автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Экологические критерии общественного прогресса: проблема определения

Полный текст автореферата диссертации по теме "Экологические критерии общественного прогресса: проблема определения"

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ФАРБНИК Сергій Анатолійович

ЕКОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ СУСПІЛЬНОГО ПОСТУПУ: ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ

Спеціальність - 09.00.03 -соціальна філософія та філософія історії

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Київ - 1996

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Київському університеті імені Тараса Шевченко

Науковий керівник:

Мокляк Микола Миколайович, доктор філософських наук, професор

Офіційні опоненти:

Крисаченко Валентин Семенович доктор філософських наук, . професор

Провідна організація:

Чекаль Леонід Андрійович кандидат філософських наук, доцент

Київський Державний Педагогічний Університет імені М.Драгоманова

Захист відбудеться " 1996 р. о /У год. на засіданні

Спеціалізованої вченої ради Д.01.01.37 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук у Київському університеті імені Тараса Шевченка (252017, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд.328).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розіслано “ <?&*» 996 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради

П.1. Скрипка

Актуальність дослідження проблеми екологічних критеріїв суспільного поступу обумовлена. потребами пошуку шляхів та засобів внживання цивілізації в технічно-перенасиченому, вибухово-загрозливому, виробничо-забрудненому і морально розпорошеному соціально-природному просторі і часі. Як показують багаточисельні фундаментальні дослідження, цивілізація на сходженні тисячоліть підійшла до тієї межі, з якої може розпочатись незворотний процес руйнації, розкладу, розпаду. Катастрофічно загострились загроза підвищення температури планети, руйнується озонова оболонка, виснажуються киснепостачальниюг, поступово вичерпуються природні ресурси, забруднюється довкілля. Все це ставить під питання реальність майбутнього людства, обумовлює пошук нової парадигми природокористування, виробництва і життєдіяльності. Останнє посилює необхідність глибоких і розсуджених наукових досліджень означеної проблематики, що й обумовлює вибір і спрямованість даного дисертаційного дослідження.

Його актуальність визначається далі потребою відтворення й утвердження людяно-творчої сутності людини, її природи як культурної істоти. Довгий час в історичному континіумі людина відтворювала й утверджувала себе як природно-перетворююча, а точніше - природно-руйнівна, споживацька, егоїстична істота, яка дбала лише про прибуток, накопичення, задоволення потреб й практично не задумувалась про майбутнє наступних поколінь, можливості середовища їх життєдіяльності, природне оточення. Досвід історії показав хибність цього шляху суспільного поступу, його чуждість дійсній природі та сутності людини. Відтворення останньої як природогармонічної, знову таки, потребує переосмислення принципів життєдіяльності цивілізації, пошуку й утвердження нових пріоритетів, виховання людини в контексті життєздатності, життєтворчості, жигтєзвеличення.

Актуальність розробки означеної проблематики обумовлюється також потребами пошуку гуманістичних шляхів входження України як

незалежної держави в цивілізований світ. Поряд з демократичним способом соціальної організації й ринково-орієнтаційним Перетворенням економіки актуалізується екологозабезпечуючий шлях розвитку. Еколого-загрозливої, природо- і людинохьоробливої України цивілізований світ не лише боїться і не приймає, але й активно відторгає, відсторонює від свого єства і своєї культури. З другого боку, кожний екологозабезпечуючий крок України знаходить у світі відчутну, а то й значно духовну, моральну, Політичну і матеріальну підтримку. Особливо чуттєво світ приймає трагедію Чорнобиля, осмислює його наслідки, надає допомогу по ліквідації. Все це потребує грунтовного теоретичного забезпечення. Вчені України мають визначитись у наявності ресурсів, ааптєспроможності землі, води, лісів, тваринного і рослинного світу, а головне - осмислити нові підходи ДО забезпечення здорової життєздатності народу, людини і суспільства. Екологічний контроль життєдіяльності суспільства постає у цьому зв'язку як необхідний компонент, провідна складова комплексної Наукової розробки означеної проблематики. Цим обумовлена актуальність нашого дг^ертаційного дослідження, його наукова новизна, теоретична і практична значимість.

Дослідженню екологічної проблематики присвячена значна кількість

наукових, філософських та науково-публіцистичних публікацій. При цьому

начало формування світоглядно-філософської парадигми відношення до

природи як життєдайної цінності відноситься, скоріш усього, до

міфологічного періоду історії цивілізації. Міфологічна свідомість

утримувала в собі потужно обгрунтовану установку на споріднене

співжиття людини з природою, ця установка обумовлювала і .

природоповажний спосіб життєдіяльності людини 6 світі, а сам спосіб характеризувався як природоузгоджений, прироДообумовЛениіі і природобережливий.

Останнє знайшло своє продовження і поглиблення в античній філософії, де “слідування законам природи” (Герзкліт, Демокріт та інш.)

розглядалось у якості головного принципу соціальної організіхщ життя людини, провідної орієнтації відношення людини до природи, людини до суспільства, людини до людини. Відродження відновило приглушену середньовічною схаласгикою шанобливогармонійну природоорієнтацію людини і суспільства, яке, в свою чергу, було потиснуте могутньою хвилею технократизму та прагматизму, руйнівноспрямованого розвитку культури.

Загроза, що все більш рельєфно проглядалась на горизонті бездумно-руйнівного відношення людини до природи, беззастережного розвитку науки, техніки, виробництва, у буквальному розумінні заставила мислячу частину суспільства “оглянутись назад” й зайнятись переосмисленням відношень людинн з географічним середовищем, соціальним і культурним оточенням, прямого і побічного впливу виробництва на природу, екологічного впливу антропогенних, особливо урбанпованих ландшафтів та інших факторів на фізичне і психічне здоров’я людини, на культурний вигляд цивілізації, на генофонд людських популяцій.

Власне, звідси й беруть своє начало публікації, які розпочали пошук вирішення • екологічної проблеми як глобальної, вселюдської, цивілізаційної. Однією з перших розвідок цього плану виявилась обгрунтована американським вченим Д.П. Маршем (XIX ст.) програма охорони природи, заснована на аналізі багатоманітних форм порушення людиною природної рівноваги. Помітним явищем у розробці екологічної проблематики стали дослідження французькій географів П.Відоль де ла Бланша, Ж. Брюна, Е. Мартонна (концепція географії людини); наукові обгрунтування проблеми захисту природи представниками голландської і французької географчяої школи . (зокрема, Л.Февр, М. Сорр); конструктивної географії (А.А.Григор’єв, І.П.Герасимов); вчення В.І.Вернадського про ноосферу; дослідження' співвідношення між соціальними групами та середовищем представниками чікагської школи (Р.Парк, ЕБерджесс, Р.Д. Маккензі); етико-космологічні концепції А-Швейцера, ОЛеопольда, ІСЦіолковського, Д.Філатова та інших вченій.

З

Загальновідомими в контексті пошуку екологічної парадигми співжиття людини і природи стали роботи Ж-Дорсга, Б.Коммонера, Д.Марша, Е.Гертнера, Р.Парка, Г.Одум та Е.Одум, К.Уатга, Б.Уорда тії РДюбо.1

Своєрідною спробою філософсько-культурологічного подолання технократичного способу відношення людини до природи й утвердження нової парадигми світоорієнтації, спрямованої на виживання людства, виявились роботи В.І.Всрнадського та М.О.Бердяєва. •

М.О.Бердяєв запропонував нове, відмінне від домінуючої в ті часи тенденції інтерпретації техніки, як найбільш радикального засобу побудови нового типу суспільного співжиття. Вчений показав техніку одночасно і як фактор прогресу, і як найбільш реальну загрозу для людства, загрозу, яка зависає над природою, над людиною, над цивілізацією загалом.2

В.І.Вернадський, в свою чергу, спробував вибудувати нову теоретичну модель взаємодії людини з природним оточенням. Його вчення про ноосферу - як поглиблення і продовження концепцій П. Тейяр де Шррдена та Г-Леруа - суттєво змінювало ориєнтири практично-виробничої діяльності людини. Обгрунтована ВЛ.Вернадським вимога розумної організіції взаємодії суспільства і природа на противагу стихійному, хижацькому її використанню, безпосредньо виводила вчених на екологічні критерії суспільного поступу.3

1 Дорог Ж. До того как умрет природа. - М., 1968; Коммонер Б. Замыкающийся круг.-Л., 1974; Его же: технология прибыли. - М., 1976; Марш Л. Человек и природа.-СПб., 1866; Гертнер Е. - Рабочий класс и экология. - М., 1981; Одум Г.,Одум 3. Энергетический базис человека и природы.' - М., 1981; Уорд Д., Дюбо Р. Земля только одна. - М.; 1975, Park R.E. Human communities. The city and human ecology. - Clencol, 1952; Ehrlich P.R., Ehrlich A.H., Holden I.P. Human ecology: problems and solutions. - S.F., 1973.

2 Див.: Бердяев M.O. ”Дух і машина” (1915р.); його ж “Людина і машина” (1993р.)// Вопросы философии. - 1989, №2.

3 Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста.- - М., 1988; його ж: Труды по всеобщей теории науки. - М., 1988; його ж: Ноосфера// Український світ. - К., 1995.

На жаль, ні М.О.Бердяєв, йі В.І.Вернадський із своїм світобаченням, не ввійшли до інтелектуальної практики такою мірою, як вони того заслуговують. їх концепції до сих пір залишаються поза запитом технократично спрямованого мислення переважної частини людей планети.

Наступний крок у напрямі до пошуку екологічних критеріїв суспільного прогресу зробили представники “Римського клубу”, заснованого у 1968 році італійським економістом і вченим А. Печчеї. Дослідження Л.Медоуса (“Межі зростання”), Дж.Форрестера (’’Світова динаміка”), М.Месаровича та Е.Пестеля (“Людство на поворотному рубежі”), Я.Тінбергена (“Перегляд світового порядку” та “Цілі для людства”), а також доповіді і публікації ЕЛасло, Д.Габора, 1.Коломбо, М.Малиці, Дж.Боткіна, ОДжаргагі та Б.Гаврилишина викликали сенсацію в інтелектуальному світі: вони пропонували, запровадити систему

обмеження зростання цивілізації (“Межі зростання”) й поступового запровадження в практику нових цілей для людства.4

Офіційна філософія колишнього СРСР розцінювала діяльність “Римського клубу” загалом критично і негативно.5 В літературі того періоду публікації зарубіжних вчених називались не інакше, як “буржуазно-реформаторськими”, “песимістичними”, “вульгарно-прогностичнимии” (футурологічними) тощо. їм в противагу виставлялись роботи, лейтмотивом яких був пошук механізмів поєднання досягнень •науково-технічного прогресу з перевагами так званого соціалістичного способу виробництва. Підготовлені на ілюзійній методолого-світоглядній основі, ідеологічно ангажовані розвідки вчених колишнього СРСР, хоч і

4 Див. Печчсї А. Человечески» качества.. М., 1980, с. 265-281.

5 Див. Араб-Оглы З.А. Демографические я экологические прогнозы. Критики современных буржуазных концепций. - М., 1979; Бестужев-Лада И.В. Кризис буржуазных концепций будущего человечества. • М., 1979; Лейбнн В.М. “Модели мира” и образ человека (критический анализ идей “римского клуба"). • М., 1982; Федоров Ю. "Римский клуб”: поиски буржуазного реформизма// Мировая экономика н международные отношения. - М., 1971. - Ж2; Супрун В.И. Современная буржуазная футурология: проблемы, теиденшш.-Нояосибирск, 1986.

утримували в собі певні наукові досягнення, загалом формували хибно-оптимістичну модель суспільного поступу. Загроза екологічної катастрофи інтерпретувалась і подавалась в приглушенному вигляді. “Переваги ж . соціалізму” розглядались як універсальний засіб формування нового світопорядку, практики, виробництва.6

З середини 80-х - початку 90-х років поточного століття розпочався Процес більш реалістичного осмислення ролі науки і техніки в житті людини і суспільства. Посиленій увазі були піддані роботи західних фахівців. Філософськи розвідки все більш рішуче відмежувались від ідеології. З’явилась серія публікацій, в яких екологічна проблематика Поступово підносилась до рівня ключової як в осмисленні перспектив розвитку локальних соціумів (культур, народів, держав), так і у визначенні можливостей виживання людства як цивілізації.

Серед російських авторів цього плану слід назвати насамперед

B.Ф.Бартова, П.А.Водоп’янова, В.А.Вощанова, ІОАЄршова, В.П.Єфімова,

C.М.Залигіна, Г.П.Зарубіна, АЛ.Зеленкова, ВД.Комарова, І.ТЛагтгєва,

0.Г.Мозелова, М.М.Моісєєва, Д.П.Нікітіна, Ю.В.Новікова, АД.Сахарова,

1.Т.Фролойп.7 '

Певний внесок в осмислення екологічної проблематики в реалістично-пошуковому контексті щодо майбутнього людства внесли українськи дослідники, зокрема, В.Андрущенко, Є.Андрос, В.Вандишева,

6 Див.: Валков В.Н. Истоки и горизонты прогресса. Социологические проблемы развития науки и тетнихн. - М., 1976; Научно-техническая революция и общество. - М., 1973; Научно-техническая революция и социализм. - М., 1973; Научно-техническая революция и кризис современной буржуазной идеологии. - М., 1978; НТР как социальный прооцссс. - М., 1982; Научно-технический прогресс как социальный процесс. - М., 1982; Научнотехнический прогресс и человек. - К., 1988; “Человек-наука-техника”. - М., 1973; Тавризян Г.М. Техника. Культура. Человек. - М., 1986 та шш.

7 Див.; Баргов В.Ф. Взаимодействие общества и прирсщы.- Свердловск, 1985; Вошанов В.А, Лойко П.В. Земля и люди. - М., 1975; Ершов ЮА Сырье, топливо, политика. - М., 1975; Ефимов Е.П. Методологические проблемы экономии ресурсов. - М., 1977; Добров Г.М., Перелет Р.А, НТР и правоохранная политика.-Киев, 1986; Моисеев Н.Н., Человек и ноосфера. - М., 1980; Никитин Д.П., Новиков Ю.В., Зарубин Г.Д., Научно-техничсекий прогресс, природа и человек. - М., 1977; Фролов И.Т. Перспективы человека. - М., 1983 та 1нш.

В.Васюта, Г.Волинка, Т.Гйрдашук, А.Голубець, І.Грабовська,

Д.Гродзинський, Г.Добров, В.Крисаченко, М.Кисельов, Я.Мовчан, М.Мокляк, С.Мороз, А.Нагорна, Б.Патон, Т.Пікашова, Л.Соловей, П.Сидоренко, М.Тарасенко, С.Теслюк, Д.Шеляг-Сосонко В.Шинкарук. В матеріалах ряду міжнародних науково-теоретичних читань та конференцій, проведених, зокрема, в Луцьку в 1992 і 1995 p.p., обгрунтована необхідність ' розгортання поглибленої дослідницької роботи у цьому напрямі,

актуальність пошуку нової парадигми взаємовідносин людини (суспільства) і природи, дійсних а не ілюзійних критеріїв суспільного поступу, забезпечення виживаємості і підвищення житгсзданності цивілізації.8

Ряд цікавих і плідних ідей міститься також в публікаціях, присвячених • дослідженню проблеми прогресу у філософському,

соціологічному та культурологічному аспектах.9

Разом з тим, незважаючи на великий обсяг публікацій, проблема екологічних критеріїв суспільного пошуку не лише не отримала достатнього наукового обгрунтовання, але й не була поставлена так виразно, як того потребує сучасна практика життєдіяльності людства. Все ще не має узагальненого обгрунтовання потреба екологічного контролю розвитку сучасної цивілізації, досить розрихлено представлені порівняльні характеристики критеріїв, що обгрунтовувались в різних теоретичних моделях прогресу, екологічні критерії як особливі індикатори •прогресивного поступу й цивілізаційного розвитку людства не отримали ще наукового визначення як в уокремленному вигляді, так і у взаємозв’язку, невнзначекним є й питання про її культуро- і моральнотворчий потенціал і статус. Враховуючи актуальність і. недостатню розробленість означеної

• Див.: Водопьяно? ВА, Крисаченко B.C. Великий день гнева Экология и эсхатология. -Минск, 1993; Екологія і онтологія. - Київ-Луиьк, 1994; Екологія людини. - Київ-Луцьк, 1993; Природа. Людина. Етнос. - Луцьк, 1992; Н.Ф.Тарасенхо. Природа, технология, культура. - К., 1986;

9 Див.: Гончаренко Н.В. Диалектика прогресса культуры. - М., 1984; Деменчонок З.В., Семенов Ю Н. Критика современных буржуазных концепций общественного прогресса// Вопросы философии. - 1979. - №12, Атол В.

проблематики, автор обрав її предметом безпосереднього дисертаційного дослідження. •'

Основна мета дисертації полягає у визначенні екологічних критеріїв суспільного поступу, їх ролі в орієнтації практично-виробничої діяльності людей, вихованні екологічної культури та моралі особистості.

Досягненя цієї мети потребує вирішення конкретних дослідницьких завдань. Головним серед них є: .

- теоретичне обгрунтування практичної потреби ■ людини в екологічному контролі розвитку сучасної цивілізації в глобальному вимірі;

- аналіз різноманітних підходів щодо обгрунтовання критеріїв суспільного поступу в контексті екології;

- вивчення історичної генези критеріального становлення екологічної свідомості людства як цивілізації;

- визначення і класіфікація екологічних критеріїв суспільного поступу, аналіз їх взаємозв’язків та взаємообумовленостей;

- визначення соціально-регулятивного, морально-нормотворчого та правового статусу екологічних критеріїв, суперечностей їх функціонування як на рівні конкретної особистості, так і на рівні суспільства в цілому.

Об’єктом дисертаційного дослідження є проблема критеріальної визначеності суспільного поступу; предметом - його екологічні критерії, їх статус, функціонування, морально-правове забезпечення.

Наукова новизна дисертації полягає у визначенні і класифікації екологічних критеріїв розвитку сучасної цивілізації, аналізі теоретичних уявлень про них, а також, у вивченні їх соціально-регулятивного, морально-нормативного та правового статусу та суперечностей функціонування в суспільно-індивідуальній свідомості та поведінці суб’єктів життєдіяльності суспільства.

На захист виносяться положення, що містять наукову новизну: '

- пошук обгрунтування та визначення екологічних критеріїв, їх функцій та структури базується на теоретичних здобутках мислителів

світової цивілізації про необхідність слідування законам природи (Геракліт), гармонізацію людського життя з життям природи як цілосносгі (відродження), раціонального природокористування (Ф.Бскон, П.Гольбах), зміни загальної парадигми співвідношення людини з природою (М.Бердяев, В.Вернадський, А.Сахаров) та пошуку конкретних механізмів та засобів виживання Природи і Цивілізації (Д.Габор, ЕЛасло, А-Печчеї, Дж.Форрестер та інш.); .

- екологічний контроль нерозривно пов’язаний з соціальним контролем розвитку сучасної цивілізації і може стати дійовим соціальним механізмом природозбереження лише за умов раціонального використання у різних сферах суспільного життя екологічних чинників як соціальних та моральних цінностей;

- екологічні критерії суспільного поступу є фундаментальними та глобальними чинниками розвитку світовоі цивілізації, життєздатності будь-якого суспільства, природобережливості (екологічності) всіх форм виробничої діяльності, гуманістичності, суспільної та індивідуальної свідомості;

- екологічні критерії суспільного поступу на порозі другого тисячоліття набули статусу стратегічних цінностей дня всіх соціальних суб’єктів у різнобічних іпостасях їх цілеспрямовуючої діяльності;

- узагальнення теоретичного і практичного досвіду екологічного •контролю розвитку цивілізації дозволяє визначити такі основні критерії: а) екологічна культура виробництва (пропорційність елементів системи “виробнгаггво-споживання-їх залишки та їх ретрансформація”); б) оптимальне співвідношення виробничо- (й життеао) задіяних та “вільних” (від виробництва та життєдіяльності) географічних природних зон; в) співвідношення, коштів національного прибутку,' що розподіляється на виробницгво-споживання-екологію; г) рівень суспільно-індивідуальної уваги до екологічної проблематики; д) рівень екологічної свідомості та культури суспільства. Ці основні критерії можуть бути подрібнені та

конкретизовані в залежності від намічених теоретичних та праісшчних цілей; ' '

- означені критерії суспільного поступу функціонують (тобто виконують функцію екологічного контролю) лише у взаємодії, взаємопоєднанні і взаємодоповненні одне одного, кореляції своєї чинності з іншими критеріями суспільного прогресу. Основ? їх взаємодії -екологічна свідомість і культура людини та суспільства. В дисертації обгрунтовано, що певний поворот у відповідності до цих критеріїв уже відбувся, однак про оптимальну відповідність потребам житгєзбережсння й життєзабезпеченням цивілізації не може бути й мови: перед суспільством стоїть нагальна, невідкладна проблема інтенсифікації екологічного виховання, формування екологічної свідомості і культури. В дисертації розкриваються складності й проблеми цього процесу, шляхи та засоби їх розв’язання;

’ 1 екологічні критерії суспільного поступу мають морально-нормативний характер. Вони діють, спираючись на громадську думку та совість людини. Одночасно дотримання цих критеріїв обумовлене доповненістю їх включенням у правове поле суспільства. В дисертації обгрунтовується правовий статус і можливості (межі застосування) еко-правового контролю суспільно-виробничого процесу в Україні і в міжнародному плані.

Методологічну основу і джерела дослідження становлять фундаментальні положення класичної філософії та природничих наук відносно взаємодії людини і природи, виробництва і споживання, діяльності і культури, пошуку гуманістичних критеріїв розвитку цивілізації. Дисертант спивався і- виходить із конструктивно-критичного осмислення суперечливого розмаїття існуючих концепцій та поглядів, обгрунтувань та суджень, викладених насамперед в роботах таких авторів, як М.Бердяев, В.Вернадсьюій, Ж.Дорст, Ф.Енгельс, Б.Коммонер, Д.Марш, К.Маркс, Д.Мелоус, Дж.Форрестер, А.Сахаров, П.Тейяр де Шарден, А.Швейцер.

Другу групу джерел складають роботи, присвячені аналізу техніко-технологічного аспекту розвитку сучасної цивілізації, прнчин виникнення та загострення глобальної екологічної кризи, шляхів та можливих засобів її подолання в загальнолюдському вимірі.

Третя група джерел охоплює наукові розвідки, присвячені пошуку та обгрунтуванню критеріїв та показників суспільного поступу, «кісних характеристик різноманітних етапів прогресу цивілізаці" як в історичному розрізі, так і на сучасному рівні його (прогресу) вияву. Сюди відносяться багатоманітні статистичні дані стосовно ресурсного потенціалу планети, демографічних характеристик суспільного поступу, особливостей розвігтку виробництва та споживання як у глобальному (планетарному), так і в регіональному вимірах.

Теоретичне і практичне значення дисертації полягає у визначенні й залученні до оцінки якості; (етапу, стану й спрямованості) екологічних критеріїв суспільного поступу,. аналізі їх нормотворчої та культурно-виховної функції, регулятивного статусу в системах співвідношень “людина і природа", “виробництво і споживання”, “діяльність і культура”. Проведене дослідження дозволяє підснліші аргументацію на користь утвердження природо-, • суспільство- і людинозберігаючих технологій, необхідності зміни парадигми цивілізацій ного розвитку людства на рубежі тисячоліть, пошуку дійсно-моральннх (гуманістичних, людяних) показників якості людської життєдіяльності. Матеріали дисертаційного дослідження також загострюють увагу щодо еколога-культурного повороту України, здійснюваного в період переходу від тоталітарного до демократичного суспільства, входження в цивілізований світ, розвитку нашої держави і культури у відповідності з загальнолюдськими пріоритетами.

Матеріали дисертації можуть бути використані на різних рівнях організації практичної діяльності: а) в процесі глобального моделювання розвитку держави, суспільства, цивілізації; б) визначенні конкретній регулятивів розгортання виробництва та споживання; в) визначенні

принципів організаційної діяльності у різних галузях суспільної жіптедіяльності, культури та виховання. Вони також можуть використовуватись в процесі викладання таких тем курсу соціальної філософії як “Природа і суспільство", “Архітектоніка суспільного виробництва”, “Витоки і рушійні сили суспільного розвитку” та ін., а також для підготовки самостійного спецкурсу з екології.

Апробація дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на ряді науково-практичних конференцій, зокрема, на міжнародному симпозіумі “ООН і майбутнє поколінь”, проведеного в м. Києві у травні 1995 року; обговорювались на спільному засіданні кафедри філософії гуманітарних наук Київського університету імені Тараса Шевченка та відділу соціальної філософії Інституту філософії НАН України.

. Основний зміст дисертації викладено автором у 4-х наукових публікаціях. • ;

Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та бібліографії. Бібліографія нараховує понад 250 джерел. "

В першому розділі дисертації здійснена узагальнена оцінка сучасного етапу цивілізації у таких вимірах, як розвиток промислово-технічного потенціалу, зростання населення світу, життєвий потенціал планети, людства, цивілізації. В цьому розділі дисертації,, далі, розглядаються питання про те, що являє собою екологічний контроль, яка його мета, яким чином він здійснюється і хто є його суб’єктом. Тут же обгрунтовується потреба у пошуку відповідних критеріїв зазначеного контролю. їх аналізу присвячений другий розділ дисертації.

В ньому підкреслюється, що, розглядаючи проблему суспільного поступу, науковці завжди дискутували про його критерії. 1 це не випадково. Від визначення “міри” (критеріїв) поступу багато в чому залежить модель, його спрямування. В історії соціальної філософії щодо цього існують різні

думки та підходи. Історично послідовно у якості критеріїв називались: а) авторитет розуму (Кондорсе); б) зростання продуктивних сил та продуктивності праці (Маркс, Ленін); в) ’’потенційність науки та техніки” (технократизм); г) “інформаційна насиченість виробництва” (Д.Бел та інші) тощо. Кожен з цій підходів дає можливість осягнути поступ з свого боку, але кожен з них (навіть в сукупності) не охоплює загальний поступ цивілізації з точки зору її цілісної живучості, стратегії ви кивання, виходу з тієї кризи, в яку її завели беззастережне захопленні! і розумом, і

о .

продуктивністю праці, і •техно-інформатнзлцісю. Розуміння цього

обумовило пошук нових критеріїв шівілізаціиного поступу. Піонерами у

цій справі виявились: В.Вернадськнй (ідея ноосфери); теоретики

“Римського клубу” (Форрестер, Пестель та іиш.); А.Печчеї (“Людські

якості’’); А.Сахаров (“перспективи людства”); Коммопер (закони природи)

та інші. Узагальнення їх пошуків дозволяє обгрунтувати такі головні

критерії суспільного поступу в контексті екології: а) екологічна культура

N

виробництва (пропорційність елементів системи виробницгво-споживання-залишки виробництва та'споживання); б) оптимальне співвідношення виробничо- (й життєво) аддіяннх та “вільних” (від виробництва та життєдіяльності) географічних (сколого-чистих зон); в) співвідношення коштів національного прибутку, що розподіляється на виробництво -споживання - соціальний захист - екологію; г) рівень уваги суспільства до екологічної проблематики; д) рівень екологічної свідомості та культури суспільства (він визначається рівнем домінації екологічних норм та цінностей в масовій свідомості та поведінці громадян, рівнем теоретичних досліджень та пропагандистської роботи в цій галузі, екокультурою керівників виробництв, політичних та державних діячів).

У третьому розділі розглядаються взаємозв’язок та функціональні особливості екологічних критеріїв суспільного розвитку. В дисертації обгрунтовано, що означені критерії функціонують, тобто виконують функції екологічного контролю суспільного поступу, лише у взаємодії,

взаємопоєднанні один з одним. Основа їх взаємодії - екологічна свідомість суспільства. Довгиіі час в нашому суспільстві домінували зневага та необа- нісь до екологічних цінностей. Вважалось, шо природи та її ресурсів нам вистачить на безліч десятиріч і навіть сторіч. Життєві реалії повернули свідомість у Бік визнання екологічних цінностей у якості пріоритетних. Однак, ще й понині інде панує байдужість, зневага, безпечність, шо обертається руйнацією природи й життєвого середовища людини. В дисертації обфуновується нагальна необхідність зміни парадигм суспільної свідомості в контексті екології, а також зміни характеру виробництва і життєдіяльності людини загалом. Певний поворот у відповідності до вимог екологічної свідомості відбувся. Однак, зношеність виробничо-технічної бази, відсутність коштів на оновлення техніки та технології, перекваліфікацією кадрів тощо обумовлюють розвиток виробництва в антиекологічних вимірах. 1 державні діячі, і керівники підприємств, і робітники розуміють, що своєю діяльністю вони нищать природу, псують довкілля, створюють загрозу і людині, і довкіллю; однак радикальних змін у спосіб виробництва і життєдіяльності вони не вносять. Суспільство втягується в екологічний кодлалс, застереження від якого знаходяться в іншій площині природокористування й жттєорганізації. При цьому мова йде як про виробництво, так і про повсякденну поведінку людини. Повсякденна поведінка людини може загрожувати довкіллю не менше, ніж виробництво. Звичайно, мова йде не про окргку людину, а про людську масу, про народ,, екологічна культура якого є важливим критерієм цивілізованості розвитку суспільства. В дисертації аналізується питання про те, як ми живемо, як ставимось до природи, як чисто у нас на вулицях, в квартирі, як ми відносимось до домашніх тварин. Здавалося б, все це далеке від критеріїв суспільного поступу. Однак, досвід цивілізованих країн показує, що це - важливі принципи природовідгворення і

житгєвлалітування. Це - лакмусовий папір показників і критеріїв

екологічного контролю суспільного поступу.

Заключний роіліл дисертації присвячений аналізу моральнонормативного і правового статусу екологічній, критеріїв суспільного поступу. В ньому підкреслюється, що екологічні критерії мають морально-нормативний характер. Вони діють, спираючись на громадську думку та совість окремої людини. Громадська думка обумовлює дотримання екологічних критеріїв, але лише в межах її компетенції,тобто там, де діяльність та поведінка здійснюється на віщу у всіх, у відкритому просторі. В закритому ж просторі, коли людина залишається наодинці з природою, дотримання нею екологічник' критеріїв обумовлено її совістю. Совість -моральне почуття, в якому виявляється самооцінка особою відповідальносі її дії прийнятим у суспільстві і перетвореним у внутрішні переконання нормам моральності. Екологічні критерії у даному випадку доповнюються координатами обов’язку, справедливості, порядності тощо, доповнюються людськими соціальними почуттями (сімейними, патріотичними, національними), які репрезентують в їх зміст (як “голос" і “муки”) суб'єктивно-особисте відношення до природи і людини, предметного світу і всього того, що нас оточує. Морально-нормативний характер екологічних критеріїв суспільного поступу доповнюється їх правовим статусом. В дисертації дається коротка характеристика того, як екологічні норми закріплені в праві, які тут діють закони, як їх дотримується українське суспільство і які нагальні проблеми стоять перед ним на сучасному етапі розвитку.

• У "Висновках” підводяться підсумки дослідження. Формуються нагальні теоретичні проблеми в цій галузі пізнання та практичні рекомендації.

Основні положення дисертації відображені в таких статтях:

1. С.Фареннк. Екологічні критерії суспільного поступу: проблема

ыгчачення. - с. 102-105.// ООН і майбутні покоління: (Матеріали Міжнародного симпозіуму, присвяч. 50-річчю ООН)/ Упоряд. В.С.Журавський - К.: Логос, 1996.-192 с.

2. Фареник С., Міщенко С. Екологія як моральна цінність ринково-орієнтованого суспільства. - с.40-42.// Интеграция образования, науки и производства: Тсз-докл. и сообш. междунар. научн.-метод. конф. (18-22 мая 1995 г.)/ Под научной редакцией действительного члена Академии

' инженерных наук Украины профессора А-Ф.Гордеева. - Луцк, 1995. -104 с.

3. Фареник С-Л-, Мельник Т.В. Психологічні основи орієнтації особистості

на екологічні пріоритети.- с.213-214.// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції 29-31 травня 1995 р./ За заг. ред. О.В.Киричука, М.І.Михальченка, М.М.Слюсаревського. - К., 1995. - 264 с. ’

4. Мокляк Н.Н., Перепелица Г.Н., Фареник С А. 'Феномен военнополитического конфликта в современной этнополитической ситуации -К.: Институт национальных отношений и политологии НАН Украины, 1995. - 160 с.

Фареник С-А.

“Экологические критерии общественного прогресса: проблемна

определения”.

Диссертация выполнена в виде рукописи. Представлена на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 -социальная философия и философия истории. Киевский университет имени Тараса Шевченка. . .

В диссертации анализируется экологическая ситуация в современном міфе, ее опасности и возможные последствия. Обосновывается необходимость экологического контроля общественного прогресса, его критерии и особенности их применения в контексте моделирования глобальных перспектив развития. Подчеркивается взаимосвязь обозначенных критериев, их корреляция иа основе экологического сознания и культуры, формирование которых определяется как основная задача обеспечения экологической безопасности.

Farenik SA.

“Ecological criteria or social development: differentiation problems”.

The main goal of the dissertation is to describe ecological criteria of social development, their role in orientation of practical-productive people activities, upbringing of ecological culture and moral of the individual.

The scientific novelty of the dissertation is expressed in describing and classification of environmental criteria of contemporary civilisation social development, analysis of theoretical concepts about them, and also in study of their social-regulative, moral-normative, and legal status and conflict of existence in social-individual conscience and society life subjects behaviour.

The dissertation analyses environmental situation in modem world, its threats and possible circumstances. Grounds have been given for necessity of ecological control of society progress, their criteria and peculiarity of their application in the context of modelling global development prospects. The ties of the defined criteria and their correlation grounded.on ccological conscience and culture, forming of which is defined as a main task of ecological protection.

Ключові слова:

екологічні проблеми, екологічна загроза, безпека жіптєдіяльносгі, екологічні критерії суспільного поступу, екологічна ситуація, екологічна свідомість, екологічне виховання особистостей.

Keywords:

ecological problems, ecological threat, life protection, ecological criteria of social development, ecological situation, ecological conscience, ecological upbringing of individual.