автореферат диссертации по социологии, специальность ВАК РФ 22.00.06
диссертация на тему: Европейская ориентация в политическом воспитании в условиях посттоталитарных социальных трансформаций

Полный текст автореферата диссертации по теме "Европейская ориентация в политическом воспитании в условиях посттоталитарных социальных трансформаций"

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГРИГОРОВА Надія Володимирівна

ЄВРОПЕЙСЬКА ОРІЄНТАЦІЯ У ПОЛІТИЧНОМУ ВИХОВАННІ ЗА УМОВ ПОСТТОТАЛІТАРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

22.00.06 — соціологія культурі!, науки та освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Харків — 1996

Дисертацією є рукопис

Дисертацію виконано у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

Провідна організація:

доктор філософських наук, професор Уварова Євгенія Лаврентїївна

доктор філософських наук, професор Осипова Наталія Пилипівна кандидат філософських наук, доцент Ніколаєвський Валерій Миколайович

Українська фармацевтична академія, м. Харків

Захист відбудеться "З " 1996 р. о //^ на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 02.02.06 Харківського державного університету за адресою: 310077, м. Харків, вул. Мироносицька 1, ауд. 2-29.

З дисертацією можна ознайомитись в центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету за адресою: 310017, м. Харків, майд. Незалежності 4.

Автореферат розісланий Л) 996 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Шеремет 1.1.

з

Актуальність теми дослідження. В процесі соціальних трансформацій суттєву роль відіграє орієнтація політичного виховання, що містить в собі основні риси обраного соціального ідеалу, а разом з ним — контури нового суспільства, яке ще тільки починає формуватись, вузлові моменти нової — у її відношенні до попередньої — політичної культури. Посттоталітарні трансформації мають свою специфіку, а саме: кардинально змінюється не тільки політичний режим, структури влади, але й сам спосіб соціального буття, що сприяє виникненню нових стилей життя. За своїм обсягом постоталітарні трансформації наближаються до формаційних змін і зрушень, адже вони охоплюють глибинні підвалини культури, моральні імперативи особистості і суспільства. У цьому зв'язку актуальність аналізу творчого потенціалу європейської орієнтації в політичному вихованні і перевихованні не викликає сумніву, оскільки вона безпосередньо репрезентує цілий комплекс нових цінностей, які мають стати провідними у суспільстві, що йде шляхом демократичних перетворень.

Одразу слід зауважити, що європейська орієнтація не розглядається у цьому дослідженні як взірцева з претензіями на роль соціального еталону. Такі претензії завжди були і залишаються рецидивами тоталітарного мислення, типовою рисою якого є соціальний утопізм. В утопічній свідомості широкого поширення набула спроба розглянути ідею Європи у контексті певних соціальних ілюзій. Без викриття такого роду спотворень стає неможливою зміна інтенцій суспільної свідомості у посттоталітарний період. Усе це додатково актуалізує тему дослідження, дає можливість підійти до визначення перспектив розвитку України та інших країн СНД

не тільки з геополітичних позицій, але й враховуючи культурно-історичні і соціально-політичні обставини, що містять у собі не тільки наявні, але й латентні смисли.

Об'єктом даного дисертаційного дослідження є соціокультурний аспект і соціально-педагогічний потенціал європейської орієнтації у період постоталітарних перетворень, а також її осмислення в сучасних соціологічних концепціях.

Предметом дослідження є концептуальне обгрунтування європейського виховання та його еволюція в контексті перспектив сучасного суспільного розвитку і радикальних перетворень тоталітарних суспільних відносин під час становлення демократичної політичної культури і самоствердження культурного і світоглядного плюралізму, а також реальності та можливості втілення європейської орієнтації у політичному вихованні в процесі посттоталітарних соціальних перетворень.

У ході дослідження дисертант висуває гіпотезу: європейська орієнтація дає змогу оптимізувати процес політичного виховання за умов посттоталітарних соціальних перетворень.

Ступінь наукової розробки проблеми. Хоча систематичний аналіз європейської орієнтації у політичному вихованні посттоталітарного суспільства здійснюється вперше, однак окремі його аспекти розроблені глибоко і грунтовно. Тут слід, перш за все, назвати дослідження, присвячені концептуальній розробці ідеї Європи. Крім класичної спадщини історії соціології, а також історії філософії та історії політичних ідей, дисертація грунтується на інтерпретаціях і дискурсах ідеї Європи сучасних західних і вітчизняних соціологів: А.Є. Араба-Огли, І.В. Бестужева-Лади, О.О. Зінов'єва, В.Г. Федотовоїта інш. Особливо слід відмітити соціологічні студії з смислу і історичної

релевантності європейської орієнтації визначними політичними діячами сучасності. У 80-90 роки значну увагу цьому аспекту приділяють Г. Коль, О. Лафонтен, Ф. Міттеран та інш.

Евристичний потенціал ідеї Європи під час посткомуністичних перетворень розкривається у дослідженнях Є.К. Бистрицького, 3. Бжезинського, В.О. Звіглянича та інш.

Специфіка соціалізації молоді в ситуації соціального оновлення розглядається в роботах В.Н. Андруїценко, А.К. Бичко, І.С. Кона, Л.В. Сохань, Є.Л. Уварової, В.П. Худавердяна,

Н.І. Черниш, О.О. Якуби та інш.

Загальнокультурний смисл ідеї Європи передбачає звернення до праць, де розкриваються проблеми ціннісних орієнтацій і їх змін у посткомуністичному світі. Це, насамперед дослідження В.І. Астахової, B.C. Бакірова, Н.П. Осипової, В.Л. Осовського, B.C. Пазинка, О.О. Ручки, С.І. Шкаратана та інш.

Традиційне розуміння і нове сприйняття європейської орієнтації відзначається в ряді соціологічних досліджень, проведених Харківським державним університетом, Інститутом філософії і соціології Гданського університету (Польща), Алленсбаським інститутом демоскопії (Німеччина).

Методологічна і джерелознавча основи дослідження. Для розробки теми даного дослідження важливе значення мали концептуальні ідеї соціологів, філософів і політологів, що визначили методологічні підходи до аналізу тоталітарного і постготалітарного суспільства. Вони представлені в працях Г, Арендг, Б. Гаврилишина, К.Р. Поппера, Ф. Хайека та інш.

Загальнотеоретичний підхід доповнюється в дисертації конкретно-соціологічним, що дозволяє виділити інваріантні і ситуативно-мінливі моменти в еволюції змістовного аспекту європейської орієнтації за умов посттоталітарних

трансформацій. Посткомуністичний світ розглядається у дисертації з позицій системної соціології Н. Лумана — як взаємодія інтерпенетрантних систем. Це дозволило проаналізувати європейську орієнтацію і її функції одночасно як дійсність і як можливість не тільки для колишніх соціалістичних країн, але й для західноєвропейських, які при геополітичному і формально-соціологічному підходах зображуються лідерами у відношенні до так званої "другої Європи", що тільки розпочала постоталітарні перетворення.

В методологічному плані важливо визначити обсяг поняття "посткомуністичний світ". В дисертації він розглядається з позицій методологічних установок постмодернізму — як різноманітність посткомуністичних суспільств. У вітчизняній літературі ці засади окреслені в працях Є.К. Бисгрицького, В.М. Полохало. На дослідницьку стратегію дисертації вплинули методологічні розробки В. Вельша і А. Етціоні, зокрема опозиція активного і пасивного суспільства. Вже в силу історичних обставин суспільство під час трансформацій стає активним, прагне до подолання соціальної апатії.

Аналіз еволюції змісгу європейської орієнтації здійснюється за допомогою культурно-історичного і порівняльного методів. Ці методи доповнюються принципами феноменологічної соціології й філософії (Е. Гуссерль, А. Шюц). Зокрема, європейська орієнтація розглядається не тільки як продукт культурно-історичного розвитку, але й як безпосередня даність, при осягненні якої слід уникати будь-яких оцінок, ідеологічних штампів тощо. Дотримуючись правила феноменологічної редукції та єпохе, ми не втручались у неконструктивні дискусії на той предмет, яка орієнтація є "кращою для України" — західна чи східна. Туї’ слід пригадати також і методологічне

положеная марксизму про неминучу розбіжність між теоретично сконструйованим соціальним ідеалом і суспільною практикою. Проте також мають право на життя і використовуються в дисертації ідеальнотипові побудови у дусі М. Вебера. їх не може уникнути дослідження, в якому теоретичні питання суспільної орієнтації тісно зв'язані з практично спрямованими проблемами політичного виховання у відповідальний період посттоталітарних перетворень.

Поруч з названими методами у дисертаційному дослідженні використовується метод включеного спостереження і анкетування.

Такий складний методологічний фундамент обумовлюється метою і завданням дослідження.

Мета дослідження полягає у теоретичному осмисленні можливостей використання смислової багатоманітності європейської орієнтації у політичному вихованні у період посттоталітарних соціальних перетворень.

Для досягнення цієї мети у дисертації визначені такі завдання:

— визначити основну тенденцію еволюції змістовного аспекта європейської орієнтації, концентруючи основну увагу на смисловій багатоманітності європейської ідеї;

— проаналізувати специфіку політичного виразу європейської орієнтації у тоталітарному і демократичному суспільстві;

— зробити підсумки концептуального осмислення змістовної і функціональної багатоманітності європейського виховання;

— визначити можливості здійснення єврогіейськи орієнтованого політичного виховання у посткомуністичній Україні і розкрити його людинотворчий потенціал;

— виявити передумови конструктивного співіснування за принципом компліментарності національної і наднаціональної ідей;

— висвітлити особливості розуміння європейської ідеї у посткомуністичній Україні та показати можливі інтерпретаційні спотворювання у посттоталітарній суспільній свідомості.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше у вітчизняній соціології проаналізовано європейську орієнтацію в її поліаспективності як соціокультурний феномен, що активно впливає на формування особистості, здійснена тематизація європейської ідеї, внаслідок чого стало можливим розглянути європейську орієнтацію як соціальний ідеал, який постійно коригується і оновлюється, особливо під час соціальних трансформацій. На основі проведеного системного аналізу сформульовано положення, що визначають наукову новизну і виносяться на захист;

— розкрита смислова протилежність інтерпретацій європейської ідеї у контекстах тоталітарної і демократичної політичної культур, що обумовлює різну целеспрямованість, коли ця ідея включається у систему політичного виховання;

— встановлено, що гуманістичний виховний потенціал європейської орієнтації містить в собі інваріантні морально-етичні установки, що підпорядковують соціальні дії і надії, а також політичні рішення етичному і екологічному імперативам, без дотримування яких неможливо виживання людства;

— показано, що за сучасних умов європейська орієнтація передбачає послідовне проведення принципу свободи і пов'язане з ним відстоювання культурної різноманітності,

тим самим наголошуючи необхідність взаємодії національного і наднаціонального рівней в політичному вихованні;

— доведено, що соціальні надії підростаючого покоління у посткомуністичній Україні покладаються на європейську орієнтацію, яка сприймається на тлі різного роду соціальних ілюзій, що виникають з ототожненням Західної Європи зі споживацьким суспільством;

— обгрунтовано, що дотримування європейської орієнтації у стратегії політичного виховання сприяє подоланню рецидивів тоталітарного мислення і пасивної соціальної поведінки, відкриває перед молоддю України широкий спектр соціальних можливостей, що породжуються підприємницькою діяльністю.

Проте ця свобода фіксується у суспільній свідомості колишніх соціалістичних країн здебільшого на рівні соціальної психології і не використовується повного мірою для соціальної творчості.

Теоретичне та практичне значення роботи. В теоретичному плані дослідження поширює коло проблем як загальної соціології, так і соціології виховання завдяки розкриттю гуманістичного потенціалу європейського виховання, дає змогу методологічно оновити розуміння цілей і завдань політичного виховання, які мають гуманістичний сенс лише у контексті соціальної творчості. Практичне значення роботи полягає у введенні культурологічної і соціологічної проблематики до політичної дидактики і політичного виховання з метою оптимізації процесу соціалізації підростаючого покоління України у загальноєвропейському культурному просторі. Концептуальний та фактологічний матеріал дисертації може

бути використаний при читанні курсів лекцій і проведенні семінарських занять з соціології виховання, спецкурсів з сучасної західної соціології, етики та політології. Результати дослідження можуть виконувати і просвітительську функцію, сприяти критичному мисленню громадян та звільненню їх від стереотипів тоталітарного мислення.

Апробацію результатів дослідження здійснено у виступах на міжнародних конференціях у Харкові: "Молодь у посттоталітарному суспільстві: український варіант" (1993 р.), "Девіантна поведінка неповнолітніх і молоді: можливості впливу” (1994 р.), "Мир, війна, історія" (1995 р.), "Толерантність як культурна універсалія" (1996 р.), "Глобалізація політики у контексті сучасної політичної культури: досвід і перспективи Східної Європи" (1996 р.), в матеріалах цих конференцій, у навчально-виховній роботі зі студентами Харківського державного педагогічного університету.

Структура дисертації підпорядкована меті і завданням дослідження. Дисертація складається із вступу, двох глав, заключення і списку використаної літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, показано ступінь її розробленості, сформульовані вузлові проблеми, обгрунтовані методі структура дисертаційної роботи, вказані новизна та практичне значення отриманих результатів.

У першій главі дисертації "Європейська орієнтація: соціокультурний смисл та його політичний вираз" розкривається значення даної орієнтації для формування надскладних соціальних систем, таких, як світове співтовариство або людство, що ще за часи становлення

соціологічної науки репрезентували суспільство на макрорівні (О. Конт та інш.).

В першому параграфі "Ідея Європи та її еволюція" детально аналізується в еволюційному аспекті концептуальне підгрунтгя європейської орієнтації — ідея Європи. Слід відмітити, що ця ідея по-різному інтерпретується у західно- і східноєвропейській соціологічній і соціально-філософській думці. В західноєвропейській парадигмі ідея Європи бере свій початок ще за часів античності, демонструючи збігання соціокультурного смислу і географічного значення. Космополітизм стоїків був першою спробою самовизначення людини у макросоціумі. Такі спроби трансформуються в ідеології Просвітительства у програму перебудови соціального універсуму за принципами розуму. В цій програмі духовна культура Західної Європи і її фундаментальні цінності, що були проголошені Французькою революцією (свобода, рівність, солідарність, істина, права людини), набувають статусу загальнолюдських і визначають всю систему смислів, які входять до ідеї Європи. Виступаючи у ролі своєрідної соціальної і культурної універсали, ідеї Європи і реально існуючий європейський світ протистоять Сходу. Проте поступово це протиставлення переростає у діалогічне ставлення до Сходу, внаслідок чого ідея Європи стає відкритою для нових імпульсів і стимулів. Саме ця особливість обумовлює евристичне значення ідеї Європи, що орієнтує соціум на постійну критичну саморефлексію і оновлення. Передбачається, що така самокритика суспільної макросистеми здійснюватиметься за принципами раціональності. Саме тому прогнози загибелі, духовного занепаду Європи (О. Шпенглер, Т. Лессінг та інш.)

мали характер не стільки прогнозів, скільки стимулювали процеси оновлення.

В дисертації розкривається, що сучасна європейська ідея в її західному варіанті включає в себе вимоги постекономічної і екологічної етики, що значно посилює гуманістичний потенціал європейської орієнтації.

Як відомо, головним напрямом еволюції європейського суспільства в другій половині XX ст. був поступальний рух до підвищення добробуту і розбудови соціальної держави. Це сприяло залученню до смислового поля ідеї Європи етичних і економічних компоненіів. В дисертації відмічається внутрішня суперечливість смислових інтенцій сучасної ідеї Європи. Адже орієнтація на поступ у зростанні добробуту широких верств населення, прагнення відтворити у соціальній структурі "верхівку без низу" не узгоджується з сучасним екологічним імперативом: економічний "розквіт" передбачає і передбачатиме додаткові навантаження на природне середовище, яке забруднюється не тільки внаслідок розширення обсягу виробництва, але й завдяки підвищеному споживанню.

Наприкінці XX сг. на еволюцію ідеї Європи впливає усвідомлення планетарних проблем, що стоять перед людством. Соціальні інтегративні тенденції (Європейське співтовариство) сприяють об'єднанню зусиль з метою розв'язання глобальних проблем сучасності.

Еволюція ідеї Європи не обмежується тільки її західною парадигмою. Вона набула достатньо широкого висвітлення в українській і російській соціологічній і соціально-політичній думці.

В дисертації доводиться, що українська культурно-просвітницька традиція завжди була орієнтована на духовне оновлення, імпульси якого стали надходити з Західної Європи, починаючи з Відродження. Проте ця орієнтація не була некритичним наслідуванням, а насамперед стимулом розбудови духовної спадщини Київської Русі. В дисертації виділяється роль Києво-Могилянської академії у засвоєнні і подальшому розвитку ідеї Європи. Слід зазначити, що разом з фундацією академії у східно-європейському регіоні набула поширення одна зі складових ідей Європи — ідея університету як носія свободи, гуманізму, просвіти. В повному обсязі зміст цієї ідеї не знайшов втілення не лише в західноєвропейських університетах, але й на східному терені, проте неможливо недооцінювати її потенціалу як орієнтира соціальних і культурних перетворювань. В дисертації аналізується роль Г.С. Сковороди і започаткованого ним напряму у пропаганді і критичному засвоєнні ідеї Європи. В цілому ж осмислення європейської орієнтації у вітчизняній соціології, філософії, політології проходило разом з формуванням національної ідеї, що активно впливали одна на одну. В дисертації показано, що на рецепцію ідеї Європи в Україні і в Росії вплинула суперечка між західниками і слов’янофілами, наслідком цієї суперечки є протиставлення Західної Європи слов'янству, що поступово перетворюється у стереотип російського, радянського та пострадянського політичного мислення, в якому не важко розпізнати контури євразійства.

У другому параграфі "Особливості політичного виразу європейської орієнтації у тоталітарному і демократичному суспільстві" розглядаються інтернретаційні можливості ідеї Європи у відповідних політичних культурах, де вона набуває

статусу соціальної орієнтації. В дисертації визначається, що в тоталітарній суспільній свідомості відбувається насамперед політизація європейської ідеї. Прикладом можуть служити панєвропейські амбіції офіційної ідеології Третього рейху щодо створення так званої "Нової Європи”. Фундаментальною передумовою спроб тоталітарного втілення європейської орієнтації було цілеспрямоване формування так званого "нового світогляду” як інструменту перетворення суспільних відносин. В дисертації розглядається політичний вираз європейської орієнтації у націонал-соціалізмі та в комуністичній ідеології. Соціальним наслідком здійснення такої орієнтації стало формування закритої соціальної системи, яка ототожнювала себе з соціальним універсумом. Парадоксом тоталітарної суспільної свідомості є соціальне мислення у планетарних категоріях і необхідність вводити до ідеологічних схем образ ворога. Цей образ виконує не тільки зовнішні функції, але й відіграє суттєву роль у функціюванні такої соціальної системи: організація мас, підтримка дисципліни, мілітаризація суспільного життя, практика масового перевиховання.

Принципово в іншому напрямку осмислюється і знаходить відповідний політичний і соціальний вияв ідея Європи у контексті демократичної політичної культури. В ній збігаються два аспекти гуманістичної ідеї Європи: з одного боку, її традиційне широко просвітительське розуміння, а з іншого — наголошується принципова відкритість даної ідеї, багатоваріантність її втілення у суспільній практиці. Ця загальносоціологічна установка покладена в основу дій західноєвропейських політиків по створенню Європейського співтовариства як здійснення ідеалу об'єднаної Європи. Інтеграційні процеси, що відбуваються на макрорівні,

висувають нові вимоги до соціальної організації, зокрема техніко-економічна раціональність транснаціонального суспільства потребує подолання національної обмеженості (О. Лафонтен, Ф. Міттеран та іній.).

В дисертації зазначається, що в період постготалітарних соціальних трансформацій спостерігається при витлумаченні змісту європейської орієнтації накладення один на одного тоталітарного і демократичного інтерпретаційних варіантів. Для очищення свідомості від стереотипів тоталітарного мислення необхідно формування демократичної політичної культури, насамперед засобами демократичного політичного виховання, у визначенні змісту якого одну з провідних ролей відіграє європейська орієнтація.

В другій главі "Європейська орієнтація у контексті завдань політичного виховання в посткомуністичній Україні" досліджуються можливості реалізації європейської орієнтації у політичному вихованні під час посттоталітарних соціальних трансформацій, визначаються межі використання західного досвіду європейського виховання.

В першому параграфі "Європейське виховання: досвід концептуального осмислення" розглядаються загальносоціологічні підвалини сучасного європейського виховання, зокрема його тенденція перетворюватись з просвітительського у політичне. Сучасна теорія і практика європейського виховання почала формуватись в Західній Європі після II Світової війни і пройшла в своїй еволюції ряд етапів. Перший етап (50 — 60 рр.) був підпорядкований вимогам демократизації суспільного і політичного життя в Західній Європі, передбачаючи подолання залишків тоталітарної соціальної поведінки і мислення. Особливо ускладнено цей

процес відбувався в Німеччині, де гуманістично спрямоване європейське виховання було одним із засобів подолання соціально-політичної і культурної кризи. В дисертації обгрунтовується цінність цього досвіду для української ситуації. Формулюючи довгострокову задачу європейського виховання, його теоретики і пропагандисти (А. Мікель та інш.) наголошують необхідність робити головний акцент не на економічному або геополітичному, а саме на культурно-гуманістичному аспекті. В результаті ідея Європи в її демократичній інтерпретації стає провідним орієнтиром виховання, репрезентуючи систему загальнолюдських цінностей, ідеал нової духовності, що безпосередньо впливає на соціальний ідеал. Поруч з цим відбувається інституалізація європознавства, Європа стає навчальним предметом, визначаючи зміст політичної дидактики.

Другий етап (70 — перша половина 80-х рр.) є періодом узагальнення досвіду європейського виховання у Західній Європі, підготовкою населення до інтеграційних процесів. Провідним напрямом європейського виховання в ці роки стає виховання в дусі миру. Воно поступово перетворюється з апелятивного у соціально-творчий, включаючи до себе принцип ненасильства, екологічний імператив, вимоги толерантності, соціальної солідарності. Соціологічні дослідження, проведені Аллєнабаським інститутом дємоскопії (Німеччина), свідчать про те, що означена орієнтація виховання у дусі миру сприяла формуванню оптимістично настроєної студентської молоді, на відміну від попередньої генерації з нігілістичними, апатичними або соціально-деструктивними світоглядними установками (феномен так званого молодіжного протесту наприкінці 60-х років). В дисертації зазначається, що для розуміння провідної

тенденції концептуального осягнення європейського виховання в цей період є важливим у методологічному плані доповнення теоретичної моделі постіндустріального суспільства (Д. Белл) моделлю "активного суспільства" (А. Етціоні). Адже лише завдяки активізації всіх членів суспільства воно зможе реалізувати себе як система, що здатна до саморегулювання, самотрансформацій і оновлення. В цьому полягатиме сенс соціальних трансформацій Європейського співтовариства, які зараз являють собою лише віддалену перспективу.

Наближення до такої перспективи стає провідним завданням наступного періоду, що починається з посттоталітарних трансформацій у Східній Європі, надаючи імпульс для переосмислення і оновлення змісту європейського виховання. На європейському соціокультурному просторі формується нова наднаціональна спільність, яка зараз переживає процес перетворення з хаосу у порядок. Новий етап європейського виховання характеризується такою ситуацією, в якій збігаються у соціальному плані всі ситуативні можливості попередніх етапів внаслідок поширення в Європі міграційних процесів. Йдеться не тільки про відкриття нових горизонтів у європейському просторі, але й про соціальну взаємодію в її широкому розумінні. Така взаємодія включає в себе поруч з безпосередньо людськими контактами, інформаційний і технологічний обмін, активізацію полілатеральних економічних, політичних і культурних відносин. Європейське виховання тут мас здійснювати функцію соціальної і культурної взаємоадаптації різних соціумів, що намагаються інтегруватись у цілісність. В дисертації доводиться, що для кожного регіону європейського соціокультурного простору, а це не збігається з політико-адміністративпим розподілом, необхідна своя

програма європейського виховання. Це не суперечить перспективі глобалізації політичного виховання, а тільки робить і цю перспективу, і шляхи її досягнення більш конкретними, переводячи з площини можливості у площину дійсності.

Для східноєвропейських країн у завдання європейського виховання входить насамперед подолання споживацьких надій і соціальних ілюзій щодо входження у загальноєвропейський дім, критичне усвідомлення свого місця і можливостей в межах європейського соціокультурного простору та планетарному вимірі. Період посттоталітарних трансформацій — це насамперед ситуація вибору між активним і пасивним суспільством, де по-різному визначаються і конституюються спосіб і стилі життя широких верств населення, їх світоглядна орієнтація і соціальна психологія.

В другому параграфі "Європейська орієнтація: реальності і перспективи політичного виховання у посткомуністичній Україні" розглядаються можливості використання європейського виховання для українського варіанту посттоталітарних соціальних перетворень. В дисертації розкривається діалектика повернення України до загальноєвропейських принципів соціального буття. Зокрема акцентується необхідність систематичного виховання за принципами активного відкритого суспільства. Ефективність заходів політичного виховання залежить не в останню чергу від усвідомлення молоддю його доцільності, а також від узгодженості з життєвими стратегіями підростаючого покоління. Результати соціологічного дослідження, що було проведено соціологічною лабораторією Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди в 1996 р., свідчать про готовність і бажання молоді стати об'єктом

і суб'єктом європейського виховання. Проте європейська орієнтація була репрезентована у даному випадку переважно споживацькими установками, а саме: прагненням виїхати на постійне життя в одну з економічно розвинутих країн Європи, надіями одержати роботу у західній фірмі. Еміграція на Захід або її можливість сьогодні в Україні набувають статусу позиційної соціальної цінності. Колективістські цінності, а разом з ними — і установка на соціальну солідарність змінюються на індивідуалістичні. Все це свідчить про суперечливість процесу посттоталітарних трансформацій у посткомуністичній Україні. Прагнення до радикального оновлення, прискорення трансформаційних процесів, "суб'єктивне нетерпіння" обертаються соціальними і культурними збитками, втратою інтелектуального і культурного потенціалу як бази соціокультурних перетворень. Соціальним фактом є префігуративний стан культури українського суспільства, коли внаслідок різного роду соціальних і політичних новацій знецінюється досвід старшого покоління, це не конфлікт між батьками і дітьми, а рівні стартові позиції у засвоєнні нового. Соціальне і політичне перевиховання генерацій, соціалізація яких проходила у радянський період, можливе лише при активному самовихованні, що передбачає критичну саморефлексію. Європейська орієнтація допомагає в цій ситуації уникнути розгубленості або фрустрації, націлюючи людину на активні форми життєтворчості. В дисертації відзначається, що елементи європейської орієнтації переважно у невиробничій сфері притаманні українському суспільству. Так, організація вільного часу, шлюбні стосунки наближаються до західноєвропейської моделі, проте у родинному вихованні є суттєві відмінності. Негативним

наслідком родинного виховання, особливо в містах, слід вважати гальмування процесів соціальної зрілості, самостійності через надопіку. Проте префігуративність періоду посттоталітарних трансформацій створює умови для переорієнтації родинного виховання. Усвідомлення ж цього шансу потребує цілеспрямованої соціально-педагогічної роботи. В дисертації доводиться, що азіатська і східна моделі економічного і соціального розвитку України перебільшують значення геополітичної ситуації для соціальних трансформацій, забуваючи про людський матеріал, який у випадку силового вибору доведеться спонукати до нових незвичних соціальних форм життя тоталітарними методами.

Специфіка українського варіанту функціювання європейської орієнтації у політичному вихованні визначається необхідністю її органічного поєднання з національним вихованням, узгодження системи національних цінностей з загальнолюдськими. В демократичній політичній культурі, на відміну від тоталітарної, таке поєднання є принципово можливим і, як свідчить західний досвід, стає життєвою потребою суспільства на постіндустріальній стадії його розвитку. Однак гармонійне поєднання наднаціональної і національної орієнтацій не відбувається автоматично, а потребує спрямованих виховних зусиль, В дисертації показано, що ефективним засобом поєднання обох орієнтацій на засадах компліментарності є виховання у дусі миру. Його значущість в Україні обумовлена не безпосередньо миротворчими завданнями, як в Росії чи в Югославії, а необхідністю подолання етнічних і культурно-етологічних бар'єрів. Майбутнє української нації і державностіі не в останню чергу залежить від того, чи будуть успішно долатись такі перешкоди, чи,

навпаки, спотворюватись. Європейська ж орієнтація у політичному вихованні є одним з шляхів введення, насамперед підростаючого покоління, до інтегральної культури Заходу через національне самоусвідомлення у планетарному контексті. Практичне здійснення політичного виховання з такою орієнтацією ускладнюється через труднощі процесу національної самоідентифікації у посткомуністичний період. Розгортання цього процесу час від часу приймає архаїчні форми, коли історична ретроспектива видається за соціальну перспективу, що може значно посилити соціальне відчуження і без того поширене в умовах будь-яких соціальних трансформацій. Такі архаїчні форми, зміст яких зводиться до актуалізації української давнини, ототожнення живої культури з фольклором, набули поширення у школах як заходи квазінаціонального виховання, що віддаляє учнівську молодь від соціальної реальності і не сприяє усвідомленню дійсних національних інтересів.

У посткомуністичній Україні гостро відчувається потреба переходу до активних форм політичного виховання, пов'язаного з життям. Гуманітарізація шкільної освіти, її трансформація з метою наближення до загальноєвропейських стандартів не можуть замінити систематичного політичного виховання, навички і вміння, що формуються в ході його реалізації, виступають ознаками демократичної культури суспільства і особистості. Недостатня увага, що приділяється в школах України політичному вихованню, є своєрідною реакцією на заідеологізованість всієї системи виховання у комуністичний період, коли кожний напрям виховання неминуче набував політичних рис. Проте закономірний процес деполітизації і департизації школи як соціального інституту у посгготалітарний

період став розцінюватись педагогічною громадськістю як заклик до формування аполітичної особистості. Повернення до політичного виховання, усвідомлення його соціального значення починається в школах України лише в останні роки. Соціально-психологічне і методичне забезпечення цього напряму виховання знаходиться на дуже низькому рівні. Вчителі демонструють розгубленість у ситуації політичного плюралізму, що вимагає від особистості не тільки відповідальності у здійсненні вибору, але й навички цивілізованої політичної поведінки, вміння відстоювати свою позицію і одночасно прагнути до консенсусу, громадянської і соціальної згоди. Підготовка вчителів до політичного виховання повинна стати складовою частиною педагогічної освіти.

Соціальне розшарування, спотворені форми свободи підприємництва, ринкові відносини, що розвиваються стихійно за відсутністю правової основи, ембріональний стан соціальної держави, наслідком чого є соціальна незахищеність більшості населення (жінок, дітей, пенсіонерів) перетворює посткомуністичну Україну, поруч з іншими країнами колишнього Радянського Союзу, в регіон підвищеної соціальної конфліктності. Європейська орієнтація спрямовує політичне виховання на пошуки шляхів і засобів запобігання загострення соціальних конфліктних ситуацій, вчить їх розв'язанню не шляхом спроб і помилок або за допомогою соціального експерименту, а завдяки розширенню можливостей соціального самоупорядкування.

У "Висновку" узагальнюються результати дослідження, визначається спрямованість подальшої розробки питань використання потенціалу європейської орієнтації в соціальних

трансформаціях посткомуністичного світу, підводяться підсумки: .

Європейська ідея в її широкому розумінні, що виходить за межі геополітичного контексту, є складовою частиною сучасного соціального ідеалу — суспільства, що створює реальні передумови для розширення проявів соціальної солідарності, демократії, розвитку особистості, гармонізації відносин між суспільством і природним середовищем. Цей ідеал, що набув світового визнання, є в певній мірі самозапереченням європейської ідеї і одночасно піднесенням її до планетарного рівня.

Універсальним соціальним смислом європейської орієнтації є розуміння людства як надскладної соціальної макросистєми з нелінійним культурним кодом.

Трансляція європейської ідеї з контексту тоталітарної до контексту демократичної політичної культури передбачає суттєві зміни у свідомості та поведінці людей. Внесення до змісту політичного виховання посттоталітарного періоду гуманістичного змісту європейської орієнтації сприятиме національному самоствердженню України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Григорова Н.В. Феномен ксенофобії в контексті європейських інтеграційних процесів//Девіантна поведінка неповнолітніх і молоді: можливості впливу. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Харків, 1994, С. 80-81, 0,15 д. арк.

2. Григорова Н.В. Воспитание в духе мира как одно из направлений европейского воспитания//Мир. Война.

История. Материалы международной научно-практической конференции. Харьков, 1995. — С. 218-220, 0,25 д. арк.

3. Григорова Н.В. Специфика европейской ориентации в посткоммунйстическом мире//Глобализация политики в контексте современной политической культуры. Материалы международной научно-практической конференции. Харьков, 1996. — С. 111-113, 0,25 д. арк.

4. Григорова Н.В., Розендаль Г. (Германия) Толерантность в контексте задач европейского воспитания//Толерантность как культурная универсалия. Материалы международной конференции. Харьков, 1996. — С. 33, 0,1 д. арк.

5. Григорова Н.В. Сковородиновская традиция и европейская ориентация воспитания//Філософія: класика і сучасність. Матеріали III Харківських міжнародних Сковородинівських читань. Харків, 1996. — С. 85, 0,15 д. арк.

Григорова Н.В. Европейская ориентация в политическом воспитании в условиях посттоталитарных социальных трансформаций.

Рукопись: Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22. 00. Об — социология культуры, науки и образования. Харьковский государственный университет. Харьков. 1996.

В диссертации рассматривается социологический аспект европейской ориентации, анализируется ее роль в политическом воспитании в условиях посттоталитарных социальных трансформаций. Обоснована необходимость ее использования в посткоммунистической Украине.

Grygorova N.V. European Orientation in Political Education under Conditions of Post-Totalitarian Social Transformations. Manuscript: Thesis for a candidate's degree in sociology, speciality 22. 00. 06 — sociology of culture, science and education. The Kharkiv State University, Kharkiv, 1996.

The thesis is devoted to a sociological aspekt of european orientation, it's role is analized in political education under conditions of post-totalitarian social transformations. It has been determined that the european orientation must be applicated in post-communist Ukraine.

Ключові слова: європейська орієнтація, політичне виховання, посттоталітарні соціальні трансформації.