автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.09
диссертация на тему: Философская природа интуитивных синтетических суждений и их функции в научном и художественном творчестве

Полный текст автореферата диссертации по теме "Философская природа интуитивных синтетических суждений и их функции в научном и художественном творчестве"

Харківський державний університет

УДК 165: (161.1 + 161.2)

ПРИРОДА ІНТУЇТИВНИХ СИНТЕТИЧНИХ СУДЖЕНЬ І ЇХНІ ФУНКЦІЇ В НАУКОВІЙ І ХУДОЖНІЙ ТВОРЧОСТІ

09.00.09 - філософія науки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Харків • 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії Харківського військового університету. МІшстерсг Оборони України.

Науковий керівник: кандидат філософських наук, професор

Рибалко Веніамін Кузьмович, професор сектору філософії Харківського державного педагогічного

Будко Володимир Васильович,

Зав. кафедрою філософії Харківсько? державної інженерно-педагогічної академії.

кандидат філософських наук, доцент Степаненко Ірина Володимирівна, професор сектору філософії Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.

їм. Ярослава Мудрого, кафедра філософа. Міністерство освіти України, м. Харків

, університету ім. Г.С. Сковороди

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Провідна установа: Національна юридична академія України

вченої ради Д 64.051.06 при Харківському державному університеті за адресою:

310077, Харків, майдан Свободи, 4, ауд. ^ ~

3 дисертацією можна ознайомитись у Центральній; науковій бібліотеці Харківського

державного університету, за адресою: 310077, Харків, майдан Свободи, 4. Автореферат розісланий “3 " 1998року.

Учений секретар л А-—- .

спеціалізованої вченої ради [/) B.C. Старовойт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми обумовлена підвищенням в ганці XX століття значення інтуїтивних гтодологічних програм, в тому числі інтуїтивних синтетичних суджень. Ледь чн не основною юблемою сучасної методології природознавства є питання про співвідношення логічного та туїтивного в пізнанні. Сьогодні багато провідних учених поряд з дискурсивним все більше иначають фундаментальне значення в пізнанні інтуїтивних суджень, що, за нашою думкою, ляє собою якісну зміну уявлень про систему методологічного пізнання. Подібна еволюція ґгодології останнього часу і вся так звана “інтелектуальна революція” змінює ментальність іирододослідників, вносить відповідні зміни в гуманітарне, соціально-політичне пізнання і іактику, а також породжує нові складні проблеми аналізу інтуїції, співвідношення логічного та ізалогічного тощо. •

На тлі всезросгаючої потреби в філософському аналізі природи інтуїтивних синтетичних джень сьогодні видані лише окремі роботи з даної проблеми, де визначаються деякі її аспекти. У ому зв’язку вважається актуальним дослідження філософської природи інтуїтивних синтетичних джень, визначення їхньої ролі в науковому і художньому пізнанні, а також при прийнятті часного командирського рішення.

У дисертаційному дослідженні наявне намагання відповісти на дані, а також на актуальні тання співвідношення раціонального (логічного) та позалогічного. Зокрема в роботі умовлюється рішення цих питань, визначається роль формально-логічного аналізу і -залогічного судження, інтуїції, якою проймане сучасне наукове пізнання, мистецтво, релігія та иі види соціальної діяльності. Успіхи наукового пізнання привели деяких представників гематизованих наук до фетишизації логічного методу, до впевненості, що науковим можна їжати тільки те, що в кожному своєму елементі обгрунтовано суворо логічно і доказово. В той час у сучасній науковій пізнавальній практиці все ширше використовується як логічний, так і (алогічний підхід до аналізу об’єкту дослідження. В результаті їх взаємопроникнення, ємозбагачеиня і синтезу досягаються вагомі наукові результати.

Теоретична значимість і актуальність дисертаційного дослідження визначається ще й тим, його результати дозволяють поглибігги філософське розуміння діалектики пізнання в цілому, >стежити її зв’язок з практикою, подолати схематизм, що зустрічається у філософській гратурі, однобічність висновків у розумінні даної проблеми. У дисертації обгрунтовується ібхідність розрізняти інтуїцію в тому сена, в якому цей терпін вживається в філософії рямований розгляд істини, що не дозволяє логічного обгрунтування, в нашій термінології -гуїція судження”), та інтуїцію як допоміжний елеменг-вгадування, передбачення істини, *м

дозволяє наступне “опосередкування”, - логічне чи дослідне встановлення (чи спростування) істинності інтуїтивного судження (її іноді називають евристичною інтуїцією, чи “інтуїцією-здогадкою”). В роботі досліджуються маповивчені проблеми природи інтуїтивних суджень, інтуїтивне і дискурсивне, безпосереднє та опосередковане, аналізуються функції інтуїтивних синтетичних суджень в математичному, художньому пЬнанні та при прийнятті сучасного командирського рішення. '

В дослідженні філософської природи інтуїтивних синтетичних суджень, їхніх функцій у пізнавальному процесі має місце не тільки великий філософсько-методологічний інтерес, але й важливе практичне значення. Парадигмальні зміни сучасних методологічних програм, що активно вбирають до свого арсеналу інтуїтивні методи пізнання, не можуть не надати вплив на всю природу філософського знання, в тому числі і академічні курси, що вивчаються слухачами вищих навчальних закладів, потребуючих, за нашою думкою, відповідного коректування. В умовах будівництва нового демократичного українського суспільства, коли економіка переживає перехідний період, відбувається зміна цінностей в структурі громадської свідомості, змінюється звичний спосіб і стиль життя, вимагається масова творча активність людей, раціонально обгрунтовані соціальні дії, важливе місце в обгрунтуванні оптимальності яких , безумовно, належить інтуїції.

Все вищезазначене обумовило вибір теми, ії теоретичну, методичну актуальність і практичну значимість.

Ступінь розробки проблеми. Проблема інтуїції, якщо розглядати її в цілому, притягувала своєю значимістю філософів, учених, починаючи з античних часів і до сьогодення. Філософське вчення про інтуїцію в більшій чи меншій мірі розвивали: Сократ, Платон і Аристотель, Боецій, Аль Фарабі, їбн Сина (Авіценна); Микола Кузанський і Френсіс Бекон; Р. Декарт, Б.. Спіноза, Г.В. Леибніц і Дж. Локк; І. Кант, І. Фіхте, Ф. Шеллінг, Ф. Якобі і Г.В.Ф. Гегель; Ф. Шіллер і А. Шопенгауер; в ХІХ-ХХ століттях А. Бергсон, Б. Кроче, М.О. Лосський, Е. Гуссерль, А. Пуанкаре, Альберт Ейнштейн та багато інших.

Як показало вивчення даної проблеми філософи і вчені, як правило, недостатньо диференціювали зміст інтуїції в цілому, однак, як свідчать результати дослідження, є достатньо фактів і вказівок на відносну самостійність інтуїтивних синтетичних суджень і їхньої евристичної ролі в пізнавальному процесі. . -

Вітчизняна філософія довготривалий час не займалася дослідженнями проблеми інтуїції. Лише починаючи з 60-х років з’являються роботи, присвячені інтуїції. Першою фундаментальною працею було історико-філософськє дослідження В.Ф. Асмуса. Слідом за нею з’являється низка робіт авторів, котрі аналізували феномен інтуїції в різних його аспектах. Вийшли монографії І.П.

. з

їуєвої, Я.А. Пономарьова, А.С. Карміна і Є.Ц. Хайкіна, А.А. Налчаджяна, К.Н. Суханова, В.М. риноїі А.А. Новикова, І.М. Морозова, P.M. Грановськоїта І.Я Березної, Є.Л. Фейнберга. Видані імісговні праці зарубіжних авторів - М. Бунге і Ж. Адамара. В більшості виданих за останній час )обіт з теорії пізнання і творчості так чи інакше порушується проблема інтуїції (роботи Б.М. Кедрова, П.В. Копніна, Є.В. Ільєнкова, Т.І. Ойзермана, АГ. Спіркіна, B.C. Біблера, Б.Г. Кузнецова, А.М. Коршунова, Ю.М. Бородая, А.С. Арсеньева, Г.І. Рузавіна, А.Н. Кочергіна, А.М. Матюшкіна, Д.Ю. Панова, П.В. Алексеева та ін.). У літературі, як довело вивчення, інтереси ічєних і філософів зосереджені в основному на загальній природі інтуїції. У ній недостатньо шсвітлені питання інтуїтивних синтетичних суджень, що відіграють важливе значення в шнавальному процесі. За багатьма питаннями, пов’язаними з цими проблемами в літературі, шкпадаються різні підходи Такий стан, певно, можна пояснити невизначеним статусом поїть ‘інтуїція”, “синтетичні судження”, а звідси “інтуїтивного синтетичного судження”. Певну роботу в зішенні проблеми інтуїтивного синтетичного судження, його функцій в науковому і художньому іізнанні проробили - Є.Д. Фейнберг, А.П. Шептулін, Є.М. Бабосов, Г. Вейль, А. Гейтинг, М.І. Іанов, Ж. Адамар, АГ. Барабашев, А.В. Новиков, В.А. Цапок, С.Д. Безклубенко, В.Н. Никифоров га ін. Роль інтуїції у військовій спраиі в літературі майже не досліджувалась, виняток можуть :класти лише статті В.Д Бірюкова, а також В.В. Серебрянникова і М.І. Ясюкова. При написанні юботи і виробленні концепції інтуїтивного синтетичного судження використовувались результати ;амоспостереження вчених і художників над ходом їхньої власної творчості, зокрема А. Пуанкаре, К. Ейнштейна, Ж. Адамара, Ф. Достосвського, Л. Толстого та інших видатних діячів науки і сультури. .

В роботі йдеться, головним чином, про інтуїтивне синтетичне судження, тобто про інтуїцію г філософському сенсі слова - коли має місце спрямоване розглядання істини (об’єктивного ів’язку речей), що не спирається на доказ і не дозволяє його, а не про “психоевристичну” інтуїцію-ідогад, інтуїцію-передбачення, правильність якої мусить (і може) бути потім або доведена, чи :простована.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного іослідження складає розділ колективної теми сектору філософії Харківського державного іедагогічного університету ім. Г.С. Сковороди “Філософія виховання", яка входить до плану іаукової роботи університету, замовником котрої є Міністерство освіти України. Тема (©слідження входить також до комплексної теми “Гуманізація", кафедри філософії Харківського » ■ ' '

іійськового університету, що є складовою частиною наукової роботи університету, замовник якої Головне управління військової освіти Міністерства Оборони України.

Мета І завдання дослідження Актуальність, теоретична і практична значимість теми ступінь її наукової розробки визначили мету дослідження, котра складається в обгрунтуванні доказі сутності інтуїтивних синтетичних суджень, розкритті закономірностей їх функціонування і науковій, художній творчості і військовій справі.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

а) дослідження генези інтуїтивного синтетичного судження;

б) обгрунтування доказу філософської природи інтуїтивного синтетичного судження;

в) обгрунтування різниці “інтуїції-судження” (філософської інтуїції) від інтуїції як

допоміжного елемента-розгадування, тобто “інтуїції-здогаду”; '

г) визначення методологічної ролі інтуїтивного синтетичного судження в математиці і художній творчості;

д) визначення місця і ролі інтуїції в прийнятті сучасного командирського рішення.

Методологічна основа дисертації. Робота написана на основі діалектнко-матеріалістичної

методології. Філософською і методологічною основою дослідження є вимога матеріалістичної теорії пізнання в об’єктивному, конкретно-історичному аналізі дійсності. Автор спирався на праці філософів, психологів, математиків, мистецтвознавців, художників, присвячені проблемам творчої діяльності, а також на праці дослідників країн СНД і далекого зарубіжжя з проблем інтуїції, інтуїтивного синтетичного судження. Використані також праці вчених в галузі історії філософії, теорії пізнання і теорії творчості, методології і філософії науки, логіки, мистецтва, математики, військової справи.

Наукова новація отриманих результатів і основні положення, що виносяться на захист.

1. Сформульовано та аргументовано, що в сучасному науковому пізнанні актуалізувалися питання співвідношення логічного і позалогічного (інтуїтивного), підвищилася роль інтуїції в методологічних програмах кінця XX століття. Отримало подальший розвиток учення про інтуїцію: під інтуїцією розуміється спрямований розгляд істини, що не спирається на доказ. Розрізняються два аспекти інтуїції: інтуїція-судження; психоевристична (інтуїція-здотад, інтуїція-передбачення).

2. Встановлено, що сучасне наукове знання містить в собі, окрім суворо логічного доказу,

сукупність інтуїтивних синтетичних суджень. Під ними розуміють такі розумові дії, їх результати, в яких відсутні логічні обгрунтування для вибору того чи іншого рішення при наявності багатьох можливих (чи хоча б двох). Вони мають узагальнену природу, що враховує одночасно дію багатьох чинників і конкретні умови. Обгрунтовані критерії переконливості інтуїтивних синтетичних суджень: критерій практики, почуття задоволеності, втіхи, внутрішньої

. 5

зреконаності, (останній критерій використується за певннх умов: всезагальність, до нього не звинна приєднуватися особиста зацікавленість, корисність для особи, що встановлює судження).

3. Виявлено, що інтуїтивні синтетичні судження виступають невід’ємним елементом атематичної творчості при визначенні аксіоматичного базису, при формулюванні основних зложень, понять, використаних у теорії; прийнятті рішень про достатність досвіду та апріорного жазу, а також з визначенням логічної якості (безпосередності) та аналізом гносеологічних умов упередженості - очевидності і певної ясності.

4. Установлені функції інтуїтивних синтетичних суджень у художній творчості: мистецтво ладає критерій достовірності в самому собі, він спирається на функції інтуїтивного синтетичного дження, що має важливе значення в процесі створення витвору мистецтва і при його духовному юживанні.

5. Обгрунтовано положення про те, що інтуїтивні синтетичні судження є необхідним зменгом в діяльності сучасного воєначальника, командира: їхня роль у діяльності командира тягає в пошуку та використанні нових методів і прийомів здобуття перемоги з найменшими гтратами сил і засобів. Ефективність командирського рішення, прийнятого на основі іуїгивного синтетичного судження, залежить від рівня його загальних і воєнних знань, рактеру мислення, від уміння передбачати хід воєнних подій і вміло організовувати дії своїх іськ, від знання супротивника, його сил і засобів, від уміння вправно застосовувати зброю, йову техніку.

Практичне значення отриманих результатів:

а) Результати філософсько-методологічного аналізу проблеми інтуїтивного синтетичного дження можуть бути використані для подальшого поглиблення і розвитку теорії інтуїції; укової і художньої творчості, теорії відкриття; теорії пізнання філософської антропології і иософії в цілому, а також в психології та історії науки.

б) Висновки дисертації можуть стимулювати подальші дослідження природи інтуїтивного нтетичного судження, вивчення його функцій в системі гносеологічного, онтологічного і тодологічного знання.

в) Матеріали дослідження являють собою практичний інтерес для представників

иродничих і гуманітарних знань, так як теоретичні положення і висновки, при уважному до них шленні, здатні огттимізувати суб'єктивні умови підготовки і проведення наукового пошуку, хконалювати науково-дослідницьку програму а цілому і тим самим підвищувати іультативність і практичну значимість діяльності вченого, представника мистецтва, -начальника ■

б

г) Результати дослідження здатні надати позитивний вплив на ефективність навчального процесу в навчальних закладах: при підготовці навчальних посібників з філософії, історії науки, мистецтва та інших гуманітарних дисциплін; прн складанні методичних матеріалів для офіцерського складу армії, а також при розробці спеціальних курсів з філософії науки, гносеології, теорії творчості тощо.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі теорії культури й філософії науки Харківського державного університету, кафедрах філософії Харківського військового університету і Харківського державного педагогічного, університету ім. Г.С. Сковороди. За матеріалами дисертації підготовлено спецкурс “Роль інтуїтивних синтетичних суджень у підготовці й прийнятті командирських рішень”, який був прочитаний у Харківському військовому університеті в 1995/96 навчальному році. За матеріалами спецкурсу опубліковано навчальний посібник “Проблема інтуїції в контексті історичного розвитку філософії і науки” Харків, 1996, обсяг 3 друкованих аркуші. _

Основний зміст положень, що винесені на захист, викладено автором у 4-х публікаціях, а також у статтях, тезах і виступах на конференціях (Харківський військовий університет - 1995р.; Харківський медичний університет - 1997р.; Харківський державний педагогічний університет -1997р.).

Основні положення наукового дослідження реалізовані і отримали підтвердження в його науково-педагогічній діяльності, військовій діяльності, на методологічних семінарах та в інших формах творчих контактів. •

Структура й обсяг роботи

Дисертація складається із вступу, двох розділів і списку використуваної літератури.

Основний матеріал викладений на '!&'{ сторінках, надрукованих комп’ютерним способом, список літератури містить 167 найменувань, об’єм роботи сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовується вибір теми дисертаційної роботи, аналізується ступінь її розробки у філософській і науковій літературі, сформульовані мета і завдання дослідження, наукова новація отриманих результатів та основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Генеза інтуїтивниі синтетичних суджень” зроблено науково-філософський аналіз генези природи інтуїції, інтуїтивних синтетичних суджень, що дозволяє визначити перспективні підходи до осмислення їх природи в сучасній філософії науки.

простежити їх значення у філософському науковому пізнанні,і практиці. Показано, що генезис інтуїтивній синтетичних суджень характеризується не тільки філософською рефлексією над природою інтуїції в цілому, але й осмисленням специфіки, особливостей і ролі в пізнавальному .процесі безпосередньо інтуїтивні» синтетичних суджень. Становлення концепції інтуїтивного синтетичного судженій здійснюється в єдності філософського та прнродничонаукового знання.

У першому підрозділі “Проблема інтуїції в західноєвропейській філософії XVII ст.”, на підставі творчості Р. Декарта, Б. Спінози, Дж. Локка, подається аналіз інтуїтивного знання. Інтуїтивні пізнання як безпосереднє, в тому числі здійснюване у формі інтуїтивних синтетичних суджень, повинно, згідно з їх ученням', відрізнятися від розумового пізнання, що опирається на логічний апарат визначень, силогізмів і доказів. Інтуїція є не просто один із видав інтелектуального пізнання, а його вищий вид. Декарт правомірно визнав, що основні аксіоми науки і філософії - безпосередні, інтуїтивні істини. Філософ протиставляє інтуїцію як засіб безпосереднього знання силогічному умовиводу як засобу знання опосередкованого. Саме в силу безпосередності інтелектуального розгляду інтуїції і є, за думкою філософа, вищим видом знання, тобто пряме і безпосереднє, що не потребує ніякого доказу розгляду істини розумом. Спіиоза абсолютизував синтетичний прийом дослідження, визнавав ідеалом методологічного наукового мислення сшггетико-дедуктивний метод. Інтуїція, визнає філософ, - це свого роду прискорений умовивід, не пов'язаний з вродженими ідеями, а висловлений в знаковій формі, що відображає використання понять. Інтуїтивний акт, на думку Спінози, нерозривно пов’язаний з дискурсивним мисленням, а істинність інтуїції стає безсуперечливою, якщо вона виражена в точних дефініціях аналітичних суджень. На думку Локка, є інтуїтивно досяжні істини, але немає ніяких вроджених понять (ідей). Джерело всіх істин - ідеї, що виникають в досвіді подальшої впливу речей на почуття. Філософ підкреслював, що при інтуїтивному пізнанні розум не потребує доказів або вивчення, а також, що інтуїтивне пізнання найдовершеніше із усіх видів знання.

Філософи-раціоналісти XVII століття вважали, що інтуїтивні сннтетичні судження - це вищий вид інтелектуального пізнання, незалежний від умовиводу і доказів.

У другому підрозділі “Природа синтетичних суджень у німецькій класичній філософії" на прикладі німецької класичної філософії аналізується філософська природа інтуїтивних синтетичних суджень. Кант прагнув довести, що розум не має здатності пізнання справжньої природи речей, що єдино доступне людині теоретичне знання може бути знанням тільки явищ, а не “речей у собі”, що воно досягається тільки сполученням форм розуму з формами почуттєвості. • ■

Інтуїція Канта носить чуттєвий, а не інтелектуальний характер, що обумовлено агностицизмом і метафізикою філософа. Це крок назад у відношенні до його поперсдниив-раціонллістів Апріорне споглядання у Канта доводиться ріднею інтелектуальної інтуїції Декарта. Заслуговує на увагу

рирізнення філософом судження в якості елементарного логічного зв’язку. Судження, в якому Д( наявного поняття додасться новий елемент знання, він назвав “синтетичним”. У синтетични? судженнях вихід за межі змісту суб’єкта здійснюється з допомогою досвіду, чи апріорноїх споглядання, чи їх разом узятих. Але апріорні споглядання Канта - це “інтелектуальна інтуїція”. З позиції сучасного мислення можна припустити, що це прообраз інтуїтивного синтетичного судження. Синтетичні судження, отримані з допомого» апріорного споглядання (інтуїтивне синтетичне судження), якраз і становить інтерес, оскільки вони несуть в собі необхідність і всезагальність, а також реалізують факт пізнання - факт утворення нового знання. Для Фіхте інтуїція - це форма злиття в акті пізнання суб’єкта і об’єкта, протиріччя між об’єктом і суб’єктом розв’язується у філософа завдяки спогляданню. Це споглядання (що характерно і для Канта, Шеллінга), ототожнюється з поняттям інтелектуальної інтуїції. Інтелектуальна інтуїція Фіхте спрямована на розуміння діалектики життя, що розвивається, це метод дійового пізнання. Зв’язок інтелектуальної інтуїції з діалектикою був новим елементом. Шеллінг вважав інтелектуальною інтуїцією акт безпосереднього осмислюваного піймання інтелектуальної дії у момент її здійснення. Він розглядає її як розв’язання діалектичних протиріч. Все наше знання, вважав філософ, складається з самих синтетичних лоложекь-суджень, в тому числі інтуїтивних за своїм походженням, і тільки в них міститься дійсне знання. Але синтетичні знання не достовірні самі по собі, такими є лише тотожні чи аналітичні положення. Розв’язання цього протиріччя філософ знаходить в точці, в якій тотожне і синтетичне знання єдині. Таку точку він бачить там, де суб’єкт і об’єкт безпосередньо єдині - в судженні. Отже, інтелектуальна інтуїція Шеллінга - це не що інше, як інтуїтивне синтетичне судження. Гегель поставив проблему співвідношення безпосереднього і опосередкованого знання, відкинув концепції, що трактують інтуїцію як з позиції алогічного підходу, так і з позицій перебільшеного довір'я до інтелектуальної і чуттєвої очевидності. Але філософ, на нашу думку, не зміг правильно вирішити намічену ним проблему уже тому, що само поняття “опосередковане” з ідеалістичних позицій не могло бути витлумачено достатньо повно. Для Гегеля аналітичне і синтетичне - необхідні, діалектично взаємопов’язані моменти кожного пізнавального акту. Синтетичне прагие до розуміння різноманітності визначень у їх єдності, в ньому виявляється співвіднесеним різне як таке. В марксистській діалектиці інтуїція розглядається як співвідношення між безпосереднім і опосередкованим знанням і визначається поглядом на пізнання як на процес, як на рух, як на перехід від знання менш глибокого і досконалого до більш глибокого і досконалого. Та розглядувані самі по собі безпосередні істини не початок, не первинно дане, а результат, підсумок попереднього йому опосередкування. Середовище й знаряддя цього опосередкування - практика

Генезис інтуїтивних синтетичних суджень свідчить про те, що в творчості різних філософів гоступово формується усвідомлення необхідності розв’язання проблеми філософської природи нтуїтивних синтетичних суджень, як з точки зору його визначення, так і вияву його специфіки, а •акояс прослідковуються намагання розгляду інтуїції з діалектичної позиції.

У третьому підрозділі “Інтуїтивні сннтетнчні судження в філософії і науці XX століття” юспіджуггься розвиток теорії інтуїтивних синтетичних суджень у наші паси. ' .

Пуанкаре вирізнив чуттєву й інтелектуальну інтуїцію, котра співзвучна з кантівським іпріорним інтуїтивним синтетичним судженням. Підсумком такого судження є аксіома, яка дає гачаток математичному знанню. Філософ, на нашу думку, помилково визнавав, шо принцип говної індукції є істинний зразок апріорного синтетичного судження. В його розмірковуваннях іемає згадки про роль практики, а виявляється тільки утвердження могутності розуму. Ейнштейн, вдаючи великого значення інтуїції, визнавав інтуїцію-судження, але не інтуїцію-здогад. Він іравомірно вважав, що до пізнання загальної картини світу веде не тільки логічний шлях, а й аснована на проникненні до сутності досвіду інтуїція (мається на увазі філософська ііггуїщя-удження). Вчений доводив, що зв’язки досвідно-чуттєвого і логічного, як і зв’язки аксіоматично-етуїтивного з логіко-дедукгивннм, не є простими лінійними зв’язками типу аксіома-дедукція, іергсон прямо протиставляє інтуїцію інтелекту. Інтуїція , вважає філософ, це вічний рух, а рух е ггинне пізнання. Філософ розрізняє два види пізнання: чисте (чи істинне) і наукове (гіпотетичне). Іерше - абсолютне і можливе лише через інтуїцію; друге, відносне і формальне, - через аналіз, нтуїція ніби передбачає діяльність свідомості, інтелекту, міркує Бергсон, залишаючи на долю станнього лише формально-логічне закріплення отриманих результатів. Лосський намагався творити систему “інтегрального” інтуїтивізму. Пізнання, вважав філософ, відбувається шляхом уггєвої, логічної і інтелектуальної інтуїції. Систематичне судження у Лосського - є абсолютна еобхідність, невід’ємна істина, суб’єкт і предикат його пов’язані синтетичною необхідністю ослідовності. Основні істини розглядаються інтуїцією, а їх обгрунтування знаходиться в интетичнііі необхідності слідування. А будь-який умовивід є вид інтелектуальної інтуїції, вважає [осський. Таким чином, ми маємо справу з інтуїтивним синтетичним судженням, як його розуміє ілософ. Гуссерль шукав незмінну сутність речей поза їх якостями і відносинами. Філософ гверджує, що подібна сутність, чи ейдос, виявляється інтелектуальною інтуїцією, що іменується им “розглядом сутності”. Ейдичні судження, плоди розгляду сутностей чи інгуїцій, е, таким ином, апріорним синтетичним судженням.

На нашу думку, - це ще одна своєрідна інтерпретація інтуїтивного синтетичного судження. 'я наш погляд, зміст інтуїції за Шелером - це феномен, що не має нічого спільного ні з реальними зищами, ні з видимістю. Феноменологічна інтуїція, вважає філософ, - це цілісне і безпосереднє

бачення сутності; вона не потребує опосередкування. Феноменологічна концепція “сушо бачення” побудована на повному зневажанні досвіду і раціонального пізнання, на ігнорува: процесу опанування людиною дійсності. Інтуїція Шелера - це акт антиінгелектуального пізнай Гартман вважає, що проблема пізнання ідеального буття - це проблема апріорного інтуїтивне пізнання. Філософ розрізняє два види апріорного інтуїтивного пізнання - “стигматичну’ “конспективну" інтуїції. У вченні про два види ітуїції виявляється прагнення Гартмана об’єдн; безпосередній характер інтуїції з інтелектуальним аспектом.

У цілому за генезою інтуїтивних синтетичних суджень можна сказати, що, ііочинаючі раціоналізму XVII століття і закінчуючи філософією і наукою XX століття домінантні проходить ‘проблема розвитку інтуїтивного синтетичного судження. І практично кожн мислитель, учений, стикаючись з даною проблемою, робить свій внесок в П розробку. ' тенденція посилюється в сучасній науці і практиці, коли різко зросла роль інтуїтивних мето, пізнання. ■ . '

У другому розділі “Інтуїтивні синтетичні судження: філософська природа методологічні функції" подається філософський аналіз природи інтуїтивного синтетичне судження, його переконливості. Обгрунтовується значення, функції, місце і роль інтуїтивне синтетичного судження в математичному пізнанні, художній творчості, підготовці і прнйня командирського рішення.

Перший підрозділ “Синтетнчне судження: інтуїтивне і дискурсивне” починається дослідження аналітичних і синтетичних суджень. Визначено, що їх розрізнення корисне, необхід і правомірне в розв’язанні ряду теоретико-пізнавальних проблем. Одна з таких проблем розмежування теоретичного та емпіричного знання. їх поділ носить відносний характер, тоЄ певне судження буде аналітичним чи синтетичним лише відносно даної мовної системи. На наї думку, до синтетичних суджень (пропозицій, висловлювань) можна віднести пропозиі істинність яких може бути встановлена при умові звернення до деяких фактичних (позалогічш даних, що не формулюються в указаних пропозиціях. Сформульовано і аргументовано, що сучасному науковому пізнанні актуалізувалися питання співвідношення логічного і позалогічно (інтуїтивного). Тільки доповнюючи формальну логіку критерієм дослідної перевірки, звернена до практихи і оцінюючи в процесі цієї перевірки з допомогою “позалогічного" суджен достатність підстав для узагальненого висновку, можна успішно здійснювати пізнай навколишнього світу.

’ Отримало подальший розвиток учення про інтуїцію: під інтелектуальною інтуїції розуміється Спрямований розгляд істини, що не спирається на доказ. Розрізняються два аспек ітуїції: інтуїція-судженн* в філософському сенсі слова (“справжня інтуїція") е розгляд аксіоі»

и

на сама мае характер аксіоми; лсихоевристична (іілуїція-здогад, інтуїція-передбачення), редугадання теореми, котре ще потрібно виправдати (чи відкинути) доказом.

Запропоновано таке розуміння інтуїтивного синтетичного судження: під ним слід розуміти зумові дії, їхні результати, в яких відсутні логічні обгрунтування для вибору того чи іншого иення при наявності багатьох можливих (чи хоча б двох). Сутність інтуїтивного судження в му, що воно синтетичне, є узагальнюючим судженням, що враховує зразу множинність кггавнн. - ■ •

У другому підрозділі “Опосередковяпість (переконаність) інтуїтивного синтетичного дошіяя” автор приходить до висновку, що дискурсивний та інтуїтивний методи пізнання істини ибоко різні в своїй переконливості і доказовості. Логічний доказ приводить до незаперечливого зультату, з яким мусить погодитися кожний. “Безпосередній розгляд істини” неминуче мас на ібі знак суб’єктивності. Судження про достатність, доказовість досвіду - є- позалогічниіі туїтивннй акт, що не зводиться логічно до інших положень, прийнятим за основні і безумовно эавильм. Підтвердження передбачень зміцнює переконливість судження. Обгрунтовується, що ія ствердження довір’я, переконливості до інтуїтивного синтетичного судження в будь-якій ілузі, необхідно залучати два критерії; критерій практики; почуття задоволення, внутрішньої греконаності. Щоб подібне задоволення (переконання) могло служити критерієм істинності, зно повинно достовірно відповідати ряду умов: воно повинно бути всезагальним; до нього не овинна приєднуватися будь-яка особиста зацікавленість, корисність для особи, що висловлює лдження. Переконливість по-справжньому інтуїтивного синтетичного судження, довір’я до нього їзується тільки на внутрішній переконаності, задоволення від синтетичної оцінки ситуації і тому ижди знаходиться під сумнівом.

У третьому підрозділі “Значення інтуїтивних синтетичних суджень у математичному ' ізнаииГ обгрунтовуються положення про те, що інтуїтивні синтетичні судження виступають евід’ємним елементом математичної творчості. У математичному знанні, оперуючи інтуїтивним интетичним судженням, неможливо зробити повністю обгрунтованим, логічно самодостатнім ихідні поняття, визначення, аксіоматичний базис. Позалогічний інтуїтивний початок е іевід’ємним елементом процесу пізнання при встановленні аксіоматичного базису, при юрмулюванні основних визначень, понять, використаних у теорії. У процесі розвитку «тематики нові інтуїтивні судження, що змінюють аксіоматичний базис, за необхідністю повинні пшикати необмежено багаторазово.

Важливим видом використаної у математиці інтуїції є судження про достатність'досвіду, іослідного доказу висновку. Методологічне значення інтуїтивних синтетичних суджень у математиці пов’язано з визначенням логічної ознаки (безпосередності) і аналізом гносеологічних

умов неупередженості - очевидності та повної ясності. Інтуїтивне судження в галузі точних наук допускає дуже швидку перевірку і навіть одноразове порушення передбачення, логічно виведене з інтуїтивного судження, безумовно його спростовує. Підтвердження же зміцнює переконливість судження.

У четвертому "підрозділі “Функції інтуїтивній синтетичних суджень у мистецтві” просгежені функції інтуїтивних синтетичних суджень у художній творчості.

Інтуїтивне синтетичне судження в мистецтві як у явищі, що охоплює діяльність художника і сприймає суб’єкт, має критерій правильності (“задоволення”) в собі самому. Звідси мистецтво здатне охоплювати судження, котрі не допукають зведення до єдиного судження про достатність дослідної перевірки. Мистецтво здатне посередництвом інтуїтивного синтетичного судження навіювати, утверджувати навіть “ідеі'”, які не вербалізуються і тому ми можимо говорити про мистецтво, як про специфічний метод розуміння конкретних “істин”. Призначення мистецтва як загального методу розуміння істини - утвердження авторитету інтуїтивного судження, доказу недоведеного. Через мистецтво з’ясовується здатність інтуїтивного синтетичного судження протистояти авторитету логічного і взагалі дискурсивного методу пізнання, урівноважувати його. Правильність інтуїтивних суджень в мистецтві не може бути ні підтверджена, ні спростована обмеженою перевіркою. •

У “відображенні” об’єктивного матеріального і духовного світу можна простежити дві

“підфункції” інтуїтивного синтетичного судження: використання елементів реального світу;

перетворення цього матеріалу дійсності, створення нової художньої дійсності, що вміщує . • інтуїтивне судження художника. Гедоністична функція інтуїтивного синтетичного судження в

мистецтві. .пов’язується з тими відчуттями задоволення чи незадоволення, котрі завжди

супроводжують інтуїтивний висновок про правильність чи неправильність даного синтетичного

судження. Комунікативна функція виявляється в здатності здійснювати ’’зараження почуттям”.

Переконливість інтуїтивного розуміння досягається при умові, якщо почупя задоволеності від

нового є “всезагальним”. Інтуїтивне синтетичне судження забезпечує певне пізнання, навіть коли

воно, не вміщує конкретно-предметного “пізнавального” елементу, але вже оперує

узагальнюючими образами. Естетична функція висловлюється судженням: “це гарно” чи “це

прекрасно”. Функція взаємодії інтуїтивного і логічного виявляється в тому, що логічно недоведене

може бути неухильно правильним, інтуїтивне рішення здатне бути набагато більш справедливим і

правильним, ніж цей розсуд.

' У п’ятому підрозділі “Місце і роль інтуїції у підготовці н прийнятті командирського

рішених” обгрунтовано прложення про те, що інтуїтивні синтетичні судження е необхідним

- » . * * моментом у діяльності сучасного воєначальника, командира.

' Підготовка і прийняття рішення - це найбільш відповідальний і в тон хе час найважчий бов’язок воєначальника в бойовій обстановці. Ця проблема має виключний, неповторний арактер і пов’язана з розглядом цілого ряду альтернатив. Роль інтуїції в діяльності командира

о лягає в пошуку і використанні нових прийоме і методів досягнення перемога з найменшими втратами сил і засобів. Особливо важливий прояв інтуїції, коли відсутня повнота даній про б’єкт пізнання, тобто противника (ворога). Інтуїтивне судження обов’язково присутнє в озумовій діяльності командира при народженні задуму, прийнятті рішення, в ході бойових дій. міння застосувати інтуїтивне судження командиром залежить від рівня його загальних і ійськовнх знань, творчого мислення, від уміння передбачити хід подій і організувати дії свої* ійськ, від знання противника, його сил і засобів, від уміння вправно застосувати зброй, бойову зхніку і т.ін. Критерієм істинності рішення командира є практика і, перш за все, бойові дії військ, згі результати. Внаслідок того, що обстановка в ході бойових дій швидко змінюється, рішення эмандира не може бути абсолютно правильним. У пізнавальному плані вихідним критерієм пуїтивного судження воєначальника е його здатність проникнути до суті конкретної бойової эстановки, побачити за багатоплановістю явищ бою (операції) дії об’єктивних законів і основних :нденцій розвитку подій. Важливою особливістю зростаючої ролі інтуїтивного судження в рийгепті командирського рішення в сучасних умовах є те, ща ці рішення потенційно мають іслідки глобального масштабу. Це обумовлено розповсюдженням засобів масового знищеній, эявою високоточної зброї, радіоелектронної і електронно-обчислювальної техніки, великими ожливосгями засобів доставки ядерних та інших боєприпасів за дальніспо і точністю, шо згрозкують катастрофічними наслідками для всього людства.

У висновках сформульовані теоретичні, методологічні і наукові результати проведеного зслідження. Вони стосуються генези, філософської природи, функцій, місця і ролі іігтуїшвних інтетичних суджень у сфері філософської, наукової і художній діяльності, а також у військовій траві та орієнтовані на рішення проблем творчого мислення, в чому відчуває гостру проблему масна наука, культура і військова практика.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Бардин А.Н. Роль интуитивного суждения в деятельности командира в годы войны /І ггуальные проблемы Великой Отечественной войны: Сборник научных трудов. * Харьков: арьковский военный университет, 1995. - С. 210-217. : ‘

2. Берлін О.М. До проблеми иггуітивіїо-сннтепінннх суджень на царині соціально-правовії відносин // Актуальні проблеми історії та права України: Збірник наукових праць. - ХаркЬ Харківський військовий університет, 1996. - С. 232-237. • . . '

. 3. Бардіи О.М. Сутність і смисл пізнання II Філософія: Курс лекцій. - Харків: Харювськи

військовий університет, 1997.-С. 257-283.

4. Бардин А.Н. Роль интуиции в контексте исторического развития философии и наую учебно.е пособие.-Харьков: Харьковский военный университет, 1996, - 52 с.

. АНОТАЦІЇ

Бардін О.М. Філософська природа інтуїтивних синтетичних суджень і їхні функції у науковії

і художній творчості.-Рукопис. .

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата’філософських наук за фахом 09.00.09 філософія науки. Харківський державний університет. Харків. 1997.

Основні положення і висновки дисертації відображені в 4 публікаціях, в яких міститься дослідження філософської природи інтуїтивних синтетичних суджень і їхні функції в науковій художній творчості. •

Аналіз здійснений на підставі вимога далектико-матеріалістичної теорії пізнання щодо об’єктивного, конкретно-історичного підходу до дослідження дійсності.

Інтуїтивне синтетичне судження розуміється як така розумова дія, її результат, в яких * « відсутні логічні обгрунтування для вибору того чи іншого рішення при наявності багатьох можливих, (чи хрча б двох). Воно має узагальнюючу природу, що враховує одночасно дії багатьох чинників і конкретні умови цих дій.

Обгрунтовані критерії переконливості інтуїтивних синтетичних суджень: критерій практики; почуття задоволення, втіхи, внутрішньої переконаності (останній виконується при певних умовах: всезагальність, до нього не повинна примішуватись особиста зацікавленість, корисність для особи, що висловлює судження).

Виявлено механізм дії інтуїтивних синтетичних суджень в математичній і художній творчості, 8 також їхня роль при прийнятті сучасного командирського рішення.

Роботе має теоретичний, методологічний і науково-практичний характер.

Ключові слова: інтуїція, логіка, безпосереднє, сшггетичне судження, інтуїтивне синтетичне судженні, цкаоиа

Бардин A.H. Философская природа интуитивных синтетических суждений и их функция в 1учном и художественном творчестве: - Рукопись. '

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности >.00.09 - философия науки. Харьковский государственный университет. Харьков, 1997. '

Основные положения и выводы диссертации отражены в 4 публикациях, в которых шержится исследование философской природы интуитивных синтетических суждений и их ункции в научном и художественном творчестве. ■ •

Анализ осуществлен на основе требования диалектико-материалистической теории эзнания, состоящего в объективном, конкретно-историческом исследовании действительности.

Интуитивное синтетическое суждение понимается как такое мыслительное действие, его яультат, в которых отсутствуют логические обоснования для выбора того или иного решения ри наличии многих возможных (или хотя бы двух). Оно имеет обобщающую природу, пгтывающую одновременно действия многих факторов и конкретные условия. ‘

Обоснованы критерии опосредованности тгтуитивных синтетических суждений: критерий ракгики; чувство удовлетворения, удовольствия, внутренней убежденности, последний ыполняется при определенных условиях (всеобщность, к нему не должна примешивзться личная шнтересованность, полезность для лица, высказывающего суждение).

Выявлен механизм действия интуитивных синтетических суждений в математическом и /дожественном творчестве, а также их роль при принятии современного командирского ешения.

Работа носит теоретический, методологический и научно-практический характер.

Ключевые слова: интуиция, логика, непосредственное, синтетическое суждение,

итутпивное синтетическое суждение, аксиома. •

Bardin A.N. Philosophical nature of intuitive synthetic judgments and their functions in scientific and rtistic creative work. - Manuscript.

Theses on candidate of philosophical sciences on the speciality no 09.00.09 - philosophy of science. Jiarkov State University. Kharkov, -1997. '

The main theses and conclusion of the scientific work are shown in 4 publications, containing the :search of philosophical nature of synthetic judgments and their functions in scientific and artistic creative fork.

The analysis was accomplished on the basis of dialectical and materialistic theory of knowledge, onsisting in objective, concrete and historical research of reality.

Intuitive synthetic judgment is understood as such a thinking action, its result, in which the logica basis for the choice of any decisions having many possible variants (or even only two ones). It ha generalized nature taking into consideration the action of many factors and concrete conditions.

. The criteria of convincibility of intuitive synthetic judgments are grounded: the criterion of practice, the feeling of satisfaction, pleasure, inner persuasion, the latter is fulfilled in definite conditions (general character, personal interests mustn’t be added, the use for the person expressing judgments.)

The mechanism of action of intuitive synthetic judgments in mathematical and artistic creative work and their significance in taking decisions by a modem commander.

The work has a theoretical, methodological, scientific and practical character.

The key words: intuition, logic, direct, synthetic judgment, intuitive synthetic judgment, axiom.