автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.08
диссертация на тему: Эволюция жанров в украинской классической драматургии

Полный текст автореферата диссертации по теме "Эволюция жанров в украинской классической драматургии"

■6 од

с„ МИПСТЕРСТВО ОСШТН УКРА1НИ . О ЛВГ и ЛЗ КЩ'ВСЬКИЙ ДЕР1АВНИЙ УН1ВЁРСИТЕТ

На правах рукопису

КОЗЛОВ АиатолЛй Васильович

ЕВОЛВД1Я 1АНГ1В УКРА1НСЬК01 КЛАСИЧН01 ДРАМАТУРГИ'

10.01.08. - Теор1я л!тератури

А я тореферат дисергаиН' на здобуття вченого отупеня доктора ф1лолоНчних наук

Крипий Г1г, 1993

Рзбота виконана на кафедр1 укра!нсько! лИератури

Кривор1зького державного педагогичного 1нституту

Сф1п1йн1 опонвнти: доктор ф1лолог1чних наук, професор Гром" як Р. Т. - доктор ф1лолог1чних наук, професор Кйричок П.М. доктор бллологччних наук, професор Уколова Л.6.

Пров1дна оргашзащя - КИвський педшститут

•хмен1 М.Драгоманова

Захист в1дбудеться "¿?<У " 1993 р. 0 /¿Я ОО

годиш на зас1данн1 спешал1зовано1 ради Д. 068. 18. 21 ио эахисту дисерташй на эдобуття вченого ступеня доктора ф1ло ~ лог1чних наук при ЙИвському державному ушверситеп 1мен1 Т.Г.Шовченка / Ти* /-/ 7. /<// ,

3 днсертаи1вю можна ознайоыитися в б1бл1отеш.

Автореферат розIслано " 20 " с__ 1993 р.

Шею1й секретар спешально! ради, кандидат фпюлогччшк наук, доцент Дуиазвська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Стан розробки проблеми. Питания украУнсько? класично! драматург!! давно привертали увагу 1ст'орик1в л1тератури /М.Полевой, Ф!ларет, М.Петров, В.Резанов, О.Барв!нськиП, М.Грушев-оький, О.Б!лецький, М.Тихонравов, I.Франко, О.Огоновський, В.Перетц, П.СаксаганськиЙ, Б.Варнекс, М.Крушельницький, Н.Глу-щинський та !нш!/. Але н! назван! автори, н! б1льшгсть п!зн!-ших дослшпиав, серед яких особливо сл!д В1дзначити П.Хропка та 3.Мороза, проблему еволюц1? П жанр1в не.ставили.

О.Кобелецька в дисертац!! "ДраматурНя I.А.Тогобочного в зв'язку з розвитком укра'1нсько! мелодрами К1нця XIX - початку XX ст.", автори "Укра'1нського водев1ля", Б.Мельничук у "критичному нарис!" "Драматична поема як жанр" I особливо Л.Дем'я-н1вська в монографи "Укра?нська драматична поема" поставили 1 грунтовно розв'язали Ц1лий ряд важливих завдань. Але в ус1х цих та под!бних працях, як, наприклад, у статт1 0.Гончара "Драматичн! жанри в укра'1'ноьк!й л!тератур! проев!тительського реал!зму" дослЦники питань еволюцп трагедП, драми I комед|г торкалися в основному поб!жно - у них були !нпп завдання.

Першим поставив проблему походження 1 розвитку досл1джу-ваних явищ М.Возняк. У сво-1й прац! "Початки укра-1Нсько1 комедН" в!н основними першоджерелами укра!'нсько'1 ксмед10гра-

"£ взагал! побачив !нтермед!г до церковно-шк!льних вистав 1 вертеп. Цей грунтовний 1сторико-теоретичний нарио ! на сьогод--н! залишаеться фактично единою спец1ально призначеноп працес про витоки нашо'х нац!онально! комедН.

Лише 1980 року Ю.Косенко захищае дисертац!ю на тему "Укра'1нська комед1я к!нця XIX - початку XX ст." В н!й автор не говорячи спец!ально про еволюц1ю жанру, все ж в1дзначае й пом!тн1 як!сно-часов! зм!ни 1 в об'ектах, 1 в способах та засобах комед!Иного зображення. Та поза спец!альною увагою залишилося майже ц1Ле стол!ття розвитку й розкв1ту укра'1нсь-ко? класичноХ комед!1.

Ще туманн!пГ наш! знания про процес розвоо жанру драми. Лише 1990 р. В.1вашк1в публ!куе монограф1в "Укра1нська роман- . тична драма 30-80-х рр. XIX ст.", в як!й подано ц!кав! й гли-бок! характеристики конкретних п»ео романтичного типу. Але поняття.'. "романтична драма" означало для цього досл!дника "ро-

мантична драматург!я", 1 тому нова йшла не про драму як жанр.

Укра1нська клаоична трагед1я в загальному план! також 1щв не вивчалаоя. Але тут ми маемо дуже ц!каве доол!дженкя Д.Мороз - "Деяк1 оообливост! трагедН в укра*ноь.к!й драматурги другоУ половини XIX от. /фоль'клорна традиц1я I жанр/". В . •ц!й прац! доолЦниця показала не т!льки "деяк!. оообливоот!" тих укра1'нських трагед!й, цо були отворен! на легендарно-ро-мантичн1йта народно-п!оенн!й основ!, а й грунтовно розкрила Гх оуто нац!ональний характер.

. Окремо ол!д в!дзначити роботу Д.Вакуленко "Сучаона украХ-нська драматург!я. 1941-1972'', в як!й эд!йонёна дуже вдала опроба доол!дити три основы! жанри в хх поотуп! впродовж к1ль-кох деоятил!ть XX от.

Таким чином, маемо лише к!лька праць про основн! жанри 'ук'рахнсько! драматург!? досл!джуваного пер!оду, в яких проблему еволюцН цих явищ фактично н!хто не отавив - давалися т!ль-ки т! чи !нш! характеристики на тому чи !ншому етйп!.

Актуальн!оть теми доол!дження, отже, випливае перш за вое з невивченоот! шлях!в ! форм розвитку основних жанр!в нашох' драматург!? в!д П початку ! до 20-х рр. XX от.

Кр!м того, процес в!дродкення нац!!' просто неможливий без уваги до И минулого. В иъому план! тема еволюц!У таких складних 1 важливих явищ як трагед1я, драма та комед!я уявляв-тьоя диоертантов! також досить актуальною, бо опостерегти за процеоом еволвц!? траг!чних, драматичних ! ком!чних явищ - це значить эаглянути в саму душу народу, опробувати хоч трохи опанувати процеоом розвоо духу нац!¥ для того, щоб о.смислено й грамотно продовжити його на новому етап!.

3 к!нця Х1Х-го 1 впродовж ХХ-го от. в л!тературознавотв! европи теми типу "еволпц1я грецько? трагедН", "1отор!я рим-оько* комедП", "розвиток 1тал!йоько1 комедН масок" тощо ! эово!м отали традиц!йними. Набуть,! нам пора знати шляхи становления И розвитку жанр!в свое! драматург!!.

Пета 1 завдання досл!дження випливавть оаме з такого отану оправ: вдяхои вивчення процесу виникнення 1 розвитку кожного окремого жанру в минул! в!ки/оотерегти за 1х взавмо-д!вв 1 отворит* бодай загальну картину 1х еволюцП. Конкрети-эуючв ц!л! роботи, виокреилсемо конкретн! завдання:

1.0ск1льки в украУнському л1тературоэнавотв1 саме таких досл!джень ще не було, сл!д розробити методолого-теоретичн1" заоади дано? роботи.

2.Визначитися з! зи!стои ооновнох терм!нолог{'1.

3.Просл1дкувати за еволюцШшми зм1нами драматичного й драми в укра?ноьк1й класичн!й дарамутргй'.

- 4.Спостерегти за еволюц1йнини зм!нами ком!чного й коме-дП в нШ.

5.Простежити за шляхами й споообами розвою траНчного й . трагедГ1 /там же/.

б.3'ясувати м1сце траНкомедП а укра'1нськ1й класичн!й драматург!?. •

7.Проотежити процео сп1вв1дношень м!ж основними жанрами на р!зних етапах ?х розвитку.

в.Встановити стушнь залежност1 м!я творчими методами й жанрами /жанровими вар!ац!ями/.

9,0креслити певне коло проблем подальшого вивчення основных жанр!в укра?нсько? драматург!? в ц!лому.

Щдходи, методи та методики розробляпться в першому роз-д!л! роботи, а тут лише назвемо хх: в дисертац!? заотооовано два п!дходи /д!алектико-еволюц!йний та !дейно-естетичний/, коька метод!в /спостереження, анал!з 1 синтез, з!ставлення тощо/ та дв! методики характеристики конкретного твору й групп твор!в, що складають кожну з вар!ащй чи модиф!кац!й вс1х трьох жан'р!в. ' .

Наукова новизна роботи визначаеться вже самою перв!сноп постановкою проблеми - новое е спроба' побачити цШсну картину виникнення, становления Я розвитку укра?нсько? драми, ко-мед!? } трагед!?. Новим е Й спос!б ведения досл!дження. Одним 1з вионоз:с!в прац1 став { дещо новий погляд на походження украхнсько? нац!онально? драматург!? взагал!. По-новому вима-льовуються процеси формування та розвитку кожного окремого жанру й ц!ла картина ?х еволюц1? та взаемод!?. Новое ей сама спроба побачити процес еволюц!? жанр!в не ст1льки в ,зм!н! тематики, зм!оту й проблематики твор!в, засоб!в, прийом!в та метод!в творения характер!в 1 ситуац!й, ск!льки в зм!н! р!в-н1в ов!дойо1 д!яльност1 персонаж!в у р!зних !сторичних умо-вах I .на р!зних !ёторичних етапах життя укра?нського народу.

Теоретична й практичне значения роботи. Розробка й уточнения оут! д!алектико-еволюц!йного та !дейно-еотетичного п!д-ход!в; поглиблення методики використання еотетичних категор!й в л!тературознавчому анал!з! й розробка oBoei методики характеристики групи TBopiB, цо окладають канрову вар1ац!ю; окрем! принципов! уточнения таких диферекц^ючих категор1Й í понять як р!д л!тератури /л!рика, епос та драма/, вид л!тератури /пое-э!я, проза та Драматургия/, жанр л!тератури взагал! i жаири драматурги' зокрема /трагед1я, драма t комед1я/; пропозиц!я. деяких нових терм!н1в /траг!чна драма, ком!чна драма ,тощо/; ооновн! положения i вионовхи про процео еволпцП укра'шсько!' трагед1'1, дрчмк i комедП - вое це може бути викориотаиим при написанн! давно вже потр!бних украк'номовних поо!бник!в та п!д-ручникгв з Tsoptx л1тератури. A hobí нав!ть для нашого оучао-ного л!тературознавотва автори i п'еси /що введен! до окладу об'екту досл1джеиня/ t деякг положения про першоджерела кон-крвтних жанр!в 1 BOÍ6Í укра'/нсько! драматурги взагал! можуть поолужити !сторикам л!тератури - на матер: а-пзх дисертаци' автор уже напиоав для школи пос!бник "Виникнення й розвиток украЪ'нсько! драматург!! /до 20-х рок!в XX ст./". Матер1али роботи можуть лягти в оонову спецкурс!в та опецсем!нар!в, факультатив!в тощо.

AnpsCauifl ооновних положень та bhohobkíb доол!дження ад!йснпвалася дисертантом на реопубл!каноьких, вуз!воьких ! м!жвуз!воьких конференц!ях /Ки'гв, Дн!пропетровоьк,Льв!в, Ki-ровоград, Кривий Р!г/. Майже кожен роэд!л диоертацГх викла-цено й опубл!ковано в отаттях. Практично во! ocíiobhí поло- • ження та наол1дки доол!дження викладено в пос!бнику для сту-дент!в 1 викладач!в вузу "Укра1ноька дожовтнева драматург!я. Вволпц!я канр!в" /К.:Бища школа,1991,- 200 е./. Робота не одноразово обговоривалася на зао!даннях кафедри украхноько! л!тератури Кривор!эького пед!нотитуту й Дн!пропетровоького дерхун!верситету, де одержувала охвальн! оц!нки. Дисертантом роэрсхЗлено ! ряд мотодичних рзкомендаи1й для викладач!в ! отудент!в вузу.

Структура роботи визначилася метоп t конкретными завдан-нями: "Вступ", "Роэд!л I. Теоретичн! основи досл!дкення", "Розд!л 2. ЬволсцЫ драматичного i драни", "Розд!л 3. Еволю-

Шя ком!чного I комед!?", "Роэд1л 'I. Еволюц!я траг!чного 1 трагедП", "Загальн1 висновки", "Л!тература".

ЗМ1СТ РОЕОТИ

У "Вотуп!" подаеться огляд стану розробки проблеми, об-грунтування актуальност! роботи, формулюються мета.1 конкрет-н1 эавдання; окреслюються основн! . об,ек,»досл1дження; перечисляться основн! п!дходи, методи й методики дано! роботи, вказуеться на наукову новизну, теоретичну й практичну ц!нн!сть досл!дження, вказан! м!сця й способи апробацП роботи.

"Розд{л I. Теоретичн! основи досл1ддення" присвячено вй-бору Й визначенню способу ведения досл!дження, зм!сту основ-но2 терм1нологП, просторово-часових та :нших координат ос-новних об'ект1в вивчення ! джерел 1н{юрнац1х про них.

Спочатку визначаються вагом1сть зм!сту, р1зноман!тн!сть форм, багатогранн!сть ознак та якостей 1 пол!функц!ональн!сть жанр!в драматург!? взагал1. 3 ц!еп метоп зд!йснюеться короткий огляд найпоширен!ших у л1тературознавств1 метод!в та прин-Цип!в Лсторичний п!дх1д, пор!вняльно-снстемний метод, !нш! п!дходи/, 1 доводиться: принципи хронолог1чно-1сторично'1 пос-^!довност!, системного та пор1вняльного бачення жанр!в на певних етапах Xх розвитку, звичайно, не мокуть !гноруватися диоертантом. Але оок!льки дисертант бачить еволюц!ю трагедП, драми й комедН як процес пост1йно в!дкритий 1 незаверйений, Йому потр1бен б!льш глобальний ! "в1дкрит!ший" п!дх!д.

У пошуках такого шляху досл!дник зупиняеться на д!алек-Тико-еволюц1йНону вивченн! явища чиг групи явищ. Таке бачення дозволить бпоотерегти об'бкт досл!дженнч ! в процес! його по-ст!йного розвитку,. ! в систем! зв'яэк1в з !ншими явищами,- ! а русл! причинно-насл!дкових мотие1в та чинник!в зм!н.

Три складних ! мало вйвчених об'окти дослгдження', довго-тривал1сть 1х розвитку» зм1нп прийом!в, метод!в ! ц!лей творения оцен!чноХ л!тератури - вое це просто неможливо бодай оглянути ! тим б!льше вивчити без бЬчьи-менш ч!тко визначе-ного пров!дного критер!я чи остова, кстрий став бя своер!д-ним наокр!зним елементом, 1 в еволюшйних зи!нах4_ сут!, зм!-оту та форм якого в!добразився б сем процес еволюц!? кожного, э окремих жанр!в I"характеру гх сл!врьпгошень. Про йотребу в такому :ВСвпроникапчому ф!лосо$ськпму ст-грян! в систем! людоь-

ких знань Сворили що в отародавн1 часи Сократ, Платон 1 Пло-т1н. Так, Платон у д1алоз! "§едон" писав:"Щоб знайти справжне буття..., ив можна валити все в одну копицю, роздумуючи одно-часно про вих1дне поняття 1 про наол1дки...". Про необх!дн!оть такого всеэагального стержня при вивченн! окладних i довготри-валих ,у чао! явит та процеохв говорив Гегель, котрий для впз-начення й вивчення прекраоного оформулював ц!лу систему крите-р1Ув, а для вивчення' трагедIi, драми, комедН шукав оам! прин-ципи трагедП, драми й комедН.

Част!ше воього за так! притер!! й наскр!зн1 елементи вче-ннм слугували два окладових ромпоненти зм!сту чи форми твору. Такий п!дх!д започаткозано цо в л!тератур! й л!тературознавст-в! античного пер!оду. Це тод! людина отала "м!рилом Boix речей", а аоц!альне отановище людини в суоп!льотв! стало толов-ним визначальним фактором в оц!нц1 й оамо°1 людини. Оообливо ч!тко вое ца в!дбилооя в роздумах'Платона про 1деальну державу /трактат "Держава"/ i в сьом!й книз! "Закон1в". Тобто, далеко не кожна дедина могла стати "м!рилом во!х речей". I марк-оиотоька наука про оуоп!льство й миотецтво також взяла людину за таке "и1рило", але при цьому найважлив!шою була оголошена людина прац!. Таким чином, ооц!олог!чна концепц!я ов!тобачен-ня запанувала над миотецтвом i л!тературою з.новою силос -зи!нилиоя т!льки соц!альн! полней. .

Щоб i codi не эбигиоя на в!дверте ооц1олог1зуБання,опробуемо осмислити веоь опектр прояв!в отосунк!в м1к людьми,

Б1льп!сть ф!лософ!в /як, наприклад, автори монографй' "Обцественное сознание и его формь!"/ охяльн! вважати формами ов!домост1 ооц!олог!в, втику, мораль, звича¥, право, полынку, ф1лоооф!ю та 1деолог1ю. Але людина не просто обирае ооб! ту чи 1ншу форму ииолення: хоче - ф!лософоьку, хоче -етнчну. Кожна оообиог!оть впродовж ового життя здатна опану-вати опечатку бодай едементарними правилами домашнього и оус-п!льного етмкегу, навчитноя поважати оебе й 1нших людей. Лише пот!м вона змо«е формувати на ооков! певного /свого й чужого/ життсвого досв!ду т! чи iHoi принципи морал!. Ще п!зн!ие -зиаДсмиткоя з системою правових та пол1тичних регламентац!й. I иже аж на вицих отад!ях ового розаитку людина здатна вияви-ти сиотому ф!лооофоьких та 1деолог1чних позиц!й 1 погляд!в.

• 9

Откс. мопа Аде про pÍEiii розвитку лпдськоí ов1лоност1.

Усп цю досить icpmpxiмну "систему piEtitn cbí.íomo'í д1яль-ност! людини i суоп!льства ми кожного разу ?устр!часмо л са-п!íl л!торатур! И у л!тературознавств!:"соцгяльна п'еса","ети-чна п'сса", "п'еса типу морал!те", "драна згшчахп", "детек- . тивно-правова п'еса", "полтччна п'еса", "ф!лоссфська п'еса", "драма. !дей" або "!деолог.! чна п'сса" /чи "драма духу"/ - все це иироковживан! поняття. Отжс, тут пока Яти нова про- píэп! св!домост!, про еволиц!ю людськсй cbítiomoctí.

Таким чином, cyTnicrb Малектико-еполкиййного гцдходу в дпнону раз!. полягае передуем у тому, що процсс оволюцн кожного окремого жанру t bcíx i'x разом у:ке з самого початку трий-маеться як явище суцьчы'ю ¡Í безгюрервн'э i цо фактичн! еволю-Uiflui зм! ни кожного доел!джуваного явяща будуть шукатисп не т!льки Я не ст]льки п зм!нях эмхету та форни п'ес;'скхлькй в переходах автор1в i персонаж!н íxhíx tbo^íb в!д одного р!вня св!домо! д!ялыюст! до итого - в напрямку: в!д соц!альио-по-бутоЕо'! етики до ф!лософсько-!деолог!чни'х погляд!в.

Р!знотлумачення широко вживано? в дан!Й робот1 категорП "жанр л!тератури", в рамки яко'1 досить бездумно вписуються i подi ! родов! /"драматичниП жанр", "л!рнчнИй жанр", "етчний жанр"/, ! видов! /"поетичниП жанр"* "и^оэовий жанр", "драма-тург!чний жанр"/ пеняття,-вимушупть•рносити в систему родо-Е11ло-жанров'о? диференщацГ! так! cboí корективи, як1 не т!ль-ки дозволили б naM.'iÍTKime окреслити меж! об'ектя досл1дження, а, отже, П точ"!ше оц!нити будь-як! висновки та uiimicTb npain .

3 uiet} метою автор вдався до спостереження' за процесон виникнення й формування тих явищ, Korpi були назван! iiotím "родом л!тератури", "видом'л!тератури" та "жанром л!тера.тури". Коротко насл!дки такого спостереження можна виклаоти так:

По-перше,. родо-видо-жанропа лиференцхашя словесноТ твор-40CTÍ складаласп уже в npoiteci виникнення i формування даного р!зНовиду миотецтва. Про цо писав ужо Пчатон у obo'íx тракта-, тох "1?едон", "Доржава" тоцо, хоча й припиоував вол1 бог!п у oí фокти1 виникнення р!зних ряд!в мистецтв, вибору письменпиком позиц!! бачення сп!ту, способу ¡1 структур« .мовлення, зм!сту'Я форчи твору ! т.!н. Ар!стотель першим !з античних л!тературо-зналц!п спрсбувал теоротично с['ор';;":г'чт![ норшел! пончття

чи'окор!ш теоретичн! уявлення про под1л твор!в словесного ми-отецтва на л!рику, епос i драму, а драму на трагед!ю й коме- ' д!о. BtH же заф!коував 1 факт наявност! в античн!й драматурги й такого третього Н жанру, який виходив за меж! трагед!? та комед!У, але його праця "Поетика", де йшла мова оаме про Д1феречц!сюч! категорП та поняття, д!йшла до нас не повн!стю. I Горац!й, i Буало також про цей жанр майже н!чого не говорили. Лише в ХУ1-ХУП от. по во!Й бвроп! широко заговорили про трет!й, середн!й м!ж трагед!ею та комед!ес, жанр - про'траг!-. комед!п. 1тал!ець Гвар!н! в I6II роц! уклав нав!ть п!дручник про те, як писати траг!комед!i, тобто драми. Сво'г концепцИ' оут! та написания траг!комед!i мали й теоретики Киево-Моги- . лянсько'1 акаденП. Гегель ф!лооофоьки обгрунтував ! факти ви-никнення та розвитку родо-видо-канровох' диференц!ац!1 TBopiB оловесного р!зновиду миотецтва. I В'Насл^ок всього цього випливало, цо "piA л!тэратури" - цэ система автороьких позит uifl, виходячи з яких пиоьменник бачить oBiT або переважно з овоГх оообиот!сно-суб»ективних /л!рика/, або переважно з об'ективно-узагальнених /епос/ точок зору, або в твор! пись-М1:нника присутн! ! особист!сно-оуб'ективна, i узагальнено-об'ехтивна чи щэ як1оь 1нш! точки зору, але вони формально належать передовым не автору, а персонажам його твору /драма/. Кчгегор!я "вид л!тератури" ¡це й. дос! детально не роз-роблялася, проте поняття поез!я /в!ршування/, проза та дра-матург!я стали вже надзвичайно поширеними. Категор1я "жанр л!тератури" вкивалася це р!дае, але жанров! поняття ода, кант, трагед!я, комед!я топде вжияалися на кожному кроц!. I в результат! такого становища категор!я "вид л!тератури" п!дм!-нялася категор!бю "жанр л!тератури" t навпаки. Оотаточно заплутав справу в наиому л!тературознавств! В.Бвл!нський своею отаттеи "Рода ж видь! литератур^ в як!й р!д л!тератури оголошено загальним, а вид л!твратури - конкретним; жанр п1д-порядковувався роду 1 т.!н.

По-друге, р!д л!тератури - це такий опос!б диференц!а-uli во!х без виклочення твор!в художньо'Г л!тератури лише за характером тих точок зору чи позиц1й, виходячи з яких автор оприймяв, осмиоловав, оц1нввав i в!дтворввав реалъний ов1т. Вид л!тератури - це те* спос!б дифвренц!ацЯ вс!х без викло-

ченн.ч твор!в художньох л!торатури, але не за системою точок зору та позиц1й автора, д за темноритм)коп I структурою мовй тп мопяеннч. Тобто, в основ! даного способу диференц!ацП ломать щИ;?агалы1}пц формаЛьн! ознаки та зовн!ин1й вигляд .тексту тпору. Квтегор1я "жанр л]тератури", яку все ще зл'язупть з формальними ознаками тпор1в, означав близьк!сть, под!бн!оть чи охтемсть ряду тпор!в за наИэагалыМтими оанпкамн IX зи!сту 1 Форми одночасчо.

По-трете, жанри драматурги в практиц! л!тературознавст-ва давно тае визначапться л за власне формальними ознаками,! за проблемно-тематичними характеристиками, I за 1доПно-есте-тичннм потенц!алом чи характером твору /трагед!я, драна, ко-мод!я, траг!комед!я/, ! за !ниими факторами.

В центр! уваги даного досл!дження стоятимуть передувс!м траг!чне 1 трагед!я, драматичне ! драма, ксм!чие й коиед!я. I оаме тому тут необх1дииП !дейно-естетйчний гпдх!д.

1доЙно-естетичне вивченнч л!тератури жанргв драматурги започатковане це Платоном та особливо Аристотелем. Майке вс1 види мистёцтва й л!тератури бачив через призму естетики 1 Гегель. А для драматурги в!н розробив ще й принципи трагедП, драни та комеДН. ,

В цьому план! децо зроблено ! В.Еел!ноькин, який комед!ю II.Гоголя "Рев1зор" розглядав через -роль кен1чного в к!й.

1971 р. О.Коряг!н видае книгу "Драма как Эстетическая проблема", в як!й поставлено проблему яивчення драматург!! через призму естетики. Через п'лть рок!в ще два автори звертас-тьоя до розробки !дейно-естетичного подходу в лхтератур!. . Р.Грсм'як обгрунтовуб його теоретичну основу. К.Фролова за-стосовуе конкретн! естетичн! категорН /прекрасно, гармон!й-"по, траг!чне тоцо/ в л!тературознавчому анал1з!. Шзн!юе проф. К.Фролова розробила й конкретну методику викориотання естотичних категор!й в л{тературознявчому анал!з!. Так посту-пово ви{юрмувався 1дейно-естотични(! п!дх!д, суть якого полл-гае в тему, цо твори л!тератури } передуо1м твори драматург!! . липчзптюя як об'бкти естотичного сп!тобачення' ! як так! яви-ша, п уо!х основних компонентах та еленентах зм!сту й форни яких в!д!грають ту чи 1ншу роль триччнп, драматичне, ком!ч-по тч 1н. Л в тратд!ях, драмах I »дЫх траг!чн'е, драма-

тичнв Й Ком!чмс неоям1нно повннн! виконувати що Й доМнусчу роль в уо!х або хоча б в )<з!х осиовних рлементах та компонентах зи! с ту й форми. Б них повинен перевпжати, п[дпов{дно, трагИний, лраматичний чи ком!чниЙ пафос. Зп1дси випливапть 1 наш! уточнения подо зм1сту пончть тряг<?д!я, драма та коиод(я. До жанру трагедИ в!днесено т1льки т! твори драматурги', в яких траНчнэ й траИэм /поразка поэитивних чи просто беэвин-них оил 1 д!йових оо!б, IX страллання ¡1 ф!зична чи духовна загиболь, загальний настрЫ твору, траИчна роэв'язка конфл!к-та, траНзм сктуацШ та умов/ б неминучими, законом!риими й оотаточними /"рокованими"/. До жанру комэдГз в^дассеи! т!льки-т! творя укра1нсько'1 драматург]! дожовт.невого пор!оду, ъ якнх кои!чно ! ком!зм /поразка остаточно звиродн!лих 1 таких що втратили оусп!льний оенс свого !снування, ,1'х прагнення чи пре-тензП до життя, духовна чи й ф!зкчна эагибель, загальний на-стр!й, "отраждзння" героя, лог!чна розв'яэка конфл!кта, ком!зн ситуац!й та умов/ е неминучими, законом!рними й оотаточними. Репта твор!в з нсобов'язковини £ незаконом!рними, часом випад-ковими траг!чними й ком!чними ситуац!ями, смертями персонпж!в, окладними умовами тощо в!днеоен! до жанру драми. Драма - це в1чн! проблема та конфл!кти, остаточно внр!шення яких завжди носить характер одиничноот!, випадковост!, необов'язковоот!. Драма - це безл!ч незавершених, неостаточних з!ткнень, пое-динк!в 1 протистоянь. Драма - це система беэк1нечних тимчасо-вих перемог позитивного начала над ногативним 1 навпаки; посланий процео дог!чних 1 законом!риих, а часом ! геть неймо-в1рних переход!в лвдини, групп чи маси лсдей з одних позиц!й на протилежн!, з одного табору в !нший ! т.!н. Отке, драма -«о основний стан лгдини, родини, громали 1 суоп!льства, ^лого лсдства. А драматична в китт! ! в л1тератур! - цо передуем так! оусп!льн1 явиаа, процеси, як!, незалежно и!д ступе-ня 1х гостроти I маситабност!, но вимагасть в!д IX учаоник!в та творц!в неминучо! ф!зично! чи духовно! загибел! П страж-дань, як! сприймагться те осмислвптьсл нвйжэ з уо1ма в!дт!н-камн почутт1в,

С.Тинлнов, М.Каган, Н.Поляков, ЬКузьмичов та 1нш! до-ол1дники пом!тили: так! явяцл як жанри л!тератури в процео! овосГ <„В!)»»?цП "розпаласться" на ряд зумовлпних станом суо-

Шльотва й ц!лого людства вар!ац!й чи модиф!кац!й, а у в1дм!н-ност! цих вар!ацгй ! в!дбиваеться сам процес еволюц!?. В ц!ло-1/у приймаючи дану концепц!ю еволюц!! жанру, уточняемо ще раз: еволюц1ю украУнсько? клаоично? трагед!?, драми та комед!! ми будемо'шукати не стельки в зм1нах эм1сту та форми твор!в, не от1льки в в!дм!нностях поетики та методологи /хоча без цього практично не можна об!йтиоя/, ск1льки в зм!н! р!вн!в свхдомо-ст! автор!в та передовс!м д1вчих ос1б твор!в укра'1'нсько'х драматург! I. '

Анал1з кожного з еволпц!йних вар!ант1в жанру вимагае й овоб? методики. Суть розроблено1 тут методики полягае передовым у тому, що: спочатку твори класиф1куються за р1внем св1-домо? чи п!дсвгдомо! д1яльност1 персонаж1в - В1Д найпримхтив-н!шого 1 найнижчого матер!ально-побутового та сощально-етич-ного до ф!лософського та !деолог:чного; пот1м зарахован! до т1в1 чи !ншох' еволюц!йно! групи п'еси /вар!ацГх чи модиф!ка-ц!1 жанру/ характеризуются з точки зору проблематики, зм1сту 1 форми, насамперед м!сця ! функц1й траг1чного, драматичного й ком!чного, ! при цьому даний ряд творхв розглядаеться як единий текст /чи тв!р/; дал! обов'язково в1дзначаються,якщо е, во! основн! в!дхилення В1Д даного типу твор!в - так! твори, як! тими чи !ншими рисами вид!ляються з-посеред твор!в дано! групи; паралельно з ус!м цин -або п!сля всього цього йде з!ставлення дано'1 модиф!каци з попередньою ! робиться перв!сний.пром!жниЙ висновок про процес еволюц!I на даному етап! розвитку жанру. I так протягом усього досл!джуваного' пер!оду.

"Розд!л 2. Еволсц!я драматичного ! драми". В цьому розд1-л! ведеться спостереження за драматичним ! драмою. Дранатично-оптим!стична сутн!сть життя людини в!дбилася уже в перв!сних д!алог!эованих творах - народних !грах /"Марени", "Костру-бонька", "Ворота", "Подоляночка", "Мак", "Нелюб ! милий" та ряд !нших/, де -у форм! дхалога чи м!н!атюрного драматичного д!йства ставляться й розв'язуються проблеми й питания вижи-вання людини в природ!, перв!сне осмиолення родинно-етичних отосун*1в тощо. Складн!и!, етично-моральн!, регламентацП повед!нки звича!в отавляться в складн1ших драматичних ситуа-ц!ях, оценках та-д!Яствах*народних обряд!в типу родини, по-

овята в парубки, оватання, заручини, оглядини, вес!лля, прово-'.ди до в!йоька або на С!ч, посвята в козаки, !менини, ц!лнй •ряд календарно-землеробських обряд1в t овят тощо. В обрядах церковно-рел!г!йного та народно-рел!г!йного характеру /хре-отини, опов!д1, причастя, в1нчання та !нше/ повн!стю дом^ну-ють драматично чи елементи драматизму - людська душа не т!ль-ки беззсмертна, а й така, що не може бути осм!яною. В обрядах його учасник ст01ть уже на ц!лий р}вень вище. Ще вище п!дн!-мавтьоя учаоники на'родних гулянь церковних та народно-рел!г!й-hix д!йотв i овят /вечорниць, обжинк!в, овят урожаю,'1вана • Купала, руоальних, р!здвяних i великодних овят/. Тут-життя представлено вже в уо!й йог.о багатогранност!: в!д елементар-но¥ боротьби за виживання до питань пол!тично-правового порядку. Ускладнюптьоя i "оценарП" таких д!йств, вдооконалюю-тьоя форми-та засоби оп!лкування, розширюбться пал!тра емо-ц!йно-чуттевого виображення - в!д меланхон!чних i сумних ni-сень на вечорницях та купальських до!грищах до гротескно-ви-ом!ювальних мотив!в на овятах урожаю тощо. А вже народн! ви-отави /"Коза" чи "Водиги козу", "Млин", "Лодка" , церковно-рел!г!йн! м!отер!альн! драми, эеликодн! та р!здвян1 виотави про Ibyoa Христа й овятих/ í soboím в1др!эняються в!д yoix попередн!х груп твор!в тим, цо в них ставляться й розв'язую-ться проблеми найпирших чаоово-просторових та оусп!льних «ав ыасштаб!в: в!д питань елементарного побуту, етики, морал! 1 звичаТв до проблеми пол!тики i влади. Тут роблятьоя деяк! й спробн народно-фМооофоького та церковно-ф!лооофського пояснения походження й призначення людини взагал!.

Ус! ц! початков! вар!ацН жанру украЗЕноько* драми в!д-р!зняотьоя нё т!лым р1внем св!домост! П учасник1в чи д!ючих ос!б. 1м притаманн! вже й досить в!дм1нн! опособи св!тобачен-ня та св1тов!дтворвння. Так, драма-гра будуеться на принципах наЯочевядн!вого на1вио-реал!стичного розум!ння св!ту. Для дра-ми-обряду вже характера! пом1тн! художньо-типолог1чн1 узагаль-неиня /стаб!льн1 погляди Й критер!! оц!нок людей, деяка i'x соц!альна розиекован!сть точо/. В диалог!зованих та 1нсцен1-зованих гуляниях 1 овятах 6 вже справд! художня реал!стична образн!сть, пом!тниЙ

олемент критицизму, то межус, а то i просто посдиусться а" глубоким сп{вчугтям та перв!оними озна-

ками гуман1стичност1 орган!затор!в I учасник!в свят. А в дра-мах-вйставах вже остаточно формуються основн1 принципи народ-но~реал!стичного осмислення реальност!: правдивость, критич-Н1сть у поеднанн! з гуманн!стю, соц1альна грамотн1сть, !сто-ричн1сть тощо. Тут "щир1 господар!" з "Кози" Я пом1тно хм!ль-н1 татультяюват! соляни з "Млина", "дружинники" з "Царя Мак-симШана" постають уже не як схеии чи занадто узагальнен! типи людей, а 1 як конкретн! !ндив!дуал!вован! особи - очевидна перв1сна художня довершен!сть характер!в, сйтуац!й ! конфл1кг!в, !нше.

Приблизно так само йшло ускладнення твор1в ! шдвищення р!вня св!домост! д!ючих ос!б у пшльн!й та церковно-шк!льн!й драматург!I, де спочатку виникали навчальн! декламац!! та д!алоги, пот!м творилися все складн1ш1 й досконалхш! !нсцен!-зац!! з Бгбл1I та !нших церковних писань, ! нарешт! почали писатися досить ориг^альш I реал1стичн1 п'еси на теми ети-ки, морал!, права, полНики ! влади, м!жнац!ональних ! н!жна-родних стосункгв, на теми Я проблеми ф1лософських та {дейних протисгоянь,

В анон!мних д!алог!зованих вгршах, у декламац1ях та д!а-логах П.Беринди, 1.Волковича, А.Скульського, К.Саковича та !н-ших, хоча й !ыла мова про Бога, 1суса Христа, Мат!р Божу з ангелами та Сатану, майке конного разу акцент робився на питания виживання лсдини в цьсиу гр1Ховному й страх!тливому св1т!. I вир!шувалися так! проблеми та конфл!кти "щасливо": ! син Божий, ! його мати, ! набожн1 пастухи, ! просто люди, що думаоть про порятунок душ!, - вс! врятован! й захицен!, бо вс'евиин1й справедливий I добрий.

Ця початкова модиф1кац!я церковно-ик!льного вар!анту жанру драми довчому нагадуе народну ггро-драму: такий же прим!-тивний р!вень боротьби за виживання; таке л на!вне тлумачення важливих етичних проблем рел 1 г!"х; така ж !х в!д!рван!сть в!д будь-яки* сусп!льних мотив!в 1 умов дИ тощо. Однак, вона й принципсво в!др!зняеться в!д !гро-драми - д!я ! протид!я бу-дувться не на д!У жестом або гчикком, а на внутр!шн!х розду-мах двох-трьох ос!б;ня прим1тив!ий дискусИ рел!г!йного характеру; на Канон!зац!! обрнсчв 1суса лриста, Мар!! Богородиц!, Сатани.

Повчально-морал1заторськ! драми типу "Траг1комед1я о награжден^ в оем оетЬ при1сканних д!л мзды в будущей жизни вечной" В.Лащевоького, "Бран чеотньЫ седми дoбpoдtтeлeй с оедми гр!хами смертними" 11.Горленка та !нш! спрямован! на утвёрджен-ня церковно-християнськох морал!.

: Драми на зразок "Конического д4йств!я" М.Довгалевського 1 "Воокресен1Я мертвых" Г,Кониоького тощо показували, що ви-р!шення вс!х проблем в!дбудеться у потойб!чному св1т!.

А вже близьк! до Iстор!I драми типу "1осиф Патр!арха..." Л.Горки, "Благоутроб1е Марка Аврел!я" М.Козачинського 1 його ж "Трагед1я, сир4ч печальная повесть...", "Трагедокомед!я, на-рицаемая Фот!й" Г.Щербацького та "Стефанотокоо" чи "Образ побЬдоноо!я торжественного..." ставлять I вир1шують проблеми загальнодержавного та пол1тичного плану. Б!льше того, Ф.Про-копович у "трагедокомед1и" "Владимир" показуе: нав!ть питания ф!дооофоько-рел!г!йного характеру вир!шуються не на неб!, а на земл! - кер!вником держави.

Ножливо, наступи! досл1дкини вЦкриють I матимуть п!д руками б!дьшу к!льк!сть текст!в ус!х цих трьох тип!в твор1в 1 1м випаде можлив!сть говорити про кожну з названия труп п'ес як про окрему вар! а ц! в жанру драми, але на даному етап! доц!льн!-■е розглянути во! ц! твори як одну складну групу.

По-перше, у вс1х цих творах дом!нують драматичн! проти-стояйня, ситуацИ, характери та умови '¿х вияву. I драматичний пафос забезпечуеться неминучою пёремогою добра над злом, торжеством небесно'/ справедливости неодм!ною карою Божою.

По-друге, н1хто з автор!в нав1ть не подумав обгрунтувати процес формування характер!в - н! позитивних, н1 негативних: "отатичн!" характери показуютьоя в процес! Хх розкриття.

По-третб, пом1тко стаб!льн!,б!бл!йко-1сторичн!, мел! зм!сту; отандартизац!я чи канон!зац!я форми; Е1дверте утверд-женкя необмеженоХ церковно-ов!тсысоХ влади над людиною 1 суоп!дьством; "висок!сть" 1 високопарн!сть стилю моалення, його однотипн!сть - всо це ов!дчить про так! ознаки церковно-■г!льного вар!анту класицкзиу Йолемент!в барокко, як! роз-робдядиоя Я поонровадися датяномовними поетиками Кисво-Моги-дянсько! &кадеи11, як1 дягли в основу клаоициотичних канон!в роо!йоькоТ ов!тоысо1 драматург!! ХУШ от.

Приблизно таку ж картину епслицП ов!домост! дИ'ових ос1б мояиа спостсрегти I в !нтермсд!ях, що носять драматичниЯ характер. Тан ж? с тендешця руху в}д власне етичних до пол{~ тичних масштаб!в ! координат!в нислення та д!яння. Але в !нтор-мед!ях д!пть 1нш! ц!л! та принципи сштобячення,. !ни! типи характер1В тощо. Коло двох десяти!в таких !нтериед1й /"1нтер-мед!я на три персони: смерть, воин и хлопець", "Татарчук п!П— мав н!мця", перша, третя, четворта I п'ята {нтермедН до драми "ВоскресеН1Я нертвих", сьома з "Дершвського рукопису" ! !н./ достатньо няочно в!добра«ають поступ у св!домост! д!ючих ос1б, ало 1П одна очремо взята групкн !нторм*д'!й не може самост!йно скласти повноцишу еволющйиу вар!ац!в жанру драми. Лише разом вони екладзпть таку модифхкагип, гцо стала счоер!дним м!-сточком м!ж ролМйио-клясицистнчним та народно-!рон!чним способами ов1Тоснр!!Иманнл.

Надзвичайко споер!днош карг аш ею досл1джуваного жанру, безумовно, була вертепна драма, в як!Л "на верхньому поверс!" драматично дом!нувало нал тра^чним, а на никньому - над ко-м!чним. Але сьогодн! при н'аявност! всього лише ккпькох не завжди повних текст!в цих тгзср}в про все це можна висловлп- ■ вати т!льки узагальнюю-п припупення.

Таким чином, зпродження и становления жанру укра'ГнськоГ драни тривало в1л найдаэнхших часгв ! аж до ХУП ст. Весь пей час в он о эд!йснввалося в борстьб! лпдини з природою 1 людини-з людинсп, в процес! осмислення способ!в родинного та сусального !снування лпдей, у розяитку протистоянь соц!альних ! на-щональннх труп, цглих народ!л. Протягом усього того часу на територп УкраУни були дуже поширен! перв!сн! !гров1. та обрядов! вар1аци жанру драми; прадавн! типи "сценарПв" няродних, народно-рел!г!йних ! власне рел!г!йних д1йств; драмй-вистави власне народного походження. Л в ХУП 1 ХУШ стол!ттях в Укра'!-»), окр!м усього того, виник ще ряд найпросг!ших /напрйклад, декламац!Пно-д!алог!чна вар!аи!я/ 1 дуже складних в!дм!нних за об'пктами та способами сп!тббячення модиф!кац1й'жанру драми: церкошю-1гк!льн! драми з по'1утово-рел!г!йними, • морад!за-торськими, !стормко-рпл1г1¡'ними та Iсторико-пол!тичнийи сюжетами П проблемами; рел1Г}йно-наро.чн! драми лол! ! духу лшдиНИ и цонтрг упягк тсяо. Г?лыпе того, ноли розглядати.! д!алог!~

зован! трактати ф!лософа Г.Сковороди в план! еволоцП жанру укра!нсько! драми, то можна сказати: до середини ХУШ от. в укра!нськ!й д1алог1зованП1 литератур! сформувалися практично во! можлив! вар!ац!! жанру драми: в!д найпростших, нахвно-реал!стичних !гро-драм матер1альн&-мобутового р1онл свгдомо! , д!яльноот! персонаж1в до складних, класицистичио-барокковоьких п»бо-м!стиф!кац!й 1 д!алоНэованих трактат!в фхлооофпько^й-1деолог!чного плану. I майже вое це знаИшло свое воображения в латиномовних теор!ях л!тератури Кисво-Могилянсько! академН.

. Найважлив!шими специф!чними ознаками bcix нацбань даного жанру укра!ноько! драматург!! до серодини ХУЕ ст. с:

-по-перше, багатограшцоть илях!в. формування досл!джува-ного жанру: з одного боку, кор!ння украйюько! драми сл!д шу-кати ще в дохристиянськ!й народив культур! iFop, обряд!в, лйцед!Яств i свят; з другого, христняиство, воюйчи проти язн-чеських форм I способов. лицод!йства, ие тальки наклало на на-родний театр сво! в!дбиткн, a it само зазнало пом!тпих вялив!в народного театру;

-по-друге, вс! Baplauii драми народного походкекня, включении й 1нтеркед!!, пиоалкся не т!льки живою розмовною мовою народу, а И яскраво в!добразили. суто нащональний, !poHi4Ho-оптим!стичний погляд на життя, вхлсчаючи- i найссрйозн!п! його моменти та фактори;

-no-трете, майже воя книжна укра!нська драматург!я i пе-редовс!м жанр драми, за установками Киево-Могиляпських теоретиков, формально, зм!стовно П 1деШю опрямована на каноии греко-в1зант!йського церковного театру.

. Випускаючи багато касл{дк!в досложечнл, констатуемо. найочевидн!ше: абсолютна б!льш!сть poetйськомовних п'ес ХУ2 в!ку, цо творилися "по образу i подоб!ю" крацих зрчзк!в укра!ноько! церковно-шк!льно! драматург!! на !сторичну тематику, мають яскраво виражен! ознакн жанру драми.

Нова укра!нська драматург!я XIX ст. розпочалася сменим, ало й наскр!зь дрематичним твором - "Наталкою Полтавкою" I.Котляревського, бо в цьому стол}тт! виникли зовсН: 1нв1 соц!ально-етичн1, морально-правов1, !сторико-пол1тичк!, ' сй!тоглядно.-ф1лооо{'ськ! та !деолог!чн! умови розвитку сп!до-мост!.особистост! й усього укра!нського народу.

По-перше, категорична в!дмовл украхнськоУ церкви в!д будь-яких форм театрал! зоЕано!' пропаганд« своУх !дей.1 догма-т}в у.середин! ХУШ ст. не т!льки на п!встол!ття припинило розвиток украУнського театру ¡1 драматург!'/, а Й повн!стп "зма-тор!ал!зуйала" процес овхтобачення б!льиост! укрзУнських пись— •пенник!в XIX й початку XX от. Особливо пом!тно такий тип мис-лення прогллдястьол кр!зь величезну к!льк!сть тих твор!в,як1 складапть жанр украУнсько! драни. Творения характер!в, ситуа- . ц!й тощо зд!йсню<>ться засобами ¡1 ирийомами т!льки /або переваяно/ живох розмопноУ, здеб!льшого побутозох нови, а пооди-ноким вкраплениям кшгхнпх, бюрократично-дЬювих та церковних сл1п ЧИ КОИСТруКЦ1И В!ДВ0ДИТЬ0Я особлива роль СТ1ШСТИЧНИХ фп'ур. В центр! уваги стають теми ¡1 нроблеми матер1ально-по~ бутового та соц!ально-етичного порядкхв. Питания та конфл!к-ти поэтичного, фьлософського й 1деолоИчного р1тив ставля-тьпп у повиому в!дрив! в!д божественного чи рел!г!йного начал.

По-друге, пкаслхдок такого "приземления" на вс! вчинки й думки д!ючих оо!б накладалася печать соцгальнох нер!вност!, -в1двертого соцхолоНзування. Лише окрем! автори в окремих драмах /починяючя десь 13 середини XIX ст./ звертались до тем, проблем, под!й та иостатей глнбокоУ давнини ! так чи !накше уникали прямолихГйного класового св1тов!дтворення.

Ло-трете, боротьба рос1йського царату протн ¡деИ украхн-ськох незалежност! й демократичност1 впродовж XIX ! на початку XX ст. не припинилася, ! найпои!тн!шими насл1дками.таких утиск!в у драматург!1 нааого народу стали: вимушена дпо-мовн!сть твор1я багатьох украЗЕнських драматург!в перпоУ половики минулого в!ку; велика увага пптор!в драм Х1Х-го - початку XX ст. до !сгорГ/ на^онпльно-визвольноУ боротьби ук~ раУнц!в.

По-четперте, рчолвц!я свхдомост! сусп!льстяа й св!домо-ст! НаЧперодов1г;их лредставиик! в народу мала ч!тко виражене спрямування: в!д соц! алыю-по^утопого та соц!альНо-морально-го р!ен!в ло пол!тнко-фьпософського та !де.олог!чного.

О таких умовах лрчма "Наталка Полтапка" I .Котля'ревоько-го стала но просто "ппрпоп украхнською нац!опальною п'есою ", а найпем!тн!яюю вгхпя »пя пер!одои становлоння жанру драми й часом УУ бурулппогр рояквхту. ¡.[е. така перша профес!йна украхи-

...... 20

оька драма, що розкв!тла безпосередньо на грунт! украхнського народного життя, а, не в кел!ях церковно-канон!чного класицизму.

. НаоТупн! за часом I схсж! до "Наталки Полтавки" драми "Чорноморський побит" 1 "В1вц1 та чабани у Чорноморм" Я.Куха-ренка, "Шдгоряни" ЬГушалевича, "Д1вка на виданню" та "Веселя, .або Над цигана Шмигайла нема роэумн!шого" I.Озаркевича, "Любка, або Сватання в сел1 Рихмах" П.Котлярова тощо не сИльт

■ ки "насл!дували" тв!р I.Котляревського, ск!льки всеб!чно роз-кривали ген!ально в!дкрит! ним найважливШ тод!ш! протир1ч-чя Й з!ткнення та IX моткви.

Вони ставили в центр такий драматичний конфл!кт соц!аль-но-побутового р!вня м!ж в! льними селянами й др!б.ними панами, який сприймався як наЙгостр1шиЙ,-' наЙочевидн1оиЙ. Лише С.Пи- . саревоький /С.Иереперя/ в драм! "Купала на 1вана", I.Наумович у творах "Гриць Назниця" та "Зн!мчениЙ Юрко", О.Духнович у драмах "Доброд!тель превишает богатство" 1 "Головний тара-' 'банщик" та !н. пом!тно в!дотупають не т!льки в!д сюжетно-конф-л1ктно'1 схеми "Наталки Полтавки", а й в!д правди життя, зам!-нивши справжню д1ю й протид!ю перегуком п1сень 1 танц1в, калейдоскопом народно-поетичних сечтенщй. А драми Р.Моха "Справа . в сел!.Клекотин!" /не завершена/ та "Розпука орекдарська", "Назар Стодоля" Т.Шевченка наст!льки гостр1, що в них нав1ть вечорниц! та обрядов! дпютпа перетвореються в драматичн! картини протистоянь. Та кр!зь ус! ц! Твори проходить думка:

■ основною причиною внр1иальних кол!з!И у родин!, в громад! чи в сел! с соц!ально-економ!чна нер1вн1сть селянства. I вс! основн! проблеми драм дано! групи ставляться й вир!шуються

на соц!ально-етичному р!вн1. Нав1ть Р.Мох ! Т.Йевченко приход лили до думки, ио все мокна вир!нити без кров! ! эброх, без ятручання правовйх чи пол!тичних 1 петитуц!Я.

Под1бна вар!ац!я жанру драми спостер1гаеться 1 в рос!й-ськ!й дранатургГх - "Семейство Старичков^х" ФЛванова, "Горькая судьбина" О.Писемського 1 «е з десяток под{бнкх драм.

В умовах другох половини XIX ст., (соли закупивши вс! . принципи та й закони тод!шньо1 !мпорН, жорстоко повели себе с!льськ! глита'!, драми о соц!ально-економ!чними конфликтами стали надзвичайно поширеними 1 пабули новлх ознак.

Драки М.Кропивницького /"Ззйдиголова", "Замулоч! дже-

рела", "До зерно, там i полова",'"Дай серцев! вел», заведе в неволю", "Ееепочвенники"/, I•Кпрпенка-Карсго /"Гатькгвоька казка", "Jhixa icxpa поле спалить i сама гцезнс", 1Плг'тнки"/, Панаса Мирного /"Лимер!вна", "У черницях", "На Запорота!"/, В.Мови /"Старе гн!здо ¡I молод! птахи"/, Д.Марковича /"Не зро-зум!ли"/» Олени !Млкя /"Огрута"/, С.Писаревського /"Вес!лля"/, Б.Александрова /"lie ходи, Грицю, на вечерниц!"/ - це справж-íti обрлзно-художн! досл!джсння морально-психолог!чного стану предстявник1в ycix оснозних сощальних груп.

I.Карпенко-Карий /"Еондар!вна", "Розумняй-! дурень", "Що було, то мохом поросло"/, I.Франко /"Майстер Чирняк"/,Е.Гр!н-••ченко /"Домашне лихо"/, С.Воробкевнч /"Нан мандатор", "Ilani молода з EooHii", "Убога Нарта"/, П.Кул!ш /"Злигодн!"/ та iii. в!дображають моралыю-побутов! протир1ччя всередша соц!аль-них rpyil, i тому гострота конфл!кт!в приглушена. .

А М.Кропивницысий у драм! "Чумазий", Т.Сулима в "ДячпсГ', . О.Цисс у "Снатанн! ненароком" i в "Ятр!вц!" вже бачать i кс-MÍ4HÍ типи та ситуацП в ?tiittí бездонного власника.

Майже у вс!х цих творах уже в представлен»! д^йових oci6 пказуеться не ильки i'x сощальний статус, а й дсяк! в!дт!нки. /"б1дний енлянин", "заложи!¡1 хазягн", "бгдний панок", "бага-тий míданин" тело/. Част'!гае всього головними д!йовимн особами цих драм виступавть л пли б|дн!, ало HenoKipHi. Вони починають осмислювати навколишне лиття, тукати не т!льки впнуватц1в о вое i скрути, а й прсбуить знайти внходи з не'/. То серед акго- -pin /"ЕезпочЕенники"/ знаКодиться захисник справедливое^,то_ . якийсь грамотний селянин чи !нтелп'ейт стае на захист бшюго селянина, то caMi ссляии згуртуваишись дають В1ДП0В1ДЬ заро-зум!дому голов! громадн - виникавть надзвнчайно rocTpi, на перший погляд пав!ть траг!'чн1 ситуацП. А все розв'язуеться на морально-правовому pÍBHi: сночатку викриваеться аморальность та ого1стичн!сть антигероя, пот i м зр!е ! правове осуд-ження його Д1Л, Приблизно така июжетна схеиа притаман"а практично вс!и названии,драмам дано! моди$!кацП жанру. Оты?, дана вар!ац!я жанру .украТнсько'! драми св!дчить: автори й д!оч! особи i'x TBopiB "перебралися" в царство власност! !. права,де лсдян1сть í !ни! людоьк!.híhhoctí в!дхсдять на задн!Я план -продаиться й купуються, «¡нчитьсл на майно ! землп.

гг..

Здавалося б,у пору особливо пом!тного загострення noix сусп!льних npotupiч i назрпшння революци повишп загострити-оя й ооц1алыю-оконом1чн1 з!ткиепня. Але в украпюьких драма-тург1в до такого типу конфл!кт!в отав пропадати !нтерес -натом!оть стали з'являтися драми-феерП, драмн-казки, драми-опери тощо, в яких етико-моральна та правова,проблематика стала розв'язуватиоя ! на материал! б!бл!йних оказань /"На пол! кров!" Лес! Укра'1'нки/, 1 на оучаон!й авторам реальност! /"Канон Блиокавиченко" М.Кропивницького, "На новий шлях" Б.Гречанка, "Олена" та "ОгненниЯ зм!й" Л.Нновсько!, iн./. I хоча назван! автори та I.Карпенко-Карий у драм! "Гандзя" 1 А.Кру-шельницький та О.Олось щэ бачать залежн!сть дол! лпдини в!д характеру ! вир!шення соц!ально-економ!чних проблем, ало тепор момент розв'язання такого типу поединк!в мало ц!кавить ! турбуе нав!ть :самих ïx учаоник!в - д)ючих oci6. Вони иочи-наить дивитися на св!т значно мирие ! доходять св1домост! того, цо !хня доля - це доля всього народу. I тому вони праг-нуть п!днчтися над побутоп!змом, пробують роз!братися в ооб!. i в сусп1льетв!. I все-таки ц! люди дал! моральних пошук1в та пояснень жорстокост! життя ще не йдуть. Загалом же цН1 груп! драм характерн!- так! найважлив!ш! ознаки: пом!тне ослабления гостроти конфл!кт!в; у центр! уваги стае поодинокий прогре-сивни.1, але ще готь паоивний 1нтел!гент; твори цього типу часто залншалиоя 'художиьо, а то К {■актично, но запершеними, невеликими за розм!рами тоцо.

Так завершився процес розкв!ту й занепаду драм !з со-ц!ально-екином!чннми конфл!ктами та проблемами в центр! уваги.

ЗапочаткораниП" ще в першП! половин! ! в середин! XIX ст. вар!ант драми э пол1тично-правоЕкми поединками /"Сапа ЧалиН", "Нерояслаэоька н!ч" та ""Украинские сцень1 из 1б'*9 года" Н.Костомарова/ в наступи! десятил1ття став розинватлея дооить активно. О.Огоновоький /"Гдльика Острозька", "¡едько Острож-ськиИ"/, О.Кониський /"Ольга Косач!вна"/, Н.Кибальчич /"Катря ЧаНк!пна/, Г.Якимович /"Роксолан!"/ то imiii вдивд ромзнтизо-лакому (1 формально класимкстичному ooBir.nciiiii представили до-1 як! 'Чсторичн! драми" та 'Чсторичн! тригсдП".

. II.Кул!и /"Байла, князь Вшгнеиецький", "П'тьмни 1!<чро гаИдччпиИ", "Наказний гетьман Счпоркн •Ннлцп'Шко" га нспак! нчг-

на драма "Коли"/, О.ВорсСчсевнч /"Васплько Ростиславович", "Кочубей f Мазепа", "Петро Коняшович СпгаНдпчний"/, О.Барв1нськиП /"Паяло Полуботок, наказниП гетьмпн Украпш"/, К.Устиянович '/"Ирополк Святославович, великий князь кигрськиЙ", "Олег Святославович Омруцький"/ та iinni, лщо 1дчя.лНупчи i ромпнтизуючи иинувщину, поставили .шлпи рпд гострих та актуальных проблем национального лизпплоннл срого народу.

Але sof назван! тппри заевхдчили худокньо-сбразний, 1деП-Но-еотетичний' ч'т й'отодо,чог1чн,лй рклектицизм, несформовпн! сть . сусп{льних критерии та з д р ci л i в, часом очевидцу мистецьку не-Рпр'ЧЬП!сть. То Я но лнлио, ио ппе цо разом дуя<5 обурляало I.франка, котрий виотупнв d резкою критикою цчх TnopiB.

Значно чгпигшми виярилноч позицП й погляди 1.Нечуя-Лс-вицькпго /"Наруоя Гогуслалка"/, К).1едьколича /"Хмельницький"/« М.Кропивницького /"Невольник"/, Олпни Пчьтки /"Злочинниия"/, О.Сторожпнка з С.Пипяровст-ким /"Гаркугп"/, В.Сам1йленка /"Чура'1вна"/ та in., kotjU в романтичному ключ! П1сцен!зува-ли в1дом! твори й полII такс! icTopii, що булл зрозум!лоы • вс!м без виключпнни, упилюлала сучвснимв i пробуджувалл в них конкретн! почуття до счпго народу. До того ж, у цих тпо-рах майке зпвчди прнеуип ui.4j гурти продстпвник] в найширших оощ'альних труп. Кенфп{кти uicY групки rnopfn я}дз!тччпться nmpofon чпеових та' просторойпх масштаб!я.

Дес* у цьому план} нппип»н( п рянн! драми I,Франка:"Три кип?! на один престол", "Слитой i Хрудоп", "Сон князя Святослава" та "Югурта". Тут атпор, осийбитчпи романтичний макоима-л!зм ■риклпчних гррп1я, зпнртае умогу на роль маси трудового л иду в icTopii'. I пор ж цп г;ч'< л[';1М!1х тпкож лепить почать переходу п(д романтизму до риг f ('нчлыюго критицизму, що зуст pi — чпчтьеп л нпштуииг il tii?ir)-yn/ дран - у п'есах I.Карпонкя-Каро-го /"Гурччка", "Чпртопч октн" п "Еонлар! гна/, I.франка /"Учитель", "Гчбшт", "К.<ш':<нЧ луяч*"/, М.Старицького /"Крест жИ лш"/, Г. ("л ».копна /"Кор^пнич"/ та in. Туг ирелотавлоно

НПО I'1, '",0 р!я^у!7'1Л0<;Ч П ('• '! i !Ю р^'ОГ'Ч Jfjf.I р. ApTOpi! ЦИХ Л рчн у;', I) {'o.-.yifjjisl, то H" м"-ча рСПВ'яэяти Ц1Л0 ]Ч>ами1ття Проб-.1"»!' Нt »орал! ?'.rfoj см i<( м, Hi пр'П'пнпмп заходами, Iii наИрозум-HiffiiMi» PMtiiiK'iMH окг'.-ми/ к-ni(1 - noi pfliil кпрдинальн! пол!тич-III зчt ми. А тону pomjt пЧ'ди'п пи тче;н(! розниток нровЦних кенф-

л!кт!в твор1в, у якому в!дбивалося б усе багатство життя. Спо-чатку конфл!кт зароджувався як драматичний поединок м!к бшм-ком 1 багачем на соц!аль.чо-економ!чНому piвн!; дал! в поединок включалися однооельчани, i Bin переростав у протистояння двох чаотлн одного оела чи одн!е'1 .громади, а вже з громади вид1ляв-ся якийсь "учитель", чи просто грамотний селянин-бурлака й очо-лював б!дняк1в, захидав 'ix у правових та пол!тичних 1нстанц1ях.

1нод1 драми цього р!вня завершувалися викриттям, а то й арештом винуватц1в лодських стракдань - "Перемудрив" Панаса Мирного /та особливо переробка nie! драми М.Стариньким - "Крути та не перекручуй"/, "Нахмарило" Е.Гр1нченка, "Из зрозум1-лн" Д.Марковича тощо. 1 тод! пвтори вдавалися до оом1юпания антигероя. I поряд з гострими драматичними /а 1Нод1 й траг!ч-ними/ ситуациями з'являлися й моменти см!шн! та KOMi4Hi. Але так! п'еси залкиалися в мсяах жанру драми з пол^ико-правовим j i гиг>м вир!тсиня основних проблем.

Так, в!д 1сторико-пол1тнчного споглядання з позищП кла-сицисткчно-романтичиого й иласно романтичного eniтобачення до глибокого роэумПшя реалП! життя йшли украхнськ! драматурги в М'=*ах oraiiei вар1ацП украУнсько!' драми.

Особливого загострення та наближення до життя укра!нсь-кого народу набули драми пол1тичнс-прапового pißim в к1нц! XIX i на початку XX ст. До того к, драми Е.Гр!нчонка "Серед бур!", "Стсповий г1сть" та "ficiii 3opi"; М.Старицького "Чаргвний сон"; М.Кропивницьксго "Перед волею"; Панаса Мирного "Спокуса"; Ji.fiHODcbKOi "¡¡овернувоя я з Сиб!ру" тоуо стали в|дверто colli одег!зованимн. А в таких драмах, нк "Супротнвн! течи",' "Роэгард1яки та "Скрутнц доба" М.Кропивницького; "На громад-ськЫ робот!" та "На нови!! елях" Ь.Гр1нченка; "Попал /иНпром" I.¡Сариопка—¡Сарого; "Сумл1ння" 1,31ньк1 вського i т.1н. з особ-ливог) очовидн1стю виявилася ае одна вежлива ознака дано! мо-ли{Iкац!"/ жанру - нассв1сть. Топор передовик лпдеП, п{дтри-мусть громада чи колектг.в роб1тник1в, наймитов тоцо. Плыло того, в драмах Г.Хоткевича "ХихоУття", С.Черкасенкп "*ах" i "Попикен" та в дсяких драмах Л.Нпопзько!', [.Кочерги, В.Вии-иичеика И 1исих автор1в драматично дhierво набирас фории м1-тинго, збор1в, стрийку, поветяння чи домонстрап!i. А поп1дом-л"ння про так! чи подIбнi »одIi, про кщвап! ii<.6«nn на пули-

цях у них творах мають пост! Пно М1сце.

В целому пол!тична модиф{кац!я доел!джуваного жанру, що творилася бьчыо Hi ж шнетол^тя, мае так! ооиовн! ознаки:

По-перше, воображения пронесу эросту нащонпльно'/ та соц!ально'1 св!домост! народу показано глибоко И реал!стично.

По-друге, до реал!стичного 'св! тобачення автори прийшли через класицистичн! та романтичн! пошуки, через гострокритич-но заперечення, а завершили необх!дн1стю бачити перспективу, ем!нннм подати надin на крапе життя п!сля згуртування.

По-трсте, драмами даного вар!анту жанру доведено: худож-не аботрагуванпя ! гола полгтизашя, як i сл!пе "фотографуван-ня" - шляхи небезпечн! Я художньо безперспективн!.

По-четверте, справжне загострення драматичного й драматизму, переконлив!оть дано! гостроти гпдтверджуеться масштаб-HicTB под!й та вчинк!в, близк!стю драматичного до трзНчного й трпг!зму ре вол in ui йно i епохи.

Паступний стаи розвит^у укра'!нсько'1 драми, що вкладаеть-ся в основному в рамки кпшя XIX i початку XX ст., мае i эо- • всiм особливе значения та специф!чн! ознаки.

!!ереловс!м написаниям творив даного вар!анту драми зай-малися найпрогресивн!ш! пиоьменники вказаного часу:Леся Укра!'-нка - "Ос!пня казна", "В катакомбах", "Адвокат МарПан", "Боя-риня", "Лйша та Мохамод", "Ваи!лонський полон", "Триптих", "i1oraHHM,xiHKa Хусова", "1ри хвилнни", "Зимова ni4 на чужин!", "Грлшпшя", "1ф1ген1я в Tanpui", "J1 iсова п1сня"; I.I-ранко -"Гомул i Рем", "Неначв сон", "На склон! впеу"; Г.Хоткевич -"Довбуга" та "Ьм!грантп"; О.Слесь - "ВнлН'али орли", "Хвесько Лндибер", "Тихого вечора", "По дороз1 в Казку", "Трагсд!я серця", "Над Дн1пром" та "На полонии!"; Панас Мирний - "Но вгашай духу"; Л.Старипька-Черняхп'ська - "Са/п/фо". "Anniil КлавдЫ", "Милость богяа", "Готьман Доросенко" та "Остажпй сн!им; А.Крушольницькнй - "Артистка" й "Тривога"; В.Винничен-ко, С.Черкаченко, В.Пачовський та ini'ji, про драми яких мова

111 ДО ТрОХИ П1 3fIX I'.IO .

Анал! з дано!" групп'Tnopin показуе:

По-порхо, лжоролами зм!сту них драм слугували реальна Я художня icTopi'f лидства, вся Пого-культура ¡! духовн1сть -драматурги всосали i"i,'глнбеко i inop'io ппрросмислнли, знайш-

■ли в них "образ 1 подоб!е" свого часу, створили квртини до-отоПн! уваги воього людетва.

По-друге, б!льш1сть автор!в цойно названих драм не за-циклюються На тому чи iишому аспект! життя cboix геро'/в - вони показують i'x у notn багатогранност! зв'язгЛв з навколишн!м св!том, творячи noBiioiiiнн! характери й нагйть образи, що для драматурги е явиием досить р!дк!сним.

IIo-трете, в абсолютн!й б!лыпост! даних тnopiв л1дсутн1й нав!ть натяк на ком!чне чи см1шне - в них панус глнбоко св!до-мий ! тому надзвичайно гострий i обурливо-ппвиий протест про-ти будь-яких npoaniB гноблення людини лпдиною, нроти людськоУ слабкост!, ноет!йкост1 та рабсько'У пасивност!.

По-чотворте, дана модиф!кац!я драни вгдзиачаеться неба-ченою дос! р!зноман!тн!стю тшпв людських характер!в: в!д вое-ов!тньо в!домих та навмисно вигаданнх мудрец!в i праведник!в до реальних ! дрхбних, нев1доних нав!ть самим ооб! люди!в} в!д осяяних високим духом боротьби й iipoiVjToi'эму героУв до ол!пих 1 бездуховних раб1в - лили Bcix час1в i народ!в.

По-п'яте, в!дм!нн!сть сгжет!в, проблем та форм TuopfB; рознаЯ !дей, завдань кожного ко'ремого твору чи характеру; богатство засоб1в, прийом1в та стил!в - все досить помiтио п!д-корино двои основним завданипи: в!дтворити pyx i дух csof-o часу, показати cBiт як Мл!city иостfiino еполйп!онупчу сдн!сть. Практично в кожи!й з названих драм аетори Надавть д1г)чим" особам повне право па виб!р шляху життя, способу !снуван1!я.

I все ж серед твор!в даного типу зустр!чаяться й так1, де автори показують складн1сть, нооднозначн!сть та невиэНаче-н!сть часу й лидських доль. В.Винниченко в драмах "Д!згармо-н!я", "Великий Молох", "¡Цабл! життя", "Базар", "fpoxiia" та "Сп1воч! товариства"; О.Олесь /"При ов!тл! ватри", "!!а oBiП олях", "Ос!нь"/, С.Черкачонко /"Казка старого млиип", "Про що тирса велоот!ла"/, В.Начовський /"Соние рухни"/ iiioii бачиян Я роэум!ли: тпорча особист ion., у якоУ грае голика уява, лядина иостШких поглял!в, лпдн! слабодух! п д«г>1рлив1 як 1 люли далокоглядн! надзвичайно боляче смриПнагпг- poena- ' родну в1йну !дей I клас!в, иротистояння арм!п. Гони гтрпчаюгь ор!ьчиири життя ! нав!ть грунт гНд ногами, потрап.кн-г'- у без-вих1дн t cHTyauli, роэчпровуютьсп и у с t х t n vcir»<v.

Куди т}дысн-но тикти твори такого типу ~ в моцерн!зм ! в символ1эм, в абстракц!ои1зм I в декад°нотво. Ало всо цс - на-ст!льки рсплхетичш твори, иаск{льки часто в реальному житт! зуотр!чаъться такЛ типи людей. Л IX завжди стае тин б!лыяе, •чим страшнш! катакл!зми вЦбувап-ться в Iстор!I нарйду. 1нша справа питания: чому ц: твори 1п п!д час IX написания, н! гпз-н!и¡с не стали популярними, но ставилиоя на сценах, не читалися "широкою громадсыиств"? I тут справа, напевно, не стЬчьки в засобах, прийомах та стилях творения ситуац!й 1 характер1в чи конфл!кт!в /а вони в даних драмах досить складн! й мало присто-сован! для спен!чного вт!лення/, ск!льки в песим!зм! й безперс-пективност! св1тобачемня, яке Н1коли й н!де не приймалося, не поиуляризувалооя. Показувати так! перипетП життя й ТЯК1 не-визначен! характери завжди було справою I невдячною, х небез-печною, хоча Й пжоли дудо потр!бнов, як важливе застореження, як пророкування небезпеки.

Таким чином,-украпюькп иац!ональна драма, започаткував-шись у глибинах в! к! в 1 нашть тисячол!ть у вар!антах Iгро-драми, драми-обрлду, драм'и-гуляння, драми-свята, драми-хнтер-. медII, драми-вистаВи, драми-вчртепу, драматичного великоднього 1а р!здвяного д!йства, драматичних церковно-рел! гЫних декла-мац1П, д1алог!в, обряд!в, д!йств I вистав, до друго!' половини ХУШ ст, остаточно сформувалася як иадзвичайно складне й розга-луджене явные театру й лхторатури. Р! зном«1г!тн!сть джерел ви-никнешш /народна творч1еть, обрядов1сть, порв!сне народне ли-цед!йство й справжн!П народний театр; церковно-рел! гШи фор-ми д!йств ! лицед!йстп, а також народно-рел!г!йн! '!х ац11 тощо/ сприяли р!зномпн!тност! Л роэмахтост! худоших, оусп!ль-них та естетичних якоскН! I ц!нмостей укра!'нсько'1 драми дав-нього пер!оду П особлнпо ХУ!!! от.

Про во! б1лыи конкрртн! особлчвост! жанру укралюько!" драми такого великого п<-;чплу и рознитку говорити те рано -для цього потр!бпе сппц{тыю й багптоплпнопе доси1дження лог'о комплексу проблем, одп.т'р сьогодн! можна оказати: еволг-ц!я цього пви ца > »¡о т|льки шляхом ускладнепня його

зм!сту та форми /тут тпко:ч <; робот майбутн!м дсслЦниг.ам/, а й передуЫм поотупу чргор-'.ько! сп!доност! й сп!лоио1 д!яль-ност! персопау.1 в - гч л питчмь ! проблем згичайного яиживпннч

. 28 ; я cbítI природ» та нап1вдикого оусп^ьства, в!д елемонтарно? Побутово!' етики чи скор!ш етикету 1 до постановки та вир!копня завдаиь пол!тико-ф!лософського та ^леолопчного píbhíb: Само тут процео еволпц!йного поступу був далеко не р!вном!рним -були злети й спади, эаглиблення й поверхов! спостереження i {нше^ ало загальна тенденц!я постЫного гидвшцення р1вня св!-домоот! б1льи Н1ж очевидна.

Особлив!стю еволюцП украпюько! драми XIX i початку XX ст. е те, Що в даному npoueci досить 4ítko ироглядаеться акценти уваги драматург!в i д!ючих oci6 спочатку до сощально-економ!чних i етико-моральних проблем /перша половина й середина та початок друго! половини XIX ст./; пот i м /друга половина И к!нець минулого в!ку/ увага переноситься на питания по-' л!тико-правового та iiauiонал'ьно-пол!тичного характеру; i на-решт! /KiHeub XIX та особливо початок XX ст./ на nopi посталн проблеми ¡I завдання ф!лософсько-!деолог1чного плану. Практично кожна з названих еволкидйннх стадП) чи вар!эц!й жанру укра!-hcbkoi драми творилися на cboi'x методолог!чних засадах. Най-перп! модифткацН жанру творилися в на1внореал!стичному ключ!. Драмам i д!йствам народних гуляни, свят, iгрищ та inme, характерно вже П !рон!чно та сатирично-сентиментально зобарвлення характер!в та под!й. Цсрковно-рел!г!йн! Bapinnii жанру написо-н! в класициотично-барокковому стил! мислення, а ф!лоооф!чн! п'бои виоадач!в'Кисво-Могилянсько? академн та д1алог1зовап! трактати Г.Сковороди, тяж!вть до поширвноУ.ще з час1в античного св1ту канон!зовано-схоластичного абстрагування.

В XIX й на початку XX ст. все н!бито повторилося - i мо-диф!кац!я жанру П методолог!я Yx творения. Однак тепор все но так просто - глибие й багатогранн!гае. Драми з сощально-еконо-И1чними поединками та проблемами в центр! уваги творяться з позиц!й реал!отично-!рон!чних та сентинонталыю-сатиричних п6гляд!в на життя. В пол1тично-правових драмах переважасть гостросатиричн! та викривально-реал!стичн1 тенДенцП з глибо- . ,'кими соц1ально-психолог!чними досл1дженнями й нав!ть. анал!за-ми, хоча нер!дко серед цих TBopis зустр!чапться й класициотич-но-романтичн! погляди в минуле укра'пюького народу.

Ф!лосо£оько-!деол0г1чна модиф!кац!я укра'/нсько! драми к!нця XIX - початку XX ст. наповнена порспективними настроями.

• 29

Нищ1вний критицизм попереднього типу драми доповпюеться про-цесом пошуку не т!льки пепних вихсдгв 13 »ахливих ситуац!Я, а Я нових !деал!в, форм 1 ц!лей боротьби за волн нац!!' та со-ц!альну справедлив!оть. В рамках саме ц!б? жанрово'! вар!ацП драми вперше широко виявип себе той творчий напрямок, який Лося Укра!'нка називала ! "новореал! змом", 1 "новоромантизмом".

Виокремлен1 ран!ше драми В.Вшшиченка, О.Олеся та 1нших, де показано тупиков! ситуаци' I стани головНих чи й боьгооот! 1 д!ючих ос!б навряд чи варто вшюсити до стиля й течП декадансу. I справа туг не в ?ому, що д!йов! особи не бачать пер-спективи Й виходу,' а в тому що автори пишуть не безпросв!тн! й неминучо-законом1рн! трагедП, а тряпчн!, надзвичайно оклад-н! психолоНчн! драми: попри ф!зкчн! й духовн! страждання ге- . ро!'в навколишн!й св!т в1рить, що в!н прямуе до визволення -такий пров!дний мотив останньо!' групп драм. 1

''Розд!л 3. Ьволпц!я траг!чного I трагед!г". ■ Елементи траг!чного Й траг!зму, як двищ законом!рно неминучих, зустр!чаються уже в !гро-драмах, в окремих обрядах, виставах ! д!Яствах, котр! мапть загальний драматичний характер. Але чи но найпоршим виявом трагед!!' як жанру були похо- • ронн! обряди - саме тод!, коли вмирала не просто якась мало в!дома й не багатьма шанована людина» а справки!й герой народу ! коли бОьпНсть людей про'г;плася не ст!льки з конкретною особисНстю, ск!льки. з вт!ленням свого !деалу, почала форму-ватися трагед!я. * •

Таким бачиться нам початок украУисько!' трагедП. Цю думку досить переконливо доводять описи обряд!в похорон найдави!-вого часу. При цьому сл!д в!дзначити: оск!льки наи! предки н!-коли не приносили и жертву богам !стот, сама природа траг!чно-го в св!домоот! наших предав принципово в1др!зняеться в!д европейського розумпшя II. -• . ''

Траг!чне ! траг!зм як реальна, але' не реал130вана можли-' в!сть еилвляоться вперше в !гро-дрпмах,' ! я обрядових та !н-ших типах драм. Там-вони вйконують надзвичайно р!зноман¿тн! ФункЦ!"I: небезпекя життя й, отже, основниП стимул, до д!1 - в !гро-драмах; необов'язкова,. але дуле реальна Модлив!сть страж- " дання чи загибел! - в обрядах провод!в до в!йська, особливо -в обряд! провод!в на вп'Шу; нав!ть у такому веселому й рад!с-

ному обрядовому д!Йств! як вес!лля траг!чне приоутне 1 л к результат розлуки наречено? з родиною, 1 як нев1дом!сть мпйбут-нього, 1 як реальна та неминуча трагед!я життя з нолюбом тощо. I вое ж траг!чно Й траНзм протягом тисячол!ть так I но стало абсолютно дом!нуючим елементом нГ в народн!й, н1 н•народно-ре-. л!г!йн!й, н! Тим б1льше в оуто рел!г!йних обрядах { дШствах, навДть у церковно-шк!льн!й драматурги".

Не опостер!габться дом!нуюча роль траНчного { л жодн1й' вистав! суто народного походжения: и! "Коза", н! "Млин" не м!-стять у соб! бодай значних слемект!в траНчного. Тут нав!ть у найгоотр1и1й драм! "Лодка", ио умовко в1дтворюе повстанца 1 по-разку Степана Раз!на, траг1чному 1 траг!эмов1 в!дводяться дру-. горядн! !дейно-еотетичн! фуикцП.

Вперше оправд| реал1стичною показана можлив!сть траИч-ног загибел! людини в шк!льних та |дерковно-тк1лышх п'есах. Там геро! 1 стракдають, I гииуть ф!зично, Але в иих творах обов'язково, одразу гпсля смерт! гсроя-великомученика, почи-налося "переселения" його дуй! в рай або "воскрес!нпя" само! лвдини, Цим самим зн!мадася будь-яка рокован{сть траг!зму, пропадала немииуч!сть, законом{рн1сть I тим б1льп!е остаточн!-стьпоразг.и "нем!чних" траг1чних сил. Пзвпаки, великомученик торжестаував свою остаточну, на в!ки дану Богом перемогу в раю.

Винятком стала т!льки глибоко пол}ти?опзна "Трагед!Я, сирьчь печальная повьсть..." М.Козачинського, написана ним за межами ГкраТни 1 на матер1ал! Iстор! 1 Серб!У. Б н!й драматург уперзе показав реальну 1сторико-соц1альну трагедию ц!лого народу I обМшоися без "посмертно!" Божо! винагороди народу. Току-то, не маючи сьогодн! тыкст!в ¡нших трагед1йних твор!в аж до к!нця ХУШ ст., мокна сказати: цо перка ! едина повно-ц!нна трагед1я л!тературного походжения, написана украУпськи-ми драматургами до XIX ст.

Сане ця трагед!я стала пот1м одним 1з кршяих зразк!в для вс!сI роо!йсько-1 драматург!'! друге! поломил ХУШ ст.'

Особлиэу увпгу■ прилертае принаииово нова, суто сусп^ь- . на, н!жнародна й м1жнац1опальна природа траг!чиого й трагизму, змальованих у творах жанру драмй, що изобразили бороть-бу украинца проти польського поневолоння - "Милость Бож1я", проти великодержавно! зневаги росШськлго тризчу - "Газго-

пор Великоросс^» с Малорэсс1ей" i т.in.

Тан шНнн, напади, погрябування, зиущання П убивотва л»-дой, образи Ц1лим народан маять свохх конкретних винуватщв, а трапчне 1 трагизм - цо вжо но заооби залякувашш i но Mi-0Tii4Hi пропуски до pan, а реальна життева конкретика, здатна виклнкати спрчвян1 глибок! сп!х)переживаннл читача.

Упродовж XIX та на початку XX ст. в украхнсыпй драматур-rii започатковапо чотири типп украхноьких трагбд1Й: сощально-етичний, ооц1ально-правов!гЛ, со^ально-полхтичний та CBftor-лядно-1деолоГ1чний.

Першу типолоНчно niлiсну трупу трагедхй склали так1 твори як "Шпра любой, або Милий дорогше цастя" ГЛЫтки-Основ'я-ненка, "ОП не ходи, Грицю, та й на вечорниш" та "Шч шд liana Купала" П.Старицького, П1сцен130вана М.Кропивницьким Шев-ченкова "Титар1вна", "Безталанна" I.Карпенка-Карого, "Посл1д-н!Я крейцар" i "Чи вдурЬта" I.Франка i нареыт! "Блакитна троя-нда" Л г- с i УкраУнки.

Це глибоко enouilini, часом бигатослхBHi, але гостроконф-. Л1ктн1 й noMiTiio романтизова!П п'еси з акцентами уваги на про-тир!ччях м!ж вхльними бхднпми П в!льними багатими людьми. У ироцесi загострення поединку цього типу трагед!й piзко й швид-ко розмежовуються соцхалыц погляди й позиц!1 головних д!ючих oci6. Особливо яскрапо й переконливо показувть це I.Карпенко-Карий та Леся Украхнка. Траг{чне в цих творах виконуе в основному дв! функци: або.це - сб'ект сгпвчуття до особистост! /repoi п'ес Квхтки та Кропивиицького/, або цо автороьке эви-нувачення всьом-у суспхльному устрою /передовым твори ¡.^ранка/. I кайже nt в однгй з цих трагедН! repo'i не борвться з надзвича-йними чи демошчннми силами - на передньому roiani при-страот! Я соц1альнх протирхччя. • •

Другу модифхкац!» жанру складае досить невелика група п»ес,, коифлiкти та подП яких грунтувтьоя на морально-право-тх Va соц!альних nepnnoTinx:"Не судилось" /"Панське болото"/, "Талант", 1нсцен1защя "Цнганка Лэа" i "Розбите серце" И.Стари ць кого; "Доки сонце siHne, роса очi ви'/сть", "Страчена сила" та "Олеся" М.Кропивницького; "Наймичка" I.Карпенка-Карого; "Украдено цастя" I.Франка; "Нертви" Л.ИновськоУ. тощо. Пк ба-чпмп,'до створоння цього типу трагедхй доклалп рук i бердець

мрйже во{ найвидатн1ш! пиоьменники минулого И початку XX ст. та И п'еси ц1 були дуже популярними. А це - причина И наол!-док того, цо герох даноК групп п'бо, на В1дм1ну в!д дхючих оо!б попередньо! модиф!кац!"1 трагедГх, все роблять э самого початку твору вищою м1роп осмислено Й продумано, особливо -антигероК, винуватц! траг«д!й ! трагхзму. Глибоко розум!ють траг!зм свого становища й героГ, ало звичайн! надП на еле-ментарну людську справедлив1оть та порядхцсть примушують хх дов!ряти свое життя I честь !ншим, над!ятися на щастя. А основним мотивом зло!' д! 1 антигероя стають тепер не галяхет-ний гонор пана, як було ран!.ше, а в1дверта жад!бн!сть, его!'-стична пох!ть "чумазого", що впорше в!дчув силу свого багат-ства. При цьому життя з неймов!рноп жорсток!стю й посл1дов-н1стю накочуе на нещасного героя одно лихо за другим - нх ви-ходу, н! нав!ть надП. В цьому план! особливо показовими е трагедН I.Франка "Украдепе ыастя" та I.Карпенка-Кпрого "Наймичка", М.Старицького "Талант", 1 нш!. Герох ня останньо!' тра-гед!!' - актриса, витого порядку ов!дома особист!сть, але во-на найтяжче пережийаб своп духовну трагед1ю. Та й тут оста-точно р1шення не за поглядами й позиц!ями геролн, не за р!в~ нем I масштабами Н впливу на людей, а за П соц1альним станом. Загалом же твори ц1е'х вар1ац!х жанру вЦзначилися в!д ус!х попередн!х: по-перше, свхдомии вивченням автор1в суто соц!альних мотив!в д!яльноот1 герохв ! антигеро'хв; по-друге, характери траг!чних горох в стали значно багатогратишими, переконлив!шимй; по-трете, житейськ! ситуац'п й кол!з!"I стали реал1стичн!иими й р!эноман1тн!инми; по-четворте, як н!-коли ран!ше, стали визр!лими й визначсними !дейно-естетичн! поэиц!I Й погляди драматург!в.

Тротв р!зновидн!сть трагодхй склали "Крснуцхй Корд" М.Костомарова, "Оборона Еуш!", "Юрко довбии" та "Зимовий ве-ч!рп М.Старицького, "довбуж" Г.Фсдьковича, "Сава Чалий" 1.Карпенка-Карого, "ЧаПковський, або Олекс!й Попогич" М.Кро-пивннцького, !нш!. На1Цагальн!шими П.найважливЬшми ознакамп цих твор!в в: вс! вони написан! про роальн! хсторичнх под!!';" за повною эовн!ыньою несхож!сти просторово-чисопич ! суспКчь них координат ! характеристик эм!сту твору проглядчеться до боло знчйома авторам хх сучасн!сть /1 особливо - тип у пол!-

тичного порядку/; чгтка вказ1вка на сусп!льн1 порядки як на основне джерело траг!чного Я траг!зму тощо.

Чимось близьк! до попередн!х п'ес 1 твори четверто! мо-диф1кац11 трагед1'1_ "В дому роботи1*", в краШ неволГ', "У пу-щ1", "Оргхя", "Касандра", "На руишх", "Одержима",' "Руф1н I Пр1сц1лла" та "Кам^хний гооподар" Лес! УкраХнки. У них також е й 1сторичн! паралел!, { духовн! под1бност{ далеких енох, 1 сп$льна проблематика й глибоке еволюцШхе прозрШш герохв. Однак схож^ть тут досить поверхова. Перше, що кидаеться в в1ч1, - Леся УкраУнка жодну з цих п'ес не назвала трагед1вю, а 1дейно-естетичний анал!з з цих твор!в показав, цо це справ-д1 трагеди. Лотхм напроиуеться висновок про те, що авторка трагЧчним вважала не ф1зичну загибель героя ! не ф1зичн! страждання, а втрату вол1 I можлив1сть бути самим собою,втра-ту можливост! творчо працпвати й мати право на виб1р, розча-рування в як1йсь 1де'1 1 в нос1ев! Ц1ех 1де1. Тобто, вища тра-гед!я лвдини - це трагедхя духу. До того ж, будь-який конф-л!кт твору остаточно вир1шуеться в цих II творах аж на най-вищому, св!тоглядно-!деол'ог1чному щабл1 людсько! св1домост!.. А це значить, що д1йов! особи мислять 1 д!ють тепер масштабами й координатами [^лого всесв1ту - ф1лософськ! роздуми й пристрасн! висловлювання не просто зм1нюить одне одного, а вростасть одне в одного. Особливо ц1кава в цьому план! траге-д1я "Кассандра", де д1йов1 особи вир!шують питания методоло-г!чного порядку: що може краще послужитися людям г!рка й странна правда чи заспок1йлива брехня. I таким чином ця, осо-бист!сно-авторська вар!ац1я жанру знову виводить украУнську драматург!в на найвищ1 вершини И досягнення людства в галуз! творчого; образно-ролевого осягнення ц!лим св!том,. життевим досв1дом ц!лого лсдства.

"Розд1л Ц. Еволюц1я ком!чного 1 комедП". Система в!до-мих уже нам знань про те, що жанр комед!'/ вичленовувався з загального синкретичного потоку образно-ролевих д1йств у р!а-них народ1в по-р{зному: у давньогрецьк!й та римськ1й драма-тургН цей жанр сформувався остаточно лише в Ш-П ст.до н.е., в зах1дноевропейськ!й - значно п!зн1ие, а в китайськ1й та 1вд1йоьк1й цей процес взнгал] тривав сотн!, а може I тисяч! ' рок!в. I це не дае нам права нислити трафаретно, пов'язупчи

виникнення укра!ноько! комед!! з! становлениям цього жанру в будь-як!й !н;пн нац!ональн!й чи "рег!ональн1й" л!тератур! для театру. Нав1ть тод1, коли ми пом!тили, що в процес! переростан-ня драматичних ситуац!й, характер!в та конфл1кт1в у ком!чн1 е оп!льн! для во!х без виклсчення нац1ональних д!алог!зованих р1зновид1в л!тератури /в!дрив зм!оту ком!чно'го й комеди в!д рел 1 г 1 х', очевидне зниження р!вн!в св1домо1 д1яльност1 пероона-ж!в до соц!ально-побутових та морально-етичних перипет1й то-цо; формування жанру комедИ завжди було стих!йним, небажаним ' для властей, бо зд!йснювалося на найнижчих соц1альних щаблях оусп!льства тощо.

Перв1сн1, суто фольклорн! вияви укра!нсько! комед!! /ви-отави скоморох!в, так зван! народн! !грища чи !гралища; дея-к! обряди э комед!йними ф!налами; перш! народно-аматорськ! ви-отави комед!Йно-водев!льного плану; окрем! вертепн! сцени;сце-ни 1 вистави !нтермед1яного характеру, отворен! бурсаками ! нонахами-пивор1зами тощо/ - вое це явища далеко несднозначн!, р!знопланов! за вс!ма параметрами !х вим!р!в. I т1льки вс! вони разом можуть розглядатиоя як окладов! частини, як "бу-д!вельний матер!ал" нашо! нац!онально'1 комед!!, що був житте-дайним для цього жанру аж до XX ст. Та ще й у насюму в!ц1 де-як! кращ! комед!ографи зверталися до цих пориоджерел укра!н-оького театрального см!ху.

Л1тературно-укра!нська комед!ограф!я воде н!бито сво! початки в!д п'ес типу "морал!те", в яких поряд з дом!нуочими драматичними началами значн! рол1 в!дводилися ком!чним ситуа-ц!ям, характерам ! наБ1ть окремим конфл!ктам. Та все ж першими "писаними" й збереженими комед!ями е, на сьогодн!; !нтер-медП, про як! М.Возняк, I.Франко та багато 1ниих досл!дних:в ужо сказали вое найважлив!ше. Ми ж у насл!док сво!х споотере-жень I оаме в св!тл! еволвц!! жанру комед!! можемо додати: по-псрае, !нтернед!! - ца влаон» не л!тературна вар!ац!я жанру комед11, а $ольклорно-л!тературна, оск!льхи ! осчовним матерном, 1 основниии зассбами воображения були в них народнюс творч1оть, народна поетика, 1 народно-л1тератур!1ий спос!б мис-доння; по-друго, далеко но вс! 1нтермед!! мали за 1лойно-есте-тичну дом1нанту оамо кон!чно - дэяк! з них Сули, як мк гже говорили, й драмами, 1 нав!ть мали очевидно трагс-д! Рн': знб&рь.-

леиня; по-трете, в 1нтермед!ях ставилися й розв'язувалися питания та проблеми 1 пол!тично-правового та ф1лософсько-ов1то-глядного характеру, все це ще не мало якихосб часових посл!-довностей, тобто, це була ще синкретична модиф!кац!я досл!джуг вано^ жанру.

I все ж серед 1нтермед1й комед!Иного характеру виокрем-люються к!лька проблемно-тематичних груп.

Перша група 1нтермед1й /"1нтермед1я на три персони:баба, д!д I чорт", шоста 1нтермед1я з Дерн1вського рукопибу "Жид, _ циган, б&ба, диявол" 1 тЛн./ - це суперечн!сть м!ж побуто-вою поведЛнкою конкретно! людини 1 загальноприйнятими народно-етичними нормативами.

Друга група /перша 1 друга 1нтермед11 до драми Я.Гавато-вича "Трагед{я, або в1зерунок смерт1...", 1нтермед1я до драми Г.Кониського "ВоскресОня мертвих" про те, як цигани крали в корчмаря кобилу I ряд ¡нших/ - це твори на соц!ально-мо-,рал!заторськ! теми. Тут особливо популярн1 проблеми незаконного 1 аморального присвоения майна, земл1 тощо.

Третю групу складають твори з протистоянням звича'1в рх з-них нац!й та клао!в - "Татарчук пЫмав н1мця" ! 1М под1бнЬ

Четверта група в^дтворюе пол1тичн! стосунки.

В п»ят1й зустр1чавмо питания ф1лософсько-св1тоглядного, а то й 1деолоНчного р1вня - ¡нт^рмедхя до "тр{умфального акту" "Синопсис...", друга 1нтермед1я до великодньог драми "Властотворний образ", .

■ В середин! ХУШ ст. 1нтермедН стали все б1льше схожими на пародГх на те, про що йшла мова в основному творК

Загалом же 1нтермедП, повторпбмо, сл!д сьогодн! ще роз-глядати як одну /синкретичну/ вар1ац!в комед1х'..

Першими справд1 л1тературними комедиями в Укра1н1 до XIX ст. були т!льки дв! польоькомовн! п'бси:"Декламац1я" Ма-нуУла Базилевича та "Комед1я уН1-ат!в з православними" Сави Стр1лецького.- Та П то ц! твори носять на соб! очевидн! в!д-битки 1нтермед1йного характеру: деяк1 ознаки стилв мовлення* перегук тематики тощо.

Так було започатковано укра!нську нац!ональну комед1ю, ало оказати, цо кожне з названих щойно П джерел було свое-р!днов, еволсц1йно'визн&ченоо вар1ащев цьсго жанру, на

сьогодн! se не можна -нам ще належить э!брати веоь. цей бага-тющий матер!ал, оистематизувати floro за эм!стом, р!внями ов1-домоот!, бодай умовно розм!отити в чао!, 1 т!льки тод! можна буде оотаточно говорити про наявн!оть чи в!доутн!оть оамоот!й-них та ориг!нальних модиф!кац!й наио'! комед!У до XIX от. Ä для цього потр!бно зд1йонкти опец!альне досл!дження.

В,к!нц! ХУШ ! в перш!й половин! XIX ст., оообливо на його початку, поки не з'явилиоя перш! комед!! ново!' укра!'ноько! драматург!!, укра!'н0ька проза й нав!ть поез!я-стали наповню-ватиоя небаченов к1льк!стю д!алог!в комед!йного типу. Б!ль- • ш!оть байок були не т!льки д!алог1зован!, а'Лзтали дуже-схожими на !нтермед!! - "Инка да тайна" П.Б!лецького-Нооенка, "Твардовський" П.Гулака-Артемовоького, "Пан на всю губу" 1.Гл!бова та 1н. Цим можна пояснити ! те, що укра!ноький во-дев!ль першо! половини XIX от. мав принципово в!дм!нну основу, н!ж роо!йський: "Моокаль-чар!вник" 1.Котляревського,"Простак" В.Гоголя стали продовженням !нтермед!йно-анекдотичног& д!алог!яування, а роо!йоький водев1ль пов!в ов!й родов!д в!д француэьких побутово-розважальних п'есок.

Ориг!нальниии i в той же чао близькими до !нтермед!й були й водев!л! Г.Кв!тки-Основ'яненка:"Отак ти москаля одури", "Стецько", завербований /в улани" тощо. HaBiTb М.Костомаров у "Загадках" добрав анекдотичний еп!зод з паноького життя.

Отие, першою вар!ац!бю укра!нсько! комед!! в перв1й половин! XIX от. став оуто нац!ональний водев!ль {нтермед!Иного характеру з ооц!ально-побутовою проблематикою.

"Ясновидящая", "Турецкая шаль, или Так водится", "Мерт-вац-шад^н" i "Званйй вечер" Г.Кв!тки-Оонов»яненка - це етич-но-поЗутов! комед!Í антим!цанського спрямування. Це - гоотра критика на дворян, цо втратили нав!ть елементарне почуття самоповАГи. Хто й кого обдурить, хто э кого б!льше злупить -ось Основ»! 1 един! форми коп!йчаних кол!з!й. Тут беруть rpoal вже Я за"любов". Ло-др!б»язковону обкраден! людськ! дув1 Я кисеи!, але антигероТ викривавть зло в codi сам! 1 прагнуть очиотитяоь.

Та аначно зириим розкризався ов!т перед Г.Кв!ткою-Осно-в'янеько:«, коли в!н отав в!дображати иорально-прапов! та со-ц!алЫ!С-пол!тнчн! парапет!Т:"Приезжий из столиць!, или Сума-

тоха п уозном-городе", "Дворянские выборМ" 1 "Дворянские вй-борь1 , часть вторая". Д1я набирае масштаб[в иДлого пов1ту, до кочфл!кту п1лключа«ться велик! кола дворянства й чиновництва. З'чвляптьоя багатоконфл!ктн! сюжетгт. 1 хоч боротьба Пде наче за владу, насправд! - за посади, ягл дозволяшть брати велик! хабар!. На цьоиу ж- р!рн1 д!е 1 Шольненко - антигерой- ще двох ' Кентчиних комед!й:"Шельменко-денщик" та "Шельменко- волосний писар". В1 н - виходець 1з простолпдшцв, а тону не грае на лпдях 1 не фальшивить перед самим собою. Нобувавши в ус!х !н-станц!ях 1 послуживши на кьтькох посадах, ней чолов{к доходить вионовку: во! в держав! не т!льки поругаупть закони й де-руть з лпдей без найменгоого жалю, а й робити по-лшому просто не можуть - вся держава наскр!зь корумпована й сбездуховленп. !До шнрше мислив драматург у кемедП' "Вояжери", де людцг, цо зневажали й проклинали своп краУну, коли ви'/здили до бвропи, 1 рад!ли своему пров!нц!йпому кубельцп, коли, обкраден! й го-лодн!, поверталися назад, бвропа хм видплася жорстскхиою, н1ж Роо!я. Тобто, { в м!жнародних стосунках автор та його персонаж! побачили не складн!сть м!жнап!ональнох пол!тики, а лише со1иально-економ!чн! перипет!!'.

Як бачимо, Г.Кв!тка-Основ'яненко в'иявився единим украхн-ським комед!ографом перлоУ половини XIX ст., котрий п!дняв-ся над побутов1змом х показав життя.тод!иньоУ УкраУни й Рос!У на во1х основних р!внях св!домоУ дхяльност!- персонаж!в.

В украУ.нськ!й л!тератур{ 60-70-х рр. XIX ст. нов! сус-п!льн! умови на якийсь чао переплутали традиц!йно-критичний XIд думок ! настроУв. Д тому украУнськ! драматурги повернули-ся тод! до водев!ля:"До мирового" Л.Гл1бова, "Помирилися" М.Кропивницького, "Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка" М.Старицького та !н. Все не до одноман!тност! схож! водев!ль-чики. Прим!тив!зм мИслення персонаж!в, Ух вузькоособист!сн! амб!ц!Т, др!б'язков! причини сварок - усе засв!дчило про здр1би!л!сть низового панства. Тобто, комед!я другоУ половини мииулого в!ку почалася з наЯнижчого, соц!альнб-етичного р!мя. ■ "

П.70-90-т! рр. украхнська комод!я повторила ов!й еволп-ц! й1?кП илях пергаого п!встол!ття, ало - бурхливо.

В 70-1-1 рр. М.Кропигнпнький /"Нгрс*итрчли, пбо Повились

у дурн!", "Джигун" та "Bifl"/. Олепа Il-itлка /"Сужена, но огу-жена"/, О.Конноький/"Ху равель в неб!", "Но вусам текло, а в рог но попало", "Переполох"/, I.Нечуй-Левицький /"Голодному й опенькп - м'яоо"/, Г.ЦеглинськнЛ /"Аргонавти", "lia доброд!йн! ti!л i"Соколики", "Торг1вля жемчугами"/, С.Воробкевич /"Зо-лртий мопо'7, Т.Сулима /"На 1менини"/ та ба'гато iпших буквал! но "вибухнули" ц!лим комед!йним троном. Вони /один поперед о; ного й'один краце та глибше !итого/ отали доол!джувати й ви-кривати етвку й мораль такого взасноиограбування людей, яке в. пери!й половин! Ум ! не снилося.

Повторсван!оть тематики ! житейоьких оитуац!й, оуц!льна втрата людьми будь-яких правил етикету-й приниип!в морал! -все засв1дчило: оуоп!льство активно перебудовуетьоя на бу'р-куазний лад, м!няб ов!й ооц1алышй оклад i статус.

Далеко не кожма з цих комед!й е вериинов комед!ограф!!', але загальний р!вень майотерност! й глибини проникнення в суть ком!чних под1й i характер!в зросли надзвичайно. Ноже сане ней мистецький злет комед!ограф!в чи не найб!льгае сприяв i розвиткбв! укранюького профео!йного театру. Ще б!лызого розгою зазнала украиюька kohcaíh впродовж (jO-90-х рр., коли на сцену п!вли потоком !нсцен! 3aui'f та переробки /И.Старицький -"Чорноморц!", "Р1эдвлна и!ч", "Утоплоиа, або Руоальчина н!ч", "Сорочинський ярмарок" та "За двона зайцями"/ й ориг!на.пьн! твори /"За сиротов ! бог з калитою, або ж Неспод^ване сгатай-ня" М.^ропивницького; "На Кожум'яках" I.Нечуя-Левицького; • "Порвалась нитка", "I на пронозу бсть заноза" О.Кониського; "Тато на заручинах" Г.Цеглинського; "Сто тисяч" ЬКарпенка-Карого 1 т.!н./. В ц!й rpynl комед!й порупенни приниип!в мо-рал! й етикету вже майжо н!кого не хвилве й не дуже обурив. Все топэр зводитьОя до того, як, об!йяоваи чи використавши закон, урвати будь-до в!д будь-кого, об!красти, обдуритн. I так без к!нця. Во! антигороТ д1вть у ранках закон!в та права, а точи!se - наперек!р Ун. I сане в ц!й Bapiauli комед!ографн дооягли чи нё найви®о1 майсторност!.

Не мснв ycnismo творилася й трупа комед1й з пол!тично-правовими поединками: "Мартин Боруля" I.Кярпонка-Карого, "Ио-дсдньому, пбо Коли б но турнври, не здихались би мацапури" Н.Старицького, "По рев!з!'/" М.Кропияницького, "Встреча вновь

назначенного довудць!" О.Стороженка, "Перемудрив" Панаса Мир-' ного, "Лихий день" I "Шляхта ходачкова" Г.Цеглинського.

I хоча тут д!ють, на перший погляд, дещо нагвнх й про-отакуват! люди!, конфл1кт все ж досягае високо! напруги й.ви-р!шуеться кожного разу тоьки П1сля втручання влади.

Б1льше того, назван! п'еси та ще "Дячиха" В.Сулими, а також "Чумаки" I.Карпенка-Карого ов!дчать: змалювання ст!ль-кох морально-правових та внутр!шнопол!тичних гнойовищ. потр1б-не було, щоб викрити все сусп1льство. Хоча вже в ц!й вар!ац!'г комед!! нам!тився 1 деякий спад майстерност! драматург!в.

1ншою була доля комедп в к!нц1 XIX I на початку XX ст.: 1з зародженням у сусп1льств! рёволюц1йних сил, з появою людей, що втратили не т1льки в!ру, а й сам сенс життя, комед1я стала невпинно занепадати й скотилася в1д вир!шення правових проблем до побуту м!щанського типу - до водевою. '

Спочатку все це в1дбилося на таких комед!ях як "Згуба" Панаса Мирного, "На зелений клин" 1 "Дзв!н до церкви скликае, та сам у н!й не бувае" /"Моова кв!тка"/ Л.Яновсько!, "Сужено! конем не об'!деш", "Суета", "Житейське море" I.Карпенка-Карого. В цих творах не ст!льки знижуеться р1вень св1Домост1 д!ючих ос!б 1 р!вень майстерност! автор1в, ск!льки посилюють-ся драматичн! елементи. Под1бний процес можна спостер!гати I на комед!ях "Мамаша" та "Голомозий"-М.Кропивницького, "Панна-штукарка" т?а "Марн! над!!" А.Крушельницького, "Ворожбит" Г.Цеглинського, "Дв1ст1 тисяч" С.Стеймацького, "Хазя!н" 1..Кар-пенка-Карого. Тут ще б!льше проглядаеться тенденц!я до заго-стрення конфл!кту й надання п'бс! ознак драми. "У Гайханбея" В.Сам!йленка, "Зальоти соцького Мус!я", "Пропавша грамота" та "Вуси" М.Кропивницького - опрощен! в ус1Х в!дношеннях.

I вже зовс!м пом!тним став занепад комед!! на творах типу "Музин! химери" Лес! Укра!нки та "Четверта цкс!ома" Л.Яновсько!, де п!ддано добродушному кепкуванню ще й деяк! "!дейки".

I останн!м виявом затухания жанру комедН став масовий вих!д на найсерйозн!ш! сцени найнижчих /за р!внем св!домост!-побутових/ водев!льчик!в типу "Дурисв!тка" М.Кропивницького, "На оГножат!" Л.Яновсько!, "Миротворц!" Б.Гр!нченка; "Драма, без гор!лки" В.СаиШенка, до двадцяти п'есок С.Васильченка типу :"На перш! Гул!" тощо, Комед!ю вит!снили гостр! драми й

ФрягедЯ: людям було вже не до ом1ху.

• НАЯЗЛГАЛШШГ ВЖНОВКИ Еажаючи уиикнути в дисортацН Па оьогодн! вже майке. тра-диц!йно/ плуганини м!ж оутв!ст» 1 зм!отом найнеобх!дн!ших для даного досл{дження категор1й та понять /драматургия - як вид л!тератури, драма - як р!д л1тератури; трагед!я, драма 1 ко-мед!я/, було эдШонено свое споотереження за.процесом форму-Вания оут! во!х ооновних диференц!юючих категор!й. При цьому_ було вотановлено: оутн1оть кожного з наэваних тврм!н!в, ало эунининооя на найважлив!ших для дано? роботи.

До жанру трагед!? взнесено т!льки так! твори, в яких горо'1 або й просто позитива! пероонаж! протиставлен! наст!ль-ки потужнии.силам зла, цо страждання, ф!зична або духовна за-Гибель, а отжв й повна поразка поэитивних сил в щлому б не-минучос, законом!рною 1 остаточног, тобто, до справд! е ве! найважлив!ш! оэнаки трагедН', ! за Ар!стотелем, ! за Гегелем.

До жанру комедГ/ в!днеоено т!льки так! ггеси, в яких-антигерой !.1нг! ногативн! персонаж! вже зовсим втратили свою суоп!ль.ну значим!сть, хоча вое це ч!пляючись за сво!" колиин! поэпц!Т й положения, або роздувавчись до чогось значимого,.коми ну ч в зазнапть повно! й остаточно! поразки, а току видашться иадзвичайно о«1шними, нав1ть бридкмми.

До жанру драми в!днесено во! останн! твори украхноьког драматург!!' минулих стол!ть, але при цьому отНА сказати, ио серед драм дооить ч!тко вир!зняйтьоя д'е И траг!чн! драни /п'бои, в яких б ! траг!чн! герох', ! траг!чн! под-!! та ситуа--«II тон'о, ало пафоо ТЕору в ц!лому драматичний, перспективний' ! оптим!стичний/ та ком!чн! драми /п'бси, в яких присутн! ! кон!чн! або я просто дуже см!шн! антигеро?, 1 ком'Гчн! под!!' та ситуацН тоцо, але пафос твору ком!чний - гостродраматич-ний, оерйозний I по-овоеиу тривожний/.

снайомотво э! зм!стом I функц1яни траг!чного, драматичного! кон!чного в д!алог1зованих творах народного та цсркоп-но—р'.'ЛIг!йного походження до XIX от. показало:

По-перае, в народних леросп1вах, !грах,' обрядах, свптко-пих дЫствах та вкставах суть траг!чного обладали т!льки фх-эачио в!дчутн! стрждання ! лисо можлива загибель тгдими г

конкретних природних та сусп!лышх умовах, тяжке становище приречеиих до життя з нелвбон, у. б!дност!, е невол! тощо. Лише оеред обряд!в в сцени суто трагедШного звучания.

Зн!ст ком!чного в народних !грах, обрядах та виставах складають недоумкуват!сть, вчинки людей, то св!дчать про пом!-тн! в!дхилення в!д норм народно? морал!, закостен!л!сть думки, хнаЛькуват!оть, задерлив!оть тощо.

В б!льшост! сцен фольклорного характеру, за винятком обряду похорону, роль абсолютно! дом!нанти виконуе драматичне. ■

По-друге, у творах народно-рел1г!йного походження спо-отер!гаеться повне дом!нування драматичного.

По-трете, найлегшим вияви'зся процес визначення сут!,оз-нак, функцгй та розвитку траг!чного, драматичного ! ком!чного в декламац!йних в!ршах, д!алогах та п'есах церковно-шк!льного походження.. Хоч там було багато творхв, що писалися протягом б!льше двохсот рок1в /досить складн! сюжети, численн! образн! аиотеми тощо/, та причини переваги драматичного взагал! /окре-мо драматизму конфл!кт!в, под1й, характер!в, умов 1 ситуац!й уо!х цих твор!в/ надзвичайно одноман!тн! - скр!зь перемога добра над злом, позитивних персонаж!в над негативними ! перемога людини над своею "чорною", з погляду цхе! групи автор!в, природою, спокусливою фортуною, дияволом 1 т.!н. неодм!нно зу-мовлюеться, ! нав!ть забезпечуеться-, в1рою в морал!заторську догму церкви: хто пострахдае на земл! в!д будь-яко! несправед-ливост!, той одёржить у потойб!чному св!т! велику нагороду -в!чне райське 1онування.

Чи не найважлив!п!ими в1дм!нностями народно! драматург!! в!д шк!льно1 в те, що в драматург!! фольклорного походження еволюцИ пров!дних конфл!кт!в проходить практично через ус! можлив! р1вн1 св!домост! - в!д побутово-етичного до соц!аль-но-пол!тичного, зр!дка до рел1г!йно~свИоглядного, а в дра-ма*ург!1 церк<1вно-шк1льного походження протистояння розв'я-зувтьоя т!льки на морально-релггЫному р!вн! св!тороэум!ння. I вое це переконлибо доводить:

•по-перше, в центр! уваги церковно! драматург!! - досить обмежеНа особиот!сть, яка мислить абстрактно ! д!е у в!дрив! в!д реал!й життя;. . .

по-другй, у народн!й драмаутргп зппечаткувалася тенден-

ц!я переходу власне драмн в ком!чну драму, а в шк!льн1й - драма пом{тно наблизилася до трагедГ!.

У XIX от. украУнсы« драматурги, починаючи з 1.Котлярев-оького, максимально наблизивиись до життя народу, всеб!чно 1 йереважко правильно оомкслювали соц!альну ситуац!в в сусп!ль-отв1, розум!ли нравов!, пол!тичн! та ов!тоглядно-!деолог!чн! причини протир!ч, протистоянь та конфл!кт!в м!ж окремими людьми, трупами й ц!лини класами, нац!ями й народами.

Драматична й драматизм конфл!кт!в, характер!в, под!й, си-туац1й та умов у б!льшост! укра!ноьких п'ес цього пер!оду були очевидно дом!нуючими, як 1 в попередн! стол!ття.

I драна знову виконада роль пров!дного жанру.

Алё ком!чне й комеДП, траг!чне й трагед!! зайняли тепер 1ние, Не звично для минулих в1к!в /але' сповна належне дляреа-л!отичного бачення св1ту/ мГсце.

Драматизм ооновних конфл!кт1в будь-якого р1вня ов!домо! боротьби та д!яльноот! автор!в I персонаж!в п*ес повн!стю ба-эуеться тепер на пров1дних м1жнац!ональних, м1жкласових 1 Енутр1класових, протир!ччях 1 протистояннях.

Зм!ст драматичного в ц!лому, драматичн! конфл!кти, ха-рактори, под!! 1 ситуацй' в укра!нськ!й драматург!! XIX - початку XX стол!ть стали наот!льки р!зноман!тними за напружен!-ст1, що значка частина драм набуваб майже трагед1йного пафосу 1 приблизно така к к!льк!сть !х почала наближатися в своему !деП.но-естетичному забарвлен! до конед!й.

Соц!альн!, !дейно-естетичн!, к!льк!сно-як!он! ! нав!ть часово-просторов! характеристики, масштабы та ознаки драмн пор!вняно з трагед!вв та.комед!бв набагато р!зноман!тн!ш!, але загальна тенденц!я розвитку св!доиого протистояння пози-тивних ! негативних оил чи персонаж1в - одна, сп!льна для в«1х *анр!в; поетапний перех!д в!д ооц1ально-економ!чних д!И ! протид1й, до з!ткнень людей на шляхах розв'язання проблем 1деолог!чного та ов!тог*ядно-ф!лооофоького типу. Найвияе на-пруконня на р!вн! ооц1ально-пол!тичних протистоянь у п'есах д^ного пер!оду спостер!габтьоя в чаои революц!й 1905-1907 рр.

Прим!тно й те, во до отворення п'во, конфл!кти яких оу-дусться на оуперечностях ! протистояннях найвишого р!вня рсз-зитку св!домоет! хвдиня, бралися лииэ найталановит!ш! ! на(?-

прогресивн!ш! драматурги ХУШ, к!нця XIX - початку XX ст.

Спостереження за процесом еволюц!! траг!чного та трагедИ в укра!нськ!й драматург!!' минулого й початку нин!шнього в!к1в показали, що траНчне поступово ставало не ст!льки насл!дком • спокуси фортуни й оатани.чи зб!гу оботавин або ;.ун!кально.ст!' характеру героя, а передовс!м результатом соц!ально! неспра-ведливоот!. I тому саме вона е основним засобом характеристики соц!ально-етичного становища принижених, знедолених людей прац! взагал1, основною ознакою умов !хнього життя та д!яльг-ност1 тощо.

I хоч тра^чне виступало в рол1 абсолютно! Оейно-есте-тично! дом!нанти в досить небагатьох творах, проте траг!зм становища геро!в та й просто позитивних д1йових ос!б спосте-р!гаеться в абсолютна б!льшост! вс!х написаних у той пер!од п'вс. Нав!ть в окремих "комед1ях" /як, наприклад» у "Хазя!н!" , ЬКарпенка-Карого/ траг!чне нер!дко виконуе досить важливу | !дейно-художню роль.

•Загальна тенденц!я в розвитку зм!сту трагичного така: в!д траг!зму становища людини в природ! ! трагед!! одн!е! одиноко! людини в сусп!льств! до осягнення сусп!льних /насам-перед соц!ально-побутових, але й етичних, правових, пол!тич-них та св!тоглядно-!деолог!чних/^ причин реал!стичного бачен-ня ! критичного осмислення трагедий груп людей, покол!нь, клас!в, нац!й ! щлих народ!в та держав.

I к1льк!сно, ! як1сно трагеди в укра!нськ!й драматурги XIX ! початку XX ст. найменш розвинен!, тобто жанр траге-д!! для не! наймени характерний. Проте функцН трапчного I траг1зму виконують важливу роль у вс!й наш!й драматург!!.

1дейно-естетичний погляд на процес розвитку ком!чного та комедГ! показуе: в основ! осмислення та виявленкя драматургами ком!чного ! ком!зму под!й-анахрон13м!в, др!б»язкових характер!в»,деяккх положень 1 ситуац!й лежить очевидно со-ц!ально та !сторично виправдане !рон!зування ц!лого оусп!ль-ства над окремиМ!! рисами людей- - глупством, неуцтвом, скуг!!-стю, прагненням будь-якою ц!ною "вийти в лвди" тощо. Особливо 4асто й безпощадно укра'1нськ1 комед!ографи см!ялйся над життям старосв$тоы^их.пом!щик!в 1 м!яан, над такими рисами с!льоьких ГлитаУв та кап!тал!от!в, як безграмоти1оть 1 без-

культурн!оть, зажерлив!оть 1 1я,

Ком!чне I ком!зм, он!шне 1.см1х, мавчи дооить в!дм!нну сути!сть, форму вияву 1 нав!ть в!дм!нну оусп!льну природу ви-никнення, в укра'Гноьких комед!ях 1 ком!чних драмах наот1льки пёреплелиоя в единому пррив! драматурге оом!яти 1 загшречити тод!шн}й !онувчий св!т, що Ух часом важко розр!знити. I недарма авторам частенько но вдавалооя дати своему творов! правильна нанрове визначення.

На початку XX ст. пом!чавться це одне соц!ально-пол1тич-не та 1дейно-еотетичн9 "прозр!ння" /чи "дозр1вання"/ укра'/н-ських драматург!в: колишн! "ом1шн!" кап!тал1оти-пузир! та во!ляка глитайня тепер оомислювалаоя реал!отично,- як реальна суоп!льна сила, проти яко! з! зброею коиедИ виступати те не час. I. тому в центр! уваги комед!ограф!в постають явища меня пом!тн!, але оправд! ком!чн!. А тому й жанр комедН в ц!лому пом!тно занепадае.

Багато можна говорити й про жанр драми, та обмежимося найвахлив!пим.

Цей жанр трйч! пп!дн1мався" по "сходинках" розвитку:

Спочатку в драматичному ося!тленн! поотали питания й проблеми матер!ального й духовного св!ту сусп!льства - в драматичних д1алог!зованих пересп!вах, народних !грах, обрядах, вистаэах ! гуляниях: в!д еленентарного., виживання до най-проот!гсих майже абсолютних ф!лооофських узагальнень.

Пот!м 2ссь цой шлях, аде в значно складн!ших формах, в пом!тно абстрагован1вих образах 1 модиф!кац!ях жанру, проходить драма церковно-шк!льного походження, в як!й акцэнти роб--ляться передово!м на иорал!.

I наревт! протягои XIX та початку XX от. укра1нська драма, роэпочавшись 1з ооц!ально-побутово][ вар!ац!1 жанру,завершила оз1й розвиток на найвищому, ов1тоглядно-1деолог!чному р1вн1, досягла найвидого худсжнього вт!лення.

Тут знайвли доотатньо вироке осв!тлення й вир!иення проблеми пс1х без виклвчення р!вн1в лвдоько'* св!домост! .Лротв на цьоиу етап! розвитку драми в центр1 уваги стали звичаУ р!з-нихворств оуспЕльства та !х соц1ально-правова основа.

Система ооновних'жанр!в в укра!нськ1й драматург!? мину-лих отол1ть у кокний .окроиий в!дтинок часу складна.

Очевидними стали t так! факти:.

по-перще, укра'Уноька нац!ональна драматург!я,- хоч i заз-навала певних вплив!в !з Заходу, пройшла св!й, суто нац!ональ-ний шлях виникнення, становления i розвитку;

по-друге, на цьому шляху вона здобула св!й неповторний характер i cboi нац1ональн! традицП та форми; •

по-трете, в npoaeci розвитку нашо'1 драматурги в н!й зак-ладено не т!льки притаманн! украУнцям поняття про траг1чне, дранатичне та ком1чне в житт1 людини i сусп!льства, а й за-гальнолюдськ! критер!'! 'ix визначення;

по-четверте, художньо-ролев! втыен'ня дум i д!янь людей на найвищих р!внях слюдськох cbiäomocti взагал1 досягли, на-приклад, у п'есах Лес! УкраУнки /та ¿нших И сучасник!в/ та-коi висоти й масштабност! мислення та художньох майстерност!, що укра'/нц! повинн! пишатися Beiм цим перед ц!лим cbiтом, а не' ставати в позу ображених братами й долею пров1Нц!ал!в - не принижувати самих себе.

Основн! положения дисертацП в!дбит! в таких публ!кац!ях:'

1.Укра!'нська дожовтнева драматургхя. Еволюц!я жанр!в: Навч. пос!бник.- К.: Вища школа, 1991,- 200 с.

2.Драма як осгновний стан людини ! сусшльства //УкраУнська мова ! л!тература в школ!.- 1967.- № 4.- С. 3-10.

3.3 кого й чого см!емося //Укра!нська мова ! л!тература в •школ!.- 1990.- li'7.- С. 65-72. . -

4.Естетична 1 жанрова характеристика украхнсько1. драматург!!' критичного. реал!зму //Творчий метод ! естетичн! категорГх.-Дн!нропетровськ: 1986.- С.36-43. .

5.До вивчення понять р!д, вид ! жанр л!тератури //УкраУнська мова ! л!тература в школ!.- 1985.- № 10.- С.3-7.

6.Нед!лько В.Я., Козлов A.B. До питания про суть категор!й роду, виду ! жанру л!тератури //В!оник Ви'1вського ун!версите-ту.- 1989.- № 31,- Л!тературознавство. Мовознавство.-С. 3-9.

7.Всесоюзна наукова конференц1я про естетичн! категор!! в л!-тературознавотв! //Радянське л!тературознавотво.- 1979.-

- * 5.- С. 76-77.

О.Еволюция общественного сознания и социализм //Общественное сознание: Анализ современных тенденций /Материаль! Всесоюзной научно-практической конференции/.-1990.- С. 146-148.

■

9До характеристики жанр!в украГнсько! драматург^ 20-х рок!в //Радяноька л!тературознавотво.- 1983.- № 4.- С. 31-36.

Ю.Личнооть учителя-филолога //Формирование личности советского учителя. /Тезисй докладов научно-практической конференции "Педвуз и проблем^ современной общеобразовательной шко-, ль!"/. Кривой Рог, 1990.- С.47-48.

П.Диалектико-Мэолпционное изучение дисциплин^ как путь к системе знаний студентов //Повышение качества уовоения отуден-тами материала обцеотвеннь!х диоциплин.-Днепропетровск.-1984.- С. 7-12. . '

12.Диалектико-вволвционнь1й подход при введении новЫх терминов, понятий и категбрий //Пути повышения эффективности лекционных занятий по филологическим дисциплинам.- Днепропетровск.-1984.- С. 7-16.

'13.К методике определения жанра пьеоМ на занятиях по литературе //Методичеокие материаль! Криворожского государственного педагогического института,- Кривой Рог, 1980.- С. 186-188.

14.Складов! частини нац!онального характеру украУнсько! кла-оично! л!тератури ! оов!та.- 3 кн.: Укра1нознавотво ! гума-н!зац!я оов!ти. Дн!пропетровоьк, вид-во ДДУ, 1993.- Ч. Ш.-С. 19.