автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.07
диссертация на тему: Формирование и развитие этнического самосознания украинцев (русов) в X - первой половине XVII ст. (источниковедческое исследование).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Формирование и развитие этнического самосознания украинцев (русов) в X - первой половине XVII ст. (источниковедческое исследование)."

НАЦИОНАЛЬНА АКАДЁМШ НАУК УКРАШИ р 5 тфАтУТ НАЦЮНАЛЫШХ Ц1ДНОСШ11 ПОЛ1ТОЛОП1

15 ЙЕН 133В

1 ^ На правах рукопнсу

ОРЛОВСЬКА Ольга МиколаУвна

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ЕТП1ЧНО! САМОСВ1ДОМОСТ1

УКРА1НЦ1В (РУС1В) X - ПЕРШО! ПОЛОВИНИ XVII ст. (ДЖЕРЕЛОЗНАВЧЕ ДОСЛ1ДЖЕ1ГНЯ)

АВТОРЕФЕРАТ

дасертаци на одобуття паукового стуггпкя кандидата кторичпях наук

Кпш — 1990

Диоертад1ет в рукопио.

■ Робота гкконана у в1дд1д1 етнолюгП 1нституту миотецг-

вознавсгва, фольклорная»® та етнологП 1м. М.Т.Рильоького HAH Укра!ни.

Науковий KspiBHHK - доктор 1сторичних наук

ШНОМАРЬОБ АНАТ0Л1Й ПЕТРОВИЧ 0фЩ1йн1 опоненти - доктор 1сторичшк наук, профеоор НАУЛКО ВСЕВОЛОД 1ВАН0ВИЧ - кандидат Юторичних наук, отаршй науковий оп1вроб1тшш ГУРШЙ ОЛЕКСАНДР 1ВАН0ВИЧ

Пров1дна установа - КиНюький ааЩоналышй ун!веоитег

при 1нстигут1 нац1ональшк в1днооин 1 пол1толог11 HAU Укра1ни еа едреоош 252011, m.Kiüb - 11, вул.Кутузова, 8.

3 дксертац1ев ыозхка оэнаиошиись у б!бл1отец1 1нотитуту вац1ональних в1дномш i пол1тодогП HAH УкраНш (вул.Кутузо-ва, 6, к1ы. S1B).

Автореферат розЮлано " ¡¿¿¿&S/3Q/1 tB06 року

Вчений секретар ■

Спец1ал1зовано1 вченоЗ ради, -

1м. Т.Г.Шэвченка

Захист диоартацп в!дбудаться^^ч^^йЗб року годин! на эао!данн1 Спец!ал1совало! вченоЗ ради Д.01.67.01

- 3 -

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РСШОТИ

Актуальв1сть тени. Етн1чна самоов!доы1сть виэнаетьоя этнологами одним а головних кошюнэнт1в етносу, характер ви~ яву якого визначав спряиованЮть фундаментальных етн1чних процес!в й навИь шШтику нац! стального дерлаьотворення. Для Укра1ни, яка, власне, роапочинаа нац1онадъно - державну розОудову, осыисаення. таких процео!в, як 1 системм роэвитку втн1чно! самосв1ДОМОСТ1 - одного э головних ЧИННИК1В кояоо-л1дац11 сустльотва, - найував особливо! вагшивоаП.

Не дивлячигь иа таку полИтичну заангааюванЮТь, в теоретичному план! феномен sthIuhoï самосв1доиоот1 укра1'иц!в вивчений недостатнъо, Науковий 1нтврео опряшвувася переваж-по на рогум1ння сучасни^' 4оры усв!дош1ення лодьми ïxitiol причетност1 до ового народу й падП, ыайяа нэ торкашисъ глибштих основ 1х форцуваюш. А до остааШх належать 1 ет-ногенетичн! вигоки, i етн!чна природа, 1 !х 1оторична трано-фориац!я, вотр! лшэ у enoïй сукупност! дозеоляють зроэу«1ти вся систему етп!чпо1 сзюсв1домоог1, i, отжв, перспективу 11

рОЕШКУ.

3 огдяду на цз особливо! актуальяосИ найував вивченпя сериях 8аф1ксованих в1тчизняниш йисьювиш диерелами проя-п1в ômiVHOï cauacBlfiouocTl укра!нц1а (рус1в), в1добра*5ння в дяередах продесу роэвитку uisï оа,!осв1доыоот1, П приредя та система тралсформацП а сжооа1дом1сгь надЮнальну - ус-в1Д01Шння иэдъш не Плькя власне етн!чяих Ц1ннсгатвй, ьяе fl .ц1нпостей держали, державних скмвол1в, атрибут!в, 1нстигушй.

Posyiilnm у сих цях acrrsiwia с-иФл-.^тХ cr&icsnn ?яд fnvaiît теорп etfiocy, трзгауваиня природ«, часу ta ряип'.пир-

ностей рогвитку етн1чно1 сааоов1домосг1 укра1нц!в, шр вали-шаються до цього часу найб1льш дискуо!йнши 1 оупвречлиэйш. А власне оагаслення саш цього феномену 1 отановить ядро ет-ногенетшних теор1й.

Отже, досл1дницька робота п!д1йшла до меж1, коли анал!в фактичного матер1алу при вивченн! процеоу фомування та ров-витку етн1чно1 саыосв1доиоот1 укра1вд1в, наОував оооОливого теоретичного значения. Так! дан! иютятъоя васашеред в л1-тописних джарелах, в вакоиодавчих та юридиадих документах, в л!тературних паы'ятках аередньов!ччй, полем!чв!й л1тератур1, в ыатер1аяах споотерехень 1нозешшх ыандр1аник!в тощр, вдао-не у загалънав!дошж для доал!дник1в уркередах, однвк до цього часу нэ вивчених з огляду на етн1чн1оть.

Сама тому вони заслуговують на спэд1апьну увагу вчених, як 1 на нэтрадицШе 1х прочитали.

ОЗ'шгеш дасеркаЦйного доал1даешш в укра1Еоький етноо яер!оду середш>ов1ччя.

Предиэт ясшйджэшщ- егв1чна самосв!доыоотъ укра1нц1в (руо1в) вафИгаована письиоаши джерелаыи X - гюрво! полоаи-НИ XVII СТОЛ1ТТЯ.

Шго» дтл1дгаишз в роэкриття процеоу формування та роввитку етн1чяо1 саыоов1домост1 укра!нц1в (руо1в) черва анал1а даеред та л!тератури X - першо! половили XVII ст.

Реал1зац11 ыеги п!дпорядковая! досл1дяицьк1 аавдания:

1. Виявленая кола джерэл, що мЮтять дан1 про етн!чну саиосв1доы1сть укрз!1щ1в (руо1в),

2. З'ясувгння на основ! лИописних даних часу функц1о-нування назв ох1днослов' янських л!тописяих союэ!в племен, у лергау чергу тих, що стали осяовш для формування укра!н-

- б -

оького этносу.

3. Вияадеаня bhtokíb формування вагально! aiHiuHol са-мосв!домост1 укра!нц!в (pyoiB) на протоукра'1ноьких землях на OOHOBÍ анал!ау етнон!м1в та етнотопон!ы1в.

4. Аная1з уявлень л1тописЩв про еты1чн! кордоии укра-1нц1в (pyoiB) в XII- XIII оз.

В. Досл1дження народиих уявлень про етноси в ïx íqtq-рячяому роэвитгеу.

в. Виявлеяня, sa данями письыових джеред, загадьник рис процвсу розвитку етн!чно! самосв1домост1 украШйв (руо!в) у перЮд середнмв1ччя.

Cryniiib розрябяеноет! пра&вэши Проблема етн!чно'1 саш-ов!домоот1 укра!нц1в (pyoia) пер!оду середньов!ччя укра1нсь-шо етнолог1чною наукой спец1ально не роэроблядась.

ETi'orpaJi'iHi. ioropiWHi та л1нгв!стичн1 доол1дження, то отооуються окремзк аспекИв terni, нэ роэкривають И ц1лкох.

Доол1дженяя a leoplî етносу ( Ю.В.Бромлей, М.В.Крюков, ВЛ.Наулко, А.П.Поноиарьов, М.М.Чебоксаров) скяали теор&тич-не п1д1"рунтя дг.сэртец1йно1 роботи, тамж йк i npaitf. a ícto-: рЮграфП укра1нсько1 етнографП ( В.О. Горленко ), етн1чшК ономастики та етгогалогП етн1чшк назв ( B.D. НИсойоя, О.С. Стрившк, О.М.Трубачон).

У 60 -'ti роки XX ст. вийши дв1 кшективп1 монографП приовячен1 доая1дденни фориуваыня та розвнгку етнгшэ! cam-св1домоот1 слов'янсыат ягродю, ир мЮтять Сатьтий мвтер1зл для пор1вяяняя щи npoqeoifl у pi елях варод1в епохи счредто-й!ччя, В1дпов1дя1 роздШ щи доол1дяв(п, беепосередшо тор-кзсвться яашо1 тематики, зокрема- А, I.Рогова, В.H.iîi^pi "ïep-МуВайЯЙ «îiil'-îHOl СачМ1В1Д0!*О?т1 ÍWSHtQpyCHÍO'l qarf.^ufvîi

паы'ягками давяьоруоько! шюемност! X - XII от.)" в кн.¡"Роз-виток «тн1чно1 саиоса!домоет! слов'янських наоад1в а епоху раннього середкьов1ччя".- л. ,1082.; Н.1.Толотого "Давньооло-в'яноька л!тературва мова в XII- XIV ст." в кн.:"Розвиток ет-н1чно1 самосв1дамост1 аяов'ансыак народ!в в епоху зрхлого феодализму".- М.,1989. Дан1 досл1лхення, а тагах роботи В.Д. Королпка, е.П.Наумова розкриваютъ вамив! аопекти 1ерарх1ч-ност! оаюсв1доысют1 етноо1в середньов1ччя.

Торкаються наш! тематики й 1сгоричн1 доал!джения приовя-чен1 проблем! походження Руо! (як самого терм1ну, так 1 дер-жави Ки1вська Русь). Прац1 1огорик1в та етнограф1в XIX - початку XX оголИтя - Ы. Максимовича, М.Драгоманова, М.Грушев-оького, С.Шелух!на, О.вфименко.

В радяяоький пер!од цо проблему доал1даували Д. С-. Л1ха-чов, Ы. М.Тихомиров, Е.О.Рибаков та 1на1.

Питания еволюцП наав "Русъ","Укра1на" обгоюраваюоь на отор1вках "Укра1нського !сторичного журналу" в 60-х роках XX от. (Г.П.Крип'якевич,'Х.Д.Шшко).

Блиаьгам до наш! тематика проблемам присватали сво! роботи так! украТнськ1вчен1: В.Л- Баран, 0.1,Гур»1й, Я.Дшке-вич, Я.Д. 1сазв1га, 1.Н.Кркп'якевкч, Г.Швторак, П.П.Тааочко.

. Серед заруВ1зшо1 укра1н-':зтики вид1лябться фундоыевть-льне доол1джэшш О.Пр1цака "Походження Руо1".

0отанв1ы часои э'пишась низка статей, присвячеаих проблемам етн1чно! св! домоет!, в я гага розглздаеться нашшеред саыосв1дом1стъ пацЮяальна ( В.Кмир, Б.бвтух, В.Шсовий, Л.Екаир).

Аяал!з науково! л1тератури васв!дчув пост1йний 1нтерео вчених ва против! двох отор!ч (XIX-XX от.) до Р1эних аспек-

tíb складно! проблема походження та роавитку ох1днослав'ян-сьгак етнос1в, "ix деряавност!. .Однак спроби вивчення пись-мових джерел сама з огляду на самосв!дом1сть укра1нщв нэ будо, хоча в!домо, якэ неперео1чяе значения ыав досл1дження caMocBiдомоет! етнооу для розв'залня тзеих фундашн таль них етнолог1чтга проблем, як питания етногенезу та етн1чно! io-тсрИ укра!нц1в.

Джерелыш Саза досл1диешш слпадаеться а в1тчианяних письмових длерел:

- а-тошс1в та icTopK4iiitx твср!в ( "Повхоть вреыешшх д1т", КШвський, Гадицьюо-Вапшсышй та 1ш1 л1тописи за Ла-ЕрентПвськш та 1патПвсышм ввода,ш, !1свгсродськ1 та дИописи, стадии на територП Д1вн1чно-Сх1дно'1 Pyoi, Гуо-тняський, КШвськии, ЛьвДлсыой, Оотрозышй л1 tanven, т&ч sbshí Б1лорусъко-Литовськ1 та коаацьк! üítohucíi, "Швський синопсис" тоср);

- вакопвдввчих акт!в та юрндичних докуменИв ("Руська правда", давньоруоьк! княз1всый уотави, талу вал!, купч1, дарч1, uíhobí грамоти, документа в адат сейм1в та пов1товя; оейшпйв, матер1алп суд i в та церковшк братств т~до);

- л!тературних пзм'лток ("Слово о полку Iropesiu", адово "О ааконэ i благодат!" митрополита Iiapíona, "Повчанпя" Володимпра Мономаха, давгаорусьni eobíctí, поетэтн! твори С.в.Кдьоновича, Ю.Дрогобша, П. Русгла, с. ПелгШда та lmrnx);

- полеШчно! л1таратури XVI - початку XVII стор1т;я ("Клич царства небесного" Г.СМотрицького, "Аяокрисис" X.CD1-Лалэта, твори Кл1рлка Осгрозького, "Яресторога", "Треясс" ("Плач") М.Смотрицького, творя t .Вгагенс^язго, "Пал1лся5я" ("Книга оборони") 3. Копнет <?цького та íhecí).

BKKOpïîCrsni Т2ЖК описи 1ноэемних ыавдр1ввик1в, ЕР до-повишть в1домоот1 в1тчианяних гшсьмових даерэл.

Наукова пщшзна робши полагав в тому, щр впэрие у в1т-чизнян1й наущ спец! аш но доол1джуетьой етн1чна оашов1до-MicTb укра1нц1в перЮду оередшзз1ччя. Доведено, шр оаме дай пер!од був в етногенеимнсиу шш! НййаагшШШЕЫ етапои ет-HiuHol icropiî укра1нц1в - часом фэрауваяня етн1чко! семо-cBifloMooTi руси й укра!нд1в СХ- XII стол1ття) sa часом трано-формацП eiHi4Hoï сашов!дшоот1 укра1кц1в в оамосв1доа1оть пащональну (к!нец& XVI - початок XVII отайтгя). У в!дпо~ BlflHooTi до дшаы!ки втн1шю1 самоов1доиоо!г1 укра"1кц1п впер-ие в дисертацЗЛ Biœiaeiii кеочоз! ыоиенти ïî рааммку.

Специфика доая1даення викшша Й саецнф1«ш1о*й викори-стеяня днерельно! база. Неа стали серэдпьоа1чн1 письыов! дкерела, вигарштаа! в ориПаапыюму прочитали! в позицЛ виявлешя 0THi4HOori..

V

Наукова новизна коикрэзжэустася у мйих сановник вша-¡газшш, цо Елзаалзьсй аа'агпкаг:.

- етйчна сш.заткси1сть s однш з голозшк скгедиякШ етн1чпо! сп1дьноот1Г

- досийдкене шло iOTOpmimx даерея дез Шдстави для оогшолевяя процеоу розвитку ета1чЕо1 саакшдоиосг!- укра1п-щз (pyoiB);

- Батальна етзйчна оамосв!дои1ота es протоукфа1нсыгих землях фэрыувалаоь на баг атопл eulннi й е*вои1ы1чй1й ochobí;

- як св1дщш> сиотеш. етнонШв та eïsoîonoaiMiB, витальна етя1чна сашсв1дошсть на протоукра! пських землях проявилась у XII - XIII ст.;

- етн!чяе ядро укра1вд1в (рус!в) в XII- XIII от. скла-

- 9 -

дало населения Середньо! НадднШрянщши-,

- ггасьмов! джерела середньов1ччя дозеоляють вид!лити ключов! моменти в процео! розвитку етн!чно! самосвгдомоот! yicpalHUiB (pyoiB) X - перш! половили XVII ст.

а) X - XIII от. - фориунання загадано! етн!чно! саыосв!-домоот! на руськ!й основ!5

б) к!нець XVI - перша половина XVII ст. - аароджвння основ нац1о1галько'1 самоса!домоет!;

Xpononorimii ранга! доал1джет1Я эуиовлен! його метш та аавдат.ли: виявлешшм гшсьмових джерэл, щр надеють MaTepiaa ДЛЯ Д0СД!Д7№ШЗЯ процеоу роэбитку отн!чно! сшосв1дшост1 уи-palimiB в!д початк1в писёшюст! (X стол!ття), вкшчаючи Taici зуэлоз! пер1оди в рознитлу сэ«оса!дсмост1 укра!нд1я як фор-муваяяя азгально! етн!чз;с1 са»осв!домост! па протоукрашсь-кпх землях (Х- XIII столИтя), зароджзнпя укра1ноько1 пац!сь яальнох csMocBifiOMocTi (pyöia XVI - XVII стол!ть).

ЛтзсЗпц1я робота. Результат!! дсол1дкэшет обговоровались I рекомендовал! до захиоту на эас!даш1 зз1дд1лу отполог11 IncTüiyry ■ цхотецтзезпадзиа, Созыагарпоткка i етнсшогИ 1н.!,!.Т.Р1шьсьпого HAH Укра1кп.

Основп! томления дпсерт2ц1йпо5 робота ¿пробован! вА ряд! Шлнародних пауковкс конфэрешдй: "£тюгра$1чна спадщи-са i нац1одальне'в1дрода!ення" (ЮПв, 1Е32), 'Штамм Рильсь-tsn) i OBiTosa культура" (Knia,lS95), на Третьему м1кнародно-ну кпнгрес! украЮТзнавЩв (Хавк1в,1896).

Hsrozpzoriwan осиезон дпсзртацП стало витриеталия принципу 1оторнему для • snaaiay Мтшшяннх та 1ноз9>лт:с сисьмоэйх дяерол. В1дновленш ocltosimx риз проц^су fcrwiat-иа та резвнтку ««тиНто! саиоо81яоипст1 укрв11П|1»

лося за допомогся пор1ен;шео - 1сторичного, Юторико- тшга-лоПчного та ретроспективного ыетод!в. При вклвленн1 окреыих компонент1в етн!чно! самх;в1домост1 були викориотан1 елеыен-ти структурного aaaaiay. Теоретичною основсш дисертацП 8 прац! у галузг етнологП, icTopil, швоэнавства, ца торкал-ться теорП етносу, аокрема - етногенезу й етн1чноХ icropii укра!нц1в.

Cpsimiuiia цНипсть йзсл1джшш. Ыатер!ади дкоертацП шяуть отати основою для розв'язашш таких фундаментальна етнолог1чвих проблем як визначеввя часу, коли укра!вськпй етноо можна'вважати сформованним, виавленна першдизадИ ет-н1чно1 ícTopil укра!нц1в, лроотежввня розвитку етн1чво! са-мосв!домост! на окреыих етапах етнАчно! ЮторИ. Результат цих наукових розв1док шжуть отати основсш для написания в1дпов!дних роэд!л!в до етн1чно1 ЮторИ УкраШш, та укра1п-oiKoro джерэлознавства. Ряд статей а дано! проблематика ди-сертаатом вде написан i до "Етнограф1чно1 енцгаслопедП Укра!-ни", пр вин! готубться в1дд1доы етяологП IKffiE 1м. М.Т.Рпль-оького НАМ Укра1ни.

Структура дисертацП побудоваяа га проблеыно-хроноло-г!чнии принципам. Робота окладаеться а вступу, трьох розд!-л!в, BiicaoBKlB, б!бд!ограф11 :а додатк!в (карт).

ОсиавдаЯ Buicx дисартац1йпо5 робота.

У ватуп! обГрунтовуються актуальн1сть, новизна доод!д-ження, визначааться його мета й завдання, теоретичн! засади та ыетодолоПчв1 принципи, виов51тлюбтъся ступ1нь роэробле-hoctí теми.

Перший ргад1л " вормування та розвиток етн1чно! самов1-домост! у!фа1нц1в (рус!в) в X - перш!й половин! XIV ст."

скдадавться э трьох параграф1в. Перший приовячено аагалыюыу огляду письмових джерел, ар м!стять дан! про дшам1ку роз-витку етн1чно1 самосв!домоот1.

Виходячи а усталеного наукового положения про те, що етнХчна самосв1дом1сть проявлявться, насашеред, .через атно-н1м - самсназЕу етн!чно! сп1лыюст1,- в другому параграф! -"Ethohímíh давньоруського л!тописання як воображения лроце-су формуваяня самосв!домосг1 украшського етяосу" - основна увага зосередауеться на трансформацИ змАсту етнон!ы1в, котрю.ш позначалл сх1дгослов*янськ1 етн!чн! спи?ност1, що проживали на територП сучасно! УкраЗнн i були эаф:ксован1 Пнсьмовиш джерелаыи.

Як св1дчать письмов! пам'яткн та спец1алыЦ досл1джен-ня, найдавяШм 1м*ям укра1нсысого народу була нззва "русь"("руаш"). Вона побугувала серед сх1дтго слов'пвства цэ до появи у лих гшсемяост1. Л1топксець констатуе, щэ тер-М1й "Русь" занХнив олово "ПоляшГ, отяв Biu вшориатовувався як emoaiM для цього соззу племен.

Ьпготеритор1а2ьне утаорешхя э центром в Kjisbí, що липшего па територП Сэредньо! Наддн1прянциш i мало казву "Русь", иапрш;1нц1 VIII - почата IX. стол!ттп cías осэредком формування ново! етн1чно! сп1льйосг1. Поява цього раняьодер-.-"лвпого утЕореиня стала вашпмш шшшпсш 1Юйсол1дзц1йния прсцоо!в сх1дного слов'янства. Вхи1д Pycl на тяяародву ар»-иу поэнзшгася па форцуввнн! загагьпоруська! (в ргмкйх дерла-ЕП АСКОЛЬДа) BTIliVHOl ОВ1ДСКООТ1, адг«? НО 31ДКСИГ?!1К'0 дс ih-fcnx деряиз (от:15, 1 до 1шес eraoolB) Русь ancryrtaaa ЦШ rima* утеарвиюгм, onpicai^'Jücb оуоЦя1ш нарогзмгг oztnplmt'x й ?*чишо«у BiíHoaetral eniíafticwi. Иаприклад, aítc-mo fe?'*"-

В1даг про похгд князя 1горя у 641 роц1 на Царгрзд:"Игорь совокупи воя многы Варяги.и Русь и Поляны, к Словъны и Кривичи и Тиверцы и Печенъги ная... поиде на Гръки... послаша кь Роману глаголюще се вдуть Русь. и Печенъги наяли суть себъ." П1д час вбирания дружини на територП Ки1воько1 доржави цо згадуються поляни, словени, кривич1 та 1нш1 "племена", а ва межами держави, воих 1х оприймавть вже як едине ц!ле утво-решш аяалог1чне болгарам, грекам, печен1гам.

Сп1лкування а 1ншми народами внутр1шньо консол1дувало 1 , еднало населения Швська! Р/с!. Проткотавлення себе 1вшш* етШчнда сп1льностям (за принципом "ми - вони") спршшэ фор-муванш власно! (державно! та етн!чно!) самосв!домост1.

Виявлена наш динам1ка вживанвя назв "лгтописних племен" в!дтворшв своер1дк1сть ети!чшк процео1в, що в1дбува-лись' в середньов1чний перхсд оеред населенна Ки1всько1 дер-ЖЗВИ.

I

Так, згадувая! л!тописами етнсн1ми - поляни, древляпи, хорват, ¡шверц1 вживались до середини X от;

Частина 1ншого утворення - сверяя (с!верц1, с1вера) зберегла свою нааву до ташшш XI ст., при тому цо С1версь-ке Шднтров'я опиншось п!д впливом Киева це в IX ст., в1дразу п1сля звШнення в!д влади Хозарського каганату, в!дтод1 с!версько населения верхньо! Наддн!прнншщш поступо-во перетав назву рус1в, втрачшочи колши1й етнон1м.

Аналог!чна етнон!м!чна трансфориацШ характерна 1 для Волин1. "Пов1оть..." агадув 01льш давне праслав'янське !ы'и населения Волин!дул1би, яке тод! було племенною назвою. В X ст. в л1тош!сах гуотр!чаються дв! 1нш1 назви - бужани 1 волиняни. В друПй половин! XI ст. маемо л1тописну згадку про

Волга», як назву краю та в1дпов1днш1 крайнонш - еолнняни. А в XIII ст. з'являеться назва "Под1лля". Саш тодг - у XII -XIII ст, - утворювались етнотеритор!альн1 одинищ ("земл!"), щр формувалися переватао на ochobí колишн1х етноплемэнних утворень. Прямоi эалежносг! тут не було (оск!льки на ллемен-них територ!ях с!верян (с1верц1в, с!вери),напригаад, утвори-лись землi Переяславська i ЧернШвсъка, в той чао як Ки!в-ська земля охоплювала полянськ! 1 древлянськ1 терлторП), проте icTopîiKîî так чи 1накше пов'яэують формування земель а колшШм племхнним самоуправл1нням. Сама в цей час в XII -XIII ст. сформувались Воллнська та Галицька зекл!.

Назва "улич!" згадуегься даерелами два pasa - на прп-к1нц! IX ст. та на початку X ст. Це етноплем!нне утворэння Швдекного Подн1пров'я, як i ismi було п!д владои ки1всыок княэ!в i входило до складу КшвсыяЯ Pyoi.

Близьк1 в культурному в1дношенн1 "л1тописн1 племена", утворлвши Бдлну державу, 'набувапть сгйдьннх етпокультурних pi:c i загалыю! ега1чт! самосв1домост1. Ц1 процеси Шдснлю-ваяися тгрзхиеэ населения Кл1всько1 РусГ, в тому числ! по-в'яганга з военного стратег!ею Володимира Святославича. Адже BiH "нача ставит городы по ДеснЪ и по Оуотръи и по Трубеше-ва и по СулЪ и по СтугнЪ и нача порубати нули лучши от Слова« и от Кривичъ и от Чюди и от Вяткта и от а:къ насели и грады и бЪ бо ради от печенЪгъ и бЪ псюясь о ними и одолая имь". Таку поийтпку проводили й lirai iwíbcíkí кнпэ!.

Отяе, протягсы 1снування KjiïbgjkoI держали та в пер!сд феодайпо! роздроблепосг1 назва "Руса" поегупово исяпрс^гься на Шэдецк'о - Эах1дн! П эешй, гvp в1д6ийач kújícmI.ismUíiíí проц~ ;и сер'зд р1?ноетн1чиого йвселвкяя Цйх , m,ï

шем1нн1 назви вживались п!вденно-руськими л!тописцями сто-оовно Ш.вн1чно-Зах1дних та Швн!чно-Сх1дних територ1й Рус! майжз до середини XII ст. св1дчить про розб!жн1сть м!ж державною св1дом1стю верх!вки сусп!льства ! народною еийчноа самосв1домл.стю. Наявшсть д1в1 р!эниц! пояснив той факт, що в л!тописних джерелах назва "Русь" ышвазться в дейлькох значениях. По-перше, це етношм 1 етнотопон!м по в1дношенна до власне полянських земель (Ки1воька земля). На момент ут-ворення Ки1всько1 Рус! да назва означала 1 землю, ! народ, що на н!й прошвав, х державу. Друге значения, в якому вии-вавйся назва "русь"- етнон!м, ягавй позначав уже в ХП-ХШ от. населения ус1х Швденно-Зах1дних земель. По-трете, пол1-тон!м, в нклст! якого част1Ее виотупало словосполучення "Руоьская земля" (або "Вся Русьская земля"), щр повшшо бу-ло позначати "вотчини" (зеша, що знаходяться у еолод!ннз.) русышх княз1в. Характерно, щр. саме в цей час ( початок XII! от.) сувдальЦ1 не вважали себе "русса". ЛИопиоець Переяо-лавля-Суздальського не т!льки розр1зняв Переяолав руський 1 Преясдав-Суздальський, а й Русь з Швн1чно-Сх1дшоя вешяыи.

В параграф! третьому - "Грансформац1я вшогу етнотопо-н!му "Русь" в л!тописах" - алалхзубтся уявлення л1тошюц1в про р!дну зшлю, котр1 в етвологП вважааться одним важшгвих кошоненив егн1чко1 сашэсзХдошст!. Гак! уявлення т!оно пов'язан1 з етнотопон!ыом - назвав етн1чно! територИ. Ш-вяття "народ" на той чао було вев!д*Бынш в1д повяття "р1дна земля", на як1й цгй народ лив. Такай зв'язок був паст!льга1 н1цним, щр племена, як правило, носили назви, котр! характе-ГИРуваам м!сцев1сгь в як! и вони проживали.

Спиравчиоь на л1толпен! дая! 1 залучивши для пор!вняння

8ару01лш1 письыов! джерела даного пер!оду (аокрема польськ1 середньов!чн! хрон1ки), а також використовуючи останн! архе-олог!чн1 та л1нгв!стичн1 досл!дження, в дисертацП в загаль-пих обрисах визначаеться етн1чна територ!я, ведома тод! Шд назвою "Русь". Ядром Русъко! земл! була Середня НадднШрян-щина ( Ки'!вщина, Черн1г1вщина, Переяславвдна) 1 сале на ц!й територП проживало населения, щр с клало ядро украшського етносу.. До етн1чних земель руо!в у XII - XIII ст. входили таких: Гашщько-Волинськ! земл! (з Червенськими "градами" ! "Бересгьем"); Турово-Шнщгаа. Щодо сходу та п!вденного сходу, то давн1 письмов! джерела не дають п!дстав до точного виэна-чопня "русъких" етн1чних кордон!в. Доотеыенно в!домо лише, пр до русьгсих и!ст зараховувались Торчеськ, Кан!в, Треполь.

В параграф! перщому другого раздьчу - "Розвиток етн!чно! самоов1домоот! укрзшц1в в друг!й половзш! XIV - перший лоховин! XVII столхття" характеризуються групи письмових дже-рол (л1тс1глс:!, 1сгоричи! те ори, актов1 матер!али, пам'ятки л1гсратурпз1 горюет!, полеШчна л1тература) в контекст! оссбгтостей пшйтаяссго та культурного розвитку укра!нських земадь в дзай ср гозначдашея на особливостях струк-

тур»! етн!чно1 сакосз1дс;2оет1 укра!нц!в.

Серед актових ыатер1ал!в XIV - першо! поповини ХУПст. впд1дтгъоя так! основн! груш; гаигл Зйттовсько! та Польсь-ко! метрик, гаконедавч! акта, яаяувая!, купч! та и1нов! гра-моти, документа сейм!в та отв1тозих сеймШв, матер! аги оу-д1в, устава, 1явентар1, тетрад!I. Назван! групи документ !в малть неоднаковэ значении для шгачгеияя егн!чно! с'амосв!до-мехзт! укра!нц1в.

ЗмЮтовляй мат ер! ал м!стять судов! документа: скарги.

сл!дства В1ДП0В1ДЗЖЬНИХ ooi6 ющо. Дя частина документов дав взжливий материал для вивчеши характеру, масоьост! народних pyxis в Украпа кп;ця XVI - першо! половили XVII ст. Серед документiB, щэ характеризуют ыайнов1 вхдкосини, найИльшй антерес стзноелять т1 дзрч!, м1новй, жалувзт грашти та устава, що характеризую» Сратський рух в Украип наприкхнц! XVI - на початку XVII ст. "

Актов! документа дашь матер1али до вивчення етн1чно! caMocBiflOMocTi перд за все середшх верств населения, в основному шляхтц та сочасти коэацтва. Вони були видан! в чио-леннх айрнпках актовых ¡¿axepiaaiB таких як "Архив Юго-Западной России" (К. ,1859-1914 гг.), томи якого мЮтять документ до icropi'i православно! церкви в УкраШ, акти про Ун1го, полем!чн! твори, постанови дворянських пров!нц1Йних сетов, акти про кзэакхв, акти про походжеиня шляхетських РОД1В в Укра'Ш, р!зноман!ип документа про екоком!чн! та юрадичн! в^дносиня в УкраШ тощо; в "Актак, относящихся к потер!;! Западной России, собраных и изданных Археологическою Кошносиэо" (СЛО. 1845 - 18СЗ гг.), в зб!рц! "Акты, изданные коммисиев учрежденной для разбора древних актов в Вильне", (СПб., 1845-1859 гг.), в гОхрнику "Керэла до icrapii Укра!-ни-Pyol", що видавало товариство ii.ioni Т.Г. Шевченко у Льво-б! (1895- 1919 pp.), КИЙ ЫЮТИТЬ SK7¡1 про КОЗЗЙВ, ллстрацП корсл1вських 1 шляхетських ыавтЕостей, piEsmra пов!тових шшхетських се шик! в.

1нфоркагивн1стю вид!дяюгася Лтературн! пач'ятки XVI -перш! полошит XVII стсшття. Зокрема, поетичн! твори С.О. Кльояовича, Б.Дрогобяча, П.Русяяа, СМ1едаг.1да та 1нших,1сто-piru.a- v-куарна преза тоще. Особливо вагдлгич д,*?рёлсм для

дооя1дження етн1чно1 самосв!домост1 б полекична л1тература XVI - початку XVII сторгччя У'Ключ царства небесного" Г.Смотрицького, "Апокрисис" Х.Ф1лалета, твори Кл1рика Ост-розького, "Пресгорога", "ГреноС'О'Плач") М.Смотрицького, твори 1.Вшенс1кого,"Пал1дон1я"("Книга оборони") З.Копис-тецького та 1нш1.

Параграф другий присвячений анад1зу етнотопон1ы!в та народих уявлень про етгйчну територ!ю, а також еволюцП 8м1рту понять "Русь", "Шла Русь", "Укра1на".

В народш св!домоег1 етн1чна едШсть тз.сно пов'яэана з вдн1сти територ1аяьною 1 знаниями та уявленнями про свою ет-Шчну тернтор1о - тобто м1сде проживания свого народу. Осно-ви таких уявлень аапочатковувались в укра!нц1в ще у ХП-ХШ от. В XIV - на початку XVII ст. в1дбувалось закр!плення цих попять в народн1й св 1 домоет 1, незважаючи на роэчленован1сть украГнських терлтор1й м!эи р1внимп державами, На XVI ст. скла-лась крайова система под1лу украшськкх етн1чн;и земель, ло-кал1зувались окр«м! Юторшо- етнограф1чн! регЮни та сфор-1фвалась в1дпов1два 1й регЮнальна (крайова) самоов1дом1сть. В ектових матер!алах, полем1чн!й л1тератур1, лгтоппсач широко вливаптася назви р1з®ж кртп: Пад1лла ("РосЫ!а", "Подольская земля"), Пол1сся ("ПольсьЪ"), Вол1шь, У1фа1на та Е1д-Пр'я ("икгагпа, РосЗггге"),Бу!совина ("Бугавинье").

Порпд а цим збер1гаеться власна, сп1льна для вс1х ет-н!чних земель укра!нц1в назва, уопадкована з час1в Ки1бсько1 Руо! - "Русь". Анал1э в1тчизяяних 'письмових длерел дае П1дс-тави для висновку про те, що у цей пер1од, як 1 ран1ше, терши "Русь" функц1онуЕ на укра!нсышх землях в икост1 етнонх-ма ("Русь" або "Русин") та етнотопешыз.

- 18 -

Наприклад, у в!доио«у rsopi "Ключ царства небесно* го" (158? р.), зверненому до княжича Олександра Острогького, Герасим Смотрицький навивав його спадковыцем влади на Pyci: "В ней же истинный наследник и властный потомок ваша княжеская милость всть вси и на к&сце оных велыкославных и многоо-давных предков своих наступает".

•Автор двох "Odkcíb" адресовании InaTiD Пот1ю, як одному з opraHiaaTopiB церковно! yní i, Шркк Острозький згадуе ц1-лу низку cycíflHix парод!в:" руса», москва, грекове, подяцы, влош, нЪмцы".

0св1чешш шляхтич 1ваи Загоровоький в своему "ЗаповШ" (1577 р.) наваэуе вавчети д!тей р1ди1к "pycbKivs" дов1 та письму.

В "Грамот! Кювського шгаровсшвта Шса1ла" (1476 р.) народ митронолП (иались на у ваз i т1льш1 р1вдешю-руськ1 зешп, щзга в î.415 p. Шваька иктропоМя. роэ'еднагась з Московсьвш) наздаазтЬоя "руськш", а шва "словеноькоя".

Вашюьв! даоряки вазкнали себе "народом руаькиа" 6. постанов! провешённого сейму в м. Луцьку (1632 р.):"...паз Kszystkich, narod Rusky." Укрз1ва в цьо.г/ ж докукапт! п&аз-sasTbcs "Russia".

В пмоьковнх 1нструкц1йх ozo'íu твхкл, шлиаеьк! дворянй на почать-у XVII ст. вкстусалл га скасуванка уяН.поноплеиня upas православно! деретя, соаэргюзап пра20слаз&ш ианаотнрам 1х казгЕООТей ira вршкнешш рглШшпх. утг.сгЛя, а талш просили ' доаволу гагсати докукеп(гац1ю (декрети длй КШвськогй, Волнкоького, Врйцзагськпго ïa Чэря1г1вського воеводств) р!д-

- 19 -

нот "русьшо" мовою:"...oharacterom Ruscim plsane...".

В полем!чн1й л!тератур1, зокрема, в "Синопсис!" (1632 р.) укра!нськ! земл! називаються "Руссю", а укрз!нц! "народом Руським", "Руссю". При чому в короткому ОПИС! iCTOPil православно! церкви, етнон!м "Руоь" ("Rus") використовувться по в1дношенно 1 до населения Галщько-Волинського княз1вства (XII-XIII ст.).

В лист! Супрасльського архимандрита Сер!я Кимбара до Ки!дського митрополита Макар1я II (б!ля 1536 р.) укра!нц! те« назмввптъся "русь", 1х мова - "словенська", а укра'!нськ! територП - "Русь".

Православна'церквз, як 1 православна рел!г1я в Укра!н! назявааться "руськиш". Налр.-ллад, в доьасенн! воэного Войцека Пблопського про огляд луцьких церков 25 кв!тня 1583 року говориться: "..." былемъ на справе иопо^ Рускихь туть в место Луцгала, оъ которыми ходиль до Цгрк-овъ Русгапъ, то есть Дшяровское, Троецков, Михайловское".

В чиолешпк роьпов!дях, эашсаних Петром Могилою чаото-густо ототояапяться поняття "русяш" та "православний": "пра-вославшва, сэ есть Руси" ;"Русь и шовЪрныхъ".

Стереотип : "руопн- православии^ поляк- католик" зак-р!пився нгот!лыет сильно, щр ц! наэви використову-ались як спяон!мя. В сд1догв1 Безного по калоб1 -яьондза Луневсьного в Лупысу в 1582 р. па пторгнепня до католицького костьолу православии та 1х безчинств говориться: "...пыталь ихь кпязь Кустошь тыми слови: для чого дей вы, будучи? Русь,межи собою жадного радци на мэочи Ляха...".

Вживания цього терм!ну для позначення народу Швденно'1 Рус!, йот о мови та рел!г!1, заов!дчуе його строке побутування

- 20 -

як на сф1ц1йноыу, так 1 на побутовому р!внях.

Характернш являбться той факт, вр не т1дъки в!тчиаиян! письмов! дерела називажи укра!нськ! брмл! "Русса", а й зарубин!, зокрема ов!дчешш 1ноэещ1в. Е£> цандрували по Шв-денно-руських зешшх ( Плана Кара1т, Г1йоа Левасиер де Боплан, К1льбер де Лянуа).

В третьому параграф! даол!дкуються уявлешш людей про р1вн! еипчы стльност1.

До цих уявлень б1дкосягс>сп думки срди сриродп походжеи-вя етн1чник с лхдьЕостей, 1х 1ерарх1чыо1 система, основных ознак, котрх В1др1эняшь один народ в1д 1неого. Пркродко, ср на той час влаонкй народ ставшся в центр роома!того етп!ч-кого сз1ту. На шгеьйншму етап! рошику етв1чних сп!лы;оотей шкэттчне пор!Енянна вроводшдаа ва принципом: "¡лз-вонн", як5вз кродоахуваз побутувага впрэтуд до'XVII огор!ччя. "

11ерз,анолог1я для поалачення ета!чних огйльвостей, гр ктавазаоь шгсьшшага даередаш, год! це не набула виэвачш-ишт!. Ек сиеойш шиЕаяись, слова "плем'я", "род" (" ш 02 рода Рускаго" кагаап наели Олега в Цареград1; про рад1:шч!в лг1топкоэ15> В2£гк£э вз кеоб,ч1дпе пов!домити, що , .бша гяз Родагичя от рода ц пршпедие ту ся вселиша и платять

даэ в Руся...") , "яг;;:;" (и I се оуть шип пзыцЪ кяе дшш двзтъ Русл"), а гакок Бустргчгвться еттл словосполучэнш талу "онвозе Оугринь", "родом сириалин",

"родоьа ГрЪцпкъ", цо позязназть етн!чне походження одп!е! окреко! лидини, Е0о н групп ладей. С^ова "иМовб" та "родом" покагуитв, ер еиПчпа сШльнЮгь уявлялась тод1 пк давни спор!дн9н!сть вр!х члей!в етносу, яка часто пов'нзувагвоь о пгходпенням в*д гця^то предка (епэн1ма).

- 21 -

Эгодом арха!чн! /явления про походження в1д одного предка (наприклад, доходження слов'ян в1д Афэта, а рздишч!в га в'ятич1в в1д брат!в Родима та Вятка) эамПпоеться 1деио оп1льпост! пояодяення вгд "дазн!х предк!з, отих старобутайх руо1в" та сп1льнЮтю !сторично! дол! всього народу (С2М1ЙЛ0 Величко).

Еирскз ретроспектива розселення слав'ян у бвроп!, що розгортазться а "ПовЮти.в!дкриваз св!т етн!чно! 1брар-хН ,в уявлшшк лЮТписця. Це пасамперед окре),11 "племена" ("вятко о'едэ овойе> родоьгь"), що скдздешть слозз'янську спшеог/, ко гата! Еапэжазь угорц!, чехи, хорват, морава, поляка, древлянп, дрегович!, та !н. Каине окреме "плем'и", в1лр1зпшгос& з!д 1твс 0В01М гоходжьлням, мовоп ("гзыкь оеоп") , авичгиаа, вашнсмп, уснт-ш переказами та легендами: "гаДкуть Со о£Зшга своя п ошгапы отцы. своихъ и " предания кишо своя народов»".

В рсздШ третьему "331дя веток1в пац1опалыю1 ов1дшоо-у::ра11щ1з" "проигезуБТьел розскток патр!отичних почутт!в та тЮяо поз'пеакгсс з шва! еттачшк 1птерес1В, катр! л1топи-саш гга поэткчшая! таоргыи подавались в!д опрощено! ионота-тацП до !3! ввзнанкя пк одного э ваицрих фактор!в яиттвд1я-льпоот1 бтпосу.

Пзрагргф пержй присвячешй внвчгчш системи прояв!в патр!отичшк почутт1в укра1яц1в (руо1Б) в Х- пэрпйй половин!

XIV стол1ттп.

Р1вень сусп1льао! са!домост! на даному !сторгчному ета-п1, коли егвограф1чя1'аиання щэ не в!докремилися в!д !сто-ричних та географ1чних знапь, не дозволяе говорити про усв!-домлеяня народом сво!х !нтерео!в як етн!чного ц!лого. Шиь-

иов! джерела нер!дко цаксуютъ ознаки груваних та хкдшиду-альних 1нтерес1в серед княэ!всысо1 верх!вкн га вищого дух1В-ництва. Тим не менш, процес форыування уявлень про е?1нчн1 !нтереси вже проотежувався. В багатьох л!тописах присутнз св1дчення почуття патр1отизму, яке виявлялося у эв'язку в двома основюши мотивами: ооудом ы1жуо1бво1 боротъби руських княз!в та 1хн1м закдиком до"еднанна проти кочових племен, щр розорювали Ь^тьк1вщину.

В другому параграф! простежуються р!ал прояви патр!о-тизму, що був;рритаманний укршнськоыу сусп1льноыу ииттв XVI - першо'1 половини XVII ст.

У цей перход укра!нська етн1чна сп1льн1оть вге сфорыу-валась, зокреыа так1 11 компонент як мова, традщ1йно-шбу-това культура, етн1чиа саюсв1доы1о,п>. Оставил найула 1еззх, нових форм. Вони виявилксь Б9 т1лыш 5рвкэваеи| Пр:1ЧеТЕ0С71 до свого народу, айв усв!дошеш5 в1даов1далиносг1 га ебэ~ реження його сашСутноот!. На перзтх етапах ця тенденц!я проявилася б1льпою м1рой серед оов1чбно! частини суоп!льства (украпгоъких фшдая1в, дух1Ешщтва, и1ц23 та 1нтел1гешц1), на наотупяих - коширозться на все населения.

Ета1«яа оаыосв1дом1ота у той чао проявляйся, в тому числ1 черег оусШльн! рухи 1 оргаахзацИ (братства), цо були осередкаш сбережения "русько! Я1ри", а в!дгак - авича1в, и-ови 1 взагал! нацЮнально! сгвюбутносИ укра!нського.народу. Шгша сткердкуваги, т те у- цэй пер!од"в1дбувадось за-родження сашсв1домост1 укра!ясько1 изц11.

У Бгвншкаа форыулшться полжеяня, ер уэатальюшоть оо-ясвя! !д<?1 дисертаШйяо! робота, визнзчавться подальйЗ перспектив» лос.Ияхеяяя прс!?л?ки фяриуяаяяг та роэвнтку етн1чно!

самосв1домост1 укра!нц1в.

Р1йнйиан1тн1 джэрела середньов!ччя (л!гоянси, л!гера-турн1 пам'ятки, актов1 магер!али, пожем!чна л1тература, описи 1ноземних мандр!вник!в товр) дають достатн1й матер!ая для виявленяя виток!в етн!чно! самосз1домоет! слов'янського населения Ки1всько1 Рус! й укра1нц1в перЮду середньов!ччя, осмисденш 1х природа, ваконоШрвоотей прсив!в та характеристики тевденц1й розвитку. Вони дозволпють уточнити ! конк-ретявувати ряд полежень усталено! в етновогП теорИ етносу.

Етн!чна самоав!дом!сть, будучи найважлив!всю складовсю етносу, в!дтворюв консол1дац1йн1 й 1нтеграц!йн1 процеси ох!дкого словянотва, валочатковаи! на Середн!й Наддн!прянщи-а! (Руо!) довкола Киева, як ! консол!да«н! процеси укра! яства, щэ мали витоки на тих же землях. Характер вияву етн!ч-во! оаюов1домост! в!ддзеркалюз ве т!льки внутр!шн! процеси 1х вднвння, в й !оторичяу етаяя1ст> роввитку укра!нського етносу, а в!дты? ! укра1нсько1 нацП. Обраний для досл!джен-ия пер!од (X - XVII от.) ножна вваиати одним а найважлив!ших а етн!чн!й 1стор11 укрз!нц1в, вюючаючи во! головн! II ета-ш: в!д етногенеэу до нацюгенэзу, в1д формування етн!чно! самосв!домоот! до формувавня нацЮналцга! оамосв1домост!.

Сп!льна етн1чва оамосв1доы!сть на протоукра!нс ких землях фэрмувалапя па Сагатоплеменн!й етнон1н!чн!й основ!, ч!т-I® проявившие» вже у ХП-ХШ ст. через попяття "Русь".

Письмов! джерела доэволяють вид!лити кшчов! ыомэнти формуваапя й трансформацИ етн!чяо1 самосв!домота1 укра!н~ ц!в! X - XIII от. - формування гагально! етн!чно! сачосв1до-мост! на руськ!й основ!; XVI - перша половина XVII ст. - ?а-родження украХнсько! нац1одально1 самосвхдомоет!.

- 24 -

У "Додатках" представлен! карти, щр 1,иострувт1> розсе-лення сх1днослов'янських плеыешшх сша1в VIII - X сг., ет-н!чний та деряавний розвиток протоукра!иських земель в VIII-XIV от.

0сновн1 положения диоертацП викладен! в таких публ1ка-ц1ях автора!

1. Етшчна самоса1дои1сть укранщ1в (за д1топиоами Са-исзвидця, С.Величка та Г.Граб'янки).// Народна тгорч1сть та етнограф1я.- К.,1В94.- N1.

2. Формування та розвиток етн1чно! сашсвадошот! укра-1нц1в (руои) Х- перяо! яшовини XVII от.//1дея.- К.,1934.- М2,

3. Формування в!н1чно1 самосв1доиоот1 укра!нц!в (деяк! П1ДХОДИ до вивчення проОлеыи в радинськ!й 1отор1ограф11).// Республ1канська науково-теоретична кон$еренц!я "Етн1чиа са-иосв1доы1сть 1 национальна культура". Тези допов1дей 1 пов1-домлекь.- К.,1991.

4. Деяк! п!дходя до вивчення етн1чно1 сакоса1домоет1 укра!нц1в Х1У~Х¥П стол1ть.// Ы1жнародна наукова конферэнц1я "ЕтнограЛчна сяэдщияа 1 яацЮнаяьне в1дродження". Тези до-П031Д8Й. - К.,1092.

б,Етнон1ю1 та етнотопонШ! в народнкх уявленнях укра'1н-ц1в XIV- перш! половики XVII ст.// М1жнародна наукова коа-ференц1я " Максим Ридьський I евнова культура & погляду су-чаон&отГ*. Теги допав1де&.~ К. ,1665.

б.ЕтноШыя дгшньорустких д!топто1в (X - ХШ ст.)// Ма-тер!ал1! IV КНхррг'Олпо] археолог!чиа! кс?яф?реяц11 студ4кт!й I м? клял меяяг.К., 1999.

- 25 -

?.ETHOHiMlH aabhbopycikoro JuiToniioaHHH hk blfloopakshhh npoueoy iJoptiyBaHHfi einiinol caMOOBiflOMocri yspal HCBKoro st-Hooy.// Ill MiMapoflHiM kohtpbo yKpalnlcTiB. MaTeplam nono-Blaefi. - XapKlB, 1996.

Orlovsksya O.H.

The formation and the Development of the Ukrainian's (Rus's) Ethnic Self-Identification during Xth- first half XV Hth centures.

The dissertation is presented for obtaiving a solentifio decree of the Candidate historical soienoes in speciality 07.00.05 - ethnology, Ukrainian Academy of Soienoes, Institute of National Relations and Politologv, Kyiv, 1996.

The dissertation is a manuscript contain such principal thesises and conclusions:

(1) the ethnio self-identification Is a one of the most important characteristics of the ethnos;

(2) the historical documents wioh were explorated give U3 fnatirials for understanding of Ukrainian's ethnio self-identification development procesesj

(3) the formation of the common ethnio self-identification was based on the poly-tribal ethnonimioal (ethnic lable) bases in the protoukalnian's landes;

(4) the basis of the national self-identification was epplared on end XVI - first harf XVII century.

- 26 -Орловская О.И.

Формирование и развитие этнического самосознания украинцев (русов) в X - первой половине XVII от. (источниковедческое исследование).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук но специальности 07.00.05 - этнология, Институт национальных отношений и политологии, Киев, 1996.

Дисоертацей является рукопись. Основные положения и вывода, содержащиеся в диссертации:

- этническое самосознание является одним из основных компонентов этнической общности;

- круг исследование источников предоставляет возможность для фундаментального анализа процеса формирования и развития этнического самосознания украинцев (русов)$

- изученные этнонимы и этнотопонины древнерусского летописания дам возможность утверждать, что основы единого этнического самосознания украинцев были заложены в X - XIII веках;

- потоки национального самосознания украинцев относятся к рубену XVI- XVII вв.

Киэчоа! слова: етн1чна оамоов1дом1оть укра1яц1в, етно-н!м, етяотопон1м, етн1чна 1стор1я Укра1нм.