921.

и

П.Скоропадського, ІМазепн, ЛІГалагала, БМпртоса, К.Мацієвнча, Є. та Л.Чнкапенків, ПФеденка та інших. Завдяки своїй інформативності мемуари суттєво доповнюють свідчення інших джерел, хоча автором критично осмислювалася та перевірялася інформація, що у них міститься, через спі-встгзления з даними інших джерел.

Вельми необхідними для глибокого та всебічного вивчення обраної автором теми виявилися матеріали періодики. Зокрема, були опрацьовані як партійні видання РУП-УСДРП, УПСР - «Гасло» (Чернівці,1902-1903), «Праця» (Львів,190-1), «Боротьбо» (Кпів, 1917-1918), «Визволення» (Кам’янець-Подільський,1919), «Голос робітника» (Катеринослав,1918), «Робітнича газета» (Київ, Рівне, Вінниця, Кам’яиець-Подільський,1917-1919), «Слово» (Харків,1918), «Трудова громада» (Кам’янець-Подільський,1919), «Т^уяова республіка» (Вінннця,1919), тая і видання інших партій та політичних сил «Вперед» (Львів,1920), «Нова Рада» (Київ,1917-1918), «Киевская мысль» (Київ,1917), «Україна» (Київ,1919), «Червоний првпгр» (Київ,1919), «Громадське слово» (Київ,1920) та інші.

У висновках до розділу наголошується, що використаний у дисертаційному дослідженні джерельний масив дозволяє об’єктивно та комплексно вивчити обрану дисертантом тему, вийти на новий науковий рівень в осмисленні історії УСДРП і УПСР.

У другому розділі - «Порівняльний апаліз феномену появи, становлення та ідейно-ціянісннх засад діяльності українських соціал-демократів і есерів» - з'ясовуються особливості та спільні риси генезису й ідейно-політнчннх доктрин УСДРП і УПСР.

Виникнення на початку XX сг. у Наддніпрянщині української соціал-демократії та есерівщини стало, з одпого боку, продовженням та подальшим розвитком українського національного руху на його політичному етапі, а, з іншого - результатом проникнення у Наддніпрянщину соціально-визвольних ідей з Росії та Західної Європи. Відмінне, спецнфічпо вибіркове стввлепия українських революційних діячів до «західннх впливи» обумовило їх розподіл па соціал-демократів та есерів, і, навпаки, успадкування традяцій українського відродження, визначило «разючу» схожість їх національної програми. '

У свою чергу, наголошується у розділі, виховання української революційної інтелігеиції на традиціях українського національно-визвольного руху детермінувало висування ідеї національної справедливості па перше місце в П ієрархії цінностей. Разом з тин, оскільки для українського руху було характерно надавання національному питанню «соціального зяучгннет, свідомість радикально! наддніпрянської молоді являла собою «сприятливий грунт» для сприйняття соціалістичних ідей з Заходу. По суті, під впливом російських та західноєвропейських ідейних концепцій стихійно-соціалістична свідомість, до якої наддніпрянська інтелігенція прийшла в умовах політичного безправ’я через захоплення своєю національною культурою, отримала системне оформления і більш-менш завершений вигляд. В результаті, під впливом переважно німецької соціал-демократії тав ході поступового підаоду цілої низки наддніпрянських революціонерів від народницьких позицій, успадховаяих від попередніх поколінь українського національного руху, склалася українська соціал-демократія. Майже одночасно з цим, віриі народницьким переконанням наддніпрянські революційні діячі під впливом російської соціалістично-революційної політичної концепції започаткувала українську есерівщину. Такни чином, відмінності иіж українськими соціал-демократами та есерами багато у чому були обумовлені вибором ідейних джерел. Це стосувалося передусім їх позицій щодо рушійних спл соціального перевороту і тактики соціальпо-кизвольного руху. Якщо соціал-демократи робили ставку наукраїнськнй пролетаріат, як найбільш революційний клас внаслідок відсутності у нього, на відміну від інших класів, приватновласницьких інстинктів і у снлу його більшої придатності на роль творця соціалістичного суспільства, то

українські есери, подібна до російського неонародницгьа, схильці були ототожнювати інтереси всіх працюючих класів, хоча головну роль у революційних перетвореннях вонн відводили все-, ж наддніпрянському трудовому селянству як найбільш українському й нечисленнішому трудовому класу. У питанні політичної стратегії, українські соціал-демократи були прихильниками поступового просування суспільства до соціалізму, в той час як українські есери переважно виступали за якомога швидке перетворення суспільства на соціалістичннх засадах шляхом як реформ, так і революційних заходів.

У третьому розділі - «Політична діяльність УСДРІІ та УПСР у добу УкраїнсьхоІ Цент-ральноірадю» - втишаються політичний вплив партій українських соціал-демократів і есерів у добу УЦР, вияснюються їх чисельність участь та роль у політичному процесі у Наддніпрянщині періоду з середини березня 1917 року по кінець квітня 1918 р. .

Автор відоначає, іцо позиція УПСР у добу Української Центральної рада була радикальиі-шою, ніж позиція УСДРП, але радикалізм українських есерів, хоча він і відповідав пастроям більшості населення України, не став властивим політиці Центральної ради насамперед внаслідок опору УСДРД Незважаючи нате, що фракція українських есерів була найбільшою в УЦР, ефективне проведення курсу партії у цьому органі було для неї утруднено через брак підготовлених кадрів, а тому політика УЦР у 1917 р. в основному залежала від позиції українських соціал-демократіа (політично підготовлених та таких, які користувалися низкою довірою багаточисель-иоі фракції українських есерів з огляду на їх соціалістичні переконання), тим більше, що в їх руках фактично знаходився Генеральний секретаріат, а у Малій раді помірковані діячі УСДРП легше знаходили союзників серед інших поміркованих елементів, успішно протидіючи радикалізму українських есерів. У повній мірі реалізувати свою чисельцу переваг)’українським есерам вдалосл тільки на початку лютого 1918 року, коли було створено- есерівський кабінет міністрів та збільшена чисельність фракції УПСР у Малій раді пропорційно до чисельності її фракції у Великій раді. Проте, проводячи неефективну внутрішню політику, УЦР и¡і той момент уже опинилася ївруч-внцею як зовнішніх чинників, так і втрати зв’язків з українськими частій. В такій ситуації лідери УСДРП та УПСР бачили вихід лише у скликанні Українських Установчих зборів, які мали б намітити подальші шляхи розвитку України та легітимізувати влада українських соціалістів.

Таким чином, зазначається у розділі, з розгортанням революційних подій 1917 року УСДРП та УПСР вступили у фазу активної реалізації свого ідейного потенціалу, ставши наівшш-вовшіимн партіями Української Центральної ради. Саме вони багато у чому визначали політик}' Центральної ради і, водночас, обуиозшш П поразку. Одним з найважливіших чинників, які призвели до поразки УЦР, було, зокрема, те, що здійснення революційних перетворень в Україві провідиі діячі УСДРП і УПСР бачили не стільки за підгрникн народних мас, скільки за зюдн російського Тимчасового уряду. Це було наслідком, з одного боку, притаманної українським соціал-демократам і а есерам опозиційної свідомості, а з іншого - слабкого зв’язку інтелігентських діячів УСДРП та УПСР - політичних лідерів УЦР з масами. Другим чинником поразки УЦР був реформізм українських соціал-демократів як принцип їх політичної практики, що ие дозволив їй, навіть після повалення Тимчасовою уряду, вчасно вирішити в Україні нагальні соціальні питання і здобути належну підтримку мас. Нарешті, третім чинником були недооцінка з боку як українській есерів, так і соціал-демократів ролі у революційну добу національної армії.

У <шплірпиму розділі - «Українські ссіціал-деиокразн і соціаліст н-революціонери б період Гетьманшу і Директорії» - висвітлюється опозиційна діяіа,нісгь української соціал-демократії

Я есерівщини відносно політичного режиму гетьнаяа ПСкоропадського та аналізується роль українських соціал-демократів і есерів у подіях в Україні кінця 1918- 1920 рр.

Вірно оцінившії залежність існування гетьманської влада від військової підтримки Центральних держав, ставши у легальну опозицію до неї та зігравши визначну роль в об’єдааииі всіх демократичних національних сил під гаслом боротьби «за законну аладу на Україні» пааколо Українського надіонального союзу, українські соціал-демократи та есери зуміли використати момент значного ослаблення німецько-шісірійського впливу на внутрішньо-політичну ситуацію в Україні, щоб підняти аптнгетьканське поссталня та знову заявити про свої права на керівництво Українською революцією. Причому останнє ускладнювалося тим, що на грунті неуспішності політичної практики УСДРП та УПСР у добу УЦР, після П поразки в діяльності обох партій посилилися розкольницькі яаіпца, які були яемнпучі внаслідок зміни ієрархії цінностей (визнання пріоритету соціального аспекту революції замість національного) у частини українських соціал-демократів та есерів. Внаслідок того, що українська есерівщина за своїм характером була радн-кальнішою, ніж українська соціал-демократія, у рядах есерів партійний розкол відбувся значно раніше, ніж у рядах соціал-демократів. Як у випадку есерів, тах і у випадку соціал-демократів, партійна більшість після розколу залишилася за правими соціалістами, які у добу Директорії вп-стушілп як головні політпчпі сили українського революційного руту.

На основі порівняння діяльності цих сил, тобто УСДРП та УПСР(цектральноІ течії) (згодом, просто УПСР), у період Директорії, автор відзначає наступне:

По-перше, УСДРП мала більш вагомий вплив на формування політики УНР, ніж УПСР, що . обумовлювалося П значно кращою, насамперед у відношенні політичної підготовленості, кадровою базою.

По-друге, позиція УСДРП, внаслідок властивого їй реформізму, була поміркованішою у порівнянні з УПСР, яка допускала організацію влади затрудознм принципом та більш відповідала очікуванням революційно налаштованих мас. На жаль, вона залишилася нереалізованою, що, у свою черіу, сприяло віддаленню цих мас ьід г.рото/ту УНР, тни самим, зумовивши у кінцевому рахунку поразку українських соціалістів. Що стосується УСДРП, то вона, не маючи такої широкої опори сере.т українського населення, як УПСР, замість привернення активної підтримки революційних мас через залученпя їх до державотворчого процесу, що означало б'неминуче зменшення політичного впливу есерів, у боротьбі за реалізацію національного і соціального аспектів Української революції, ставку робпла на військову силу, надаючи їй набагато більшого значення, піж зміцненню бази підтримки УНР серед наддніпрянського населення. Проте, усвідомлюючи все-таки важливість привернення симпатій народних мас до відстоювання УНР, керівники УСДРП намагалися спркятп цьому завдяки проведенню активної політики щодо задоволення соціальних інтересів робітників та селян, як це й передбачалося партійною ідеологією. Але внаслідок реформістського підходу, яепалагоджеиості системи місцевої влади, безконтрольності дій військових комендатур па місцях зусилля УСДРП у цьому напрямку не дали суттєвих результатів.

Що стосується УПСР, то П діячі, входяча в урядову коаліцію з соціал-демократами, намагалися добитися реалізації власних ідейних настанов (організації влади за трудовим принципом тощо), але будучи політично слабкішими за соціал-демократів, вони були змушені йтн за остал-піня, яким, у свою чергу, в основному вдавалося нав'язувати есерам як своє розуміння поточпої снтуації, так і способи реагування наПвнкляки.

Таким чином, підсумовується у розділі, поразка УСДРП і УПСР у революційних подіях до-

би Директорії значною мірою була обуисшіена, з одиого боку, реформізмом української соціал-демократії, ідо передбачайся Гі ідеологією, а з івшого • слабкістю української есерівщини, я^а, внаслідок крайньої нетривалості свого організаційно-партійного існування, це мала ні достатньої кількості підготовлених кадрів, иі належного досвіду політичної боротьби.

У висновках викладені загальні підсумки дисертаційного дослідження.

Дослідження проблеми спільного 8 особливого у діяльності УСДРП А УПСР у 1900-1920 рр., яка е надто значущою у контексті осмислення досвіду українського державотворення, особливостей і долі Української революції, місця та ролі у ній українських соціалістичних сил, дозволило зробите наступні висновки:

1. Внннкнения на початку XX сторіччя у Наддніпрянській Україні національної соціал-демократії та есерівщини було природикм продовженням та подальший розвитком українського національною руху на його політичному етапі. Становлення цнх політичних сил відбувалося у результаті взаємодії ідейної традиції українського національного відродження, для якої було притаманним надавати національному питанню «соціальне звучання», з соціально-визвольними іде,пін

з Росії та Західної Європа. Наслідування традицій українського національного руху Наддніпрянщини українською соціал-демократією й есерівщиною багато в чому визначило схожість їх иаціо-нальпо-політнчнпх поглядів, помітний вплив на формування яких справила ідейно-політнчна спадщина М.Драгоманова. Проте вона не отримала цілісного сприйняття, зокрема, не було приділено належної уваги питанню прав людини як основоположної цінності у суспільно-перетворюючої практиці, що в майбутньому стало однією з причин поразки українських соціалістичних сил у революційних подіях 1917-1920 рр

2. Специфіка раціоналізації, системного оформлення під впливом зовнішніх соціально-визвольних ідей стихійно-соціалістичної свідомості української наддніпрянської інтелігенції визначила відмінності у соціально-політичних і економічних поглядах українських соціал-демократів і есерів. Так, під впливом переважно німецької соціал-демократії й у результаті поступового відходу цілої ннзкн наддніпрянських революціонерів від народницьких позицій, успадкованих від попередніх поколінь українського національного руху, склалася українська соціал-демократія, що у грудні 1903 р. прийняла назву УСДРП. Дещо пізніше, вірні народницьким переконанням, наддніпрянські революційні діячі під впливом російської соціалістично-революційної політичної концепції започаткували український есерівський рух. У лютому 1907 р. було проголошено заснування УПСР, але її діяльність як політичної партії, по суті, розпочалася лише у квітні 1917 р.

3. З розгортанням революційних подій у 1917 р. УСДРП і УПСР увійшли у фазу активної реалізації свого ідейного потенціалу, ставши иайвшшвоаіпшмн партіями Української Центральної ради. Причому їх альянсу в добу Центральної ради не існувало, оскільки вони відрізнялися одна від одної типами політичної свідомості. Якщо для УСДРП був близьким послідовно реформацій-инй шлях, то УПСР тяжила до революційного підходу щодо суспільних перетворень. Незважаючи на більшу чисельність фракції УПСР в УЦР та переважаючий вплив цієї партії серед українського населення, ефективне проведення партією українських есерів в УЦР свого курсу було утруднено через політичну малодосвідчеиість II кадрового складу, насамперед порівняно з УСДРП. Саме ■наслідок більшої політичної досвідченості і кращої підготовленості своїх діячів УСДРП відігравала визначальну роль у формуванні політики УЦР у 1917 р. Лише з початку лютої« 1918 р., коли був ухвалений есерівський кабінет міністрів та збільшена чисельність фракції УПСР у Малій раді,

українські есери здобула місце провідної політичної сили у визначенні політики УЦР.

4. Зі встановленням влади гетьмана ІІСкоропадського, українські соціал-демократи та праві уіфяіяські есерп створили їй легальну опозицію. Вірио оцінивши залежність існування гетьманської влади від військової підтримки Центральних держав та зігравши визначну роль в об’єднанні всіх демократичних національних снл під гаслом боротьби «за законну владу па Україні» навколо УНС, українські соціал-демократи та праві українські есери зуміли використати момент, щоб підняти та очолити шітпгетьмаїїське повстання, знову заявивши про свої права на керівництво Українською резолюцією.

5. Політична діяльність УСДРП та УПСР після поразки УЦР ускладнилася розкольницькими явищами. Розколи у середовищі як українських соціал-демократів, так і есерів, були результатом кризи їх ідеологій. Після розколів партійна більшість як УСДРП, так і УПСР, зашпнплася за правими соціалістами. Саме права українська соціал-демократія та есерівщина у добу Директорії виступили головнями політичними силами українського революційного руху.

6. Внаслідок нездатності української есерівщини грати самостійну політнчиу роль у добу Директорії, слабкості політичної підготовки П кадрової бази порівняно з українською соціал-демократією, курс політики УНР протягом кінця 1918-1920 рр. у більшій мірі залежав від тактичної лінії УСДРП, ніж від політичних настанов УПСР. УСДРП, не маючи такої широкої опори серед українського населення, як УПСР, замість забезпечення собі активної підтримки революційна мас через залучення їх до державотворчого процесу, ставку робила на військову силу. Саме їй УСДРП надавала набагато більшого значення, ніж підтримці УНР серед наддніпрянського населення Проте керівники УСДРП все ж такії намагалися проводити активну політику щодо задоволення соціальних інтересів робітників та селян як це і передбачалося ідеологією партії.

7. Узагальнюючи досвід політичної і соціально-економічної діяльності УСДРП і УПСР, відзначимо їх суттєвий внесок у розвиток демократичних традицій українського дсржаястворенпя. Водночас є очевидніш, що підхід українських соціалістів до суспільного реформування з паціо-нальио-класовнх, а не з загальнолюдських позицій, в умовах України не мав великого політичного потепціалу, насамперед, щодо об’єднання всіх соціальних сил на боротьбу за ідеали справді демократичного ге справедливого суспільства

Основні положенпя дисертаційного дослідження викладені в наступних публіхаціях автора:

1. Внсоцькнй О.Ю. Історико-порівняльний аналіз виникнення та ідеологій українського соці-ал-демократичного та есерівського рухів//Грані,- 1999.-№3(5).- С. 15-34 (1,6 авт.арк).

2. Е ¡'.соцький О.Ю. УСДРП та УПСР у добу Української Центральної ради: чисельність та вплав //Грані,- 1999.-№2(4).- С.43-48(0,55 гвт.ярк).

3. Внсоцькпй О.Ю. Українські есерп та соціал-демократи в Українській революції/Лсторія Укрйни: наловідомі імена, події, факти (збірник статей). Випуск 5. К.: Ріднпй край,1999.- С.254-256 (0,25 аа т. арк.).

4. Вьісоцкнй А.Ю. Политическая деягельность Исааха Мазепьі//Вісннк Дніпропетровського

університету. Історія та археологія Випуск 3. Дніпропетровськ: Внд-во Днепропетрозського у-ту, 1998.-055-165(0,5 авт.арк.). .

5. Внсоцький О. Соціал-демократія у мінливому світі //Вісник Національної академії наук України.-1994,- №9-10,- С. 150-159 (0,75 авт. ара.).

6. Енсоцькнй О. Соціал-демократи в сучасній Україні: досвід політичної опозиції //Політологічні чдталпя,- 1995.-Л'»!.- С.73-79 (0,45 сат. арк).

7. Внсоцький О.Ю. Ідеологічні та організаційні особливості УСДРП та УПСР у контексті їх поразки у революції 1917-1920 років//Грані - 1998,- Листопад [МЇ2].- С. 105-116 (0,65 авт. арк.). ,

8. Внсоцький О. До питання про міжнародні зз’кзки української соціал-демократії за доби Директорії// Політологічні читання - 1994,- №1.* С. 121 -126 (0,3 акт. арк.).

9. Внсоцький О., Голуб А- Зародження соціал-демократії в Україні і міжнародний соціалістичний ру^// Політологічні читання,- 1994.- №2.- С.96-119 (1,0 авт. арк.).

10. Внсоцький О., Голуб А Витоки сучасної української соціал-демократії//Генеза- 1995.-Ш(3).- С. 184-187 (0,5 авт. арк.).

11. Внсоцький О., Голуб А. Збагачуючись теоретично, зміцнюючись організаційно... (Маловідомі сторінки історії української соціал-демократії на Катеринослгвщині) //оорнсфен,- 1997.-№4,- С. 12-14 (0,5 авт. арк.)

АНОТАЦІЯ

Внсоцький О.Ю. Діяльність Української соціал-денокрагнчної робітничої партії та Української партії соціалістів-революціонерів у 1900-1920 роках: історико-порівняльний аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття нг^коаого ступеня кандидата історичних наук, за спеціальністю

07.00.01 - історія України. - Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2000.

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми спільного й особливого в діяльності Української соціал-денокрагнчної робітничої партії й Української партії соціалістів-р;волюціоі:еріг у 1900-1920 роках. Вперше в українській історіографії на основі широкого джерельного й історіографічного матеріалу з'ясовуються спільні й особливі риса геиезнсу, становленая, ідеологій та політичної діяльності УСДРП і УПСР як провідних політичних сил Україпської революції. Доведено, що виникнення та ідейно-світоглядау сутність українських соціал-демократів та есери вн-зшннла взаємодія ідейної традиції українського національного відродження у Наддніпрянщині та соціально-визвольних ідей, які проникали до неї з Росії та Західної Європи. З’ясовано, що УСДРП, домінуючи над УПСР у формуванні політики УНР, внаслідок свого реформізму, що длсо-вував з революційними сподІЕаїшхии широких мас населения Україна, та вузькості своєї соціальної бази, ве змогла добитися успіху у реалізації своєї програми, забезпечити розвиток України у напрямку демократичних і соціалістичних перетворень.

> Ключові слова; УСДРП, УПСР, політична діяльність, особливості, Українська революція, УНР.

АННОТАЦИЯ

ВысоцкнЗ АЛО Деятельность Украинской социал-демократической рабочей псртнн и Украинской партии соцналистов-революцноисров в 1900-1920 годах: историко-сравнительный аспект. -Рукопись. .

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических нгг,1* по ссецаалымсти

07.00.01 - история Украины - Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2000.

Диссертация посаицена исследованию проблемы общею и особенного е длительности Ук-

рапнской социал-демократической рабочей партии п Украинской партии социалистов-революциоперов в 1900-1920 годах. Впервые в украинской историографии на основе широкого нсточппкового и историографического материала выясняются общие и особенные черты гепезнса, становления, идеологий и политической деятельности УСДРП н УПСР как веющих политических сил Укргянсксй революции. Доказано, что возникновение и ндейно-мнровоззрепческую сущность укршшских социал-демократов и эсеров определило взаимодействие идейной традиция украинского национального возрождения в Надднепряпщнне и соцпально-освободятелькых идей, которые проникали в нее м Россия и Западной Европы. Выяснено, что УСДРП, доминируя над УПСР в формирования политики УНР, вследствие своего реформизма, который диссонировал с революционными ожиданиями широких масо населения Украины, и узости своей социальной базы, пе смогга добиться успеха в реализации своей программы, обеспечить развитие Украины в направлении демократических и социалистических преобразований.

Ключевые слова: УСДРП, УПСР, политическая деятельность, особеппости, Украинская революция, УНР.

SUMMARY

Visotsky A.Y. Activities of the Ukrainian Social Democratic Workers’ Party and the Ukrainian Party of Socialist Revolutionaries in 1900-1920: Historical-Comparative Aspect - Manuscript

Thesis for a candidate degree in history by speciality 07.00.01 - History of Ukraine. — Dnepropetrovsk National University, Dnepropetrovsk, 2000.

The dissertation is devoted to the research of the problem of general and specific features in activities of the Ukrainian Social Democratic Workers' Party and the Ukrainian Party of Socialist Revolutionaries in 1900-1920. For the Erst time in the Ukrainian historiography the peculiarities of genesis and growing of the USDRP cad the UPSS, as independent political forces are elucidated on the basis of engaging broad sources of information and historiographic stuff The general and special features of ideologies of the Ukrainian Social Democrats end the Ukrainian Socialist Revolutionaries in the first two decades of their existence are observed The integrated picture of political activities of the USDRP and the UPSR in epoch of the Ukrainir.n revolution is reconstructed. An influence of the Ukrainian Social Democrats and the Ukrainian Socialist Revolutionaries on the formation and realizing in practice the UNR policy in (he period of the Ukrainian Central Rada and the Directory is determined. Besides, the features of USDRP and the UPSR activities as opposition in relation to a political regime of hetman P.Skoropadbky are cleared up.

It was demonstrated that the origination and the ideological nature of the Ukrainian Social Democrats and the Ula airian Socialist Revolutionaries had been defined by interplay of the Ukrainian national revival ideological tradition in Eastern Ukraine, "and the social liberation ideas which penetrated into its terrain from Russia and Western Europe. This fact has caused resemblance of the national programs of the Ukrainian Social Democrats and the Ukrainiaa Socialist Revolutionaries and discrepancy of their sociopolitical doctrines.

Under influence, mainly, of the German Social Democracy and as a result of gradual withdrawal of a great number of the Ukrainian revolutionaries from (he populist stands, inherited from the previous generations of the Ukrainian national movement, the Ukrainian Social Democracy took chape and nccepted the USDRP title in December 1905. A little bit later, the Ukrainian revolutionaries, who supported the populist ideas, found tie Wfainicn Socialist Revolutionaries movement under influencing of the Russian socialist-

revolutionary political concept- The creation of the UPSR was announced in February 1907, but its real activities started only in April 1917. - ••

The fundamental ideological differences between the Ukrainian Social Democratic end Socialist Revolutionaries trends mainly consisted of the views on the propulsions of social upheaval and tactics of social-liberation movement '

Since expanding of revolutionary events in 1917 the USDRP and the UPSR have come in a phase of active realization of the ideological potential. They became the most influential parties in the Ukrainian Central Rada Considering the results of voting in the Central Rada, it was approved that there was not an alliance between the USDRP and the UPSR due to the different types of political consciousness. While the USDRP preferred the consistent reformism, the UPSR tended to the revolutionary approaches to social transformations. .

Afler establishing of the Hetman P.Skoropadsky's power, the Ukrainian Social Democrats and the right Ukrainian Socialist Revolutionaries have proclaimed the official opposition. Having correctly evaluated dependence of the Hetman government existence from military support of the Central Powers and having played the prominent role in consolidating of all democratic national forces under the strife slogan “for legal authority in Ukraine” around the Ukrainian National Union, the Ukrainian Social Democrats sad the right Ukrainian Socialist Revolutionaries had managed to use the moment of weakening of the German-Austrian influence on the political situation in Ukraine to raise anti-Hetman revolt and to stale again their rights for leadership of the Ukrainian revolution.

After the collapse of the Central Rada, the activities of both parties were complicated by the split tendencies as a result of their unsuccessful political practice in the period of the Central Ratla His splits within both the Ukrainian Social Democrats and the Ukrainian Socialist Revolutionaries were consequences of crisis of their ideologies, which did cot allow then! in revolutionary conditions to provide an efficient implementation of the political goals. After splits the party majority of both the USDRP and the UPSR consisted of the right socialists. The right Ukrainian Social Democrats and the right Ukrainian Socialist Revolutionaries have just acted as the main political forces of the Ukrainian revolutionary movement in epoch of the Directory. .

It was ascertained that the USDRP yielded considerably to the UPSR in influence on the population of Eastern Ukraine, but the party of Socialist Revolutionaries could not successfully conduct own political line owing to shortage of political experience of its members, whereas the USDRP had a dominant position in the definition of the tactics and strategy of the Ukrainian revolution due to the political experience of its members. It was made out that the USDRP playing the main role in form the UNR policy, owing to its reformism which uncoordinated with revolutionary expectations of broad masses of the Ukraine population, and narrowness of its social base could not achieve success in the implementation of its program and providing development ofUkraine on the way of democratic and socialist transformations.

Key words’ the USDRP, the UPSR, political activity, peculiarities, the Ukrainian revolution, the UNR. . ~