автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Формирование Украинского государства в 1648-1657 гг. (Историография проблемы)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Формирование Украинского государства в 1648-1657 гг. (Историография проблемы)"

Київський університет імені Тараса Шевченка

V

На правах рукопису

ПоЛІЩуК Інна Іванівна

ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У 1648 - 1657 рр. (ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ)

Спеціальність 07.00.Qj/ - історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії Росії Київського університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник - доктор історичних наук,

. професор Серіщев Я.М.

Офіці/іні опонентн - доктор історичних наук, професор Санцевич А.В.

- кандидат історичних наук Верба 1В.

Провідна організація - Український державний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

Захист відбудеться « _«■ ___1995 року

о годині на засіданні спеціалізованої ради

Д.01.01.32 в Київському університеті імені Тараса Шевченка (вул. Володиміїрська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці університету (вул. Володимирська, 58)

Автореферат розіслано “ 995 року

Вчений секретар спеціалізованої ради,кандидат історичних наук О.І.Божко

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Загальна характеристика роботи.

Актуальність дослідження. Великомасштабні зміни у суспільному житті, що відбуваються в Україні на сучасному етапі, вимагають нового, звільненого від ідеологічних штампів, об'єктивного підходу до розв'язання проблеми становлення Української держави у 16481657 рр., перегляду усталеної в радянській історіографії концепції Визвольної війни в контексті державного будівництва у середині XVII ст.

Історія державності України - одна з найбільш занедбаних українознавчих проблем у нашій батьківщині. Наукові дослідження з даної тематики проводилися вченими-емігрантами на Заході. Однак в умовах партійної монополії на науку, їх праці не могли стати об'єктом вивчення радянської історіографії. У відповідності з офіційною політичною доктриною їх роботи вважались "антинауковими". Все це заважало глибокому дослідженню проблем української державності XVII ст. вітчизняними вченими, що не мали змоги використовувати науковий доробок своїх колег і змушені були обходити найбільш суттєві питання державного будівництва.

Наукова діяльність вчених у створенні теорій української державності потребує поглибленого вивчення, що обумовлюється як величезною цінністю цієї діяльності для української науки і практики державного будівництва в наші дні, так і новими, вільними від ідеологічних стереотипів, підходами до дослідження історії.

. Недостатня розробленість зазначеної теми з точки зору потреб відтворення Української держави і використання багатих і

самобутніх традицій державного будівництва в Україні дає підстави говорити про необхідність аналізу . існуючих в історіографії концепцій.

Незважаючи на застарілість або дискусійність окремих оцінок історичних подій і явищ, обгрунтування власних тверджень, положень і гіпотез українськими вченими відзначається актуальністю для сьогодення.

Для сучасного періоду розвитку української держави характерне не лише зростання інтересу до, її минулого, переоцінка ролі і значення окремих історичних осіб, перенесення акцентів з соціальної сфери у площину державно-політичних відносин, але й значне піднесення зацікавленості щодо наукових поглядів і концепцій вітчизняних істориків, основних напрямів української історіографії, її розвитку в умовах тоталітарної системи. '

Створення правдивої Історії Української держави, позбавленої перекручень і фальсифікацій, вимагає об'єктивної оцінки ступеня науковості існуючих історичних концепцій, що формувались на різних етапах становлення і розвитку української історіографії. "

Об'єктом дослідження є проблема формування Української держави періоду гетьманування Б.Хмельницького, що в більшій або меншій мірі знайшла своє висвітлення у монографіях, статтях, розвідках українських вчених різних історичних шкіл і напрямків.

Предмет історіографічного дослідження. Робота виконана на основі аналізу і узагальнення наукових праць українських істориків з питань державного будівництва в Україні у 1648-1657 рр. Крім колективних робіт, монографій, наукових статтей, науково-популярних нарисів істориків, учбової літератури, в

дисертації використані дослідження економістів, правознавців і політологів, які торкалися окремих проблем теми.

Стан наукової розробки.,проблеми. Відсутність аналітичного підходу в оцінці наукових робіт вчених минулого століття є характерною ознакою історіографії цього періоду. В другій половині XIX - початку XX ст. виходять, здебільшого, невеликі статті сучасників, в яких ті з'ясовують суспільно-політичні погляди відомих істориків, вивчають їх біографію і етапи творчої діяльності, піддають критиці окремі їх наукові положення, обходячи стороною будь-які питання, пов'язані з проблемами державності1. Така ситуація в тогочасній історіографічній літературі пояснюється пануванням народницького напряму, що виключав розгляд і вивчення державнополітичної історії України, зосереджуючи основну увагу на соціальних моментах. Тому дані історіографічні твори мають значення постільки, поскільки дають ключ до розуміння концепцій істориків другої половини XIX - початку XX ст., формування та еволюції їх наукових поглядів.

Серед історіографічних праць дожовтневого періоду виділяється незавершена робота М.Василенка2. Наголосивши на необхідності

1 Антонович В.Б. Н.И.Костомаров, как историк // Киев, старина. - 1885.

- Т. 12. - № 5. - С. ХХУІ-ХХХ; Ефименко А. Литературные силы провинции // Южная Русь. - Т. 2. - СПб., 1905. - С. 297-315; Доманицький В. Володимир Антонович: 3 нагоди 45-літнього ювилею наукової і громадської діяльності. - К., 1906; Томашівський С.

Володимир Антонович. Його діяльність на поли ісгоричної науки // Літер.-наук. вісн. - Львів, 1906. - Т. 33. - Кн. 1. - С. 38-56, Кн. 2. - С. 261280, Кн. 3. - С. 458-485; Грушевский М. Движение политической и общественной украинской мысли в XIX столетни. - СПб., 1907; Грушевський М. Володимир Антонович, основні ідеї його творчости і діяльности. - К., 1909; Слабченко М. Д.П.Миллер, как историк

украинского права // Памяти Д.П.Миллера. - X., 1914. - С. 6. г Василенко Н. К истории малорусской историографии и малорусского общественного строя // Киев, старина. - 1894. - №

11. - С. 242-270; № 12. - С. 402-424. .

3

дослідження функціонування органів управління, суду і фінансів, системи

землеволодіння у XVII ст., вчений вбачав у розв'язанні цих проблем

шлях до вивчення історії України взагалі, без виділення у ній етапу

державного існування. Такий підхід обумовлений суспільно-політичними і

поглядами М.Василенка, який був переконаний у відсутності в минулому України чітко визначених суспільно-правових принципів і державного устрою.

Перша спроба аналізу наукових робіт українських вчених, що займалися дослідженням історії Гетьманщини XVII XVIII ст., була здійснена І.Крип'якевичем’ .

Заслуговують уваги критичні статті та рецензії відомих українських істориків (М.Петровського, М.Ткаченка, Л.Окиншевича), розміщені в 20х рр. на сторінках журналу "Україна". В них науковці, аналізуючи стан розробки окремих питань Української держави XVII ст., висловили слушні зауваження щодо характеру наукових дослідів та вказали на ряд проблем, що вимагали ретельного вивчення.

Якщо 20-ті рр. відзначалися підвищеним інтересом до історії української державності XVII ст., то наступні періоди розвитку вітчизняної історіографії (30-80І рр.) характеризуються відсутністю серйозних аналітичних робіт, в яких би розглядалося дане питання. Основна увага вчених зосередилась загалом на соціально-економічних проблемах, політичних зв'язках України та Росії, антифеодальній боротьбі. В своїх публікаціях М.Ковальський, Ю.Назаренко, Г.Сергієнко, А.Швидько піддали історіографічному аналізу наукові роботи О.Барановича, І.Бойка, В.Голобуцького, К.Гуслистого, В.Дядичемка, Ф.Шевченка та інших істориків, в яких

' Крип'якевич І. Бібліографія. Нові праці з історії Гетьманщини XVII-ХУІІІв. // ЗНТШ. - Т.144-145. - Львів, 1926. - С.259-271.

ті іоркалися причин Визвольної війни, її соціально-економічної і політичної історії тощо. Також було підведено підсумок дослідженню соціальної боротьби населення міст України, яким займалися В.Грабовецький, Я.Кісь, О.Компан, Д.Мишко та ін. .

Здійсненню комплексного дослідження радянської історіографії Визвольної війни 1648-1654 pp. під кутом зору висвітлення нею ролі народних мас у визначних подіях доби діяльності Б.Хмельницького, присвятив монографію Ю.Пінчук'. Його робота стала першим в українській історичній науці фундаментальним узагальнюючим дослідженням з проблеми участі різних верств населення України у Визвольній війні XVII ст.

Предметом спеціального історіографічного аналізу, проведеного /І.Коваленком, А.Сторчаком, І.Лисяк-Рудницьким, стали праці істориків народницького напряму, які займалися вивченням і розробкою питань історії України XVII сг.

Оцінка поглядів і висунутих теоретичних положень окремих вчених стосовно процесів, що відбувалися під час Визвольної війни, не була однаковою на різних етапах розвитку української історіографії.

В історичній літературі 70-80х pp.2 позитивний відгук отримали роботи І.Крип'якевича, Ф.Шевченка, присвячені державі Богдана Хмельницького, В.Дядиченка, який дослідив суспільно-політичний устрій Лівобережної України другої половини XVII -початку XVIII ст., А.Пащука, А.Ткача, що вивчали діяльність органів

' Пинчук Ю.А. Роль народньїх масс в освободительной войне 16481654 гг. и воссоединении Украиньї с Россией {Совегская историография). - K., 1986.

2 Санцевич A.B. Україська радянська історична наука в 1967-1969 pp. // Історіографічні дослідження в Українській PCP. - Вип. 4. -K., 1971. - С. 9-10; Його ж. Українська радянська історіографія (1945-1982). - К„ 1984. - С. 34-37.

судової влади та судочинство в Україні в даний період, монографія

A.Слюсарського, в якій розкривалися причини переселення українців на Слобожанщину та деякі інші роботи сучасних істориків.

*

Загалом, історіографічні праці радянського періоду, в яких висвітлювалися і аналізувалися розробки питань української історії середини XVII ст., відзначаються заідеологізованістю та догматизмом. •

Серед зарубіжних досліджень виділяються праця професора Українського католицького університету П.Ісаїва1, яка до певної міри носить історіографічний характер, а також роботи Д.Дорошенка, Н.Полонської-ВасиленкоД Характеристику

політичних концепцій українських учених-емігрантів міжвоєнного періоду містить монографія сучасного вітчизняного політолога

B.Потульницького3, в якій автор розглянув ідеї та теорії державності України, створені В.Липинським, С.Томашівським,’ М.Грушевським, Р.Лащенком та іншими видатними представниками історико-політичної науки. На сучасному етарі українськими науковцями активно вивчаються погляди відомих істориків (зокрема, І.БорщаКа, К.Гуслистого, В.Липинського, О.Оглоблина,

Н.Полонської-Василенко, М.Слабченка) на проблеми державності

' Ісаїв П. Причини упадку української держави в княжі і козацькі часи. - Рим, 1975.

!Дорошенко Д. Огляд української історіографії. - Прага, 1923; Полонська-Василенко Н. Нарис історіографії // Полонська-Василенко Н. Історія України. - Т. 1. - К., 1992. - С. 17-32; Оглоблин О. Думки про сучасну українську совєтську історіографію. - Нью-Йорк, 1963. - С. 54-59.

!Потульницький В.А. Історія української політології (Концепції державності в українській зарубіжній історико-гіолітичній науці). -К„ 1992.

України XVII сг., створення і функціонування владних структур у цей період, зовнішньополітичних стосунків у контексті геополітики

Спеціальних узагальнюючих робіт, присвячених аналізові історичної спадщини з питань державного будівництва в Україні XVII ст., у вітчизняній та зарубіжній історіографії немає. Характерною ознакою монографічних досліджень або колективних праць є спроби викладення проблемних історіографічних розвідок, критики, оцінок Визвольної війни, у вступних статтях.

вивчення наукових праць українських вчених середини XIX - XX ст., з'ясувати критерії історичної оцінки і методологічні підходи, які вони застосовували, спробувати визначити концепцію кожного автора, її вплив на наступні покоління істориків, знайти спільне і відмінне у поглядах науковців й за цими ознаками визначити їх ставлення до проблеми державного будівництва і належність до відповідного напряму в історіографії.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

- дати загальну історіографічну характеристику роботам з досліджуваної проблеми;

1 Сварник Г. Листи Ілька Борщака до Кирила Студинського // ЗНТШ. - Т.222. - Львів, 1991. - С.375-391; Батюк B.C. Українська державність напередодні та в роки визвольної війни-1648-1654 pp. у працях дослідників із західної діаспори // Укр. іст. журн. -1993. - Ns 1. - С. 50-56; Верба І. Н.Д.Полонська-Василенко // Київ, старовина. - 1993. - № 5. - С. 25-40; Санцевич A.B. Видатний український історик М.Є.Слабченко. (Історичні зошити). - K., 1993; В'ячеслав Липинський: Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. - K., Філадельфія, 1994; Удод O.A. К.Ґ.Гуслистий - історик України: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - Дніпропетровськ, 1994; ін.

тощо .

Мета дисертації - на основі

- простежити виникнення і розвиток народницького та державницького напрямів в історіографії;

- розглянути вплив історіографічних ситуацій в Україні 20-х, 30-50-

х, 60-80-х, а також 90-х рр. на проблематику, методологію і з .

характер наукових праць з даної теми;

- проаналізувати стан розробки наступних проблем: наявності політичної програми державного будівництва на початку і під час Визвольної війни, регулювання державою внутрішніх та зовнішніх функцій, її публічної та територіальної організації, перспектив історичного розвитку Української держави, причин втрати останньою незалежності;

- визначити слабовивчені питання, намітити напрямки досліджень,

охарактеризувати перспективи, що сприяло б подальшій розробці проблеми. '

-Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від початку XVIII ст., - часу появи перших козацьких літописів, що стоять на межі між історіографічними працями, історичними джерелами і художніми творами, до середини 90х рр. XX ст., -сучасного етапу досліджень, який характеризується появою різноманітних поглядів на проблему державного будівництва в Україні, нових наукових концепцій.

В теоретично-методологічну основу дослідження покладено вивірені часом та визнані науковцями різних історіографічних шкіл принципи науковості, об'єктивності, історичного підходу, орієнтації на загальнолюдські моральні цінності, поєднання минулого та сучасного.

Процес утвердження плюралізму у вітчизняній історіографії сучасного періоду зумовив подолання тенденційно-вульгаризаторського підходу до існуючої різноманітності

методологічних напрямів, звільнення від непомірно

абсолютизованої теорії марксизму-ленінізму. При написанні дисертації застосовувалися такі спеціально-історичні методи дослідження як метод періодизації, порівняльний та проблемно-хронологічний.

.Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній здійснена одна з перших спроб в українській історіографії

комплексно і систематизовано дослідити суспільно-політичні погляди вчених на проблему формування Української держави XVII ст.

Практичне значення. Матеріали даної роботи можуть бути використані при вивченні історії України, вітчизняної історіографії, українознавства як комплексної наукової дисципліни, для їх викладання у вищій та середній школах, для підвищення кваліфікації викладачів історії, при створенні узагальнюючих досліджень з історії державності України. Визначення

достовірності положень, оцінок і висновків дозволить застосувати їх у глибшій розробці проблеми, або навпаки, відійти від них.

Апробація дослідження. Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри історії Росії Київського університету імені Тараса Шевченка. Основні положення роботи знайшли відображення у п'яти публікаціях, тезах доповідей та повідомлень на наукових конференціях у Вінниці, Луцьку, Києві, список яких розміщений в кінці автореферата. '

Основний зміст роботи.

_У_ВСГУШ_ обгрунтовується актуальність теми, аналізується стан наукової розробки проблеми, визначаються мета і основні завдання дослідження, його хронологічні рамки, наукова новизна та практичне значення.

З*

У першому розділі - "Процес створення і причини занепаду української державності середини XVII ст. в українській історичній науці" досліджено етапи становлення і вивчення проблеми в історіографії.

Для XVIII - першої половини XIX ст. характерна постановка даного питання, обумовлена спробами представників національно свідомої української інтелігенції (Г.Покаса, П.Симоновського, Я.Марковичз, Г.Полетики та ін.) відновити автономію України і ті відносини, що склалися в середині XVII ст. Якщо історичним творам XVIII - першої половини XIX ст. було властиве механічне поєднання різноманітних джерел, то починаючи з середини XIX ст., для методики історичних робіт характерне використання широкої кількості документів, формальна техніка їх обробки, що сприяло якісним змінам у наукових працях вчених. '

Панузамня в українській історичній науці протягом майже 80-ти років (з середини XIX ст.) народницького напряму привело до тимчасового занедбання досліджень з проблем державотворення. В розділі аналізуються історичні праці найбільш яскравих представників цього періоду - М.Костомарова, В.Антоновича, М.Грушевського, першого критика народницької концепції М.Драгоманова. Автор спробував спростувати традиційну однозначну оцінку М.Костомарова тільки як прихильника московської державної ідеї. Таке трактування поглядів вченого було викликано суперечливістю і непослідовністю дослідника у висновках. Встановлено, що саме М.Костомаров започаткував внвчення економічних перетворень гетьманського уряду, відстоював тезу про можливість за сприятливих обставин творення козаками власної держави. *

На підставі аналізу історичних робіт вчених-народників автор визначив, що окремі їх розробки з української історії періоду Визвольної війни містили цінний матеріал, який дав змогу дослідникам різних історичних шкіл, а також прибічникам державницької концепції визначити суть процесів, що відбувалися в Україні у середині XVII ст.

Проведені у розділі систематизація та аналіз численних публікацій вчених державницького напряму, серед яких виділяються праці В.Липинського, С.Томашівського, О.Терлецького, М.Слабченка, І.Крип’якевича, Д.Дорошенка, Н.Полонської-Василенко, О.Оглоблина, Л.Окиншевича, П.Феденка свідчать, що під час дослідницької роботи особлива увага істориків зверталася до вивчення наступних питань проблеми: наявність національної аристократії (еліти) та її роль у процесі державотворення, наслідки > внутрішнього розколу української аристократії для подальшого існування Української держави, вразливість геополітичного фактору, причини наростання соціальних конфліктів тощо.

Автор вважає, що спроби розв'язання складних питань внутрішньо- і зовнішньополітичного характеру дозволили вченим-державникам дійти слушних висновків щодо етапів формування новоствореної держави, причин її занеііаду. Використання державницької спадщини сучасними науковцями сприяє дальшому поступові історичної науки, дає поштовх до нового осмислення подій XVII ст. і їх значення для України.

Розглядаючи історіографічну ситуацію в 20-80-х рр., дисертант показав, що найбільш ефективно дослідження проблем сіановлення держави, її соціально-економічної та політичної історії, функціонування владних структур проводилися українськими вченими у 20-х рр. Цьому в значній мірі сприяла

діяльність заснованих Української Академії наук, нових

університетів, історичних кафедр, наукових установ та осередків. Особливо грунтовно було вивчено державно-адміністративний устрій Гетьманщини XVII - XVIII ст.

Процеси тоталітаризації держави позначилися і на характері історичних досліджень: у 30 80-і рр. українські вчені фактично були змушені відмовитися від продовження вивчення питань державного будівництва в Україні у 1648-1657 рр. Об'єктивністю відзначалися праці лише окремих істориків -М.Петровського, К.Гуслистого, В.Голобуцького, І.Крип'якевича, М.Брайчевського, І.Бойка, В.Дядиченка, Ф.Шевченка та деяких інших науковців.

Автор вказує на появу в українській історіографії з кінця 80-х рр. нових тенденцій, що характеризуються переосмисленням сталих поглядів на суть Визвольної війни.’ Проаналізовано внесок у розробку проблеми сучасних вчених - В.Смолія, В.Степанкова,

О.Гуржія, О.Апанович, М.Брайчевського, В.Борисенка, Н.Яковенко та інших істориків. Висвітлено позиції тих дослідників, які заперечують процес державотворення в Україні у XVII ст. (С.Горошко, В.Жмир) або вказують на його незавершеність внаслідок тривалого занепаду державницьких традицій (В.Яременко, О.Головко, О.Толочко), недостатнього розвитку політичної культури українців (Б.Парахонський, Б.Цимбалісгий), відсутності чіткої концепції, адекватної українській пасіонарності (М.Міщенко). Публікації в останні роки монографій, наукових статтей, нарисів з означеної проблематики, організація та проведення протягом 1991-1993 рр. трьох Всеукраїнських історичних читань "Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку", наукової конференції "Українська

державність: історія і сучасність" (січень 1993 р.), багатьох республіканських та регіональних історико-краєзнавчих конференцій свідчать про зростання інтересу до питання існування і причин втрати своєї суверенності Українською державою XVII ст., про актуальність даної проблеми сьогодні.

У другому розділі - "Висвітлення в українській історіографії питань державного будівництва в Україні у 1648-1657 рр." автором здійснено аналіз історичної літератури з проблем формування Української держави, регулювання нею своїх зовнішніх та внутрішніх функцій.

Дисертант приділив увагу вивченню праць, в яких знайшли відображення питання, пов'язані з проблемою наявності в гетьмана Б.Хмельницького політичної програми. Було визначено, що вперше в історіографії з'ясувати процес становлення української державності як результат цілеспрямованої державотворчої діяльності Б.Хмельницького спробували історики державницького напряму. Вони розрізняли два етапи у формуванні програми політичних вимог гетьмана і його оточення. Перший був спрямований на реформування політичної системи Речі Посполитої

з метою здобуття козацької автономії та зрівняння в правах з Литвою та Польщею. Характерною ознакою' другого етапу стала боротьба уряду за досягнення незалежності і соборності Української держави. Встановлено, що така думка поділяється переважною більшістю сучасних дослідників. Провідне місце у розробці даної проблеми належить науковим працям В.Смолія і В.Степанкова.

У розділі проаналізовані публікації вчених другої половини XIX - XX ст., в яких висвітлені окремі аспекти проблеми - основні напрямки діяльності Б.Хмельницького в сфері економічних

відносин, розв'язання питання аграрної політики гетьмана, її прогресивні наслідки, вплив антифеодальної боротьби на хід соціально-економічних перетворень, що проводились гетьманською адміністрацією. Дана тематика, вивчення якої започатковано працями О.Лазаревського, І.Новицького, В.Барвінського, М.Грушеаського, Д.Багалія, більш грунтовно була досліджена М.Слабченком, В.Голобуцьким, І.Крип'якевичем, В.Веселаго, Ф.Шевченком, В.Легким, П.Михайлиною, К.Стецюк, В.Степамковим,

В.Грабовецьким та іншими істориками України. Сучасні дослідники продовжують розробляти і конкретизувати поставлені їх колегами проблеми щодо радикальності соціально-економічної політики Б.Хмельницького, тісне переплетення якої з політичною програмою гетьмана створило міцне підгрунтя для утвердження державної організації.

На основі аналітичного розгляду змісту наукових робіт з питань становлення і зміцнення позицій Української держави у період 1648—1657 рр. визначені основні напрями, за якими

вивчається дана проблема. Встановлено, що початок дослідження територіальної організації держави було покладено працями М.Максимовича та О.Лазаревського. У наступний період всі

історики, які вивчали добу Хмельниччини, підтвердили факт наявності в Україні середини XVII ст. полїтико-територіального поділу на структурні одиниці, перетворення його у адміністративно-територіальний устрій.

У розділі підкреслюється вагомий внесок українських вчених у дослідження проблеми публічності влади. На думку

автора, першим розпочав її вивчення М.Владимирський Буданов. Досить успішно розроблялося дане питання також

О.Лазаревським, В.Барвінським, М.Василенком, М.Слабченком,

І.Джиджорою, Л.Окиншевичем, І.Крип’якевичем, М.Петровським,

А.Ткачем, О.Апанович, В.Сергійчуком та іншими істориками.

Аналіз наукових робіт дозволив з'ясувати стан дослідженості проблеми політико-правового статусу населення України у середині XVII ст. Розв'язання складних питань участі населення у виборах в державні органи, служби в державі, громадянства стало одним з основних завдань вчених

державницького напряму та сучасних науковців. Окремі наукові розробки з цієї тематики містять у собі праці істориків-народників, проте останнім не вдалося об'єктивно і комплексно підійти до вирішення проблеми внаслідок чіткого дотримання основних

положень народницької концепції.

Автор звернув увагу на характер публікацій відносно функціонування у період гетьманування Б.Хмельницького

національної церкви як необхідного атрибуту державності.

Виявлено, що в українській історіографії немає спеціальних робіт, які б розглядали дану проблему стосовно України XVII ст. Незначна кількість наукових праць вчених присвячена, в основному, питанню підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату. Деякими українськими дослідниками (В.Фаворським, І.Огієнком, І.Власовським, С.Плохієм, М.Харишиним) робилися спроби з'ясувати наслідки та значення здійснюваних гетьманським урядом заходів щодо Української православної церкви.

Залишається слабо розробленою проблема суверенності Української держави в регулюванні нею своїх зовнішніх функцій. Роботи вчених, присвячені стосункам України з рядом європейських держав (Д.Олянчин, М.Кордуба, Т.Мацьків,

С.Томашівський), Росією (А.Яковлів. О.Оглоблин, О.Гуржій.

В.Сергійчук, М.Брайченський), Туреччиною (М.Костомаров,

В.Дубровський), Кримом (П.Феденко, Я.Дашкевич) потрібно вважати лиаіе початком глибокого дослідження, що вимаїає багатобічного підходу до з'ясування геололітнчної ситуації в Україні у середині XVII ст.

Загалом дослідницька робота українських вчених сприяла накопиченню численних матеріалів, спостережень, висновків, що стали важливим внеском у вивчення багатьох питань державного будівництва в Україні у 1648-1657 рр.

У висновках підбито підсумки дослідження, визначено коло проблем, які потребують подальшого вивчення, сформульовано рекомендації і основні положення, шо виносяться на захист.

З'ясовано причини ігнорування або недооцінки вітчизняною історіографією кінця XVIII -- початку XX ст. розробки питань, пов'язаних з процесом державотворення в Україні у XVII ст.

Роботи вчених державницького напряму, діяльність наукових осередків та. дослідження істориків у 20х рр. XX ст. сприяли активізації вивчення даної проблеми.

Наукові розробки в 30-80-х рр. зосереджувались навколо двох тем доби Визвольної війни: антифеодальної боротьби народних мас України і прагнення останніх "возз'єднатися" з російським народом. Характерним явищем в українській історіографії даного періоду було заперечення процесу створення Української держави; говорилося тільки про деякі елементи державності, що мали місце під час повстання. Лише дослідження окремих вчених відзначалися принциповістю та історичною правдивістю, проте і вони, за незначними винятками, не були позбавлені ідеологічного нашарування.

Завдяки працям українських дослідників минулого, істориків з зарубіжної діаспори, сучасних науковців вдалося

з'ясувати основні положення державнополітичної програми гетьмана Б.Хмельницького.

Найбільша кількість робіт присвячена питанням соціально-економічної політики гетьманської адміністрації в роки Визвольної війни XVII ст. В Україні йшов не тільки кількісний процес зростання досліджень, але й якісний; відбувається збагачення тематики. В цілому в дослідницькій практиці рельєфно визначилися такі наукові напрямки і теми вивчення: 1) вплив антифеодальної боротьби на характер соціально-економічних перетворень уряду Української держави; 2) наявність буржуазних тенденцій о господарстві; 3)

зрушення у соціальній структурі українського населення; 4)

визначення характеру козацького і селянського землеволодіння; 5) зміни у свідомості трудящих мас внаслідок проведення Б.Хмельницьким економічної політики; б) характер утворення "вільних військових сіл" і їх юридична природа; 7) розвиток міст в повоєнний період.

Проблема зовнішньополітичних стосунків Української держави знайшла відображення в небагатьох працях українських дослідників. Не дивлячись на певне розширення документальної бази, процес нагромадження знань з даної теми відбувається повільно, чому є ряд об’єктивних причин. Більшість наукових

розробок стосується питання з'єднання України з Росією в 1654 році, при чому до сих пір залишається спірним характер цього об'єднання. Сьогодні вимагає спеціального дослідження тема укладення договорів Б.Хмельницького з володарями великих і малих держав. Необхідна і узагальнююча праця, в якій, на основі джерельного матеріалу, була б проаналізована зовнішня політика

Української держави, її роль у перегрупуванні політичних сил в Європі.

Існує ряд тем, що потребують грунтовної розробки і пояснення:

- наявність державнополітичної концепції в українському суспільстві;

- перспективи розвитку і функціонування органів управління;

• характер армії, питома вага у ній найманців, її чисельність;

- формування панівного класу-стану;

- діяльність судової системи;

- аналіз внутрішньополітичної боротьби в Українській державі.

Доцільною здається підготовка і перевидання праць істориків, що потрапили, з різних причин, у небуття, а також зарубіжних українських вчених, роботи яких збагатили б вітчизняну історіографію.

Основні положення дисертації знайшли своє відображення у публікаціях автора: .

1. Проблема громадсько-політичного устрою України середини XVII ст. в поглядах М.Костомарова // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Історія. - Вил.ЗЗ . - К., 1995. -

С. 125-132.

2. Форми вивчення краєзнавства в середній школі // Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства -Луцьк, 1993. - С. 356-357 (в співавторстві).

3. Українське державознавство в 19 - початку 20 ст. // Історія українського народу. Тези доповідей на II українській студентській конференції. 19-22 квітня 1994 p. - К., КПІ, 1994. - С. 43-44.

4. Суспільно-політичні процеси середини XVII ст. в оцінці М.Костомарова // Перша заочна наукова конференція з питань

генеалогії і біографіки, присвячена 160-річчю з дня народження О.М.Лазаревського. Вінниця, 14 червня 1994 р. - Вінниця, 1994. -

С. 23-24.

5. М.Слабченко як дослідник економіко-правового устрою України XVII ст. // Друга заочна наукова конференція з питань генеалогії і біографіки. Червень, 1995 р. - Вінниця, 1995. - С.10-12.

Полищук И.И. Формирование Украинского государства в 16481657 гг. (Историография проблемы).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1995. В работе осуществлен анализ исторической литературы по проблемам формирования Украинского государства середины XVII в.,

регулирования ним своих внутренних и внешних функций.

Установлены причины недооценки или игнорирования

отечественной историографией конца XVIII - начала XX вв. разработки вопросов государственного строительства; определены научные направления и основные темы изучения проблемы; сформулированы рекомендации, которые должны способствовать дальнейшему исследованию вопросов, связанных с процессом становления и укрепления Украинского государства.

PolishchuK 1.1. Forming Ukrainien State in 1648-1657 (Historiography of the problem).

Dissertation for the compertiton of scientific degree of candidate of historical sciences in the speciality 07.00.01 - history of the Ukraine, 'Kiev Taras Shevchenko university, Kiev, 1995. In the work the

historical literature concerning problems oi forming Ukrainian state ot the middle of XVIi th century, regulation of its internal and external functions is analysed. The reasons of underestimate or ignoring elaboration of state building problems by home historiography of the end of XVIII th - the beginning of XX th centuiies are identified; the scientific trends and the principal aspects of the study of the problem are determined; the recommendations that must contribute to further study of the problems connected with the process ol forming and strengthening Ukrainian state aie formulated.

Ключові слова: Українська держава, державнісгь, історіографія. Визвольна війна.

Піди, ло лруку Формат бОУвІ’/іб- Папір

друк. _Ns X . Друк офсетним. Умови, друк. арк. tfc Умов», фарбовідб. 1,2? Облік.-вид. арк. /tC Іираж fcC • Зам. Jft jT-y'ççy.

Фірма ч. ВІГЮЛ».

2.Г)?ПІ Киїр, сул. Волинська. вО.