Формирование европейской печатью общественного мнения о политическом положении Украины в 30-е годы (проблематика и специфика отражения).

Житарюк, Марьян Георгиевич

автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.10
диссертация на тему: Формирование европейской печатью общественного мнения о политическом положении Украины в 30-е годы (проблематика и специфика отражения).

Год: 1997
Автор научной работы: Житарюк, Марьян Георгиевич
Ученая cтепень: кандидата филологических наук
Место защиты диссертации: Киев
Код cпециальности ВАК: 10.01.10

Автореферат по филологии на тему 'Формирование европейской печатью общественного мнения о политическом положении Украины в 30-е годы (проблематика и специфика отражения).'

Полный текст автореферата диссертации по теме "Формирование европейской печатью общественного мнения о политическом положении Украины в 30-е годы (проблематика и специфика отражения)."

РГЗ од .

На правах рукопису

ЖИТАРЮК Мар’ян Георгійович

ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЮ ПРЕСОЮ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ПРО ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНИ 30-Х РОКІВ XX СТОЛІТТЯ (ПРОБЛЕМАТИКА ТА СПЕЦИФІКА ВІДОБРАЖЕННЯ)

Спеціальність 10.01. Журналістика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Роботу виконано на кафедрі зарубіжної преси та інформації факультету журналістики у Львівському державному університеті імені Івана Франка

Науковий керівник:

доктор політичних наук Львівського держуніверситету імені Івана Франка, доцент ЛОСЬ ЙОСИП ДМИТРОВИЧ

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор СОЛДАТЕНКО ВАЛЕРІЙ ФЕДОРОВИЧ

кандидат філологічних наук, доцент МУКОМЕЛА ОЛЕКСАНДР ГНАТОВИЧ

Провідна організація: Інститут літератури НАН України

Захист дисертації відбудеться 23 червня 1997 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.01.01.08 при Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252119, Київ-119, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розіслано 15 травня 1997 р.

Вчений секретар .

спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук, Л

професор ОЛІЙНИК В.П.

На правах рукопису

ЖИТАРЮК Мар’ян Георгійович

Спеціальність 10.01.08 - Журналістика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Провідна організація: Інститут літератури НАН України

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розіслано 15 травня 1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук,

Науковий керівник: доктор політичних наук Львівського

держуніверситету імені Івана Франка, доцент ЛОСЬ ЙОСИП ДМИТРОВИЧ

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

СОЛДАТЕНКО ВАЛЕРІЙ ФЕДОРОВИЧ

кандидат філологічних наук, доцент МУКОМЕЛА ОЛЕКСАНДР ГНАТОВИЧ

професор

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. У кожній незалежній державі важливу функцію виконують мас-медіа. Україна, розбудовуючи суспільно-політичні інституції, не спроможна обійтися без національного інформаційного простору, який повинен давати відсіч численним зазіханням на її імідж ззовні і розкладанню (цинічністю та аморальністю) зсередини. У цій ситуації потрібно використати великі традиції української журналістики, наявний науковий потенціал.

Як зазначав у доповіді на урочистих зборах з нагоди п’ятої річниці незалежності України Президент Леонід Кучма, суспільні переміни починаються з усвідомлення історичних коренів, з джерел душі, її морального здоров’я, з уболівання за стан справ у нашому державному домі, з почуття господаря. “Тож для молодого державного організму, яким є Україна, і який долає наслідки космополітизму як ідеології придушення національного та практики зруйнування історичної й культурної пам’яті, виняткове значення має формування національної самосвідомості, продовження демократії у сфері духовності, їх органічне поєднання” (1). Академік Степан Смаль-Стоцький писав, що “теперішність, яка не перетравила добре свого минулого, нічого доброго не сплодить для будуччини” (2).

Ми досліджуємо минуле української нації дещо нетрадиційно - крізь призму зарубіжної публіцистики 30-х років, яка ви являла певний інтерес до вивчення “української проблеми” - політичного і соціально-економічного статусу українських земель, культурних надбань нашої нації та її місце в контексті майбутнього світової політики.

Останнім часом в історичній науковій думці докладено чимало зусиль для ліквідації ряду “чорних” і “білих” плям. Йдеться, насамперед, по-перше, про Україну як державне утворення, що перебувала в політичному офсайді де-юре (самостійна

Українська Народна Республіка потерпіла фіаско, а українські землі

(1) Україна е. Україна - буде! / Доповідь Президента України Леоніда Кучми на урочистих зборах з нагоди 5-ї річниці незалежності України 23 серпня 1996 року / / Урядовий кур’єр. -1996. - 29 серп. - С.З.

(2) Смаль-Стоцький Степан. Наш шлях / / Діло. - 1930, - 14 січ.

- С.6.

було розчленовано між чотирма державами - Радянським Союзом, Польщею, Чехословаччиною та Румунією), по-друге, про Україну як московську колонію де-факто, де відбувались активні суспільно-політичні процеси (ліквідовується політика “українізації”, винищується українська нація шляхом голокосту і політичного терору), по-третє, про політичну боротьбу з боку українців Східної Галичини, Закарпаття і Буковини не тільки за утвердження природних прав населення, а й політичну автономію.

Однак тема нашого дослідження актуальна не тільки з погляду історії та політології, а насамперед - у плані журналістики. Нас цікавить формування європейською політичною пресою громадської думки про політичне становище України 30-х років, а саме: ступінь заанґажованості закордонних авторів у зміні політичного статусу українських земель, якісні характеристики їх творів, концептуальність при постановці проблем і їх розкритті, специфіка відображення (включно з періодичністю і жанровим розмаїттям). Не буде перебільшенням сказати, що такого комплексного дослідження поки що немає в українському пресознавстві і що сьогодні, коли “незалежна Україна в центрі Європи -торжество історичної справедливості” (3), воно справді необхідне. ■

У 30-і роки, крім більшовизму та фашизму, була сформована націонал-соціалістична політична доктрина, породжена у XX столітті. У сприятливих для них умовах - відсутність цілісності України, поділ за географічним принципом, внутрішні політичні та соціальні аспекти тощо, окупаційні режими намагались зміцнити свій вплив. Політичні процеси 30-х років автор намагається простежити не стільки методом аналізу історичних подій та явищ, скільки методом аналізу українських та зарубіжних політичних коментарів, що стали загальнодоступними українському читачеві завдяки передрукам у львівському “незалежному національному щоденнику” “Діло” (4), який з часу своєї появи у 1880 році відстоював різні ідеології, з 1925 року, наприклад, стояв на політичній платформі УНДО, але ніколи не був “офіційним партійним знаряддям” (5).

(3) Україна є. Україна - буде! / / Урядовий кур'єр. - 1996. - 29 серп. - С.З.

(4) Кедрин Іван. У межах зацікавлення // Бібліотека Українознавства. -Т.53. - Ню-Йорк - Париж - Сидней - Торонто, 1986. - С.155.

(5) Енциклопедія Українознавства / Головний редактор проф. др Володимир Кубійович: Перевидання в Україні. - Львів: НТШ, 1993-1995. -С.522.

“Діло” відіграло велику роль в історії не тільки Галичини, а й усієї України, “будучи не лише промотором усіх організаційних починів краю та непохитним оборонцем національних прав галицьких українців перед чужою владою, але співтворцем і пропагатором всеукраїнської політичної думки” (6). З огляду на політичне і наукове значення щоденника та малодослідженість його змісту, ми аналізуємо первинну (авторства українських журналістів) і вторинну (передруки з зарубіжних видань) політологічну публіцистику.

Однією з основних особливостей дисертації є те, що дана тема ще не досліджувалась у такому аспекті, хоч і дозволяє, по-перше, побачити себе у дзеркалі політичних концепцій очима європейської преси у 30-і роки XX століття, по-друге, простежити політичні кроки української еліти очима української якісної газети, по-третє, розглянути “Діло” як потужне наукове, політичне, історичне та культурологічне джерело і, по-четверте, зважаючи на історичний досвід, зробити застережливі для молодої Української держави висновки. Конкретніше - з’ясувати проблематику і способи арґументації провідних європейських видань, оцінити якісні параметри публікацій (достовірність, неупередженість, оперативність, мова тощо) і звернути увагу на дієвість виступів.

Загалом запропонована робота має міждисциплінарний характер. У ній зроблено спробу обґрунтувати (в рамках журналізму) наявність і важливість формування європейською пресою громадської думки про політичне становище України, значення української проблеми як такої в контексті світової політики 30-х років. Отже, ми виконали таку роботу:

а) ретельно опрацювали джерельний матеріал - політичні коментарі українських та зарубіжних авторів, надруковані в “Ділі”;

б) у світлі модерних наукових пресознавчйх концепцій розглянули документальні свідчення;

в) докладніше вивчили історію, теорію і практику зарубіжної та української періодики досліджуваного періоду;

г) зробили відповідні висновки і рекомендації для всіх, кого може зацікавити дана тема.

(6) Кедрин Іван. У межах зацікавлення / / Бібліотека Українознавства. -Т.53. - Нью-Йорк - Париж - Сидней - Торонто, 1986. - С.155.

ОБ’ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є політична публіцистика європейських засобів масової інформації на українські теми, основні напрямки і тенденції якої старанно фіксувала (передруками, реферуваннями, коментарями) газета “Діло”. Особливо наполегливо у періодичних виданнях (щоденниках, тижневиках, двотижневиках, місячниках тощо) Великобританії, Німеччини, Швейцарії, Франції, Австрії, Італії, Чехословаччини з’ясовувалась, зокрема, українське питання - як одна з проблем перерозподілу, політичної структуризації Європи і геополітичних трансформацій на континенті.

Крім того, у роботі досліджуються тематичні особливості періодики США, Канади, Японії, Польщі, Румунії.

ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є відображення боротьби українців у Польщі, Радянському Союзі, Чехословаччині та Румунії за свої політичні права у 30-і роки в зарубіжній пресі і формування європейськими засобами масової інформації громадської думки про політичне становище України напередодні Другої світової війни.

ХРОНОЛОГІЧНІ РАМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ охоплюють період 30х років, який характеризується не тільки тим, що Україна була поділена між різними державами, але й трансформаціями в Європі, які загалом динамізували перебіг подій і на українських землях.

МЕТА І НАУКОВО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ ДИСЕРТАЦІЇ.

Метою дисертаційного дослідження є досконалий теоретично-методологічний аналіз специфіки і сутності формування європейською пресою громадської думки про політичне становище України 30-х років XX століття. Відштовхуючись від комплексного аналізу журналістських текстів, ми намагаємось також з’ясувати вплив газетних публікацій, з одного боку, на формування іміджу України у світі, з іншого ж - на інтенсифікацію формування самоідентичності української нації. Виходячи з цього, дисертант ставить перед собою такі науково-дослідні завдання:

- проаналізувавши численні публікації в західних періодичних виданнях про українську проблему як складову частину політичних трансформацій, детальніше визначити їх проблематику, специфіку відображення, сутність та історичне значення;

- показати, яке місце посідала українська тема на шпальтах європейських засобів масової інформації, що намагалися розкрити плани лідерів західних великодержав і практичну діяльність міжнародних організацій, парламентів окремих країн, незалежних політиків;

- комплексно проаналізувати європейську політологічну публіцистику як об’єкт дисертаційного дослідження;

- виявити відмінності і вказати на їх причини в політиці згаданих суб’єктів політичного правопорядку щодо української проблеми;

- крізь призму публіцистичного тексту показати негативний вплив на народи Європи політичних доктрин тоталітаризму (більшовизму, фашизму, нацизму);

- висвітлити декларативний характер проукраїнських гасел на політичній арені та неефективність їх реалізації у практичному житті.

ТЕОРЕТИЧНА І МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ. У дисертаційному дослідженні застосовано методи наукового опису, конкретно-історичного, системного та порівняльного (функціональний підхід) аналізу, абстраґування і узагальнення. Для ілюстрації і фактологічного навантаження застосовуємо також кількісні методи аналізу (таблиці), які дозволяють повніше оцінити українську проблему в зарубіжній пресі 30-х років.

НАУКОВА НОВИЗНА РОБОТИ полягає в тому, що об’єктом дослідження вперше в українській науці є теоретико-методологічне дослідження європейської публіцистики, яка відображає українське питання в європейському контексті.

Наше дисертаційне дослідження є першою спробою ґрунтовно вивчити політичну публіцистику на українські теми зарубіжної преси 30-х років, а також адекватно оцінити останній період однієї з найунікальніших, “на сьогодні не досліджених сторінок історії української преси” (7) -газету “Діло”, яка передруковувала найцікавіші матеріали і надавала місце на своїх шпальтах спеціальним дописам іноземців для українського читача.

На основі аналізу різноманітних підходів щодо сутності, форм та змісту публікацій на політичні теми, визначаємо та уточнюємо їх особливості, заанґажованість у політичних процесах аналізованих держав, де домінували політичні доктрини тоталітаризму.

Виходячи із значення міжнародної ситуації, дебатування політичними суб’єктами українського чинника, автор визначає суть української проблеми як реального факту в політичному житті європейських держав.

(7) Шаповал 10.Г. Часопис "Діло" (1880-1939 рр.): історія, проблеми, люди / / Збірник праць Наук.-дос. центру періодики. -Львів, 1995. -Вип.2. - С.5-45.

Щоб з’ясувати місце і значення української державницької публіцистики 30-х років, зібраний та опрацьований матеріал вимагав переосмислення, уточнення, критичного аналізу. Беручи до уваги історичні аспекти досліджуваних проблем, ми намагаємось на базі джерельних матеріалів (багато з яких вперше введено в науковий обіг) показати багатоґранність, фаховість, проблемність, об’єктивність, позасенсаційність, виваженість (тобто всі ознаки, притаманні якісному типу видань) політологічної публіцистики львівського щоденника “Діло”. Як відомо, це видання, добираючи актуальні публікації на українські теми в західній пресі, а також друкуючи власні кваліфіковані коментарі, було ніби помостом, що з’єднував українську націю з іншим світом і робив її хоч і пасивною, проте учасницею, європейських політичних процесів.

Автор намагається простежити процес трансформації політичної думки щодо українського питанняв європейських державах крізь призму газетних матеріалів ще й тому, що останні відігравали (особливо у Східній Галичині) дуже важливу політико-національно-просвітницьку місію і були об’єктом постійної уваги багатьма закордонними посольствами, що працювали у Варшаві.

СТУПІНЬ НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ. Питання розгляду політичного становища української нації в Радянському Союзі, Польщі, Чехословаччині і Румунії у зарубіжних ЗМІ та її боротьби за незалежність, загалом розгляд “української карти” - на перетині мілітаристсько-силових та культурницько-історичних концепцій, деспотизм, шовінізм та войовничість Москви проти найменших національних проявів як складові російсько-імперського більшовизму є досить актуальними і особливо активізовані з огляду на здобуття Україною незалежності і потребами перегляду наукової політико-історичної спадщини нашого народу в умовах демократизації українського суспільства. -• '

Політичні доктрини і місце в них держави Україна розглядають такі українські вчені - політологи та історики, як Є.Бистрицький, Є.Болтарович, Р.Борковський, М.Брайчевський, О.Валевський, М.Гончар, М.Горєлов, В.Винниченко, М.Вівчарик, Ю.Гамрецький, П.Голубенко, Н.Горбач, С.Грабовський, Я.Дашкевич, І.Дзюба, Д.Дзюбанюк, Д.Донцов, І.Кривуцький, І.Крип’якевич, С.Кульчицький, Б.Кухта, Й.Лось, Ю.Липа, О.Майборода, О.Маначинський, Миро Продум, Є.Пронкін, С.Рябов, М.Хвильовий, М.Швагуляк, Л.Шкляр, представники української діаспори О.Бочковський, Т.Гунчак, Р.Зварич,

В.Косик, І.Нагаєвський, В.Потульницький, О.Субтельний, Ю.Шевельов,

С.Шелухин, П.Штепа, а також зарубіжні автори - Дж.Армстронґ, Л.Белін, Л.Лавтон, Р.Мартель, Т.Масарик, Л.Скатт, Г.Тільтман, В.Чілкот та інші.

Проблеми становлення і розвитку української держави, політичного устрою та влади висловлювали представники політичних доктрин лібералізму, консерватизму, інших концепцій. В українській політичній думці 30-х років дослідники виділяють такі напрямки: консервативний (В.Липинський (“Україна на переломі 1657-1659”, “Листи до братів-хліборобів”), С.Томашівський (“Під колесами історії”, “Про ідеї, героїв і політику”)), національно-державницький (С.Дністрянський (“Погляд на теорію права та держави”), В.Старосольський (“Теорія нації”), Д.Донцов (“Підстави нашої політики”, “Націоналізм”), М.Сціборський (“Націократія”)), національно-більшовицький (М. Скрипник). їх доробок вплинув на світоглядне розуміння з боку автора основних дисертаційних положень.

Комплексного вивчення формування європейською пресою громадської думки про політичне становище України у 30-і роки спеціальних досліджень із боку радянських та українських пресознавців практично не проводилось. Як відомо, в умовах тоталітаризму сформульована так проблема означала б: а) піти проти вітчизняної науки, яка робила акцент на пропаґуванні більшовицької преси, практично ігноруючи національно-державницький напрямок, особливо в “післяреволюційний період”; б) наразити себе і близьких на небезпеку.

Певним чином компенсували прогалини радянської науки представники української діаспори О.Бочковський, С.Сірополко, А.Животко, М.ІПлемкевич та ін.(8)

Останнім часом ситуацію дещо поліпшили комплексні дослідження з історії української преси першої половини XX століття вчених С.Костя (9), І.Крупського (10), О.Мукомели (11), М.Нечиталюка (12),

(8) Бочковський О., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби. - Мюнхен, 1993; Животко Аркадій. Історія української преси. - Мюнхен: Український Технічно-Господарський Інститут, 1989-90. - 334 с.

(9) Кость С.А. Західноукраїнська преса 1900 - початку 50-х років / / Збірник наук, праць кафедри укр. преси. - Львів, 1995.

(10) Крупський І.В. Національно-патріотична журналістика України. (Друга половина XIX - перша чверть XX ст.). - Львів: Світ, 1995. - 184 с.

М.Осадчого (все ще не видано курс лекцій з історії української журналістики), М.Романюка (13), Ю.Шаповала (14). І все ж, віддаючи належне певним успіхам у вивченні нових аспектів української національно-патріотичної журналістики 30-х років, слід сказати, що чимало важливих напрямів функціонування преси, зокрема, політичної публіцистики про Україну в зарубіжній періодиці першої половини XX століття, засвідчують необхідність детального і системного аналізу.

Загалом проблемам української журналістики, зокрема історії, теорії, практики, методики і досвіду функціонування ЗМІ (що теж вплинуло на відбір фактів, спосіб арґументації в нашому дослідженні) присвятили свої праці Г.Вартанов (15), В.Здоровега (16), О.Зернецька

(17), В.Лизанчук (18), Й.Лось (19), А.Москаленко (20), О.Федик (21), А.Чічановський (22), В.Шкляр (23).

Розгляд політичної публіцистики європейської преси дозволяє

(11) Мукомела О.Г. Розстріляне відродження і українська журналістика / / Засоби масової інформації й утвердження державного суверенітету України: Матеріали науково практичної конференції. - Львів: Світ, 1993. - С.49-56. Його ж: Гірка правда історії / / Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра. - К., 1996. - С.5-47; Мукомела О.Г., Романюк М.М. Розстріляне слово: Матеріали до словника “Українська журналістика в іменах”. - Львів, 1995.

(12) Нечиталюк М.Ф. “Білі” плями у вивченні історії української дожовтневої журналістики: деякі питання методології і критики наукових джерел / / 36. наук, праць. - К., 1992.

(13) Мукомела О.Г., Романюк М.М. Розстріляне слово: Матеріали до словника “Українська журналістика в іменах". -Львів, 1995.

(14) Шаповал Ю.Г. Часопис “Діло" (1880-1939 рр.): icmopiяJ

проблеми, люди / / Збірник праць Наук.-дос. центру періодики. -Львів, 1995. -Вип.2. - С.5-45. і

(15) Вартанов Г.1. Короткий довідник газетного працівника. -К.: Політвидав України, 1989. - 173 с.

(16) Здоровега В.Й. Вступ до журналістики. - Львів, 1994. Його ж: Збагнути день сущий. - К.,1988. Його ж: Слово тоже єсть дело: Некоторые вопросы теории публицистики. - М.: Мысль, 1979.

(17) Зернецька О.В. Нові засоби масової комунікації. - К.: Наук, думка, 1993. - 131 с.

(18) Лизанчук В.В. Засоби масової інформації про русифікаторську політику в Україні. - У 2-х част. - Львів: ЛДУ, 1993.

підсумувати: конкретна проблематика дисертації є втіленням неупередженості і плюралізму думок авторів, серед яких чимало вчених та чинних у досліджуваний період політиків (Е.Амменде, Е.БовеДрнет У. Шерман, Р.Дейвіс, Ж.Делювріє, Б.Епштайн, Е.Еріо, З.Пеленський, Нечас, Л.Лавтон, Л.Майнард, В.Мартен, Р.Мартель, В.Нейпіл,

С.Ніколау, Ф.Тадцей, А.Тиль).

ДЖЕРЕЛА. В основу дисертаційного дослідження покладено опубліковані документальні, аналітичні матеріали, переклади - як українські, так і закордонні, які знаходимо в утримуваних донедавна у спеціальних фондах бібліотек підшивках львівського щоденника “Діло”, інші, в тому числі й сучасні, періодичні видання. Понад 25000 сторінок “Діла”, що опрацьовані, дозволяють по-новому глянути на 30-і роки, особливо - під кутом зору формування європейською пресою громадської думки про політичне становище України.

(19) Лось Й.Д. Свідомість своєї місії. Думки щодо деяких тенденцій розвитку преси у світі та в Україні: Текст лекції. -Львів: Ред.-вид.відділ Львів, ун-ту, 1993. - 34 с. Його ж: Школа ненависті й неґативізму чи речник гуманістичних вартостей? //Вісник Львівського університету: Серія журналістики. -Вип. 17: Українська журналістика: ґенезис і сучасні проблеми. -Львів: Світ, 1992. - С.12-20.

(20) Журналістика й проблеми формування нової еліти в посткомуністичних державах / За реїд. А.З.Москаленка. - К.,

1996. Його ж: Поклик вічності. - К., 1991. - 360 с. Його ж: Реабілітація слова. - К., 1989. - 101с.

(21) Федик О.С. Слово і політика / / Українське слово. - 1992. -9 груд. Її ж: Українська журналістика: "алгоритм” становлення / / Українське слово. - 1992. - 25 лист.

(22) Чічановський А.А., Шкляр B.J. Політика. Преса. Влада. - КМ., 1993; Чічановський А.А., Шкляр В.І. Світ інформації: особистість, суспільство, держава. - К.-М.: Слов’янський діалог, 1995. - 52 с.

(23) Шкляр В.І. Бар’єри слова. - К., 1995; Шкляр В.І., Мелещенко

O.K., Мукомела О.Г., Паримський І.С. Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра: Історико-теоретичний нарис. - К., 1996.

- 168 с.; Шкляр В.І. Національна журналістика: розлад “гармонії' чи гармонія “розладу”? / J Збірник праць Наук.-дос. центру періодики. - Львів, 1995. - Вип.2. - С. 168-174.

ТЕОРЕТИЧНЕ ТА ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ.

Висновки, зроблені на основі аналізу європейської преси, дозволяють розширити теоретико-методологічні знання про формування громадської думки щодо політичної ситуації в Європі напередодні Другої світової війни і місця в ній майбутньої України; адекватніше оцінити інформаційно-публіцистично-пропагандистське забезпечення в європейських країнах, у тому числі з політичними доктринами тоталітаризму, типи журналістики і, таким чином, окреслюють перспективи подальшого дослідження даної проблематики. Крім того, висновки дисертації збагачують теорію модерної української журналістики, поглиблюють феномен зарубіжного журналістського тексту про Україну.

Матеріали дисертації поглиблюють комплексне та цілісне вивчення історії зарубіжної преси, що адекватно відтворювала політичні явища та процеси першої половини XX століття, а джерельна база доповнює хрестоматійний матеріал. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані журналістами, істориками і політологами - як для викладання загальних курсів історії та теорії зарубіжної (української) преси, так і для розробки спецкурсів з якісної преси першої половини XX століття, політологічної публіцистики тоталітаризму, партійної західної преси.

АПРОБАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. Основні положення дисертації викладені у дев’яти наукових публікаціях загальним обсягом понад 7 друкованих аркушів. Деякі результати дослідження обговорювались на науково-звітних конференціях викладачів факультетів журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1992) і Львівського державного університету імені Івана Франка (1993-1995), на міжнародній науковій конференції “Молодь і правова держава” (Київ, 1996), використовуються у курсах “Зарубіжна преса” і “Феноменологія мас-медіа” на кафедрі зарубіжної преси та інформації Львівського державного університету.

СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ. Запропонована робота має таку структуру: вступ, три розділи, висновки і список літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У ВСТУПІ обґрунтовано вибір теми, її актуальність та особливості, визначено об’єкт і предмет дослідження, зазначено його проблематику, наукову мету і завдання, подано характеристику джерельної бази роботи, з’ясовано ступінь розробленості основної тематики. Крім того, показано наукову новизну положень і висновків роботи, які виносяться на захист.

У першому розділі ‘ПОЛІТИЧНА АКТИВІЗАЦІЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ЯК ЧІЛЬНА ТЕМА ПРОВІДНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ВИДАНЬ" - йдеться про реагування європейською пресою, насамперед британською, швейцарською і німецькою, на злочини польської, чехословацької і румунської влади проти українців Східної Галичини, Буковини і Закарпаття. Стрімке національне пробудження на західноукраїнських землях супроводжувалось численними переслідуваннями і штучно створеними труднощами - нестачею українських навчальних закладів, забороною рідної мови (особливо в Румунії, де навіть в церкві відправляли незрозумілою і чужою румунською), застосуванням сили (політика “пацифікації” в Польщі, примусове виселення українців із Чехословаччини) тощо. Найбільшим збудником політичної активізації стала акція польської влади восени і930року із, здавалося б, нейтральною назвою - пацифікація. Насправді ж внаслідок терору проти українських селян потерпіли тисячі людей, десятки загинули. Переважна більшість галичан, чимало з яких до цього з недовірою ставились до українських націоналістів, зрозуміли: якщо польська влада не може поводитись шляхетно і виконувати взяті на себе зобов’язання щодо національних меншостей, то українцям нічого більше терпіти - треба виборювати більші права (автономії, незалежності).

Політичне і національне загострення в Речі Посполитій не залишилось непоміченим в європейських країнах. Антиукраїнські настрої і дії посилювались також у Румунії (з домінуванням політиків нацистського спрямування) і Чехословаччині. Європейська преса жваво (не завжди фахово, не завжди неупереджено, не завжди оперативно) коментувала політичні трансформації. Дуже часто - завдяки зусиллям української інтеліґенції, її пресових органів, а також еміґрації. У такий спосіб, пройшовши через усілякі випробування і різноманітні сценарії, українська тема посіла важливе місце в політичній публіцистиці закордону.

Так, у першому параграфі - “ДІЛО” ЯК ТИП ЯКІСНОГО ВИДАННЯ” -проаналізовано одну з унікальних і майже не досліджених українських газет, що виходила з 1880 року впродовж майже 60 літ до осені 1939 року. Будучи не тільки літописцем пробудження нації, а й школою політичного виховання, маючи великий вплив на суспільну свідомість українців, творячи патріотичну ідеологію і формуючи з українців сучасну українську націю, що стрімко входила у світову цивілізацію, щоденник “Діло” як авторитетний пресовий орган також був джерелом інформації для більшості держав світу, посольства і консульства яких працювали у Варшаві. Інформації з української газети передруковували іноземні періодики - часом із коментарями, інколи -без них. А “Діло", у свою чергу, акумулювало інформаційне насичення у зарубіжних мас-медіа фаховим аналізом, передруками, коментарями. Особливо тоді, коли йшлося про українські теми.

Свого часу Папа Павло VI, характеризуючи L'Osservatore Romano, казав: “Очевидно, що новин ми даємо недостатньо. Зате ми формуємо думку... У цій газеті журналіст - це інтерпретатор, учитель, провідник” (24). Ці слова могли б сповна охарактеризувати і львівський щоденник, який радянська влада вилучила з вільного доступу бібліотек і розмістила у спецфондах.

Висвітлюючи проблеми на етнічних українських землях і за кордоном, “Діло” охоплювало широкий спектр проблем, не зосереджувалось на діяльності однієї країни чи партії. Найсильнішою стороною газети були аналітичні тексти - переважно статті, коментарі, памфлети. Журналістська творчість провідних українських публіцистів - Івана Рудницького (Кедрина), Миколи Троцького (Данька), Євгена Онацького широко відома за кордоном і практично не досліджена ні в історичному, ні в методологічному аспекті в Україні. Актуальність, оперативність, неупередженість, виваженість, арґументованість, доцільність, моральний пафос, кваліфікованість, база для дискурсу, філіґранність техніки слова і національна основа - ось те, що демонстрували українські журналісти-концептуалісти, те, в чому їхня творчість була схожа на західних колег з елітних видань, те, що витворило прекрасний імідж українській газеті і що й досі дозволяє дослідникам розглядати її публіцистику (і композиційне, і змістово-предметне навантаження), з одного боку, як взірець якісної української преси першої половини XX століття і, з іншого боку, як історіоґрафічне джерело.

(24) Потятиник Б.В., Лозинсъкий М.В. Патоґенний текст. -Львів: Місіонер, 1996. - 296 с.

Саме з позицій комплексного дослідження “Діла” дисертант підходить до використання текстів-”автохтонів” і текстів-передруків з чужої преси на українські теми у другому параграфі - “БОРОТЬБА СЛОВОМ ЗА УКРАЇНСЬКУ АВТОНОМІЮ ГАЛИЧИНИ Й УТВЕРДЖЕННЯ ДЕРЖАВНИЦЬКИХ НАСТРОЇВ СЕРЕД УКРАЇНЦІВ”. Тут акцентовано увагу на британській і швейцарській пресі. На сторінках International Affairs, Manchester Evening Chronicle, Manchester Guardian, Morning Post, Reuter, The Times, Sunday Times, The Spectator, Daily Herald, The Slavonic Review, Journal des Geneva та багатьох інших видань є моральний пафос, продемонстровано толерування справедливого і професійного підходу у журналістській творчості. Серйозне враження справляє арґументаційна база публікацій, оскільки факти превалюють над емоціями, а загальне -над дріб’язковістю. Авторами матеріалів про Україну є не тільки журналісти, а й учені, політики, очевидці подій тощо. Це оригінально стилістично і переконливо. Читаючи про численні апеляції англійських політиків до Ліґи Націй чи Союзу Народів у справі захисту українських прав, про спеціальні засідання, присвячені їх розглядові, про усвідомлення можливості постання соборної Української держави тощо, а також беручи до уваги опінієтворчий характер переважно англомовних публікацій не тільки у Великобританії, а серед усього англомовного загалу, важко не помітити цілеспрямовану боротьбу словом за українську автономію Галичини, за пропагування України як держави, яка обов’язково утвориться. Одне слово, тут ми намагалися показати візію Української держави в зарубіжній пресі і відображення на її сторінках боротьби українців за свої права.

Третій параграф “ТЕМА ЧЕХОСЛОВАЦЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВЗАЄМИН І ТОТАЛЬНОЇ РУМУНІЗАЦІЇ УКРАЇНСТВА” - теж

допомагає розкрити зміст першого розділу. Тут стисло викладено основні положення філософсько-політичних праць Т.Масарика (в тому числі “Світової революції”), його розуміння української проблеми; і зворотній процес - реґрес з боку чехословацької політичної думки після президентства Масарика. Про це свідчить, зокрема, публікація книжки офіційного чехословацького дипломата, уповноваженого міністра і надзвичайного посла у Бухаресті Івана Себи “Нова Антанта і Росія у світовій політиці” - про “завеликі повноваження українців у Радянській Україні, помилково надані” офіційною Москвою (25).

(25) Seba I. Mala Dogoda a Rusia v svetove politice. - Praga, 1936.

У дусі книжки І.Себи друкують антиукраїнські статті такі видання як Рга§ег Ргєбзє, іійслг Мстп, Иагогіпі ІЛБІу, Иагойт Иоуіпу, Naгodni РоІИіка. Натомість публікації проукраїнського змісту оприлюднюють часописи РгКошпозі, “Господарський розгляд”.

Що стосується життя українців у Румунії (на українських етнічних землях), тут говорити про конструктивний чи позитивний підхід до української проблеми як міжнародного чинника говорити важко. “Ліга охорони національної та християнської”, “Все для Батьківщини” (реорганізована “Залізна гвардія”), “Національний фронт” -шовіністично-нацистські політичні організації, одним із головних завдань яких було втілення в життя теорії про те, що українського народу в Румунії взагалі немає, а є лише “зрутенізовані румуни, яких тепер треба “відрутенізувати” (26). Екстремістські організації надихала підтримка з боку румунської молоді, зокрема студентства. На цих позиціях стояли їхні друковані органи, в тому числі часопис “Порунка Времі” (27).

У другому розділі - “УКРАЇНСЬКА КАРТА В КОНТЕКСТІ ЗАХІДНИХ КОНЦЕПЦІЙ: ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ АСПЕКТ” - автор аналізує загалом питання формування європейською пресою громадської думки про політичне становище України 30-х років, не обмежуючись західноукраїнською тематикою. Тут наголошено, що розуміння української проблеми у західній публіцистиці з’явилось внаслідок дії своєрідних каталізаторів-збудників. До них ми зараховуємо “пацифікацію” в Галичині, ґеноцид проти селянства і терор проти інтеліґенції у Радянській Україні, загальну європейську кризу напередодні світової війни.

Зважаючи на те, що у британській пресі було впродовж 30-х років надруковано понад чотири тисячі матеріалів на українські теми, вивченню проблематики, змісту, специфіки відображення політичного становища України ми присвятили перший параграф - “УСВІДОМЛЕННЯ НЕОБХІДНОСТІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ ЯК ПРЕДМЕТ ДИСКУСІЙ У БРИТАНСЬКІЙ ПРЕСІ”. Окрім комплексного аналізу найцікавіших публіцистичних виступів, дисертант робить висновок, що значною мірою така активність викликана не тільки професійним виконанням британцями журналістських обов’язків, а й активним

(26) Ількович О. Румунський фашизм та українці / / Діло. -1935. - 6 верес. - С.2-3.

(27) Порунка Времі: Орган “Залізної гвардії'. - Бухарест, 1935. -28 серп.

самопропагуванням Українського пресового бюро в Лондоні, яке й забезпечувало інформацією впливові політичні видання. Параграф ілюструється двома таблицями, в яких за роками і навіть місяцями відображено основні тенденції зменшення і збільшення кількості публікацій у британській пресі про українців у Радянській Україні, в Польщі та українців загалом.

У другому параграфі другого розділу - “НІМЕЦЬКА ПРЕСА І УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ В КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ” - аналізуються виступи в німецьких періодичних виданнях. Основний акцент зроблено на гітлерівському періоді насамперед тому, що, навіть якщо про це було написано, то виключно для службового користування. Висвітлюючи українське питання в європейській пресі 30-х років, ми не могли оминути Німеччину як політичний суб’єкт включно з її пресою, навіть з огляду на пануванням націонал-соціалістів на чолі з А.Гітлером. Зрештою, це не було б науково обґрунтовано.

Так, деякі з аналізованих у дисертації текстів, написаних у дусі розенберґівської брошури “Україна як вузол світової політики” (28) та гітлерівської книжки “Майн Кампф” (29), вражають несподіваною відкритістю, проукраїнськістю, антибільшовизмом. Особливо запам’яталась сенсаційна заява канцлера Гітлера, що мала місце на прес-конференції для закордонних журналістів 1 квітня 1933 року, де, виголошуючи програму діяльності, він сказав, що Німеччина вирішила “допомогти визвольницьким змаганням України”, адже “тільки упадок більшовизму та постання нової сильної української держави може завести рівновагу міжнародніх сил в Европі та спокій у цілому світі!” (30). Час похитнув стійкість гучних заяв і посилив зневіру українців (після поразки Карпатської України) щодо щирості німецької політики. Тому, на нашу думку, говорити про серйозний німецько-український діалог немає підстав. З іншого ж боку, німецький нацизм, як і більшовизм, відводив пропаґанді тоталітаризму, за якою політична мета повинна б досягатись будь-якими засобами, особливе місце.

(28) Rosenberg A. Der Zukunfizweg einer deutschen aussenpolitic. -Muenchen, 1932.

(29) Hitler A. Mein Kampf. - Muenchen, 1932.

(30) Сензаційна заява Гітлера в українській справі // Діло. -1933. -2 квіт. - С.З.

Те, ідо пропаґувада німецька преса (в тому числі й про українську проблему - “в німецькій пресі надруковано на українські теми більше, ніж в усіх інших країнах Європи разом узятих”) (31), не залишалось поза увагою інших країн. Це синхронізовано викликало численні дискусії і навіть суперечки, які цим стверджували актуальність українських тем та формували (включно до 1938 року) позитивний імідж українця та України серед німецькомовних читачів.

“УКРАЇНСЬКА ПРОБЛЕМА ОЧИМА ЗАРУБІЖНОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ" - третій параграф другого розділу. У ньому ми намагаємось з’ясувати рівень заанґажованості українськими темами французьких, швейцарських, австрійських, бельгійських, італійських та неєвропейських видань (СНІА, Канади, Японії), їх вплив на формування громадської думки у своїх країнах, основні тематичні тенденції і виражальні засоби. Так, французька преса, незважаючи на франко-польське партнерство, переважно формувала позитивну громадську думку про Україну (Le nouveau Monde, La Journal, Le Correspondant, Revue de Monde, Renaissance, Le Droit du Peuple, L’ordre, Le Matin, Le Figaro, інформаційна аґенція Havas). Очевидно, певний вплив на французів мала капітальна праця знаменитого вченого Рене Мартеля “La France et la Pologne-Realite de l'Est Europeen” (32). Активно пропонувало свої послуги газетам і журналам Заходу українське інформаґентство “Офінор”, що працювало в Парижі (33). У той же час явно антиукраїнські виступи мали місце в паризькому щоденнику Information та фашистському органі Liberation. Це пояснюється співробітництвом з редакціями таких одіозних політичних постатей, як Е.Еріо та Ж.Доріо.

У швейцарській пресі україніка мала у меншій мірі концептуальний, у більшій мірі відображальний характер. Переважно йшлося про українські поневіряння в Радянській Україні та Польщі. Зрештою, як і в періодиці інших країн, відчувається брак гостроти, масштабності, недостатня оперативність. Дисертант пояснює такий “феномен” своєчасними превентивними заходами з боку СРСР - по-перше, інформаційною блокадою і, по-друге, творенням з допомогою нещирої, але потужної пропаганди, міфу про радянський і найкращий у світі спосіб життя. На тлі інших періодичних видань вигідно

(31) і.к. За самостійний український підхід до інших народів / / Діло. - 1938. - 14 серп. - С.1-2.

(32) Martel Rene. La France et la Pologne-Realite de l'Est Europeen. -Marcel - Riviere - Paris, 1930- - 727 p.

(33) Данько M. Українська пропаганда в Европі / / Діло. - 1933.

- 8 верес. - С.1-2.

вирізнялися об’єктивністю та аналітичністю Neue Zuricher Zeitung, Journal des Geneva, Gazette des Lausanne і Der Bund.

Помітним явищем для усієї австрійської громади була стаття Генерального Секретаря Конґресу Національних Меншин доктора Евальда Амменде “Голод на Україні”, надрукована у Reich Post (34), в якій засуджено війну Москви проти України, більшовицькі експерименти відірвати селянина від землі і перетворення його в робітника-пролетаря, критикує уряди США, Канади, Аргентини, Австралії, які найбагатші на хліб, але ніяк не допомагають вижити українцям. Е.Амменде вірить, що не все втрачено, і звертається до світової громадськості не дати загинути народам Кавказу, Кубані та України.

Під кутом зору змістового вираження, оперативності, проблематики дисертант розглядає численні проукраїнські публікації у бельгійській, італійській, канадській, американській та японській пресі.

У третьому розділі - “УКРАЇНА В РОСІЙСЬКО-ІМПЕРСЬКИХ ПЛАНАХ - ЧІЛЬНИЙ НАПРЯМ ПОЛІТИЧНОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ “ДІЛА”, який складається з двох параграфів, ми аналізуємо радянологічну публіцистику “Діла” як європейського видання

- про колективізацію, голод, терор на Великій Україні. Особливістю і новизною такої постановки проблеми є те, що дану тему з’ясовують переважно історики, але подібних спеціальних досліджень за матеріалами некомуністичних українських газет і журналів поки що недостатньо у вітчизняній пресознавчій науці.

“СПЕЦИФІКА ВІДОБРАЖЕННЯ СУТІ БІЛЬШОВИЗМУ І ЙОГО НАСЛІДКІВ” (перший параграф) - містить інформацію про кількість інформаційних та аналітичних текстів, рубрикацію, авторів, таємниці журналістської майстерності. Автор вбачає зв’язок між інформаційними повідомленнями і аналітичними текстами. Аналітичність, на нашу думку, визначається збільшенням (наявністю) інформативності і прямо пропорційно впливає на рівень суб’єктивності - нав’язувань авторських думок, настанов, повчань, рекомендацій, апеляцій. Уміння авторів “Діла” “приховувати”, “недоговорювати”, “тримати в запасі”, загалом “самоусунутись” -елементи загострення нових граней, окреслення чіткіших контурів, підготовки ширшого поля для читацьких роздумів. Багато залежало від конкретних способів передачі інформації (тематична лексика, зображальні методи “фіксації" і “фотографування”, розкриття психології героя, асоціативність і логічність відтворення,

(34) Амменде Евальд. Голод на Україні / / Reich Post: Віденський щоденник. - 1933. - Лип.

феномен журналіста як особистості), від вмілої проекції зображального об’єкта в майбутнє (прогнозування). Це лише окремі елементи творчості, що формують професіональний підхід у журналістиці і характеризують щоденник “Діло” з найкращого боку, який впливав не тільки на українське, а й на польське і навіть загальноєвропейське інформаційне поле.

У другому параграфі - “АНТИУКРАЇНСЬКА ПОЛІТИКА МОСКВИ - ПРОВІДНА ТЕМА ЩОДЕННИКА “ДІЛО" - дисертант аналізує численні публіцистичні виступи про московську політику в Радянській Україні. Певним чином це ілюструють таблиці про кількість українського населення на українських етнічних землях загалом, в українській адміністративній одиниці (УРСР), у Польщі, Румунії, Закарпатті, а також Росії - в Сибірсько-Козацькому краю, Зеленому Клині, Сірому Клині, інших частинах Сибіру. Крім власних публікацій, “Діло” звертало увагу на найважливіші публікації на теми українсько-російського визвольницького суперництва в європейській науковій, політичній та публіцистичній думці. Належно оцінено зусилля канадця Вілляма Скатта, Ланселота Лавтона, Евальда Амменде, Жака Льондона, Рене Мартеля та багатьох інших іноземців, які займали відкриту проукраїнську позицію не з примусу чи для особистої вигоди, а задля вищого блага - торжества спрведливості світової історії.

Аналізовані дисертантом тексти можна вважати антонімічними до публіцистики органів КП(б)У або ЦК ВКП(б), уривки з якої теж використано для осмислення і навіть цитування. Гадаємо, зараз уже не виникає сумніву, де саме переважали принципи правдивості і народності, а де комунпартійності.

У ВИСНОВКАХ узагальнено і концентровано представлено результати дослідження, вказано на його практичне значення.

Ось найголовніші з них:

1. Львівський щоденник “Діло” - якісне українське видання європейського типу, крізь призму якого (аналізуючи численні передруки із зарубіжних видань) можна досліджувати, по-перше, формування європейською пресою громадської думки про політичне становище України, неминучість відродження України як держави), по-друге, актуальність проблематики власних виступів “Діла” і передруків на її шпальтах текстів закордонних вцдань, постановку газетою кардинальних проблем, добір аргументації, архітектоніку концептуальних публікацій.

2. Найбільш зацікавлено і найпрофесійніше про Україну писали періодичні видання Великобританії, Франції, Німеччини. У кожній із цих країн впродовж року з’являлись сотні публікацій про політичне становище України, її культуру, традиції тощо.

3. Арґументаційна база проаналізованих у дисертації публікацій (в тому числі і в бельгійських, швейцарських, італійських, канадських періодичних видання*, а також японського десятиденника) справляє серйозне враження, оскільки автори не дозволяють брати гору емоціям та дріб’язковості. Крім невеликих текстів, які постачали прес-агенції (серед них і українські - Укрбюро в Лондоні, “Офінор” у Парижі), україніка знаходила місце і в серйозних ґеополітичних розвідках, обговорювалась у вступних журнальних і наукових статтях.

4. Надзвичайно активізована українська пропаганда на Заході і проукраїнська західна пропаганда показали, що найвпливовіші політики країн-домінантів у 30-і роки XX століття не були готові до правильної оцінки ситуації та місця в ній України як незалежної держави. Тому це ще раз повинно переконати українців у тому, що, аби не бути тільки предметом міжнародного обговорення (або окремою проблемою), а самостійним політичним об’єктом, нізащо не можна втрачати свою незалежність , виборювану з надзвичайними зусиллями усім українським загалом, в тому числі й засобами публіцистичного впливу.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: національний щоденник, європейська преса, політична публіцистика, політичний памфлетизм, інформаційне поле, громадська думка, тематична специфіка, аналітичні форми текстів, інформаційні форми текстів, лексичні особливості, концептуальність публіцистики, якісна преса.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Московська режисура голокосту: слов’янська любов чи азійська ненависть? Трактування проблеми в європейській та українській журналістиці довоєнного періоду: Історико-публіцистичний аспект. -Львів, 1997. (3,5 друк, аркуша).

2. “Діло” кличе до діла... // Віче. - 1997. - N 4 (0,75 друк, аркуша).

3. Преса Західної України // Енциклопедія сучасного Українознавства: Перевидання в Україні. Т. 3. - Київ-Львів: НТШ, 1997. (0,2 друк, аркуша).

4. Українська тема у чехословацькій і румунській пресі 30-х років // Журналіст України. - 1997. - N 1. (1 друк. арк.).

5. Втрачені надії, або Україна в німецькій пресі 30-х років / / Український ліс. - 1997\ - 4.1. (0,6 друк, аркуша).

6. Молодь і політична влада: Сучасні проблеми взаємостосунків: Науковий звіт / Авт. колектив: Корнієвський О.А., Житарюк М.Г., Лисенко В.І. та інші. - К.: Український науково-дослідний інститут проблем молоді, 1996. - 98 с. (Авторських 1,5 друк, аркуша).

7. Буржуазне “Діло” про людомор у “совітському раю” / / Українське слово: Міжнародний тижневик. - Київ - Львів - Париж, 1992. - 6 серп. -С.9 (0,3 друк, аркуша).

8. Канібальство в “совітському раю”. Минає 60 років із часу ґеноциду / / Молода Галичина. - 1993. - 13 трав. - С.2. (0,3 друк, аркуша).

Житарюк М.Г. Формирование европейской печатью общественного мнения о политическом положении Украины в 30-е годы (проблематика и специфика отражения).

Диссертация представлена в форме рукописи на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.08 -журналистика.

Защита состоится в Институте журналистики Киевского университета имени Тараса Шевченко.

Диссертация посвящена исследованию украинской проблемы в европейской политической публицистике. В ней комплексно и системно рассмотрено и проанализировано проблематику и специфику отражения британских, германских, французких, швейцарских, австрийских, итальянских и чехословацких изданий, которые писали на украинские темы.

Также изучены особенности функционирования в европейском информационном поле исследуемого периода элитной украинской газеты, львовского ежедневника “Д1ло”, - ее роль в создании патриотической украинской идеологии, формировании современной европейской нации.

В работе акцентировано внимание на теоретико-практических вопросах публицистического мастерства и использовании опыта европейской печати 30-х годов в современных условиях.

ANNOTATION

Zhytariuk М.Н. The formation by European press of public opinion about political state of Ukraine in 30- s (problematic and specificity of reflection).

The dissertation is presented in the manuscript form for the obtaining of science degree of candidate of filological science, with the specialization

10.01.08 - journalizm.

The defence of the dissertation will be held at the Institute of Journalizm [Kyiv University named after Taras Shevchenko).

The dissertation covers the studing of Ukrainian problems in European political publicism. The problems and specificity of British, German, Swiss, Austrian, Italian and Chekhoslovakian editions are studied in the dissertation systematically and completely.

Also the dissertation covers the peculiarities of functionation of Ukrainiane ;lite daily newspaper “Dilo” and its role in the forming of Ukrainian national ideology and contemporary Ukrainian European nation.

The author ephasizes on the theoretical and practical problems of Dublicistic proficiency and the use of European experience of 30- s in modern conditions.

Житаркж М.Г. Формирование европейской печатью общественного мнения о политическом положении Украины в 30-е годы (проблематика и специфика отражения).

Защита состоится в Институте журналистики Киевского университета имени Тараса Шевченко.

Также изучены особенности функционирования в европейском информационном поле исследуемого периода элитной украинской газеты, львовского ежедневника “Дшо”, - ее роль в создании патриотической украинской идеологии, формировании современной европейской нации.

ANNOTATION

Zhytariuk М.Н. The formation by European press of public opinion about political state of Ukraine in 30- s (problematic and specificity of reflection).

The dissertation is presented in the manuscript form for the obtaining of science degree of candidate of filological science, with the specialization

10.01.08 - journalizm.

The defence of the dissertation will be held at the Institute of Journalizm (Kyiv University named after Taras Shevchenko).

The dissertation covers the studing of Ukrainian problems in European Dolitical publicism. The problems and specificity of British, German, Swiss, Austrian, Italian and Chekhoslovakian editions are studied in the dissertation systematically and completely.

Also the dissertation covers the peculiarities of functionation of Ukrainiane slite daily newspaper “Dilo” and its role in the forming of Ukrainian lational ideology and contemporary Ukrainian European nation.

The author ephasizes on the theoretical and practical problems of Dublicistic proficiency and the use of European experience of 30- s in modern conditions.

Похожие темы диссертаций