автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Гидронимия Центрального Полесья ка общеславянском фоне

Полный текст автореферата диссертации по теме "Гидронимия Центрального Полесья ка общеславянском фоне"

НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМ1Я НАЗК ЖРА1НЙ

р ¡' д 0Д IжТИТУТ ЙСРА!ШЬКО! МОВИ 7. / .'Г': --.-п

'•и',,» • чх'.

На правах рукопису

КАРПЕНКО Ольга Петр1вна

ПДРСВ1М1Я ЦЕНТРАЛЬНОГО ПОЛЮС Я НА ЗАГАЛЬНССЛОВ"ЯЖ ЬКШУ ТЛ1

Спецгальност}: '1ТГ.02.01 "— "уксй!Кська - мова ;

10.02.03 - слознянськ1 мсши

АВТОРЕФЕРАТ дисертацП на здобуття науксзого ступени дсктора ф!лолог1чних наук

Ки1з - 1996

ДиоергагЦев е рукопис.

Робота викоаана у В1ддШ ономастики 1нститугу украГнсько! моей HAH Укра!ни

Оф1цХйв1 оаоненти: член-кореспондент HAH Укра!ни, професор

Пров!дна орган1зац1я - Ки!вський нац1онашьний ув!верситет

iw. Тараса Еевченка

Захист в!дбудеться II червня 1996 року d 15 годий на 3aci-данн! спец1ал1зовано! ради /шифр Д 01.92.01/ для захисту ди-сервац4й на здобуття наукового стуаеня доктора ф!лолог!чних наук при 1нститут1 мавознавства iM. O.O.üoTeÖHi HAH йсра!ни /252001, Khib-I , вул. 1£ушевського, hf

3 дисерхац!ею ыакна ознайсмигися в б!бл1отец1 ¡нституту мовознавсхва iM. 0.0.Потебн1 та 1нституту укра!нсько1 мши HAH Укра1ни.

Автореферат ptöicnaao

„JU

зраввя 1996 року.

Учений секретар

ТКАЧШКО O.E.;

доктор ф1лолог1чних наук, професор МАТВ1ЯС 1.Г.;

доктор ф!лолоГ1чних наук, професор

С6ЕР0ВА Н.Г

- з -

Актузлыпоть досдтдаеннп. Идрон^кен Укра1ни здавна при-ввртае узагу доол1двт1в як в1рог1дне дяерело icTopil ргзних на-род!в. Säe nepoi 1^унтовн1 дослгдяення з rtapoHiuif засв1дчнли арха!чвий характер цього класу OHiMiB. НайголовнШа причина, з як о! досл!даення г!дронШ11 протягом тривалого часу стало пашв-ним напрямом в оионастнШ, полягае у зиявленн1 аа резнях обнирах iHaotiöSHHx елеыент1в з подальше» 1хньою етимолог1 заднею та ет-н!чною iHTepnpeTaaieio. Разом з тим необхШю в1дзначити, що в розряд ¡ншшовыих асе част!ие стали аотрапляти арха!чн1 слон"я-н1зми 13 затемнено» семантикою основ. Особливо пе стосуеться riflpoHiMiB старожилах словиянськнх TepeaiB, де правоьНрно чека-тй зиачно! KtabKocri давн!х слов"ян!эы1а. Дослщаення сл«хвиянсь-ко! riÄpoHiMi!, яка збер!гае сл!ди глибохо! арха!ки, перебувае в центр1 проблематики раннього розселення слов"янських племен. PerioHaflbHi обстеження гудронiMiKDHis р1зних слоз"янськшс тере-Hia в целому вже окреслияи ni зони. 0дн1ев з них е пвл{ська, яка в етногенезг слов"ян займае важливе Micue.

Кошлексне обстенення Импсся спец!ал1стаыи р^зних наук сприяло в1днаГ5денню археолог»чних пам"яток епохя бронзи - пере-конлйзе св1дчення раанього заселения uiei територН, але nopiB-няння л1ягв1стами структурнкх тшйв г1дрда1м1в Пол1сся i, ска-siMo, басейн1в Bicnu, Сдеру, Дуваю дозволило в1ддати перевагу оставим, в1дмовившизь в1д пояук1в прабатьк1вщини слав"ян на Пол1сс1. Водночас славгсти уевiдошивали, що цей терен, на яко-ыу поява слввпяк, принайми! в його зах!дн!й 3o«i, датуеться епо-хою бронзи I с глав вноситься з археолог!чнши пам"ятками лузенць-ко! культури /I тис. до и.е./, арилучаеться до локал!зац!1 пра-багькхвщннв, а Його ыешшнд! е прям км и нащадкаыи праслозпян.

Досл!даення Пол1сся - його д!алект!в i д1алектнюс зон, лек-

сикв за ptSBttiü терм1вехвг!вдтв групами - показала недостатнв увагу овец1ая!ст!в де географии назв. Детальнее вивчен! та aiöpaal хвае гэографИн! термина УкреГни та BUepjcl /дав. пра-ц! H.I .Толстого, Т.О.Марусенхо, в.О.Череаавсвзо!, ¡.Я.Янкана, МДЗрковсысого та 1н./, ще вхедягь до складу основ значив! к1ль-кост! тойонíhíb. Обстехения Beaicoa заливаться неясен» без де-шаЬЕвгв рёзвднду ггдрш ¡шкапу » цодадьвии вешкдвннни ивго ва загальвес2бв"ааоьвему пвр1вняльявыу tai.

Сштематичвай оивс г1дрш1ыИ Укра!нськвго Haaicoa, розпо-(tazas лише а середюш с1цдесягих ршс!в XI ст., даяекай до езта-твчного завераення. Sa цей час средыбтвы спэц1альыого вквчення стала вазва р!чшс басейв!в Гаран!, С та иг и та Середвьога С »ару, опизан! Я.О.Пураю /1985/, 1чдрон1ы1я баеейну С тару, ираетамала-riзевана В.П.Иульгачем /199В/, з°явкяось кемплексчв двса1даевва niB»tqao! Ки!вщини, праведане coeataaictaua с ус a i львах наук,-"Ки!вськв Heatcca" /1989/. Окрем! пм!ськ! НдроМмя в pt3Hi часа ninasила О.М.Трубачова, А.П.непшсупиегв, Я.Рв8вадввськвго, П.Арумаа ta ta., врете зяачва честила назв, есабливо ШкрагЦро-rímíb, задавалась паза уваге» десл1диик!в. Две! ее була вб"ектш суц!аьнвгв раз гладу зана Центральная Пая1сся. Ii rlipestiiia oötß пае вазва pi4«c бас ей" i в Часиье! Придият1, Гори«i, 1рпеня, Тетерева i Уха. На даишу етап* етшаааПчишу досл1дженвю п1длягае г1дрс«1м1кав Правобережно! Нки&е! Прап"ят1 /а. fl»inpa/ з «ай-öixbaoo И правею пратакее р. 3k« Тератер1аяьаа ваяа «сводов , Хатшарсже /б!ама чес тина Хатамврсьве! аблаот}/ i Ки!вське /п!вн1чио-захина час тана Ки1всько1 абааст!/ Qexiccs. В «i л ему (Шнулй II ояоыасти, «едестатнье обстежади археологи. Раз вы э •гш тут пл i дно працювали д1алевтологя, особлива увага надазала-ся 8 б ору вов1с£ве! лексики, оавс у фюетвчшо! 1 ыврфвлоИчнв! о па-

цифЬш аолЬьхих roBipaa. ЕтимолоПчна ¡нт8рпретац1я б1льиост! регчональних Г1Дрон1м1в, внесения суттевих коректив у icHy»4i Bepcil стали моасливими лише завдяки лрааям T.B.HaaapoaoI, А.Ы.За-леського, М.В.Никончука, M.I.Толстого, С.М.Тодсто!, Р.М.Козл«>-во! та in., HKi призвячен! ошюам р1знод1алектних раз 1ивн1чн0-укра!нських ro3ipos, тематичннх груп лексики, MiafliaaeK-mia контакт! в. Пдрооонсви в свою чвргу залишаються над Ш? им джерелом, що розкривае лексичне багатсхэо наёдавн1шого словникшого складу укра?нсьно! мсши, поновнюе прасловиянсьвий фонд.

Актуалгн1сть i перспективаiс ть era ол1нгз Этичного досл1д-кення Правобережного араппятського Пол1сся зумовлштъся багато-вiксвсб етн1чнов cTadinbHicTD periony. Це один ia иайарха!чв1-ших в етя1чндау, a oise, иовному I культурному аланах осередк1в сх!двнх слов"ян. Туб!льне населения в результат свое! моноет-н|чност1 /пор. яужвдька, зару<5инеш»ка, празька археолог1чя! культура з Ta'iiHHHM до словиявського eraооу/ передало у саадак наступним поксшякям уИкальну фрашентарну гхам"ятку мови та ic-Topil. Он даас тик он цього терену менее розглядатися як результат таорчо! активное?! м!нливих у 4aci покешнь дазньослеш,,янсько1 формацП. Всщночас наява1сть в ньсыу р!зночасових зах1дно-, nia-деянослов"янських i неслов"янських моачих елемент1в вказуе яа не замки ений характер ономастично! с ж тем в, на tJchi $сторнчн1 контакта MicaeBoro населения з ¡наши словпянськши i иеслов"яя-ськями етн^чнши схРеднаннями. Полгський riapciMiKoH заф1ксу-вав i 36epir у caofx оснозах культурН традшШ мннулого, наслхд-ки м{хстн1чних контакт! в i3 найблиасчими с устами - балт^йськши племенами /пампятки милоградсько! куль тури та спор1днено! культура атрихоао! керам!ки/, окрем! мозн1 явида, коршня якюс сяга-ють 1ндоевропейського piBHH.

Мета доол1д»ення. У центр! ааво! уваги - г1дрон!и|я Центрального Qoatccs з непроз орши основами. Досд1Дження зд1йснв-еться на основ! етигаолоНчного методу. С труктурно-генетична характер® тика й ареальн t эв"язки г1дрооснов на piBHi словпян~ сысих i неславйянських ыав даохь ыоаливктъ розкрити вшоя1нг-в tc тичну ситуаШв per! он у в!д чайдавн!иих чао!в. Екстрал!нгв!с-хнчН! ВШНиЬКй MUkttSäi аа умйвя риаъ^павйип киилретпш. а«иданл;

- вотансвяення найдавн!ших сясвотворчих ranls г!дроя!м1в$

- визначеяня д1алектао1 архаТки, притаманно! воднеы наз-ваы, для прояснения д1алектного членування моей в праслсвиян-сысий i протоукра!нський вер!оди{

- виявлення несяов"янсыиа г!дрш!и!в та зд!йснення 1х-ньо! етногенетично! !дентиф!кац1!;

- хроналогична днферекн1ап!я слов*яноьких г1дрон!м1в; ре-кшструщ!я праолов"яноького фонду назв;

- реконструкц!я на баз! г!дрооонов лексики, втрачено! ук-ра1нськоо ыовмэ.

Назкова новизна. У дасершцИ зд!йснюеться систеший ехк-мохоПчвкй опав г!дроа!м!в Ншснього прип"ятсысого Правобервххя з непрозориыи основами. Макс ша льне викоризтання слсвпянськшс лексичних ресурс iB, вокреыа ох!днослаапянських д!алектнкх форы, сприяло перегляду iснуючих точок зору на генезис окремнх гудрон iMiB, зокрема балтгйського i германського походження. В результат! вс тановлення характера их структурнизс тип! в t моделей елов"янсько1 г!дрон1м!! иск на говорим про ранне I практично одноетн1чне населения Центрального Пол!сся, про Його ыовну спадков!стъ в!д праслов"янського пер! оду до сучасност1. Введения в науковий об!г нового матер!аяу, зскрема ц!лого ряду назв непротИннх в одних об*ект!в, сприяе в1дтаоренню ц!л!сно!

етноганетично! характернатики резону, дв превалве слоэ"янська ышяа арха!ка, тсд1 як 1наоыовн! елементи, зокрема балтШськ!, станозлять поодннох! вкрапления. Неззажаючи на ч не лени! вторгнен-ня в центральнопол1ський рег!оа !иаих нароа1в, остаяя1 не задания и псы!этих новише сл!д!в у г!дрон1м!!, що в очевидном св!д-ченням !хнього яетривалого перебуваняя на ц!й тернторИ. Диоер-тацШий матер!ал показав, що г!дрооснози приховувть у с об! не лншв лекенчн! ресурса, ала й !люструвть !оторичп! зм!нв на р!з-них мазянх р!внях.

Теоретична основа I ыетолика досл!ддення. Теоретично® основою роботи в пршпип !сторизму, якай перздбачав вивченна аш~ них явищ р!знях р!вн!в в 1х еволвц!!, за пере чу е в!дособлен1стъ, зашснут1сть» У прагненн! в!дтворнти мшуле, викорастовуючи су-час в! фории, на перав м!сце зштупав пор!вняльно-!сторичннй метод. забезпечувчи реконструкц!ю арха!чно1 форми. Суть нааого досл!дяен"я не линз у в!дновленн! в их !ди ого архетипу, але й в прагненн! розкрити й я! знати ееаантичнэ бага тс та о г!дрооснсв з тш, щоб спробувата в!дтаорити дазн!й сз1т с лоз "ян, природу 1х-аього мазления, ф!лософськ! та ыатер!альн! Ц1ннсют1, релШйн! □огляди. 0ск1льки в перевагн!й б!льшост1 етимоншн г1дрон1м!з вштупають хонкрета! лексема: географ!чн! терм1ва, ф!тон1ин, ншенклатура! одкнщ!, - то вши розкриааютъ 1 характеризуять в!дпов!днш1 шш пряредний ландпафт, г!дрограф!чн! оообяааост! територН, флору а фауну рег!очу. Семаятячна !нформативн!ста е тел она п! знаешься лвае за умозн розкрнття анття слова в дернза-ц!йншу гн!зд1, з простеяеникм ус!х нюанс !з сегантичао! транс фор-мац! 1. 3 огляду на складн!оть структура нозн /II д!алект!з/ ней ялях не гарантув в!дтворення прав ил ьн ост! сеаантшси г!дрооснсз однаксво повно в ус!х випадках, але вша б уде максимально наблн-

жена до однозначно!. Реконс труки!в архаГчвих Ндрооснов ! в!д~ навлення 1хньо1 семантики зиачно полегшуе "атшоломгаеокнй словарь славянских языков" /И., 1971-1994/. хоча ходен словник не ыске вичервати лакеичиого розма!ття ыевв, тиы б!льве в!дбити в повноыу обсяз! !! д!аяэкгне членування. Наш! доновнення базуюгь-ся на фактичному мат8р!ал! реНоаально! г!дрои!ыН, вони пред-

цтадднють, закрема, црефгкоддыи шеимики, оуф1киалън1 утвдрви-

"я, кадпозити прасловпянсько! доби, у пронес! дхл1д»ен"я арха-1зм!в пильно! уваги потребуе давн!й г!дроя1ыний словотв!р, уе-падкований в!д праслов"янського пер!оду.

Поставлен} в двсертац!! завдакня розв"язуються виключно л1н гв1стичнши васобами. Дов!дксвий а парат !нших наук - !стор!!, археолог! I, етнографН - виконуе лише допон!жну роль.

Матер1адсы для робота послух или назви р!чок, а такое веаро-Т1чних водних об"ект»в - боя!т, озер, ставк!в тощо, заф!ксован! в "Словнику г1дрся1ы1в Укра1ни" /К., 1979/« а!бран1 ексаедщ!й-нш шляхом, здобут1 внасл!дда анкетного опитуванкя Шсцевого населения« вивчення л!топаз¡в, !сторичних джерел ! картограф!чниг матер!вл!в /Центральна наукова б!бЛ1отека !ы. В.I.Вернадского в ы. Киев! ! Б!бл1отека !м. М.еХалтикова-Щедр!на в м. Санкт-Пе-тербурз!/. СугЦяьне обстеяення г!дрш!м!кону ц!в1 зон и сприяло ч!ис!й диференп1ац11 назв. Мшограф1чнсму опизу в!длягали л иве теын1 потамочшн або так!, що ыають арха!чну структуру. Час тина назв вводиться в наук си ий об! г ! етиыолог}ауеться вперие, деак! г!дрон!ми, всупереч хенуючиы пояснениям, провтимолог!зован! по-новому.

Объект доол!дження - слов"янськ1 г!дрон1ми Нижньо! Приа"я-т!. Матер!ал подаегься у вигляд! етиыолог^чних отатей за абет-кою. При значноыу його обояз! - це пока цо вВб!рков! спостере-

нения, ocktлькн сосопитн такнй великий фактаа з монограф^чнш його описи! у дисертац1йнШ робoxl практично нереально. При в!д-бор! магер!алу иеревага надаеться етшологгчно теш км г!дро»1-мам ирасловяяпсько! ыовно! епоха.

Торкаючиоь питания Miserai4Hих зв"язк!в давнього слав"яясь-кого riflpeHiMïKoay, суттевим видаеться його звияаск з балт!йсь-кими моваан. Узсе я.Розвад овський, О.М.Грубачоз, А.П.Ненокуоний sa îh. розглядалн Hobîcch як область« де збереглися балтизми як в апелятк5к{й лсхсснц!, так i серед г!дрон1м1в. При в!дтзоренн! дол1тоггасного г1дрон}ы!кону внзначальнши мають с-шти назвн, як! пов"язувть noiaMoaiMa дося1даувано! територх I з р1чксвимв на азами Прибалтики.

Теоретично i практична значения робота полягае у эикориатаи-н! одерзаних результат!в Д1нгвхстачного обстеженчн НдреНыП Центрального Пол1сся в сазтемншу досл!дженн1 г!дрон!м1кону Ук-ра!нв в ц!лоау i scie! иооМсько! зони эокрема: для пор1вняльно-ioîopspiHoro, етю4олог!ЧНого аивчення словпянських i неслоа"янсь-ких влаоних вэзв. Реконсipyicuin слсз"яноьких вих1двнх фора для rtapoaitjiB, HEi не мали загальноприйнято1 етиыологИ, озмислен-ня нового фактичного мтаер!алу в1дкривають осязн! перспектива для досл!джен«я слозпянсько! арха!ки в л!нгваяьнсау Й позал!нг-вальншу плавах»

Описаний фактаа мсае бути вшсорастаний у п!дготозц! isaTepi-ально! ï теоретично! база при укладанн! топоШмних /вужче - г!д-роя1мних/ слазвш^в р!зннх tbbIb. Реаоаструкц1я араслоз"яшзьквх форм i втраченах лексичних одиншхь nianisaoro пасу е основою для попазнення араслшиянського i дав нь оукра I не ьк ог о слезников ого фонд!в.

Результатами робота доц!льно послугсвуватЕся в пор!вняльно-

!сторичному вивченн! словпянсысо1 ономастики як фрагментом до с творения За гальн ос л ов мяис ьк ог о он омас тачного атласу.

3 огляду аа поставлен! в дазертац!! завдання на захтт вя-носятьсн так! положения:

I/ нов! етимолoríчн! розробки;

2/ реконструкц!я праслов"янських г!дрон1мних тип!в;

Q / ndVADA iwn Iiwri i n «t nwn 9 ни л í |*<ч«мм1»11Па1 «ia«m МММ « л i «•(«.

w/ fvM^wv M|i4M<i * ^uwi «дMWMD AMUWÍ AWAtvmo un vaoi д ад—

рооснов;

V а реальна i словотворча характеристика г!дрон!м!в;

5/ коректнви щодо хронолог!! дешснх яввд вторично! фонетики, як i аяаМшли в!дбиття в оящастичних оддаипях;

6/ стратиграф!я г!дро«1ы!в.

Апробац1я лосл!дження. ДазертаЩя обговорювалася на об"ед-наноыу зас!дани! В!дд1лу слов"янського ысшоаназства 1нституту ыовозвавства tu. О.О.Потебн! ха В1дд!яу ономастики 1нституту ук-раГнсько! ыови НАБ Укрэ1нн. ¿втор в из ту пав з доаов!дями на Вче-н!Й рад! 1нстигуту ыовознавстза 1ы. О.О.Потебн! НАН Укра!нн. 0с-hobhí положения роботи в!дбит! в наукозих доаов!дях на Шост!й реопубл!канськ!й ономастичн!й,конференц!! /Одеоа, 1990/, на За-гальносоозних науково-практичних конференп1ях "Исторические названия - памятники культуры" /Иосква, 1989, 1991/, на комплексных ы!ждазциах1нар11а сеыНнарах "Швське Еол!ссяи /Ки!в, 1986/, "Ономастика i язиэдадаво" /Ки1в, 1987/, "Проблемы реНонально! ономастики" /Ки!в, 1994/» "Реконструктивн! монливост! онasiacтики" /Ки!в, 1995/, на читаннях, приовячених пам"ят! Л.А.Булахов-ського /Ки!в, 1995/.

3 теми дисертацН опубликовано монограф!! "Ки!вське Пол!с-ся", "Ономастика Укра!ни перш ого тизячол!ття наио! ери" /у с^в-авторств!/, статт! Й тези допов!деЙ.

- II -

Структура I зм!ст роботи. Дазертац1я складаеться з1 всту-пу, двох роздШв, висновк1в, Сашк!в б1бл!ограф!чник скоро-чезь, назв нов I д1алект1в, умоввих скорочеиь I покажчшса сл1э та основ.

У Взтуп! (ХЯ'руятовувтьоя в£351р теми та П актуальн!сть, аизяачазтъся мата 1 зазданна, теоретично I практична значения дослЦнення. Шдкресяветься доа1льн!сть мояограф!чного етшоло-г1чного оиесу арха!чних г1дронШв.

У первому роздЫ чСловпяяськ1 ПдровШи1« значний 1нтерес для вивчення арха!ки рег!ону становлять географ!чн1 назэа, сформован! на вторичному терэн! деревлян. Сстанн* .эв! брала ¡ятелея-туально-духовну спадцкну сво!х попередник}в - праслшмян| - передали !х нас тупика покоя!нням - цешканпям ЗШвсько! Рус1. Я1нг-в!стичний анал!з спрямозааяй на реко«струкц!ю прасловпянського г1дрон!много фонду в найповн!шшу обсяз!. Зд1йснювться в1н за метод икса вяд1лення праслоз"янських форм, застое сван сэ в "Этимологическом словаре славянских языковзрахозувчи форУаль«о~ структурн!, сеаантачн! особлизест!, ареальне поанрення у меаах Слав!!.

Назва р1чкй Голда зхаднть до ряду Пдрон1м1в з фориантш

б1льп1сть з яяих уае К.Буга вв!в до ятаязького г!дроа!м1-кшу. Прота поширея1сть назв и Гояда в старсзитн!х сх1дноолсз"ян-ськнх зонах /Пол1сея, Зах1даа Укрз!на/, у зах!дних слсаяян /бас. 1Нсли/, очевидная зв"язок г!дрооснови з лексичниан оденицями, похгдяат в!д год. 1з 1в. яее1- "с газ ка-

та, а "яти, круглый, яар, гсасзап, св^чать про азтеду природу г1дрон1ма.

Щодо аоходасення назв ЖелеваДелонь/Жояоаь { ос об л кз о л Ковшей! 1елян! 1снуз чшала л!тература. Вагш! дз1 вере!!: пер-

ша - 0.1 .С оболевського - фунтуеться на вздетконхшшу характер!, друга - В.1.Дригалк1на - базуеться на балтхйському ьза-терхал! /з дпрус. в!1Нп, лит. еНия "глибокий"/. Запропо-нован! вере!! залишаються дооить проблеиатичнши як за фоне-тичним осмисленням, так 1 характером сяовотвору. Весь комплекс назв з досл1ДЖуваною основою пхдтверджуе правом!рн!оть 1 авто-ритеииихь кореневох'о -в- х мае реалыи ц|дстави осмисдшахв-ся як давнхй слов"ян1зм, що винше на х'рунт! географ!чного термин. Сл!ди останнього простежуютьея в Суыському Пол!сс!, пор. д1ал. нелень "мокра, поросла травою низ овина в л!с!" ¡з н201аь. Аналхз слова аелень на словиянськоыу мовному Ррунтх дозволяе говорити про його генетичну спор1днен!сть з г!дрон!мами Желень/ ЖелшьЯолонь *ге!пь. в один ряд 1з названими пол!-

ськими похамон!мами правомхрно поставим ! ки!вську К елань. При цьому сл!д взяти до уваги спостереження Р.МароевИча про те, що вихщнов л!тошюною формою сл1д визнати %1а5а/§е1»а» -5а. Щодо структури дал. ^$е1яь>хге1аь пор. *Ъо1яь —> болонь, ^>о1пь —* полонь та 1н.

Для г1дрш!ма Велибок пропонувалось германське паходнен-ня на Т1й п1дстави що другий його компонент -<5ок засвечено у к!лькох назвах з територН Польщх: ВугЪок, 2о2оЪок, оДоЪок. Ц1лкш очевидно, що зарахована до герман!зм1в назва §о2оЪок, -сх1днословиянське зааозичення на баз! географ!чногс теры!на колоб, ускладненого суф!ксш -да. !з ^иеГЬЫгь - не налеяить до складннх !мен. В!дзначимо такш, що в слов"янських назвах е словоформи, як! в друг!ё частшп предетавляють компонент -бек. Це коротк! пршшетншш - пел. якг1тоЪокь, ^ЬеХоЪоЬъ { под. та преф!ксалын !менники ! прикметники, серед яких чима-

ж

ло географi4Hax термШв: укр. забок гаъокь, рос. д!ал. убшс_ та !н. Пераий елемент досл!дкувано! назв и такса простезуеться в слозпянськкх антропойiMax i TonoHiMax. В!и продоваув семаити-ку пел. прикмеетика ^veibjb "Шциий, енльний, могутн!йп. Нена-голошеяий не ¿-рефлекс давнього о в назв! Велебоа не повинен настороаувати, оск!лвкя в зон! дН аравобережяопол^ьких газ1-рок для аозвдН totb/ъ/ властиз! pi3»i дифтонги i мопофтонги. ВШав1дпик дослшуааяо! гтазви у форм! pluralla taatun засз!д-чуеться в 0ао. Одеру - wieliboki. Наявя1сть 1дентичилх складнях г1дрон1м!в у давп1х perio»ax, hki прилучаються до прабать-к!вщши слов "ян, в!дтзорюють cnocld ипзлення I принципа иш!на-Hi!, властив! давн1м елсшпяяам.

Апалятив зереыя, засв!дчений у BUopyci та на Воли«!, в!-д об ранений у пвл!ськюс г!дрда!мах Зеремявка i Зеремяявка. а пакт бол. i ур. Зереыкяь. ур. Зеремеивде. Проте якщо беззастэреа-по прийняти етимолог1о /<стблр. зерем^ иколоа1я бобр!в" is пел. uzerdmf/ О.М.Трубачова й Ю.Шевелвоза, то потребуе пояснения зяикиення приголосного -а- як в апелятив1, так i у власних иаавах. Зважапчн на пропонсзану спорЦненктъ зереда/аеремя з 1мевнЕками S8p№b<azbrdb i город<ggordb, доихльяо пригояое-ний -d- зважати де теряна тазам, але в такому paai груш rd мала б зберегтшя в доелдаузаноиу caoBi, як це те м!сце в яердь i город. Форш ^zerdsf нас тор cat у е у зв"язку з !снуванням фактично дзох китсдаанстих аф!кс1з. Припускаемо, що лексеышде-девд/зеремя, аереая властявнй 1иаий детерминатив при праф орлах ягегтэа/ягегп|, szerv>f /Дв -о- роЗЕШрэвач/ i3 !е. Hger-/Hger-"крутати, зерт!та; гнути". Такга чип «л, структуру каззи Зере-минъ мсаяа преде таз итя як ^zeaa-im, а м!хротопонШ Зеремеяаще сл!д виэодити !з жгегта-ьп-1зсе. Взаемозам!нвван!сть детермпга-

тив i в у генетичних пйздах на плавн! i, г ысвна спостер!гати в географ!чних гершнах ковтоба ia пол, *k£lt- /де -t- _ де-тера!натив/ + с уф. -оъ& i ковдоба !з ос л. шкъ1&- /де -детерминатив/ ♦ суф. -оЪа. Обвдва воки реал1зуиться в наз-вах: боя. Веребйот Коттеб. оз. Ксьондзов! Ков ть об и. бол. Ковдо-ба, Ковдоба Велика. Ковдоба Шла.

П АПЙТГНТ. ЛППТГ orü ni* ПЛИ Т U Vontfvne • »{»г. ил«п»1т»»я

- - .«Jf*. ••• SaSSJUSAJBb « «HMMVMIAAWWUW

в!д географхчного терм!на кошена "купина на болот!Останн!й е cy$iKcajiiHiiM дериватом в!д кочка "купина на болот!я®й сягае праслш"яксько! епохи /¿-*косЫш/, Характерно, що в бас* При— опят! при в!дпов!дноау болотяно-куп"янвзтому рельеф! назвкз основ») Коч- практично в!дсухн!, тещ! як у ЧеряíriBCbKo-Cумськоау Hosicci Ix збер!гаеться чимало. Суф!кеальиа форма *кось1ш сягае пел. *toca, *кось «купинаАреал цього арха!чного слова охоп-лае окрем! roaipKH рос!йсько!, б!лор$сько!, сербсько! i хорват-сько! ыов. У говорах укра!нсько! мози апелятив коч не простежу-еться, аде його сл!ди збер!гаються в пол!ськ, кочше "купана на болот!1*. У цьому план! викликае iHTepec назва р. Качаха. В !! структур! ввд!ляемо с уф. -аха р!дк!сиий не лише в слозотзор! ohí-м!в, але й на р!вн! апелятив íb. Потамон!м Качаха маша тлуыачити як продоваення пел. якаоа, *Ьось "купина" !з заступлениям коре-невого голосного о ё. /У ненаголоиен!й позвдН/. Не безп!дстав-нш мене бути пояснения вазвн Качаха у зв"язку з д!есловоа начата /: «ka&ti/,

Пдрон iiá Куэниад за формальними ознакаыи мсяна зарахувати до в!дапелятивню: утворень, але !снуваная укра!нсько! д!алевт-но! лексики в коренеы куз- /куз, к уза, куа!к, кузюк, кузещыка/, яка адеб!льЕого ще ие одержала етиыолоНчного тяумачення, зо-бов"язув рахуватися а и ев при в!дн<шленн! семантики Ндрооснши

р. Кузнэдя. Дан i, переваано сх1дн0сл0виянсьвюс мов, дозволяют реконструювата i иен ni фораи ^kuzb/^kuza, akuzba'a Mkeu-

nгнута". Скрупульозне вявчеяня семантики кон тинуаят!в указан их праформ в!дказуе нга!нац!ю географ!чного обяекта у зз"язку з його криво» /звивштса/ нонф1гурац!ею. Вт1ы не виклачаеио м салив icTb мотивацП апелятивсм-ыетафорш), на з разок р. Конов идя ia к&ш, кон ¿ведь, конов ка "яухоиь, цебрвн". Арха!чна семантика в их i дн ого етимона, стара /в!д араслшпянсгких час i в/ продуктивна модель на -ica дозволяють виз л овита драпущення про пра-слозпянське псаодаення г1дрон!иа Кузнадя.

Основа полЮьких г1дрон1м!в щедро вказупть на бвх1дн1 ети-мши, в1дсутн1 в л1твратурн1й mobí, втрачеш в д!алектах, до, в своя чергу, дозволяв простежити лексичн! зрушення, якi в1дбу-леся протягсал вторичного розвитку. Так, тривалий час ввагалось, до topmíh гаозд/ь/ нев!дсмий д!алектам ex i дн аз лоз "янськах мсз, свое значения ил!см в!н зуа!в розвшута лвзе в мехах слсвенсько! мовн i д!алект1в, як i станозлять основу сербсько! i хорзатсько! иш. Лексема hvozd з!догла в старочеськ1й моэ!, старопольськ! памятки такса (Ыксують gozd у значенн! "лхс, д1брова", У ход! Л1нгз1стачного обстехеяня Кн!аського i Зитсаирського Пол!еся не вдалося записаги апелятив увоэд, але ф!ксад1я в цьому per{онi идрон!1ш Гвоздь i ряду одвойиенних MispoionoHiiiia послушно ор!ентуе на цэ давно лексему. Топон1мнвй ыатер!ал дозволяв зийти за iieaci Пол1сся i значно розинрзта ареал давнього функц!онування лексеми 3gyoz<K>. ¡зоглоса I! поанрп-вться на Вол инь i Зах1днт УкраГну, накреслтачи же одну аол!еько-карнатську паралель. От-ае, завдяки овшастикову ч!тао окреслветься давн1й ареал функц1-онузання лексема sgTOzá& у сх!дннх слсз"ян - це !х старсхитчя територ1я. Немав сумн!ву в тему, що колись широкий ареал функ-

ц1ояування терм!на *gvozdi> з часом значно звузивсн, свсоплювчи HHHi лишеСерб!в, 4opHoropiio, Паннон1ю i Славен!», зле його в1д-roMiH продовжуе аити в сх!днослдапянських географйних назвах.

Завдяки г!дроа!ыу Мдень вдалося в!дновити ще один геогра-ф!чний теры!н - *маень< пел. *шьгеиь /; "mbzlti/. Зараз здеб!-льшого побутзють метеорадопчн! Tepiiaa -а основ и - мха, iMsa.

DftOtr nnnttawlt tin aulew НЛЙИ rt«tt tmuii «л r»i»w« «vn лот * a^mkmmwaM

MJ.MMMWM UW« UM«^M«M*N(WI) JVUd^MWUCtttfMl « I Н^Ц VtMI^WUVA""

ських qaciB, 1ыенним основам на -I. Проте подекуди в диалектаia uoBi Щ iMeHHi оанши ;апШснуить або нав!ть переваш надаеться давн!ш!й $opeii. Так, !з додаванням проте тачного -X вона заез^д-чуеться в б!лсруських говорах - !мвзнь. Брянськ! гоз!рки ф!ксу-ють.ыаель з к!нцевиы сонорниы приголосним -л*. Де говорить про те, що лексичн! мсжливост! сх1днослов"янських ыов далеко не ви-4epnaHi. Ще б!льшсш Miрою це стосуегься д!алектно! моей, зокре-ма укра!нсько!, де в над pax пол!ських ! зах1дноукра!нських говорив приховуеться Щнний фактичний материал, котрий ще не поступав у науковий o6ir.

Серед !ниих географ!чних терм!н!в, в!дновлених на 6aai ло-кальних г!дроосаов, доц!льно. згадати HTes<*jatbte/*jateib, замочок <яг&вооЫа>, gegrfK epbrga та багато !нших. ПдроиШ!-ков досл!дхуваного ареалу демоне труе не лше в трачен! лексичн! ресурс и ыов и попередн!х покол1нь, аде й вказуе на фонетичн! особ-ливост!. Так, л!шон!м бтел s6epirae в сво!й основ! праслов"ян-ський терм!н si значениям "протока" i вказуе на рел!ктсву фонетичн у рису /ввивання йе заметь йа у позид!! п!д наголосом 8 "да/, притаман«у п!вн!чниы говорам, яка, проте, практично ней®-рал!зувалася у с у час них гов1рках Ниенього Надприппяття,

Порушена питания вивчення остр!вних ономастичних зосеред-хень з давн!ми основами дало ышлив!сть простекити реальну кар-

тину функц!шування арха!чних апелягив1в, як1 зараз уже зникли, або дуае зр!дка простеауються в окремих гов!рках сх1днослов"ян-ських мов, Рр1ентац1я на архаГчну лексику Пол!сся мае й !ние дуже зажлаве значения. Справа в тому, що в !сторичн! та в до-!сторичн! час я унемомивлюеться "юнузання лексичних одиниць у межах одн!е! замкнуто! територЛ, 1мов1рн!ше, очеввдно, визна-ти паралельне !снування семантично однаковях сл!в у р!зних праслов,1янських зонах. 1х геогра$!я, в свою чергу, дозволяв наы1тити ооередки найдавыаого розселення слов"ян. У сучасних слш"янських л!тературних мозах наязн! вже результата заверие-них фонетячних, морфолог!чних \ лексичних зм1н, Б!лыаий Стерео с тан оз ля ть розмовна мова /яка, хоч генетично 1 передув шюеынШ мов!, проте ст!ЙК1Шв згд останньох збер1гае архахчну семантику, окремг структурн! ризи/ I м!с цевий ономастикон - надШне днере-ло для в!дновленвя вграчених, забутих мовних одиниць.

Зважаючи на те, що Украхнське ЦодЛсся займае п!вденну час-тину велико! низовини Сх1дно-европейсько! р1внини, яол1ський г!дрон!м!хон зр1дка ф1ксуе в сзо!х основах орограф!чш термЦ-ни, в!дом! здеб1льиогоз г!рських районах. Семас10Л0г!чний аспект таких г!дрооснов потребув деякого уточнения на сххдносло-в"яноьк!й територх!, зокрема в дозл!джуван!й зон!. Ареал назв Кукла та пох!дних в1д не! займае значку територга, щоправда, зосередження !х неоднакозе. Не можна не пом!тити, що в р!зних резонах залежно а1д природного ландшафту змшаеться не лише скупчення в!дпов!дних назз, але й об"екти ноьинац!!. Якщо в дат¡X землеробських слаа"янсьхих районах зазначена основа зустр!чаетъся в г1дрон!мах ! ойкон!мах /а сам! об"екти, як повило, розтатован! на рхвнйнах/, то з п!вденнословпянських мсшах вона засв!дчуетъся переважно в оронхмаз^ пор. слн. назву г!рського

хребта Кик, ЕикЗгзке Ъгйо, болг. Куковиоа - голий пагорб, або в назвах г!рськюс поселевь: болг. Киеег, Кисаз, схв. Кик131са . ПогЛську назву бол. Куклиця мажна розгля-

дати як с таре утворення на -1са, що сягае пел. ккиВДд. 3 огляду на семантику основа лШнонша !люструе 1дею крив из-ни оби0кта, яка знаходить свое продовження в сх1днослов"янсь-кому кукла "щось згорнуте, скручене" I виотупае демнантною ознакою. Отже, назва Куклиця мае ¡дентичну мотивацию а добре вашими в г!дрш!м!! Кривицями.

Продуктивною для сх!днослов|,янського терену виявилася г1дрооснова Втс-УВис-. На Пол!се1 вона зосереджуеться в Жито-мирськ!й обл. у назвах водних обпект!в: р. Шсыса, м!сце для купання В1съка Гребля. 1х доповшиоть орон1МИ: круча В|ська, гора Втська. Серед укра!нських г!дрон{м1в з Вис- увагу досл!д-ник1в до останнього часу привертала лише к!ровог|вдсь"ка Висъ /Велика й Мала/, з приводу пеходженкя яко! хскуе чшлала лгте-ратура. У дисертацН для окремих назв з корен ем В!с-/3ис- об-стоиеться тлумачення на з^рунт! слов"янських 1мен праслов"янсь~ кого га!зда «вис!тия. Сади сл!д зарахувати вищеназван!

м!кротопов}ми I оронгми, як! передают* звисаючий характер обяекта. Показово, що давн!й /и/ збер!гае свою виз око-перед-ню артикуляц!ю I не переходить в укр. и.

Формально в цей ряд потрапляе ! г1дрон!м В|ськ§, проте 1с-нуючий вар!ант Воська п1дказуе !ниу його !нтерпретац1ю. Най!мо-в!рн!ше, що в основ! потамон^ма закр1пилася давня назва осики -оса^/з пел.^ова/, ускладнена протезою В- I суф!ксом. Запропо-новане розум!ння семантики виаравдовуе засв!дчений на Пол1сс1 прикметник осади "осиковий". Зауваяимо, що цей прикметник мокли-

зо в!дбився такой у назв! р. Озова та в к1лькох Шкротопон!мах 1и томирщини: л!с Осов/в/. ур. Ооовъ. До наведеного перел!ку назв додаио к!лька прикладов з суф. -ськ з територи КиГвщини: р. Оооаська. оз. Оаовське. Якщо послуговуватися матер! а лам и г1дро-HitiiI, то давно назву ооики !лвструвть потаыснши не ляае йито-ыир^ини й п!вн!чно! Ки!вдини, але й Болин!, Л!вобережного Псшс-ся ТЙЦО.

Однак запропоноване тлумачення частинн досл!джуваних назв досить серйозно ускладнпвться тим, що а сх!днословиянськшс мовах 'засв!дчена лексика, яка, врахозуачи I! географ!чно-гергл1волог!ч-ний характер, такса мае П1дс таз и в ваза тис я базовой, йдеться про лексему осов/а/, сл1ди як о! проотеауються у друс. осовьць "земля, но обсипазться по берегу, по косогору, яру". За способом тво-

г »

рення апелятив осш/оссза - в!дд!есл!вне пох!дне з пел. яо/ъ/-sovb<a o/b/sovati, ^/b/sujj, Ця а осноэа в!дома в сх!дносло-в"янськнх мозах з !ниивш преф!ксами: <>"(?-, ро~, Т-, пор. укр,, рос. засез, засу?» зеув та !н. Географ!чннй терм!н осов/а/, характеризуючи ознаки и!оцевого рельефу, легко м!г перейти в роз-ряд власних назв,

Загалш ве потр!бно заузанити, що преф!ксац!я в !меняому слсзотворенн! прасловиянеько! нова була досить активно». Цв тезу п!дтэердауать етимони пол!ських rtapmiMiB. Так, аргументе« про-ти п!зньо! хронолог!! потам он i«a Оолиз е його слозотв!ряа модель, яка, на наау думку, ьНстить преф!кс йо- та в!дд!вол!вний Шеннюс Sssiivb - пох^дне З1д пел. ^biiti. 0зк!льки назва в сво!й пре-ф!ксальн!8 частин! не зазнала двзн.м1лятизннх зм!н п!сля занепаду редукованого, це такса важливай факт, якнй св!дчить, що перед нами давня г!дрш!ша словоформа, функц!шальна принайми! для сп!-льнослов"янського nepioigy. Ще одна о-преф!ксальна назва - бол.

QKptMH<at°- + krin*a. Преф1кс йо- в oHiüáax деякою MipoB збер!-гае властна! йоиу первшш! сеаавтичн! ос облив оот! й аерадаз прос торов i в!дношення об"ект!в, але при цьому фактично втраче-hí часов! озцаки.

Апелятиз крнна, в!дбита8 в Пдроосноз1 л!мнш!ма, семантич-но однор!дний з тери!наыв кринка, кринщя, скркня. Значения bcíx цйа (¡uta тая чи ¡шшне пов"язане з 1деею кривизна, зШутост!. Сеыантична однор!дн1сть розглянутих термШв дозволяв квал!ф1ку-вати !х як nosiflHi пел. ^^ьгш. /э розширювачеы основи -а-/.

Для riflpoHiMa Шелуша прийняхно» ввааалася дендронгмна семантика вих!дного етимона одела. Не в!дмовляючшь категорично в!д такого пояснения, пропонуеыо iHtay його ыоювац!ю, а також BiflMiHHe в!д поаереднього розум!ння структура наззи. Враховуюча арха!чнйй сяовотв!р riflpoaiMa Омел уда. гадаемо, що його вюиднею формою могла бути *Ob-méluáa. Праслоз"якське хоЪ-те1ь/ь зна-ходйть свое продевкекня в географ!чвсау терыШ обшль, обмель, обмел. "Млина*1, пы1лша на piqnin. Не ¿-рефлекса«iя давнього е кореневого е законом i рн ею для середньопоайсысих rraipcec. До втра-ти приголосного б у преф!кс!, мокливо, саричинився s6ír губних приголосник, пор. рос. мелье "sopciKi волокна, що залииилися при обробц! льону; костриця", "др!бн!, недорозвинут! стебла ко-нопл! i см i ття трав, що за лишил ис я в пол i п!сля жнив". Припускаемо, що семантика г!дрооснови вказуе на обмШлий характер водного об"екта. За семантикою виххдного етиыона гелш1М Памельники одноплановий до потам он i «а Смелша. але структурно - це по-пре-

* " 4 '

ф!ксальиий субставтив з преф. в!д ад"ектива *те1В«ь/Зь/

пдр!бний, м!лкий, Тщаний", що виступае у плюральв!й форм!. Пре-$íkc по- /!з яро- прийменникового пскодження/ вказуе на просто-рове в!дношення одного об"екта щедо ¡ншого. Апелятив памельник

"малсдай сосняк-самос 1йка; густе др!бнол!сся, кущ1" вдалося засв!дчити лише серед б!лоруських географгчних терм1н!в, що характеризуюсь дрхбну л!сову рослинн^ть.

Вивчення численних вар1ант!в сучасно! назви р. Повчанка. дозволило визнати як авторитетну аервинну форму Подчь. У св!й час в она привернула увагу З.М.Топорова й О.М.Трубачова, як! визнали 1! балтизмда. Сумн!ви цодо балт!йського пояснения назви Повч виникли на шдстав! вЦомостей про ¡снування II аналоев на Закарпатт!. Пол!сько-карпатська гесграф1я г!дрон!м!в Повч в!дкрила нов! можливост! для !хньо! !нтерпретац!1, до поиук!в етимона на слов"янському ^рунтг. Ор!ентац!я на фонетичн! вар1-анти основи Полч-/Пелч- законом!ряо в вводить на праслгапянське ипздо *ре1-/^ро1- з розширювачем -к-/-с- !з загальнсю семантикою "штовхати, коливати, махати". Сучасна форма Повч е вже результатом укра!нсько! рефлексац!! пол.

До пел. основи *рЫ- з розииравачем -к- маана в!днести ще один гхдронхм Укра!ни - р. Полквс» /вар!ант Полтва/. 6 пщ-стави розглядати цю назву як старий слов"ян!зм й-основи, в!н над1йно етимолог!зуеться на п!дстав! матер!алу ввдезазначеного прас л ов"янськ ог о гнIзда.

За браком пшьмових джерел важко визначити точний час по-яви того чи ¡ншого г!дрон!ма. Це зауваження стозуеться хроноло-г!1 найдавнгиих назв, як! мають ст!йк! зв"язки з европейськсю г!дрон!мхею. 3 план! з"ясузання генезису таких назв першочер-гову роль мае вШгразати правильна внзначення вих1дно1 словоформа, У св!й час пемилкова реконструктя л!топи2но! Желян! привела до неправильна етимолог!чних висновк!в$ т1льки завдяки л!тописам вдалося в!дновити первинну форму сучасно! назви Го-ринь - Горина. Аналог!чна ситуац!я с пос терпеться при досл!д-

аенн! г1дроа!ма Норик/Н оршь, визнаного балтизмш. Вт!м, пор!в-няльне вивчення еврюейського Г1дрон!ы!кону, давн!х 1лл!р!йсь-ких i кельтських назв, св1дчать не про <3алт1йський генезис коре-ня ífor-/ifer~» а, на думку РД.Агеево!, про його !ндоевроаейський або нав1ть ностратичний характер. Щодо доел!джуваного Г1Дрон1ыа, то з дасертацИ захищаеться його питом о словпянське похсдкення на сйлстав! автопитеткопч»! виг1инпТ Дптши нpnimg. вст^ЕОЛ^НО! В результат! обстеаення давн!х паы*яток i арх^вних матер1ал1в.

Кореневу час тину г1дрон1ма доц1лъно са1вв!дносити з1 сяовиян-ським ждаг® "нора, яма, западина, чорторий" + с уф. -ína /пор.

» г

блр. д1ал, норына "нора"/* яке продовжуе ie. япег-/шхюг~ "нече-ра.-яма, западина". Що в до суф!ксацП /-та/, то в она прита манка значн!й к!лькост! слоз"янських географ!чних тврмШв, базово! основи ба гать ох власних назв. Припускаемо, утворення назви Нори-на /з вар1ан1ами Норинь/Норынь/ эа т!ею ж моделлю, що й потамон!-ма Горина /з вар!аН1ами Горкнь/Горынь/. У сешнткцг цих водних об"ект!в мскна вбачати в!дбиття характерно тики рельефу: Волине-Под!льська височина, де прот!кае р. Горина у сво!й верхн!й те-чП, аоступово вир!внюеться, переходить у Цол!ську низовину, якой тече р. Норика. Ыо&ливо, прийом поляризацИ значень "верх"/"низ" знайшов свон? реал^зац!» в HOMiHauií двох великих р1чок Полнея. В1дзначимо, що г|дрон!ш Горина й Корина характеризуються сло-вотв!рною oÄHopiflHicno не лише на стадП свого виникнення, але й у процесс! формування подальиих вар!ант!в; Горина:Гошнь:Горинь. Норина:Нодань:Норинь. Тобто сх!днослов"янськ! географ!чн1 назви на -ина. як i аналог!чн1 апелятиви, утворювали дублетн! форми на -инь < к-уаь.

Найповн!ший реестр праслов,,янських антропон!м!в-комаозит!в подано в "Этимологическом словаре славянских языков", проте його автори свщом! того, що в повному обсяз! представити ^менник не

вдалося. Для рекснструкцН арха!чних антропооснов особливе значен-ня ыае сгаб1льний г!дрон1М|кон старозитнього слсв"янського Полнея. М!сцев1 г1дрш1ми збер!гаютъ ыалов!дсм! або нов! компонента! поеднання, ус!чен! форма тощо. Останне дозволяе розиирити пра-слш"яноький !менник ! подивитизя кр1зь призму 1мен на культуру праслоз"ян. Завдяки потамон!му Жеремишел. який сягае ^еПтузЗ-ь, вдалося в!дновити антропон!м ж5ег1иув1ъ, Йотовий за структурою потамон!м Любоваа виник на баз! слгапянського композитного !мен! %юбо1д 13 и1'иЪо^еаъ. в основ! пол1ського гелснШа Радомель збереглася окорочена форма Радтъ ъ1л двооснозного пел. Шен! йНайоа1гъ або ^айотузи», ЗЦантропонШн! назви св!дчать про те, що !мена на-от- були в!дсм! не лише зах!днил слов"янам /як у евп! час припускав С.Роспонд/. Антропон!м кадета» 1 ХГ ос темь функц1 ояуваля, як св!дчать гелон!ы Радоывль I ойкошм Г ос т см ель, у деревлян ! полян. Аналог!чн! ¡ыена зберегли в сво!х основах Г1дрш!ми бас. Оки - Гостсмля. Радомка. Рад шля, пор. таках п!в-деннослоз"янське - На4оп1а'е - ойкошм уСловенЛ. Еадаемо, що значну к^лькЬтъ сх!днослов"янських антршон1М1в з ус!ченим компонентом композита приховано в основах укра!кських ойкон!м!в, як1 дос! суц!льно не вивчались. Словиянське !м"я "^о-ЫХоуъ, мшели-во, законсерзазане в назв! бол. Хотзлш < ^Хотиловль у^хо-ьноугат ВхдантроаонШна о тш слог! я фунтувться: по-перае, на частому вкн-ванн! першого компонента Хой-^^о^и^ в праслоз"янських дзо-основних !менах ^о-ыъ^аъ, 'Ью^мгъ, 'Ьсо^туахъ та !н., подруге, ця не основа ^¡ксуетъся в давньоруських !ыенах Хот, Хотен. Мовливо такса, до назва бол. Хотилов винихла безпосередньо на ба-зов1й основ! древнього !ыен! *Хотш1о + ов, пор. аналог!чн1 структура! одиниц1 в Укра!н! - сс. Тужшув, ДобршНвка. В кол! в!дант-ропон!мяих розглядаетъея г!дрш!м Зиг!вка утзорений за посеред-

еицтвш контактного топон1ма Випв. Озаашпй Ц1кавий там, що в його основI закр1пився антропоид йВыг. не засв!дчений у вщо-мих {менниках.

Пшпська пдрш1мхя, станавлення яко! зд1йснювалося в ареалу що, безперечно, мае дотичн1сть до прабатьк1вщини слов"ян, розвивалась як дуге складна едн1сть I пережила в своему поступо-вому розвитку вс! етапи мпвно! еволгацП /в!д успадкування наслгд-к!в розпаду праслов"янсько1 мави до прояву г закрепления характерная укра!нських рис в надрах сх1днослов"янсько1 сп!льноот1/, Оовоену в1д найдавн{ших час1в, малояозтупну для завойвник!в бо-лотяно-л!сксту територш в район! Приа"ят! автахтонне слсв"янсь-ке населения н!коли не покидало. Характерно, що досл!джувана зона завяди була периферийною стховно центральних район1в. Так було в праслш"янський пер!од, так зшшаилось I в лгтопизний, коли центром Швсько! Рус! був Ки!в. Вивчення г1дрон"ш11 дозволяв акцентувати узагу на сх!дно-слев"яяських фонетичних ризах, зокрема повноголосних формах. У цьому план! становись Интерес назва р. аерев/Жерева в бас.Уйа та сщнойыенний г!дрон1м у водо-збор1 Тетерева, пор» такой р. Нежер!вка на ЧернШвщин!. В ш-иих зшах сх!дно1 СлавН знайти П£щ!бн1 Идронгми дос1 не вда-лося, але ц!кавсю ввдаетъся моаслива паралель, засвечена серед ой-кон!м1в на територП зах!дних деревлян - £ега-г1. В1дсутаисть г!д-рон1Шйх аналопв на ширшсыу ареал1 сприяла власне слов"янськ!й ^терпретацН назви Же рев <зетег-"дажидаги. жерло" /етимолог1я О.МЛрубачова/. Вт1Ы прийняття первинно! семантики "гирло" потребив пояснения Лицевого -в, при укр. аерело "гирло р!кип, рос. д!ал. керел/стай, керелясгай из великим, широким отворш". Проти запропоновако! семантики свЦчитъ й той факт, що в!д географ!ч-

них тера!н!в-метафор практично не ута орава лес я негац!йн! г!дрш1-ыи /але пор. чери!г1вськ! назви ВеяерЬка. Неаир1в/.

Ввдавться, що назву Еерев доц!льно сп!зв1днссити з шя. основою /де т-виступае детерм!натнвсм/, !е. яеег- "внти, крутити, верт1ти; гнути". Основа ^ьгV- представлена в назв! населен ого пункту Югослав!! - 5г\гапз. Г!дрон!м 1еревДерева мсана розглядати як пск!дне з!д пол. гешга «та, що в"еться, крутиться". Фонетичн! риси назви вказують, що час !! виникнення припадав на сер!од д!1 аовноголосся у слоз"янського населения бас. Уза, эге в!дбулось це ран!ие, н!я воно зазнало переходу е > о в познц!! п!сля шиплячих.

Пдрон!ы 1лля мае аналоги в Б!лорус! й Литвп Пропонуючи де-к!лька верс!й щодо 1хнього покодяения, польський досл!дник Я.Роз-вадовський вшувае фонетичн! застереження в!дносно балт!йсько! генези. . йезадов!льним видаеться слсвотв!рний аспект слов"янсько! еткмолог! 1 /з 11® "мул, глина, болото"/» запропоновано? Я.Розва-довським для р. 1лля на Ки!вщин! з огляду на замулений, болотяний характер полюьких водних об"ект!в. На нашу думку, генетичн! зв"яз-ки об"еднувть г!дрон!ы 1лля з ¡ншиыи сх!днослов,,янськими он!мами: 1лл!нка. Ильятанка. 1льянн. Етимолог!чну природу цього ряду прикла-д!в найповн!шв розкрравть останн! назви, як! в сво!й оснго! ся-гають р!дк!сного пел. !нф!н!тива *1Ь.1а-М.. що сп!вв!дноситься а д!есловом я1±м. Засв!дчений вар!ант Д'ля /до г!дрон!ма ¡для/ !з м1ьЗа зазнав подовяення палатал!зованого приголосного в результат! асим!ляцП наступного звука з п!сля занепаду редуко-ваного /ниуа л* л* а/. Б!лоруське !м"я 1лляк "злява",

рос. д!ал. ильяк "форма для в!дливання свинцевих 1рузиля, як !_ потамон!ма 1лля. 1лл!нка та !н., в!дпоз!дно до д!есл!вншс форе*: блр. Шць "ыаичити, !дта др!бними крапельками /про дощ/% !лля

"лити", рос. mm^bj укр. /пол!ськ./ /I/ 'л* ig;, Л/Д'1 ЙУ ф!ксують появу звука i.- на початку слова в позиц!! перед еонорним л. Таким чином, riÄpoHisa 1лля квал!ф!куеться як питший слов"ян1Эм, який остаточно сформувався в староукра!нський пер1од.

Розглядут! в первому роздШ г!дрон!ми св!дчать про р!зно-часову хронолог1ю, лексичну i еемантичну р!знобарвн1стъ, спалахи та затухания деривац^йвих особливостей на пеаному !сторичному в!др!зку. Зое це поповнюе знання про втрачен! мовн! форми I структуру д!алекгае членування мови.

Становления г!дроншно! сю теми Правоберекно! Прип"ят! те свею тривалу !стор1», позначену праслов"янською ыовно-д!алектнсю специф!кою з подалыаим нашаруванням фонетичних ! словотворчих протоукраГнсысих д!алеканих особливостей та яскравсюор!внтац!ею на yKpaiHCBKi говори п!вн!чного нар!ччя. Ус! визначалвн! рвеи го-BipoK п!вн1чно! Кйвщани i сус!дньо! Житомироько! облает! знахо-дятъ свое првдовяення у назвах м1сцевих в од них об"ект!в. Пдрш!-ми, сформован! в зш! дН пол!ських говор!в, маютъ, за леки о в!д наголосу, р!зн! рефлекси е, f та о, е в нових закритих складах. Скак!мо, в наэв! оз. AflWoy /о. Коа!вка Чорнобильськ. р-ну Ки-!вськ, обл./, вих!дний апелятив яко! сягае пел. "оъьгьхь/^оъьгыь, рефлексом о в новозакритшу склад! в аз тупа е дифтонг уо, тсд! як гелш!м Тхор /с. Лвствин Овруцьк. р-ну Житомирськ. обл./ з пел. Ädbx»rb передав ш>нофтонг!чну реал!зац!в давнього о; назва р.

Друррва /с. С!ыак!вка бШльчинськ. р-ну Житомирськ. обл./ з ^рго-

i*

rbva /в!дд!есл!вне !ы"н <*prorbvati/ донесла дифтонг у в!д-критшу склад! преф!кса про-. Bei три назви мавть над!йну опору в апелятивн!Й лекеиц!, що входить до прасловиянського фонду. У новозакритому ненаголошеиому склад! найчаст!ше 8бер1гаеться о-рефлексац!я, пор. стр. Ро&ак /с. Черевки Овруцьк. р-ну Жито-

мирсвк. обл./, проте спорадично в г!дрон!мах Низнього Надприп"ят-тя спостер!гаеться о^ - стр. Мо^с'так /с. Денисович* Полгськ. р-ну Швськ. обл./. В апелятивн1й лексиц! под!бну нер!внотривалу диф-тгапчну артшсуляц1ю давнього о в позицП а!сля губних приголос-них записала Т.В.Назарова у нп Товстий Лхс I Стар! 1епелич1 Чор-нобильськ. р-ну. Ус! три згэдан! населен! пункти розташозан! поблизу кордону з Б!лоруссю, що не вшшочае активного б!лорусько-го воливу.

Серед г!дрон}ы!з Житоыирщини е певна к1льк!сть утворень, як! в!дбивають нерозр!знення 0/2: бол. Ку?ларське - прикметникова форма, яка в д1алектах мае в основ! лаб!ал!зований гояосний д /укр. пол!ськ. хдыар^ "кдаар!п, рос. д!ал. куыар/ь/ "кшарь", "мура-ха"; бол. Рувки - плюральна форма в!д апелятиза ршшу р. Кул-динка - суф!ксальне пох!дне в!д вих!дних слов"янеьких праформ ккьХ(!а/якьы®, Р. Б улд кнка ^ Бь лд кнъка. На лаб!ал!зац!а корене-вого голосного волвнули губн! приголосн! /Буддинка. Рувки/, моя-лявий такс® перех!д о 2 /Кулдинка/.

ЯВ12це кореляц!! глухост!/дзв!нкост!, пшпязане !з эанепадоы редукованнх, торкнулсся насамперед д!алектно! мази й сформсваних на !! баз! м!сцевах географ!чнюс об"ект!в - сгШих вос!!в фоне-тичних рис. Назви, що реярезентуютъ глух! к!нцев1 приголосн!, приташнн! здеб!льшого КШвському Пол1ссю. До них налегать: р. Стриш /с. Парва!в Чсрнобальськ. р-ну/, пор. I! аналог ¡з к!нце-вим ишлячим - р. Стршс /Коршс!вськ., р-н Черн!Пвськ. обл./« що базуеться на географ! чн ом у термин! сток_ /укр. пол!ськ. сггриа "остр!вець на болот!", стрижа ки "купини на болот!"/; Р- Ртб1иня /вар!ант Руб1ака; 1вашивськ. р-ну/. Очевидно» ¡цо останая назва е суфхкеальнш пох!днш в!д апелятива р^бш<жг}Ъегь, яжий при онш1зац1! успадкував гоа!ркову глуху зимозу к!нцевого приго-

лесного. Яюцо сйвшчн1й Ки!вщин1 властивий Г1дрон1м Руб1шня. то середньоуванським наавам - бол. Руб!а /с. Славенщина Народицьк. р-ну Житомирськ. обл./, бол. Руб1кний /на сх!д в!д Овруцького nioKOBimy/ - притаманва королями дзвшкост! : глухост! кшцевих приголосних, За фонетичноа глухою реал1зац!еа шиолячого приго-

' лосного, близькою до п!вн1чних назв Ки1вщини, виступае riapoHiM Трубis, в1домий у численних BapiaHiax Трубешь. Трубишь. Ttrubiess, при прийнятнМ спроб! О.М.Трубачова витлумачити його як суф!кса-льне im"я на -е"ь в}д Ätrpbiti. За нашими данный, явища оглушения Лицевого приголосного знаходить в!дбиття ще в одному по-, люькому noTaMOHiMi, генетична природа якого залиааетъся найб!льш дизк5С1йною. Мова йде про cnipHi етимологП г1дрон!ма - найб!-льшо! притоки Приппят1, ВЦомо, що д0сл1дники в!дыовляють сучас-н!й форм! jfa у давност!, Арха1чним ввансаетьоя вар!ант гйночого роду ¿ша /Руша/, реконетруйований за л! топазами, в яких наава вжита в непрям юс BiÄMiHKax. BTiM, як св1дчать |оторичн! $iKcattfI, а такок оучасн! експедиц!йн! записи, доолЦЕувавий riflpoHiM зу-oopiyaeTbCH як 1менник друго! в1дм!ни. чолоа!чого роду - Уиь, 1менником чоловхчого роду визнавав цей потамон1м М.Грушевський. Родокатегоргальне хитання вадбивають аапизи, гроблен i в piSHHx населения пунктах Житомирщини: Вуиа - sapiaHT з протетичним при-голосним В- перед голосним у- /сс. Сарнович!, Горщик, Чол!вка Коростенськ. р-ну/, Bytt /коя. с. P03C0XiBCbKt Овруцьк, р-ну/, 2М /кол. с. Киз1ли того к р-ну/, Уш /с. Барашх бШльчиноьк, р-ну/, Неодноразов1 спроби пояснения riflpoHiMa здебШшого завериува-люь вынесениям його до неславиянських назв, Найбиыаою популярною оотанк1м часом коржтуеться балт!йеька г!потеза похсщ-ження досл1даувано! назви. Д!каво, що К.Буга не включив цей пота-

j

! мш1м до балтизм!в, - навпаки, 22Ü, як i деяк1 !нв! назви, до-

слоник вважае перенесении "з-за Прип"ят1, тобто ia слав"янсь-ко! прабатьк!вщини; на колишню баят1йську територ1а".'*

Уваяне вивчення слов"янського онсыастккону й апелятивно! лексики дозволяв запропонувати слов"янське пояснения riflpoHiMa Уш/Уша. Ареал nie! назви не обмеяуеться Укра!нським Шмйссям, знаходиыо XX у Biflopyci, Лига!, Росхï. Не мокна даинути Й 1кш1 формально близьк1 назви, оформлен! давн!м слов"янськш формантом -идя: Уштая /Бушидя; Зах1два Укра!на, Пол1сся, Молдавське княз1вст-во/. С породнен! форми з 1ншими суф1ксальними показниками просте-ауються в Новгородский земл!. Окреы! з цих назв супрозодаугаться вар1антами з дзв!нкими приголоаними в основi. Зворотний прочее: !снування словоформ з глухим приголоенш при назвах is дзвшким приголоенш основи. Не можна не зважити й на ohîmhî я1ноч! форми з дзв1нкид приголоенш в основ i : маеток Уна /Б1лорусь/, р. Км та однойменний населений пункт на в!й /Орловська губ./. Фонетич-ний р1зноб1й спор1днених назв спонукав звернути особливу увагу на фонетичн1 процеси, аокреыа на втрату дзв!Нкоот1 шумниж при-голосних в абсолютному к!нц1 слова п!сля занепаду редукешаних. Це фонетичяе явиде загалом знайшло правильне воображения в ni-TepaTypi, проте насл*дки цього процесу в говорах потребують до-даткешого уточнення i перев1рки, Тверцження окремих л!нгв1ст1в про те, що HiBHi4HHM говорам укра!нсько! мови не властиве оглушения Лицевого приголосного, не знайшло п^тримки у д1алектоло-ris, суперечать цьому й ономастичн1 св^чення вищенаведених г1д-poHiiJÎB. Оглушения к!нцевих приголосних притаманне також б1ль-eoctî швденно-захдаих говорхв украхнсько! мози. Властиве це фонетичне явище бхлорусы^й i рос!йськ1й мовйм. Отае, д!алектне

^Bûga К. Rinktiniai rastai. - Vilnius, 1961. - T. 3. - Psi.

зиракення фонетячного процесу втрати дзв!нкост! к1ндевими при-голосними на сх!дноолов"янському TepeEi не сунеречитъ, а, навпа-ки, накладаеться на ареал помрення г!дрон1м1в Уш/Уша. Напевно, р{чк£®а назва Уш/Уша. засвечена л!юпизами в зв"язку з под!ями Ш от., внесе neaHi коректизи у датування цього фонетичного яви-ща. Оглушення к!нцевого приголосного, очевидно, вплинуло й на родокатегорхальну 3MiHy вих!дно! форм jjra Уша, тобто

в результат! втрати дзв!нност! приголосного парадигма !меяника чолов!чого роду зазнала руйнування, а потамонШ поступово здобув ознаки s1Еочого роду й почав в!ды!нюватися як 1менник перию! в!д-mîhh типу д^ша. Взагал! парадигматична BapiaHiHicTb чол./siH. р1д характерна для л1топиених rtapoHiMia, пор. р. Угорь /л. Десни/, що трааляеться з вар1антами Угор /с. Шдгорне Черн1г1вськ, р-ну й обл./ i Угра /с. Btäni Кулик1вськ. р-н Tie! s обл./. Ж!ночий р!д притамавний i назв! р. Угра /л. Оки/, пор, такс® вар!ант со-танньо! з протезою d- перед х <*р - Ргра. Зм!на роду простеиувтъся такш в друс. riÄpDHiMi Угла< угъла /л. Днхпра/, вона в £гл. У конкретному випадку з гЦронШом Ушь/Уша. мокливо, правильн!1ае го-ворити не про руйнування парадигми, а про 1снування паралельних фора, мотивац!ею як их могла бути родова дублегн!сть iMeHHHKajxs в давньослов"янський nepigzu В!дголоски иього явища засв!дчуе рос. лексема гпкочого роду ужа^ "неотруйна зм!я СоиЪег або Tropiâono-tus pi3Hffic вид1в".

Oiste, врахування того, що назва вже в сп!львоЯяов"янську добу втрагила дзв1нк1стъ к!ндевого приголосного, дозволяв визва-ти за bkxîâhî форми Ушь/Уша. як! розвинулись на Грунт! п!вн!чних пол1Ських raBipoK iз пел. Цраслов"янський кор!нь

сягае ie. ^^е- "гВути, кривити; гак". Таким чином, з погляду семантичних зв"яак!в основу, пдронхма сл1д розум!ти як "звивиста

р!чка", Спостереяення над функц!онуванням г!дрон!ма Уй/Уша в!д л!-тописних текст!в до сучаснозт! показало незмшн!сть д!алектно! глухо! вимови приголосного основи, властиво! для старшого поко-л!ння кител!в населених пункт!в Ки!вгцини ! 1итомирщини, тод! як серед молод! щораз сильн!ше виявляеться вшпга л!тературно! дзв!н-ко! вимови. 3 урахуванвям того, що потамон!м Уа/Уша функц!онуе в

от! ираБлдо^рб&Н ииСЛхСЬКИХ ГиЗдрисС, ЯК* ЧсдСй!)Сг БХраТ»ЛП Д4П-

К1сть шумних прнголосних в абсолютному к!нц! слова п!сля занепаду редукованих, його можна вваяати репональним д!алектизмом, оста-точно сформованим у пер!од Ки!всько! Руо!. Отке, ншНшня назва 3& - не насл!док деетимологхзацН /як прийнято ввакати/, а посту-пова трансфорщц!я д!алектно! форми в л!тературну. В свои чергу, пск!дний в!д г^дронхма л!топйений ойконш Оушьскь моана взанати лексико-семантичним аналогом до м. Оуяьскъ /у бас. Оки/.

Подальш! спостерекеяня обпеднуютъ дн!провський № /!стор, Уш/Уда/ з воязько-скськими Г1дрон!шми Унаа на тхй п!дстав1, що, врахозуачи в!рог!дн!сть розщеплення назального р на ан, с®, ¿н тощо /пор. напр., блр. вандга, "вибо!на, ковдобина, баюра" - ус-кладнене протезою в-<^¿013,/, р1чков! назви Унжа ! Ваняа /бас. Оки/ вважаемо спор!днениыи ! виводимо з пел. ^аь/^га «щось кри-веи.

Як в!дшо, г!дрон!м!кон Укра1ни, кр!М полхського Уна, дон!С ' ¡з глибин лсторП ще один Уя - закарпатзький. Частина л1нгв!ст!в ! раньше висувала ду1лку про генетичну сп!льн}сть пол!сько-закар-патських назв, але переважна б!льш!сть, як правило, П заперечу-_ вала, оск!льки за вих!дну форму пол!ського г!дрон1ма брали Ущ ! вванали П балт!йською, а закарпатзький не глав прийнято! етилоло-гП. До розум!ння структури закарпагоького найбяижче п!д!йшов О.Петрсв, який припускав, що 1сторичний вар!ант ипе в угорсь-

ких документах в!дбивае елов"янський назовий задньога ряду р. На реальн!етъ вих!дно! словпянсько1 форма ¿г з пол. к?еъ< !е.

вказуе г!дрш!м Уг - р. я. ?жа /очевидно до впад!ння в нього р. Стуяиц!/, пор. такой назву потоку £нг /Закарпатська обл./, де £>он. Спорщнений л!мнон1м проотежуеться на зах!д в1д Онезького озера - оз. Ун га. Початкозе мозша пояснити розкла-дсм назального голосного р>^н, як у випадку з ^дршПмом Унаа. 3 погляду семантики назву Ун га доц1льно оп1вв!дносити з апеля-тивом унга "великий дуграод1бний гак для рибальства", заев!дче-ним у рос. арх. гов1рках, пор. такок олон. юга пярмо". Обвдв! лексеми дос! сприймалися як запозичення. На нашу думку, заслу-говуе на увагу елав"янське походаення олон. юга пярмо" -угворен-ня з_протезою о- перед з жр з пел. "щось криве,

гак"; щедо прав оы1рн ост! окреслено! семантики слЦ згадати рос. д1ал. ута пклуночок, в"ик, те, що восять на спин!". Якщо наша етимолоПя апелятив1в знайде п!дтримку, то для ц!лого ряду г1д-рш!м!в Юг /Ярославська, Костршська, Володимирська, Вологодсь-ка, Пермська, В"ятська, Петербурзька губ./ зиявляегься ысясли-в!сть в1дгшвитися в!д ф}нно~угорського запозичення й осмислити !х як слов,,яноыс! "звивист1, крив!" р!чки.

Прознал 1зован! власн! назви й апелятивну лексику мгана зве'с-ти до пел. корен!в "щось криве, з1гнуте", аяе в

кокному конкретному випадку з1 своею специф!кда, залежно в!д д!~ алектних особливоетей.

Щтер1али нашо! г!дрон!мно! картотеки показали, що перезаж-на б1лыа!сть назв в одних об"ект1в Центрального Пол!соя сформува*-лася на г*рунт! географ1чно1 терм^ологП. Визначальними серед них е утворення так званого "найпрост!шогои типу /терм1н О.М.Тру-бачава?, ран1ше засв!дчен! в Наддуяайщин!Л стр. Бр!д ¡з пел.

^Ьгойь, бол. Бель /з характернш для зональних полЮьких го-в1рок не ¿-рефлексом давнього б/ !з пел. "ъеЗЬ ус1х географ!чних термш1в найб1льиу продуктивн1стъ щодо реал!-зацП в г1дрон1мх! мае гало /полгськ. гало: "широка галявина в Л1с1", 2. "низина стоячою водов" тощо/ !з пол. ява1о. з нкм пов"язано б1лыае двск деоятк!в назв рег1ону.

Крхм иазиосерадн.ыи-и аживання географ1чного термина в рюп г!дрон1ма, в басейН! Прип"ят! /Правоберемя/ !снуе значка к!ль-К1Сш назв, оформлених за старими слово^рними моделями. Це -к-суф!ксальн1 !менн1 утворення: р. 1^тка !з "даъька, р. Тинка !з ^пИга /до реч1, слово тша практично вийшяо з укитку з укра-!нськШ мов1, правда, М.Фасмер наводить укр, тина, але вам не вдалося засв!дчити його за досгупниыи лексикограф1чними джерела-т/; наявн1сть йогов оснсз 1 г1дрон!ма Тинка - ц1нне св!доцтво арха!чного словника. Ареал спор1днених назв охошдав територ!ю ранньослов"янського освоения. У сх1днюс слов"ян - це басейн С тару й Оки, у захдаих - В1сло-Одерське межир!ччя, р. Стружка !з ^в-ЪгигЬка <^^ида« Архахчнкй г1дрон1мний суф}кс -ець дозволяв вЛднести до давн!х слов"яшзм1В рр. Вродець 1 Глушець.

Зд1йснений опис Ндрошмив прювячений вивчекшо арха!ки в усйй I! багатогранност1. як показала практика, ниття географ!ч-них назв нев!дд}льне в!д загальномозних процес!в, в!д шторично! та матер!аяьно! культури, нав!ть рел^йних погляд1в населения в конкретно окресленйй пер!од. Показово, що г1дрон1м1я Центрального ШмПсся засв1дчуз ряд арха!чних назв, основи яких розкрнвають культов! з1ррання дазн1х сяоэ"ян-деревлян, зокрема в Рода I Ро-жаниць - р. Родина, р. Радча//Родча, р. Рунзниця < ^Роааниця. Майже коина назва е цгннш джерелом для досл!дження найдавншо! мовно! ситуацП, тому що в сзо!х основах вони збер!гають лексич-

hí елементи, арха!чн! KopeHi, а такс® структурн! типи, hkí давно втратили продуктивна ть.

Торкаючись шатання м!кезнхчних зв"язк!в давнього слов"янсь-кого riflpoHiMiKOHy, суттевим ввдаеться його зв"язок з балт!йсь-кими мозами. Уже Я.Розвадовсышй, О.М.Трубачов, А.П.Непшсупний та íh. розглэдали Пол!еоя як область, де збереглися балтизми як в апелятивн1й лексиц1, так I серед riflpoHiMiB. Якщо говорити про специфШу балто-слов"янських зв"язк1в у г!дронiuii цього региону, то вона полягае у двоваленжшу статус! ряду водних назв: !хне пояснения сщнаково усп1ино зд!йснюетъся як на ^рунт! сло-в"янських мов, так i балт1йських. Розглядов! таких назв присвя-чуеться другий розд!л роботи. Вид1лення балтШського елемента в НдроншН Hokícch потребуе уважного ставлення до дхалектно! фонетики, до правильно! реконструкцй зих!дних форм. 1гнорування цих мшлент1в сприяло зарахуванню осрамих арха!чних слов"ян!зм!в до назв неслов"янського типу /напр., Уя/Уиаt Норинь/.

Ц!кавим i одночасно складним е визначення генетично! приро-ди rispohímib, в ochobí яких простереться фонетично близьк! апе-лятиви, як правило, на позначення рослин. До балт!йських за по-ходженням можна в!днести рр, Береаа та Береаесть. В основ! цих назв лежить балт1Ёський кор!нь ^berz-, засв!дчений в численних водних назвах сучасно! територП балт!в: Berza, Berzánba, вег-zarikos, Berzas, Berz'é, Berzelis та ÍH. Генетично i семантично спор!дненими сл!д визнати смоленський потамонхм Бержа, верхньо-HHinpoBebKi назви: Бережевка. Бержица. Останн! зазнали в!дчутно-го слов"янського впливу, кабуваи зблшення ia слов"ян!змами з основою Берег-. Зрештою, Берегу гакок допостимо квал!ф1кувати як слов"янське пох!дне з суф, Разом з тим балтШсышй харак-

тер nonicbKEX rispoHiMiB п!дтверджуеться акцентуац!йними даними.

До останнього часу, зокреш I в 'Словнику пдрон!м1в Укра!ни",

/ /

буяо прийнятш наголошення Бережа I Береяесть. Експедицгйне об-стенення Швсько! обл. дозволило уточнити яаголшення досл!д-вуваних назв. М!сцеве населения пониззя Приппят! посл}довно збер!гае наголос на першому склад!, що вхдпов1дав акцентуацИ литовсысого г1дрон1ма Вегга, який е повнш г1дрон!мнш в!дпо-ь»дайй.им ишпилкш аизаI. Семантичнии контекст "березовйХ" балтШьких назв пхвноч! Ки1вщини продовяуютъ пояярН1 словмянсь-к1 г!дрон!ыи - р. Берез!вка та бол. Березова Кладь. При достат-н1й продуктивности суф!кса -!в/ка///-ов/ка/ в слст"янськ1й Г1д-рон!мН, назви цього типу сфорыувалися П1зн1ше за 1нш! структур-н! г1дрсйдодел1. Тшу в нас немае постав стаердаувати, що сло-в"янськ1 "березов!" г!дрон1ми хроволог!чяо однопланав1 з бал-тиз.мами.

Пдрошыний тип з элементом в1льха становить яскраво заражений слов"янський шар, де ц!лком вхдсутн! семантично спор!дне-н1 балтгйськ! форми. 1икавою з погляду суперечкост1 генезису ви-даеться група пол1ських географншкх об"е1ст1В, об"еднаних наз-во» Вересня. Перзинною серед них сл!д визнати назву р!чки. Пд-рон!м Вересня був об"ектоы спед1ального розгляду О.М.Трубачова, який зарахував його до ряду утзорень на -сна/-сня ! зазнав бал-тизыом на постав! балт1йського в1дпов!дника в басеШп Шеймени -р, з лит. тегзтё" "вит1к". Показово, що литсеськ! ети-

ыологи /А.Ванагас/ зове 1м по-гншому 1нтерпрвтують г!дро1пм Уегз-гйо Ззажаючи на те, що в балт1йських мозах 1снуе лексика, яку моана бачити в осноз! назви Вересня; лтс. ш.егзт.а, та.егзшез "верес", - у нас е п!дстави ставити питания про походкення гудрон !ыа в1д назви росяшш верес. Не менш переконливо мотивуеться семантика I структура Вересн 1 на баз! слов"янського муегсьш< *Ч-егаъ +

-ъ&а* Все це дозволяв ввакати потаыон!м Вересня сп1льним балто-слов"яноьким рел!ктад. В1н тШки в результат! свого дво-валензного пежодосення не шриймався в слов"янськшу середовищ! !н-ишовнш елементом, ц!лковито вписувався у морфоструктуру ари-пвязеьких р1чкових назв /пор. рр. Кропивня. Оле дня та !н„/,

Гщрон!м Брус на. як \ Вересня. входить до ряду прияиягоь-ких назв на -снаЛсня. Оск1льки переконливих аргумевт1в для вынесения Його до балтизмгз не энайишося, вараховуемо його до тидо-вих слов"янських наМыенуэань. С породнен} назви нрсстежуються на ЗаЕарштт!, у ВерооШ НадднШрянщин!, а такоа у зах!дних слов"ян -Вгивоу ро-Ьок, Р* Вгивпу. В ознсш сл!д убачати ад"вктив бщона "ьгизьга.

Для б!льшост! г!дрооснов, як! сягають праславпянсько! ё часом хндоевронейсько! прамави, визначити хронолог!» аояви того чи ¡нвого значення надзаичайяо вакко. Пояснюеться це браком вичерп-но! !нформац!1 про семантичну характеристику кожно! арха!чно! лэксеыи в час !! виникнення в аевн!й систем!. Зверааючись до пра-словпянсько! ыови чи в!домих !ндоевропейських корен!в-оснав, спо-стер!гаемо язице пол!семП. Проблема семантично! характеристики ускладнюеться, коли арха!чн!й форм! притаманн! не лише близько-спор!днен! значення, але й так!, як! наот!льки в!дходяж& в!д свого первивного, до отав ыгализиы говорите про новий зм!ст. Чим осягнхшою в !сторичн1й проекцИ в лекеико-семантитаа система конкретно! ыови, тим б!льие маемо шанс1в для всеб!чних досл!джень, що зд!йснюються на р^вн! лексично! семантики. У такому вивченн! слава зац!вавлен!, зскрема, ономасти, котр! шукавть в процес1 во~ м!нац!1 кожного гемраф!чного об"екта в!дпов!дний мотив, тобто цробують в!дншити його ет!ояог!ю, Вони намагаються осмаолити й налезшим чином об^рунтувати, в ак!й спос!б зд!йснхзвться не яиве

процес переходу апелятив1в у власн1 назви, але й свого роду ди~ ференц!ац5ю значень еткмона, ю стае основою ново! мовно! одини-ц! - он!ма. Досл1дйення влаоних назв р!звих клас!в доказало, що, по-перие, семантика найменузання, на в!дШну в1д апелятива, по-збавлена полхсеы!!, по-друге, зиб1р ле1«:ично! семантики певною м!рою зуыовлений класом досл!дяуваних топон!м!в. Озтання теза зшсш не заперечув можлиаоот1 цростежити оемантичнш шралёл1ам в основах он{ы1в, що налегать до рхзних кяас!в, Проте хснуичий паралел!зы усемантши, скажЫо г!дро- та ойкоознов, здеб!лыпого носить опосередковаяий характер, де прхоритет у час1 виникнення варто в!ддати г$дроа$мам. Випадки семантично! аналоги в !нших класах топон1м1в маютъ нерегулярний характер ! часто пояснюються перенесенням назв на локал1зацШно скупченх об"екти.

Семантика Пдрооснови в ножному конкретному випадку потребуе детального осмизлення, врахування особливостей 1 розгалу&ень вк-ххдного етимона, кр1м того, особливо! уваги до дхалектних специ-ф!чних рис регхону. Лише !з залученням дхалектного матер!алу з"я-злялася п!дстава говорити про р!зн1 значения близьккх г!дрооснов, тобто про специф!чне рсегалуження етимона в основах г!дрон1Шв у р!зних д!алектних зонах. Для прикладу порхзняемо г1дрон!м бас. Ужа з основою Брус- з його форшльними вЦповхдниками Закарпат-сько! обл. Т1ол!ський потамонхм Брусна за морфолог! чними ознака-ми потрапляе до ряду назв на -на/-ня: Вересна/Вересня. Кропивна/ Кропиввя. Олеиня тощо, основи яких в!дбивавзть м!сцеву рослинн!сть й М1сце, поросле вересш, кропиво», в!льхою, л!совиыи я^дниша кущами - брусницею. Для закарпатеьких пот1чк1в п!д назвою Брус-ний таке пояснения зю^дного етимона спрос товуеться д!алектним натерхалом. Обстеяення, приведена за прозр.амою ЗЛА, показало, що в окремих районах Закарпаття взагал! в!дсутня сама реал!я. у б!-

льшостх íhiuíec micub Закарпаття, а такой час псов о на Льв1вщин1 бр5"снид1 маюхъ назву ягода, Отже, в ц!й 3ohí г!дрооснови треба поясшовати поЧнишу. Очевидно, в иправ дан им л1нгв!стично й об-фунтовашд природнили уыовами буде зв"язок Брусний з прикметни-комчб22оний в1д бр^сЛгиаъ "кашнь, брусок". HañiMOBipHiuie мотивация назви пое"язана з! сплавним характером ripcbKax pi40K, якши в!дбувалася транспортами изготовлено!, розииляно! на бруски деревши,

Назви рр. Вовчасова i Вовчасск, локал!зовш! на niBH04Í Ки-!вщини, - йыоз1рний приклад потамонМв з балт1йсько» основою. Услхд за А.П.Непокушшм, який об"еднуе назван! г!дрш!ми Ки!вщи-ни в один г!дрш!ыний комплекс з безсуф!ксною назвою Вав^ас бас. Десна, моа л ив о, е п!дстави говорили ще про одну десняясько-при-п"ятську napaлель, яка мае внх!д на сучасн! ыоаи балtíв. йдеться про р. Литик /бас. Десни/, яка мае балтгйську етимолог!», i заев !дчений за анкетаими даними г!дрон!м Д!тиш /з оглушенням к!я-цевого яриголосного/. Однак сучасн! дсслхдження полюько! г!дро-hímíí все б!льше переконуютъ, що значна частина г!дрш!м1в, взнесена до бадтизьйв, мае сво! в раз лив! мхеця. Не аозбавлений 1х i потамонiм Л!тша. Проблематичним видаеться оглушения кЗцевого приголосного. Ювцеве -ша в едино в!домдау на сьогоднЬзашзс! 1!тиа моае продовжувати суф1ксальне ж-у&ь /пор, пел. ява1уаь,

вЬ/,- аасв!дчене, напр., в укр. пр!звищ! Довбм, в блр. ^До-убыш Аыъ-уаь. Orate, г!дрон!м Л1тиш допустимо тлумачити Í3 "letyab - !менна форма на -у2ь до *ietati "niтати, ивидко, 6iraTHn, в пер!од до тематизацН. д!еслова, що е ев!дченням арха-!ки досл!дкуваного riflpoaiMa. Контшуанта пел. sietati, зокре-

г /

ыа укр. л!тити, л!то, л!тъ, давгь п!дставв для розум!ння riflpo-основи Д1т- у зв"язку Í3 мотивами зашйднення.

- 39 -

У процес! досл!джешш балтШських слШв в онсшстикон! бас. Ужа не аизбавленсю !нтересу вндалася назва р. Сангарка. яка дос! не привертела увагу сшщ!ал!ст!в. Для пор1вняння залу-чалися балт"1йськ| pi4KOBi назви: Santaka, Santa tos, Santabys.

В основ! балт!йськнзс потамон!м!в в!дбилися reorpa$i4Hl терм!ни >

santaka, santakas "мюце, де зливаються р!чкй". Перекесення цього пояснения на украшський г!дрснш Сантарка вимагае аргумен-тац!! щодо появи приголосного ja. С проба зблизсення досл!днувано! назви з литозськоа лексемою santarve "згода, едн!сть" залкиила-ся невдалою через вхдсуашсть г!дрон!мних паралелей у Прибалти-Ц!.

Зраховувчи монслив^ть розщеплення назального голосного

an у предке i сан-« припускаемо, ¡но потамон!м Сантарка.

як i назва старо! польсько! фортец! Санток, мають прасловпянськ1

ознаки. Якщо форм?Санток можна звести до архаичного слов"ян13ма

Äsytokb, то апелятивну базу для полюького г!дрон!ма сл1д шу-

кати в продозженнях пел. BiimiecniBHoro безсуф!ксального !ыен!

Htorb/tarb "пробита, прокладена дорога", Кореневий голосний а

Mose в!дбивати д!алектне акання, властиве правобережнопол!ським

гов!ркам у результат! б!лорзського вплизу. Водночас !снування

/

укра!нсысих д!есл!вних фора ирашя "часто бруднитися в багню-ц!тарятшя "валя тис я в бруд!" св^чать про вар!антн!сть пел. Htariti й Htoriti, що знайало свое продовгення у в!дд!есл!в-них !менах, пор. укр. та^овюько "Micue, де худоба качаеться". Визначення точно! семантики г!дрооснови утруднне в!дсутн!сть в!д-поз!дних апелятианих словоформ з !менним префиксом в сх!д-

нослов"янських мовах- за наявност! Ix у iHiajix слоз"ян /ч., мор. sutorica, suterica, sotoreS "замет!ль", НЛ. sutoris "дутн /про в!тер/я. PociicbKe д!ал. ^утарь_"суперечник, сварлива люди.. *

на" дозволяв реконструювати форму в сгупенi редукцп - sqtbgb.

Роз глянут! д!еслоза ! з!дд!есЛ1вн! ¡мена р!зно! огласовки ! роз-галукено! семантики "теряюя" "рухатися" "качатися"; "без-ладдя" "суперечка" -9 "вихор" завуальовуютъ в!дновлення значения пдрооснови, але структура назви стала прозорою: Сан та ока ^ ^^ька/^еуьогъЬа» СпорЦнене утворення на р!вн1 ойко-н1Ы!в засв!дчуетъся в Чорногор! 1 - Би-ЬоПш, скщи * сл!д зара-хувати блр. антропон!ы Сантарович. Викладений матер!ал дозволяв надати перевагу слов"янськ!й генез! Г1дрш!ма Сан такса.

Ваклизо в!дзначити, що !менний арха!чний преф!кс сиостер!гаетъся в структур! ще одного приппятського л!мнон!ма -оз. Судеревка 4*Цйегуъка, В!н е над!йною ознакад давньо! сло-в"янськог г!дрон!адо! модели, добре в!доыо! дос! в Середньонад-дн!прянськшу Л!вобераот!» Нов! ыатер!али св!дчать, що г!дрон1М-ний тип з с у-преф!ксальнт властивий правобережн!й Зрин"ят!.

Оск!льки поауки !нщоыовних гЦронЫних паралелей при до-сл!дкенн1 назв в одних об"ект!в цього терену найрезультативн!ш! при порхвйяннх з литовськиы ономастиконоы, то, мокливо, розз"я-зання цього питания матиме позитивний висновск ! подал!. Так, е постав и вважатн балт!йоькш м!крог!дрон!ы Саман. Кор!нь аа-шапг- широко реал!зуеться в г!дрон!м!! Дитви, зокрема на позна-чення непрот1чних об"ект!в: озера Заташ, БатапеНз, Башап1Ей',

За та пут егегаа, ааиап!&» Затапддш, р. ВихЦним етиыонш виступають литовськ! теры!ни задала "споро-ва рослина у вояогих ы!сцяхн, задапувё "ыохове болото", зада-пуша "ьЦсце, пор осле мохом"»

Поряд !з "частный" балтизмами, на Пол!сс1 простежуються г!дрон!ш, як! квал!ф!кувгася подвхйно. Приклад® иске дослуяи-ти назва р. Селинка. Аналог!чн1 г!дрш!ми простежуються у П!д-ыосков"! та Поочч!. Еалт!йська г!потеза пахоаження Селинки

В.М.Топорсаа побудована на юнуванн! ц!ло! низки литовських, ла~ тизысих i пруських назз з коренем Sel-, виникнення яких пов"язу-еться з етнсйймш сели. Одночасно досл!дник бачить в Г1дрон1мах на Sel- арха!чн1 зв"язки з le. ^еЪ-пстрибати". Справд1, ареал назв з коренем Sel- ох сплю е hkhíehí та старожйтн! земл! балт1в, Укра!ну, Рсс!ю, кр!м того, Г.Крае описав |ндоевропейсь-кии ш на чином, на нашу думку, немае с у г-

тез их заперечень, щоб ор!ентуватн г!дрок!м Селинка в бас. Принят! на 1ндоевроаейську перспективу. Дещо насторожуе явна сло-в"ян1зац!я форми, 1ндоевропе!зм мав би бути просушим за структурою. Саме це й епонукало нас ще раз повернутся до назви Се-линка, звернути увагу на П семантичне i структурне опошления. Украхнська р. Селинка мае заповедники не лише серед сх{дносло-в"янських Г1дрон1м1в Шдмосков"я i Пооччя, але й в захЦносяо-в"янськшу он омас тик он í - p. Selinba /бас. Одеру/. На жаль, ми не ыавмо в1дшостей щодо гЦронШП пхвденних слов!,ян, щоб зробити зисновок про загальнослов"янський г}дрон!ыний тип. Га-даемо, що перед нами давня сшмна модель, до складу яко! входить вказ1вний займенник се-^язь- i з1дпов!дний кореневий кшпо-нент н1±пька <яНпЪ +суф1кс. Таке структурне тлумачення назви п!дтримуетася опозицШним г!дрон!мним вариантом без вказ!вного займенншса - р. Линка /пр. Самарв/. До порхвняння доц!льно за-лучити пре$1ксальн1 утворення - р. Ослинка /пр. Сожу/ !з ко- + "seinja®, р. Блинка /бас. ГоринI/<ssamito. у под1бних структурннх вхднгаеннях перебувають pp. Свы кленка ! Миленка /бас. Оки/, Селейка /пр. Оки/ i ЗИйка /пр. йса/ та íh.

Розглянут! в цьему роздШ г!дрон1ми Шдтзерджувтъ зисновок про те, що словпянський em ос даяого рег!ону не буз !зольо-ваним В1Д хнших етнхчних труп. Навпаки, при тому, що цей край

в!дзначаеться етн1чнда словпянською стаб!льн!стю, у г1дрон!м!ко-нх Центрального Пол1соя серед шоцевюс назв проступаютъ насампе-ред балтизми, досл1яження етимологП котрих завдяки !онуванню численник паралелей на територП сучасно! Литви та ЛатвН не ста-новлять значних трудноицв. Баслщки давн1х мовних контактов сло-_в"ян ! балтхв в1дпов1дним чином аозначилися на формуваннх г1дро-ншП Правобереано! Прип"ятх. Процеси, якх вплинуяи на назвотво-рення рхчок, були досить складнями I р!зноман1тними, I факт вза-емодх!/астНляцП/двох мов вщ!грав тут не останню роль. Особли-в!сть ПдронЛш! в .тому, що серед яввих слов"ян!зм1в I незначно! к1лькостх балтизм1в,. мокна вид!лити назви "двовалентн!", як! од-наково добре пояснюються на зфунт! об ох мов. У к!льк!сному вира-аенн! - це поодинок! приклади. Частина назв /к1льк!сно зовсш незначна/ мае сп1рну етшлолоПю, для окремих знайшлися переконли-в! аргумента на коршть слов"янського походяення.

Нашу увагу в процес! досл!дясення гщрон1мх! Центрального Ео-л1сся привертели найсуттев!и!, своер!дн! мовн! риги ! явища, що знайили в!добрааення в цьому ст!йкому клас! он!м!в. Прагнучи про-анал!зувати, в першу чергу^ теши назви, ми св1дШ1 того, що в робот! буяуть лакуни. Вт!ы !хне подальше заповнення мало що змшигь в етнол!нгв1стичн!й характеристик! рег!ону, проте вони моасуть внести суттеве допознення до характеристики географ1чно! термхно-логП, ноповнити склад пол!ських дхалектизмхв. Кокка нова назва -це багатоаспектна л!нгв!отична !вфо1шац!я, невичерпне дкерело п!знання слов"янського етахчного елемента з. глиб.£Ко! давнини, Нов! балтШськ! елементи заливаться поодинокими вкраплениями на тл! слов"янських гщрш!ы1в I не змхнять усталеного давнього кордону балтхв ! словиян по Прип"ятх.

У висновках сфорыульован! загальн! пхдсумки досл1дження

- 43 -

гщюнхмП Центрального Псепсся.

ЛЗпНетичне обстеження реНональних г!дроа1м1в дало змогу охарактеризувати словотворч! типи словпянсько! г1дрон1ми, показа ти раритета! !ншомовн! вкрапления, головням чинш балтШько-го походження. Етимолог!чний анал!з назв прот}чних I непрот1ч-них вод правобережно! Прип"ят1 дозволив вилучити значний иар архаично! слов~яшькоГ Идущим! I. ПдриииНшай ибнгральноиол»св-ко! зони у пор!внянн! з !ашими регионами УКра1ни повн1ае збер!-гають елементи яраслоэ!,янсько1 мови, дозволяють в!дяовити втра-чев! впродовв в!к1в лексичн! одиниц!. Одержан! дан! в!дкрили но-в1 перопективи для вквчення раншьо! ¡стор!! слов^ян, !хньо! мови, починаючи в1д праолов"янеько! доби.

Лексичва арха!ка г!дроосноз пов"язуе централънопол^ьк! по-тамов!ми з в одними назвами басейягв В1сли й Одеру, з нарпатським ареалом, з г!дрон!мами п!вденних слсвпян. Окоем! топон!мн! схцц-ження обиеднують ех!дноелов,,янський I зах!днослов"янський осе-редок деревляк /пор., напр., поаПськ. г!дроя1М Нергв \ полабсь-кий ойкон!м 2егаг1/, яроте так! паралел! через брак захIдно-дерев лянського оншастикону лише накреслюються. Т!сн! зв"язки на р!вн! влаоних назв ! в апелятивн!й лексиц! об"еднують право-бережне й л!вобережяе, Укра!нське й Б!лоруське Полнея. Пш!т-вйми е лексичя! зб!ги з деякими роохйоькими д!алектними зснами, зокрема з давньоруськими - новгородськш ! псксвською, а такоас олонецькио. Л!нгвогеограф!я г!дрон!м!в доелвджуваного ареалу п!дтвердила не обособлении. Пол!сся в!д контактних зон ! старих осередк!в слов"янсько! мовно! сп!льност!, а !хя! т!сн! контакта з рхзн! ¡сторичн! пер!оди.

Значка к!льк!сть праслоз"янськкх форм пю"язана з арха!коа пол^ських д1алект!в у межах слов^янського ареалу. Дазн! словпя-

н!зми простенуються по вс!й течП Ужа й вздсвг правоберекно! Прип"ят!, Найдрсст!ший тип назв - коли географ!чн! терм1ни визтупаютъ у функцП rispoHiMiB, в!н заов1дчений досл1дниками в межах Bciei Слав!! /пел. ^struge «струмек", ^ьм^ь "бр1ди» ^bagno "багно", жты:ъ "мох" тодо/. Пол!ськ! води! назви ыаютъ ознаки архаТчного словиянського словотаору: преф!ксальн! ы од ел i з давними » в}—, *pri-; Суф!ксальн! на -ica,

-ьсь, -ins та !н., двоосновн! с клади! утворення /тип coraposi-ta/: "Vellbokb, Ktonorogb та iH. поаовнюютъ г!дрон!ми, noaciflHi Bifl композита их антропонхьпв, наприклад, Жеримишвл < я2ег1-ту83ь<в2вг±шув1ь, Любоежа <Kl'«bojectb Та Останн! фак-тично заповнюють лакуни в давньослов"янському антропошьПкон!. Правобережне Надпршияггя - це своер!дний осередск екупчення двоосновних назв в1д !ыен-кошозит1в праслсв,'янського р!вня.

Усп!хи л{нгз1сгично! науки в пор1вняльно-!сторичн1й фоне-тиц!, в дослЦаенн! сл£ш"янських деровац!йних тигнв, у вивчен-н! генетичних га1зд дозволили по-новому осмиглити спссоби творения riflpoHiMiB з неясною етимшог!ею i надати статус "сло-в"янськ1и ряду назв, як! мали ¡ншшовне пояснения. Якщо запро-пшшан! етимологН знаидуть п!дтримку в наукових колах, то Центральне Полнея буде визнане практично одноетнхчною сл£ш"яв-ськсю зонао вЦ раннього перхещу свого !снування.

Незаф!ксаван!сть сл!д!в !ндоевропейського субстрату в г!д-poniMil Центрального Иол!сся вказуе на малу iaoBipHicTb того, що саме тут в1дбулось зародкення слоз"янського етносу, проте ранне i практично безперервне освоения peri ону с л овпяшькими племенами шдтвердкуе яскраво виракений шар слов"янських ар-хаТчних г!дрш!м1в: Прип"ять та I! найб!льш! прав об ережн! притоки - С лав-у та. Уж /кол. уша/. Горинь/Горина та iH.

Незаыкнений характер слов"янського ареалу забезпечив проник-нення в Мдрон'тт балтхйських елемент!в на П1вдень в!д Прип"я-tí. IcTopmai факти св!дчатъ, що вони не могли бути насл!дкш експансЛ балтхв на TepHTopiio слов"ян. Правом1рн!ае припускати 1хню часткаву !нф1льтрац!ю на прип"ятоьке Еравобережжя.

У план! В1дбитгя окремих пол!сько-1нослов"янських взаеыо-зв"язк!в навсуттев наши ввдаються пара ле л i ¡a зах ¡дн ослов "янсь-кш ареалом. Раритета! полон!зми, наприклад, р. В!льча. р. Бра остов ець в riflpoHXMif водозбору Уйа - слхди Mirpauifi польського населения в cxiflHe Полiceя.

Таким чином, досл!дауваний peri он фхксуе в ц!лому слав"ян-ську riflpoHíMiK) pi3HHx хронолог!чних api3ÍB: а/ ггдронхми пра-слаэ"янсько! доби: Голда<хкъ13а. Зереминъ ¿^zersdnb, аелень. Нелонь. Жолонь c^zelnb. Кузниця <gkazarica fH#. <5/ з0дн!

назви, виникнення яких припадав на пер!од формування сх!дносло-в"янсько1моэи та !! найваалив!иих д!алектних рис: p. lepiB. р. Уиа та íh.; в/ потамон!ми, остаточно сформован! в староукра!нсь-кий перхсд - р. 1яля: г/ п!зн! укра!нськ1 утворення - pp. В|ль-ха, Шльх]вк§, Виг!вка тацо. Apxal4Hi слсэпянськ! г!дрон!ми, як i Ihsí слш"янськх ciapoxHTHocTi, що утрималися на Полхсс i, е ванливкм фактш на користь входзення його в праслов"янський континуум.

Озкозях положения дгкертацИ вадбаго в таких публхкац!ях:

1. С труктурнi параметри спор!днених назв р!зних píbhíb // Актуальные проблемы исторической лексикологии и лексикографии вое точнее лаз янских языков: Тезисы докладов. - Днепропетровск, 1988. - Ч. I. - 0,3 а.

2. Прошлое и настоящее Киевского Полозья // Всесоюзная научно-практическая конференция "Исторические названия - памятни-

- 46 -

ки культуры": Тезисы докладов и сообщений. - Москва, 1989. -0,3 л.

3. Кихвське Псспсея. - Ки!в, Наук, думка, 1989 /у еп!вав-торств1/. - 3 а.

4; Додаток до Словника г!дрон1М1в Укра1ни // КиГвське По-л!сся. - Ки1в, Наук, думка, 1989. - 0,5 а. /у сшвавторств!/.

5. Кошлексне досл!дження етногенезу слов"ян // В|сник Ака-демИ наук Укра!нсько! ЮР, 1989, № 9. - 0,5 а.

6. Еол1ськ1 лексичн! раритети // ЛтвЗежа /Пол1ська/ штщИ-но-прахтыцька конфырэнция: Тэзы праказзЗ. - Пынськ, 1990. - 0,3 а.

7. Лексичний раритет центральнопоя Лысого топон!м}кону // Мовознавство, 1990, К? 5. - 1,0 а.

8. Ще про семантику основ "звуконасл1дувальних" г!дрон1м!в // Поста Республ1канська оншастична конференция: Тези допов1дей I па^домлень. - Сйеса, 1990. - Ч. I. - 0,2 а.

9. Историческая топонимия Кито&шрского Полесья в к он тексте переименований // Вторая Всесоюзная научно-практическая конференция "Исторические названия - памятники культуры": Гезиоы дскладов и сообщений. - Москва, 1991. - 0,4 Л.

¡0. Ономастика Укра!ни первого тисячол^ття наао! ери, -Ки1в, Наук, думка, 1992 /у сп!вавторств1/. - 4 а.

11. В1дбиття праслш"янсько! лексики в пот1ськ1й Ндронх-мП // Мсвознавство, 1992, й 4. - I а.

12. Формальна реконструкц1я в г1дрон1мП /на ыатер1ал1 пи-семних пам"яток ХУ-ХЛ ст. // Тези допсш1дей науково-практично! коаференцИ "Писеш! пам"ятки сх1днослов"янськими мовами XI-ХУШ ст.". - Ки1в, С лов"янськ, 1993. - 0,3 а.

13. Г1дрон1мн1 етимологИ: Мкень // Укра!нське мовознавство, 1993, 9ё 20. - 0,8 а.

14. Г1зрон1ми з о-преф!ксальним // Моэознавство, 1993, й - I а.

15. Синон1м1Я гЗрооснов аол!ського континуума // Матер!а-ли М1жнародно1 наукаво! конференц!! 'Семантика мшзи I тексту": Тези допов!дей. - 1зано-Франк!вськ, 1993. - Ч. I. - 0,3 а.

16. Семантичн1 розгалуження пел. ^Ьгк»-- // ФункцI ональна 1раматшш: Тези доаов1дей м!аниродно! аауКдаи-хёирвхйчНо! конфё-ренцП. - Донецьк, 1994. - 0,2 а.

1?. 3 !сторН г!дрон!мП Полхсся // Питания вторично! ономастики Укра!ни. - Ки!в, Наук, думка, 1994. - 1,5 а.

18. 3 г1драйы1г Середнього Пол1сся // Мовознавство, 1994, К» б. - I а.

19. ПгаЛд1п в!д пел. аь»сь у пол!ськ1й зон! // Проблеми регионально! ономастики: Тези доаоввдей ! аов1домлевь наукавого сем!нару. - Ки!в, 1994. - 0,2 а.

20. Питания реконструкцН прасловпянського антропон!м1кону // Мовна д!йсн!сть в Укра!н!: Проблеми, преспективи: Тези допов!дей

1 пса!дош1ень пауков о! конференц!!. - В!нниця, 1994. - Ч. I. -0,3 а.

21. Структурно-семантичний аная!з укра!нського<кгатоба та спор!днених форм // Сяовотв!р як вияв динам!ки мши: Тези науко-во! конференц!!, присвячеяо! пам"ят! проф. Т.Возного. - Льв!в, 1994. - Ч. I. - 0,3 а.

22. Пел. х1шйь, нки2ьп*а ^в хчдрмимП Пол!соя // Реконструкишп мшливост! ономастики: Тези допешдей ! пав!дсм-лень наукового сем!нару. - Кн!в, 1995. - 0,3 а.

23. Г1дрон!мний д!алектизм Правобережного Псийсся // Мовознавство, 1995, № 4-5. - I а.

24. Пдрш!м!я басейну Ука на д!алектному фон! Центрального

Псшссл // Еол!озя: коза, icsopis, культура. - Ке?в, ¡235. -0,5 а.

25. Сх1днослозияноьк! ознаки з г!др«ш1мх1 /на праклад! середньойол1ського г1дрон!ма Жеоев/ // Пам"я,иш писемност! сх1днословмявськш!И мовами Х1-ХУЕ ст.: Материала друго! науко-зо-практично! кснференцП. - Ки!з, 4epHiris, 1996. - 0,5 а.

Карпенко 0.(1. Гццронимия Центрального Полесья на общеславянской фоле.

Диссертация на соискание ученой-степени доктора филологических наук по специальностям: 10,02.01 - укралнек«:й язык; L0.02.CS - славянские языки. Институт украинского языка НАН Украины, Киаз, ¡936. На правах рукописи.

В работе предотазлеи о етЕодангвйзтвческоа исследование гцдршжаикона Центрального Полесья - архаичной территории зооточных славян, занжлаэдей вакное r/.есто в этногенезе прасяа-вян. ¡Ьследуешй регш представляет э целом славянские зодные названия разках хронологических е разов, а таюее раритетные иноязычные вкраплзкая балтийского генезиса.

Karpenko Olga, Central Folissys hydroцуту on tfae Common Slavonic background.

thesis is presented as a aanusoript for the scientific degree of "ifcotor of Philology" in the fields of Ukrainian language /speciality IO.C?,Cl/ and of Sla-ronic languages /speciality I0.c?.05/ - Eyxv, C,O.Fotаодуа Institutes of Listies of ultraiзз1 an Ifttional Science Academy, 1995.

Manuscript contaizs the ethaoliaguistic investigation of the Central Polissya hydrordmcozi, This is an archaic territo-

ry of east Slaves which occupies the important place in ProtoSlaves ethro genesis. Analysed region presents in a whole Slavonic water names of various chronologic stages as well as rare foreign disseminations of the Baltic genesis.

KroaioBi caosa: riaposlM, riapoHtMia, rlapoaiMiKOH, TonoisiM, toaoHiiJiia, MiicporiapoHiM, ohIm, anejiaTHB, eTHMoaoria.