автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Формирование состава и развитие словообразовательной структуры наречий способа действия в украинском языке

Полный текст автореферата диссертации по теме "Формирование состава и развитие словообразовательной структуры наречий способа действия в украинском языке"

од

. о

ЛКЛДНІ.ІІЯ НАУК УКРАЇІШ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ ШВИ

пп пряпак 'рукопису

ПЕРПОІШЙ Ниітля' Ротлмпропич

ФОРМУВЛІЙИ СКЛАДУ Й РОЗВИТОК СЛОВОТВІРНОЇ СТРУКТУРИ ПРИСЛІВНИКІВ СПОСОБУ ДІЇ

в українській {даві

Спеціальніші,: 10.02.02. - українська мова

Автореферат

Шісєртці і’ на здобутая наукового ступеня '.кандидат біло,логічних паиіс

КИЇВ - ши

Робота виконана у відділі історії української мови ¡Інституту української мови Академії Наук України

Науковий керівник - чмен-кореспондент АИ УКРАЇНИ,, док

■ ■ ' тор філологічних Наук, професор

' ' В.В. Німчук

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук,, професор

Аг0. Гриценко,

• • кандидат філологічних наук, доцент

П.І. Білоусенко *

Провідна установа - Дніпропетровський державний університет.

Оахнст відбудеться ____ 1994 р. о '45 " годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 016.28.01 ІЗ вахисту дисертацій на здобуття. наукового ступеня доктора філологічних наук при Інституті мовознавства ім. 0.0. Потеоні ЛН України (252001 Київ, вул. М. Грушевського, 4). ■

3 дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту мовознавства ім. 0.0. Потебні All України.

Автореферат розісланий ".____" '___ 1994 р.

Учений секретар »

спеціалізованої ради,

доктор філологічних наук, •

Професор ^/У ^ ■ Н.Г. ОЗЕРОВА

Поглиблене дослідження проблем словотвору сучасної української мови супроводжується в нашій лінгвістиці й постійним інтересом до питань історичної деривації, оскільки однобічний погляд -синхронний чи діахронічний - не сумісний з адекватним пізнанням •*свн. ' . ■ .

Український прислівник як окрема частина мови досі досліджений менше, ніж інші категорії слів, хоча в україністиці є цілий ряд праць, які більшою чи меншою мірою висвітлюють, різні аспекти словотвору та словотвірної структури прислівників (В. Дем’янчу-каі І. Огієнка, Л. Гумецької, І. Чаплі, С. Вевзенка, С. Самій-ленка, І. Ощипко, В: Франчук, Т. Довгої, І. Уздиган, В. Німчука га ін.). Діахронічний словотвір українського прислівника дотепер найповніше досліджений в академічній монографії з 'історичної морфології української мови (В. Німчук).

. Проблема походження прислівників у східнослов'янському мовознавстві у різний час.висвітлювалася по-різному, проте дослідники погоджуються, що лише незначна частина слов’янських прислівників дуже, давнього походження (А. Мейе; С. Бевзенко;

3. Німчук), а більша частина прислівникових утворень виникала вже на ґрунті конкретної мови (А. Пешковский; 0. Бевзенко; И. Булаховський; І. Іванов).

Східнослов’янські вчені, розглядаючи прислівникові утвореная, традиційно ґрунтувалися на морфологічній будові прислівника, співвідносній із прийменниково-відмінковими формами. Науковці 5ули переконані, що прислівники так "ясно виявляють своє походження від прикметників та-іменників, що ми при їх статистичному списі вже змушені вказувати той відмінок і той прийменник, " з зких складена ця конструкція чи з яких була в свій час складена"1, відповідно адвербіалізація відмінкових форм уважалася за основний спосіб утворення прислівників. Думка про адвербіаліза-їію як панівний спосіб творення прислівників набула значного по-пирення в граматичних концепціях. Мабуть, найяскравіше вона ви-

1 Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении.

4.: Учпедгиз, 1955. - 0. 144.

явлена-в-роботі в. Галкіної-Федорук "Наречие в современном русском языке" (М., 1939). Ця праця мала эначний вплив на наступні

дослідження східнослов’янськими вченими національних прислівникових систем. '' чия морфологічна класифікація словотворчих типів прислівників, у.ку підтримала дослідниця, у наступні роки лише уточнювалася в деталях 1 Ь основних рисах збережена й досі.

Від 60-х рорів поширюється в українському мовознавстві думка, що "деякі |ірислівники ніколи не були відмінковими іменниками"'', і більше того, російський.дослідник Д.. Шмельов переконаний, ідо навіть "виявлення окремі« іменників, співвідносних з прислівниками, ще не є доказом того, що останні являють собою саме закам'янілі (¡юрми цих іменників"3, тобто вчені звертають увагу на творення прислівників за словотвірними моделями. На жаль, остання робота довгий час була поза увагою дослідників. У 1976 році на великому фактичному матеріалі давньоруського періоду думки Д. Шмельова підтримав І. Мазанько, який слушно, на наш погляд, наголосив, ¡»о "ототожнення елементів, з яких складається Прислівник, з елементами, на ґрунті яких він утворився’* треба ваги інити методом словотвірного аналізу на принципах послідовного зіставлення твірної та похідної основ"4. Саме посилена увага до семантики досліджуваних слів не дозволяє більше говорити, що в утвореннях типу навколішки, еаг.більшт с два прийменники (Ь-. Гаягсіна-Федорук; Л. Булаховський; С. Еевзепко; 0. Безпалько). Мабуть, правильніше буде розглядати подібні слова як конта-міновані утворення від прислівників типу на стріч + в стріч »

" Чапля I.K. Прнс.>пвнш:и в украпювки! mobi. - Харкав,, 1900. - ('. * ■

J Шмелев Д.Н. К вопросу о перечнях на -ъ в русском языке// Материалы и исследования по истории русского языка.•- М.: Мзд-во АН СССР. - С. .£85.

4 Мчзгшько И.3>. Раметки об образовании наречий в древнерусском языке// Вопросы языкознания, 1976, N В. . - С. 1)2-113., Ще пор. Янович Е.И. Наречие в истории русского языка. Генезис и функционирование основных морфологических типов производных наречий. - Минск, 1978. - С. Б.

- З -

навстріч.

Розгляд "непідмінкових" прислівників як відприслівникових згаданими дослідника»«! сприяв розмежуванню первинні« (адвербіальних) та вторинних'(утворених шляхом деривації) прислівників0, а це дозволяв пояснювати як окремі прислівники, так і становлення та розпиток/занепад цілих словотвірних моделей, типів із більшим урахуванням їх семантики, ' тобто, на нош погляд, ближче до дійсності. , ' • .

Зрозуміло, що виокремлення первинних та вторинних прислівників української мови, з’ясування умов виникнення словотвірних моделей та типів можливе лише за умови залучення до розгляду ширший, ніж досі матеріал. Опис словотвірної структури українських прислівників часу6 засвідчив перспективність та цінність подібних досліджень. Словотвірна система прислівників способу дії різних періодів розвитку української мови з такої точки зору предметом дослідження ще не була, хоча саме цими прислівниками Л. Булаховський обґрунтовував свою думку про те,, що прислівниковий словотвір становить "особливо виразну рису" індивідуальності української мови7. Все це й обумовило вибір теми нашої роботи.

Дослідження проводилося на »¿атеріалі пам’яток української мови Х1-ХХ ст. різних стилів, які мають різну територіальну приналежність. Також досить широко залучається діалектний та говірковий матеріал і ¡записи українського фольклору. У разі необхідності використовуються для зіставлення й аналогічні прислівники інших слов’янських мон (російської, польської).

У дисертації в основному використані, описовий та порівняльно-історичний методи; для окремих тинів проведена статистична

5 Янович Е.М. Указана праця. - С. 5-10. .

6 Белоусенко П.И. История и особенности образования наречий времени в украинском языке. - Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. - К.. і982. -

О Л р * •

Сч С.

•у

Булаховський Л.Л. Питания походження української мсви// Булаховський Л.А. Вибрзні прані, в п'яти томах. - К.: Наукова

пумка, 1977. Т. 2. - П. шя. , , ■

■ - 4 - .

обробка матеріалу. -

■ Mena роботи - монографічне дослідження формування словотвірної структури прислівників способу дії в українській мові. Особлива увага зверталася на розв'язання таких злплаиь:

; 1)'простелити особливості творення прислівників способу дії

> української мови протягом усього періоду її функціонування, виявити шляхи та тенденції дальшого розвитку розглядуваного семантичного типу прислівників; . . : . .

2) дослідити умови й причини виникнення, розвитку/занепаду

як окремих прислівників розглядуваної семантичної групи, так і моделей і типів; ’

3) виявити словотвірні засоби, що виникли в процесі розвитку української мови,' встановити їх долю в новій українській мові;

4) розмежувати первинні (утворені шляхом адверібалізації) та

вторинні (утворені шляхом деривації) прислівники способу дії, з’ясувати, який спосіб творення нових слів був домінуючим у той чи інший’період розвитку мови; - ' -

5) уточнити етимолог іjo та хронологію окремих прислівників

досліджуваного' т-илу. •

Наукова новизна. Дослідження є першою спробою в україністиці діахронічного розгляду словотвірної структури прислівників способу дії як окремої, семантично спільної, групи слів.. Запропоновано нове пояснення виникнення деяких прислівників та моделей.

Наукова і практична цінність роботи полягає, в тому, що висновки дисертації про розмежування адвербіалізації та деривації при творенні нових прислівників способу дії в різні періоди історії мови можуть становити певну цінність для теорії словотвору української мови; результати дослідження словотвірної структури прислівників способу дії української мови можуть бути корисними для дальшого вивчення як прислівників інших семантичних груп, так і для словотвору повнозначних частин мови, особливо тих, що можуть адвербіалізуватися. Результати проведеного дослідження можуть бути використані:

- при написанні узагальнюючої праці з історичного словотвору

української мови, '

- при укладанні історичних словників української мови,

- У вузівських курсах історії мови, словотвору, лексикології та сучасної української мови,

- у вузах для спецкурсів з історії українсько)' мови.

- 5 - '

Апробація роботі. Репультати дослідження Оули пикдадені на

>еснул.иііканські й науково-практичній конференці ї, присвяченій Ю річчр під л,"я народження Григіра Тюткшика в м. Луганську 11991 р.); на лсеукрпїнській науковій колфериші іприсвяченій 1і о-річчю під лил народження' професора І пана Огіпіга б м. Львові ' 1 99.° р.), тп на республіканських наукових читаннях, присвячених іам'яті :?астллшк.а дериватологІчної школи на Україні І. Ковапика •! и. Тернополі • (1993 р.). Окремі розділи й уся дисертація обго-sopumivai на насіданнях відділу історії української мови Інституту української мови А!) України. .

Структура роботі. Дисертація складаються із вступу, трьох хкзділія, стану скорочень використаних джерел, списку основної зикористної літератури та словопокажчика досліджених прислівнм-сів способу Дії- ВИДІЛеНЯН Б роботі.трьох розділів обумовлене rpíyu-щійним поділом історії української мови на три головних періоди - давньоруський (ХІ-ХШ-ст.)', староукраїнський (ХІУ-к. ХУПІ :т.) та новоукраїнський (ХУИ-ХХ ст.), які охоплюють ндіївачиїивіїоі этап!! формування та розвитку мови. ’

Ия захист тпюсятся апкі' поломеппя:

1) первинні прислівники способу дії української мови, сформовані морфолого-синтаксичним способом (адвері баї і заді я), становлять ядро в.прислівниковій структурі, такі утворення виявля-оть активність і на сучасному етапі розпитку мови:.

ІЗ) становлення' словотвору українських прислівників способу ції за моделями (периферія) почалося ще в давньоруський період;

3) словотвірні моделі досліджуваних.•прислівників виникають

•ік на Грунті раніше адвербіалізованих відмінкових форм імен із ірийменникаш, так і на ґрунті, сформованих прислівникових типів (моделей); " ’

4) у рівні пер і оди розвитку мови співвідношення міх ядром та

:|ериферіі'ю при творенні нових прислівників способу діі української мови умінкісіься: у давньоруський період - панівним способом

оцвербіапізаці я .деривація була в сталії стяповль'іш; староук-:>аїнський період характеризуються помітним збільшенням кількості га Р'ОЛІ вторинних утворень у словотвірній структурі прислівників ліособу дії; у новій українській мові відприслівиикові. моделі та гили (наїїр.: -на, пап.. .ті. по- ...ті) становлять надзвичайно

вачливті елемент СЛОВОТВірної системи;

5) переважна більшість нових прислівників.способу дії в української мови виникав піші не шляхом адвербіалізації відмінкових форм повнозначних частин мови, а за моделями.

. . ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Словотвірна структурі прислівників способу дії ■давньоруського періоду (Х1-ХШ ст.)” описано словотвірні типи цього часу. Із прокедоного дослідження видно, що основні прислівникові типи вказаного періоду, яісі виникали шляхом адвербіалізації відмінкових форм .імен з прийменниками, були відомі ще праслов'янській мові.. ' .

Походження розгляданих словотвірних прислівникових типів цього періоду, як правило.• суперечок, нині не викликай. Щоправда, темним, в походження є прислівниковий тип на -ма, -ни, -т. Ці слова вже дгишо привертають до себе увагу дослідників (0. Потебня; В. Виноградов). Одні вчені дотримуються думі:»ліро відмінкове 'походження таких.слів СО. Синявський; Л. Булачовський; С. Вев-венко; 0. Безпалько; 0. Мельничук ), інші заперечують (0. Гу- ! йор), треті сходяться на тему, що "... прислівники на -мя залй-' шагаться неясними щодо способу утворення"”. Незважаючи ііа різноманітність поглядів, шляхи виникнення прислівників на -мл, ~ми, -но висвітлені ще недостатньо, тому в роботі запропоновано нове пояснення можливого генезису цих слів.

У давньоруський період до прислівників із суфіксами -ма, -ми, -на 'можемо напевне віднести відипикметникпві утворення .болькіа/больми (СДРЯ 1 288), вольт (389), які з походження с праслов’янськими. На наш погляд, семантика розглядуваних слів дає підстави говорити про те, що суфікс -на/-ми доводить ознаку, виражену основою, до вищого ступеня вияву, напр.: больма "в

большей степени, сильнее; очень" (СДРЯ 1 268), вельми "очень

8 Соколова М.A. Kait же возникли наречия на -мя, -ма (кишмя, стоймя)?//0черки по лексикологии. Сборник научных'работ. - Ленинград, 1973. - С. 15. Черепанова O.A. Об одном непродуктивном

типе наречий в русском языке// Исследования по грамматике русского языка. - Ленинград, 1973. У. - С. 198.

сильно, п большей СТРПеНИ" (309). Беручи ДО УВаГИ прикметниковий характер основи та значения прислівника, ми схильні вбачати тут релікт СУіТиК'’а. ІІ*Л0^»?Р0ТЮЙ';ЬГ'''Ї СИСТП»ЧІ ступо." • !• НОрІГРЧННЯ *-.г;-т.

П часом група, прислівників і а суфіксами -гед, -!<ч, ~т зОіль йшлася за рахунок, мемшто, г.падогіймих фор*4, нанр. : кулмп'/

полміп (<— капмт •* белыми, пальпт * велм-т), mo.vwtx' жиіь-ии. Появі нових сліп на -т, ~т, ~т могли сприяти й колишні

ферми -''рудного однини і двоїни іменників -і- основ (В. Німчук): дЬльт CSJSTSL 10 550) , сльт (R72), радіша (Ср. Ш 15-10). Ск>дн д слід віднести й пізніший пальт, адверб і ач і зопану форму орудного відмінка іменника 'полъ (Ср. І! 1142-Ш6), та, можливо,- аналогійний варіант полит (ИНО). Однак не semeім.»розуміло. чому прислівник вьсьт (SJ3TSL 7 370) не мав відповідника * вьсьт.

- Походження приеліриикя пудмм/- яудьма "сило», насильно” (Ср.

II 473) зрдо способу утворення залішіасться неясним. Намагання пояснити появу суфікса -юі/-ш при дісслівній сечові активністю форманта (II. Чурмаева)' малопереконліше, оскільки подібних віддієслівних утворень ні в цей час, пі пізніш? не Фіксуємо.

Поруч Із дави і ми 'адверб і ач і зованими прислівниками з'являться в пам’ятка« щ>ого періоду й вторинні, відприслівникові утворення, напр.:

енроу на чтсгт? ст-драбл»а смоу (XII УС 121), Мудраго исслазъ, в малі ему скажи, а безумнаго послань, ие'лЬнися, іг самь за нимь поды (Х1І/ХУ1 ДЗ 101), ВііЛстЬ "разом" (1361-1355 СДРЯ 11 173),

даста емоу пшениць много, и медоу и говгадъ и човьііь доволі, (ГВЛ 783), ДопелЬ "2. до такої міри, настільки" (XIУ СДРЯ Ш 53). ' "

Вплив словотвірного типу -о на тин -ьски виявляють утворення: муяьспа приступи вт> сбсръ мнипіьскни (ХЗ/ХНІ-ХІУ ХА 237).,

Апостольаю "те саме,’що Аіюспюльски" (Х1У СДРЯ 1 91).

До прислівників пъльчьекы, льпьсіш, мяперьекы пам'ятки Х1-Х1У ст. не фіксують відповідної прикметникової пари, тобто ці прислівники, слід думати, утпорилисл за вже існуючою в мові моделлю: Вьлчьсті "по-вовчи" (к. Х1У СДРЯ II 165),.львьскн "по-ле-вячему, як лев" (Х1У 1У 444)* ытвръекы "подібно до матері, як мати" (Х1У 512).

Під впливем прислівників типу потоику, rió лЬву в Х1У ст. з’являється префікс по- в утвореннях на -ьекы (В. Німчук; 0. Янович; II. Чурмаева), нппр.: по слоиасч рокоуще ганда (ГВЛ 839).

- в -

Поява префікса не міняла семантику прислівника, причому обставинне значення прислівників нового тішу наближалося до ширшого атрибутивно-обмежувального значення відповідності, характерного ДЛЯ Прислівників типу /ІСМ-у (0. ЯН'П і"!! .

Подібні утворення,' на наш погляд, засвідчують, що станоші^и-ня відцриолівникового словотвору відбувалося на основі раніше адвербіалізованих іменних форм. Для. давньоруського періоду характерне саме становлення морфолога-семантичної о способу творення нових прислівників способу ді'і. .

Ширше фіксують подібні способові слова староукраїнські пам'ятки, які досліджено в розділі "Розвиток словотвірної структури прислівників способу дії староукраїнської иоглі (ХІУ-к.ХУШ ст.)” дисертації. У ровгляданий період на основі давньоруських прислівникових тинів спостерігаймо як розвиток давніх адвербіалізованих утворень, так і активізацію ві/(прислівникового словотвору: пам'ятки фіксують не лише появу окремих невідмінкових прислівників. а й ' виникнення паліть цілих відприслівникових моделей, особлива -активність яких принадак на кіішць ХУИ-початок ХУІ1І ст.

Співвідносні з прикметниками на -с(і>)к- прислівники, що магій суфікс -о, пам'ятки особливо широко фіксують у ХУИ ст. (В. ФрсЦ!- ' чук; 1. Уздиган; В. Німчук): ч.пч(с.)ко и(а,)грЬшивии, иикаатлсА (11599 КО £Г6), Приискрьнм ... Сцтцм (1627 Бор. Лекс. 97), за вЬ(р)ШЪ С£ (И) до MS НЄ 6fXKtS(p)CKO ЛЮбОВ'Ь мЬ(и) (к. ХУІІ К.З. 76), усмотревши мене спекср'ь мо(и) єдину мене у дому, нехр(с)т.і,гшаю насиловавъ (1715 ДІШ £*!),• тиранена з(т.)бигь будучи (1731 242) й под. Для мови ХУІІ! ст. характерно зменшення кілі.кості фіксацій утворень на -сыт, і тільки деякі - властелско, иєхристіянско,

. пріяпі'-'лско, зрадєцко - ще srfcpiгаються в першій половині ХУШ ст. (І. Купець; В. 'Гранчук). З нової української мови такі прислівники були витіснені, мабуть, утвореннями по-б/шюрсыги, по-братерському, а слова лепсько, кепсько, 'хвацько, багацько дослідники вваляють залишками типу на -ст (В. франчук; В. Німчук).

Очевидно, давні прислівники больма, колма, /ю.льмл й под. в українській мові спричинили, на нашу думку, заміну кінцевого -о на -л в поислі вішку мармо. Виправленню дармо на ларма значною мірао, можливо, -лігліяв і іь-:редкінцевий приголосний ОСНОВИ -М-, наявний у всіх названих словах.

Процес заміни -о на -а в прислівнику дарчо пам'ятки засвідчують від кінця ХУИ століття: Дня стратити дарма а бенпотреОне

- 9 - '

шкода (1679 Тіш. 666), вельлъ да(р)ма о(т)дати (1704 ДНМ 28), На тое отповЬлъ Ііронттігев’ь, гать шкода дарма мовиты (1720 ЛВел. 11 496).

Новий прислівник не тільки швидко поширився й вакріпився й літературній мові, витіснивши старе утворення, на діалектну пери-1 ферію, а й спричинив, на нашу думку, оформлення нового словотвірного типу: функціонування к мові одразу трьох слів дарма,

дармо, даром вело до осмислення їх як. семантично рівноправних і, відповідно,• мовці сприймали афікси -на, -»о, -он як варіантні, тобто такі, що можуть заступати один одного без зміни основного значення слова. Оскільки ж прислівникова синонімія була характерна для всього періоду розвитку української мови, то розглядуване явище якраз укладалося в українську граматичну систему. Розвиток сучасної семантики підсилення у форманті -на, на Наше переконання, відбувся унаслідок уживання прислівників і8 цим суфіксом у конструкціях типу їдьиа їсти,■гульма гі'лятч й под.

Словотвірний тип на -на "вплинув на оформлення частини прислівників способу - адвербіалізованих форм орудного відмінка Іменників ЧОЛОВІЧОГО роду /-он/. Так ВИНИК чисто прислівниковий тип із суфіксом -омл''Г], напр.: И о(т)толь війхали смеркомь (1719 ДНМ 105), пріехал в футор свой ТамалЬевский смеркома (1737 И. М. 1У 134); кружком (1833 УПР £69), кружкома (1882 Иіск. 117), ' кружкома (Гр. ГІ 313); силком, силкома (1886 Ж. II 864); крадком (др.п.ХУИ Лсксис 123), кралыюнз (1/343 В.-Н. 195). крадькома-

(1882 ІІісіс. 115) і навіть крадьма (1920 Я. 389). Ще даром, даро-ма (1882 ІІіск. 63), даром, дарот (1886 Ж. 1 172), даром, дарсма (Гр, 1 395). Найперша фіксація■(173? р.) дозволяє датувати появу цього типу не пізніше почату КУШ століття. Прислівники на -ома

- це яскравий приклад схрещення різних словотвірних типів.

Зрозуміло, що подібні утворення поступово відтісняли адвербіалізацію як основний спосіб творення нових прислівників способу дії української мови. Це висвітлено в третьому розділі дисертації "Словотвір прислівників способу дії в сучаснії) українськії! мові (XIX-XX ст.)".

Для розгляденого періоду характерним є порівняно швидкий на-

9 Німчук В.В. Прислівнику/; Історія української МОВИ. Морфологія. - К.: Наукова думка, 1978. - С. 395. -

непад тих словотвірних типів, які ще а попередні епохи виходили в ужитку, та рівке збільшення кількості вторинних прислівників, іцо сприяло виформуванню нових словотвірних моделей.

. Наприклад, ва нашими підрахунками, у літературній мові нині ¿Находиться в ужитку до 13 слів типу ґвалтовне, але, гоже та подібних.« • Тепер у східнослов’янських мовах прислівники на -є становлять малочисленну групу, що знаходиться на.периферії словот-. вірної системи прислівників (0. Ткаченко).

. У сучасній- українській літературній мові прислівники типу філософськи можуть вживатися як книжні слова у відповідному стилі /можливо, функціонування таких утворень як книжних спричинилося впливом російської мови, де прислівники на -ськи нормативні, але, на наше переконання, -ні;в якому разі не відпадінням префікса по- від 'прислівника (JI. Булаховський; С. Бевзенко)/. Окремі такі прислівники зустрічаються й у говірках: курвевски

"по-розпусницькому" (СБГ 1 396), Зрадецьпи "по-зрадницькому"

(сгнн її їй). ; ■

Новим утворенням української мови є відіменні, прислівники на -а типу рака, -руба, дуба, босяка, голяка її под. Традиційно їх пов’язували з родовим відмінком однини іменника (0. Синявський; Л. Булаховський; С. Бевзенко; Л. Коломієць, А. Майборода), алє' в останній праці, присвяченій історичному словотвору прислівників, слушно вказано, що форми родового відмінка "без прийменника ніколи не вказували на спосіб" і далі висновок: ці прислівники з

родовим іменника "історично ... нічого спільного не мають. Можна припустити, що зазначений тип виник за аналогією до віддієпри-слівникових прислівників типу лежа, стоя, сидя. Аналогія, мабуть, спочатку охопила утворення, що мають дієслівні корені /типу сторчака, . руба/,. а потім і слова з іменними коренями /дуба, Оослка/"10. '

Заслуговує на увагу те, що розглядані прислівники на -а в більшості своїй, як правило, варіантні до слів із суфіксом -ом. На наш погляд, появу суфікса -а в слові ¡>аком можна пояснити аналогійним впливем прислівників типу даром - март (1864 Ном. 100), слідом - слідьма (1886 Ж. II 883) /мор. виниклі під їх

. 10 Німчук В.В. Прислівник// Історія української мови. Морфо-

логій. - К.: Наукова думка, 1978. - С. 380.

впливом: И о(т)толь пійхали смеркомъ (1719 ДЫМ 105), пріехая гі-

фу тор свой ГамалЬевский смеркома (1737 Я.М. 1У 134), даром, да-рот (108!’ Іііск. 63) й пол./. З актуацїйного погляду суфікс -я добре узгоджується а наголошеним кін'цевим -п прислівників дарма, дарома та подібних. '

Прислівник диба ш-шик, очевидно, .’за зразком рака: дибки

(1861 Основа У1 11, дибка 0864' Иом. 67), дибті (1{«б Ж. 1 101), дчОг. дчбка, дибки, 7чбом (Гр. 1 381). - ■

Прислівник бідна (Гр. 1 63) міг виникнути як .від прислівника біжком /аналогія до рака/, так і під впливом кружка.

Прислівник босага, скоріше всього, походить од форми родового відмінка іменника-босак "босий •чоловіїї; босий чернець" (1633 Тим. 1118-129), босяк, босяк (1649 Г. 338), босакь "босонога людина"; ті босеит, босакомъ "босяком" 0(357-1859 Гол: 371), бо-сак, на босака, босяком, Сосиком, босячком "босоніж" (1886 К. 1 41 ), босака (Гр. 1 89), боеоиіч. босяка "босоніж" (19138 Паяєм. 24), босяка (МСБГ 1 47). Утрата гідвсрб іал і ¡?ок?шою формою на бо-сзнн ириймонника-префікса на- зумовлена, можливо, аналогією до КОЛИШНЬОЇ ФорМИ СрУДНОГО відмілині босяком, принаймні прислівник, що не має синонімічного слові* від колишнього орудного, приймеи-ниїїа не втрачає: набєдра сидіти, мати "сидіти, їхати верхи на

бедрах /позад звичайного исржиика на спині коня/" (Гр. II 462! ще пор. вт'іхар'а, папг'іхар’а "тишком" (м. Кривий Ріг), Занроста, Папроїжіка (СПІМ ГІ 29).

Слово голяка виникло, слід гадати, пізніше не безпосередньо від іменника голяк (к./ІУІ В. 10; 1649 Г. 310; к.ХУП М0 287; Гр.

1 307), а за зразком прислівника босака, оскільки Фіксується пам'ятками тільїси без нрлйм>жтг»!ка. наир.: гол.чка "1. гольцем,

2. у нерозведенсму стані'" (Гр. 1 307), Такого ж походження, пев-' но, і слово сторчака, папр.: епюрчжь "стусан". Сторчаком,

"стрімголов, униз головою" (1843 Б.-Н. 342), сторчака "вниз го-

ловою" (Гр. 1У 211), хоча тут не слід нехтувати можливим впливом слів типу ргіка - раком.

Одночасне' вживання в мові цих прислівників поряд із синонімічними словами /босяка - босагом, босо: голяка - голяком, голо; сторчака - сторчаком, сторч/ сприяло виділенню прислівникового оуфііїсд -лкя, за допомогою якето почали творитися нові прислівники, напр.: гуртка "підняти; вгору руки" (Гр. 1 340), "суфіксальний прислівник," утвореним від іменника го(щ (ЕСУМ 1

• - 12 - , ' Б22), нирчака "сторч, униз головою" (1958 Палам. ' 28), тюпки -шпака "підбігцем" (32), піхом, піхотою, піхою, пішки (Тр. Ш 189) - пішака (СУМ У1 552) й под. •

Отже, на нашу думку, прислівники на -а є власне не відімен-никовими, а відприслівниковими утвореннями, які дійсно не мають нічого спільного 8 родовим відмінком відповідного іменника; і тільки окремі слова з суфіксом -ака можна виводити від форм родового відмінка /босака/. . ■

Оформлення конфіксних прислівників способу дії в українській мові відбувалося приблизно на початку ХУШ ст. Цікаво, що такі прислівники швидко формалізувалися і в сучасній українській мові спостерігаємо в обігу багато утворень, похідних од рівних основ, напр.:' Пішла душа на виринки (Котляр. 158), Давай на виринки (1920 Я. 95), наввипередки (1886 Ж. 1 466)., Шукають на помацки (1910 Франко Ш 209), у Навпомацки (Гр. П 473), Нажмурачки "в зап лющеними очима" (СБГ 1 466),- навзамашки поплив (ж. Вітчизна), Ява навзаплкшки кивнув на молодого хлопця (Г. Тютюнйк 278), Мя навгинці зайшли у приміщення (В. Скуратівський), йшли навсліпки попідтинню (Д. ІІавличко) тощо. •

, У висновках підсумовано основні думки, викладені в дисертації: ■ .

1) Словотвірна структура прислівників способу дії українсь-

кої мови формувалася протягом досить довгого періоду (XI-XX ст.), тому в ній поряд Із давніми прислівниковими типами, відомими ще мові дописемного періоду (напр.: на -о, -сьии, -ом то-

що), функціонують і новіші, утворені (або переосмислені) вже на українському мовному ґрунті (-на, по- ...ськи, нав...ни тощо);

2) Зміни в словотвірній системі відбуваються повільно, що дозволяє досить добре відтворювати процес їх розвитку/занепаду за пам’ятками, наприклад, звуження сфери функціонування типу на -е помітне було вже в давньоруський період, але й досі прислівники цього типу знаходяться в обігу: але, гаряче, рішуче й под.;

3) Обстежений матеріал дозволяє визначити, що співвідношення між ядром, тобто прислівниками, які виникли шляхом адвербіалізації відмінкових форм, та периферією, прислівники; що утворювалися ва моделями, у різні періоди історії мови було різним. Історично адвербіалізація передувала морфолого-семантичному способу творення нових прислівників. За допомогою адвербіалізації виформувалася основа словотвірної системи українських прислівників

способу дії. Активне функціонування таких утворень сприяло тому, то на їх ґрунті почали виникати окремі відприслішшкові прислівники, переважно ирефіксойані, які пізніше склалися в словотвірні моделі. У давньоруський період фіксуються прислівники, до яких не можна дібрати відповідної відмінкової ферми. Кількість подібних утворень помітно зростав в староукраїнський період, оскільки процеси деривації, які Сули раніше на етапі 'становлення, тепер набувають дальшого розвитку. Внутрішньоприслівниковий словотвір спричиняв появу відприслівникових словотвірних типів (то...ті, аі-а тощо), які становлять нині характерну рису української прислівникової системи. Пожвавлення дериваційного словотвору прислівників способу дії супроводжується витісненням ’процесу адвербіалізації відмінкових форм, хоча й досі адвербіалізація 'виказує певну активність; . '

4.) Нові словотвірні моделі прислівників способу дії в укра-' їнській мові виникають: ■■ ■ .

а/ на основі колишніх відмінкових форм, напр.: -ом - Це колишня флексія орудного відмінка іменників чоловічого роду, . б/ у результаті схрещення різних словотвірних прислівникових типів, напр.: по.. .сьгаї, -а, :тп.. .ті тощо,

В/ унаслідок переосмислення давніших типів, напр., прислівники на -ма;

.,5) Нині переважна більшість нових прислівників способу дії в ' українській мові виникає не шляхом адвербіалізації відмінкових форм повнозначних частин мови, а за моделями; :

, 6) Словотвірна структура прислівників способу дії нової української мови в своїх найголовніших рисах сформувалася на початок ХУШ ст.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1) Особливості словотворчої структури прислівників способу дії в новелах Григіра Тютвника// Тези доповідей республіканської науково-практичної конференції, присвяченої 60-річчю від дня народження Григіра Тютюника. - Луганськ, 1491. - С. 119-121.

2) Іван Огієнко як дослідник історичного словотвору українських прислівників// Іван Огієнко [незабутні імена української

Науки). Те8и доповідей воеукраїнськрї Наукової конференції присвяченої ІІО-річчю від дня народження професора Івана Огієн-Ка. - ЛЬВІВ, 1992. - С. 47-49. і '

3) До питання історичного словотвору українських прислівників// Актуальні проблеми словотвору української мови. Матеріали 'наукових читань, присвячених пам'яті професора Івана Ковалика. -Тернопіль, 1993. - С. 51-62. ' , 1 .

, 4) Прислівники в суфіксами -ма, -ті, -ш в історії української мови// 'Мовознавство, 1993, N 4. - (’. 42-46.' .

В) Про вивчення історичного словотвору українських прислівників у вищій школі// Проблеми активізації навчального процесу р вищій та середній школі. - Кривий Ріг, 1993 (у виробництві).

Ротопринт НДГРІ. Підписано до друку 18,(№.9'*. 1ир.70 За*. » З*. .