автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.01
диссертация на тему: Эволюция форм науки и индустриализация научной деятельности Диалектика и теория познания

Полный текст автореферата диссертации по теме "Эволюция форм науки и индустриализация научной деятельности Диалектика и теория познания"

'8 ОД

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

РШКО Лариса Володимирівна

ЕВОДЩІЯ ФОРМ НАУКИ ТА ІШТИОТШЛІЗАЦГЯ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність 09.00.01 - діалектика і теорія пізнання

АВТОРЕФЕРАТ <дисертації ва .здобуття, наукового.. ступеня кандидата філософських наук

Київ -1993

Робота виконана в Центрі досліджень науково-технічного . потенціалу та історії науки ім.Г.М.Доброва АН України

- Науковий керівник - доктор філософських наук, професор

- ' Онопрієнко В.І.

Оціційні опоненти доктор філософських наук, професор

- Конверський А.Є. •

• кавдвдат філософських наук, доцент .

. Алікін B.C.

. Провідна установа - Інститут філософії АН України

Захист відбудеться "if/" #'^&Я994 року о-// год. на засіданні спеціалізованої ради Д 0Г.0І.06 по захисту дисертацій при Київському університеті ім.Тараса Шевченка за адресов:252017 м. Київ, ГСП, вул.Володкмирська,60. .

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету ім.Тараса Шевченка. "

Автореферат розісланий " " 199 року.

Вчений секретар спеціалізованої ради / ✓ .

кандидат філософських наук, доцент ^/\ /'ҐУсєв В.І.

Загальна характеристика роботи.

Актуальність дослідження. ' . ■ • •

Наприкінці XX сторіччя почади окреслюватися суперечності науки як основи технічного поступу суспільства. Про це передусім ., засвідчують екологічні наслідки науково-технічної діяльності людства, інші глобальні проблеми сучасності. Тому цілком слушно перед філософією, наукознавством і навіть широким загалом вчених. . знову постав питання про науку як феномен культури, особливо.про . діяльність людини у сфері науки. Тим паче, що нині виокремлюється новий етап розвитку науки - постнекласичний. У зв’язку з цим. актуалізується проблема еволюції -форм науки та їхнього впливу на

інституціалізації» наукової діяльності. . -----

Окрім щойно зазначеного необхідно враховувати, що нині почав формуватися новий менталітет цивілізації, головними особливостями якого е відмова від моністичного бачення світу та пошуки плюра-лістхчнкх. і альтернативних, вартостей, а відтак і утвердження імперативу толерантності. Це вимагає переосмислення усталених уявлень про наукову, діяльність, її інституційні структури та сучасну долю інституціалізації. -

Отож є потреба не лише заналізувати сучасний стан проблеми, еволюції форм науки та інституціалізації наукової діяльності, а й вдатися до її' витоків» що дозволить ліпше зорієнтуватися в тих наукознавчих питаннях, що сьогодні в жагучими. .

Зрештою, нагальнрю в проблема аналізу прогнозування можливих шляхів розвитку форм науки і проблем інституціалізації наукової-діяльності, виявлення альтернативних підходів до цих питань, а також оцінка розмаїтності процесів і тенденцій їх розв'язе.

Стан дослідження проблеми. Питання еволюції.форм науки та .... інституціалізації наукової діяльності відноситься до багатоаспект-них, комплексних, а відтак, вони заналізовуються в літературі з .. погляду різних наукових дисциплінарних структур. До них відносяться: історія науки, наукознавство та гносеологія /епістемологія/, соціологія науки. Не важко констатувати, що перелічені дисциплінарні структури науки досить близькі і межа поміж ними.умовна, а тим паче, коли йдеться про конкретні твори, то навіть в одного і того ж автора здебільшого присутні усі ці підходи. Водночас існують певні розбіжності поміж ними, що і буде враховуватися. .

Дслідники історії иеугки /Дж.Бернал, А.КоЙре, Т.Кун, П.П.Гай-денко, Б.Г.Кузнєцив, С.Лімлі, Н.В.Мотрошилоь*», С.Р.Мікулінський,

І.Д.Рожанський, Ю.Х.Копелеваї, б.Ю.Ожігова та інші/ встановили, що форми науки залежать під історичної доби їх розвитку, стану теоретичних досліджень, зразків та норм наукового пізнання, а також уподобань окремих авторів, їх інтелектуальних потенцій. Історика науки досить ретельно описали історично існуючі форми наукової діяльності. Зокрема показано, що інституційні форми організації наукової діяльності спочатку виникали на базі різних наукових громад» згодом вони перетворювалися у державні інституції. У різних країнах ці процеси протікали на однаково, що визначається багатьма чинниками.

Основний здобуток соціології науки полягав в спростуванні уявлень про розвиток науки як знань, що існують незалежно від оточуючого соціального середовища їх творців, обгрунтуванні тези про вузькість т.з. стандартної концепції науки,.Соціологи наука Д.Маркс, К.Мангейм* М.Вебер, Р.К.Мергон, М.Малхей, В.І.Онопрієн-ко, Л.М.Косарева, П.Вайнгарт, А.М.Екмалян, Г.А.Смірнов'.та інші/ показали, що наукова діяльність, а також п наслідки здійснюються на соціальному терені, зокрема в культурному середовищі. Але кожен з названих авторів не одннаково тлумачать ці процеси. Зокрема, К.Маркс більше приділив уваги обумовленості науки економічними чинниками, Б.М.Гессен - вбачав жорстку залежність науки від • соціальних процесів; Е.Дюркгейм - аналізував категоріальну структуру мислення /науки/ у світлі, вшшьу на неї соціальних чинників. Інші автори прагнули поєднати у своїх дослідженнях дію різних чинників на розвиток науки, або ж вислідковували конкретну вартість того чи іншого соціокультурного чинника тощо. ■ ■

В гносеологічному плані /В.А.Лекторський, В.С.Стьопін, С.Б. Кримський, Л.А.СоловеЙ та інші/ показано, що форми науки змінюються в залежності від стану розвитку пізнавальних властивостей науки, зокрема від надбання науковим знанням рис конструктивності, алгоритмічної!, системності, технологічності. Гносеологічним чинником інституціьиізації науки виступає подальша диференціація та інтеграція наукового знання. Диференціація вимагає професійного розвитку цроблем, спеціалізації вчених, а інтеграція - їх об'єднання при розв'язку відповідних завдань. Î перше і друге потребує переходу до інстиїуційної організації наукової діяльності.

6 «раці, в котрих досліджуються проблеми професійності в наукові« діяльності /Вебер м.» Уітлі P., Тітмоніс А.К.,Кугель С.А./,

а також роблячий спроби осмислити особливості сучаицої науки ты мі&іЬниоті вчених в сучасній науці /Стьопі* B.C., Ахундов М.Д., Лук’янець B.C. та інші/.

Окремо слід виділити праці, що присвячені проблемі інститу-: ціалізації науки. Сам термін "інституціалізація" тлумачиться ав: торами неоднозначно. Загалом виокремлюється два аспекти. По-перше, інституціалізацію розглядають під організаційним кутом зору,

; тобто інституціалізація означає утворення наукових інститутів.з ! відповідною структурою, становлення професійного типу вченого, ..

: який має свої традиції, ціннісні орієнтації. По-друге, не відки-даючи організаційного аспекту, підкреслюється, що в інституціалізацію входить не лише стан іманентного розвитку науки, але й стан . соціальної організації, тобто соціальна легітимація наукової діяльності. . • ........

Але перелічені наукові здобутки е розрізненими, стосуються окремих сторін цих проблем, ще відсутня цілісність'їх аналізу. Зокрема лишаються осторонь уваги питання взаємовпливу форм науки інституціалізації наукової діяльності взятих в діахронному та син-хронноцу планах. Якщо і досліджуються проблеми інституціалізації наукової діяльності, то перед усім ті, що стосуються структури. • наукової діяльності, зовсім недостатньо - її інфраструктури, зокрема комунікативні процеси. Зрештою поза увагою залишаються деякі нові дисциплінарні структури діяльності, зокрема, експертна., діяльність, а також вплив на науку сучасних глобальних проблем, зрушень у науковій діяльності, перед усім тих, що стосуються інституціалізації наукової діяльності в умовах постнекласичної науки.

Мета дисертації: полягає в дослідженні еволюції форм науки та інституціалізації наукової діяльності як моделі раціонального кон-отруювання сучасної наукової діяльності в сфері інфраструктури науки, експертології, нормативнореіулюючої дії науки на життя людини, соціальні, екологічні та технологічні процеси. • . ..

Завданням дисертації є вивчення основних етапів еволюції форм науки у зв’язку з інституціалізацією наукової діяльності, виявлення значення цих процесів для розв’язку проблем інфраструктури наукової діяльності, експертології, функціювання науки не стільки як продуктивної сили суспільства, скільки як нормативно-регулюючого чинника життя лвдини, соціальних, екологічних та технологічних процесів. .................. .

Нові наукові здобутки дисертадійного дослідження полягають

у розробці концепції.взаємозв’язку еволюції форм науки та інституціалізації наукової діяльності, а саме інституціалізації ін-фрастуктури науки, експертної діяльності, тенденції до суперін-ституціалізації та деінституціалізації наукової діяльності.

В дисертації; . •

- обгрунтовано положення, що еволюційний підхід до форм науки не може бути ефективно реалізованим, якщо етапи розвитку науки ото-тожнюютьия а формаційними станами суспільства; рубрикацію етапів розвиту науки слід здійснювати не лише за сиціальними чинниками, але й усталеним* кормами, стандартами, ідеал кіл науки; у розвитку, науки виокремлюються етапи: протонаука /пранаука/, переданука, класична, некласична та постнєкласична наука;.

- вислідкувако, що форми інституціалізації наукової діяльності

обумовлюються, соціальними структурами, культурно-цивілізаційним станом суспільства, його менталітетом, а також когнітивними особливостями відповідного етапу розвитку науки; .........

- виявлено, що кожна епоха історії суспільства внесла свої особ-

ливі риси в форми науки і процеси інституціалізації наукової діяльності; значний інтерес для сучасного суспільства викликають ці процеси в ранньому та пізньому середньовіччі, в епоху Ренесансу, які співзвучні з сучасністю пошуками духовно-практичного світу лвдини, прагненнями поєднати наукові та етичні проблеми, гуманізувати розвиток та застосування науки; .

- висунуто та обгрунтовано положення про те, що в організації су-

часної наукової діяльності пріоритетною е інституціалізація інфраструктури, а також легітимація та інституціалізація нового дисциплінарного наукового утворення .- експертології. Це обумовлено особливостями глобальних дій на лвдину технологічних та соціально-регулятивних властивостей науки, екологічними та культурними процесами; .

- обгрунтованого в сучасних умовах посилюється як тенденція інституціалізації наукової діяльності, так і тенденція деінституціалізації. Але останнє пов’язане не тільки з соціальною стурбованістю негативним впливом науки на екологію, лвдину, але & сучасними ког-нііивюши рисами науки, з переходом науки від невласичної до пост-некласичної, водночас встановлено, що деінституціалізація має вибіркову рису, бо стосується не стільки наукової, скільки організаційно-наукової діяльності та проблем застосування науки.

Теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи. В тео-

ретичному плані показано, що еволюція форм науки здійснювалась лід впливом внутрішніх /когнітивних/ та вовяішдіх /соціально-культурних/ чинників і що існувала різнобарвна палітра розвитку фори науки та інституційиих зрушень в науковій діяльіюсті. Практичне . значення миє обгрунтування, положення про те, що ва сучасному етапі подальший ефективний р*«звиток науки значно залежать від стану інституціалізації інфраструктури наукової діяльності, тобто переведенні цієї лая#я на професійні засади. Практичне значення мав висновок про те, що науково-експертна діяльність набуває інсти-туційяиі рис і використовується як при оцінці практичьих застосувань наукових знань, так і самих наукових здобутків. ■ Теоретичні та методологічні джерела дисертації складають. дослідження вітчизняних їй зарубіжних вченлх з історії та теорії науки, соціально«: та епістемологічних її проблем, ¡використання історичного методу і*» »етоду компоратлі-істики, а такої їрадицій методу діалектики. . -

Апробація результатів дослідження здійснена на конференціях молодих вчених наукознавців та істориків науки в квітні 1991 та 1992 рр. в м.Києві; на Теоретичному семінарі ."Природа і культура" в травні 1992 р. в місті Луцьку, міжнародному симпозіумі з наукознавства та науково-технічного прогнозування "Розвиток.,науки та перетворення в суспільстві: досвід, проблеми .та стратегії" у вересні 1992 р. Результати дисертаційного дослідження неодноразово обговорювались на теоретичних семінарах відділу методологічних, та соціальних проблем розвитку науки Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва АН України.

Основний зміст дисертаційного дослідження.

Мета та завдання дослідження, а також його методологічні та теоретичні засади визначають структуру дисертації. Дисертація складається з двох глав, вступу, заключения та переліку використаної'літератури. .. .!. ‘

У вступі дається загальна характеристика дослідження, включаючи обгрунтування дктуадьності теми, стану II розробка, .основні положення наукових здобутків, а також характеристика методологічної та теоретичної основи роботи, II теоретичне та практичне значення. • ■ ..... • - -

Завдання першої глави - "Основні етапи еволюції Форм науки" -полягає в тім, аби прослідкувати на історичному тлі основні віхи поступу форм науки. '

У першому параграфі - "ДіахронниЙ аспект еволюції форм науки"-показується, що аналіз еволюції форм науки потребує розгляду науки як соціального явища. Можна констатувати, що існує два основних розуміння терміну "наука". Перший - текстовий, або лінгвістичний підхід,. Другий - розгляд науки як особливого типу діяльності і комунікації. Ці підходи не є альтернативними, бо лише в поєднанні репрезеннують образ науки. Але при вивченні питання еволюції. : форм .науки і пов'язаних з ними проблемами інституціалізації наукової діяльності, перед усім необхідно звернути увагу на діяльнісний та комунікативний, підхід до науки, а вже текстовий е допоміжним.

. Якщо науку розглядати в діахронному плані як спосіб діяльності, в ній проглядають такі етапи: протонаука чи пранаука, переднаува, класична наука, некласичаа наука, постнекласична наука. ■ ..

Вихідним пунктом для прийнятого поділу науки ка етапи іг . зміни виступає т.з. "класична наука". На методологічну доцільність покладання останньої в основу класифікації науки звернули увагу

А.Койре, І.Стенгерс, І.Пригожін, Б.Г.Кунєцов. ......

Найбільш презентативноп наукової] дисципліною,класичного періоду науки в. класична механіка. її характерними особливостями є відкриття законів, пізнання яких виступав пошуком причин, що призводять до передбачення наслідків; світ жорстко детермінований; в основі наукових висловлювань лежить експеримент; об’єкт дослідження в науковому пізнанні в абстрактним об'єктом; суб'єкт пізнання прагне дистанційнуватись від объекту, підкреслюючи об'єктивність результатів свого дослідження; сама наукова діяльність розглядається поряд з іншими фирмами соціальної діяльності і на неї поширюються ті інсткуційн: властивості, лкі характерні для даного соціуму. ... . .

Інша ситуація характерна для праваухи. В цей час знання ще було синкретичне і наука ототожнювалась з філософією, а сам процес наукової діяльності скоріше передається поняттям "мудрість", чи "любов до мудрості". В пранауковий період в ембріональному стані були всі пізніші риси науки, які перелічувались при характеристиці класичної науки, але кожна з цих ряс не мала якісного стану і була можливістю, а не самою'дійсністю. ..

ПередкласичниЯ: етап розвитку науки збігався з епохою середньовіччя та Відродження. Європейське середньовіччя ознаменувалось становленням та розвитком християнської релігії, а також зародженням в містах ремесел і так званих "монастирських технологій". За

висловом І.Пригожіна та І.Схенгєрс між теологічної) та теоретичної} і експериментальною діяльністю встановився "резонанс", котрий підсилював віру вчених в розкриття таємниць "грандіозної машини Всесвітуи/И.Пригожия, И.Стенгерс Порядок из хаоса.-М.-І986.-с.9І/.

У зазначений період справді започатковуються підмурки розвитку ' науки, йде процес формування логічних концептуальних інструментів людського інтелекту та опанування ним. Це сторицею відлунююсь в класичній каукці, зокрема відкриттями основних законів механіки,

дослідженнями в талУаі математики тощо. .........

Некласичний період науки розпочинається виникненням .кванто-воі та релятивіської фізики, котра відмовилась від стабільних, .. абсолютних понять і перейшла до операцій з кінцевими та релятив-. ними-структурами і.поняттями. У взаємодії суб'єкта і об'єкта пізнання значне місце посідають опосередкуючі ланки. В гносеологічному шіані - це прилади і навіть їх системи, а також математичні операції. Мовою наукового пізнання стає математика. В органі-, надійному аспекті - пізнання опосередковується структурами наукових організацій та розгалуженою мережою інфраструктур наукової діяльності. Характерною рисою наукової діяльності некласичяох науки є її інституціалізація з властивою для останньої професійністю. Часто-густо наукова діяльність за технічно» насиченістю уподібнюється діяльності в сфері матеріального виробництва, а тому актуальними є проблеми творчості, взаємин вченого і колективу тощо.

Постнекласичяий період науки - найновіший етап II розвитку.

Ще багато його рис зовсім неокреслені і необхідний час для їх осмислення. Умисно можна вважати, що цей період започатковується з розпоширенням термодинаміки на незворотні процеси і уточненням значення незворотності на рівні фундаментальних законів фізики. Інакше мовлячи, постнекяасика починається з проникненням ідеї • Часу в фізичні явища, включенням у сферу дослідження часового чинника, шинное ті та випадковості. -

Якщо порівняти постнекласичний стан науки з класичним, то виявляється, що відтепер, по-перше, об'єктами науки стають не тільки явища мііфо- та мажро-, але й мегасвіту; де означає, що .. наука набуває космічного характеру; по-друге, в об'єктив*дослідника потрапляє сяленяа кількість різних об'єктів і світ достає хаосом, а відтак йдеться не про апріорно існуючий "порядок", янил слід лише "відкривати", а потрібно досліджувати "порядок .а

.хаосу"; по-третє, існує усталена теаденція до інтеграції найвід-

І . .

- 9 -

даленіших наукових дисциплін і цри цьому пріоритет віддається гуманітарному аспекту,-бо виявляється, що в фокусі всіх наукових досліджень знаходиться лвдина з її вартостями; по-четверте, істина постає не тільки адекватним відображенням, але передусім життєвим сенсом і тереном існування дослідника, будь-яке дослідження не є нейтральним відносно життя лодини, наукове пізнання стає полі-варіантним. . .

7 зв'язку з вище зазначеним робиться висновок, що форми науки не ізольовані одна від одної пра зміні етапів розвитку науки. Про це яскраво засвідчує сучасне класичної механіки, диференціального та інтегрального числення та інших наукових дисциплін................

•У другому параірафі - "Протоструктури організації наукової діяльності античної епохи; початок інститупіалізадії" - на прикладі .Стародавньої Греції виявляються деякі передумови та елементи інституціалізааії науки в сучасному значенні цього слова.-Так, якщо в доеллінський період були переважно філософи - одиночки, то з ІПст. до н.е. вже немає "ніяких самітників, навпаки, добре. організовані школи зі своїми традиціями, приміщеннями, керівниками...Філософи стають певним типом професіокалів"/ЇІ.Левак/. В цей час виникають відомі наукові організації, які стали прообразами університету та дослідницького інституту - Академія Платона, Лікей Арістотеля, Алексавдрійський !фсей. Медицииські центри існували на островах Кос, Кнід, в АлексавдріГ, Лергамі, Епідаврі.Починається поділ науки - філософії на окремі дисципліни.Вчені розглядають статику, математику, астрономію, географію, ботаніку без узгодження зі своїми філософськими поглядами /Архімед, Алоллоній Пергський, Гіппарх, Страбон, Діоскорвд/. В еллінський період зароджуються і елементи інфраструктури науки - знамениті бібліотеки Алексакцрії,

Пергаму, зоологічні та ботанічні сади, обсерваторії. . ..............

. 7 третьому параграфі - "Організація наукової діяльності в до-класячний період розвитку науки /Європейське середньовіччя та епоха Відродження/"- показується, що культура цього періоду зорієнтована на осягнення людського духу, але таким чином, що сам світ /природа, лвдина/ бачаться як акт Божого творення, про що засвідчує, слово Боже - Біблія, Євангліє та інші священні книги. Християнські осередки - монастирі, стають не лише інститутами християнського культу, але й центрами просвітництва, котрі примножують та зберігають, духовні традиції та знання. Вишкіл учнів здійснювався таким чином, що основна увага црзділялась розвиткові тих почуттєвих і розумових

потенцій, котрі спрямовувались на злуку з .словом Божим, але за висловом А.Бергера, це було не просто поєднання /спайка/ віри та науки, досвіду та світогляду, релігії та філософії, а передусім . виховання /формування/ систематичного мислення. Цьому послугувала і сама наука середньовіччя, котра, зрештою, зводилась не до екс-перименау та теоретичного доробку, а до тих завдань, котрі вимагала школа, навчання: компеляційних праць, довідників, коротких, енциклопедій. Та п«при все непересічною заслугою середньовіччя є

• створення університетів - перших справді інституційких форм організації наука. . • ...

Період Відродження має особливі риси в різних регіонах. Відродження Італії передусім відлунююсь в мистецтві, літературі і носило культурно-етичний характер. В науці робиться наголос на . зв'язок істини, добра і краси, синтезу сенсуалізму та-раціоналізму, впливу часткових ситуацій на загальний закон /Б.Г.Кузнецов/. Спільним у Відродженні Італії та Західної Європи .є формування і я-дивідуалістично! свідомості, необхідної для зародження капіталіс-. тичного ладу. Але,це формування на півдні проходило в рамках мистецтва, а на заході - релігії протестантизму. Протестанство сприяло розвитку критичного мислення, необхідного для зародження експериментальної науки Нового часу, етики, властивої "духу капіталіз-му"Д!.Вебер/. . . . .. . .

З'явились нові форми організації наукової діяльності. Це численні гуманістичні.іуртки та .академіг Італії,.університети Західної Європи. Виникає новий вид літератури - науково-популярної» Загалом епоха Відродження була періодом "народження світського духу" Д.де Легард/. . ...... . . .

у четвертому параграфі - "Класична наука та її інституціаліза-иія. Новий час ХУ-ХУ ІГГст."- здійснюється аналіз функціювання • науки та її організаційних структур періоду Нового часу. Зазначається, що філософія цих проблем найповніше розроблена «.Беконом, йому належить вагома концепція інституціалізації наукової діяльності. По-перше, Ф.Бекон запропонував програму дії держави на ефективність розвитку науки; по-друге, висунув завдання створити’ умови для професійної діяльності вчених; по-третє, обгрунтував положення про необхідність кооперування вчених при виконанні наукових досліджень, останнє підвищує ефективність дослідницької діяльності. Ідеї Бекона відображали ситуацію, що почала складатися в розвитку науки - втілення наукової діяльності в самостійну сферу.

Поступово наукова діяльність із "допоміжної" для ілших ввдів діяльності, наприклад, навчання в вузах, розв'язаная проблем теології тощо, йтае незалежною, самостійною. II основне завдання вбачається 4 вирішенні конкретних практичних цроОлем. Це вимагало всебічного дослідження ¿риродн і оуло можлиаш лише за умови використання експериментального методу. Таким чином відбувався перехід до науки новою типу - класичної. -

Складність та багатогранність поставлених завдань .об'єктивно вели до створення наукових колективів. Первісними осередками наукових колективів були наукові товариства, котрі пересічно називались "академіями" і мали виражені тенденції до інституціалізації, користувались підтримкою державних діячів /чи керівників країн/, які надавали товариствам певні пільги /Леопольд І в Германії,

Петро І в Росії/. Деякі академії, скажімо. Парнаська академія наук відразу здобула статус державної, II члени були професіоналами. З моменту свого виникнення товариства ставили мету займатись виключно практичними питаннями. Про це свідчать їх програми. Але пізніше інтерес до експерементувания поступово згасає. Це пояснюється тим, що експериментальна діяльність не може значний час розвиватись без належної теоретичної основи. Тому в наукових товариствах настає період потягу до теоретичних досліджень. Наукова діяльність інституціювалась в основному в сфері природничих та технічних знань, а що стосується гуманітарних, в тому числі.і соціальних, то цей процес залишався на доінституційному рівні. Водночас елементи професіоналізму вже мали місце, але.їх, напевне, треба тлумачити як.розподіл праці в науковій сфері, не ях легітимацію наукової діяльності. Інституціалізація частково торкнулась і інфраструктури науки. Це добре видно, коли йдеться про бібліотеки, засоби наукової комунікації - наукові журнали, наукову пресу в цілому. Відтак, в ХУІ - ШІІ ст. були закладені основи подальшого розвитку організаційних структур та інфраструктури науки нового типу - класичної науки,. . . . : . .

■ • Друга глава - "Сучасні проблеми інституціалізації Форм наукової діяльності*' - присвячена дослідженню актуальних питань організаційних структур та інфраструктури науки, зокрема тих, які пов'язані з розв'язанням т.з. глобальних проблем сучасності, виникненням нового дисциплінарного утворення - експертології та тенденції науки до деінституціалізації.

Істотною рисою організації сучасної наукової діяльності на

відміну від попереднього періоду є подальша інституціалізація не лише структури наукової діяльності, але й інфраструктури, Справді професіоналізм у науці та соціальна легітимація структур наукової діяльності вже має довгу історії). Інфраструктура наукової діяльності інституціалізувалась лише спорадично, вона розглядалась придатком до науки. Проте розширення наукових, інституцій, ... зростання ролі науки в розв'язанні технічних та соціальних проблем, поставило питання про гармонійність розвитку структури та інфраструктури наукової діяльності .У зв'язку з цим чітко .окреслилась тенденція інституціалізації інфраструктури наукової діяльності. . ............

• У першому параграфі другої глави - "Від інституціалізації--структури наукової діяльності до інституціалізації її ікДгоаструк-тури" розглядається стан вивчення цього питання в літературі, і оскільки існує розмаїтність в тлумаченні поняття інфраструктура науки, робиться спроба виділити основні, елементи інфраструктури, притаманні науці, а саме: підготовка кадрів науки, підвищення їх кваліфікації, науково-інформаційна діяльність, матеріально-технічне забезпечення науки, управління науковими закладами. Аналізуючи розвиток наукової діяльності в сучасних розвинутих країнах, показується що інфраструктура набуває все більшого практичного значення для розвитку науки.. Така зміна значення інфраструктури в науковій діяльності призводить до того, що сама інфраструктура починає набувати відносної самостійності, діяльність в її сфері стає окремою професією, потребує специфічної підготовки.Вивчення цього процесу дає можливість не тільки розкрити деякі властивості розвитку сучасної науки, але й на цій підставі окреслити найбільш оптимальні шляхи її подальшого поступу. . .....

- Ретроспективний розгляд елементів інфраструктури науки дає підстави зробити висновок, що за сучасних умов інфраструктура науки має тенденції до мультинаціональною і, мультику національності Д.Зайдель/ і водночас до окреслення дисциплінарності. Така різнобарвність пояснюється можливостями новітніх засобів інформації, а також уніфікацією науково-технічних проблем, що постають перед сучасним суспільством не залежно від ригіональної та цивілізаційної належності, традицій культури. Останнє породжує і свої труднощі, а тому в дисертації аналізуються шляхи їх подолання, співставляться різні погляди на ці проблеми, що мають місце у вітчизняній та зарубіжній літературі. З проведеного аналізу робиться висновок, що

- ІЗ -

успішне функціювання сучасної науки можливо за умови професійної діяльності в сфері її інфраструктури.

Серед інших проблем сучасної наукової діяльності чільне місце посідають питання наукової експертизи. А тому у другому параграфі - "Інституціалізація науково-експертної діяльності" - йдеться про становлення нової сфери діяльності вчених експертизи. Експертиза має давню історію, але в межах тих соціальних структур, які користувались у свій час авторитетом або владою - жреці, маги, слуги культу, державні діячі. В XX столітті все більше експертна функція переходить до науки. І не. випадково, бо наука пронизує всі шпарки лвдського життя, будь-які дії в сучасному світі мають надзвичайно серйозні наслідки і тому необхідно завчасно унеможливлювати їх негативні тенденції.

Теоретичні дослідження проблем експертної діяльності лише започатковуються. Та, власне, експертна діяльність поки-що оОмежуєть-ся колом деяких спеціальних дисциплін- /юриспруденції, окремих галузей медицини, спорадично - питань економічного стану суспільства, політики тощо/. Тому виникла потреоа охарактеризувати делкі риси експертної діяльності, зокрема особливості мислення експерта. Передусім мислєшія експерта поєднує декілька аспектів: мислення вченого - фахівця певної галузі /дескриптивний аспект/; мислення гуманітарного типу /аксіологічний аспект/, а також експерт повинен мислити як прогнозист /модальний аспект/.

- В дисерллії інституціалізація експертної діяльності розглядається в гносеологічному /розробка певних методід добору експертів, приведення експертизи та упорядкування експертних данних/, та організаційному планах. Ллє загалом інституціалізація експертної діяльності у порівнянні з власне науковою діяльністю має і інші особливості. Якщо в науковій діяльності інституціалізація здійснюється на так званому "внутрішньому" і "зовнішньому" рівнях, тобто на рівні створення професій /"внутрішній" рівень/, та організації легітимованих структур /"зовнішній" рівень/, то інституціалізація експертної діяльності в наш час відбувається на "зовнішньому" рівні. Зокрема, ще відсутнє формування особливої професії експерта, але водночас у суспільстві діють спеціально організовані структури експертів, які мають тимчасові цілі. Така ситуація пояснюється як складністю експертної процедури, так і тим, що потреба в ній виникає епізодично. Позначається на стані експертної справи і громадська думка, що буцім-то експертну оцінку може зро-

бити будь-хто. Але така уява щю експертизу базується на буденному досвіді. Насправді, аби процес інституціалізації експертної діяльності досяг завершеності, необхідно створити систему підготов ки фахівців у даній галузі. Зараз доцільно на окремих факультетах вузів ввести експертодЬгію як другу спеціальність і водночас для інших майбутніх фахівців з вищою освітою започаткувати лекційні. курси з експертології як допоміжної дисципліни. Де сприяло б підвищенні} загальної культури випускників вузів. ... і

Питання організації наукової діяльності, які виникають при -спробі розв'язати т.з. глобальні проблеми, розглядаються.у третьому параграфі - "Глобальні проблеми сучасності та інституціаліза-пія наукової діяльності." Оскільки глобальні проблеми в історії-цивілізації не мають аналогів, .то .їх розв'язок пов'язаний на ли-.. ше з новими методологічними підходами, але й а принципово відмінними організаційними структурами науки. В тій числі інституціалі-зація науки набуває інших якостей. ...

У літературі при розгляді глобальних проблем і наукової діяль ності в основному звертається увага на функціювання дисциплінарної структури науки. 1 тому для розв'язання глобальних проблем постав питання пошуку шляхів ініціювання суб'єктів науково? діяльності для залучення їх до міждисциплінарних, комплексних досліджень. Одним з можливих шляхів .такого ініціювання є деяка зміна в освіті майбутніх фахівців. Шляхи такої-зміни вчені бачать різні,, але ■ загалом думки сходяться на тому» Що освіта майбутніх спеціалістів повинна бути більш широкою, включати в себе не лише природничі та технічні аспекти, але й гуманітарні та соціальні. Хоча це і важливо, але зміни в підготовці фахівців стосуються вузького загалу суспільства і, зрештою, не .є поки-що вирішальними. Важливо змінити загальну культуру, віджиті парадигми, заангажованість на . сьогоденні цінності. Це можливо досягти популяризацією нових ідей екологічної поведінки ліщини серед наЙширших кіл населення/Д.Ме-доуз/. - ..

Нині з метою розв'язання глобальних проблем створюються міжнародні наукові організації, /Міжнародна рада наукових союзів з штаб- квартирою Секретаріату в Парижі, Міжнародний інституе прикладного системного аналізу, Римський клуб, займаються цими проблемами і такі організації як ЮНЕСКО, ЮНЕП, ЄЕК, МАГАТЕ, та інші/. Розгляд діяльності окремих організацій дає змогу зробити два висновки. По-перше, розв'язання глобальних проблем веде до

г ’ " • ' ' • ,

суперінотитуціалізації наукової діяльності, бо виникають організаційні структура науки, які мають міжнародний характкр. По-друге, інституційні структури наукової діяльності у наш час торкаються лише верхнього шару роав’язання глобальних проблем - методологічного та організаційно-координаційного рівня. Інституційні струк-• тури, які займаються глобальними проблемами на інженерному рівні -залишаються регіональними..Тому існує суперечність між загальним, точніше, світовим характером глобальних проблем і частковим /регіональним/ принципом організації науки. Тенденція суперінституціа-лізації наукової діяльності стосується лише загальних питань . .. наукової діяльнотті. Ця суперечність знайшла вираження в текден-ції деінституціалізації науки, тобто у виникненні структур, які не мають професійного характеру, і виступають як рухи широкої гро-мадскості, а також вчених, письменників, журналістів. В гносеологічному плані ці "рухи", звичайно, е деструктивними утвореннями, тобто вони безпосередньо не займаються пізнавальною діяльністю, не висувають якихось конструктивних ідей. В праксеологічному плані - це позанаукові об'єднання і тому прямого відношення до. ікстя-туційних структур науки вони не мають. їх значення, скорше со--ціально-політичне, бо своєю сферою мають політику стосовно глобальних проблем. .

Загалом робиться висновок, по спроба вирішення глобальних проблем привела до тенденції суперінотитуціалізації в науці, а також.до деінституціалізації. • .

. Проблема співвідношення інституціалізації та деінституціалізації наукової діяльності розглядається в четвертому параграфі -"Інституціалізапія і яеінституціалізація постнекласичної науки. /Огляд поглядів/". Форма огляну поглядів на інституціалізацію та деінституціалізації) постнекласичної науки вибрана не тільки тому, що ще не існує усталеної думки про сучасну науку, а й тому,

*о процес її формування не завершився,, деякі особливості поатне-класичниї науки мають характер тенденцій, до того * становлення нової науки проходить подекуди в протиборстві з світоглядом, який сформувався під ввшивом класичної науки.

¿скільки постнекласична наука орієнтуєтеся на ліщину, то дослідників передусім цікавить питання про відношення науки та цінностей, а також, трансформації наукового товариства. Ціла когор-і та вчених /В.С.Стьопін, М.Дж.Моравчих, К.Кнор-Цетіяа, П.Фейєрабеяд, Б.Ролін,С.Рестіво та інші/ зазначали, що перехід науки на постне»

класичний рівень проявляється у зміні цінностей і норм, котрі за словами Мертона "узаконюються в термінах інституційних цінностей". Зміну ідеалів і норм вбачають як в трансформації методів наукового дослідження, так і в транформації самого наукового товариства.

В постнекласичний період виникають специфічні науково-організаційні структури, які часто носять міжнародний, міждисциплінарний характер і займаються виробленням концепцій майбутнього розвитку цивілізації /Міжнародне товариство біополітики, міжнародна група "Альтернативне майбутнє", Римський клуб та ін./. Водночас в • літературі фіксується "відставання" інституційних форм сучасної . науки-від потреб вирішення нагальних проблем. Вихід з цього стану вбачається в розширенні міждисциплінарних та проблемно-орієнтова-них. форм дослідницької діяльності. Тобто відбувається "розмивання" усталених інституційних.форм і утворення нових. . .• . .

Отож, щоб вивчити процеси інституціалізації /деінституціалі-заді і/ наукової діяльності постнекласичної науки, необхідно розрізняти три аспекти науки: гносеологічний /когнітивний/, соціо-: культурний, і праксеологічний. На гносеологічному рівні тенденція до інституціалізації тільки зростає. Це відбувається шляхом підвищення якості підготовки фахівців, розширення їхнього інтелектуального довкілля і розуміння проблем. На соціокультурному та.прак-сеологічному рівнях очевиднішою є деінституціалізація наукової діяльності. Це обумовлюється значною зацікавленістю широких кіл позанаукової громади наслідками застосування науки до сучасного виробництва, технологій.. .Тому деінституційні процеси відносяться до політики науки, а не до наукової творчості. Наукова творчість зараз як ніколи,, належить вченим-спеціалістам. Науку примножують вчені, котрі працюють в інституційних структурах. .

В заключенні підводяться основні підсумки дослідження, характеризуються можливості застосування отриманих результатів, а також окреслюється подальший напрямок досліджень а проблематики, що розглядається.

Основний зміст дисертації викладений в наступних працях:

І. Рижхо Л.В. Всеросійські водопроводні та санітано-технічні з'їзди як організаційна форма вирішення науково-технічних проблем.//Матеріали міжнародного /XIII Киівського/ симпозіуму з наукознавства та науково-технічного прогнозування "Сучасне .. наукознавство та перебудова радянської науки.. Частина 3. Проблеми історії науки та техніки.-К.-Наукова думка,1990.-е.203-205.

2..РихкоЛ.В. Інституційні та деікституційкі процеси в сучасній науці.//Матеріали наукової конференції молодих вчених.К.-І99І.-, ■ О • 55^6 • ■ . •

3. Рихко Л.В. Специфіка мислення експерта./Дези ІУ наукової конференції молодих вчеаих наукознавців та істориків науки.-К.-

• 1992.-е.13-20. ■ . . • ......... • ■ ' - - ••

4. Ршвм> Л.В. Інституціалізадія наукової-діяльності та вирішення екологічних'пройдем.//' Природа.Лвдана.Етнос./ Тезя Теоретично' го семінару "Природа і культура".Луцьк» травень 1992р./ Частя-

ва II,-Дуцьк.-І992,-с.38-39. . . ■ - ...

5. Рихко Л.В. Інституціалізадія підготовки наукових кадрів як

проблема наукознавства.//Матеріали міжнародного симпозіуму "Розвиток науки та перетворення в суспільстві: досвід, проблеми та стратегії" ХСУ Київський сишозіум а.наукознавства та науко. во-технічноіопрогнозування/.-К.-І393.-с,34. .........

6. Рихко Л.В* Глобальні проблеми сучасності та інституціалізація

наукової діяльності.//МзтодологічниЯ аналіз в наукознавстві та історії наужи.-К.-Наукова думка,1993,с.31-36. .. -

7. Рихко Л.В. Експертологія: проблеми дослідаень.//Віскшс АН Украї-

ни.-К.-І993,Вб, 0,2а. . ‘