автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.03
диссертация на тему: Формирование гражданской личности

Полный текст автореферата диссертации по теме "Формирование гражданской личности"

Тб 'о'д

- 5 АПі і993 міністерствд освіти України

ОДЕСЬКИЙ ДЕРКАВНШ УНІВЕРСИТЕТ імені І.І.МЕЯШКОВА

На правах рукопису

КРИВОЦШ Петро Степанович '

СОГМУВАіНЯ ГРОМАДЯНСЬКОСТІ ОСОБИ 23.00.03 - Політична культура та ідеологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Одеса - 1993

Роботу виконано на кафедрі політології Одеського державного університету імені 1.1.Мечникова.

Науковий керівник: доктор історичних наук,

професор ШЕЛЕСТ Д.С.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук,

професор ГОРОДЯНШО Б.Г.

доктор філософських наук, професор ЗАДИРАКО П.С.

Провідна установа: . Київський інженерно-будівельний

інститут

Захист відбудеться і993 р0Ку 0

годині

на засідаіші спеціалізованої вченої ради К-068.24.І2 э політичних наук при Одеському державному університеті імені 1.1.Мечникова за адресою: 270105, м.Одеса-5, вул.Генуезька, 22.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеського державного університету імені 1.1.Мечникова.

Автореферат розіслано Х993 року.

Вчений секретар .

спеціалізованої вченої ради,

’ доцент ;У у ^ А.І.СКРИПИШ

Актуальність ,теми дослідження обумовлена докорінними сус-цільними амінами в Україні, інших державах - республіках колишнього СРСР і пов"язока з необхідністю створення в них сучасних громадянських суспільств, правових держав та формування вільної, повноправної особи. Вирішення цих задач передбачав необхідність змін не тільки у відносинах власності, інституційній та правовій системах, а й істотної перебудови суб'єктивного фактору, особливо громадянської свідомості та громадянської культури, певних змін в цінностних орієнтаціях громадян. Тобто, проблема громадянськості особи є не просто темою теоретичнзго*дослідженкя, залишаючись філософсько-політичною, вона дедалі більшого значення набуває як практична.

З іншого боку, в теперішній час в Україні йде процес створення державності. Державність бо завжди передбачає зв"язск з громадянськістю особи. В нашій літературі феномен громадянськості як елемент сучасної політичної культури досліджено недостат- ' ньо. Дослідники цього феномену поки що не прийми до єдиної думки щодо визначення його суті та змісту', умов створення. Проблема громадянськості особи частіше всього розглядалася в контексті проблеми патріотизму, нерідко ототожнювалась з ним. Проте, патріотизм - це лише один з елементів громадянськості особи.

Соціально-економічні, політичні та духовні процеси, що проходять сьогодні в Україні, в інтих’доржавах - республіках колишнього CFCP, руйнівно позначились на стані громадянської свідомості і самосвідомості значної частини населення. Підірвані такі основи цієї свідомості, як повага до Батьківщини, її історії та " культури, вкладу в розвиток світової цивілізації, усвідомлення своєї особистої відповідальності за доли країни. Не без впливу широко пропагандозакого "нового політичного мислення" у людей втрачається почуття громадянина своєї країни. Про все це свідчить динамічно зростаючий потік емігрантів га vexi України, в першу чергу в країни Заходу. Від цього країна втрачає найбільл інтелектуальні, соціально активні верстви населення, що вкрай негатиачо позначиться на її майбутньому. На цьому тлі зростають політична апатія, негативізм і цинізм у відношенні до політичних інститутів. По суті згорнута цілеспрямована виховна робота серед молоді по формуванню у неї громадянських якостей, властивостей.

Відсутність ::окітепції формування громадянськості, чітких орієнтирів громадянського становлення особи в умовах переходу суспільства від авторитарного стану до демократичного загострила потребу розгляду питання про суттєвість, зміст та умови формування цього феномену.

Усвідомлення значущості проблеми обумовило вибір теми дослідження. _

Міра наукової розробленості проблеми.

Проблема громадянськості як елемента сучасної політичної культури особи відноситься до недостатньо дослідяених. Головна причина такого стану полягає в тому, ідо дослідження цих питань в нашій літературі мало надзвичайно заідеологізований характер, чпсто вело до деформації результатів досліджень, в догоду догматизованим установкам.'Але і в таких умовах багатьма вченими виконана значна робота по дослідженню різних аспектів взаємовідносин особи та держави, в тому числі і такого феномену як громадянськість особи.

В першу чергу, необхідно відзначити зусилля правознавців. В роботах М.В.Вітрука, Л.Д.Воєводіна, М.І.Матузоза, Є.В.Назаренко,' М.ГІ.Орзіха, В.А.Патшіна, Д.А.Потопейко, І.Є.Фарбера та інших вчених поряд із розглядом юридична питань взаємовідносин особи та держави в радянському суспільстві досліджувались і елементи громадянськості: правова свідомість і самосвідомість особи, її правова відповідальність та активність.

Політичні аспекти громадянськості особи в останні роки розглядались в працях 1.1.1 .Азарова, І’.А.Бєлова, И.Б.Біккєніна, Ф.М. Бурлацького, В.Г.Городяненкя, С.І.Дмитрієвої, П.С.Задираки, М.М. Кейзерова, А.А.Лузан, М.1.Михальчонка, В.В.Мшвенієрадзе, О.О.Фе-досеєва, А.II.Передніченха та інпкх вчених.

Етична сторона громадянськості особи в тій чи іншій иірі досліджується Л.М.Архангельським, 11. 0,Головко, О.Г.Дробн’-цьким, М.М.Крутовим, В.С.Ребріним, О.І.Титаренком, О.П.Целіковою та іншими.

В працях О.О.Валишеза, І.С.Гощук, Л.І.Грядунової, С.М.Ікон-никової, В.М.Івзнова, В.Т.Лисовського, О.С.Капта, Л.Ф.Фалюкової, дисертаційних дослідженнях Е.КраЙнякової, М.Ю.Наума, И.Г.Петро-вої, В.Я.ЇЇрасола, І.М.Тагільцевої, М.М.Щукіно здійснена спроба теоретично обміркувати поняття громадянськості особи, її суті, структури, умов формування. Однак науковий аналіз робіт, присвячених зазначеній проблемі, показує, цо вони виконані з позицій

• з

державно-патерналістського підходу до розгляду взаємовідносин особи та держави, в них недооцінюється роль особи в процесі цих взаємовідносин, не розглядаються ті деформації в розвитку громадянськості особи, які мали місце в радянському суспільстві. Вирішення цих питань дасть можливість глибше проникнути у розкриття проблеми формупчкня особи в нових соціально-політичних умовах.

Мета і завдання дослідження. •

Виходячи з потреб політичної практики висувається мета дисертаційного дослідження: визначити шляхи ефективного формування громадянськості особи в процесі розвитку українського суспільства.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- розкрити, виходячи із загальнолюдських цінностей, специ-

фіку громадянськості як соціально-політичної нормативно-регулю-ючої властивості особи, що виникає в процесі її взаємодії з державою, уточнити її суть та структуру, а також становлення в процесі розвитку суспільства; ■

- виявити причини деформації цієї властивості особи в радянському суспільстві; 1

- дослідити взаємозв'язок процесу формування громадянськості особи, становлення громадянського суспільства та правової держави;

- сформулювати практичні рекомендації і пропозиції, спрямовані на досягнення оптимальних результатів в формуванні громадянськості особи.

Поло^нняа-які_винссяться_на_зает£2:

- Громадянськість є складна за структурою, соціально-полі-

тична, нормативно-регулююча властивість особи, ідо виражається в усвідомленому сприйманні неп державних інтересів як своїх особистих, включаюча в себе громадянську свідомість, громадянську активність та громадянську відповідапьність в єдності правового, політичного і етичного аспектів, яка проявляється в громадянській позиції особи. .

- В процесі розвитку суспільства відбувається еволюція якості громадянськості особи. її окремі елементи виникають у вільних громадян античного міста-полісу. Необхідні ж умови для розвитку цієї якості особи починають складатись літає на етапі становлення буржуазного суспільства, з виникненням і законодавчим закріпленням комплексу буржуазно-демократичних прав і свобод особи і

було властиве обмеженому колу членів суспільства - буржуа. В сучасному пост-індустріальному суспільстві створюються умови, коли властивість громадянськості набуває основна частина його членів.

- В зв"язку з утвердженням в нашому суспільстві тоталітар-

ного режиму не Сули створені необхідні умови для формування гро-дянськості особи. Тільки з початком демократичних перетворень в суверенній Україні створюються передумови для формування цієї якості особи. ..

- Формування справжньої громадянськості особи вимагає карди-

нальної зміни стану особи в суспільстві і в її взаємовідносинах з державою: із стану повністю залежної від держави істоти, "гвинтика" зсеохошюшого державного механізму особа повинна бути поставлена в центр розвитку громадянського суспільства, стети рівним партнером з державою. .

Наукова новизна дослідження визначається поставленими завданнями і виявляється в наступному:

' - вперше предметом спеціального дослідження стає проблема ■

формування в особи властивості громадянськості з позицій сучасного громадянського суспільства. Автор відмовився від гіперболізації класового підходу до розгляду цього явища, зробив спробу дослідження вказаної проблеми з точки зору загальнолюдських цінностей; .

- визначені структурні елементи громадянськості особи, зроблена спроба проаналізувати механізм її формування;

- аргументовано положення, що громадянськість як соціально-політична властивість оооби виникає тільки на певному етапі роз- ' витку суспільства, а саме зі становленням буржуазного суспільства, і є необхідною умовою процесу взаємодії особи і держави;

- показана неможливість становлення істинної громадянськості

особи в умовах тоталітарного і авторитарного режимі»; . .

- обгрунтована необхідність становлення економічно незалеж-

ної, юридично і соціально захищеної особи, громадянського суспільства і правової держави як обов'язкових умов формування громадянськості особи. '

Методологічна основа дослідження. . .

При вирішенні завдань, поставлених в дисертації, автор керувався принципами о6"єкїибності та історизму. Принцип об"єхтив-ності передбачає правдивий і нєупореджений аналіз процесу суспільного розвитку в усій його повноті, цілісності і діалектичному протиріччі.

Намагаючись об'єктивно виріпшти поставлені завдання, автор керувався принципом історизму як одним із основних методологічних принципів,'що лежить в основі наукового аналізу всіх'явищ об"ектнтого світу. Він передбачие історичний підхід до подій і фактів і Ьимагаз ретельного вивчення питання про те, як те чи інше ЯЕЇ1ЩО виникло, які були уїіови, ЩО 'значили його появу, зміст і етапи розвитку, яким воно а на сучасному рівні пізнання.

Теоретичною основою для написання роботи стали погляди видатних представників політичної думки минулого з проблем взаємовідносин особи і держави.

■ Теоретичне і практичне значення дослідження полягає- в тому, що наявні в ньому висновки і узагальнення не тільки розширщгь знання про виникнення і розвиток феномену громадянськості як соціальної якості особи, але й сприяють формуванню відповідного ставлення до перемін, що відбуваються в нашому суспільстві. Матеріали дослідження можуть- бути використані при розробці теоретичних питань розвитку державності України, сприяти утвердженню , демократичних принципів розвитку громадянського суспільства, а також сприяти духовному збагаченню особи, розвитку- її громадянськості , формування у людей пглітичної‘культури і почуття відлові дальності за долю держави. .

Положення і висновки дисертації можуть бути використані також при читанні лекційних і спеціальних курсів з політології у. вищій пкояі, сприяти формуванню гуманістичного світорозуміння.

Апробація дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідались претендентом на республіканській науково-практичній конференції /Одеса, 1963/, обласній науково-методичній конференції /Одеса, 1989/, ювілейній науковій конференції кафедр суспільних наук /Одеса, 1990/, рзгіснальній міжобласній науково-методичній конференції /Одеса, 1591/, Всесоюзній науково-теоретичній конференції /Одеса, 1991/. .

Структура дисертацій. Робота складається із вступу, трьох розділів, саюгачної частини, спиояу літератури та додатку.

' ' • 2. „ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ -

’ У вступі обгрунтована актуальність, показано ступінь позроб-ки теми, зформульовані мета і завдзння- дослідження, визначені наукова новизна і практична значимість дисертаційної роботи.

В першому розділі "Сутність, структура і становлення громадянськості особи в процесі розвитку суспільства" - розглядається феномен громадянськості особи, його структурні елементи, виникнення і розвиток цієї якості особи в процесі розвитку суспільства. . .

Дисертант виходить з того, що -особа - суспільна істота і в цій властивості вступає в зносини з суспільством в особі його різноманітних структурних осередків, а також з іншими особами. Один із важливих зв'язків особи і суспільства складають взаємовідносини особи і держави. Ці відносини яаіяють собою як би ядро, серцевину всіх багаточисленних зв'Язків особи і суспільства, в ході яких держава виступає бід імені суспільства, а особа - в специфічній якості громадянина. Вони побудовані на основі взаємних прав і обов"язків, закріплених нормами права.

Автор вважає, що взаємовідносини особи і держави не можуть зводитися лише до правового зв"язку. Можливість дійсної взаємодії особи і держави.пов"язана з необхідністю формування в особи "державної якості", її громадянськості.

Виникнення громадянськості було викликано саме необхідністю регулювання взаємовідносин особи як громадянина і держави. В умовах об"єктивно непримиримих протиріч класового суспільства громадянськість виступала як."державна якість" особи, за рахунок якої згладжувались антагоністичні протиріччя в суспільстві. Включаючись в сферу взаємодії з державою як суб"єктом правотворчої діяльності, носієм влади і властивих їй національних і класових інтересів, особа повинна усвідомити себе членом держави, громадянином /носієм певних прав і обов'язків/, представником нації, того чи іншого класу, соціальної групи /носієм національних, класових і соціальних інтересів/, моральний суб”єктом. Без усвідомлення особою означених соціальних ролей громадянськість як особиста соціально-політична властивість існувати не може.

Розгляд структури громадянськості особи свідчить, що її основними структурними елементами є громадянська свідомість, громадянська активність і громадянська відповідальність особи в ед-ності правового, політичного і морального аспектів. В дисертації дасться характеристика цим елементам і їх взаємозв'язок. Відмічено, що в структурі громадянськості особи громадянській відповідальності належить особливе місце. Остання е визначальнім елементом громадянськості особи.

Вивчення процесу виникнення в особи якості громадянськості показує, що воно стає можливим лкие на певному етапі розвитку суспільства, а саме - з виникненням політичної сфери, з появою держави. В міру розвитку особи, суспільства і держави пя якість наповнювалась конкретно-історичним змістом, мала своїх носіїв і специфіку.

Умови для виникнення окремих рис громадянськості особи вперше виникають в античному суспільстві. її носіями були вільні громадяни міста-полісу. Нерозвиненість інституту прав і обов"язків особи і держави приводила до того, ідо основу громадянськості складав полісний патріотизм, її особливістю був примат державних інтересів над особистими, безумовне служіння особи своєму полісу.

У феодальному суспільстві, в умовах феодального деспотизму і свавілля, насильства над особою і релігійної нетерпимості церкви, відсутні були умови для формування в особи якостей громапян-ськості.

Умови, необхідні для формування громадянськості особи складаються лише на етапі становлення і розвитку буржуазного суспільства. Саме тоді буржуазія, що йила до влади, в боротьбі проти феодального свавілля проголосила буржуазно-демократичні права і свободи, принципи рівності, народовладдя, що спиралися на суверенітет народу як основу взаємовідносин особи і держави. Це сприяло динамічному розвитку політичних наук, наповненню громадянської свідомості особи новими знаннями, формування у молодої буржуазії упевненості в необхідності встановлення нових взаємовідносин між особою і державою. І хоча в основі громадянськості особи р8ННЬобуржуазиого суспільства лежала обмежена, формальна свобода, яка не мала під собою соціально-економічної основи для її реалізації кожним членом суспільства, але порівняю з феодальним суспільством це був помітний крок вперед. Коло членів суспільства, що набули властивості істинної громадянськості, помітно розширилось. Цьому, в першу чергу, сприяла передача у власність значній частині членів суспільства земельних наділів. З часом це стало основою економічної незалежності особи, сприяло формуванню в неї почуття господаря, стимулювало виникнення інтересу до громадських справ, а в кінцевому рахунку - і до громадської діяльності, набуванню властивості істинної громадянськості. Подруге, ліквідувавши стенові право і обмеження, відірвати особу від кріпосницьких і кастових пут, капіталізм здійснив рівність товаровласників, створивши тим сятгм піднесення почуття власної

гідності особи. А так як вільний індивід намагається самостійно, без участі держави, вирішувати завдання, які стоять перед ним, то це не могло но привести до формування на добровільній основі , асоціацій і організацій громадян, які стали відображати і авхк- -щзти їх інтереси перед лицем держави від прямого втручання і свавільної регламентації їх діяльності з її боку, і склали громадянське суспільство. Громадянське суспільство отримує певний пріоритет над державою, обмежуьться втручання останньої як в економічне, так і в соціокультурив житія суспільства. Держава •стає функцією суспільства під надійним його контролем.

Подібні зміни.у взаємовідносинах суспільства і держави вплинули на відносини особи-і держави, в першу чергу, провідного соціального типа буржуазного суспільства - буржуа і держави.

Громадянськість особи в ранньобуржуагному суспільстві характеризується, перш за все, громадянською активністю. Але по чужа істинній громадянськості активність приватного власника, що визнає лише один вид громадянської активності - діяльність по добу-ванне прибутку і примноженню капіталу за рахунок експлуатації найманної праці. Громадянськості буржуа цього періоду не був властивий високий ступінь громадянської відловідальносїі, що нерідко приводило до загострення класових лротирічь в буржуазному суспільстві, ставило його на мєлу загибелі.

Під впливом осмислення уроків революції XIX - початку XX століття, і особливо Жовтневої револвдії в Росії, світової економічної кризи 1929-33 років, що до основи потрясли світову ка-пітолістичну систему, західне суспільство поступово приходить до усвідомлення необхідності переходу люцетва від конфронтації до співробітництва, від протиборства до створення нової цивілізації, яка базується на визнанні пріоритету загальнолюдських цінностей, що збагатились під впливом соціалістичних вчень /хоч і нз здійснених у вигляді істинного соціалістичного суспільства в жодній країні/ новими соціальними імперативами, і перш за все, ідеєю соціальної справедливості. На практиці це привело до прийняття західним суспільством нової' концепції Державного устрою, що включає соціальні зобов'язання держави у відношенні до своїх, громадян. Швидкий промисловий підйом, а за тим і науково-технічна революція радикально перебудували систему відношень власності

і. місце лодини у цих відносинах. В міру розвитку науко во-т ех-нічної революції все більш важливими джерелами накопичення матеріальних засобів виробництва стають не додаткова вартість, а ін-

веатиції. Як результат у зростаючої частини працюючого по найму населення переборюється психологія відчуження від власності на капітал. Хоч контроль над основною масою засобів виробництва і матеріального багатства залишається в руках кількох процентів населення, не вже не сприймається працюючими по найму як результат експлуатації.

. Ідеал демократії як влади більшості все істотніш доповнюз-ться поважанням прав'меншості, ідеалами судового і громадського захисту прав лодини проти довільних, протизаконних рішень будь-якого органу, і перга за все - держави. Це -"правова основа громадянського суспільства, необхідна умова економічної і політич- • ної самостійності громадян, їх міжхласової, загальногромаяян- * ської солідарності.

. . Головним фактором! який визначає стан розвинутого західного суспільства в кіпці XX століття, стає значне прискорення процесу розкріпачення особи, зміцнення почуття її власної гідності, віри в свої сили і можливості, подолання пасивності у вирішенні громадських і політичних питань. Склалась принципово нова система ' ціннісних орієнтирів, ь цетр якої вийшла потреба в політичних і громадянських свободах, нова суспільно-політична структура громадянського суспільства, коли на зміну класово-антагоністичному суспільству прийшло суспільство, яко складається із великої ><-іль-кості самостійно діючих груп лвдей /їх спілок, асоціацій, організацій/.

Вказані процеси кардинально змінили взаємовідносини особи і держави. Поступово зникає антагонізм у взаємовідносинах основної частини членів суспільства і держави, визначальною тендгчціеп із розвитку їх взаємовідносин стає їх гармонізація, що приводить до формування в основної частини членів суспільства властивості істинної громадянськості * зростанню їх громадянської активності та відповідальності. ' . .

В Росії, а тим більш в Україні, процес розвитку взаємовідносин особи і держави постійно відставав від процесів, які проходили на Заході, інтереси держави заваді стояли вища інтересів особи, що гальмувало процес становлення і розвитку істинної громадянськості особи.

В другому' розділі - "Деформації в розвитку громадянськості особи в радянському суспільстві”, автор розглядає розвиток взаємовідносин особи і держави в радянському, а також і українському суспільствах, процес формування громадянськості особи на різних

іи

етапах розвитку нашого суспільства, виділяє характерні риси громадянськості особи.

Автор відмічає, що перемога Жовтневої революції в Росії, країні, де потенціальні можливості, закладені в капіталістичній системі, були ще не досить розвинутими, де громадянське суспільство і правова держава ще не склались,' а особа і економічно, і політично була залежна еід держави, не сприяла розвиткові громадянськості особи. В таких умовах успішне вирішення завдання "всебічного розвитку всіх членів суспільства" у вирішальному ступені залежало від ведучої політичної сили суспільства - Російської комуністичної партії /більшовиків/. На жаль, об"єднуючи в той час в своїх лавах прихильників так званої лівокомуністичної вео-сії соціалістичної ідеї, вона намагалась прискореними темпами створити иоео суспільство. Реалізація цих ідей на практиці привела до порушення природно-історичного ходу розвитку суспільства.'

Об'єктивна необхідність перетворення приватної власності на засоби виробництва в суспільну після революції була підмінена поспішним, адміністративно-вольовим усуспільненням. Знищення госпрозрахункових підприємств і самостійних селянських господарств, які виникли в роки НЕПу, призвело до підриву економічних основ громадянського суспільства, яке формувалось, визначило наперед його майбутнє руйнування і поглинення державою. Більша частина громадських організацій була розігнана, а менша - одер-жавлена і стала виконувати функції "приводних пасів" від влади до народу, а не вола-своїх членів. Особа була доведена до рівня простого засобу, "гвинтика" в політичній машині. Втрата економічної незалежності від держави привела до відчуження особи від власності, а з часом - від влади, привела її в стан погної залежності від держави. Відношення між державою і особою набули патерналістського характеру. В тоталітарному суспільстві, яке склалось в нашій країні на початок 30-х років, проблеми.' влада і суспільство" не існувало. В тоталітарній свідомості влада і народ мислились як одне ціле. Автор приходить до висновку, що в таких умовах не можна говорити про громадянськість особи, вона була підмінена патріотизмом, який настійливо експлуатувався державою. '.-••••

Зі смертю Сталіна в другій половині 50-х років в радянському суспільстві відбулась відмова від багатьох елементів тоталітарного режиму, почався пошук нових форм організації життя суспільства. Однак аналіз рішень, що приймались, свідчить, що вище

політичне керівництво в той час не розуміло причин і характеру деформацій радянської політичної системи, обмежувалось прийняттям заходів, направлених тільки на її вдосконалення. Цо обумовило грубі прорпхунки у визначенні перспектив розвитку радянського суспільства. Утопічні уявлення про безпосередню близькість комунізму, які проникли в багаточисленні програмні документи тих років, дезорієнтували вчених і практиків на швидке "відмирання держави", що в кінцевому рахунку стр'*мувало процес проведення глибоких демократичних перетворень в суспільстві, зміну взаємовідносин особи і держави.

Разом з тим відмова від ряду важливих елементів тоталітарного режиму призвела на початок 80-х років до деякої зміни взаємовідносин особи і держави в радянському суспільстві. Залишаючись, в основному, тоталітарним, в ньому стали проявлятись риси, властиві авторитарному суспільству. Держава стала менше втручатися в ті області громадського життя, які безпосередньо не по-в"язані з політикою. Особиста незалежність від держави у відомих межах перестае розглядатися як зиклик існуючій системі правління. В той же час держава, політичне керівництво не допускає в сфері політики ніякої конкуренції, забезпечуючи будь-яким шляхом, в тім числі і прямим насильством, політичну владу в суспільстві.

Відчуження особи від політики породило глибоке провалля між неп і державою, привело до різкого зниження громадянської активності особи. Дані соціологічних досліджень, проведених в цей час в країні, свідчили, цо лише 37л опитаних із задоволенням брали участь в управлінні справами суспільства, в той жа час 21% опитаних взагалі не займався громадською роботою, 24% - без особливого бажання, 21% - тільки тоді, коли вимагали обсавини.

Разом з відчуженням існуючий політичний режим породив у суспільстві почуття недовіри, тривоги, апатії і навіть відрези до дій влади..Алкоголізм, який став способом життя мільйонів людей, був, як нам уявляється, одним із побічних наслідків відчуження від політики. ' .

З другої половини 80-х років в результаті політики демократизації, що проводилась вищим політичним керівництвом на чолі з М.С.Горбачовим, п радянському суспільстві проходить певна лібералізація відносин між державою і особою. Приймаються рішення, напраапені на розвиток ініціативи і підприємливості трудових колективів і особи, реформування держави. Однак при всій розрекламованої цих заходів, вони.мали половинчатий і непослідовний

характер, не привели до зміни форм власності і відродженню в особи почуття господаря країни. Більш того, в зв"язку з політиК' о гласності і г:ов”язаної з нею різкої критики недоліків існуючої політично” системи серед населення різко зменшується доля осіб,-яким властиве господарське самопочуття. В зв"язку з цим • процес демократизації радянського суспільства значною мірою носив штучний характер, в суспільстві по суті справи була відсутня соціальна база для реального політичного плюралізму, становлення громадянського суспільства.

І все ж, цей період між державою і політично активною частиною суспільства налагоджується діалог, в суспільстві дозволяється діяльність будь-яких організацій, крім тих, які претендують • на владу. Громадянська свідомість соціально активної особи ігого періоду різко змінюється під впливом нових знань, які вихлюпнулись через засоби масової інформації, характеризується прагненням впливати на державну владу. Але при всій своїй громадянській активності особа цього періоду розвитку радянського суспільства в масі своїй громадяники безвідповідальна. Вивчення громадської думки в країні зафіксувало той факт, що лише 14% опитаних вважали, що їх думка може знадобитись при вирішенні питань внутрішньої політики держави, лише 8% - при вирішенні питань зовнішньої політики. ' .

Поряд з ним в багатьох самостійних виробничих структурах, місцевих органах самоуправління під впливом реформ, що прсводк-» ться, у особи починають формуватися властивості істинної громадянськості. Однак цей процес постійно стримується впливовими політичними силами, що залишилися при владі, це знаходить свій ви-, раз в затримці з роздержавленням власності, нетерпимості до політичного плюралізму і т.д. , ■

З розпадом Союзу РСР і утворенням незалежної української держави проблеми формування громадянськості особи встали і перед українським суспільством.' Поряд із загальними проблемами, характерніш для всіх республік колишнього СРСР, вони мають свої особливості. : .

В третьому ’зозділі - "Взаємозв"язок формування громадянсь- , кості особи, становлення громадянського суспільства і правової держави" аналізуються основні напрямки вдосконалення взаємовідносин особи, суспільства і держави, необхідні для виникнення істинної громадянськості.особи,-аргументується'їх'необхідність.

При цьому автор виходить з того, що дана соціально-політично

' ІЗ

властивість не може сформуватись в особи шляхом тотального виховання, а можлива лише в сприятливих економічних і політичних умовах.

Автор вважає, що виникнення в особи почуття причотності до справ держави, зацікавленості в управлінні суспільством можливе лише при умові, коли в центр життєдіяльності суспільства буде поставлено лвдину, коли воно стане мірилом всіх речой. В основі всіх відносин між особою і державою повинен лежати принцип непорушності свободи особи. Особі мусить бути надана міра свободи, об"єістивно обумовлена ходом суспільного прогресу і потребами розвитку суспільства. •

Важливою умовою формування якості громадянськості особи з зміна взаємовідносин між особою і державою. Людина, що розглядається не як рівний з державою партнер, а як власність держави, повністю залежна від неї, підкорена їй істота, як безголосий "гвинтик" воеохоплюючого державного механізму, не може набути ■риси істинної громадянськості. Для зміни взаємовідносин між особою і державою, на наш погляд, необхідно:

- встановлення матеріальних гарантій економічної свободи особи, що вимагає роздержавлення власності, створення умов для розвитку в суспільстві різних форм власності і формування в особи на базі цього почуття господаря країни. Власність є базовою передумовою формування цього почуття;

- створення умов для політичної і духовної свободи особи. Тільки реальна свобода формує внутрішню відповідальність особи і

, в цілому готує її до системи демократичних соціальних регуляторів у взаємовідносинах з державою; .

. - зміна місця і ролі держави в суспільстві. Держава із "го-

ловного знаряддя” соціалістичного будівництва, творця права, не пов"язвпого самим правом, мусить бути перетворена в правову«державу." Це передбачав: ,

а/ панування в суспільстві правового закону; '

. б/ закріплення в Конституції країни мінімальної /невтдчуже-ної, невід"ємної/ міри свободи індивіду в даному суспільстві і отже.встановлення заборони будь-якому органу державної влади чи приватній особі в ущемленні мінімальної невідчужуваної свободи;

в/ розмежування державної влади на законодавчу, виконавчу і судову як гвтантію від можливих зловживань однієї із гілок державної влади;

г/ розподіл влади міх різними соціальними групами, урахування владою різноманітних інтересів членів суспільства.

Автор вважає, що необхідні умови для формування істинної громадянськості особи будуть створені лише тоді, коли в країні конституюється повноправне громадянське суспільство, яке насправді підкорить собі державу, перетворить її в правову, виконуючу специфічні функції і відповідальну як перед суспільством, так і перед собою. .

В закінченні дисертації підбиті підсумки дослідження, сформульовані висновки, висловлені рекомендації щодо проблеми, що розглядається.

Основні положення дисертації викладені автором в таких публікаціях: .

1. Роль трудового коллектива в борьбе с бездуховностью в проведении свободного времени молодежи //Возрастание роли трудовых коллективов в ускорении развития советского общества. Тезисы докладов и выступлений на республиканской научно-практической конференции. - Одесса. - 1988. - 0,2 п.л. /у співавт./.

2. Рациональное использование свободного времени студенче-

ской молодажи как фактор ее интернационально-патриотического воспитания в свете нового политического мышления. Тезисы докладов и сообщений областной научно-методической-конференции. -Одесса. - І989. -.0,2 п.л. /у співавт./. ' ■

3. Общественно-политические дискуссионные клубы как форма организации свободного времени иностранных студентов //Проблемы подготовки кадров специалистов для зарубежных стран в свете нового политического мышления. Тезисы докладов и сообщений областной научно-методической конференции. - Одесса. - 1989. - 0,2 пл. /у співавт./.

4. Неформальные молодежные об"единения как социальное явление. Методические рекомендации. - Одесса, - 1989. - 1,4 п.л.

/у співавт./. '

5. Роль дискуссии в формировании гражданской зрелости личности //Перестройка и общественные науки. Тезисы докладов и выступлений на юбилейной научной конференции кафедр общественных наук. - Одесса. - 1990. - 0,2 п.л. /у співавт./.

. 6. Развитие гражданских чувств у иностранных студентов в учебно-воспитательном процессе //Актуальные проблемы гуманитарной подготовки студентов. Материалы' региональной межобластной

научно-методической конференции. - Одесса. - 1991. - 0,2 п.л. /у ствавт./.

7. Дискуссия по проблемам политологии как метод формирования гражданской зрелости личности //По;. :т о л огня и социально-политические процессы в советском обществе. Тезисы докладоз и выступлений на Всесоюзной научно-теоретической конференции. -Одесса. - 1991. - 0,2 п.л. /у сп1езвт./.