автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Городская геральдика Подолии

Полный текст автореферата диссертации по теме "Городская геральдика Подолии"

СП

Національна Аігздекія наук України

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ИАН УКРАЇНИ

ге ол

На правах рукопису

САВЧУК Юрій Костянтинович

Міська геральдика Поділля

07.00.06. - ¡стор'лгргфія, джерелознавство та спеціальні історичні днс;іипліші

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Киїа-1996

Дисертацією е монографія

Робота виконана б Інституті історії України НАН України

Науковий керівник: доктор історичній наук Дміпріснко Марія Федорівна Офіційні опоненти:

'1. Доктор історичних наук, академік Тронько Петро ТіімофіЛович

Провідна організація - Київський універсіггег імені Тараса Шевченка, Київ

спеціалізованої вченої ради Д 50.17.01. в Ьістигуті історії Україні! НАН Україня, адреса: 252001, КиїзЛ, пул. М Гру шевського 4, Інсппут історії України НАН України

З дисертацією можна ознайоиіггнся у бібліотеці Інстіпуту історії України НАН України, адреса: 252001,. Київ-1, вул. М. Грушевського 4,

Інсппут історії України НАН України •

2. Кандидат історичних наук Боряк Геїшадій Володимирович

Захист відбудеться

•М'У/гаго . 1996 р. о/1

год. на засіданні

Автореферат розісланий

“ 1996 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

І. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ.

Загальна характеристика дослідження. Останнім. часом в Україні чималого поширення набули різноманітні знаки, емблеми, символи, зріс інтерес до старовішшк міських горбів. Українська національна символіка, тривалий час перебуваючи у фокусі процесу національного та державного відродження, збудила нашніїрліе громадське зацікавлення геральднчшши студіями загалом га територіальними герсмог зокрема. У наш час власні символи обирають різщ громадські організації, політичні партії та рухи, національно-культурні та територіальні утворення, засвідчуючи тіш самим свою появу на історичній арені через знакове вираження.

Геральдика як спеціальна історична дисципліна вивчас державні, родові, корпоративні та територіальні герби. Останні, в свою чергу, поділяються на земельні та міські.

Ця наукова праця спрямована на вивчення процесу формування та генсзи гербової традиції міст Поділля /XVI -кінця XX ст./, що дає змогу простежіти основні етапи розвитку регіонхіьної геральдичної системи, акцентувати увагу на розкритті особливостей її формування, детально зушпштнсь на висвітленні проблеми трансформації функцій міського герба протягом досліджуваного періоду.

У цьому ракурсі основним результатом дослідження є визначені« суспільної ролі, політичного та прь. даого статусу міського герба, його характеристика як важливого історичного джерела. ;

Формування міської гербової традиції, яка на Поділлі була виявом наслідування та зв'язку із західноєвропейським використанням міського знаку, тобто як показника певного розвитку міської оранізації й сівшолу міського суверенітету, що знаменує надання місту осібних прав, - пов’язане із запровадженням у містах самоврядування на основі Магдебурзького права. ■

Однак, з кінця XVIII ст., внаслідок другого поділу Речі Посполитої, коли Поділля потрапило під юрисдикцію Російської держави, відбулася трансформація суспільної ролі та функцій міського герба. З цього часу міський Герб слугує розпізнавальним знаком міста як центру територіально-адміністративної одиниці. Окрім того, втративши початкову сутність і свій внутрішній зміст, він перетворюється в ідеологічний інструмент офіційної політики.

У цій ролі він увійшов до вжитку і за радянської доби.

Предметом досліджашя є генеза міської гербової градщії Поділля впродовж п'ята століть.

Ко2псрепис.пі об’єктами дослідження е територіальні емблеми та міські герби, явища і події, що стосуються причин та обставин шяпшіеїшя, форлзувания та еволісції міських знаків, зміни їх соціальної ролі та правового статусу. 1

Хронологічні межі дисертаційного дослідження охоплюють період формування та найбільш активного функціонування міської гербової традиції: середина XVI - кінець XX сг. Нижня межа обумовлена найбільш інтєнсибшш запровадженням Магдебурзьзсого права у подільських ¡.гістечках, верхня - фактичним припиненням наприкінці XX ст. процесу радянського гербогвореїшя, пов'язаним з розпадом СРСР.

■ Аюпікільніть теми дисертації визначається загальними тенденціями в історичній науці, що сформувались під вплішом різноплановії;’. чинників.

У гак знайшли відображення складні суспільні процеси трансформації державно-політичного та соціально-економічного устрою, що охогаїли Україну наприкінці XX ст.

У свого чергу, загальне спрямування суспільної свідомості до гуманітарних наук і, зокрема, до історії, стало надійною опорою духовного, національного та державного відродження українського. народу. Запити, які поставило суспільство перед історичною наукою - на основі залучення нового джерельного матеріалу здійснити критичне осмислення та об'єктивне висвітлення перебігу історичного процесу - охопило і коло питань, що складають предмет вивчення спеціальних історичних дисциплін.

Стихійність, поверховість у підходах до цих проблем спонукають істориків з наукових позицій висвітлити означене коло питань. :

Дослідження геральдичної спадщини України - актуальне завдання науки, оскільки практичний інтерес до геральдики не втрачений і сьогодні. Навпаки, розбудова незалежної української держави дала новий імпульс герботворчим процесам.

Серед інших пркорігепшх завдань державного будівництва постала нагальна проблема у координації та здійсненні державного управлішія у сфері герботворчих процесів, забезпеченні належного використання державних символів та емблем, ешшоліки автономних утворень, місцевого га регіонального самоврядування, національних символів етнічних гру

Стосовно міської геральдика суспільні зміни відкрили широкі перспективи розпитку. Демократичність, національна культурна політика, деідеологізпгДя, зростання ролі органів мі сисного самоврядуванню - фактори, що складають поту:хну потенцію процесу ».гіського герботворення. Саме задоволення потреб ггрх<пппісї геральдики спонукає істориків до дальшого поглибленого вивчення проблем геральдичної науки, яке дозволить забезпечити реалізацію державної політики у цій білузі. '

Події суспільно-політичного характеру надали потужного імпульсу розвитку ряду спеціальних дисциплін історичного никлу: вексилології, геральдиці, сфрагістиці, емблематиці.

Успішний розвиток спеціальних історичних дисциплін, зростання ролі їх інформації у наукових дослідженнях протягом останніх десятиріч обумовлені й тим, що дана галузка історичної пауиі дозволяє вирішувати одне з шшважлизіїішх завдань -розширити джерельну базу наукових праць, основу якїеі повігшіа скласти вся сукупність иайрізиомаяіттшігс джерел.

Актуальність дослідження дано! проблеми має і культурологічній’ аспект. Еа:к.гш:я громадськості ознайомитись із сгаровчннюсі міськими гербами є своєрідним проявом любові до мтїулого свого міста, краю, Батьківщини, яка свідчить про невмирущість культури народу, сприяє вихованню' патріогнчіпос почуттів.

Стипінь дослідусеиості тематика. Гтанаючи ступінь дослі-дженосгі тематики загалом недостатнім, необхідно зазначити, що дане дослідження є однією з перших в Україні спроб висвітлення проблем генези міської геральдики окремого історичного регіону. Узагальнюючі дослідження з даної проблематики у загальноукраїнському масштабі поки-іцо відсутні. ,

Автор сконцентрував увагу на дослідженні подільського регіону, що має особливості історичного розвитку і до СЬОГОДіЯ залишався поза науковим інтересом вітчизняних і зарубіжних дослідників. За цих обставіш багато питань зазначеної тематики не отримали свого висвітлення і з’ясовуються на місцевому' матеріалі вперше.

Хронологічно найрашшими геральдичними працями з досліджувало І проблеми, що визначає їх неабияку наукову цінність, е польські гербовники Б.Папроцького (бл. 1543-1664) та ІСНесєцько-го (1682-1744)*, з яких фіксується чимало земельних гербів. Пові-

* НеіЬу туссигл-а РоЬкіеда, рігег ВапозгаРаргоскі^о гкЬтааеі туугіаяеі. р. 1554 "".Vусі. К. І. Т«г0\текі«20.- Ктк.о\¥, 185.8.

Кісиескі К. НеіЬак ?о!е!сі. - Іір^к, 1841 -ТТ.1. -10,

домлення згаданих авторів мають описовій характер і стосуються найбільших міст, переважно воєводських центрів.

З середини XIX сторіччя спостерігаємо активізацію досліджень у галузі спеціальних історичних дисциплін, зокрема сфрагістики та геральдики у загальиоєврспейському масштабі. Про це свідчать фундаментальні праці: "Wappenbuch der Städte des yotsherzogtliums posen herausgegebcn", "Siegel des mittelalters von Polen, Lithauen, Schlesien, Pommern und Preussen ", "Städtewappen des Österreichischen Kaiserstaates" , “ Grosses und Allgemeines Wappcnbuch” (видшіля друкувалось в Нюрнберзі з 1S56 по 191-1 рііс, загмом з'явилось 7 томів - 80 юагг, складені за геральдичним матеріалом окремих icpañf. що входили до складу Німеччини та Австрії)*. • '

• У цей час українські землі перебували у складі кількох державних утворень, зокрема у російській та австрійській імперіях. Відтак український матеріал подибуємо в геральдичних студіях, які посідають чільне місце в російській, польській, угорській, австрійській історіографі]. Цілком закономірно, що в них вибудовувались Ьшоцентрнчні концепції розгляну та висвітлення геральдичних процесів, пов’язаних з історією державотворчої еліш га вищих станів, а інколи політична мета, як це зазначалося в самих студіях, иересажиіа наукову.

Своєрідною ілюстрацією цієї тези може слугувати "Русская геральдика" дворянського історика О. Лакієра**, яка знаменує собою становлення російської геральдизш як науки. Вона з’явилась друїсом у 1S55 році. Зосередивши основну увагу на родовій геральдіщі, О. Лакієр тіїькн побічно торкнувся питань міської геральдики: в найбільш загальних рисах змалював історію появи і розвиток міських гербів в Росії, їх тісний взаємозв’язок з печатками. ■ •

Особливо посилюється інтерес до міських гербів на рубежі ХІХ-ХХ ст. Майже одночасно в різних країнах з'являються гербовники: "Städte - Wappen von Österreich - Ungarn", "österreichisch

- Ungarischen Wappenrolle“, * Städte Wappen von Oesterreich Hugen", "Galizisch - Bukowinische Wappenbuch (edycja Neuer Siebmacher’s)“, "Гербы городов, губернии, областей и посадов

* Vossberg F.A. Wappeubucli der siadte des grossheizogthums posen herauigegeben.- Beilis, 1866. Siegel des iniüdallcrs von Polen, Lilhauen, Schlesien, Pommern und Preussen. - Berlin, 1854. Siebmacher J. Grosses und Allgemeines Wappcnbuch. Widimsky V.R. Sadtcv/зі’реп ‘Ics österreichischen Kaiserslaales.- Wien,

1Ш. . ' -

*• Лакиер A. Б. Русская геральдика. Кн. 1-2. - СПб., 1855. - 30S с.

Российской империи, внессіпіме в Полное Cc'/ipatnie Законов Российской имперіш с ІС49 по 1900 гг.” * 3 огляду на продаст

нашого дослідження найбільшу зацікавленість викликає робота П.Вінклера, у якій серед 700 міських гербів знаходіїмо і герби міст Поділля, що побутували тут після приедиаіпм цііх уїсраїнських земель до Російської імперії.

Багатий фактичний матеріал, перші спроби систематизації гербів, енциклопедичність, беззаперечні перевага згаданих надань, дозволяють зарахувати їх до безцішпк надбань світової геральдичної науки. Однак, обраний авторами під:ад до опрацювання темі не дав ¿¡моги вирішити основних завдань дослідження міських гербів: иез'ясоцані прігчини їх появи, генеза, соціальна роль та правовий статус. Окрім того, охоплення величезного часового і територіального простору пе дозволило уникнути окремих фактичних неточностей та огріхів при обробці геральдичного матеріалу.

В українській історіографії геральдики початку XX століття визначне місце посідають роботи дослідісіків В.К. Лукомського, ВЛ. Модзалевського.Однак їхні студії, а основному, охоплюють коло родових гербів та печаток українських гетьманів і козацької стпрцшни і лише в дежих своїх працях В.К. ЛукомськіпЧ торкається питань вивчення гербів міст**, інститут міських гербів Правобере-жкя полишився за межами наукових пашуків.

Окремі аспекти глгчеїшя територіальних емблем у ракурсі з'ясування градшіііших кольорових сполучедь гербів найзначніших українській міст: Киева, Львова, їх зв'язку з пам'ятками вексило-логії, п також семантики символічних зображень, розглядались в контексті дотичних тукових розвідок - студій з української національної та державної символіки. Найбільша кількість публікацій з цього питаїшя з’явилась у 1917-1918 pp. за умов національного відродження та державотворення.**' . :

Серед праць польських дослідників 20-х - 30-х років XX з темі нашого досліду викликає зацікавлення популярне видання -А. Хоміцького,**** в якому частково представлений геральдичнім

* Und K. Städte - Wappen von Österreich - Ungarn.- Wien, 1SS6. StrÖU IL G. Städte Wappen von Österreich Hugen.- Wien, 1904. Eojniiirf I. Galizisch -Bukowinische Wappsmbuch (edycja Neuer Siebma7<ei4).- Nürnberg, 1S05. Еинхдер П. Герби городов, губерний, областей it посадо» , внесенные в Полно; Собрание Законов Российской империи с 1649 по 1900 гг. - СПб., 1900. -320 с,

** Лухомский В. К. О геральдическом художестве в России.//Старые годи.

- 1911. - Фсвразь.-С. 5-35.

*** Леонід К. В справі герба Украіїїл.//ULws.-191S. - Ч. 2, ют.- С. 33-40. Цегельсікий Л. До питания українського деревного гербу. // Ухравіськс слово,- 1918.- 17-18, 22-24 січ.

**** Clotnicki A. Herby miasli ziem pcIskicb.-Warszawa, 1S29.

матеріал українських міст, зокрема Поділля. А. Хоміцькнй зіасл'-тував вже апробований його попередниками - абетковий принцип систематизації матеріалу, традиційно обмежившись описом герба, а не тлумаченням символів. Гербовник сповнений фактичних помилок і неточностей, має компілятивний характер і вимагає до себе іфитичного наукового ставлення.

У поВоєтпш час спадкоємцем кращих наукових традицій вчених геральдшсів виступили науково-дослідні центри українознавства на еміграції. Відразу після війни розгорнув творчу наукову роботу Інститут Родо та Знаменознавства в Мюнхені.

У 1963-1964 рр. у Північній Америці створено Українське генеалогічне геральдичне тозариство. Серед праць на царині міської геральдики особливу увагу заслуговують студії •Р.Клішкевича,* який вперше здійснив спробу дослідиш особливості міського гербогворсішя в Україні за історичними регіонами. Серед чималого переліку його праць,, слабким місцем я;ак залишалась вузька джерельна база (що, зрозуміло, викликано обмеженим для дослідника доступом до архівних збірок в країнах колишнього соціалістичного табору), відсутні узагальнюючі публікації з міської геральдики Подільського краю. Осібне місце у його спадщині займає стаття про герб міста Кам'шщя- Подільського.** .

Період політичного поіепліиші, так званої "хрущовської відлиги", 60-х років позначений відродженням і на інші спеціальїшх історичних дисциплін, що виразно засвідчила поява гаяручлшса з цієї дільниці історичних знань.***

З 60-х років фактично статусу неофіційного органу дослідників з фрагістики та • -ральдикп в Україні набув журнал "Архіви України”, Водночас було започатковано видання спеціального збірника "Історичні джерела та їх використання". Більшість опублікованих тут наукових розвідок охоплювала геральдичний матеріал

* Кіимкепи-і Р. Герби і печаті міст Підляшшл. II Український історик. -1064. - Ч. 4. - С. 40-43. Його ж. Герби міст Буковини. // Український історик. -1969. - Ч. 1-3 (21-23). - С. 127-137. Його ж. Герби міст Полісся. // Український історик. - 1966. • Ч. 3-4 (11-12). - С. 59-65. Його ж. Герби міст Помор'я. II Український історик. - 1967. - Ч. 1-2 (13-14). - С.67-74. Його ж. Герби міст Правобережжя. // Український історик - 1970, - Ч. 1-3 (25-27). - С. 140-148. Його ж. Герби Підляшшя і Полісся. І/ Український історик. - 1965. - Ч.-1-2 (5-6). -С. 62-67; Ч. 3^1 (7-8).-С.60-65. ,

♦♦ Ічлимкевнч і . Герби і печатка Кам'янця // Записки Наукового юмірисгва іи. Шевченка.-Т.177. Нью-Йорк, 1963 - С. 259-265.

*" Введеиський А., Дядичаисо В., Стреяьський В. Допоміжні історичні дисципліни. - К/. Радянська шкода, 1963.-20&С. .

західних областей, чи-го пов'язана з проблемою творення нових радянських емблем українським містам.' ■ _

Історіографічний огляд правд з проблеми геиези міської геральдики в Україні, яка розвивалась у спільному історігою;,іу руслі з геральдичними традиціями сусідніх народів, буде непові ши, якщо не врахувати внеску у розробку та загальну постановку й вирішення теорепічішх проблем генези міської геральдики вчених сусідніх країн: Польщі,** Словакії*** та колишніх радянських республік - Російської Федерації, Литви, Білорусі.

Особливе місце у цьому ряду займає дослідження НА. Соболевої "Российская городская и областная геральдика ХУПІ-ХІХ вв.”****, гас а піднесла на новіш щабель теоретичний рівень дослідження міських гербів. Це узагальнююча праця з питань територіальної геральдики в російській історіографії, в якій отримали висвітлення практика створення гербів в Герольдії, взаємини центральної і місцевої влади, визначено суспілі но-правовий статус міських гербів.

Студії білоруського історшга АЦітоза “Гарадская геральдика Беларусі”*****, з яких пов'язується процес формування міської гербової градини із запровадженням інституту Магдебургії у містах Велшсого князівства Литовського, згодом-- Речі Посполитої, є важливими для з'ясування аналогічних процесів в українських землях, об'єднаних спільною формої державності у середньовічну добу. і

В українській радянській історіографії герби українських міст довгий час залишалися незайманим полем наукових досліджень. Донедавна вважалося, що піонерами у їх вивченні виявили себе науковці 60-х рр. Однак нові архівні знахідки змушують вдатися до корекції хронологічішх меж дослідницького процесу на царині міської геральдики за цієї доби.****** Наукова праця С.М. Земцова “Очерки истории городской геральдіпаї на Украине" вперше- в

• Маркевич О. Печатки міст Галичини як історичне жереіо. // Історичні джерела та я використання. - Вил. 2. - К.. 1966. • С. 222.-227. Бабенко А. До питания емблематики радянських міст. // Історичні джерела та м використання. - Вип. б. - К., 1971. - С. 198-205. •

** Кисгуїикі в. ІС НеЛу гіепігіалтіе) РоїЛі,- \Varszawa.l994.

•** І'Ьзтак І.БІочуевікетеЯікеа оЪеспеегЪу.-Віаіівіажа, 1972.-452».

**** Соболем Н. А. Российская городская и областная геральдика ХУІП-ХІХ вв. -М.: Наука, 1981. -263с.

Цітоу А. Гарадская геральдика Беларусі.-М ¡иск Полымя, 1989.-206с. ““••Савчук Ю . К. Нсопубзікований рукопис "Очерки истории городской геральдики на Украине" та його місце в історіографічній спадщині. И Тези доп. п'ятої респуб. наук. конф.-Львів, 1995,-С. 57-58. .

українській історіографії з-поіа.-к наукових студій з цієї тематики обирэ? предметом свого дослідження цілісний процес формування міської геральдичної традиції в Україні і, що особливо важливо, також вперше окреслює його осібно.

При аналізі наукового спадку істориків 70-х необхідно окремо зупинитись на доробку В. Драчука. Вчений зробив вагомий внесок не тільки у розвиток теоретичні« досліджень (працюзав над закономірностями процесу становлення систем знаків у різних народів), а й популяризацію геральдики. Висока ерудіщія та науково-популярний стиль опрацювання геральдичного матеріалу, обраніш вченим у книгах "Таємтщі геральдики” та "Рассказывает геральдика"*, визначив широкий діапазон досліджень: від

загадкових знаків Північного Причорномор’я до сучасних автору ■рал ямських емблем, охоплюючи при цьому різні гілки геральдичних пошуків: протогеральдичну систему Київської Русі, міську, родову, державну. Щодо залучення інформації, пов’язаної з міськими емблемами, то вона розглянута у ракурсі історичного джерела.

Помігшім явищем у наукових студіях геральдики, стали наукові пошуки В. Румянцевої, зокрема праця "Эмблемы земель и гербы городов Левобережной Украины (периода феодализма)".** Вибудувавши свою роботу здебільшого ка архівних матеріалах, вперше залучених до наукового обігу, дослідниця зуміла- просте-, житті: передисгорію міських гербів, їх генезу за епохи феодалізму, еволюцію функцій та соціальної ролі міських знаків, врахувавши специфіку історичного розвитку цього регіону Але оскільки рамки наукових пошуків обмежувались георгафією певної території (Лівобережжя), то герби ист Правобережжя, і Поділля зокрема, не стали об'єктом дослідження у цій монографії.

Важливими подіями наукового плану, які вплинули на процес розвитку та вивчення міської геральдики, були відновлення в 1990 р. діяльності Українського Геральдичного Товариства (УГТ) з центром у Львові та створення у 1994 р. відділу спеціальних історичних дисциплін в Інституті історії України НАНУ.

Виявом зростання наукового інтересу до вивчення спеддис-щщлін стали щорічні республіканські тукові конференції, зорганізовані УГТ, починаючії з 1991 року. Серед повідомлень з міської геральдики, виділимо доробок дослідників А. Гречила, М. Дмитрі-єлко, І. Сваршпса.

* Драчук В. Тасшшці герашдихи. -K., 1974. - 6-4 с. Его же. Рассказывает

геральдика. М.: Наука, 1977. - 256 .

и Румянцева В. Ембт-мы земель и гербы городов Л сю бережной Украины (периода феодализма). - К.: Наукоиа думки, 19S6. - 127 с.

У 1990 га 1.092 рр. з'явились друком біб-іографічіши покажчик та посібшяс для вузів зі сисшшсціпіліи*. їх поява сприяла подальшому розгортані по .досліджень.

Наслідком акгітізпції вивчення спеццисштлш на початку 00-х стала ішзка публікацій у наукових та науково-популярних виданнях й часописах, зокрема з територіальної геральдшсн**. У цьому раду відзллшсмо статтю авторів Замлшіського В. та Дмигрієнко M., спеціально присвячену аналізу стану та перспективам розвитку міської геральдики***

Спеціальні дослідження .міської геральдики Поділля обмежуються тсзоиіім повідомленням Трубчашнова С. В.****

Загалом на сьогоднішній день скільки-небудь глибоких наукових пошуків і розробок, які б торкалися питань міської геральдики Правобережжя не започатковано. Вивчення гербів Поділля, нього своєрідного історнко-географічного регіону України, не склало винятку із загального стану досліджень. Окрім суто побіжного огляду ця проблема не гшаіішта свого належного опрацювання. Між тим зібрані джерела та література дозволяють виконані спеціальне дослідження оголошеної теми.

Rvapf-їьи^р.ал а,.А>рс:щ)жашг±. Дшіе дослідження побудоване на основі комплексного використання історичних джерел.

Документальну основу дослідження склад архшт матеріали з фондів ЦДІЛ у м.Кнсві, AGAD у м.Варшаві, РДЛДЛ у м.Мсскві, РДІЛ у м.Санкг-Петербурзі, що містять відомості про міські герби Поділля, зокрема копії королівських привілеїв на Магдебз'рзьке право.

Важливе зла чаяні для вивчення геиези гербової традиції міст Поділля мали архівні справи - снідчеїшя діяльності Гербового відділення Департаменту Герольдії у створенні проектів гербів міст Подільської губернії (ЦДІЛ Росії: ф. 1313). Там є листування з місцевими дворянськими депутатськими зібраннями, проекти гербів , виготовлених місцевими художниками, чимало відомостей довідкового характеру. ____________

• Исторические дисциплины: Кращій СиГччої р. сирая.-угаг /Состав.:

М. Ф. Дмитриліко, li. II. Еойциоискзя. - К„ 1990. - 158 с. Специальные

исторические дисциплины: Паучн. пособие дя^ иуюв І Отпстств. ред.

М. Ф. Дмнтриеико. - К., 1992. - 323 с. •

* * Гр«.-] из о Л. Земельна геральдика. // Пам'ятки України. -1993. • №3. - C.

42-47.

**• Замлинськин В., Дмитріснко М. Українська геральдика. -Україна. -1992. -ЛІН. - C. 1-2.

*'** ТруЗчаніпов C. 15. Ґерби міст Подільського намісництва. // Тези доп. п'ятої Ікеукр. наук. конф. з історичного краєзнавства. - Кам’янець-ГТодідьський, 199!.-С. 525-527.

Вперше до наукового обігу були залучай матеріали , в яких відображена діяльність Діїїромісгу у справі вивчення геральдичної спадщ’.ігеї українських міст (ЦДАВОВУ України: ф. 4906).

Автору дослідження вдалося виявити значну кількість руко-micjnci матеріалів по темі, які перебувають в архівосховищах і відділах рукошісів бібліотек України, Росії та Польщі. Зокрема використаю документи особистих фондів М. Гумоііського(МНК 14841493) та В. Вітпіга (MNK 556-5S3) бібліотеки кн. Чарторизькпх. Частий цих документів ще не була використана в наукових цілях.

Окреме місце в роботі займають повідомлення про наявність гербів у подільських міст, добуті з різноманітних статистичних, географічних і топографічних описів.

У процесі дослідження автором бтаїї широко залучені зако-

• нодавчі акти Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, зафіксовані в Литовській та' Коронній Метриках, а також опубліковані в Повному Зі бранлі Законів Російської імперії.

Широко використана фахова література зарубіжній: дослідників геральдики, сфрагістики та вексилології в масштабі європейського історичного поля.

Окрему групу джерел складають музейні збірки та колекції Кам'янець-Подільського історичного музгю-заповідшіка, Вішпщь-кого обласного, Тульчинського та Хмельницького райошшх краєзнавчих музеїв, в яких виявлені матеріальні пам'ятки з гербошаш зображеннями, бсксіілологічшій та сфрагістичшш матеріал. .

Мета дослідження. Враховуючи актуальність, наукове, кулідоролоптле та практичне значення проблеми, педостатнс її вивчення, а також можливість опрацювати недоступних раніше матеріалів, автор поставив собі мету виконати порівняльно-історичний аналіз процесу формуваїша та еволюції гербової традиції міст Поділля. 1

Для досягнення зазначеної цілі автор вважав за необхідне вирішити такі основні завдання: • ■

- розглянути передумови, обставини виникнення та початкові функції територіальних емблем, дослідити їх генетичний зв’язок з різного типу снмволічнпмк знаками та знаковими системами;

- просте;іДіги взаємозв'язок формування та розвитку традиції

міського герботвореїлія із запровадженням в подільських містах самоврядування на основі Магдебурзького прява; ' •

- прослідкувати спосіб формувавши емблематичного ряду гербів, провести його систематизацію та порівняльний аналіз з геральдичним матеріалом інших українських земель;

- на тлі загальноєвропейського процесу формування територіальних геральдичних систем розглянути взаємозв'язок та ішя-вити спільні закономірності у розвитку міської геральдики сусідніх (білоруського, польського, литовського, російського) народів.

- розглянути в соціальному, національно-релігійному та політичному аспекті особливості генезн міської гераадики подільського регіону, спричинені специфіко» історіггного розвитку краю.

- простежити трансформацію правового статусу міського герба протягом досліджуваного періоду;

- дослідити міські знаки ш: історичне джерело.

визначається її еталтетю у процесі дослідження та створсшія загальної картини територіальної геральдичної системі України. Оскільки склалося історично, що історігші регіони, на яких сформувалася українська нація і які різняться між собою історією, культурними та побутовими традиціями, напрямами господарського віфобшщтва тощо, свого часу входили до різних державних утворень. Це позначилося й на процесі територіального горботворення: Галиччина, Буковина, Волинь, Поділля, Київщина, Крим, Сівсрщшіа, Слобожанщина, Наддніпрянщина, Південь мають суттєві особливості як у загальному процесі гербогворення так і в семантичних витоках геральдичної символіки. Представлена на захлег наукова праця с наступним кроком опрацювання такої важливої теми як територіальні герби , вивчення геральдігчнкх систем за принципом історіггних земель і становить собою частішу у підготовці узагальнюючої праці з історії всієї територіальної геральдики України. ‘'

Пр.аюпичнг значення дисертаційною дослідження полягав у тому, що опрацьовано, проаналізовано та узагальнено великий масігв документальних джерел. Результати праці, загальні положення та висновки мо;куп> бути використай: '

- виклад ачхчи вузів при підготовці нормативних та спеціальних курсів, лекцій із спеціальних історичних дисциплін, історії та теорії мистецтва, культури України;

- для написання праць з історичного краєзнавства,

регіональної історії, при створенні експозицій історичних та краєзнавчих музеїв; ■

- при реконструкції та відновленні юридичного статусу історичтіх гербів міст Поділля, що є на сьогодш важливою ісгорико-культурною акцією, покликаною зміцнити історичний зв’язок поколінь міської громади, сприяти вихованню

пагріопгппсс почуттів та формуванню національної самосвідомості у молодого покоління;

- при шлготолиі законодавчих актів по реальному включетао г.гісцеиої с.чбдематкп й символіки до механізму фушшіонуваїиія системи органів місцевого та регіонального

самоврядувашпг,

- при остаточному зборі й впорядкуванні геральдичного матеріалу по історичних регіонах України, що грають відмінності у герботвореісгі;

- інформація дослідження-є першим кроком у створеній й виданні атласу земельної та міської геральдики;

- при створенні сяорнша геральдичних термінів, якого досі ще не існує українською мовою, енциклопедії геральдики Ураїїш.

Наукова повита зумовлена самол постановкою теми, станом її опрацювання й досить поверхового висвітлення в історичній літературі.

У монографії автора вперше у вітчизняній історіографії зібрано, впорядковано, систематизовано і проаналізовано великий геральдичній матеріал Поділля, який здебільшого вперше залучений до наукового обігу і значно доповнює наші знання про геральдичні системи гас історичне джерело.

Автором дослідження вперше зроблена спроба розглянути міський герб не тільки як продукт феодальної епохи, правову інституцію станових взаємин, а й розкритії філософську та психологічну основу функціонування міського герба як звичаєво-культурної оліаіаі міста, сформованої історичною традицією. Дисертант перебуває на позиції заперечення одного з наішоширенішнх упереджень у ставленні до герба як явища соціального атавізму.

Нові політичні реалії дозволяють позбутися догматизму у вивченні історичного пронесу, спрощено-класової оцінки історичних явищ та подій, детермінуючої результат досліджень, надмірної ідеологізації, від яких чи не найбільш потерпіла геральдика, пуповиною пов'язана з глибоким допролетарським мшіулим.

З іншого боку, крах імперської ідеології, який відбувся останнім часом, дозволяє звести на фундаменті, закладеному українською історіографією другої половини XIX ст. - початкуХХ ст., національну концепцію історігоюго розвитку українського народу та його культури. Це спонукає до переосмислення прочитання і формування об'єктивного погляду на явища та події, що склали предмет нашого дисертаційного дослідження. Йдеться про характер та глибину проникнення впливу < на територіальне

герботворетія західноєвропейської, російської та польської геральдичних систем, трансформацію суспільної ролі та правового статусу міських гербів у XIX- XX ст., визначення особливостей національного емблематичного матеріалу.

Рівень реалізаціїапробація і публікація

результатів дослідження. Фактичний матеріал, залучені до наукового обігу документи, висновки та теоретичні уза-гальнешм, що містяться в дисертаційному дослідженні, викладені у монографії та більш ніж 20 публікаціях автора.

Основні ідеї та матеріали дисертаційного дослідження активно використовувались автором при створенні у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї стаціонарної виставки “Символіка Поділля - витоки та історична традиція"( відкрита напередодні історичного референдуму 1 грудня 1991 р.), під час роботи над обладнанням першого в Україні у технічному вузі Кабінету українознавства ( Вінницький політехнічний інститут, 1992 р.).

Напрацьовані у процесі дослідження фактичні матеріали, окремі положения та узагальнення слугували підставою для заснування та теоретичних засад функціонування Вінницької обласної Геральдичної Комісії, діяльність яісої спрямова на утверджешія національної державної символіки та відновлення історичної геральдичної традиції подільських міст. При- сприянні автора даної праці були відновлені історичні міські герби Вінниці, Могилеву -Подільському, Літну.

Матеріали дисертаційного досліджешія широко використані автором при підготовці передач республіканського радіо та Вінницького обласного телебачення, присвячеїшх традиціям українського народу, історії та культурі Поділля, при читанні спецкурсів в Інституті туризму .

Наукові студії дисертанта відзначені персональною стипендією Президента НАН України.

Дисертаційне дослідження обговорювалось 1 рекомендовано до захисту відділом спеціальшіх історичні їх дисциплін Інсштуту історії України НАМ України.

Структура_______дисертації відповідає меті та завданням

досліджешія.

Її структурними одиницями є вступ, три розділи та висновки. Обсяг тексту книги становить 8,1 друкованих аркуші.

У вступі обгрунтована актуальність, визначені об'єкт та предмет досліджешія, хронологічні та територіальні межі, сформульовані мета і. завдання, проаналізована історіографія

проблеми й осїіошіі джерела, вказано на наукову новизну і практичне зііачеїшя дисертації.

У першому розділі - “Міська геральдика Поділля періоду Речі Посполитої" - розглядаються обставиш! появи та формування гербової традиції міст Поділля XVI - кінця XVIII ст., зв’язок цього процесу із запровадженням в подільських містах самоврядування на основі Магдебурзького права, визначено особливості емблематичного ряду гербів.

Впродовж XIII - XVIII ст. Магдебурзьке право поширилося на всю Західну Європу, Чехію, Угорщину, Польщу звідки потрапило на українські, білоруські та литовські землі, що входили до складу Великого князівства Литовського, а згодом - Речі Посполитої.

Першими, вже у XIV ст., його дістали міста Галичини, Поділля, Волині, пізніше - Кшвшдпш, Сшерщшш та Слобожанинові.

Переведення міста на Магдебургію започатковувало в ньому власну міську геральдику. В привілеї, що надавав місту право самоврядування, звичайно йшлося про герб і печатку.

За походженням герби бувають довільними чи привласненими. Довільні, давніші, гцо малії глибоке коріння, не погребували санкціонування, нові - затверджувались верховною владою. У иовосїворешіх гербах часто враховувались традиції попередніх міських емблем.

Герби міст Поділля належать переважно до категорії наданих, або "привласпешіх", - тобто дарованих, жалуваних верховною владою або прийнятих за її згодою. Припускаємо, шо так звані королівські надання могли мати суго формальний характер: затверджувались як раніше вживані емблеми, гак і запропоновані міщанами чи власником міста.

За характером емблем міські герби Поділля періоду Великого, князівства Литовського та Речі Посполитої складають кілька груп. Представницьку групу утворюють ті, до яких внесено зображення християнських святих: св. Юрія (Кам’янець-Подільський, Смо-трич), св. Петра (Брацлав), св. Флоріана (Шаргород), Богородиці (Коиайгород), св. Станіслава (Барок), св. Миколи (руський магістрат Кам’янця-Подільсьхого), св. Томаша (Шатава). Окремо групуються герби із зображенням святих, які були покровителями (патронами) власників або засновників міст (Шаргород, БарокУ

На частіші міських знаків спостерігаємо символи, частково або повністю запозичені з родинних гербів( емблеми Гранова, Копайгорода, Шаргорода, ймовірно, Кіблича).

Окремі Micbiá герби мають глибоке історичне коріння, давню традицію вживання у багатьох народів Єг,ропм( зображення журавля - Душевні, орлшіе крило - Гайсіш).

Традиційні шляхетські геральдичні знаїаі вбачаємо в гербах Тернополя і Гранова (“Леліва"), Кіблпча ("Погоня”).

Па багатьох міських гербах відтворено зображення зброї, фортець, лицарських обладунгав - символів захисту краю від ворогів.

Відомі випадки, коли герби стилізовано зображують cata міста (Хмілмппс, Бланлав (1792 р.).

До гербів називних, які через символіку розісривають назву мста, можна відмести емблему Гусятіша (три вежі, на верхівках яких по гусці). .

Цілком осібно стоїть герб Вішпщі. В його основі - прадавній сішволічшгй знак, ягам з часом зазнав стилізації.

Традиція зображення патронів місцевої церкви чи костьолу була поширена за середньовічної доби у більшості країн Західної Єгропіг. Вона переважала в гербах незиачіпіх, погано захищених міст, які не могли внести у свої зображення фортечні укріплення.

Зауважимо: у Західній Європі Магдебург»! виникає як закономіршін, внутрішньо обумозленил етап розвитку міста, тобто еволюційним споссбол. У більшості міст і містечок Поділля - не-значіпк поселеннях на меасі з Дгалім Полем, зміцненню’ яких в економічному й правовому розуійіпіі перешкоджали незлічені набіпі татар, - Магдебурзьке право надається здебільшого штучно і з пепною метою. Різноманітні пільга, звільнення на кілька рокіл від податків, запровадження ярмарків, введення окремого судочинства - все не мало викликати заселення і активізувати процес зростання міст. У деяких випадках саме нова хвиля колонізації була основною умовою пожілуваиь.

Незважаючи на спою хронологічну тривалість, період XVI-

XVIII ст. за своїм змістом є тільки періодом кількісного зростання геральдичних ознаїс подільських міст. Кожне нове століття озня'ає приріст міських гербів, але, робимо висновок, з . гляду на міську сівшоліку, характер емблематштого матеріалу, суспільну роль та функції міського герба, цей період складає єдине ціле.

У дрдгшлуї розділі- "Під імперськими орлами Росії"- висвітлені особливості розвитку міської гербоаої традиції Поділля у складі Російської імперії.

Новіш eran творення міських гербів Поділля припадає на кінець XVIII століття. Він пов'язаний з переходом краю, внаслідок другого поділу Речі Посполито" шд юрисдикцію Російської імперії

Росія та Польща, перебуваючії на одному щаблі суспільного розвитку, були феодальними державами. Проте у багатьох сферах суспільного життя і організації управління обох країн були суттєві відмінності. Це стосується міст. У своєрідний спосіб їх ілюструє міський знак. Міста Речі Посполитої, зокрема Поділля, про що йшлося раніше, набули своїх гербів у ХІУ-ХУІІІ ст. у зв'язку з поширенням Магдебурзького права, наслідуючи західноєвропейську традицію міського устрою.

Що ж до Росії, то, на думку проф. Н.Соболєвої "особливості історичного розвитку виключали можливість становлення інституту міських гербів на теремі російських земель в той час, коли в країнах Західної Європи міські герби набули широкого розповсюдження".*

З часу появи в Росії перших міських гербів /початок XVIII ст./ до виходу "Грамоти на права і вигоди містам Російської імперії" (1785), згідно з 2Э пунктом якої кожне місто зобов'язували мати герб, затверджений імператрицею і вживати його в усіх міських справах, можна виділити основні етапи еволюції суспільної ролі та функцій міського герба.

Початковім етап охоплював перші десятиріччя XVIII ст.: міські герби ще не увійшли в стадію широкого вжитку й повсюдного поширення; другий - припадав на період . обласних реформ /друга пол. XVIII ст./, коли герб символізував місто як самостійну, відмінну від сільського поселення, адміністративну одиницю; третій - розпочинається в 1785 році, з часу визначення офіційною владою суспільного статусу міського герба. Він вживається як символ міста, у тому значенні, в якому сприймався західноєвропейським суспільством-

Відмінною особливістю міської емблематики в Російській державі став виразний наголос на пропаганду офіційної ідеології. Вона набула свого графічного відображення у гербах. На це звернув увагу П.П.Вінклер, характеризуючи "штучні фігури”, вживані на шве "Перше місце серед шк обіймають зображення, які £ свідкамі доказу “милості" верховної влади у ставленні до того або іншого села чи міста". Як такі, в першу чергу, він називає "Государственный Росішский Герб" та ще одну фігуру -“государственного" орла, уточнюючи при цьому, що він присутній в гербах Брацлава та Кам'янця-Подільського. В імператорських указах прямо вказувалось, гцо двоголовий орел зображується в

• Соболева Н. А. Российская городская и областная геральдика ХУЦ-ХШв.-М..ті.-С.21.

гербах губернських міст для ознаки "присоединешія і поцдакства сего края к Россш'іской нмперш“.

Міські герби Поділля російського періоду, що отримали най-вшце затвердження 22 січня 1796 року згідно з указом Катерини II "Про герби міст Мінської, Волинської, Брацлавської і Подільської губерній“, яскраво відображали специфіку процесу міського герботворення в імперії.

В указі було перелічено 13 міст Брадлавського намісництва: Брацлав, Гайсин, Тульчин, Бершадь, Ямпіль, Мотилів, Вікшщя, Лігіш, Махнівка, Сквира, П'ятигори, Липовець, Хмільник га 10 піст Подільського намісництва: Ушиця (Стара), Вербовець, Грудек, Зіньків, Л спічів, Проскурів, Сгарокосгянгшгів, Б азалія, Ямпіль, Кам’янець- Подільський, яким було надано право мати власний герб. Герольдія, готуючи указ, обрала такий підхід до творення гербів: залишила містам згаданих намісшщгв давні герби, а тим, що таю їх не мали, склала нові, у відповідності до прийнятих правил, та подала їх зображення з описом до Сенату.

Тож частина гербів, - зокрема міст Брацлава, Гайсина, Вінниці, Сквири, Хмільника Брацлавського намісництва та Вербовця, Летичева, Проскурова, Старокостянтинова Подільського намісництва,- зберегла свої попередні зображення, що, певно, мало на меті підкреслиш дотримання історичної -традиції самоврядування міст га Пі вагомість. Проте, внесеш певні зміни у поділ хцита, доповнення забраженням у верхній частині /главі/ -гербом губернського міста, тобто двоголовим орлом, на грудях якого вміщувався герб губернського міста, - виявили прямо протилежний результат. Такий порядок зображення фігур підкреслював ієрархічний принцип побудови

тернторіально-адміністратішгої системи: ’ повітове місто підпорядковане намісішцгву, шо складає частину Російської імперії, і яке підлягає її верховній владі.

Так, Російська монархія здійснила “редагування" зображення герба, спрямоване на перетворення територіальшгх емблем в ідеологічний інструмент офіційної політики, засіб вираження політичних, юридичних, історичних домагань. Це констатує ' втрату міськими гербами початкової суті, внутрішнього змісту; зміну обставин побутування. Власне залишилась у гербів’ тільки оболонка із "зображувальною" функцією. Зміст її вбачається в тому, що герб, як емблема міста, формально був відмінною ознакою самостійної територіально- адміністративної одиниці, що має вла-

сні opnum врядування. Цю тезу підтверджує міська гербова традиція Поділля.

Носіями міських емблем за цих умов ставали незначні містечка: Бершадь, Махшвка (Брацлавського намісництва), Ямпіль (Подільського намісництва), життя яких не позначене особливими історичними подіями.

За своєю сюжетою символікою тогочасні герби відрізняються від давнішніх, наданих польським королівським урядом.

Природні умови, географічні особливості розташування поселень фіксують емблеми міст Літина, Ямполя /Брацлавського-намісництва/.

Особливості погорбкового ландшафту знайшли відображення відразу у двох гербах подільськчх міст - Уишці та Грудека.

Господарський характер краю означений в гербах міст Тульчина, Могил ева, Махнівки, Лшіовця, П'яшгір, Зінькова, Базалії.

Сільськогосподарська спеціалізація цього родючого краю, як основна, знайшла відображення Еідразу в кількох міських гербах: Тульчина, Мотлева, П’ятшір та Лшіовця.

Таким чином, 13-ть з 14-ти новоутворених гербів міст обох намісницгв тепер містили символи, пол’язані з географією та господарством краю.

Із скасуванням намісництв і утвердженням Подільської • губернії герби формально втратили ,,ою юридичну "Дію. Але фактично вони продовжували використовуватись своїми правонаступниками - повітовими центрами нового адміністративного утворення.

Перша половина XIX ст. позначена кількома важливими реорганізаціями геральдичної служби Росії. їх наслідком стало перетворення Герольдмейстерської контори, створеної за Петра І <у Герольдію, а згодом - у Департамент Сенату (1843 р.).

У 1857 році, згідно з імператорським указом, при Канцелярії Департаменту Герольдії було створено Гербове відділення. Обов'язком цієї офіційної структури було "правильне й узгоджене з вимогами геральдики складання проектів усіх гербів, грамот і дипломів". Реформа тісно пов’язана з ім'ям барона Б. Кене, Саме йому в червні 1856 року імператор Олександр II доручив переглянути всі губернські та інші місцеві герби.

Проекти гербі з, виконані Кене, позначені особливою печаткою. Поміж інших іх легко виділити за допомогою барвистих прикрас, розташованих навколо щита, якими він неодмінно супроводжував свої проекти. Система прикрас, розроблена Кене і

затверджена імператорським указом, допомагала з першого погляду визначити політичний, економічніш, адміністративний статус міста.

Міські герби Поділля зазнали перегляду в числі найперших. Гербове відділення підготувало 17 нових проектів: 12 - для повітових міст та 5 - заштатних ( Бара, Сальниці, Вербовця, Тульчина, Хмільника). ,

Аналіз всіх способів вживання та використання територіальних гербів у Російській імперії в XIX ст. свідчить, що вони ввійшли до системи різномасштабних знаків, . які функціонували годі в державі, й стали їх невід'ємною частиною.

Загальний характер атрибутів територіальних гербів відображав урядову ідеологію, насамперед, самодержавства.

Територіальні герби у XIX ст. створювалися передусім в інтересах державної влади, являючи собою знаки, за допомогою яких відбивалися певні головні принципи політики царизму. '

У третьому розділі *На шляху до незалежності " предмет дослідження склали радянські герби подільських міст, особливості процесу створення та утвердження нової символіки.

Руйнівники монархії виявились спочатку дивовижно толерантними щодо г^альдики. Архіви матеріали засвідчують, що територіальні герби досить широко використовувались на. Поділлі. Загалом печатки періоду Тимчасового уряду вирізняють найсуттєвішу рису того історшшого проміжку: в лютому 1917 не тільки скасовано самодержавсво, але й повалено імперській устрій з властивою йому ідеологією. На нових гербовій знаках переважає територіальна символіка. Однак вони зберігають високий правовий статус, оскільки карбуються на печатках і виборних органів місцевого самоврядування, і службовці», призначених центральним урядом. \‘-

У державному архіві Вінницької області збереглося кілька печаток із знайомою символікою. Печаткою Віттицмсої міської управи, на якій старовншпш герб міста відгворен: у вигляді якоря, під яким схрещено дві шаблі, скріплено документ серпя 1917 року. Інший відбиток залишила печатка віїтицького повітового комісара на протоколі № 7 Вінницького виконавчого комітету від 22 серпня 1917року. На ній зображення губернського герба.

Відбитки побічно вказують на різні повноваження власіпіків печаток у першому іощадку влада поширюється на місто--використано міський герб, в іншому йдеться про попіт - вживається губернський.

Уряд УНР, розуміючії особлішу роль національної символіки у формуванні національної самосвідомості та консолідації етнічних українських земель, всіляко пропахував і широко використовував герб-тризуб та синьо-жовтий прапор. Водночас в регіонах виявляємо зацікавленність місцевими геральдичними традиціями та спостерігаємо їх відродження у вжитку громадських організацій і державши установ.

Автору вдалося виявити тільки кілька відбитків печаток періоду УНР, Української Держави та Директорії, які мали територіальну символіку.

Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про новіш адміністративно-територіальний поділ Украпи, згідно з яким замість губерній утворено ЗО земель ( в їх числі Поділля з центором у Кам’янці та Брацлавщина - у Віншщі). Подальші події не дозволили запровадити в життя цей закон, який надавав необхідного правового підгрунтя для територіальної символіки. Втрата національної державності призвела до того, що на триваліш час зникла українська символіка в тому числі й геральдична.

Процес творення та утвердження української радянської символіки не мав самостійного характеру. Він, по суті, зовні означував та дублював окупаційне конструювання Радянської влади на Україні.

Оптимістичної перспективи міську геральдику позбавляла і загальна уніфікація політичного та духовного життя, сприйнята комуністами як тенденція прогресивна та визначальна в розвитку суспільства.

Скрізь, де раніше використовувався міський знак: ш печатках органів місцевого самоврядування, культурних та освітніх установ, громадських оргашзацііій, на урочистостях чи офіційних церемоніях його однозначно замінили Державний герб та прапор.

Масове створення радянських гербів розпочалося з середини 60-х. Для влади це був важливий ідеологічний захід, покликаний виховати у городян почуття любові до свого міста, особистої причетності до його життя. Для громадськості - вияв справжнього патріотизму, гордощів за рідне місто, зацікавлення власного історією. •

Перебування радянського міського герба поза правовим полем, на відмін}' від юридчної практики попередніх епох, значно звузило сферу його практичного використання , обмежуючи функції виконанням ролі ідеологічного декору Така ситуація вихолощувала зміст міського знаку, девальвувала його цінність.

' Попри все радянська міська геральдика зберегла одну з основних функцій герба - відтворювала в емблемі осібність конкретного населеного пункту,

Особистий внесок дисертанта у розробки наукових результатівг що виносяться на захист полягає в обгрунтуванні таких основних положень:

1) формування гербової традиції подільських міст на ранньому етапі відбувалось за умов запровадження у містах самоврядування на основі Магдебурзького права;

2) наприкінці XVIII ст., внаслідок політико- адміністративних перетворень, пов’язаних із переходом краю під юрисдикцію Російської імперії, відбулася трансформація функцій та еволюція суспільної ролі міських гербів, перетворення міського знаку в ідеологічний інструмент офіційної політики, засіб вираження політичних, юридичних та історичних домагань;

3) емблематичний ряд міських гербів Поділля визначався різноплановим! факторами релігійного, суспільно-політичного та соціально-економічного характеру, що мало наслідком Інтеграцію різних геральдичних систем, появу елементів еклектизму та нашарування гербових традицій різних епох;

4) суспільний статус міського герба визначався не тільки офіційними документами, які, окреслюючи широка коло його застосування, спирались на прихований у ньому юридично-правовий зміст, а й функціонування як культурно-звичаєвої норми.

Методологічна основа дисертації. У своїй роботі автор намагався дотримуватись принципів універсалізму, об’єктивізму та системності. Це дозволило, з одного боку, розглянути історичні процеси окремого регіону в загальному контексті подій середньовічної історії України, сусідніх народів, що входили до складу единого державного утворення на загальноєвропейському тлі, з іншого, - системний аналіз нагромадженого в процесі дослідження фактичного матеріалу .дозволив виявити закономірності, спільні форми та особливості у міському герботворешгі впродовж кількох сторіч.

Методы долідження. Поряд з методами емпіричного пізНаїшя у ході дослідження були застосовані теоретичні метода аналізу, синтезу, порівняльно-історшпаш та системно-структуршій.

Підсумкові виснопки. - формування місько! гербової традиції подільського регіону відбулося у кілька етапів, головними з ішх були догеральднчний, ранньогеральдичшш, газньогеральдичннй, період функціонування радянської емблематики;

- міським гербам передувала ціла система символічних знаків, різних за своїм характером і функціями, частина з яких згодом увійшла до символіки міських гербів;

розвинута традиція Магдебургії на Поділлі стала важливою передумовою розвитку геральдичних процесів;

- міська гербова традиція на Поділлі була виявом наслідування та зв’язку із західноєвропейською традицією використання міського знаку;

- слабкість міських гербових традицій, що перевалено розвивались на грунті запровадження Магдебургії, пезною мірою пояснюється специфікою історичного розвитку міст подільського регіону;

- гербова традиція міст Поділля віддзеркалювала багатогранний процес їх історичного розвитку, що свідчить про їх важливість як історичного джерела;

- міські герби Поділля належать до категорії наданих, тобто жалуваних верховною владою, або прийнятих за її-згодою;

- перебування краю у складі державних утворень Речі Посполитої та Російської імперії зумознло нашарування геральдичних традицій ріпшіх історичних епох, появу , внаслідок інтеграції різтк геральдичних систем, елементів єіслектизму,

- закономірності та форми розвитку .міської гербозої традиції були спільними для сусідніх з Поділлям земель, які впродовж-віків входили до складу спільних дер»; шк утворень;

- особливістю міської емблематики в Російській імперії став виразніш наголос на пропаганді офіційної ідеології;

- міські герби Поділля російського періоду яскраво

відображали специфіку процесу міського герботворення в імперії: ієрархічний принцип, уніфікація, наголос на пропаганді офіційної ідеології, державний характер; ,

- втративши з кінця XVIII стхвою початкову суть міський герб слугував ознакою самостійної територіальної одиниці з власними органами врядування;

- протягом XIX ст. державна іі територіальні. символіка набула шіірокого вжитку, П застосування регламентувалося відповідними законодавчими актами верховної влади;

- в середині XIX сг. ідеологічний акцент у міській геральдиці послаблюється через проведене в цей час реформування;

- роль, яку відігравали міські герби, та їх суспільний статус не були статичними: наприкінці Х\ЛІІ-поч. XIX ст. герб використовувався переважно як засіб пропаганди царсько? політики, спрямованої на те, щоб підкреслити самостійність і автономію міста;

- з середини XIX ст. сприйняття міського знаку як символу самоврядування міста остаточно іавелюється, він втрачає своє значення і правову сіиу;

- на початку XX ст. відбувся перехід герба у нову якість -звичаєво-культурну ознаку, яка мала глибоку філософську та психологічну основу;

- відсутність правового статусу радянських міських гербів

мало наслідком поширене явище, коли частина з гаіх перебувала у становищі неофіційній емблем. ’

- радянське гсрбогворсшія відбувалося як неконгрольоваїпгіі і деценгралізовагаш сгихішшй процес.

- домінуючою ознакою радянського герботворення зачищався ідеологічшш наголос на пропаганді комунісптіої теорії.

. II. Список опублікованих наукових праць.

. Основні иоложешія дисертації викладені автором у більш ніж 20 опублікопагагс пралях, приорітеппаш серед яких е

1. Міська геральдика Поділля.- Вінниця: Конпшенг-ПРИМ, 1995. - 144 с. 8,4 д. а.

2. Короткий нарис міської геральдики Поділля. - ІС, 1994.106 с. -( Ін-т. іст. України НАН України. - Історіг-аіі зошити.( У співавг.). 6,2 д. а.

3. Українська родова геральдика: стан та перспективи розвішу. // Українське середньовіччя. Козацька доба: На пошану О. М. Аианович. - K., 1995. - С. 33-51. 1 д. а.

4. Земельна символіка Поділля як джерело історичної

географії краю. // Історично-географічні дослідження в Україні. -ІС, 1994. - С. 197-204. 0,4 д. а.

5. Герби міста Вінниці: традиція та сучасність. // Подільська

старовина: До 100-річчя з дня народження В.Д. Отамановського. -Вінниця. - 1993. - С. 175-186. 1 д. а

6. Особливості емблематичного матеріалу міських гербів Східного Поділля (XVI - кінець XVIII ст.) // Вісшпс Київ, ун-гу. -Вил. 22. - К„ 1994. - С. 147-154. (У співавт.). 0,5 д. а.

7. Гербова традиція міст Поділля // Український історичній журнал. • 1993. - N«11-12. - С. 50-57. (У співавї.). 0,5 д.а,

8. Герб міста ІСам'янця-Подільського як джерело вивчення соціально-економічної та політичної історії міста. // Проблеми

етнографії, фольклору та соціальної географи Поділля: Наук. зб. -Кам’янець-Подільський, 1992. - С. 225-227. 0,2 д. а.

9. З історії міських гербів Поділля (кінець XVIII - середина

XIX ст.). // Пам’ятки України. - 1992. - № 2-3. - С. 61-64. 0,4 д. а.

10. "Подданство сєво края”. /,/ Пам'ятки України. - 1991, - №

З,- С. 59. ОД д. а,

11. До історії міських гербів Поділля (кінець XVIII ст. -

середина XIX ст.). // Тези доп. п'ятої Всеукр, наук. конф. з історичного краєзнавства. - Кам’янець-ІІодільський, 199І. - С. -527-52S. 0,1 д. а.

Savch.uk Yu. К. Town’s geraldik of Podillia. '

Thesis for a candidate's, degree of historical sciences in speciality 07.00.06 - Historiography, source study and historical research methods and special historik subjects. Institute of histori of Ukraine of the NAS of Ukraine, Kiev, 1996.

It wos proved that the geraldik tradition of the Podilla cities mainly at its down of development had been formed upon the initiation in the different forms of dties' self-regulation. Theese forms of self-ruling had been based on the Magdeburg law. It the end of XVIII century administrative refoms, caused by the union with Russianempire, took place transformation of the functions and also the changing of the social significance of city-symbol, its • transformation into ideolofical (tool) instmmen, of the oficial policy.

Савчук Ю. К "Городскаягеральдика Подолии". Диссертация иа соискание ученой степени кандидата исторических наук но специальности 00.07.06 • историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. Институт истории Украины ЙАН Украины, Киев, 1995. >

Установлено, что геральдическая традиция подольских городов в значительной степени на раннем этапе своего развития формировалась на основании внедрения в городах форм местного самоуправления на Магдебургском праве. В результате полнтико-адмннпстративпых преобразований конца XVIII века, вызваных присоединением края к Российской империи, произошла трансформация функций, а также изменение социальной роли городского знака, его превращение в идеологический инструмент официальной .политики. ;

Ключові слова: міський герб, геральдична традиція, М агдебур-гія, емблема, правовий знак, історичне джерело.