автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Функционально-семантический анализ немецкихпроизводных прилагательных с суффиксами -lich, -ig, -isch.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Функционально-семантический анализ немецкихпроизводных прилагательных с суффиксами -lich, -ig, -isch."

2 Ц ФЕО №97

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

МІНАКОВ Вадим Васильович

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ НІМЕЦЬКИХ ПОХІДНИХ ПРИКМЕТНИКІВ З СУФІКСАМИ -//с/і, -ід, -івсЬ

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

КИЇВ - 1997

Робота виконана на кафедрі германської філології Київського університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор філологічних наук,

професор Сахарчук Людмила Іллівна Офіційні опоненти: доктор філологічних наук,

професор Левицький Віктор Васильович

кандидат філологічних наук, професор Пророченко Ольга Петрівна Провідна установа: Харківський державний університет

Захист дисертації відбудеться "____■- <-г-у-т-ь і-о 1997р.

о 10 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 001.01.09 при Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252033, Київ, бульвар Т. Шевченка, 14, ауд.56.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету за адресою: Київ,

вул. Володимирська, 58,

Автореферат розіслано "“_______________1997р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради

кандидат філологічних наук, доцент А^рєлова А.Д.

В сучасній мовознавчій науці усталилась думка про те, що опис семантики дериватів за допомогою їх твірних слів має важливе значення, оскільки значення слів з похідною основою можна завжди визначити за допомогою значення відповідної первинної основи (Винокур 1959 : 421). Сучасні дослідники змушені визнати, що смислова структура похідного слова повинна виявлятися за допомогою дефініції, яка має посилання на мотивуюче слово (Кубрякова 1981). В сучасних тлумачних словниках ці рекомендації виконуються нерегулярно та непослідовно.

Відомо також, що в лексикографії започатковано новий самостійний розділ - теорія дефініцій (дефінітологія), яка має безпосередній вихід у словотвір. Незважаючи на те, що на порядку денному давно вже порушується проблема створення словника дериваційних тлумачень для похідних слів (Улуханов 1977), вона і понині є невирішеною, що свідчить про її складність.

Проблема створення такого тлумачно-словотвірного словника тісно пов’язана з проблемою встановлення правил, які могли б забезпечити формули тлумачень для однотипних дериватів і які могли б відобразити найчастотніші та найбільш типові випадки семантичних зв’язків між похідними та твірними.

Основу цих правил складають слова-ідентифікатори, які відбивають тип співвідношення семантики похідних та твірних, семантичне прирощення та слова, які відбивають лексичні семи значень суфіксів, якщо суфікси вміщують їх. Необхідність та актуальність звернення до трансформ, які тлумачать семантику похідних за допомогою їх твірних, пояснюється ще і тим, що вони є важливим аспектом словотвірного аналізу.

Синтаксична конструкція (словотвірна перифраза) дає можливість визначити твірне слово, семантичне прирощення, якщо воно має місце, ступінь лексико-семантичної співвіднесеності похідного та твірного, тип мотивації, словотвірне значення і, як наслідок, словотвірний тип.

Зазначене вище, а особливо тенденція виділення теорії дефініції в самостійну мовознавчу дисципліну (Улуханов 1977) визначає актуальність обраної теми реферованого наукового дослідження. Актуальність дослідження обумовлена також необхідністю створення тлумачно-словотвірного словника, в якому лексична семантика дериватів повинна тлумачитися шляхом врахування їх твірних, що сприяє експлікації усіх компонентів значення дериватів у формі розчленованої експліцитної номінації. В такому словнику повинен визначатися за допомогою словотвірних перифраз ступінь лексико-семантичної співвіднесеності похідних та твірних, на важливість вивчення яких наголошували сучасні дослідники (Тихонов 1967; Степанова 1976; Улуханов 1977; Полякова 1982). Актуальним залишається також функціональний аспект словотвору, що передбачає вивчення та кодифікацію в словнику залежності різноманітних функцій дериватів від ступеня лексико-семантичної близькості/віддаленості похідних та твірних.

прикметників сучасної німецької мови з суфіксами -lieh, -ід, -isch та залежності функцій досліджуваних прикметників від їх семантики.

Досягнення мети дослідження зумовило вирішення наступних конкретних завдань:

дослідження полягає у вивченні словотвірної семантики, функціональних характеристик

- створення класифікації ступенів лексико-семантичної співвіднесеності похідних та твірних;

- розробка класифікації словотвірних значень досліджуваних прикметників, виділення слів-ідентифікаторів цих значень;

- вивчення функцій дериватів та встановлення їх залежності від ступеня семантичного збагачення похідних;

- розробка типів словотвірного метафоричного переносу та відповідних типів словотвірних метафор.

Об’єктом дослідження є похідні прикметники сучасної німецької мови з суфіксами -lieh, -ід, -isch, які є найчис-леннішими групами у порівнянні з іншими прикметниками. Нами аналізувалися лише ті прикметники, які утворені від іменників, дієслів та прикметників як найбільш частотні розряди серед дериватів. Корпус досліджуваних одиниць склав понад 500 прикметників.

визначається багатоплановим підходом до досліджуваного об'єкту, що передбачає системний опис мовних одиниць, а також розробкою класифікації лексико-семантичної співвіднесеності похідних прикметників та їх твірних; вперше виявлена залежність функцій, які виконують деривати, від ступеня їх лексико-семантичної кореляції з твірними. Класифікація основних словотвірних значень похідних прикметників, яку ми пропонуємо, відрізняється від попередніх класифікацій, пропонованих сучасними дослідниками раніше, тим, що в ній ми не обмежились основними, а виявили також більш часткові словотвірні значення. В цю класифікацію було внесено також не зазначені раніше загальні словотвірні

теоретична новизна____ реферованої праці

значення, встановлені нові розряди слів з вже виділеними іншими мовознавцями загальними словотвірними значеннями.

знань про словотвірну систему німецької мови на матеріалі десубстантивних, девербативних та деад’єктивних прикметників; в аргументації залежності функціональних характеристик дериватів від того, якими словотвірними значеннями та семантичним прирощенням вони володіють, наскільки вони близькі в лексико-семантичному відношенні до своїх твірних. Теоретичне значення наслідків дослідження полягає також і в тому, що в ньому пропонується ряд положень, які можна використати для подальших теоретичних узагальнень в галузі німецького словотвору, демонструючи складність та багатомірність цього мовного феномена.

тому, що дані про функції похідних, про різновиди словотвірних метафор та словотвірних значень похідних прикметників, про систему співвіднесеності похідних та твірних слів, яка відбиває різновид семантичних типів словотвірних зв'язків, можуть бути використані в теоретичних курсах з лексикології німецької мови та загального мовознавства в спеціальних вузах, а також при написанні курсових та дипломних робіт з проблем словотвору та семасіології. Дані про закономірності побудови словотвірних перифраз при тлумаченні семантики похідних прикметників можуть знайти застосування при розробці спеціальних вправ у навчальному процесі з метою більш глибокого осмислення семантики досліджуваних слів та кращого засвоєння мовного матеріалу.

значення роботи полягає в розширенні наших

реферованого дослідження полягає в

Методи дослідження. Матеріал і завдання дослідження зумовили необхідність поєднання таких методів: описового, трансформаційного, дефініційного, функціонального, а також методу аналізу за безпосередніми складниками, методів компонентного і контекстологічного аналізів та ін.

Матеріал дослідження відбирався нами з лексикографічних джерел, сучасної преси та художніх творів німецькою мовою. Загальний обсяг матеріалу складає 20 000 сторінок.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення дисертації відображені у чотирьох публікаціях і апробовані на науково-практичних конференціях, організованих Донецьким державним університетом (1990р.) та Київським державним педагогічним інститутом іноземних мов (1991р., 1992р.).

На захист виносяться такі основні положення:

1. Словотвірна семантика похідних прикметників сучасної німецької мови настільки нестійка та різноманітна, що для визначення їх словотвірних значень та ступеня їх лексико-семантичної близькості до твірних необхідне звернення до мінімального контексту, а інколи до мовленнєвої ситуації.

2. Система лексико-семантичної співвіднесеності похідних прикметників з суфіксами -lieh, -ig, -isch та їх твірних складається з семи семантичних ступенів, які відповідають семантичним типам словотвірних зв'язків між похідними та твірними. З них шість ступенів відповідають семантичному збагаченню дериватів по відношенню до твірних. Розкладання похідних на семантичні ступені (ступені лексико-семантичної співвіднесеності та ступені семантичного збагачення) базується на даних, отриманих за допомогою словотвірних перифраз в

сполученні з компонентним аналізом та порівняльним накладанням словарних дефініцій похідних та твірних.

збагачення).

Похідні та їх окремі ЛСВ поділяються на чотири групи: абсолютні синоніми, регіональні дублети, стилістичні синоніми та синтаксичні деривати.

2-ий ступінь співвіднесеності: ступінь конкретизованих та диференціальних релятивних сем. Релятивні семи синтезують як загальні, так і часткові словотвірні значення.

збагачення).

Цей ступінь характеризує лише десубстантивні прикметники.

4-ий ступінь співвіднесеності (третій ступінь семантичного збагачення).

- Значне семне збагачення.

семантичного збагачення) - лексикалізація. Деривати цього ступеня семантичного збагачення лише “стикаються" своїми значеннями зі значеннями твірних, будучи, як правило, результатом словотвірного метафоричного переносу значень твірних.

6-ий ступінь співвіднесеності: (п’ятий ступінь семанти-

чного збагачення) - перехід від лексикалізації до фра-зеологізації. Зв’язок між лексичною семантикою похідних та твірних здійснюється на рівні потенційних (асоціативних) сем.

го збагачення) - повна фразеологізація (ідіоматизація). Тут має

(відсутність семантичного

І (другий ступінь семантичного

(четвертий ступінь

і (шостий ступінь семантично

місце повна роз’єднаність лексичних значень похідних та твірних, які пов’язані між собою формально.

3. Ми констатуємо наявність чотирьох основних типів словотвірного метафоричного переносу і стільки ж відповідних їм типів словотвірних метафор. В . першому випадку метафоризований дериват успадковує від свого твірного весь комплекс ознак, відрізняючись від нього лише семою порівняння. У другому випадку похідне відсилає до певної ознаки або, що трапляється рідко, до двох ознак твірного, які знаходяться в центрі семантичної структури твірного. У третьому випадку метафоризований прикметник відсилає до периферійної семи твірного. У четвертому випадку зв’язок між лексичною семантикою похідних та твірних здійснюється на рівні потенційних сем. Для тлумачення семантики похідних, утворення яких супроводжується метафоричним переносом даного типу, використовуються перифрази, які вміщують підрядні речення, що вводяться союзами “als ob”.

4. Наявність підсилення або послаблення тих чи інших функцій, які виконують похідні прикметники, може залежати від того, якими словотвірними значеннями вони володіють. Поряд з цим, при наявності одних і тих самих словотвірних значень прикметники можуть належати до різних ступенів лексико-семантичної співвіднесеності і виконувати різні функції.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

У вступі обгрунтовується вибір теми, визначається її актуальність, виділяються об’єкт та предмет дослідження,

розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, формулюються мета та основні завдання дослідження, положення, що виносяться на захист, визначається методика дослідження.

Перший розділ присвячений аналізу семантичних особливостей досліджуваних мовних одиниць. У цьому розділі розглядається денотативно-сигніфікативний аспект семантики прикметників, робиться спроба розмежування синхронії та діафонії при встановленні похідних та твірних основ, а також розробляються критерії відбору похідних та твірних для проведення семантичного аналізу.

У другому розділі розглядається проблема лексико-семантичкоТ співвіднесеності похідних прикметників та їх твірних, а також досліджується залежність функціональних характеристик похідних від їх ступеня семантичного збагачення та ступеня співвіднесеності.

Третій розділ присвячений вивченню системи словотвірних значень досліджуваних прикметників. Здійснено аналіз різних точок зору щодо визначення структури та типології словотвірного значення, а також зроблена спроба класифікації системи загальних і окремих словотвірних значень верхнього ієрархічного ярусу у прикметників з суфіксами -lieh, -ід, - isch.

У висновках узагальнюються результати проведеного дослідження, обгрунтовуються основні положення, які винесено на захист.

Основний ЗМІСТ-РОбОІИ В залежності від ступеня абстракції та ролі в семантичній структурі слова семи розподіляються на декілька видів: категоріально-граматичні, лексико-граматичні, лексичні та конотативні. Найвищим ступенем абстрактності характеризуються категоріально-граматичні семи. Лексико-граматичні семи конкретизують категоріально-граматичну сему “ознаки”, ступенем абстрактності відрізняються один від одного і різні типи лексичних сем, серед яких самою загальною є категоріально-лексична сема, яка характеризує значення не одного слова, а цілої групи слів. В ієрархії сем певне місце посідають лексичні семи, в середині яких також йіє ієрархічний принцип. Вони розподіляються на ядерні та периферійні семи. Ядерні семи відбивають суть лексичного значення слова, а периферійні виражають певні відтінки цього значення. Конотативну частину значення утворюють конотативні семи, які розподіляються на експресивні, емоційні, оцінні та стилістичні, які посідають в ієрархічній системі семантичної структури слова більш низький ступінь. Різниця лексичних сем порушує тотожність значень похідних та твірних значно сильніше, ніж різниця конотативних сем. Оцінні компоненти значення відбивають меліоративну та пейоративну оцінки, які є в значенні слова. Стилістичні семи розподіляються на функціонально-стилістичні та експресивно-стилістичні. Функціонально-стилістичні вказують на сферу вживання слова: книжна (офіційно-ділова, наукова, публіцистична, художня) та розмовна. Експресивно-стилістичні семи вказують на певне відношення мовця до того, про що говориться. Відношення може бути високим (піднесеним), нейтральним або зниженим.

Можлива також більш детальна класифікація цих компонентів, які можуть бути фамільярними, високими, поетичними, просторічними, вульгарними тощо. В залежності від того, як семи відбивають реальні ознаки явищ дійсності, вони розподіляються на об’єктивні та суб’єктивні. Семи бувають також побутовими та професійними, тобто тут істотною є різниця між поняттям та значенням.

Зазначені семи розподіляються на диференційні, за допомогою яких одне значення відрізняється від іншого, та інтегральні, які відбивають спільність різних значень, точки Тх зіткнення. Семи можуть бути актуальними (реальними) та потенційними (асоціативними).

Наведена класифікація сем є істотною для мети рецензованої праці. Нами враховується також семне варіювання значення слова, в процесі якого одна частина його сем актуалізується, а інша нейтралізується. Слово може мати один або декілька ЛСВ, які розподіляються на три групи: основні (базові), похідні та переносні (фразеологізовані) ЛСВ. Основним ЛСВ є значення, яке виникає у свідомості носіїв мови при номінації слова поза контекстом. На базі основного розвивається похідне значення, яке більше залежить від контексту. Основне та похідне значення об’єднуються в групу прямих значень, які безпосередньо співвідносяться з предметами позамовної дійсності. Останнє місце в цій ієрархії посідають переносні (фразеологізовані) ЛСВ, які розподіляються на дві групи:

1. ЛСВ, які є переносними незалежно від їх входження в склад фразеологізмів.

Зазначимо, що семантична структура слова не є чимось сталим і нерухомим. Динаміка розвитку мови призводить до того, що основні значення одного історичного періоду стають неосновними або зовсім зникають в інший період.

Між різними ЛСВ існує певний зв’язок - інваріантне значення, яке утворює семантичну єдність слова, що складається з ознак, посідаючих різне місце в ієрархії семантичної структури різних слів. Встановлення інваріантів значення є найскладнішою проблемою при вивченні семантики прикметника. Денотативно-сигніфікативний аспект досліджуваних прикметникіЕ? викликає також певні труднощі у зв’язку з протилежними точками зору щодо прикметників як сигніфікативного класу лексики і як підсистеми мовних знаків, які мають свої денотати та смисли.

При встановленні твірних основ ми враховуємо також необхідність послідовного розмежування синхронії та діахронії. Під діахронним словотвором ми розуміємо історичний процес утворення нових слів на базі вже існуючих мовних одиниць згідно з діючими в даній мові правилами, засобами, моделями. В галузі синхронного словотвору похідні розглядаються з точки зору їх будови та особливостей функціонування на певному етапі розвитку мови. З цієї точки зору до похідних ми відносимо такі слова, які в даний момент розвитку мови сприймаються як утворені в минулому від інших однокореневих слів, тобто мають формальні та семантичні ознаки вторинності.

Для проведення семантичного аналізу досліджуваних мовних одиниць принципово важливими є критерії відбору похідних та твірних слів. Для експлікації твірних ми використали

формально-структурний та семантичний критерії, асиметрія між якими виявлялася завдяки трансформаційному критерію. Якщо семантичний або ж формально-структурний критерії виявляються недостатніми, ми використовуємо такі допоміжні критерії: критерій стилістичної маркованості, критерій

визначення твірного слова за кількістю ЛСВ (кількісний критерій), частотний критерій, трансформаційний критерій, контекстуально-трансформаційний, структурний та омонімічний критерії, які детально описані та аргументовані.

В реферованій праці велика увага приділяється проблемі лексико-семантичної співвіднесеності твірних та похідних прикметників, оскільки рішення цієї проблеми допомагає вирішити проблеми семасіології, лексики, словотвору та граматики. На важливість цієї проблеми наголошували вітчизняні дослідники: А.Н.Тихонов, І.С.Улуханов, М.Д.Степа-нова та ін.

Враховуючи той факт, що рецензована праця присвячена аналізу словотвірної семантики, ми розглядаємо лексичну та граматичну семантику, зокрема словотвірний аспект. З цією метою ми звертаємося до синтаксичних конструкцій (словотвірних перифраз) для семантичного аналізу дериватів, адже ті та інші є механізмами утворення комунікативних одиниць.

Аналізуючи семантику словотвірних пар, ми використали словотвірні перифрази в сполученні з компонентним аналізом та порівняльним накладанням словарних дефініцій похідних та твірних.

Нами виявлено сім різновидів словотвірних перифраз: вербативні, прийменниково-вербативні, субстантивні, приймен-

никово-субстантивні, ад’єктивні, елімінативкі та субститутивні. З усіх трансформацій лише вербативні конструкції можуть виражати граматичні семи пасивності та активності похідних прикметників. Вербативні та прийменниково-вербативні перифрази вживаються в тих випадках, коли твірним словом є дієслово. Субстантивні та прийменниково-субстантивні перифрази вживаються для тлумачення семантики тих десубстантивних прикметників, в яких тип їх семантичного співвідношення з твірними може виражатися досить чітко за допомогою прийменників, займенників та сполучників без залучення дієслів. Ад’єктивні перифрази вживаються для вираження словотвірної семантики деад’єктивних прикметників.

Елімінативні конструкції вживаються у випадках ідентифікованого співвідношення між похідними та твірними. Субститутивні перифрази замінюють деривати у випадках їх повної демотивованості.

В процесі дослідження лексико-семантичної співвіднесеності словотвірних пар нами визначився ступінь семантичного збагачення дериватів, під яким ми розуміємо набування похідними нових значень (на рівні лексики) або елементів значення (сем) на рівні ЛСВ, які не мали місця в семантичній структурі твірних в результаті приєднання словотвірних формантів до похідних. Нові по відношенню до твірних значення або елементи значень можна розкласти за допомогою трансформацій (словотвірних перифраз) на ряд семантичних ступенів за їх близькістю або віддаленістю від значень твірних, тобто за ступенем їх семантичного збагачення. З метою диференціації ступеня семантичного збагачення ми вводимо термін “семного збагачення”, коли ЛСВ твірних та ЛСВ

похідних поєднують комплекси сем (перший, другий та третій ступені семантичного збагачення) та окремі центральні та периферійні семи (четвертий ступінь семантичного збагачення), і термін “семемного збагачення”, коли лексико-семантичний зв’язок між членами словотвірних пар відсутній (шостий ступінь семного збагачення). Нами виділена також перехідна зона від семного збагачення до семемного, коли семантичний зв’язок здійснюється на рівні окремих асоціативних сем (п’ятий ступінь семантичного збагачення).

При дослідженні з’ясувалося, що повністю віднести все слово до певного ступеня семантичного збагачення можливо лише у тих випадках, коли воно є однозначним, або ж коли всі його семеми відносяться до одного й того ж ступеня семантичного збагачення. В зв’язку з цим запропонована класифікація є вірною як для окремих слів, так і для окремих семем:

Перший ступінь лексико-семантичноі співвіднесеності (відсутнє семантичне збагачення) включає деривати, які характеризуються лексико-семантичною тотожністю своїм твірним. Деривати розподіляються на чотири групи: абсолютні синоніми, регіональні (територіальні) дублети, стилістичні синоніми та синтаксичні деривати. Синтаксичні деривати включають чотири групи десубстантивних та одну групу девербативних прикметників, які реалізують лексичну семантику своїх твірних без змін.

Другим ступенем співвіднесеності (перший ступінь семантичного збагачення) є ступінь конкретизованих та диференційованих релятивних сем. Релятивна сема є сло-

вотвірною і має проміжний характер, посідаючи місце між лексичними та граматичними семами.

Третім ступенем співвіднесеності (другий ступінь

семантичного збагачення) є ступінь метафоричного переносу на основі всієї лексичної семантики твірного (незначне семне збагачення). Цей ступінь включає лише десубстантивні прикметники.

Четвертим ступенем співвіднесеності (третій ступінь семантичного збагачення) є ступінь значного семного збагачення. Нові елементи значення можуть бути компонентами значення форманта або семантичними надбавками, які мають кількісний та якісний характер. Якісні надбавки розподіляються на власне якісні і модальні (лише у девербативних

прикметників), які впроваджуються модальними дієсловами. Кількісні надбавки бувають власне кількісними і фреквен-тативними.

П’ятим ступенем співвіднесеності (четвертий ступінь

семантичного збагачення) є ступінь лексикалізації. Деривати цього ступеня є, як правило, результатом словотвірного метафоричного переносу значень твірних. Лексикалізація похідних може бути також наслідком значних семантичних прирощень девербативних та деад’єктивних прикметників.

Шостий ступінь співвіднесеності (п’ятий ступінь

семантичного збагачення) є перехідним ступенем від лексикалізації до фразеологізації. Зв’язок між лексичною семантикою похідних та твірних здійснюється на рівні потенційних (асоціативних) сем. Асоціації, які виникають між похідними цього ступеня семантичного збагачення та їх

твірними, базуються на відношеннях схожості, тому ми розглядаємо ці деривати як метафоричні.

Сьомий ступінь співвіднесеності (шостий ступінь семантичного збагачення) є ступенем повної фразеологізації (ідіоматизації), коли має місце повна роз’єднаність лексичних значень похідних і твірних, які мають лише формальний зв'язок.

Більшість досліджуваних похідних прикметників характеризується чітко вираженою неозначеністю, ємністю та дифузністю своєї семантики, що є причиною віднесення різних ЛСВ прикметників, а інколи і різних значень, які відрізняються між собою, в середині одних і тих же ЛСВ до різних ступенів лексико-семантичної співвіднесеності.

Ступені лексико-семантичної співвіднесеності похідних та твірних співвідносяться з трьома видами мотивованості, які виявила Л.і.Сахарчук.

Функції похідних дуже різноманітні і мають чітку ієрархічну структуру: чим вищий ступінь ієрархічної градації, яку посідає мовна одиниця (слово, речення, текст) і з якою взаємодіє дериват, тим вище і ієрархічне положення функції деривата. Найнижчий ступінь посідає відображувана функція, яка є внутрішньою, інші є зовнішніми, тобто вони зумовлені взаємодією похідних з іншими мовними одиницями. Більш високе положення посідає модифікаційна, мутаційна, ідентифікуюча та перетворююча функції, які відбивають семантичні відношення між похідними та твірними. Найвищий ступінь ієрархічної структури посідає текстоорганізуюча, інформативна та прагматична функції, оскільки деривати взаємодіють з текстом за допомогою твірних слів.

Словотвірні зв’язки похідних беруть участь в .забезпеченні семантичної, тематичної та структурної цілісності тексту. Отже, текстоорганізуюча функція розподіляється на семантичну, тематичну та інтегруючу функції. Значимість текстових словотвірних ланцюжків для семантичної та тематичної організації тексту залежить від ступеня семантичної близькості між словами, між якими існують словотвірні зв’язки.

Серед проблем словотвору центральною є проблема словотвірного значення (СЗ). Виявлення поняття СЗ та його специфічних рис має безпосереднє відношення до загальних питань визначення словотвору як рівня мовної структури і відповідно до цього, як особливого розділу мовознавчої науки. В реферованій праці аналізується проблема СЗ. Цей термін у мовознавчу науку вперше ввів О.О.Реформатський в 1955р. як “дериваційне значення”, а О.О.Потебня ще раніше писав про внутрішню форму слова. В сучасній лінгвістиці ця проблема знаходиться в центрі уваги мовознавців, хоча понині не має однозначного тлумачення. В реферованій праці пропонується аналіз причин та факторів, які зумовлюють дискусійність цього питання. Тут подається також аргументація складності визначення СЗ прикметників, яке є можливим лише при конкретизації їх семантики, приміром, при їх координації з іменниками, що визначаються.

Найактивнішу та безпосередню участь у формуванні СЗ похідних прикметників беруть суфікси. Словотвірні семи суфіксів, які актуалізуються в процесі взаємодії з твірними основами, структурують СЗ похідних. Релятивні семи, які синтезують СЗ, надаються дериватам саме завдяки суфіксам.

Основним носієм СЗ є похідне слово. Словотвірний тип та словотвірна модель виступають носіями СЗ опосередковано, через похідні, які входять до їхнього складу. Нами виявляється чітка залежність віднесення похідних до того чи іншого ступеня лексико-семантичної співвіднесеності від їх СЗ.

Оскільки СЗ похідних та їх семантичні прирощення детермінують ступінь лексико-семантичної кореляції між похідними та твірними, а ступінь кореляції, який виражає різні семантичні типи словотвірних зв’язків, зумовлює функціональні характеристики дериватів, ми маємо можливість стверджувати, що словотвірна семантика похідних прикметників визначає їх функції.

Система СЗ похідних прикметників сучасної німецької мови являє собою ієрархічно структуровану систему, яка складається з категоріальних, загальних та часткових СЗ. Загальні СЗ відрізняються між собою різним ступенем абстракції. Більш абстрактні загальні СЗ розподіляються на ряд часткових СЗ, що, в свою чергу, можуть розподілятися на більш конкретизовані СЗ, які інколи практично дублюють лексичні значення. Менш абстрактні загальні СЗ можуть взагалі не розподілятися на часткові СЗ. Нами виявляється така закономірність: чим вищий ступінь абстрактності загального СЗ, тим більше слів-ідентифікаторів існує для його вираження.

Підсистема словотвірних значень десубстантивних прикметників значно ширша та розгалуженіша, ніж підсистеми словотвірних значень девербативних та деад’єктивних прикметників. Це пояснюється тим, що саме десубстантивні прикметники складають більшість прикметників, які є предметом нашого дослідження.

У підсумках узагальнюються основні результати роботи та окреслюються перспективи більш поглибленого вивчення семантики похідних прикметників німецької мови.

Основні положення дисертації знайшли відображення у таких публікаціях:

1 .Применение лингвистических методов в изучении мотивированности производных слов (на материале немецких суффиксальных прилагательных) // Методические и лингвистические основы преподавания иностранных языков в неязыковых вузах: Материалы региональной конференции. - Донецк, 1990.

- С.86-88.

2.Семантический анализ немецких производных прилагательных с суффиксами -lieh, -ig, -isch // Структурносемантическое описание единиц разных уровней современного немецкого языка: Сб. научных трудов. - Киев, 1990. - С.90-97.

3. Прилагательные современного немецкого языка с суффиксами -lieh, -ig, -isch (опыт семантического анализа) // Структурно-семантическое и прагматическое описание романских и германских языков в дидактических целях: Вестник ХГУ №367. - Харьков, 1992. - С.85-88.

^Функциональный анализ немецких прилагательных с суффиксами -lieh, -ig, -isch // Реалізація моеіних одиниць граматичної та лексико-фразеологічної систем германських та романських мов: Тези конференції 25-26 березня 1992 року. -Київ, 1992. - С.27-31.

Минаков В.В. Функционально-семантический анализ немецких производных прилагательных с суффиксами -lieh, -ig, -isch. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские

языки. Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев,-1997.

В работе впервые разработана классификация лексикосемантической соотносительности немецких производных прилагательных и их производящих, впервые показана зависимость функций, выполняемых дериватами, от степени их лексико-семантической корреляции с производящими, уточнены и расширены имевшиеся ранее классификации словообразовательных значений производных прилагательных, разработаны типы словообразовательного метафорического переноса и соответствующих им типов словообразовательных метафор.

Ключевые слова: ступень лексико-семантической

соотносительности производных и производящих, семантическое обогащение производных, функция дериватов, словообразовательное значение, слово - идентификатор.

Minakov V.V. Functional-semantic analysis of German adjectives with the suffixes -lich, -ig, -isch. Dissertation for the Candidate of Philology Degree. Manuscript / Speciality 10.02.04 - Germanic Languages, Kyiv Taras Shevchenko University, Kyiv, 1997.

The dissertation is the first attempt to provide classification of lexico-semantic correlation of German derived adjectives and their root-stems. The dissertation reveals, as a first try, the interdependence of derivatives’ functions and the degree of their lexico-semantic correlation with root-stems. Previous classifications of derivational meanings of German adjectives were extended and clarified. Types of derivational metaphorization and derivational metaphors were differentiated.

Ключові слова: ступінь лексико-семантичної співвід-

несеності похідних та твірних, семантичне збагачення похідних, функція дериватів, словотвірне значення, слово-ідентифікатор.