автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Динамика социальной структуры украинского общества в современных условиях

Полный текст автореферата диссертации по теме "Динамика социальной структуры украинского общества в современных условиях"

V КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

г .

БОРИСЮК СЕРГІЙ ЛЬВОВИЧ

УДК 316.34

ДИНАМІКА СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Спеціальність 09.00.03. - соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ КАНДИДАТА ФІЛОСОФСЬКИХ НАУК

КИЇВ -1998

Роботу виконано в Київському університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор

Касьяп Володимир Іванович, професор кафедри філософії гуманітарних наук. .

Офіційні опоненти - доктор філософських наук, професор

Новіков Борис Володимирович, завідувач кафедрою філософії Національного технічного університету України“Київський політехнічний інститут”

- кандидат філософських наук, доцент Корж Юлія Миколаївна, доцент кафедри філософії Українського державного університету харчових технологій.

Провідна установа - Інститут філософії Національної академії наук України.

Захист відбудеться “ЗО” березня 1998 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.01.01.37 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук у Київському університеті імені Тараса Шевченка (252017, м.Київ, вул.Володимирська, 60, ауд.328).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розіслано “ 02-» 1993 року.

Учений секретар л І/

спеціалізованої вченої ради ШОіч&ЫЛЛД-'уэ П.І.Скрипка

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження В перехідний період державотворення, визнання України повноправним суб’єктом міжнародної політики спостерігається тенденція до наукового заперечення значення історичної ролі класової боротьби і абсолютизуються загальнолюдські цінності, в кращому випадку соціально-класові інтереси постають як вторинні стосовно загальнолюдських. Проте беззаперечна пріоритетність останніх не спростовує того факту, що соціально-класові інтереси не втратили сьогодні значимості й гостроти, а їх науково-теоретичне дослідження - актуальності. Більше того, дійсність переконує, що сьогодні в Україні відбувається процес глибокого соціального розшарування суспільства, загострення суперечностей між різними соціально-класовими утвореннями. Суттєвих змін зазнали традиційні суспільні класи, соціальні групи і верстви, з’явилися навіть такі, чий груповий егоїзм завдає шкоди усій справі державного будівництва. За роки так званої перебудови виник новий клас, котрий привласнив собі право розподіляти й перерозподіляти суспільні блага, при цьому формально не володіючи власністю. Внаслідок його діяльності значно посилилось відчуження виробника від наслідків своєї діяльності, останній виявився неспроможним придбати на свої трудові прибутки ним же вироблений продукт. Це може призвести до подальшого суспільного розшарування, до поляризації соціальних сил, нарешті викликати соціально-політичний конфлікт. Тому глибоке вивчення і всебічне дослідження проблеми соціальної структури і соціальної стратифікації українського суспільства постає як першочергове завдання філософської, політичної та соціологічної наук.

Ступінь наукової розробки проблеми. Аналіз вітчизняної літератури свідчить про незначну кількість праць з проблематики даного дисертаційного дослідження. Лише останніми роками з’явилися публікації, в яких аналіз соціальних процесів в Україні принципово відрізняється від усталеної тричленної моделі класового поділу1, хоча і

1 Аврамова Е., Диекин И. Социальные трансф'.’; шиш и элиты. //ОНС.- І994. - №3; Аіпов И. Понятие “социальной структуры" в современной социологии. // Социс. - 1996. - №7; Гндшс Э. С гратификация и классовая структура. //Социс. • 1997. - №9; Коэлопець М. На горшоші середній клас. И Віче. - 1995;

вони нерідко мають публіцистичний характер. Це зумовлено тим, що такі поняття, як “соціальна стратифікація”, “середин клас” “політична еліта", “контр-еліта” та інші увійшли до понятійного апарату вітчизняної філософії та політології лише на початку 90-х років.

В марксистській теорії акценти робляться на динаміку відносин між класами - основними суб’єктами суспільного розвитку. При .чому, питання соціальної нерівності піднімаються досить рідко і обмежуються в основному економічною сферою, умовами праці та побуту2. Коли мова заходить про привілеї, то вони розглядаються лише як елемент виробничих відносин3. Лише останнім часом в наукових публікаціях спостерігається прагнення пов’язати привілеї із владними структурами4.

В західній літературі значної уваги надається аналізові соціально! стратифікації, яку часто ототожнюють з соціальною нерівністю, і виділяють в ній дві основні риси. Перша пов’язана з диференціацією населення в ієрархічно оформлені групи, тобто вищі і нижчі верстви ( класи ). Друга полягає в нерівному розподілі соціокультурних благ і цінностей, престиж яких має широкий діапазон. Так, ПчСорокін виділяє чотири групи факторів, що виступають критерієм соціальної нерівності: права і привілеї, обов’язки і відповідальність, соціальне багатство і злидні, влада і вплиэ5. Соціальна стратифікація аналізується на трьох рівнях: 1) культура, яка утворює ціннісно-нормативний рівень регуляції поведінки людей; 2) соціальна система або система взаємодії людей, що створює різні форми групового життя; 3) поведінка особистості і її мотиваційна сфера. Конкретні форми соціальної стратифікації виникають на перетині двох основних факторів: соціальної диференціації і пануючої системи соціальних цінностей і культурних стандартів. Так, Т.Парсонс визначає три групи диференціюючих ознак:, характеристики, котрі притаманні

____________________________ о '

Каспрук В. Хто с хто р Україні // Час / TIME, 1997. - 17 січня; Друкер ГГ. Доба соціальних трансформацій //Сучасність. - 1996. -Мгб.таін. •

2Амвросов А. Социальная структура советского общества., - М. - 1975. - С.74-75; Социальная структур3 развитого социалистического общества в СССР. - М. - 1980, • С.38-43,101-104,195-202; Диалектика становления коммунистического труда. - К. - 1978. - С.136-143 та ін.

1 Иванчук Н. Культура потребностей и потребления как элемент социалистической культури.

// На) чный коммунизм. • 1980. - С.64-71; Ануфриев Е. Социальная роль и активность личности. - М. -1971. - С.27-38. та in.

4 Бадзьо Ю. Україна: четверта спроба, або чи виживуть українці? II Розбудова держави. - 1995. - №10;

Грабовський С. Чи с порятунок дія пострадянської філософії // Сучасність. -1996. - Ні2. Полохало В. Правляча еліта та контр-еліта в сучасній Україні //Демократія в Україні. Минуле й майбутнє. - К. -1993. і а in. .

5 Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М. - J 992, - С.318, 321, 327.

людям від народження ( етнічна приналежність, статево-вікові особливості, фізичні і інтелектуальні ознаки ); ознаки, пов’язані з виконанням певної ролі в суспільстві, перш за все з професійно-трудовою діяльності; елементи “володіння”, які включають власність, матеріальні і духовні цінності, товари, привілеї6 .

Викладені принципи соціальної диференціації слугують теоретичною основою багатомірного підходу до проблеми соціальної стратифікації. Соціологи виділяють тут різноманітні зрізи чи “виміри”: рівень прибутків, майнову нерівність, освіченість, етнічні ознаки, статеві і вікові критерії, політичні позиції7. Важливе місце займає оцінка позиції, яку займає людина. М.Вебер вважає, що соціальна стратифікація - це продукт взаємодії соціальної диференціації і соціальної оцінки*.

Слід відзначити, що сьогодні ми ще не маємо фундаментальних праць, в яких досліджувалися б процеси формування нових соціальних утворень перехідного періоду, класотворчих ознак, що з’явилися останнім часом в українському суспільстві. Окремі наукові статті та публікації ще не дають достатньо повної картини процесів в плані соціальної диференціації, поляризації в суспільстві.

Аналіз концептуальних засад, представлених в сучасній вітчизняній науковій літературі такими авторами, як В.Андрущенко, Д.Видрін, Л.Губерський, М.Жулинській, В.Кремень, ВЛитвин, М.Михальченко, М.Мокляк, І.Надольний, Ю.Пахомов, В.Полохало, та ін. дає підставу розглядати соціальну структуру і соціальну стратифікацію як багатомірний, ієрархічно організований соціальний простір, в якому соціальні верстви і групи розрізняються між собою ступенем володіння владою, власністю і соціальним статусом. Соціальна структура суспільства виступає однією з основних категорій соціологічного аналізу суспільства, що визначає мережу впорядкованих і взаємообумовленних зв’язків між елементами соціальної системи, що знаходяться в постійному розвитку, видозмінюються в залежності від зміни, соціально-політичних, економічних і духовних основ суспільства; як відносин, що існують між

6 Парсонс М. Структуре ссншалъного действия. - М • 1991. • О 1о*26

7 Социальна сгрпп1ф1кацЬ11 полт&а // Полинина думка.. 1992. •№>. ГмлденсО. Стрлп£< и

классовая струк1\-ра //Согмс * 1991. - Друкер П. Доба с*>1> а ль них. траисфо^мацЫ // С тиичь 1996. - №6.

1 Вебер М. Основные со1(иолом!ческне понятия // Игбр. произвел. - М. - 1990. - С.277

елементами соціальної системи і організації специфічно групових або індивідуальних позицій, що різняться особливим статусом. '

Структура суспільства перехідного періоду формується під впливом різноманітних факторів. Змінюється суспільна форма всіх інститутів -економічних, політичних, культурних, освітніх і, в першу чергу, інститутів власності і влади. Відбуваються глибокі зміни тих соціальних основ і регуляторів, котрі формують соціальну структуру. Змінюється сама соціальна природа компонентів соціальної структури - груп, спільностей, розпочинається процес становлення їх як суб’єктів власності і влади, тобто ресуб’єктивізація громадянського суспільства. Формуються нові економічні класи, прошарки або страти зі своєю системою суперечностей і конфліктів. '

Цей процес в дисертації розглядається як зрушення суспільства на шляху від закритого до більш відкритого. Враховуючи теоретичні яисноики вказаних вище авторів та соціальну практику, в даному шісеріаційному дослідженні зроблена спроба проаналізувати зміни у мідносинах чласності, суспільної організації праці, розподілу, що лілиаакпг на формування нових елементів соціальної структури, ■іі'іі jeu ‘дії ¡ атц^ши соціальної мобільності.

0;t'V;MUM лисеріїШІйиого дослідження є аналіз динаміки соціальної ^р/лз ї и українського суспільства перехідного періоду як істотного іинііика суспільно-політичного життя.

Предметом дисертаційного дослідження t; діалектичний юаємозв’язок між соціальною структурою як явищем, невіддільним від владних нідносин, та процесом формування останніх, залежність ¡х ьід стану соціально» структури.

Mera і іавдання дослідженні». Спираючись на досягнення світової і вітчизняної філософської та соціально-політичної думки, розкрити сутність соціальної структури і соціальної стратифікації, які визначають основні напрямки структуризації сучасного українського суспільства, впливають на формування владних відносин, і на грунті яких формуються соціальні інтереси, що зумовлюють дії соціальних груп.

Дана робота обумовлена постановкою та вирішенням таких питань:

• виявлення специфіки соціальної структури суспільства перехідного періоду через призму категорій “класи”, “страти”, “соцільні верстви",

“соціальна маргіналізація”, котрі розкривають процес структуризації та класотворчу основу сучасного українського суспільства;

• з'ясування гносеологічних аспектів структуризації суспільства перехідного періоду;

• визначення впливу соціально-економічних, політичних та національно-культурних перетворень на процеси диференціації, поляризації та маргіналізації українського суспільства перехідного періоду;

• виявлення сутності та шляхів формування нових елементів соціальної структури суспільства перехідного періоду, їх соціально-економічного становища, місця і ролі в суспільному житті.

Теоретичними тй методологічними засадами дисертаційного дослідження слугують основні принципи і положення сучасної соціальної філософії, соціологічної та політичної науки щодо структуризації суспільства як необхідного компонента існування будь-якого суспільства, з одного боку, і залежність формування і функціонування владних структур від зміни і модифікації соціальної структури - з іншого.

При дослідженні проблеми автор використовував загальнонаукові методи пізнання: соціологічний, структурно-функціональний,

порівняльний, конкретно-історичний, нормативно-ціннісний, субстанціональний. Емпіричну базу дослідження склали результати конкретно-соціологічних досліджень, які проводили вчені України, матеріали періодичних видань різних партій та рухів, незалежні видання.

Наукова новизна дисертаційного дослідження поо'язана як з підходом до розв’язання проблеми в цілому, так і зі змістом теоретичних положень і висновків, сформульованих в ньому. Автор робить спробу дати системний аналіз соціальної структури і соціальної стратифікації сучасного українського суспільства, визначити нові класотворчі ознаки в умовах формування ринкових відносин.

У процесі обгрунтування та розробки даної проблеми сформульовані положення з елементами новизни:

• визначаються об’єктивні фактори, що впливають на зміну соціально-політичних і духовних аспектів суспільного життя, зумовпюють зміну традиційних поглядів на соціально-класову структуру, сприяють

становленню нових класотворчих компонентів в рамках соціальної структури суспільства; '

• відстоюється положення, що прискорена трансформація політичної системи, зміна самої структури влади та механізмів управління українським суспільством неодмінно впливають на поділ останнього на певні верстви і прошарки, котрі відповідно мають. різні, часом діаметрально протилежні інтереси, посідають відмінне економічне і політичне місце у соціумі, зумовлюють глибокі суперечності і конфлікти між ними;

• доводиться, що базовим і таким, що має відіграти роль своєрідного стабілізатора українського суспільства, є середній клас. Розкриваються його основні характеристики та проблеми формування в '•'країні;

• ибгрунтовуються закономірність і необхідність в умовах і:-’реліді<ого періоду прискореного формування нових груп маргінального г:їпу ( іфоміжних, опосередкованих, більш поляризованих і контрасних ), і н :ьі;і і їть про д.-композицію” соціальної структури, котрій притаманні

~ і-і-пішюті ' характері праці, розмірах прибутків, рівні освіченості,

* М'Кз: {омоеп і соціального прест^ху:

■- 2-'-'Єтьс& іі,о сошиїьіід схруїлурі сучасного

; суспільства характере'уггься ь* к'і • соціальною і

(.аттичною кестабільніспо як ка рівні (¡^сг.;г~іі. що кідбшаклься всередині соціальних груп і між ними, так і на рівні ус.мдоше »а» окр дшгл індиьідом гшго місця з систем» соціальної ієрархії,

та п^їсгкчае іма^нй» даною диі?<;ргаіЕ.ійн<їго г;ос і, злягає а тому, ідо його результат «олкугь бути використані

і.»;и геціальнмх орієнтирів та їх реалізації з державшії політиці

їм сучасному ста»(і розмітку Україні?. Розвинуті я дисертації уяал їшія про р<'ль і місце різних соціальних ьсрств в українському суспільстві, иощіфігодоо соціальної структури і» умовах переходу до ринкових «. м, м о .л і.ь бути, використай ь курсах філософії та політології при г.ідгоігсмі лекцій і семінарських занять, для методичних розробок і і«урсіз з проблем української філософської, політичної та соціологічної думки. ■ .

Положення, що виносяться на захист:

1. Зміна структури та механізмів управління українським суспільством, а також його прискорена трансформація неодмінно впливають на поділ суспільства, формування нових верств і прошарків, які посідають відмінне економічне і політичне становище в соціумі, мають свої специфічні, часом протилежні інтереси, що зумовлює глибокі суперечності та конфлікти між ними. Автор виявляє і теоретично обгрунтовує основні причини загострення останніх, визначає головні напрямки їх врегулювання. ■

2. В умовах перехідного до ринкових відносин періоду формуються

нові соціальні угрупування маргінального типу: проміжні,

опосередковані, все більш контрасні і поляризовані. Відбуваються процеси "декомпозиції” соціальної структур», котрим притаманні наростання відмінностей в характері праці, розмірах прибутків, рівні освіченості, самосвідомості і соціального престижу різних соціальних груп. Автор відстоює позицію, що соціальна структура сучасного українського суспільства характеризується крайньою соціально-економічною і політичною нестабільністю як на рівні процесів, що відбуваються між цими групами і всередині них, так і на рівні усвідомлення індивідом свого місця в системі соціальної ієрархії.

3. Гарантом стабільності прогресивного соціально-економічного і духовно-культурного розвитку українського суспільства має стати середній клас з його високим інтелектуальним і професійніш потенціалом, підприємницькими здібностями, політичними і національними ідеалами. Автор зробив спробу визначення поняття “середній клас” і вважає актуальним розширення соціально-філософського дослідження даної категорії, впровадження науково-виваженого підходу до процесів реформування економіки у тісному взаємозв’язку із загальними трансформаційними змінами в українському суспільстві.

4. Прискорений перехід до ринкових відносин при домінуючій ролі і величезному впливі державно-бюрократичних структур, які тісно злилися з великою буржуазією, що виникла в результаті роздержавлення та приватизації і за рахунок пограбування держави і населення, зумовлює формування відповідних тенденцій структуризації українського

суспільства, зокрема поляризацію соціальних груп у всіх вимірах, наростання конфліктності і нестабільності в українському суспільстві.

5. На сучасному етапі соціальна структура є найбільш мобільною і сприйнятливою до змін соціальною інституцією українського суспільства, тому може активно впливати на переборення таких негативних явищ як стагнація інтелектуального розвитку і падіння статусу багатьох гуманітарних професій, соціальна незахищеність та низький соціальний статус представників середнього класу, малого і середнього бізнесу, недосконалість спроб внутрішньої структуризації та консолідації суспільства.

Апробація результатів дослідження. Основний зміст та наслідки дослідження апробувовані автором у ряді публікацій, навчально-виховній роботі з солдатами, сержантами, прапорщиками та офіцерами (Житомир. 1995, 1996, 1997 роки ). Крім того, в доповідях і висновках на внутріармійських конференціях, військових радах (м.Житомир, в/ч

А-1494). Основні висновки дисертаційного дослідження обговорювались на кафедрі філософії гуманітарних наук Київського університету імені Тараса Шевченка.

Структура дисертації. Характер та специфіка поставлених дослідницьких завдань зумовили структуру роботи. Дисертація містить вступ, три роздали, поділених на параграфи, висновки та список використаної літератури.

Дисертація викладена на 178 сторінках, список використаної літератури налічує 213 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовуються доцільність та актуальність теми дослідження, ступінь розробленості, сформульована основна мета та завдання, наукова новизна, практична значимість роботи.

Перша глава - “Динамізм соціальної структури суспільства та соціальна стратифікація, як фактор соціального прогресу” присвячена теоретичному аналізу даної проблеми, новим підходам до проблеми соціальної структури, що включають в себе досягнення основних теорій.

Глибокі зміни в суспільно-політичному житті суспільства відбуваються в результаті складного переплетіння і взаємодії інтересів різних соціальних груп ( класів, страт, етнічних, професійних, релігійних, вікових та інших груп ). Рівень розвитку соціальної структури, ступінь зрілості інтересів соціальних груп, їх визначеність виступають важливими . чинниками економічного, суспільно-політичного і духовного життя суспільства.

Оцінюючи реальний розвиток наявної суспільно-політичної ситуації, слід зазначити, що кризові явища, котрі супроводжують усі сторони життя українського суспільства, засадничо обумовлені» станом перехідного періоду від буття в межах жорстко визначенної командно-адміністративної системи та ідеологічних координат до розвитку суспільства як неоднорідного, різноманітного, динамічного, а тому здатного на саморозвиток.

Для української держави сьогодні є характерним те, що за порівняно короткий час у форсованому режимі ми маємо пройти ті етапи суспільного розвитку, для проходження яких іншими державами було відведено не одне десятиріччя. Прискорена трансформація політичної системи, зміна структури влади та механізмів управління суспільством, перерозподіл колишньої державної власності не могли не змінити саму основу соціальної структури суспільства та не відбитися на зМіні соціального статусу більшості його членів. Тому важливим завданням держави є діяльність, спрямована на управління соціальним розвитком суспільства, регулювання процесів диференціації та забезпечення' ййго суспільної рівноваги.

В зв’язку з цим постає необхідність теоретичного дослідження формування і функціонування соціальної структури суспільства в історичній ретроспективі, котра підтверджує, що філософська і соціологічна думка завжди розглядала соціальну структуру як явище, невіддільне від майнових і владних відносин.

Соціальна структура тлумачилась як певна множинність соціальних груп, котрі різняться між собою функціями в суспільстві і розмірами багатств. На основі цих відмінностей складаються жорсткі відносини між групами в сфері влади ( одні керують, інші підпорядковуються ) і багатства (одні присвоюють результати праці інших). ,

Коли говорити про нові підходи до соціальної структури суспільства перехідного періоду, що мають стати дороговказом практичної реалізації теоретичних концепцій, то слід пам’ятати, що вони включають досягнення світової наукової думки і практики існування і розвитку соціумів на різних етапах суспільного життя. Так, скажімо, марксизм зробив цінний внесок в світову філософську і соціологічну думку про роль класової боротьби як рушійної сили суспільного прогресу, що випливає з аналізу відносин власності на засоби виробництва і призводить до економічної і соціальної нерівності в суспільстві. Але при цьому в марксизмі сама соціальна структура зводиться лише до класової, поза увагою залишаються такі некласові елементи як касти, клани, маргінальні утворення; класова боротьба проголошується рушійною силою будь-якого класово-диференційованого суспільства, що не повною мірою відповідає ретроспективі історичного розвитку; недостатньої уваги надається виробничим ознакам класу.

Останнім часом в науковій літературі складається інша парадигма вивчення соціальної структури і соціальної стратифікації; багатомірний ієрархічний підхід, що використовує такі критерії, як місце у сфері зайнятості, прибуток, позиція у владних структурах, престиж, а також формування нових соціо-групових самоідентифікацій.

Найбільш привабливим, на нашу думку є підхід М.Вебера до соціальної стратифікації, де він виділяє три види соціальної диференціації, які являють собою різні форми, механізми впливу соціальних груп і їх взаємодії у ставленні до політичної влади; 1) економічно-технологічна диференціація та відповідні індустріальні, професійні і комерційні

організації; 2) відмінність статусів, що впливають на міжособисгіоті стосунки і такі, що відіграють значну роль в процесах політичної соціалізації і політичної участі; 3) інсютуційні відмінності, що впливають на способи взаємодій особистостей і груп з різними політичними, ж тому числі й партійними структурами.

Саме цей метод на сучасному етапі найбільш прийнятний дн дослідження і аналізу соціальної структури суспільства, в тса*у числі а українського. '

У другій главі - “Соціальні спільності та їх роль ■ сзівж-тьяН диференціації українського суспільства” аналізуються тедяащй структуризації сучасного українського суспільства, а також формуванні нових елементів соціальної структури в умовах переходу до ранкових відносин.

В дисертації відзначається, що соціальна структура сучасного українського суспільства характеризується значною нестійкістю, та в межах соціальних груп, так і між ними. Іде розмивання традишїшпх груп населення, становлення нових видів міжгрупової інтеграції за формами власності, прибутками, включеністю до владних структур, за соціальною самоідентифікацією, тобто відбувається процес декомпозицп існуючої структури.

В соціальній структурі проявляються дві закономірні тенденції: з одного боку, радикальні зміни у формах власності, що зачіпають корінні інтереси населення, визначають деяку свободу в їх діях, сприяють реалізації можливостей індивіда; з іншого, посилюють соціальне відчуження особи, що супроводжується такими явищами як безробіття, зубожіння широких мас населення, деградація моралі, політики, економіки. В умовдх української дійсності, коли ще не сформовані капіталістичні відносини і властиві їм стійкі соціальні групи, жласн, асе сказане вище посилюється небаченою до цього поляризацією населення за рівнем прибутків, матеріального добробуту, за цілим комплексом інших показників, що формують соціальну нерівність.

В дисертаційному дослідженні зроблена спроба дати характеристики вищеназваним соціальним групам, визначити їх місце і роль в системі формування і розвитку соціальної структури українського суспільства.

Важливо зазначити, що в умовах переходу до ринкових відносин в нашому суспільстві зникають традиційні механізми регулювання поведінки соціальних груп, форми і методи соціальної організації, прискорюється рухомість соціального статусу різних соціальних прошарків. І це, на нашу думку, перешкоджає усвідомленню цими групами своєї спільності і визначенню спільного інтересу. В значній мірі люди виявилися виштовхнутими з кола раніше існуючих стереотипів, звичних норм, уявлень, і вони трансформуються в нові, не досить стійкі спільності. Все це разом узяте означає маргіналізацію, хоча й тимчасову, але значних мас населення. Виникають, а також збільшуються кількісно стійкі маргінальні соціальні групи ( біженці, “вимушені переселенці", жебраки, безпритульні, безробітні, наркомани, кримінальні елементи, тощо).

В дисертації розглядаються і характеризуються інші нові соціальні утворення, зумовлені ринковими відносинами. Скажімо, в Україні формується значний пласт населення, котрий являє собою потенційний середній клас. Його має складати та частина суспільства соціально активних, ділових, високооплачуваних людей, які займаються різними видами діяльності, мають прибуток і задоволення від своєї праці.

На фоні формування нових соціально-політичних, економічних і духовних основ українського суспільства виникає потреба у виборі

9

оптимальної моделі відтворення української політичної елітн. Цс дозволить подолати, чи хоча б амортизувати соціально-політичні суперечності, забезпечити політичну стабільність в українському суспільстві. На нашу думку, від того, яка модель формування і відтворення політичної еліти буде переважати, багато в чому буде залежати динаміка центробіжних тенденцій у суспільно-політичному і духовному житті українського суспільства. Поки що ж українська політична еліта характеризується високим ступенем фрагментарності, в її складі домінують господарники і адміністратори, що в значній мірі обумовлює роль адміністративних каналів “входження до влади”. Тому для посткомуністичної України є характерним змішана система відтворення політичної еліти.

В третій главі г “Соціальна структура та особливості регулювання соціальних відносин в Україні на сучасному етапі” розглядаються

соціально-стратифікаційні процеси та викликані ними соціально-класові і соціально-політичні суперечності і конфлікти в сучасному українському суспільстві.

В дисертації звертається увага на те, що основу нинішньої соціальної структури українського суспільства складають соціальні верстви та класи радянського суспільства, що характеризувалися в значній мірі становістю, позаекономічними джерелами прибутків і привілеїв, “жорсткістю", вертикальними зв’язками типу “панування • -підпорядкування”, “покровительство - залежність”, патерналізмом і клановіспо, такими, що найкращим чином відповідали офіційній ієрархії організованної влади. Подальший розвиток соціально-стратифікаційних процесів в Україні, трансформація соціальної структури суспільства буде залежати від прискорення темпів економічного і політичного реформування, від врахування соціально- і національно-культурних особливостей України взагалі, і пострадянської зокрема, де загрозливих розмірів набувають економічний рекет, злочинність, криміналізація відносин, тіньова економіка, політичний волюнтаризм, а паростки демократії і толерантності ще досить слабкі.

Слід зазначити, що соціальна структура сучасного українського суспільства складається під впливом різних факторів. Змінюється суспільна форма всіх соціальних інститутів • економічних, політичних, культурних, освітніх і, в першу чергу, інститутів власності і влади. Відбуваються глибокі зміни і перетворення тих соціальних основ та регуляторів, котрі формують соціальну структуру українського суспільства. Змінюється й сама соціальна основа компонентів соціальної структури - груп, спільностей, розпочинається процес їх відтворення як суб’єктів власності, тобто, відбувається ресуб’єктивація громадянського суспільства. На зміну процесові рефеодалізації з ієрархією станів, що мало місце в радянському суспільстві, йде процес появи нових економічних класів, верств або страт зі своєю системою соціальних суперечностей і конфліктів.

Основні зміни в суспільстві, що тягнуть за собою і основні суперечності, полягають в тому, що колишня партійна, державна, а особливо господарська номенклатура ( директорський корпус ) змінила свою сутність, трансформувалася в особливий прошарок крупної і

середньої буржуазії, яка, поєднавши адміністративну діяльність з комерційною, активно включилася в перерозподіл власності, що відбувається в основному шляхом пограбування населення та держави. Іде процес злиття двох основних груп правлячої “еліти” - необуржуазії і поновленої номенклатури. Вони й складають пануючий вже і в економіці, і в політиці клас буржуазії. При цьому між цими групами буржуазної “спіти" існують суттєві суперечності, політичне вираження яких полягає в боротьбі за посади у владних структурах.

Але одним з основних соціальних протиріч сучасного періоду є суперечності між крупною буржуазією і людьми найманої праці -робітниками, службовцями, спеціалістами державних і напівдержавних підприємств, включаючи безробітних і пенсіонерів в цьому ж середовищі, доведеш» до межі зубожіння. Місце висококваліфікованих працівників і фахівців, що склали колись досить значний майновий прошарок, зайняли представники злочинного світу. Політичним вираженням цього протиріччя є протистояння виконавчої влади, що підтримується партіями компрадорської буржуазії і авторитарного режиму, що повільно формується, з одного боку, та союзу сил національно-патріотичної і соціая-доиократичної орієнтації - з другого.

В умовах, коли антигонізація українського суспільства набула майже тотального характеру серед пріоритетів української державності на сучасному стані важлива роль належить консолідації українців як нації, становленні Гі соціальної бази, соціальній інженерії, формуванню національної еліти, людей з виразною національною свідомістю і національними ідеалами. Базовим завданням такого суспільства мають бути досягнення політичної стабільності, соціальної рівноваги, динамізм економічного розвитку та дотримання цілісності інтересів всіх членів суспільства.

У висновках викладені основні теоретичні підсумки, практичні рекомендації щодо формування і розвитку соціальної структури українського суспільства, сформульовані деякі напрямки подальшого дослідження поставленної в дисертації проблеми.

Результати дисертаційного дослідження конкретизовані в таких висновках: •

Українське суспільство, яке знаходиться в процесі трансформації, потребує цілісної концепції модернізації всіх сфер життєдіяльності. Кризові явища, котрі і сьогодні супроводжують життя суспільства, засадничо обумовлені станом перехідного періоду від буття в межах жорстко визначеної адміністративно-командної системи та ідеологічних координат до розвитку суспільства як неоднорідного, розмаїтого, динамічного, а тому здатного до саморозвитку. Прискорена трансформація політичної системи, зміна власне структури влади та механізмів управління суспільством, перерозподіл колишньої державної власності не могли не змінити докорінно основу соціальної структури суспільства та не відбитися на соціальному статусі більшості його членів. Тому важливим завданням суспільства соціальної рівноваги є діяльність, спрямована на управління соціальним розвитком суспільства та регулювання процесів його диференціації.

Виникає проблема пошуку теорії, яка б адекватно пояснювала трансформацію соціальної структури, що відбувається б українському суспільстві. При цьому необхідно враховувати такі процеси, тенденції та явища; . .

0 економічна реформа, плюралізація форм власності обумовили зміни соціальної структури, її основ, регуляторів, прьродп компонентів. З’являються нові класи, верстви і страти зі своєю спстсчсю суперечностей та хоифліктіз, на першмй план виступають прсблеж соціальної і майнової нерівності населенні;

1 основу соціальної структури г на сьогодні їклгд іють соціальні верстай і класи колишнього радянського суспільств, тому і для соціальних відносин у значній мірі характерна становість, позаекономічні джерела прибутків і привілеїв, “жорсткість", вертикальні зв’язки типу “керівництво- підлеглість”, “покрозиггельство-залежність”, патерналізм і кланоліст'», що відповідне офіційній ієрархії організованої влади;

о пошлються обумовлені перш за все падінням життєвого рівня населення процдаї маргікалі?ації значної частини населення;

• втрати людьми своєї ідентичності - ототожнення з певними соціальними спільностями; зміна соціального статусу окремих груп внаслідок зниження рівня доходів, суспільного престижу тощо. В умовах

•масового відкритого, а особливо прикритого безробіття та зубожіння населення як у місті, так і селі, спостерігається криміналізація суспільства, люмпенізація населення;

• середній клас в українському суспільстві ще не сформувався, а він має стати базовим, своєрідним стабілізатором суспільства. Його формування затримується недоліками і прорахунками в соціальній політиці держави, відсутністю соціальної інженерії, необхідних правових і соціально-психологічних умов. Значна частина населення різних категорій

і прошарків, яка потенційно може поповнювати середній клас, ще не здатна до економічної самостійності, політично інертна, чим сама погіршує своє становище, допускаючи свавілля і безпорадність владних структур.

•Таким чином, серед пріоритетів української державності та соціальної політики на сучасному етапі важлива роль належить консолідації українців як політичної нації і поліетнічного народу, становлення її соціальної бази, формуванню національної еліти, людей з виразною національною свідомістю й національними ідеалами. Базовими завданнями такого суспільства мають бути досягнення політичної стабільності, соціальної рівноваги, динамізм економічного розвитку та дотримання цілісності інтересів його членів.

Сучасний пошук парадигми побудови нової незалежної держави включає також формування нових духовно-ціннісних орієнтирів: сприйняття соціально-філософської теорії як інструментарію аналізу людського буття та взаємин між різними соціальними групами; формування уявлення про людину як головну цінність цивілізації, органічної частини природи; формування національної свідомості, сприяння утвердженню гуманістичних ідеалів, інтелектуального потенціалу нації як найвищої цінності суспільства.

Зміст головних ідей дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Борисюк С., Касьян В. Суспільство соціальної рівноваги чи люди на роздоріжжі?// Віче. - 1997. -№11.- С.96-І05.

2. Борисюк С. До проблеми вивчення та аналізу основних факторів загострення соціальних протиріч в українському суспільстві.// Збірник “Нові технології навчання”. - 1998. - Вип. 9 - С. -163 - /73•

3. Борисюк С. Проблеми соціальних спільностей на передодні виборів до Верховної Ради України.// Проблеми освіти. - 1998.'- Вип.9£. 17^ - 11^.

Анотації.

Борисюк С.Л. Динаміка соціальної структури українського суспільства в сучасних умовах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. -Київський університет імені Тараса Шевченка. Київ, 1998.

У дисертаційному дослідженні здійснено спробу виявлення особливостей формування та розвитку соціальної структури українського суспільства перехідного періоду. Особлива увага приділяється формуванню нових елементів соціальної структури, обумовленних розвитком в суспільстві ринкових відносин, їх місцю і ролі в соціальній системі українського суспільства.

Ключові слова: соціальна стратифікація, соціальна структура, середній клас, політична еліта, маргінальні утворення.

Борисюк C.JI. Динамика социальной структуры украинского общества в современных условиях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Киевский университет имени Тараса Шевченко. Киев, 1998.

В работе предпринята попытка определения особенностей формирования и развития социальной структуры украинского общества переходного периода. Особое внимание уделяется формированию новых элементов социальной структуры, обусловленных развитием в обществе рыночных отношений, их месту и роли в социальной системе украинского общества.

Ключевые слова: социальная стратификация, социальная структура, средний класс, политическая элита, маргинальные образования.

Borisyk S.L. The social structure Dinamics of the Ukrainian society in modem conditions. - Manuscript.

Thesis for a Candidates Degree in Philosophy. - Kyiv University named after Taras Shevchenko/ Kyiv/ 1998/

An attempt to define the peculiawties of social structure forming and development of the Ukrainian society during the transition period , has been taren in this thesis. _

The special attention is paid to the formation of new dements of the social structure which are conditioned by the development of market economy in our society and also by their place and role in the social system of the Ukrainian society.

Key Words: Social stratification: social structure; middle class; political elit; marginal formations.

ГПдп. до друку/£.*г Яф* Формат 60x84/16. Друк офс. Папір офс. Друк. арк. -^вУ7~Тмраж//С*вкз. Зам^У„Л Друкарня Південно-Зажідної залізниці, м.Киїа, вуя. Лисендо, 6.