автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Экспликация коммуникативного фона письменного текста (на материале русской дипломатической переписки начала XIX века)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Экспликация коммуникативного фона письменного текста (на материале русской дипломатической переписки начала XIX века)"

РГВ ОЛ

-8 ОМ®6 „ -

” Дніпропетровський державнил університет

Па правах рукопису

КУВАРОВА ОЛЕНА КОСТЯНТИНІВНА

ЕКСПЛІКАЦІЯ КОМУНІКАТИВНОГО ФОНУ

ПИСЬМОВОГО ТЕКСТУ

/на матеріалі російського дипломатичного листування ' початку XIX століття/

• -І 10.02.0^ - російська мова

АВТОРЕФЕРАТ . дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук .

Дніпропетровськ 19 9 6

Дисертацією. є рукопис

Рос^гу виконано на кафедрі лінгвістичної підготовки іноземців Діи.іропетровського державного університету

Науковий керівник 01>іціЛні опоненти -

Провідна установа -

доктор філологічних наук, • професор СТОЛЯРОВА Л.П. .

доктор філологічних наук, профосор CTEXÎH ¡O.K.

кандидат філологічних наук, професор КУТАРЄВА Л.В.

Інститут мовознавства НАН України ім. 0.0.Потебні /м.Київ/

Захист відбудеться " _______ 1995 року

о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Л 03.01.16 діл захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при .Дніпропетровському державному університеті /320^25, м.Дніпропетровськ, пров.Науковий, ІЗ, філологічний .факультет, корп.'І, ауд. РОА/.

. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського державного університету.

Автореферат розісланий

¿М2/ГЛ

_ Т995 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради ^=~уД0ц. Приставко Т.С.

з

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

. Вивчення мовних засобів, що використовуються дія передачі в тексті інаюрмації про ту соціальну ситуацію, в якій він генерується, і - ширше - про умови його функціонування /сфера комунікації, характер взасмеїідносин міг комунікантами, мета спілкування і т.д./ є актуальною проблемою сучасної лінгвістики. Увага 'до широкого екстралінгвістичного контексту МОВЛЄННЄЕОЇ комунікації, без якого вивчення об’єкта мовознавства уявляється обмеженим, зро&га у зв'язку з розвитком комунікативно-функціонального * напряму в лінгвістиці, а такоя зі становленням прагматики в 70-60-ті рр. В роботах Т.А. ван Дейка, ,Н,Д.Арутюнової, О.О.Леонть-ева, Л.В.Сахарного, Ю.О.Сорокіна, Є.Ф.Тарасова підкреслюється діяльніснкЭ характер мова, актуальність вивчення проблем мовленнєвої взаємодії адресанта і адресата. Тому не випадковий інтерес лінгвістів до тексту як до комунікативної одиниці вищого рангу /Л.А.КисельоваЛ за допомогою якої, власна;, і здійснюється мовленнєво спілкування. Причому, як відзначає Т.М.Ніколаєва, аналізуючи сучасний стал лінгвістики тексту,- на перигай пиан висуваються не стільки проблем семантичної і формальної організації тексту, скільки питання комунікативного плану, дослідження умов "правильної", успішної комунікації, яка забезпечуй однозначно тлумачення одиниць тексту.

Серед безлічі визначень тексту, різноманітність яких обуше-лено як складністю, багатоаспектністю цього лінгзі стичного Гномона, та:с і специфікою завдань, що ставить перед собою дослідник, таїсій постановці питання відповідає, на над погляд, де^іні-ц;я тексту як перетвореної форми спілкування, їда заміняє систему комунікативного акта разом із предметом спілкування /Ю.О.СорокіГї, Є.Ф.Тарасов, О.М.Шахнарович/. Такий підхід до тексту е базою для ставлення загальнотеоретичного завдання - иодолання'лінгвістичного редукціонизму, яка стає момивим лито при умові формування соціального контексту шляхом реконструкції за текстом відповідної ситуації спілкування. Вирішення цієї проблем, певно, потребує створення методики опису комунікативної ситуацій на основі анал зу тексту. Важливим етапом на шляху створення такоі методики уявляється дослідження впливу різних окремії/, параметрів процесу спілкування на структурні і семантичні особливості тексту як результату комунікації. ; , '

Соціолінгвістичні дослідження цієї проблеми здебільшого грунтуються на матеріалі усного мовлення або експеришг; гів .

/праці у.Львова, Дж.Гашерца, Т.А.ван Дзйка, В.І.Еельвіса та ін./. Принципова відмінність пропонованої дисертації полягає в тому, що її виконано на маївріалі письмових текстів, причолу аналіз текстів вписано до моделі комунікативної ситуації, де взаємодія комуні канті в розвивається як діалог. Текст розглядається як соціо-культуша подія, тобто враховуються історичні умови і національно-культурна специфіка взаємодії, що сприймається як текстова діяльність її учасняків. Аналіз тексту базується на тих реаліях, які вже склалися й вірогідно описані в історичній літературі.

Матеріалом дисертаційної роботи е тексти дипломатичного листування Російського Міністерства закордонних справ за ІВОІ -І8І2рр.', опубліковані в серійному виданні "Внешняя политика России XIX и начала XX века", до аналізу залучено близько 200 текстів загальним обсягом приблизно 125000 слів.

Наскільки нам відомо, дослідження дипломатичних текстів в коцунікативно-прагматичному аспекті не проводились. Мовою дипло матичних документів лінгвісти майже не займалися, якщо не рахувати деяких робіт, присвячених лексиці сфери міжнародних відносин /Є.М.Іссерлін, Ф.П.Сергеев/, отже із лінгвістичного вжитку виведено великий пласт документалістики, цікавий тим, що тут па єднуються риси епістолярного і офіційно-ділового СТИЛІВ. Листу-! ваиня ж початку XIX століття мовна назвати, використовуючи термін Д.С.Лихачова, аанровстановлюючим /"жанроустанавливаюиим"/: саме в цей час формуються норми в даній’сфері комунікації.

'Актуальність нашого дослідження,визначається рядом факторії по-цорше, тенденцією сучасної лінгвістики до вивчення мовних одиниць в Функціопальному ас. акті, з урахуванням тієї ролі, яку воии грають в досягненні комунікантом прагматичного ефекту породжуваного висловлювання; ,

по-друге, необхідністю подальшого'вивчення тексту в плані ко* мунікчці ї, обумовленості вибору мовних засобів екстралінгвістичними факторами; • ' ' .

по-третє, недостатньою дослідженістю дипломатичних документі^ в русистиці, що створює деяку суперечність у характеристиці осо» бЛИВОСТЙЙ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО стилю російської мови. .

Основна мета дисчгтапії - вияснити лінгвістичні характеристики тексту, детерміновані відповідною комунікативною ситуацією.,

При цьому ми ставимо поред собою такі завдання:

1. Змістовно визначити ПОНЯТі-Я "КОМУНІКАТИВНИЙ фОН тексту"

і довести, що основні параметри комунікативного іюь/ одержують в текстах російського дипломатичного листування мовну експлікацію.

2. З’ясувати специфіку використання емоційно-експресивних засобів мови і їхнє знач лиш в стилі дипломатичних документів;

3. Виявити й описати особливості інформативної структури досліджуваних текстів як бази.для реалізації певної інформативної стратегії;

Показати можливості лексичної експлікації ієрархічних взаємовідносин в діаді комунікантів. ,

Поставлені завдання визначили основні підходи й методи дослідження. Орієнтуючись на динамічну концепцію мови, характерною рисою якої с опис мови в її реальному функціонуванні, головним принципом при аналізі мовних засобів ми обрали врахування ситуативно-комунікативних факторів. Цей. підхід спирається на роботи з теорії мовленнєвої комунікації /Л.Л.Кисельова, Ю.О.Сорокін, Є.А.Реферовська, Є.Ф.Тарасов, О.М.Шахнарович та ін./, а також на праці О.НЛеонтьева Й 0.0Леонтьева, в яких обгрунтовано діяльні сний підхід до мови,, ідо пзредбачас розгляд текстів дипломатичного листування як компонента в структурі дипломатичної діяльності. Прозі,"НИМ дослідницьким прийомом у роботі с опис мовнчх явищ, при цьому вони характеризуються иэ ізольовано, а з урахуванням їхньої токстотворччї функції, ролі й місця в структурі тексту та комунікативного акту в цілому. Як допоміжні застосовувались також статистичні методі:.

Наукова новизна дослідження полягай в току, що в ньому вперше поставлено і вирішено питання про мовну ексїшкацію умов комунікації як цілого комплексу ситуативних та історико-культур-ішх факторів, детермінуючих організацію тексту й характер мовних засобів, що Еикорлстовуються в ньому. Новим, на наш погляд, модна вважати висновок про те, ідо експресивність - це одна з кон-ституюючих особливостей стилю дипломатичних документів, Обгрун-торано поняття "інформативна стрітегія тексту" і показано механізми мовної маніфестації соціальних і просторово-часови:• коор-динаї взаємодії в інформативній структурі тексту, а також в його лексиці /на матеріалі категоріально базових частин мови/. ‘

Теоїтична значення роботи полягас а подальшій розробці ко-, мунікативно-прагматичного підходу до вивчення тексту, а само та-

кий підхід дає можливість виявити оптимальні способи мовної реалізації комунікативної інтенції. в дисертації обгрунтовано по-', ияття "комунікативний фон тексту", розвивається й уточнюється уявлення про таку текстову категорію, як інформативність.

Практичним рву/льтатом дослідження може стати розробка спецкурсів з теорії мовленнєвої комунікації, стилістики російської шви, лінгвістики тексту. На базі дисертації можна створити методику виділення в тексті непрямої інформації про ситуацію спілкування, і така методика буде корисною у розвитку навиків спілкування і керівництва людьми. Результати роботи м-ожуть також знайти застосування в дослідженнях прикладного характеру, які спрямовані на опис матеріальної структури тексту.

На захист виносяться тгкі положення дисертації:

1. Парамотри комунікативного фону,.значущі для взаємодії, мають в тексті мовну експлікацію, завдяки чому стає можливим "розпредмвчувакня" юксту, відновлення за текстом історичних, культурних і соціальних умов, в яких протікає спілкування.

2. Експресивність, стішо дипломатичних документів - якість, не стільки обумовлена впливом зовні /скачімо, впливом публіцистичного стилю/, скільки безпосередньо притаманна їм, сформована в межах епістолярного жанру як засіб вирішення специфічних завдань даної комунікації. в текстах дипломатичного листування експресивність реалізується такими мовними засобами, як емоційно забарвлена лексика, модальні слова, ко виражають ставлення до предмету спілкування; тропи й фігури мовлення.

3. Інформативна структура тексту /розташуванні смислових ., предикатів, особливості номінації і мовні засоби характеристики, учасників дипломатичної взаємодії, застосування в тексті формул веічливості/ реалізує відповідну інформативну стратегію й детермінується особливостями комунікативної ситуації. Експозиція тексту в дипломатичному листуванні с важливим елементом структури тексту, оскільки вона слугує змістовній і прагматичній орієнтації адресата.

4. Ієрархічні взаємовідносини між комуні кантами каніфесту-ютьс.я в тексті ка лексичному рівні. Лексико- семантичні групи категоріально базових частин мови /іменників, прикметників і, дієслів/ диференційовано' вживаються в текстах двох типів: текстах лідера і текстах підлеглого.

_ Основні висновки і положеній було апробовано у виступах на науковій нараді "Когнітивна і к.чмунікативнл структура тексту. Функціональний аналіз" /Дніпропетровськ, 1991/, Мізгчародній на— уково-теоратичній конференції "функціональна граматика" /Донецьк, 1991/, І Міжнародному симпозіумі "Людина: шва, культура, пі знання" /Кривий Ріг, 1995/, ча підсумкових наукових конференціях Дніпропетровського держуніверситету /1991 - 1996 рр./, а таком викладено у восьми публікаціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії та списку джерел фактичного матеріалу. Загальний обсяг роботи - Іте сторінок. Бібліографія містять 150 найменувань. ..

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ,

У ВСТУПІ формулюються мата і завдання дослідження, обгрунтовується актуальність поставленої наукової проблеми, її новизна, • теоретичне і практичне значення, визначаються методи дослідження Í1 ступінь опрацювання проблеми, формулюються положення, які виносяться на- захист. ■ .

В першому розділі "Ш.ШІІКАтаВНШІ Ші ЯК 'ХШОЗА СЇРУШРИО-СЕМАНТИЧНОЇ С5?ГАІІІЗАЦХ ї ДШША.ТИЧНОГО ЛИСТУВАННІ" обгрунтовано поняття "кот.г/нік’дтезші;. фон тексту". Комунікативна ситуація, контактна і конгліктна взаємодія, лота і предмет спілхузаяил -це поняття, які розроблялись переважно соціо- та психолінгвістикою. Проте, оскільки проблеми, ДОСЛІД'ХЗІШЮ яких присвячено ДаН} роботу, стикаються з наведеними поняттями, т вважаємо необхідним викласти своє розуміння цих термінів і окреслити специфіку відповідних явищ в дипломатичній тмуніг.уції досліджуваного л -ріоду. ■

Проблема обумовленості мовної форми мовленнєвого повідомлення екстралінгвістичними факторами, яку було иостаятено члена- ими Празького лінгвістичного гуртка, набула свого розг тку в пра- ' цлх Л.Плумрілда, JI.П..кубинського, в роботах 0.11.Леонтьева і

О.О.Леонтьєва з -теорії мовленнєвої діяльності. В зарубіжнії! лінгвістиці описано експериментальні дані про вплив на мовленнєву поведінку обстановки, теми бесіди, оцінки спілкування йгчо учас- , пиками /У.Лаблв, С.М.Ервін-Тріпп/. Як компоненти комунікативної , ситуації називались настанова, офіційність/неофіційність відносин між комупікантами /Є.А.Земська/. До моделі комунікативного ¡tpoi;d- v <г су включають також місце і час гомунінації, мотив;*, коту с.чіл-

купання /А.Д.Швейцер/. Із збільшенням кількості зафіксованих прагматичних характаристик, що мають вплив на структуру іі семантику тексту, що генерується, виникло питання про включення комунікативного акту до більш широкої системи соціальної взаємоДІЇ.

Текст - це продукт не тільки ситуативних факторі в і соціальних умов, існуючих в час текстотворення. ізін завжди функціонує . в певному історико-ку.пьтурному середовищі зі своєю системою цін- . ноствй і традицій, отже в рівній мірі є породженням цього середовища. З іншого боку, процес сприйняття і розуміння також детермінований культурним досвідом людини: структурою фонових знань, в якій важливе місце посідають знання, що зв’язані з національною культурою /С.М.Варещагін, В.Г.Костомаров/, наявністю лакун /и.О.Сорокін/, етнічними стереотипами. Таким чином, національно-культурні' та історичні умові., за яких відбувається спілкування, існують в єдності та взаємодії з умовами соціальними, і тому можуть і повинні розглядатися та єдиний комплекс факторів, цо Армують той чи інший текст. .

Під комунікативним іоном тексту ми розуміємо історичні, культурні та соціальні умови, в яких протікає спілкування, а також сферу спілкування, знаком яко: 0.ТІ.Гришина називає відповіднії? функціональний стиль. Ядром комунікативного дону є ситуація спілкування, основними параметрами якої можна вважати, за відомою психолінгвістичною моделлю К.Ешера, мовця, слухача і предмет мовлення. У реферованій роботі при характеристиці ситуації спілкування в дипломатичній сфері спілкування почітку XIX століття враховується весь цей комплекс комунікативних умов, -о дозволяє простежити їхню мовну експлікацію в тексті.

Предметом і завданням сгтлкуваннл в дипломатичній сфері діяльності є' міжсоціумна взаємодія, її організація і регулювання. . Ьііжг.орсональна взаємодія в дипломатії є .рормою, ¡до реалізус і/.ік-соціумну взаємодію. Основним презентантом соціуму є Кого лідер, тобто, в умовах початку XIX століття, монарх. Але безпосередньо функцію зв'язку з оточенням він викоігує рідке, частіше перекладаючи її на дипломатів, які, таким чином, представляють соціум опосередковано, завади будучи лише частковими-суб'єктами, у взаємодії. Можливості динно ката обмежуються покладеними - на нього цовиозаяеннямл, межі яких, а откэ, ступінь суб’єктності визначає абсолютний суб’єкт взаємодії - монарх. Мету Р інтереси: соціуму

дипломат репрезеитуе в .¿юрмі, яку запропоновано лідером, при цьому офіційність скорії взаємодії первдбачрч зниження ролі особистої трактовки подій.

Однією з основних форм дипломатичної діяльності е дипломатична листування. В ньому виділяються дві великі категорії документів: міждержавна і внутрішньовідомчо листування, іїри міждержавному листуванні в контакт вступають два ^рмальяо незалежні суб'єкти, наприклад Олександр 1, імператор Росії, і Фрідріх-Вільгельм III, імператор Прусії. Внутрішньовідомче листування реалізує взаємодію комуиікантів, яких зв’язують ієрархічні відносини лідера та підлеглого /міністр іноземних справ М.П.Рум’ян-цев і посли О.Б.Куракін,' Г.О.Штакельберг, Х.А.Лівен та ііші/, тобто ці комуніканти утворюють систему суб’єктно-об’єктних відносин. В ієрархічній структурі Російської держави початку XIX сторіччя існував абсолятний' суб’єкт взаємодії - імператор Олександр, а також ряд осіб, що мали високий офіційний статуо і частково привласнювали суб'єктні Функції при спілкуванні з підлеглими.

Де ті, хто в різні часи очолювали Міністерство іноземних справ: граф А.Р.Воронцов, граф М.П.Рум'янцев та ін. Вступаючи в спілкування з імператором, -ці особа адресували суб’єі.тні функції йому, займаючи в діаді положення об’е::та взаємодії. Таким чином, у внутрішньовідомчому листуванні можна виділити чотири типи текстів, . які відповідають різного роду комунікативні::! ситуаціям:

І/ тексти, відправник яких - абсолютний суб’єкт взаємодії /абсолютний лідер/, імператор /т;ш тексту позначимо: А - 0/,

2/ тексти, які, «дрзсовано абсолютному лідеру /тип 0 - А/,

З/ тексти, адресовані частковим суб'єктом взаємодії /скажімо, міністром і’ногзших справ/ підлегло:^ /тип С - 0/,

4/ тексти, адресовані підлеглим частковому суб’єкту взаємодії /тип 0 - С/1.

Еанрово-стилістичні особливості дипломатичного листування s обумовленими сферою комунікації та типовою для неї -итуацією спілкування. Жанрова своєрідність розглянутих текстів полягаз в поєднанні мовних засобів, характерних для офіційно-ділового стилю та епістолярного жанру. Належність до о^іційно-ділоиого стилю мані юстується в такій рисі композиційної будови тексті’.:, як

*Тут і далі: А абсолютний суб’єкт взаємодії, С - частковий суб'єкт взаємодії, 0 - об’єкт взаємодії.

часткова стандартизація: звертати на початку листа, формула , ввічливості та підпис, іноді дата і місце написання напр .'жінці та ін. Дипломатична листування ще й лексичні особливості, що є типовими для текстів офіційно-ділового стилю: використання■дипломатичної термінології та термінології міжнародного права /РА-ШИЩРСВАТЬ, КОНВЕНЦИЯ, ДЕНЕЕНАІІ ИЩЗІШЗАЦИЯ, ШЕДИШНАРНЫЕ ПУНКТЫ, ПОВЕРЕННЫЙ В ДЕЛАХ/, етикетної й компліментарної лексики /ВЫСОЧАЙШЕЕ С0ИЗЗШЕШГ5, ШіАРДЕЕ БІАГОВОДЕНИй/, включаючи формули титулування; обкакене витання стилістично зниженої лексики.

Наявність у текстів дипломатичного листування конкретного адресата, як сразило, особисто еиайомого о відправником, робить ыохишвим змахування і'ого особистих рис при генеруванні тексту. Включення до предмету спілкування власних почуттів і переливань -непритаманна інешл жанрам офіційно-ділового етили риса, яі;у та-коа привнесено епістолярною нормою, - надаз процесу спілкування відтінку неофіційності. Імітація діалогу, інтимізація спілкування досягається неодноразовим повторенням у тексті звертання до ' співбесідника, включенням різних вставних конструкцій, апеляцією до думок та почуттів адресата впродовж читання їм листа:

"Еа легко, милостивый,государь, посуд;:ть ыожото, сколь удавило шня обстоятельство, которого я совсем не мог оаздать.. Провідною стратегією сплгву на адресата в дяшюу-атдчноку листуванні є переконування, при цьому раціональні мотивування звичайно підкріплюються розгорнутою оцінною програшю, емоційним впливом на адресата, .'.кшшвості .такого, впливу збільшуються завдяки досить широком;; тікористашш в текстах тропів, фігур мовлення, .. оцінної лексики, ідо створаа експресивне забарвлення мовлення. . Можна навести приклади штафор: ТЕАТР ВОИНЫ, КОВЫ НЕДОБРОХОТОВ, ПОЛИТИЧЕСКИ;! ІГУГ; метонімії: ПОКОРЕННЫЕ РОССИЙСКОМУ (РУПІЮ, НЕЗАВИСИМОСТЬ ШВЕДСКОЛ КОРОНИ; синекдохи: НЕ ДАВАЛ КОПИИ В ТУРЕЦКИЕ РУКИ; епітетів: ЛЕГКОВЕРНЫЕ СЕРБЫ, СРЕН’СЖШВАЯ АЛЧНОСТЬ. Поєднання цих мовних засобів може створювати яскраві, виразні образи: . .

"Пусть личная дружба двух знаменитых государей угасит пламя сей печальной войны...".

Де засобів створення експресивності належать також риторичні питання, антитеза. .

Другий розділ "ІНФОРМАТИВНА СТРАТЕГІЯ ТККСТУ ДИПЛОМАТИЧНОГО ЛИСТУВАННЯ" присвячено способам нередачі в тексті інформації про

комуні катнвїгу ситуацію та її основні параметра. '

На початку розділу вводился поняття 'інформативна стратегія тексту" й англізуються особливості інформативної структури текстів дипломатичного листування. Під інформативною стратегією ми розуміймо принципи та спосс 5я подачі ііцюрмації у тексті, детерміновані такими паргтотраш комунікативної ситуації, як кота спілкування, вибір комунікативної стратегії, характер ззаємовід-носпн мія учасниками спілкування. Інформативна стратегія реалізується в інформативній структурі тексту, яку.кі розглядаємо, відповідно до гтзтодоа, запропонованої Т.М.Дрідзо, як ієрархію ксгг/нікативних програм, на чолі якої стоїть мета'повідомлення, далі основна таза, роз'яснення до неї і аналітична оцінка ситуації і нареаті елемента загального фону до мати повідомлення.

Стратегія подачі цільової інформації-в огчпній частині тексту мого експліцікватл суб'єктно-об'єктні відносини в діаді.

Як правило, розгортання тексту лідера здійснюється від загального до окремого, текст має інструктивний характер, в ньому переважають прескриптори. Позиція об'єкта в діаді дніфестуєт.ься в і нормативному характері текстів, коли оцінка предмета спілкування на є оСоз'язкоеою. При формальній рівності комунікантів зростає роль непрямого регулювання поведінки реципієнта у фотші: а/ актуалізації предмета спілкування з його оцінкою, ¡ще формує уявлення про необхідність спільних ді'й; б/ інтерпрзтації вчинків адресата.як прояву готовності до- згоди. Комувікатор ^асто адресує об'єктні характеристики реципієнту,'підвищуючи тим сашм' рівень його самооцінки та зні’жуюч критичність сприйняття інфср-маці ї.. .

Значний прагматичний зміст у текстах дипломатичного листування мають елементи загального фоку до мети повідомлення, зокрема формули ввічливості, які звичайно завершують текст. Вони містять ситуативно-цільову інформацію про умови1 спілкування, слугують миті регулювання втдносин між комунікантами, створюють передумови для продовження діалогу. Редукція формул ввічливості при міждержавному листуванні-двох нормально незалежних суб’єктів спілкування відзначає зміг і в міждержавних відносинах, можливість повороту від контактної стратзгії спілкування до кощшіктної.

Важливим елементом інформативної структури тексту в експозиція - вступна частина, яка слугує змістовній і прагматичній орієнтації адресата. З ній окреслюється комунікативна ситуація •

в цЪюьу: називаються адресат /у звертанні/ і відправник, іменуючий себе звичайно особовим займенником, містяться часові "а локальні поканчики, задається тональність і оцінне поло тексту. Тональність тексту в дипломатичній комунікації залежить від соціально-рольових відносин у діаді комунікантів і експлікує характер цих відносин: тональність розпорядження властива текстам лідера, тональність звіту - текстам підлеглого, тональність посередницької ролі при передачі розпоряджень лідера - текстам часткового суб’єкта взаємодії. Головною функцією експозиції в дипломатичному листуванні є створення апперцепційної і емоційної спільності комунікантів. Готуючи адресата до сприйняття цільової інформації, експозиція часто містить посилання на документи адресата, ьідправішка чь третьої особг, тобто на попередні комунікативні акти, експлікуючі' таким чином діалогічність, безперервність спілкування і посередницьку пункцій дипломата. Згадування документа часто супроводжується переказом його змісту, при цьому актуалізується інформація, яка мав знання для подальшої комунікації. Іноді комуьікатор дає оцінку, висловлює своє ставлення до одержаних відомостей:

"Господин тайный совотник Тамара.

Из донесений Зашиі от Тб сентября с удовольствием Усмотрел я. что сдачев Александрии Порта избавилась от столь беспокойного ( соседства, каково было для'нее пребывание войск французских ' в Египте". ’ • '

Способи організації просторово-часового континуумі' в експозиції підпорядковано заьданню адекватного відображення у тексті реальної соціально-історичної ситуації; вони Формують точність і конкретність ділового документа. . '

Значущою частиною інформативної стратегії тексту о спосіб номінації та репрезентації уч^сьиків дипломатичної взаємодії, який експлікує характер взаємодії мі;ї державами, їх і:онтактну ЧИ конфліктну спрямованість. ¿кажімо, конфліктності відносин між Росіє« та Францією о ІйІІ р. ьідпоьідає стримана, нейтральна номінація Наполеона: ИМПЕРАТОР НАЛШііШ, ЭТОТ ГОСУДОЬ; орієнтації на контакт у відносинах. Росії і» Австрії цього ж періоду відповідає вулика кількість експресивних характеристик імператора ^ ^трійського Франца:

"...Э'от монарх, которого іірс ид&нио наделило столь блегород- .

' иым и цркшдуаіша характером”, =

"...Сашй і.іогущнстпйііний и.? го^учареї; Германии, оншші глава Германской империи" і т.іі. .

Спосіб номінації реціпієнта формує комунікативну дистанцію в діоді відповідно до намірів 'кому’ікатора: збільшує її, підкреслюючи інституціоналиність спілкування зазначенням посади році пі єн-та,.а отже і його місця в державній структурі /ГОСИОЛИН ПОСОЛ, ПОСОЛ ЕГО ВЕЛИЧЕСТВА/, або змз..шуе за допомого?) позитивного конотативного компонента, демонстрації.спільності завдань та інтересів, указаниям на спільного супротивника. Стосовно короля Прусі ї конотація переважно актуалізує ті почуття, які він нібито відчувас до Олександра І: - ■ , '

"...Чувства, которые Ви постоянно выражаете мне, встречают саму .о нежную и искреннюю взаимность", ' '

"Если, доверившись только своему сердцу и своим чувствам, решите встать на мою сторону..." • . •

В характеристиці шведського принца Бернадотта чі вкреслюються кого всєннлі’ талант і особисті якості:

"...Повторяйте.., что его политическая судьба представляется Вам великой и вполне определенной;., что провидение призвало его бить Густавом-Адольфом нашего зека а что с' іагодаря его талантам іЗвропа может быть осзобовдена от страшного ига".

Дія нормативної стратегії у дипломатії характерною є-персоніфікація міждержавної взаємодії, переніс відносин між лідерами держав на політику, яку вони проводять, апеляція до їхніх ^чуті'ів та особистих якосте;"!, котрі, повпісе, являоть собою якості деякого ідеального монарха, що приписуються реціпієнту ;-тя того, щоб сионуката його діяти відповідно до цього образу. •

З третьому розділі "ЕКСШІІКА.ІЛ ІЄРАРХІЧНИХ ьЗЛа.ШІДЮСИН МІЖ КОМУНІКАНТАМИ В ЛЕКСИЦІ ТЕКСТУ" розглянуто, як позиція ділера чи підлеглого в, діаді впливав на'семантичну організацію в тексті іменників, дієслів і Тфйкмегників. Обмеження матеріалу дослідхення словами цих категоріально базових частин мови обумовлено тим, що саме вони маять найбільшу комунікативну значущість, оскільки ¿ормують такі якості тексту, як точність і конкретність, а такок ?ого Функціонально-стилістичну орієнтованість. Не випадковим с незмінний інтерес лінгвістів'до вивчення цих частин мови /дивись, наприклад, роботі- И.Л.Гловинської, О.З.КраелльникоРої, М.О.Луцанка, 1.Г.Милославськ^го, Л.П.Столярової та ін./

і’, цьоггуг розділі дисертації виділено вісім лексико-семантич-иих груп /лет/ іменників, які формують особисту сферу конунікак-та /термін й.д.Аггресяна/: І/ люди, іио контактують з комунікантом

/ГРАФ ЕСРОНЦОБ, ПОСОЛ, БОЯРЕ/, 2/ діяльність комуніканта /СОЕДИНЕНИЕ, ПОКЕДА, РАССУЕДЕ1ЫЕ/, З/ місце дії та суб’єкти дипломатичної діяльності /АНГЛИЛ, ^ЯЖЕСТВО, ПРОВИНЦИД/, 4/ документи, інформація /ДОВЕРЕННОСТЬ,. ДЕПЕША, РАПОРТ/, 5/ органи влади та. державного управління /СОВЕТ, ДЯВАН/, 6/ взаємовідносини /МИР, СОГЛАСИЕ, ШОСЇЬ/, 7/ якості /СМЕЛОСТЬ, ЧЕСТЬ, ДЕРЗНОВЕНИЕ/,

8/ час дії /ДЕНЬ, МАЙ, НОВЫЙ ГОД/. Позицію підлеглого відправник тексту маніфестує в обмеженості-особистої сфери адресата, у великому обсязі ЛСГ "лади, що контактують з комунік^нтом" в особистій сфері відправника; у переважанні позитивних конотації! у лексики з семантикою "искхічна діяльність" /ПРЕДАННОСТЬ, БЛАГОДАРНОСТЬ, ОДрІУЕНИЕ/, що сприяє створений такого емоційного фону взаємодії, який стимулює схвальну оцінку діяльності підлеглого. Лідеру належить -ініціатив у фор;«іуванні предмета спілкування,, в .той же час високий рівень суб’єктності шжб накладати деякі обмеження на тематику спілкування, наприклад, іменники ЛСГ "предмети обміну, торгівлі" не зустрічаються в текстах, якщо в комунікації бере участь абсолютний суб’єкт взаємодії. Спосіб номінації ладей /переважання номінації за титулом у текстах лідера, за посадою - в текстах піїдеглого/ закрішіюс ті ознаки лвдинп, яі:і мають найбільшб значення-дяя комуніканта¡соціальний статус - для дідора, рід занять - для підлеглого. Номінація людей за ім'ям або г.різвивам не є -характерною для дипломатичного листування: у діловому спілкуванні важливою буде не стільки індгвідуальність, скільки місце в соціальній системі та суспільні функції людини.

Далі аналізується роль дієслів у передаванні текстом непрямої інііормації про комунікативну ситуацію, розподіл соціальних (¿.ункцій мі.ї комуні ¡сангавд відсоражаєтьсл в иеравахшіиі дієслів, що означають конкрвтну, предметну'діяльність /НАЙТИ, УКРЕГГЛТЬ, ■ НАПИСАТЬ/, в особистій сфері підлеглого та дієслів із семантикою "психічна діяльність" /УВЗДОІйІТЬСЯ, БЛДЕТЬ, ШАТЬ, СОШЕТЬ/ в особистій сфері лідера; а переважному вживанні дієслівної 'форми минулого часу-доконаного виду в ,текстах підлеглого та ц.орш теперішнього часу - в Текстах абсолютного лідера. Для токотів піддег-лоі-о харак' чрним є вживання дієслі- у. словосполученнях, які но, слаблиоть категоричність висловлення: ПРЕДСТАВИТЬ ОСМ.'^іИЬЛ'іСЬ замість "представляю", і'МЕїО ДЕРС1ЮВЕІІИЕ ПРЕ^ОіЛ'і'Ь замість "предлагай", "420 НАДЕЧГЬСд замість надерсь і т.п. Зааожлий компонент у иах словссполучяннях означає дію, яку виконує конуні.кішт,

а головний - ставлення комучіканта до цієї дії. Використовуючи словосполучення такого ?,.цу, підлеглий сигналізує лідеру про тэ, цо піп усвідомлю обмеженість власних можливостей та повноважень і розуміє, ко прояв ініціативі з його боку може бути розцінений :сг. зарозумілість. Бключення д~ тексту цих словосполучень змзшпуо суб’єктність комуніканта і збільшує комунікативну дистанцію.

Для текстів дипломатичного листуї-аїшя невластивим е використання сормя наказового способу; наказ, прохання або розпоряд-,~зш!я частіш висловлюються за допомогою дієслів в умовного/ способі: ,

"...Я Вы употрзбялп всемерное старанне и яа-

ГШ-І сродства уклониться от.сєго сепаратного акта...", сполучення модального дієслоза МОЖЕТЕ та інфінітива: . ■

”Ко ежели бы граф Фрон искал иногда учаог'Я Ватаго.., то оноз употребить молото Вы...”. ■

На наявність даної інтенції можуть вказувати також слова відповідної семантики. Використання різних форм дієслова в функції спонукання чисто супроводжується семантичним зру „'онням: формальний дозвіл або побажання можуть виражати категоричний наказ або розпорядження, а форма імператива - проханій:: •

"Ради Бога, уведомьте меня. гневайтесь, браните и что угодно делайте. только скорее, ибо я буду с нетерпением ожидать’ .

На сприйняття тексту в- цьому плані суттєво впливає тип комунікативної ситуації:-дієслівна. ^орма можи бути тзочитанбп так чл і наши в залежності від характеру відносин між комуні кантами.-Нарівні з іменником та дієсловом прикметник .акоз грає важливу роль у маніфестації соціальних і просторово-часових координат дипло;гатичної взаємодії, в текстах, що аналізуються в дисертації, прикметник репрезентований такими лексико-граматичними розрядами, як відносні та якісні; присвійні прикметники зустрічаються рідка. Прагнення до об'єктивності викладу, притаманне підлеглому, та більша вільність лідера в оцінюванні тих чи інших ’ явищ експлікується в переважанні відносних прикметників у текстах підлеглого, а якісних - у текстах лідера. Характеризуючи осіб, предмети, явища, підлеглий частіше буває схильним указувати на їхні постійні ознаки, г цьому завданню відповідає семапти- ’ ка відносних прикметників: , •:

"Известия-о подписании ІЗ /25/ истекшего марта в Амненсе мир-кого трактата доставлены свда из Вены с нарочвкмя естафетами

от турецкого поваренного в делах к рейс-ефендив к от ышшст-ра аглинского к г-ну Стратену..

Лідер звичайно віддає переіогу якісним прикметникам, здатність яких утворювати форма суй!єктивноі*оцінки ілюструє можливості цього розряду не тільки називати ознаку, гіпе й виражати ставлення до ьеї. Висловлюючії свої оцінки, лідер формує бажану для нього точку зору на речі у підлеглого: •

"Оставя времени решить, поколику мир сей прочен быть может, я на сие время почитаю оный обстоятельством, для Англии благо приятным, и потоку поручаю Вам изъявить при случае искрон-

• нее участив мое его величеству королю".

Відносні прикметники у складі субстантивних конструкцій окреслюють просторово-часові коорд. лати міждержавної взаємодії /РОССИЙСКАЯ ИМПЕРИЯ, ТУГЩКОЕ МШСТЕРСТВО, ФРАІЩУЗСКШ,' ВОНСКО,

. АГЛИЦКИЙ КУРЬЕ3; ПРОШИ МЕСЯЦ, Ш’ШШП 'ПОРЯДОК, ТЕПЕРЕШНИЕ ОБ- ' СТОЯ'ГКЕЬСТВА 1 ТРЕХНЕДЕЯЬЯОИ 0ШДАІ1ИЕ и т,д./, а з урахуванням частотного аналізу - і пріоритети у зовнішньополітичній діяльності. "Антонімічні відносини між прикметниками з позитивною та нега-тизною коїшотацією, з семантгчою місця, часу, розміру, ступеню виражають провідні опозиції в дипломатичній взаємодії: контактна і конфліктна стратегії, внутрішня і зовнішня політика, вітчизня- ^ не - іноземне та ін. Переважання прикметників із позитивним за- і, г/ барвланняу.формує сприятливий емоційний’ фон взаємодії та відбя- -ває головну стратегію дипломатії - контактні'.

' ' У ВИСНОЗКАХ викладаються узагальнені положення, які одер-

жано в результаті дослідження. Основні з них такі:

1, Функціональна орієнтація текстів дипломатичного листування детермінує поєднання в ¡ш;; мовних засобів, цо є характер ними для.офіційно-ділового стилю та для епістолярного жанру.

Широка використання експресивних засобів мови, яке виділяс дипломатичне листування серед інших різновидів ділових документів, обумовлюється комунікативними умовами творення і функціонуванні цшг текстів. ' ■

2. Комунікативний Фон письмового тексту реалізується в ці-лоцу комш. ксі екстралінгвістичні) факторів, які формують,вербальну організацію мовленнєвого'новідомленші. Основні параметри «соьфіікатішноі'о фону м? ть специфічні засоби мовної експлікації

у текст’. До них належать і нфор.лативна стратегія й інформативна-, структура тексту, засоби конінації та репрезентації учасників.

спілкування, особливості відбору й організації лексики в процесі текстотвороння. . -

3. Експозиція в текстах дипломатичного листування містить інформацію, до с необхідною для створення апперцепційної та емоційної спільності г'.омунікантіг. Способи позначання просторових

і часових координат спілкування в експозиції формують такі якості ділового документа, як точність і конкретність. . •

4. Дипломатична взаємодія має виражений діалогічний харак-

тер. Цю властивість оксплікують такі елементи тексту: посилання на попередні комунікативні акти з експозиції; заключні елементи в інформативній структурі тексту, що вказують на необхідність зворотного гч'язку; пропуіцзтш з тексті інтродуктивної номінації пра позначеіші предмету спілкування. . ' • •

5. Формули ввічливості, як.іка звичайно завершується текст у дипломатичному листуванні, несуть важливу для адресата інформація про умови спілкування як на міжособовому,,так і. на мізвдер-гдвному рівні, воші відповідають меті регулювання взаємовідносин між комунікантами і таким чином мають значний прагматичний зміст.

6. 'Засобом формування і маніфестації такого важливого пара- . метра ситуації спілкування, як комунікативна дистанція, е спосіб номінації та репрезентації учасників дипломатичної взаємодії.

Він експлікує також посередницьку функцію дипломата, контакту або конфліктну стратегію міждержавної взаємодії. •’

7. Стратегія.подачі цільової інформації у тексті, співвідношень номінативного й експресивного компонентів у семантиці, мовних одиниць, особливості відбпу лексики і вхи аннч окремих ' граматичних форм експлікують характер ієрархічних взаегдавідносин

в діаді комунікантів і сприяють орієнтації комуніканта в умовах спілкування. . ■

Основні положення дисертаційного дослідження відображен. • в тагчх публікаціях автора: . -

1. Экспликация коммуникативного фона письменного текста:

На материале русской дипломатической, переписки начала XIX века //Прагматическое содержание грамматики текста.- М.,1992.- С.47-54.

2. Экспликация коммуникативного фона в лексике токста . //Проблемы анализа текста.- Харьков, 1994.- С. 26 - 27.

■3. Им: существительное.как.эксоликатор-иерархических взаимоотношений между коммуникантами // Языковые единицы в системе и тексте.- 1Ср.Рог: КПИ, т995.- С.24-32.- Леп. в ГНТБ Упаины ' . 19,09.'¿5, № 2095 - УК 95. . ' . ‘ ‘ .

4. экспликация коммуникативного фона письменного текста: На

матрр^алз русской дипломатической переписки начала XIX пека //РЬг-питшзная и коммуникативная структура текста, функциональный анализ: Тезисы научного совещания. Днепропетровск, 1991,- М., 1991,-С. 26 - 27. ' , '

5. Особливості функціонування іменників в текстах дипломатичного листування початку XIX століття //Функціональна граматика: Тези доп. Мікнар. Паук.-твор. кокф,- Донецьк; 1594,- С. 93 - 94.

6. Особенности семантической организации токе;а в дипломатической переписка начала XIX века //Человек и культура будущего:

' Магериалн I Мэждунар. симпозиума ’'Человек: язык, культура, познание", 18-21 апреля 1995 г.- Кривой Рог, 1995,- С. 365 - 356.

' 7. Способы номінацій и репрезентации участников общения в

русской дипломатической переписке начала XIX пека как средство . формирования коммуникативной дистанции //Видя мовленнєвої діяль-' ності. Лінгвістичні га дідактичні аспекти: Тези наук, кояір,- ' Харків, 1995.- С. 67 - 69, • ,

'8. Экспозиция лак компонент иніїюрмативной структуры текота //Семантика слова, оОраза, текста: Тез. меадунар. конференции.~ Архангельск, 1995,- С. 26 - 27. :

■ ' . АННОТАЦИЯ

. Куварова Е.К. Эксдликацая коммуникативного фона лись:.:зшюгэ ■ текста /на іатврвалв русской дипломатической переписи;: начала XIX века/. Диссертация на соискание ученой.степени кьвдщдта филологических наук до специальности 10.02,02 - русский ягш:. Днепропетровский государственной университет. Днепропетровск, 1993.

. Защищается диссертационная работа, которая содержит исследование ряда акстралингвистичоскшс (¿актороь /исторических, кулыу^-р.ых, социальных/, форьарующп;’ вербальную организацию речевого со-ООщеная. Специфическими средствами передачи информации об услови-. ях общения можно назвать информативную стратегию ц информативную структуру текста,'способы ногакацнк и репрезентации участников обилия, особенности отбора и организации лексики в процессе тек-ртоцоровдения. Нарушения в информативной структуре текста, присутствие влемелтов, нетипичных для даЛной ко^-муникагивноп _-.итуа-”ии, «огут сигнализировать о необходимости вычленения из текста , .оиожнатзльной косвенной ин^ермяции, раскрывающей идя адресата реальные отношения между коммуникантами. .

По тз«& диссертации опубликовано 8 работ. : .

ABSTRACT

Kuvarova Ï.K. The exp Ilk; ;ion of the communicative bnck-

ground of the written text (on the material of the Russian diplomatic correnpondance at the beginning of the 19th century). Dissertation for the awarding Academic Degree Of Candidate cf

language. Dnepropetrovsk State University*, Dnepro. itrovak, 1996.

The manuscript of the t’i ¡33ertation presented contain the investigation of languuge explication of some extra.linguiatic factors (historical', cultuial, посічі), forming the verbal organization of the taxe. Informative strategy and informative structure oi the text, nomination and representation wp.ys. of the participants of communication, peculiarities of the vocabulary selection in textforming may be named as specific, means of information transference on communication conditions. ■

Infringements in the info-nr.ati-'e structure of the text, ргеяапсе of some elements, which aie not typical for the corresponding communicative situation, may signal about necessity to pick out an additional indirect information giving for addressee the idea of real relations between the participants of communication. ,

The scientific result» are published in В works, '

Глючові слова: письмовий текст, комунікативна ситуація, •

і її нормативна структура тексту, пріла і непряма ін^рмація, номінація, інтерпретація тексту, прагматичний ефакт.

Philological Sciences in the speciality 10.02.02 - ths Russian

Тип. ФГИ ¿ас H6 о.-tOo