автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.08
диссертация на тему: Физическая теория и системно-организационный подход

Полный текст автореферата диссертации по теме "Физическая теория и системно-организационный подход"

РГО од

- 'і Ж 133і:

ІНСТИТУТ ШОСОіП .АКАДЬМІЇ Ї1АУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

СКОБЛІКОВ ОЛЕКСІЙ СПИРИДОНОВИЧ

ФІЗИЧНА ТЕОРІЯ 1 СИСШІНО-ОРГАІІІЗАЦІІіМі ПІДХІД

03.00.00 - Філософські питання природознавства і техніки

АВТОРЕФЕРАТ дисертаці ї на здобуття наукового* ступеня кандидата філософських наук

КИЇВ - 1994

Дисертацією е рукогшс.

Робота виконана в Одеської^ державному університеті• їм. 1.1.Мечникова.

. '» ' Науковий керівник - доктор філософських наук, професор

СІЇГРОВ ?.і*хаїл Іванович.

(фіціїні опоненти:

1. Доктор філософських наук , професор Соловей Леонід Антонович.

2. Кандидат філософських наук,

' Иілов йрій Петрович.

Провідна установа: Центр гуманітарної освіти АН України,.

Захист відбудеться . 1994 р. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д GI.25.CI при Інституті АН України /252001, Київ, щуд., Трьохсвягительсйа^4/.

3.дисертацією можна овнайоштись в бібліотеці Інституту філософії АН .України /252001, Київ, вул.Трьохсвятительська,47

Автореферат розіслан 1994 р. •

.Вчений о«кретар спеціалізованої ради

з

Актуальність роботи. Бурхливий розвиток фізики у XX сторіччі привів не тільки до розуміння обмеженості класичної механіки, але й відноразово к значному ускладнень структури тео- . ретичного фізичного знання. Виникнення і розвиток електродина- ■ міки, термодинаміки Гіббса, квантової механіки, теорії відносності та других фізичних теорій зруйнували класичне уявлення про єдність науки, і диференціація, відокремленість фізичного знання являються основними ознаками структури сучасної науки.

У цьому зв"язку проблема єдності фізичного знання, вивчення Його структури, виявлення закономірностей взаємодії його різних частин набувають актуальне методологічне значення. Проблема єдності фізичного знання являється однією з найбільш гострих і дискусійних у методології фізики, викликає інтерес багатьох фізиків і філософів, які пропонують різноманітні критерії єдності знання. Найважливішим є визначення структури і функцій фізичної теорії, як основного елементу фізичного знання. Це значення фізичної теорії, як замкнутої системи знанНя,> особливо яскраво проявляється у філософських роботах В.Гейзенберга.

Особливо ефективним у вивченні структури фізичного знання та фізичної теорії є його представлення як системи. Загальна теорія систем, за висловом Л. фон Берталанфі, дає нам кут зору, який дозволяє побачити предмети, які раніше не помічались, і, як загальнонаукова теорія, вона зв"язана з вічними філософськими проблемами, на які намагається знайти відповідії Ідея г'кстем-ності, яка входить у весь розвиток людскої думки, яка розвивалась Арісготелєм, Гегелем, Марксом і багатьма іншим*, у сучасно-

I. Берталанфи Л.фон. История и статус общей теория систем//Скс-темные исследования.Ежегодник, 1973.-М.:Наука, 1973.-С.20-26.

му науковому пізнанні представ у якісно новій формі, як системна філософія, як розвинута система багатьох загальнонаукових концепцій теорії систем. Тому для ефективного дослідження конкретного об”екту за допомогою системної методології необхідний вірний вибір того чи іншого варіанту загальної теорії систем.

О . __ . .

Принципи і поняття функціональної теорії організації утворюють сумісно цілісну формальну модель збереження і розвитку цілого, яка у дійсних системах являється відображенням їх організованості, що означає можливість застосування її як методологічного інструменту дослідження організованості /організації/ конкретних систем / фізичного знання/ шляхом перетворення їх на основі понять функціональної теорії організації.

Актуальність роботи становить, насамперед, те, що вона являється першим дослідженням структури і єдності фізичного знан- ' ня методами функціональної теорії організації.

Ступінь опрацьовування проблеми. Різноманітні варіанти системного підходу /загальної теорії систем/, які можуть бути застосовані до дослідження наукового знання, їх розробка і выяв-лення методологічних і філософських проблем проводились в роботах

І.В.Блауберга, С.В.імельянова, Д.М.Гвішіані, В.С.Грязнова, К.Клі-лаяда, В.Кгнга.В.О.Лекторського, Ы.Месаровича, Д.Мако, Э.Л.Нап-пельбаума, В.М.Сядовського, М.І.Сетрова, І.Такахара, А.І.Уйомо-ва, Ю.О.Урманцева, Ю.О.ІІІреЯдера, Г.П.Щедровицького* Э.Г.Юдина та інш.• • . . . • '

.. Проблема синтезу, інтеграції наук знайшла своє відображення у працях Іі.Бора, Ц.Борна, М.Планка, В.Гейзенберга, К.0.Фока,

А.Эйнштейна та інших. Виявленням шляхів і -формі в синтезу знання

заіімалися філософи-марксисти Б.М.Кедров, М.1.Акчурин, В.С.Готт,

• * • ’ - ’ . . ' . • • ”

А.Д.Урсул, Э.П.Семенюк, М.Г.Чєпіков, Аі.іЬ.Овчінников, Ахундов, Л.В.Бакенов, О.М.Сичивит, Б.І.Пружінин и багато інших.

В західной філософії науки проблема єдності знання також займає значне місце серед різноманітності філософських досліджень. Вона досліджувалась у роботах О.Нейрата, Р.Карнапа, К.В.Вайцзек-кера, М.Бунге, Т.Куна, И.Лакатоса, Л.Лаудена, П.йейєрабенда та інших.

Мета та завдання дослідження. Метоя цієї роботи являються будова функціонально-організаційної моделі структури фізичної теорії і виявлення на її основі методологічного, еврістично-го і практичного значення функціональної теорії організації у дослідженні фізичного знання /фізичної теорії/, а також філософських аспектів теорії фізичного пізнання, знаходження організаційної структури фізичного знання, формулювання і обгрунтування принципу гносеологічної рівноправності фізичних теорій.

Відповідно до поставленої мети вирішуються слідуючі завдання: . .

1. Розробка критерію віднесення того чи іншого методологічного засобу організації фізичного знання до кснкретн'онаукового, загальнонаукового чи філософського методологічного рівня.

2. Аналіз організації фізичного знання на конкретнонауково-му, загальнонауковому і філософському рівнях, як процесу його самоорганізації, розглядання методологічних засобів його організації.

3. Проведення функціонально-організаційної експликації функцій фізичної теорії та філософський аналіз її підсумкіР.

4. Будова функціонально-організаційної моделі фізичної

теорії. Визначення ієрархічних рівней організації фізичного знання. ' • ' . ■ •

; 5. Філософсько-методологічний аналіз систємггс-організацій-ної.моделі фізичної теорії.' '

6. Аналіз філософської позиції В.Гейзєнберга у його розумінні структури фізичного знання, яка може бути представлена,як емпірічне обгрунтування принципу гносеологічної рівноправності фізичних теорій.

7. Тесфетичне обгрунтування принципу гносеологічної рівноправності фізичних теорій на основі принципу поліморфізму.

■ .»

' 8.Розкриття світооглядного, методологічного, евріСТИЧНОГО

та практичного значення принципу гносеологічної рівноправності фізичних теорій.

’ Методологія і джерела дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження являється теорія пізнання діалектичного матеріалізму.

■ Важливе значення у методології дослідження займає принцип багаторівневості методології науки, взаємного зв"язку цих рів-ней, їх ієрархії.

Організаційна структура фізичного знання виявляється на основі методології функціональної теорії організації М.І.Сетровг

Дослідження класиків фізичної.науки по методології фізики являються у дисертаційної роботі її основними джерелами. .

■ Наукова новизна ' підсумків проведеного дослідження полягає у "такому:

І. Дано критерій, на основі якого можливе однозначне віднесення тієї чи іншої конкретної форми організації фізичного знання до певного методологічного рівня. .

И. Проведено аналіз основних організаційних форм фізичного знання, на хоккретнонаукоеому, загальнонауковому та філософському рівних у аспекті виявлення методологічних засобів його організації.

З, Пропоновано поняття основної функції наукової картини

світу як засобу, який править об"еднаням її різноманітних видів.

4. Побудована функціонально-організаційна модель фізичної теорії: визначені поняття фізичної теорії як організації, її за-, гальна структура, її організаційні функції, її основна функція, ' критерій-її цілісності.

5. Виявлена організаційна, структура фізичного знання як ієрархія організацій.

6. На основі функціонально-організаційної моделі фізичного знання виявлені нові аспекты таких філософських проблем теорії пізнання, як відношення теоретичні* конструктів до дійсності, суб"екту пізнання, істини, практики.

7. Дано визначення принципу гносеологічної рівноправності фізичних теорій на основі підсумків системно-організаційного розглядання фізичного знання.

8. Проведено "емпіричне" /на основі аналізу підсумків дослідження концепції "замкнутих теорій" В.Гейзенберга/ і теоретичне /на основі застосування принципу поліморфізмуДобгрунтування принципу гносеологічної рівноправності фізичних теорій.

9. Показано евітооглядне, методологічне, еврістичне та

практичне значення, принципу гносеологічної рівноправності фізичних теорій і його місце серед родинних принципів - поліморфізму та системності знання. ■

10. На основі принципу поліморфізму проведено обгрунтування методів і етапів дисертаційного дослідження. . '

. Практичне значення підсумків дослідження. Підсумки дослідження можуть знайти застосування в теорії пізнання при вивчені, структури і розвитку наукового знання;' Виявлення методологічного, етзрістиччого-та 'практичного 'значення'.функціональної теорії орга-

нізації в досліджені наукового знання,-як одного з варіантів теорії систем, може стимулювати дослідження наукового знання системними методами. . ' ' ,

Принцип гносеологічної рівноправності фізичних теорій май методологічне значення ие тільки в галузі методології наукового пізнання, він також показує нові шляхи у розвитку фізики.

• Матеріали дисертації доцільно враховувати при рішенні багатьох проблем філософії природознавства, практичному утворенні теоретичних систем фізики та інших наук.

Основні результати та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані філософами та фізиками, які працюють у галузі теорії пізнання, філософських проблем фізики,, теорії систем. ’ ... , .

Апробація роботи. Окремі аспекти і проблеми дисертації обговорювались на семйнарах кафедри філософії природничих факультетів Одеського деркуніверсітету, на регіональних і Всесоюзній конференціях. ■ • • • .

Структура і'зміст дисертації. Структура дисертації відповідає меті та завданням дослідження. Дисертація складається із введення, трьох розділів з параграфами, завдючення і списку ви-користованої літератури. . . .

. ’ Зміст дисертації, ■

У введенні розглядається тенденція до єдності знання, як основна програмна мета науки, коли призначення науки по сутності заюіючаеться у пошуку єдності знання, завдяки чому вчений ніби з”сднуе частини Надзвичайно складного світу, який отрчує нас. Тенденція ., єдності знаньл представляється, як проявлення більш загальної закономірностіяка. присутня розвитку природо-оул^етва,сусттльсітіознавст5а і техніки, а також виробництва, су-

спільства у цілому. ■ ■

Ставиться конкретна мьта дослідження, яка полягає в побудові функціонально-організаційної моделі фізичної теорії, еияв-. ленні організаційної структури фізичного знання. '

Визначаються методологічні принципи дисертаційного дослідження, основою яки/: являється теорія пізнання діалектичного матеріалізму і, передусім, визнання існування об'єктивного світу, який існує незалежно від людини, об'єктивності фізичного знання. Відзначається ртшуче значення практики у затвердженні єдності наукової теорії і об'єктивного світу. .

Основоположним у методології дисертаційного дослідження являється принцип багаторівневості методології науки і взаємного зв"язку цих рівней. Установлюється критерій віднесення тієї чи іншої форми організації фізичного знання до певного методологічного рівня, згідно з яким мокна вєажати, ідо єдність фізичного знання реалізується на конкретнонауковому рівні, якщо методи його організації служать формуванню єдности у рамках фізичної теорії; якщо методологічні принципи організації знання націлені на формування єдності знання, як множини теорій, при збереженні теорій як елементів системи, то цьй рівень можна вважати загальнонауко-вим; на філософському рівні формування єдності знання відбувається за рахунок факторів, які знаходяться поза Межами знання - у суспільстві, культурі, свідомості, практиці г т.д., і супроводжується, як правило, руйнуванням структур низчкх рівней. •

*■ Визначені чотири етапи дисертаційного дослідження. На перлому етапі проводиться дослідження форм організації фізичного' знання на трьох методологічних рівнях. На другому - на основі експлікації .внутрішніх і зоенішніх зв"яз:ав і'елементів фізичної творі І в поняттях функціональної теорії організації‘ будується функпіо- •.

» »

нально-організацтйна модель фізичної теорії. На третьому етапі • відбувається перехід від формалізованих структур системно-організаційної моделі фізичного знання до реальних об"єктів, тобто здійснюється0 перехід від загальнонаукового рівня до конкретно-наукового. На четвертому етапі здійснюється перехід від загальнонаукового ртвнк дослідженні до філософського. Необхідно відмітити, що у реальному дослідженні може не бути чіткого розділення до виделених етапів.

, У першому розділі "Дослідження єдності фізичного знання як процесу організації його цілостності" були проаналізовані методе логічні основи форм єдності знання з метою обгрунтування можливості застосування функціональної теорії організації для дослідження фізичного знання. .

У §1.1. "Методологія організації фізичного знання на конк-ретнонауковому рівні" був проведений аналіз методів побудови фізичних теорій і спроб утворення Єдиної фізичної теорії. Аналіі літератури, присвяченої єдності фізичного знання на конкретнотуковому рівні, показує, що: • . .

' І. Основним завдання, яке ставлять перед собою фізики, є *органіаація знання у визначеного виду цілісність - фізичну теор

2. Найбільш актуальною, з точки зору організації фізичного ’знання, являється проблема побудови "бдиної" фізичної теорії.

3. Не зважаючи на тецценцію фізичного знання до об"єднання

на_сучасному етапі воно являє собою множину відносно самостійні :ті рій, які розвиваються. ..

' .4. У творенні "єдиних теорій всього" /теорій Великого об"< нання’/'Есе більшу роль грають філософські і загальнонаукові прі цкпм і поняття, які іноді приймають конкретнонаукову-форму, і, Іииого боку, конхр.етношукові принципи єдиних теорій набу«*ають фІЛОСО£сйИ0Г,§ змісту, . •

5, Зростання ролі філософії, в об'єднанні фізичного знання

на конкретнонауковому рівні,-скоріше всього, зв"язано з принциповою неможливістю об'єднання всього фізичного знання на цьому , рівні, яка є основою методологічного протиріччя у розвитку сучасної фізики, коли знову утворена теорія, розвиваючись, претендуе на всезагальність описання, не зважаючи на те, що вся історія фізичного пізнання показує на неминучу її. обмеженість. І тому фізична теорія втрачає свою "всезагальність" у процесі свого розвитку і становиться елементом знання, який має свсга структуру і засіб зв"язку елементів /понять/, який не застигав, не старіє, а "живе і розвивається", тобто застосовується в живий людський практиці, у подальшому пізнанні світу. . '

6. Збільшення абстрактності основних принципів фізичної тео-

рії означає зменшення конкретності описання фізичного світу і те, що теорія відображає меншу кількість його аспектів, що неминуче приводить до виникнення еквівалентних і додаткових теорій. Тому можна припустити, що множинність фізичних теорій не запади зв'язана з неповним набором основних .’принципі в, або приблизністю, гіпотетичністю знання, а є головний напрямок розвитку теоретичної фізики. ' '

У §1.2. "Організація фізичного знання на загальнонауковсму рівні" був проведений аналіз методологічних засобів організації фізичного знання на загальнонауковсму рівні. Згідно з введеним ' крітерієм, до цього.рівня були віднесені принципи відповідності і дбдатковості, представлення знання як системи. .

При аналізі методологічної і єврістичкої функцій принципу відповідності з точки зору процесу організації'фізичного знаній відзначено, що принцип відповідності є не тільки спадковий але Я актуальний зв"язок фізичних теорій, е яв"язо? не тільки старого

з новим, дійсного знання з відмираючим, але й зв"язок дійсного знання з дійсним, чим і визначається його значення в організації єдності знання на загальнонауковому рівні. Однак принцип відповідності не охоплює і не може охопити всі випадки взаємодії 0 . . '

. теорій. . ' ■ . ,

Аналіз принципу додатксвдсті показує його багатоаспектність /багатосторонність/, коли він являється методологічною основою співвідношення квантової і класичної механіки, зв"язку прибору і мгкрооб"єкту, додатковості описань мікрооб'єкту, співвідношення невизначеності Гейзенберга. Визначено, що принцип додатковос-ті е суцільно спрямований на творення найбільш повної і суцільної картини фізичного світу, що неодмінно веде до об'єднання фізичного знання на його основі. На відміну від принципу відповідності, в якому математична відповідність типу- граничного переходу або апроксимації між формалізмами відповіднюс теорій супроводжується змістовою відповідносте фізичних величин, в принципу додатковості при перетворенні математичного формалізму, тобто дри •знаходженні визначеної відповідності між математичними формалізмами додаткових теорій,_головне у змісті фізичних величин явля-етьс4 ке їх,відповідність, а їх протилежність, \ '

Системний підхід дає можливість представити складний об’Єкт, як структурну цілісність з певно визначеннями функціями.упредставленні фізичного знання як системи є, на/наау думку, два під-хода.- системний і несистемний. При несистемному підході аналі-аукться зв"язки і взаємовідношення між елементами фізичного знання і на основі, наявності таких зв'язків і відношень стверджується, що фізичне знання являє собою систему. При системкоцу підході злгсдя визначені методологічні засоби дослідження фізйч::ого знання на сенові цряияотя того чи іншого варіанту загальної творі-: сис-

тем, що дозволяє виявити системні закономірності фізичного знання як системи, згідно о прийнятим варіантом ЗТС.На прикладах параметричної загальної теорії систем і функціональної теорії організації показується, що існує досить праць, присвячених системному дослідженню характеристик фізичного знання як системи, але проблема організації фізичного знання.являється’практично недослідженою в рамках системного підходу.

У §1.3. "Філософський рівень узагальнення фізичного знання" аналізується взаємодія філософії і фізики у процесі організації фізичного знання філософськими засобами. Коротко розглянуті з точки зору методології організації знання такі філософскі концепції єдності науки, як неопозитивистьска модель розвитку знання, погляди К.Поппера, Дж.Агассі, Т.Куна, И.Лакатоса, С.Тулмина, Дж.Холтона, П.Фейєрабенда. Відзначено, що в сучасній західній філософії науки відбувається постійний процес утворювання, розвитку та зміни багатьох філософських концепцій структури і динаміки наукового знання, які основуються на дуже різноманітних аспектах і рисах знання, взаємодії суспільства і науки, які вклга-чають різноманітні світооглядні і методологічні установки. Основними рисами сучасних західних концепцій являются динамічність структури наукового знання, його цілісність, єдність філософії і конкретної науки. Вирішальна роль у зміні структури наукового знання належить суб"єкту пізнання. Найбільш яскраво роль суб"єк-ту пізнання у процесі його організаці І виділяється у концепці ї методологічного анархізму П.<5ейєрабенда. .

Однією з основних проблем сннтезу наукового знання у теорії піЗнання діалектичного матеріалізму е проблема інтеграції та диференціації наукового знення. У всіх дослідженнях в г'ілу?,і синтезу науя вихідним пунктом і иетодологгчнся осново» являються

думка Ф.Енгельса про те, що єдність світу заключається в його матеріальності. ■ •

Проблема, інтеграції наукового знання являє э себе, як наукова філософська проблема, спробу охоплення єдиним поглядом всьо-

О . .

го розвитку наукового пізнання. В публікаціях по проблемі інтеграції і синтезу наукового знання існує багато різноманітних думок, як відносно визначення понять інтеграці ї і синтезу, так і шляхів і форм інтеграційних процесів, .

_ Проблема єдиної науки майбутьньопо, яка поставлена К.Марк-сом, розвинута Б.М.Кєдровш у концепцію єдиної науки, заснована на субстратному підході на відміну від діяльністного підходу Маркса, по суті виключає людину і її практичну діяльність із сфери розгляду яри дослідженні організації знання. Позитивна сторо-. на такого розгляду заключається у тому, що викриваються важливі методологічні проблеми наукового пізнання, такі як зв"язок гносеологічного і діяльністного підходів, проблема відповідності знання об"єктивної реальності, а також єдності конкретної науки.

. Але,.з другого боку, абстрагування,від реальної практики наукового пізнання визначає кумулятивізи цієї моделі розвитку знання.

.. При розгляді такої форми організації науковго знання, як . наукова картина світу, відзначається, що і тут активна, роль суб"єкта пізнання знаходиться як би "у затінку", відсунута на задній плач відносно матеріального світу, як об"єкту пізнання.

У цьому відношенні, на думку автора, роль суб"єкта пізнання від. Н''влюєтьая на. основі розвитку'думки М.Планкау тому, що картина світу існує для відділення ідеальних теоретичних конструкцій від реального світу. На основі Би.адаиня цієї функції НКС як основної функції, відбувається об"єдна!шя всітс,видів НКС. Ідеї, принципи, кснпелції, гіпотези і. тому подібне, які втратили безпосередній

зв"язок з реальним світом внаслідок багаторазового абстрагування,

• -стають в НКС засобами організації її цілісності, породжуючи при цьому їх природну різноманітність. Завдяки розвитку ідеї Планка може бути вирішене питання про гносеологічні джерела, методологічні функції і конкретний зміст НКС. ■

■ Визначене сблидання методологій у дослідженні організації . наукового знання західної філософії і діалектичного матеріалізму відбувається в концепції фізичних дослтджувальних'програм, яка являється матеріалістичним розвитком поглядів И.Лакатоса. ■ ■

У другому розділі "Структурний аспект системно-організаційної моделі фізичного знання" досліджується структура фізичного ■ .знання методами функціональної теорії організації. В основі дослідження знаходяться експлікація понять і функцій фізичної тео-РЇЇ. в поняттях функціональної теорії організації, побудова функціонально-організаційної моделі фізичної теорії. Основними поняттями і принципами функціональної теорії організації являються поняття організації, функцій-і аспектів організації, п"ять основних принципів: сумісності, актуалізації, нейтралізації, скупчення і лабілізації функцій. На прикладі поняття матеріальної точки показується необхідність дослідження умов формалізації фізичного знання,. її пристосування у кожному конкретному випадку. В дисертації дослідження можливості формалізації фізичного знання в поняттях функціональної теорії організації було проведено в першому розділі на основі розглядання форм організації фізичного знання,• ,

У §2.1, "Системно-організаційна експлікація функцій фізичної теорії" аналізується зміст функцій фізичної теорії на основі класифікацій їх різних авторів. Показано, що для уявлення функцій фізичної теорії як організаційних необхідно, по-перше, поді-

лити їх згідно області їх дій на два типи: перші діють тільки в галузі фізичного знання / синтезуюча і прогностична/, другі -описувальна, пояснювальна і практична, націлені на відображення фізичного світу у фізичному знанні. /Перелік функцій дано по синтетичній авторский класифікації/. По-друге, необхідно утворити реконструкцію загальної структури фізичної теорії як організації, яка являє собою єдність фізичної теорії, фізичного світу і суб"-єкту пізнання. • .

У §2.2. "Фізична теорія.як організація" розкриваються концепт і денотат поняття фізичної теорії як організації, яка являє собою функцт''кально-організаційну модель фізичної теорії. Концептом поняття фізичної теорії як організації являється визначення її як функціонально-організаційної моделі фізичної теорії, яка являє собою єдність фізичної теорії, фізичного світу і суб"-єкту пізнання. По об"єму поняття фізичної теорії як організації істотно ширше поняття фізичної теорії, тому що фізична теорія як організація включає в себе фізичну теорію, як один із основних структурних елементів, крім фізичного світу і суб"єкту пізнання. Відзначається, що поняття фізичної теорії як організації являється системно-організаційною формою матеріалістичного визначення теорії. Функціонально-організаційна модель фізичної теорії викриває нові аспекти філософських проблем практики, реальності, відповідності, точності, ролі суб"єкта пізнання. .

У §2.3. "Основна функція фізичної теорії як організації" визначається основна функція фізичної теорії як організації, ’ якою являється істинність ядра /основних принципів і положень/ теорії. Істинність, як організаційна функція, вже не являється властивістю тільки фізичного знання, а є характеристика всієї фізичної теорії як організації, вона мовби узагальнює всі орга-

нізаційні функції.

У §2.4. "Цілісність фізичної теорії як організації" визначається критерій організованості /цілісності/ фізичної теорії як організації, яким являється збіг її логічно і гносеологічно цілих. Організаційні функції першого типу утворюють логічну ці- . лісність, а другого типу -гносеологічну цілісність фізичної теорії як організації.

Логічну цілісність фізичної теорії як організації не можна отожнювати з цілісносте фізичної теорії, як системи знання, тому що обмежена.у'своєму об"ємі і області застосування фізична теорія, як система знання, визначає, які явища фізичного світу можуть бути включені в фізичну теорію як організацію, чим і утворюється логічна цілісність фізичної теорії як організації.

Гносеологічна цілісність фізичної теорії як організації основується на принципу матеріальної єдності світу і виникає на основі визначеної загальності явищ матеріального світу, які описує фізична теорія. Обмеженість, виделоність за загальність явищ декотрої області фізичного світу визначає обмеженість і цілісність фізичної теорії, як системи знання, чим і утворюється гносеологічна цілісність фізичної теорії як організації.

Гносеологічна цілісність фізичної терії як організації . зв"язаназ рухом пізнання від матеріального світу до фізичного знання, а логічна - від фізичного знання до матеріального світу. Так як логічна і гносеологічна цілісності, як властивості фізичної теорії як організації,, визначають те ж саме ціле, то і збіг логічного і гносеологічного цілих являється критерієм організованості/цілісності/ фізичної теорії як організації.’

: У §2.5, "Організаційна- структура фізичної теорії" розгяда-

ється розвиток абстрактної моделі фізичної теорії як організації,

в який суб"єкт пізнання і закони фізичного світу вважаються незмінними. В цих умовах динаміка фізичної теорії як організації не носить історичного характеру, але це дає взаємнооднозначну відповідність в динаміці і структурі фізичної теорії і фізичної теорії!як організації, можливість виключити з розгляду суб"єкт пізнання і фізичний світ. " ' .

Організаційна структура фізичної теорії досліджується на основі діалектики принципів актуалізації і скупчення, викладено) М.І.Сетровим. З точки зору принципів найбільш ймовірно, що найвищий ступінь організованої; Л має найменш складна система.

У складних умовах ймовірність більш "вижити" має та система, в який більше "часткових" функцій, що означає наявность в ний більш елементів, яки мають ці влативості, тобто у більш складній системі. Але таке ускладнення суперечить принципам актуалізації і скупчення, і тому система робить стрибок і переходить на новий більш високий ієрархічний рівень. Нова система складається з систем, які знаходяться на попередньому рівні загальнос тт і складності. Дим досягається різноманітність "подфункцтй" системи нового порядку да рахунок зміни функцій її подсистем. При цьому через ієрархічну залежність зберігається їх ступінь скупчення на виконання основної функції системи, в яку вони тепер ВХОДЯТЬ. . ' . '

Таким чином, функціональна теорія організації розглядає . систем^' /організацію/ не як статичне, нерухоме творення, а, бачить її в динаміці і розвитку.- Тому абстрактна функціонально-о] гантзаційна модель фізичної теорії дозволяв визначити організаційну структуру фізичної теорії, як результат руху, розвитку п: знання від простого до с:сладного. Показано, що існують два осн< них підходи до розуміння структури фізичного знання. У першому

підході ставиться завдання дослідження структури фізичного _ знання, як великої області .знання, у другому - дослідження структури фізичного знання спирається на самостійність, цілісність елементів знання. Найбільш розвинута реконструкція фізичного знання.у першому підході розроблена В.С.Степіним, у друго- . му - в понятті "мережа теорій". Аналіз показує, що структура фізичного знання в цих реконструкціях подібна. їх відміна заклю-чається в тому, що в другому підході признається самостійність .часткових і спеціальних теоретичних моделей аж до' визнання за. ними права називатися, теорією, які в першому підході являкзтся тільки часткою цілого. Ця методологічна протилежність у дослідженні структури фізичного знання переросла по суті у конфліктну ситуацію в розумінні однієї і тієї ж області теоретичного знан- • ня, коли структура цієї області, з одного боку, реконструюється структурой тільки. о;інтої теорії, а з другогорозуміється як система теорії. Основа-.конфлікту є не відмінність, а подібність структур в.цих підходах. Ця конфліктна ситуація знімається на основі побудови функціонально-організаційної моделі фізичної теорії, в який досягається я,'єднування обох підходів.

В рамках спстецно-організаційнсї моделі фізичної теорії реконструюється розвите, фізичної теорії, починаючи відсамої простої структури. В процесі розвитку організується на- конкре'т-нонауковсму. рівні двохрівчева ієрархічна структура сучасної фі- . зичної теорії. Перший рівень складають елементарні фізичні тео- . рії, другий - фізичйі теорії. Елементарні фізичні теорії являються істинними,замкненими, цілісними теоріями, які мають однакову структуру,.яка складається з ядра, дедуктивної оболонки і емпіричної основи. Фізичні теорії являють з себе систему елементарних фізичних терій, які об"єдоїані на основі виконання цими /їх

функціями/ основної функції фізичнпї теорії. Основно» функцією фізичної теорії являється істинність ядра однієї з елементарних фізичних теорій, яка входить в цю систему / фізичну теорію/, і яка набуває у фізичній теорії статусу фундаментальної теорії. Решта елементарних фізичних теорій набуває статусу часткових чи спеціальних. Поза межами фізичної теорії поділу елементарних фізичних теорій на часткові і фундаментальну не стається. Формальна в-ідмтна часткових елементарних фізичних теорій від фундаментальної полягає в тому, що в ядра часткових теорій ^вміщується ‘ ядро фундаментальної, доповнене різними для есіх часткових теорій -наборами принципів, обмежень, понять і т.і. Таким, чином, з точки зору організації фізичної теорії ЇГ цілісність чи організацію можливо визначити як принципову, тому що єдність фізичної теорії досягається завдяки підтвердженню істинносїг принципів фундаментальної теорії для всієї області застосування фізичної теорії. .

Результати рєкострукції структури фізичної теорії методами ‘ функціональної теорії організації ілюструються на прикладі класичної механіки. . ' . ;■ •

' • ‘

Одним з основних висновків.з результатів системно^-організа-ційксї реконструкції структури фізичного знання, який мас 'велику методологічну значимість, є то, що все фізичне знання складається з множини самостійних, цілісних, замкнених елєментар-них фізичних теорій, які мають дедуктивну структуру... - ■ .

У третьому розділі "Поліморфність фізичного знання і функціонально-організаційна модель структури фізичної теорії" обгрунтовується пр№цип гносеологічної рівноправності фізичних теорій, який затверджує поліморфізм, політеоретичність'фізичнбго знання.

У §3.1, "Концепція замкнених фізичних теорій Б.РойзенберГа"

погляди В,Гейзенберга на структуру фізичного знання показуються як емпіричне- обгрунтування принципу гносеологічної рівноправності фізичних теорій. Гейзенберг підійшов аж до цього принципу, аде завдяки емпіризму, відсутності діючого методологічного інструменту дослідження з"явилось його методологічне протиріччя, КОЛИ, з одного боку, він показує, що фізичне знання'організується у замкнені системи понять, а з другого - він переконаний, ідо існує єдина структура, яка знаходиться в основі різних фізичних областей, юбто в тому, що фізика може описати світ в рамках єдиного фізичного опису. Принцип гносеологічної рівноправності фізичних теорій, який затверджує поліморфність фізичного знання, виявляє це протиріччя. - . .

• У §3.2. "Принцип гносеологічної рівноправності фізичних теорій як конкретизація принципу поліморфізму" проводиться теоретичне обгрунтування принципу гносеологічної рівноправності фізичних теорій на основі Принципу поліморфізму. Конкретні дослідження поліморфізму фізичного знання проводяться у двох напрямках. На першому - в тій чи іншій формі, у тому чи іншому аспекті виявля-. ється його поліморфна структура. Установлюючи різноманітність форм наукового знання., дослідники встановлюють її методологічне значення для розвитку науки. Але ця ж різноманітність видів і структур фізичного знання ставить перед дослідниками непрохідну перепону, тому подальший розвиток дослідження у цьому напрямку припиняється. На другому відбувається становлення і обгрунтування принципу поліморфізму як філософського принципу. Абстрактність і загальність розглядання ,ає можливість, поставити питання про вимірювання різноманітності, як основного змісту принципу поліморфізму, яке .припуска© визначену .взаємодію між вимірюваними об"єктами і засобами вимірювання. В.В.ІДкода вводить поняття про-

цедури вимірювання різноманітності за допомогою системи розрізнювання, коли вимірювання різноманітності означає знаходження

тотожності між елементами різноманітності, він показує віднос-

» ... . - ■ . ■ ,

ність цієї операції, тобто те, що для .вшірюваннячрізноманітнос-ті необхідно, мати дві системи розрізнювання,'однією з яких являється реальна різноманітність. Результатом операції вимірювання різноманітності являється встановлення тотожності окремих елемен-. тів різноманітності у відношенні до обраної системи розрізнювання. Теоретичне обгрунтування принципу гносеологічної рівноправ- ■ ності фізичних теорій полягає ь тому,, що всі етапи дисертаційного дослідження можна інтерпретувати як етапи вимірювання різноманітності фізичного знання. На першому етапі ми досліджуємо реальну різноманітність форм цілісності фізичного знання, тобто утворюємо першу систему розрізнювання. На другому етапі.проводиться вибір другої системи розрізнювання відповідно меті і завданням дослідження. Відповідно визначенню, друга система розрізнювання мусить бути абстрактною моделлю різноманітності, по формі - математичною, кібернетичною, системного і іншою. Мета дисертаційного дослідження - виявлення організаційної структури фізичного знання -визначає вибір функціональної теорії організації, як другої системи розрізнювання. На третьому етапі проводиться вимірювання різноманітності. Його змістом являється експлікація понять і функцій фізичної теорії у мові функціональної теорії організації,' результатом якої являється побудова функціонально-організаційної моделі фізичної теорії. На•четвертому етапі проводиться філософське обмірковування одержаних результатів вимірювання різноманітності фізичних теорій, результатом якого являється- формулювання і сб-грунтування принципу гносеологічної рівноправності фізичних теорі?

У § 3.3. "Принцип гносеологічної рівноправності фізичних тео-

рій" вияляегься свттооглядне, методологічне і практичне значен-. ня принципу гносеологічної рівноправності фізичних теорій, В ОСНОВІ якого знаходиться поняття фізичної теорії як організації. .

Він виступає як методологічний принцип організації фізично-' го знання, являється методологічною основою 'визначень фізичних теорій першого і другого рівней організації, понять "фудаменталь-ності" і "частковості" елементарних фізичних теорій.

. Він затверджує, що єдність фізичного, знання досягається сво- , їм особистим засобом, завдяки чому єдність фізичного знання відрізняється від єдності фізичного світу. ; .

Він.знаходиться в ряді родинних йому принципів поліморфізму і системності знання, має свій зміст.

Його практичне значення визначається в першу чергу затвердженням можливості побудови.єдиної гносеологічної моделі фізичної теорії, яку можна застосувати до всіх реальних фізичних теорій, до всього фізичного знання.

У заююченнг підводяться підсумки дослідження і формулюються висновки. Основними підсумками дисертаційного дослідження, які виносяться до захисту, являються: ' -

■ І. функціонально-організаційна модель фізичної теорії чи фізична теорія як організація: її поняття, загальна структура, організаційні функції, основна функція, критерій цілісності.

2. Організаційна структура фізичної теорії: методологія дослідження, організаційні рівні фізичної теорії, структури і ор-' ганізаційні визначення фізичної теорії і елементарної .фізичної теорії. ; .

. . 3..Принцип гносеологічної рівноправності фізичних теорій,

його світооглядне, методологічне, еврістичне і практичне значення.

4. Методологічне І еврістичне значення функціональної теорії

організації в дослідженні наукового знання, виявлене у дисертаційному дослідженні. .

На основі дисертаційного дослідження формулюються також: слідуючи висновки: ■

1. Завдяки прйняттю, як основної функції наукової картини,

світу, ідеї М.Планка про те, що поняття НКС служить, насамперед, для зняття ілюзії про тотожність матеріального світу і змісту теоретичних будов фізики, з"яві'-,ася можливість об'єднання на цій основі всіх видів НКС. . ■

2. Завдяки експлікації відношення "теорія-дійсність", як організаційних фу-'кцій, такі проблеми теорії пізнання, як проблема реальності, співвідношення теоретичного і емпіричного, ■ проблема точності наукового знання та інаі, об'єднуються в . рамках більш загальної проблеми, що можливо допоможе їх більш повному розумінню. .

3. Представлення істинності фізичного знання, як організа- . ці йно ї фтікції, допомагає виявтишві аспектиіроблеми істинності.

, Окремі аспекти -і проблеми дисертаційного дослідження викладені в слідуючих роботах: -

- К проблеме поиска Единой физической теории // Тезисы докладов и выступлений на юбилейной научной конференции кафедр .общественных наук /17-18 апреля 1990 г./,Одесса,1990.-0,1 п.л.

- Теоретический синтез в современном научном познании // Синтез знаний: новый ятап. Тезисы Всесоюзной научной конференции /Одесса,3-7 сентября 1990 г./, Одесса, 1990.- 0,1 п.л. .

. - В.Гейзенберг и путь развития физики // Рузавин Г.И., . .

Уемов А.И., Ганеева Э.А. и др. Интеграция." и. системность научного , знания.-М.:Ин-т филос.Российской АН, Ї993,- 259<с.- 130 назв.- . Рукопись.- Деп. в ШИОН, Р 40268 от 06.07.93 г. - 1.0 п.л.