автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.01
диссертация на тему: Феномен творчества (философско-онтологические основания)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Феномен творчества (философско-онтологические основания)"

РГБ ОД

! CEU fe

ХАРК1ВСЫШЯ ДЕРЖАВНИИ УН1ВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ФЕНОМЕН . ТВОРЧОСТ1 (Ф1ЛОСОФСЬКО-ОНТОЛОГ1ЧН1 ЗАСАДИ)

09.00.01 - д!алектнка 1 теор!я п!знания

АВТОРЕФЕРАТ днсертацН на здовуття наукового ступени кандидата ф1лософськнх наух

ГРИЩЕНКО Н1на Володииир(вна

с/

XapKiB - 1995

ДисертаЩею е рукопис

Робота виконана в Харк1вськоыу державной; уи1верситет1

Науковий кер1внмк - доктор ф1лософськюс наук, професор Кривуля Олександр Михайлович

0ф1ц1йн1 опоненти: I. Доктор ф1лософських наук, професор Ящук Tauapa 1ван1вна 2. Кандидат ф1лософських наук, доцент Леонт1ева В1рон1ка Микола1вна

Пров1дна установа - 1нститут ф1лософ11 HAH Укра1ни

Зажист в!дбудеться " 26 " вересня 1995 року о 17.00 годин1 на зас1двнн! спец1вл1зовано1 вчено! ради Д 02.02.05 при Харк1вському державному ун1верситет! (310077, Харк1в, майдан Свобода, 4). Ауд. 111-45.

3 дисертаЩсю можна ознайокитись у Центральна науковЛй б!бл1оте«1 Харк1вського державного ун!верситёту.

Автореферат роз!сланий "3 " Ze/iSiftA 1Эд5

Вченяй секретар - ^

спец1ал1эовано1 в-чено! ради {/.С^-у Морозко Л.Г.

- 3 -

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОГИ.

Актуальн!сть теин доел! дхетгнл. Феномен творчост! зднвпа привертав до себо увагу №ислител!в, яка в р!зн1 часи 1 за р1зних обставил чи то поишвалась, чи послаблювалась, ала фактично н1коли не втрачалась. "Зв!дки прийшло а св!т творче начало?", "Чим с творч!сть?'\ "В чому 11 скисл?"...- питания, як1 н1кода не переставали ХЕШгювати людсгво. I якцо для одних тема творчост1 Оула н1би "перифер1йною", для 1ших вонэ стэвалэ "основною темою життя". Цо да с мояш!в1сть роэ-м!рковувати про творч1сть в контекст! "в!чних проблем", в1ч-них, оск!льки людинэ н1коли но втратить ц!кавост1 до св1ту, в якому кивэ, до само! себе. I хоч лошук онтолоПчних засад творчост1 супроводкуе всю 1стор1ю ф1лософоъко1 думки, в лов-н! момента розвитку сусп1льства, 1менован1 "кризовими", Интерес до всього комплексу проблем, пов'язатис 1з оуттям лвдши в св1т1, зэгостркеться. В!дбувасться- це току, ¡до в так'1 пер1одп людству, кожп1й 'людан! доводиться самост!Ято визначагл свою позицДю, зд1йснювати власний виб!р. Такою бэ-гато в чому с сучасна Юторична ситуаЩя, особливост1 яко1 надають тем1 творчост! нэдзвичэаио! життево! насутност!.

По-перше, ситуац!я, в як!й знаходяться юш! як Укра1на, так ! !ш! кра!ни колкшнього СРСР, не мае аналогов. Тому ор-данарних, нетворчих илях1в виходу 1з на! твж не 1снус. Ало доелть часто, традиц!йно пважзючи основним критер!см творчост! фактор "новизни", ми вдэсмось до "творчих п1дход!в", ц!нуемо "творчу !н!ц1ативу", лриймаемо "творч1 р1шення" зов-с!м не ззмислшчись над мм, що в <51лыюст1 випадк!в'пор1в-няно легко знвц1нюсмо життя 1 правд С а га тюх покол!нь людой, позбавляемо смислу 1х ц1нност! та 1доали. Навлэки' ж,- творча ор!ентац!я повинна передбачати повагу до неповторносг! л»д-ського ¡дитя, "благоговИшя" перед ним. Само такиЯ п1дх1д дасть можлив!сть осягнутл минуле не як дещо чуже 1 б!дпосно тпотр1бне (в чому, звичайно, вкнн! не ми, а "хтось 1№ий"), а як надэвичайно важкий, ало разом з тал не позбавлений глн-бокого зм!сту, досе!д людського духу.

По-друге, сьогодн! ву.8 неможливо не сп1врозм!рята твор-ч! д!1 з проблемн!стю людського !снування. Глобалъно-еколо-

г!чн! проблем« надзвичайно гостр! I всепронизуюч!, аде" головне в тому,, що вони шсуть в coOi радагкалън1 сшолов!, уроки, здобути як! мояшиво, знову й, лише за допомогою творчого в1дновення до.ситуацП, що склалась. Б1льш того, вимагаеться цэ не лише в!д вузько! груш сгоц!ал!ст!в, а в1д усього лэдсгва.

Ц1 да! особливост! сучасно1 сигуацП, як! посилюють одна одну в своТх вимогех до теми творчос?!, зачШають гдайик-. Hi сфври людського 1снування, чим i обумовлюють актуалънЮть вибраиого нами напрямку досл!дгення.

Ступ!кь науково! роаробки проблема. Л1тература, прис-вячена те:.;1 твсрчост!, звер?ае на себе угагу надзвичайно» чиоленн!стю 1 р1мюман1тн1ст!о в yclx можливих в1даошеннях. Кр1м скрокого спектру досл1джень феномену !снус комплекс науково-теоретичних, науково-прикладши, 1нших досл1дк9Нь, серед якнх - наукоЕо-1сторичн!, нзуковознавч!, лог1ко-1нфор-мац!йн!, ф!з!олог!чн1, л1нгв!стичн!, к!бернетичн!, м1ж-дисцшл!нарн! чи пограю1Чн1 досл1джеШ1я, що отосулться в!д-критт!в, винаход!в, проекгування, досл!дження з психолог!!, соц!олог!1 творчосИ, з пвдагог1кл творчого розвитку 1 т.д.

Онтолог!чн? проблематика творчост! тек здавна була в кол! зору ф1лософ!в. Свого часу до не! вдавались Агол I.I., Бергсон А., Бердяев М.О., Лосев О.Ф., Уайтхед А.Н., ХаДдог-гер М., Шульц С.

В сучаснШ в!тчизнян1Я л!тератур! проблема творчост! в И онтолоПчному вим1р1 легко ф!ксусться в точц! переткну .двох трасктор1й роздум!в, як! спираться, кожнз ш-своему, кз одну 1 iy 'a класичну традиц!» розум1шя буття. 3 одного боку, моей Яде про вияалшшя матер!альних основ творчо! активюгт! ев!домоет!, з !шого - про досл!дження творчост.1 як атрибуту матери.

Но стосусться первого напружу, то в1н здШсшиеться в догл!дконн1:

- обуковденоет! творчост1 об'ектом воображения - мачв-рЗадытм сь!том (Давидова Г.Д., Клименко Л.1., Коршунов 5.И. Сержантов B.C., Тугаринов Е.П., Шаповалов В.Ф. та 1н.),

- оОуювленост! творчост! суоп!лъною практикою (Альо-

х1н В. В., ЕарулИт B.C.,' Венгоронко М.В., Дштр1ен S.D., Лазарев Ф.В., Шгроь К.С., Ящук T.I., iimil),

- в досл1даэнн1 природам (неЯроф1з1олог1чш1х.) основ творчо! актишюст1 сч^домост! (Морозов М.Н.).

Доел 1 даканию творчост! як атрибуту мптерП присвятши сво'Х робота АхЗезер A.C., КододлгаиЛ B.I., Пономарьсв Я.Л.

Привертае до себе увагу гол факт, що в лошуку оптолэ-г1чних засад творчсст1 все част1ше зввртаються до вилвлэтч наукою - filororien, Нййроф1з1олог1сп, ф1зикою, к1борнетш<ою, то:цо - р!зн ого роду законо.',Арностей. Мдкриття в природ 1 таких явиа, як! номпжлиео о:шсата за допомогою класичиих упвлеиь ггро детерминацию (маютьол па уваз! роас1юваняя чпети-пок в pyci амсамеш.п, флуктуэцП Сшлуховського, япвда Проу-н1всьяого руху молекул 1 т.д.) посярияло Етиишошш так видного "синергег.гшого" п1дходу до виявлоглл оитолог1ч1шх засад TBop'iocTi, зг!дш о яким св!т сам е таорчик, бо нагговно-)шй творчими процосами огалицП, суттеву- роль в яких в1д1г-рас випадаов1сть. Иоакрешю такого п!дходу сприапть :грац! Ейгена М., Moiceena М.М., Маркова В.Л., Оло'ксапдрова В.В., Пригожна I., Стэлгорс I., Хакена Г., Шустора П.

С::ро<5и "ытисати" ?ворч1сть в контекст загалыюго 1 унJ нереального розвитау ириродно! (чи соц1гш.но1) дШсиост! лоПчно п1дводять до посташххи запит,анпя про го, чи достат-иьо багэтий цей контокст, чи здатшй "bmIcthth" п cedo гномон творчоот!. Чи достатньо ми маемо п1дстав для того, щоб ШфуркацЫннП тип розыску 1мелувэти "творч1ст»"7 Сумн1г>и посклюпться i HOHiiiiicTio в л1торатур1 альтернативных щодо цього типу розвитку точек зору (роботи Маркова В.Г.).

Ало якдо г:и;;;г? агаданиЯ паггрямок поиук1в онтомг1'ших засад творчоот1 внянзчаеться зворпонням до науки, то альтор-натившм по р1дноаенн» до нього с п1дх1д, власяо 1 названия "онтолог1чним", якиЛ в поиуку засад творчост!. "прямо апчлюс до реального оуття лидкни ь сп1т1". Перодумопами для- Лого пиникнеи.ш слугували робот;: М.ХзЯдоггера та Яого посл1дог:1м-. к1в, продстагшг.к1п "фЬвдсоФП д!алогу". У в1тчизтиМ л1г'.'~ ратур! "олтолог1чну" трада.ч1» досл1д»эш. творчост! кроти • станллч "ме'1Э,Мзнчн1Я" Князев В.И.

. - 6 -

В пошуку онтолог1чних засад творчост! вааамво врахову-вати 1 ступень рсзробки охремих аспект!в проблвми творчост!, 'виокремлених завданнями даного досл!дження.

Так, в русл! п1дходу, що реал!зуеться, важливими с як звгальна концвлц!я д!яльност1, розроОлвна в роботах Булатова М.А., 1льснкова Е.В., Швирьова B.C., Юд1на Е.Г. та 1н., так i критика д!яльн!сного редукц!он!зму. Батищевим Г.С., Еуевою Л.П., Бистрицьким е.К.

Суттсвим для нашого досл1дження стали штуки смислу творчост1, до яких вдавались Батищев Г.С., Бердяев М.О., Дубровський Д.1. та 1ш1.

Досл1даэнню д1алог1чних в1даошень i ix рол! в творчост1 присвятили сво1 роботи Аверинцев С.С., Бахт!н U.M., Буш Г.Я., Б1блэр B.C., Глазман Ы.С.; комун!кативност! творчост1 - Прилик D.A., Чел!дзе Л.Л.-

Важливими для з'ясування питания про те, як взагал! мо-алива -онтолог!я творчост! виявились роботи Велгхова €.П., 31нченка В.П., Лекторського В.А., в яких досл!джуеться проблема онтологП св!домост1, роботи Нал1мова В.В., .прнсвячен! стварджэнню 1мов1рн1сно ор1снтовано! штаф!зики, пошуки Лосева О.Ф., спрямован! на внявлэння р!зних конструкций онтологП Суття. Значущивд в даному' в!дношенн! стали танок рэ-зультати Досл1даення буття людини в культур1, отрзшан! ки1в-ськиш ф!лософами - Бистрицьким е.К., Горак ГЛ., Лосевиы I., Малахов1™ В.А., Тарасенком М.Ф. та 1ншими.

До постановки питания про ф!лософську онтолог!ш твор-..чост! та пошуку 11 в1дм1нностей в1д евролог11 спонукали роботи Райкова Т., 1мэнован1 "Встуном до феноменолог11 творчост!", роботи ГадашЕва Ф.Х., Енгельмейера П.К., Крамара п.П, Полонського Я.П., Семенова С.М., Шум!л!на А.Т. та 1н., ß яких обговорюються питания пц!л1сно1 Töopll творчост!"; критика "теорП творчост!" - у Батидвва Г.С.

Осмысления творчост1 як модусу укор!неност! людини в 0утт1 потребувало звернения до !дей Гадамерэ Х.-Г., Гуссерля Е., Д!льтея В., Икера П., Сартра Ж.-П., Хайдеггера М. Розгортанню досл1даення багато в чому сприяли: концепЩя в!дношення лццшш до св!ту, розроблена Руб!нштвйном С.Л., 1дэ1 Вернадского B.I. про перэтворення 01осфэри в ноосферу,

"концепцИ" "неявного знания" Абрамова С.С., "знання-сп1в~ буття" Бахт1на М.М., "практичного знания" Бистридького С.К., "практичного та духовно-практичного знания" КасавХна I.T., "особист!сного знания" Полан! М.

Таким чином, постановка проблеми онтологП творчост1 Шдготовлена як станом розробки 11 окремих аспектов у суто теоретичному в1дношенн1, так 1 в!дчутним загостренням роаль-них проблем (кризов! еколог!чн! явица, трудной»! пошуку шля-х!в до добробуту та цивШзованост!, тощо).

Все це 1 зумовило виб!р теми досл!дження, визначення його об'скта ! предмету.

Об'скт 1 предмет досл!дяешм. Об'сктои дисартацШного досл!дкэ1шя стала творч!сть но як скромий вид д!яльност! людини, а як субстанц1йна риса под11-вчинку, що моке модиф!-куватись у р1зшя видах д!яльност!. Це визначило, в!дпов!д-ю, 1 предает досл!дяеиня: його складають ф1лософсько-онто-лог1чн1 засади творчост!.

Мета та основн! завдаккя досл!дденнд. Виходячи з попе-ре днього анал!зу кола питань, пов'язэних 1з феноменом•творчост!, окреслита и ф!лософсько-онтолог1чн! засади, що досприяло б у свою чергу подальшому розвитку "ф1лософ!1 творчост!" як методолог!чно1 ! св!тоглядно1 бази кодаретних досл!дкень.

Для досягнення поставлено! мети нэобх!дно було вир!шити наступн1 завдання:

- досл1дити основа! тенденцП пошук!в онтолог!ч1шх засад творчост1 з метою визначення власного напрямку досл!давння;

- встановити лог1чну форму проблеми онтологП творчост!;

- визначити методолог!чн1 принципи досл!дження онтолоПчних засад творчост!;

- виявиги р!зницю^м!ж евролог!ею та ф!лософською онтолог1ею творчост1; •

- з'ясувати, як моклива ф1лософська онтолог1я творчост!;

- обгрунтувати творчЮть як певне ум!ння перебувати в св1т1.

Методолог1чна та теоретична основа дисертац!Яного дос-л^ення. Методолог!чною основою досл1дження стала розроб-лена ! апробована в л1тератур1 методолоПя д1алогу культур. Досягненню поставлено! мети сирияли такох загальнонзуков!

. - 8 -

методи - анал!з, синтез, класиф!кац1я, !ндукц!я, додушЦя 1 т.д.Основним для нашого досл1дження стало розум1ння д1алек-тично! едаост! та взаемообумоЕленост! онтолог1чного та гно-сеолог!чного .аспект1в ф1лософ!1, яка визначаеться не 1х вр1вноваж8н1стю в !сторико-ф!лоссфському npouecl, а заЕжди залиШаеться порушною, характеризуемся певним трбьажашям одного !з аспект1в. Теоретичну основу такого розумШш снла-ли- !сторико-ф!лософськ!, сучасш зах1дн1 та в!тчизнян! дос-л!дження, значущими серед яких с прац! Бистрицъкого е.К., ГаЯденко П.П., Дубровського Д.1., 1ванова В.П., Лекторсько-го В. ,Губ1нштейна с.л., Шишсарука B.I., Яценка o.I. та Ihsbix.

Сп9циф1чний та багатоплановий характер теми потребував звлучення до досл!дашшя не див надбзнь фХлософсько! думки, а 1 результат1в конкретно-наукових пошук1в засад творчост1, матер1ал1в 1з худокньо1 л1тератури, тощо.

Основн! результата досл!дашння та ïx наукова новизна. Дисертац1йнэ досл1даення у- своему результат! с узагалънен-ням ф!лософсько! думки, спрямовано! на подолання вузькогно-сеолог!чного п!дходу до феномену творчост! i утвардженням погляду на творч1стъ як спос!б 'буття людани в св1т1. СЧло-софська онтологЛя творчост! постае не як "наука про твор-ч!сть (11 засади)" - дещо ц!нн!сно вид!лене 1 в1ддаленв в1д зкпття, а як. наука (шстецтво) сл1в-буття, сп!в-творчост!, як знания, що може бути прир!вняне до людського буття в його особист!сному вш!р!.

В результат! досл!дження автор прийшов до висновку, що .онтолог!чн1 засадами творчост1 складэе вкор!нен!сть д!яль-ност1 людгаш в предметкий св!т з його неповторШстю ! бэга-томан!тн!стю, а' також в р!знома1ття форм людського буття 1 сп!лкувакнл.

Нзукову новизну тз ориПнальШсгь досл1даення визнача->эть сл!ду»ч1 момент»:

I. Б!дтвореко теоретичну основу д!алогу м!ж творцями ку-.ьтури р!зккх епох 1 народ!в, р!зних св!тоглядш1х ор!ента-ц!Я, в кол! 1нтерес1в яких пэребувзлз "онтолог!чна" проблематика творчост1. Ц<? дало моул'.еЮть не лкае вкяшти основн! теиденцП псэ;.'к!в засад творчо?т!, а 1 пом!тити те, цо кр;:е-игя за боен!еньою несхоа!стю дамок, а саме - самокритичну

стриман1сть, 1до унвможлйвила вторгнв1тя учасник1в д!алогу в сферу вищих креативних потенцШ духу з якими о-то но було вЗдносно ннжчимн м1риламн, криторХями чи К01щелтуал1зац1я,»я1.

2. Виявлэно, то в певн! момента розвитку цив1л1зац11, 1менован1 "кризовими", коли з новою необх1до1сгю винннае потреба захисту права людини на творч!сть, ф1лософськ1 пошуки онтолог1ч!шх засад творчост! спрямовуються в напрямку до л*>-дини, яку прагнуть або к виправдати творч1стю, або я, нав-паки, - знэйти "виправдяння" творчост! в И бутт!.'

3. Еизначоно, що мотодолог!чн1 момивост! принципу д!~ яльност! в пошуку онтолог !чних засад творчост! значно роз-иирвються, якщо на абсолютизупати суб'ект-об'ектну позиц1ю в д!яльност1 як едино момиву, а теоротичну спрямован!сть - як вих1дну. Л1ялыИсн9 св!топ!дношекня проанал1зован9 як само-в1дтворювчий процес вичленування суб'скта 1, одкочасно, занурення йога в дорефлэксивЩ "глибини" стнхИйгого ототок-нення з буттям.

4. Встановлена в1дм1ш!1сгь ф1лософаько1 оптологП творчост 1 в!д еврологИ, якп в пошуку онтолог1чних засад творчост! апэлюс до виявлати наукою - б!олог1ега,. нвйроф1з!оло-г!ею, к1берноткко» ! т.д. - законом1рностой, а тому рвггро-зентуе лише науково-теоретачний аспект пошук!в засад тсор-чост1 3 с "наукою про творч!сть (11 засади)". В той час, ф1лософсыш онтолог!я творчост! не мою задовольнятись' лише фактачним поясненном, якого достатньо для паукового розум1н-ня, а повинна залмшатись "учасною" в бутт!, суттевоп для ¡киття людини, тобто бути не ст!льки "наукою про бутгя", ск1.лыш сп1в-буттям.

5. Обгрунтовшго онтолог!чнэ розум!юш творчост1 як ико-рЭненост! людсько! творчо! д!яльност1 в структуру буття. СШвбуття людини з! св!том досл1дауеться в пврспчктиШ морального в!даоаення до оточвння, онтолог1чна напрук<ш1сть якого кон статуте акт творчост1 в якост1 вчинку.

6. Показано, ко основой формувашш особистост1-творця с прирэдня властив1сть наио1 нрактичност! - безпосеродньо пко-р1нений кяттевиЯ 1нтерос до св!ту.

Особистий внесок дисертпнта визнлчаеться розмчжушшям чь;юл')г!чного та ф!лософсько-онтолог!чного аспокт1в творчос-

т! 1 обгрунтуванням ф!ласофоька-онталог!чних засад творчос-Т1 через вкор!нення творчо! д1ялъност! людини в структуру буття.

Теоретична та пракгичне значения роботи полягае в мож-ливост! використання 11 результат1в для осмислення под!й, що в!дбуваються в сусп1льств1, як1, власне 1 обумовили звернен-ня до теми. РеалП сьогодення примушують замислитись над тим, чому р1зного роду нововведения н1де 1 н1коли не вт!люються в "чистот!" уявлюваного 1 повнот1 замислюваного, а породжують кризов! проблеми глобальних масштаб1в. Щоб вир!шити ц! проб-леми, необх1дно, перш за все, звол1кти 1з них в!дпов!дн! уроки. Думаеться, що звернення до дисэртац1йного досл!дження з ц1ею метою теж може бути корисним. Кр1м цього, вир!шення проблем потребус в1д людини-творця невшшно! роботи над собою 1 в цьому смисл! заявлена тема може перерости в духовно самовиховакня особистост!.

Висновки та основн! полокення дисертаи,!! нсжуть бути використан! в подальших ф!лософсышх та культуролог!чних досл!дкеннях, посприяти розвитку "ф1лософ!1 творчост!" як методолог1чно1 ! св!тоглядно! бази конкретних досл1дягань. ' 3!браний та сис^ематизований матер!ал може знаЯти застосуван-ня в розробц1 та викладанн! курЫв 1з ф!лософ!1, естетики, спецкурс!®'проблеми людини. .

Апробац1я роботи. Дисертац!я була обговорена' на асп!-рантському та методолог1чному сем!нарах, на зас!данн1 кафед-ри ф!лософ!1 Харк!вського державного ун!верситету ! рекомендована до захясту в спец!ал!зован!й вчен1й рад!. Основн! положения та висновки дисертац1йного досл1дження знайшли в!добразгання в публ1кац!ях автора, у допов!дях на рег!ональ-ннх, республ!канських та м!жрег!оналышх наукових конферен-* ц!ях: "Нац!ональна психолог!я 1 проблеми 11 досл1джевдя" (ДнЗлропетровськ, 19Э2); "Ф!лософ!я техн1ки та !нженерна д1-яльн!стъ" (Пермь,I993); "Дух 1 Космос: культура 1 наука на кляху до нетрадид1йного розум!ння са!ту" (Харк!в, 1992); '"Харх1Еськ1 Сховородин!вськ1 читання" (Харк!в,1992); "С§!т, що зм11жеться, та проблеми гуман!тарно1 осв1ти в ешд!й школ! (Б.эрдянськ,1932); "Знания, культура, влада: проблеми ф!ло-софеьхого осмислення" (Харк1в,1?93>; "VI Ар!стотел!вськ! чи-

тання" (Мар1уполь,19ЭЗ); "Проблема св1домост1 в в1тчизнян1й та зару01жн1й ф1лософ11 XX стол1ття" (1ваново, 1994).

Р1вень реал!зац11 та впровадвення науковдас розробок. Результата дисертаЩЛиого досл1дюння знаЯили вт1лвшя в практиц! викладання ф1лософських дисцнпл1л в Нйтомирському педагоПчному 1нститут1 1м. 1.Я. Франка (1988-1991н.р.), в Харк1вському державному ун1верситет1 (1993 н.р.), в Ун1вер-ситет1 внутр1шн1х справ (1995 н.р.).

Структура дисертац11. Робота складаеться 1з вступу, трьох розд1л1в, висновк1в та списку використаноТ. л1тератури. Загальний обсяг роботи - 180 'стор1нок.

ОСНОВНЩ ЗМ1СТ РОБОТИ.

У вступ1 обгрунтовусться актуальн1сть теми досл1даення, анал1зуеться ступ1нь 11 розробленост1 в ф1лософськ1й та нау-ков1й Л1тератур1, визначаеться мета та основн! завдання до-сл1дження, окреслюються теоретйко-методолог1чн1 основи роз-криття проблеми, висв1тлюються элемента науково1 новизни, теоретично та практично значения работа.

ПершиЯ розд1л - "Творч1сть як онтолог1чна проблема: тен-денц11 досл1дяень" присвячено в1дтворенню глибишшх джерел проблеми онтологИ творчост1, виявленню осноених напрямк1в пошук1в засад творчост1.

Входячи в св1т людсько! думки, ми мали за мету пнявити, заф1ксувати та узагальнити найб1лъш поширен1 п1дходи до "он-толог1зац11" творчост!, прислухатись до голосу р1зних автора 1 в цьому пол1фон1чному д!алоз! ухопити не те, що роз'сд-нуе, а те, що поеднуе 1х, те, що е сп1льною основою такого д1алогу як д1алогу епох, св1тогляд!в, культур. Тому ми не зловживали коментар1ями та узагальнюючими висновками, а част1ше "надавали слово" самим авторам, маючи нам1р проде-монструвати окрем1сть у единому 1 навпаки. Постановка тако1 мети Еизначила, в1дпов1дно, 1 форму написания I розд1лу: п1н втоивтЯ в форм 1 д1алогу, участками яхого стали поети, письменники, представники р1з!шх ф1лософських напрямк1п.

В1дправною посилкою в доел1дженн1 стала 1дея про немо*-лив1сть 1золяц11 пошук1в онтолог1чних засад творчост1 в1д впливу загального наукового руху, р1вно як 1 немохлшз1сть

вилучення 1з нашо! кулътури досв!ду практичного засвоення св1ту. Тому в д1алоз! була в1дцана перевага авторам, ф1лосо-ф1я яних знайшла свое м1сцэ в "науков±й поз1щ11 сод!альнс активного людства".

В результат! досл1дження з'ясовано, що хоч сам терм1н "онтолог1я" був введений в ф1лософ1ю значно п1зн1ше, р!зн1 вар1анти онтологИ склались уже в античност1, а первиннЕ форма "в1добразк8ння" засад творчост1 сягае сво!м кор1нням дс даерел людсько! св1домоот1. II 1стор1я розпочшаеться вже г прадавн1х м1ф!в народ!в св1ту: м1ф1в про створення Всесв1ту, про "культурних героХв", двм1ург!в, тощо, м!ф!в, в яши д1ють надприродн!, зовн1шн1 вХдносно людей творч! сшш.

Багато в чому м!ф1чпу форму переймае "проблема" твор-чост1 1 в своему фШософському становленн!. В розд!л1 вияв-лено, що поняття "творч1сть" вводить в ф!лософ!ю уже Платок 1, мабуть чи не вперше, дае його онтолог!чне визначення: "Творч1сть - поняття широка. Все, що викликасперех1д 1з не-буття в буття - творч1сть..." На цьому визначенн1 1 "зав'я-зуються", в основному, подальш1 тенденцЦ ф1лософських пошу-к1в онтолог1чних засад творч'ост!. Одн1ею 1з таких тенденц1£ стало 1н1ц1Р,оване Платоном винесення духоених основ творчос-т1 в потойб1чний для людини та 11 св!домост1 св1т, св1э трансцёндентний. ТворчЮть .пов'язуеться 1з Богом, Логосом, Св1дом1стю-Силою 1 т.д. (Августин, Ян Фейеш). В межах такоИ концепц11 творч!сть людини не заперечуеться, аде вона зво-диться переважно до естетично! д1яльност1, яка повн1стю за-лекить в1д божествених сил. А тому для людини-творця фактич-но не залишаеться м!сця: по-справжньому творить лише бог.

Дещо 1ншого напрямку в межах сп1льно1 нац1леност! не пошук онтолог1чш!х засад творчост1 поза людиною набувае тен-денц1я, яку можна виразити баргсон1вським: "Творч1сть - сторона еволюцП". Започаткована Ар1стотелем, вона п1дтримува-лась письмвнникэми (Йозеф Гьоррес), постами (Тютчев Ф.1.), представниками р1зних ф1лософоьких шк1л 1 напрямк1в. Зв1дс& 1 "д1ючою причиною" вишпшення "под1й" стас чи то "абсолютна св1това воля" Шэпенгауерэ, "алолон1вське" 1 "д1он1с!йсь-кэ" начала Н1цше, "життсеий порив" Бергсона, "псих!чне 1 ф1-зичне" Щульца, чи то "крезтнвн1сть як початково притаманш

' - 13

св!тов! творча енерг!я" Уайтхеда.

Якщо в П0рш1й, в1дм!чен1й нами, тевденцИ творч!сть фактично розчиняеться у св!т!, то в друг!й вона, так Си мо-бити, розчиняе в 0061 св!т. Ц1каву спробу уникнути такого розчинелня запропонував М.Бердяев. Виходячи з того, що твор-ч1сть не мою бути вкор1нена в бутт!, Бердяев, однак, запе-речував 1 11 визначеШсть Богом. "Творч!сть моялива лише при допущенн! свобода,... яка вкор1нено на в бутт!, а в Н1що". "Н1що" (иасл!дуючи Бьоме, Бердяев запроваджуе терм1и "Ип£-гипй") 1снуе до часу 1 буття, "перЕИнн1ше за бога 1 поза богом". "Н!що" 1 е онтолог!чною основою творчост1.

Але якщо вс! виде згадан1 мислител! "вкор1нювали" ТЕор-ч1сть поза людиною, то В.Соловйов та П.Флоренський прогагу-ють "причетн!сть" людини до онтолог!чшн. засад творчост!. Так, поедаання единого як безособового начала всього сутньо-го, 1манентного св1ту пераоначала 1з началом особист!ишм стае' у Флоренського 1 онтолог1чном основою .творчост!; Таким чином складзеться нова тендв?щ1я "онтолог1зац!1" творчост!, яка частного зайпчае "в людин!" то.^що 1й прнтаманнв. Сама ж людина розглядав-гвся в онтолог!чному аспект1 як абсолютна Ютота, що вм1вде в со01 божий образ (буття бога) 1 подобу бога (1дею) (Флоренсышй).

На зовс!м !нш!й платформ! .в пошуках засад творчост! стояв Л.Фейербах. Так, якщо для В.Соловйова буття (природа) не було першоосновою: еоно в1дносне (предикат !де!), хоч в той же час 1 з'еднане 1з сутн1м !ниою своею стороною - !дэею що визначасться через Логос, для Фейербаха Л. "буття - су-б'ент, мислення - предикат". Визначаючи людину як ц!л!сну ун!версальну !стоту, Л.Фейербах прийпов до висновку, що суб-0танц!йною основою 11 творчост! е саш життя - спос1б мате-р!ально-чуттевого !снування: творч1сть лгодини . .ксрЗлтть-ся в природ1, <.ймв в 11 природ!". Ствврджуючи це, Л.Фейербах свого часу теяс зд!йснгоав "поворот" до людини, але в спроб1 в!дшукати не духовн!, а матер!ально-чуттев! основи творчост!.

В!дтворення теоретично1 основи д!алогу м1к творцями культури р!зних епох ! народ1в дало моаишв!сть не"лише вия- • вита основы! тенденц!! "онтолог!зац11" творчост!, а ! в!дм!-тяти певну спрямован!сть пошук1в 11 онтолсг!чних засад в

напрямку до людани га 11 буття. Звичайно, гака спрямованЮгь не носить ч1тко визначеного маг1стрального характеру. Для ф1лософсько! думки в пошуку онтолог1чних засад творчост! завясди буш характерн1 певн! "флуктуацИ", скаж1мо в!д бога до людани чи навпаки. Але завжди, коли з новою необх1дн!стю виникала потрёба захисту права людани на творч!сть, що особливо характерна для "кризових" точок розвитку цив1л1зац11, ф1лософи спрямовували сво! погляди до людшш, в!даукуючи сама в н!й чи то виправдання творчост!, чи то виправдання творч!стю.

В дасертацИ проводиться думка не лише про доц1льн1сть збережвння ц1е1 тенденцИ, а 1 про необх1дн1сть подалыюго промислання 11 ф1лософського смислу. В зв'язку з цим поста-ють нов!, 01льш кардинальн! питания: "Як «в можлива онтоло-г1я творчост!?", "Якими повинн! бути М9тодолог1чн1 принципи 11 побудови?"

Пошуку в1дпов1д! на ц1 та !нш! запитання 1 присвячено другий розд!л дисертаци, названий "Евролог!я та ф1лософсыс8 онтолог1я творчост!". В розд1л1 зд1йснено уточнения смисло-вого навантаження поняття "творч1сть", репрезентовано "пояс-нювальний" потениДв^ категор!! д1яльност1, виявлено 11 мето-долог1чн1 мокливост1 в пошуку онтолог1чних засад творчост1, проанал1зован! методолог!чн! та гносеолог1чн1 передумови так званого "д1яльн1сного" п1дходу до розум1ння творчост!.

Продошуючи виявлену спрямован!сть пошук!в онтолог!чних засад творчост! в напрямку до людани та 11 буття, автор ксн-статуе, що ванишвим ор!ентиром для методолог!! гуман!тарних дисципл!н е звернення в анал!з! людського буття до предмвт-но-розгорнуто1 реальност! св1ту д1яльност1, через яку визна-чаеться ! специф!ка людського буття. Найчаст!ше передумовами д!яльн1сного визначання 1 самовизначення позицП людини-твор-ця. стае "надситуативна активн!сть", "вих!д за мех! наявних предметних обставин", що дае мозишв!сть людин! н!би зд!йня-тись над св1том, поставити себе в певнэ в!дношвння до нього. В даному випадку вежливо було з'яоуЕаги, чи можлива (а якщо можлива, то як?) онтолог1я'творчост! в межах тако! "д!яль-н!сно1" установки.

В розд!л! виявлено.! проанал!зовано дек!лька 11 можли-

' - 15 -

вих вар!ант!в. Так, онтолоПя творчост! моашша, яйцо на певному р1вн1 ф1лософсьного анал1зу абстрагуватась в!д практично! .сторони творчост! ! анал!зуваим 11 головним чином з1 сторони св!домо-!деально1 д!яльност! людини. Тод! п!д онто-лог1ею творчост! розум1ють пояснения И (творчост!) в мэисах матер!ал!стичного мон!зму, яке паредбачае, зокрема, "Еиведен-ня" творчост! !з основних атрибут!в матер!!. В межах такого п1дходу можлива досл!дження як матер1альних детерм!нант творчост1, так 1 11 природно! (нейроф!з1олог!чно!) основи.

При цьому досить частое творч!сть як властив!сть людсь-ко1 д!ялыюст1, проанал!зовану з yclx стор1п, переносять на область природа. На ц1й основ! 1 зд!Яснюеться пошук в природ! таких процео!в, як1 були б аналог!чними вже "п!знаному" процесу творчост! людини, а отже, - теж'творч!стю. Так, на-приклад, виявлення за допомогом психолог!чних метод!в дос-л!дження "механ!зму" вир!шення творчого завдаяня дало можли-в!сть Пономарьову Я.А. встановити закон "трансфэрмацИ ета-п!в вир!шения системи в структурн! р!вн! 11 орган!зац!1 1 функц!онвльн! стгд!1 лодалымх розвиваючих взаемод!й". Ця обставина 1 призеггла до розум!ння творчост! як взаемодП, що веде до розвитку, як дкерела 1 механ1зму розвитку, як атрибуту матер!1.

В-трет!х, своер1дну мозклив!сть "онтолог!!" творчост! забезпечуе "!мов!рн!с1ю ор!ентована метаф!зика", основана на положенн! про те, що св!дом!сть людини як ! св!т життя в ц!-лому виступають перед наш як текст, що поко1ться на семан-тичному континуум!. Oimc смисл!в за допомогом бейзс!всько1 лог!ки дае можлив!сть встановити, що "природа розвиваеться так зке, як ! творить людина" (Нал!мов В.).

Отже, базуючись на одному 1 тому к вих!дному розум1нн! творчост! як активност!, р!зними методам можна прийти дс "конструювання1' чисельних вар!аш"!в "онтолог!!" творчост!. I якщо в першому, в!дм!ченому нами вкладку, творча актив-н!стъ св!домост! виводитъся !з атрибутивных, властивсстей ма-тер!1, то в двсх наступних - швидше навпаки: виявлення "творчост!" в природ! зд!йснюеться по аналог!! 1з вже '"п!знэним" продесом творчост! людини ! на т!й же основ!. I наджлячись н<з в!дм1зш!сть позиц!й, сп!лышл для них залишасться один 1

той не принцип: "Природа розвиваеться так само, як творить людина". Аде тод! чому нав!ть в його формулюванн! терм!но-лог!чна в!дм!нн!сть все ж таки збер!гаеться: природа розвиваеться, людина творить? Чи не криеться за зовн!шньою анэло-г1ею цось такэ, що вимагае пом!ркованост! в визначенпях? Виникнення под!бних аапитань спонукало до роздум!в про сп1в-в!дношення понять "творч!сть" та "розвиток", в результат! яких автор приходить до висновку про недостатн!отъ п!дстав для проведения Mist ними вналог!1, р!ьно як 1 1х взаемозам!ня.

В розд!л! знайшов в!дображення !ще один !з мокливих вар!ант!в наукового ионструювання онтологИ творчост!, ззпро-поновЕшйИ свого часу Лосевим О.Ф. В1н грунтуеться на виявлен-н! р!зних конструкцШ онтологП буття, що входять до зм!сту будь-яко! науки як науки про буття. На виявлен1й основ! за допомогою соф1йного моменту ! моша р!зними способами коп-струювати "т!лосну фактичн!сть" творчост! як логосу соф1й-hoctI. Виходячи з цього, Лосев О.Ф. оо'грунтував 1 свои "науку про творч1сть". Саме науку, звернення до яко! в пошуку онтолог!чних засад творчост! сдназ вс! виде згадэн! точки зору. I хоч в ф!лософськ!й л!тератур! кожна !з них репрезен-туе онтолог!чний аодект творчост!, ми запропонували для mix 1шу назву, о саме - евролог!я. Поняття "евролог!я" чп но впврше ееодить у в!тчизняну ф!лософ!ю Енгельмэйер П., визна-чаючи 11 як "всезагальну теор!ю творчост!, яка охоплюе вс! явшца творчоот1, як то художне звершення, техл!чний винах!д, наукове в1дкриття". Ми надали терм!ну дещо iranorci значения, а тому п!д евролог!ею розуы!емо науково-теоретичний аспект пошук!в засад ГЕорчост!, який визначаеться апзляц1ею до вияв-лених наукою - б!олог!е», ф!зиною, кЮернетикою, синергетикою 1 т.д.- законом!рностей.

Не заперечуючи такому конкретно-пауковому "бачешш" он-толог!! творчост!, вважаемо, однак, що воно. при вс!й сво!й значимост! досить часто мае справу з чимось "схоплюваним" ! б!льш доступним, наприклад, 1з суто специф1чним виявом творчост! людшш в окрэмо взятих сферах культури, нав!ть в р!з-них науках - в!д гуман!тарних до техн!чних. Однак, ф1лософ-ський пошук онтолог!чних засад творчост! не можэ зводитись лише до наукового пояснения 11 окремого виду. Кр!м того,

съогодн! Ежа недостатньо "анати" як творити, важлив1шв зов-с!м iraia - як зум1ги бути творцам, як зум!ти бути (перэбува-ти) в св!т!. В зв'язку в цим обгрунтовусться точка зору, вг1дно з якою п!д ф!лософською онтолог!ею творчост! сл1д ро-зум1ти дето "д1ше", "учасне" в бутт!, Ictqthq для життя лю-дшш, а но щось еп!феноменальне, таке, що сто1ть поза 1 над гсггтям. Тому ф!дософська онтолог!я творчост1 постае на як "наука про творчЮть (11 засади)" - дещо iUhhIcho вид1лене 1 в1ддалене в!д вдття, а як наука (миствцтво) сп!в-творчост1, як знания, що мо:::е бути прир!Еняне до людського буття в його особист!сному Bl-tMipi.

Але в такому випэдку нвббзп1дставн1 запитання: "Як кэ могимвз така ф1лософська онтолог!я творчост!?" "Де той елях, яккй бп пр:га!в до онтолог!! творчост!, '"учасно!" в бутт!?" Виникнекня 1год1бш!х запнтань обумовило написания III роэд!лу дасертац!! - "Творч1сть як модус укор!неност! людинк в бут-Ti", основна увага в якому зконцентрована на цих питаниях та на оемкелатл! тиорчост! як способу людського буття.

Вэжлявим не кантом вирйиеиня окраслэних питань стало досл!джешя !':нуючих способ!в "розробки" тако! структура буття, яка ш!щувала б в соб! суб'ектИЕну роальШсть, св!до-м1сть людши, ало но в оигллд! пасивпо! чэстини, а в форм! начала, слромохнього змИповзти- буття, вносити в нього нов! зв'язки та явища. В результат! доел!дження автор приходить до висновку, що ф!лософська онтолоПя творчост! мозишва як "вмонтован!сть", (вкор!нен!сть) творчо! д1яльност! людини' в "структуру" буття..Для такого осмислення онтолог11 творчост! нообх!дно було довести анал!з д!яльного буття до сутност1 людського !снувйння, а для цъого - доповнити "суб'ект-об'ект-йу" характеристику д!яльност! характеристикою онтолоПчною. Зворноняя до повноти реального буття людани характерна 1 для виток!в "д!яльм1сного" подходу в марксизм!, яке пот!м було забутв з! зростанням рол! "актив!ського" начала. П1зн!ше подЮну спрямован!сть думки под!лив Руб1нштвйн С.Л.: "Внут-р1шн1 в!дношеннл е основою, сутн!стю 1 субстанц!ею зовн1шн1х в!дноиень". Тому мова вле йдэ про !ншу, не mm "абсолятну" н!ж суб'ект-об'ектна, сторону ун!версально1 позиц11 людиии в св!т1, яка обумовлкеться не soehIuihIm в!дношенням до умов

власного буття, а 1ндав1дуальною самод!яльн1стю, безпосэред-иьо влитою а уо1ею конкретною сукупн!стю обставин свого народження, життя, практики 1 сп!лкування. Людина вне знахо-диться на в позицИ "над", а "в" св!т! - в св!т! ун!кальних речей 1 неповторних людських под!й.

'Те, що в'пошуку онтолог!чних засад творчост! в!дцаеть-ся в!двэрта перевага !деально-теоретичн!й сторон! д!яльнос-т! людини 1 зд!йсниеться абстрагування в!д сторона практично!, було показано нами в шпвредньому розд!л!. Адже сама в цьому вбачаеться рядом автор!в одна !з можливостей "констру-ювання" онтологП творчост!: онтолог!я творчост! можлива, як гав- зазначалось, якщо на певному етап! анал!зу творчост! аботрагуватись в!д гтрзктично! сторони 11 ! зд!йснювата ана-л!з, головшш чином, э! оторопи св1домо-!деалыго1 д!яльнос-т! людини. В розд1я! доведено обмеженЮть такого "абстрагування" 1 запропоновано "теоретично" в1дношення до св!ту до-• повнити в1дношенням "практичним", зор1ентованим не на р1вень теоретичних узагальнень, а на сп!впричетн!сть людини буттю. В основу "доповнення", про яке зазначено вище, покладено лрактичну багатоман1тн!сть в!дношення людини до св!ту, яка в останн! роки стала ^,6'скгом окремих ф1лософських досл1даень (Бистрицький б.К., Каоав1н 1.Т.). Тод! сам процес п1знання ^зкступае н1би в двох "1постасях": якщо виявлвшя основ 1 ме-Тод1в теоретизац11, е гносеолог!чною стороною п1знання, то процас активного прим1нення п!знавальних засоб!в та мэтод!в розум!ння в предметному св!т! людини з 11 особистим внутр1ш-н!м св!том, конкретно-1сторичним р!внем культури, досв!дом 1 т.д. в!даоситься до онтолог!чно1 сторони п!знання. А тому необх!дно розр!зняти онтолог!чн! питания в "вузькому" смис-л!, пов'язан! з проблемою визначення того, що !снуе, з точки зору т!е1 чи 1ншо1 науково! теор!1, 1 "широку" онтолог!ю самого знания як способу буття людини в св1т!.

В розд!л! також показано, що онтолог!чно були обгрунго-ван! ! первинн! (маеться на уваз!, в !стор!1 ф!лософсько! думки) "образи" знания та п!знання: л1н!я онтолог!зац!1 п!знавального процесу йшла в!д маг!чних уявлень про душу як пташку, невеличку людеьку !стоту ! т.д. 1 по-р!зночу визна-валась ! п!дтримувалась ф!лософами до Юма.

- 19 -

В1да1Ч8Н0, що ДЛЯ "широко!" ОКТОЛОШ 31ШННЯ ВагКЛИВИМ 0 не ст1льки в!дпов!дн!сть знания об'екту воображения, ск!ль-ки в!дпов!дн!сть ftoro об'активного зм1сту практичней ситуа-ц!1 признания його кокною конкретном людином. А тому мова вже йде про знания винятково! i наловторно! под!1 життевого д!йства, яке перекивае i роал!зуе кожон конкретней !ндив!д. Таке знания названа, в!дпов!дно, знаниям практштом. Boira розум!еться не як знания "про" буття - об'ект чи продает п!знання, а як усв1домлення фактичиост1 вчишсу людини, зие- . рованого певним знаниям. Практична знания е умовою прим1иен-ня знания теоретичного i в цьому смисл! - в1ртуальне. Людки! воно даеться так жэ бвзпосередньо, як 1 факт 11 Оуттл i перэдасться як деяка природйя влвстивЮть ор!ентац1! в сз1т1. В такому розум!ш! знания е нев!докремлюваяим в!д д!ялыюго буття !идав!да i утворюе ц!л!сний феномен людаько! практич-hqctí. Саме на ц!й основ! ! стало мояшшим перетворення твор-ЧОГО Д!Я1ШЯ (НауКОВОГО В ТОМУ. ЧИСЛ!) В ЛЮДСЬКИЙ ВЧШОК,

з'еднання морально! "байдужост!" знания ! морально! в!ддо-в!далыюсг! ос«3»стост! в единий твсрчий акт. Сп1вбуттев1сть творчо! д!ядъност1 досл!джуеться в розд1л! в перспектив! морального в!дношешя до св!ту, онтолог!чна папружеп!сть якого ! конституюе акт творчост! в якост! вчинку.

Такий п!дх1д обумовив ! висновок про те, що основою формування особистост! творця е не спец1ально розроблен! программ, в яких узагальнено досв1д "комплексного вивчешт творчост!" 1 зроблено в!дпов!дн! рвкомендацИ додо того, тс сл1д творити, а природня властив!сть mmol практичност! -бозпосередньо вкор!ненкй toepsc до св!ту. Иаеться на уваз1 той смисл поняття "!нтерес", яннй закладений в початковому зиаченн! дього латинсъкого терм!ну: мата !нтерес - означая знаходотись "севед речей", бути "захоплегаш оточуючим." А тему в ситуац11 2Д1йсненчя творчо! вжэ н1що по може бути незначним, малосуттевим, друг^рядним. Дя вих!даа спрямова-н!сгь до речей 1 людей не в вигляд! теоретично! допитливос-т!, ця турбота нэ в форм! зовн!шьо1 морально! шрми, а як базпосереднИ киттевий 1итерес i в пров1дноп ланком творчост1 в систем! "лвдина - св!т".

- 20 - .

У за ключе hhí дисертацИ п1дведен1 п!дсумки досл!дзш>шя, окреслен1 подалыд! перспективи розвитку проблем, що знайшли в!дображення в робот1, зроблен! вмсшвки.

3 теми дисертацИ надруковано 8 наукових праць, в яких знайшли в1дображення концепц!я роботи, 11 ochoehI положения та висновки: ''

1.Грищенко Н.В. Творчество - атрибут материи. //Сборник, научных работ аспирантов Харьковского государственного университета../Гуманитарные науки/. -Харьков, 1992. -С.94-96

2. Грищенко Н.В. К вопросу о взаимосвязи материи и сознания. //Проблема сознания в отечественной и зарубежной философии XI века. Материалы межрегиональной научной конференции. - Иваново, 1994.- С.50-51.

3. Гриценко Н.В. Творчество и' экологический кризис. // Философия техники и инженерная деятельность. Тезисы докл. межреспублик, научно-практ. конф - Пермь, 1993,- С.39-41.

4. Грищенко Н.В. Творчество как апофеоз мира. //Дух и Космос: культура и наука на пути к нетрадиционному миропониманию. Тезиса докл. и выступл. междисциплинарного симпозиума. - Харьков, 1992.- С.140.

5. Грищенко Н,§. Природа 1 функцИ мистецтва в ф!лосо-ф11 Г.С. Сковороди. //Тази допов1дей Харк1вських сковороди-н!всьхих читань, присвячених 270-р1ччю з дня нэродюння Сковороди Г.С. - XapKlB, 1992.- C.I70-I7I.

6. Грищенко Н.В. М1сцо гехн!ки 1 техн!чних наук в систем! фШософсько! рефлексИ (необх!дн!сть перс'.осмисленш! проблеми). //Изменяющийся мир и проблемы гуманитарного образования в высшей школе. Тезиса украинской научно-практ.конференции.- Бердянск, 1992.- С.22-23.

7. Грищенко Н.В. Творчество: со-творчество человека и природы. //Знание. Культура. Власть: Проблемы философского осмысления. Тезисы докл. философского симпозиума студенток, аспирантов, молодых преподавателей,- Хорьков, 1-993. -C.54-&G-

8. Грищенко Н.В. Идея творчества в онтологии Аристотеля. //Единый Космос, Ддиный полис, ЕдзшмЯ человек. Тезисы выступлений Мождународн. конф. по проблемам древнегреческой философии.//VI Аристотелевские чтения.- Мариуполь, 1993, <- С.91-93.

' - 21 -

Гриценко Н.В. Фе:юиен творчества (фмософско-онтолопс-ческне основания).

Диссертация на соискание учВной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.01 - диалектика и теория познают. Харьковский гос. университет, Харьков, 1995.

Содержание диссертации отражено в 8 научных публикациях, в которих исследуются онтологические основания творчества к обосновывается позиция, согласно которой под философской онтологией творчества следует понимать нечто "работающее", участиое в Ситки, существенное для жизни человека, а не нечто. Бпкфэношиальное, существующее вне и над яизнью. Онтология творчества представлена как укоренённость человеческой творческой деятельности з структуру битая. Установлено стли-чие Философской онтологии творчества от' эврологии, которая предетавлкзт собой нзучно-теоретический аспект поисков онтологических оснований творчества и усматривает последние в биологических, нейрофизиологических* психологических, -екпер-гетт'оских и т. л. особенностях и закономерностях.

Выводи могут быть иснользованн в дальнейших философских и культурологических исследованиях, способствовать осмыслению многие аопектов философской "проблемы" человека.

GrlGhenlto N.V, Phenomenon. oi creation <Phylosophlc ontological basis). Thesis Xor hlqh deqree oi candidate of Phylosophy in speciality 09.00.01. - dialectics and theory of coqnition. Kharkov State University, Kharkov, 1995.

Theala content is covered in 8 scientific published papers. The latter make research on ontological basis oi creative activity and substantiate the position according 1.0 that phylosophic ontology of creation means something "working", participating in being, some having essence for 1mm life, but. nothing, ^exiatlnq a;,-ay and abovu life. Ontology of creation is represented as "inclusion" of human creative activity into structure of existence.The author establishes the difference of phyloaophic ontology of creation from evroio£y, which represents itself as scietiiic - theoretical aspect of searching ontological foundations of creation and finds them is biological, murophy biological, pay-

. - 22 -

• chic, and the like peculiarities and laws.

Conclusions can be utilized for further phylosophic and culturological researches, help to cover many aspects of the phylosophic problem ol human being.

JOntnoBi слове; творч1сть, евролог1я, фШософсъка онтолоПя творчост!, буття (сп1в-буття).

Вгдповгдальнкй за винуск Кривуля О.М.

Шдписаио до друву 11.07.95 р., формат G0x64 I/I6,'nanip офсет., друк офсетний, зам.62/% , тир. 100 прим. Ротапрш.^ Унтверсигету внутренние справ,

3I0C80, м.Харкхв, пр-т• 50грхччяiCKfP, 27