автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.04
диссертация на тему: Эволюция концепции художественного познания в философско-эстетическом спаджинi Д. Лукача

Полный текст автореферата диссертации по теме "Эволюция концепции художественного познания в философско-эстетическом спаджинi Д. Лукача"

київський університет імені Тараса Шевченка

Р Г 5 ОД

На правах рукопису

СКАЛЬСЬКА Мрія Миколаївна

ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ ХУДОЖНЬОГО ПІЗНАННЯ В ФІЛОСОФСЬКО-ЕСТЕТИЧНІЙ СПАДЩИНІ Д.ЛУКАЧА

Спеціальність 09.00.04 - естетика

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата єілософських наук

Київ - 1994

Дисертація виконана в Київському університеті імені . Тараса Вевченка на кафедрі етики, естетики та культурології філософського факультету

Науковий керівник - кандидат філософських наук.

доцент В.І.ПАНЧЕНКО .

Офіційні опоненти -доктор філософських наук,.

. . професор В.Г.ТАБАЧКОВСЬКИИ

. кандидат філософських наук,

доцент о’.в.лЕвииькии

Провідна установа - Національний університет

"Києво-Ногилянська Академія"

Захист Відбудеться ” _^і22^Й^1994р. О Г.0ДИН1

на засіданні Спеціалізованої ради Л.6б8.18.23. при Київському університеті імені Тараса Вевченка за адресою; 252001, Київ-1. вул.Володимирська, 64. .

З дисертаційною роботою можна ознайомитись в науковій бібліотеці київського університету імені Тараса Шевченка

(вул.Володимирська, 58). '

Автореферат розісланий &ІЇҐ£^_1994 РОКУ.

Вчений секретар Спеціалізованої Ради кандидат філософських наук.

Доцент __„ д.ю.Кучерюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Початок XX ст. відзначився, з одного Ооку, всім тин. що очевидно доказувало силу людського розуму, - швидким розвитком науки, культури, демократизації суспільства, прогресу, цивілізації, а з другого - це час най-жорстокіяих абсурдних війн, зниження цінності людського життя, наростання екологічної катастрофи4, по супроводжувалось глибокою кризою самосвідомості епохи. Все це примушувало до принципового перегляду поглядів на можливості людини раціонально влаштувати світ, філософська атмосфера західного суспільства несла на собі відбиток того, «о відбувалося, 'і, безумовно, було пов’язане з попередніми періодами. Цей зв’язок виявився в тому, ио ідеї запозичувались із старих класичних систем. В залежності від вирішення 'вічних" проблем Утворювались Численні школи та напрями. Класифікація їх виявляє деяку закономірність: на одному

полюсі - позитивізм 1 неокантіанство, на другому - "філософія життя" і неогегельянство.

Марксизм у цій ситуації приховано чи явно виступав начебто суперником і опонентом. Проте як наслідок з’ясується, во всі напрями "нової* філософії лають в тій чи іншій Формі своє, часто викривлене тлумачення марксизму. В результаті "нова" філософія шукає підтвердження своїм інтерпретаціям в класичній філософії. Значний масив Фундаментальних розробок у вітчизняній філософській літературі торкається класифікації та критичного огляду цих проблем. Вони аналізуються в книгах та статтях В.Ф.Асмуса. А.С.Богомолова. І.В.Бичко, П.П.Гайденко, А.В.Гули-ги. ї.с.Нарського. т.і.Ойзермана, В.І.Шинкарука. Ідейно-філософські, соціально-психологічні, морально-естетичні па--раметри людського існування на зламі двох сторіч присутні в дослідженнях А.К.Бичко, А.т.Гордієнко, В.с.Горського, Ю.М.Давидова, Л.Т.Левчук. М.К.Накардаивілі, Н.В.Наньковської, ю.к.Иельвіля, н.в.Нотрошилової. П.В.Копніна, В.Г.Табачковсько-го. Г.В.Тевзадзе. В.С.Івирьова. •

Філософсько-Історична ситуація гіершої половини XX ст. дає основу для розуміння грунту на якому формувалась і розвивалась філософська еволюція Л.Лукача. Виступаючи з гострою критикою західної цивілізації. Л.Лукач проклав свій шлях, в еволюції якого відбилась драматична історія класичного філософського

2 ‘ надбання. Захииаючи своєю позицією ідеї 'аутентичного* марксизму (не викривленого ■натуралістичними' та 'позитивістськими" впливами) Лукач був ідейно близьким до видатних екзистенціальних мислителів XX ст. ,

Особистісь л.лукача приваблює досі не тільки критиків, але А серйозних досліджувані в, посшльки вплив його на наступну філософську традицію був достатьньо значним і при цьому не завжди усвідомленим. Ті пристрасні дискусії, які ведуться сьогодні навколо праць, поглядів та позицій лукача. підтверджують актуальність даного дослідження. Доречі, сам діапазон порушуваних у полеміках проблем - філософських, політичних, естетичних, моральних - лише підкреслює вклад Лукача у формування самосвідомості нашої епохи. Плідними можуть бути тільки ті дослідження про спадщину Лукача. які свідчать про намагання не лине зрозуміти й оцінити філософа, але й розвинути Його І^орчість, зробити її показовою.та повчальною для поколінь.

Ступінь розроблення проблени, В сучасних філософських , дослідженнях Д. Лукач репрезентований досить неоднозначно. Одні дослідники вважають найбільш важливими та актуальними праці молодого Лукача, інші - коло роздумів, висловлених в його роботі ‘історія і класова свідомість*. Автори недавно виданої монографії (Бессонов Б.Н., Нарский и.с. Льердь Лукач ~ N.. 1989)

вважають основоположним ‘московський період* життя Філософа, його роботи 30-40-к років. За останній час багато хто з науковців першочергового значення надає філософії зрілого Лукача, розвинутій в працях “Своєрідність естетичного* та “Онтологія суспільного буття*, Нашу увагу привертають роботи, де через розуміння специфіки художнього пізнання формується проблема люди-; ни в контексті ФілосоФсько-актропологичних ідей XX ст- Ііе добре відомі на сьогоднішній день дослідження Н.С.Кагана, А.с.ка-нарського, П.В.Копніна. В.ПЛванова, Е.В.Ільенкова, А.Н.ліфии-ця. г.й.Фрідлєндера. . . ' ’

Складний процес еволюції мислителя Лукача відбитий як в особистому і творчому житті, так і в історико-філософській літературі про • нього, Дослідження раннього періоду творчості Лукача, який завершується працями "Гейдельберзька естетика”

(1316^19,18) та “Теорія роману* (І920і, порівняно мало представлено в спеціальній літературі. Ножливо. це стало причиною того, ■о часті викривлення, неприниренні дискусії призвели до деякої

з

відірваності раннього надбання від всієї його творчості. Не тільки в напій країні, але й на батьківяїні ФілосоФа не представлено принципового та систематизованого матеріалу. Певний виняток становить стаття Удо ТіТца "Естетика та історія", іо пропонує єстєтико-філософський аналіз ранньої творчості . Льєрдя Лукача (Tletz U.ftsthetlk und Yeschichte //Weinar Beitrase. -1989. -№4), В ній відображена атмосфера, в якій ідеалістично викривлений марксизм стає своєрідним синтезом в ранній творчості Лукача, викликаний Полемічними дискусіями з Г.Зікмелем. Х.Ріккертом, Е.Ласкон, К;Вебером. В Ш'я порятунку культури Лукач виносить, як зазначає автор, вирок сучасному суспільству, поставивии в той *е час ряд проблем, які дістали своє тлумачення в екзистенціалізмі. Перебуваючи під впливом гегелівської ідеалістичної філософії. Лукач все ж повністю заперечує компроміси, він не мириться з дійсністю. І це проектує його інтерес до Оільловизму.’ російської революції. Погляди Лукача цього періоду визначаються також як утопічно-мессіанські, однак глибоко відмінні від догматичних упереджень лідерів II Інтернаціоналу, про во засвідчує серйозне дисертаційне дослідження Н.А.Хевеві ("Філософія практики" двадцатых годов и современность". -П., 1Э78).

книга Лукача "Історія і класова свідомість" (1923) викликала хвилю рецензій та відзивів серед друзів 1 однодумців (И.Реваї, К.Корв. Е.Блох). для яких філософська концепція "Історії ..." уявлялась свідченням відродження в марксизмі гегелівської діалектичної традиції. Відзиви в академічно-наукових колах (З.Нарк, В.Зомбарт. Г.Найєр) вбачали своєрідність діалектики Лукача в тому, (о вона подана не стільки як пошук методу, скільки як питання про кризу сучасної культури. В подальшому, за частими висловлюваннями в літературі, виявляється, по книга Лукача "довгий час була біблією того, во кожна назвати •західним* марксизмом’ (Негсійи - Ponty. Н. Die Aberitcucr der Dialectic, Frankfurt/Maln, 1974, s. 11). S основному, в зарубіжній філософській літературі аналізується саме трактування проблеми відчудження (Д.Коллеті. Д.Русконі, Д.Вакка, Т.Перліні), а заслугою лукача вважається "гегелівське оновлення марксизму* (О.Негт). Проте ортодоксальні марксистські критики різко засудили позиції л.лукача. На боці його опонентів виступили радянські філософи А.Леборін. Г.Баинейь і Я.Стен, угорські

■ 4 . -

комуністи Б.Кун і Л.Рудав, діяч КПН Г.Дункер.

• Насправді, відбувався природний, еволюційний процес, як справедливо зауважують сучасні марксологи Н.Н.Грецький. Перрі Андерсон. Ізоляція частини теоретиків марксизму (А.Грамві, В.Беньямін, И.Хоркхаймер та 1ц. > від організованої соціалістичної політики зумовила змівення їх дослідницького інтересу з основних тем класичного марксизму, заданих працями йаркса і Леніна, в бік філософії, теорії культури та естетики, що породило альтернативну ленінізмові .форму 'академічного 'західного марксизму". Біля витоків цього явииа були К.Корв. Б.Фогараиі, И.Реваї 1, звичайно, сам Д.Лукач.

В еволюції поглядів Лукача все коло проблем художнього пізнання ■завжди займало місце ніби органічно належне до самої _ методології осягнення дійсності. Перші спроби оцінки саме естетичної системи Лукача належать Французькому авторові А.Аврону, польскій дослідниці А.Бродській. введському марксистові А.Видалю. ( .

У вітчизняній науці найчастіие зустрічаються різнопланові публікації про той період, коли Лукач жив та працював у Москві (30-45-ті рр.). ие найчастіше матеріали дискусій, літературних оглядів, окремі спогади та виступи сучасників. Однак, узагальненого огляду естетичних повуків філософа немає, він ніби затіняється спостереженнями над громадською та політичною участю Лукача (М.Б.Мітін, І.с.Нарський; Е.Я.Баталов). "

В біографії мислителя були періоди, які сприймались та оцінювались в соціалістичній Угорщині 1 Радянському Союзі однозначно ворожа й упереджено (Тези взрп "Проти ревізіонізму в мистецтві та мистецтвознавстві" (1959),'За ленінську партійність філософії" (1960) та ін.). В цих матеріалах Д.Лукача відверто називають 'адептом ревізіонізму". Певну роль відігравав той Факт, що засновники загребського журналу 'Праксис" в 60-х роках оголосили Лукача своїм духовним вчителем та наставником, хоча сам Лукач категорично, заперечував це.

Наловідомі сторони життя Лукача-літератора, публіциста, критика авангардизму, ■ поборника реалістичного мистецтва за останнє десятиліття з піднесенням описують в критичних оглядах зарубіжні автори А.Атанасов, Г.К.Лемон, Х.-Ю. Штачак. Т-Сабо, Л.Золтаї. Грунтовніші дослідження Лукача як фундатора "нової естетики' присвячені працям 'зрілого", або, як часто

зустрічається в пресі, "пізнього* Лукача, які позначені особливою вагомістю, майстерністю. Ідейною ясністю, своєрідним синтезом філософсько-єстєтичного досвіду. Иова йде про монографічне, дослідження Бели Кіраліфейв (Klraiytalve, Bela. The Ocsthetics of Gyorgy Lukaes, Princeton; London, cop. 1975) та дослідження Роя Паскаля (концепція тотальності). Стенлі Нітчела (про поняття "прекрасного" у Лукача 1, Яноша Келемана (проблеми науки в лукачівській естетиці), жан-гі Найнера іаналіз форми. структури, системи в ранній трорчості ЛукаЧа). представленими в колективній праці (George Lukacs and his uorid: А геад- sessment/'

Ed. by joos. E - N.Y. etc.: Lang.- 1987. )

Висвітлення Фундаментального і досить популярного на Заході останнього за масштабністю опусу Лукача "Онтологія суспільного буття" знаходимо у Ніклоша Алмаиі та Пауля Брауні. Обидва автори приходять до думки, во Лукач надіявся 1 вірив у ренесанс марксизму. зацікавленість викликають матеріали, зібрані в дні святкування ювілею Л.Лукача, відзначеного цілим рядом міжнародних дискусій, великою кількістю публікацій та виставок, а також заходів у соціалістичних країнах 1 культурних центрах інших країн (Дьердь Ацел. Прожитая история.І Об опыте проведения юбиленого года Дьердя Лукача.) Валоваг. 1986. £9.).

Слід підкреслити, шо відзиви про Л.Лукача в науковому просторі країн СНД та Угореини стосуються в основному його становлення як марксиста. В цьому плані досить багато напрацювали такі значні дослідники сучасної філософської та естетичної думки. як К.Н.Лолгов, Н.а.Ліфвиць, І.С.Нарський. І.Т.Ойзернан, И.Сігеті. А.А.Фарбитейн, Н.А.Хевеаі, І.Херман, А.йорбан: з’являються нові дослідження (С.П.Поцелуев. Л.Сіклаї). Справа ускладнюється тим, ао досі немає повної бібіліографії творів Л,Лу-кача, не написана його об’єктивна інтелектуальна біографія.

номірності еволюції. ФілосоФсько-естетичної концепції Л.Лукача, спираючись на аналіз проблем художнього пізнання в контексті філософсько-світоглядних пояуків XX ст.

Реалізація поставленої мети викликала необхідність вирішення наступних основних завдань:

- проаналізувати своєрідність духовних та світоглядних рухів епохи поч. XX ст., в якій Формувався Лукач-ФілосоФ і естетик!

6 -

- реконструювати основні етапи філософсько-естетичної еволюції мислителя, враховуючи складність та суперечливість філософської ситуації, а також стан дослідження проблеми!

- обгрунтувати причини, по привели філоїофа в роки ‘пошуку та становлення" до утопічних ідей романтичного антикапіталізму!

- визначити основні фактори еволюції Д.Лукача від ідеалізму до марксизму в створенні системи матеріалістичної естетики

- виявити тенденції- розвитку деяких ідей Д.Лукача в сучасній матеріалістичній філософії та естетиці. зокрема своєрідність .естетичного як специфічно чуттєвого відображення.

ІедмхиіШ-нетододосіаною основок? дисертації є загальні принципи наукового пізнання - об’єктивність, єдність історичного та логічного в застосуванні до еволюції філософської позиції Д.Лукача. Розуміння еволюції філософської концепції Д.Лукача виявляється можливим лише з урахуванням еволюції самого розуміння тих філософських процесів, які склалися наприкінці XX ст. Автор дисертації зважив суперечливість соціально-політичної ' та ідеологічної ситуацій . досліджуваного періоду, намагався дистанціюватися від однозначних методологічних засад рцінки філософсько-естетичної концепції Д.Лукача.

Наукова новизна дисертаційного—дослідження.- На основі можливого на сьогоднішній день урахування всіх відомих праць та творчої біографії Д.Лукача, вперше в Україні зроблена спроба визначити та проаналізувати основні етапи творчої еволюції філософа як естетика, залучивши практично недосліджвний ранній , період філософсько-естетичної спадщини.

Основні ідеї та висновки, що становлять наукову новизну, полягають в наступному’

- показано, що криза буржуазної культури ХІХ-ХХ ст. обумовила відхід від універсально-гносеологічних настанов класичного раціоналізму та переорієнтацію на вироку проблематику -

‘ філософію культури та антропологів!

- обгрунтовано, що у Формуванні Д.Лукача як мислителя визначальним є загальний поворот суспільної думки до утопічного та романтичного антикапіталізму. де основний інтерес зосереджувався на Формі життя (естетичній антропології) як сфері творчості, що викликало підвищений інтерес мислителя до естетичної проблематики СДуаа і форми* (1310), ‘Гейдельберзька естетика’ (1916-1918), "Теорія роману" (1920)!

- проаналізовано перехід від абстрактного заперечення бур-

жуазної культури до пояуку форм її практичного подолання, який привів Лукача у 20-ті рр. до знайомства з творчістю К.Наркса, з одного боку, та критики практики II Інтернаціоналу з іншого, во знайшло відображення в роботі ’Історія та класова свідомість’ (1923), котра заливаючись на довгі роки ’духовною субстанцією" зкзистенціалізму та загалом західного марксизму, символізувала перехід Лукача на позиції марксизму; -

- визначено обставини включення Я.Лукача в европейский комуністичний рух, по привели філософа в ЗО-ті роки в Радянський Союз. Оцінюючи творчий внесок цього періоду, вважаємо во--по-перше, Л.Лукач продовжив роботу над спадщиною марксизму, приділяючи особливу увагу розвиткові поглядів Наркса .на мистецтво; по-друге, цей період характеризується подальшою еволюцією Філософсько-естетичних поглядів Л.Лукача, що знайшло вираз у поверненні до класичного філософського надбання та спробах його відродження для вирішення нових філософських та світоглядних проблем, зокрема ’теорії реалізму" й критики з цих позицій ірраціоналізму та модернізму в мистецтві (’Літературні теорії XIX ст. 1 марксизм” (1937), докторська дисертація "Полодий Гегель" (1938). "До історії реалізму" (1939). "Боротьба гуманізму 1 варварства’ (1943);

- узагальнено наукову діяльність Д.Лукача в 50-60-ті роки,

ио дає можливість зробити висновок про створення Л.Лукачем цілісної естетичної концепції, методологічними засадами якої виступає марксистська теорія естетичного як специфічно людської чуттєвості та матеріалістична теорія відображення, саме на цій основі Лукач розробляє логіку діалектичного процесу художнього пізнання ("Своєрідність естетичного"(1963); ■

-доведено необхідність вивчення творчості Л.Лукача, ио сприяє установленню співзвучності його ідей з ідеями наших сучасників. Так розроблену ник проблему специфіки естетичного відображення кожна співвіднести з характером розробки проблем творчої інтуїції. Фантазії як механізму художнього пізнання в працях В.п.Іванова, Е.В.Ільєнкова, А.С.Каиарського, Теорія естетичного як специфічно чуттєвого Д.лукача плідна для розуміння самого генезису Історії і логіки розвитку естетичного пізнання та діяльності з-виходом'на марксистську антропологію.

Ирзд.тимиє-значення дисєртячії голягіс з. тому, цо її

основні висновки та положення можуть бути використані при по-дальпій розробці актуальних проблем сучасної історії і теорії філософії та естетики; матеріал дисертації становить основу для написання та читання нормативних курсів, спецкурсів, факультативів з проблей зарубіжної філософи, етики та естетики, історії 1 теорії культури.

Апробація дослідження. Основні ідеї та результати дисертації повідомлялись на науково-теоретичних, практичних конференціях. семінарах, філософських читаннях: "Особистість. Гу-

манізм. Культура." (Переяслав-Хмельницькия, 1991р.), 'Економіка України та зарубіжний досвід*. (Івано-Франківськ. 1992р.), "Гумащзи-мораль-культура. “ (Дрогобич. 1992р.),' “Філософія. Культура. .Цивілізація.“ (Львів, ІВЗЗр. >, "Творчість, культура, гуманізм." (Київ, 19ЭЗр.|, "Талановцта!особист1сть: сім’я, око-ла, держава." (Київ, 1994Р.1. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри етики, естетики та культурології філософського факультету Київського університету їм.Тараса Шевченка.

Структура дисертації визначилась логікою викладу та розвитком теми і складається з вступу, двох розділів (вести параграфів), висновку і списку літератури. - '

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

у встурі обгрунтовується актуальність проблемі; дослідження. характеризується ступінь її наукового опрацювання, визначаються кета та завдання, вказується теоретико-методологічна основа роботи, формулюється її новизна, науково-практична значимість отриманих результатів та обумовлюється її структура.

у першому розлілі - "Становлення філософсько-естетичних поглядів Д.Лукача в контексті філософії пєрвої. половини XX століття" - розкривається-ідейно-теоретична та філософська атмосфера. яка була характерна для двох перших десятиліть XX століття, а також основні тенденції еволюції концепції художнього пізнання в творчій спадщині Л.Лукача.

В в і - “Традиція та новаторство в- європейській філософській думці початку XX століття* розглядаються основні напрямки та аколи зарубіжної філософії тих років та'тлумачення марксизму, який в Нііх містився. Нзтою висвітлення цього матеріалу є не стільки характеристика цих напрямків, у всій ї:;

складності та багатоманітності, скільки виявлення тих кардинальних питань, які дають розуміння змісту “нової” філософії, її проблем та місця в ній самого марксизму, в непростому сплетенні полемічно загострених напрямків екзистенціалізму, неопозитивізму. Феноменології, психоаналізу, об’єднаних в понятті "сучасна західна філософія". теорія марксизму ортримує своєрідне тлумачення.

Позитивізм, спираючись переважно на природничі основи, відмовився від можливості досліджувати соціальні закони суспільства, ігноруючи активну рпль свідомості. Нарксизм подавався то йк соціал-дарвінізм, то як економічний детермінізм. Багато в чому подібні позиції в теоріях кеокантіанців, де така* конструюється своє розуміння суспільних процесів, етичних норм. Навіть явні відмінності Нарбурзької школи іГ.Коген, П.Наторп, Е.Кассірер! і Баденської (В.Вільдальбанд, Г.Ріккерт, Е.Ласк) у всьому специфічному розумінні гегелівської філософі) і постановці багатьох проблем не відмежували їх від зв’язку з марксизмом. Спробі позитивізму і неокантіанства відмовитись від ірраціонального світогляду протистояли напрями, що намагались охопити перш за все духовну сфєру форм життєдіяльності. “Філософія життя* на ірраціоналістичній, суб'єктивістській основі розглядала все існуюче як Форму прояву інтуїтивно осягнутого життя. Цей могутній напрям також полемізує з марксизмом, відмовляючись від визнання закономірностей історичного процесу. Рух КУЛЬТУРИ, як мислив її один з фундаторів “ФІЛОСОФІЇ життя" В.йильтей. являє собою хаотичний ірраціоналістичний потік, тому критику теоретичного розуму слід доповнити, вва*ає він, критикою розуму Історичного. Ці ідеї розвиває Г.Зімкель, констатуючи сутність історії у відкиданні старих Форм і створенні нових, знімаючи таким чином конфлікт сучасної культури. Досить близьким до цих позицій виявився у своїй соціології !!.Вебер. Використовуючи ряд категорій Маркса, як і Зіммель. Вебер представляє їх у вигляді абстрактних конструкцій, спекулятивних категорій.

Неоггігл7ьї7і/стио поруеіідо тиIV івл > пг.іью сило*), захи-иаь'.чі: іґліі від ірчгічної підпорядкиї.-.-:' •. і рановим відносинам (К.Лсперс, Н.ХайД'зп-ер, С. К'кркег,.-' і<йрксигтсьча *иосо»ія оцінювалась теорьтиканя цього пащ--.:\у •>: м і повна гегельянства, тьі'у часто зус грічаиться нам.;; чинити *Ііосо*ів

наркса в гегелівській. У всякому випадку, всі новоутворення західноєвропейської філософії віднайшовви себе , в деякому розумінні орієнтувались на класику.

В 8? "Нолодий Д.лукач в повуках вляхів подолання 'відчуження* аналізуються еволюційні процеси особистого та творчого життя в контексті специфіки епохи в перехідний період від класичної духовної Формації до сучасної, ио базувалась на ■взаємовиясненні", "взаємовиявпенні" світоглядів і способів .філософствування. З класичної філософії самосвідомості та рефлексії проходить трансформація в етико-психологічний варіант самосвідомості та психоаналітико-екзистенціалістські моделі, що власне й привело до багатоманітності впливу на Формування мислителя Лукача. Це зумовило необхідність конструктивно-критичного підходу до ранньої естетисної творчості Лукача, яка ігнорувалась та замовчувалась довгі роки.

Період "становлення та пошуку"!1906-1920 рр.) в житті Лукача две ключ для правильного розуміння всієї творчості філософа. Перебуваючи під впливом доктрин Канта, 1 це природньо, він все ж знаходить специфічний екзистенціально-онтологічний поворот в подачі класичних тлумачень ("Гейдельберзька філософія мистецтва' (1912-1914 рр.), 'Гейдельберзька естетика (1916-1918 рр.). Інтерес Лукача притягують такі явища в Росії, як ністи-.ко-релігійні пошуки В.С.Соловйова, його настанова на подолання "європейського" Індивідуалізму. Визначаючи кризовий стан капіталістичного суспільства початку XX ст. як суспільства "абсолютної гріховності", Лукача приваблює моральна глибина проблем .творчості Н.Ф.Лостоєвського ("Записки Лостоєвського (1914-1915 рр.).

Можливість встановити порушену гармонію ніж свідомістю та дійсністю Лукач знаходить в літературній форм! роману ("Теорія роману" (1920 р.). Вибравши репрезентативною формою саме роман, Лукач вважає спорідненим його з духом часу, символізуючим прогалини, по виникли між внутрішнім та зовнішнім, суб’єктивним та об’єктивним, якби між "я* та світом. В пошуку соціально-економічних основ свого світогляду Лукача . притягує тлумачення історії як переплетіння економічних 1 духовних СИЛ, МОЖЛИВІСТЬ цілісного розуміння світу капіталізму з всіма Формами його відчуження.

Філософське осмислення складних проблем свого часу.

пов’язаних з теоретичними та організаційними проблемами революційного руху Лукач викладає в своєму збірниху статей під назвою “Історія та класова свідомість", виданому німецькою мовою в 1923 році в Берліні. Слід зауважити, що цю книгу можна віднести до періоду ранньої творчості, лоскільки філософсько-світоглядний характер її виходив далеко за межі конкретної політичної' практики самого автора, вихідна позиція в ній Лукача така: сучасний капіталізм - це глооальна зло. а все що інтегрується цим суспільством неприйнятно. Він заперечує доцільність участі в парламенті, в профсоюзах, не довіряє соціал-демократії. На противагу антидіалектичній позиції теоретиків II Інтернаціоналу. Лукач знаходить коріння опортунізму в ігноруванні тенденцій розвитку, в опредмечуванні буржуазної свідомості, він віддає перевагу марксистській діалектиці, поіуку революційного методу.

ігікаво. *о лукач неодноразово повертається до оцінки своєї книги ‘Історія та класова свідомість*!1933р..1934р., 1968 р.).

В цілому дає негативну оцінку своїм пошукам, зокрема ототожненню відчуження з опредмечуванням, критикуючи цілий ряд своїх попередніх позицій. Роздуми Лукача над світоглядними 1 в цьому розумінні онтологічними питаннями мінялись під впливом подій європейського політичного життя та направленості творчих інтересів самого мислителя. ■ '

52 - “Відродження філософської традиції. Творчість Д.Лукача в 30-50-ті р'оки" присвячується періоду його перебування в Москві, на який фактично падає розквіт творчості філософа, ним розробляються проблеми історії та теорії реалізму в мистецтві. Порівнюючи його праці цих років з ранньоестетичними поиукаии концепції художньогь пізнання, слід зауважити їх більшу опору та зв'язок з марксистським розумінням мистецтва, з соціально-соціологічною історією суспільства.

Звичайно, концепцію Лукача неможливо ©інити об’єктивно без врахування специфіки ідеологічної боротьби в 30-50-ті роки, без конкретно-історичного пояснення її мотивів. Однак, завжди головним в полеміці, яку Лукач провадив з противниками реалізму взагалі, а найчастіше в мистецтві, були присутні відстоювання прогресивного мистецтва, захист гуманістичних принципів, відкидання модерністичної зневіри в людину. В 40-50-ті роки концепція Лукача почала відігравати велику роль в утвердженні традицій в мистецтві глибокореалістинних, сприяла засвоєнню

класичного надбання, підняла авторитет реалістичного мистецтва, зокрема критичного реалізму. Праці Д.Лукача відзначалися філософською фундаментальністю, тонким розумінням природи естетичної діяльності, логічністю та систематизованим підходом до явищ, ио піддавались аналізу, а це породжувало такі необхідні в ті раки позитивні критерії. Однак, були й слабкі місця в оцінках Лукача. Так. в період дискусій про експресіонізм, Луцач орієнтувався на "абсолютні" естетичні норми, бачив у мистецтві головним чином процес створення "тотальної Форми”, розцінюючи експресіонізм як занепад, як розпал Форми, як відхід від рівня, досягнутого класичним мистецтвом XIX ст. Творчий метод експресіонізму Лукач розглядав як естетичний аналог філософського Ірраціоналізму, не враховуючи ту обставину, во в певних умовах навіть абстрактний протест проти війни та насильства може принести користь прогресу.

Виявляючи причини та' обставини, во привели до складності та суперечливості творчого руху Лукача в-контексті його еволюції, реконструйовано такі основні етапи: *20-ті рр. - як реакція на догматичні прояви II Інтернаціоналу, внутрішня переконаність в необхідності порятунку суспільства і культури від "тотального відчуження" приводять філософа до написання книги "Історія та класова свідомість "(1923). по залишилась на довгі роки теоретичним джерелом екзистенціалізму та "західного* марксизму! 30-40- рр. - Лукач досконало оволодіває гегелівським методом інтерпретації дійсності, пише монографію 1 захищає докторську дисертацію "Молодий Гегель” (Москва, інститут філософії АН СРСР, 1936 р.)і розробляє основоположні дефініції теорії художнього методу (Літературні теорії XIX ст. і марксизм (1937), "2о історії реалізму’ (1939); виступає проти Всіх форм насильства ("Боротьба гуманізму і варварства" (1943)! 50-ті р.

- як найбільш складні, "випробувальні” в долі вченого, зарахування його до прибічників ревізіонізму, звинувачення в неприйнятті ленінських принципів побудови соціалістичної культури, вимушена еміграція.

побудови матеріалістичної естетики” представлено методологічні засади естетичної гносеології Д.Лукача! застосовуючи категоріальний зміст філософського поняття "особливого", передається механізм специфіки художнього пізнання; 'розкрито перспективи та

Своєрідність естетичного" — досвід

реалі; естетичної концепті Л.Лукача.

в «і - 'Методологічні основи естетичної гносеології Д.Лукача* нова йде про методологію ®ілосо®а. «о найбільш чітко проявляється в 'пізніх працях*, які є своєрідним вираженням естетичного синтезу всіх ідей вченого, а , сан Лукач виступає як мислитель посткласичної філософії з її загостреними глобальними антропологічними ідеями. Досягнувши до 1962 р. солідного віку, Лукач написав ‘Своєрідність естетичного* та зібрав воєдино свої думки в “Онтології суспільного буття". Дійсно, в соціальній ■Онтології...-* Лукач намагається підсукувати всю свою складну теоретичну еволюто, розкрити найважливіші теоретичні ідеї сучасної етики та естетики. Полемізуючи з онтологічними напрямками буржуазної філософії XX ст.. філософ намагається подолати чисто гносеологічну установку багатьох сучасних досліджень марксистських Філософів - він вирішує проблематику основного питання філософи. Перша сторона основного питання філософі! вирішилась Лукачем по відношенню до соціальної дійсності, саме в “Онтології, суспільного буття"; друга сторона з її взаємообу-мовленістю суб'єкта І об'єкта докладно досліджується в “Естетиці* як проблема теорії відображення.

В своїй творчій еволюції Лукач продовжує вирішувати всі питання онтологічно-пізнавального характеру в контексті гегелівського підходу до багатьох проблем, однак тепер лукач відходить від першої панлогічної онтології Гегеля, де панує фаталізм, і вибирає другу, діяльно-практичну, здатну до активного • Шлепокладання та змін. Для самої Угорщини, пізні роботи Лукача стали виходом з наукового провінціалізму та проривом до “світової естетики", кроком до “світового поняття*.

Важливо підкреслити. до монографічні дослідження “Своєрідність естетичного* насичено такими проблемами як; форма 1 зміст, світогляд 1 Формотворення, творча діяльність та її сприйняття, генезис та нерівномірність розвитку мистецтва, критика вульгарно-методологічного підходу до функцій 1 самого феномену мистецтва. Власне тому, так багато матеріалу, на перший погляд далекого від естетики залучено в “Своєрідність естетичного* - це Факти з етнографії, дані антропології та фізіології людських органів відчуття, емоцій.. мислення, громадянської історії і соціальної психології, релігієзнавства та історії культури, науки, філософії, етики і т.д. Лукач давно залунав

книгу по теорії марксистської етики через альянс з естетикою в контексті соціальної онтЬлогії. художнє пізнання поєднується Лукачеи з ціннісними характеристикам. .

В 92 -• "Категорія особливого" - як характеристика специфіки художнього пізнання" ми знаходимо у Лукача генетичний аналіз основних типів відображення, який закладений в фундамент самої загальноестетичної концепції. Порівнююча науку та мистецтво, Лукач підводить нас до розуміння эстетичного як особливого, в якому діалектично поєднуються абстрактне 1 конкретне. Розробляючи категоріальний апарат теоретичної естетики, Лукач спирається на класиків філософи, починаючи з Арістотеля 1 закінчуючи Гегелей, однак не знаходить у них чіткого визначення сутності та ролі особливого як естетичної категорії. А саме в її семантиці криється невловима своєрідність естетичного. неповторна оригінальність, тайна творчості.

Важливо підкреслити, що Філософське визначення специфіки естетичного пізнання Лукач передає через категорію особливого, в якій він знаходить однозначність поняттєвого визначання специфіки художнього пізнання. Особливе знімає крайності одиничного та загального, індивідуального й суспільного. Художнє "особливе" - це ніби "організуюча серединна точка", де типове виступає в оболонці індивідуально-конкретного, ие - вічний процес ліквідації з більш підкресленим моментом збереження. Специфіка естетичної сфєги полягає в тому, стверджує Лукач, що особливе не просто виявляється між загальним та одиничним - як їх опосередкування, - а Я утворює "організуюче середовище, середину...". Власне тут витвір мистецтва як естетичне Формоутворення шляхом відображення здійснює зняття граничних точок, ие може бути єдність внутрішнього й зовнішнього станів душі, особистості та її долі у світі, людини та'всього людства. Оскільки категорія особливого, за Лукачем, концентровано відтворює художнє життя суспільства, Історичний художній досвід людства, а також світ мистецтва в цілому, вона тим самим визначає гуманістичну спрямованість і характер естетичного, через категорію особливого можна намагатися визначити естетичне як певну єубстанційність творчого процесу.

ІЗ. - "Перспективи та реалії естетичної концепції д.Лукача"

- рміщує матеріал про те, ио діалектика естетичного як теорія чуттєвого пізнання викликає необхідність побудови засад су-

часної теорії розвитку естетичного явище й тим самим звергається до проблематики успішних розробок Д.Лукача. Ним вперше вводиться поняття сигнальної системи [ на основі матеріалістичного вчення І.П.Павлова про рефлекси - для виявлення специфіки естетичного відображення. Саме на базі сигнальної системи І . яка розкривається як моментальна орієнтація в складних суб'єктно-об'єктних відносинах шляхом уяви та є співзвучна поняттям творчої інтуїції, фантазії як механізму художнього пізнання, відомі з розробок А.С,Канарського, Е.В.Ільєнкова, В.П.Іванова, можна зробити висновок про плідність ідей естетичної концепції угорського філософа. Теорія естетичного як специфічно чуттєвого Д.лукача перспективна для усвідомлення самого генезису історії 1 логіки розвитку естетичного пізнання та діяльності з виходом на марксистську антропологію.

Необхідність включення теорії особливого в контекст сучасної марксистської естетики отримала імпульс у самій ідеї про наявність специфіки, художнього пізнання. Витоки її ведуть до постановки власне людських проблем, лдже естетика є наукою про чуттєве, во дорівнює способові суспільного ствердження людини у всьому багатстві її потреб.

Слід підсумувати, що еволюція концепції художнього пізнання в філософсько-єстєтичній спадщині д.лукача аналогічна еволюційним процесам категоріального обгрунтування сучасної естетичної теорії пізнання і приводить до пошуку такої логіки викладу, яка б водночас була глибоким філософським узагальненням «а рівні методу матеріалістичної діалектики. Своєрідність цього іспєкту сучасної гносеології становитиме основу для вирішення Зудя-якої естетичної проблематики.

На завершення підбиваються підсумки дослідження, визначається актуальність основних положень 1 висновків роботи.

Тема дисертації знайшла своє відображення в та*их публікаціях автора:

1. Категорія "особливого" в естетичній концепції Д.Лука-іа//Етика. естетика і теорія культури. Міжвідомчий наук. зб,-{ИЇв , 1992, - ВИП.37. - С.92-97.

2. Філософські проблеми "Онтології" пізднього Д.л^кача// Зісішк київського університету..Серія: філософія, політологія, гоцюлогія, психологія. -1993.

3. Нравственный идеал в эстетической коншл.ции д.л*кз • «■'/тези доп. міжнзр. наук.-практ. конф. ‘Осойиі.'тість. ьгзнмм.

Культура." т Переясяав-Хиельницький, 1991. - С.106-107.

4. К построению социальной онтологии Л.Лукача//Тези доп. регіональної наук.-практ. кон®. “Економіка Україгіи та зарубіжний досвід." - Івано-Франківськ.1992. - С.84-85.

5. Естетика Л.Лукача про самосвідомість людства ft Тези доп. людинознавчих філософських читань "Гуманізм-мораль-культу-ра*. - Дрогобич. 1992.-- С.194-195.

6. Льєрдь Лукач - творець естетики гуианізму//тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. ‘Творчість. Культура. Гуианізи". -КИЇВ-.КПІ, 1993. - С. 196-197.

7. Проблема людини: творчий аспект в філософії Д.Лука-

ча//тези доп. міжнар. наук.-практ. конф "Талановита особистість: сім’я, школа, держава". - Київ : 1994. - С.90*91. ..

. АНОТАЦІЯ •

Skalska D.N. "The evolution - of artistic cognition conception in the Lukach’s phylosophic and aesthetic legacy".

Dissertation manuscript) on the scientific degree of the candidate of phylosophy on the speciality 09.00.04 -aesthetics, Kyiv Taras Shevchenko Universtty, Kyiv, 1994.

The dissertation includes theoretical studies of evolution of the Lukach’s phylosophic aesthetic conception. The main idea of the Lukach’s phylosophic investigations uas grounding of artistic cognition conception in the context of art developaent peculiarity m the XX-th century. The Lukach’s aesthetic conception is notable for attempt of classical aesthetic legacy and BOdern art forms synthesis. . .

Скальская Д.Н. "Эволюция концепции художественного познания в философско-эстетическом наследии fi.Лукача*.

Диссертация (рукопись) на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.04 - эстетика. Киевский университет им.Тараса Шевченко, Киев. 1994г.

Диссертация содержит теоретические исследования эволюции философско-эстетической концепции Д.Лукача. Ведущей идеей философских исканий Лукача было обоснование специфики художественного познания в контексте своеобразия развития искусства в ХХв. Эстетическая концепция Лукача отличается .попыткой синтеза классического эстетического наследия и современных форк искусства.

' ключові слова*, "філософія XX ст.", "західний марксизм", художнє пізнання, естетичне, категорія "особливого"■ .

' Подписано к сачати^./О. 3a.T..22PV?mJ■ \. >

размножено Ш /йилстата .Украины ОШГ , -•