автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.02
диссертация на тему: Гармоничные аспекты современной композиторской техники (на примере симфонического творчества Е. Станковича)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Гармоничные аспекты современной композиторской техники (на примере симфонического творчества Е. Станковича)"

Г б ОД MIHICTEPCTBO КУЛЬТУН! 7KPAÎIÏÏ

КИ1ВСЪМ ДЕРЖАВНА КОНСЕРВАТОРЫ • iî.TSHï П. I. ЧАЙКОВСШЯХ)

Спец!ал!зована нчена рада Д 092. M. 01.

На правах рукотасу

ДУПНА ТЕТЯНА бВГЕШША

ГАРГЛЭН1ЧН1 АСПЕКТИ СУЧАСН01 НОШОЗИТОРСЬКОI ТЕХН1КИ /на прикладt скшон!чкях твор!в S. Станконпча/

17. 00. 02 - Цузнчне кпететггво

АВТОРЕФЕРАТ

дясертапН па здобугтя паукового ступени кандидата глстептЕозназстЕЗ.

Кя!з - IS94

Дисертац!я е рукоттсоы. Роботу вяконано на кафедр! теор!I иузики Кя1всько1 державно! консерватор!I {мен! П. I. ЧайкоЕСЬкого

Науковий кер!вник - доктор мзстецтвознавства, професор

КОТЛНРЕВСЬКИЙ 1ван Арсенович Науковий консультант - доктор шстецтвознавства, професор

ГОРЕКIНА Над г я 0лександр1Ена

0ф1п!йн1 опоненпг - доктор шстецтвознавства, професор

РОВЕНКО Олександр 1ванович - кандидат шстецтвознавства, доцент ШАПОВАЛОВА Людмила Володимир!вна

.Пров¡дний заклад - Донецька державна консерватор!я

1меш С. С. Прокоф'ева.

Захист дисертад!I в!дбудеться "24й -глстопада 1994 р. о 15 год. 30 хв. на зас!данн! спец1ал!зовано! вчено! ради Д. 092. 14. 01. по захисту дисертац!й на здобуття.наухоього ступенл кандидата мзстецтвознавства при Ки!вськ!й державв!й консерватор!I !м. П. I. Чайковського за адресов: 252001, Ки1в - I, вул. Карла Маркса 1/3, 2 поверх, ауд. 36

3 дисертадIею можна ознайомитись в <5!<5л!отец! консерватор!I. " Автореферат роз!слано жовтня ■ 1-394 р.

Вченнй секретар спш!ал13овано! вчено! ради, кандидат мистецгво знавства, доцен?

№

тишко с. в.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА. ДИСЕРТАШ!

Усв!домлення ситуацН синтезу мовких засоб!в, очевидного в сучасЕ1й компззиторсыпй практид!, йде в музикозназсх'в! разними шляхами. Серед них пров1дною е тенденция до штеграцП наукових пошугЛв, до виходу на нов! система! р!вш. У эв'язку з ним зазнаать глибокого яшсного перетворення ке~т!льки окре-м! положения, а й перебуцовуються шл1 галуз! теоретичного му-зикознавства. До них передуспм належить наука про гармошю. особливо я та П царина, що засвоюе мову сучасно! музики. "Розмита безлгч" }ндкв1дуальних мэтод1в композицН, "безкрае море 1ндив1дуал1зованих структур" /Ю. Холопов/, що склалися в гармонП друтоI половини XX стор!ччЯ, досг не дозволягать виро-бити загалып методолог1ЧН1 принщши й спричиняють або велику к!лыисть суб'ективних, конкретно-стильових методIв гармошч-ного аяал1зу, або поза!сторячно -тпверсальш шдходи. Удоско-налення вяе знайдених, подальша розробка нещодавно в1дкритих засоб!в засвоення нового гармонгчного феномену ,/чи то окремий стиль гармош! - чи4.то загально-ф^лософське и тлумачення/-завдання, що завади знаходяться у сфер! актуальних дослдаень сучасно!-музично! науки.

Актуальн!сть дисертанг! посилюеться на перетшп проблем теор!I композищ I та гармояП й зумовлюеться комплексом факто-р!в. По-перие, загалъним станом комяозиторсько! творчост1 ос-танн1Х роктв. драгнення композиторов до уза.'альнення набутого досв1ду вне не потребуе радикальких шновац!й I сприяе утворен-ню нових цШсностей в меяах типового сьогочасного "мислення стилями" /В. Виноградов/. Серед таких цШсностей найменш дослужено композиторську техшку - поняття поновленого зм!сту й обсягу, гао обгрунтовуеться в пропоновашй роботи По-друге, по-ходячим з першого осойтавим - пожреним --ракурсом сприйняття .гармонП, шо доззоляе побачити зипи, Н1Ж традкц!йно, ,р1вн! П функц!онування. Гармон!чн1 /або звуковисотн!/ техтки утворююи такий структурнкй р1вень I функщонуюгь як елементи в сучасшй систем! гармонИ. 1х вивчення, яке поки що,: залишаеться "темою наступних розробок" /Н. Гулянииька/, й складае предает цього . досл1дкення. По-трете, актуальним стае бамюсйредньл об*екж

гармсшчного анализу. Сш,фэн!чна глузика'та пов'язаш з нею деяк! Iкш1 1нструтлентальн{ твори Станкевича ше не вивчались детально аш з точки зору гармонП, аш /в окрешх вшзадкгх/ як так! взагал!.

Внкладене вище зумовлюз няукову новизну дисертацН, яка полягае в нетрадищйкому наз!ть для радикально поновлених ме-тод!в напретлку доелгдхення сучаско! гармонИ: з позицП зву-коеисоткех технпс. Це дало позлив!сть уточкити музикознавчу тершкологгю; побачити ряд гармон!чккх засоб!в писыла не Т1лъкк у "чистому" виглядI, а 5 я: елементи сиктезрвано! система; в новому ракурс! - на п!дстаз! "ЕлОору та сполучення" /Ю. Кен/ - податн еволющю звуковисотких способ!в композкц!I в музиш XX стор1ччя; нарепт!, вивчити в устаковлеких координатах 1ндив1 дуальный стиль ГармонП, якин позначенин ориг1-налылстга та устален!стк> й до того я суттево впливае на еволю-ц!йн! пронеси укра!нсько! композиторськоТ.школи надюго часу,-стиль бвгеяа Станковича. В результат! встангжчено не Т1льки д1ев!сть гармон!чного чкнника. Бо останн!й мал н1 в сучас-н!й музиц! взагал1, нг окреш у Станковича того ступеня неза-леяност! В1Д шаих вираглльких засоб!в, що дозеолнв би обмежп-тись ттльки- його-' вивченням та досягнути при-дьому надежного ргвня зм1стоено~смислових узагальнень. Обраний шлях досл1дхяен-ня допоу.иг я'ойачкти 1ндив{дуально-стилъов! можливост! зтеяен-ня, взаемовпливу, синтезу р1зних метод!в композиц!!, на шд-стазг виянленого "механизму" зв'язку установит спос!б сполучення функп!й пах1,техник з }нашкн /коетзозиШЯннмп, драматур-Г1чними/ й тим сачим розздити-нов! зм!стовн! гран! компози-торського стилю Станковича, простежитд його еволюц!к>.

Отне, метою поботи було визчення теоретични;-: засад та стильозих вияа1в сучасно! гармон!I за допомогою вир!шешш наступних головких завпань:

О»

1. Заф!ксувати сади слов! меж! понять "комто"зиторська техн!ка", "звуковисотна техника", з'ясувати 1х функц!I у змшеному гармон ¡чкому контекст! музики друго! половиш XX стор!ччя.

2. Просл!дкувати, р13нояк1сн! зв'язпп звуковисотних техн!к в запальному еволюцгйному план! та особливо - в сучааий синте-зовангй систем! гармон!!.

3. Знайтл паизагальшш! властивост! та фушец! ональн! дом!нан-

та в застосуванн! звуковисотних техн!к сучаспкки укра!кськзш композиторами.

4. Розробити методику гармоничного анал1зу з позицН "7ехн{к" щодо ¡ядив!дуального стиле гаркон!I: вериф1кувати теоретичш положения дисертадП на приклад} вявчення сжфоктчнлх опус г з 6. Станковича.

Методолог!к дисертадтI будуеться на сукупност! Р1зких методик. У зв'язку з досл1дженням певних засобгв гармонгчного письма як елемент1в складно! система порушуиться аспекта системного /злеб!льшого систекно-функц{онального/ методу, що аш-роко використовуеться у ф1лософП та мистецтвозкавств1. 1з власне музикознавчих залучайться в першу чергу функшоналъний метод Ю. Холопова. Теоретичною базою для розроэлено! в дисертадП ■ проблематики стали такон численыI науковI прат "В1тчиз-няних /та, частково, закордонних/ досл}джувач!в, як1 присвяче-н! вивченню гармон11, техшки композиш I, ф!лософ11 техники /в аспект!, що нас шкавить/. Залучаються також деяк1 о крем) методи, ' ' здебгльшого вгдбизаззгь багатоаспектпгсть музидо-знавчих ^ лзлень до творчост! е. Станковича.

Практичне значения дослЕдження. Матер1али дисеруацП мо-яуть ¿ути використаш як у сфер! навчальноЗ практики,, так } в науков1й. Внит} в курсах сучасно! гармон!!, анал1зу музичних твор|в, сучасно 1 украгасько! музики, вони допоможуть удоскона-ленню методики гармошчного анал1зу шодо поимрення I.! зм1стов-ного контексту, бгльшого наближення до 1ндив1дуальних компози-торських стилI в. В науков1й сфер1 сприятимуть подальшому роз-витков} теорП гармон11 та композиш 1 у напрямку понят!йного, загальнофункц}овального осмислення процес^в, що притаманш му-зиц| друго! половигш.ХХ стов!ччя, стануть в пригод! для наступ-них студ!Й сучасно! композиторсько! творчост!.

Апт)Обап{я тюбати. Дисертад!ю обговорено на заеданиях ка-федри теорП музикз Ки1вськс! державно! консерватор}! ¿мен! П. I. Чайковського, де II ¿уло виконано. Основн} теоретичн} те" зи роботи викладено в иублшацгях.

Структура дисевтанП. Робота складаеться 1з вступу, двох глав, заклетешщ, б!бл10граф!1 /224 позипП/ та додатку, шо м! стать список партитур, на якг зройлено посилання, котш приклади та схему.

ЗМ1СТ Р050ТИ

У уступ! обгрунтовузться актуалк^сть обрако! теми, ви-значаються предает та об'ект, набора новизна д0сл1дження, эказано на його метсдоличчку основу та практичне значения. Проведено огляд л^тератури з питанъ гарсон51 та кэмпсзитор-сько! технтки, глдпорядкований мет1 та завданням дисертацН.

1дея синтезу техьпк, шо приззодить до нових якЛсяих утворень в гармэкП, зумоЕлена ус!м рухом композиторсько! творчост1 й на цей час качебто лепить на поэерхн1, прямо чн опосередковако простереться з йагатьох музккознавчих працях. При дьог.ту мзва йде I про стильовнй синтез, I про техн1ку як таку, 1 про гармзкгчш II р1зновиди. Проте, якао вектор ево-люцП гармон1чного шслення взагал! позначений, якщо звуков: системи осмислюэться музикознавством як нова шл!сн1сть 1 висловлюгаться схоя1 думки про II характер, то все це тьчьки повирюе коло питанъ, поз'язаних з бсзпосередньою реал]за-щею, практичним п¡дтвердженням таких очелядних полокень. Зм1нена функшя сьогочасно! системи гармоны здеб!льпого констатуеться й не вщиляеться !з контексту або синкретично-единого, загально-естетичного сприймакня кових художн!х щн-ностей, або гнших проблем теоретично! науки.

Методолопчного основою подано! роботи став функШокалъ- \ ний метод Ю. Холспова, який переосмислюе гармошчну функшо- . налыпсть в тоадицшному розум]кн! й виходить !з широкого -системного - трактування фуккц10калъност1, притаманкого су-часн!й науди Зв1Сно, п;о ней метод мае Оагато переваг перед гкакмн щодо музики капо! дойн. Одначе в!д з!ткнекня з конкретном ¡сторичним матер!атом /в тому члсл1 в роботах саМогг Холопова/ В1Н стае обмененим, 6а тЬтьки трохи' В1дкрар.ае ви- ' диму частину зм1стсвого "айсбергу". Б!лып1сть досл!дник!в прагне пэдолати подину ушверсальн^сть, оскллжи мокливг::ть одним 1 тим самим методом анал!зувати "Моцарта та Шеноерга" виявляеться не ст'льки його перевагою, ск!лькя недоликом. 3

прадях вр:гаяып1к1в холопэзська: погляд!з на гар:ю:-:!э /зо-крегла, у Н. ГулянппькоI, Л. Д'нчково!, Ю. Бшкова, Л. Макли-гша, Н. Какагкн, П. Катукян, Т. Фглатсвс!, Ю. ХудряЕОКа/» а таког пря1.2Х чи нецрямих Ь: опонент1В /зокре;.та, у Т. Бер-т палсько!, С. Григор'ева, Ю. Кена, И. Скорика, Л. мазеля/ г.ток-на побачити деяк1 налрямки такого педолакня. В ргчкще позна-чених тенденций улявазться к гшотеза ц!е! днсертацП, по по-лягае в розушши сучасно! гармони як складно! сцстеш; взаемопов'язаних звуковисотккх техт-пк.

а,Т1СТ легго! глави /'Тармонтчн! аспекта сучасно! кошози-. торсько! тохнпси"/ розкривасться у триадичшй послгдовност!: композиторська техника - звуковпеотна технпса - нова система гатеонП в музииI украшськпх композиторов. По-перше, тут.1 йдеться про емпеловкй контекст поняття '"т е х н I к а". Броаналтзовано велику кгльклегь "звичайннх" та фглософсъких 'тлумачень техшкн й на шй засад! знайденс те спальне, що дозволяв визначити дал! статус поняття "композиторська техн!-ка", яко охоплюв чкуаллй сенс I актуанзуеться як са\;ост1кне на сучасно;,ту' тгал! розвитку теоретичного музикознавства.

За ошлышми ознакамп в "узвичаеному" контекстI "техн!-ку" та "технолог!ю" можна трактувати як сукушпсть за^дгпв /способгв, методов, навг'чкгв/ в яко;.ту-кеб1дъ р!зновид! Д1ялъ-ност!. Бтдомо, що в етимолог!! слова опечатку перевалила гк-дав!дуальна ма2с?ерн!сть. Але згодом вока ставала загальн!-ео:о: техн пса перетворилась у носН; багатоз!кового досв1ду людства, внасл1док чого смислова домшанта остаточно пере-шстилась ка "кегсл;" засоби праш . Вас- це поштно й на хро-нолеггчкьй посл1довностI глзначень "техн!га": у Брокгауза та Ефрока "вчення" про технолог]ю 'ле с своерш-гою "теор'ге-о ко-рисност!", контекст п:'знгших /серед них I енпиклопедичних/ Еизначепь поняття - суто пронес матер!альпого виробшщтва» Додамо, по первхске визначення прхйило в суперечтпеть з оста-точшш. Сагле ним можна пояскита той факт, шо багато хто з композитор!в назого часу вшекдае к,1В1тъ Iснуванкя техн пси, а цузикознавш п;ту!тивно вгдокремлкють зм!ст "техн1ки-майстер-ност!" в 1Д "техк!ки-засоб!в виробниптва", оскЬтысп в'льно вяивають сагле слово або в лапках, або оез.

В ф!лософськог,ту контекст! численна кногана пгтешрэ-

- Й —

теЦ1 й тохшкл ¡снуе б досить с задних уго вах всьлякнх, з тому ч:-;ел! й суперечлпвих, евхтогляшгах позиц!й. I хоча вз-значекня поняття не позбуваються сгасловях стрткг1!в ! ту?, вонл легко п Iдпорядковупсься там чи !кекм ф!лософсы®м кон-цепшям гназлЩок великого зг.^стозкого обсягу. Нелряклад, поняття 13 фглэсохсько! екдиклопедП та Ю. Мелегенко зор!битовая! па спстзуняй, 3. Калир!ня - на фукзсгискалыгай, Н. Та-рзеенко - на культуролог{чний ракурс, В;!значения н Г. Бичко-ва знявляе "техшднстську" спрямован!сть й мгцну натс-р1ач1с-тичну платформу. У зз'язку з цнм В. Глазячев в!рно помечав, но "лоходячий з единого "техне" св1т ?е:>::-пкл й дос! позбаз-лекпй пенкост! у зм>:с?1 й ¿эрмуеться як своергдне поецнашш трьох евтв: натай, практично! дЫльност1 та шетецтва"1. В попуках гармокП названнх "трьох сзхтгв" багато фчлософчв прагно педолати розрив М1К стрр.ткнм техн!чнам прогресом та !нг:гм формам лсдсьхого буття. М. Хайдегер бачить таким ПЛЯХ у рОЗЕИТКу ТВ0рч01 уЯВИ, ОбОВ'ЯЗКОВО! ДЛЯ буДЬ-ЯКО! Д1-

ялы-осп людей, К. .Чекере - в збагленн! "неразумного" /дяере-ла мудрост!/, лисьменннк-фантаст С. Лем - в керутачги сил! "хро:.*осо:.2-:о!", а но "мозково!" системи розвитку сугипльства.

Зрозумгло, в заэдання поданого Д0сл1Длрння не входить л¡дкорення "просних каменев" будь-якоI ф1лософ1I. Одначс знаГ'ти тппове, усталене в суперечлпвП; систем! погляд!з на т"лк1ку й сп1ьставити зага-ькозначуще з аспекта',''т. музичкнми, композиторськнми - завсаякя ва&яиве й досить реачьне. Це за-гальяозначуяе функц!онуз через:

1. Усталей!сть значенневнх стрншив у г.изначениях техтки.

2. Перепаяно системна съогочасне тлумачення поняття.

5. Нев!д'емну суперечлив! сть "образу техк!км" /Л. Покатанв/-посередне в!дбиття в пьому глоС-альккх оуперечностей епохи К??.

4. Високий с г;" 5 н ь смислового уз апаш; ей ня /те.пика - свос-р!;:на "онтолог!я запального" (Н. Тараеенко) / та його наелчд-кл: великий обсяг, и!режзання конкретное?! З'.псту й мута-белънIсть понлття.

'Глазнчев В. Л. Ко?.:по«ек7!2 „нанля в мире техники //Философские вопрос:-! технического знания.-!,!., 1984. - С. 99.

В "узвнчазному" контекстi музикознавчих працъ знаходпыо таку а, як i ракine, велику К1ль:-йсть смислових в1дт!нк1в. Техника мохе трактуватися як "музична композвдя" /А. Серов,

1. Сгравгнський, А. Соколов, Ю. Холопов/. Ado 1денткф1кува-ткся з "вираиаяьними засойамп музики" /Е. Нлтомпрсьннй,

2. Ыазель, Ю. Холопов/. В ¡ншх випадках вона постае як "му-зична г»;эва" /Г. Тараева, Ю. Кок, Л. Березоэчук, В. Ценоза/, навгть "жанр" /Б. Зитомирський/, "стиль" /С. Прэкоф'ев, Ю. Холопов, Г. Григор'ева, В. Холопова, М. Араковсъкий, Л. Раабен, В. Варнавська/.

С першого погляду здаеться, ш контекст увгбраз техкшу й перетворив саме слово в "яодаткови?" {менник. Насправд1 а поняття знову ствердкуз свою утпверсальшсть /каз1ть слово "стиль" в переклад! з грепько! - cnociö роботи, г!лочка для письма/. Технша розкифровуе сенс словосполучень, со з нею укиваиться як синон!ми, i в так1й якост! здатна до "nepeBTi-лень". Таким чином, специф!зад1к загалъноф!лософсъкзго зм!с-ту обмежила обсяг поняття /як мистецтва композиц!!/, але не сконцентрувала специфичного зм1сту: унл версалыйсть загально-значушо! "TexHiKH" в Сбилась в унтверсальност} "техники ком-позиторсько!".

Все частше поняття, шо стуД1юеться, висуваеться як дис-курсивна домшанта музикознавчих доомдкекь. При цьому до-сл1дяувач! знов мають на увазт кайр!зн0ман1тнш1 явл'да. На-приклад, в1лома монография И. Когоутка micthtb, хоча Р спе-щально не пояснюс, власну кокдепшю техшкп /автор розу?,ме останню як меток або систем композит!1, класифткуе сучасш прийоми письма, вид¿ляс серед ¿нгпх гармонгчш /в широкому розум{кн1/ засоби/*. А в стильових "карисах" Е. Денисова^ загальш питания сучасно! компэзиторсько! техшкк та II ево-лвд!я спед1ально не розглядаються, назва niei роооти - ско-р1ше перспектива, на котру спрямоване досапдження. Додамо,

^Когоутек Д. Техника композиции в музыке XX века /Пер. с чей.- Н»: Музыка, 1976. - 365 с.

Денисов Э. Современная музыка и проблемы эволюции ко?.тюзи-торской техника.- Ы„: Советский композитор, 1965. - 206 с.

со окреслена сптуаи!я до того 2 мало в{др}зняоться в!д закордонной Робот;: Л. Далпт , Д. Штчела, В. ПерсИ:ет1, 0. Меспана, К. ?1з1кгера й п}здн!е! /Р. Брайкдла/ маэть лисе непряшГ: зз'язок з композиторськоо техшкоа на понятполому р1зн5 3 здеСмлъпого розкриваеть иэвн! особлнвост1 окре-шх стил!з ча напрям!в в музнц1.

Не дивно, во пера! спроби формулювакня поняття кожнв зка^тк в досл1дгекнях 1н-о!, к!2 та, по вивчаеться, тематики. Й р13ного "ареалу":

I/ ""техн1ка композицП" - система прннхэгпв писания муза-к'л"; "техшка ... м!стать бс! компонент;: загалъно! музичко! системз, то ¡скузть: звуковзсотн}, континуален!, даначИн!, теморофон:чш"*;

2/ "поняття "техн!ка" поеднуе уявлення про використований звукоьий матер¡ал та його аластивост!, про гармошю та еле-менти форми"^.

Викладене впще зумовлюе наступну пропозицш в1докремнти принайми! дв1 сфери в:--язакня поняття: 1/загально!сторичну /ио вбирае семантичк! р!вн! стиля, формл чи старший контекст/, 2/ музично-внражальних засоб)в /мовну/. ?1Дпов1Дно саме поняття мснна тлумачптн як: I/ и!л1сне внязлення властивос-тей музично! форми /композиторсъка техшка/, 2/ сукупн|сть якнх-небудь конкретних засоо!в та прийом!в композиторсько! майстерност! /техника композипН/.

В перхому випадку техк1ка моле виступати як слнон!м композицП, засоб!в виразност!, музично! (¡арка, мови, стилю, лтгнру. В другому - як синоним типу письма, методу, системи композицП.

В первому зкачекп? техшка сп;вз'дноситься з широким ф1-лософським сенсом: це структуровакий спос(б пГзнання, сп!л-кування татця /композитора/ з I св!том, не система 1сторично в!д1браних типорих засоб^в виразност!, загалыгай композитор-ський досв!д. В другое значеннт поняття наближаяться до "технолог! I", осктлькг зт!люе конкретний зас}б досягнення

1 Кудрявов Ю. Катехизис теории сонорного лада // Аспекты теоретического музчкознания.- Л.: ЛГИТМиК, 1989.-С. 131-133. ^ Холопоз В. Форма музыкальная // Музыкальная энциклопедия.-ГА.: Соз. композитор, 19Вч. Т. 5.-С. 89?.

композитйно! худол.чьо I мети.

Позначен: ргвн 1 мають особлив! форма взаемозв'язку, що спрямован! на будуванЕЯ 1нднв1дуаль:-ях компознторських сти-д!В. 0дноб1чне волод!ння затальною композиторською техшкоо або "антитехн!чна" прпродка орзхчналыпсть мислення - досить В1ДОМ1 явища стилъэвоI безвиразност!, що трапляються внасл1-док втрати надежно! гармош! в цих взаемов!дносинах. Осташи зазнають великих евэлишйних зшн, особливо в музищ кадш доби Проте, на каш погляд, окрем! устален! 1хн1 властивос-т! монна констатувати в результат! розгляду з точки зору • "вибору та сполучення", що пропонуеться-Ю. Коном для досл!д-кекня сьогочасно! ладово! оргашзаш I1. Композиторська техника формуватиж в такш систем! парапигматичну в!сь /ви-б!р/, а п втдбиття в техшш композиш! - синтагматичку /втсь сполучення/. Проакцентуемо- пей взаемозв'язок в дек!ль-кох ¡сторичних добах.

У вУенських класшив композиторська техн!ка - як уза- -гальнене втглення логтки побудови музично! форш - була ц1-л1Сною. Композиторами стилI суттево В1др!знялись як худокн! явиша, але в мовких "деталях" безпосередньо! техшки компози-п!1 - не завжди. Монолттка в!сь вибору в1дпов!дним чином вплинула на в!сь сполучення: музкка цього !сторичногсРпер!о-ду позначена високим ступеней техн1ко-стильово1 едност1.

В романтична музиШ композиторська техника в и1лому не втрачае свое! структури, !ерархП, хоча й суттево поновлюеть-. ся. Мозлиеост! побудоБп на II основ! гндпв!дуальних стил!в злачно зростають. Плсуча, по сут-!, в одшй I т!й сш«пй техн!-Ш, юттпозитори зааходкли пеэну свободу за ра-дунок подовнен-ня всте! в1с1 вибору /й е;дпов!дно1 збагачуваност! в:с! сполучення/ хоча суттево! зм! п: ш сп!зв¡дношення не зазнають: в!дм!нност! !ндив!дуальних стилIв значко посилжзться, але, передусш, зумовлен! у романтик г в доновлекоо, та все ж таки функцтонально класичнов гармонлек.

На початку XX стор!ччя, Енаслгдэк Ч1ткого в1докрешгення часом кардинально протилеяних стильових нйлрямктв, в1сь вибору змтнюеться. Сер!йний метод "нововтденшз" в!дродив тех-

* Ков Ю. Г. Ладогармокическая организация как выбор и сочетание // Кон Ю. Г. Вопросы анализа современной музыки.- Л.: Советский композитор, 1Э32. - С. 4-24.

н!ко-стялъову едн!сть в!денсьхих класийв на прнншшово тн-ц мовних умовах /"вибуховзй" стрибок/. Тональний, в протзвагу "агональност!", "яевп5знанноп зм!нив внутр!шн1 зз'язхи мп: гармон!езо та ¡ншкш засобаш виразност!, призв!ь до утворекня безл!чI ¡нднв1дуальнах висотних структур /по-ступовий стрибок/. Загальна композиторська техн!ка в ней час остаточио втрачае цШсть I розпадаеться на велику к1ль-кгсть авторсыпх техник ксмгссзицП: зв!дси максимально збли-гсуються поняття "стилю" та "техк!ки". Випонання ц!л!сно1 мо-дел! композиторсъко! техн!ки, мояливв в попередн! в!ки /як, напряклад, пе зроблено в практичн!й частин! гармон!I як уч~ бово! дасшпл!нн/, стае яеможливим. Лише в наступну добу !п~ днв!дуально-стшгьове /пол!тональн!сть Страв!нського, ряты1чн1 та звуковисотн! модуси Мес!ана, лIнеарно-гармон!чна ?ехн!ка Шостаковича, д!атон!чна хроматика /¡0. Холопов/ - хроматична Д1атон!ка /И. Скорзк/ Прокоф*ева та !н./ перетвориться у та-пове.

У середин! XX стор!ччя тенденц!га до в 1докремлення сти-льових налрямгз зм!нюе пер!од взаемодП. Стиль, як "наКвящий вид художн ьо I едностГ'/С. Скребков/, стае н айвами в ¡ашя чикником, що орган!зуе музичний тв}р. I якщо на початку сто-л!ття композиторська техн1ка множинна при внутр!шн!й. едност! ¡ндивгдуальних "монотехн!к" композицН, то тепер ця мнокин-н1сть сфокусована в !ндив!дуальному. Техн!ка, стиль перетво-рюються в елементи "мета"-мови. "Мова техн!к" постае як нове системне вим1рювшшя, й тому ан! поновлення, ал! про-еклН В1сей одне на одну /як в ладотональност! за висновком Ю. Кона/, ач! !нш! способа взаемодН налекним чином його о х ар акт ери з увати не мокуь, бо сам! в!с! стоить чриншшово пшимз. "Безмежна" в!сь вибору й така ж "неосяжна" в!сь спо-лучення потребують нових критер!!в досл!дяеннк.

У св!тл! сказаного зрозум!ла умовн!оть ! недосконал!сть ¡снуючих класлф!кац!й техн!к /П. Когоутек, Ю, Холопов, В. Це-нова та 1н./. ! в!дсутн!сть поки що ц!л!сно1, розвинуто! система погляд!в на'композиторську техн!ку, на яку вказував ще в 1952 роц! С. Скребкоз*. Досить важко також надати дал! визна-

* Див. Скребков С. С. О композиторской технике (заметки педагога) // Сов. музыка.- 1952.- Л10,- С. 65-69. . .

- и -

чення гарион!чк!Я техк!ц!, оск!льки Е1ЛНосно обох понять, со П утворюать,тачаться бур зела в! дискус!!.

Шдкреслкота, со в основу визначення, яке пропонуеться, лягла пошгрена пошзепц!я сучаско! гармон!5 /за Ю. Ходоповкм, Б. Гузипшш>ков. Л. Д»ячковов та ¡е./, в якоет1 робочо! модели ¡¿окна кпсорпстатп наступив: г а р ?/ о н ! ч н а /або звуковксотнв/ т е x к i к £ - р{зноеее когаозкторсько! тех-кгкп, в ккому звукависоткпй чпккик безпосередкьо керуе формо-утБоренняи, як саш по соб!, так ! поряд з пдлши. Це визначення дар г.'22ллвгсть в:др!знигл дал5 принаймн! лв1 групп звуковасотпЕх технIк, со б контекст: гармонН традиц!йно вва-Еались однопорядковзми: I/ "чист!" /тональшсть, модальн1сть, сер Нш! сть, атональность, шкрохроматика/; 2/ м!шан! /сонорв-ка, алеаторика, стохастика, комб!наторика/.

Персу групу характеркзуе усталена висотна п!л1сн!сть. V. то'.-у каста з "чястих" техн!к мог.е "замккутися" не соб! й Iс-цувата Бшносно автономно в сучаснгй звуков!й систем!. В дру-• гШ грун! гармон!я - не единий чинник формоутворения. Саме пьоыу шиак! техн!ки кекз вгдособлен! поргвнякз з "чистике" й здатнгп:! до поеднакнк з ¡нггими та одне з одним /як., налриклад, сонорно -алеаторн1 формувачня/.

Влкладене вшде дозвэляе простеяити системн! зв'язкн в функд!онуванн! гармонично! техшки. 1¡"центральной елемент" угвориоть лише "чист!", ипох1Дний" або "контрастний"- - 5 "чист!? ! иIпан1. Посклена роль мгкаких техн:к, цо прнтаманна музпп! наго! доби, не пору^уе в цьтому встачовлено! ¡ерарх!!.

Заф!ксуеш загальк! ь^астиБост! систем звуковисотних технтк, що сьогодш 1снус.

Т о и а л ь н I сть мае всессялН! зм!стовн: нластико-ст1, концентруе сам 1 суттсв; якост! музкчногэ тематкзму ал до ототоЕнення з осташпм ! • функц!онуе як центральчкй елемент ¿!льеост1 гармонгчних систем. Саме ь тактй якост! !1 влкоркс-тозугать В. Б!бик, В. Губа, В. Губаренко, Л. Грабовський, В. 1аекко, Л, Колодуб, Б. Сильвестров ! багато Ьгших компози-

"Дентральаий елемент' , "пох1Дний еле;.:ент", "контрастнкй еле-иент" - поняття, введен! Ю. Холодоейм при вивченн! зв'язк^в М1Н. елементами гармон!! як звуковпсотно! структура 9 ц!лком здатн! для гаргсон1чкз!. системн це витого р!вня.

тор ib.

Н о д а л ь п i с т ь збагачуе ладовий матер!ал, поновляв конструка!I вертикалей, л:кеаррл прийоми композицП, але здебкчь-лого не ¡скус як окремий 3aci6, що "п!дкоряе" iHiai. Ке-зичерпне мелодичке багатство укра!нсько! народно! nicHi, що вытворилось в посиленн! мелодпзму як головного компоненту опасно! музично! тканини, приззодить ! до типовпх модалъннх засобтв - мелодичнг лздоутЕорення фольклорного походаГегаш збе-р^гакться в горизонтально-вертикальному розгортанвт. Частое за все модатьн! засобн письма ¡снують в пглршому контекст! тональности. Саме так викорнстозуать модальность Л. Дичко, JI. Колодуб, о. Станкович, !.'. Скорнк, 1. Карабнпь, Б. Губарен-ко, Л. Грабовський.

С е р i й н е письмо тея "розчинене" в "пантональкост!" /Р. Peri/, а точнее - в тонально-модальна гармон!чн!й лог!-ш. КайуживашЕа в музищ останн!х рок!в - техника в!льних дванадцятнзвукозих пол1В /Ю. Холопов/. Налриклад, у М. Скорл-ка та В. Сильвестрова вона використовуеться з акордовою конструктивною домткантсю, а в музищ S. Станкозича, 3. ßiöiiKa -з ¡нтервально-мелодичною. В окремих композициях можна зустр!-тл також "r.opcTKi" серп'1н! прийсмд, але вьтьна сер!й;псть /Н. Гуляницька/ перевале.

"А т о н а л ь н i с т ь" - назва особливо! системи зву-коеих В1Дносин з послабленпм центром, що характеризуэ музичн! яви'ла певного ¡сторичного пер ¡оду. 3 сучасному контекст! цей термiн моке бути використачим як синон!м "особливо! тональнос-Ti" /або модальност!, cepifraocTi/ й принпипово ново! якост! ззуковисотних систем не низначаа.

Bei перел!чен! засопи гармонично! оргашзапп утворвють ¡ппрочезни?. виразний спектр ! формуоть рухливе семантичне поле. Констатуемо тальки його найзагачьн!ш! властивост!:

1. У конструктивно-логичному плач! в. сучаснгй украшськьй му-зиш переват.ае тональн!сть.

2. У ззаемоди з модальшетю та вьтьною серНЬпстю - ценоемкими складовими "г in ер"-тонально! система - народжуються численн! ¡ндив^уальн! звуков! структури.

На В1дмшу в!д назвачих, Miami технпш не магать такого значного семантичного потеши алу. Найчаст^е вони використову-ються для утворення колориту, "прлкрашання" тональкостi.та, вс(-

ЛЯКИХ ШЕИХ ЗВ7К0барБ212Х фТНКЦГЙ.

Алеаторика /що контролюзться/ здзбилылсго бу-да*е особлив! вида "гарморлчних ¿¡гуращй" /Т. БериадсЬка/, тобто "розмальовуе" гармон!чно-функц!оналъний принцип музично-го твору. Виходячи а на кашозишйш р!внл, вона синтезуеться з птпров!зац!ео, яка вгдтвораэ специф!ку украшсько! народно! шструментально! тлузики /а сам! ксмпозлцпш! "блоки" будувть-ся перш за все засобами "чистих" гармонгчких техн!к/.

Сокорика - теж. своергдне фоклчне забарчлекня р!э-них засобтв композкцП, найчастше зумовлене певною штокацпЧ-ноаэ "програмою" к керозривно иов'язане з алеаторикою. Абсолю-тизацП сонорних засоб!в до1 керуклих формоутзоренкям /як в кузин I польсьюх композиторIв/ майке нэ зустрхчаемо.

М ! крох р. окат и к а, на вхдмшу в!д всгх названих техн!к, репоезектована в сучасшй гармош! здесНльшого елемен-тамк, а не засобамп 1х зв'язку. Й шдкорена сонорно-алеаторно-му контекстов!.

Таким.чином, встаыовлення смислоних меж поняття "компози-торська теулпгса" дозволило розглянути гармошчн! технпш у В1Д-рив'1 в!д безл!<п конкретных прояз'гв г захчксувати кайзагалььл-ш! властивост! - те» що зустртчаеио в коякому кошози^рсысому стил!. Але Т1льки пщившуальке сполучення техкпс утворвз наз-ване семантичнз поле 1х виразних моЕливоетей. Тепер вагливо простатита, як саме народнуеться орнгшальнй, техтка-компози-ц!!, яку роль б П утвореннт В1Д1грають звуковисотш засоби письма.

В другШ глав? /"Системна звуковисотних техн!к в музиц! в, Станкевича"/ анал!зуються I/ властквост!, 2/ зв'язки, 3/ за-гальнлй композитйнии принцип 1кдив1дуально! синтезовано! система гармон!чннх засоб'гв письма. Пощирений ракурс досл!д.~ения гармон!I спричиняе й поширення контексту, що акалгзуеться /эг-лучаються Енутр!шн1 зв*язки по р1внятл "груп" /Ю. Холопов/ колено! звуковисотноI техшки й зовк!ин! - загадыюстильов!/.

Не гублячись у надто "пол!фок!чн!й" партитур! сьогодкш-н!х композиторських голосгв, стиль £. Станковича Еиявляе зр!в-нованен!сть обранах засоб!в письма, шдпорядковану примату ху-дознього сенсу. При цьому тут перепл!таються чке.яенш в^тчизня-н! та св!тов! традацП: драматичного симфингзму/Лятошщ-:ськзив Чайковський. Шостаковач. Малер/, "неофольклорноI" мовя /Стра-

níHCbioilí, Прокофьев, Барток/, "атрибутивно!" для сучасност! згльно] серН'шост! /"ковов^денд!"/» сонорно-алеаторного трак тування полкЪзшчно! тканзши /Лютославськкй, Булез, Денисов/. 7 поедканн! э багатшл фольклорним катер!алом вонп иародауготь типовэ для сучасност! илроке семактпчне поле. Багатом!рна сти-

лъова "система координат" спричпкяе синтезукяий тип музично! образность не позбавленнй, проте, !ндив1дуально-сткл!стичних констант» Музиш Стакковича пратамашп вгдвзрта емоцп;ч!сть • вксловленкя, суто симфошчка масштабность та р!векъ вт!лення кон'фл!кт!в, пропесуальн!сть та гнаскр!зна" драматизац!я як го-лозна яктстъ б1льигост? музпчних образ i б. Зь!дс:; - спецпфпса мовних засоб!в: оригинальна компоэиц!йна форма; перевата!crien !зод i в тривалого нагн!тання /ari до довгих i бурхлнЕИХ куль-мшашйних зон/ та лакон!зм штегругачих завершальтах розд!л!в; побудова лейт-штонаап'Ьюго мелодичного комплексу — даерела Bcix темоутворень; пшроке використання лгнеарних, пророслих з народного мелосу засобов тематичного розвитку. Провiдни?, кон-пентрухзчий bcí ц! о знаки ;~анр, - симфок!я.

1з велико! к1Лькост! музикознавчих праць, присвячених творчост! Станковича, лише деяю мають "внходц" на сталь гармо-н!! /I. Щеголевська, В. Москаленко, 6. Дзюпина/, а б!льш!сть торкаеться гарглот-пчних аспект i в непрямо /0. 3!нькевич, А, Терещенко, Ы. Горд^йчук, Т. Зубчевська, I. Полусмяк, А. Гуренко та ¡п./. Прото дана методика анализу збирае часом i контекст таких до слепень.

Серед сучасних композиторських техн i к найширше подан! у Станковича тоналън1сть,"несер!йна"додекафон1я, сонорика та алеа-торшса. Як фундамент звуковисотноÍ систета обрано мелодмчну то-налы-псгь та"несер!йну"додекафон!ю /терч!н Ю. Холопова, Ю. Parca/-: саме ц! р13новиди техн!к в!дпов!дають процесуаяьному типу образност1.

Дванадцятпщаблеза то'пальн ! с ; ь виявлчоться по горлзоктал!, в мелодичному рус!. JnopniCTb ладо-впх структур /в!д м!кро до дванздцятищаблевих/ легко зм!щуеть-ся. Тошчкий центр або завуальовакий, або в{дсутн1й. Особлив! власт;и 'ст! тоналыюст! зумовлюз асим!ляц!я фолыслорного мате-р!алу<> Переваззнкй конструктивний елемент ладу - взятий Í3 глн~ бикпих пласт i в фольклору три хорд з вар!вванкям терце-

- Id -

вэ-секукдового складу. Зростанно сели ладово! напругв /аи до iiobkoI кевпзначекост!/ спраяе вшчснення трпхорд'в та залучен-ня широких хромггпчних 1нтервал1в: тале кародно-ладов! дг"ато-fffKHi структура синтезуються з хроматичною тоналыпетв. Ладова функа}ональнi сть злеб1льшого не пошзрюзться на взаемов ^дкоаен-ня акордгв, але вплдвае ка акордику посередньо. Для конструкт! вертикалей трихорд стае гнваргактог,:, що утворюе 0езл!ч подгбнкх до. кластерных чг пол1!нтервальнЕХ. структур. Часто зустрхчаеться й "тематкчна гардан!я" /Ю. Холопов/ - проекц!! мелодичных звукоряд! в. Станкович танок широко вживаз фрагмента класичного мажору й Miнору: своергдний "колаж" класично! тональност! асо-я!юеться з образами усталеност! й досконалост!, вт1люе !дею загально! стильово! "тоткалъност!".

"Несер!йна додекафон1я" репрезентовака рядами, акордами та полями, де вЬльно здшснюеться принцип два-надцятизвуковоI /або трохи ыенше/ горизонтально!, вертикально! або "д! атонально !'■/П. Булез',"£. Казайклнський/ комплемэнтар-KOCTi. Накоютення дгачадпятитоновоет! по горизонтал! вписуеть-ся до контексту тональностг /"поступова" модуляшя ¡з тонально! сферк у кваз!сергкну здшснюеться у моменти найвищого динамгч-кого загострення/. -Секртйгдд фэшчна домшанта керуе слоруджен-ням акордх^^Ш-рпмуе високий ртвень акордово! щ!льност! Js3."-iioE/. Пришил малосекундово! коредяцП поеднуе сукупний рух горизонтал: та вевтикал1 й утворюе дзанадцятнзвуков! поля. Трап-ляеться у Стачковзтча ii "апл!кац!я" елемент!в "суворо!" додека-,фон!1, та все ж композитор продовжуе скорше берговську, his веберновську традицш, залишаючи г.51сце для вьльного розгортан-ня штонащйного "сюжету".

Шж схарактерп.ованими техзпкамд южна встачовити зв'язки. Мелодична тональность ' осереддя тематизму, головнип 3aci6 формувакня immBi дуально! ¡ктонац! I. Це центральна!! елемент система гармон!чшх техн!к. Тональность тдключае"несер!йну',доде-кафон!ю - походный елемент - як I/ 3aci6 ладово! комплементар-Hocri, 2/ фрагментарний "атональний" результат зростахно! ладово! напрут, 3/ зас!б утворекня сонорно! вертикал! та "д!аго-нал!",, темброво та фон!чно розишрюотих головукну мелод!ю.

Розглянут! властивост! провтдних техшк охошиш здеболь— кого галузь звуковисотно! координат! та т!лыш намотили функ-ц!оналыпсть фошчну. Багатозвучн! конструктивы! одиниц! фон!з-

му формуе р. ;льна дванадцятитоковI сть, що приве^ть до сонорного насл!дку. Шз пан!вними техя1камя та сонорнкоя на^агоджуэтьгя зв'язки витвору. Станковнч слрско Еикорнстов^с суто 1су>'С31 засоси, сперуе сонорно забарвлено'о г ар мои I ею /з част ко зо дкферекш'йованим сприймакням тон! в/ й особливо часто утворюз соноркг по~л, з;доиремлгакли в1д голоьно! мело л; 1 мхк-рзст.^уктури, но утворюють "безперервн!" ф1гурацН та свав1ль-ео комсинуятася /"сонорика Л1н:й" за й. Холоповлм/.

Формуванню сонорних ефеюпв сприяе к .чтрольовг-нг а л е а-•т о р и к а, 'ло охоплюе насамперед часову рган!зац!ю. 3!днос-;на ; :ксац1Я р:'тм1кз створюе всКляк! мерехт!кчя, полис.!« М1К-ропол1ф°н1чно! фактури, чим переборюегься висотна в;:значен!г.ть звучания. Так утворюеться гиповий для сучасно1 музики соноу-но-а-еаторний "симб103и.

Згадант типи письма репрезоьтовач! в гармон!чн1й систем! Станкевича на*повн!ше. 1нпп подан1 лише в еле-знтах ! г.эв'яза-Н! з формувачням звукобарвних ефект!в. И 1 к р о х р о м а -т и к а /в ''упИлъненнях" кластер1в та "прнкраЕаннях" мелодично! горизонта^!/ - фрагментарнил спутник сонорикп. П у а я -т и л ! з м - Б1ЛЬно ">М1тована" техн!ка /окремими зассбам~ поо-удо:/ фактури-', споргднена з алеаторикою.

На^гупний етап анал!зу - встановлення сум!ско! фунта!! елемент!в. У ход! розьитку системи звукозисотнпх техн!к суде-:.г> п¡дкреслювати найваяливШ! момента спального руху. Врахо-вуючи звичайн1 для сучасно! музики метабол¡чн! зрушення у сп!вв1.-ношенн! композицтйиих та драматург!чких функц|й г.тузич ■ ксгс тема?;-..»:.,у, проаналIзуемо, як зм!яюеться звуковяй матер!- . ат в якост! ваяливого компоненту темоутворення. Шдкреслпмо в!дразу, ко найяс раЧпп:^ пон;-.: ;ккком драматург!чного р(вня ^ематк-гного розвктку стае фактура.

Початковий перЮд творчост! Станковича характеризуе широка вачогкма сти^ьоеих, канрових, техн1чних пошук!в. Це ! за-евгенчя в1льно! дванадиятитоновост! т_ тональкост! в концерт! для в!олончел1, I стилизовано! протсоф'евськоI тональност! в Симфонист!, ! 1мпров1заи(йно-а17еаторн:,х форм - на псевдосер!-альнгй /камерна симфонля I/ або фольклорн!й /триптих "На Верхо^лн!", квартет/ основ!. Бс! Ц1 пошуки синтезовано у нер-штй симфонП, яка дозволяе повшетю з'ясувати усталений, оста-

v- 17 ~

, точно сформовали® компрзиторський стиль.

ВолIсемантика ларго, пропущена крозь призму яскраво !к-дивIдуалъного сучасного композиторського кислення, створюе розноманотн! стклъов! контраста. При цьому сучасна звукови-сотн1сть та класичЕ! принципа формоутворенкя дозволяють лехчсо ' знайти рельеф та фон у сяовагяноиенкI звуковисотних засоб!в. Мелодично-тональна звукова система - основа контрастних тем експозицЛ. ПолIмелодично-алеаторна тканина експокуе образи-"процеси" розробкп. Шдкреслеко вргвковаясека тоналыпсгъ сик-тезуе обидва звуковисотш принципи в реприз 1 - своер^дних ; - • фактурних "вар1ац1ях" вс1х тем та фактурних малюнктв сим$он!Ц Драматург{та! функшI эвукоБиеотжх технгк спуфзнИ "¿Иа.га. " простегуЕатимуться \ з подальвих опусах: "несер1йна" _догека-фон{Я'та мелодична тональность - в експозицЛ; "несер!йна" додекафония, контрольована алеаторика та сокорика - в розроб-вс! назван! техн!ки - в реприз!.

В друг!А симфояП випробувана геро!чна образна сфера, що " спричиняе.широки? асодоатизний ряд "музики в!йни". КовиР зм!ст вгдновив мелодичну гктонашю, яка утворила велики/. мелодичний комплекс-тем ! складку систему ¡нтонашиних арок мок ниг.я. Па^ ралельно розвяваеться витончений темброво-фактурвий "звукопис", засвоюзться нова фактура /токатно-остинатна/. Сум!ск! функц!I звуковисотних технок взагало так! к, але - ! в'цьому колосаль-ний погенцоал оорано! Станковичем система - через них легко асимолювалась нова онтонадгйн!сть.

Третя та четверта симфон! I ^плэтть худо-сне кредо композитора у-двох формах - громадянсько! / В3/|та суб'ективно! / М/ л!рики. Монументальнгсть композишйних та мовних форм тпетьо!1 сикфон!! зумовлюе квантктагивке поновлення ззукозлсот-ност! /величезн! звуков! маси, розвинута система полшарозостI •та !к./. 3!дпов1дно народкуеться„"ноза простота" еп!ко-ф!ло-софських узагальнень. "Зерно" название-пронесов - мелодизм.

В чствестГй симфонП - лоричному осередку творчост! Станюковича - тонаяьн!сть та в!льна серойность закроплен! не т!льки за аевниш етапами драматург!!, а Г."за типами фактури ./полгфо-. ночний склад - тональность, гомофонний - "атональна" двгяагюя-титоновость/, що сприяе посиленню тематично! фуккцП фактурних засобов. Образ' "шнадчасовох" лоршш скошентровано в мелодиэ-який представлений широким колом тональних "знак!®" р!зних епох та стилов. Функш я мелодично! тональнаст! лосилюеться.

Оригшзльна л!рична концепа!я симфсн11 "Пасторалей" /.^5/ позначека рисами каскр'гзно! драматизан!5. Розвянута ба-гэтоголосна тканина симфонН ¡снуе або як потовщеняй .тематизо-вэяай "фон" кежццй скрипки-соло, або як складна полшаро-В|Сть, (до походить з цях мелодтй. В симфонI5 утворюеться велика к1лък}сть Л1рнчних та драматичних образ¡в /причому Л1рич-н I значко дракатизупться/, а вс; пгостеяен"! нище функцП зву-козисотких техшк, що склалися в симфониях, кеначе в^дроджу-готься на новому ргвнк

Кардинально не зм!нюеться,„а лише висв!тлюе нов1 гран! при згткненн! з ново'-о семантикою система засоЬгв виразност!, обра-на 5. Станковичем. Кокний нови? тв]р композитора - ще одна, св0ер1дк0-1ндив1дуальна конкретизация й позначено! систем звуковисотних техкгк. Порушуючи нов1 1нтоная!йн! сфери /ев-рейсьхий музичний фольклор у Рекв1е?.п, арха!чнкй фольклор ча-с!в Ки!всько! Рус! в батет1 "Ольга" та хоров!Я симфон!I-диптиху, медитативну лирику /у друтчй камернпЧ симфснП/, вятонче-кий св!т м1н!мал1стськях образ1э /в камерно трет!й/ та бага-то ¡н;:гих/, композитор твердо дотримуетьск знайдено! систем гармок!ЧНИх техн!к. Через поновлення конкретних звукових форм, реал!зашя в р!зномаштному художньо».ту ц1лому ево.пхл;!о-нують I мовна, I стильова системи композитора. Устален1 озна-ки ¡ндив!дуального у виборг г.газних засоб!в св!дчять про За-гатство духовного свгту складно!, високооргашзовано! твор-чо! особистост1 кожого вэдатного митця сучасност!.

У зяк.т..:ч..кн! п!дсумову»ться результата дисертахипного досл!джекня, окреслюються можлив1 шляхи 1х розвитку.

Оскктькя сучасна впсотна система - яЕище скор!ие матов!-доме, тж бтлыЕ-мена вивчене, а запропонований в диссрташ' I метод - лише поодинока спроба з'ясувати ¡1 вдастивост!, в!д-криваеться досить широка перспектива подалыгаго вивчемкя за-значено! проблематики. Як в теоретичному план! /у двох "в!д-крито-системних" напршжах - кокпозкторсько! техники та сучас-но! гармонП/, так '1 по в'икоаенню до стилю гармонП багатьох укра!нських ко!,тюзитор!в, до композиторського стилю е. Стан-ковича ззагал!.

2 г

ПУБЯ1КАЦП ПО ТЕЩ Д0СЛ1ДЕНШ:

1. Теоретические аспекты современной композиторской техники.- Киев, 1994.- 40 с. -Деп. в ДКТБ Укра1ни 22.02.94,

5402-Ук 94.

2. Деяк! особливост! гармок1чно1 мови 6. Станковича! в "Сим-фон П Пасторалей" /до питания про синтез звуковисотких тех-н1к/.— Кигв, 1994.- 17 е.- Деп. в ДНТБ Укра1ни 22.02.94, 5401-Ук 94.