автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.02
диссертация на тему: Формирование многопартийной системы в Украине

Полный текст автореферата диссертации по теме "Формирование многопартийной системы в Украине"

На правах рукопису

\ 1 ШЗй . .

Шведа Юрій Романович ФОРМУВАННЯ ВАГАТОПАРТІЙНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути і процеси

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата політичних наук

На правах рукопису

Шведа Юрій Романович ФОРМУВАННЯ БАГАТОПАРТІЙНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути і процеси

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата політичних наук

Захист відбудеться 24 жовтня 1996 року о 15 год. ЗО хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.04.04.04. з політичних наук при Львівському університеті ім. І.Франка за адресою: 290000, м. Львів, вул. Університетська 1.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського державного університету ім. І.Франка (м. Львів, вул. Драгоманова, 5)

Автореферат розісланий 23 вересня 1996 року

Офіційні опоненти:

Науковий керівник:

Провідна організація:

кандидат філософських наук, доцент

Поліщук Микола Васильович доктор філософських наук, професор

Колодій Антоніна Федорівна кандидат політичних наук, доцент

Білоус Артур Олександрович Інститут національних відносин і політології НАН України

спеціалізованої вченої ради

Вчений секретар

Денисенко В.М.

Загальна характеристика роботи

Прийняття Верховною Радою Конституції (Основного Закону) України наочно засвідчило прагнення українського народу до розбудови власної незалежної держави та переходу від авторитарного політичного режиму (який існував у колишньому Радянському Союзі) до демократичної правової держави. Головними суб’єктами, які сприяли прийняттю Конституції і які наполегливо домагаються трансформації в напрямку демократії як політичної системи, так і суспільства вцілому, виступають політичні партії. Вони почали виникати в Україні на початку 90-х рр. і на сьогодні стали невід’ємним атрибутом політичного життя держави. .

Актуальність теми дослідження. Оскільки в розвинутих демократичних країнах партії разом з державними інститутами виступають головними складовими елементами політичної системи суспільства та є найбільш активними акторами політичної сцени, вага

і значення їх в політичному житті України з розгортанням тут демократичних процесів буде постійно зростати.

Внаслідок цього, усвідомлення сутності існуючих сьогодні партій, з’ясування змісту та основних напрямків їх діяльності, характеру міжпартійних взаємин має значну актуальність. Без цього неможливо дати об’єктивний аналіз реалій політичного життя, осягнути тенденції подальшої трансформації суспільства.

Особливість функціонування політичних партій в Україні полягає в тому, що з’явившись на початку 90-х рр. перші партії одразу ж опинилися в не зовсім сприятливому для їх існування політичному середовищі. По-перше, політична система, яку автоматично успадкувала Україна після виходу з Радянського Союзу не передбачала існування жодної, альтернативної КПРС, політичної партії. Відповідно в суспільстві не було необхідних механізмів, які б регулювали діяльність і навіть саме

функціонування партій. По-друге, більшість населення своє негативне ставлення до КПРС автоматично переносила на усі інші партійні утворення. По-третє, самі політичні партії, внаслідок відсутності у суспільстві традицій партійного життя, не оволоділи в достатній мірі всіма тими можливостями, які їм притаманні як суспільному інституту. Внаслідок цього нез’ясованими залишаються ряд чисто методологічних питань, що стосуються механізмів існування самих партій і взаємин між ними та іншими політичними інститутами, а також визначення місця і ролі їх у суспільстві.

Формування партійної системи адекватної демократичному суспільству відбувається в Україні на фоні аналогічних трансформаційних процесів в країнах колишнього соцтабору. В силу цього вивчення особливостей партійного розвитку в Україні є важливим для усвідомлення закономірностей політичних перетворень, що відбуваються в посткомуністичному просторі.

Об’єктом дослідження дисертаційної роботи є партійна система як феномен політичного життя суспільства.

Предметом дослідження є особливості формування і розвитку партійної системи України на етапі переходу від авторитарного режиму до демократичного. У зв’язку з цим аналізується сутність і особливості багатопартійності в Україні, вплив її на становлення плюралістичного суспільства.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Ліквідація монополії КПРС-КПУ на політичну владу і поява нових партій, рухів та політичних об’єднань зумовили чималий інтерес вітчизняних дослідників до проблем багатопартійності.

Найповнішим (і, на жаль, локи-що єдиним) науковим виданням, яке присвячене виключно аналізу проблем багатопартійності в Україні є книга А.Білоуса “Політичні об’єднання

України”, яка вийшла друком в 1993 році.1 Автор по-суті започатковує в Україні науковий підхід до розгляду проблем багатопартійності, закладає методологічні засади її аналізу.

Спробою застосування порівняльного методу при характеристиці програмних документів політичних партій України відзначається дослідження проведене провідними спеціалістами Національного інституту стратегічних досліджень В.Кременем та Є.Базовкіним.2 В ньому на основі соціологічних даних аналізується місце і роль політичних партій у політичній системі суспільства, робиться їх класифікація, характеризуються об’єктивні та суб’єктивні передумови багатопартійності.

Інша група видань присвячена історії становлення багатопартійності в Україні. До їх числа слід віднести, насамперед, роботи О.Гараня: “Від створення Руху до багатопартійності”, видана в 1992 році3 та “Убити дракона. З історії Руху та нових партій України”, яка побачила світ в 1993 році.4 Історія виникнення та коротка характеристика діяльності політичних партій України подана у роботі колективу авторів під редакцією професора

1 Білоус А.О. Політичні об’єднання України,- К., Україна, 1993 - 107с.

2 Кремень В.Г., Базовкін Є.Г. Політичні партії України: порівняльний аналіз програмних документів - К., Національний інститут стратегічних досліджень, 1993- Вип.18.- Препринт- 90с.

3 Гарань О. Від створення Руху до багатопартійності,- К: Вид-во т-ва “Знання” України, 1992,- 47с.

4 Гарань О. Убити дракона. З історії Руху та нових партій України,-К, Либідь.- 1993.- 197с.

В.М.Якушика, яка побачила світ у 1996 році.1 Позитивним моментом цієї роботи є те, що поряд із характеристикою ідейно-теоретичних засад та практики партій сучасної України (їх у книзі охарактеризовано більше ЗО) тут також висвітлюються проблеми загальної теорії партійного будівництва, зокрема проблема суті, функцій та типів політичних партій.

Зазначені вище монографії є на сьогоднішній день єдиним (такого характеру) доробком українських вчених-політологів з проблем політичних партій. їх незначна кількість пояснюється, насамперед, “юним віком” самого об’єкту дослідження, а відтак і науки про нього - партології. З огляду на це в Україні сьогодні мають місце фрагментарні дослідження цієї тематики. Першою спробою комплексного аналізу зазначених проблем можна назвати підручник для студентів університетів за редакцією академіка УАПН, професора О.І. Семківа.2

Що ж стосується “партійних систем”, які є предметом нашого дослідження, то ми не можемо назвати жодної фундаментальної праці вітчизняних авторів на цю тему. Глави про партійні системи, які вміщені у зазначених вище працях А.Білоуса та під редакцією В.Якушика, рівно як і статтю Є.Базовкіна “Шляхи становлення, форми прояву багатопартійності”3 слід скоріше

1 Політичні партії України / За ред. проф. В.М.Якушика; авторський колектив: О.П.Голобуцький, Т.Г.Криворучко, В.О.Кулик, В.М.Якушик.-К., Кобза, 1996,- 142с.

2 Політологія. Підручник для студентів університетів/ За ред. акад. УАПН, проф., д-ра іст. наук. О.І. Семківа.- Львів, Світ, 1993. - 574 с.

3 Базовкін Є.Шляхи становлення, форми прояву багатопартійності // Політика і час,- 1991.-№ 10 - С.40-46.

розглядати як перший підхід до зазначеної проблеми, її актуалізацію, ніж як спробу розв’язання.

Між тим методологія партійних систем є достатньо розробленою на Заході. Серед численних дослідників цього напрямку в політології, насамперед варто виділити праці М.Дювсрже1, Дж.Лапаломбари2, Дж.Сарторі3. Саме їхні висновки стосовно виникнення, суті, типології партійних систем розглядаються сьогодні більшістю дослідників як базові а методологічні підходи - як класичні. На превеликий жаль, жодна із зазначених робіт не є перекладеною, а відтак і доступною для значної частини українських дослідників.

З сучасних американських авторів цієї проблематики варто відзначити роботи К.Лоусона,4 А.Лійпхарта,5 Дж.Блонделя.6 Проблемам організації і діяльності опозиції присвятили свої праці

1 Duverger M. Political Parties: Their organization and activity in the modern state- N.Y., 1963.

2 Lapalombara J. Political parties and political development.- Princeton, 1966.

3 Sartori G. Parties and party systems. A framework for analysis. Volume 1- Cambridge, 1976.

4 Lawson K. The Comparative Study of Political Parties.- N.Y., 1976.

5 Lijphart A. Democracy in Plural Societies.- New Haven and London-1977., Lijphart A. Democracies. Patterns of majoritarian and consensus government in 21 countries- New Haven and London, 1984.

6 Blondel J. Comparative Government. An introduction.- Prantice Hall, 1994.

Р.Дал1 та Х.Лінц.2

Вагомий внесок у вивчення цієї проблематики внесли і представники французської школи політології, зокрема такі автори як, згадуваний раніше класик теорії партійних систем М.Дюверже, поряд з ним Ж.Бюрдо, Ф.Борелля, Ж.Шарло, Ж.-Л.Кермонн та інші.3

В силу зрозумілих причин дана тематика не мала можливості повноцінно досліджуватись в рамках держав колишнього соцтабору та СРСР, і тому представлена лише окремими публікаціями. Серед них варто виділити роботи польського соціолога Є.Вятра, характеристика яким партійної системи Польщі як гегемоністської дала назву цілого напрямку аналізу зазначеного типу партійних систем.4 Детальне дослідження фашистського типу партійної системи знаходимо у працях відомого

1 Dahl R. Polyarchy. Participation and opposition.- New Haven and London, 1971.

2 Линц X.X. Крушение демократических режимов. Кризис, разрушение и восстановление равновесия.- Проблемы Восточной Европы.-№ 39-40, Вашингтон, 1993.

3 Характеристику французської школи партології вміїцено в реферативному збірнику присвяченому аналізу політичних систем та у виданій російською мовою в Парижі роботі Ж-Л.Кермонна. Див.: Типология политических партий и партийных систем (обзор).- В кн.: Политические системы буржуазных государств. Реферативний сборник. М., 1980- С. 152-179. Кермонн Ж.Л. Западные политические режимы.- Париж, Сей, 1986.- 216с.

4 Wiatr J. The hehemonic party system in Poland.- L., 1967., Вятр E. Социология политических отношений / Под ред. и с предисл. Ф.М.Бурлацкого.- М., Прогресс, 1979.- 463с.

болгарського вченого Ж.Желєва.1

З числа найвідоміших російських авторів, які займались вивченням партій та партійних систем слід виділити Б.Стародубського, В.Євдокимова В.Виноградова, Ф.Бурлацького та

О.Галкіна, Т.Шмачкову та деяких інших.2

Констатуючи відсутність серйозних фундаментальних праць з проблем багатопартійності в Україні разом з тим ми можемо виділити ряд наукових статей різних авторів, які тою чи іншою мірою торкаються проблем багатопартійності, а відтак вносять певний внесок у наукову розробку цієї проблеми.

Одразу ж звернемо увагу на фактичну відсутність серед них робіт методологічного та історіографічного характеру. До не-чисельних розробок цього плану ми можемо віднести лише статті

1 Желев Ж. Фашизм. Документальне дослідження німецького, італійського та іспанського фашизму // Філософська і соціологічна думка- 1991.- № 1,- С.127-143., Желев Ж. Закат тоталитарных систем // Политика - 1991.- № 4,- С.43-48.

2 Стародубский Б.А. Понятие и виды партийной системы в буржуазных странах // Правоведение.- 1969.- № 4.- С.7-23. Евдокимов В.Б. Партии в политической системе буржуазного общества.-Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1990.-160 с. Виноградов В.Д. Партия в системе социалистического общества. Философско-методологические проблемы исследования / Под ред. В.Н.Боряза, М.П.Ирошникова,- Л., Наука, 1983.- 152с. Бурлацкий Ф., Галкин А. Социология. Политология. Международные отношения.- М., Международные отношения, 1974,- 326с. Шмачкова Т.В. Мир политических партий // Полис- 1992.- № 1-2.- С.226-233.

В.Ковальчука1 у якій робиться спроба узагальнення зарубіжного досвіду вивчення політичних партій В.Якушика,2 яка розглядає проблеми типології політичних та партійних систем. Фактично постановочний характер носить і стаття Д.Видріна.3

Загальний аналіз стану розвитку багатопартійності на Україні вміщується у статтях таких авторів як А.Білоус, В.Литвин, В.Рубан, М.Томенко, Е.Вільсон та В.Якушик, В.Рибчук та Д.Табачник4 .

1 Ковальчук В. Теоретико-методологічні засади вивчення політичних партій // Студії політологічного центру “Генеза”,- 1995.- №2.- С. 7681.

2 Якушик В.М. Проблеми теорії типологізації суспільного розвитку й держави // Політологічні читання.- 1992,- № З,- С.3-17.

3 Выдрин Д.И. Многопартийность “за” и “против” // Социальнополитические науки.- 1990- № 9.- С.71-76.

4 Білоус А. Багатопартійність в Україні: порівняльний аналіз // Сучасність.- 1992.- № 6.- С.108-119, Білоус А. Верховна Рада України: розташування сил і перспективи партій ([ Нова Політика.- 1995,-Червень-липень,- С.30-32. Литвин В. Про сучасні українські партії, їхніх прихильників та лідерів // Політологічні читання.- 1992.- № 1.-

С.62-102.

Рубан В. Довга дорога до себе. Політична думка в Україні 1991 року // Сучасність- 1992,- № 1,- С.90-106. Томенко М. Партійна політика в Україні.- В кн.: Українська перспектива: історико-політологічні підстави сучасної державної стратегії,- К.: Фонд “Українська перспектива”, 1995,- С.68-77., Томенко М., Мельниченко В.,

Яблонський В. Україна напередодні та після виборів:огляд політичних сил // Політична думка.- 1994.- № 2 - С.36-43. Вільеон Е., Якушик В. Політичні організації в Україні (Деякі проблеми становлення і розвитку) /'/ Сучасність,- 1992.- № 5,- С.160-165.

Рибчук В.О.,Табачник Д.В. Політичний плюралізм: від думок до партій // Філософська і соціологічна думка,- 1990.- № 4 - С.12-22.

Ще ряд дослідників характеризують багатопартійність через з’ясування сутності та значення партійних ідеологій та визначення місця партій у спектрі політичних сил суспільства. Серед публікацій цього напрямку слід відмітити роботи А.Колодій, М.Пашкова,

О.Толпиго. Н.Досужої, Є.Колтарпвичяі Л Плюща1 .

Нарешті, як самостійну групу ми можемо відмітити і роботи, які присвячені аналізу діяльності окремих політичних партій України

- УРП, СПУ, УНА-УНСО, ОУН. Характеристиці т.зв. “партії влади” в Україні присвячене дослідження М.Рябчука.2

Колодій А. Політичний спектр: про деякі критерії “лівих” і “правих” політичних рухів у посттоталітарних суспільствах // Філософська і соціологічна думка.- 1995 - № 9-10.- С.3-24. Пашков М. Праві, ліві і псевдонезалежні // Віче.- 1994.- № 2,- С.105-110. Толпыго А.К. Украинские политические идеологии // Полис,- 1994.- № 1.- С. 113120. Досужа Н. Чи корисним для нас є досвід неоконсерватизму США? // Політика плюс... 1995.- Ч.1.- С.34-39. Болтарович Є. Республіканізм і світогляд українського неоконсерватизму / / Республіканець.- 1992,- № 3.- С.66-68.Плющ Л. Чи має перспективи український фашизм? // Сучасність,- 1993,- № 1,- С.140-145.

2 Див.: Киричук Ю. Нарис історії УГС-УРП.- Республіканець,- 1992.-№3.- С.58-64., Болтарович Є. Українська республіканська партія // Політологічні читання.- 1992 - № 4,- С.301-303., Зайцев О. Українська республіканська партія: ідеологічна та політична платформа // Збірник аналітичних матеріалів. Громадське об’єднання “Нова Хвиля”.- Львів, 1995.- Вип. 2,- С.43-49. Болтарович Є. Соціалістична партія України: ідеологія, політика, перспектива // Розбудова держави.- 1992,- № 4.- С.5-10. Зайцев О. Ідеологія УНА-УНСО // Вісник “Нової Хвилі”.- 1996.- № 2,- С.10-18. Свідзинський А. Мета і цінності сучасної ОУН // Розбудова держави.- 1996.- № 1,- С.3-7. Рябчук М. Демократія та “партія влади” в Україні // Політична думка,- 1994- № З,- С.37-43.

Особливостям партійної системи України в перехідний період присвячують свої роботи О.Сємків та А.Романюк1 .

Аналіз стану дослідження проблем багатопартійності в Україні показує, що ці роботи в цілому не розкривають всієї широти і багатоманітності об’єкту дослідження. Методологічні засади вивчення політичних партій, як і сама наука в цілому, знаходяться лише на етапі свого оформлення. Це, на нашу думку, вимагає грунтовного використання значного теоретико-методологічного доробку західної політичної думки, який, однак, слід зважено застосувати при характеристиці сутності процесу формування багатопартійної системи в Україні.

Отже, аналіз ступеню наукової розробленості даної теми переконує нас у необхідності продовження вивчення партійної системи України.

Мета та завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є теоретико-методологічний аналіз процесу формування партійної системи в Україні, з’ясування сутності багатопартійності, що склалася в Україні.

Виходячи з цього, в дисертації поставлені наступні завдання:

— на основі новітніх зарубіжних досліджень вивчити сутність феномену “партійна система”;

— визначити основні підходи щодо класифікації партійних систем та їх типології;

1 Semkiv O. Ukraine: from Totalitarianism to Democracy.- In.: The Future of East-Central Europe.- Lublin, Maria Curie-Skladowska University Press.- 1996.- P. 453-459., Romanyuk A. Integration and Disintegration Processes in the Party System of Ukraine.- Ibid.- P.504-509.

— проаналізувати процес становлення та розвитку партійної системи в Україні, виділивши основні його етапи;

— дослідити фактори, що впливають на процес становлення багатопартійності та оцінити вагу кожного з них;

— розглянути трудноті н процесі становлення багатопартійності, окресливши засоби і шляхи подолання залишків партійної системи авторитарного типу.

Теоретичною та методологічною основою дисертації є теорія і політичні вартості демократичного лібералізму та неолібералізму, методи конкретно-історичного, порівняльного та системного аналізу.

Джерельна база дослідження. Основу джерельної бази дисертаційного дослідження складають Конституція, нормативні акти, які регулюють діяльність політичних партій, програмні документи політичних партій, періодичні видання, заяви, звернення, виступи політичних діячів.

Як джерельні матеріали використано також звіти, публікації аналітичних та дослідницьких центрів, статистичні дані та результати соціологічних досліджень.

У дисертації опрацьовано теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних авторів присвячені аналізу партійних систем та багатопартійності.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається актуальністю піднятої проблеми, розв’язанням поставлених завдань. Вона конкретизується через наступні положення та висновки:

1. На основі аналізу різноманітних підходів до сутності феномену “партійна система” вироблених у світовій партологічній літературі уточнено понятійний апарат і основні характеристики партійної системи, з’ясовано спільні і особливі властивості “багатопартійності” та “багатопартійної системи”.

2. В науковий обіг вперше введено ряд фундаментальних положень, розроблених у західній політології: механізми визначення параметрів партій необхідних для врахування при класифікації партійних систем (“кількість партій необхідних для обрахунку”, або так звані “доречні партії”); базова схема класифікації партійних систем на основі так званого двомірного планування.

3. Визначено, що становлення багатопартійної системи в Україні є не одноразовим актом, а тривалим процесом, який має свою внутрішню логіку. З’ясовано головні фактори утворення та розвитку партійної системи України, труднощі і перешкоди її подальшого розвитку.

4. Виділені основні властивості політичного спектру України:

— переважання “лівої” частини над “правою” при значному зсуві політичного “центру” вліво;

— "ліві” зайняті не інноваційною, а охоронною діяльністю і відіграють у суспільстві роль консерваторів;

— “лівий” екстремізм має тенденцію до злиття з “правим”;

— поборюючи один одного “ліві” і “праві” екстремісти виступають разом як антидемократична опозиція “центру”.

5. Доведено, що головною тенденцією розвитку партійної системи України є перехід від атомізованої до більш стабільної поляризованої партійної системи.

Теоретичне і практичне значення дисертації. Зроблені у дослідженні висновки дають можливість розширти теоретико-методологічні межі нашого знання про партії, партійні системи, сутність багатопартійності. Ряд положень дисертації поглиблюють знання суспільства про основні типи партійних систем (зокрема щодо атомізованої та поляризованої партійної системи). З’ясування особливостей партійного спектру України та тенденцій розвитку

партійної системи може прислужитися адекватному розумінню та подальшому прогнозуванню політичного житті і України.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані політичними лідерами, партіями, громадськими організаціями, органами законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування, засобами масової інформації у їх практичній діяльності.

Результати дисертаційної роботи також можуть бути використані для подальшої розробки методологічних проблем політичних партій та при складанні суспільствознавчих курсів, в тому числі курсів з партології, а також у навчальному процесі у вузах, технікумах, ліцеях, при читанні курсів політології, соціології.

Апробація дослідження. Основні висновки та теоретичні положення дисертаційного дослідження обговорювались на наукових звітних конференціях та методичних семінарах викладачів кафедри політології Львівського державного університету ім. І.Франка в 19911994 рр., на тристоронній українсько-польсько-німецькій зустрічі (Польща, Богухвала, 1994), міжнародній літній школі політології (Польща, Ольштин, 1995), міжнародній конференції: “Оксамитова” революція: прихід лівих сил до влади у Центральній і Центрально-Східній Європі” (Львів, 1994), всеукраїнській науково-практичній конференції “Виборча система і проблеми становлення української держави” (Київ, 1992), регіональній конференції “Культура і ринок” (Тернопіль, 1993), семінарах “Молодь і правова держава” (Київ, 1996), “Політико-правові аспекти місцевого самоврядування” (Львів, 1996).

Основні проблеми дослідження знайшли своє висвітлення у наукових публікаціях дисертанта, публікаціях у періодичних виданнях, виступах на радіо та телебаченні.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.

Основний зміст дисертації

У Вступі обгрунтовується актуальність та наукове значення обраної теми, висвітлюється ступінь її розробленості, визначається мета та завдання дослідження, виділяються положення, які виносяться на захист, окреслюється теоретична і методологічна основа та джерельна база дисертації, її науково-практичне значення.

У першому розділі “Методологічні засади аналізу партійних систем” дається загальна характеристика методологічних підходів до визначення суті поняття “партійна система” та класифікації! партійних систем, характеризуються їх основні типи.

Так, у першому параграфі “Суть поняття “партійна система”. Основні підходи щодо класифікації партійних систем” аналізується партійна система як суспільний феномен. Зазначається, що відсутність єдиних загальноприйнятих критеріїв визначення партійної системи приводить дослідників до різноманітних підходів та оцінок. Загалом існує більше ніж сто визначень даного поняття, що само по собі вказує на чисельність критеріїв, які використовуються при аналізі партійних систем.

Проведений нами аналіз дозволяє дійти висновку, що з’ясування суті поняття "партійна система" вимагає використання як ікституційного так і функціонального підходів та співставлення різних точок зору. У зв’язку із тим, з нашої точки зору, під "партійною системою" слід розуміти: 1) наявність політичних партій (в окремих випадках - однієї), які здійснюють вагомий вплив на реалізацію

політичної влади в державі, 2) певним чином впорядковані відносини між політичними партіями, 3) взаємини між політичними партіями та іншими інститутами політичної системи суспільства, які і визначають певну партійну форму існування державної влади. Таким чином, партійна система представляє собою організований за участю партій спосіб реалізації політичної влади і є важливим структурним елементом політичної системи суспільства.

В роботі уточнюється суть двох однаково звучних, але істотно відмінних понять таких як “багатопартійна система” та “багатопартійність”. У першому випадку йдеться про політичну систему як форму існування державної влади, в другому - про існування певної кількості політичних партій. Політична система є багатопартійною, якщо в здійсненні влади так чи інакше (шляхом входження в урядовий кабінет, представництва в законодавчих, виконавчих органах тощо) беруть участь декілька партій. В іншому разі повинна йти мова про однопартійну політичну систему. Що ж стосується багатопартійності, то вона, на думку автора, розвивається поза безпосереднім зв'язком з державною владою.

В першому параграфі аналізуються також основні підходи щодо класифікації партійних систем. На сучасному етапі цілком очевидно, що класовий критерій класифікації партійних систем, який домінував у радянській науці, не витримує серйозної наукової критики. Немає партійної системи, яка б була прямим відображенням класової структури суспільства. "Чисті" класові партії — явище майже неіснуюче, тому що кожна партія прагне до розширення своєї соціальної бази і партійні системи визначаються не лише класовим складом населення, але і його національним складом, релігійним світоглядом, тощо. При тому більшістю дослідників сьогодні як базова приймається так звана модифікована класифікація (або двомірне

планування), яка представляє собою поєднання кількісного та якісного критеріїв. Під кількісним критерієм розуміють кількість партій, що беруть реальну участь у політичній боротьбі і формуванні інститутів державної влади. За цією ознакою партійні системи поділяються на одно- дво- та багатопартійні (або однопартійні системи та системи з більш ніж однією партією). При цьому зазначається, що партійна система це не арифметична сума всіх існуючих партій, а сукупність лише тих із них, які мають суттєвий вплив на прийняття політичних рішень (т.зв. “доречні партії”). Звичайно розрізняють двотиповий та багатотиповий поділ партійних систем за кількісною ознакою.

Під якісним критерієм розуміють якісні характеристики політичних партій (“сила партії”, їх “коаліційний потенціал”, “сила залякування” (потенціал шантажу), ступінь та характер конкуренткості партійної системи (в першу чергу — наявність чи відсутність організованої опозиції), характер політичного режиму.

Виходячи із даних критеріїв, ми приймаємо за базову класифікацію партійних систем запропоновану Дж.Сарторі, основні характеристики якої розглядаються в другому параграфі “Суть та особливості основних типів партійних систем”.

У даному параграфі зазначається, що основна відмінність між партійними системами — це відмінність між партійними системами із вільною конкуренцією та партійними системами без конкуренції або з обмеженою конкуренцією. Через підтримку на виборах відбувається легітимація партійних мас, що відіграє вирішальне значення у становленні партійної системи. Еволюція партійних систем відбувається в напрямку від групового змагання до індивідуального, що приводить до зміни типу партійної конфігурації.

Окремо аналізуються такі якісно відмінні типи партійних систем як одно- дво- та багатопартійна система. В межах

однопартійної системи розглядаються наступні її різновиди: тоталітарна, авторитарна, догматична та гегемоністська. Всупереч поширеному уявленню про однорідний характер однопартійної системи, вона насправді не є такою. Аналіз класичних різновидів однопартійних систем дає підстави розрізняти між ними два їх основні варіанти:

1. системи, в яких всі партії, крім правлячої, офіційно заборонені або їх існування є формальним, заснованим на визнанні провідної ролі партії-гегемона;

2. системи, в яких в умовах плюралістичної демократії, але за переважання непартійної політичної культури існує лише одна партія, а спроби сформувати інші партії ще не робились або зазнали поразки, однак не через протидію їм з боку політичної влади.

При характеристиці двопартійної системи автором досліджуються американська та британська її моделі, а також так звана “модифікована двопартійність” (“два з половиною” партійна система). Одно- та двопартійну системи не слід розуміти буквально. Насправді в державі може існувати і більше партій, однак мова йде саме про ту їх кількість, які здатні реально впливати на функціонування урядових інститутів. Що стосується "двох з половиною" партійної системи, то деякі автори доцільно, на нашу думку, пропонують вважати її перехідною від двопартійної до багатопартійної системи (т.зв. двоблоковий тип багатопартійної системи обмеженого плюралізму).

При характеристиці багатопартійної системи аналізуються система поляризованого плюралізму, система обмеженого (поміркованого) плюралізму, атомізовапа (мультипартійна) система, система домінуючої партії.

Окремо звертається увага на причини, які зумовлюють формування кожного із зазначених типів партійних систем, акцентуючи при цьому на взаємодії партійної та виборчої систем. Відзначається, що має місце і примусове (штучне) формування того чи іншого типу партійної системи (так звані “обмежені партійні системи”). Розглядається проблема співвідношення між типом партійної системи і політичною стабільністю.

З’ясовуючи типи класифікацій партійних систем, автор наголошує, що західні варіанти класифікацій є цілком придатними для так званих сформованих держав. Що ж стосується несформованих держав, тобто тих, які знаходяться в стані трансформації, то ці процеси не можуть бути адекватно охарактеризовані по аналогії із виробленими в політології системними категоріями. В перехідних суспільствах загальносоціологічні закономірності (в тому числі і ті, які стосуються партійних систем) проявляються специфічно. Аналізу особливостей процесу становлення багатопартійної системи в Україні присвячений другий розділ роботи “Формування партійної системи в Україні”.

У першому параграфі “Умови формування партійної системи в Україні” аналізуються умови та фактори, які детермінували утворення партійно: системи в Україні.

Аналіз шляхів формування партійної системи в Україні засвідчує, що цей процес відбувається в цілому у відповідності до загальноприйнятих класичних схем, які в Україні реалізуються по-особливому, що зумовлено специфікою конкретно-історичної ситуації в якій знаходиться наша держава. Формування партійної системи в Україні нерозривно пов’язане із процесом становлення української державності. Це позначилось як на ідеології, організаційній будові так і на ролі партій у політичній системі суспільства. Зародження

партійного плюралізму бере свій початок в Україні від дисидентського руху - основною домінантою діяльності якого була боротьба за національно-державну незалежність. Більшість політичних партій, які виникли як анти-системні в час існування СРСР, після проголошення Україною незалежності стали базовими елементами та головними суб’ктами формування нової політичної системи. Однак така різка трансформація вимагала відповідних змін і у діяльності самих політичних партій, чого вдалося досягнути далеко не всім партіям.

Процес становлення партійної системи в Україні відбувається в загальному контексті трансформації держави від тоталітаризму до демократії, в умовах ліквідації залишків тоталітаризму та будівництва основ громадянського суспільства. З огляду на це партійна система України сформувалась не стільки внаслідок внутрішнього розвитку, скільки як противага тоталітарному однопартизму. Незрілість внутрішніх умов, які повинні детермінувати становлення реальної багатопартійності (економічних, соціальних, духовних) визначають і незрілість останньої. В силу слабої соціальної диференціації суспільства, нерозвинутості і неорганізованості соціальних інтересів, нечіткими виявились ідеологічна та політична позиція їх політичних презентантів, слабою є їх соціальна орієнтація. Ідеологічні відмінності накладаються і тісно переплітаються з регіональними, національними та іншими. При цьому слід мати на увазі, що самі по собі ні назва, ні декларована партією ідеологічна платформа не можуть вважатися достатніми для визначення ідеологічної приналежності партії. Визначальною підставою для їх ідентифікації можуть і повинні виступати зміст та результати практичної діяльності політичних партій.

У другому параграфі “Особливості партійної системи в Україні” зазначається, що партійна система в Україні характеризується рядом особливостей у порівнянні з партійними системами у країнах з давньою демократичною традицією. Характерними особливостями відзначається організаційна структура українських політичних партій. Вже сьогодні з їх середовища можна виділити партії жорстко централізовані із авторитарним стилем керівництва (крайні ліві і крайні праві партії), централізовані з демократичним стилем керівництва (партії ліво- і правоцентристського спрямування) і децентралізовані (партії ліберального спрямування). Однак, в зв'язку з тим, що основна маса партійців чітко не усвідомлює своїх політичних інтересів, не має чітких ідеологічних орієнтирів - влада у всіх партіях, незалежно від особливостей централізації в них, зосереджується в руках партійних лідерів, а основна маса членів партії залишається на правах статистів, виконавців партійних рішень.

Характерною ознакою функціонування партійної системи в Україні є і те, що тут ідеологічні відмінності накладаються і тісно переплітаються з регіональними, національними, соціальними, професійними та іншими. Найбільш визначальними в ідеологічному плані на сьогодні в Україні можна вважати наступні дуальні опозиції: національна-інтернаціональна і ринкова-соціальна. Як правило, більшість партій - прихильників національної ідеології - ринковики, і навпаки - більшість прихильників ринкових відносин стоять на національних позиціях.

Слід зазначити, що поляризація українського суспільства як за національною, так і за соціальною ознакою € головкою перешкодою формування впливових центристських партій в Україні. Більше того навіть ті партії, які проголошують себе "центристськими" є такими не

завжди. Дуже часто трапляється невідповідність назви та діяльності партії її політичній платформі.

У зв'язку з розробкою і впровадженням у життя у недалекому майбутньому закону України "Про партії" на порядку денному повстала проблема створення об'єднаних партійних структур центристського напрямку. Спробою створення загальноукраїнської центристської партії, яка поєднуватиме в собі ідеї лібералізму та націоналізму - стало об’єднання центристських сил в одну партію -НДП.

Що ж до форм і методів діяльності українських партій, то вони здебільшого зводяться до проголошення заяв з приводу різних політичних подій, організації масових акцій, розробки концепцій розвитку різних сторін суспільного життя. Партії на сьогодні не оволоділи мистецтвом політичного маркетингу, завдяки чому могли б формувати соціальні інтереси, цінністні орієнтації, творити нові соціальні структури, не навчилися висувати конкретні пропозиції щодо розв'язання гострих соціальних проблем. Ідеологічна діяльність сучасних політичних партій перебуває під суттєвим впливом форм і методів агітації та пропаганди часів однопартійності.

Українською специфікою є і те, що більшість з існуючих партій на сьогодні виявилась неспроможними до створення власної повноцінної вертикальної та горизонтальної структури. Це обумовлено рядом обставин, які випливають зі специфіки розвитку процесу багатопартійності в Україні, зокрема, такими, як відсутність соціальної бази для появи партій, доктринальним характером більшості існуючих партій та іншими.

Дослідження показують, що суспільною групою, найбільш заангажованою у партійно-політичний рух в Україні, є інтелігенція.

Власне представники цієї групи складають основу членської бази значної частини діючих сьогодні партій.

Негативно впливає на формування та розвиток української партійної системи виявляє відсутність державного фінансування партій. Постійний пошук керівництвом партій джерел до фінансування партійної діяльності суттєво впливає на позиції, що займають партії в суспільно-політичному житті, форми і методи їх діяльності, підриває авторитет партій в очах громадськості України.

Недосконалість законодавчої бази зумовила специфіку виконання українськими політичними партіями функції боротьби за владу та її здійснення. Мажоритарна виборча система абсолютної більшості з її радянським механізмом висування та контролю не стимулює партійної конкуренції і утворення міжпартійних блоків. Внаслідок цього відсутня партійна відповідальність за діяльність у владних структурах.

Проведений нами аналіз дозволив дійти висновку, що визначальною особливістю партійної системи України на сучасному етапі є її трансформація від атомізованого до поляризованого типу. Ця тенденція підтверджується такими, характерними для партійної системи поляризованого типу, ознаками як: наявність політичних сил, які відмовляються визнавати чи ставлять під сумнів легітимність існуючих у державі порядків; значна поляризація серед політичних сил, ідеологічна несумістність крайніх екстрем політичного спектру; наявність двосторонньої опозиції; існування політичного центру і оформленням тристоронніх взаємин в рамках політичної системи суспільства (між політичними силами лівого - центристського -правого напрямів); радикалізм політичної свідомості населення, існування помітних відцентрових рухів; відсутність організованої

відповідальної опозиції; переважання в політичній практиці так званої політики "набивання собі ціни”.

Прийняття Верховною Радою Конституції України та відповідного їй виборчого законодавства знаменуватиме новий етап у розвитку багатопартійності в Україні. При тому, якхцо Костххтуція визначає головні принципи партійної політики, Закон про вибори — механізм формування вищого законодавчого органу держави, то очевидною є і необхідність в існуванні закону про політичні партії, який би регулював діяльність політичних партій. При тому в ньому, на наш погляд, повинні бути закладені наступні положення:

- визнання політичних партій інститутом, який представляє та реалізує волю народу через участь у виборах і парламентську діяльність, нереєстраційний характер створення політичних партій;

- втрата правового статусу партії (у судовому порядку) за умов порушення нею Конституції чи законів держави та за неучасть у виборах протягом виборчого періоду;

- державна фінансова підтримка політичних партій, що залежить від їхньої участі у політичній діяльності (кількості зібраних голосів на виборах чи одержаних парламентських місць);

- узаконення партійного принципу формування як законодавчої так і виконавчої гілок влади;

- юридичне закріплення прав парламентської меншості та політичної опозиції.

Реалізація цих принципів дала б змогу реально перетворити українські партії у парламентські партії сучасного взірця, котрі б виконували функції важливих інституцій політичної системи, та закласти основи дієвої системи політичного плюралізму як складової частини демократичної держави.

У Висновках дисертації зроблені підсумки проведеного дослідження, висловлені рекомендації щодо: тенденцій розвитку

партійної системи в Україні; оцінки ваги факторів, які впливають на розвиток партійної системи в Україні.

Ключові слова: політичні партії, політична система, виборча система, партійна система, багатопартійна система, багатопартійність, плюралізм, опозиція, партійні коаліції, партійний спектр, партійна ідеологія, внутріпартійна демократія (організаційна структура).

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1. Багатопартійність і проблеми становлення громадянського суспільства в Україні // Вісник Львівського університету.- Сер. сусп. наук.-Вип. 31.-Львів, Світ, 1993.- С. 18-53.

2. Політична система і проблеми гармонізації соціально-політичних відносин в Україні // Вісник Львівського університету.- Сер. сусп. наук,- Вип. 32 - Львів, Світ. 1995- С. 94-100.

3. Моделі демократії Аренда Лійпхарта // Студії політологічного центру “Генеза”.- 1995.- № 4,- С. 212-218.

4. Аренд Лійпхарт про партії та партійні системи // Студії політологічного центру “Генеза”.- 1995.- № 5,- С. 287-291.

5. Проблеми влади: європейський досвід // Збірник аналітичних матеріалів. Громадське об’єднання “Нова Хвиля”. - 1995.- Вип. 2. - С. 32-43.

6. Соціологія партійних систем Моріса Дюверже // Нова Політика. -1996,- № 4.- С. 31-37.

28

Аннотация

Шведа Ю.Р. Формирование многопартийной системы в Украине. Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 — политические институты и процессы, Львовский государственный университет. Львов, 1996.

Диссертация посвящена проблемам формирования многопартийной системы в Украине. В работе дается определение понятия “партийная система”, сделан критический анализ научной литературы по проблеме классификации партийных систем, характеризуются ее основные типы. Рассматриваются условия, влияющие на формирование партийной системы Украины, раскрываются ее особенности. Показаны основные трудности на пути перехода к плюралистическому обществу, даны рекомендации по их успешному преодолению.

Abstract

Shveda Y.R. Formation of the multiparty system in Ukraine. Dissertation for getting Degree of the Candidate of Political Science, speciality 23.00.02,- “political institutes and processes”, Lviv State University, Lviv, 1996.

This dissertation is dedicated to the problems of formation of multiparty system in Ukraine. The definition of the notion “party system”, a critical analysis of the scientific literature on the problems of party systems classification is made, also characteristic features of major types of party systems are presented. It considers the conditions influencing the formation of Ukrainian party system, displayes a specific of Ukrainian party system, shows the major difficulties in the process of transformation to pluralistic society and gives recommendations how to overcome these difficulties.