автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.09
диссертация на тему: Фольклористическая деятельность Андрея Дыминского

Полный текст автореферата диссертации по теме "Фольклористическая деятельность Андрея Дыминского"

КИТВСЬШ НАЦІОНАЛЬНІЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

РГ Б І)А

і З ФН8 і-

На правах рукопису

. ШАЛАК Оксана Іванівна

ФОЛЬКЛОРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ АНДРІЯ ДИМІЕСЬКОГО

Спеціальність 10.01.09 — фольклористика

Автореферат диеертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Ки79 --- 1995

Дисертація є рукописом. Вона виконана в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України.

Науковий керівник — доктор філологічних наук ,

■ , професор МИШАНИЧ С. Е

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Войко Е Г. кандидат філологічних наук Нікольченко Т. М.

Провідна установа —Київський державний педагогічний

• Захист дисертації відбудеться '46" ,<МУт.ОіО 1995р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 068.18.21 по.захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Київському національному університеті

14, конференц-зал). . . • '

З дисертацією дожна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (вул. Володи-мирська^ 58).

.Автореферат розіслано "/6 " 1995 р.

Вчений секретар ---------- .

університет ім. Ы. Драгоыанова

імекі Тараса Шевченка (252017, Київ-17, бульвар Шевченка,

спеціалізованої ради кандидат філологічних наук, доцент

Л Ф. Дунаавська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. ‘ В українську иауку повертаються із небуття десятки імен діячів вітчизняної історії і філософії, літератури і мовознавства,фольклористики і етнології, доробок яких е органічною і вагомою часткою загального культурного процесу в Україні. Одним із таких подвижників українського народознавства є Андрій Іванович Димінський.

Фольклорні записи А. Днмінського переважають своїм обсягом звичайні особисті архіви багатьох фольклористів XIX ст. Усе життя А. Димінський присвятив збирацькій роботі. Високо оцінили його спадщину А, Кримський, А. Лобода, Н. Левченко. Російське Географічне Товариство, дійсним членом якого А. Димінський був, нагородило фольклориста медаллю за зібраний матеріал. їакт публікації записів із Поділля в "Трудах этнографическо-статистической экспедиции в Западно-руссіснй край" до певної міри засвідчує ставлення П. Чубинського до праці сумлінного збирача .

Проте спадкина фольклориста та етнографа А. Димінського вивчена ще дуяе каііо. Якщо опублікувати те,пр збереглося із архіву А. Димінського. то фольклористична наука збагатиться кількома томами найцінніших периоджерельних матеріалів.

Постать А. Димінського розглядалась здебільшого упереджено, в світлі однобічному і принилуючому: працьовитий, але мало освічений волосний писар сумлінно збирав протягом життя найрізноманітніший фольклорний, етнографічний, статистичний матеріал, часом не усвідомлюючи для чого, з якою метоп. Таке уявлення слід зруйнувати і побачити А. Димінського— крагрго представника сільської інтелігенції, пю й т сучасникір своїх робив "дуяе приемне рражіння сво«ю українською

- 2 - .

СВІДОМІСТЮ" (ЕСіцінський). .

Діяльність. А. Димінського — зразок багаторічного записування фольклору. Будучи стаціонарним збирачем, А. Димінсь-кий вивчав духовне і матеріальне життя Поділля в комплексі, що дав можливість відносно вичерпно визначити і дослідити фольклорний репертуар місцевості на певному часовому зрізі.

Об’єктом дослідження у дисертації е різноманітні матеріали, пов’язані із діяльністю А. Димінського, а також його фольклорні записи. Розгляд ведеться в основному на матеріалі неопублікованих зразків, записаних А.Димінським на Поділлі в середині та другій половині XIX ст. Зразки із зібрання А. Димінського порівнюються із записами, що їх провадили на Поділлі 3. Доленга-Ходаковський, Марко Вовчок та О. Маркович, С. Руданський, С.Тобілевич, Г. Танцюра, Е Присяжнюк, 11 Стельмах, із записами власними, зібраними на батьківщині А. Димінського, в тих місцях, де він працював. .

Мета дослідження полягав в описі та аналізі відносно давніх (середина, друга половина XIX ст.), науково надійних записів А. Димінського, більшість із яких залишились без друку й досі, а також в осмисле: і життєвого шляху, діяльності А.Димінського в зв’язку із ростом та розвитком української фольклористичної науки.

Наукова новизна роботи.' Принципи дослідження. У процесі дослідження подільських записів. А.Димінського проводяться історико - порівняльні зіставлення, що здійснюються переважно в межах національного ( регіонального ) фольклорного матеріалу. Таким чином, простежуються місцеві трансформації мотивів, образів,композиційних елементів; зіставляються не просто окремі, зовнішньо подібні явища, не випадкові збіги та паралелі — йдеться про намагання вловити своєрідність

регіональної традиції, специфіку фольклорного процесу в період тотальної нівеляції всього українського, національно свідомого, яка набула особливо великих масштабів з другої половини XIX ст.

Застосовуючи історико-порівняльний метод,в дисертації також простежуємо,як. в народній творчості, записах із зібрання А. Димінського втілюються вірування,етичні та естетичні критерії народу. '

Основне завдання дисертації не тільки в тому, црб осмислити значення спадщини А. Димінського для фольклористичної науки, а й на прикладі величезної кількості варіантів із одного регіону простежити побутування їх в часі,імпровізаційні можливості, характер та конкретні результати варіювання. В цьому й полягав наукова новизна роботи..

У процесі-розгляду записів А. Димінського авторка спиралася на теоретичні праці О. Потебні, II Суіщова,. І.Франка, И Грушевського, . А. Кримського, Ф. Колесси, О. Дея, С. Мишани-ча; 0. Афанасьєва, 0. Беселовського, Д. Зеленіна, І. Земцовського, Е'Проппа, Б. Кирдана; Д. Фрезера, Е Раркінса та ін.

У практичному плані результати роботи можуть бути використані в подальших дослідженнях спадщини А.Димінського, у вивченні українського фольклору загалом, при читанні лекцій викладачами вищих навчальних закладів, у курсах народознавства вчителями середніх шкіл. Краєзнавець знайде для себе відомості про записування, вивчення фольклору на Поділлі, про А. Димінського— невтомного подвижника, сумлінного, свідомого значення своєї праці збирача.

Апробація роботи. Окремі положення дисертації відображені у журнальних публікаціях. Результати досліджень доповідались па міжнародних конференціях "Українознавство в

- 4 - •

розбудові держави" (1993 р.), "Українознавство: теоретико-ме-тодологічні та організаційні проблеми”! 1994).науковій конференції викладачів Київського університету ім. Тараса Шевченка (1994 р.).наукових конференціях аспірантів КУ (1592.1993.1994 p.p.)

СТРУКТУРА І ЗМІСТ РОБОТИ -

Структура дисертації відповідає поставленим завданням, прагненню якнайповніше розкрити тему. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається мета і завдання, наукова новизна і практичне використання результатів дослідження.

У першому розділі "Постать А. Димінського в історії української фольклористики" висвітлюється рівень вивченості спадщини А. Димінського, розглядається його діяльність в контексті розвитку українського народознавства та зв"язків із польською , російською наукою про народну творчість, проводиться текстологічний аналіз рукописів, порівняння польових записів А.Димінського та різних їх icon і й, публікацій.

Огляд історіографічних джерел про фольклористичну діяльність А.Димінського, дозволяє сказати, що вже тут з"яв-ляються два різні погляди на проблему формування світогляду А. Димінського: "польські впливи", "впливи галицьких русинів" (М. Левченко ) та вплив Російського Географічного Товариства (IX Рея ішов).

Сьогодні про фольклориста відомо в основному завдяки виданим у 1923 р. "Казкам та оповіданням з Поділля в записах 1850-1860 p.p." Го кільком статтям IIЛевченка; "36ірка подільських казок 1850-1800 p.p. волосного писаря Димінського" ("Етнографічний вісник" 1927, кн. 4, с. 160-172), "Знадоби до життєпису подільського етнографа А. І. Димінського (бл. 1826-1897)" ("З поля фольклористики й етнографії", К.,1928, вип. 2), "Знадоби до життєпису Андрія Івановича Димінського" ("Записки історично-філологічного • відділу*’, R ,1928, кн 16, с. 255-266).

Історія вивчення фольклористично: ДІЯЛЬНОСТІ А.ДиміНСЬКОГО включає також посилання на записи із Поділля в працях А. Кримського, рецензію на "Казки та оповідання" В. Резанова, коротк* статті інформативного характеру М. Рябого, дослідженя певних аспектів проблеми Е Поповим, М. Сиваченком, згадки робіт фольклориста в дослідженнях & Борисенко, R Ску-ратівського. •

Створюючи найновішу творчу біографію А.Димінського, дисертантка користується всіма доступними архівами, історіографічними джерелами,додає результати власних пошуків. :

А. Димінський народився 1829р. в с.. Борщівцях Ї.*Ь-гилів - Подільського повіту в родині столяра-кріпака. -Будучи в сім’ї сином старшим/ А. Димінський 1843 р. вступив до повітової духовної школи, яку закінчив у першій половині 1840-их років. 1848 р. дев’ятнадцятилітній юнак при Кам’янецькій лікарській управі склав іспити і злобув право нижчої медичної практики. Проте фельдшером працював недовго. Перейшовши на посаду писаря Пуклянського сільського правління ориминської волості, почав польові записи фольклору, збір статистичних даних. Із Проскурівдаїи, куди перевчи

- б - .

1854 р. молодого збирача, до РГГ надійшли статистичні нариси "Ціни на різні предмети, існуючі в містечку Сатанові Прос-курівського повіту", "Про торгівлю свіжою та сухою рибою і залізом в Проскурівському повіті", "Про торгівлю хлібом і худобою в Проскурівському повіті". Згодом А.Димінський став дійсним членом РРТ. •

Із 1860 по 1863 рік фольклорист мешкав в с. Гаврилівцях Кам’янецького повіту, а потім переселився до с. Струги Нобо-ушицького повіту. В цей час були написані етнографічні нариси "Побут селян Кам’янецького і Проскурівського повіту" (1863р.). "Марновірні обряди при побудові хати в Кам’янець-Подільській губернії" (1864 р.), а також нарис "Про привозну і особисту промисловість селян Подільської губернії" (1864 р.).

Протягом всього цього часу А.Димінський записував казки, легенди,перекази, загадки, анекдоти, прислів’я, приказки.

Через Подільський статистичний комітет та особисто И Чубинському збирач надіслав 10 конторських книг із записами фольклорної прози,а такох книги та окремі папери, де містилось понад гЗ’/'О пісень. Із 1876 року — року Емського указу

— А. Димінського переслідують як "опасного украинофила": доноси, обшуки, звільнення з роботи. Цей період дисертантка описує за листами А. Димі нського до професора Київського університету 0. С. Кістяк і вського, який отримав із Поділля від сього адресата 452 номери вироків волосних судів, а також "Пісні проти нецноти нареченої дівчини", записані в селі Ш-жибожі Подільської губ.

До цього періоду належить й опис одягу селян Поділля, а токоя збірка приел і в’ їв. Ці роботи фольклориста ввшкив втра-

. - 7 -

ченими ще М. Левченко. Проте у відділі рукописів IMIS віднай-

дено етнографічно-фольклорний нарис "Опис чумацького промислу Київської губ. Звенигородського повіту Лисянсько: волості с.Орли із 1860 по 1892 pp." (Ф1-4/342), написаний, очевидно, того я 1892 р., коля А.Димінський займав посаду волосного

писаря у м. П&толі на Евенигородщині. Повернувшись до с. Стру-

ги Новоушицького повіту, А.Димінський уже не зміг працювати, бо осліп. .

1905 р. невтомний збирач помер. Поховано фольклориста в с. Струзі в урочищі Домапник, де сьогодні за могилою доглядають земляки. Із загального доробку А. Димінського до сьогодні віднайдено понад 2970 пісень різник жанрів, більше 700 зразків фольклорної прози, 9 статистичних та фольклорно-етнографічних нарисів, різні документ Це невелика частина записів. Багато їх згоріло під час громадянської війни.

Усі прогресивні ідеї, актуальні для фольклористики середини XIX ст. пройшли через свідомість А. Димінського і впроваджувались ним на практиці. Фольклорист застосовував свої знання, — аби дати науці те, без чого вона безсила, — науково надійний пертоджерельний матеріал. ' '

Авторка опису® ніде раніше не розглянуті архівні матеріали: 1) нарис "Описание чумацкого промысла Киевской губ. Звенигородского у. Льюянской волости с. Орлов с 1860 по 1892 г.г." ( ШЯ5,Ф1-4/314, Ф1-4/342); 2) пісні про кохання, пісні до танцю, пісні родинні, записані А. Димінським (архів Я. IL Новицького ШІЕ, Ф4-2/28, Ф4-2/29, Ф4-2/РО); 3) Проза,

записана А. Дгімінським, книга VIII (ІМї®, ЇЄ-КІ/68, архів

І.Рудченка); 4) збірка пісень у записах А. Димінського (ПІЇТ! НАН, од. з<5. 1485-1493); 5) ’’Сказки [и пвсни1 малорослий ские, cotyvwmre в Ушшіком , Проскуровском ^ДоЛЬОК' й

- а - .

губернии. '* (ЦНВ НАН,Ф. 36, од. зб. 709-713); 6) "Запис українських народних пісень." (ЦНБ НАН, Ф. 36, од. зб. 132-133), а також рукопис, за яким Ы Левченко впорядковував "Казки та оповідання з Поділля": "Збірник коротких

сповідань, анекдотів, пісень, тоер" (ЦНВ НАН, Ф. 36, од. зб. 121).

Текстологічно проаналізовано рукописи, вивчено послідовність, манеру запису, визначено принципи,засади фольклориста, простелено наступні етапи роботи над текстами, зокрема при їх підготовці до публікації. Як дійсний член Російського Географічного Товариства, А. Димінський і фольклорні записи провадив у руслі його засад. Методи збирання фольклору та іншого народознавчого матеріалу, що їх використовував А Димінський, розглядаються як наслідок розвитку української фольклористичної науки, що був властивий для сербської, польської та інших шкіл записування в першій половині XIX ст. , але в українській рідко вживаний.

Складна історія публікації записів А..Димінського. Матеріали, видруковані в "Трудах этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край’Ч її. Чубинського), "Малорусских народных преданиях и рассказах'Ч Ы. Драгоманова), сучасних збірниках, засвідчують різні ступені редакторського втручання у польові записи А. Димі нського.

У другому розділі — "Пісні, записані А. Димінським на Поділлі" досліджуються пісенні фольклорні жанри, принципи запису пісень А. Димінським,спробу фольклориста класифікувати пісенний матеріал.

Записи пісень А. Димінського зберігаються у відділі рукописів ЦНБ НАН України (і>. ЗО, од. зб. 132-133): "Пісні побутові про кохання", "Побутові родинні", "Побутові",

"П’япицькі”, "Рекрутські", "Вартівливі", "До танків", "Чу»

мацькі", "Колискові", "Косарські", "Колядки на Різдво", "Щедрівки на Богоявления", "Гаївки", "Пісні старців із акомпанементом ліри", "Пісні при хрещенні". "Пісні весільні". Своєрідне "вибране" із усіх цих записів — дев’ять збірок пісень, переписаних раз чи навіть двічі рукою А.Димінського (ЦНБ, Ф. у, од. зб. 1485-1493). їх фольклорист готував до видання, надсилав 0. Ф. Кістяківському, який мав провести через цензуру впорядкований збірник. •

Три рукописні збірки: "Пісні про кохання", "Лісні до

танцю" і "Пісні родинні" — в рукописних фондах ІШЕ (Ф4-2/28, Ф4-2/29, Ф4-2/30) серед паперів Я. П. Новицького. В

архіві РГТ також зберігаються дві збірки пісень "родинних" та "про кохання" із Проскурівського, Кам’янецького, Могилі вського і Новоушицького повітів. Надіслані вони до РГТ в 1889 р., після смерті 0. Кістяківського, коли А. Димінський зрозумів, пр його видавничі плани не мають ближчої перспективи. Серед цих пісень' багато таких, що увійшли- до "Трудов этнографическо-статистической экспедиции" (СПб., 1874, т. 5), а також тих, що складають збірки Із Ф. 36, од. зб. 132-133 (ЦНБ НАН України). Більшість записів не паспортизовано. Тільки біля окремих пісенних зразків можна прочитати або місце запису, або ім’я та прізвище інформатора.

" Науковий підхід до збирання фольклору засвідчує той факт,щр А. Димінський вважав за потрібне записувати всі почуті зразки : менш та більш викінчені, уривки пісень т«

варіанти цілісні.пісні новіші, ще не "відшліфовані"—тобто здійснював повний зріз фольклорного репертуару місцевості. Фольклористу належать спроби систематизації зібраного матеріалу, шо е по суті одним із станів їх наукового о^мисл-’нн)*.

' - 10 - .

Б дисертації детально проаналізовано записи пісень А. Димінського, простелена найрізноманітніші фольклорні явища. Порівнюючи варіанти, зібрані А.Димінськіш, із іншими — записаними на Поділлі,в роботі розглянуто процеси "оновлення'' образів, трансформування символів, тенденцію до скорочення скжету та різні зміни композиційних елементів. Так, контамінація в гаївок демонструє перехід архаїчних танків із домінантною сакрально-магічно» функцією у звичайні забави.

Характерною особливістю ліричних пісень із Поділля (родинно-побутових , про кохання) в схильність до реагування на потреби життя; вони легко піддаються осучасненим та переосмисленню, зникає колишня приуроченість до певних пір року. Деякі із балад, записаних А. Димінським, виконувались як пісні обрядові та календарно - обрядові, ер вже не спостерігаються на Поділлі тепер.

Серед записів А. Димінського зустрічаємо чимало пісень соціально-побутових та історичних, які у рукописних пісенниках XVIII сг. зустрічаються спорадично. Тому записи, зроблені фольклористом в середині XIX ст., є надзвичайно цінним матеріалом для створення цілісної картини фольклорного процесу тих часів. ' '

Пісні про пияцтво сучасна фольклористика зараховує до пісень родинно-побутових (або шртівливих, якщо вони мають такий характер). У фольклористичний науці XIX ст. пісні п’яницькі виокремлювались як велика тематична група чи цикл. Багато цих пісень, записаних А. Димінським, побутують на Поділлі-досі, про що свідчать записи Е Присяжнюк, Г. Танцюри, польові записи,зроблені авторкою дисертаціІ.

Чумацькі пісні із Поділля, як і пісні цього жанру загалом, зшльовуїсль специфіку життя та побуту чумаків. З часом

в них витворено неповторну образність, манеру зображення природи, почуттт, переливань.

Рекрутські пісні із зібрання А. Димінського рясніють місцевими географічними назвами, відображають вірування та звичаї подолян. З’являються ту? нетрадиційні символи, домінують ештити'на позначення чорного й сірого кольорів, образи хмар, туману, дерев, ш ростуть "гіллям вдолину”, "до коріння". •

Записи А. Димінського засвідчують особливу популярність на Поділлі жартівливих і танцювальних пісень. Здебільшого це ■традиційні "класичні" твори із розгорнутим сюжетом, які побутують тривалий час, пісні алегоричні та пісні, котрі тематично не виходять за межі зображення сімейних відносин. Серед танцювальних — багато таких, які виконувались на весіллі, їх зміст пов'язаний із обрядодіями старости чи свахи, дружки чи молодої. .

Третій.розділ "фольклорна проза із зібрання А. Димінського" присвячено аналізові жанрів, образної системи народної прози в записах А. Димінського.

В середині та другій половині XIX ст. розпочався новий етап вивчення фольклорної традиції Поділля.Цей час — період становлення фольклорнетики як науки, позначений пильною увагою дослідників та фольклорист 1 в-аматорі в до побуту та духовної культури подолян. Науковий підхід до запису фольклору передбачав не лише фіксування обрядів і пісень, із ними пов"язаних,архаїчних звичаїв і вірувань, а й вивчення всіх виявів усної народної творчості, в тому числі й багатого пласта прозових ианрів. Записи фольклорної прози уві Пали до тогочасних видань: "рот подолян" К. Шйковського (1660), "Великдень у подолян". А. Свидницького (1861), "Згнографические

- 12 - ' ■' сведения о Подольской губерния" М. Данильченка (1859), ."Малорусские народный предания и рассказы" М. Драгоманова (1876). Величезну кількість матеріалів із Поділля містять "Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край". Це здебільшого фольклорна проза, записана А. Димінсь-ким. '

Дослідження рукописів А. Димінського, інших матеріалів, пов’язаних із записами фольклорної прози подільським збирачем, показують, що публікація багатьох казок, переказів, оповідань в "Трудах этнографическо-статистической экспедиции. (т. 2, 1878), здійснювалась П. Чубинським за рукопи-

сами, які нині зберігаються в ЦНБ НАН України Ф. 36, од. зб. 7С9-713, у відділі рукописів ІШЗ 56-КІ/68, а також в БАН Росії — зібрання І. Рудченка, N 4, ь не за окремими аркушами рукопису із Ф.36, од. зб. 121 (ЦНБ НАН України), як помилково вважав М. Левченко. Згодом ці записи потрапили до І. Рудченка, який готував їх до публікації, що не була здійснена.

"Казки та оповідання з Поділля" (К., 1928) видані за

рукописом, що зберігається в ЦНБ НАН України —Ф. 36, од. зб. 121. Правила публікації, якими користувались А. Кримський та

• М. Левченко, грунтуються на наукових принцинах відтворення т. зв. фольклорного діалек/, збереження- усіх особливостей запису. Перёдрук деяких зразків із "Трудов..."(т. 2), де не зазначено імені записувача, • не е правомірним, але вимушеним кроком, оскільки маєйо. ’ справу не стільки з редагуванням, скільки із реставрацівю польових записів.

У зібранні казок А. Димі нського належною мірою представ'-лг'ні всі види казкового епосу — тваринний, героїко-фантастичній (чарівні казки), побутовий. Значною тематичною строгают» ы лзнччпиться перекази, легенди, анекдоти, апок-

- 23-

рифічні оповідання. '

Багато ознак (використання казкових формул,прислів"їв та прик ізок, римування ) вказують на запис віл оповідачів -майстрів,шр такая засвідчує науковий підхід А. Димінеького до збирання фольклорного матеріалу. .

Доволі складним е питання географії записів. Вирішити його моле тільки досвідчений діалектолог, оскільки паспортизація А. Димінеького скупа на назви місцевостей, імена, дати. Серед величезної кількосі записів фольклориста — цілий ряд таких екшетів.яких раніше не було в друкованих збірниках,які не зареєстровано в "Сравнительном указателе сокетов: Восточнославянская сказка" (Л , 1979).

Записи А. Димінеького, шр провадились в середині XIX ст., засвідчують різні жанрові трансформації фольклорної прози та тенденцію до. скорочення сюжетних елементів ; деякі з оповідань перебувають на межі міфологічного мислення і фольклору. як ’’художнього, виробництва". .

Перекази у -запису А. Димінеького містять елементи паспортизації і створюють певну своєрідність цього жанру у ко-лекці ї фольклориста.

Легенди та перекази про чортів, упирів, відьом, вовкулаків у збірці Л.Димінського займають помітне місце, їхня кількість яереввдуе 80, вони відображають вірування подолян, своєрідність уявлень про світ надприродних істот.

Серед анекдотів спостерігаються мандрівні мотини і сюжети, у яких виразно простежується локальний колорит, ер засвідчує їх стабільність в усній традиції. 23 сплети, зафікеопн/шх Л. Димінським на Поділлі, заревстровано в "Сравнительном указателе г сшетов: Восгочнославннскмн екадка"

(Л ,1979) як г сік і, шр не мають російських, білоруських тії

інших українських сюжетних паралелей, 21 із них —сюдети казок анекдотичних. .

Міфх 5ПЧНЄ мислення мешканців Поділля, що лежить в основі народної магії, знахарювань, зібраних А.Димінським, багате на влучне порівняння, зіставлення, р символах зашифровано .ікформацію про звичаї, обряди, побут та природу цього регіону.

Етнографічні та статистичні нариси А.Димінського — цікавий матеріал для етнографа, історика, ботаніка. Користуючись програмами РГТ, фольклорист викладав свої знання в довільній формі, доповнюючи і розширюючи пункти програм.

Розглянутий матеріал дозволяє зробити висновки про те,що діяльність А. Димі нського пов’язана із ростом та розвитком важливого етапу українська" фольклористики XIX ст. Як збирач А. Димінеький перебував під впливом провідних ідей української, польської та російської науки про народну словесність. Фольклорист провадив свої записи у руслі засад Російського Географічного Товариства, дійсним членом'якого він був. . .

А. Димінський належить до когорти ПОДВИЖНИКІВ, чиї зусилля сприяли поступу наук.., чиї здобуті важкою працею матеріали згодом ставали грунтом для поглиблених досліджень духорної спадщини українці в, ■ Для розробки теорії та історії фольклористики. '

Аналіз рукописів дозволяє стверджувати, що записи А. Димінського — науково надійні. Цьому сприяли фонетичний принцип записування, часткова паспортизація, невтручання в цілісну тканину фольклорного твору, уважне савлення до г;»рі -читів. Зібраний А. Дим і нським фольклорний матеріал є

цінним першоджерелом для вивчення фольклорного процесу гіа Поділлі в середині та другій половині XIX ст. Він допомагав краде пізнати жанри, ир побутували в той час, тематику, побут, духовний світ українців. .

Пісні із зібрання АДиміяеького вдав ллють широкий жанровий і тематичний діапазон, стильову різноманітність. Більшу стійкість і поширення мають пісні, створені на місцевому грунт і. •

Головну частину пісенного репертуару складає тра-

диційний поетичний фольклор, архаїчні зразки обрядових, історичних, соціально-побутових, жартівливих та сатиричних пісень.

Пісні А. Димінського належать до відносно давніх записів

на території Поділля. Пізніші записи із цього регіону

засвідчують процес актуалізації традиційних пісень, зміну

композиційних елементів, оновлення образів та інше "наповнення” символів. .Вони виявляють певні особливості, ЯК ОТ: насичення тексту полонізмами (вр послаблюється в сучасних записах); особливу популярність та поширення пісень танци>-вальних та жартівливих; традицію виконувати балади в процесі обряду — як пісні весільні, та гаївки.

Основний фонд репертуару казок із Поділля, записаних А. Димінським, — це сюжети, поширені в загальноукраїнському, східнослов’янському та західнослов’янському фольклорі. Проте кожен сюжет трансформується відповідно до місцевих реалій.

Рукописну збірку фольклорної прози А.Димїнського — за кількістю омлетів та жанровим розшгттям — важко навіть порівняти із будь-яким іншим, опублікованим в середині XIХет., збірником казок. Фольклорист записував польською та російською мовами, коментував записи,фіксував сниети, не на-

даючи переваги більше чи менше викінченим зразкам. _

Записи Л. Димінського, безперечно, потребують видання та перевидані1'! як такі, пр належать до порівняно ранніх фіксацій українського фольклору. Методика запису, засади, на які спирався фольклорист, роблять ці матеріали особливо вартісними — явищем в історії української фольклористики.

Основні положення дисертації отримали відображення у таких публікаціях авторки:

1. Андрій Димінський (1829-1905) // Народознавство. —

1993. — Н 4. — с. 2. •

2. Пісенне зібрання А. 1. Димінського // Дослідження з філології.—1994. — Вшт. 3.— с. 18-23.

3. Подвиг збирача українського фольклору. Маловідомі

сторінки життєпису Андрія Димінського // Народна творчість та етнографія. — 1994. — N 4. — с. 63-74. '

А. Українські народні пісні, записані А. Дим і не ь ким на Поділлі // Подільська старовина; Збірник наукових праць. — Вінниця, 1693. — с. 389 395. .

* * * * А

/

Аннотация

Шалак О. И. „

Фольклористическая деятельность Андрея Дыминского.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 01. 09 — фольклористика. Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1994.

Завдшдется рукопись, содержащая исследование фэльклор-ных записей А. Дыминского,его деятельности в связи с развитием важного этапа в украинской фольклористике второй половини XIX века Установлено, что записи научно надежные, о чем свидетельствует внимание к вариантам, запись от рассказчиков-мастеров, фиксация всех жанров устного народного творчества (тоест-ь осуществление полного среза фольклорного репертуара местности), фонетический принцип записи. • Фольклористическая деятельность А. Дыминского — пример многолетнего стационарного записывания народного творчества Фактически идет речь о первых попытках комплексного исследования духовной и материальной культуры Подолья. '

Ключевые слова: '

фонетичний принцип запису, варіант, інформатор, сюкет, рукописний матеріал,регіональна традиція.

ABSTRACT '

Shalak О. I. ANDRIY DIMINSKY’S FOLKLORE COLLECTING ACTIVITIES.

, The thesis submitted for a candidate’s degree (Philology), speciality: 10.01.09 - folklore study.

THE TARAS SHEVCHENKO UNIVERSITY. KYIV, 1994.

Presented for scholarly defence is manuscript investigating Andriy Diminsky's folklore records and notations and elusidating his activities during the important period in the development of Ukrainian folklore study in the latter

half of the 19th century. It has been proved that the

collector’s notations are absolutely credible from the scientific viewpoint. Their credibility is conf^rmed by the study of various folklore jenres, the recording of talaned

narrators, - local peculiarities and varieties (it e. , the

collector strove to present the entire folklore repertoire in the given region), their .phonetic character.

Andriy Diminsky's folklore activities is a exemple of many year constant work on collecting Ukrainian oral literature. In fact the question is one of first attempts an all-round research of spiritual and material culture of Podillya.

Keywords: .

фонетичний принцип запису, варіант, інформатор, сюжет, рукописний матеріал,регіональна традиція.