автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Формы собирательности имен существительных современного русского языка в семантическом и системно-грамматическом аспектах.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Формы собирательности имен существительных современного русского языка в семантическом и системно-грамматическом аспектах."

(НІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

їїБ ол

ТОПЧИ^ІЙсА^МИКОЛАЇВНА

ББК: 78.37-86г

ФОРМИ ЗБІРНОСТІ ІМЕННИКІВ СУЧАСНОЇ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ В СЕМАНТИЧНОМУ І СИСТЕМНО-ГРАМАТИЧНОМУ АСПЕКТАХ

Спеціальність - 10.02.02 - російська мова

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ДНІПРОПЕТРОВСЬК - 1997

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі загального мовознавства та слов'яі ських мов Ізмаїльського державного педагогічного інституту

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Колесников Олександр Андрійович, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри загального мовознавства та слов'янських мов

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Столярова Любов Прохорівна, завідувач кафедри лінгвістичної підготовки іноземції Дніпропетровського державного університету і. • кандидат філологічних наук Клочко Олена Сергіївна,

доцент кафедри іноземних мов Дніпропетровської академії митної служби України

Провідна установа - Донецький державний університет

Захист відбудеться ”±£Ц" лютого 1998 р. о 10 годині на засц спеціалізованої вченої ради Д 08.051.05 із захисту дисертаці здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Дніпропетровському > державному університеті /321 Дніпропетровськ, пров. Науковий, 13, корпус 1, філологі факультет, аудиторія 804.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Дні петров ського державного університету.

Автореферат розіслано \ 99?року.

Вчений секретар спеціалізованої ради //

доктор філологічних наук, доцент Пристайко

У дисертаційному дослідженні з функціонально-семантичного і огляду аналізується філософська і системна специфіка форм збірних менників сучасної російської мові. В роботі обгрунтовується думка, що бірні іменники, які більшістю граматик сучасної мовознавчої науки іизначаються як окремий лексико-граматичний розряд, мають раматичний статус у мовній системі. Семантико-парадигматичний аналіз [юрм збірності іменників російської мови на основі інвентарно-■аксономічного, функціонального й інформаційного підходів дозволяє тверджувати цю думку.

Актуальність дослідження. Проблемі лінгвістичного статусу форм бірності іменників сучасної російської мови приділено чимало уваги в ірацях багатьох лінгвістів (О.О.Потебня, Л.В.Щерба, О.О.Шахматов,

І.В.Виноградов, В.З.Панфілов, 0.0.Реформатський, І.Е.Єселевич, І.І.Дегтярьов, Л.І.Фролова, Д.І.Руденко, Н.С.Чиркінян та ін.). Проте юна і на сьогодні залишається важливою і актуальною для дослідників іорфології як така, що не знайшла всебічного й остаточного розв'язання.

Ряд праць, присвячених вивченню місця збірних іменників в раматичній системі сучасної російської мови, їх походження, дає дуже агаяьну, а часом і суперечливу інформацію (О.О.Потебня, Г.Бругман, Ї.М.Галкіна-Федорук, Л.Л.Буланін, В.І.Дегтярьов, В.Сташантене, ]|.І.Руденко, В.З.Панфілов, О.М.Щербак та ін.). У науковій літературі іаявні розбіжності також і щодо пояснення природи цього мовного явища

О.Єсперсен, К.С.Аксаков, О.О.Холодович, В.Ф.Асмус, О.А.Колесников, }.М.Нікітін та ін.).

Недостатня вивченість статусу та природи збірних іменників, ндсутність належного висвітлення питань про семантичні, морфологічні, интаксичні й функціональні особливості цих форм, а також відсутність диного принципу їх опису спричинили значні розбіжності в поглядах [інгвістів на ці мовні одиниці. Все це свідчить про складність іроблематики з цього питання й потребує на сучасному етапі розвитку юви всебічного вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в руслі загального наукового напрямку кафедри загального совознавства та слов'янських мов по темі "Проблеми опису граматичних :истем слов'янських мов". .

Мета і завдання дослідження. З точки зору на актуальність, іагомість та недостатнє опрацювання питання у науковій літературі, ггавимо собі за мету з'ясувати і проаналізувати саму природу форм

збірності іменників російської мови, визначити їх лінгвістичний статус мовній системі.

В роботі поставлено такі завдання:

1. з урахуванням загальних і дистинктивних особливостей форм збірних іменників підсумувати факти дистрибуції на користь граматичного трактування форм збірності в системі російської мови;

2. по можливості виявити категоріальну семантику форм збірних іменників;

3. вивчити поведінку форм збірності у сфері синтаксису лексико-граматич них розрядів;

4. внести корективи у практику опису і тлумачення збірних форм;

5. розмежовуючи омонімію лексико-граматичних розрядів і форм збірності, визначити системний статус окремих подібних в лінгвістичному трактуванні і лексикографічному поданні форм іменник російської мови.

Методи дослідження. Основним методом роботи є описовий, и включає: лінгвістичне спостереження, аналіз мовних явищ, відбір систематизацію відповідного матеріалу. На різних етапах досліджен залучалися й інші наукові методи: функціональний, статистичн підрахунків, зісгавний і метод компонентного аналізу.

Матеріал дослідження. Основними джерелами добору фактично матеріалу стали: тлумачні та словотворчі словники російської мови, тво художньої й науково-популярної літератури, публіцистика, усне мовлені факти деяких діалектів. Загальний обсяг зібраних прикладів станові понад 9 тисяч слів.

Наукова навшна роботи полягає в тому, що вона є перш спробою системного аналізу форм збірності іменників сучасної російсь: мови як граматичних форм категорії числа. Вперше на конкретних фат: простежуються зіставні дані про синтаксичні позиції як форм збірності,' і слів інших лексико-граматичних розрядів російської мови. Новин підсумований облік семантичних і граматичних особливостей аналізо них одиниць, що зумовлює розгляд збірних іменників не ЯК розрядові явища, а як особливих граматичних засобів квантифікації в парадиг тичній будові категорії числа. На основі інтерпретації фактичн матеріалу узагальнено наукові дослідження, які присвячуються різі аспектам опису категорії збірності; укладено списки досліджуваних фор Теоретичне значення і практична цінність роботи. Сучасні акта розробки проблем морфології вимагають поглибленого вивче граматичної категорії числа. Результати дослідження значно розширю; уявлення про парадигматичну та семантичну структуру категорії чи

з

ізагалі і форм збірності іменників зокрема. Граматична інтерпретація [юрм збірності, відмежування їх від лексико-граматичного розрядового шища мають певне значення для дослідження з морфології та гексикографії сучасної російської мови. Крім того, в роботі намагаємось шести ясність і конкретність у розв'язанні питання про взаємозалежність гексичного і граматичного в слові при змістовному аналізі граматики в >услі функціонально-семантичного підходу.

Практична цінність роботи визначається отриманими результатами: основні положення й висновки можуть бути використані іри читанні курсів сучасної російської мови. Дослідження дає багатий фактичний матеріал для розробки спецкурсів та спецсемінарів із горфології, синтаксису й лексикографії. Спостереження і висновки ;исертаційного дослідження знадобляться і при укладанні посібників та іідручників з морфології сучасної російської мови.

Списки збірних іменників, подані в додатку, можуть бути ридатними для вдосконалення лексикографічної фіксації цих іменників в осійській мові, при створенні спеціального словника збірних іменників.

Особистий внесок здобувана. В роботі вперше залучено до аналізу осить своєрідний масив іменників російської мови у формі постійного бірного числа, пропонуються критерії диференціації форм збірності й ленників лексико-граматичного розряду речовинних, додається иовниковий список форм збірних іменників з повного парадигмою раматичних форм. "У результаті багатоаспектного аналізу доводиться равомірність розгляду форм збірності як граматичного мовного явища.

Апробація роботи. Ряд положень дисертаційного дослідження у игляді доповідей та повідомлень викладено на підсумкових іжрегіональних, республіканських і міжнародних наукових конференціях Толтава 1991; Ізмаїл 1991, 1994, 1995, 1997; Тирасполь 1992; Донецьк 994; Мелітополь 1996; Київ 1997/. Робота обговорювалася на засіданні афедри загального мовознавства і слов'янських мов Ізмаїльського ержавного педагогічного інституту. Основні положення дисертаційного ослідження викладено в одинадцяти публікаціях.

Структура і обсяг дисертації. У відповідності до поставленої мети і шдань робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Основний ;кст дисертації - 151 сторінка, загальний обсяг -189 сторінок машино-исного тексту. До структури роботи входять додаток (9 сторінок) і тисок використаної літератури (189 найменувань).

Стислий зміст роботи.

У вступі обгрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, характеризовано стан її вивчення, з'ясовано мету і завдання роботи, її

теоретичне і практичне значення , наукову новизну; вказано методи прийоми аналізу, джерела фактичного матеріалу, сформульоване положення, що виносяться на захист.

У першому розділі "Форми збірності іменників ] парадигматичному аспекті" визначається коло теоретичних проблем суперечливих питань вивчення форм збірності іменників. Підставою дл виділення досліджуваного матеріалу стала сформована в русистии практика трактування форм збірності як одного з лексико-граматичнії: розрядів іменників сучасної російської мови. Семантико-парадигматичниі аналіз форм збірності іменників на основі інвентарно-таксономічноп підходу дозволяє стверджувати про форму збірності іменників Я! граматичну форму в парадигматичній структурі категорії числа.

Збірність - одна з найдавніших мовних форм людського мислення яка існувала на всіх етапах розвитку мови. В історії лінгвістичного опис форм збірності існує чимало фактів, що свідчать про генетичн спорідненість форм збірності з категорією числа, про їх зв'язок формуванням мовних засобів вираження кількості. Збірні форми, як спосії вираження множинності, були в специфічному співвідношенні одиничністю і з членованою множинністю. Збірні поняття виражалис формами іменників однини і множини. Форми множини конкретни іменників вживалися не лише д ля позначення дистрибутивної, але й збірне множинності. Усталений "паралелізм" у вживанні форм множині утворених від збірних іменників, і простих граматичних форм множини відзначався багатьма дослідниками (В.М.Марков 1974, 69-79; Ю.С.Азар 1984, 146-162; В.І.Деггярьов 1982, 92-102; І.Е.Єсеяевич 1987, Г.О.Хабургаєв 1990, 154-155 та ін.).

В історії розвитку мов з подальшим абстрагуванням кількісни уявлень, переходом до абстрактної множинності окреслюється тенденці переростання деяких показників збірних множин у показник дистрибутивної множинності.

Панхронічна семантична спільність форм категорії числа і збірни іменників стала однією із першопричин історичної трансформації окремії форм збірності в парадигматичні форми множини іменників з конкретни значенням. Приклади такого "переродження" подавались в дослідження К.С.Аксакова, О.О.Шахматова, П.Я.Черниха, Л.А.Булаховськог* О.І.Соболевського, С.П.Обнорського тощо, широко відбивалися в мові творів М.В.Ломоносова, фіксувалися у східнослов'янських джерела ХІ-ХІІ ст. С'угодье"-"уголья", "перье"-"перья", ‘'трупье"-"трупья" тощо).

Існування паралельних форм стверджує думку про більшу близькість збірних іменників до граматичних форм категорії числа, ніж до явища лексико-граматичної розрядовосгі.

Своєрідна лінгвістична природа форм збірності, які становлять факт збігу формально вираженої семантики множинності (це реіулярно характеризовані утворення) і граматичної форми однини, зумовлює неоднакову системну інтерпретацію даного мовного факту.

Дискусійнісгь тут виявляється в тому, що форми збірності іменників російської мови одними граматиками традиційно визначаються як один з лексико-граматичних розрядів іменників (Є.М.Галкіна-Федорук 1958, 206; О.Н.Гвоздев 1958, 145; Л.Л.Буланін 1976, 38-39; О.І.Моїсеєв 1980, 138; О.В.Бондарко 1973, 42-62 та ін.), іншими - як форми числа в складі тричленної парадигми "зверь" - "звери" - "зверье" (Реформатский 1987, 76-87; Колесников 1976,94-96; Нікітін 1984, 112-114 та ін.).

Для аналізу форм збірних іменників у дисертації прийнята, в основному, класифікація лексико-граматичних розрядів, запропонована

О.А.Колесниковим(1988), в якій автор виділяє в межах іменників дві групи одиниць: 1) обчислювальні (конкретні) і 2) необчислювальні. Обчислювальні іменники поділяються на назви істот і неістот, необчислювальні - на іменники з речовинним і абстрактним значенням. Поза лексико-граматичними розрядами залишаються збірні іменники, які трактуються як морфологічна форма конкретних іменників, що входить в тернарну опозицію форм і значень категорії числа обчислювальних іменників.

І дійсно, при єдності лексеми і лексичного значення збірні форми типу "зверье" об'єднані з формами числа конкретних іменників типу "зверь"-"звфье" спільним семантичним інваріантом кількості. Однорідність граматикалізованих значень цих форм, а отже, їх взаємозумовленість свідчить про те, що в збірних іменниках слід вбачати форми, які виступають синонімічними до форм числа іменників з конкретним значенням.

З урахуванням того, що "формы слова - это разновидности одного и того же слова, отличающиеся друг от друга элементами морфологического состава или синтактико-фразеологическими связями и соответствующими побочными значениями и отгенками"(Виноірадов 1975, 39), то форму зі значенням збірності іменників російської мови можна визнати іраматикоподібною формою, співвідносною з гомогенними формами однини і множини конкретних іменників типу "зверь" - "звери" -"зверье”. Причому ці форми, об'єднуючись семантично з граматичними

б

формами числа, виявляють найвищий ступінь граматикалізації і системи реіуляр-ності, що також свідчить про більшу близькість їх до форм числа ніж до лексико-граматичних розрядів. Оскільки семантичних і системні доказів на користь іраматичносгі збірних іменників більше, ні контраргументів, логічно визнати, що традиційний розгляд форм збірні іменників російської мови в одному ряду з лексико-граматичним розрядами назв істот і неістот, абстрактних і речовинних іменник видається системно недоцільним на відміну від трактування цих форм зв'язку з категорією числа.

Для доказу сформульованої точки зору нами були проаналізовані підсумовані всі факти дистрибуції, що свідчать про відмінність фор збірних іменників від лексико-граматичних розрядів іменників сучасні російської мови.

Групування слів у лексико-граматичні розряди іменникі (граматикалізовані семантичні підкласи) зумовлюється спільність референтної співвіднесеності, специфікою вияву граматичних категорії що характерні для цієї частини мови.

Референтнісгь форм збірних іменників не має подібної однорідності, проте в цілому не виходить за межі конкретних імен ("зверье", "листва", "студенчество” тощо). Однак регулярно відгворюваи граматикалізоване значення кількості форм збірності сприяє виникненню них опозиційних відношень з формами однини і множини конкретнії іменників, тоді як слова всередині лексико-граматичного розрядз об'єднуючись на основі граматикалізованої ознаки, не протиставляють« не вступають в опозиційні відношення.

. Відмінність лексико-граматичних розрядів іменників простежується і при словотворенні, зокрема, у відношенні словотворчи парадигм. Якщо речовинні та абстрактні іменники функціонують я мотивуючі для слів інших частин мови ("сахар" - "сахарный", "сахарить* "горе" - "горестный", "горевать"), то форми збірності, які бул "характеризованими" граматичними формами, не виступають твірної базою, бо словоформи, як відомо, не мають здатності до словотворення. 3; даними словотворчого словника російської мови, складеною

О.М.Тихоновим, лише приблизно 1% збірних іменників можуть буті розглянуті як мотивуючі для слів інших частин мови.

Крім розбіжностей з іменниками речовинної та абстрактно семантики в словотворенні, форми збірних іменників мають ряд інши: специфічних характеристик, що не властиві необчислювальним іменникам Наприклад, відсутність для них будь-якої можливості вживатися у форм множини. У лінгвістичній літературі відносно інших лексико-граматичний

зозрядів іменників відзначається, що форми множини для деяких іменників і речовинним та абстрактним значенням цілком можливі (див. праці

І.М.Кознєвої, П.А.Собояєвої, Д.І.Руденко, М.Д.Потапової та ін.). Не іали й не мають місця для цих іменників і процеси історичної трансформації, тоді як факти "переродження" окремих форм збірності у ¡юрми множини обчислювальних іменників зафіксовані в історії мови.

Близькість аналізованих форм до граматичних форм числа ;огасретних іменників стверджується також існуванням між ними реальної раматичної синонімії, омореферентності форм. Назване явище знаходить ¡ідображення і в тлумаченні збірних форм через ідентичні обчислювальні менники у формі множини тих же імен ("студенчество'‘-"слуденгы"), і в юзміщенні форм однини і множини конкретних і гомогенних і іегомогенних збірних іменників в одному сурядному ряду: "К рабочим олоннам присоединились студенты, офицерство, интеллигенция, мелкие иновиикн" (Пікуль). Прикладом семантичної еквівалентності зісгавних юрм служать і факти паралельного їх вживання в одному контексті: "Да, нтеллигенция теперь в маляры пошла. А что прикажете делать, если нтеллигенты не нужны, а маляры нужны?'(Борковський,

Іокровський). Взаємозамінність гомогенних форм свідчить про емантичну і функціональну близькість форм множини збірних іменників а іменників з конкретним значенням. Якби форма збірності була фактом ексикограматичної розрядовості і не пов'язувалася зі значенням чиста, то вище внутрішньорівневої синонімії, яка базується на спільній піввіднссеності форм чиста обчислювальних і збірних іменників з іваріантним значенням кількості, було б неможливим. Аналогічних ипадків у сфері іменників з абстрактною і речовинною семантикою не постерігається.

Таким чином, можна твердити, що перед нами все-таки арадигматично зв'язані словоформи одного слова, що допустимість раматичної інтерпретації форм збірності іменників базується на системній еальносгі.

Доказом на користь трактування збірних іменників як форм заматичної категорії числа служать і випадки коливання в координуючих узгоджених формах числа присудків і означень при збірних іменниках, »акти такого коливання спостерігаються ще в давньоруській мові і ідзначаються багатьма лінгвістами при дослідженні як історії російської ови, так і її діалектів (див. праці В.І.Борковського і П.С.Кузнецова, ..Б.Шапіро, І.Е.Єселевич, В.І.Дегтярьова, І.О.Букринської, .А.Романовської тощо).

Подібне явище характерне і для мов інших генетичних і типо-

логічних груп (див. праці В.Г.Гузєва і Д.М.Насилова, М.А.Кумахова

О.М.Щербака, О.О.Лешкової, Г.О.Меновщикова, І.О.Смирновоїтощо). Е історії всіх слов'янських мов дослідники відзначають коливання і числових формах узгоджених слів тільки при збірних іменниках, але ш знаходять таких особливостей для функціонування іменників : речовинним і абстрактним значенням.

Таким чином, історією мови підтверджується генетична спорідненість форм збірних іменників і граматичних форм числа. Підсумований облік фактів дистрибуції засвідчує граматичний статус досліджувань форм в мовній системі.

У другому розділі дисертації "Лексична сфера і синтаксичні фун кції форм збірності іменників сучасної російської мови" у функціонала ному аспекті простежуються особливості синтагматики форм збірню іменників, їх синтаксична поведінка, що відрізняє аналізовані форми від слів інших лексико-граматичних розрядів, встановлюється приблизниі діапазон можливого функціонування форм іменників із значення!, збірності.

У лінгвістиці висловлюються різні думки відносно сферї лексичного ''наповнення" форм збірності іменників, місця цих форм І ієрархії категорій іменників. Як правило, види словоформ диференціююті або за семантикою, яка позначає множинність, або за формальним! ознаками. В результаті до лексико-граматичного потенціалу збірност включають іменники з речовинним значенням ("курага", "горох'' "серебро”, "чернослив", "ветошь”, "икра" тощо), а також словоформи, ще виражають значення сукупності ("полк", "народ", "сгая", "группа" "коллектив", "стадо" і т.д.).

Нерідко до збірних іменників відносять і найменування сукупностей функціонально тотожних, але різних предметів ("галантерея" "оптика", "посуда", "мебель", "одежда", "гастрономия" тощо). Враховуючі такі специфічні ознаки збірності, як схожість чи тотожність між елементамі збірних множин і їх однорідність, навряд чи можна погодитись, щ< перераховані найменування складаються з тотожних, внутрішньї однорідних частин. Тому інтерпретацію їх як збірних форм іменників мі вважаємо сумнівною.

У лексичну сферу збірності також включають потенційні plurali: tantum і парні предмети ("ресурсы”, "задворки", "ботинки", "перила" "брызги", "кружева", "всходы" тощо), одиничні іменники з узагальнено збірним значенням ("мужик", "птица", "гость”, "студент" та ін.).

Неоднакова інтерпретація граматичних характеристик ряду сліе неупорядаованість їх у словниковій граматичній фіксації свідчить пр>

загальну нерозробленісгь питання про лексико-граматичні розряди взагалі, про сутність категорії збірності зокрема.

З урахуванням підходу до збірних форм іменників як реальних компонентів парадигматичної структури граматичної категорії числа иожна визначити приблизну сферу можливого функціонування форм іменників зі значенням збірності. До неї входять всі форми іменників з їонкретним значенням, що мають співвідносні корелятивні пари зі ¡наченням одиничності і невизначеної множинності ("студент" - "студенты"

■ "студенчество" і т.д.), обчислювальні іменники у множинній формі "сани", "очки", "ворота", "ножницы" тощо), іменники на позначення тарних предметів ("усы", "глаза” та ін.), словоформи з відтінком іагатокомпонентності у значенні ("зубы", “волосы" тощо),

«відмінювані іменники, що позначають обчислювальні предмети "кашне", "депо", "кафе”, "пальто" і т.д.).

Форми збірності мають певні граматичні характеристики, що шзначають їх зв’язок з категорією числа і на синтагматичному рівні. Наяв-іісгь у семантиці аналізованих форм квантитативного інваріанта ¡умовлює здатність форм збірності до різного ступеня розчленування шіслової структури, що, в свою чергу, пов'язано з фіксацією на цьому >івні додаткових відтінків зі значенням "обмеженої" і "вичерпної" укупності: "Студенчество МГУ" - "Студенчество мира". Засобом Ьормування значення "вичерпної" сукупності виступають квантифікатори весь", "вся", "все", які поряд з функцією привнесення кількісних значень іиконують роль інтенсифікації кількісних показників ("вся клиентура", все рыцарство", "весь генералитет").

Позицію "обмежувача" в кількісній семантиці форм збірності ¡осідають лексеми з імпліцитною семою "частина від цілого" типу "пласт", круг", "ядро" тощо, слова в переносному значенні типу "цвет“, "сливки", отбросы", "тузы", наприклад: "В московском государстве, как и на ападе, ядро аристократии составляли придворные элементы" Валішевський); "Играли в Киеве, причем был созван цвет русского енералитета" (Пікуль) тощо.

Цю роль виконують означальні займенники типу "всякий", каждый", "любой" і заперечний займенник "никто": "каждый из братвы", никого из дворянства", "любой из интеллигенции" тощо. В результаті имвол збірної множинності як "свого роду одиниці" порушується, а означена сукупність не постає як щось цілісне. Розчленованість онсгрукцій з формами збірності іменників на синтагматичному рівні відчить про орієнтацію аналізованих форм на виявлення однієї із якостей атегорії кількості - дискретності, розчленованості.

Ця особливість реалізується або шляхом специфічно сполучуваності форм з певними словами чи прийменниками дистрибутивним значенням ("лица духовенства", "между мужичьем", "среді казачества", "сквозь листву"), або за рахунок конструкцій . розчленованою номінацією збірних іменників, наприклад: "Вечером оі позвал в гости местную интеллигенцию: учителя с женой, священника писаря" (Пікуль). Подібні синтаксичні структури є одним із особливи: засобів якісної конкретизації кількості. Квантитативність семантики форі збірності ілюструється прикладами, де аналізовані форми співвідносяться формами множини члена синтагми чи речення, наприклад: "Все министры жулье страшное" (Пікуль); "Профессура - звери, это вам не Кэмбридж (Пікуль). Подібні факти вже використовувались для доказів граматичне природи форм збірності.

Подвійність лінгвістичної мотивації форм збірних іменникії контекстуально-ситуативна омореферентнісгь їх у плані відображенн дійсності з гомогенними формами однини і множини обчислювальни. іменників, загальний кількісний інваріант в семантиці форм числа і форі збірності дають підставу вважати, що і на синтаксичному рівні аналізован форми тотожні з формами числа конкретних іменників.

Форми збірності іменників на цьому рівні відзначаються аналогічною синтаксичною поведінкою відповідно до форм числа конкретик іменників у певних мовних статусах і синтаксичних позиціях.

Ця тотожність демонструється в "реченневих", "посхреченнєвих" "дореченнєвих" позиціях (Клобуков 1986).

Так, в "реченнєвій" позиції збірні іменники російської мови у форі! номінатива чи генетива на основі ознаки "активності" (Бондарко 1996^ "потенційності" (Чейф 1975) репрезентують значення статуса діяча виконавця дії: "Летит комарье, летит воронье к береговым кустам (Корнілов); "Мне светила под урчанье машин и зверья мною высгроенна плотина" (Євтушенко); "Дамье от меня ракетой шарахалось (Маяковський) тощо. В цій же позиції форми збірних іменників, як іменники лексико-граматичного розряду конкретних, функціонують у рої або напівпредикативного субстантивного звороту з квалітативниі значенням, або в ролі уточнювача інформації: "Бояре наши, дворяне мужичье сиволапое,- спят, жрут да молятся" (О.Толстой); "Нашег государства суть два сословия: кормящее и служилое,- сиречь кресгьянств и дворянство" (О.Толстой); "Садились рядом я и одногодки - зиминска лохматая братва" (Євтушенко) тощо.

Типова в межах речення для досліджуваних форм позиці поширювача з семантикою оцінки: "Полковничья? - профессор вдру

взорвался.- Какой это болван придумал? Полковничья! Дурачье! (Полевой); "Стенька в десять стружков к Теркам ушел, а эти вроде на милость идут. Ворье хитрое..." (Шукшин). У конструкціях такого типу в значній мірі беруть участь слова - зоосемізми, що представлені формою збірності: "Барыги, перекупщики, - брезгливо пояснил Сергей. - В приемные дни слетаются. Воронье!" (Габунія) тощо.

Оцінна семантика форм збірності іменників, як і конкретних іменників російської мови, маніфесту єгь ся і в "дореченнєвій" позиції в межах конструктивно зумовлених уживань номінатива при нульовій формі дієслова: "Уголовники - рвань! - сказал Володя" (Рибаков).

Тотожне функціонування форм збірності і конкретних іменників з назвою істот в “реченнєвій" позиції виявляється і в орудному відмінку з агентивним значенням, яке подається в пасивній конструкції: "Информация поставлялась агентурой" (Пікуль); "Урожай собран студенчеством" тощо.

Широка сфера конкретних і збірних іменників-неістот на позначення знаряддя дії: "Я был ранен пулей в плечо, после чего валялся в госпитале Претории" (Пікуль); "Но не бойся, безумный ветер, Плюй спокойно листвой по лугам" (Єсенин); "У небольшого окошечка, заткнутого тряпьем, на двух кругляшах лежала доска-сороковка, изрезанная вдоль и поперек" (Тихонов) і т.д.

Аналогічна синтаксична поведінка форм збірності з формами числа конкретних іменників експлікується в даному типі позиції і у формі давального відмінка зі значенням адресації. Оскільки давальний відмінок "характеризуется почти исключительно присутствием в них имен одушевленных предметов" (Пешковський 1956, 68), наповнювачами цього статусу будуть іменники з назвою істот: "Остальная публика уже потянулась в буфет, привлеченная грохотом бочки с виноградом, при бывшей в дар дворянству от... владельца "Аквариума" (Пікуль); "То дорого, что почин, - сказал Петр купечеству" (О.Толстой) тощо.

Статус адресата для конкретних і збірних іменників з назвою істот відзначається і в "посгреченнєвій" позиції заголовка або у фінальній позиції "іменного автора (адресанта)": " Администрации города";

"Руководству завода"; "Молодежи“: "Студенчество вузов" і т.д.

Перелічені статуси аналогічного функціонування форм збірності і конкретних іменників російської мови не характерні в прямому значенні іменникам лексико-граматичних розрядів. Звертає на себе увагу і те, що у всіх названих конструкціях форми збірних іменників можуть замінюватися гомогенними формами числа конкретних іменників, причому змінені

структури виявляють денотативну тотожність і в цілому семантично однотипні.

Близькість у синтаксичному функціонуванні, відсутність контрастної дистрибуції иіж формами збірності і формами числа конкретних іменників можуть бути використані при ствердженні граматичної природи аналізованих форм російської мови і на синтаксичному рівні.

При розв'язанні питання про положення цих одиниць в системі мови варто виходити з того, що форми збірності іменників, які мають спільний квантитативний інваріант з формами числа іменників розряду конкретних і характеризуються контекстуально-ситуативною омореферентніспо в плані відображення дійсності з гомогенними формами числа обчислювальних іменників, мають з огляду на це схожі як граматичні характеристики, так і синтаксичні функції і є, таким чином, граматичними формами одних і тих же іменників лексико-граматичного розряду конкретних.

В треіьому розділі "Інформаційно-семантична специфіка форм збірності іменників" у лінгвофілософському аспекті розглядається логічна і мовна категорії кількості, аналізується семантика форм категорії числа і форми збірних іменників, встановлюється позиція збірної множинності в системі форм вираження граматикалізованої семантики кількості.

Враховуючи двоплановісгь будь-якої номінативної категорії, парадигматичну будову граматичної категорії числа потрібно розглядати в плані взаємозумовленості не тільки граматичних форм числа словоформи, але й граматикалізованих значень кількості. Інакше кажучи, сучасна структура категорії числа може бути представлена у вигляді об'єктивно існуючих двох видів взаємозумовлених парадигм: парадигми граматичних форм і парадигми граматикалізованих ними значень (Колесников 1988).

Граматикалізованим значенням числа як модуса існування кількості виступають такі моменти "обчислювальносгі", як одиничність, невизначена і збірна множинність. Нам видається, що схему, яка відображає тернарну побудову парадигми категорії числа з включенням в парадигму семантики форм збірності, можна подати у вигляді: однина (значення одиничності) - невизначена множина (значення невизначеної роздільної множинності) - збірна множина (значення визначеної сукупності множинності).

Таким чином, з філософських позицій аналізу категорії числа форма збірності - остання ланка в низці парадигматичних засобів

квантифікації, яку можна розглядати як завершений продукт лічби множин певного ступеня потужності.

Досліджуючи словоформи типу "студенчество", "зверье”, ’’листва" тощо в інвентарно-таксономічному і функціональному аспектах, де відчуття тотожності їх смислових структур зі структурами конкретних іменників підтверджується ідентичним функціонуванням, приходимо до висновку, що ці мовні утворення є або фактом формотворення, або явищем більш близьким до формо-, а не словотворення. Ще Л.В.Щерба в розмежуванні форм слова і окремих самостійних похідних слів вважав за необхідне враховувати так зване "природне мовне чуття", підкреслюючи при цьому, що "надо отличать образование обозначений новых понятий и образование обозначений оттенков одного и того же понятия" (Цитуємо за: Виноградов 1951, 49).

"Природне мовне чуття” підказує нам, що форми збірності постають у зв'язку з формами числа конкретних іменників як "утворення позначень відтінків одного і того ж поняття" - поняття про кількість предметів, позначених гомогенними мовними формами.

Особливе місце в описі семантики форм збірності належить поняттю цілісності. Це поняття як певне первинне підсвідоме поняття розглядав Е.Сепір, виділяючи при цьому дві сутності, одна з яких - це щось, що об'єднується в ціле і мислиться як схильне до різних операцій складення з окремих частин (Сепір 1993, 387-388). Логічною буде думка, що подібною сукупністю сутностей, кожна з яких має незалежну функціональну реальність, характеризується в об'єктивній дійсності і явище збірності.

Значення цілісності в ексгенсіоналі поняття збірності формується як абстракція, оскільки елементи, чи реально існуючі фізичні предмети, що безпосередньо складають цю сукупність, поєднуються в сяйне ціле. Отже, в семантичному плані збірність є одним із проявів загальної семантичної категорії цілісності, віднесення якої до категоріальної семантики описуваних форм зумовлено, мабуть, специфічним способом осмислення фактів об'єктивної дійсності.

У парадигматичній будові граматичної категорії числа встановлюється наявність форм постійної множини типу "сани", "ворота", "очки", "ножницы" тощо, які допускають парадигматично взаємозумовлені значення числа ("одни сани" - "троє саней"). З урахуванням даного підходу нам видається логічним прийняття в описі форм збірності поняття форми постійного збірного числа для окремих випадків типу "шпана", "шантрапа", "сброд", "мелюзга" тощо.

Характерною рисою цих форм є парадигматична "недостатність", що виражається у відсутності в них утворень за моделлю множини і однини гомогенних іменників. Форми постійного збірного числа не співвідносяться з гомогенними іменниками для реально обчислювальних референтів, а в лексичному складі мови існують утке як готові словникові одиниці, що подібні до утворень типу "очки”, "грабли”, "вилы" тощо. Форми постійного збірного числа характеризуються високим ступенем граматичного синкретизм}' (поєднання в структурі значення і одиничності, і множинності, і збірності), оскільки відношення цих форм до референтної "обчислювальності“ очевидне: "Эти ребята - шпана дворовая" і "Он -шпана уличная”.

Морфологічно недостатні, форми постійного збірного числа здатні компенсувати свій формальний недолік шляхом створення різноманітних розчленованих номінацій. їх доцільно розглядати як особливі різновиди парадигматичних форм граматичної категорії числа.

При осмисленні граматичного статусу форм збірності іменників російської мови необхідно враховувати і таку онтологічну проблему, як потенційна дискретність будь-якої, в тому числі і збірної множинності. Безперечно, що сема "суцільна множинність" зовнішньо домінує у формах збірності, однак не можна заперечувати і те, що ця множинність і в осмисленні, і у відображенні мислиться як сукупність реально існуючих у бутті дискретних елементів. Як вважає Д.І.Руденко, "н.едискретна множинність" - вже не множинність, а "цілісна сутність, суцільна маса" (Руденко 1990, 156-157). У зв'язку з цим форми збірності - це множина -континуум, оскільки виразити в мові фізичну, чисто матеріальну окремість об'єктів цієї множинності не важко: "зверье" - "зверь", "звери". Взагалі значення цієї множини можна представити кількісним рядом вільно вичленованих Д'-членів. В цілому цю кількість, обсяг якої на основі ознаки завершеності береться за одиницю, можна зобразити формулою: 'ЧУ1+ІЧ2+№3+..+Г>!п=Г\ де "одиничність" множини є всього лише видом граматичної абстракції. Сам факт перелічення складових, наявності рахункового ряду в значенні описуваних форм не суперечить об’єктивній властивості дискретності, потенційної розчленовуваності збірної множини і дозволяє розглядати цю множинність у межах мовної кількості. Облік при описі форм збірності аспекту дискретності дозволяє встановити їх спільність з формами множини гомогенних іменників.

Таким чином, аналіз інформаційно-семантичної специфіки форм збірності підтверджує несуперечливість підходу до цих форм як граматичних форм конкретних іменників і в плані інформаційному. Граматичний статус форм збірних іменників в системі російської мови

засвідчений в трьох аспектах: інвентарно-таксономічному,

функціональному і інформаційному.

У висновках узагальнено результати дослідження, з яких найголовнішими є:

1. Узагальнення окремих фактів дистрибуції стверджує думку про правомірність інтерпретації форм збірних іменників російської мови як особливих граматичних форм категорії числа.

2. Значення кількісносгі і цілісності входять в семантику збірності як категоріальні. *

3. Форми збірності характеризуються аналогічною синтаксичною поведінкою з формами конкретних іменників.

4. У лексикографічній практиці можлива фіксація граматичних форм збірності окремою статтею, але із обов'язковим посиланням до заголовної форми. Словникове гніздо повинно мати такий вигляд: "студенчесгво", -

а, ср.р., собир. - см. "студент",

5. До лексико-семантичного потенціалу форм збірності необхідно включати форми постійного збірного числа типу "мелюзга", "сброд",

"шваль", "голь", "шпана", ’‘шантрапа" тощо.

6. Парадигматичну структуру категорії числа слід розглядати в межах тернарної опозиції граматичних форм і значень: ’’зверь" - "звери" -"зверье'‘.

У додатку до дисертації подаються списки збірних іменників російської мови з повною парадигмою форм, що можуть використовуватися в лексикографічній розробці іменників.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях

автора:

1. Синтаксичні особливості форм збірності іменників сучасної російської мови //Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. Випуск 1.- Ізмаїл, 1997.- С.65-72 (рос.)

2. Особливості опису форм збірності іменників у граматиках російської та української мов //Доповіді та повідомлення Міжнародної наукової конференції з проблем зісгавної семантики "Проблеми зісгавної семантики”.- Київ, 25-27 вересня 1997,- С.261-264 (укр.)

3. К питанню про категоріальну семантику форм збірності іменників російської мови//Збірник наукових праць.-Ізмаїл, 1995.-С.46-47 (рос.)

4. Системно-семіотичні властивості форм збірності іменників російської мови //Матеріали наукової конференції "Українське Придунав'я: Історія, Етнографія, Мова”.- Ізмаїл, 1995.- С.54-57 (рос.)

5. Форми збірності іменників у романі В.Пікуля "Нечиста сила“ //Міжнародний збірник наукових повідомлень, присвячений 55-річчю

Ізмаїльського державного педагогічного інституту "Національна своєрідність культур і літератур". - Ізмаїл, 1995.- С. 133-135 (рос.)

6. Урахування типів граматик у вузівській практиці розгляду фори збірності російської мови //Матеріали Третьої всеукраїнської наукової конференції "Нові підходи до філології у вищій школі".- Мелітополь, 1621 вересня 1996.- С.100-101 (рос.)

7. Вивчення граматичних властивостей іменників російської мови //Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції молодих учених "Ліберальні реформи 1860-х років і розвиток суспільної думки в Росії".-Ізмаїл, 19^*1. - С.37 (рос.)

8. Вивчення граматичних властивостей іменників російської мови на факультеті підготовки вчителів початкових класів //Тези республіканської науково-практичної конференції "Мова в системі початкового навчання”,- Полтава, 12-14 листопада, 1991.-С.48-50 (рос.)

9. Основні проблеми морфології у навчальних посібниках з курсу "Сучасна російська мова" // Тези доповідей Республіканської наукової конференції “Актуальні проблеми викладання росіїської мови у вузі". - Тирасполь, 25-27 вересня 1992,- С.84-86 (рос.)

10. Про поняття лексико-граматичних розрядів іменників у плані функціональної граматики //Тези доповідей Міжнародної науково-теоретичної конференції "Функціональна граматика",-Донецьк, 1994,- С.198-199 (рос.)

11. Про контексти, що діагностують розмежування омонімічності форм збірності розрядів іменників російської мови //Тези доповідей Міжрегіональної науково-теоретичної конференції "Синкретизм і омонімія в граматичних системах слов'янських мов",- Ізмаїл, 1994,- С.52 (рос.)

АНОТАЦІЯ

Топчий Л.М. Форми збірності іменників сучасної російської мови в семантичному і системно-граматичному аспектах. Рукопис. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук з спеціальності

10.02.02,- російська мова. Дніпропетровський державний університет. Дніпропетровськ, 1997.

Дисертація присвячена аналізу філософської і системної специфіки збірних іменників. В роботі стверджується думка про граматичний статус цих форм. Встановлюються категоріальна семантика і місце збірності в системі граматичних засобів квантифікації. Вивчається синтаксис і особливості дистрибуції форм збірності у синтагматиці.

Робиться висновок про те, що в семантичному і системно-граматичному аспектах це граматичні форми іменників з конкретним значенням.

Ключові слова: збірність, хвантитативність, семантика, граматичний.

АННОТАЦИЯ

Топчий J1.H. Формы собирательности имен существительных современного русского языка в семантическом и системно-грамматическом аспектах.Рукопись.Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02.- русский язык. Днепропетровский государственный университет. Днепропетровск, 1997.

Диссертация посвящена анализу философской и системной специфики форм собирательных существительных. В работе проводится мысль о грамматическом статусе этих форм. Устанавливаются категориальная семантика и место собирательности в системе грамматических средств

квантификации. Изучаются синтаксис и особенности дистрибуции форм собирательности в синтагматике. Делается вывод, что в семантическом и системно-грамматическом аспектах это грамматические формы конкретных существительных.

Ключевые слова: собирательность, квантитативность, семантика, грамматический.

ABSTRACT

Topchiy L.N. Forms of collectiveness of Nowns in the modem Russian language studied from the perspective of their semantic and systemic grammatical properties. Manuscript. Dissertation to satisfy the requirements for a scientific degree of the candidate of philological sciences in speciality

10.02.02. - Russian language. Dnepropetrovsk State University.

Dnepropetrovsk, 1997.

The dissertation deals with the analysis of the philosophical and systemic peculiarities of collective nown forms. The paper develops the idea of the grammatical status of these forms. The categorical semantics and the position of collectiveness in the system of language means of quantification are established. The syntax andpecularities of the distribution of the forms of

collectiveness are studied in syntagmatics. The conclusion is made that viewed from the semantic and systemic grammatical aspects they are, in fact, the forms of concrete Nowns.

Keywords: collectiveness, quantitativeness, semantic, grammatical.