автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.09
диссертация на тему: Экологические знания в контексте формирования мировоззренческих ценностей общества

Полный текст автореферата диссертации по теме "Экологические знания в контексте формирования мировоззренческих ценностей общества"

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ їм. Г.С.СКОВОРОДИ _ -НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

РГ Б ОД

' 2 МАР 1938

БАУЕР МИХАЙЛО ЙОЗЕФОВИЧ

УДК 140.8..502.3.

ЕКОЛОГІЧНІ ЗНАННЯ У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДНИХ ЦІННОСТЕЙ СУСПІЛЬСТВА

09.00.09 - філософія науки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Київ -1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інстиіугі філософії імені Г.С.Сковороди

Нп»мі>цОчт т»лї пт»п ттпгсі'і і гпт •>»

«1_І,іиП«.іОЛ\Л па) «ч ^ ічрстіхі.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Крисачепко Валентин Семенович, Іксппуг філософії НАН України, провідний науковий співробітник.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Онопрієнко Валентин Іванович, зав. відділом методології і соціології науки Центру досліджень науково-технічного потенціалу і історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України;

кандидат філософських наук, доцент Чекаль Леонід Андрійович, Український аграрний університет, доцент.

Провідна установа - Центр гуманітарної освіти Національної академії наук України

Захист відбудеться 27 лютого 1998 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.161.01 при Інституті філософії імені Г.С.СковородиНАНУкраїни, за адресою:

252001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України (м.Київ-1, вул.Трьохсвягательська,4)

Автореферат розісланий 24 січня 1998 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради кандидат філософських наук, 7

старший науковій співробітник V Андрос Є. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Екологічна криза, що складається напередодні нового тисячоліття, набула загальнопланетарного характеру, створює реальну загрозу виживанню людства і не може не примусити замислитися над цією проблемою та шляхами її розв'язання кожну розумну людину, для якої дорогі не тільки власне життя, але й доля її дітей та внуків.

Фахівці вважають, що до початку незворотних процесів руйнування "сфери лаптя" залишилося кілька десятиріч.

Спроби розв'язати складні екологічні проблеми через модернізацію технологій без формування належної екологічної свідомості громадян можуть лише загальмувати розвиток негативних процесів, але не припинити їх.

Подолання кризи є передусім проблема переорієнтації світогляду. Тільки вибір нової стратегії, яка узгоджується із законами розвитку самої природи, а також коенолюція людини з усіма формами життя забезпечать людству здорове духовно-творче буття і надійне майбутнє.

По суті, йдеться про новий світогляд - екологічний, який пануватиме у XXI ст., і вже тепер потрібно думати про механізм "входження" в нього. Цього можна частково досягти шляхом організованої належним чином екологічної освіти.

За діючою нині в Україні схемою екологічна освіта здійснюється на міжпредметній основі у процесі вивчення основ наук і будується на припущенні, що кількість природничих знань закономірно переходить в якісно-екологічну свідомість. У даному випадку засвоєння екологічних знань учнями, формування їхньої екологічної свідомості відбувається стихійно і значною мірою залежить від кваліфікації та сумління педагогів. Потрібна філософськи осмислена нова парадигма освітньо-виховної екології.

Актуальність теми роботи визначається положеннями Конституції України та Державної національної програми "Освіта" ("Україна XXI століття"), реалізація вимог яких зумовлює потребу мобілізації всіх наявних резервів на формування нової генерації людей, вихованих у повазі до життя, природи і готових брати активну участь у розв'язанні екологічних проблем.

Усвідомлення потреби раціонального використання природних цінностей відоме здавна. В процесі розвитку технічного прогресу ця вимога ставала все більш актуальною. Великий вклад у розробку даної проблеми внесли прогресивні вчені - Г.Марш, К.А.Тимирязєв, Ч.Дарвін, Д.І.Менделєєв, В.В.Докучаев. В.І.Вернадський.

Екологічне навчання та виховання нині активізувалось у зв’язку з загостренням екологічної ситуації і сп ало предметом вивчення бага-

тьох дослідників, що опрацювали найрізноманітніші його аспекти, хоча й не звели їх до глобального бачення екологічних проблем, природи як цілісної системи.

Так, у працях Ананьева Б.Г., Анохіна П.К., Ануфрієва А.Н., Батігуєва Г.С, Бессонова Б.М., Велікова В., Водоп’янова ПО., Гірусова Е.В., Дермінджієвої C., Єфімова Ю.І., Забеліна І.М., За-хлєбного А.М.. Зверева І.Д., Зслеикова А.Н., Іноземцева A.A., Кара-ко П.С., Карпінської P.C., Конрада В., Кссавдей М., Мамедо-ва Ы.М., Міркіна Б.М., Мозелова А.П., Орлова В.В.. Папіги E., Соколова В.Е., Стрельченко В.І., Суравегіної Ю.І., Фадеева Н.Т., Хайруліна К.Х., Шваба Д. вводяться ті чи інші критерії природозбері гаючої (екологічної) культури. Робляться також відповідні висновки щодо впровадження ефективної системи екологічної освіти.

У публікаціях сучасних українських вчених В.ГІ.Андрущснка,

В.Е.Борейіса, М.А. Голубця, І-Ш.Депенчук, М.І.Дробнохода, Я.І.Жу-панського, Ф.М.Канака, М.М.Кисельова, ІО.І.Костснка, С.Б.Кримського, В.С.Крисаченка, В.С.Лук’янця, Я.І.Мовчана, С. А. Мороза. А.М.Нагорної, М.С.Огняника, В.І.Ояопріенка, Т.Д.Пікашової, М.В.Попоиича, М.М.Сидоргнка, М.Г.Стельмаховича, О.В.Су-хомлинської, М.Ф.Тарасенка, Г.Г.Філіпчука. Л.А.Чекала, Ю.Р.ІІІеляг-Сосонка, В.І.Шинкарука звертається увага на світоглядні аспекти екологічних знань, що мають безпосереднє відношення до запланованої теми дисертації.

Зрозуміло, що без суспільно адекватної освітньої моделі неможливо наповниш змістом екологічні категорії: світогляд, культуру, мораль, етику тощо, аргументувати науково-філософські засади та методологію формування екологічних знань. У цьому напрямі багато зроблено в Японії, Канаді, Німеччині, Ізраїлі та інших країнах. На жаль. Україна досі не має вивіреної державної концепції екологічної освіти та виховати, яка б базувалася на загальнонаукових підходах, традиціях свого народу, передусім у гуманітарній сфері. Йдеться про необхідність створення таких філософсько-методологічних систем, де екологічні знання не виступали б у ролі "інформації до роздумів", а формували би відповідні еколого-ціннісні орієнтації молоді. Але саме з таких позицій екологічна освіта, як правило, в науковій літературі розглядається рідко. Це, у свою чергу, призводить до невиправданого звуження предмета дослідження.

Тому вивчення даної проблеми є надзвичайно доцільним, відповідає запитам широкого кола науковців, практичних працівників, громадськості та нагальним потребам реформування національно-освітньої системи, входить до змісту роботи інституту філософії НАН України.

з

Об’єктом дослідження є система екологічних знань.

П п едметом лос л і дасеп 11 я є трансформація екологічних знань у світоглядні цінності суспільства.

Мста дослідження - здійснити філософсько-методологічний аналіз структури екологічних знань, світоглядних та освітньо-виховних функцій екології; визначити перспективні напрямки екологічної освіти в контексті набутого світового досвіду роботи, сучасних еколого-ціннісних орієнтацій молоді, обгрунтувати можливості їх використання в умовах відродження та розбудови національної школи.

У відповідності з даною метою поставлено наступні задачі: на філософсько-методологічному рівні проаналізувати основні напрямки щодо засвоєння екологічних знань, сформувати базові концептуальні моделі з охорони довкілля;

дослідити світоглядно-педагогічні аспекти, рівні та ступені формування екологічної свідомості сучасної молоді:

визначити основні вимоги та умови функціонування системи екологічної освіти в національній навчально-виховній структурі;

на теоретико-соціологічному рівні виявити реальні світоглядно-екологічні цінності молоді, можливі шляхи їх трансформації;

вивчити потенційні можливості освітньо-виховної екології в дошкільній установі, загальноосвітній школі при вивченні нормативних предметів та в процесі проведення позашкільної роботи:

дослідити діючі регіональні моделі оггредмечення екологічних знань в сколого-ціннісні орієнтації школярів;

запропонувати евристичну модель екологічної освіти, яка б грунтувалась на базі філософського осмислення проблеми з урахуванням структури екологічних знань, світового надбання та історичного досвіду українського народу'.

Методологічні та теоретичні засади роботи. Теоретико-методологічну основу дисертаційного вивчення складають праці, розробки вітчизняних та зарубіжних вчених, котрі в різні історичні періоди досліджували проблему' формування світоглядних цінностей суспільства.

Цілісне і грунтовне висвітлення теми в загально-теоретичному аспекті вимагало залучення фундаментальних положень та концепцій не тільки з філософії, а й соціології, політології, аналізу матеріалів конкретно-соціологічних досліджень.

У дисертації використані загальні методологічні принципи, зокрема принципи об’єктивності, історизму та плюралізму, загального зв’язку і розвитку, причинності тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці філософсько-методологічної концепції функціонування екологічних

знань у процесі формування світоглядних цінностей суспільства на основі використання позитивного світового та вітчизняного досвіду.

Основні ідеї та висновки, що становлять наукову новизну, полягають у наступному;

шляхом аналізу та систематизації світового і національного досвіду з формування екологічних цінностей виділено базово-концептуальні моделі екологічної освіти, що дало можливість розкрити їхні загальнонаукові та соціокультурні підстави і принципи, порівняти ефективність, евристичні можливості кожної з них. Зроблене сприятиме більш оптимальному використанню надбань світової цивілізації в національній освітній системі;

методами контент-аналізу, діалектичного поєднання аналізу і синтезу здіснеко наукове обгрунтування поняття "система екологічної освіти", визначено головні системоутворюючі елементи та умови ефективної організації системної екоосвітньої роботи з метою розвитку екологічного світогляд)’;

систематизовано термінологічно-категоріальний апарат світоглядно-екологічних цінностей, розроблено поняття про ступені та рівні екологічно свідомої особистості;

узагальнено світоглядно-наукові аспекти функціонування дов-кіллєзберігаючої системи цінностей і виділено її базові компоненти. Світоглядно-ціннісна послідовність їх розташування наступна: екологічні знання - екологічне мислення - екологічна свідомість -екологічний світогляд - екологічна етика - екологічна культура;

комплексно проаналізовано реальні та потенційні можливості освітньо-виховної екології в змісті базових дисциплін і в процесі організації позашкільної роботи. З'ясовано методологічні обмеження діючих навчальних програм, пропонованого проекту концепції неперервної екологічної освіти та виховання в Україні.Показане функціональну неспроможність існуючої моделі екологічної освіти;

проілюстровано можливі позитивні результати функціонуванні екології як самостійної освітньої галу зі щодо формування екологічної свідомості, культури, етики та інших світоглядних цінностей;

запропоновано філософсько-методологічні засади та дидактичні принципи побудови цілісної, суспільно заангажованої, екофільнс спрямованої системи сколотації суспільного мислення.

Дисертаційне дослідження поглиблює філософію науки певніші поняттями, фактами, узагальненнями та ідеями з галузі опредмеченнз екологічних знань в світогшщио-екологічні цінності.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів по лягає в тому', що основні висновки та положення можуть бути викорис тані при подальшому вивченні актуальних проблем філософії науки т;

освітньо-виховної екології, розробці концепції Національної програми екологічної освіти і виховання, практичному втіленні здобутків на терені світової екологічної освіти в реальний процес формування свідомості у молоді українського суспільства. Дається досить грунтовний порівняльно-методологічний аналіз СВІТОВОГО ДОСВІД)' роботи, принципи та умови функціонування системи знань про охорону довкілля і світоглядно-педагогічні аспекти розвитку екологічної свідомості та культури.

Рад положень можуть слугувати методологічною основою аналізу понятійно-категоріального апарату філософії науки та освіти, соціальної філософії, глобальної та соціальної екології тощо. Результати і висновки дослідження можуть використовуватись у навчально-науковому процесі, при формуванні відповідної громадської думки, прийнятті правильних політичних рішень щодо навколишнього природного середовища.

Матеріали дисертації мають вихід у практику екоосвітньої діяльності з проблеми формування світоглядних цінностей, оскільки в ній автор дослідив можливості сучасної системи освіти щодо екологізації світогляду молоді, запропонував концептуальні засади оптимізації даної роботи; шляхом проведення соціологічного дослідження визначив еколого-ціннісні орієнтації школярів. Розроблена концепція та модель "Класу гармонійного розвитку'" запроваджується в окремих школах Чернівецької області і при відповідній підготовці педагогічних кадрів масштаби її використання можуть бути значно ширшими.

Апробація результатів дисертації. Основні результати проведеної роботи оприлюднено автором на міжнародних науково-практичних конференціях "Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на XXI століття" (Чернівці - Київ, 1996), "Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми" (Чернівці, 1996), "Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції" (Чернівці, 1997); Всеукраїнсьісій науково-практичній конференції "Філософія сучасної освіти та стан ЇЇ розробки в Україні" (Київ. 1996); науково-практичній конференції "Сучасна гуманітарна освіта: стан і перспективи" (Чернівці, 1996); Всеукраїнському семінарі "Формування екологічної культури учнів та студентів" (Коктеболь. 1997), а також доповідались і обговорювались на засіданнях відділу філософських проблем природознавства і екології Інституту філософії НАН України та кафедри філософії Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича.

Основні положення і висновки дисертації висвітлені в 12 наукових публікаціях (3 у співавторстві). Дисертант, у співавторстві,

підготував навчально-методичні посібника "Екологія дш учнів 8-11 класів" (1995) та "Екологічне! виховання молодших школярів" (1996), які використовуються педагогами Чернівецької області в навчально-виховному процесі.

Структура дисертації,. ¡Мета і завдання дослідження обумовили структуру роботи, яка складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літера їури. Повний обсяг дисертації складає 180 сторінок і містить 250 найменувань використаних літературних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, характеризується ступінь її наукової розробки, визначаються мета і завдання дослідження, окреслюються методологічні та теоретичні засади їх вирішення, розкриваються наукова новизна та основні положення, які виносяться на захист, науково-теоретичне і практичне значення дисертаційної роботи.

У першому розділі - ‘Фшософсько-світоглядні аспекти формування екологічних знані.” - автор на основі численних наукових джерел, що репрезентують країни практично всіх континентів земної кулі, проаналізував стан та перспективи розв’язання проблеми докорінного поглиблення знань про природу, їх іуманізаїцї, вдосконалення еколого-освітнього процесу, визначив поняття "система екологічної освіти”, обгрунтував вимоги та умови і і функціонування.

Перший підрозділ - “Порівняльно-методологічний аналіз досвіду роботи з екологічної освіти” - присвячений дослідженню та аналізу альтернатив сучасності щодо засвоєння екологічних знань та виділенню прийнятних базово-концептуальних екоосвітніх моделей.

Автором вивчено понад 100 наукових джерел, у яких висвіглю-ється досвід функціонування екологічної освіти, утвердження в свідомості людей екологічних цінностей.

Цс дало змогу сформувати шість екоосвітніх моделей: гносеологічну, гносеологічно-діяльніспу, пізнавально-ціннісну, інформаційно-особистісну, абстрактно-декларативну та просвітницько-валеологічну.

За основу класифікації взято особливості формування змісту освіти й виховання, наявний арсенал форм, методів, засобів та інституцій, що забезпечують реалізацію національних програм у галузі охорони навколишнього середовища, сприяють переходу опанованих знань в екологічні переконанім.

Найпоширенішою є гносеологічна модель, яка сформувалась на основі втілення ідеалів класичного раціоналізму з його визнанням всесильності людського розуму та всеосяжності науки. Йдеться про таку

організацію екологічної освіта, за якої досягнення мети передбачається здійснити шляхом цілеспрямованого пізнання, в т.ч. і в рамках освітнього процесу, екологічної реальності. Показовіш у цьому плані є досвід таких країн, як Білорусія, Польща. Румунія, а особливо - Росія.

Досвід колишнього СРСР в галузі екологічної освіти, зокрема у 30-60-і роки, зі всією переконливістю довів обмеженість гносеологічної моделі, особливо за умови її абсолютизації. Обрана неадекватна (хибна) модель організації та розвитку живої природи - механо-ламар-кізм (тобто лисснківщина) - замість пізнання та охорони природи вела цо її нищення, оскільки вважалось, що не існує меж можливостям людини її зміні живих систем у бажаному для себе напрямку.

У багатьох країнах, таких як США. Франція, Німеччина, Бельгія, Нідерланди, частково Болгарія та Чехія, набула поширення гно-геологічно-діяльнісна модель, яка окрім пізнавальної активності, передбачає елементи практичної роботи, спрямованої на охорону навколишнього середовища. Найбільш повчальним у даному аспекті є досвід роботи освітніх закладів Бельгії. Питанню екології та екологічному навчанню в цій країні приділяється велика увага. З однієї їтороші, курс екології інтегрований з програмами загальноосвітніх і ліецдисциплін. Тобто, при вивченні будь-якого предмета відводиться певний ліміт часу на ознайомлення з екологічними проблемами. Поряд із цим існує паралельно спеціальним курс л екологічного навчання.

У деяких країнах реалізується пізнавально-ціннісна модель еко-мгічного виховання та освіти, згідно якої освоєння новітніх знань про природу та її охорону поєднується з традиційними цінностями суспільства, виробленими у процесі етнічної історії минулих поколінь. Эсобливих успіхів у використанні такої моделі досягнуто в деяких ірабських країнах, Кореї, Китаї. Таїланді, особливо - Японії.

Інформаїцйно-особнстісна модель спрямована проти усереднен-ія індивіда, передбачає врахування самодостатньої особливості особистості учня у всіх її сутнісних та унікально-неповторних вимірах. Зрозуміло, що такий підхід пов'язаний із затратами чималих людських га матеріальних ресурсів, вимагає глибокої держав тої політики, однак зія є одним з найефективніших. Яскравим прикладом даної моделі є жологічне виховання та освіта в Англії. Тут вивчення проблем »хороші природи включено в Державну навчальну програму. У кожен тредмет введено спеціальні цільові розділи з охорони навколишнього ;ередовиіца. Засвоєння кожного з них включає декілька позицій, що іідповідають віковим особливостям учнів і зростаючому рівню жладності матеріалу'.

На певному історичному відрізку в тих іга інших країнах у силу гсякич об’єктивних та суб'єктивних факторів і обставин функціонує

абстрактно-декларативна модель. Екологічна освіта тут постає як знецінена та ацільова сукупність абстрактних приписів та рекомендацій, позбавлена конкретних механізмів трансформації фактів науки (здобутків екології) у світоглядні переконання. Вона, певною мірою, характерна для країн колишнього Радянського Союзу, в тому мислі України та країн, що розвиваються. У них наявна невідповідність екологічної ситуації спроможностям та зусиллям суспільства, спрямованим на покращення навколишнього середовища.

Характерним для цієї моделі є те, що їй притаманний тимчасовий характер і вона може трансформуватись у досконаліші моделі при позитивному вирішенні економічних проблем.

Просвітницько-валсологічна модель поєднує в собі цілеспрямоване засвоєння знань про навколишнє середовище (природне і соціальне), здоровий спосіб життя, прищеплення вміння знаходити у середовищі засоби для здійснення своїх основних прав - права на здоров’я і сприятливе існування довкілля з жорсткою правничо-законодавчою системою карально-примусових засобів, що спонукають до охорони довкілля, суворої відповідальності за порушення існуючих норм. Вона характерна, зокрема, для Скандінавських країн, у яких основою планування всієї діяльності з екологічної освіти є Норвезький проект.

У другому підрозділі - “Проблеми структуризації діяльності з форму вання екологічних знань” - дисертант порушує проблему застосування принципу системності в діяльності з формування екологічних знань, згідно якого об’єкт, що досліджується, розглядається як сукупність елементів, які знаходяться у відношеннях та зв’язках між собою і утворюють певну цілісність, єдність.

Автором створена модел ь цілісної системи екологічної освіти за допомогою використання відповідних матеріалів світового досвіду. Застосовано метод контенг-а налізу, який використовується в соціологічних дослідженнях. У вітчизняних і зарубіжних наукових публікаціях були виділені змістові сюжети, що мають системоутворюючі ознаки, працюють на формування екологічного світогляду. Вони були прийняті за одиницю виміру - елементи системи.

У результаті було виділено чотири групи (підсистеми), котрі об’єднують 262 елементи (за спорідненими діяльнісними ознаками):

1. Ціннісно-мотивапійна підсистема екологічної освіти. Елементи даної підсистеми відповідають на питання: “Чому' навчати людей з метою формування екологічного світогляду, яким повішен бути зміст екологічної освіти?” Найбільша, об’єднує 120 елементів (45,8%).

2. Підсистема методики екологічної освіти. Дана група включає 72 елементи (27,5%) і вказує, як навчати, за допомогою яких форм, методів, засобів і прийомів.

3. Підсистема організації екологічної освіти (50 елементів -

9,1%). Це - організаційні чинники, матеріально-технічне її забезпечення. ..

4. Інституційно-кадрова підсистема екологічної освіти. Даний ілок (20 елементів - 7,6%) охоплює інституції, за допомогою яких витіпуються проблеми екологічної освіти, здійснюється її кадрове забез-іечення.

Дана систематизація є певною мірою умовною, але дає можли-іість точніше визначиш і глибше вникнути в поняття ‘"система еко-гогічної освіти”. Пропону ється таке її означення.

Система екологічної освіти являє собою сукупність чотирьох ¡заємозв’язаиих підсистем: ціннісно-мотиваційної, методичної, органі-¡аційної та інституційно-кадрової, спрямованих на реалізацію завдань цодо формування екологічного світогляду.

Системний підхід до створення узагальненої моделі цілісної сис-еми екологічної освіти дає можливість, виходячи з її призначення і ,істи, завдань окремих підсистем та елементів, обрати один з найкра-

іцих варіантів їх розстановки і взаємодії для досягнення найвищої ефективності, отримання найвагоміших результатів. Він дозволяє також виявити слабкі ланки системи і зосередити на них найбільшу увагу з мстою стимулювання їх функцій, приведення у відповідність з дією інших елементів.

Знаходячись на початковій стадії свого функціонування в Україні всі компоненти системи вимагають наукового осмислення, філософського та психолого-дидактичного обгрунтування, посиленні! їх гуманітарної спрямованості, відповідного матеріально-технічного забезпечення. В дисертації наводяться заходи щодо їх удосконалення.

Зміст: посилення виховної функції, встановлення оптимального співвідношенім між еколого-природничим та іуманітарно-світогляд-ним аспектами, екологізація всіх дисциплін шкільного курсу’ тощо.

Методика: переорієнтація на нові психолого-дидактичні прийоми з урахуванням уже існуючих технологій, використання елементів народної педагогіки, історичного досвіду українського народу; адаптація кращих надбань в галузі освітянської екології інших держак до умов України тощо.

Організація: створенім адекватної законодавчої бази, чіткої державної вертикалі, посилення відповідальності виконавчих структур, контроль за виконанням прийнятих рішень, виділенім потрібних коштів для проведення необхідних заходів, навчання та перепідготовку кадрів тощо.

Інституції: забезпечення об’єктів, де здійснюється екологічна освіта і вихованім, мережею консультативних, координаційних та методичних центрів; сприяння діяльності громадських формувань, які займаються екологічними проблемами тощо.

За цих та інших умов можна забезпечити дієздатність системи екологічної освіти і вихованім, сформувати екологічно грамотну особистість, створити умови для реального відродження життєвого простору України, подолання екологічної небезпеки, відверненім народу від критичної межі його існування.

У другому розділі - “Формування світоглядно-екологічних цінностей в системі національної освіти” - аналізуються світоглядно-педагогічні напрямки функціонування екологічної свідомості та досліджується місце освітньо-виховної екології в системі екологічних знань.

Перший підрозділ - “Послідовність та ступені формування екологічно свідомої особистості” - стверджує, що нині ще немає в повному обсязі чітких і завершених методологічних і концептуальних основ, на базі яких можна було б говорити про послідовність і ступсн; формування природозахисних систем цінностей, екологічного "зансло-

:оєния”, внутрішніх саморегуляторів екологічно цивілізованої поведін-:и, відповідних імперативів свідомості й діяльності.

Якщо розглянути пропоновані і пропаговані системи цінностей, о помітимо, що сучасній науковій літературі притаманна велика тер-іінологічно-категоріальна строкатість щодо їх визначення. Крім таких іагальновизнаних понять, як "екологічний світогляд", "екологічна сві-сомість", "екологічне мислення", "екологічна культура" набули розпов-:юдження дефініції типу' "екологічні переконання", "екологічна сомпетеншість, грамотність", "екологічний стиль мислення", "еколо-ічна духовність", "екологічні потреби" тощо. Тлумачення їх у різних івторів не завжди однозначне. У своїх публікаціях вони, як правило, за )Снову беруть лише одне-два з цих понять, про інші ж говорять лише мимохідь, або взагалі не згадують. Дійсно, кожне з них в тій чи іншій чірі відповідає певному рівню або етапу формування екологічно зрілої лодини. Однак, як здається дисертанту, без урахування всіх нюансів :вітоглядно-педагогічшіх аспектів, визначення всієї гами компонентів, що впливають на свідомість людини, не можливо створити цільну теорію екологічної освіти і виховання. Тобто йдеться не про окремі компонеігги, а їх сукупність. На погляд автора, основні з них можна розташувати в такій послідовності: екологічні знання - екологічне мислення - екологічна свідомість - екологічний світогляд - екологічна гтгаса - екологічна культура. Від екологічних знань до екологічної культури поведінки і відповідних імперативів діяльності - така логіка побудови цього неперервного ланцюга, кожний компонент якого (окрім першого й останнього) грунтується на попередньому і готує базу для наступного. Вносячи свої доповнення і своє бачення до загальновизнаних понять, автор дає характеристику кожному з цих компонентів. У дисертації акцентується, що всі вони взаємозв’язані, хоч кожен з них відносно самостійний. Між ними існу є певна наступність.

Формування екологічно орієнтованої, екологічно зрілої особистості шляхом опанування сукупності наведених компонентів - цс складний, багатогранний, суперечливий, поступовий процес багатоступеневої, неперервної освіти, який реалізується за допомогою дії не лише на інтелект людини, але й на її емоції, на весь спектр її духовних здібностей у поєднанні суспільного і родинного виховання.

Рівень їх опанування залежить від багатьох факторів і, передусім, від вікових особливостей особи. З точки зору світоглядно-ціннісних аспектів автор виділяє наступні спупені екологічної зрілості: інформативно-підготовчий (початковий), базово-світоглядний (основний), світогдядно-зрілий (вищий) і профільно-фаховий (післядип-ломний). Кожен з них формується на основі всіх розглянутих вшце компонентів по висхідній лінії - від елементарних знань і понять, от-

риманих у дошкільні роки, до їх глибокого усвідомлення, осмислення і практичної реалізації в післядипломішй період. При цьому, з певною мірою умовності, можна вважати, що кожен із ступенів має свої домінуючі компоненти: інформативно-підготовчий - екологічні знаній; базово-світоглядний - екологічне мислення, екологічну свідомість, екологічний світогляд; світоглядно-зрілий - екологічний світогляд, екологічну етику, екологічну культуру. Профільно-фаховий ступінь, як уже зазначалось, є набутком всіх попередніх ступенів.

У другому підрозділі - “Місце освітньо-виховної екології Е структурі сучасної освіти” - ретельно досліджується місце освітньо-виховної екології в системі екологічних знань. Зокрема, аналізується стан науково-методичного забезпечення; досвід роботи педагогів в дошкільних установах, початковій школі та у процесі викладання природничих дисциплін, хімії, фізики, географії; досліджуються еколого-ціннісні орієнтації молоді.

Автор констатує, що екологічна освіта в Україні потребує негайної реорганізації на основі філософського переосмислення наявних потенційних освітніх можливостей, врахування структури екологічних знань, вивчення соціальних функцій екології та використання національних культурних надбань. Вона повинна займати пріоритетні позиції серед інших видів освіти. Природоохоронну освіту слід проводити Е різних напрямках: на уроках, заняттях гуртків, під час екскурсій, > процесі суспільно корисної праці та науково-дослідницької роботи.

Навчальними програмами в дошкільному закладі, початкові» школі та з основ наук у старших класах передбачено засвоєння мінімальних знань з охорони довкілля. В них сформульовано екоосвітні завдання, ціннісно-екологічні орієнтації та рівень умінь і навичок якими мають оволодіти вихованці.

У змісті базових дисциплін та в процесі організації позашкільної роботи наявні конкретні можливості для розвитку освітньо-виховної екології. Дисертантом узагальнено філософсько-дидактичк принципи більш оптимального використання основ наук та діяльності поза школою у формуванні світоглядних цінностей суспільства Головними з них є: іитегральність, послідовність, комплексність евристичність та оптимальність.

Одначе, обмеженість часу на вивчення екологічних пробле\ не дає змоги змінити їх цільову спрямованість, позбутись закличних декларативних тез, направиш зусилля на вивчення принципів доцільного природокористування. Тому автор вважає, що в школі варто за провадити структуризовані екознавчі курси, в ПІ класі -“Абеткг

екологічних знань”, а в VIII - XI класах - “Екологія”. Дисертація містить коротку' характеристику філософсько-методологічних засад їх побудови. -

Розумне поєднання шкільної та позашкільної виховної стратегії відкриває початок якісно нового, цілісного підходу до виховання особистості в єдиному процесі безперервної освіти, а тому має велике майбутнє. Перевага позашкільної освіти в добровільності вибору, самоврядуванні, демократичному стилі спілкування з педагогами. В дисертації розкриваються можливості позашкільних інституцій з формування екологічних знань, виділено оптимальні методи, форми та прийоми педагогічної взаємодії, наведено позитивний досвід з розвитку природозберігаючого світосприйняття.

Проблема цінностей актуальна в різні історичні періоди розвитку і має конкретні орієнтації. Історія свідчить, що, в основному, суспільство сповідує ті цінності, які прийняті більшістю в даний конкретний час. Тому предметом вивчення автором виступили еколо-го-ціннісні орієнтації молоді, адже всі негаразди у взаємовідносинах суспільства і природи починаються з втрати екологічної культури на рівні особистісних цінностей, які і закладаються у молодому віці.

На підставі проведеного соціологічного дослідження констатована наявність окремих успіхів у формуванні еколого-ціннісних орієнтацій школярів. Старшокласники усвідомлюють, наскільки важливими є екологічні проблеми і скільки зусиль необхідно прикласти, щоб їх вирішити.

Вони володіють певними світоглядними переконаннями, готові до серйозної участі щодо подолання негативних тенденцій у розвитку суспільства. Але рівень теоретичних знань з глобальної екології ще досить низький, не відповідає вимогам сьогодення. Це свідчить про резерви організації навчально-виховного процесу з екологічної освіти молоді.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнені результати дослідження. Визначається місце екологічних знань у формуванні світоглядних цінностей молоді. Дисертант аргументує такі висновки:

шляхом порівняльного аналізу світового еколого-освітнього досвіду введено поняття базово-концептуальних моделей екологічної освіти - гносеологічної, гносеологічно-діяльнісної, пізнавально-ціннісної, інформаційно-особистісної, абстрактно-декларативної та просвітницько-валеологічної, розкриваються умови їх функціонування та евристичний зміст;

виходячи з філософсько-методологічного принципу системні цілісності аргументовано поняття “система екологічної освіти”, ш складається із взаємозалежних підсистем: ціннісно-мотиваційно методичної, організаційної та інституційио-кадрової. Збалансоваи взаємодія названих компонентів системи визначає її ефективність керованість;

узагальнення філософсько-методологічних аспектів функціош вання світоглядних цінностей зумовило введення поняття про ріві екологічної свідомості особистості: екологічні знання - екологічт

свідомість - екологічний світогляд - екологічна етика - єкологічї культура. У суспільно-прикладному плані ці рівні детермінуютьс відповідними ступенями екологічної зрілості: інформативні

підготовчим (початковим), базово-світоглядним (основним світоглядно-зрілим (вищим) і профільно-фаховим (післядипломним);

екологічна освіта в Україні потребує негайної реорганізації, м; ефективний ресурс, основою якого є національні культурні надбанн що можуть слугувати формуванню прородоохоронних орієнтаці особистості, суспільства;

аргументована нагальна необхідність науково-методичного з; безпечення освітньо-виховної екології, що спиралася б на філософські дидактичні принципи оптимального використати основ наук щ формуванні світоглядних цінностей суспільства, враховувала психолого-педагогічні засади взаємин суб’єкту і об’єкту навчання;

результати соціологічних досліджень свідчать про, в цілом позитивні еколого-ціннісні орієнтації шкільної молоді, що створи передумови для продуктивної еволюції світоглядних екологічні цінностей суспільства,

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Головні положення дисертації викладені у публікаціях:

1. Бауер М.Й., Захарова Т.А., Козуб М.К., Попович ТЛ Стефаник В.І. Екологія: Посібник для учнів 8-11 класів. - Черніві Митець, 1995. - 150 с.

2. Бауер М.Й., Ткачук Л.Ф. Екологічне виховання молодші школярів. -Чернівці. 1996. - 62 с.

3. Бауер МИ. Екологічна освіта дошкільників // Шлях освіти 1997. -№2. - С. 10-12.

4. Бауер М.Й. Екологічні знання на уроках природознавчо циклу // Гуманітарна освіта: фактор світової інтеїрації: Матсріа міжнародної науково-практичної конференції. - Чернівці, 1997. -Ч.І

С. 175-180.

5. Бауер М.Й. Природоохоронна освіта в структурі шкільного

сурсу географії // Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Чернівці, 1997. - Ч.И. - С. 265-270. '

6. Бауер М.Й. Екологічну освіту' - змалку // Дошкільне зиховання. - 1997. - № 7 . - С. З - 4.

7. Бауер М.Й. Вільна національна школа для виховання вільної, ;відомої, дужої нації // Гуцульська школа, - 1997. - № 1. - С. 4-5.

8. Стефаник В.І., Бауер М.Й. Методологічні (світоглядні) іспекти сучасної екології // Зелена Буковина. -1995. - № 3. - С. 16-20.

9. Бауер М.Й. Місце і роль навчально-виховного процесу у іирішент екалош-демографічиих проблем на Буковині // Зелена Буковина. - 1997. -№ 4. -С. 15-19.

10. Бауер М.Й. Проблеми оновлення іуманітарної освіти в учасних умовах // Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, іроблеми: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. -Тернівці, 1996 . - Ч. І. -С. 47-51.

11. Бауер М.Й., Чикарысова М.Ю. Міфологія та міфотворчість ж засіб екологічного виховання // Філософія сучасної освіти та стан її юзробки в Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної :онферендії. - Київ, 1997. - С. 373-375.

12. Бауер М.Й. Порівняльно-методологічний аналіз досвіду юботи з екологічної освіти // Сучасна гуманітарна освіта: стан і ¡ерспективн: Матеріали науково-практичної конференції. - Чернівці, 996.-С. 251-257.

Анотація

Бауер М.Й. Екологічні знання в контексті формування аітоглядних цінностей суспільства. Захищається рукопис на здобуття іаукового ступеня кандидата філософських наук по спеціальності

i9.00.09 - філософія науки. Інститут філософії НАН України, Київ, 998. '

Дисертація містить філософсько-методологічний аналіз ролі кологічних знань в формуванні екологічної свідомості, культури, тики та інших світоглядних цінностей. У роботі сформульовані азово-концептуальні моделі екологічної освіти, умови функціонування коосвітньої системи та показано роль освітньо-виховної екології в озвитку ціннісних орієнтацій молоді.

Ключові слова: екологія, екологічні знання, екологічни світогляд, еколого-ціннісні орієнтації, екологічна культура, екологс освітня модель.

Аннотация

Бауэр М.И. Экологические знания в контекст

формирования мировоззренческих ценностей общества. Защищаете рукопись на соискание научной степени кандидата философских нау по специальности 09.00.09 - философия науки. Институт философ! НАН Украины, Киев, 1998.

Диссертация включает философско-методологический анал! роли экологических знаний при формировании экологической созн; тельности, культуры, этики и других мировоззренческих ценностей, работе сформированы базисно-концептуальные модели экологически образования, условия функционирования экообразовательной систем! а также освещена роль образовательно-воспитательной экологии в ра' витии ценностных ориентаций молодела!.

Ключевые слова: экология, экологические знания, экологичсскс мировоззрение, эколого-ценностные ориентации, экологическ; ку льтура, эколого-образовательная модель.

Summary

M.Y.Bauer. Knowledge in ecology studies in context of the socie outbook values formation.

The manuscript is being defended for getting a Degree Candidate of Science on speciality 09.00.09 - philosophy of scienc Institute of Philosophy, Academy of Sciences, Ukraine. Kyiv, 1998.

The dissertation deals with the Philosophy and Methodolo, analysis of the role of moral, cultural and ecological awareness as well other society' outlook values. Models of conceptual basis for ecologic studies and existence conditions of ecoeducational system are beii researched. The role of ecostudies for youth as a strong educational rnea has also been developed in the dissertation.

Key words: ecology, ecoknowledge, ecooutlook, ecoawarene; ccoculture, ecoeducational model.

Здано до друку 18.01.S8 р. Підписано до друку 19.01.98 р. Формаї 60x90 1/16. Папір офсетний Xsl. Друк офсетний. Тираж 100 прим. Замовлення № 10-98

Чернівецьке художнє поліграфічно-видавниче підприємство “Митець” 274019, м.Чернівці, вул.Сторожннецька, 62, тел.3-72-57